Психологічні особливості відношення батька як чинник формування статеворольової "Я"- концепції у дівчат-підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

харківський нАціональний університет імені В.Н. каразіна

Барінова Наталія Вікторівна

УДК 159.922.1(775)+923.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОШЕННЯ БАТЬКА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ “Я”-КОНЦЕПЦІЇ

У ДІВЧАТ-ПІДЛІТКІВ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Кочарян Олександр Суренович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри психологічного консультування і психотерапії.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Рибалка Валентин Васильович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, завідувач відділу психології трудової та професійної підготовки;

кандидат психологічних наук, доцент Мушкевич Мирослава Іванівна, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, м. Луцьк, доцент кафедри медичної психології та психодіагностики.

Провідна установа: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія консультативної психології та психотерапії, м. Київ.

Захист відбудеться 28 жовтня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.051.08 в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 6, ауд. 451.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розіслано 26 вересня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Крейдун

загальна характеристика РоБОТИ

статеворольовий сім'я виховання особистість

Актуальність дослідження. Проблематика ґендерного функціонування особистості жінки в період трансформації суспільних відносин в Україні привертає все більшу увагу вітчизняних дослідників (Т.В. Говорун, Н.М. Городнова М.Є. Жидко, О.Ф. Іванова, О.С. Кочарян, А.В. Коцар, М.І. Мушкевич, Р.П. Федоренко та ін.). Формування нової ґендерної ідентичності жінки, з якою пов'язані повнота реалізації жіночого потенціалу, вибір життєвого сценарію (І.В. Найдовська), задоволеність тілом (Н.М. Терещенко), сімейними та сексуальними стосунками (І.А. Семьонкіна, Г. Темкіна) тощо, є багатовимірним процесом, що активізує чинник первинної сімейної соціалізації (Т.В. Говорун, В.Є. Каган, Д.М. Ісаєв, Н.М. Терещенко, Д. Пайнз, A.B. Heilbrun та ін.). У більшості праць (Ф. Тайсон, Р. Тайсон, З. Фрейд, О. Лоуен та ін.) перевага надається материнській фігурі, а роль батька в процесі психосексуального розвитку особистості дівчини розглядається як менш значуща, другорядна, а в теоретичному сенсі вона виявляється недооціненою (Б. Уайнхольд, Дж. Уайнхольд). Конструкція материнства як теплоти, м'якості, емоційної близькості, які пом'якшували владу батька у сім'ї і створювали умови для нормального особистісного розвитку дитини сформувалася в кінці XIX століття (Е. Гідденс). Ідеалізація матері і, як наслідок, недооцінка ролі батька в емоційному розвитку дитини, стала однією з рис такої конструкції материнства. Батько ж був “втрачений” і лише зараз знов з'являється на авансцені. В психологічній літературі робота щодо „реабілітації батька” як значущої виховної фігури тільки почалася. Останнім часом низка дослідників (Р. Ронер, П. Венеціано) відзначає рівнозначність батьківської й материнської фігур у процесі статеворольової соціалізації дівчат. В певному сенсі батьківська любов виявляється важливішою, ніж материнська, а її дефіцит являє собою погану прогностичну ознаку щодо низки поведінкових та особистісних розладів (харчової поведінки, емоційної сфери, розладів залежного типу, академічної успішності тощо). Однак, поза увагою дослідників залишається власне статеворольовий аспект проблеми впливу батьківської фігури і відношення батька до доньки на формування статеворольових структур її особистості й ґендерної ідентичності. Вивчення впливу особливостей відношення батька до доньки на розвиток її статеворольової ідентичності й формування симптомокомплексу маскулінності/фемінінності (М/Ф-симптомокомплекс) є важливим для забезпечення психологічного здоров'я жінки та підвищення якості її життя.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри прикладної психології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, присвячених становленню статеворольової ідентичності особистості в межах НДР “Чинники та механізми розвитку залежної особистості: ґендерний аспект, програми психотерапії” (№ держ. реєстрації 0104U002360) та спрямована на визначення закономірностей розвитку симптомокомплексу маскулінності/фемінінності у дівчат-підлітків в контексті відносин „батько-донька”, створення програми психологічної корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків.

Об'єкт дослідження - статеворольова “Я”-концепція дівчат-підлітків.

Предмет дослідження - психологічні особливості відношення батька до доньки як чинник формування статеворольової “Я”-концепції у дівчини-підлітка.

Мета дослідження полягає у розробці програми психологічної корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків у контексті відношення батька до доньки на основі поглиблення теоретичних уявлень про психологічні особливості структури сім'ї як чинника формування статеворольової соціалізації дівчат.

Концептуальна ідея дослідження: на підставі теоретичного й експериментального вивчення психологічних особливостей формування статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків у контексті впливу структури сім'ї та відношення батька до доньки розробити та впровадити програму психологічної корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що особливості відношення батька до доньки є чинником, який впливає на тип формування статеворольової моделі особистості дівчини-підлітка, та особливості її статеворольової “Я”-концепції. Найбільш значущими у відношенні батька до доньки є особливості його виховної стратегії, яка визначається рівнем задоволення потреб доньки, характером санкцій та особливостями протекції а також ступенем його емоційної експресивності.

Відповідно до поставленої мети та гіпотези дослідження були визначені наступні завдання:

1. На основі аналізу данних наукової літератури створити методологічну модель дослідження психологічних особливостей відношення батька до доньки як чинника становлення статеворольової “Я”-концепції дівчини-підлітка;

2. Виявити вплив батьківської, сіблінгової, владної структури сім'ї в контексті відношення батька до доньки на розвиток симптомокомплексу маскулінності/фемінінності дівчат-підлітків;

3. Визначити специфічні виховні чинники впливу відношення батька на статеворольовий розвиток особистості дівчат-підлітків;

4. Виявити вплив структури сім'ї на змістовні аспекти статеворольової “Я”-концепції у дівчат-підлітків;

5. Розкрити вплив емоційної структури сім'ї на особливості статеворольового функціонування “Я”-концепції та на розвиток статеворольових девіацій у дівчат-підлітків;

6. Розробити програму психологічної корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків.

