Теоретичне, клініко-діагностичне, медико-психологічне, психотехнічне та психопатологічне обґрунтування й оцінка психотерапії психогенно-обумовлених розладів
Обґрунтування й розробка алгоритмізованих стандартів психотерапії психогенно-обумовлених розладів і принципів оцінки її ефективності. Вивчення та вирішення проблеми синдромогенезу, синдромокінезу, синдромотаксису в сфері компетенції сучасного психолога.
| Рубрика | Психология |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.08.2014 |
| Размер файла | 138,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Фізіолого-теоретичне обґрунтування і СПГМ методу полягають у репродукції патогенезу, що викликається психотерапевтично або фармакопсихотерапевтично і завершується появою (досягненням) конгруентного КПЕС, а потім - у застосуванні різних психотерапевтичних - “чистих” - прийомів, асоційованих із певним СФ. Механізм сано(пато)генезу СМП може бути охарактеризований як гомеопато- / алосаногенетичний.
Інтерпретаційно-діагностичні процедури ПМ складаються із загальної психотерапевтичної діагностики і спеціальної психодіагностики пам'яті; розроблені специфічні клініко-нейропсихологічні прийоми репрезентовані методиками ретроаналізу асоціацій, вивчення особливостей інтеріоризації зовнішньої мови, дослідження глибини спогадів, екфорії енграм й ін.
Загальна схема проведення СМП складається з послідовної реалізації етапів клініко-психотехнічної діагностики, ідентифікаційно-валентного, психотехнічної інтрузії, конгруентних пенетруючих психотехнік, паушального (психотерапевтичного масиву), групової терапії, стереотипізації, аутокоригуючого, катамнестичного.
ПМ проводиться переважно в індивідуальній формі; спеціальні групові методики спрямовані на вироблення навичок формування абстрактних понять (епістем і міфологем), а також вербальних і конативних стратегій (стратегем). Використовується хроно-мнестичний сомніологічний практикум.
Розроблено принципи оцінки ефективності психотерапії: інтегральність (облік клінічних, катамнестичних, соціальних і економічних показників), прогностичність (розрахунок індексу прогностичності(Іп)), об'єктивність (можливість розрахунку коефіцієнтів), аксіологічність (ціннісно-персонологічна проекція).
Проведено об'єктивізацію оцінки ефективності розробленої ПМ з використанням клінічних, катамнестичних, соціальних і економічних показників й Іп на 100 хворих соматоформними та 100 хворих психосоматичними розладами.
Для розладів НСР клінічна ефективнiсть в контрольних групах у середньому склала 64%, а в основних - 76%, або в 1,2 рази більше; катамнестична - відповідно 58% і 67%, або в 1,2 рази більше; соціальна - 52% і 72%, або в 1,4 рази більше, економічна - відповідно 53% і 59%, або в 1,1 рази більше. Інтегральний показник ефективності в контрольних групах склав 0,1, в основних - 0,22, або в 2,2 рази більше. Іп склав 1 (високий).
Для розладів ПСР клінічна ефективність в контрольній групі склала 62%, а в основній - 75%, або в 1,2 рази більше; катамнестична - відповідно 56% і 66%, або в 1,2 рази більше; соціальна - 50% і 65%, або в 1,3 рази більше, економічна - відповідно 52% і 63%, або в 1,2 рази більше. Інтегральний показник ефективності в контрольній групі склав 0,09, в основній - 0,21, або в 2,33 рази більше. Іп склав 2 (середній).
Отже, аналіз результатів застосування СМП (ПМ) дозволяє констатувати її ефективність.
Проведений КДЕ-аналіз модельних психодисциплін дозволив розробити аутодисциплінарно-ідентифікаційні конструкти, реконструювати історії дисциплінарної організації, сформувати інтрадисциплінарні концепції, сформулювати дефініції і визначити сфери нозологічної та синдромологічної компетенції (клініки) психотерапії, медичної психології і сексології.
Адекватною формою дисциплінарної ідентифікації психодисциплін (психотерапії, медичної психології і сексології) слід вважати аутодисциплінарну ідентифікацію, продекларовану в інтрадисциплінарних концепціях.
Установлено, що історія дисциплінарної організації психотерапії складається з періодів протодисциплінарного, методистського пуризму, інституціоналізації практик, доктринального, дисолютивного, аутодисциплінарно-ідентифікаційного.
Установлено, що періоди клінічної інституціоналізації та дисциплінарного оформлення медичної психології такі: ініціальний, клініко-госпітальної експансії, клінічної адаптації, інтраклінічної сегрегації, психодіагностичний, психологічного консультування, інституціоналізаційний, екстрагоспитальної експансії.
Установлено, що періодами історії дисциплінарної організації сексології є протодисциплінарний, дихотомічний, “авторських сексологій”, аутодисциплінарно-ідентифікаційний, інтрадисциплінарний (метасистемний).
Було здійснене обґрунтування клініки РНС й описані основні моделі (контингенти наведені у табл. 1).
Уявлення про НС і моделі її розладів конгруентні стилістиці дискурсу в термінах онтогенезу - гомеостазу; вони також пов'язані з поняттям діяльності (функціонування) й індивідуальної еволюції основних гомеостатів організму.
НС - це індивідуальний онтогенетичний гомеостабілізуючий механізм, спрямований на адаптивну реалізацію репродуктивного гомеостату. Визначена концепція НС - як модуса реалізації / забезпечення репродуктивного гомеостату, специфічного механізму, який підкоряється загальним законам гомеостазису.
Клініка РНС конвергує з двох областей: структура сексологічної звертаємості (гіпоерекційні та дизеякуляторні синдроми і широкий невротичний (дистресовий) регістр із сексуальним компонентом) і захворювання, де сексуальність є „функцією індикації” (зокрема, шизофренія). Також були сформовані уявлення про форми патології репродуктивного гомеостату, де сексуальність уражається системно, тотально, первинно - це розлади статевої аутоідентифікації, патологія статевого розвитку і клімакс; до цієї низки примикають зміни сексуальності при сліпоті.
Установлено, що ця різноманітна сексуальна патологія співвідноситься з характерної для кожного із гомеостатів патологією (т. з. “нормальними хворобами”): й ІС, і збої індивідуального розвитку типу пубертатних розладів, і клімакс (репродуктивний гомеостат); увесь сексуально-невротичний регістр (адаптаційний гомеостат); васкулогенна еректильна дисфункція (енергетичний гомеостат) і т. і.
Під моделями розуміються окремі випадки універсальних варіантів РНС, що відбивають загальні закономірності її порушень. Дослідження моделей РНС проведені відповідно критеріям, що розроблені з урахуванням умов методологічної навантаженості, методичної адекватності й можливості екстраполяції: тотальності, хронікальної монотонності, хронологічної сталості, антитетичності.
