Формування системи ціннісних орієнтацій у сучасних підлітків

Рух хіпі відбувався під гаслом, взятим з пісні Beatles: All You Need Is Love - все, що тобі потрібно - це любов. Тема любові до всіх і до всього є настільки наскрізною для хіпі, що навіть немає сенсу зупинятися на ній.

Зрозуміло, що сьогоднішнє покоління хіпі далеке від тих духовних засад своїх попередників. Але хіпі заслуговують на увагу хоча б тому, що стали тим середовищем, у якому виросли найрізноманітніші «нові» молодіжні субкультури, вони дали поштовх молодіжному протестові і привнесли ідеали толерантності та розкутості в сучасне суспільство.

Іншою важливою субкультурою, очевидно, є «панк». Деякі панки вважають, що вони - справжні нащадки хіпі.

Писати про панк завжди складно. І для цього є дві цілком об'єктивні причини: по-перше панки самі про себе мало що пишуть, бо воліють спілкуватися усно чи через музику, а по-друге - саме слово «панк» уже настільки втратило свій первинний сенс і так часто вживається в найрізноманітніших контекстах, що говорити про таке явище субкультури як «чистий панк» - уже не випадає. Тому те, що буде написано в цьому розділі, - це свого роду збірний образ молодіжної субкультури, яка дуже тісно пов'язана з музикою.

Термін «панк» прийшов в українську мову з англійської. Оригінально він пишеться «punk» і має дуже багато значень. В сучасній англійській «punk» означає «гниле дерево», «гниль», «непотріб» і все інше у цьому ж дусі. Наприкінці 60-х років, коли власне і зародився цей молодіжний рух, журналісти так назвали молодь, яка стояла біля його витоків. Вони вважали, що таким принизливим словом відіб'ють популярність цього руху. Але такий хід себе не виправдав і слово прижилося у тогочасному лексиконі.

Грубо кажучи, є два типи панків:

1) люди належать до цього руху тому, що вони слухають відповідну музику (панк-рок музику);

2) люди, які окрім того що слухають цю музику, ще і в житті сповідують панківські принципи.

Панк-музика є невід'ємною частиною субкультури. Перші групи такого напрямку зародилися ще у 1964 році у Сполучених Штатах. Тоді вони мислили себе як альтернатива рок-н-ролові. Вимоги до неї були простими: вона повинна була бути доволі жорсткою, швидкою, голосною, а тексти серйозними та такими, що порушували б проблеми, які хвилювали більшість молоді. Але американський типаж не став прообразом усього руху і панки, як рух, зародилися на початку 70-х у Великобританії.

Серед самих представників цього руху існує красива легенда про те, що панками стали хіпі, які розчарувалися в ідеї загальної любові. Можливо, це так і є, тим більше, що ідеологія оригінального панку, а не його сурогатної місцевої версії полягає у невизнанні будь-якого насильства, повазі до батьків і абсолютній байдужості, замішаній на доброму гуморі.

У більшості людей існує хибна думка, що панк обов'язково повинен бути саме з такою зачіскою. Це не зовсім так, тому що «ірокези» виникли на початку 80-х років минулого століття і тоді їх носили тільки британські панки. Ні до, ні після того такі зачіски більше не культивувалися і зараз їх носять тільки ті панки, які в такий спосіб виявляють ностальгію за золотим часом європейського панку.

В Україні є нечисленна групка людей, яка сповідує цю ідеологію, але серйозного впливу на культурну ситуацію вона не справляє. З найвідоміших груп, які працюють з панк-музикою чи якимось чином використовують її здобутки у свої творчості, можна назвати Воплі Відоплясова (панк-рок), Щастя (панк), дуже ранній Скрябін (панк).

Ще одним цікавим напрямком молодіжної субкультури є скінхеди. Часто скінхедів вважають фашистами. Образ, який ці бритоголові хлопці (а деколи і дівчата) створили навколо себе постійними бійками, сплутався у масовій свідомості з групами неонацистів, які теж здебільшого голять свої черепи і люблять одяг темних кольорів. Насправді скінхедів-фашистів не існує, як не існує християн-мусульман, чи українських індіанців.

Субкультура скінхедів не зберегла для історії точну дату свого зародження. Достеменно відомо, що це сталося десь у портових містах Великобританії наприкінці 50-х - початку 60-х років двадцятого століття. Назва «скінхед» skinhead - в перекладі з англійської - гола голова.

