Психокорекція девіантної поведінки дитини

Б.М. Алмазов виділяє чотири типи неблагополучних сімей:

1) сім'ї з недоліком виховних ресурсів;

2) конфліктні сім'ї;

3) морально неблагополучні сім'ї;

4) педагогічно некомпетентні сім'ї.

З.В. Баерунас виділяє варіанти виховних ситуацій, які сприяють появі поведінки, що відхиляється:

1) відсутність свідомого виховного впливу на дитину;

2) високий рівень придушення і навіть насильства у вихованні, вичерпний себе, як правило, до підліткового віку;

3) перебільшення з егоїстичних міркувань самостійності дитини;

4) хаотичність у вихованні із-за незгоди батьків.

М. Раттер серед обставин, що сприяють появі "важких" дітей, відзначає сімейні травми: конфлікти в сім'ї, брак любові батьків, смерть одного з них, батьківську жорстокість або просто непослідовність виховання, перебування у дитячому будинку і т. д.

На наш погляд, найважливіша роль у цій справі соціалізації та попередження розвитку девіантної поведінки повинна належати школі.

По-перше, в школі дитина проводить значну частину часу, взаємодіє з дорослими і однолітками, тобто засвоює багато норм поведінки в соціумі.

По-друге, саме школа є основним офіційним інститутом виховання, через які транслюються прийняті в суспільстві норми, правила, моральні цінності і т. д.

По-третє, професійний колектив школи (вчителя, психологи та соціальні педагоги) - це фахівці не тільки в галузі викладання певних предметів, але ще й в області виховання і розвитку особистості.

У даній главі розглядаються основні визначення і форми психокорекційної роботи, представлена приблизна схема практичної роботи психолога з девіантною підлітками, тому що саме психолог є головним напрямних у вищевказаному процесі.

Корекція девіантної поведінки є соціально-педагогічним та психологічним комплексом взаємопов'язаних, взаємообумовлених операцій та процедур, спрямованих на регуляцію мотивацій, ціннісних орієнтацій, установок і поведінки особистості, а через неї - на систему різних внутрішніх спонукань, регулюючих і коригувальних особистісні якості, що характеризують відношення до соціальних дій і вчинків.

Відомий вітчизняний вчений-педагог В.П. Кащенко ще в 30-х роках розробив класифікацію методів корекції. Він об'єднав їх у дві групи: педагогічні та психотерапевтичні

Педагогічні методи:

1. Метод громадського впливу (корекція активно-вольових дефектів, корекція страхів, метод ігнорування, метод культури здорового сміху, корекція нав'язливих думок і дій, корекція бродяжництва, самокорекція).

2. Спеціальні або приватно-педагогічні методи (корекція недоліків поведінки, корекція нервового характеру)

3. Метод корекції через працю.4. Метод корекції шляхом раціональної організації дитячого колективу.

Психотерапевтичні методи:

1. Навіювання і самонавіювання.

2. Гіпноз.

3. Метод переконання.

4. Психоаналіз.

Корекційна робота в підліткових та молодіжних девіантних групах включає наступні етапи:

1. Формулювання соціально-педагогічної і психологічної проблеми.

2. Висування гіпотез про причини девіантної поведінки.

3. Діагностичний етап.

4. Вибір методів і технологій корекційної роботи.

5. Використання методів, методик і технологій корекційної роботи.

6. Розробка програми.

7. Здійснення цієї програми.

8. Контроль за ходом та ефективністю програми.

У зарубіжній і вітчизняній науці описані загальні принципи і методи корекційної роботи з важковиховуваними дітьми та підлітками. Головні з них такі:

- принцип системності корекційних, профілактичних і розвиваючих завдань;

- єдність діагностики і корекції, корекції і розвитку;

- єдність віково-психологічного та індивідуального у розвитку;

- принцип корекції "зверху вниз" (створення зони найближчого розвитку);

- принцип корекції "знизу вгору" (тренування вже наявних здібностей);

- діяльнісний принцип здійснення корекції;

- морально-гуманістична спрямованість психолого-педагогічної допомоги;

- розуміння і співчуття;

- прагматизм психолого-педагогічного впливу;

- своєчасність психолого-педагогічної допомоги і підтримки;

- принцип зростання складності;

- облік обсягу і ступеня різноманітності матеріалу та ін.