Теоретико-методологічною основою дослідження є: загальні положення психології та психотерапії сім'ї (Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстіцкіс), статеворольової та ґендерної психології (Т.В. Говорун, І.С. Кон, О.С. Кочарян), психоаналітична модель розвитку міжособистісних стосунків дітей у неповних сім'ях (Ґ. Фігдор), концепція батьківської любові (Р. Ронер, П. Венеціано), епігенетична теорія Е. Ериксона, дизонтогенетична теорія психосексуального розвитку особистості (Г.С. Васильченко і соавт.). Конкретно психологічну методологію дослідження склали положення генетичної психології С.Д. Максименка, теорія відносин В.М. Мясіщева, закономірності розвитку особистості у підлітковому віці, які містяться в наукових працях І.Д. Беха, М.Й. Боришевського, О.К. Дусавицького, В.В. Рибалки та ін.

Методи дослідження: для розв'язання дослідницької проблеми було застосовано комплекс методів, що зумовлені об'єктом, предметом, метою та завданнями дослідження: теоретичні - аналіз, систематизація й узагальнення психологічних даних за темою дослідження; емпіричні - анкетування, інтерв'ювання, тестування (останні застосовувались для вивчення психологічних особливостей відношення батька до доньки та його ролі у становленні статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків); розвиваючі - програма психологічної корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків, яка об'єднує індивідуальні та групові форми роботи.

Обробка емпіричних даних проводилася за допомогою статистичної комп'ютерної програми SPSS 10.

Організація та експериментальна база дослідження. Відповідно до поставлених мети й завдань дослідження проводилось у три етапи впродовж 2000-2005 рр.

На першому етапі (2000-2002 рр.) дослідження було проаналізовано теоретичні підходи до визначеної проблеми.

На другому етапі (2002-2003 рр.) був проведений констатуючий експеримент в основних дослідницьких вибірках дівчат-підлітків.

На третьому етапі (2003-2005 рр.) розроблено та впроваджено до психолого-педагогічної практики програму психологічної корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків: тренінг ґендерної ідентичності та програма корекції структури дитячо-батьківських стосунків у діаді “батько-донька”. Здійснено порівняльний аналіз отриманих результатів, систематизовано дані, які узагальнені та оформлені у вигляді дисертації.

Дослідницькою роботою було охоплено 96 дівчат віком 16-17 років, учениці випускних класів загальноосвітніх шкіл м. Сєвєродонецька. Учасниці дослідження виховуються в сім'ях із різною батьківською та емоційною структурами. Робота проводилася на базі міжшкільного навчально-виробничого комбінату м. Сєвєродонецька.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що в роботі:

вперше представлені дані про особливості становлення статеворольової “Я”-концепції у дівчат-підлітків із повних і неповних родин у контексті відношення батька до доньки;

вперше показана роль суб'єктивного сприйняття характеру батьківського виховання дівчатами-підлітками як чинника, що впливає на розвиток їх статеворольової “Я”-концепції;

набули подальшого розвитку теоретичні положення про трансформацію соціокультурних уявлень щодо чоловічих та жіночих ролей;

уточнено дані, стосовно характеру впливу батьківського виховання на кількісні та якісні параметри фемінінності й маскулінності в дівчат-підлітків;

уточнено особливості сімейної структури і статеворольового розвитку дівчат-підлітків з вираженою статеворольовою девіацією;

набули подальшого розвитку теоретичні уявлення про характер взаємозв'язку між поведінковим і соціогеннним рівнями функціонування симптомокомплексу “маскулінності/фемінінності” в дівчат-підлітків.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні теоретичних уявлень щодо ролі батька в сімейній соціалізації дівчини в контексті статеворольового розвитку, а також особливостей психосексуального розвитку дівчат-підлітків у сім'ях з різними типами сімейної структури та стилями батьківського виховання.

Практичне значення роботи. Дисертаційне дослідження містить програму психологічної корекції дитячо-батьківських стосунків і статеворольової ідентичності дівчат-підлітків, яка передбачає поєднання індивідуальної і групової (соціально-психологічний тренінг) форм роботи. Програму зорієнтовано на корекцію статеворольової сфери особистості дівчат-підлітків, а також на оптимізацію їх стосунків з батьками. Розроблено і частково модифіковано корекційний інструментарій для підлітків зі статеворольовими девіаціями. Запропоновано низку діагностичних методик (анкета “Сексуальний досвід”, анкета “Структура родини”), яка може бути застосована в практиці шкільної психологічної служби.

Результати дослідження впроваджено: в програми курсів “Психологія сім'ї”, “Основи сексології та сексопатології. Психологія статі та ґендерних відносин”, “Психологія особистості” на кафедрі психології Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “ХАІ” (довідка від 06.06.2006 р.), в роботу міжшкільного навчально-виробничого комбінату м. Сєвєродонецька (довідка № 48а від 11.03.2005 р.), в роботу психологічної служби Сєвєродонецького колегіуму Національного університету “Києво-Могилянська академія” (довідка № 26 від 21.02.2004 р.).

Апробація здобутих результатів дисертації. Основний зміст роботи викладено: на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю кафедри психології психолого-педагогічного факультету ПДПУ ім. В.Г. Короленка “Розвивальна освіта та багатовимірний досвід освіти” (Полтава, 2000 р.), на I Міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці заснування факультету психології та соціології ХНПУ ім. Г.С. Сковороди “Сучасний напрямок розвитку харківської наукової школи психології” (Харків, 2005 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції ХНУ імені В.Н. Каразіна “Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення” (Харків, 2005 р.).

