Основи психологічного консультування в школі

Повернемося до нашого прикладу (початок підсумкової бесіди).

Психолог-консультант: Обстеження Вашої доньки за психологічними методиками показало, що в неї спокійна, трохи сповільнена реакція. Одні люди реагують на все дуже швидко… У Вас, напевно, саме така швидка імпульсивна реакція на все? Чи змогли б Ви змусити себе реагувати повільно?

Клієнт: Ні, я колись навіть дуже намагалася - мене в дитинстві часто наказували вчителі за необдумані вчинки та дії.

Психолог-консультант: От бачите! Здатність людини реагувати швидко, або повільно говорити, читати, писати є вродженою, і переробити людину або повільну на швидку неможливо. Можна швидкого привчити трошки подумати перед виконанням певної дії, він реагуватиме спокійніше, але це буде лише незначною зміною швидкості його реакції.

Клієнт: То що ж, моя донька безнадійно повільна, і вона на все життя залишиться такою?

Психолог-консультант: Ви можете допомогти Вашій доньці сформувати стиль діяльності, за допомогою якого вона навчиться компенсувати свої уповільнені реакції.

Клієнт: Ви навчите нас цього?

Психолог-консультант: Так, ми пізніше повернемося ще до цього питання. А зараз мені б хотілося звернути Вашу увагу на особистість характеру Вашої дівчинки - вона не дуже товариська, тримається осторонь від дітей. Невпевнена в собі, неспокійна, дуже боїться, що ви лаятимете її хоча вона не розуміє, за що. Тому в неї часто переважають негативні почуття - страх, боязкість, сум. Такий стан робить її реакції ще уповільненішими… Ви говорили, що такий стан, та поведінка дочки дуже дратує?

Клієнт: Так..

Психолог-консультант: А чому?

Клієнт: Можливо…тому…що я інша людина?

Психолог-консультант: Так, імовірно, так. Швидка людина любить, щоб довкола неї все кипіло, щоб навколо всі так само говорили, діяли… Але ж уявіть собі, якби клас складався з одних холериків - щоб там було…?

Клієнт: Так…важко уявити…

Таким чином, два завдання заключного етапу консультування можна вважати виконаними: зміст свідомості клієнта розширився до розуміння особливостей своєї дочки та усвідомлення своєї потреби мати дочку схожу на неї саму.

Далі необхідно допомогти клієнтові зрозуміти напрямок зміни себе і дочки для розв'язання важких ситуацій у їхньому житті; зрозуміти, що саме вона, мати, відповідає за зміну їх обох, і допомогти розробити програму зміни на основі тих ресурсів, якими вони володіють.

Якщо ж готовність до зміни в клієнта не виявляється, то корисно звернутися до конфронтації.

Мистецтво конфронтації

Клієнтові часто буває важко зважитися на "зміну" себе, стереотипу сформованого із близькими взаємин. Тому він готовий змиритися зі стражданнями, що видаються йому більш небезпечними, ніж ризик зміни, раптової зміни життєвого стереотипу. Тому клієнт часто говорить, що його проблема - не розв'язувана, не варто навіть намагатися її розв'язати.

Для редукування психологічного болю часто застосовують конфронтацію.

Конфронтація - це форма запрошення до екзаменації того стереотипу поведінки, що спричинив проблему клієнта. Цей стереотип поведінки необхідно критично осмислити.

Мета конфронтації - показати клієнту його відхилення від роботи над собою, спосіб його захисту (наприклад він говорить, що не може активно розв'язувати свою проблему, а насправді боїться її розв'язувати), протиріччя його поведінки, дій; протиріччя між його почуттями й думками.

Але конфронтація не повинна бути покаранням для клієнта або самоствердженням для консультанта, не має вона і руйнувати всіх психологічних захистів клієнта.

Під час проведення конфронтації консультант не повинен бути агресивним і категоричним. Найкраще починати конфронтацію зі слів: "Мені здається…", "Спробуйте пояснити…".

