Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 172 від 22 січня 2005 року), у роботу психологічних служб та навчально-виховний процес загальноосвітньої школі № 21 м. Сум (довідка № 34 від 10 лютого 2003 року), гімназії №7 м. Сум (довідка № 16 від 11 лютого 2003 року), гімназії НПУ ім.М.П.Драгоманова м. Києва (довідка № 79 від 22 грудня 2004 року).

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження проблеми прояву агресії у підлітковому віці, визначається об'єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання дослідження. Коротко характеризуються теоретичні та методологічні основи дослідження; розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення отриманих результатів; подаються відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів експериментальної роботи; дані про структуру дисертації.

У першому розділі „Теоретичні підходи до проблеми вивчення агресії” висвітлюється зміст основних концепцій і підходів, з позицій яких вивчається природа агресії, розглядаються особливості становлення агресії в онтогенезі, розкриваються причини її проявів у підлітковому віці.

Аналіз психологічної літератури виявив розбіжності у трактуванні поняття „агресія” серед дослідників, що спонукало нас до уточнення суті робочої дефініції, у відповідності з якою ми розуміємо під агресією мотивовану поведінку або наміри, що ведуть до спричинення шкоди оточуючим людям (або собі), тваринам чи неживим істотам. Перевага у використанні та прагнення до агресивних форм поведінки характеризує особистість як агресивну.

Проблема людської агресії розглядається у психологічній науці з позицій різних концептуальних положень. Так, інстинктивістська (К.Лоренц, З.Фрейд) та біологічна (В.Гесс, Р.Джекобс, С.Медник, Х.Уіткін та ін.) теорії вивчають агресію з точки зору домінуючого біологічного чинника. В основі теорій соціального научіння (А.Бандура, А.Басс, Б.Крейхі та ін.), фрустраційної (Дж.Доллард, Л.Дуб, Н.Міллер та ін.), когнітивної (Л.Берковіц, Л.Ерон, Д.Зілманн, та ін.), соціальної взаємодії (Дж.Тедеши та Р.Фелсон) знаходяться дослідження впливу макро- та мікросередовища й індивідуально-особистісних властивостей суб'єкта на прояви даної поведінки.

Розбіжності простежуються також у виділенні науковцями форм та видів агресії. Їх аналіз дозволяє враховувати у дослідженні увесь спектр проявів агресії. Так, однією з найбільш розповсюджених у науковій літературі є дихотомічна диференціація агресії на ворожу та інструментальну (А.Басс, Р.Берон та Д.Річардсон, Б.Крейхі, С.Фешбах, Х.Хекгаузен). Крім того, на підставі модальності реакції виділяють вербальну та фізичну агресію; якості реакції - дієву та бездієву; спрямованості - пряму, побічну та аутоагресію; можливості сприймання - відкриту та приховану; видів ушкодження - фізичну та психологічну; тривалості наслідків - короткочасну та довготривалу; соціального аспекту - індивідуальну та групову.

Нормативні питання агресії розглядаються у двох площинах: з точки зору рівневих параметрів (А.О.Реан) та з позицій норм поведінки, прийнятих у суспільстві (Т.Н.Курбатова, Н.О.Ратінова, Т.Г.Рум'янцева, Е.Фромм).

Становлення агресивних поведінкових патернів в процесі онтогенезу обумовлене дією ряду соціальних та індивідуально-психологічних причин і психологічних механізмів закріплення, що передбачає при вивченні особливостей прояву агресії в підлітковому віці урахування зовнішніх та внутрішніх впливів на рівні цілісного суб'єкта.

Механізмами, що забезпечують засвоєння агресивної поведінки впродовж онтогенезу, є: наслідування моделі через спостереження за агресивними діями інших (А.Бандура, Л.Берковіц); прямі підкріплення у вигляді заохочення батьками агресії через її схвалення (Л.Берковіц); непрямі підкріплення, що відбуваються шляхом поблажливого ставлення батьків до агресивних проявів дитиною (Р.Сірс, Е.Маккобі та К.Левін); фрустрація потреби в любові та визнанні з боку батьків як значущих дорослих та однолітків (Е.Еріксон, Г.Паренс, А.Фрейд, І.О.Фурманов); прагнення дітей позбавитись почуття неповноцінності при надмірних вимогах батьків (А.Адлер); особистий досвід дитини, який вона отримує в сім'ї шляхом жорстоких покарань з боку батьків (А.Бандура та Р.Уолтерс, Р.Берон та Д.Річардсон, В.В.Знаков, Б.Крейхі, М.Раттер, Н.Ю.Синягіна, В.О.Тюріна).

