Робота психолога з проблеми профорієнтації старшокласників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Робота психолога з проблеми профорієнтації старшокласників



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ПСИХОЛОГА В ЗАГАЛЬНООСТІТНІЙ ШКОЛІ

1.1 Психологічні основи професійного самовизначення старшокласників

1.2 Зміст профорієнтаційної роботи з учнями старшого шкільного віку

1.3 Профорієнтаційна функція в роботі практичного психолога

РОЗДІЛ 2 ДІЯЛЬНІСТЬ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА З ПРОФОРІЄНТАЦІЇ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

2.1 Використані методики

2.2 Організація та методи емпіричного дослідження

2.3 Опис методів обробки даних

2.4 Аналіз та інтерпретація результатів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Проблема професійного самовизначення особистості, тобто підготовки молоді до усвідомленого обрання професії, добре відома у світі, а вдало обрана професія скорочує частоту фізичних і психічних проблем, пов'язаних із здоров'ям, і посилює задоволеність людини життям. Робота відіграє важливу роль у житті кожної людини й дуже впливає на її стан та самопочуття. професійний самовизначення старшокласник психолог

У реальному житті не кожному вдається зробити найкращий професійний вибір. У психологічній науці накопичений досвід, що дозволяє оцінити ускладнення, які виникають у процесі свідомого вибору професії. Суть його полягає в тому, що вибір професії розглядається як багатоетапний процес утворення та прийняття рішення. На першому етапі виникає проблема вибору професії , приймається рішення. Другий етап пов'язаний зі з'ясуванням джерел інформації, компетентних осіб, що в змозі допомагати у виборі професії. Третій етап - збір інформації, що відображає суттєві моменти конкретної ситуації вибору. На четвертому етапі формується узагальнене уявлення про ситуації вибору професії. П'ятий етап - пошук варіантів вирішення, їх оцінка. На заключному, шостому етапі, робиться остаточний вибір професії. [17]

При цьому необхідно мати на увазі наступні обставини. По-перше, світ професій постійно змінюється. Кожен рік з'являються нові професії. Разом з тим багато професій сьогодні "живуть" лише 5-15 років, а потім або "вмирають", або дуже змінюються. По-друге, особливістю сучасного світу професій є те, що на зміну моно професіоналізму приходить полі професіоналізм. Це значить, що людині треба прагнути оволодіти не єдиною професією, а декількома суміжними. По-третє, сама людина не є дещо "намертво" зв'язане з професією. Протягом життя може з'явитися бажання або необхідність змінити професію або кваліфікацію. А для цього необхідно бути готовим до того, що знань і вмінь, отриманих в період навчання, не вистачить на весь час трудової діяльності. Людині протягом життя не раз доведеться перенавчатись, займатися самоосвітою, самовихованням. Тому однією з головних цілей сучасного професійного навчання є розвиток в них зацікавленості і потреби в самозміні, здатного до перетворення спеціаліста в професіонала, яка принципово відрізняється від мети традиційної професійної школи - підготувати учня до виконання конкретних функцій в професійному житті. В наш час розрізняють поняття спеціаліста і професіонала.

Спеціаліст асоціюється тільки в тій в сфері діяльності, якій він навчався у вищому навчальному закладі та діє в рамках професії, що потребує відповідних спеціальних знань і навичок.

Професіонал, на відміну від спеціаліста, є суб'єктом професійної діяльності, а не просто носієм сукупності знань і умінь; він здатний до побудови своєї діяльності, її зміни і розвитку, тобто здатний до саморозвитку.

Під саморозвитком в психології розуміють активне якісне перетворення людиною свого внутрішнього світу. Саморозвиток лежить в основі професійного розвитку, як динамічного і неперервного процесу проектування особистості.[5]

Для того, щоб молода людина була професіоналом своєї справи, потрібно щоб вибрана професія в повній мірі відповідала її індивідуальним особливостям, задовольняла її особистісні проблеми, давала можливість реалізувати набутий потенціал. Значна роль в цьому відвозиться профорієнтаційній роботі зі старшокласниками з урахуванням її психологічних особливостей.

На цьому ґрунті загострюється потреба у вивченні обдарувань учнів, їх інтересів та схильностей, а також дослідження умов, за яких ці інтереси та схильності перетворюються на дієві мотиви професійного самовизначення.Старший школяр знаходиться на порозі вступу в самостійне життя. Перед учнями старшого шкільного віку виникає необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху, як завдання першорядної життєвої важливості. Вибір професії становиться психологічним центром ситуації розвитку старших школярів, створюючи в них своєрідну внутрішню позицію.

Оскільки основою професійного самовизначення є знання учня про світ професій, сформований образ “Я”, вміння зіставляти знання про себе та про професійну діяльність тощо, то форми та методи профорієнтаційної роботи із школярами повинні бути спрямованими в першу чергу на самопізнання та розвиток вміння здійснювати аналіз професій. [8]

На цьому етапі слід вивчити характерні особливості особистості: ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, схильності, здібності, професійну спрямованість, професійні наміри, мотиви вибору професії, риси характеру, темперамент, стан здоров'я.

Актуальність теми: проблема професійного самовизначення особистості, тобто підготовки молоді до усвідомленого обрання професії та ускладнення, які виникають у процесі свідомого вибору професії.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити умови професійного самовизначення учнів старшого шкільного віку.

Завдання дослідження: проаналізувати та експериментально перевірити стан підготовки професійного самовизначення учнів.

Об'єктом дослідження є професійне самовизначення старшокласників.

Предметом дослідження є умови активізації професійного самовизначення учнів старшого шкільного віку середньої загальноосвітньої школи.

В основу гіпотези було покладено припущення про те, що між особливостями темпераменту, типом особистості підлітків та нахилу до професійних інтересів існує взаємозв'язок. Та для кожного випробуваного можна визначити сферу професійної праці, де він буде найбільш успішний.

Для реалізації поставленої мети та перевірки гіпотези визначено такі

Методи дослідження: теоретичні (вивчення психолого-педагогічної літератури, порівняння, аналіз та синтез, узагальнення, конкретизатизація), які дали можливість виявити й узагальнити дослідницькі матеріали з проблеми, розробити теоретичні підходи до її розв'язання;

емпіричні: діагностичні (анкетування, бесіда, тестування), психологічні спостереження, які сприяли вивченню стану проблеми в практиці та застосовувалися у експерименті.