Конфронтацію можна проводити у формі:

· атаки, мета якої - іще раз показати клієнтові негативні емоції, страх викликаний його стереотипом поведінки;

· хитрощів, гри (у нашому випадку, якщо мати часто вдається до маніпуляції, називаючи свою дочку "відсталою", щоб дозволити собі вилити роздратування, можна запропонувати їй "побити" диванну подушку або позмагатися з дочкою: "чий голос гучніший";

· розвінчування комплексу неповноцінності - часто в людини виникають такі напівусвідомлені установки, які неминуче формують комплекс неповноцінності, оскільки, якщо ці установки не реалізуються (а реалізуватися вони не можуть), людина сприймає це як особисту катастрофу:

- Усі мене мають любити.

- Я відповідаю за всіх.

- Усі повинні мене схвалювати.

- Я завжди усе повинен знати.

- Я все повинен планувати.

- Усе вже визначено моїм минулим, нічого вже не можна змінити.

Конфронтація та критичне осмислення цих комплексів допоможуть клієнтові віднайти віру в себе.

Мистецтво конфронтації консультанта виявляється в умінні по-новому фокусувати бачення клієнтом проблеми після зняття захистів.

Заключний етап консультування

Найважливішим завданням заключного етапу консультування є розробка разом із клієнтом програми перспективної зміни його поведінки або ставлення до проблеми.

Консультанту доцільно розробити програму зміни разом із клієнтом у режимі обговорення або навіть "мозкового штурму", дотримуючись відповідних правил:

· заборона критичних суджень - клієнтові не дозволяють критикувати свої можливості;

· заохочення клієнта до висування фантастичних ідей зміни своєї поведінки й умонастрою - клієнт повинен це собі дозволити;

· заохочення до висування багатьох альтернативних ідей, запропонованих клієнтом, і об'єднання їх у нові можливості;

· надання допомоги клієнтові у виборі варіанта програми, для чого може стати у пригоді "аркуш-баланс". Спробуємо заповнити його з матір'ю - клієнткою, яка вирішує припинити кричати на свою дочку.

Аркуш-баланс

Якщо я більше не кричатиму на свою доньку, то це:

Найкращим буде той варіант програми, який найкраще пристосований до ресурсів клієнта, найімовірніший щодо термінів і виконання, відповідає цінностям клієнта.

Розробляючи таку програму зміни (або програму розвитку, корекції), психолог-консультант має вміти:

1. Ідентифікувати програму до можливостей клієнта. Побоювання невдачі відвертає клієнта від змін, тому дуже важливо, щоб клієнт одразу відчув реалістичність програми. Програма повинна містити "технологію" зміни, тобто клієнт має добре розуміти, як і що він робитиме для досягнення своєї мети.

2. Правильно сформулювати мету програми зміни клієнта, яка має бути:

а) конкретною (не просто "поліпшити взаємини матері з дочкою" (подовжуємо аналіз нашого прикладу), а зробити так, щоб мати не кричала на дочку);

б) реалістичною (мати як доросла людина може припинити кричати на свою дитину - це її ресурс (можливість навчитися "володіти собою"), і "ціна" такої "жертви" не надто велика); для пошуку ресурсів клієнту ставлять запитання, відповіді на які можуть бути "ярликами" можливих реакцій;

в) тверезою (жодні зовнішні обставини не перешкоджають тому, щоб мати навчилася стримувати себе у спілкуванні з дочкою).

3. Скласти програму, що відповідає вимогам:

а) адекватності можливостям клієнта (хоча для холерика (у нашому випадку - матері) буде важливо оволодіти вмінням стримувати свій гніві роздратування.

б) розумного поводження (мати може навчитися "володіти собою" не через рік або півроку, а протягом тижня-двох, (якщо вона сама цього захоче);

в) клієнт повинен бачити своє просування до мети;

4. Спонукати до реалізації програми, та труднощі, які можуть виникнути на шляху до її виконання.

а) якщо клієнт думає, що буде легко, й "необачно кидається в бій", корисно з ним заздалегідь обговорити перешкоди та способи їх подолання (з нашою клієнткою, холеричною матір'ю, слід, наприклад, попередньо провести заняття з розвитку емоційної стійкості);

б) якщо клієнт дуже довго обмірковує перешкоди й повсякчас відкладає реальну роботу щодо зміни себе, можна "озброїти" його принципами "полегшувальної" сили.

Розробка стратегії й тактики корекції в процесі консультування припускає підбір для клієнта ефективних стримувальних сил для реалізації програми зміни.

