Основи психологічного консультування в школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відділ освіти Канівського міськвиконкому

Канівської міської ради

Міський методичний кабінет

Канівська спеціалізована школа №6 І-ІІІ ступенів

з поглибленим вивченням іноземних мов Черкаської обласної ради

Основи психологічного консультування в школі

Л. Сьомка

2010

План

Передмова

1. Вимоги до особистості психолога-консультанта

2. Надання порад і рекомендацій в роботі шкільного психолога-консультанта

3. Психологічне консультування дітей молодшого шкільного віку та підлітків

4. Секрети ефективного консультування

Висновок

Рекомендована та використана література

Передмова

Я як психолог нічого не додаю

до внутрішнього світу іншого.

Я лише роблю сцену його

життя більш освітленою.

С. Петрушин

Психологічне консультування є скоріш мистецтвом, ніж наукою. Психолог-консультант має справу з найскладнішим та найважливішим об'єктом - людською психікою. Головний закон цієї взаємодії такий, як і в медицині: "Не нашкодь". Тому проблемна ситуація клієнта розглядається як математична задача з багатьма невідомими, які консультанту потрібно знайти й упорядкувати. Цей процес аналогічний до роботи вправного детектива, який уміє бути водночас і чутливим, і розсудливим, щоб, з одного боку, не втратити жодної деталі, з іншого - зрозуміти психологію життя настільки, щоб чітко визначити проблему, з якою до нього звернулися.

Від людини, яка надає психологічну допомогу, окрім професійних знань та володіння методикою психотерапії, необхідна стійка система переконань, світогляду, що надає самому консультанту впевненості в собі. Отже, для успішного професійного функціонування психологу необхідно розв'язати для себе питання сенсу життя та місця в ньому своєї професійної діяльності.

Кожна людина бачить світ своїми очима, вірить у те, в що вірять її близькі. Таким чином, між тим, що існує об'єктивно, та між нашими уявленнями про це - ціла прірва. Людина живе у світі ілюзій, які є сферою професійної діяльності психолога.

Консультування шкільного психолога має свою специфіку. Його консультація починається тоді, коли відчиняються двері кабінету й на порозі з'являється збентежений клієнт, а закінчується тоді, коли він радісний востаннє зачиняє ці двері й робить упевнений крок у "нове життя". Скільки при цьому пройде часу, наперед не скаже ніхто: можливо 2-3 зустрічі, а можливо, - 10 -15.

Крім традиційного "вузького" розуміння психологічного консультування як бесіди консультанта з клієнтом, можливим є "широке" розуміння процесу психологічного консультування. Воно включає і діагностику, і корекцію, які в даному випадку є засобами допомоги клієнтові у розв'язанні його проблем.

Необхідність психологічного консультування в школі викликана тим, щоб допомогти клієнту (учневі, батькові, вчителеві) виявити своє істинне "Я" і знайти в собі мужність стати цим "Я".

1. Вимоги до особистості психолога-консультанта

На мою думку перелік критеріїв (характеристик особистості) мають розкривати необхідний рівень психолога - консультанта, як запоруку його успішної діяльності.

Враховуючи критерії Американських психологів, які запропонували їх ще в 40-ві рр. 20 ст., та на їх основі я відзначила ті, основні, якими керуюсь в своїй професійній діяльності уже шостий рік (враховуючи й світоглядний аспект)

Ш Інтерес до людини як до особистості, а не як до матеріалу впливу - повага особистості іншої людини

Ш Компетентність, відповідальність, різнобічність

Ш Розуміння своїх особистісних характеристик, почуття гумору

Ш Здатність сприймати складні мотивації

Ш Толерантність: відсутність зарозумілості

Ш Здатність займати терапевтичну позицію, встановлювати гнучкі конструктивні взаємини з іншими

Ш Наполегливість, методичність у роботі, здатність витримувати напруження

Ш Готовність взяти на себе відповідальність

Ш Тактовність, поміркованість, почуття міри, здатність витримувати напруження

Ш Цілісність натури, самоконтроль і врівноваженість

Ш Здатність розрізняти моральні цінності

Ш Віра в себе, у свої сили

Ш Широта культурного обрію - освіченість

Ш Глибокий інтерес до психології

Ш Вміння не лише слухати людину, але й чути її

Основні правила індивідуально-психологічного консультування

В індивідуально-психологічному консультуванні основну роль відіграють вільна творчість, нестандартність підході та нестереотипність поведінки.

Загальні правила та принципи, дотримання яких дає змогу досягти певного корекційного ефекту:

ь Психологічна консультація, як і будь-який інший вид психокорекції, може бути ефективною тільки тоді, коли людина сама справді хоче позбутися проблеми.

ь Психолог не має права бути ініціатором психологічної консультації. Така його ініціатива може бути розцінена як втручання у приватне життя іншої людини, що автоматично призводить до професійної дискредитації психолога.

ь Практика свідчить, що джерелом проблем є не та людина, на яку скаржаться, а та, яка скаржиться. Це означає, що консультацію може отримувати той, хто звернувся до психолога. Та якою б великою не була спокуса запросити на консультацію інших учасників для обговорення ситуації, психолог не може цього робити, оскільки не може бути ініціатором. Впливати на ситуацію він може тільки через клієнта, використовуючи можливості, доступні клієнтові в його становищі.

ь Психолог-консультант, до якого звернувся клієнт зі своїми проблемами, повинен вимагати від нього роботи душі для опанування себе. Серйозність ставлення психолога до проблеми клієнта має відповідати серйозності ставлення клієнта до своєї проблеми.

ь Психолог-консультант повинен прагнути діяти в суворій відповідності досвідові клієнта й безпомилково "влучати" в зону його найближчого розвитку.

ь Тривалість однієї консультації 40 -60 хв. Протягом цього часу обговорюються тільки проблеми, які вибрав клієнт і які хвилюють його сьогодні (хоча психолог може бачити й інші особливості клієнта, про які той поки що не говорить, але які сильно ускладнюють його життя; акцентувати увагу клієнта поки що не потрібно). Психолог дає зрозуміти клієнтові, що двері для нього завжди відкриті, тобто що клієнт у разі потреби може звернутися до нього.

Ризик у роботі психолога-консультанта

Робота психолога-консультанта пов'язана з певним ризиком, оскільки він відкритий для спілкування з різними людьми, а їх установки не завжди миролюбні і чесні.