Теоретична основа роботи полягає в тому, що в ній визначено та теоретично обґрунтовано зміст профорієнтаційної роботи з учнями, умови активізації особистно-професійного самовизначення старшокласників та фактори, що впливають на вибір професії. Визначено показники і критерії оцінювання ефективності цього процесу.

Практичне значення дослідження : його результати можуть бути використані вчителями та іншими педагогічними працівниками середніх закладів освіти у процесі профорієнтаційної роботи зі старшокласниками.

У дослідженні приймали участь учні 9-х класів (38 чол.). Дослідження проводилось у Львівській спеціалізованій школі №52 ім. М. І. Лобачевського.



РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ПСИ -ХОЛОГА В ЗАГАЛЬНООСТВІТНІЙ ШКОЛІ

1.1 Психологічні основи професійного самовизначенняс таршокласників

В сучасній психологій самовизначення особистості розуміється як активне визначення людиною свого місця у системі суспільних відношень. В цьому зв'язку важливо розглядати особистісне і професійне самовизначення під час вибору старшокласників життєвого шляху. Особистісне самовизначення являю собою вибір життєвої позиції, визначення перспектив у діяльності та сімейних плануваннях, а також перехід від однозначної ролі (учня) до соціально диференціювальним ролям. Від того як здійсниться особистісне самовизначення залежить і професійне. Для того щоб зрозуміти що таке професійне самовизначення, необхідно розкрити термін професія в різних аспектах[7]. Під терміном "професія" розуміється рід трудової діяльності, що вимагає визначеної підготовки і є звичайно джерелом матеріального забезпечення існування людини. Професія також характеризується як система знань, умінь і навичок, властивій визначеній людині[17]. Виникнення професійного самовизначення охоплює старший шкільний вік, який складається з таких етапів:

- первинного вибору професії, для якого характерні малодиференціюванні уяви про світ професій, ситуативні представлення про внутрішні ресурси, необхідних для даного роду професій, нестійкість професійних намірів. Цей етап характерний для учнів молодшого шкільного віку, коли ще не виникає питань про зміст професії, умовах роботи. Іноді на цій стадії затримуються і підлітки.

- професійного самовизначення (старший шкільний вік). На цьому етапі виникають і формуються професійні наміри і первісне орієнтування в різних сферах праці;

- професійне навчання як освоєння обраної професії здійснюється після одержання шкільної освіти;

- професійна адаптація характеризується формуванням індивідуального стилю діяльності і включенням у систему виробничих і соціальних відносин;

- самореалізація в праці (частковим або повна) пов'язана з виконанням або невиконанням тих очікувань, що пов'язані з професійною працею.

Отже, професійне самовизначення розглядається як процес, що охоплює весь період професійної діяльності особистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності. Він пронизує весь життєвий шлях людини. Піком цього процесу, переломним моментом у житті є акт вибору професії. За часом він звичайно збігається з закінченням школи і тісно пов'язаний з попередніми етапами професійного самовизначення.У психологічній літературі існують різноманітні підходи до визначення психологічних факторів ухвалення рішення про вибір професії. Ряд дослідників дотримують точки зору на вибір професії як на вибір діяльності. Професійне самовизначення розглядається при цьому як процес розвитку суб'єкта праці. У контексті розуміння професії як вибору діяльності поширена також точка зору, що основною детермінантою правильного вибору є професійний інтерес або професійна спрямованість. Ряд авторів дотримують погляду на вибір професії як на окремий випадок соціального самовизначення, тобто вибір професії - соціально задане явище, обумовлене насамперед соціальними характеристиками професії [1; 2; 4; 6; 17; 21].

Найбільш продуктивним є підхід до вибору професії як одному з найважливіших подій у цілісному житті людини. Вибір професії пов'язаний з минулим досвідом особистості, а процес професійного самовизначення простирається далеко в майбутнє, беручи участь у формуванні загального образа "Я" людини, визначаючи плин його життя. Розглядаючи вибір професії як систему суб'єкт об'єктних відносин, необхідно зупинитися на характеристиці як самого об'єкта вибору професії - того, що вибирають, так і суб'єкта - що вибирає.

Традиційно загальна схема опису професії має на увазі чотири аспекти:

- соціально-економічний (коротка історія професії, її психологія професійної освіти, роль у системі народного господарства, зведення про підготовку кадрів, перспективах просування, заробітній платі, престижності професії);

- виробничо-технічний (дані про технологічний процес, об'єкт, знаряддя праці, робітнику місці, формах організації праці);

- санітарно-гігієнічний (інформація про кліматичні умови, характер висвітлення й інших санітарних факторів, режимі і ритмі праці, медичних протипоказаннях);

- психофізичний (вимоги професії до особливостей психічних процесів і властивостям особистості).

Вибір професії відбиває визначений рівень особистих домагань, заснованих на оцінці своїх здібностей і можливостей. Крім того, вибір професії, професійне самовизначення вимагає високої активності суб'єкта, залежить від рівня сформованості усвідомленої психічної саморегуляції, ступеня розвитку контрольно-оцінної сфери.

Отже, важливими факторами в професійному самовизначенні є:

- здатність адекватно оцінювати свої якості як фактори вибору професії;

- здатність вивчати світ професій, спираючи на невипадкові фактори, формувати адекватне представлення про нього;

- здатність виділяти головне для себе при виборі професії, тобто сформувати індивідуальну ієрархію факторів, максимально адекватно оцінити ситуацію вибору професії. [15]



1.2 Зміст профорієнтаційної роботи з учнями старшого шкільного віку

Загальноосвітня школа готує старшокласників до вибору професії всім змістом і методами навчально-виховної роботи. У цій підготовці важливо все: система загальноосвітніх знань, політехнічне й трудове навчання, ідейно-політичне, моральне, естетичне й фізичне виховання учнів. Проте вибір професії не може бути лише як побічний результат загально шкільної та позашкільної виховної роботи. Потрібна спеціальна система заходів, спрямованих на підготовку учнів старшого шкільного віку саме до професійного самовизначення. На основі цієї системи і формується в особистості те особливе психологічне утворення, що має назву готовності до свідомого вибору професії.