Основні моделі РНС ідентифіковані з вищезазначеною патологією, що дало змогу розробити їх клініко-теоретичну типологію.
І. Первинні ендокринно-залежні: дизаутоідентифікаційна модель (ДІМ) (порушення статевої аутоідентифікації при “ядерному” транссексуалізмі, ІС і деяких формах ГС); пубертатна модель (ПБМ) (порушення статевого розвитку); інволюційна модель (ІНМ) (зміни сексуальності при клімаксі).
ІІ. Первинні компенсаторні: тифлосексологічна модель (ТСМ) (спотворення сексуальності при сліпоті).
ІІІ. Вторинні компенсаторні: генітогенна модель (ГГМ) (РНС при гіпоерекційних і дизеякуляторних синдромах); дистресова модель (ДСМ) (РНС при порушеннях невротичного регістру); процесуальна модель (ПРМ) (РНС при шизоформних розладах).
Розроблена нова системна психотерапевтична сексологічна модель, що конгруентна концепції клініки РНС: “реадаптація - реституція - превенція”.
Висновки
1. Вирішено фундаментальну наукову проблему - розроблено методологію клініко-дисциплінарно-еволюційного аналізу, що дозволило на моделях психодисциплін (психотерапії, медичної психології і сексології) реконструювати історії дисциплінарної організації, створити аутодисциплінарно-ідентифікаційні конструкти, визначити сфери нозологічної / синдромологічної компетенції, виявити й описати “нормальну” та клінічну психотерапевтичну феноменології, вивчити сано(пато)генетичні механізми та розробити еталонний діагностичний алгоритм, правила формулювання психотерапевтичного діагнозу, критерії вибору методів і методик психотерапії і психокорекції, ефективні терапевтичні техніки, принципи оцінки ефективності психотерапії та її стандарти.
2. Сучасною формою дисциплінарної ідентифікації психотерапії, медичної психології, сексології слід вважати аутодисциплінарну ідентифікацію, продекларовану в розроблених інтрадисциплінарних концепціях.
Історія дисциплінарної організації психотерапії складається з періодів протодисциплінарного, методистського пуризму, інституціоналізації практик, доктринального, дисолютивного, аутодисциплінарно-ідентифікаційного.
Періоди клінічної інституціоналізації та дисциплінарного оформлення медичної психології такі: ініціальний, клініко-госпітальної експансії, клінічної адаптації, інтраклінічної сегрегації, психодіагностичний, психологічного консультування, інституціоналізаційний, екстрагоспитальної експансії.
Періодами історії дисциплінарної організації сексології є протодисциплінарний, дихотомічний, “авторських сексологій”, аутодисциплінарно-ідентифікаційний, інтрадисциплінарний (метасистемний).
3. Предмет психотерапії має складнокомпонентну структуру - психотерапевтична феноменологія (асоційовані з методами / методиками психотерапії саногенні феномени), клінічні психотерапевтичні ефект-синдроми з корелят-патернами і психотехнічні шляхи їх досягнення (загальна психотерапія), нозологічні / синдромальні форми і патологія психічної сфери (і поведінки), що підлягають психотерапевтичному лікуванню і кваліфікуються в категоріях специфічного психотерапевтичного діагнозу (клінічна психотерапія), вторинні нозо-синдромальні психопатологічні форми при не-психічних захворюваннях (психотерапія в клініці) і низка спеціальних і соціальних додатків (спеціальна і соціальна психотерапії).
4. Клінічна реалізація психотерапії повинна здійснюватися з дотриманням етапного алгоритму медичної дії: діагностичний, терапевтичний, підтримуючий етапи.
Установлено специфічність діагностичного етапу в психотерапії. Діагностика в психотерапії, що базується на уявленнях про “нормальну” психотерапевтичну феноменологію і клінічні ефект-синдроми, відрізняється вираженою специфікою і вимагає формулювання спеціального ідіографічного функціонально-динамічного психотерапевтичного діагнозу.
Семіотикою психотерапевтичного діагнозу є “нормальна” психотерапевтична феноменологія (клінічна психофеноменологія), клінічна психотерапевтична синдромологія, психопатологічна синдромологія і патопсихологічна регістр-синдромологія.
Психотерапевтичний діагноз є трикомпонентним: нозо-синдромально-персонологічним із указівкою конгруентного ефект-синдрому і спеціального або терапевтичного фармакологічного фону, зі прогностикою.
5. “Нормальна” психотерапевтична феноменологія розподіляється на 5 класів: 1-й - феномени “з боку пацієнта” (інструментальні, саногенні, дефензивні, змішані, інтеркурентні, допоміжні (ворьтні, орієнтаційні, діагностичні), артефакти), 2-й - феномени “з боку психотерапевта”, 3-й - трансперсональні феномени, 4-й - групові феномени, 5-й - конформні (індукційні) феномени.
6. Клінічний психотерапевтичний ефект-синдром є фіксованим і стабільним комплексом клінічних, психологічних, поведінкових проявів, що виникають у процесі (результаті) реалізації методу (методики, техніки) психотерапії, який супроводжується константними комбінаціями корелят-механізмів (корелят-патернами).
Установлені типові (нормальні): гіпноїдний (21,0%), каталептичний (9,7%), просоночний (16,7%), психовегетативний (9,5%), релаксаційний (15,2%), гіпомнестичний (8,0%), поліморфно-конформний (5,6%); атипові (парадоксальні): істеріформний (2,1%), експлозивний (2,3%), “афективного мутизму” (0,9%), аверсивний (1,1%), псевдопуерильний (2,7%); інтеркурентні (патологічні): ейдетичний (0,5%), “терапевтичної параної” (0,4%), фіксаційний (1,2%), резистентний (3,1%) ефект-синдроми.
Сукупність корелят-механізмів клінічних психотерапевтичних ефект-синдромів у їх специфічних взаємозалежних проявах складає корелят-патерн. Виявлені 5 типів корелят-патернів: синхронно-синтонний, синхронно-асинтонний, асинхронно-синтонний, асинхронно-асинтонний (дезорганізований), апокрифічний.
7. Психопатологічний синдром і конгруентний психотерапевтичний ефект-синдром у процесі терапії модифікують один одного, утворюючи метасиндром. Клінічна характеристика метасиндромів включає два вектори: динамічний і структурний.
Виділені 8 типів метасиндромів: поліпшення зі спрощенням (“позитивна редукція”) (21,2%), поліпшення зі збереженням структури (“кліше-редукція”) (7,6%), поліпшення з ускладненням (“позитивна орнаментація”) (19,7%), погіршення зі спрощенням (“негативна редукція”) (5,1%), погіршення зі збереженням структури (“кліше-ампліфікація”) (4,5%), погіршення з ускладненням (“негативна орнаментація”) (4,3%), статика (“клінічний монорим”) (18,4%), структурна перебудова з невизначеним вектором якості (“нейтральний метаморфізм”) (19,2%).