Політичні переконання скінхедів тоді визначені не були. Точніше вони існували, але абсолютно різні, як і сама молодь. Серед скінхедів був дуже поширений чоловічий шовінізм, а в 70-х роках до нього домішався ще і побутовий расизм, хоча в основній своїй масі політичні погляди рух формував в дусі інтернаціонального пролетаризму. Але хитросплетіннями політики рядові скінхеди не цікавилися. Вони проводили час у бійках, пили пиво, слухали музику і поміж усім цим придумали до свого гардеробу ще одну річ, яка стала сьогодні є класичною ознакою приналежності до цієї групи - підтяжки. Хоча, тут варто зробити одну ремарку - тяжкі черевики, закочені джинси з підтяжками і куртки без комірів - вважаються «робочим одягом скінхедів». Парадна форма - це чорні строгі костюми з такими ж чорними туфлями. Правда, для бійок вони використовували все-таки зручнішу робочу форму. А билися вони з будь-ким - з чорними, з білими, з жовтими, з багатими, з фанатами, які вболівали за інший футбольний клуб, з іншими скінхедами і, особливо, з хіпі. Хіпі найбільше діставалося від бритоголових, бо в їхній уяві «діти квітів» були представниками середнього класу і завжди могли відійти від своїх захоплень і зайнятися нормальним життям. Після 1972 року рух скінхедів занепав і бритоголові стали рідкістю.

Одним із прикладів викривленого розуміння авторитетності негативу та формування на цьому тлі асоціальних уявлень є субкультура міської гопоти. Гомпник (гоп) - представник радянської та пост-радянської субкультури, утвореної в результаті проникнення кримінальної естетики в робітниче середовище; людина, що вимагає гроші чи інші цінні речі від інших людей, шахрай, грабіжник, хуліган. Зазвичай походить з малозабезпечених сімей.

Слово походить з російської мови. За однією з версій, утворилось від старої абревіатури ГОП - рос. городское общество презрения (ГОПи існували на початку XX століття у Петербурзі), за іншою - від слова «гоп-стоп» (на злодійському жаргоні - пограбування, напад, збройний грабіж).

Гопи виникли в післявоєнному СРСР як наслідок вкрай низького рівня життя, загибелі на війні мільйонів чоловіків, діти яких виховувались вулицею та тотальної зубожілості. В умовах такої «боротьби за шматок хліба» з хлопців-підлітків виростали справжні злодії. Сталінське керівництво боролось з ними посередництвом табірних ув'язнень, рідше - розстрілів, але гоп-рух не зникав та спричинив широку масовість огопіння молодого населення. Характерні особливості гопів:

1) ходять зграйками по декілька осіб;

2) носять «кепку» та спортивні штани;

3) улюблене прохання: «дай рубас», «займи гривень десять, завтра віддам, мамой клянусь»;

4) усі один одного називають «васями».

Слід згадати і про основну ознаку гопа - слово «пацан». Варто зауважити, що самі гопи себе називають так і не інакше, адже гопами вони себе йменувати соромляться.

Стиль одягу середньостатистичного гопа виглядає приблизно так: спортивний костюм, кросівки, на верх цього може бути надягнута шкірянка, а найголовніше - «кєпка», цей елемент одягу є гордістю і честю кожного гопа. Стиль розмови гопів - українсько-російський суржик. Гопи зазвичай дуже обмежені і нецікаві особи.

Ще одна помітна у суспільстві субкультура - гомти. Це представники готичної субкультури, натхненної естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готики-сцени. Представники руху з'явилися в 1979 році на хвилі пост-панка. Панківський епатаж готи направили в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.

Характерний зовнішній вигляд готів:

l) чорний (темний) одяг, чорне довге волосся, високі шнуровані черевики;

2) чорний корсет, облягаючі чорні нарукавники і чорна максі (для дівчат), одяг під старовину, кльошовані рукави, шкіряний одяг;

3) шипований нашийник;

4) срібні прикраси окультної тематики.

Готична естетика різноманітна за набором вживаних і популярних символів, можна зустріти і єгипетську і християнську і кельтську символіку. Основним готичним символом є єгипетський «Анх», символ вічного життя - ймовірно, у зв'язку з темою вампірів. Також часто вживаються й інші єгипетські символи, такі як «Око Ра». Християнська символіка використовується менше, переважно в вигляді звичайних розп'ять. Кельтська символіка зустрічається у виді кельтських хрестів і різних кельтських орнаментів. Досить широко представлена окультна символіка - використовуються пентаграми (як звичайні, так і перевернуті), перевернуті хрести, восьмипроменеві зірки (символи хаосу). Також використовується безліч різних символів смерті - прикраси з могилами, черепами тощо. До чисто готичних символів можна віднести кажанів - різні зображення кажанів (зв'язок з вампірами і з готами очевидний).