Це психологічне утворення - структурнее, і включає такі компоненти:

- загальне позитивне ставлення до праці на користь суспільства, працьовитість, усвідомлення того, що праця є обов'язком кожної людини;

- знання певних професій, їх змісту, вимог, перспектив їх розвитку, шляхів здобуття професійної кваліфікації;

- наявність певних професійних інтересів

- правильна самооцінка, знання своїх здібностей, інших властивостей

У старшокласників у процесі навчання може скластися одна з форм орієнтації в знаннях, утворення якої залежить від способів навчання і можливостей особистості школяра. Ці форми і можуть стати основою професійного вибору. Будучи покликаними вивчати властивості і закономірності процесів професійного навчання і професійного виховання, психологічні особливості профорієнтаційної роботи використовують у своєму арсеналі ті ж методи, що й в інших галузях психологічної науки: спостереження, експеримент, методи бесіди, анкетування, вивчення продуктів діяльності.[9]

Сучасне профорієнтування - це перш за все виховання молодої людини як суб'єкту, вибору професії і суб'єкта праці, який володіє активністю і самостійністю в поведінці і діяльності, здатністю до ініціативного цілепологанню та плануванні свого майбутнього, а також створення умов, які сприяють розвитку внутрішніх засобів активного професійного самовизначення: самопізнання, само оцінювання і саморозвитку.Відомі психологи О.О.Ящишин та С.Я. Карпіловська в своїх дослідженнях акцентують увагу на тому, що ефект профорієнтаційної роботи зі старшокласниками підвищується за певних умов.

До цих умов належать:

а) побудова профорієнтаційної роботи на основі врахування вікових особливостей учнів;

б) конструювання пізнавального профорієнтаційного матеріалу на основі принципів системності, послідовності й наступності;

в) застосування активних методів навчання та виховання в профорієнтаційній роботі;

г) реалізація творчих зв'язків класного керівника з батьками і вчителями-предметниками. Коротко спинимося на особливостях кожної з вищеназваних умов.

Врахування психологічних особливостей учнів старшого шкільного віку в профорієнтаційній роботі.

У старшому шкільному віці встановлюється досить міцний зв'язок між професійними і навчальними інтересами. Якщо у підлітка навчальні інтереси визначають вибір професії, то в старших школярів спостерігається і зворотне: вибір професії сприяє формуванню навчальних інтересів, старші школярі починають цікавитися тими предметами, що їм потрібні в зв'язку з обраної професій. Вибір професії сприяє зміні відносини до навчальної діяльності.Старшого школяра хвилюють такі питання: "Чи може людина виявляти цікавість до тієї області діяльності, до якої він не здатний?"; "Як можна визначити здатності до тієї або іншої діяльності?" Такого роду питання говорять про те, що в старшому шкільному віці учні, вибираючи свій життєвий шлях, не йдуть прямо по лінії своїх безпосередніх інтересів, а прагнуть вирішити проблему вибору, зважуючи усі фактори і, головним чином, з огляду на свої здібності. Вони розглядають вибір професії як свого роду висновок з аналізу потреб і наявних схильностей і здібностей, із зіставлення цих своїх особливостей з вимогами, що пред'являє до людини професія.[11]

Конструювання пізнавального матеріалу профорієнтаційної спрямованості на основі принципів системності і поступовості. Учні в процесі профорієнтаційної роботи в школі засвоюють певну систему знань про світ професійної праці, про потреби суспільства в кваліфікованих кадрах (об'єктивні умови вибору професії), починають усвідомлювати свої інтереси, нахили та інші важливі для майбутньої професійної діяльності психологічні якості (суб'єктивні умови вибору професії). З цього погляду професійна робота має проводитись за певною системою. У чіткій послідовності розкриваються умови вибору професії, обговорюється важливість правильного професійного самовизначення для суспільства й особистості, учні ознайомлюються з профорієнтаційною класифікацією професій, складають профорієнтаційні „портрети" професій, оволодівають прийомами самопізнання й само оцінювання. У результаті у старшокласників формується необхідний рівень усвідомлення проблеми професійного самовизначення та початкові вміння та навички її розв'язання. Часто буває так, уявлення батьків про професійні плани дитини часто не відповідають реальній дійсності; бажання бачити дитину спеціалістом цієї чи іншої сфери діяльності не завжди збігається з її інтересами і нахилами; осмислення проблеми вибору професії у батьків, як й у дітей, не завжди на потрібному рівні. Пояснюється це значною мірою недостатньою обізнаністю батьків з профорієнтацією.Усе це свідчить про необхідність проводити спеціальну профорієнтаційну роботу не тільки з дітьми, а й з їхніми батьками.

Співробітництво класного керівника з батьками у проведенні профорієнтаційної роботи здійснюється з двох основних напрямах; психолого-педагогічна освіта з питань свідомого вибору професії і залучення батьків до активної участі в профорієнтаційної роботі класу, школи. Обидва напрями ми розглядаємо як основні шляхи формування так званого профорієнтаційного середовища учнів. Під останнім слід розуміти сімейно оточення і ті морально - трудові установки, що панують у ньому і впливають на формування професійних планів і мотивів вибору професії дітей.

У зміст цього поняття входить:

1. профорієнтаційна спрямованість батьків (ставлення, мотиви);

2. рівень залучення батьками дітей до своєї професійної діяльності;

3. уявлення (плани, бажання) батьків про майбутній трудовий шлях дитини;

4. обґрунтування (мотиви) цих уявлень;

5. знання батьками індивідуально-психологічних особливостей дитини (інтересів, нахилів, здібностей та інших психологічних якостей) у контексті вибору майбутньої професії.