8. Критерії вибору методів і методик психотерапії на принципах доказової медицини включають постановку психотерапевтичного діагнозу, урахування сано(пато)генетичних механізмів реалізації і пато-нозологічної конгруентності обраного методу психотерапії, фармакологічного фону, а також особистісної аутоідентифікації психотерапевта.
Сано(пато)генетична розробка клініки психотерапії ґрунтується на ідентифікації теорії пато(психо)генезу як відправного пункту теорії сано(психо)генезу з визнанням її визначального впливу на психотерапевтичні шляхи досягнення клінічного саногенного ефекту.
Клініка психотерапії є сферою її нозологічної / синдромологічної компетенції і включає патологічні, нозологічні та синдромальні форми, де психогенія є провідним етіопатогенетичним фактором і де психотерапія є каузальним методом лікування.
За ступенем виразності і характером відповіді ефекти психогеній розподіляються на 5 рівнів: ефекторно-адаптивний; невротичний, або соматоформний; психосоматичний; ендоформний; летальний.
9. Алгоритм побудови психотерапевтичних стандартів включає: клініко-феноменологічний підхід; ідентифікацію особистості пацієнта; принципи пато-нозологічної конгруентності та критерії вибору психотерапевтичних методів (методик); орієнтацію на психотерапевтичну феноменологію; діагностику клінічних ефект-синдромів та метасиндромів; контроль ex juvantibus; дискурсивну одноплановість діагностики і терапії; етіопатогенетичну цілісність психотерапевтичного діагнозу; ідентифікацію особистості психотерапевта; формування адекватного фармакологічного (фармакотерапевтичного) фону.
Принципи клінічної реалізації психотерапії: адекватне, диференційоване використання психотерапевтичної феноменології; урахування асоціації методу (методики) і саногенного феномена; орієнтування на клінічні психотерапевтичні ефект-синдроми з відповідними корелят-патернами для спрямованих і коректних сано(пато)генетичних психотерапевтичних впливів; детермінація механізмів реалізації психотерапії складнопідрядною клінічною структурою синдромів, що куруються; урахування клінічних особливостей метасиндромів, що виникають у процесі психотерапії.
10. Інтрадисциплінарна концепція психотерапії дозволила розробити специфічний, що базується на клінічній феноменології, сано(пато)генетичних механізмах і принципах пато-нозологічної конгруентності метод психотерапії та психокорекції - симультанно-мнестичну психотерапію (психометодологію), заснований на терапевтичній апеляції до мнестичної сфери як інтегративно-консолідуючої функції особистості.
Загальна схема проведення симультанно-мнестичної психотерапії складається з 9 етапів: клініко-психотехнічної діагностики, ідентифікаційно-валентного, психотехнічної інтрузії, конгруентних пенетруючих психотехнік, психотерапевтичного масиву, групової терапії, стереотипізації, аутокоригуючого, катамнестичного.
11. Проведено об'єктивізацію оцінки ефективності розробленого методу симультанно-мнестичної психотерапії з використанням клінічних, катамнестичних, соціальних і економічних показників й індексу прогностичності.
Для розладів невротичного (соматоформного) рівня клінічна ефективнiсть в контрольних групах у середньому склала 64%, а в основних - 76%, або в 1,2 рази більше; катамнестична - відповідно 58% і 67%, або в 1,2 рази більше; соціальна - 52% і 72%, або в 1,4 рази більше, економічна - відповідно 53% і 59%, або в 1,1 рази більше. Інтегральний показник ефективності в контрольних групах склав 0,1, в основних - 0,22, або в 2,2 рази більше. Індекс прогностичності склав 1 (високий).
Для розладів психосоматичного рівня клінічна ефективність в контрольній групі склала 62%, а в основній - 75%, або в 1,2 рази більше; катамнестична - відповідно 56% і 66%, або в 1,2 рази більше; соціальна - 50% і 65%, або в 1,3 рази більше, економічна - відповідно 52% і 63%, або в 1,2 рази більше. Інтегральний показник ефективності в контрольній групі склав 0,09, в основній - 0,21, або в 2,33 рази більше. Індекс прогностичності склав 2 (середній).
12. Клініка розладів сексуальності конвергує із структури сексологічної звертаємості (гіпоерекційні та дизеякуляторні синдроми і невротичний (дистресовий) регістр) і захворювань, де сексуальність є „функцією індикації” (зокрема, шизофренія).
Типологія моделей розладів сексуальності включає: первинні ендокринно-залежні (дизаутоідентифікаційна, пубертатна й інволюційна моделі), первинні компенсаторні (тифлосексологічна модель), вторинні компенсаторні (генітогенна, дистресова і процесуальна моделі).
Розроблена нова конгруентна системна психотерапевтична сексологічна модель “реадаптація - реституція - превенція”.
Список праць, опублікованих за темою дисертації
Психотерапия: Учебник для врачей-интернов высших медицинских учебных заведений III Ї IV уровней аккредитации / Б.В. Михайлов, С.И. Табачников, И.С. Витенко, В.В. Чугунов. - Х.: Око, 2002. - 768 с. Дисертантові належать передмова, вступ, ч. I, ч. II (розд. 5.2, 5.3), ч. III, ч. IV, ч.V (розд. 14, 15.1, 17, 20), ч.VI (розд. 22, 24), ч.VII (розд. 28), ч.VIII, ч. XI, висновки, післямова, довідково-бібліографічний апарат.
Чугунов В.В. Клиника и дисциплинарная история психотерапии. - К.: Здоров'я; Х.: Око - Наука, 2002. - 708 с. Ч. IV написана спільно з Б.В.Михайловим, а одна з рубрик підрозд. 9.2 - спільно з О.О.Фільцем.
Чугунов В.В. Клиника и дисциплинарная эволюция сексологии. - К.: Здоровя; Х.: Око, 2000. - 600 с.
Чугунов В.В. Логика и семиотика диагноза в психотерапии // Абрамов В.А. Стандарты многоосевого диагноза в психиатрии. - Донецк, 2004. - С. 154-171.
Михайлов Б.В., Кришталь В.В., Чугунов В.В., Майборода К.А. Историко-теоретические, методологические и методические аспекты эволюционно-дисциплинарных и клинических исследований сексуальности // Таврический журнал психиатрии. - 1998. - Т. 2, № 4 (7). - С. 20-33. Дисертантом поставлено мету й задачі дослідження, здійснено аналіз медичної інформації, розроблена методологія, викладена історія предмета, здійснено інтерпретацію отриманих даних, виявлені клінічні моделі, побудована графічна модель.
