Роль темпераменту в регуляції поведінки

У чистому вигляді ці типи темпераменту рідко зустрічаються в житті. У більшості людей поєднуються властивості різних типів, а тому найчастіше говорять про змішаний тип темпераменту. Немає хороших чи поганих темпераментів. Кожен тип має свої позитивні аспекти і недоліки.

6. ТЕМПЕРАМЕНТ І СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ

6.1 Індивідуальний стиль діяльності

Будь-яка діяльність передбачає певні вимоги до психічних якостей людини. Одні професії вимагають від виконавця неабиякої уважності, інші - швидкої реакції на зміну обставин або гнучкого мислення тощо. Ці вимоги не можна змінити за бажанням, вони об'єктивно зумовлені змістом самої діяльності.

Визначаючи динаміку діяльності, темперамент може по-різному впливати на її продуктивність. У масових професіях ( будівельник, електрик, токар, інженер та ін.) одні властивості темпераменту, необхідні для успішної роботи, але слабо виражені у конкретного працівника, можуть бути компенсовані за рахунок інших властивостей і зумовлених ними прийомів роботи.

В умовах певної професійної діяльності від типу темпераменту залежить стратегія підготовки людини до роботи і динамічний аспект її виконання, але аж ніяк не успішність досягнення кінцевого результату. Дослідженнями було встановлено, що продуктивність праці ткаль багатоверстальниць безпосередньо не зумовлена такими властивостями, як рухливість чи інертність. Так само мало впливають на результати роботи водіїв автобусів сильний чи слабкий тип нервової системи. Отже, в масових професіях властивості темпераменту, впливаючи на діяльність, не визначають її продуктивності, оскільки одні властивості можуть бути компенсовані іншими.

Існують спеціальності, якими не можна успішно оволодіти лише завдяки компенсації одних властивостей іншими. Так, у професіях космонавта, льотчика-випробувача, диспетчера аеропорту, оператора швидкоплинних технологічних процесів, чия діяльність відбувається в екстремальних умовах, пов'язаних із небезпекою, великою відповідальністю, вимоги до психіки дуже великі. У них висока тривожність, ригідність, низький темп діяльності не можуть бути компенсовані іншими властивостями. Тому в цих випадках властивості темпераменту визначають професійну придатність.

Щоб установити, чи відповідають властивості темпераменту вимогам професії, здійснюють професійний відбір. Це спеціальна процедура визначення професійної придатності, яку проводять на підставі психологічної діагностики властивостей темпераменту.

Найпоширенішим способом пристосування темпераменту до вимог діяльності є формування її індивідуального стилю. Однакового результату діяльності можна досягти різним способом.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ - індивідуальна система прийомів і способів дій, характерна для конкретної людини і доцільна для досягнення успішного результату.

Індивідуальний стиль діяльності не з'являється стихійно, а поступово виробляється протягом усього життя. Тобто людина вибирає й удосконалює такі прийоми і способи виконання дій, які найбільше відповідають її темпераменту. Важливою умовою формування індивідуального стилю діяльності є зацікавлене, свідоме і творче ставлення до своєї роботи. Тому найяскравіше він виявляється у творчих людей, майстрів своєї справи.

Оволодіння властивостями власного темпераменту і їх компенсація, формування індивідуального стилю діяльності розпочинається ще в дитячі роки, відбувається під впливом навчання і виховання і завершується в умовах трудової діяльності людини.

6.2 Роль темпераменту в діяльності людини

Діяльність - трудова, навчальна, ігрова - висуває вимоги не лише до знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку особистості, а до типологічних особливостей нервової системи, а отже, до темпераменту людини.

Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рухливість нервової системи (темпераменту) особистості виявляються по-різному, відіграють позитивну або негативну роль. Там, де потрібна значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової системи, а де слід виявити співчутливість, лагідність, краще виявляє себе слабкий тип нервової системи.

Неврівноваженість холерика шкодить там, де потрібно виявити витриманість, терплячість. Надто повільний темп рухів, повільне, монотонне мовлення флегматика не сприяє успішності діяльності, де потрібно виявити рухливість, швидкість впливу на інших. Слабкість збудливості та гальмівні дії, що властиві меланхоліку, спричинюють боязкість, нерішучість, перешкоджають встановленню контактів з іншими. Схильність сангвініка до захоплення новим, до нудьги при одноманітній, хоча й важливій діяльності знижує активність, постійно викликає потяг до нового, модного.

Дослідженнями доведено, що на основі однакових властивостей вищої нервової діяльності можна сформувати істотно різні динамічні особливості: у слабкого типу нервової діяльності - силу дій, у неврівноваженого - врівноваженість, у інертного - жвавість, рухливість. Такі зміни настають під впливом змістовного боку діяльності. Шляхом вправляння можна досягти певного рівня гальмування, слабкості, інертності чи нестриманості рухів, але утворені в такий спосіб позитивні дії: сила, врівноваженість, рухливість не усувають повністю природженої слабкості, неврівноваженості або інертності нервової діяльності.