Успішність профорієнтаційної роботи в школі значною мірою залежить від участі в психолога. Тісний контакт психолога з учителями-предметниками дає можливість підвищити виховні функції кожного навчального предмета, наблизити його до соціальної практики. У цьому співробітництві психолог виступає в ролі координатора, який узгоджує, планує і разом з учителями-предметниками проводять цю роботу. Предметними, в свою чергу, беруть участь у проведенні профорієнтаційних заходів, спрямованих на ознайомлення учнів з певними професіями, що відповідають специфіці того чи іншого предмета. Усе це створює сприятливі умови для ознайомлення учнів із психологічною характеристикою професії, тими вимогами, що пред'являються до уваги, спостережливості, мисленню, волі, характеру та іншим психологічним особливостям людини в тій або іншій професії. Важливо познайомити старшокласників і з тим, які сторони особистості формуються в тій або іншій діяльності. У більшості старшокласників уже чітко виражена диференціація інтересів і перевага тих або інших видів діяльності. Одні полюбляють розумову працю, інші - фізичну, треті - спілкування з людьми, четверті - суспільну роботу, п'яті захоплюється всім по черзі, а шості - до всього однаково байдужі. Не менш різноманітна їхнього мотивація. Одним, що б він ні робив, рухає потреба досягнення і самоперевірки, іншим - бажання приносить комусь користь, третім - почуття залежності і потреба в схваленні навколишніх, четвертим - бажання піти від напруги і конфліктних ситуацій і т.д. [6]

Досліджуючи проблему, хто впливає на вибір професії, варто розглянути безліч факторів:

1. Батьки, що різними способами роблять свій вплив:

- пряме спадкування професії батьків, продовження сімейного бізнесу;

- батьки впливають на інтереси і заняття дітей із самого раннього віку, заохочуючи або засуджуючи їхні інтереси і захоплення, впливаючи своїм прикладом та сімейною атмосферою;

- батьки направляють, або обмежують вибір своїх дітей, наполягаючи на продовженні або припиненні навчання, на визначеній школі або вузі, визначеної спеціалізації (внутрішні мотиви батьків можуть бути при цьому різні:

а) не усвідомлене бажання батьків здійснити свої професійні мрії через дітей;

б) невір'я в можливості дитини;

в) матеріальні розуміння;

г) бажання, щоб дитина досягла більш високого соціального статусу й і н.);

д) на вибір дітей впливає також те, як батьки оцінюють той або інший вид діяльності, визначені професії.Коли рівень утворення матері або професійний статус батька досить високі, це сприяє згоді дітей з їхньою думкою з приводу вибору професії.

2. Вплив друзів і вчителів. Фактично більшість молодих людей погоджують свої професійні плани із батьками, із друзями (під впливом друзів можуть за компанію йти в те або інша навчальна професійна установа).

3. Статтєворольові стереотипи. На вибір молодими людьми спеціальності в значній мірі впливають чекання суспільства з приводу того, яку роботу повинні здійснювати чоловіки, а яку - жінки. Статтєворольові стереотипи можуть сприяти тому, що юнака виявляють більшу цікавість до науково-технічних дисциплін, а дівчини більш схильні до сфери мистецтва або обслуговування.

4. Рівень розумових здібностей. Важливим фактором професійного вибору є розумові здібності, рівень інтелекту молодої людини, що визначає його здатність приймати рішення. Багато юнаків роблять нереалістичні вибори, мріють про престижні професії, для яких у них немає необхідних даних. Здатність людини досягти успіх у вибраній роботі залежить від рівня його інтелекту. Ряд фахівців вважають, що для кожної професії існують свої критичні параметри інтелекту, тому люди з більш низьким інтелектом успішно справитися з даною професією не зможуть. Але високий коефіцієнт інтелекту ще не гарантія професійного успіху. Інтерес, мотивація, інші здібності й особисті якості визначає його успіх не в меншому ступені, чим інтелект. Різні професії вимагають специфічних здібностей. Наявність визначених здібностей може виявитися вирішальним фактором для досягнення швидкого успіху в обраній сфері діяльності, дає можливість одержати гарні результати після відповідного навчання і придбання необхідного досвіду.

5. Структура інтересів людини. Інтерес є ще одним важливим фактором успіху в професійній діяльності. Дослідження показують, що чим більш люди зацікавлені у виконуваній ними роботі, тим краще будуть результати їхньої праці. Імовірність успіху за інших рівних умов вище в тих з початківців свою кар'єру працівників, чиї інтереси в більшому ступені подібні інтересам тих, хто вже домігся покликання в даній області. На цьому засноване тестування інтересу до професії: для пророкування успіху оцінюється подібність груп інтересів тих, кого тестують з інтересами людей, що домоглися успіху в якій-небудь області. З інтересом до обраної області повинні сполучитися й інтелект, і здатності, і можливості, і інші фактори. Наприклад, зацікавленість у тій або іншій діяльності ще не означає, що існують вакансії, що дозволяють нею займатися, тобто наявність інтересу і вільних робочих місць не завжди збігаються. В умовах ринкової економіки необхідно враховувати соціально-економічний попит на ту або іншу професію, реальні можливості навчання і працевлаштування по даній професії, її матеріальну і соціальну значимість. Чим вище соціально-економічний статус тих, яких навчають, тим більше престижними професіями вони мають намір опанувати. Професійні устремління залежать як від соціального статусу, так і від інтелектуальних здібностей і шкільної успішності молодої людини. [12]

1.3 Профорієнтаційна функція в роботі практичного психолога

Шкільний психолог має справу з найтоншим об'єктом - внутрішнім світом дитини, підлітка. Його покликання - захищати інтереси школяра, сприяти розвитку його особистості. І тут, звичайно, ніяк не обійтися без чітко окреслених меж, в яких контакти психолога з усіма учасниками навчально-виховного процесу залишаються теплими, бажаними, цілющими.

Досить часто самі лише почуття та інтуїція підказують психологові найбільш правильне рішення в тій чи іншій ситуації або застерігають його від поспішних і помилкових вчинків. Отож суттєво важливе значення мають індивідуальна етична свідомість психолога, його почуття відповідальності, професійна компетентність, особисті моральні властивості.

Типовими формами просвітницької роботи шкільного психолога є виступи на батьківських зборах, педрадах, лекції, семінари, бесіди й консультації для вчителів, батьків, учнів.

Профорієнтаційна робота в школі - це, як правило конкурси по професіям, оформлення кабінетів, зустрічі з цікавими людьми, одержання вузької спеціальності, до того ж далеко не завжди тієї, яка відповідає нахилам самого учня, вважає Б.А. Федоришин.