У підлітковому віці відмічається загострення агресивних суперечностей, що пов'язано з кризою періоду дорослішання, збільшенням фізичної сили та соціальної активності при загальній невпевненості, неврівноваженості, неадекватності (Л.І.Божович, І.С.Булах, Г.С.Костюк, А.В.Мудрик, М.С.Неймарк, Ф.Райс, Х.Ремшмідт, В.Г.Степанов, Т.М.Титаренко, Д.І.Фельдштейн, Е.Еріксон).

На основі аналізу робіт, присвячених вивченню особливостей агресії у підлітковому віці (А.Бандура та Р.Уолтерс, О.Б.Бовть, Б.Крейхі, Ф.Райс, М.Раттер, А.О.Реан, Л.М.Семенюк, І.О.Фурманов), нами були виділені основні групи чинників цього явища, до яких можна віднести: соціальні (нестабільність у суспільстві, культурні пріоритети, вплив засобів масової інформації, характер взаємовідносин у сім'ї, відсутність успіхів у школі, стосунки з однолітками); індивідуально-психологічні (особливості нервової системи, неадекватна самооцінка, почуття неповноцінності, невпевненість, прагнення до самоствердження за будь-яку ціну, несформованість вмінь саморегуляції). агресія психокорекційний підліток

Проведений аналіз наукової психологічної літератури дозволив визначити теоретичні підходи до експериментального дослідження психологічних особливостей проявів агресії у підлітковому віці з метою виявлення продуктивних умов для їх зменшення.

Існуюча у психологічній науці думка про те, що усталеність рис характеру не означає їх незмінності (Л.І.Божовіч, М.І.Боришевський, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, Е.Еріксон, А.О.Реан), вказує на можливість подолання агресії шляхом цілеспрямованого впливу на характерологічні особливості, що взаємопов'язані з нею. Найбільш ефективною з точки зору передбачення агресивної поведінки й можливостей її попередження та/або зменшення є теорія соціального научіння. Концепція гуманістичної психології, у відповідності до якої агресія є руйнівною поведінкою, що наносить шкоду не тільки об'єктам нападу, але й особистості самого нападника, перешкоджаючи його самовизначенню та самоактуалізації, дозволяє накреслити шляхи корекції у напрямку особистісного самовдосконалення.

У другому розділі „Емпіричне дослідження психологічних особливостей прояву агресії у підлітковому віці” визначений психодіагностичний інструментарій для дослідження форм прояву агресії в підлітковому віці та тих соціальних й індивідуально-психологічних утворень, що взаємопов'язані з ними. Представлений кількісний і якісний аналіз отриманих результатів експерименту з використанням методів математичної статистики.

Дослідження проводилось поетапно.

Завданням першого етапу став відбір та апробування психодіагностичного апарату. Враховуючи моральний аспект у дослідженні агресії, а саме - небезпечність її для об'єкту нападу, в діагностиці ми користувались методом опитування респондентів та проективними методиками. Такий підхід відповідав обраному нами визначенню агресії як мотивованої поведінки або намірів, спрямованих на ушкодження об'єкту нападу. В обраний нами комплекс психодіагностичних методик для дослідження агресії учнів підліткового віку увійшли: опитувальник Басса-Даркі для вивчення форм агресивних реакцій особистості (в якості основної); проективна методика М.З.Друкаревича “Неіснуюча тварина”, тест Т.Лірі “Інтерперсональний діагноз”, розроблена нами анкета для експертних оцінок вчителів. Індивідуально-психологічні властивості, що співвідносяться з проявами агресії, досліджувались за допомогою: опитувальника Х.Шмішека „Акцентуації характеру”, модифікованої А.О.Реаном методики вивчення самооцінки, тесту Г.Айзенка МРІ, методик М.Рокіча „Ціннісні орієнтації” та А.Пейна „Незавершені речення”. Соціальні особливості прояву агресії вивчались за допомогою тесту А.Я.Варгі та В.В.Століна „Батьківське ставлення до дітей” та авторських анкет, що відповідали цілям дослідження.

