Формування системи ціннісних орієнтацій у сучасних підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування системи ціннісних орієнтацій у сучасних підлітків

Вступ

ціннісний підліток моральний асоціальний

Соціальні зміни та динаміка, якими позначене наше сьогодення, відображаються не тільки на економічному розвитку держави, але і на суспільному становленні її громадян. Одним із найважливіших завдань суспільства постає виховання гармонійної, духовно багатої та національно - свідомої особистості.

Система ціннісних орієнтацій, будучи психологічною характеристикою зрілої особистості, формує змістовне ставлення людини до соціальної навколишньої дійсності і в цій якості визначає мотивацію її поведінки, робить істотний вплив на всі сторони його діяльності. Як елемент структури особистості ціннісні орієнтації характеризують внутрішню готовність до здійснення певної діяльності щодо задоволення потреб та інтересів, вказують на спрямованість її поведінки.

Одним із найважливіших вікових періодів формування ціннісних орієнтацій особистості є підлітковий вік. В цей час закладається здатність об'єктивної оцінки самого себе і довкілля, що найбільше впливає на становлення закономірностей, які згодом вказуватимуть на позицію у житті вже дорослої людини. Провідною у цей час є навчально-професійна діяльність, в якій реалізується готовність підлітка до самовизначення і яку вважають психічним новоутворенням цього віку. Адже підлітковий вік є тим періодом життя, коли індивід стає готовим не стільки до самовизначення, скільки до життя як суб'єкт власної діяльності. Особистість переходить на якісно новий - усвідомлюваний етап становлення, відбувається її друге народження. Складається більш-менш цілісний світогляд та формується готовність до самовизначення. Підліток - це вже особистість як суб'єкт суспільних стосунків, що активно будує образ світу, спрямований у майбутнє. Завдяки віковим новоутворенням відкривається можливість обирати життєвий шлях і нести відповідальність за цей вибір.

Формування ціннісних орієнтацій підлітків є важливим чинником їхнього духовного розвитку. У зв'язку з цим, провідного значення у формуванні духовно-моральних цінностей набуває світогляд особистості, на основі якого формується система ціннісних орієнтацій. Гуманістична мораль, національна свідомість і самовідданість особистості зумовлюють усвідомлення найпріоритетніших цінностей життя, якими є Батьківщина, народ, культура. Фундаментальні духовні цінності людства - гуманізм, свобода, справедливість, національне примирення, збереження природи - у сучасному суспільстві мають стати домінантою виховного процесу. Найвищою цінністю в сучасних умовах є освіченість, вихованість, культуру. Саме тому, проблемі та принципам формування ціннісних орієнтацій присвячені роботи класиків зарубіжної та вітчизняної науки, які у своїх теоріях спираються на поняття особистості, оскільки ціннісні орієнтації тісно пов'язані з ним, а також з вивченням людської поведінки і спонукань. Так, у філософських дослідженнях розкрито найважливіші характеристики цінностей: об'єктивність (Л. Столович), відносність (Н. Чавчавадзе), ієрархічність (М. Каган). Як визначається в роботах науковців, цінності суспільства складають зміст ціннісних орієнтацій особистості.

Сучасні психологи, філософи і соціологи Н.С. Розов, Б. Шледер та ін також звертаються до проблеми формування та розвитку ціннісних орієнтацій особистості, розглядаючи їх як компонент структури особистості, що характеризує спрямованість і зміст активності індивіда, що визначає загальний підхід людини до світу, до себе, що надає сенс і напрямок особистісним позиціям, поведінці, вчинкам. У дослідженнях психологів Л. Божович, О. Леонтьєва, В. Мясишева, С. Рубінштейна, Д. Узнадзе розглянуто психологічні механізми формування ціннісних орієнтацій.

Ціннісні орієнтації особистості, мають визначену цілісність і виконують регулюючу, інтегруючу й світоглядну функції. У зв'язку з обґрунтуванням системного підходу до вивчення ціннісних орієнтацій, який відображено у дослідженнях В. Алексеевої, Б. Додонова, О. Дробницького, А. Здравомислова, В. Ядова, та інших, визначена стійка структура, виділені компоненти - ціннісних орієнтацій - когнітивний, емоційний, поведінковий, що надало можливості у виховній практиці розвивати такі якості особистості, як духовна активність, вірність національній ідеї, гуманність, правдивість, щирість, гідність, самоповага, емпатія, емоційність.

Особливо це стосується підліткового віку, адже саме в цей час починає формуватися стійке коло інтересів, який є психологічною базою ціннісних орієнтацій підлітків. Відбувається переключення інтересів з приватного та конкретного на абстрактне і загальне, спостерігається зростання інтересу до питання світогляду, релігії, моралі та етики. Розвивається інтерес до власних психологічним переживанням і переживань інших людей.

Проблема формування та розвитку ціннісних орієнтацій у підлітків є сьогодні актуальною. Актуальність даної тематики зумовлена ??соціально-економічними перетвореннями, реформуванням системи освіти, з одного боку, і зростання кількості злочинів серед підлітків, які вживають спиртні напої, деформація цінностей у підлітковому середовищі - з іншого. Саме тому у сучасному соціокультурному просторі особливої значущості набуває виховання відповідальної, ініціативної, творчої особистості. На розв'язання цих завдань спрямовані важливі державні документи: Закони України «Про освіту» та «Про вищу освіту», Національна доктрина розвитку освіти України, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, в яких наголошується, що успішна самореалізація молодої людини можлива тільки за наявності її особистої системи цінностей, яка має бути адекватною мінливим умовам сьогодення.

Об'єктом дослідження є ціннісні орієнтації сучасних підлітків. Предмет - формування та розвиток різних видів ціннісних орієнтацій.

Мета роботи - виявити сутність і зміст особливостей ціннісних орієнтацій в підлітковому віці. Для реалізації даної мети необхідно вирішити такі завдання:

- визначити поняття «ціннісні орієнтації»;

- Вивчити процес формування ціннісних орієнтацій;

- Визначити систему ціннісних орієнтацій та її основних елементів;

- Вивчити видів ціннісних орієнтацій.