Осипова А.А. у книзі "Загальна психокорекція" систематизує різні види і функції психокорекції [23, стор. 457].

За змістом розрізняють корекцію:

- пізнавальної сфери;

- особистості;

- афективно-вольової сфери;

- поведінкових аспектів;

- міжособистісних відносин:

1) внутрішньогрупових взаємин (сімейних, подружніх, колективних);

2) дитячо-батьківських відносин.

За формою роботи розрізняють корекцію:

- індивідуальну;

- групову:

1) в закритій природного групі (сім'я, клас);

2) у відкритій групі для учасників з подібними проблемами;

3) змішану форму (індивідуально-групову).

За наявності програм:

- програмовану;

- імпровізовану.

За характером управління коригуючими впливами:

- директивну;

- недирективну.

За тривалістю:

- надкоротких (надшвидку) - кілька хвилин або годин;

- коротку (швидку) - кілька годин чи днів;

- тривалу - кілька місяців;

- надовго - рік або більше.

За масштабом вирішуваних завдань розрізняють психокорекцію:

- загальну (заходи общекоррекціоного порядку);

- приватну (набір псіхопедагогічних впливів, що представляють собою адаптовані для даного віку психокорекційні прийоми і методи);

- спеціальну (комплекс прийомів, методик і організованих форм роботи з учасником або групою одного віку, які мають схожі проблеми).

Далі можна виділити:

Психокорекційний комплекс, що включає в себе чотири основні блоки.

1. Діагностичний. Мета: діагностика особливостей розвитку особистості, виявлення чинників ризику, формування загальної програми психологічної корекції.

2. Установчий блок. Мета: спонукання бажання взаємодіяти, зняття тривожності, формування бажання співробітничати і щось змінити у своєму житті.

3. Корекційний блок. Мета: гармонізація та оптимізація розвитку клієнта, перехід від негативної фази розвитку до позитивної, оволодіння певними способами діяльності.

4. Блок оцінки ефективності корекційних впливів. Мета: Вимір психологічного змісту та динаміки реакцій, сприяння появі позитивних поведінкових реакцій і переживань, стабілізація позитивної самооцінки.

Очевидно, що основою роботи з девіантними підлітками повинна стати програма, спрямована на психологічну корекцію девіанта.

Що розуміється під психологічною корекцією?

"Корекція" в перекладі з латинської мови - поправка, часткове виправлення або зміна (лат. correctio).

Психологічна корекція - це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психології або поведінки людини з допомогою спеціальних засобів психологічного впливу. Психокорекції підлягають недоліки, що не мають органічної основи і не представляють собою такі стійкі якості, які формуються досить рано і надалі практично не змінюються.

Основна відмінність психокорекції від впливів, спрямованих на психологічний розвиток людини, полягає в тому, що психокорекція має справу з вже сформованими якостями особистості чи видами поведінки і спрямована на їх "переробку". Основне ж завдання розвитку полягає в тому, щоб при відсутності або недостатньому розвитку сформувати в людини потрібні психологічні якості.

У той же час корекція може бути складовою частиною навчально-виховного процесу і виступати як цілісне педагогічне явище, спрямоване на зміну особистості, яка формується дитини. Розглянемо деякі аспекти педагогічного впливу більш докладно.

У рамках єдиного педагогічного процесу корекція виступає як сукупність корекційно-виховної та корекційно-розвиваючої діяльності.

Корекційно-виховна діяльність охоплює всю сукупність заходів педагогічного впливу на особистість дитини з відхиленнями у поведінці. Вона спрямована як на зміну пізнавальних здібностей (особливо у молодшому віці), так і його емоційно-вольової сфери, поліпшення індивідуальних особистісних якість, а так само на розвиток його інтересів і схильностей. Слід зазначити, що навчальна діяльність у підлітковий період залишається провідним видом діяльності в абсолютної більшості дітей та підлітків. психологічна корекція девіантна поведінка