На другому етапі констатуючого експерименту проводилось дослідження форм прояву агресії у підлітковому віці. З'ясувалось, що у підлітків 10-11 років простежуються незначні відмінності за частотою проявів між фізичною (середній бал - 5,2), вербальною агресією (5,1 бал), негативізмом (5,1 бал), образою (5,0 бал), роздратуванням (4,8 балів). Переважає почуття провини (6,7 балів); найменше виражені побічна агресія (4,1 бал) та підозрілість (4,3 балів).

У підлітків 12-13 років, порівняно з учнями 10-11 років, спостерігається більш суттєва диференціація між різними формами прояву агресії. Так, у 12-13 років відмічається скачок показників фізичної агресії (з 5,2 балів у 10-11 років до 7,3 балів у 12-13 років), негативізму (з 5,1 до 7,6 балів відповідно), образи (з 5,0 до 6,5 балів відповідно). Зростають прояви вербальної агресії (з 5,1 до 6,7 балів) та підозрілості (з 4,3 до 5,3 балів), а почуття провини, навпаки, має тенденцію до зниження: з 6,9 балів до 6,6 балів. У підлітків 14-15 років продовжується зменшення показників почуття провини (з 6,6 у 12-13 років до 5,1 бала у 14-15 років) та образи (з 6,5 до 5,6 балів відповідно) на фоні домінуючих фізичної (7,1 бал), вербальної (6,9 балів) форм агресії та негативізму (6,9 балів), що залишаються, як і раніше, на високому рівні.

Виявлена динаміка агресивних проявів упродовж підліткового віку, пік загострення яких припадає на 12-13 років, залишаючись майже незмінним в 14-15 років, вказує на необхідність розпочинати корекцію проявів агресії підлітками з 12-13 років. Це зумовило уточнення вибірки досліджуваних респондентів на наступних етапах констатуючого експерименту, до якої увійшли учні саме цієї віковій категорії.

Були виділені рівні прояву агресії: високий, середній, низький, критеріями визначення яких стали показники шкал опитувальника Басса-Даркі, що являють собою форми прояву агресії. Так, до групи з високим рівнем (40,3%) увійшли підлітки, які демонструють у поведінці або прагнуть до застосування різноманітних форм агресії високої інтенсивності: фізичної, вербальної, побічної, негативізму, образ, підозрілості. Для підлітків з середнім рівнем (32,8%) властиві лише деякі агресивні прояви або їх помірне вираження. Підлітки з низьким рівнем (26,9%) віддають перевагу більш доброзичливим формам взаємовідносин і уникають агресивних проявів у будь-яких ситуаціях.

На третьому етапі констатуючого експерименту здійснювалось дослідження комплексу соціальних та індивідуально-психологічних властивостей підлітків у їх взаємозв'язку з різними рівнями прояву агресії.

Так нами було з'ясовано, що високий рівень прояву агресії у підлітковому віці корелює з такими індивідуально-психологічними особливостями, як: збуджена та демонстративна акцентуації на фоні гіпертимності; застрягаюча та екзальтована акцентуації в поєднанні з циклотимними та тривожними рисами; неадекватність самооцінки; емоційна неврівноваженість; прагматичний характер ціннісних орієнтацій; перевага агресивно-прямолінійного, владно-домінуючого, недовірливого типів міжособистісної взаємодії.

Високий рівень прояву агресії пов'язаний із негативними установками у взаємодії з близькими оточуючими - батьками, вчителями, однолітками. З'ясовано, що найбільше підлітків з високим рівнем прояву агресії виховуються у сім'ях, де переважають: авторитарна гіперсоціалізація (37,5% сімей респондентів), знехтування (31,3%), гіперопіка (22,9%).

Встановлено, що рівні прояву агресії взаємопов'язані з характером шкільних взаємин. Зокрема, високий рівень прояву агресії підлітками обумовлений: відсутністю взаєморозуміння між учнем та вчителем; негативним ставленням вчителя до учнів; відсутністю з боку вчителя такту, доброзичливості, почуття гумору, а натомість, демонстрація сарказму, глузування над невдачами, приниження почуття гідності школярів; авторитарність у вихованні.

Узагальнення та ретельний аналіз даних констатуючого експерименту дозволив встановити і описати типологію неделінквентних підлітків з високим рівнем прояву агресії, яка включає три групи учнів.