Публікації. Основний зміст роботи опубліковано у 5 статтях, серед яких 4 одноосібні, 1 написана у співавторстві з О.С. Кочаряном, 4 статті опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 публікація - у збірнику матеріалів конференції.

Структура і обсяг роботи. Основний зміст дисертації викладено на 163 сторінках. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку з 284 використаних джерел (з них 106 - іноземними мовами), 4 додатків на 14 сторінках.. Загальний обсяг дисертації - 203 сторінок. Текст містить 32 таблицю та 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі надано обґрунтування актуальності, наукової новизни, теоретичного та практичного значення дисертаційної роботи, представлені мета та завдання дослідження, а також дослідницькі методи, наведено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичний аналіз психологічних особливостей відношення батька як чинника статеворольового розвитку дівчат-підлітків” присвячено огляду теоретичних підходів до проблеми впливу особливостей родинної структури на статеворольовий розвиток дівчат.

У першому підрозділі “Дитячо-батьківські відношення як чинник становлення статеворольової ідентичності” визначена роль сім'ї та виховання у формуванні особистості, яка сформована фундаментальною традицією вітчизняної психології дитинства, представленою Л.С. Виготським, П.Я. Гальперіним, О.М. Лєонтьєвим, Л.А. Венгером, О.В. Запорожцем, Г.С. Костюком, О.В. Киричуком, Л.І. Обуховою, Д.Й. Фельдштейном, Д.Б. Ельконіним, Ю.Б. Гіпенрейтер, Л.І. Божович, Б.Г. Ананьєвим, І.С. Коном та зарубіжними дослідниками, перш за все психоаналітичної спрямованості: 3. Фрейдом, К.-Г. Юнгом, А. Адлером, Д. Боулбі, Д.В. Віннікотом, М. Кляйн, Л. Колбергом, О. Кернбергом, Е. Еріксоном, А. Фрейдом, К. Хорні, Д. Пайнз, О. Лоуеном та ін. Стиль сімейного виховання, визначений батьківськими ціннісними орієнтаціями, настановами, емоційним ставленням до дитини, особливістю прийняття дитини батьком і способів поведінки з нею, є важливим елементом становлення “Я”-концепції, та зумовлює когнітивний розвиток дитини, її позицію щодо навколишнього світу. Найсприятливішим для формування особистості дитини вважається демократичний стиль виховання, коли на тлі безумовного прийняття сина/доньки батьки спираються на діалог і взаємну довіру, поєднують контроль і заохочення, стимулюють у дитини розвиток ініціативи та самостійності. Незважаючи на відмінності методологічних позицій, більшість авторів визначає наступні ключові для дитячо-батьківських взаємин параметри: автономія-контроль; відторгнення-прийняття; вимогливість-потурання; ступінь емоційної близькості, прихильності; строгість; непослідовність-послідовність; умовність-безумовність прийняття. Таким чином, існує численна феноменологія батьківських позицій, стилів виховання, а також напрямків формування індивідуальних характерологічних особливостей дитини в межах нормальної або хибної поведінки. У той же час, у більшості праць, присвячених стилям сімейного виховання, данна проблема до нинішнього часу розглядалась без урахування статі дитини, відмінності стилів поведінки батька й матері як представників своєї статі.

У другому підрозділі “Психологічні аспекти становлення жіночої статеворольової “Я”-концепції” проаналізовано теоретичні аспекти становлення жіночої статеворольової ідентичності, яка формується під впливом культурних, макро- і мікросоціальних факторів. Становлення статевої ролі базується на взаєминах дитини з батьками. Важливим аспектом статеворольового розвитку дівчини виявляється співвідношення статевої ідентичності та “Я”-концепції. Базис відчуття ідентичності, який будується відповідно до якості материнського ставлення, проявляється пізніше у вигляді “Я”-концепції. Разом із тим, стереотипи маскулінності й фемінінності, від яких залежать відмінності у вихованні дівчаток і хлопчиків, а також роль в цьому процесі батька і матері істотно варіюють, що знайшло своє відображення в численних психодинамічних (зокрема, психоаналітичних) концепціях. Теоретична недооцінка категорії статі в психології дає неадекватне уявлення про особливості формування особистості в онтогенезі.

Показано значущість дитячо-батьківських стосунків в контексті становлення жіночої ідентичності. Базис відчуття ідентичності, створений на якості материнського ставлення, виявляється пізніше у вигляді “Я”-концепції. Вона виступає як динамічна пояснювальна категорія, яка опосередковує найважливіші інтрапсихічні процеси й більшість міжособистісних (включаючи соціальну перцепцію, вибір партнера, моделі спілкування тощо), адже “Я”-концепція жінки пов'язана з тим, наскільки вона відповідає культурно зумовленим жіночим ролям (донька, сестра, кохана, мати). Кожна з названих ролей формується на конкретній стадії психосексуального розвитку жінки, і велику роль в цьому процесі відіграє ставлення батька до доньки.

У третьому підрозділі “Роль відношення батька в становленні статеворольової ідентичності дівчини-підлітка” представлені традиційні та новітні теоретичні підходи (Р. Ронер, П. Венеціано, P. Amato, F. Rivera, P. Gilbreth та ін.) до визначення ролі батька в процесі первинної статеворольової соціалізації дівчат; обговорені емпіричні дані щодо впливу любові та турботи батька. Як показали результати досліджень останніх років, емоційне залучення батька до процесу виховання дівчини є не менш значущим порівняно з материнською любов'ю для нормального та своєчасного проходження дівчиною етапів статеворольової соціалізації. В той же час, незважаючи на велику кількість розрізнених фактів, відчувається нестача робіт, присвячених саме аналізу ролі батька в статеворольовому розвитку дівчини-підлітка. Таким чином, видається доцільним переглянути традиційні теоретичні уявлення про батька як другорядного учасника виховного процесу, відносно малозначущу для статеворольового розвитку дівчини фігуру.