Однак, як свідчить статистика і наукові дослідження, школа поступово втрачає свої громадські позиції, знижуються її соціальна роль і референтна значимість у розвитку і формуванні особистості дитини, у виховному впливі на педагогічно запущених і важковиховуваних підлітків. Понад 40 % учнів з девіантною поведінкою до навчання ставляться байдуже, близько 20 % школярів навчаються у школі з явним небажанням, а понад 15 % учнів ставляться до навчання негативно. Серед різноманіття причин такого ставлення до навчальної діяльності у підлітків з відхиленою поведінкою одним з найбільш значущих фактів є їх систематичне відставання від темпів освоєння шкільної програми, прогалини в знаннях, стійка неуспішність (і як причина, і як показник педагогічної занедбаності підлітків). Звідси знижений інтерес до навчання, ослаблена мотивація навчально-пізнавальної діяльності, відзначається високий рівень конфліктності в навчальному процесі з вчителями і однокласниками [6, стор. 212].

Таким чином, "освітньо-корекційна діяльність у ході навчально-виховного процесу являє собою єдиний процес емоційного, оперативного і змістовного властивості, що дає можливість коректувати не тільки зовнішню сторону навчально-пізнавальної діяльності, яка виявляється у виконанні навчальних завдань, а й внутрішню, що виражається в відношенні учнів до навчального предмета взагалі і в школі зокрема ".

Поряд з навчально-пізнавальною діяльністю підлітки з девіантною поведінкою є учасниками та інших видів діяльності: суспільно-корисної, трудової, спортивно-оздоровчої, художньо-естетичної, ігрової та ін.

Корекційна спрямованість позаурочної виховної роботи полягає в тому, що педагогічно запущеним і важковиховуваною підліткам надається можливість задовольнити свої інтереси, реалізувати свої потреби, проявити свої здібності, оцінити самого себе і бути оціненим іншими в ході участі в позакласній роботі, нарешті, спробувати знайти оптимальний варіант взаємин з однолітками і вчителями і вибрати прийнятну форму поведінки.

Позаурочна виховна діяльність (на відміну від навчально-пізнавальної) надає можливість підлітку не тільки свободи вибору дії, але і створює умови для вправи та тренування певних емоційно-вольових і морально-поведінкових якостей, виконання загальноприйнятих вимог, дотримання норм міжособистісних відносин.

Доцільно відзначити, що участь у морально-правової діяльності формує систему знань про моральні норми і правила, про естетичні вимоги до людини, розвиває ставлення до інших людей, до самого себе, моральних норм і загальнолюдських цінностей, формує основи культури поведінки, а також є профілактикою ранніх правопорушень та девіантної поведінки підлітків.

Використовуючи ті чи інші прийоми і методи педагогічного впливу в корекційній роботі з молодими "девіантом", необхідно враховувати і те, що методи виправлення особистості впливають як на свідомість, почуття, поведінку, так і на розвиток особистості в цілому. Комплексне застосування методів робить їх засобом перебудови особистісної системи підлітків.

А.Д. Гона виділяє чотири групи методів, спрямованих на виправлення відхиляється поведінки особистості: [6, стор 169].

- метод руйнування негативного типу характеру (метод "вибуху" (по А.С. Макаренка) та метод реконструкції характеру);

- метод перебудови мотиваційної сфери та самосвідомості:

а) об'єктивного переосмислення своїх достоїнств і недоліків;

б) переорієнтування самосвідомості;

в) переконання;

г) прогнозування негативної поведінки;

- метод перебудови життєвого досвіду:

а) розпорядження;

б) обмеження;

в) перенавчання;

г) переключення;

д) регламентації способу життя;

- метод попередження негативного та стимулювання позитивної поведінки:

а) заохочення і покарання;

б) змагання;

в) позитивної перспективи.

А.Д. Гона зазначає, що поєднання індивідуального та колективного педагогічного і психологічного впливу, застосування різних форм, методів і видів позанавчальної діяльності в корекційно-педагогічної та психологічної роботи з підлітками з відхиленою поведінкою посилює її результативність, допомагає зробити процес подолання недоліків у розвитку особистості та девіацій у поведінці підлітків реальним, дієвим, а завдання з формування позитивних якостей його особистості цілком здійсненними [6, стор. 77].

Особлива роль у психокорекційної роботи з девіантними підлітками відводиться сім'ї. Слід зазначити, що результативність корекції спілкування в сім'ях підлітків з девіантною поведінкою залежить від вмілого поєднання як прямого (психологічне освіта батьків), так і опосередкованого (здійснюється через підлітків, через організацію спільної діяльності та спілкування дітей і дорослих в сім'ї, в школі, за місцем проживання) впливу на сім'ю.