Участь у профорієнтації та допомога учням у обґрунтованому виборі професії - одна з найважливіших сторін роботи шкільного психолога. У зміст цієї діяльності входить:

- виявлення інтересів, нахилів учнів, спрямованості особистості, первинних профнамірів та їх динаміки;

- визначення соціальних установок та допомога у їх формуванні;

- виявлення мотивації вибору та її структури;

- формування готовності до самоаналізу та самооцінки, реального рівня домагання;

- виявлення вираженості та структури здібностей;

- виявлення рівня розвитку різних сторін особистості, ймовірної “ціни” діяльності (конфліктність, напруженість, тривожність, схильність до монотонності, потенційні можливості та їх реалізація, стійкість та наполегливість, цілеспрямованість тощо).

- здійснення профпідбору, при необхідності - первинного профвідбору;

- виявлення ступеня відповідності “профіля особистості” та професійних вимог, внесення корективів у профнаміри учнів.

Планування профорієнтаційної роботи зі старшокласниками передбачає вже не тільки проведення заходів для розширення їх знань про світ професій та розвитку пізнавальних інтересів, але і таких форм роботи, які спрямовані на формування, поглиблення, закріплення інтересів до сфери праці, професіям, що виникли раніше.

Велику увагу в плануванні на цьому етапі потрібно приділити роботі психолога з батьками учнів, шкільним лікарем, бібліотекарем та іншими учасниками цього великого комплексу, що задіяний для підготовки школярів до майбутнього професійного самовизначення. [ 19 ]

О. Тешенко виділяє три головних напрямки роботи психолога школи в області профорієнтації.

1. Проведення інформаційно-просвітницької роботи, яка спрямована на розвиток психологічної культури учнів, поглиблення знань з психології. Доцільним є викладання психологом курсу „Основи вибору професії” під час якого окрім знань професійної спрямованості попадаються також необхідні психологічні знання, проведення професійних консультацій.

Розрізняють чотири види профконсультації :

- довідкову, в ході якої з'ясовуються шляхи працевлаштування, вимоги до прийому на роботу і навчання, можливості оволодіння різними професіями, терміни підготовки, перспектива професійного росту;

- діагностичну - спрямовану на вивчення особистості, інтересів, нахилів, здібностей з метою виявлення її відповідності особливостям професії;

- формуючу - що має на меті керівництво, корекцію вибору школярами професії і передбачає систематичну реєстрацію змін особистості школяра стосовно професійного самовизначення ;

- методичну - спрямовану на виявлення стану здоров'я учнів, їхніх психологічних властивостей щодо вподобаної професії, і, в разі потреби - на переорієнтацію на іншу, близьку по суті діяльність.

Важливо встановити, якими мотивами керується школяр при виборі професії, чим визначаються його цілі, що породжені ідеалами та переконаннями. [ 18 ]

2. Інформаційні джерела щодо вибору професії.

Ця частина концепції призначена для навчання учнів методики одержання та управління інформацією, за допомогою якої вони познайомляться з джерелами інформації щодо вибору професії та профорієнтації, та навчаться оцінювати одержану інформацію;

- ознайомляться з описами якостей тієї чи іншої професії;

- навчаться одержувати професійну інформацію на практиці в установах та в окремих громадян.

3. Фактори, що обумовлюють вибір професії.

Індивідуальний вибір професії знаходиться під впливом факторів, що обумовлюють її вибір. Ці фактори повинні бути представлені та класифіковані на заняттях по профорієнтації. В якості факторів, що обумовлюють вибір професії, потрібно обговорити:

- дія стадії розвитку суспільства на вибір професії;

- вплив друзів та родини;

- вплив соціально-економічного статусу людини;

- регіональні особливості освіти;

- вибір професії з урахуванням статі.

- власна уява про професійні очікування та індивідуальні здібності. [16]

В процесі формування в учнів готовності до вибору професії необхідно звертати увагу на такі індивідуальні особливості:

Перш за все - це інтереси, нахили учнів. Професійні інтереси відрізняються конкретністю і цілеспрямованістю. Це інтерес до тієї професії, яку обирає для себе учень. Розвиток та формування професійних інтересів безпосередньо зв'язані з пізнавальними інтересами. Це інтереси, які спрямовані на оволодіння знаннями з професії, розуміння її суті, оволодіння не тільки практичними, але і теоретичними основами даної професії. Чим сильніше виражений професіональний інтерес, тим глибша потреба в оволодінні знаннями з конкретної професії. Важливо також встановити, якими мотивами керується школяр при виборі професії, чим визначаються його цілі, що породжені ідеалами та переконаннями.

Ідеали та переконання - це вищі життєві мотиви, які формуються і виховуються на протязі всього життя людини, це мисленні зразки особистісних якостей людини, її діяльності і професійної соціальної - поведінки. Ними керується учень тепер і вони визначають його плани на майбутнє. [ 18 ]



ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ

Отже, у роботі психолога практичного напрямлення виділяють такі напрямки: ознайомлення вчителів та батьків з основами дитячої, педагогічної та соціальної психології, а учнів - з основами самовиховання;популяризування та роз'яснювання результатів найновіших психологічних досліджень;формування потреби у психологічних знаннях, бажання використовувати їх у роботі з дитиною або в інтересах власного розвитку; проведення просвітницької роботи серед педагогів і батьків ( особливо у початкових класах ) щодо причин проявів і корекції аномалій психофізичного розвитку дітей, здійснення заходів, спрямованих на соціально - трудову адаптацію таких дітей; просвіта педагогів та батьків щодо причин появи важковиховуваних підлітків і особливостей психолого - педагогічної роботи з ними.

Тобто, у взаємозв'язку розглянутих елементів є певна послідовність, яка диктується завданнями виховання. Робота, що проводилась у сфері професійної інформації, передує роботі по профконсультації і початковому профвідбору. У процесі профконсультації учень одержує відомості про себе, про важливі з точки зору професійного самовизначення особливостях його психологічної структури, але відношення до професії при цьому ще не формується. Формування відношень та інтересів - це головна функція профінформаційної роботи. Звичайно, вибір професії практично можна здійснити, використовуючи матеріали профконсультації. Початковий профвідбір, кінцевий етап роботи по професійній орієнтації, ефективний тільки тоді, коли він спирається на весь комплекс роботи, що був проведений по профінформації та профконсультації. Усвідомлений підхід до вибору професії, поряд із знанням вимог конкретних професій та факторів суспільних умов, вимагає обговорення з окремою особистістю. Тому учням необхідно давати можливість проявляти свої професійні нахили, інтереси та очікування, щоб вони могли виявити свою концепцію вибору професії та вміти її сформувати.