У разі неправильної поведінки психолога з перших хвилин зустрічі він може бути залучений до гри клієнта або може стати жертвою його маніпуляцій. Тому перші хвилини зустрічі психолога з клієнтом - це своєрідний поєдинок, у якому психолог з'ясовує, хто до нього прийшов і навіщо.

В даному випадку психолог повинен попросити клієнта обґрунтувати, чого він очікує від консультації та консультанта.

Ускладнює початок консультативного процесу те, що прийом психолога сприймається людьми як різновид лікарської діяльності.

Зовні це справді схоже на лікарську діяльність, проте внутрішня, психологічна основа взаємодії "психолог - клієнт" принципово відрізняється від взаємодії "лікар - пацієнт".

Розглянемо кожен з випадків:

v Звертаючись до лікаря, пацієнт перебуває в его-стані "Дитя", а лікар бере на себе роль "Батька". Цим хворий визнає свою нездатність боротися з хворобою і делегує відповідальність за себе та результат лікування лікареві. Лікар набуваючи батьківської позиції, вимагає від клієнта чіткого виконання своїх вказівок і приписів, гарантуючи успіх лікування. Про те, що хворий перебуває в его-стані "Дитини", свідчить і те, що він, будучи дорослою людиною, дозволяє собі капризувати, примушує вмовляти себе, може плакати й жалітися, бо це дозволено в його стані. Лікар в свою чергу несе відповідальність за якість лікування, тому у медичній практиці такий тип взаємин найбільше підходить для досягнення ефективних результатів.	v Клієнт, який прийшов на прийом до психолога, є здоровою людиною, яка відповідає за себе. Психологічна консультація може бути ефективною тільки за рівноправної конструктивної співпраці психолога і клієнта. А це можливо тільки тоді, коли і психолог, і клієнт перебувають у его-стані "Дорослий". Однак може статися так, що клієнт, уперше ідучи до психолога, та пригадуючи свій попередній візит до лікаря, налаштовується на дитячу позицію. На таку позицію клієнта вказує його звернення до психолога за порадою. Психолог не повинен зважати на прохання клієнта й щось йому радити. В такому випадку краще пояснити: психолог не може давати порад. Але …

На відміну від лікаря, психолог має право відмовити в консультації

Цим правом доцільно користуватися у випадках, коли клієнт і його ситуація викликають у психолога бурхливу емоційну реакцію неприйняття або перегукуються з власними особистими не розв'язаними проблемами. В першому випадку психолог не зможе перейнятися проблемою клієнта через засудження його думок і дій, у другій існує небезпека використання психологом клієнта для своєї корисливої мети. Останнє потребує пояснення.

Зрозуміло, що психологічну допомогу може здійснювати людина, в якої немає психологічних проблем. А якщо вони є, то психотерапевтичний процес відбуватиметься на користь розв'язання проблем психолога, і відбуватиметься підсвідомо. Наприклад, якщо психолог сьогодні розмірковує про своє розлучення, то, обговорюючи схожу проблему клієнта, він розглядатиме її в руслі своїх проблем. Природно. Що в усіх у нас час від часу виникають свої психологічні проблеми… Як же бути в такому випадку?

Вихід один: треба усвідомлювати наявність своїх проблем і пам'ятати по них, щоб вони не впливали на консультативний процес іншої людини. Наприклад, якщо у психолога напружені стосунки з своїм дорослим сином, то краще не консультувати клієнта, який має таку ж саму проблему. Для цього потрібен час, для отримання певного досвіду в роботі з наступним клієнтом і знову ж такою самою ситуацією, щоб краще уявляти картину яку "вимальовує" клієнт, але знову ж таки не приміряти до себе.

Тому, під час консультації треба пам'ятати про свої особистісні проблеми і постійно себе контролювати.

2. Надання порад і рекомендацій в роботі шкільного психолога-консультанта

В останні роки психологи ведуть між собою спір про те, чи має право психолог-консультант давати поради і рекомендації, якщо його про це просить клієнт.

Ті, хто вважає, що психолог не повинен що-небудь радити своєму клієнтові, приводять такі аргументи:	Інші психологи вважають, що поради і рекомендації все ж таки потрібно давати клієнту, дотримуючись наступних точок зору:
ь Формулювання конкретної поради можить затормозити особистісну активність клієнта і сформувати його пасивну життєву установку. ь Конкретна порада, дана психологом, можить призупинити особистісний ріст клієнта; приймати життєво важливі рішення самостійно. ь Психолог активізує клієнта до того, щоб він захотів сам будувати своє життя і шукати шляхи вирішення особистісних проблем; готова порада може сприяти тому, що клієнт знімає з себе відповідальність за свої проблеми і перекладає їх на психолога. Готові поради формують у клієнта інфантильну направленість і призупиняють процес досягнення цим особистісної зрілості.	ь Психолог в силу свого професійного обов'язку повинен "вималювати" ситуацію в якій знаходиться клієнт. ь Клієнт приходить до психолога за порадою, і такими очікуваннями клієнта не потрібно нехтувати; психолог повинен дати рекомендацію для покращення ситуації клієнта. ь Психолог повинен запропонувати своєму клієнтові, але активність клієнта заключається в тому, щоб вибрати ту пораду, яка найбільше підходить до його проблеми. ь Існує ряд складних і небезпечних ситуацій, в яких клієнт відчуває гострі хвилювання, глибоку депресію і в даний час не в змозі прийняти ефективне рішення, то таких ситуаціях психолог може дати пораду і прийняти рішення за свого клієнта.

В консультативній роботі психологу слід відрізняти поради від рекомендацій

Поради	Рекомендації
· Поради в консультуванні не можуть бути продуктивними, оскільки є спробою приміряти до себе (своїх здібностей, особистісного розвитку, вольової регуляції) складну ситуацію клієнта, відповісти на запитання "що я зробив би в ситуації клієнта?". Але в свою чергу клієнт не має тих психічних ресурсів, що є у психолога. Рецепт не потрібний психологові, бо він не переживає проблему, і так само не потрібен клієнтові, бо останній не має тих потенційних можливостей виходу з проблемної ситуації, які є в консультанта.	Психолог несе професійну відповідальність за якість наданих рекомендацій. Однак за клієнтом завжди залишається вибір: скористатися цими рекомендаціями чи ні. Обирати подальшу стратегію поведінки - особиста справа кожного. Психолог може запропонувати клієнтові розібрати проблему разом. У такому випадку він має перевести розмову в русло "дорослий - дорослий". З досвіду роботи можна сказати, що клієнти, які справді відчувають потребу у психологічній консультації, погоджуються з пропозицією психолога та переходять у его-стан "Дорослий". Якщо ж клієнт починає відразу вимагати рекомендацій, значить він не готовий до роботи.