З огляду на це важливим і актуальним є концептуальне осмислення процесу формування ціннісних орієнтацій підлітків, які перетворюють суспільні цінності в їхнє внутрішнє надбання, особистісне ставлення до них.

1. Сутність поняття «ціннісні орієнтації»

Цінність - уявлення про те, що дуже важливе, святе для людини, колективу, суспільства в цілому, їх переконання і уявлення, виражені в поведінці. У вузькому значенні під цінністю розуміються вимоги, норми, що виступають у якості регулятора і цілі людських відносин і діяльності. Можна сказати, що від цінностей залежить рівень культурного розвитку суспільства, ступінь його цивілізованості.

Очевидно, що осмислити сутність поняття «ціннісні орієнтації особистості» можливо тільки усвідомивши філософський зміст категорії «цінність».

Уживане в філософській літературі поняття «цінність», відбиває той зв'язок, що виникає між предметом і суб'єктом у процесі діяльності і характеризується значенням першого для другого. Відношення, що відбиває позитивне значення предмета для суб'єкта, називається ціннісним. Поняття «цінність» має у філософській літературі два значення. Одне додає цьому поняттю зміст, близький до категорії «значення»; цінність - це «своєрідні маяки, що допомагають помітити в потоці інформації те, що найбільш важливо (у позитивному або негативному змісті) для життєдіяльності людини».

Інше визначає категорію «цінність» через поняття «благо», тобто через його головну властивість задовольняти дійсну, розумну, позитивну потребу індивіда.

Виходячи з того, що цінності - це завжди щось позитивне-значиме з погляду задоволення розумної потреби людини, їх підрозділяються на пізнавальні, моральні, естетичні.

Такий підхід дозволяє виділити критерії духовних цінностей. У літературі розрізняють кілька таких критеріїв, що обумовлено тим, що духовні цінності (пізнавальні, моральні, естетичні) різні по своєму змісті і характерові діяльності. Так, мірою визначення пізнавальних і наукових цінностей є істина, естетичних і художніх - краса, моральних - добро, справедливість, воля. Ці явища духовного життя відносять до вищих загальнолюдських цінностей, що зберігають своє позитивне значення і за всіх часів і для всіх людей. Перераховані філософські категорії, що позначають ціннісно-вище і виражають абсолютну, ідеальне досконалість, є абстракціями. Проте, саме вони служать підставою оцінки тих або інших явищ духовного життя, втілюючи в собі уявлення конкретної епохи про моральне й аморальне, прекрасне і потворне, щире і помилкове.

Вищі духовні цінності володіють принципово не утилітарним і не інструментальним характером. Виконуючи свою ціннісну функцію вони виступають інтегральними регуляторами діяльності, спрацьовуючи на рівні фундаментального вибору, коли людина визначає себе як особистість. Їхньою особливістю є те, що в повсякденній діяльності ці цінності можуть наче розсіюватися, слугують незримим тлом для вчинків і дій людини, однак, вони не втрачають при цьому своєї значимості й у ситуації вибору миттєво «концентруються», виступаючи могутнім збудником до визначеного типу поведінки.

Крім поняття «духовні цінності» частіше зустрічаються поняття «загальнолюдські», «вищі» цінності. Критерієм їхнього виділення є життя, досвід, потреби не однієї людини, а всього людства в цілому. Так, наприклад, більшість мислителів як вищу цінність називають людину, що є відправною точкою в шкалі загальнолюдських цінностей.

В основі розуміння сутності категорії «ціннісні орієнтири особистості» лежить позиція тих філософів, психологів, педагогів, що визначають її як структурний компонент особистості, в основі якого - система цінностей відносин до дійсності, змістом якої є усвідомлення особистістю об'єктивного блага і переживання його як цінності. У результаті привласнене особистістю як цінність об'єктивне благо здобуває здатність регулювати і направляти життєдіяльність особистості.

З поняттям «цінність» тісно пов'язане поняття «ціннісна орієнтація», яке вперше стало вживатися в американській соціології, зокрема, Т. Парсонсом. Ціннісна орієнтація - це індивідуальне та групове ранжування цінностей, в якому одним надається більш велика значущість, ніж іншим, що впливає на вибір цілей діяльності та засобів їх досягнення. Ціннісні орієнтації є найважливішим елементом свідомості особистості, в них переломлюються моральні, естетичні, правові, політичні, екологічні, економічні, світоглядні знання, уявлення і переконання.

Значимість цінностей у житті особи і суспільства була усвідомлена ще античними філософами. Були зроблені спроби сформулювати питання, що стосуються сфери ціннісних орієнтації людини: чи існує вище щастя? У чому сенс життя людини? Що є істина? Що потрібно любити і що ненавидіти? Що таке краса? Філософи відзначали суперечливість природи цінності: гарні речі можуть спровокувати людину на злочин; красиві слова - приховувати непорядні задуми, а гарна зовнішність - духовне каліцтво.

Категорія «ціннісна орієнтація» є фокусом, в якому сходяться точки зору галузей наукового знання на особистість. З нею пов'язані всі основні поняття, які розроблялися у філософії, антропології, соціології, аксіології, соціальної психології, педагогіки.

Ціннісні орієнтації - найважливіший компонент свідомості особистості, які істотно впливають на сприйняття навколишнього середовища, ставлення до суспільства, соціальної групи, на уявлення людини про саму себе. Як елемент структури особистості вони відображають її внутрішню готовність до дій по задоволенню потреб і цілей, дають напрям її поведінки у всіх сферах діяльності.

Специфіка ціннісних орієнтації полягає в тому, що ця категорія найбільш тісно пов'язана з поведінкою суб'єкта, управляє цим процесом як усвідомленим дією. Ціннісні орієнтації являють собою особливим чином структуровану і ієрархізовану систему ціннісних уявлень, що виражають суб'єктивне ставлення особистості до об'єктивних умов життя, реально детермінують вчинки і дії людини, виявляють і виявляють себе в практичному поведінці. Ціннісні орієнтації є стрижневою, базисною характеристикою особистості, соціальною властивістю особистості.