Михайлов Б.В., Чугунов В.В., Сердюк А.И., Здесенко И.В. Вегето-сосудистая дистония // Врачебная практика. - 1998. - № 2. - С. 9-23. Дисертантом зроблено клінічні дослідження, проаналізовано етіопатогенетичні механізми, модернізовані клінічні систематики, розроблено та сформульовано принципи терапії та психотерапії.
Михайлов Б.В., Чугунов В.В., Бачериков А.Н. Социально-психологические аспекты феномена целительства // Український медичний часопис. - 1998. - № 3(5). - С. 55-57. Дисертантові належить патогенетичний, медико-психологічний та психопатологічний аналіз дослідженого феномена.
Чугунов В.В. Медико-социальные, психолого-педагогические и социально-психологические исследования сексуальности в формировании системной концепции сексологии // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 1999. - № 2(6). - С. 144-149.
Чугунов В.В. Эволюция системной концепции сексологии в ХIХ - ХХ столетиях // Український вісник психоневрології. - 1999. - Т. 7, вып. 2(20). - С. 122-124.
Михайлов Б.В., Кришталь В.В., Чугунов В.В., Тондий Л.Д., Роздильская О.Н. Физиотерапия гипоэрекционных и дисэякуляторных синдромов у пациентов с генитогенной моделью расстройств нормальной сексуальности // Вестник физиотерапии и курортологии. - 1999. - Т. 5, № 4. - С. 25-27. Дисертантові належать постановка проблеми, обстеження клінічних контингентів, розробка терапевтичних процедур.
Чугунов В.В. Модели расстройств нормальной сексуальности: клиника и коррекция // Врачебная практика. - 1999. - № 5. - С. 88-94.
Чугунов В.В. Система коррекции расстройств нормальной сексуальности (эволюция представлений, физиотерапия и инструментально-опосредованная психотерапия) // Медицинская реабилитация, физиотерапия и курортология. - 2000. - № 1(21). - С. 55-60.
Чугунов В.В. “Уросексология”: история урологического подхода в сексологии в ХХ - первой трети ХХ века // Вісник Харківського Національного університету (серия “Медицина”). - 2000. - Вып. 1, № 494. - С. 14-17.
Чугунов В.В. Сексология-венерология: вариант дисциплинарной идентификации сексологии // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. - 2000. - № 2(3). - С. 47-51.
Чугунов В.В. “Нейросексология”: история неврологического подхода в сексологии // Врачебная практика. - 2001. - № 1. - С. 81-85.
Чугунов В.В. Судебно-медицинские исследования в сексологии в ХIХ веке // Архів психіатрії. - 2001. - № 1-2 (24-25). - С. 46-48.
Чугунов В.В. “Психосексология”: история психиатрического подхода в сексологии в ХIХ - ХХ веках // Український вісник психоневрології. - 2001. - Т. 9, вып. 2(27). - С. 91-93.
Чугунов В.В. История дисциплинарной идентификации сексологии и современные формы ее аутоидентификации // Вісник проблем біології і медицини. - 2001. - № 3. - С. 93-98.
Чугунов В.В. История и современные модели психофармакотерапии сексуальной патологии // Архів психіатрії. - 2001. - № 3(26). - С. 108-112.
Михайлов Б.В., Сарвир И.Н., Чугунов В.В., Мирошниченко Н.В. Генеалогия, механизмы формирования, клиника соматоформных расстройств и основные принципы терапии больных // Архів психіатрії. - 2001. - № 3(26). - С. 72-77. Дисертантом здійснено історичний аналіз проблеми, клінічні дослідження, інтерпретація отриманих даних, розробка терапевтичних та психотерапевтичних заходів.
Чугунов В.В., Михайлов Б.В. Классификация методов и методик психотерапии // Врачебная практика. - 2001. - № 4. - С. 102-104. Дисертантом проаналізовано ґрунт сучасних систематик та класифікацій у психотерапії та запропоновано нову класифікацію.
Чугунов В.В. Интрадисциплинарная (метасистемная) концепция сексологии // Архів психіатрії. - 2001. - № 4(27). - С. 206-208.
Чугунов В.В. Медико-биологическое направление в сексологии и его системная концепция // Український медичний часопис. - 2001. - № 5(25). - С. 119-123.
Михайлов Б.В., Марута Н.О., Табачніков С.І., Мартиненко А.О., Сердюк О.І., Андрух Г.П., Чугунов В.В., Сарвир І.М. Концептуальні основи і стратегія розвитку психотерапії в Україні // Український вісник психоневрології. - 2002. - Т. 10, вип. 2 (31).Ї С. 17-20. Дисертантом здійснено системний аналіз психогеній, аналіз сучасного розвитку психотерапії, проблематизація нової психотерапевтичної парадигми.
Чугунов В.В. Психотерапевтическая феноменология, клинические эффект-синдромы в психотерапии и их коррелят-механизмы // Архів психіатрії. - 2002. - № 4(31). - С. 202-206.
Чугунов В.В. Клиническая семиотика диагноза в психотерапии // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2004. - № 1(11). - С. 11-16.
Михайлов Б.В., Чугунов В.В., Добровольська О.С. Проблеми клініки, діагностики та психотерапії соматоформних розладів в амбулаторно-поліклінічній практиці за умов індустріального центру (методологія, клініка, епідеміологія та диференційна діагностика) // Український вісник психоневрології. - 2004. - Т. 12, вип. 1(38). - С. 33-39. Дисертантом поставлено проблему, мету та задачі, розроблена методологія, проведені клінічні дослідження, розроблено алгоритм та стандарт психотерапевтичної діагностики, дані висновки.
Михайлов Б.В., Чугунов В.В. Харьковская школа психотерапии в исторической перспективе (к 350-тилетию основания города Харькова) // Проблеми медичної науки і освіти. - 2004. - № 3. - С. 11-15, 20. Дисертантом здійснено історико-теоретичний аналіз питання, сформульовані перспективні напрямки досліджень у психотерапії.
Михайлов Б.В., Чугунов В.В., Сарвир И.Н. Роль и место психотерапии в формировании качества жизни больных с невротическими и психотическими расстройствами // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2004. - № 4 (14). - С. 30-34. Дисертантом розроблено методологію, виконано та інтерпретовано клінічні дослідження, розроблено психотерапевтичні підходи.
Чугунов В.В. Клинико-теоретическое обоснование психотерапии разноуровневых психогений, принципы ее алгоритмизации и оценки эффективности // Международный медицинский журнал. - 2005. - Т. 11, № 2. - С. 29 - 36.