Інколи після встановлення емоційного контакту з клієнтом складається таке враження, що консультація йому не потрібна в повному розумінні цього слова. Причинами звернення такого клієнта може бути цікавість, психологічна інтоксикація або маніпуляторство. Хочеться зазначити, що далеко не завжди перелічені псевдо звернення продиктовані якимось злим наміром щодо психолога.

Типи псевдозвернень до психолога

Цікавість. Клієнт, що перебуває в такому стані, нічого від консультанта не очікує. Його звернення продиктоване бажанням бути в курсі справ щодо можливостей психотерапевта, а також своєрідне задоволення від виставляння напоказ складності та "оригінальності" свого внутрішнього світу.

Психологічна інтоксикація. В результаті поширення психологічних знань та зростання їх популярності у когось виникає ілюзія, що психологи добре знаються на помилках людей, знають правила, за якими треба жити, щоб запобігти помилкам з якими ми зустрічаємося в своїй щоденній практиці. Клієнт, що перебуває в такому стані, не переживає в цей момент труднощів і звертається до психолога, так би мовити, "про запас"

Маніпуляція. Клієнт намагається перейняти в консультанта спеціальні методи впливу на людей, озброїтися психологічними знаннями про людські слабкості з метою застосування їх для досягнення власної користі у спілкуванні з людьми. В такому разі психолог має повне право відмовити йому в консультації, прямо сказавши про це.

У кожному з перелічених вище випадків психологу не варто починати консультацію. Єдино можливий варіант консультування - аналіз причин звернення до психолога. Тобто знову і знову повертати клієнта до обговорення та аналізу причин його звернення до психолога. Оскільки в людини знайшлась енергія на те, аби прийти до психолога, нехай навіть з "підставною проблемою", можна припустити, що є якась причина, про яку він не хоче зізнатись навіть собі. Але аналіз причин звернення може пролити світло на це, а також дещо послабити деструктивний психологічний захист.

В основі причин звернень до шкільного психолога лежать:

Ш труднощі, які клієнт переживає у пошуках себе, нереалізованість потенцій, непорозуміння з оточенням;

Ш непорозуміння і недооцінка основних законів реальності, бажання брати на себе відповідальність за те, що людині не підвладне, з чого виникає серія конфліктів, розчарувань, неадекватних реакцій.

Приклад з практики: так, учениця-підліток хоче допомогти своїй подрузі вирішити проблему відносин з її хлопцем, яка її про це не просить, цим вона вмішується в їхні стосунки (впевнена ("юнацький максималізм"), що допоможе, але не маючи життєвого досвіду "за плечима"), в результаті такої "допомоги": вона втрачає подругу та ще й має з нею конфліктні стосунки…

Психотерапевтичні засоби

Оскільки індивідуальне психологічне консультування можна назвати первинною формою психологічної допомоги, на відміну від психотерапії, то репертуар шкільного психолога-консультанта не передбачає складних психотехнік.

Однак у процесі роботи часто виникає необхідність застосування окремих психотерапевтичних засобів та прийомів:

1. Клієнт має пояснити консультанту причину свого звернення до нього, він висловлює свою проблему вголос, пояснюючи її самому собі. Раніше він не міг цього зробити, бо сильне емоційне переживання блокувало роботу інтелектуальних структур психіки. Тому варто спонукати клієнта до спроби сформулювати суть своєї психологічної проблеми.

2. Консультант є авторитетною фігурою для клієнта, однак не входить до кола референтного для нього спілкування й не зацікавлений особисто в певному варіанті розв'язання проблеми. Це дає змогу відверто обговорювати проблему.

3. Під час бесіди можна дати зрозуміти клієнтові, що його проблема не є особливою, хоча для нього вона і є досить складним випробуванням. Інші люди вже переживали й долали таке. До того ж, долаючи життєві труднощі, людина стає духовно і психологічно сильнішою. (Наприклад, один хлопець дуже сильно переживав розрив з коханою дівчиною, а через деякий час сказав: "Я зрозумів, що від цього не вмирають…". Тепер, якщо в його житті станеться щось подібне, він перенесе це легше, бо знає, що він зможе це пережити.

4. Не варто прагнути того, щоб клієнт під впливом розмови з психологом наважувався на радикальні зміни. Більшість клієнтів, роблячи свої щоденні вибори (стилю поведінки, роботи, друзів, коханих), живе так, як хоче. Важливо з клієнтом обговорити "куди можна подітися" в тій чи іншій ситуації. А вибір завжди є. Усвідомлення клієнтом того, що стиль його життя є результатом його вибору, а не накинутий зовнішніми обставинами, дає йому змогу прийняти ситуацію й не вважати її ненормальною.

5. Щоб допомогти клієнтові переструктурувати його психологічний захист із ригідного і для нього непродуктивного в динамічний та продуктивний успіхи.

Соціальні успіхи й духовне зростання залежать тільки від усвідомлених вчинків та моральних виборів людини.

Мабуть, загальна мета існування людства полягає у трансформації людського духу та одухотворенні простору, яким оточене життя людини. Кожен іде до неї власним шляхом. А тому особистісне зростання можна досягти за умови добровільності і моральності.

Кожна людина має індивідуальний код читання значень та подій її життя. Однакові обставини життя у різних людей мають різні індивідуальні значення, тому психолог-консультант завжди перебуває на межі об'єктивних і суб'єктивних критеріїв істинності своєї роботи.

Успіх у здійсненні психотерапевтичних засобів залежить від майстерності психолога-консультанта, його професійної інтуїції та гостроти мислення. психологічний маніпуляція духовний

Техніки впливу в консультативній практиці

В своїй консультативній роботі використовую різні техніки впливу на клієнта, наведу приклади таких технік (по Айві):

(Хочу зазначити, що дані техніки підбираються індивідуально, та результат їх залежить від реакції клієнта, тому треба бути дуже уважним до особистості кожного, а саме: відчувати інтуїтивно, що саме в даний час переживає людина і вважаю, що така допомога буде вартісною).