Давньогрецький філософ Геракліт головною цінністю вважав весь світ, який він розглядав як живий організм. Мірою всіх речей він вважав людину. На думку Геракліта, вище його варто лише бог. Демокріт як вищу цінність розглядав думки та розум мудрої людини. Сократ дав визначення таким етичним поняттям, як «справедливість», «доблесть», «щастя», «чеснота». Щастя людина не досягає не тому, що не хоче його, а тому, що не знає, в чому воно полягає. Теза «Ніхто не помиляється добровільно» підкреслює цінність знання, що дозволяє відрізнити реальний добро від того, яке таким не є. Арістотель вважав, що крім матеріальних благ є такі, які знаходяться поза тіла і душі - шана, багатство, владу. Проте духовне благо він вважав «найвищим». Незважаючи на давність, роздуми мислителів про вічні цінності, як бачимо, є актуальними і на сьогодні.

Більшість сучасних авторів визначає ціннісні орієнтації як установку особистості на ті чи інші соціальні цінності, обумовлені суспільним характером існування людини. Вони більш рухливі, мінливі, знаходяться під безпосереднім впливом людей. Серед них є цінності загальнолюдського значення (виробництво, суспільні відносини, працю, дисципліна, виховання, мораль та ін.) Вони постають як умови життя людей, способи їх дії, які повинні бути передані, закріплені і засвоєні наступними поколіннями.

Філософ А.Н. Максимов вважає, що цінність є первинною формою предмета реальності, в якій він постає перед свідомістю через ціннісне ставлення людини до цього предмету. Він переконаний в тому, що «зустріч з будь-яким предметом відразу ж передбачає включення механізму оцінки, ціннісного ставлення».

П.І. Смирнов стверджує, що «цінністю вважається будь-яке матеріальне або ідеальне явище, що має значення для людини, заради якої він діє, витрачає сили, заради якого вона живе». Вчений підкреслює, що особистість реалізовує свій потенціал тільки з опорою на ціннісні орієнтації і об'єкт залишається один і той же - поведінка особистості, а через нього - саме життя.

У ціннісних орієнтаціях зосереджені рівень домагань особистості, уявлення про етичні цінності, готовності чи неготовності діяти відповідно до моральних норм і правил. Ціннісні орієнтації є саморегулюючим механізмом поведінки особистості.

Існує визначення ціннісних орієнтацій як системи. Ціннісні орієнтації сьогоднішнього підростаючого покоління - це система цінностей історичного суб'єкта, який опинився в умовах «перелому часу». Ціннісні орієнтації являють собою систему ціннісних відносин особистості не до окремих предметів і явищ, а до їх сукупності, що і визначає спрямованість індивіда на ті чи інші види соціальних цінностей. У сучасних умовах процес формування ціннісних орієнтацій молодого покоління протікає на тлі реформування самого суспільства. Дані зміни ведуть не тільки до зміни системи економічних відносин, але і самим прямим чином позначаються на духовному кліматі, міжособистісних зв'язках і відносинах.

В останні роки проблема ціннісних орієнтацій особистості знову піднімається в науковій літературі, але вже не стільки у філософсько-соціологічному, скільки у філософсько-етичному плані. Зв'язано це насамперед з тим напруженим процесом переоцінки цінностей, що охопив сьогодні всі сторони громадського життя, торкнувся кожної людини. У зв'язку з цим змінився підхід до вивчення ціннісних орієнтацій особистості. З питань готовності підлітків та молоді до праці, професійної орієнтації, орієнтації на працю як вищу моральну цінність, увага більшості авторів переключилася на проблему готовності особистості поводитися морально, здійснюючи свій вибір відповідно до загальнолюдських уявлень про істину, добро і красу.

2. Особливості формування ціннісних орієнтацій у підлітків

Проблеми, пов'язані з людськими цінностями, відносяться до числа найважливіших для наук, що займаються вивченням людини і суспільства. Це викликано, перш за все тим, що цінності виступають інтегративною основою як для окремо взятої особистості, так і для будь-якої соціальної групи, нації і всього людства в цілому.

Ціннісні орієнтації - найважливіший компонент свідомості особистості, який істотно впливає на сприйняття навколишнього середовища, ставлення до суспільства, соціальної групи, на уявлення людини про саму себе. Як елемент структури особистості вони відображають її внутрішню готовність до дій по задоволенню потреб і цілей, дають напрям її поведінки у всіх сферах діяльності. Ціннісна орієнтація включає в себе три компоненти:

- когнітивний, або смисловий, в якому зосереджений соціальний досвід особистості. На його основі здійснюється наукове пізнання дійсності, що сприяє становленню ціннісного ставлення;

- емоційний, який передбачає переживання індивідом свого ставлення до даних цінностей і визначає особистісний зміст цього відношення;

- поведінковий, який базується на результатах взаємодії перших двох компонентів. Завдяки пізнання дійсності і її ціннісному переживанню суб'єктом формується готовність діяти, здійснювати задумане відповідно до продуманим планом.

Ціннісні орієнтації є результатом внутрішнього і зовнішнього взаємодії в процесі розвитку особистості, суб'єктивним відображенням об'єктивного світу в свідомості конкретного індивіда. Будучи усвідомленими, цінності відіграють величезну роль для визначення спрямованості індивіда, його орієнтації в соціальному середовищі.

Для того, щоб зрозуміти механізми та особливості формування ціннісних орієнтирів у підлітковому віці, слід для початку вияснити всю складність цього життєвого періоду. Це період складних анатомо-фізіологічних змін в організмі дитини. Зміни в ендокринній системі пов`язані з посиленням дії статевих залоз і статевим дозріванням, яке у дівчат починається у 11-12 років, а у хлопців приблизно на 1,5 роки пізніше. Спостерігається дисгармонія між ростом кістяка в довжину і розвитком мускулатури, що відстає від нього - тому рухи підлітка бувають незграбними, а напруження органів руху викликають больові відчуття. Також існує невідповідність у розвиткові органів серцево-судинної системи - серце росте швидше, ніж судини, і це ускладнює кровообіг і прискорює фізичну та розумову стомлюваність.

Все вищезгадане має відображення у психічній діяльності підлітка. Спостерігаються часті зміни у настроях та ступені урівноваженості. Для поведінки підлітків характерно: негативізм, дратівливість, упертість, відчуженість, заглибленість у власні переживання, тощо.