Чугунов В.В. Теоретическое, клинико-диагностическое, психопатологическое и психотехническое обоснование и оценка эффективности метода симультанно-мнестической психотерапии (психометодологии) // Проблеми медичної науки та освіти. - 2005. - № 2. - С. 34 - 39.
Михайлов Б.В., Чугунов В.В. Реабилитационная стратегия в психотерапии // Архів психіатрії. - 2005. - Т. 11, № 2(41). - С. 157-159. Дисертантом зроблено аналіз сучасного стану проблеми, розробку теоретичних, клінічних і медико-психологічних засад стратегії.
Патент 2055568 РФ, МКИ А 61 Н 9/00, А 61 N 1/30, А 61 F 5/41. Способ коррекции эректильной дисфункции и устройство для его осуществления / Кришталь В.В. (UA), Тондий Л.Д. (UA), Чугунов В.В. (UA); Чугунов В.В. (UA). - № 5049558; Заявл. 24.06.92; Опубл. 10.03.96, бюл. № 7. - 10 с. Дисертантом поставлено проблему, зроблено аналіз аналогів та прототипів, розроблено пристрої та процедури.
Патент 2055569 РФ, МКИ А 61 Н 9/00, А 61 N 1/30, А 61 F 5/41. Способ лечения синдрома ускоренной эякуляции и устройство для его осуществления / Кришталь В.В. (UA), Тондий Л.Д. (UA), Чугунов В.В. (UA); Чугунов В.В. (UA). - № 5049559; Заявл. 24.06.92; Опубл. 10.03.96, бюл. № 7. - 9 с. Дисертантом поставлено проблему, зроблено аналіз аналогів та прототипів, розроблено пристрої та процедури.
Чугунов В.В. Повседневные и интерпретирующие (системные и маргинальные) практики экологии сексуальности (Методология, эволюция, моделирование).-- Х.: Академия сексологических исследований, 1998.-- 290 с.
Михайлов Б.В., Черкасов В.Г., Чугунов В.В. Клиника, диагностика и принципы восстановительной терапии посттравматических стрессовых расстройств // Врачебная практика. - 1999. - № 6. - С. 58-60. Дисертантом здійснено аналіз клінічної феноменології, обстеження частини пацієнтів, розробка принципів системи психотерапії й психокорекції.
Михайлов Б.В., Мартыненко А.А., Сердюк А.И., Андрух Г.П., Чугунов В.В., Федосеев В.А., Сарвир И.Н., Баженов А.С., Гавриленко М.А., Журавлев В.А., Кадук Н.Г. Подготовка врачей санаторно-курортных учреждений по психотерапии // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2001. - Т. 7, № 1. - С. 36-37. Дисертантом розроблені дидактичні й методичні основи та загальна методологія.
Чугунов В.В. Физиолого-теоретическое обоснование и механизмы сано(пато)генеза симультанно-мнестической психотерапии (психометодологии) // “Психоневрология ХХІ столетия”: Матер. ІІ Национ. конгр. неврологов, психиатров и наркологов Украины (Харьков, 11-14 июня 2002 г.). - Український вісник психоневрології. - 2002. - Т. 10, вып. 1(30). - С. 241.
Михайлов Б.В., Мартыненко А.А., Андрух Г.П., Чугунов В.В., Федосеев В.А., Сарвир И.Н., Романова И.В., Андрух П.Г., Селюкова Т.В., Черная О.В., Баженов А.С., Криворотько Я.В. Личность больного, психопрофилактика и психотерапия в общесоматической практике // Матер. ІІ з'їзду лікарів загальної (сімейної) практики України (Харків, 25-26 жовтня 2005 р.). - Міжнародний медичний журнал. - 2005. - Спец. вип. - С. 39-40. Дисертантом розроблені та описані персонологічні та патоперсонологічні концепти.
Чугунов В.В. Сексологические аспекты тифлологии // Дефектология. - 1995. - № 3. - С. 27-30.
Чугунов В.В. История отечественной сексологии в ХХ - ХХ столетиях // Асклепий. - 2000. - Т. 3, № 2. - С. 46-52.
Чугунов В.В. Постановка проблемы клинико-дисциплинарно-эволюционных исследований в медицине (на модели дисциплины-сексологии) // Асклепий. - 2001. - Т. 4, №1. - С. 59-63.
Чугунов В.В. О тенденциях развития сексопатологии в ХІХ столетии // Andrology, Reproduction, Sexology. - 1994. - Т. 3, № 1. - С. 51-52.
Чугунов В.В. Энциклопедизм в сексологии и сексопатологии конца ХІХ - начала ХХ веков // Andrology, Reproduction, Sexology. - 1994. - Т. 3, № 2. - С. 44-49.
Михайлов Б.В., Козидубова В.М., Марута Н.А., Сердюк А.И., Чугунов В.В. Актуальные проблемы социальной психиатрии, психотерапии и медицинской психологии в Украине // Вісник психічного здоровя. - 1999. - № 1. - С. 6-8. Дисертантові належать історико-теоретичний аналіз, методологія дослідження, деякі висновки.
Чугунов В.В. Изменение типа сексологической клиники и дисциплинарная эволюция сексологии // Вісник психічного здоровя. - 1999. - № 2. - С. 15-21.
Михайлов Б.В., Сердюк А.И., Чугунов В.В. Актуальные проблемы нейронаук в Украине // Вісник психічного здоров'я. - 1999. - № 4. - С. 5-6. Дисертантом підсумовано історико-теоретичні засади, сформовано методологію та методику дослідження, сформульовані деякі висновки.
Чугунов В.В. Обоснование интрадисциплинарной (метасистемной) концепции сексологии как модели ее аутодисциплинарной идентификации // Медицинские исследования. - 2001. - Т. 1., вып. 1 (тематич.). - С. 54-58.
Чугунов В.В. Клинико-дисциплинарно-эволюционные исследования медицинских дисциплин // Медицинские исследования. - 2001. - Т. 1, вып. 1 (тематич). - С. 84-86.
Чугунов В.В. Эволюция принципа парности в развитии социально-психологического направления в сексологии конца ХІХ - начала ХХ веков // Сексология и андрология. - Вып. 2. - К.: Ин-т урологии и нефрологии АМН Украины, 1994. - С. 25-33.
Чугунов В.В. Нормальная сексуальность и моделирование ее первичных и вторичных расстройств // Сексология и андрология. - Вып. 4. - К.: Ин-т урологии и нефрологии АМН Украины, 1998. - С. 171-175.
Чугунов В.В. Расстройства нормальной сексуальности и их системная коррекция // Актуальні проблеми медичної науки: Ювіл. наук. зб., присвяч. 75-річчю заснування ХІУЛ. - Х.: Око, 1998. - С. 260-264.