1. Техніка "метафора"

Метафора - це переносне значення слів. В консультуванні "метафора" це розуміння притч, прислів'їв, анекдотів, крилатих висловів, порівняння для передачі якихось думок, почуттів. Історично метафора використовувалась як механізм, при допомозі якого передавались і розвивались певні ідеї.

Метафору можна оцінити по наступним параметрам:

а) активність - пасивність;

б) сила - слабкість;

в) позитивна оцінка "Я-образу" - негативна оцінка "Я-образу".

Наприклад: "Битися як риба об лід" - активна, сильна, негативний "Я-образ". Метафора дозволяє отримати доступ до неусвідомлених та складних аспектів внутрішньої реальності.

2. Техніка "Пустого стільця"

Дану техніку в основному застосовую при роботі з учнями "групи ризику", важковиховуваними (та дивлячись по ситуації) учнями. В яких виникають протиріччя в думках та почуттях, амбівалентними проявами, коли виникають міжособистісні та внутрішні конфлікти.

2.1. Пригадай конфліктну ситуацію, амбівалентність почуттів чи той випадок, коли ти хотів проявити наполегливість, але тобі не вдалось. Спробуй оживити ситуацію, пригадай при цьому свої думки та почуття, які виникали в тебе.

2.2. Вибери будь-яку сторону, яка тобі найбільше підходить і починай словесно виражати думки, почуття, свої хвилювання другій стороні, яка нібито сидить в іншому кріслі. Спробуй виражати свої почуття відкрито, будь сердитим, роздратованим, виражай все, що відчуваєш…

Коли ти все вискажеш, то пересядь на протилежне крісло.

2.3. Тепер ти можеш виказати контраргумент - протилежні думки і почуття - поспорити з першою стороною. Виражай думки і почуття другій стороні з відкритим емоційним настроєм. А тепер, коли ти вважаєш, що все сказав, знову пересядь в попереднє крісло (чи на стілець).

2.4. Ти знову виступаєш за першу сторону: викажи реактивно на тільки що сказане. Коли закінчиш, пересядь знову на другий стілець і викажи своє відношення. (Даний процес можна продовжувати, поки учень не досягне повного розуміння джерела проблеми в конфліктній ситуації хоч на початковому рівні, думаю, що з часом він усвідомить все до кінця, але знову таки за великого бажання).

Досвідчений психолог вміє оцінити, наскільки корисною виявиться така техніка для клієнта, і направити його в русло потрібного вирішення проблеми. Дана техніка направлена на розвиток самопізнання та корисна при емоційних розладах.

3. Техніка "Прийняття рішення"

Метою даної техніки є допомога клієнтові зробити вибір "за" чи "проти" рішення, яке в нього викликає сумнів.

Для цього потрібно розділити папір на 2 колонки. Перша колонка "за" - це аспекти життя, які погоджуються з прийняттям рішення, а друга, відповідно, - "проти".

Після чого оцінюється важливість даних аспектів в житті і кількість "за" і "проти".

Висновки повинен зробити клієнт.

Техніка "Я-повідомлення"

В процесі консультування навчаю учнів користуватися в своєму житті корисними словесними конструкціями.

Техніку "Я-повідомлення" рекомендується застосовувати в спілкуванні для підтримки чи конфронтації партнера, а також в конфліктних ситуаціях.

Структура даної техніки складається з чотирьох кроків:

1. Почуття (мені неприємно (приємно)…).

2. Факт (що (коли)…).

3. Бажання (і мені хотілось би…)

4. Наслідки (і тоді…).

Приклад застосування техніки для конфронтації:

- Я злюсь,

Коли люди не виконують обіцянок.

Тому хотілось би, щоб ти свої обіцянки виконував.

І тоді наші стосунки будуть набагато теплішими і дружніми.

Приклад застосування техніки для підтримки:

- Мені приємно,

Що ти прийшов вчасно.

Мені хотілось тебе скоріше побачити.

І тепер ми зможемо поговорити.

Така техніка допоможе в спілкуванні виражати свої почуття, пов'язувати їх з бажаннями та передбачити наслідки.

5. Техніка "Позитивної інтерпретації"

Мета техніки - допомогти клієнту зрозуміти, які можливості надають йому особистісні труднощі, тобто вміння побачити проблему цілісно.

Клієнту пропонується усвідомити, які можливості дає йому його проблема, та які здібності розвиває. Наприклад, традиційна інтерпретація страху - це невміння знаходитися в складних ситуаціях, боягузтво, а позитивна інтерпретація - це здатність уникати загрожуючи ситуацій, об'єктів, суб'єктів.

6. Техніка "Робота з тінню"

а) Спробуй пригадати кілька людей, які тебе сильно дратують. Немає значення, чи знаєш ти їх особисто, чи бачив по телевізору, або читав про них;

б) Опиши ті конкретні поведінкові прояви кожної людини, що власне викликають твоє неприйняття;

в) Знайди одну спільну рису, яка простежується в більшості згаданих тобою людей, охарактеризуй її та знайди їй назву;

г) Уяви собі, що ти прокинувся з цією рисою. Спробуй якомога повніше відчути, що вона у тебе є. Як ти рухаєшся, дивишся, розмовляєш, чого ти прагнеш, що тебе бентежить, коли ти відчуваєш себе з цією рисою?

Мета цієї техніки - досвід дозволу собі мати певну рису, яку суб'єктивно заборонялося мати. Оскільки така заборона може поширюватися й на привабливі риси, то варто провести ту саму вправу із "Золотою частиною" тіні: приміряти ту рису, яка в інших людях викликає захоплення.

Спеціально для сприяння позитивному ставленню до своїх відторгнутих частин у деяких напрямках консультування, орієнтованих на символічну візуалізацію (символ-драмі, кататимно-імаженативній психотерапії), використовуються керовані уявлення клієнта, у яких його просять спочатку уявити себе на галявині, потім - побачити ліс, далі - зустріти "Щось", що сховалося в лісі. Саме з цим "Щось" клієнту необхідно налагодити контакт: підгодувати, попестити, поговорити.