Виконання психологом профорієнтаційної функції, сприяє вибору професії у відповідності з індивідуальними можливостями та нахилами, а також можливостями, які надаються людині її „генетичною природою” та суспільством.



РОЗДІЛ 2 ДІЯЛЬНІСТЬ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА З ПРОФОРІЄНТАЦІЇ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

2.1 Опис використаних методик

Для вивчення та формування готовності школярів до вибору професії необхідно використовувати комплекс доповнюючих один одного психолого-педагогічних методів, які включають спостереження, анкетування, індивідуальні та групові бесіди тощо.

Спостереження за учнями необхідно вести постійно, на протязі всього часу навчання, особливо в старших класах . Спостереження - цілеспрямоване збирання психологічних факторів поведінки і діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу і тлумачення.

Бесіда - метод збирання фактів про психічні явища в процесі безпосередньо спілкування за спеціально розробленою программою.Бесіда дозволяє отримати широку інформацію про підготовленість кожного учня до вибору професійного шляху. Консультативні бесіди про вибір професії можна умовно поділи на ознайомчі, коректуючі та заключні.

Ознайомчі бесіди, як правило, проводяться з усім класом. В процесі бесіди консультант повідомляє старшокласникам про типові спеціальності якоїсь групи професій, розширює знання про взаємовідносини людини і професії, відповідає на запитання учнів (згідно протоколу ознайомчої бесіди, що заповнюється шкільним психологом або класним керівником).

Одним із способів, що допомагають зробити правильний вибір професійної діяльності є тести. Користуючись ними, можна досить точно визначити оптимальну сферу діяльності, рейтинг власних інтересів, наявність якостей, необхідних для тієї чи іншої професії тощо, зазначає І.Шипова. [20]

Тест (англ. test - випробування) - короткочасне стандартизоване випробування, спрямоване на визначення у того, кого досліджують, показників розвитку певних психічних властивостей. [16]

Звичайний досвід учнів за допомогою різних анкет та тестів, побудованих на емпіричних основах, не завжди дає надійний матеріал для профорієнтаційної роботи.Прямолінійність у побудові основного питання у таких анкетах ставить інколи учня в умови пошуку такої відповіді, який би добре узгоджувався б з засвоєними ним соціальними установками - деякі відповіді просто “підтягуються” до певної “соціальної концепції”. При цьому мова зовсім не йде про нещирість учнів, а швидше про дію постановки питання на формування відповідей.

Ціль роботи з анкетою або тестом має бути сформована так, щоб вона мала певне і суттєве значення для особистості учня (індивідуальне чи суспільне), тобто учень повинен бути особисто зацікавлений у роботі з профорієнтаційною анкетою. [19]

Одним з прикладів тестових методик є диференційно-діагностичний опитувальник (ДДО) Є.О.Клімова. Використовується дана методика для оцінки професійної спрямованості на основі аналізу схильностей людини до різних за характером видів діяльності. [10]

Існує модифіційований варіант даного опитувальника - опитувальник професійних переваг (ОПП) автор Л.Н.Кабардова. Він дає можливість аналізувати співвідношення мотиваційного, когнітивного та практичного компонентів, таким чином опитувальник професійних переваг призначений для виявлення ставлення учнів до різних видів професійної діяльності (типів професій).

За цією методикою всі професії можна розподілити на п'ять типів:

- сфера мистецтва “людина-художній образ”,

- сфера технічних інтересів “людина-техніка”,

- сфера роботи з людьми “людина-людина”,

- сфера розумової праці “людина - знакова система”,

- сфера праці, “ людина -природа”. [10]

Згідно типології особистості американського психолога Дж. Холланда, вирізняють шість психологічних типів людей: реалістичний, інтелектуальний, соціальний, конвенціальний (стандартний), підприємницікий, артистичний. Кожен тип характеризується певними особливостями темпераменту, характеру і т.д. У зв'язку з цим певному психологічному типу особистості відповідають професії, в яких людина може досягти найбільших успіхів. Тож для визначення психологічного типу особистості буде доречним використання методики Дж.Холланда. [10]

Тест - опитувальник Г.Ю. Айзенка

Опитувальник складено англійським психологам Айзенком у 1964 році. Це і сьогодні найбільш поширений тест для оцінки основних властивостей особистості. З 60 питань 24 спрямовані на виявлення ступеня інтровертності, екстравертності або нейротизму людини. Ці поняття введені швейцарським психологом К. Г. Юнгом. Терміни утворені від латинських коренів "екстра" - "поза", "інтра" - "всередину" і "верто" - "звертаю".

Екстраверти - це особистості, в силу організації їх нервових процесів звернені назовні, вимагають постійної стимуляції з боку зовнішнього середовища.

Інтроверти звернені всередину. Їм не потрібна значна зовнішня стимуляція, і ця властивість формує специфіку поведінки такої людини.

На одному полюсі нейротизму (високі оцінки ) знаходяться так звані невротики , які відрізняються нестабільністю , неврівноваженістю нервово -психічних процесів , емоційною нестійкістю , а також лабільністю вегетативної нервової системи.

Також опитувальник виявляє емоційну нестійкість або, навпаки, стабільність, врівноваженість.



2.2 Організація та методи емпіричного дослідження

У дослідженні приймали участь учні 9-х класів 38 чол. З них: 15 хлопців та 23 дівчат. Вік 15-16 років. Дослідження проводилось у Львівській спеціалізованій школі № 52 ім. М. І. Лобачевського.

Тест Л.Н. Кабардової

Для первинного дослідження нахилів та професійних інтересів учнів 9-го класу був використаний опитувальник ОПП (опитувальник професійних переваг).

Основою даного опитувальника є ідея про поділ всіх існуючих професій на 5 типів за ознаками предмета та об'єкта, з яким взаємодіє людина у процесі праці.

Першу групу становлять професії типа людина - природа, де об'єктом праці є живі організми, рослини, тварини та біологічні процеси. Сюди відносяться такі професії, як агроном, зоотехнік, ветеринар, садівник, лісник тощо.

