Психологічні особливості маніпуляцій особистості

Спочатку аналізуються показники кожної з восьми характерологічних тенденцій, встановлюються найбільш і найменш виражені тенденції в характері піддослідного за методикою самооцінки та взаємооцінки. Мінімальне значення тенденції -- 0, максимальне -- 16. Оцінка розділена на чотири ступені виразності відносини (від адаптивної до дезадаптивної поведінки). Характеристики, оцінені в межах 8 балів, свідчать про гармонічну, адаптивну поведінку (домінування, впевненість у собі, вимогливість, поступливість, довірливість, чуйність). Показники від 14 до 16 балів свідчать про труднощі в соціальної адаптації (деспотизм, егоїзм, жорстокість, залежність, конформізм). У результаті бали за кожним блоком переносяться на психограму (відстань від центра кола відповідає числу балів за даним блоком), з них утворюють особистісний профіль.

Позитивне значення результату, отриманого за формулою "домінування", свідчить про виражене прагнення людини до лідерства в спілкуванні, до домінування. Негативне значення вказує на тенденцію до підпорядкування, відмови від відповідальності і позиції лідерства.

Позитивний результат за формулою "дружелюбність" є показником прагнення особистості до встановлення дружелюбних відносин і співробітництва з навколишніми. Негативний результат указує на прояв агресивно-конкурентної позиції, що перешкоджає співробітництву й успішній спільній діяльності. Кількісні результати є показниками ступеня виразності цих характеристик. У результаті проводиться аналіз особистісного профілю - визначаються типи ставлення до навколишнього.

Перелік комунікативно-характерологічних тенденцій та ключ до обробки тесту подано в Додатку А.

Автори методики виділяють наступні типи міжособистісних ставлень:

I. Авторитарний: 13-16 - диктаторський, владний, деспотичний характер, тип сильної особистості, яка лідирує в усіх проявах груповий діяльності. Усіх наставляє, повчає, в усьому прагне покладатися власну думку, не вміє приймати поради інших. Оточуючі відзначають цю владність, але визнають ее.

9-12 - домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний на ділі, любить давати поради, вимагає себе уважения.

0-8 - впевнений у собі людина, але лідер, завзятий і настойчивый.

II. Эгоїстичний: 13-16 - прагне бути з усіх, але водночас осторонь всіх, самозакоханий, розважливий, незалежний, себелюбний. Труднощі перекладає на оточуючих, сам належить до них кілька відчужено, хвалькуватий, самовдоволений, заносчивый.

0-12 - егоїстичні риси, орієнтація він, схильність до соперничеству.

III. Агресивний: 13-16 - жорсткий і ворожий стосовно оточуючим, різкий, жорсткий, агресивність може сягати асоціальності.

9-12 -вимогливий, прямолінійний, відвертий, суворий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний в усьому звинувачувати оточуючих, глузливий, іронічний, раздражительный.

0-8 - впертий, завзятий, наполегливий і энергичный.

IV. Підозріливий: 13-16 - відчужений стосовно ворожому і злісному світу, підозрілий, уразливий, схильний до сумніву в усьому, злопам'ятний, постійно усім скаржиться, всім незадоволений (шизоїдний тип характера).

9-12 - критичний, нетовариський, відчуває складнощі у интерперсональных контактах через невпевненість у собі, підозріливості та страху поганого відносини, замкнутий, скептичний, розчарований в людях, потайливий, свій негативізм виявляє в вербальної агрессии.

0-8 - критичний стосовно всім соціальним явищам й оточуючих людям.

V. Підкорюючий: 13-16 - покірний, схильний до самоунижению, слабовільний, схильний поступатися всіма в усьому, завжди кладе себе останнє місце і засуджує себе, приписує собі провину, пасивний, ж прагне знайти опору комусь більш сильном.

9-12 -сором'язливий, лагідний, легко ніяковіє, схильний підпорядковуватися більш сильному не враховуючи ситуации.

0-8 - скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підпорядковуватися, немає власного погляду, слухняно і чесно виконує свої обязанности.