У другому розділі “Методологічні та методичні основи дослідження” обґрунтовано вибір дослідницької вибірки та спосіб її формування, надано детальний опис елементів вибірки, а також представлено інформацію щодо застосованих в роботі дослідницьких методів.

У першому підрозділі “Методологічні основи дослідження” описані методологічні засади дослідження, якими стали статеворольовий та ґендерний підходи до вивчення проблеми виховання дітей, дані щодо особливостей виховання дівчат в різні вікові періоди: специфіки їх індивідуального й психосексуального розвитку, засвоєння ними соціальних та ґендерних ролей. Работа базується на інтерособистісному підході (В.В. Рибалка) і реалізує принципи розвитку та соціальної детермінованості особистості.

У другому підрозділі ”Характеристика дослідницької вибірки” ретельно обґрунтовано вибір дослідницької вибірки, яку склали 96 дівчат 16-17 років, учениці випускних класів загальноосвітніх шкіл м. Сєвєродонецька. Учасниці дослідження виховуються в сім'ях із різною батьківською та емоційною структурами, які описуються наступними параметрами:

· повнота сім'ї - характеристика складу батьківської сім'ї: повна - неповна;

· емоційна структура сім'ї - характеристика якості актуальних та ранніх (тих, що були у минулому, в дитинстві) стосунків з кожним членом родини;

· владна структура сім'ї - репрезентує сімейну роль кожного з батьків з точки зору домінантності/субмісівності;

· сіблінгова структура сім'ї - відбиває статус учасниці дослідження серед братів та сестер, а також стать сіблінгів.

Відповідно до цілей та завдань дослідження вибірку було розбито на чотири групи залежно від батьківської та емоційної структури сім'ї:

Група 1 - дівчата з повних родин з високою якістю відношень „батько-донька” (25 осіб);

Група 2 - дівчата з повних родин з низькою якістю відношень „батько-донька” (25 осіб);

Група 3 - дівчата з неповних родин з високою якістю актуальних або ранніх відношень „батько-донька” (22 особи);

Група 4 - дівчата з неповних родин з низькою якістю актуальних або ранніх відношень „батько-донька” (24 особи).

Згідно концепції батьківської любові Р. Ронера та П. Венеціано (2001), любов батька є визначальним чинником для психологічного, зокрема статеворольового розвитку дівчат. Тому в межах запропонованого дослідження основну увагу було приділено саме емоційній структурі стосунків батько-донька, але до уваги брався той факт, що емоційна структура сім'ї являє собою набір інтеракцій з кожним членом родини (батьком, матір'ю, сіблінгами), а також містить спогади про дитячі стосунки з матір'ю та батьком.

У третьому підрозділі ”Опис методів дослідження” представлені дослідницькі методи, до складу яких увійшли три групи методик:

1) методи дослідження структури сімейних стосунків: опитувальник аналізу сімейних взаємин і причин порушення стосунків (АСВ), розроблений Е.Г. Ейдеміллером і В.В. Юстіцькісом; дослідження психосемантичної структури уявлень про якість батьківського ставлення методом семантичного вибору; біографічна анкета і опитувальник структури стосунків у сім'ї;

2) статеворольові шкали та методи дослідження психосексуального розвитку: ACL-шкала A.B. Heilbrun і статеворольові шкали маскулінності і фемінінності (ПДО О.Є. Лічка); опитувальник “Сексуальний досвід” став частиною анкети, спрямованої на виявлення особливостей сімейного і статеворольового функціонування дівчат-підлітків;

3) методики оцінки характерологічних якостей особистості дівчат: патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО), розроблений М.Я. Івановим і О.Є. Лічком.

У роботі використано методи багатовимірної статистики - кореляційний і факторний (метод головних компонент, “обертання” Варімакс) аналізи, а також t-критерій Стьюдента, U-критерій Вілкоксона-Манна-Уїтні й КЗ - критерій знаків для визначення статистично достовірних відмінностей між вибірками.

У третьому розділi “Вплив особливостей відношення батька до доньки на статеворольовий розвиток дівчат-підлітків” наведено опис результатів дослідження впливу відношення батька на розвиток статеворольової “Я”-концепції дівчат.

У першому підрозділі “Вплив повноти сім'ї на формування симптомокомплексу маскулінності/фемінінності у дівчат-підлітків” розглянуто особливості структурної організації М/Ф-симптомокомплексу в дівчат-підлітків у залежності від повноти сім'ї, її владної та сіблінгової структури. За відсутності рівневих відмінностей у показниках маскулінності й фемінінності, дівчатка-підлітки з неповних сімей виявили якісні особливості організації цих показників:

1) у структурі їх фемінінної “Я”-концепції достовірно переважає якість “легка збудливість”, яка в психосемантичному ознаковому просторі змістовно наповнена такими дискордантними рисами, як, з одного боку, “швидкість реакції”, “веселість”, а, з іншого - “запальність”, “нетерпимість”, “образливість”, “закомплексованість”. У структурі їх маскулінної “Я”-концепції достовірно переважають якості “винахідливість” і “дотепність”. Перша з них також семантично навантажено дискордантними рисами: з одного боку, “бажання сподобатися”, з іншого - “творчість”, “рішучість”, “бажання удосконалюватися”. Якість “дотепність” семантично близька таким конструктам, як “гнучкість розуму” і “оптимістичність”, (останнє, крім свого основного значення, несе семантичне навантаження “спосіб привернути до себе увагу”). Таким чином, спостерігається феномен дискордантної психосемантичної организації вказаних фемінінних і маскулінних якостей, їх семантичної поляризації. Одним із векторів такої поляризації є вектор “непотрібності”, який задає специфічний особистісний сенс змістовної організації М/Ф-симптомокомплексу і відображає статеворольову травму кинутості;

2) спостерігається зв'язок між параметром “відсутність батька” та якісними особливостями реалізації ґендерної ролі “стерва”, яка наповнюється такими фемінінними якостями, як “емоційність”, “легка збудливість”, “непостійність”, “жіночність”, “хвастощі”, “балакучість”, що відображає невпевненість у собі, у власній потрібності іншим, та ускладнення в формуванні міжособистісної психологічної інтимності. Про це ж свідчать і тенденції, виявлені в результаті факторного аналізу: сензитивна та психастенічна акцентуації (які відносяться до астенічного кругу та пов'язані з невпевненістю в собі) розвиваються в дівчат на тлі відсутності батька.