Основою другого типу є відношення людина-техніка, об'єктом праці є технічні системи, машини, апарати та установи, матеріали та енергія. Такими професіями є : радіо механік, токар, слюсар, шофер, тракторист, інженер.

Третю групу утворюють професії типа людина-людина, де об'єктом праці є людина, групи, колективи. Спеціальності - сфери обслуговування, медицина, педагогіка, юриспруденція тощо.

Четверту групу становлять професії типу людина - знакова система. Об'єктами є умовні знаки, шифри, коди, таблиці. У цій сфері працюють коректори, програмісти, машиністи, статистики, економісти.

Людина - художній образ - основа п'ятого типу. Об'єктом праці цих спеціальностей є художні образи, їх роль, елементи та особливості. До даного типу відносяться, наприклад, такі спеціальності, як ювелір, фотограф, музикант, художник, мистецтвознавець, письменник, артист тощо. [ 3]

Названі типи не можуть бути суворо обмежені, приймаються до уваги лише переважаючі ознаки, що характерні для кожного з цих типів.

Роздаються бланки опитування. Зачитується інструкція.

Перед учнями 9-го класу було поставлене завдання - дати, не задумуючись, відповідь на 50 питань ОПП. При цьому відповіді повинні бути диференційовані. Спочатку вони оцінювали , наскільки добре вони вміють робити те , що записано в питанні ( клітинка «а») :

- роблю , як правило , добре - 2 бали;

- роблю середньо - 1 бал;

- роблю погано , зовсім не вмію , ніколи не робив - 0 балів.

Потім оцінюють відчуття, які виникають у них , коли вони це роблять ( клітинка «б») :

- позитивні (цікаво , легко) - 2 бали;

- нейтральні (все одно ) - 1 бал;

- негативні ( нецікаво , важко ) - 0 балів.

Третя відповідь повинна відобразити , чи хотіли би вони, щоб описану в питанні дію входила в їх роботу ( клітинка «в») :

- так - 2 бали;

- все одно - 1 бал;

- ні - 0 балів.

Читаючи питання , обов'язково звертати увагу на слова « часто » , «легко » , « систематично » і т.п. Відповідь повинна враховувати зміст цих слів .

Потім результати відповідей (балів) було підраховано по кожній колонці тесту. За результатами відповідей робиться висновок до якої професійної діяльності є схильність.

Методика Дж. Холланда

Даний тест розроблений для дослідження професійних інтересів та уподобань людини. Він допоможе співвіднести схильності, здібності та інтереси з різними, конкретними професіями, більш точно визначити коло запитів у професійній сфері та надасть сприяння при плануванні професійної кар'єри, враховуючи в першу чергу, особистісні особливості.

Зачитуеться інструкція.

Учням видали бланки тесту де наведене широке коло інтересів і установок.

На першому етапі учням необхідно начебто «пристосувати» до себе шість тверджень, які стосуються різних типів професій, знайти їх місце в таблиці та відмітити. Згідно відміченого, «найти себе» у твердженнях.

На другому етапі з двох запропонованих професій їм треба вибрати одну, яка найбільш цікава, і відзначити її на бланку відповідей хрестиком. Після чого перейти до других двох професій, так само відзначаючи ту, що найбільш зацікавила . Поряд з назвою професії в дужках зазначено код.

В бланк відповідей треба занести навпроти кода вибраної професії знак «+». Підрахувати кількість знаків «+» в кожному рядку. Максимальна кількість цих знаків вказує на відповідність одному із шести професійних типів.

Методика Айзенка.

Зачитуеться інструкція.

Учням дається бланк , на якому написані номери питань і намальовані дві колонки. Вони повинні поставити хрестик або галочку в першій колонці, якщо хочуть відповісти на це питання «так». Якщо ж вони не згодні і хочуть відповісти «ні», то галочка ставиться в другій колонці потім зачитуються питання до тесту.. Питання читаються вголос, по черзі. На відповідь дається прімірно 5-10с. При обробці отриманого матеріалу підраховується кількість балів, набраних дитиною по кожній з трьох шкал - екстра-интраверсия, нейротизм і брехливість. Підрахунок відбувається на підставі «ключа», який наводиться в додатку.



2.3 Опис методів обробки даних

Експеримент складався з трьох етапів:

1 етап - виявити типи темпераменту за Г.Айзенком, що вимірює інтроверсію - екстраверсію і нейротизм, дослідити нахили та професійні інтереси за методикою Л.Н. Кабардової, та виявити типи особистості підлітків у професійній сфері за типологією Дж.Холланда.

2 етап - проаналізувати результати дослідної роботи з узгодженості використовуваних психодіагностичних методик .

3 етап - скласти результати та виявити ??залежність між темпераментом , нахилів та професійних інтересів і типами їх особистості у професійній сфері.

Розглянемо більш докладно методики , використовувані в роботі.

Тест Айзенка

Для діагностики типу темпераменту був застосований тест- опитувальник Г.Ю.Айзенка . За результатами методики був зроблений висновок про тип темпераменту випробовуваних , дані відображені в таблицях 2.1, 2.2 та рис.2.1 та 2.2

Для початку ми опрацюємо результати по шкалі «щирість ». Вона діагностує схильність давати соціально бажані відповіді . Якщо цей показник перевищує 5 балів , то можна стверджувати , що учні не були щирі при відповідях на питання тесту. Таких результатів показали 8 підлітків . Ці тести не були враховані при дослідженні .

Пізніше, ми підрахували , яку кількість балів набрав кожен випробуваний за шкалами «Екстраверсія - інтроверсія »,«Нейротизм», а також яка інтерпретація відповідає даному кількістю балів. Отримані результати показані в таблиці 2.1 .



Таб 2.1Інтровертні , екстравертні якості та нейротизм в особистості випробовуваних

Параметри	Кількість	В %
єкстраверсія	18	60
інтроверсія	3	10
нейротизм	9	30

Спираючись на отримані дані охарактеризуємо результати дослідження.