Підлітковий період є складним і з боку формування особистості, адже він є перехідним від незрілості до зрілості.

Процес розвитку особистості підлітка характеризується визначеними психологічними закономірностями.

За І. Бехом, їм властиве почуття дорослості, показниками якого являються:

1) потреба, щоб оточуючі ставились до нього як до дорослого;

2) прагнення до самостійності і бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих (наприклад, взаємини з однолітками. Заняття у вільний час, танці);

3) наявність власної лінії поведінки (не зважаючи на незгоду дорослих чи товаришів).

Також їм властива тенденція до дорослості - прагнення бути і вважатись дорослими. Ця тенденція, як і почуття дорослості, проявляється у тому, що підлітки претендують на нові права у відносинах з дорослими і товаришами, копіюють різні сторони поведінки і зовнішнього вигляду дорослих, бажають, щоб оточуючі визнали той факт, що вони вже не маленькі.

Почуття дорослості і тенденція до дорослості виникають за протилежних умов: з одного боку - за авторитарної системи виховання, а з іншого - за умов значної свободи та самостійності. Взагалі дорослість формується у практиці стосунків з оточуючими, що побудована за зразком стосунків дорослих, та відбувається в діяльності, у якій підліток орієнтується на зразки та еталони дорослих. Прагнення до дорослості відображається у бажанні бути самостійним у всьому: в навчанні, праці, виборі друзів та дозвіллі. Підліток хоче сам приймати важливі рішення та активно відстоює свою позицію.

Одним з провідних моментів розвитку підлітка являється формування самосвідомості та самооцінки. Це виявляється у виникненні інтересу до самого себе, у зіставленні себе з іншими людьми та у самовихованні, стимулом до якого є критичне ставлення до себе. Зростання інтересу до оточуючих людей та їх морально-естетичних якостей приводить до формування морально-естетичних ідеалів, які найчастіше (особливо у молодшому підлітковому віці) обираються безпосередньо, за першим яскравим враженням, справленим на підлітка конкретною людиною. Під впливом цього враження підліток намагається у всьому наслідувати своєму кумирові. В процесі особистісного зростання ці ідеали або втрачають свою цінність, або навпаки - стають більш стійкими в залежності від того, наскільки змінюється або укріплюється світоглядна позиція підлітка.

Такими ідеалами можуть бути видатні історичні особистості, діячі культури та мистецтва, герої літературних творів чи улюблених фільмів, або, навіть ті люди, з якими підліток безпосередньо спілкується (наприклад, старший товариш або ровесник). Цей ідеальний образ стає критерієм, за яким підліток оцінює себе та інших людей, та являється регулятором його власної поведінки.

Провідним фактором самоутвердження підлітка є усвідомлення своєї ролі у двох існуючих системах взаємовідносин з оточуючими - ровесниками та дорослими. У кожній з цих систем підліток виявляє себе по різному.

Взаємини з дорослими характеризуються складним протиріччям внутрішньої позиції підлітка - прагнення до самостійності поєднується з тривогою, що він не впорається з новими завданнями, які поставлені перед ним. У цьому йому потрібна підтримка дорослого, але відкрито визнати це він не хоче. В даних відносинах підліток шукає прийнятне для нього співвідношення піклування і власної незалежності.

Зважаючи на це, дорослий повинен бачити і поважати в підлітку особистість, але зберігати при цьому позицію ведучого. Зміна ставлення дорослого до підлітка має попереджувати вимоги підлітка, а не бути лише відповіддю на них. В останньому випадку дитина сама почне ламати рамки незадовольняючих її стосунків, і це може призвести до конфліктної ситуації. На жаль, нерозуміння є типовою особливістю взаємин підлітків з дорослими, і як наслідок цього виникають часті конфлікти з приводу як повсякденних звичок (одяг, макіяж, час відсутності вдома, тощо), так і з приводів шкільного життя та особистісних принципів та норм.

Емансипація від влади дорослих проявляється у заміщенні їх ролі групою однолітків, що являється феноменом з точки зору впливу оточуючих на дану особистість. Нестримний потяг до спілкування, до колективу, до спільних діяльності та дозвілля являються причинами об`єднання підлітків у групи і сумісної діяльності у цих групах. Спрямованість таких груп лякає і вчителів, і батьків, тому що умовити підлітка оставити групу буває дуже важко.

У підлітковий період людина більш відчуває необхідність мати друга. Спостерігається підвищення інтересу до ровесника, як до людини з певними внутрішніми якостями. В процесі спілкування з однолітками підліток вибирає друзів за схожістю поглядів на життя, та чітко усвідомлює різницю між товаришем і другом, якому можна довіритись.

Надзвичайно важливим моментом особистісного та фізичного розвитку підлітка являються його взаємовідносини з представниками протилежної статі. В цей період у людини з`являється гостра потреба в еротичному партнері. Інтенсивність цієї потреби виявляється не через природну необхідність, а скоріше через бажання відволікти себе від тривалої напруги в процесі ствердження себе як дорослої людини. Еротичний партнер може доповнити розвиток, але не є його метою. Реалізація сексуальної потреби відбувається по різному. У деяких підлітків вона обмежується переглядом кіно - та відеофільмів, де в основі сюжетів лежать статеві взаємовідносини між людьми, інтересом до художньої та бестселерної літератури та періодичних підліткових видань, грою у комп'ютерні ігри, переглядом порносайтів Інтернету, тощо. Але, на жаль, є підлітки, котрі вступають в інтимні міжстатеві зв'язки, та ще при цьому не завжди дбаючи про гармонію почуттів. Шукаючи доступного сексуального задоволення, вони не усвідомлюють, до яких наслідків може призвести ця нерозважливість та необачність. Ці наслідки можуть бути як психологічними (наприклад, утворення комплексу неповноцінності себе як особистості та статевої одиниці), так і фізичними, - пов'язаними зі здоров'ям (венеричні хвороби та небажана вагітність у дівчат).

Створення такої ситуації у сучасних міжстатевих стосунках підлітків пояснюється негативним впливом вулиці та засобів масової інформації на формування моральних цінностей ще не зрілої особистості.