Вивчення владної структури сім'ї показало, що значущо вищий рівень маскулінності характеризує дівчат з родин, де спостерігається патернальне домінування. Сіблінгова позиція пов'язана з особливістю організації М/Ф-симптомокомплексу: молодша донька в родині має більш високу соціогенну маскулінность, ніж єдина або старша. Наявність старшого брата призводить до формування високого рівня соціогенної маскулінності в дівчат; сіблінгова позиція „старша/єдина донька” пов'язана з низьким рівнем поведінкової маскулінності. Низький рівень маскулінності у старшої/єдиної доньки корелює з параметром "гарні дитячі стосунки з матір'ю", водночас як висока маскулінність молодших доньок пов'язана з показниками "гарні дитячі й актуальні стосунки з батьком". Тим самим, характеристики сіблінгової структури непрямо підтверджують тезу про те, що якість взаємин з батьком є одним із ключових чинників впливу на статеворольовий розвиток дівчат.

У другому підрозділі “Вплив емоційної структури сім'ї на формування симптомокомплексу маскулінності/фемінінності у дівчат-підлітків” розглянуто вплив емоційної структури сім'ї на формування М/Ф-симптомокомлексу дівчат-підлітків. Уявлення про батька в дівчат із неповних родин більш розгорнуті, однак структура образу ідеального батька збігається з аналогічними уявленнями іх одноліток з повних родин і відбиває потребу в батьківській любові й емоційній близькості з ним. Водночас, дівчата з неповних родин інакше оцінюють функцію батьківського контролю. Якщо для дівчат з повних родин контроль пов'язаний з ворожістю й обмеженням волі, то для дівчат, які виховуються без батька, функція контролю суб'єктивно синонімічна прийняттю. Що ж до негативних якостей, які приписуються батькові, то це "байдужість" і "владність", що стійко асоціюються з ворожістю. Такі уявлення дівчат-підлітків з неповних сімей можуть стати важливим чинником, який призводить до формування залежних міжособистісних стосунків різних типів.

Погане ставлення дівчат-підлітків обох груп до батька пов'язане з мінімальністю його санкцій за умови, що мати надає перевагу жіночим якостям у дівчини. В цьому випадку батько сприймається дівчинкою як байдужий. Стійкий семантичний зв'язок конструктів „надання матір'ю переваги жіночим якостям” - „погане ставлення матері” є непрямим свідоцтвом того, що дівчина несвідомо „звинувачує” матір, яка розцінюється, як перешкода на шляху до отримання батьківської любові й прийняття. Дівчатка оцінювали стосунки з батьком як гарні (незалежно від ставлення матері) тоді, коли його виховними стратегіями були гіперпротекція і надмірне задоволення потреб дівчини. Саме ці показники батьківського відношення до доньки є найважливішими у формуванні статеворольової сфери особистості, а саме сприяють формуванню психологічної андрогінності. Чинником, що модулює такий вплив є владна позиція батька у сім'ї. В таблиці 1 наведено структура фактора андрогінності.

Таблиця 1. Структура фактора андрогінності у дівчат-підлітків (наведено елементи зі значущими навантаженнями)

Висока якість стосунків з батьком перешкоджає актуалізації досяжницького сексуального сценарію (вільні сексуальні стосунки як засіб здобуття уваги та підтвердження власної затребуваності за Г. Тьомкіною), який формується в жінки як наслідок почуття власної незначущості, непотрібності. Емоційно теплий батько впливає на розвиток у дівчат не тільки фемінінних (експресивних) якостей, але й сприяє прийняттю цінностей самоактуалізації, що базуються переважно на традиційно маскулінних рисах.

Дівчата з повних родин з високою якістю стосунків "батько-донька" відрізняються високим рівнем соціальної компетентності, адаптивності та інших параметрів, що описують психологічну андрогінію. Структура статеворольової “Я”-концепції дівчат групи 2 відрізняється внутрішньою конфліктністю: найбільш яскраво виражені такі параметри як відносно високий рівень маскулінності й покірність. Поєднання цих полярних параметрів дозволяє говорити про утискання дівчатами соціогенної маскулінності на користь реалізації традиційного "жіночого" сценарію, незважаючи на нерозвиненість якостей фемінінності. Дівчата з неповних родин, що оцінюють стосунки з батьком як хороші (група 3) схильні до реалізації гіперфемінінних статеворольових стратегій, пов'язаних, у тому числі, з утисканням власної маскулінності. Причиною цього явища, як не парадоксально, є саме добре ставлення батька, оскільки дівчата-підлітки постійно знаходяться в стані сплутаності та внутрішнього конфлікту: прийняття і любов батька супроводжується його відчуженістю, дистанційованістю від родини. У стосунках з таким батьком дівчина знаходиться в постійному очікуванні його любові й прийняття. Таким чином, гиперфемінінна залежна поведінка (ланцюг "розуміння інших" - "делікатність" - "залежність" - "покірність") стає стійким статеворольовим сценарієм. У дівчат групи 4 також мають бути виражені фемінінні якості покірності, м'якості, делікатності, однак погані взаємини з батьком призводять до відсутності мотивації будувати свою поведінку таким чином, щоб "сподобатися" йому. Відмова від покірності, залежності, демонстрація мінливості стає компенсаторною реакцією на незадоволену потребу в батьківській любові. Не відбувається також інтеграції маскулінної складової статеворольової “Я”-концепції, тобто дівчата з неповних родин з поганим ставленням батька характеризуються дифузним (недиференційованим) типом статеворольової ідентичності.