2.3 Психокорекційна програма

Досвід в роботі з девіантними підлітками в системі освіти, узагальнення досвіду, призвели до спроби створення цілісної психокорекційної програми. Запропонована програма орієнтована на найбільш складних дітей та підлітків, що відносяться за своїми соціальними та психологічними характеристиками до групи ризику. Виділені компоненти, з одного боку є загальними, а з іншого - можуть бути творчо видозмінені в залежності від віку підлітка і умов реалізації програми.

Мета: корекція девіантної поведінки підлітків, психологічна і соціальна адаптація девиантов, гармонізація емоційної сфери особистості, підвищення особистісного статусу школяра.

Завдання:

1. Розвиток у підлітків здатності до емоційної і поведінкової саморегуляції, співпраці, адекватному прояву активності, ініціативи та самостійності.

2. Зниження тривожності, емоційно-психічної напруги в різних ситуаціях.

3. Розширення сфери самосвідомості та підвищення впевненості у своїх можливостях.

4. Підвищення соціально-психологічної компетентності підлітків і розвиток здатності ефективно взаємодіяти з оточуючими.

5. Розвиток здатності до самоврядування; формування адекватних способів реагування в ситуаціях взаємодії з однолітками і дорослими.

6. Розвиток навичок рефлексії, прийому та подачі конструктивної зворотного зв'язку.

7. Розвиток навичок впевненої поведінки, уміння добиватися результатів.

8. Оптимізувати позитивний досвід, нівелювати досвід девіантної поведінки; створити і закріпити позитивні зразки поведінки.

Принципи організації роботи в групі:

1. Недирективності позиції провідного групи.

2. Принцип урахування психофізіологічних особливостей підлітків.

3. Принцип довірчого стилю і щирості у спілкуванні.

4. Принцип безоціночних відносин учасників один до одного.

5. Принцип стимулювання самостійних висновків і виборів.

6. Принцип "зворотного зв'язку".

7. Принцип "тут і зараз" (дозволяє обмежити групову дискусію подіями, що відбуваються у цій групі і в даний момент).

8. Принцип висловлювання від своєї особи (виняток мовних форм, типу: "ми", "на нашу думку" і т. п.).

9. Принцип акцентування мови почуттів (опис власного емоційного стану).

10. Принцип довірливості.

11. Принцип конфіденційності (не обговорювати те, що відбувається в групі за її межами).

12. Принцип "Стоп!" (Дає право члену групи не відповідати на будь-яке питання або не брати участь у роботі).

А.С. Макаренко у своїй роботі "Про вибух" зазначав, що причиною даної поведінки є "дефективність" свідомості, що виникла в результаті соціальних явищ, деформації відносин між особистістю та суспільством. На думку Макаренка, "Єдиним методом є в такому випадку не оберігати це дефективне ставлення, не дозволяти йому рости, а знищити його, підірвати"

Змінилося ставлення у підлітка потрібно закріпити в поведінці. На це спрямований:

3. Поведінковий блок. Його мета: блокувати підживлення негативного досвіду у поведінці та сформувати інші поведінкові форми.

Після того, як досвід "підірваний", змінено форми поведінки, з'являється можливість звернутися до особистості підлітка, його самосвідомості, самооцінки, і через стимуляцію самовиховання до самовдосконалення особистості.

4. Когнітивний блок, метою якого є розкриття моральних аспектів підлітка.

5. Заключна частина: підведення підсумків спільної роботи, ритуал прощання і чаювання.

Основні етапи організації роботи:

1. Попередній етап:

- Ознайомлення із запитом вчителя, батька на реабілітаційну та абілітаціонну роботу;

- Спостереження, відвідування уроків, бесіда з учнями.

2. Етап первинної діагностики:

- діагностика за методиками ПДО, СОП, проективна методика "Неіснуюче тварина";

3. Етап корекції типового плану та змісту роботи.