Зважаючи на це, батьки і вихователі повинні намагатись керувати цим процесом та спрямувати його у потрібне русло.

Навчальна діяльність підлітка також, як і особистісне спілкування, являється провідним типом його діяльності. Її результативність значною мірою залежить від того, які взаємовідносини склались у підлітка з вчителями та однокласниками. Оволодіння знаннями та вміння їх примінити на ділі має безпосередній вплив на ставлення підлітка до товаришів, на його соціальний статус у групі однолітків, на визнання його досягнень учителями. Намагаючись утвердитися у класному колективі, підліток прагне розширити свій кругозір і розвивати інтелект, тому що інформованість та вміння відстояти свою думку значно підвищують його самооцінку та сприяють його самоствердженню у шкільному середовищі.

У підлітків із завищеною самооцінкою дуже яскраво помітна така вада характеру, як негативізм, тобто протидія усякому зовнішньому втручанню у своє життя. У поєднанні з почуттям дорослості негативізм часто виявляється у таких проявах підліткової поведінки, як словесна грубість, розбещеність, тютюнопаління, вживання спиртних напоїв та наркотиків, гра в азартні ігри, схильність до суїциду, тощо. Таких підлітків називають «важкими», а їх виховання потребує індивідуального психолого-педагогічного підходу з боку дорослих. Зважаючи на розміри цієї ситуації у сучасному суспільстві, у багатьох школах з підлітками працюють психологи, існують різні молодіжні соціальні служби типу «Телефону довіри», і це допомагає знизити вражаючи показники морального розкладання підлітків.

Всі ці особливості слід враховувати при вихованні тв. Формуванні у підлітків потрібних моральних, загальнолюдських цінностей.

Ціннісні орієнтації підлітка формуються поступово в процесі його соціалізації шляхом проникнення соціальної інформації в індивідуально-психологічний світ дитини. Формування системи ціннісних орієнтації являє собою процес становлення особистості, і ця система є засобом реалізації певних суспільних цілей.

Механізм ціннісної орієнтації людини реалізується наступним чином: потреба - інтерес - установка - ціннісна орієнтація. Інтерес - це усвідомлена потреба людини, установка - її схильність до певної оцінки всьому на основі соціального досвіду, придбаного особою по відношенню до тих чи інших соціальних явищ, і готовність діяти у відповідності з даною оцінкою. Ціннісна орієнтація, відповідно, сприймається як загальна спрямованість свідомості і веління особистості. Ціннісні орієнтації визначаються свідомістю або підсвідомістю та формуються в ході набуття особистого досвіду. У сформованому стані вони представляють індивідуальну ієрархічну сукупність цінностей, що визначають спрямованість особистості і вибірковість її поведінки. Ця ієрархія й починає формуватися в особистості в підлітковому віці.

У пізнанні особливостей соціального розвитку та характеру процесу соціалізації особистості етап підліткового віку займає особливе місце. Він розглядається як специфічний, особливий пубертатний період, що характеризується особливою динамікою «зживання попередньої фази розвитку» і становлення нової системи життєвих орієнтації. Саме тому актуальним залишається розкриття структурно-змістовних характеристик, тенденцій, факторів, умов, що визначають процес соціалізації підлітка, формування його соціальної позиції, самовизначення та стійких поведінкових моделей на основі сформованих ціннісних орієнтацій.

Психолог Б. Бітінас при аналізі механізмів формування ціннісних орієнтації показує роль вільного виховання, фіксованих соціальних установок, переконань. Під інтеоризацією розуміється процес перетворення соціальних ідей як специфічного досвіду людства, що спонукають його до позитивних вчинків і стримують від негативних. Отже, інтеріоризація - це не лише засвоєння соціальних норм, але і становлення цих ідей головними домінантами, регуляторами життя людини. Соціальні ідеї вважаються інтеріорізованими, коли опановуються людиною. Таким чином, процес формування ціннісних орієнтації являє собою процес переведення об'єктивних цінностей на суб'єктивні, особистісно-значущі.

Виникає завдання формування в підлітка неусвідомлених рушійних сил просоціальної поведінки і внутрішніх «гальм», які стримують негативну поведінку. На цьому будується концепція вільного виховання, яка відмовляється від примусу, але тільки за умови, якщо сформовані неусвідомлені внутрішні регулятори поведінки особистості.

Найбільш значущим для підлітка є особиста участь у соціально-значимих подіях. При цьому Б. Бітііас відзначає, що в підлітковому віці важливі не стільки самі соціальні ідеї, скільки емоційне ставлення дорослих до цих ідей та побудова на цьому відношенні відповідної поведінки. У молодшому підлітковому віці на перший план висуваються задоволення, пережите завдяки правильному вчинку, і страждання через проступку, негативні емоції через них, почуття сорому. При негативному емоційному досвіді формується негативна позиція особистості. Так, встановлено, що в несприятливих сім'ях діти практично не відчувають позитивних переживань, і це є основною причиною формування їх негативної позиції. Створення умов для позитивних емоційних переживань спочатку в дитячому, а пізніше в підлітковому віці формує сприятливі передумови для змін негативної позиції.

Процес виховання будується так, щоб для підлітка він виступав в першу чергу як задоволення його особистих потреб, інтересів, як процес самореалізації.

Правомірно можна виділити два аспекти освоєння підлітками цінностей: процесуальний і змістовний. Змістовний компонент реалізується через освоєння знань про цінності, норми поведінки, здатність до співчуття і співпереживання, усвідомлення необхідності певної поведінки у відповідності до цінностей, готовність вступати у відповідності з наявними знаннями і має ряд особливостей (нестійкість, недостатність), обумовлених віковими особливостями підліткового періоду. Процесуальний аспект включає в себе етапи освоєння підлітками моральних цінностей: від пізнання смислового змісту морально-етичних норм і цінностей до реалізації цих постулатів у поведінці.

Кожен з цих етапів залежить від особистої значущості для підлітка моральної цінності, знання її сутності, готовності і вміння реалізувати її в поведінці, від соціальних і педагогічних умов, в яких відбувається процес їхнього освоєння.