VI. Залежний: 13-16 - різко невпевнена у собі, має нав'язливі страхи, побоювання, тривожиться з приводу, тому залежний з інших, від чужого мнения.

9-12 - слухняний, боязкий, безпомічний, не вміє проявити опір, щиро вважає, що інші завжди правы.

0-8 - конформний, м'який, очікує допомогу й рад, довірливий, схильний до захоплення оточуючими, вежливый.

VII. Дружелюбний: 9-16 - дружелюбний і люб'язний з усіма, орієнтовано ухвалення й соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, " бути хорошим " всім не враховуючи ситуації, прагне цілям мікрогруп має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабильный (истероидный тип характера).

0-8 - схильний до співробітництва, кооперації, гнучкий і компромісний під час вирішення труднощів і в конфліктних ситуаціях, прагне бути, у злагоді із думкою оточуючих, свідомо конформний, слід умовностям, правилами і принципам " доброго тону " у відносинах людьми, ініціативний ентузіаст в досягненні цілей групи, прагне допомагати, почуватимуться центрі уваги, заслужити визнання і любов, товариська, виявляє тепло й дружелюбність в отношениях.

VIII. Альтруїстичний: 9-16 - гиперответственный, завжди приносить на поталу свої інтереси, прагне допомогти і співпереживати всім, нав'язливий у своїй допомогу й занадто активний стосовно оточуючим, приймає себе відповідальність за інших (може лише зовнішня " маска ", приховує особистість протилежного типа).

0-8 - відповідальний стосовно людям, делікатний, м'який, добрий, емоційне ставлення до людей виявляє в співчутті, симпатії, турботі, ніжності, вміє підбадьорити й заспокоїти оточуючих, безкорислива й отзывчивый.

2.3 Методика дослідження міжособистісних стосунків «Q-сортування» (за Ф. Стефансоном)

Вік досліджуваного: з 14 років.

Психолог пропонує досліджуваному набір тверджень, які потрібно оцінити "так" або "ні", у крайніх випадках - "маю сумнів" щодо наявності такої характеристики у себе. Відповіді слід зафіксувати у бланку для відповідей (додаток Б).

Ключ до методики

Залежність - 3, 9, 15, 21, 27, 33, 39, 45, 51, 54;

Незалежність - 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 57, 60.

Товариськість - 5, 7, 13, 19, 25, 31, 37, 43, 49, 52;

Нетовариськість - 4, 10, 16, 22, 28, 34, 40, 46, 55, 58.

Прийняття боротьби - 1, 11, 17, 23, 29, 35, 41, 47, 56, 59;

Уникнення боротьби - 2, 8, 14, 20, 26, 32, 38, 44, 50, 53.

Обробка й оцінювання результатів

За ключем підраховується частота вияву кожної тенденції, причому кількість відповідей "так" за однією тенденцією підсумовується разом із кількістю відповідей "ні" за полярною тенденцією в парі. Наприклад, кількість позитивних відповідей за шкалою "залежність" додається до кількості негативних відповідей за шкалою "незалежність". Якщо одержана сума наближається до 20, то можна говорити про перевагу тієї чи іншої стійкої тенденції, яка належить індивіду і виявляється не тільки в певній групі, а й за її межами. У разі, коли кількість відповідей "так" однієї тенденції дорівнює кількості позитивних відповідей за протилежною тенденцією (наприклад, "залежність - незалежність"), то такий стан може свідчити про наявність внутрішнього конфлікту особистості, яка перебуває під владою однаково виражених протилежних тенденцій.

Три-чотири відповіді "маю сумнів" за окремими тенденціями розглядаються як ознака нерішучості, ухиляння, астенічності, але вони також можуть свідчити про певну вибірковість у поведінці, тактичну гнучкість, сценічність. Краще розглядати такі характеристики в сукупності з іншими параметрами.