Чугунов В.В. Модели вторичных расстройств нормальной сексуальности // Вопросы пограничной психиатрии, психотерапии, медицинской психологии: Матер. научн.-практ. конф. (Берминводы, 4-5 июня 1998 г.). - Х., 1998. - С. 84-85.
Chugunov V. Daily, systemic and marginal practises of ecology of sexuality // Psychotherapy at the turn of the century from past to future: Abstracts of 17-th World Congress of Psychotherapy, Warsav, August 23-28, 1998. - Р. 19.
Михайлов Б.В., Волошин П.В., Чугунов В.В. Клинический аспект развития нейронаук в Украине // Актуальные проблемы пограничной психиатрии, психотерапии, медицинской психологии: Матер. научн.-практ. конф. (Берминводы, 27-28 мая 1999 г.). - Х., 1999. - С. 87-91. Дисертантом проведено попередній аналіз, розроблені методологічні, методичні та клінічні засади, сформульовані деякі висновки.
Mikhailov B.V., Chugunov V.V. Psychosomatic and process models of disorders in normal sexuality and their psychotherapy // Psychiatry on New Thresholds: XI World congress of psychiatry. - Hambourg, Germany, 6-11 August 1999. - Р. 25. Дисертантом розроблено класифікацію, виділені та описані клінічні моделі, створено систему психотерапії.
Михайлов Б.В., Чугунов В.В. Системная реабилитация больных с расстройствами нормальной сексуальности (на генитогенной модели) // Актуальные проблемы курортологии и медицинской реабилитации: Науч.-практ. конф. с международн. участ. (Хмельник, 5-6 мая 1999 г.). - К.: Полиграфкнига, 1999. - С. 205-207. Дисертантові належать класифікація, дослідження та опис клінічних моделей, система терапевтичної та медико-психологічної реабілітації.
Mikhailov B., Chugunov V., Romanova I. The world history of psychiatry and Ukrainian psychotherapy creation // 5000 Years of Science and Care: Building the Future of Psychiatry: XIII World Congress of Psychiatry. - Cairo, Egypt, 10-15 September 2005. - P. 470. Дисертантом проведені історико-теоретичні дослідження та реконструйовані основні етапи розвитку української психотерапії.
Анотація
Чугунов В.В. Теоретичне, клініко-діагностичне, медико-психологічне, психотехнічне та психопатологічне обґрунтування й оцінка психотерапії психогенно-обумовлених розладів. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. - Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2007.
Дисертацію присвячено теоретичному, клініко-діагностичному, медико-психологічному, психотехнічному, психометодичному, психодинамічному, психопатологічному та терапевтичному обґрунтуванню й розробці алгоритмізованих стандартів психотерапії психогенно-обумовлених розладів і принципів оцінки її ефективності на основі розробленої методології клініко-дисциплінарно-еволюційного аналізу. Поставлено, вивчено та вирішено проблеми синдромогенезу, синдромокінезу, синдромотаксису в сфері компетенції психотерапії.
Було обстежено 1426 осіб, з яких 1274 хворих на психічні, соматоформні, психосоматичні, сексуальні розлади, 104 сліпих та 48 здорових волонтерів (приймали участь у клінічному психотерапевтичному експерименті).
Створена методологія клініко-дисциплінарно-еволюційного аналізу дозволила на моделях психодисциплін (психотерапії, медичної психології і сексології) реконструювати історії дисциплінарної організації, побудувати аутодисциплінарно-ідентифікаційні конструкти, визначити сфери пато-нозологічної компетенції, виявити й описати “нормальну” та клінічну психотерапевтичну феноменології, вивчити сано(пато)генетичні механізми та розробити еталонний діагностичний алгоритм, правила формулювання психотерапевтичного діагнозу, критерії вибору методів і методик психотерапії і психокорекції, ефективні терапевтичні техніки, принципи оцінки ефективності психотерапії та її стандарти.
Ключові слова: психотерапія, психогенно-обумовлені розлади сано(психо)генез, пато-нозологічна конгруентність, психотерапевтична феноменологія, клінічні психотерапевтичні ефект-синдроми, метасиндроми, психотерапевтичний діагноз, симультанно-мнестична психотерапія (психометодологія), розлади нормальної сексуальності, клініко-дисциплінарно-еволюційний аналіз.
Аннотация
Чугунов В.В. Теоретическое, клинико-диагностическое, медико-психологическое, психотехническое и психопатологическое обоснование и оценка психотерапии психогенно-обусловленных расстройств. - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени доктора медицинских наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. - Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2007.
Диссертация посвящена теоретическому, клинико-диагностическому, медико-психологическому, психотехническому, психометодическому, психодинамическому, психопатологическому и терапевтическому обоснованию и разработке алгоритмизированных стандартов психотерапии психогенно-обусловленных расстройств и принципов оценки их эффективности на основе разработанной методологии клинико-дисциплинарно-эволюционного анализа. Подняты, изучены и разрешены проблемы синдромогенеза, синдромокинеза, синдромотаксиса в сфере компетенции психотерапии.
Было обследовано 1426 человек, из которых 1274 больных психическими, соматоформными, психосоматическими, сексуальными расстройствами, 104 слепых и 48 здоровых добровольцев (принимали участие в клиническом психотерапевтическом эксперименте).
Созданная методология клинико-дисциплинарно-эволюционного анализа позволила на моделях психодисциплин (психотерапии, медицинской психологии и сексологии) реконструировать истории дисциплинарной организации, построить аутодисциплинарно-идентификационные конструкты, определить сферы пато-нозологической компетенции, выявить и описать “нормальную” и клиническую психотерапевтическую феноменологии, изучить сано(пато)генетические механизмы и разработать эталонный диагностический алгоритм, правила формулирования психотерапевтического диагноза, критерии вибора методов и методик психотерапии и психокоррекции, эффективные терапевтические техники, принципы оценки эффективности психотерапии и ее стандарты.
Адекватной формой дисциплинарной идентификации психодисциплин (психотерапии, медицинской психологии, сексологии) следует считать аутодисциплинарную идентификацию, продекларированную в интрадисциплинарных концепциях.
Установлено, что история дисциплинарной организации психотерапии состоит из периодов протодисциплинарного, методистского пуризма, институционализации практик, доктринального, диссолютивного, аутодисциплинарно-идентификационного. Периоды клинической институционализации и дисциплинарного оформления медицинской психологии таковы: инициальный, клинико-госпитальной экспансии, клинической адаптации, интраклинической сегрегации, психодиагностический, психологического консультирования, институционализационный, экстрагоспитальной экспансии. Периодами истории дисциплинарной организации сексологии являются протодисциплинарный, дихотомический, “авторских сексологий”, аутодисциплинарно-идентификационный, интрадисциплинарный (метасистемный).