Процес орієнтації припускає наявність трьох взаємопов'язаних фаз, що забезпечують розвиток:

- фаза присвоєння особистістю цінностей суспільства в міру свого функціонування продукує ціннісне ставлення, ціннісні орієнтації та ієрархічну систему ціннісних орієнтації;

- фаза перетворення, базуючись на привласнених цінностях, забезпечує перетворення образу Я, яке розвивається у взаємодії «Я-реальне» - «Я - ідеальне» - «життєвий ідеал»;

- фаза прогнозу - завершальна, забезпечує формування життєвої перспективи особистості як критерію орієнтації.

Для чіткого визначення ефективності формування ціннісних орієнтації М.М. Ушакова виділяє наступні критерії:

1. Знання цінностей. Результатом тут є вміння формувати ціннісні орієнтації. Поняття цінностей вважається засвоєним, якщо підліток повністю опанував зміст поняття, його обсяг, знання його зв'язків, відносин з іншими поняттями, а також умінням оперувати поняттям у вирішенні практичних завдань.

2. Диференціація цінностей - вміння підлітків виробляти ціннісний вибір.

3. Дієвість ціннісних орієнтації.

Розвинені ціннісні орієнтації - це ознака зрілості особистості, показник міри її соціальності. Стійка і несуперечлива структура ціннісних орієнтацій зумовлює розвиток таких якостей особистості, як цілісність, надійність, вірність певним принципам та ідеалам, активність життєвої позиції. Суперечливість породжує непослідовність у поведінці. Нерозвиненість ціннісних орієнтацій є ознакою інфантилізму, що особливо помітно у молодого покоління, про який піде мова нижче.

3. Система ціннісних орієнтацій підлітків

Сучасне суспільство багато століть перебуває в стані постійного конфлікту поколінь. Сьогоднішнє молоде покоління опиняється в складній ситуації: різні перевороти в соціально-економічному устрої супроводжується кризою ціннісної свідомості. Соціальні цінності, якими жили «батьки», в даний час втратили практичне значення для «дітей».

Які цінності сьогодні руйнуються, а які залишаються? Заради чого живуть сьогоднішні підлітки? Які особливості їх ціннісних орієнтацій? Відповідям на ці питання присвячений даний розділ роботи.

3.1 Інтелектуально-освітні цінності

Цінності підлітків покоління слід розглядати в ракурсі її розумового, творчого потенціалу, який, на жаль, значно знизився за останні роки. Це пов'язано з погіршенням фізичного та психічного стану підростаючого покоління.

Результати соціологічних досліджень свідчать: свої інтелектуальні, творчі здібності молоді люди оцінюють досить низько. Тільки 19% з них вважають ці здібності високими, 22% називають себе талановитими.

Настільки низька самооцінка характеризує невіра юних у свої сили, і це, природно, негативно відбивається на їх приплив у сферу інтелектуальної праці. Всі вікові групи головним засобом досягнення мети вважають професіоналізм і кваліфікацію. Але в їх очах молоді продовжує швидко падати цінність розумової праці, освіти і знань. Навіть студентами володіння знаннями цінується дуже низько.

Якщо розглядати ієрархічний ряд цінностей у опитаних з неповною середньою освітою, то друге місце займають професіоналізм і кваліфікація, вміння ладити з людьми, далі - здоров'я, самостійність і незалежність, наявність зв'язків, ініціатива і підприємливість. Молодь з загальною середньою освітою важливими засобами вважає професіоналізм і кваліфікацію, працьовитість і завзятість, ініціативу і заповзятливість, наявність зв'язків, здоров'я.

У зв'язку з посиленням соціального та майнового нерівності зростає й нерівність освітній, внаслідок чого звужується соціальна база розвитку інтелектуального потенціалу молоді. Серйозною загрозою суспільству стала «витік умів» за кордон. Тим самим продовжується процес інтелектуального збідніння.

3.2 Моральні та культурні цінності

Суспільство, яке зробило матеріальне благополуччя та збагачення сенсом і філософією свого існування, формує відповідну культуру і життєві потреби молодих людей.

Засвоюючи поведінкові стандарти домінуючих соціальних відносин, підліток може визначити межі своєї вищої ідентифікації лише в рамках масової культури, що уніфікує його духовні потреби, виводячи їх в основному в рекреативну сферу.

Суть самоідентифікації полягає в розумінні себе як цілісності у процесі визначення меж власної культурної ідентичності. Найчастіше цей процес носить характер повного або приватного ототожнення себе з тією чи іншою культурою (масової, класичної, конфесійної і т.д.) або, навпаки, у разі виникнення субкультур (ідентифікація від зворотного) здійснюється не за ознакою спільності, а відторгнення від сформованих культурних норм.

У підліткового покоління культурна ідентифікація часто носить транзитний, перехідний характер, коли ідентичність не спирається на найближчу середу, а шукає в мінливому свідомості нові форми.

Моральні цінності не абстрактне поняття, вони тісно пов'язані з моральними якостями. Нам видається: моральна цінність - жертовна й діяльна любов до людей - вимагає виховання таких якостей особистості, як доброзичливість, прагнення робити добрі вчинки; терпимість до недоліків і помилок оточуючих, здатність просити вибачення і прощати, прагнення примиряти сваряться, не відповідати злом на зло; людинолюбство, повагу індивідуальності особистості і думки оточуючих, відповідальність за своє рішення, чесність, правдивість, справедливість, здатність бачити свої недоліки, визнавати помилки; відповідальність, дбайливість, чуйність до людей, співчуття, послух; працьовитість, дбайливе ставлення до праці іншого, бажання радувати своєю працею інших; совісність, сором'язливість, здатність слухати «голос совісті».

Отримали свободу засоби масової інформації, різні форми масової культури стали визначальним чином впливати на формування ціннісних установок, стилю та способу життя населення, особливо молоді.

Серед цієї вікової категорії почалося різке зниження значущості духовно-моральних цінностей. Для більшої її частини невиправдано приниженим є значення народного та духовного мистецтва, художніх творів вітчизняної класики. У той же час молоді люди цікавляться маскультовским і авангардистським мистецтвом, яке є свого роду стимулятором соціокультурних цінностей.