В таблиці 2 узагальнено типи статеворольових структур у дівчат в залежності від повноти сім'ї та якості відношення батька.

Таблиця 2. Частота переважаючих типів статеворольових структур особистості в групах дівчаток

Як видно з таблиці 2, саме якість батьківського відношення впливає на формування того чи іншого типу статеворольової структури особистості дівчат.

Таким чином, показник повноти родини (наявність батька), що постійно проживає з родиною, є менш значущим для формування статеворольової “Я”-концепції дівчат, ніж структура емоційних стосунків у родині та характер актуальної або ретроспективної комунікації батька та доньки. Отримані результати співвідносяться з даними новітніх досліджень Р. Ронера і Р. Венеціано (2001) про те, що формальна наявність батька і кількість часу, що він проводить із дитиною, не вступаючи в близькі емоційні контакти з нею, дійсно не є значущими для статеворольового розвитку дівчат.

У третьому підрозділі “Особливості взаємозв'язку сімейної структури та психосексуального розвитку дівчат-підлітків з вираженою статеворольовою девіацією ” проаналізовано сімейні чинники, які сприяють розвитку статеворольової девіації у дівчат-підлітків. У дівчат з неповних сімей такими чинниками є: висока якість відносин з батьком та низька - з матір'ю, надання матір'ю переваги чоловічим якостям у дівчини, наявність добрих стосунків з братом тощо. Характерологічні особливості (істероїдна та лабільна акцентуації) дівчат модулюють вплив вищезазначених сімейних чинників. Істероїдна акцентуація визначається конфліктом між базовою, ядерною маскулінністю та схильністю до реалізації підкреслено жіночих поведінкових стратегій, знижує поріг “передуваги” до сфери статевих стосунків і призводить до актуалізації досяжницького сценарію сексуальності. Дівчата з лабільною акцентуацією схильні до досяжницького та комунікативного сценаріїв, які відбивають високу потребу в схваленні, підтримці з боку оточення, властиву даному типу характеру. Вочевидь, гетеросексуальні стосунки лабільних дівчат з неповної родини є свого роду компенсацією нестачі прийняття з боку батьків (насамперед, матері). Врахування цих чинників є вкрай бажаним, перш за все з огляду на значне зниження середнього віку вступу до першого статевого контакту в дівчат до 16,5 років (В. Анурін, 2004).

У четвертому підрозділі “Особливості динаміки формування статеворольової “Я”-концепції у дівчат-підлітків з різним типом відношення до них батька” розглянуто ґендерне функціонування на рівні архетипічних утворень. Наявність близьких емоційних стосунків з батьком сприяє більшій виразності фемінінної складової жіночих ролей "Стерво", "Красуня", "Воїн", "Метелик" (типологія запропонована K. Gilchrist і використана у роботі Н.М. Терещенко, 2004), особливо в дівчат з неповних родин:

Повнота ґендерного функціонування пов'язана з актуалізацією всього ролевого репертуару (9 ролей), що спостерігається в повних сім'ях, де з батьком складаються хороші, теплі, довірчі стосунки. Порушення стосунків, пов'язані як з дистанційованістю, так і з гіперприхильністю, призводять до звуження ролевого паттерну й активізації ролей “Стерво”, “Метелик”, “Красуня”, що несуть в собі загрозу психологічній інтимності.

• У четвертому розділі “Психологічна корекція статеворольової “Я”-концепції у дівчат-підлітків з порушеннями відношень батька до доньки” представлена програма тренінгу статеворольової ідентичності для дівчат, розроблена за результатами дослідження, і показані напрямки індивідуальної психологічної профілактики та корекції девіацій статеворольового розвитку дівчат.
• У першому підрозділі “Методологічні принципи і структура тренінгу ґендерної ідентичності для дівчат-підлітків” розглянуто методологічні основи корекції ґендерної ідентичності. Розглянуто основні психотерапевтичні підходи щодо корекції статеворольової сфери, сформульовані мета і завдання психотерапевтичної дії, виділені основні цілі. Метою програми є оптимізація статеворольової поведінки. Програма включає:
• 1) структурований груповий статеворольовий тренінг, орієнтований на розвиток поведінкових (комунікативних) умінь;
• 2) групу особистісного зростання, направлену на внутрішню перебудову, пов'язану з підвищенням рівня усвідомленості власного життя;
• 3) спільне сімейне консультування (робота в парі або в трійці),
• 4) індивідуальне консультування.

Мішенню корекційної програми є наступні утворення: “Я”-концепція; статеворольові травми; дезадаптивні когніції (афірмації) та переживання, а також міжособистісні стосунки в сім'ї та з однолітками; тіло; поведінкові рольові патерни тощо. Завданнями тренінгу є: підвищення соціальної компетентності дівчат-підлітків, сприйняття ними свого жіночого образу, формування адекватних уявлень про жіночу ґендерну роль, розвиток комунікативних навичок, заснованих на емпатії, формування позитивної самооцінки, прийняття свого тіла.

Програма тренінгу розрахована на проведення в групах дівчат 16-17 років. Курс розрахований на 30 годин, одна сесія триває 1,5 години. Загальна тривалість тренінгового курсу складає 2,5 - 3 місяці. Усього було проведено 7 тренінгів, у яких взяли участь 90 старшокласниць середніх шкіл м. Сєвєродонецька.

• У другому підрозділі “Програма сімейного консультування дівчат з порушеними відносинами з батьками” представлено програму сімейного консультування. Для корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків ефективним виявилося залучення до процесу корекції батька, тобто робота не з дитячо-батьківською парою (“донька-мати”), а дитячо-батьківською тріадою (“мати-батько-донька”). Консультування проводилося як паралельно з тренінгом ґендерної ідентичності, так і після його закінчення. Загальний термін реалізації програми 5-6 місяців. Основні задачі корекції полягають у нормалізації стилів сімейного виховання, порушення якого концептуалізовані у п'яти типах, з якими найчастіше звертаються батьки, - потураюча гіперпротекція; домінуюча гіперпротекція; сібіоз; емоційне відторгнення; підвищена моральна відповідальність. Ефективність програми відбита в таблиці 3.