Почуття занепокоєння. Провини або гніву знижують упевненість клієнта в здатності розв'язати свою проблему.

Корисно розробити систему внутрішніх і зовнішніх нагород під час виконання програми.

Замість зовнішнього покарання кориснішим є само покарання, ще корисніші підтримка та схвалення.

Рішучості клієнта допомагають "маленькі кроки":

а) представлення контракту із самим собою в усній або письмовій формі;

б) система реєстрації та контролю для фіксації прогресу;

в) зворотний зв'язок щодо виконання планових змін (дуже добре, якщо клієнт отримує зв'язок не тільки від консультанта, а й від близьких йому людей).

Консультант також має вміти:

5. Надати підтримку клієнту, що сумнівається, стимулювати його та планомірно керувати його роботою над собою;

6. Прогнозувати успіх програми зміни або можливих результатів реалізації програми;

7. Обговорити з клієнтом проблему їхніх взаємин "тут" і "тепер", тобто виявити емпатію та безпосередність, здатність до саморозкриття, зміст якого у демонстрації консультантом можливості зняття своїх захистів (це зовсім не страшно).

Щоб саморозкриття консультанта не налякало клієнта, його до цього треба підготувати. Саморозкриття має бути цілеспрямованим, нечастим, неважким для клієнта.

Ось деякі установки консультанта, що спричиняють напруження та стрес і заважають ефективній роботі з клієнтом:

· Кожен клієнт може любити й довіряти мені.

· Кожному клієнтові (навіть якщо він не готовий) можна допомогти.

· Я один (одна) можу зрозуміти і дати правильну відповідь на те, що відбувається з клієнтом.

· Я зобов'язаний бути успішним з кожним клієнтом.

Ефективності консультанта також заважає залежність від авторитету, фіксованих стереотипів, звичок, страху перед невдачею.

Психологічне консультування може закінчитися негативним ефектом, якщо клієнт, незважаючи на стан дисонансу, викликаного зміною свідомості й неготовністю клієнта щось змінити, з метою позбутися цього дисонансу розпочне:

Ш дискредитацію консультанта ("Він нічого не розуміє");

Ш дискредитацію виходу (знецінювання результату своїх непередбачуваних зусиль);

Ш пошук тих людей, що погодяться з клієнтом і не погодяться з консультантом.

Отже, якщо розроблена разом із клієнтом програма зміни є реалістичною, адекватною та контрольованою, якщо обговорено тактику реалізації програми і клієнт готовий не дискредитувати її, а виконувати, то консультант фактично перетворюється на тренера чи педагога, який навчає клієнта нових умінь.

…Програма зміни нашого клієнта, матері шестирічної дівчинки, яка готується піти до школи, передбачала:

1. Опанування матір'ю вміння керувати своїм станом.

2. Припинення третирування матір'ю своєї дочки під час виконання нею різних завдань.

3. Висловлювання схвалення й заохочення стосовно дочки за будь-який, навіть незначний, її успіх.

4. Допомогу для дочки у формуванні індивідуального стилю її діяльності.

5. Прийняття матір'ю своєї дочки, незважаючи на невідповідність її очікуванням щодо дівчинки.

Дана програма відповідає ресурсам і можливостям матері і дочки. Мати усвідомила свою відповідальність за зміну себе й дочки.

Наприкінці консультування (X стадія, підсумкова бесіда) шкільний психолог може запропонувати клієнтові у письмовому вигляді зробити "Висновок", що містить рекомендації, спрямовані на практичне розв'язання проблеми. На початку "Висновку" має бути психологічний діагноз проблеми клієнта, а далі - прогноз розвитку проблеми клієнта:

а) за умови корекції;

б) за відсутності колекційної роботи.

Рекомендації з розв'язання проблеми можуть бути адресовані:

а) самому клієнтові;

б) батькам клієнта-учня;

в) педагогам, вихователям.

Рекомендації - це скорочений вигляд програми корекції клієнта. Корекцію можуть здійснювати батьки, педагог або психолог. Рекомендації та висновки мають формулювати в такій формі, щоб клієнту було зрозуміло, як це виконати.