Активне залучення особистості до різних видів мистецтва допомагає формувати позитивні ціннісні орієнтації, сприяє більш успішному моральному становленню, допомагає усвідомлення, уточненню цілей, бажань, труднощів і проблем, зміцнюючи можливість для активної пізнавальної, соціально-творчої діяльності, розвитку індивідуальних здібностей з метою більш ефективної адаптації до сучасних перспективним умов середовища.

Моральні цінності проявляються, як було вище сказано, у вчинках людини, скоєних по відношенню до іншої людини. Таким чином, мистецтво є ефективним засобом формування моральних ціннісних орієнтацій особистості і здатне залишити глибокий слід у її становленні, допоможе реалізувати можливості, долучити до накопиченого людського досвіду, загальнолюдським інтересам, прагненням, ідеалам.

3.3 Політичні цінності

Про ставлення населення, в тому числі підлітків, до влади, до тих чи інших політичних і громадських діячів часто судять по політичним рейтингам, число яких в період передвиборних кампаній значно збільшується. Сьогодні в їх свідомості відбуваються складні процеси, йде болісний пошук дороги до нового суспільства. Різка зміна оцінок (з позитивної на негативну і навпаки), з одного боку, свідчить про те, що свідомість ще не звільнилося від стереотипного мислення, а з іншого - про що йде непростий переоцінці цінностей, які довгий час більшістю молоді сприймалися цілком однозначно в руслі офіційної ідеології. Таким чином, проблема індивідуального політичного вибору багатовимірна і багатоаспектна.

Підлітковий вік є найбільш важливим періодом політичної соціалізації, тому що він пов'язаний з професійним та громадянським становленням, фізичним і інтелектуальним розвитком особистості.

Політична соціалізація відбувається в процесі взаємодії з суспільством, характер якої зумовлений, перш за все, співвідношенням економічних, політичних та інших інтересів людини і суспільства. Різна комбінація інтересів обумовлює конкретні типи, або моделі політичної соціалізації людини.

У сфері вивчення даного виду ціннісних орієнтацій виділяється чотири основні типи політичної соціалізації:

Гармонійний тип характеризується не тільки прийняттям особистістю існуючого політичного порядку влада, але і шанобливим ставленням до держави, до політичної системи в цілому. Тут спостерігається гармонія між владою і людиною.

Плюралістичний тип передбачає толерантність по відношенню до цінностей і переконань інших людей, норми політичної поведінки яких визнаються рівноправними. Молода людина розглядається тут як рівноправний і незалежний громадянин. Основна умова - захищеність прав і свобод людини загальна відповідальність громадянина перед законом.

Конфліктний тип характеризується боротьбою між різними політичними угрупованнями суспільства, в основі якої лежать різні, але разом з тим взаємопов'язані інтереси. У цих умовах підліток змушений приєднатися до якої-небудь групи, класу, касти, клану.

Гегемоністичний тип характерний для товариства закритого типу. Його сутністю є установка на різко негативне ставлення молодої людини до будь-яких політичних систем і організаціям, крім тієї, з якою він себе ідентифікує.

Тип визначається тими стандартами політичного життя суспільства, які диктують людині спосіб його поведінки, відповідний політичну культуру цього суспільства.

3.4 Сімейні цінності

Місце любові та шлюбу в системі життєвих цінностей підліткового покоління різниться в залежності від віку. Так, якщо в якості найбільш значущих цінностей підлітками 13 - 16 років позначаються «рідні та близькі», «здоров'я», «друзі», то серед респондентів вікової групи від 17 і старше перші позиції були віддані «любові» і «шлюбу».

Уявлення підлітків про кохання і шлюб відрізняються від поглядів старшого покоління. Даний висновок підтверджується тим обставиною, що третина з них вважає реєстрацію своїх відносин для створення сім'ї зовсім не обов'язковою, третину допускають таку можливість при наявності певних обставин, інші дотримуються традиційної точки зору.

Досить високий рейтинг сім'ї серед інших цінностей підтверджується тим, що багато підлітків суб'єктивно відчувають гостру потребу у збереженні або створення сім'ї. Однак сьогодні сім'я знаходиться в складному кризовому стані. Про це говорить величезне число розлучень.

Загальновідомо, яке важливе значення для повноцінного психічного та особистісного розвитку дитини має сім'я. Саме в сім'ї засвоюються, копіюються зразки реагування на різні ситуації, на ставлення до різних об'єктів і явищ життя. Найчастіше копіювання відбувається на несвідомому рівні, близькому до того процесу, який відомий етолог К. Лоренц назвав імпринтингом (англ. «відображення образу»). Такий підхід не вимагає від батьків спеціальної роботи з дітьми, але робить значимим їх, батьків, поведінку. Крім того, батьки не лише стихійно долучають дітей до моральних цінностей, але й осмислюють різні методи і прийоми у вигляді читання книг, перегляду мультфільмів з обговоренням моральних або аморальних якостей героїв, бесід на моральні теми. Не виключається і навіювання, пояснення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків між вчинком дитини і результатом. Та батьки намагаються виховувати своїх дітей власним прикладом. Однак у більшості випадків діти досить тривалий час перебувають у навчальних закладах. Тому на допомогу батькам у формуванні цінностей дітей приходять педагоги. Формування ціннісних орієнтацій передбачає обов'язкове підключення найближчого оточення підлітка - батьків і близьких йому рідних.

У цьому випадку важливо:

- Сприяти формуванню у батьків відповідальності за створення сприятливого психологічного сімейного клімату;

- Збагачувати батьків знаннями з психології та педагогіки різного віку, педагогічної етики;

- Розкривати особливості формування ціннісних орієнтацій, з тим, щоб діяти спільно і узгоджено в таких формах, як батьківські збори, бесіди, консультації, лекції та ін.

Любов і шлюб як і раніше є однією з головних життєвих цінностей сучасної молоді, причому значущість любові і шлюбу збільшується прямо пропорційно віку.

Зміни поглядів молоді на любов і шлюб, внесені трансформацією соціокультурних норм і традицій, істотно знизили ступінь впливу батьків на формування їх уявлень про кохання і шлюб.