В екстремальних умовах звичне здебільшого втрачає силу, у дію вступають природні особливості типу нервової системи, властивої людині: слабкість, гальмівність, збудливість, які виявляються в розгубленості, ступорному стані, безпорадності, надмірній збудливості, втраті самовладання.

Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від типу вищої нервової діяльності, що входить до структури її темпераменту. Отже, у професійній орієнтації та підготовці до праці молоді потрібно зважати на особливості темпераменту.

ВИСНОВОК

Як відзначалося раніше, темперамент відбиває динамічні аспекти протікання психічних процесів і поводження людини, переважно вродженого характеру, тобто властивості особистості, які мало піддані змінам під впливом умов життя. Однак це не означає, що властивості темпераменту не змінюються взагалі. Психологічні дослідження та педагогічна практика показують, що темперамент трохи змінюється під впливом умов життя і виховання. Динамічна характеристика психічної діяльності не має самодостатнього, формального характеру; вона залежить від змісту й конкретних умов діяльності, від відношення індивіда до того, що він робить, і до тих умовам, у яких він перебуває. Темпи моєї діяльності будуть, мабуть, різними в тому випадку, коли напрямок її вимушено йде врозріз із моїми схильностями, інтересами, уміннями та здатностями, з особливостями мого характеру, коли я почуваю себе в чужому мені оточенні, і в тому випадку, коли я захоплений і захоплений змістом моєї роботи й перебуваю в співзвучному мені середовищі.

Жвавість, що переходить у грайливу жвавість або розв'язанність, і розміреність, навіть повільність рухів, що приймає характер статечності або величавості в міміці, у пантоміміці, у поставі, ході, звичці людини, обумовлені різноманітними причинами, аж до вдач того суспільного середовища, у якій живе людина, і суспільного становища, що він займає. Стиль епохи, спосіб життя певних шарів спричиняється у відомій мірі і темпи, взагалі динамічні особливості поводження представників цієї епохи й відповідних шарів. Від епохи, від суспільних умов динамічні особливості поводження не знімають, звичайно, індивідуальних розходжень у темпераменті різних людей і не скасовують значення їхніх органічних особливостей. Але, відбиваючись у психіці, у свідомості людей, суспільні моменти самі включаються у внутрішні індивідуальні їхні особливості та вступають у внутрішній взаємозв'язок з усіма іншими їхніми індивідуальними особливостями. У реальному способі життя конкретної людини, у динамічних особливостях його індивідуального поводження тонус його життєдіяльності і регуляції зазначених особливостей, що виходить із суспільних умов (темпів суспільно - виробничого життя, вдач, побуту, пристойностей і т.п.), утворять нерозкладну єдність, іноді протилежних, але завжди взаємозалежних моментів. Регуляція динаміки поводження, що виходить із суспільних умов життя й діяльності людини, може, звичайно, іноді торкнути лише зовнішнього поводження, не торкаючи ще самої особистості, її темперамент; при цьому внутрішні особливості темпераменту людини можуть перебувати і у суперечності з динамічними особливостями поводження, якого він зовні дотримується. Але, в остаточному підсумку, особливості поводження, якого довгостроково дотримується людина, не можуть не накласти раніше або пізніше свого відбитка - хоча й не механічного, не дзеркального, а іноді навіть компенсаторно-антагоністичного - на внутрішній лад особистості, на її темперамент. Таким чином, у всіх своїх проявах темперамент опосередкований і обумовлений реальними умовами й конкретним змістом життя людини.

Тому варто пам'ятати, що розподіл людей на чотири види темпераменту дуже умовно. Існують перехідні, змішані, проміжні типи темпераменту; часто в темпераменті людини з'єднуються риси різних темпераментів. Темперамент може також змінюватися і у результаті самовиховання. Навіть доросла людина може змінити в певну сторону свій темперамент.

Тому «чисті» типи темпераменту зустрічаються відносно рідко.

Поведінка людини залежить не тільки від соціально зумовленої спрямованості її особливості, а й від специфіки її природної організації, зокрема такої індивідуально-психологічної особливості, як темперамент.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Белоус Б.Б. Темперамент и деятельность. - Пятигорск, 1990.

Голубева Е.А., Рождественская В.И. О психологических проявлениях свойств нервной системы // Вопросы психологии. - 1976. - №5.

Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. - М., 1970.

Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. - Казань, 1969.

Мерлин В.С. Очерк теории темперамента. - М., 1969.

Павлов И.П. Мозг и психика: Избранные психологические труды. - Москва - Воронеж, 1996.

Русалов В.М. Биологические свойства индивидуально-психологических различий. - М., 1979.

Симонов П.В., Ершов П.М. Темперамент, характер, личность. - М., 1984.

Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. - М., 1982.

Теплов Б.М. Избранные труды: В 2 томах. - М., 1985.

Трошихін В.О., Віленський Ю.Г. Темперамент…Що це? - К., 1966.

Бондар В.І. Психологія. - К.: НПУ ім. Драгоманова, 2006 р.

Козляковський П.А. Загальна психологія, 2005 р.

Размещено на Allbest.ru