Предмет психотерапии имеет сложнокомпонентную структуру - психотерапевтическая феноменология (ассоциированные с методами / методиками психотерапии саногенные феномены), клинические психотерапевтические эффект-синдромы с коррелят-паттернами и психотехнические пути их достижения (общая психотерапия), нозологические / синдромальные формы и патология психической сферы (и поведения), подлежащие психотерапевтическому лечению и квалифицируемые в категориях специфического психотерапевтического диагноза (клиническая психотерапия), вторичные нозо-синдромальные психопатологические формы при не-психических заболеваниях (психотерапия в клинике) и ряд специальных и социальных приложений (специальная и социальная психотерапии).
Семиотикой психотерапевтического диагноза являются “нормальная” психотерапевтическая феноменология (клиническая психофеноменология), клиническая психотерапевтическая синдромология, психопатологическая синдромология и патопсихологическая регистр-синдромология. Психотерапевтический диагноз является трёхкомпонентным: нозо-синдромально-персонологическим с указанием конгруэнтного эффект-синдрома и специального или терапевтического фармакологического фона; он также несёт прогностические функции.
“Нормальная” психотерапевтическая феноменология разделяется на 5 классов: 1-й -- феномены “со стороны пациента” (инструментальные, саногенные, дефензивные, смешанные, интеркуррентные, вспомогательные (вортные, ориентационные, диагностические), артефакты), 2-й -- феномены “со стороны психотерапевта”, 3-й -- трансперсональные феномены, 4-й -- групповые феномены, 5-й -- конформные (индукционные) феномены.
Клинический психотерапевтический эффект-синдром представляет собой фиксированный и стабильный комплекс возникающих в процессе реализации психотерапии клинических, психологических, поведенческих проявлений, сопровождающийся константными комбинациями коррелят-механизмов (коррелят-паттернами). Выделены типовые (нормальные): гипноидный, каталептический, просоночный, психовегетативный, релаксационный, гипомнестический, полиморфно-конформный; атипичные (парадоксальные): истериформный, эксплозивный, “аффективного мутизма”, аверсивный, псевдопуэрильный; интеркуррентные (патологические): эйдетический, “терапевтической паранойи”, фиксационный, резистентный эффект-синдромы.
Установлено, что психопатологический синдром и конгруэнтный психотерапевтический эффект-синдром в процессе терапии модифицируют друг друга, образуя метасиндром. Клиническая характеристика метасиндромов включает два вектора: динамический и структурный. Выделены 8 типов метасиндромов: улучшение с упрощением (“позитивная редукция”), улучшение с сохранением прежней структуры (“клише-редукция”), улучшение с усложнением (“позитивная орнаментация”), ухудшение с упрощением (“негативная редукция”), ухудшение с сохранением прежней структуры (“клише-амплификация”), ухудшение с усложнением (“негативная орнаментация”), статика (“клинический монорим”), структурная перестройка с неопределенным вектором качества (“нейтральный метаморфизм”).
Теория пато(психо)генеза идентифицирована как отправной пункт теории сано(психо)генеза; показано её определяющее влияние на психотехнические пути достижения клинического саногенного эффекта.
Клиника психотерапии является сферой ее нозологической / синдромологической компетенции и включает патологические, нозологические и синдромальные формы, где психогения является ведущим этиопатогенетическим фактором и где психотерапия является каузальным методом лечения. По степени выраженности и характеру ответа эффекты психогений могут быть 5 уровней: эффекторно-адаптивный; невротический, или соматоформный; психосоматический; эндоформный; летальный.
Принципы клинической реализации психотерапии: адекватное, дифференцированное использование психотерапевтической феноменологии; учет ассоциации метода (методики) и саногенного феномена; ориентировка на клинические психотерапевтические эффект-синдромы с соответствующими коррелят-паттернами; детерминация механизмов реализации психотерапии сложноподчиненной клинической структурой курируемых синдромов; учет клинических особенностей возникающих в процессе психотерапии метасиндромов.
Разработаны принципы оценки эффективности психотерапии: интегральность (клинические, катамнестические, социальные и экономические показатели), прогностичность (индекс прогностичности), объективность, аксиологичность.
Разработан специфический, базирующийся на клинической феноменологии, сано(пато)генетических механизмах и принципах пато-нозологической конгруэнтности метод психотерапии и психокоррекции - симультанно-мнестическая психотерапия (психометодология), основанный на терапевтической апелляции к мнестической сфере. Общая схема проведения симультанно-мнестической психотерапии состоит из 9 этапов: клинико-психотехнической диагностики, идентификационно-валентного, психотехнической интрузии, конгруэнтных пенетрирующих психотехник, психотерапевтического массива, групповой терапии, стереотипизации, аутокорригирующего, катамнестического.
Ключевые слова: психотерапия, психогенно-обусловленные расстройства, сано(психо)генез, пато-нозологическая конгруэнтность, психотерапевтическая феноменология, клинические психотерапевтические эффект-синдромы, метасиндромы, психотерапевтический диагноз, симультанно-мнестическая психотерапия (психометодология), расстройства нормальной сексуальности, клинико-дисциплинарно-эволюционный анализ.
Summary
Chugunov V.V. Theoretical, clinicodiagnostic, medical psychological, psychotechnical and psychopathological substantiation and estimation of psychotherapy of psychogenically associated disorders. - Manuscript.
The dissertation on competition of a scientific degree of a doctor of medical sciences in a specialty 19.00.04 - medical psychology. - Kharkov medical academy of postgraduate education of the MH of Ukraine. - Kharkov, 2007.
The dissertation is devoted to theoretic, clinicodiagnostic, medical psychological, psychotechnical, psychomethodical, psychodynamical, psychopathological and therapeutic substantiation and development of algorithmizated standards of psychogenetically associated disorders and valuation principles of their efficiency on the basis of developed clinical-disciplinary-evolutionary analysis methodology. Problems of syndromogenesis, syndromokinesis, syndromothaxises in sphere of the competence of psychotherapy are raised, investigated and resolved.
1426 persons were examined whereof 1274 suffered from somatoform, mental, psychosomatic and sexual disorders, 104 were blind and 48 were healthy volunteers (took part in the clinical psychotherapeutic experiment).
The created methodology of clinical-disciplinary-evolutionary analysis, basing on models of psychodisciplines (psychotherapeutics, medical psychology and sexology) gave an opportunity to reconstruct history of disciplinary organization, to build autodisciplinary identification constructs, to determine spheres of pathonosological competence, to identify and describe “normal” and clinical psychotherapeutic phenomenology, to learn sano(patho)genetical mechanisms and to develop the standard diagnostical algorithm, rules of psychotherapeutic diagnosis formulation, selection criteria of psychotherapy and psychocorrection methods and technique, effective therapeutic technique, valuation principles of psychotherapeutic's efficiency and its standards.