4. Молодіжна субкультура як втілення ціннісних орієнтацій підлітка

Характерною особливістю підліткового віку є формування особливого типу молодіжної субкультури, на яку впливають фундаментальні механізми культурної трансформації нового типу ціннісно-нормативних моделей.

«Субкультура» (підкультура) - поняття, яке характеризує культуру групи або класу, що відрізняється від панівної культури або протистоїть їй. В це поняття входить і молодіжна субкультура. Її вплив на підліткову психіку має величезне значення.

Поняття «субкультури» як науковий термін є досить широким та багатоскладовим. За даними новітнього філософського словника «субкультура» - це система норм та цінностей, що відрізняє групу від більшості суспільства. Поняття «субкультури» включає в себе:

1) сукупність деяких негативно інтерпретованих норм та цінностей традиційної культури, що функціонують як культура злочинного прошарку суспільства;

2) особлива форма організації людей (частіше всього молоді) - автономне цілісне утворення усередині панівної культури, яке визначає стиль життя та мислення її носіїв та відрізняється своїми звичаями, нормами та комплексами цінностей;

3) трансформована професійним мисленням система цінностей традиційної культури, що отримала своєрідне світоглядне забарвлення.

За способом виникнення розрізняють субкультури, що утворились як позитивна реакція на соціальні та культурні потреби суспільства, та субкультури, які являються негативною реакцією на існуючу соц1альну структуру і панівну в суспільстві культуру. Взагалі сучасні субкультури являються специфічним способом диференціації розвинених національних та регіональних культур, в яких поряд з основною класичною традицією існують своєрідні культури утворення, що виникають на генетичній основі провідної культурної традиції, але по формі та змісту відрізняються від неї.

Молодіжна субкультура являється одним з багатьох видів субкультур. Молодь створює свою жаргонну мову, моду, музику та моральний клімат. Особливості цієї субкультури пояснюються, з одного боку - надлишком життєвої енергії, а з іншого - відсутністю у більшості молодих людей економічної та соціальної самостійності. І тому для такої людини спосіб знаходження свого місця у молодіжному угрупуванні є способом самоствердження та самореалізації себе в суспільстві.

Молодіжні субкультури у теоретичній частині практично нічим не відрізняються від опису субкультури загалом. Єдине, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь, а не хтось інший. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.

Загалом можна виділити п'ять головних характеристик молодіжних субкультур:

1) специфічний стиль життя і поведінки;

2) наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді;

3) протиставлення себе решті суспільства;

4) зовнішня атрибутика, яка має символічне значення;

5) ініціативний центр, який генерує тексти.

Отже, молодіжна субкультура - це будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності.

Дуже часто термін молодіжна субкультура плутають з поняттям молодіжна контркультура. Для того, щоб уникнути цієї термінологічної незрозумілості, наведемо таке визначення:

Молодіжна контркультура - об'єднання молоді, що має всі ті елементи культури, що й субкультура, але чиї норми та цінності перебувають в активній чи пасивній опозиції до існуючих у суспільстві норм і цінностей.

Безперечно, що деякі субкультури є контркультурними, але зовсім не означає, що ці два терміни можна протиставляти. Ще одна поширена помилка, яка стосується нашої теми - це підміна поняття молодіжної субкультури поняттям «неформальний молодіжний рух». Річ у тому, що вони не цілком тотожні. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної діяльності у взаємозв'язку між собою і з суспільством загалом. У свою чергу, молодіжний неформальний рух є частиною ширшого середовища - «андеграунду».

Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:

1) романтико-ескапітські субкультури (хіпі, толкієністи, байкери);

2) гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери);

3) кримінальні (гопники, скінхеди);

4) анархо-нігілістичні (панки та інші).

Варто звернути увагу на парадокс молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого - покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства.

Розглянемо декілька найпопулярніших із молодіжних субкультур.

Так, наш час досить складно знайти людину, яка не знає, хто такі «хіпі». Підлітки, які зараховують себе до цієї категорії, воліють називати себе «я патлатий», «піпл». При цьому вони усвідомлюють, що оточення сприймає їх саме як «хіпі», але самі не бажають потрапляти під це визначення. Найочевидніше, що це відбувається через старомодність самого слова «хіпі», та через усі асоціації, які пов'язалися з цим терміном починаючи з його виникнення у другій половині 60-х років 20-го століття.

Сьогодні чітко виділяються два прошарки цього руху: так звана «стара система» («олдові хіпі» від англійського old, тобто старий, «справжні хіпі», «мамонти») та «нова система». «Стара система» складається з людей старшого віку (навіть до 50-ти років), для яких «хімізм» - це все їхнє життя. «Нова система» об'єднує в собі молодь віком від 14-ти до 20-ти років, які примудряються поєднувати свій «хімізм» із навчанням у престижних закладах і не завжди дотримуються найважливішої заповіді, яку визначили ідеологи руху - незалежність від соціуму. Натомість молодь робить основний акцент на атрибутиці, перебираючи на себе сленг, манеру одягатися, прикраси та ін.

Волоссю хіпі надавали неабиякого значення. В одному з найвідоміших маніфестів хіпі - «Маніфесті Сталкера» написано: «Недаремно споконвіку бунтарі, які протестували проти надмірної раціоналізації суспільного життя, люди мистецтва - художники, музиканти, поети - не дуже поважали перукарів. Волосся - це наче антени, які дозволяють вловлювати найтонші коливання фізичних і біологічних полів».

Окрім волосся, хіпі мали і інші форми відзнак, найвідомішою з яких є «фенічка», або «фенька», котра вважається вершиною хіповського самовираження. Фенька може бути якою завгодно. Саме слово походить від вільної інтерпретації англійського «thing», тобто «річ». Початково так називалися будь-які дрібнички, які дарувалися одне одному. Пізніше, так стали називати прикраси, причому виключно саморобні. Найчастіше «феньки» - це сплетені з бісеру браслети, які крім функції декору несуть і інше смислове навантаження. Для того, щоб зрозуміти приховане послання, зашифроване у ній, треба звернути увагу на кольори, розміри, стиль виробу. Крім того, у більшості «феньок» існує своє ім'я, яке придумує сам автор. Звісно, що існують і легендарні феньки, які переходять з рук в руки.

...