2.4 Методика «Самооцінка психічних станів» (за Г.Айзенком)

За допомогою методики «Самооцінка психічних станів», розробленої і запропонованої Г.Айзенком [25], можна визначити як оцінюють у себе підлітки психічні стани. А саме такі, як: тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність. Ці стани є важливими елементами для визначення загальних адаптативних можливостей людини. Автор методики - Айзенк (Eysenck) Ганс Юрген - англійський психолог, один з лідерів біологічного напряму в психології, автор факторної теорії особистості. Тест може застосовуватись як в якості самостійної клініко-психологічної методики, так і у складі послідовних процедур у комплексі з іншими методиками такого ж спрямування.

Методика налічує 40 тверджень, які включають опис різних психічних станів. Якщо учням цей стан часто притаманний, ставиться 2 бала, якщо цей стан буває рідко, то ставиться 1 бал, якщо ж зовсім не підходить - 0 балів. Анкета складається із 4 блоків, кожен з яких відповідає певним станам: тривожності, фрустрації, агресивності, ригідності (див. Додаток В). Судження відібрані за результатами оцінки надійності та валідності. Тест належить до типу «олівець-папір» і допускає як групове, так і індивідуальне використання. Для оцінки результатів необхідно підрахувати суму балів за кожну з чотирьох груп запитань. Час заповнення бланку не фіксується.

Обробка результатів здійснюються шляхом підрахування суми балів за кожну групу питань:

- I 1 -10 питання - тривожність; II 11 - 20 питання - фрустрація;

- III 21 - 30 питання - агресивність; IV 31 - 40 питання - ригідність.

Оцінка та інтерпретація балів здійснюється наступним чином:

I тривожність: 0…7 балів - не тривожний; 8…14 балів - тривожність середнього, допустимого рівня; 15…20 балів - дуже тривожний.

II фрустрація: 0…7 балів - не має високої самооцінки, стійкий до невдач, не боїться труднощів; 8…14 балів - середній рівень, фрустрація має місце; 15…20 балів - низька самооцінка, уникає труднощів, боїться невдач, фрустрований.

III агресивність: 0…7 балів - спокійний, стриманий; 8…14 балів - середній рівень агресивності; 15…20 балів - агресивний, не стриманий, є труднощі у спілкуванні і роботі з людьми.

IV ригідність: 0…7 балів - ригідності немає, легка переключність; 8…14 балів - середній рівень; 15…20 балів - сильно виражена ригідність, незмінність поведінки, переконань, поглядів, навіть якщо вони розходяться, не відповідають реальній обстановці життя, протипоказані зміни роботи, родинні зміни [20; 25].

Дана методика є досить розповсюдженою у роботі практичних психологів, а саме при корекційній роботі с підлітками, дослідивши самооцінку психічних станів можна зробити досить детальні висновки щодо тієї чи іншої особистості, що допоможе у подальшій профілактичній роботі.

2.5 Багатофакторний особистісний опитувальник (за Р. Кеттелом)

16-факторний особистісний опитувальник - 16-ФОО (відомий також за назвою "16 особистісних факторів" - 16 ОФ) - російськомовна версія опитувальника "16 Personalіty Factors Questіonnaіre" (16 PF), розробленого Р.Кеттеллом у 1949 р. (дороблені версії публікувалися в 1960, 1970 і 1994 р.) [56, с.246-270].

Тест універсальний, практичний, подає багатогранну інформацію про індивідуальність, не "відлякує" випробуваних змістом питань. В даний час є одним з найбільш популярних засобів експрес-діагностики особистості.

За допомогою опитувальника можуть бути оцінені риси особистості, чи "конституційні фактори особистості" за Р. Кеттеллом. Теорія "конституційних факторів особистості" передбачає існування певного набору базисних якостей, прихованих від безпосереднього спостереження, за допомогою яких може бути описана і пояснена вся розмаїтість поведінки людини. Ці глибинні (базисні) риси особистості можна виявити і пізнати шляхом факторного аналізу даних спільного прояву поверхневих рис, що фіксуються в безпосереднім спостереженні, рефлексії людини з приводу зроблених вчинків. Глибинні риси поєднують групи тісно зв'язаних ознак і виступають як деякі інтегральні характеристики, що узагальнюють інформацію, що міститься в даній групі ознак. Час виконання тесту не обмежується, хоча в інструкції звичайно підкреслюється необхідність відповідати на питання без тривалих роздумів. Звичайно на виконання тесту випробувані затрачають від 30 до 60 хвилин.