Перша група (47,9%) - це підлітки, поведінка яких межує з делінквентною, але не переходить у розряд протиправних дій. Для них характерні відкриті фізичні та вербальні агресивні дії, прояви зухвалості, негативізму, грубощів, низьке почуття провини. Здебільшого ці учні погано вчаться, підозрілі, мстиві. Їх відрізняє демонстративність, однією з проявів якої є й агресія. Найчастіше вони є збудливими та демонстративними акцентуантами на фоні загальної гіпертимності, циклотимності або екзальтованості. Схильні до афективних, бурхливих проявів в ситуаціях фрустрації. Для них характерний егоцентризм, прагматична система ціннісних орієнтирів, відсутність стійких інтересів (за винятком у декого захопленості комп'ютерними іграми). Типовою ознакою цієї групи є неврівноваженість, імпульсивність, слабка контрольованість власної поведінки. Їм властиве песимістичне ставлення до майбутнього, негативні установки по відношенню до батьків, однокласників, вчителів. У взаємовідносинах з оточуючими демонструють перевагу агресивного, авторитарного стилю. Самооцінка цих підлітків коливається від завищеної до заниженої, хоча більшість з них все ж таки схильні оцінювати себе позитивно. Стосунки в сім'ях відрізняються авторитарністю або байдужістю з боку батьків. В деяких випадках спостерігається використання фізичної сили при вихованні дисципліни. Умови жорсткої дисципліни, в свою чергу, викликають негативізм, бажання уникнути повчального тону. Впертість, примхливість, прагнення будь-якою ціною досягти свого створює у сім'ях прецеденти конфлікту, які часто вирішуються агресивними способами.

До другої групи (20,8%) віднесено підлітків, у яких агресивний стиль стосунків не є помітно демонстративним. Ці підлітки не виступають ініціаторами бійок чи відкритих протестів, проте для їх поведінки також характерні стійкі агресивні патерни. Прагнучи відповідати соціально прийнятим нормам, вони використовують переважно побічну агресію або проявляють її у вигляді прихованих образ, помсти. Вербальні або фізичні дії мають місце лише в ситуаціях, коли вони впевнені у безкарності, і в основному по відношенню до більш слабких чи молодших. Ці підлітки, у більшості випадків, непогано навчаються. Залежність від думки оточуючих, спрямованість на позитивну оцінку веде до відчуття страху перед вчителями. У взаємодії з дорослими прагнуть приховати свої наміри, тому не завжди характеризуються педагогами як агресивні. Яскраво вираженою є амбітність, егоцентризм, зверхність, тому вони хворобливо реагують на зауваження, притискання їх свободи. В окремих випадках можуть і нагрубити або продемонструвати відкриту непокору, після чого у них виникає почуття провини. Деякі з них стримані у контактах з оточуючими, навіть замкнені. В характері вираженими є циклотимні та тривожні риси або екзальтовані. У стані підйому покращується настрій, активізується спілкування з оточуючими. При зміні настрою посилюється боязкість, невпевненість у собі, що стимулює роздратованість, образливість, побічну агресію (грюкання дверима, кидання речами). Самооцінка у більшості адекватна або завищена. Ціннісні орієнтири знаходяться у площині егоцентричної спрямованості: здоров'я, суспільне визнання, матеріально забезпечене життя, впевненість у собі - для досягнення яких обираються високі запити, сміливість у відстоюванні своїх поглядів, незалежність, раціоналізм, яких їм об'єктивно не вистачає. Система ставлень цієї групи підлітків до оточення та свого майбутнього має переважно нейтральний характер, що пов'язано з невизначеністю у багатьох сферах особистого життя, безпринципністю. Слабка сила волі, безвідповідальність, нерішучість породжують конфлікт між позитивними потребами (у визнанні, у досягненнях) і неспроможністю вирішувати власні проблеми, що стає головною причиною їх агресії.