XІ стадія консультування - перевірка результативності психологічної роботи з клієнтом. Ця стадія завершує весь процес консультування шкільного психолога. До неї можуть вдатися через великий проміжок часу з метою отримання зворотнього зв'язку для самого психолога. Знання ефективності (неефективності) своєї роботи допоможе шкільному психологу вдосконалити свою професійну діяльність.

Шкільний психолог може дізнатися про результативність своєї консультаційної роботи, спостерігаючи за поведінкою клієнта, розмовляючи з ним або про нього з людьми, що добре знають клієнта.

4. Секрети ефективного консультування

Консультант має право братися за розв'язання лише тих завдань, на яких він добре розуміється. А організація роботи повинна бути такою, щоб ані її процес, ані її результат не зашкодили здоров'ю, стану чи соціальному становищу людини.

Не обов'язково реагувати на кожну проявлену клієнтом емоцію…

Клієнта варто слухати так, ніби нічого не знаєш про цей світ.

Здобуваючи інформацію з власної суб'єктивної реальності, ми консультуємо передусім себе, ніж його.

Помилкою є не стільки порада як така, скільки бажання консультанта обов'язково дати корисну пораду, бо це відвертає увагу клієнта від аналізу самого себе. Отже, якщо клієнт відкритий для діалогу, варто утриматися від порад.

Клієнту необхідно надавати конструктивну інформацію. Тобто лише те, що сприятиме розвитку особистості.

Є сенс запам'ятати кілька перших виразів клієнта і те, як вони були сказані, - можливо. Саме цей фрагмент взаємодії стане ключем до конкретного "життєвого ребусу".

У скарзі клієнта можна визначити безліч тем. Вибір конкретної з них зумовлюють мета інтерв'ю та інтуїція консультанта.

Для того, щоб клієнт відчував підтримку та прийняття, консультанту потрібно не тільки переживати відповідні почуття, а й уміти їх продемонструвати, користуючись вербальними та невербальними засобами.

Висновок

Результативність консультативної роботи

Алгоритм консультування шкільного психолога, представлений у даній роботі, звичайно, не є остаточним. У роботі психолога з клієнтом певних стадій можна уникати, а якісь можна представити в більш розгорнутому вигляді. Тому складно зробити висновок про ефективність даних засобів впливу на людину. Особливо це нелегко для психологічної практики. В консультативній практиці питання результативності постає ще гостріше, адже на консультацію здорова людина приходить добровільно, вона сама вирішує, чи слухати їй консультанта, змінювати щось у своєму житті. Результат консультативної взаємодії вважаю позитивним, якщо і клієнт, і психолог-консультант задовольнять свої очікування і виконають поставлені перед собою завдання. Тому, впевнена, що робота психолога в школі - це творчість. Так як мені більше до вподоби цей напрямок, то скажу, що саме консультування вимагає від психолога великої майстерності, мистецтва, філософського бачення, вміння грамотно спілкуватися з людиною, слухати і чути її. І коли бачиш в результаті клопіткої роботи свого клієнта окриленим, то радості в душі не має меж… Значить ти дав людині шанс побачити і зрозуміти ті вади, які заважали йому в повсякденному житті. А якщо тебе і твою звернену мову зрозуміла маленька дитина, то це взагалі є справжнє щастя, бо, вважаю, що коли ти приносиш щастя людям, значить ти щасливий удвічі.

Рекомендована та використана література

1. Абрамова Г.С. Практикум по психологическому консультированию. - Екатеринбург: Деловая книга; М.: Академия, 1995.

2. Битянова М.Р. Организация психологической работы в школе- М.: Совершенство, 1998.

3. Мей Р. Искусство психологического консультирования. - М.: "Класс", 1994.

4. Возрастно-психологический поход в консультировании детей и подростков: Учеб. Пособие для студ. высш. учебн. Заведений/ Г.В. Бурмская и др.. - М.: "Академия", 2002.

5. Немов Р.С. Психологическое консультирование: Учеб. Для студ. Вузов. - М.: ВЛАДОС, 2003.

6. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. - М.: Академический проект, 1999.

7. Психолог №19 (211), 2006, травень. Основи психологічного консультування.

8. Психолог 314 (206), 2006, квітень. Психологічне консультування дітей молодшого шкільного віку і підлітків.

Размещено на Allbest.ru