Вважається: те, що ховається в особистому лісі, - це саме ті частини самотності, які людина прагне відторгнути, а символічне встановлення контакту з ними сприятиме поверненню їх у зону доступності.

Спеціальні проблеми психологічного консультування

1. Консультування тривожних клієнтів

Тривожність займає одне з важливих місць в роботі шкільного психолог. На перше місце стають проблеми адаптаційного процесу учнів перших та п'ятих класів. З приводу тривожності ще часто звертаються діти, які невпевнені в собі, з низьким рівнем самооцінки, різними страхами та фобіями.

Тривожність попереджує про небезпеку, загрозу і в цьому розумінні має не меншу цінність, чим біль. (По З.Фрейду тривожність - це сигнал з боку "Его", який попереджує індивіда про внутрішній конфлікт.

Тому, робота консультанта з клієнтом (учнем), який звернувся з приводу тривожності, стомлююча, так як вимагає багато емоційних затрат, так як учневі буває важко пояснити, які проблеми скриті за цим хвилюванням. В свою чергу завданням консультанта є вміння роздивитися різні "обличчя" тривожності, оскільки тривожність не завжди проявляється напряму, а "перевтілюється" в багато різних "масок".

Однією з найбільш частих "масок" тривожності - переіменування ("Я роздратований; я в напрузі; у мене слабкість; я боюсь; мені сумно"…). Дуже часто тривожність виражається соматичними симптомами, які іноді являють собою спосіб заявити про свою тривожність (наприклад: головну біль дитини в присутності матері).

Інколи можна поспостерігати за дітьми, та дорослими в яких тривожність маскується відповідними діями: постукування пальцями, прокручування ґудзиків, надокучливе моргання, почісування, переїдання, нав'язчива потреба купувати якісь непотрібні речі.

Тривожність також часто скривається за іншими емоціями, такими, як подразливість, агресивність, ворожість та інші. Деякі клієнти самі пояснюють, що коли починають відчувати напругу, то становляться саркастичними, важко вживаються з іншими людьми. Інші ж клієнти в подібних ситуаціях, навпаки, стають холодними, закомплексованими, мовчазними. Другий тип реакцій зазвичай виражає внутрішній конфлікт між безсиллям та агресивністю, в даному випадку відбувається паралізування активності. Подібна поведінка може визивати подразливість і злобу, але одночасно дозволяє отримати ключ до розуміння проблем, які піддаються вирішенню.

Дуже важливо дозволити клієнтові вибалакатися і виразити свою тривожність, тому що тривожний клієнт мало що чує. Коли тривожність "одягається" в словесну оболонку, в межах слів і стає об'єктом, яку може бачити і клієнт і консультант.

2. Консультування при реакціях страху і фобіях

В психологічному консультуванні ми зустрічаємося з двома типами страхів - нормальним, як звичайна реакція, і патологічним, або фобія. "Мова" фобій заплутана і складна.

Стержнем невротичної поведінки людини з переважанням фобій являється посилене уникання тривоги, бажання обійти спровокований нею конфлікт.

Тому клієнт нерідко спокійно говорить про свій страх, але заперечує існування будь-яких внутрішніх конфліктів, пов'язаних з цими страхами. Такі клієнти дуже обережні у відносинах з консультантом. Вони схильні до уникання розмови про речі, що провокують їхню тривожність.

Однією з особливостей консультування клієнтів з фобічними реакціями є той факт, що страхи можуть передаватися консультанту. Якщо таке відбулось, що консультант перейнявся тривожністю клієнта, то в даному випадку перемогла використана клієнтом техніка уникання, в такому випадку потрібно перенести консультування до наступного разу. Ефективна корекція страхів потребує від консультанта активного самоконтролю.

Наведу приклад моделі психологічного обстеження дитини в індивідуальному консультуванні:

Етап	Завдання	Зміст, форми і методи роботи	Методики (рекомендовані варіанти)
Збір попередньої інформації	Встановлення довірливих відносин з клієнтом. Зняття емоційної напруги. Орієнтування клієнта в правилах і умовах обстеження.	Отримання інформації про соціальну ситуацію розвитку дитини. Формування гіпотез відносно психологічної проблеми дитини. Первинна бесіда з батьками, отримання інформації від лікарів, учителів. Спостереження за дитиною в школі, на вулиці і т.д. Аналіз продуктів творчості дитини (вироби, малюнки, шкільні зошити в динаміці).	Опитувальник ССВ "Стиль сімейного виховання" Ейдемілера, Юстицького. Опитувальник батьківського відношення. Анкета по збору даних про дитину. Методика "Батьківський твір". Збір психологічного анамнезу по запропонованій схемі.
Етап експериментально-психологічного обстеження	Перевірка висунутих гіпотез відносно суті, характеру причин можливих труднощів і порушень. Встановлення основних психологічних характеристик дитини.	Врахування тестового і клінічного методів обстеження. Спостереження за дитиною у звичайній для нього обстановці та в процесі консультування. Вивчення особистісних особливостей батьків (за необхідності).	Бесіда з підлітком по запропонованій схемі, текст Векслера, ШТУР, прогресивні кольорові матриці Равена, "Малюнок людини" Ф. Гуденаф-Харіса, зорово-моторний гештальт-тест Л.Бендер, малюнок сім"ї шкала самооцінки Дембо-Рубінштейн, проективні методики "Людина під дощем", "Кактус", "Піктограма", проба на спільну діяльність дитини з батьками: "Архітектор-будівельник", "Малюнковий діалог". Діагностика міжособистісних відносин і мотиваційної сфери (методика Р. Жиля та інші).
Аналітичний етап	Кінцева обробка гіпотез. Встановлення психологічного діагнозу. Складання умовно-варіативного прогнозу розвитку. Розробка рекомендацій для програми колекційної роботи. Складання проекту заключення.	Обробка отриманих даних. Консультації з різними спеціалістами (лікар, логопед, соціальний педагог). Поглиблене вивчення літератури.
Заключний етап	Вироблення реалістичного погляду батьків на дитину. Спільне вироблення прийомів допомоги, програми психолого-корекційних заходів. Подолання установок клієнта на "готовий рецепт". Підвищення впевненості клієнта у своїх силах щодо вирішення проблем.	Спільне обговорення психологічного заключення і подальшого прогнозу розвитку. Ілюстрація ключових моментів заключними результатами (малюнки). Отримання зворотнього зв'язку від батьків при обговоренні висновків. Рекомендації (при необхідності) проконсультуватися додатково в інших спеціалістів.