Key words: psychotherapy, psychogenically associated disorders, sano(psycho)genesis, pathonosological congruence, psychotherapeutic phenomenology, clinical psychotherapeutic effect-syndromes, metasyndromes, psychotherapeutic diagnosis, simultaneous-mnestical psychotherapy (psychomethodology), normal sexuality disorders, clinical-disciplinary-evolutionary analysis.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Визначення граничних нервово-психічних розладів та їх патопсихологічна діагностика. Поглиблена індивідуально-особистісна характеристика хворого для успішного проведення психотерапії. Опитувальники розладів особистості, їхнє значення для патодіагностики.
контрольная работа [14,9 K], добавлен 27.09.2009Психологічне консультування як професійна діяльність психолога. Відмінність консультування від психокорекції і психотерапії. Допомога психічно нормальним людям покликана розширити кордони самопізнання людини. Етичний кодекс психолога-консультанта.
реферат [30,3 K], добавлен 03.01.2011- Трансактний аналіз як теорія особистості, теорія соціальної взаємодії та аналітичного консультування
Проблеми психологічної адаптації та розладів. Теорія і практика психотерапії за допомогою трансактного аналізу. Виявлення его-станів в груповій терапії трансактним аналізом, аналіз взаємодій та ігор. Вивчення структури особистості та концепції Берна.
курсовая работа [235,2 K], добавлен 04.08.2014 Розгляд трансперсональної психології як теоретичної бази методу холотропного дихання. Принципи холотропної психотерапії. Теорія і практика проведення дихальних сесій. Оцінка ефективності використання даного методу за допомогою психофізіологічних тестів.
дипломная работа [2,3 M], добавлен 17.06.2012Поняття тілесно–орієнтованої психотерапії. Основні школи тілесно-орієнтованої психотерапії. Біоенергетичний аналіз А. Лоуена. Важливість фізичних звичок як ключа до психологічної діагностики.
курсовая работа [37,5 K], добавлен 30.08.2007Особливості теорії позитивної психотерапії у психосоматичній медицині. Застосування когнітивної медицини, подолання з її допомогою проблем тривожності, невпевненості в собі, труднощів у встановленні відносин. Страстбурзька Декларація по психотерапії.
реферат [29,2 K], добавлен 26.09.2009Медичний і психологічний етапи розвитку сімейної психотерапії. Вимоги до терапевта, що працює з родиною. Сімейне консультування й психотерапія в практиці О.О. Бодальова й В.В. Століна. Висновки про сучасні напрямки й принципи сімейної психотерапії.
реферат [37,5 K], добавлен 09.05.2011Особливості теорії позитивної психотерапії. Чотири сфери переробки конфлікту. Чотири моделі для наслідування. Дев'ять тез позитивної психотерапії. Мета когнітивної терапії. Напрямки психотерапевтичної діяльністі та освіти згідно Страсбурзької Декларації.
контрольная работа [55,5 K], добавлен 23.09.2009Аналіз проблеми клінічного перфекціонізму: його етіології та патогенезу. Встановлення наявності його негативного впливу та переважаючої стратегії виховання на виникнення афективних розладів у молоді. Розробка рекомендацій по корекції перфекціонізму.
статья [22,5 K], добавлен 05.10.2017Основні підходи до вивчення неврозів в дитячому віці. Класифікація їх в науково-психологічній літературі, клінічна картина, дисгармонійне виховання як передумова виникнення. Особливості діагностики невротичних розладів у дітей молодшого шкільного віку.
курсовая работа [73,9 K], добавлен 02.01.2014Дослідження впливу психогенних факторів на виникнення соматичних розладів у підлітків. Методики для діагностики: діагностика стресовідчуття, шкала явної тривоги CMAS, оцінка нервово-психічної напруги. Вправи та ігри для корекції психогенних факторів.
дипломная работа [2,7 M], добавлен 18.01.2011Корекційно-психотерапевтична робота з педагогами з метою попередження їх емоційного вигорання. Застосування метода кататимно-імагінативної психотерапії чи символдрами для психодинамічного спрямування; пропрацювання глибинних конфліктів особистості.
статья [30,9 K], добавлен 04.02.2015Поняття та зміст адлеріанскої психології як теорії особистості і терапевтичної системи, розробленої Альфредом Адлером. Особливості введення множинної психотерапії, при якій кілька терапевтів лікують одного пацієнта, принцип дії та оцінка ефективності.
реферат [25,8 K], добавлен 09.02.2014Розуміння різними авторами якості життя, залежність від цього показника ефективності роботи особистості. Психологічні особливості якості життя пацієнтів психоневрологічного диспенсеру м. Дніпропетровська, зміна показників у динаміці психотерапії.
дипломная работа [571,0 K], добавлен 09.02.2012Аналіз різних підходів в обґрунтуванні явища психологічного благополуччя особистості, його складових і основних рівнів прояву. Зв’язок благополуччя з іншими близькими психологічними феноменами. Когнітивно-емоційна оцінка людиною якості свого життя.
статья [52,4 K], добавлен 18.08.2017Стрес як головний фактор, що провокує психосоматичні захворювання, психологічний та медичний підходи до їх вивчення, загальна характеристика деяких видів та методи вирішення. Особливості психосоматичних розладів у працівників органів внутрішніх справ.
дипломная работа [105,5 K], добавлен 28.12.2012Вивчення частоти та характеру посттравматичних кохлеарних невритів, особливості їх перебігу та діагностичні критерії оцінки. Розробка практичних рекомендацій із судово-методичної оцінки тяжкості посттравматичних кохлеарних невритів, їх відмінні риси.
автореферат [45,7 K], добавлен 03.04.2009Теоретичне обґрунтування психологічної готовності студентів до професійної діяльності у соціальній сфері. Способи подолання кризи професійного самовизначення. Можливості покращення організації навчально-виховного процесу професійної підготовки студентів.
курсовая работа [89,5 K], добавлен 17.09.2014Індивідуальне життя як предмет психологічного консультування. Перетворення індивідуальної свідомості психолога в системі наукових понять. Психологічне консультування у світлі культурно-історичної теорії Л.С. Виготського. Побудова ідеальних об'єктів.
реферат [20,5 K], добавлен 27.04.2010Психологічне обґрунтування категорії "оптимізму". Особливості розуміння щастя в зрілому віці. Емпіричне дослідження вивчення впливу оптимізму на прояв щастя у дорослої людини. Характеристика досліджуваних осіб та проведення діагностичних методик.
курсовая работа [152,4 K], добавлен 22.10.2014