Із вищенаведених прикладів видно, що молодіжні субкультури - особлива частина суспільної. Крім того, слід зазначити, що будь-яка молодіжна субкультура є втіленням світоглядно-ціннісних орієнтирів підлітків. З віком потяг до тієї чи іншої субкультури мине. Неформальний спосіб життя притаманний людям підліткового віку. Належність до тієї чи іншої субкультури - це своєрідний спосіб продемонструвати дорослим свої власні погляди на життя. Тим більше, що підліткам взагалі характерне протиставлення себе дорослим. І тому підлітки об'єднуються з іншими однодумцями та демонструють те, що у них є власні життєві позиції. Практично всі підлітки проходять через певні групи, хай то якісь гуртки, секції чи ті ж неформальних рухи. Вважається, що це сприятиме їхньому подальшому нормальному розвитку.

5. Викривленість ціннісних орієнтацій як причина асоціальної поведінки підлітків

У процесі соціалізації людина постійно стикається з необхідністю вибору однієї з альтернатив поведінки. Від неї завжди очікується («соціальні очікування») прояв нормальних реакцій у взаємодії з іншими та соціумом. Більшість індивідів соціальні вимоги та ціннісні орієнтири сприймають як стимул для подальшого вдосконалення й досягнення гармонії із соціальним оточенням. Натомість частина людей проявляє негативну реакцію на вимоги суспільства, що призводить до відхилень у поведінці. Отже, на противагу соціалізації, яка показує єдність людини із суспільством та його вимогами, виникає асоціалізація, де префікс «а» означає антигромадський характер такого зв'язку. Сутність асоціалізації полягає в засвоєнні особистістю антисоціальних норм, цінностей, негативних ролей, стереотипів поведінки, які призводять до деформації суспільних зв'язків, до дисгармонії людини і суспільства.

Поряд із поняттям «асоціалізація» особистості широко використовується термін «соціальна дезадаптація, який означає порушення процесу активного пристосування індивіда до умов соціального середовища за наявності хибного або недостатньо розвиненого уявлення людини про себе та свої соціальні зв'язки. Соціально-психологічна дезадаптація передбачає збої в процесі оволодіння особистістю відповідної ролі під час входження в нову соціальну ситуацію. Процес соціально-психологічної дезадаптації супроводжується зниженням самооцінки людини, розмиванням індивідуальності, зростанням незадоволеності своїм становищем у соціальному оточенні. Зазвичай у такої особистості наявний внутрішній конфлікт між її статусом і домаганнями. Факт соціально-психологічної дезадаптації вимагає від індивіда реалізації власного комунікативного потенціалу в іншій спільноті - такій, де б його особливості були прийнятними й, у міру можливості, корисними та цінними. Саме тому людина вливається в особливі групи собі подібних, де вона проявляє та демонструє свої якості, значущі для тих угруповань. На основі цього визначаються її статус, роль і позиція та відбувається інтеграція особистості в означену групу, в якій часто підтримку отримують такі якості індивіда, котрі суспільство з тієї чи іншої причини не сприйняло (агресивність, жорстокість тощо). Особистість, яка інтегрувалася в такого роду групи, розпочинає діяльність у напрямку, що не відповідає усталеним суспільним нормам, її поведінка різною мірою різниться від загальноприйнятої, а деколи спрямована проти даних норм і стереотипу поведінки. Таку поведінку прийнято називати асоціальною та антисоціальною, де остання вважається небезпечнішою, оскільки має тенденцію до переростання в протиправну і злочинну. Дезадаптація супроводжується незадоволенням особистості своїм становищем, причини якого можуть мати прямий та опосередкований характер. В першому випадку незадоволення виникає у зв'язку з неприйнятністю для індивіда певних умов життя взагалі, у другому - незадоволення виникає внаслідок порівнювання людиною свого соціального становища із становищем представників інших соціальних груп, хай то будуть громадяни іншої країни чи представники вищого прошарку суспільства. Усе це спричинює виникнення в індивіда завищених вимог до безпосереднього середовища існування із подальшою незадоволеністю.

Проявом асоціалізації є девіантна поведінка - система вчинків, що відхиляються та різняться від загальноприйнятих норм суспільства в галузі права, культури чи моралі. До основних видів девіантної поведінки належать злочинність та аморальність.