Третя група підлітків (31,2%) - це ті, хто проявляє інтровертовано спрямовану агресію. Їх характеризує невпевненість, боязкість. Ставлення до оточуючих насторожене, підозріле, самооцінка занижена. Самокритичність таких підлітків може переростати у самоприниження, знецінення своїх можливостей. Невіра у свої сили погіршує психічний стан: стають роздратованими, неуважними. Безініціативність, інфантильність знижує соціальні контакти з оточенням. Залежні від думки оточуючих, але не знайшовши підтримки, ображаються, замикаються, проте зовнішньої агресії не проявляють. Почуття дорослості недостатньо виражене, дифузне. Охоче приймають піклування з боку дорослих, пасивні, апатичні. У них легко виникають почуття провини, сором, відчай. Серед цих підлітків чимало тих, хто добре навчається і не проявляє відкритої агресії у поведінці. Тому їх проблеми часто стають непомітними для педагогів, участі яких та уваги вони нерідко потребують, а їх відсутність сприймають як результат своєї неповноцінності. Песимістичні стосовно майбутнього, але до сім'ї, друзів ставляться позитивно, знаходячи в них єдину підтримку та спокій. Це тривожні, циклотимні акцентуанти. Характерними стилями у міжособистісних стосунках для них є підлеглий та підозрілий. У сім'ях таких дітей часто переважає гіперсоціалізований стиль батьківського виховання. Надмірна вимогливість, жорсткий контроль, неврахування можливостей дітей у вимогах до них тримає їх у напрузі, продукує тривожність, невпевненість, аутоагресію у вигляді самоприниження.

Домінування в підлітковому віці високого рівня прояву агресії засвідчує необхідність пошуку засобів зниження рівня прояву агресії шляхом комплексного цільового впливу на виявлені психологічні характеристики.

У третьому розділі „Система психосоціальної корекції агресивних проявів у дітей підліткового віку” представлені теоретичні засади, змістовні та процесуальні аспекти формуючого експерименту, його результати.

Враховуючи отримані нами в констатуючому експерименті дані, ми зробили припущення, що зниження інтенсивності проявів агресії в підлітковому віці відбуватиметься за умови комплексного впливу на особистісні утворення підлітків, що є корелятами агресії.

Теоретичний аналіз проблеми і результати проведеного дослідження дозволили виділити ефективні умови зниження рівня прояву агресії підлітків: осмислення та усвідомлення негативних наслідків прояву агресії; сприяння адекватному оцінюванню власного „Я”; зменшення афективних реакцій за рахунок розвитку навичок самоконтролю та об'єктивного оцінювання ситуації; актуалізація потреб у виборі ціннісних орієнтирів, спрямованих на особистісне зростання та самовизначення; подолання негативних особистісних утворень, пов'язаних з акцентуаціями характеру; актуалізація значущості неагресивних соціальних установок у поведінці; оволодіння навичками спілкування, альтернативними агресивним.

При організації формуючого експерименту ми вважали необхідним поєднання різних форм роботи: лекції, бесіди, індивідуальні консультації зі школярами, їх вчителями, батьками, а також соціально-психологічний тренінг для учнів 12-13 років, який став основою розробленої нами корекційної програми.

Мета тренінгу полягала у створенні вищеназваних умов для формування навичок неагресивного спілкування, корекції тих характерологічних особливостей, що корелюють з агресією підлітків. Завданнями тренінгу було: формування в учнів навичок толерантного спілкування, вмінь адекватного самооцінювання, впевненості, самоконтролю, корекція акцентуйованих рис характеру, що сприяють агресивності.

Тривалість тренінгу - 15 занять по 90 хвилин. Кожне заняття включало набір різноманітних практичних завдань та вправ, проблемних питань для дискусій та обговорення методом мозкового штурму. Практичні вправи передбачають парні або мінігрупові форми роботи з підлітками.

Оцінка ефективності розробленої психокорекційної програми відбувалась шляхом порівняльного аналізу результатів діагностики в контрольній та експериментальній групах на початку та наприкінці експерименту. До КГ та ЕГ входили по 32 учні 12-13 років загальноосвітньої школи № 18 м.Суми. Формуючий експеримент проводився у 2001-2002 навчальному році.

Отримані дані відображають наявність позитивної динаміки в експериментальній групі, тоді як в контрольній групі зміни за усіма шкалами незначущі. Найбільш чутливими до корекційного впливу виявились поведінкові форми прояву агресії. У підлітків експериментальної групи найбільші зміни відбулись у проявах фізичної (t=7,873; при р?0,05) та вербальної агресії (t=6,964; р?0,05), негативізму (t=8,855; при р?0,05), образи (t=4,581; р?0,05). Значущими на статистично меншому рівні є відмінності у проявах підозрілості (t=4,941; р?0,05) та побічної агресії (t=4,342; при р?0,05).

Після проведеного формуючого експерименту відбулись зміни у проявах акцентуацій характеру, що корелюють з агресією. Згідно з результатами, зменшення відсоткової долі збуджених (у 39,3% школярів до експерименту та 18,2%- після), гіпертимних (66,6% та 54,5% - відповідно), тривожних (24,2% та 15,1% - відповідно) та екзальтованих (30,3% та 21,2% - після) акцентуантів в ЕГ відбулося переважно за рахунок переходу акцентуацій у розряд тенденцій.