4. Етап реалізації корекційно-розвиваючих заходів:

- бесіди;

- проблемно-орієнтовані тренінги;

- вправи із саморегуляції;

5. Заключний етап:

- підсумкова діагностика підлітків;

- вироблення рекомендацій педагогам школи і батькам;

- індивідуальне консультування підлітків на їх запит;

- індивідуальна робота з батьками;

- виступ психолога на педраді школи;

- підведення підсумків, виділення завдань психолого-педагогічного супроводу проблемних школярів.

2.4 Психокорекція девіантної поведінки засобами арт-терапії

Метою групової психотерапії у підлітків з девіантними формами адиктивної поведінки є включення психодинамічних процесів і досягнення катарсичного відреагування інфантильних конфліктів. В ході останнього відбувається заповнення збиткового досвіду і наступає гармонізація індивідуального і соціального функціонування особистості. Це призводить до підвищення можливості продуктивного вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів.

Однією з форм групової психотерапії є арт-терапія - динамічна система взаємодії між учасниками, продуктами їх образотворчої діяльності та арт-терапевтом (психологом, педагогом) у арт-терапевтичному просторі.

У психологічній науці вивчення арт-терапії здійснювалось: у біхевіоризмі; у гештальтпсихології; з позицій гуманістичного підходу; психоаналізу; трансперсонального підходу; у рамках експериментальної психології та прогресивної арт-педагогіки.

Арт-терапія - метод лікування за допомогою художньої творчості - привертає до себе останнім часом усе більше уваги в усьому світі. Вона передбачає не лише надання лікувально-реабілітаційної допомоги пацієнтам з найрізноманітнішими захворюваннями, але й роботу із правопорушниками, особами з алкогольною й наркотичною залежністю, дітьми й підлітками з емоційними й поведінковими порушеннями, сім'ями й малими групами громадян, об'єднаних за релігійними, етнічними та іншими соціальними ознаками.

Історія арт-терапії свідчить про те, що перші спроби використання образотворчих прийомів у роботі з дітьми в якості психотерапевтичного й психокорекційного інструменту, а також фактору їхнього психічного розвитку мали місце ще в першій половині XX століття. Всебічне обґрунтування подібна практика на Заході одержала в роботах Г. Рід, Е. Кремер та ін.

Зупинимося на особливостях застосування арт-терапії у роботі з підлітками. Художнє самовираження підлітків у тих формах, які використовуються педагогічним напрямком, так чи інакше пов'язане зі зміцненням психічного здоров'я дитини, а тому може розглядатися як значущий психопрофілактичний і психокорекційний фактор. Використання арт-терапії в багатьох випадках виконує й психотерапевтичну функцію, допомагаючи дитині впоратися зі своїми психологічними проблемами, відновити її емоційну рівновагу або усунути існуючі в неї порушення поведінки.

Форми арт-терапевтичної роботи з дітьми різноманітні. У деяких випадках ця робота носить клінічний характер (наприклад, у випадку аутизму, грубих емоційних і поведінкових порушень) і здійснюється в медичних закладах, спеціальних школах або школах-інтернатах. В інших випадках арт-терапевтична робота носить профілактичний або розвиваючий характер, як, наприклад, у випадку наявності в дитини легких емоційних і поведінкових розладів або певних проблем психологічного характеру, і проводиться у звичайних школах або при соціальних центрах.

Широко використовуються в роботі з підлітками групові форми арт-терапії, у першу чергу - відкриті студійні й тематично-зорієнтовані групи.

Арт-терапія представляє унікальну можливість для створення девіантними підлітками продуктів творчості, що допомагають в подальшому усвідомленні і обговоренні внутрішніх і зовнішніх причин такої поведінки. Ті факти, які спочатку не визнавалися ними, стають очевидними в їх продуктах творчості (у малюнках, колажах, скульптурах).

Застосування арт-терапії з даною групою клієнтів засноване на тих же принципах, що і з іншими групами клієнтів. Підлітки можуть займатися арт-терапією як індивідуально, відповідно до особистих програм, так і в групах, що використовують певні теми, значущі для всіх учасників. У таких групах образотворча діяльність в обов'язковому порядку доповнюється коментарями, на основі яких розгортаються дискусії.