3. Психологічне консультування дітей молодшого шкільного віку та підлітків

Психологічне консультування орієнтоване на розвинуту особистість, здатну активно і, головне, самостійно формувати свої відносини з навколишнім світом.

Головна особливість консультування дітей молодшого шкільного віку полягає в тому, що безпосереднім "одержувачем" психологічної допомоги є не дитина, а батьки, що звернулися за консультацією, чи педагог.

Тому основна ідея психологічного консультування щодо молодших школярів не може бути досягнута, оскільки дитина такого віку ще не здатна сама приймати рішення.

Психолог-консультант у процесі консультування лише впливає на дитину, тоді як основним клієнтом все-таки є дорослий, що звернувся до нього по допомогу.

Коли батьки або вчитель приходить до психолога на консультацію з приводу проблем виховання або навчання молодшого школяра, вони формулюють причини свого звернення.

І тут основною метою психолога є визначення відкритих або прихованих причин їхнього звернення. При цьому необхідно не тільки проаналізувати особливості бачення дорослими проблем дитини, а й отримати дані про те, як дитина емоційно ставиться до себе, як уявляє саму себе, свою ситуацію в школі і вдома.

Консультація психолога спрямована, насамперед, на надання допомоги дитині. Але для того, щоб така допомога була адекватною, психолог повинен мати досить точну й об'єктивну інформацію про індивідуально-психологічні особливості дитини і його уявлення про те, що з нею відбувається. Часто, скаржачись на дитину, дорослі усвідомлено або не усвідомлено "маскують" власні проблеми. Тому дуже важливо побачити проблему через призму дитячого сприймання.

Однак труднощі полягають у тому, що молодший школяр не може точно сформулювати свою розповідь.

І коли ми поставимо йому запитання:

- Чи подобається тобі в школі?

- Як до тебе ставиться вчитель або однокласники?

то цим самим ризикуємо одержати два типи відповідей:

- Усе добре і мені все подобається.

І це не тому, що так все добре насправді, а тому що спрацьовує природна захисна реакція. Треба відповісти, що все добре і проблем не буде.

Або інший варіант - так звані відбиті відповіді:

- Тобі подобається?... - Так, подобається…

- Тобі не подобається?... Так, мені не подобається…

Як же саме отримати об'єктивну картину такої ситуації?

І тут нам на допомогу приходять малюнкові "діагностичні проби". З досвіду роботи ми знаємо, що діти дуже люблять малювати, тому в таких випадках можна запропонувати дитині намалювати " Сім'ю", "Неіснуючу тваринку", "Людину під дощем", "Мій клас" та інші завдання. Цим самим ми зможемо "зняти" внутрішнє напруження дитини.

Не заважаючи дитині малювати, психолог розмовляє з нею, в ході виконання роботи ставить запитання, як з приводу малюнка, так і з приводу різних життєвих ситуацій.

Далі, на підставі отриманих діагностичних спостережень, а також на підставі отриманої інформації в бесіді з дорослими (батьками, вчителями, чи з іншими дорослими), та з самою дитиною, психолог робить висновки і дає рекомендації батькам і педагогам, які працюють з дитиною.

Залежно від конкретного випадку психолог може рекомендувати батькам звернутися до фахівців відповідного профілю. Але в даному випадку психолог повинен виявляти конкретність і такт, тому що батьки, з великим небажанням приймають такі рекомендації. З вищесказаного можна зробити висновок, що консультаційна діяльність психолога в початковій школі має швидше оперативний характер - психолог тільки дає деякі рекомендації, а реалізувати їх - мета дорослого клієнта.

Дещо іншою є справа з консультуванням підлітків.

Консультування спрямоване на особистість, здатну адекватно оцінювати ситуацію та розуміти, що для досягнення позитивного результату необхідні зусилля. Специфіка раннього підліткового віку говорить про те, що підхід до консультативної діяльності також може мати деякі особливості. Підліток на цій стадії свого розвитку орієнтується більше на однолітків, і якщо усе, що відбувається його найближчим оточенням є нормою, то і проблеми як такої для нього не існує. Часто батьки і вчителі довго терплять розлади поведінки та конфліктні ситуації з підлітками не звертаючись до психолога, "списують" такі відхилення в їхній поведінці на особливості віку. А коли вже терпіння виходить за всі рамки, звертаючись вже з порога кричать: "Ну подивіться на нього, знову прогулював уроки, …курив,… не хоче вчитися,…лаявся,… бився,… кричав тощо. Що з ним робити? І от стоїть перед вами таке "щастя", не розуміє, що відбувається і чому так багато галасу навколо нього.

І тут головна мета психолога спробувати "розговорити" підлітка, з'ясувати причини того, що дитина викликає стільки негативних емоцій у дорослих.

Спершу підліток відчуває незручність і опір ("Навіщо мене сюди привели? Я що ненормальний, чи псих?"), або навпаки демонструє байдужість ("Про що мені розмовляти з психологом? У мене і так усе гаразд").

Буває, що підліток сам приходить на консультацію, але коротенько виклавши свою проблему ("Я посварилася з подружкою. Хочу підійти до неї, помиритися, але боюсь вона мені не пробачить. Що мені робити?"), чекає блискавичної готової відповіді-поради, а сам налаштований на пасивну участь в консультації.

Початок бесіди з підлітком - один з найскладніших кроків до вирішення ситуації. Щоразу, починаючи консультацію з підлітком, психолог "запускає" бесіду, організовує відкриту довірчу розмову, нейтралізує внутрішній опір свого юного клієнта, та активізує його інтерес до аналізу своїх труднощів, формує його прагнення намагатися самому вирішувати свої проблеми.

Звичайно, прийшовши на консультацію підліток перебуває у напруженому, інколи навіть депресивному, та тривожному стані. У таких випадках під час консультації психолог зобов'язаний "попрацювати над станом" свого клієнта: заспокоїти його, зняти внутрішнє напруження, дати можливість більш оптимістично подивитися на світ, що його оточує, та ні в якому випадку не поспішати з висновками, а завжди вчитися передбачувати кінцевий результат.