Тест містить 142 (кількість варіюється) питання (Додаток). Результати тестування представляються експерту в двох формах: графічній і текстовий. Графічна форма дозволяє наочно представити факторний профіль респондента (у стенах). У текстову частину включаються описи поведінкових "симптомокомплексів" для тих особистісних факторів, виразність яких у даного випробуваних виходить за рамки середніх значень (4 - 7 стенів).

Інтерпретація факторів: фактори першого порядку (первинні фактори)

1. Фактор А: замкнутість - відкритість

2. Фактор B: інтелект

3. Фактор С: емоційна нестійкість - емоційна стійкість

4. Фактор Д - активність - стриманість

4. Фактор Е: конформність (підлеглість) - домінантність (владність)

5. Фактор F: заклопотаність, скритність - безтурботність

6. Фактор G: несумлінність - нормативність (совісність)

7. Фактор H: боязкість - сміливість

8. Фактор І: твердість - чутливість

9. Фактор L: довірливість - підозрілість

10. Фактор M: практичність - мрійність

11. Фактор N: наївність - проникливість

12. Фактор І - мрійливість - практичність

13. Фактор J - врівноважений - експресивний

14. Фактор O: самовпевненість - тривожність

15. Q₂: соціабельність - самодостатність

16 Q₃: низький - високий самоконтроль

2.6 Методика дослідження комунікативних та організаторських здібностей (анкета Б.О.Федоришина)

Автор методики - Б.О.Федоришин. Вона спрямована на виявлення рівня комунікативних і організаторських здібностей [1].

Інструкція по застосуванню методики: учням пропонується відповісти на 40 питань (додаток).

Обробка результатів. За допомогою дешифратора підрахувати кількість співпадаючий з дешифратором відповідей по кожнім розділі методики.

Дешифратор

Комунікативні здібності

1+3-5+7-9+ 11- 13+ 15- 17+ 19-21+23-25+ 27-29+31-33+35-37+39

Організаторські здібності

2+ 4- 6+ 8- 10+ 12- 14+ 16- 18+ 20- 22+ 24-26+ 28- 30+ 32- 34+ 36- 38+ 40

Інтерпретація результатів. Користуючись оцінною шкалою, шкільний психолог визначає в школярів рівень комунікативних і організаторських здібностей.

Здібності	Рівень
	Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий
	1	2	3	4	5
Комунікативні	0,1-0,45	0,46-0,55	0,56-0,65	0,66-0,75	0,78-1,0
Організаторські	0,2-0,55	0,56-0,65	0,66-0,7	0,71-0,8	0,81-1,0

Випробуваний, що одержав оцінки 1, має вкрай низький рівень прояву організаторських чи комунікативних здібностей.

Випробуваний, що одержав оцінки 2, не прагне до спілкування, почуває себе скуто в новій компанії, прагне проводити час наодинці із собою, обмежує свої знайомства, переживає труднощі у встановленні контактів з людьми й у виступі перед аудиторією, погано орієнтується в незнайомій ситуації, не обстоює свою думку, важко переживає образи. Прояв ініціативи в суспільній діяльності вкрай занижений, у багатьох справах він воліє уникати прийняття самостійних рішень.

Випробуваний, що одержав оцінки 3, прагне до контактів з людьми, не обмежує коло своїх знайомств, обстоює свою думку, планує свою роботу. Однак потенціал цих схильностей не відрізняється високою стійкістю.

Випробуваний, що одержав оцінки 4, не губиться в новій обстановці, швидко знаходить друзів, постійно прагне розширити коло своїх знайомств, займається суспільною діяльністю, допомагає близьким, друзям, виявляє ініціативу в спілкуванні, із задоволенням бере участь в організації суспільних заходів, здатний прийняти самостійне рішення у важкій ситуації.