Суттєві зміни спостерігалися у рівнях самооцінки учнів ЕГ після експерименту. Використання ч² - критерію Пірсона доводить наявність достовірних змін, що відбулись в цій групі після експерименту на рівні значущості (ч²=45,5) з похибкою, не більшою за 0,001%. Спостерігається підвищення рівня самооцінки до адекватного в учнів ЕГ майже в два рази (21,8% - 46,9%). В КГ значущої динаміки не відбулося, що доводить успішність проведеної корекційної роботи у цьому напрямку.

Якісні зміни відбулись і у сфері ціннісних орієнтацій підлітків. Так, якщо до експерименту у підлітків ЕГ переважали прагматичні цілі, спрямовані на турботу про власне здоров'я, матеріальне забезпечення і суспільне визнання, то в контрольному опитуванні поряд з піклуванням про власне здоров'я, яке залишилось на перших позиціях, підвищились ранги таких цінностей, як активна життєва діяльність (у 9,4% підлітків до експерименту та у 37,5% - після), впевненість у собі (у 18,7% учнів до експерименту та у 62,5% - після), що засвідчує актуалізацію потреби у самовдосконалені.

В ЕГ значущі зміни відбулись і в показниках типу міжособової взаємодії: статистичний аналіз з використанням t-критерію Ст'юдента засвідчив явне зменшення агресивних тенденцій у спілкуванні (t=5,461; р?0,05), домінантності (t=3,100; р?0,05) та недовірливості (t=5,941; р?0,05) поряд з відносним підвищенням дружелюбності (t = - 4,108; р?0,05). Зниження окремих середніх показників простежувалось і в КГ, але не на значущому рівні.

Вплив корекційних заходів на зменшення загальних рівнів прояву агресії підлітками ЕГ представлений у табл. 1.

Таблиця 1 Динаміка рівнів прояву агресії в експериментальній та контрольній групах до та після експерименту N=64

Згідно з представленими у таблиці даними, в ЕГ після проведеної корекційної роботи розподіл рівнів має тенденцію до зменшення високого рівня та збільшення кількості досліджуваних з низьким рівнем прояву агресії. Причому збільшення відсоткової долі середнього рівня відбулось за рахунок тих, хто мав високий рівень, а група з низьким рівнем поповнилась тими, хто до експерименту мав середній рівень прояву агресії.

Порівняння даних з використанням ч² - критерію Пірсона доводить наявність достовірних змін, що відбулись після експерименту на рівні значущості (ч² =28,42) в ЕГ з похибкою не більшою за 0,001% . В КГ значущої динаміки не відбулося.

Проведене дослідження підтвердило основні положення гіпотези, довело ефективність обраної стратегії корекційних впливів, спрямованих на зменшення прояву агресії у підлітковому віці, що проводяться з урахуванням психологічних особливостей даної поведінки, і дозволило зробити загальні висновки.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та експериментальне дослідження проблеми підліткової агресії, розкрито психологічні особливості прояву цієї поведінки у відповідності до рівневої структури, визначені умови та засоби психокорекційного впливу, спрямованого на зниження інтенсивності агресивних проявів у дітей підліткового віку.

2. Аналіз та узагальнення психологічних підходів до проблеми вивчення феномену агресії показали, що науковцями по-різному трактується як саме поняття “агресія”, так і види агресії та форми її прояву. Нами в якості робочої дефініції було прийняте розуміння агресії як мотивованої поведінки або намірів, що ведуть до спричинення шкоди оточуючим людям (або собі), тваринам чи неживим істотам. Агресивність розглядається як психічна властивість особистості, що виражається у переважному використанні та прагненні до агресивних форм поведінки.

3. Становлення агресивної поведінки відбувається в процесі онтогенезу, який полідетермінований низкою соціальних та індивідуально-психологічних чинників. Підлітковий вік є періодом активізації агресивних проявів, що пов'язано з проблемами особистісного самовизначення, почуттям дорослості, пошуком власного „Я”. Особливості прояву агресії в підлітковому віці мають свою динаміку: 12-13 років характеризуються значним підвищенням рівня агресії, коли особливого загострення набувають такі форми агресії, як фізична, вербальна та побічна, негативізм. Окрім незначного зниження негативізму, їх прояви не зменшуються і в 14-15 років. За статевими ознаками відмінності у проявах агресії спостерігаються не стільки у кількісних, скільки у якісних показниках: для хлопців найбільш властиві негативізм, фізична агресія, для дівчат - вербальна агресія, образа, почуття провини.