Отже, головна мета психолога - розглянути у кожному зверненні проблему, яка може бути прихована дуже глибоко, але при цьому наслідки її можуть бути дуже важкими, якщо вчасно не буде надано кваліфіковану психологічну допомогу.

Алгоритм консультаційної роботи шкільного психолога

Психологічне консультування у школі належить до виду вікового консультування. Якщо побудувати схему видів психологічних консультацій у школі, то, враховуючи вік дітей, можна виділити такі види консультацій шкільного віку, як:

Ш консультування з проблем дошкільного віку;

Ш консультування в початковій школі;

Ш консультування з проблем середнього шкільного або підліткового віку;

Ш консультування у старшій школі;

Шкільний психолог може консультувати:

· із проблем дошкільного віку - батьків або вихователів;

· у молодшій школі - батьків або вихователів;

· у середній і старшій школі, окрім батьків, учителів і адміністрації, до психолога вже звертаються й учні.

Проблеми, з якими найчастіше звертаються до шкільного психолога, - це неуспішність, погана поведінка, гіперактивність, тривожність, самооцінка, агресивність, особистісне та міжособистісне спілкування, вибір професії та інше.

Чи можна говорити про алгоритм консультування шкільного психолога? Консультування в школі включає і діагностику, і корекцію клієнта. Але не можна говорити про алгоритм діяльності психолога як його покрокові рекомендації. Про алгоритм консультування шкільного психолога можна говорити тільки як про орієнтир у послідовності етапів процесу.

Розглянемо такий алгоритм-орієнтир, що узагальнює теоретичні уявлення та практичний досвід консультування у школі.

У процесі консультування шкільного психолога можна виділити три етапи:

а) початковий;

б) основний, робочий;

в) заключний, корекційний.

Консультуючи психолог виконує зовнішні дії (бесіда з клієнтом, тестування, корекція) і внутрішні (роздуми з приводу одержаної інформації, ухвалення рішення тощо).

Перший етап складається з трьох стадій:

І стадія - встановлення емоційного контакту з клієнтом.

ІІ стадія - повідомлення клієнтом мети свого приходу.

ІІІ стадія - формулювання проблеми.

Уміння встановити з клієнтом емоційний контакт є надзвичайно важливим для психолога-консультанта. Від цього залежить успіх (або невдача) усієї подальшої роботи з клієнтом.

Після знайомства і встановлення емоційного контакту клієнт, як правило, повідомляє мету свого приходу до психолога. Часто її формулюють плутано, нечітко з обвинуваченнями на адресу інших осіб учителів, батьків, друзів.

Тому психолог повинен чітко для себе сформулювати або переформулювати проблему клієнта. Це буде планом внутрішніх дій психолога, що розгортатиметься паралельно із зовнішніми діями.

Потім психолог уточнює формулювання проблеми з клієнтом - обговорює з ним, над чим вони спільно працюватимуть.

Під час подальшої бесіди консультант підводить клієнта до усвідомлення тих причин, що визначають неадекватність його поведінки, або поведінки дитини, з приводу чого клієнт прийшов на консультацію. Для цього консультант сам протягом попередньої стадії консультації повинен зрозуміти, у чому полягає проблема клієнта, оскільки свідомість консультанта і клієнта не конгруентні. Те, як бачить і формулює проблему клієнт, зазвичай не збігається з тим, як формулює проблему консультант. Саме на цій стадії консультант повинен для себе вичленувати "предмет" своєї подальшої роботи з клієнтом. Фактично він виписує гіпотезу, що інтерпретує поведінку клієнта, й формулює для себе проблему клієнта в психологічних термінах певної психологічної теорії. Це і є внутрішній план дій консультанта.

Після нового формулювання проблеми (з стадія І етапу) починається ІІ етап (основний, робочий), що містить такі стадії:

ІV стадія - збір інформації, необхідної для розв'язання проблеми клієнта. Якщо ж шкільному психологу недостатньо тієї інформації, яку представив клієнт, він може отримати додаткову інформацію про клієнта, зустрівшись із близькими, друзями, або продовжити бесіду з клієнтом;

V стадія - аналіз зібраної інформації про клієнта і висування пояснювальних гіпотез. Отримавши про клієнта більш-менш повну інформацію, психолог намагається пояснити поведінку клієнта, висунути гіпотезу про те, що є причиною - проблеми або утруднення клієнта;

VІ стадія - перевірка висунутих гіпотез, яку можна здійснювати різними шляхами:

а) із застосуванням діагностичних засобів (методик, тестів) - із широкого арсеналу наявних у шкільного психолога діагностичних засобів він повинен відібрати найадекватніші для розв'язання проблеми клієнта. Широкий вибір психодіагностичних методик дасть йому змогу отримати чіткішу картину;

б) спостереження за поведінкою клієнта різних життєвих ситуаціях або тренінгах шкільний - психолог може отримати важливу інформацію про клієнта-учня, відвідавши урок, спостерігаючи за учнем на перерві;

в) продовження бесіди.

На стадії перевірки висунутих гіпотез консультування шкільний психолог аналізує інформацію, зіставляючи результати тестування з життєвими показниками, результатами спостереження, з тим, що клієнт сам розповів про себе, узагальнює, синтезує для підтвердження або спростування своєї пояснювальної гіпотези. Якщо внаслідок синтезу всієї отриманої інформації він дійде висновку, що його гіпотеза хибна, він повертається на стадію аналізу зібраної інформації і опрацьовує матеріал заново. Якщо внаслідок синтезу всієї отриманої інформації він дійде висновку, що його гіпотеза хибна, він повертається на стадію аналізу зібраної інформації і опрацьовує матеріал заново. Якщо внаслідок синтезу він отримує підтвердження своєї гіпотези, то переходить до VІІ стадії ІІ етапу.

Розглянемо на практиці консультування шкільного психолога в рамках такого підходу, що включає діагностику і корекцію.

Ситуація.

На прийом приходить мати з дочкою 6 років (майбутня першокласниця).

Мати: Мене дуже турбує моя донька, я її готую до школи, займаюся з нею, ми пишемо, читаємо, малюємо, але вона так повільно все робить, не зосереджена, пояснюєш їй щось, а вона нічого не розуміє! Що з цим робити, не знаю?