Випробуваний, що одержав оцінки 5, активно прагне до організаторської і комунікативної діяльності, відчуває в ній потребу. Швидко орієнтується у важких ситуаціях, невимушено поводиться в новому колективі. У важливій справі чи складній ситуації прагне приймати самостійне рішення, обстоює свою думку і домагається, щоб вона була прийнята товаришами. Може внести пожвавлення в незнайому компанію, любить організовувати різні ігри, заходи, наполегливий у діяльності, що його залучає. Сам шукає такі справи, що задовольняли б його потреби в комунікативній і організаторській діяльності.

Комунікативні та організаторські здібності не залишаться незмінними в процесі подальшого розвитку підлітків. При наявності мотивації, цілеспрямованості і належних умов діяльності дані здібності можуть розвиватися.



Висновки до другого розділу

При вивченні психологічних особливостей маніпуляцій можливі два шляхи дослідження. Перший - ретельний аналіз і співставлення змісту понять, які використовуються у науці для визначення цього феномену або близьких йому явищ. В список цих понять увійдуть перш за все фрустрація, комунікативні та організаторські здібності, міжособистісні стосунки. Другий шлях - від реальності до конструктів - припускає орієнтацію не на складаний понятійний апарат, а на зміст самого досліджуваного явища, у даному випадку - психологічних властивостей особистості.

Для дослідження психологічних особливостей мотивацій особистості у міжособистісній взаємодії, ми пропонуємо наступні методики:

- методика дослідження характерологічних тенденцій (за Т.Лірі) - визначається вісім факторів, що описують зміст манініпуляцій у міжособистісному сприйнятті (домінантність, впевненість у собі, незалежність, невпевненість у собі, товариськість, чуйність);

- методика дослідження міжособистісних стосунків «Q-сортування» (за Ф. Стефансоном) дозволяє виявити тенденції, що виявляються у групі товариськість, дружелюбність, прийняття чи уникнення боротьби.

- методика самооцінка психічних станів за Г. Айзенком - дозволяє виявити рівень розвитку важливих психічних станів - тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність.

- багатофакторний особистісний опитувальник (за Р. Кеттелом) - дозволяє зясувати глибинні, базисні риси особистості: емоційну нестійкість, соціабельність, конформізм, владність, боязкість, довірливість, самодостатність, твердість.

- методика дослідження комунікативних та організаторських здібностей (анкета Б.О.Федоришина) - дозволяє виявити рівень маніпуляцій них рис у спілкуванні та організаторських ситуаціях.

Висновки

Отже, в ході проведеного дослідження ми дійшли наступних висновків:

1. Проаналізонао різні підходи до визначення поняття «маніпуляції» у психологічній літературі. Всі вони зводяться до впливу на особистість, використання у власних цілях, нав'язування певних думок та переконань Маніпуляція-це вид психологічного впливу, майстерне виконання якого веде до прихованого порушення в іншої людини намірів, які не збігаються з його актуально існуючими бажаннями. Причин маніпуляції можна назвати безліч, вони не можуть бути розглянуті в одному ряду. Вони мають різне походження і володіють різним онтологічним статусом: загальнокультурний аспект, соціальні апекти, міжособистісний аспект, мотиваційний внутрішньо психічний, контекст діяльності.

2. Зясовано місце маніпуляцій у системі міжособистісного впливу. Процес міжособистісного психологічного впливу охоплює стратегію, тактику, засоби, форми, систему аргументації і критерії його ефективності Маніпулятивна стратегія міжособистісного впливу відповідає “суб'єктній” парадигмі, заснованій на твердженні про активність й індивідуальну вибірковість психічного відображення зовнішніх впливів, де суб'єкт здійснює перетворювальний вплив на психологічну інформацію, що надходить ззовні. До видів психологічного впливу та маніпуляцій зокрема, належать передусім належать переконання, зараження, навіювання, наслідування. Серед засобів впливу виокремлюють вербальні і невербальні; серед форм впливу -- мовні (письмові й усні) та наочні. До особистого маніпуляційного впливу відносять: соціальний інтелект, особистий магнетизм, фрустраційний вплив, маніпулятивна адаптивність, партнерство й довіра на основі емпатії.