4. Вивчення особливостей агресії у підлітковому віці дозволило виділити три рівні її прояву: високий, середній та низький при домінуванні високого. Цей рівень прояву агресії у підлітків 12-13 років взаємопов'язаний з такими індивідуально-психологічними особливостями, як: збуджена та демонстративна акцентуації на фоні гіпертимності; застрягаюча та екзальтована - в поєднанні з циклотимними та тривожними рисами; неадекватність самооцінки; емоційна неврівноваженість; прагматичність ціннісних орієнтацій; перевага агресивно-прямолінійного, владно-домінуючого, недовірливого типу міжособистісної взаємодії. Соціальні ознаки високого рівня прояву агресії пов'язані з негативними установками в характері міжособової взаємодії з близькими оточуючими - батьками, вчителями, однолітками. Стимулами, що провокують агресію підлітка, є: порушення його базової потреби у визнанні, повазі, любові; заборона бажаного, перешкоди на шляху досягнення мети; образи, обман; невміння або небажання підлітка брати відповідальність за свої слова, дії, вчинки.

5. Домінування на цьому етапі онтогенезу високого рівня прояву агресії засвідчує необхідність впровадження в роботу з підлітками психокорекційної програми, спрямованої на зменшення агресивних проявів шляхом цільового впливу на виявлені психологічні характеристики.

Ефективність корекційних заходів забезпечується шляхом створення відповідних умов, до яких відносяться: усвідомлення значущості неагресивних соціальних установок у поведінці; організація цілеспрямованого засвоєння навичок спілкування, альтернативних агресивним; сприяння адекватному самооцінюванню; зменшення афективного реагування за рахунок розвитку навичок самоконтролю; актуалізація потреби у виборі ціннісних орієнтирів, спрямованих на особистісне зростання; подолання негативних особистісних утворень, пов'язаних з акцентуаціями характеру. Ефективним засобом оптимізації психокорекційного впливу є соціально-психологічний тренінг для учнів, який дозволяє підліткам отримати досвід неагресивної взаємодії з оточуючими, навчитися адекватно оцінювати себе та свої досягнення, бути відповідальним, впевненим, самостійним, розвинути емпатію, чуйність, сформувати навички самоконтролю.

6. Найбільшим змінам в результаті психологічної корекції проявів агресії піддаються поведінкові форми прояву агресії: фізична, побічна, вербальна агресія, негативізм, образа. Позитивні зміни відбуваються й у стилях міжособистісної взаємодії, які підлітки обирають як домінуючі: спостерігається явне зменшення агресивних, домінуючих, недовірливих та підлеглих тенденцій у спілкуванні поряд з підвищенням дружелюбності у стосунках. Суттєвих змін зазнають показники рівня самооцінки, що максимально наближаються до адекватних: якісні зміни відбуваються у змісті ціннісних орієнтацій підлітків. Зменшення різних форм прояву агресії у сучасних підлітків є можливим тільки при комплексному використанні засобів, спрямованих на розвиток соціально, емоційно, духовно зрілої особистості.

Узагальнений аналіз кількісних та якісних результатів проведеного експериментального дослідження, впровадження розробленої нами корекційної програми, спрямованої на зменшення агресивних проявів у поведінці неделінквентних підлітків, дозволили сформулювати ряд рекомендацій для психологів, вчителів, в яких підкреслюється необхідність своєчасного виявлення учнів з високим рівнем прояву агресії з метою включення їх у систему психокорекційних впливів: впровадження у роботу психологічної служби заходів щодо створення умов формування навичок адекватного самооцінювання підлітків, толерантного способу взаємодії з оточуючими, вибору цінісних орієнтирів, що сприяли б особистісному зростанню школярів підліткового віку; підтримка прагнення підлітків до вдосконалення, якісних змін; заохочення самостійності, відповідальності; створення ситуацій успіху в навчанні; відсутність агресивних форм взаємодії з підлітками, демонстрація доброзичливості у відносинах, взаємодовіри та поваги; розвиток у себе та учнів почуття гумору.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне розв'язання складної і багатопланової проблеми, якою є людська агресія, і підліткова зокрема. Тим більше, що в процесі роботи виокремились ряд цікавих напрямків, кожен з яких може стати предметом самостійного дослідження в рамках даної теми, а саме: вплив ЗМІ та комп'ютерних ігор на агресивність підлітків; розробка алгоритму, завдяки якому можна було б прогнозувати схильність дитини до агресивності на етапах дошкільного та раннього шкільного дитинства, що зумовило б можливість попередження небажаних поведінкових форм; вплив шкільного та сімейного виховання на появу агресивних проявів у поведінці дитини.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ПРЕДСТАВЛЕНО У НАСТУПНИХ ОДНООСІБНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Мізерна О.О. Феномен агресивності в рамках еволюційно-генетичного та етико-гуманістичного напрямків // Психологія: Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова. Випуск 11. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2000. - С.72-77.