Таблиця 3. Характер змін за визначеними параметрами

Загалом, поєднання тренінгу жіночої ідентичності з сімейним консультуванням у тріаді показало свою ефективність, скоріш, на поведінковому (симптоматичному), ніж на глибинно-особистісному рівні.

висновки

У роботі представлено теоретичне узагальнення та нове розв`язання проблеми впливу сімейної структури на становлення статеворольової “Я”-концепції у дівчат в контексті відношення батька до доньки. На підставі результатів дослідження можно зробити такі висновки:

1. Конструкція материнства як емоційної близькості, що є необхідною для нормального особистісного розвитку дитини є конкретно-історичним феноменом, який сформувався у XIX столітті. Отже, ідеалізація матері, переоцінка її ролі у вихованні дитини і, як наслідок, недооцінка ролі батька в емоційному розвитку дитини, є однією з рис сучасної конструкції материнства. Батько ж став суто публічною фігурою, “втраченою” для дитини, яка лише зараз знов з'являється на авансцені виховання. В психологічній літературі робота щодо „реабілітації батька”, як значущої виховної фігури тільки почалася - незважаючи на велику кількість розрізнених фактів, праць, спеціально присвячених аналізу ролі батька в статеворольовому розвитку дівчини-підлітка, замало. Видається за доцільне переглянути традиційні теоретичні уявлення про батька як другорядного учасника виховного процесу та відносно неважливу фігуру для розвитку дівчат.

2. Відсутність батька у сім'ї призводить до семантичної поляризації статеворольової “Я”-концепції дівчини, одним із векторів якої є конструкт “непотрібність”, який задає специфічне особистісне навантаження змістовній організації М/Ф-симптомокомплексу та відбиває статеворольову травму покинутості. Якісні особливості реалізації ґендерних ролей у дівчат з неповних сімей відбивають невпевненість у собі, у потрібності себе іншому і труднощі формування відносин психологічної інтимності. Чинником, що модулює вплив батька на формування статеворольової сфери особистості дівчат є його владна позиція у сім'ї. Домінування батька сприяє формуванню більш високого рівня маскулінності й андрогінності. Разом з тим, вплив владної позиції батька модифікується якістю його відносин до доньки. Так, андрогінна “Я”-концепція формується переважно в дівчат з повних сімей з високою якістю ставлення до них батька. Емоційно теплий батько впливає на розвиток у дівчат не лише фемінінних (експресивних) якостей, а й сприяє прийняттю цінностей самоактуалізації, що базуються, здебільшого, на традиційно маскулінних рисах.

3. Вплив відношення батька до доньки на особливості організації симптомокомплексу маскулінності/фемінінності опосередковується її сіблінговою позицією: молодша донька в родині має більш високу соціогенну фемінінність, ніж єдина або старша. Наявність старшого брата приводить до формування високого рівня соціогенної маскулінності в дівчат; сіблінгова позиція „старша/єдина донька” пов'язана з низьким рівнем поведінкової маскулінності. Водночас гарні стосунки з батьком безпосередньо пов'язані з високою маскулінністю молодших доньок.

Якість батьківського ставлення є значущим чинником формування соціогенної маскулінності/фемінінності. Висока якість відносин з батьком суб'єктивно означає гіперпротекцію та надмірне задоволення потреб дівчат; погане - мінімальність санкцій за умови надання матір'ю переваги жіночим якостям. Низька якість відносин з батьком для дівчат суб'єктивно пов'язана з браком уваги до фемінінної складової їх особистості. Висока якість відносин "батько-донька" за умови, що батько - глава родини стійко впливає на формування андрогінності, адаптивного ставлення до проблеми сексуальності і перешкоджає розвитку досяжницького сексуального сценарію, який ґрунтується на почутті власної незначущості, непотрібності.

4. У дівчат з повних сімей з високою емоційною якістю відносин з батьком формується переважно андрогінна модель статеворольової “Я”-концепції; у дівчат з неповних сімей з високою якістю відносин з батьком формується переважно фемінінна статеворольова “Я”-концепція; у дівчат з повних та неповних сімей з низькою якістю відносин з батьком переважно формується дифузна, недиференційована статеворольова “Я”-концепція.

Дівчата з повних родин з високою якістю стосунків з батьком схильні оцінювати себе як поважних, практичних, мужніх, терплячих, дотепних, винахідливих (переважно в міжособистісних контактах), ініціативних, дружелюбних лідерок, що демонструють розуміння інших, прагнення допомагати, співчувати, виявляти тепло стосовно інших людей. Вони характеризуються високим рівнем соціальної компетентності й адаптивності. Структура статеворольової “Я”-концепції дівчат з повних родин з поганим відношенням батька відрізняється внутрішньою конфліктністю: найяскравіше виражені такі параметри як високий рівень маскулінності і покірність. Сполучення цих полярних рис дозволяє говорити про утискання дівчатами соціогенної маскулінності на користь реалізації традиційного "жіночого" сценарію, незважаючи на нерозвиненість фемінінних якостей. Дівчата з неповних родин з високою якістю стосунків „батько-донька” відрізняються гіперфемінінною структурою статеворольової “Я”-концепції: розуміння інших, делікатність, залежність, покірність, легка збудливість, скромність і мінливість поєднуються з обережністю, працьовитістю, передбачливістю і практичністю. Їм властивий традиційний соціокультурний сценарій "віддана дружина-домогосподарка". Дівчата з неповних родин з низькою якістю стосунків "батько-донька" демонструють поведінкові й особистісні стратегії, засновані на сполученні мінливості, передбачливості, дотепності і мужності.