3. Визначено психологічні особливості маніпуляцій особистості. У маніпуляційній взаємодії виділяють маніпулятора (пасивного, активного, байдужого) та актуалізатора (вирізняється чотирма протилежними факторами: чесністю, усвідомленістю, волею, довірою. Психологічні особливості маніпуляцій (маніпулятора та актуалізатора) пов'язані з такими явищами як самооцінка, самосвідомість, рефлексією.

4. Дослідження методичноггоь апарату, показало, що при вивченні психологічних особливостей маніпуляцій можливі два шляхи дослідження. Перший - ретельний аналіз і співставлення змісту понять, які використовуються у науці для визначення цього феномену або близьких йому явищ. В список цих понять увійдуть перш за все фрустрація, комунікативні та організаторські здібності, міжособистісні стосунки. Другий шлях - від реальності до конструктів - припускає орієнтацію не на складаний понятійний апарат, а на зміст самого досліджуваного явища, у даному випадку - психологічних властивостей особистості. Для дослідження психологічних особливостей мотивацій особистості у міжособистісній взаємодії, ми пропонуємо наступні методики:

- методика дослідження характерологічних тенденцій (за Т.Лірі) - визначається вісім факторів, що описують зміст манініпуляцій у міжособистісному сприйнятті (домінантність, впевненість у собі, незалежність, невпевненість у собі, товариськість, чуйність);

- методика дослідження міжособистісних стосунків «Q-сортування» (за Ф. Стефансоном) дозволяє виявити тенденції, що виявляються у групі товариськість, дружелюбність, прийняття чи уникнення боротьби.

- методика самооцінка психічних станів за Г. Айзенком - дозволяє виявити рівень розвитку важливих психічних станів - тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність.

- багатофакторний особистісний опитувальник (за Р. Кеттелом) - дозволяє зясувати глибинні, базисні риси особистості: емоційну нестійкість, соціабельність, конформізм, владність, боязкість, довірливість, самодостатність, твердість,

- методика дослідження комунікативних та організаторських здібностей (анкета Б.О.Федоришина) - дозволяє виявити рівень маніпуляційних рис у спілкуванні та організаторських ситуаціях.

Список використаних джерел

1. Абакирова, Т.П. Социально-психологические факторы формирования коммуникативных свойств личности: Дис..канд. психол. наук: 19.00.01.Новосибирск, 2001. 191 с.

2. Аверченко, JI.K. Управление общением/ JI.K. Аверченко. М.: Инфра-М, 1999 г. 216 с.

3. Аверін В.А. Психологічна структура особистості / / Психологія особистості: Навчальний посібник. СПб.: Вид-во Михайлова В.А., 1999. 89 с.

4. Андреева, Г. М. Психология социального познания / Г. М. Андреева. М.: Аспект-пресс, 2004. 288 с.

5. Аминов, И.И. Психология делового общения/ И.И. Аминов. М.: Академия, 2006. 349 с.

6. Ананьев, Б.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г. Ананьев; Ан СССР, Ин-т психологии. М.: Наука, 1977. 380 с.

7. 5. Андреева, Г. М. Социальная психология/ Г.М. Андреева. М.: Изд-во «АСТ-Пресс», 2001. 376 с.

8. Баскаков, A.M. О симпатиях и антипатиях в межличностном общении/ A.M. Баскаков// Вестник ин-та пед. исследований. Серия: Педагогика и психология. 2004. Вып 2. С. 78-84.

9. Бакеев В.А. О тревожно - внушаемом типе личности./ Бакеев В.А.// Новые исследования в психологии. 1974. №1. с. 56 - 65.

10. Батаршев, A.B. Психология личности и общения/ A.B. Батаршев. М.: Владос, 2004. 246 с.

11. Бодалев, А. А. Восприятие и понимание человека человеком / A.A. Бодалев. М.: Изд-во «Просвещение», 1982. 276 с.

12. Боева, Е.Д. Социально-психологические аспекты невербального речевого поведения/ Е.Д Боева// Прикладная психология и психоанализ. 2005. №2. С. 65-71.