Девіантна поведінка - система вчинків або окремі вчинки людини, які мають характер відхилення від прийнятих у суспільстві норм (правових і моральних). Це порушення поведінки, не обумовлене психічними захворюваннями. Таким чином, можна зробити висновок, що однією з причин девіантної поведінки є відсутність формування ціннісних орієнтирів людини на основі загальнолюдських та моральних принципів.

Фактори, які обумовлюють девіацію:

- особистісні - фактори самої особистості, які проявляються в її активно-вибірковому відношенні до середовища існування, до норм і правил поведінки, ціннісних орієнтацій в житті та діяльності, самооцінці;

- соціальні - фактори соціального середовища, які негативно впливають на формування і розвиток індивіда та викривляють загальноприйняті поняття «доброго» та «поганого»;

- соціально-психологічні - обумовлені несприятливими особливостями взаємодії індивіда з своїм найближчим оточенням у сім'ї, шкільному колективі, середовищі ровесників, друзів;

- психолого-педагогічні - обумовлені недоліками виховання в сімї, дошкільному закладі, школі, недостатнє надавання значення розвитку ціннісних орієнтирів;

- індивідуальні - обумовлені психо-біологічними і виховними передумовами девіантної поведінки, які утруднюють адаптацію індивіда до середовища, її самореалізацію.

Передумовою девіантної поведінки є важковиховуваність з негативним ставленням до навчання та норм моральної поведінки.

Підлітковий вік - один із кризових етапів у становленні особистості. Він характеризується рядом специфічних особливостей. Це вік кардинальних змін у сфері свідомості, діяльності і системи взаємовідносин. Однією з причин виникнення відхилень у поведінці є ігнорування особливостей підліткового віку, недооцінювання дорослими глибоких вікових суперечностей розвитку підлітка. Саме в цей період відбувається значний стрибок у психологічному розвиткові. Розпочинається процес самооцінювання та самовиховання. Аналізуючи моральні стосунки між людьми, підліток висуває вимоги до інших, а потім до себе. Суперечності викликають неадекватність поведінки та відхилення від норми в моральному розвитку.

Неадекватність поведінки може виявлятися через так звані атрибути дорослості: паління, уживання алкогольних напоїв, лихослівя, бродяжництво тощо. Дорослі своїми невмілими діями (жорстокістю, брутальністю тощо) можуть глибоко травмувати душу дитини, призвести до відчуження, яке потім буде нелегко усунути. За таких умов виникає деформація моральних стосунків.

Відхилення в поведінці підлітків зумовлюються не лише віковими особливостями, а й обставинами, за яких формується особистість підлітка.

Сім'я є тим осередком соціального існування, де дитина задовольняє свої основні потреби: як матеріально-побутові, так і потреби в симпатії, емоційній підтримці та прийнятті. їх фрустрація і призводить до тривожності, нервово-психічного дискомфорту, порушень у поведінці. Унаслідок неправильного розвитку стосунків у сімї, дефектів сімейного виховання, за нездорових взаємин між батьками дитина засвоює негативні вияви поведінки, у неї можуть формуватися спотворені моральні уявлення, а мимовільна участь у конфліктах, негативні переживання інколи породжують стресові стани, призводять до неврозів, замкненості, уповільненого психічного розвитку.

Система ціннісних орієнтації визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і «філософії життя».

Отже, вивчення тенденцій у духовно-культурних цінностях і ціннісних орієнтаціях підлітків дає змогу проникнути в розуміння поширення асоціальної поведінки та зміни поняття норми, що відбувається в житті сучасної молодої людини.

Висновок

Підлітковий - один з станів становлення особистості, період особливо активного формування духовного багатства людини, її моральної чистоти, фізичної досконалості, готовності до праці, здатності бути активним громадським діячем.

Формування системи ціннісних орієнтацій особистості є для різних дослідників предметом пильної уваги і різнопланового вивчення. Дослідження подібних питань особливого значення набуває в підлітковому віці, оскільки саме з цим періодом онтогенезу пов'язаний той рівень розвитку ціннісних орієнтацій, який забезпечує їх функціонування як особливої ??системи, яка надає визначальний вплив на спрямованість особистості, її активну соціальну позицію.

Цінності багато в чому визначають світогляд людини. Як елемент структури особистості ціннісні орієнтації являють собою єдність думок, почуттів, практичного поведінки. У формуванні ціннісних орієнтацій приймає участь весь минулий життєвий досвід індивіда. Психологічною основою його ціннісних орієнтацій є різноманітна структура потреб, мотивів, інтересів, ідеалів, переконань і відповідно до цього цінності носять непостійний характер, змінюються в процесі діяльності.