2. Мізерна О.О. Вплив телебачення та відеофільмів на прояви агресивності в підлітковому віці // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова. Випуск 13. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2001. - С.304-313.

3. Мізерна О.О. Проблеми дослідження агресивної поведінки підлітків //Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова. Випуск 17. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2002. - С.152-156.

4. Мізерна О.О. Психологічний аналіз підліткової агресивності // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова. Випуск 18. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2002. - С.81-87.

5. Мізерна О.О. Підліткова агресивність та акцентуації характеру //Актуальні проблеми психології. Том. І.: Соціальна психологія. Організаційна психологія. Економічна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. - К.: Міленіум, 2004. - Вип. 13. - С. 64-68.

6. Мізерна О.О. Корекційна тренінгова програма “Самовдосконалення” для подолання агресивних проявів серед підлітків // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №4. - С. 37-43; №5. - С.54-60.

7. Мізерна О.О. Роль школи у формуванні духовної культури підлітків. //Молодь, освіта, культура і національна самосвідомість: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 22-23 квітня 2002 р.; У 2 т.т. / Редкол.: М.І.Шкіль (вип. ред.) та ін. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - Т.1. - С. 139-142.

8. Мізерна О.О. Вплив батьківського виховання на соціалізацію агресивності в підлітковому віці // Вісник: Збірник наукових статей викладачів, докторантів, аспірантів НПУ імені М.П.Драгоманова /Укл.: П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко, О.П.Симоненко. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2002. - Випуск 3. - С. 45-47.

9. Мізерна О.О. Основні чинники, що обумовлюють підліткову агресивність // Молодь, освіта, культура і національна самосвідомість: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 27-28 березня 2003 р.; У 5-ти т. / Редкол.: М.І.Шкіль (вип. ред.) та ін. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - Т.4. - С. 211-214.

АНОТАЦІЇ

Мізерна О.О. Психологічні особливості прояву агресії у дітей підліткового віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2005.

Дисертація присвячена вивченню соціальних та індивідуально-психологічних особливостей прояву агресії у підлітковому віці.

Дослідження показало, що прояви агресії у підлітковому віці представлені на трьох рівнях: високому, середньому та низькому при домінуванні високого. Встановлено, що цей рівень агресії підлітків 12-13 років взаємопов'язаний з такими індивідуально-психологічними особливостями, як: збуджена та демонстративна акцентуації на фоні гіпертимності; застрягаюча та екзальтована - в поєднанні з циклотимними та тривожними рисами; неадекватність самооцінки; емоційна неврівноваженість; прагматичність ціннісних орієнтацій; перевага агресивно-прямолінійного, владно-домінуючого, недовірливого типу міжособистісної взаємодії.

Соціальні особливості високого рівня прояву агресії пов'язані з негативними установками в характері міжособової взаємодії з близькими оточуючими - батьками, вчителями, однолітками, перевагою сімейних установок батьків на авторитарну гіперсоціалізацію, знехтування та гіперопікання.

Визначені умови ефективного зниження рівнів прояву агресії підлітками засобами психокорекції. Розроблена психокорекційна програма апробована та впроваджена у роботу шкіл.

Ключові слова: агресія, рівні прояву агресії, акцентуації характеру, неадекватна самооцінка, прагматизм ціннісних орієнтацій, тип міжособистісної взаємодії.

Мизерная О.А. Психологические особенности проявления агрессии у детей подросткового возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Национальный педагогический университет имени М.П.Драгоманова, Киев, 2005.