Завданнями арт-терапевтичної роботи з девіантними підлітками є:

освоєння різних матеріалів і техніки роботи з ними, що повинне забезпечити сенсорну і емоційну стимуляції;

розвиток сенситивності, тобто здатності розуміти відчуття і потреби інших людей;

самовираження, відреагування травматичного матеріалу з можливим його усвідомленням, що приводить до розвитку у підлітків здібності до свідомого контролю над своїми потребами і переживаннями;

вироблення продуктивних способів соціальної взаємодії;

дати соціально допустимий вихід агресивності та іншим негативним почуттям. Робота над малюнками, картинами, скульптурами є безпечним способом розрядити напругу;

отримати матеріал для інтерпретації і діагностичних висновків. Продукти художньої творчості відносно довговічні, і клієнт не може заперечувати факт їх існування;

проробити думки й переживання, які підліток звик витісняти. Іноді невербальні засоби є єдино можливими для вираження і прояснення сильних переживань і переконань;

розвивати відчуття внутрішнього контролю. Робота над малюнками, картинами або ліплення зумовлюють впорядкування форм і кольору;

сконцентрувати увагу на відчуттях і почуттях. Заняття образотворчим мистецтвом створюють великі можливості для експериментування з кінестетичними і зоровими відчуттями і розвитку здатності до їх сприйняття;

розвивати художні здібності і підвищити самооцінку [5].

Після створення продукту творчості, обговоривши його з психологом або в групі, підліток готовий проаналізувати свій вчинок, сприймаючи себе очима іншої людини. Завдяки цьому він виявляється в змозі усвідомити можливість змін у власному житті і поступово перейти до реалізації цієї можливості, все більше укріплюючи в собі віру у власні сили. Така робота вимагає достатньо тривалого часу, але використання техніки "розповіді в картинках" дає можливість вже на перших сесіях виявити найбільш значущі проблеми.

Створюючи малюнки, підлітки, що збилися з правильного шляху, нерідко поміщають себе в центр подій і завдяки цьому усвідомлюють, що є головними дійовими особами, а не жертвами обставин. Вони починають відчувати свою відповідальність за те, що відбувається, а також за перспективи подальшого життя [3, с. 220].

У цілому, можемо зробити наступні висновки. Девіантна поведінка підлітків є тим явищем, що визначатиме не лише розвиток окремої особистості, а й подальшу долю суспільства загалом. Тому існує гостра необхідність створення нових методів її профілактики і корекції. Саме таким методом є арт-терапія - метод лікування за допомогою художньої творчості, що сприяє вираженню агресивних почуттів у соціально допустимій формі; дає основу для інтерпретацій і діагностичної роботи в процесі терапії; дозволяє працювати з думками і почуттями, які здаються нездоланними; сприяє виникненню почуття внутрішнього контролю і порядку; розвиває і посилює увагу до почуттів.

Групова арт-терапія підлітків з девіантною поведінкою базується на інтегративному підході, який дозволяє здійснювати корекцію поведінки за рахунок функціонування "незалежної" особистості. Використання арт- терапії дозволяє здійснювати зміни на трьох рівнях функціонування особистості: свідомому, несвідомому та тілесному.

Така тривимірність дозволяє зміцнити особистість, забезпечити її необхідним досвідом задоволеності і субординації потреб. Розширюються і гармонізуються стосунки, особистість готується до успішного пристосування до соціально-психологічних змін життя.



Висновок

В даний час більшість дослідників вказують на взаємозумовленість девіантних вчинків і деструктивних соціально-політичних процесів, що відбуваються в суспільстві. При цьому часто вказується на те, що зростання тих чи інших порушень є результатом витрат і помилок у здійсненні соціально-економічних реформ, а в числі причин особливе місце відводиться зниженню життєвого рівня громадян, порушення сформованого балансу сил між інститутами виховання, кризі традиційної системи цінностей.

У зв'язку з цим на перше місце у вирішенні питань профілактики висуваються економічні заходи реформування суспільних відносин, необхідність підвищення матеріального рівня і соціальної захищеності українських громадян.

Спостереження за підлітками, що доставляються в закриті виховно-профілактичні заклади та перебувають в умовах, не пов'язаних з ізоляцією, показує, що матеріальний достаток, високе соціальне становище батьків не є гарантією дотримання дітьми соціальних норм.

Ось чому в числі причин зростання девіантної поведінки особливо слід виділити недоліки виховної роботи з дітьми та підлітками.