13. Волков, И. П. Социометрические методы в социально-психологическом исследовании/ И.П. Волков. М.: Изд-во «Педагогика», 1970. 178 с.

14. Гозман, Л. Я., Алешина Ю. Е. Взаимосвязь отношения к себе и отношения к другим/ Л.Я. Гозман, Ю.Е. Алешина //Вестник МГУ. Серия XIV. Психология. 1982. № 4. С. 43-51.

15. Гозман, Л. Я., Алешина Ю. Е. Методические программы и методики исследований брака и семьи/ Л.Я. Гозман, Ю.Е. Алешина. М.: Изд-во МГУ, 1986. 279 с.

16. Диагностика коммуникативных особенностей личности /сост. Л.И. Савва, Е.Ю. Смыкина. Магнитогорск, 1998. 48 с.

17. Захарова А.В. Структурно-динамическая модель самооценки./ Захарова А.В. // Вопросы психологии. 1989. №1, с. 5-14.

18. Кирилова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности школьников./ Кирилова Н.А. // Вопросы психологии. 2000. № 3. С. 29-37.

19. Карцева, Т. Б. Изучение индивидуально-личностных особенностей членов дружеских пар/ Т.Б. Карцева. //Психологический журнал. 1981. №5.С. 12-19.

20. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малой группе/ Я.Л. Коломинский. М.: Изд-во «Научная литература», 1976.

21. Кон И. С. В поисках себя/ И.С. Кон. М.: Прогресс, 1984. 265 с.

22. Кон, И. С Юношеская дружба как объект эмпирического исследования/ Кон И. С, Лосенков В. А.//Проблемы общения и воспитания/ И.С. Кон, В.А. Лосенков. Т. 2. Тарту, 1974.

23. Кроник, А. А. Методика экспериментального исследования взаимоотношений в диаде/ A.A. Кроник. //Психологический журнал. 1985. № 5. С. 19-24.

24. Куницына, В.М. Межличностные отношения/ В.М. Куницына. СПб.: Питер, 2002. 459 с.

25. Майерс Д. Социальная психология/ Д. Майерс. М.: ОЛМА-Пресс, 2000. 510 с.

26. Морено, Дж. Социометрия. Экспериментальный метод и наука об обществе/ Дж. Морено. М.: Просвещение, 1958. 216 с.

27. Обозов, Н. Н. Межличностные отношения/ H.H. Обозов. Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. 151 с.

28. Психологические механизмы регуляции социального поведения: Сб. статей./ Ан СССР, Ин-т психологии; отв. ред. М.И. Бобнева, Е.В. Шорохова.М.: Наука, 1979. 335 с.

29. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности/ Л.В. Бозрикова и др.; под ред. В.А. Ядова. Л.: Наука. Лен. Отделение, 1979.264 с.

30. Свенцицкий, А. Л. Социальная психология управления / Анатолий

31. Леонидович Свенцицкий. Л.: ЛГУ, 1986. 176 с.

32. Снегирева, Т. В. Восприятие сверстников и взрослых подростками и старшеклассниками/ Т.В. Снегирева//Вопросы психологии. 1985. № 5. С. 15-19.

33. Собчик, Л. Н. Психология индивидуальности. Теория и практика психодиагностики/ Л.Н. Собчик. СПб.: Издательство «Речь», 2005. 624 с.

34. Ханин, Ю. Л. Статус и эмоциональное состояние личности в группах разного уровня развития/ Ю.Л. Ханини, Г.С. Буланова //Вопросы психологии. 1981. №5. С. 32-36.

35. Цукерман, Г. А. Кооперация со сверстниками как существенное условие обучения младших школьников/ Г.А. Цукерман, М.Л. Романеева/ЛЗопросы психологии. 1982. № 1. С. 34-39.

36. Эткинд, А. М. Эмоциональные компоненты самоотчетов и межличностных суждений/ А.М. Эткинд//Вопросы психологии. 1983. 2. С. 25-30.

37. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания/ И.М. Юсупов. Казань: Тат. кн. изд-во, 1991. 192 с.

Размещено на Allbest.ru

...