Психолог-консультант: Ваша донька перебувала на обстеженні в невропатолога, і чи знайшов він у неї ознаки якогось захворювання?

Мати: Її оглядав невропатолог, але сказав, що вона здорова… А починаєш їй щось пояснювати - нічого не розуміє, а крикнеш на неї - починає відразу ж плакати! Як вона в школі навчатиметься?!!

Психолог-консультант: Розкажіть будь ласка, детальніше, як це виявлялося востаннє…

…Після докладної розповіді мами про її "заняття" з дівчинкою, а також після аналізу поведінки матері (бурхливих реакцій; роздратованої інтонації, коли вона говорить про доньку; надто активної жестикуляції, швидкого мовлення) і дочки (боязкості, скутості й загальмованості) психолог-консультант висуває гіпотези:

· про імовірність низького інтелектуального потенціалу дівчинки;

· про низьку рухливість, лабільність нервової системи, її флегматичність;

· про наявність у дівчинки високої тривожності, невпевненості в собі, заниженої самооцінки;

· про те, що мати має холеричний темперамент, і її в свою чергу дратує флегматичність дочки.

Наступні дії психолога-консультанта спрямовані на перевірку гіпотез. Він проводить діагностику інтелектуального потенціалу дівчинки, темпераменту, тривожності.

Результати виконання інтелектуальних завдань виявилися високими, у дівчинки також гарна уява та пам'ять.

Діагностика основних властивостей нервової системи, типу темпераменту показала в неї низьку лабільність нервової системи (субтест "шифровка"), флегматичні риси темпераменту (методика визначення темпераменту за спостереженням і життєвими показниками).

Діагностика рівня тривожності виявила в дівчинки високі показники за шкалою нейротизму і низькі показники за шкалою екстраверсії (опитувальник Айзенка, дитячий варіант).

Заключний етап консультування: розробка корекційної програми

Отже, якщо ми після проведення діагностичних процедур для перевірки сформульованих після бесіди з клієнтом гіпотез (у нашому прикладі це мати шестирічної дівчинки), запросимо її на наступну зустріч для продовження консультування, то бесіда може продовжуватися в такому напрямку.

Згадаємо: на першому етапі консультування клієнтом було сформульовано проблему (або "замовлення" клієнта): допомогти змінити дочку, щоб вона стала активнішою, "розумнішою" та успішнішою в навчанні.

Фактично за цією "проблемою" стояла інша, глибша. Після "пере формулювання" проблема клієнта у свідомості консультанта виглядала так: неприйняття матір"ю своєї дочки, оскільки дочка не відповідала очікуванням матері. Але такою поставала проблему свідомості консультанта. А як зробити, щоб це усвідомила мати?

Оскільки другий етап роботи консультанта було присвячено перевірці гіпотез, сформульованих ним наприкінці 1 етапу, після проблемної на ІІ етапі роботи психолог-консультант мав обґрунтований "діагноз" проблеми клієнта (VІІ стадія). Потім проводять на заключному етапі консультування роботу з клієнтом.

Завдання цього етапу:

· розширення змісту свідомості клієнта;

· усвідомлення клієнтом своїх потреб, цінностей;

· розуміння клієнтом напрямку зміни своєї поведінки, стосунків з іншими людьми;

· усвідомлення клієнтом відповідальності за розв'язання своєї проблеми;

· знаходження тих ресурсів, що стануть причиною зміни клієнтом своєї поведінки.

Мета заключного етапу консультування - допомогти клієнтові спланувати нову лінію поведінки - змінити неадекватну поведінку, що спричиняє утруднення в його житті. І буває так, що клієнтові не завжди легко зважитися на такі зміни, адже процес ламання життєвих стереотипів завжди є складний.

Третій, заключний, етап консультування починається зі стадій (VІІІ-ІX) внутрішньої підготовки консультанта до нової бесіди з клієнтом, консультант повинен врахувати можливий опір клієнта й продумати продуктивні способи роботи з ним, а також прийоми і способи мотивування клієнта до зміни (конфронтація).

Зміна поведінки клієнта

Є деяка різниця між небажанням клієнта змінюватися і тим, що він може чинити опір.

Причиною небажання клієнта змінюватися найчастіше є прихід на консультацію не за власним бажанням - його хтось змусив прийти до психолога; тобто клієнт сам не бачить причини для відвідування психолога. Причиною може бути егоцентризм, низький рівень загального культурного і духовного розвитку; це може бути й образа на батьків, учителів, яку переносять на консультанта; це може бути й недовіра до професіоналізму консультанта; імовірно, що клієнт "не вміє", не знає, як йому взяти участь у процесі консультування, щоб це було для нього ефективно.

Клієнт, який чинить опір, усе-таки готовий до змін, він уже переборов небажання прийти на консультацію, та хотів би розв'язати свою проблему, але щось заважає його активності.

Можливо:

· він звик бунтувати проти системи і дисципліни;

· бачить, що завдання консультацій відрізняється від його власних;

· негативно ставиться до консультанта (його особистості, слабкостей) або і взагалі до процесу консультування;

· відчуває неповагу до своїх прав;

· вважає себе сильною особистістю, яка має протистояти консультанту;

· відчуває (екзаменує) компетентність психолога;

· відкриває для себе, що "ціна" зміни надто висока.

Можливі помилки консультанта в роботі з клієнтом, який чинить опір:

· задобрювання клієнта внаслідок відчуття провини в консультанта;

· спроба стати ближчим, сподіваючись на те, що клієнт "полюбить" консультанта, хоча клієнт це сприймає як нещирість, фальш;

· нетерпимість;

· байдикування, сподівання на те, що опір клієнта зникне сам по собі;

· осуд клієнта і спосіб помірятися з ним силами;

· дозвіл клієнтові ображати себе;

· відмова від консультування;

Продуктивні способи роботи з клієнтом, який чинить опір:

· з'ясування причин опору;

· пояснення власного можливого опору;

· перевірка якості свого втручання;

· прийняття опору як даності, без страху, і робота з ним;

· визнання того факту, що деякий опір - це норма;

· пояснення клієнтові можливих причин опору;

· нагородження клієнта за відмову від опору;

· запрошення клієнта бути помічником консультанта в роботі з опором.

...