Краща профілактика девіантної поведінки - це цілеспрямоване з чітким визначенням засобів, форм і методів виховання вплив. Причому попереджувальні можливості виховання набагато ефективніше інших засобів стримування, оскільки заходи правової профілактики, як правило, кілька запізнюються і починають діяти тоді, коли вчинок вже складений. Для того, щоб "спрацьовували" правові заходи попередження, вони повинні бути включені у свідомість підлітка, стати частиною його переконань, досвіду, що можна досягти шляхом цілеспрямованого виховного впливу.

Відносини взаємної довіри і поваги руйнують асоціальні установки у неповнолітніх. Важливо дати їм можливість відчути, що вони потрібні і корисні людям і всьому суспільству. Хочеться звернути увагу, що у вихованні підростаючого покоління головне не тільки те, наскільки розумним, які знають, освіченим і наполегливим у досягненні своїх життєвих цілей буде людина, але і те, чи буде він добрим, чуйним, чи буде він співпереживати іншим.

Доброта і чуйність не з'являються самі по собі, вони виховуються, і основну роль у цьому відіграє батьківська любов - любов не на словах, а на ділі. Якщо батьки не формують у дітей (в першу чергу за допомогою власного прикладу) доброзичливого, серцевого, м'якого ставлення до людей, то дитина росте жорстоким, черствим, агресивним.

Навколишнє соціальна мікросфера, психологічний клімат у сім'ї, умови виховання, стосунки з батьками та педагогами - все це відбивається на дитині. І якщо ми виключимо поганий вплив, якщо ми будемо обережно ставитися до своїх і чужих дітей, то можемо бути впевненими в тому, що виростимо гарну зміну активних і працьовитих людей. Характер дітей в руках дорослих - хай ці руки будуть ніжними, розумними і справедливими!



Список використаних джерел

1. Волков Б.С. Психологія підлітка. - М.: Педагогічне товариство Росії, 2001. - 160 с.

2. Виховання важкої дитини: Діти з девіантною поведінкою / Под ред. М. І, Рожкова. - М.: Владос, 2001. - 240 с.

3. Гарифуллин Р.Р. Прихована профілактика наркоманії: Практичний посібник для педагогів і батьків. - М.: ТЦ Сфера, 2002. - 64 с.

4. Змановский Є.В. Девиантология (Психологія відхиляється). - М.: Академія, 2003. - 288 с.

5. Касаткін В.М. та ін. Здоров'я: Програма профілактики паління в школі. - М.: 2003. - 132 с.

6. Касаткін і ін. Здоров'я: Попередження вживання алкоголю та наркотиків у школі. - М., 2003. - 136 с.

7. Кащенко В.П. Педагогічна корекція: Виправлення недоліків характеру в дітей і підлітків: посібник для студ. середовищ. і вищ. пед. навч. закладів. - М.: Видавничий центр "Академія", 2000. - 304 с.

8. Коджаспірова Г.М. Педагогічний словник - М: 2000.

9. Корекційна педагогіка в початковій освіті: Учеб. посібник для студ. середовищ. пед. навч. закладів / Г.Ф. Кумаріна, М.Е. Вайнер, Ю.М. Вьюнкова та ін.; Під ред. Г.Ф. Кумаринів. - М.: Видавничий центр "Академія", 2003. - 320 с.

10. Лідерса А.Г. Психологічний тренінг з підлітками: Учеб. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - М.: Академія, 2003. - 256 с.

11. Макаренко А.С. Педагогічні твори. Т. 3, с. 158.

12. Мухіна В.С. Вікова психологія. - М., 2000.

13. Овчарова Р.В. Технології практичного освіти психолога. - М.: 2000.

14. Осіпова А.А. Загальна психокорекція: Учеб. посібник для студентів вузів. - М.: ТЦ Сфера, 2002. - 512 с.

15. Панфілова М.А. Ігротерапія спілкування: Тести та корекційні гри. Практичний посібник для психологів, педагогів та батьків. - М.: ГНОМ і Д, 2001. - 160 с.

16. Психокорекційна та розвиваюча робота з дітьми: Учеб. посібник для студ. середовищ. пед. навч. закладів. / Под ред. І.В. Дубровиной. - М.: Академія, 2001. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru

...