Шкала « екстраверсія - інтроверсія ». Характеризуючи типового екстраверта , автор методики Г.Ю. Айзенк відзначає його товариськість і спрямованість індивіда зовні, широке коло знайомств , необхідність у контактах. Діє під впливом моменту , імпульсивний , запальний. Він безтурботний, оптимістичний , добродушний , веселий. Віддає перевагу руху і дії , має тенденцію до агресивності . Почуття та емоції не мають суворого контролю , схильний до ризикованих вчинків . На нього не завжди можна покластися. Таку поведінку демонструють 60 % обстежених підлітків .

Типовий інтроверт - це спокійна , сором'язлива , інтроектівна людина, схильна до самоаналізу , стримана і віддалена від усіх , крім близьких друзів. Планує і обмірковує свої дії заздалегідь , не довіряє раптовим спонуканням , серйозно ставиться до прийняття рішень , любить у всьому порядок. Контролює свої почуття ,її нелегко вивести з себе . Песимістичний, високо цінує моральні норми . Дану поведінку діагностовано у 10% обстежених підлітків .

Нейротизм виражається в надзвичайній нервовій нестійкості , поганій адаптації , схильності до швидкої зміни настроїв ( лабільності ) , почутті винності і занепокоєння , заклопотаності , депресивних реакціях , неуважності, нестійкості стресових ситуаціях. Нейротизму відповідає емоційність , імпульсивність ; нерівність в контактах з людьми , мінливість інтересів , невпевненість у собі , виражена чутливість , вразливість, схильність до дратівливості. Нейротична особистість характеризується неадекватно сильними реакціями по відношенню до інших. Нейротичні риси виявили 30 % підлітків.

Поєднання шкал « екстраверсія - інтроверсія » та « нейротизм » дозволяють зробити висновок про тип темпераменту підлітків на підставі опитувальника Г.Ю. Айзенка . Для цього скористуємось «кругом Айзенка » (рисунок 2.1 ) .

Рис.2.1 Тип темпераменту підлітків (за результатами методики Г.Ю.Айзенка)

За отриманими результатами ми дивимось якому типу темпераменту відповідає кожен випробуваний. Отримані дані відображені в таблиці 2.2



Таб 2.2 Типи темпераменту підлітків

Контингент	Типи темпераменту
	сангвінік	холерик	флегматик	меланхолік
Всі	7	13	5	5
хлопці	3	4	4
дівчата	4	9	1	5
%	23,33	43,33	16,67	16,67

Результати дослідження представлені також в графічному вигляді (рис.2.2).

Рис.2.2 Тип темпераменту підлітків (за результатами методики Г.Ю.Айзенка, %)

З даних таблиці 2.2 та рисунку 2.2 випливає, що у вибірці, 13 підлітків ( 43,33 %) мають тип темпераменту " холерик " .

Холерик характеризується високою психічною активністю, енергійністю дій, різкістю , стрімкістю , силою рухів , їх швидким темпом , імпульсивністю . У холеричного темпераменту діяльність швидка , але нетривала. Від діяльний, але неохоче бере на себе справи саме тому, що у нього немає витримки. Ці підлітки здатні ефективно працювати в умовах ризику; змагання , труднощі активізують на їх подолання . У професійній діяльності потрібно контролювати діяльність холерика якомога частіше; в роботі з ним неприпустимі різкість і невитриманість, оскільки це може викликати негативну реакцію у відповідь; щодо холерика негативну оцінку припустимо застосовувати в дуже енергійній формі та настільки часто, наскільки це необхідно. Цей тип підходить для таких професій, які іноді підводять до екстремалу: лікар (складна операція, борець за життя людини), оперуповноважений внутрішніх справ (затримка злочинця), журналіст (вічно на "вістрі голки"), льотчик-винищувач (явна небезпека для життя) .

До сангвініків можна віднести 23,33 % опитуваних. У сангвініків також як і у холериків сильна нервова система , а значить , і хороша працездатність , він легко переходить до іншої діяльності , до спілкування з іншими людьми. Уміють розраховувати сили , нічого не доводять до крайності , вміють чергувати роботу і відпочинок. Ініціативні, здатні ефективно працювати в умовах ризику , змагання , труднощі їх не лякають , проте рідко йдуть " на пролом " , воліють компроміс або обійти перешкоду. У професійній діяльності перед сангвініком необхідно безперервно ставити нові і, якщо є можливість, цікаві завдання, які вимагали б від нього зосередженості і напруження; необхідно постійно включати його в активну діяльність. Володіючи швидкою реакцією і підвищеною працездатністю в початковий період роботи, до її кінця знижує працездатність не тільки з-за швидкої стомлюваності, а й через падіння інтересу. Такий тип придатний до організаторської діяльності: управлінець персоналом, політик, менеджер з туризму, де дії працівників не завжди строго регламентовані.

Холериків і сангвініків об'єднує подібна риса - імпульсивність . Холерики і сангвініки рухливі й імпульсивні і тому більш ефективні в прояві ініціативи , у швидкості налагодження міжособистісних контактів. Однак працюють вони уривками , швидко втрачають інтерес до своїх же пропозиціям , якщо реалізація їх затягується , не звертають уваги на деталі.

Флегматичній типу відповідають 16,67 % опитаних. Спокійний , врівноважений , наполегливий і завзятий . Здатний легко дотримуватися певного розпорядку в життя, системи в роботі , не відволікається на дрібниці , в роботі любить порядок , виконує її спокійно і методично . Не боїться працювати з повною віддачею , але тільки якщо це йому вигідно чи в цій роботі він бачить сенс . Не любить змін ні в планах , ні в обстановці. Найкраще виконує роботи , орієнтовані на дальню перспективу , що вимагають рівної витрати сил , тривалого і методичного зусилля. Легко підпорядковується встановленому розпорядку , виробляє систему в роботі , стійкий , працьовитий , але йому заважає інертність там , де потрібно швидко переключитися. Здатний глибоко аналізувати , орієнтуватися на вельми віддалений результат . У професійній діяльності флегматика необхідно залучити до активної діяльності і зацікавити; він потребує систематичної уваги, його неприпустимо переключати з одного завдання на інше. Гідність флегматика в здатності довго і наполегливо працювати, але він не в змозі швидко зібратися і сконцентрувати свої зусилля. Сюди можна віднести такі професії, як телефоністка, друкарка. Цей тип характеризує планомірна і плідна діяльність.

...