5. Психосемантична структура параметрів маскулінності/фемінінності, отримана на основі експертної оцінки, вказує на розмивання твердих рамок дихотомії чоловічих і жіночих якостей, що, очевидно, відбиває становлення нової соціокультурної норми маскулінності й фемінінності. Повнота ґендерного функціонування пов'язана з актуалізацією всього ролевого репертуару, що спостерігається в тих сім'ях, де, по-перше, батько є і, по-друге, з ним складаються добрі, теплі, довірчі відносини. Порушення відносин, які пов'язані як з дистанційованістю, так і з гіперприхильністю приводять до звуження рольового патерну і посиленню ролей, що несуть в собі загрозу психологічної інтимності.

6. Рівень статеворольової девіації зворотньо пов'язаний з високою якістю відносин з матір'ю. Неповна родина, де холодні стосунки з домінатною матір'ю, яка віддає перевагу чоловічим якостям, супроводжуються високою якістю стосунків „батько-донька”, стають причиною розвитку девіантної статеворольової поведінки в дівчат. Формуванню статеворольової девіації сприяє лабільна та істероїдна акцентуації характеру. Істероїдна акцентуація знижує поріг "передуваги" до сфери статевих стосунків і призводить до актуалізації досяжницького сценарію сексуальності. Дівчата з лабільною акцентуацією схильні до досяжницького та комунікативного сценаріїв, що відбиває високу потребу в похвалі, підтримці з боку оточення. Сексуальні стосунки лабільних дівчат з неповної родини є свого роду компенсацією нестачі прийняття з боку батьків.

7. За результатами дослідження розроблена програма тренінгу ґендерної ідентичності, що ставить за мету активізацію особистісного потенціалу дівчат, забезпечує можливість засвоєння ними нових знань у сфері статеворольового самовизначення і розвитку, формування навичок і умінь статеворольової поведінки, розширює межі пізнання себе й інших. Мішенями психокорекційного впливу є наступні структурні утворення особистості: “Я”-концепція; статеворольові травми; дезадаптивні когніції (афірмації) та переживання, а також міжособистісні відносини в сім'ї та з однолітками; тіло; поведінкові рольові патерни тощо. У програмі реалізовано психотерапевтичні можливості різних форм впливу - індивідуальної, спільно-подружньої, групової, вона включає груповий структурований тренінг комунікативних умінь, групу особистісного зростання і сімейне консультування. Надано рекомендації щодо специфіки корекційної роботи з конкретними типами сімейних порушень. Розроблена програма виявила психотерапевтичну ефективність.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів зазначеної проблеми. Перспективними напрямками подальших наукових досліджень можуть стати: розробка нових семантичних карт стереотипів маскулінності й фемінінності, які б відбивали зміни суспільних уявлень про ролі чоловіків і жінок; вивчення закономірностей впливу акцентуацій характеру на становлення симптомокомплексу маскулінності/фемінінності дівчат-підлітків.

список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кочарян А.С., Баринова Н.В. Особенности полоролевой сферы трудных подростков // Вісник Харківського університету. - 2002. - № 550. - Ч. 2. Серія: Психологія - С. 122-125.

2. Барінова Н.В. Вплив емоційної структури сім'ї на формування соціогенного рівня симптомокомплексу маскулінності/фемінінності в дівчат-підлітків з повних родин // Вісник ХДПУ ім. Г. Сковороди. Психологія. - 2005. - № 15. - Ч.1. - С. 11-17.

3. Баринова Н.В. Влияние структуры семьи на формирование симптомокомплекса маскулинности/фемининности у девушек 16-17 лет // Вісник Харківського університету. Серія: Психологія. Випуск 34 - 2005. - № 702. - С. 8-11.

4. Баринова Н.В. Вплив батьківського відношення на структуру маскулінності-фемінінності у дівчат-підлітків // Наукові записки Харківського Університету повітряних сил. Соціальна філософія, психологія. Випуск 3 (24). 2005. - С. 212 - 217.

5. Баринова Н.В. Особенности семейной структуры и психосексуального развития девочек подростков с выраженной полоролевой девиацией // Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Харків,: ХНУ імені В.Н. Каразіна - 2006. - С. 200-203.

анотація

Барінова Н.В. Психологічні особливості відношення батька як чинник формування статеворольової “Я”- концепції у дівчат-підлітків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, - Харків, 2006.

В роботі представлені результати дослідження впливу фігури батька на особливості статеворольового розвитку дівчат-підлітків. Проблема розглянута в контексті положень статеворольової теорії О.С. Кочаряна. Показана значущість емоційного залучення батька до виховання доньки для становлення її статеворольової “Я”-концепції. Якість батьківського ставлення є значущим чинником формування соціогенної маскулінності/фемінінності. За результатами дослідження розроблена програма тренінгу ґендерної ідентичності. Тренінг супроводжується реалізацією програми індивідуальної і сімейної корекції процесу статеворольового самовизначення дівчини; надано обґрунтування реалізації програми корекції статеворольової “Я”-концепції дівчат-підлітків з урахуванням відносин в діаді „батько-донька” або в тріаді "мати-батько-донька".

Ключові слова: особливості батьківського відношення, дівчата-підлітки, статеворольова “Я”-концепція, стосунки „батько-донька”, сімейна структура, психологічна корекція.

АННОТАЦИЯ

Баринова Н.В. Психологические особенности отношения отца как фактор формирования полоролевой “Я”-концепции у девочек-подростков. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2006.

В работе представлено теоретическое обобщение и новое решение проблемы влияния семейной структуры на становление полоролевой “Я”-концепции у девочек-подростков в аспекте качества отношений отцов и дочерей в полных и неполных семьях. Проблема рассмотрена в контексте положений полоролевой теории А.С. Кочаряна. На основе результатов исследования разработана программа психологической коррекции детско-родительских отношений и полоролевой идентичности девочек-подростков.