Таким чином, істотні зрушення в житті суспільства відбиваються на формуванні ціннісних орієнтацій сучасних підлітків, що проявляється в перевазі цінностей, пов'язаних з індивідуальною, особистим життям конкретної людини, а також значною варіативності індивідуальних систем ціннісних орієнтацій.

Відсутність загальноприйнятих морально-етичних та гуманістичних основ ціннісних орієнтацій є основною причиною поширення девіантної асоціальної поведінки серед підлітків.

Про духовному світі особистості можна судити з того, на досягнення яких цілей вона спрямовує свої зусилля, які об'єкти є для неї найбільш значимими, тобто ціннісні орієнтації виступають як узагальнений показник спрямованість інтересів, потреб, запитів особистості, соціальної позиції та рівня духовного розвитку. Від того, які цінності будуть сформовані у підлітків сьогодні, від того, наскільки, вони будуть готові до нового типу соціальних відносин, залежать шлях і перспективи розвитку нашого суспільства.

У руслі виховання підростаючого покоління належить велика духовно-моральна робота з виховання та соціалізації підростаючого покоління, консолідації та згуртуванню всього суспільства на основі патріотизму та громадянськості, утвердження принципів соціальної справедливості та моральності.

Список використаної літератури

1. Бабосов Є.М. Прикладна соцілогія. - Мн.: ТетраСистемс. - 2000. - 496 с.

2. Бєляєва Є.В. Мораль сучасної молоді: від традиціоналізму до постмодерну / / Соціологія. - 2008. - №4. - С. 70-76.

3. Голуб А.М. Формування ціннісних орієнтацій молоді в процесі дозвільної діяльності / / Сацияльна-педагагічная робота. - 2009. - №4. - С. 53-57.

4. Данилова Є.А. Соціодинаміка цінностей молоді Республіки Білорусь / / Соціологія. - 2008. - №4. - С. 99-107.

5. Дівісенко К.С. Динаміка цінностей школярів (За матеріалами автобіографій і творів) / / Соціологічні дослідження. - 2008. - №8. - С. 118-122.

6. Ермоліч С.Я. Методологічні передумови формування ціннісних орієнтацій у підлітків / / Пазашкольнае вихаванне. - 2007. - №9. - С. 23-27.

7. Жиров Ю.С. Сім'я в системі цінностей учнівської молоді / / Сацияльна-педагагічная робота. - 2004. - №6. - С. 3-12.

8. Зауторова Е.В. Мистецтво та формування морально-ціннісних орієнтацій особистості / / Мистецтво та освіта. - 2008. - №2. - С. 68-73.

9. Іоффе Е.Г. Політична соціалізація молоді Білорусі / / Народна асвета. - 2008. - №5. - С. 3-6.

10. Карпухін О.І. Національна культура - основа національної ідентичності в глобаілізірующем Світ / / Соціо-гуманітарні знання. - 2006. - №2. - С. 31-56.

11. Карп'як Вадим. Молодіжні субкультури // Спілка української молоді http://www.cym.org/ua/content/subcult1.asp

12. Козиренко Н.П. Специфіка політичної соціалізації студентської молоді Республіки Білорусь / / Проблеми управління. - 2008. - №1. - С. 202-206.

13. Кострубата С.М. Ціннісні уподобання молоді / / Адукация І вихаванне. - 2006. - №10. - С. 49-54.

14. Низовський Н.А. Психосемантична дослідження ціннісно-мотиваційних орієнтацій особистості / / Психологічний журнал. - 2005. - №3. - С. 25-37.

15. Пантін В. Сім'я і сімейний цінності у свідомості росіян (за даними соціологічним опитуванням) / / Виховання школярів. - 2008. - №10. - С. 9-14.

16. Семенов В.Є. Ціннісні орієнтації сучасної молоді / / Соціологічні дослідження. - 2007. - №4. - С. 37-43.

17. Сізанов О.М. Взаємозв'язок ціннісних орієнтацій і стану здоров'я студентів педагогічних спеціальностей / / Псіхалогія. - 2008. - №3. - С. 36-40.

18. Сологуб І.Ф. Ціннісні орієнтації учнів гімназій / / Адукация І вихаванне. - 2003. - №6. - С. 55-58.

19. Соціологія молоді: Учеб. посіб. / Под ред. Ю.Г. Волкова. - Ростов-н / Д.: Фенікс, 2001. - 576 с.

20. Федорішкін О.М. Самооцінка життєвих цінностей людини / / Праблеми вихавання. - 2006. - №6. - С. 9-11.

Размещено на Allbest.ru