Сім'я як фактор соціалізації особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

КУРСОВА РОБОТА

З соціальної педагогіки

На тему: Сім'я як фактор соціалізації особистості

Виконала

студентка IV курсу

педагогічного факультету

Науковий керівник

Професор:

Кічук Н.В.

Ізмаїл - 2008

Зміст

Вступ

Глава I. Сім'я як об'єкт соціально-педагогічної діяльності

1.1 Шлюб та сім'я в історичному ракурсі

1.2 Функції сучасної сім'ї

1.3 Типологія та робота з різними типами сімей

Глава II. Пріоритетні соціально-педагогічні напрями роботи фахівця з проблемними сім'ями

2.1 Проблеми сучасної сім'ї

2.2 Напрями соціальної роботи з сім'ями

2.3 Пропедевтично-виховна робота з молоддю, як важлива умова підготовки її до сімейного виховання

Висновок

Використана література

Додатки

Вступ

У науковій літературі можна знайти чимало різноманітних визначень сім`ї, наприклад, таких відомих авторів як А.І. Антонов, М. Я. Соловйов, А. Г. Харчев та інші. У філософському словнику сім`я визначається як «вид соціальної спільності, найважливіша форма організації особистого побуту, зоснована на подружніх відносинах між чоловіком та жінкою, батьками та дітьми, братами та сестрами та іншими родичами, що живуть разом та ведуть спільне господарство».

Деякі фахівці роблять спроби дати визначення сім`ї на основі системного підходу з урахуванням того, що вона несе в собі одночасно ознаки і соціального інституту, і малої групи, і системи стосунків. До найбільш значущого для практичного соціального працівника можна віднести визначення сім`ї, подане І. Трубавіною.

Сім`я - це соціально - педагогічний інститут та особлива соціальна система, яка є підсистемою суспільства і включає в себе інші підсистеми ( членів сім`ї ); це мала соціальна група, первинний контактний колектив. Усе це дозволяє говорити про такі її ознаки, як шлюбні, міжпоколінні, кровні, встановлені зв`язки між членами сім`ї; родинні почуття, почуття безпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і проживання членів сім`ї; наявність певних функцій у суспільстві (видів життєдіяльності сім`ї ), прав сім`ї й прав членів сім`ї в родині, обов`язків членів сім`ї стосовно один одного та відповідальність перед суспільством за своїх членів.

На думку В.М. Дружиніна, сім`я є соціальним інститутом, а конкретна сім`я - «інституалізованою соціальною групою», функція якої полягає у первинній соціалізації дітей.

Соціалізація - залучення людини до соціального довкілля, шляхом його прийняття і перетворення на власний життєвий світ, відповідно до своїх вимог і можливостей, індивідуальних рис, здобутків і соціального досвіду в найширшому його розумінні. Соціалізація відбувається через наслідування, навіювання, передачу досвіду і набуття різноманітних вражень у життєвих ситуаціях. Первинна соціалізація дитини відбувається у сім'ї. Щоденно спостерігаючи за батьками, іншими людьми, спілкуючись з ними, малюк набуває досвіду співжиття в суспільстві.

Шлюб - історично обумовленна, санкціонована та регульована суспільством форма відносин між чоловіком та жінкою, що установлює їх права і обов`язки по відношенню один до одного, своєму потомству та батькам. Іншими словами шлюб - традиційний засіб формування сім`ї і суспільного контролю за нею, одне із знарядь, шляхів, способів самозбереження і розвитку суспільства.

Кохання - фізичне і духовно-моральне єднання чоловіка та жінки, складний комплекс почуттів та думок.

Кохання з точки зору Антона Макаренко, «це саме велике почуття, яке творить дива, яке творить нових людей, создає великі людські цінності».

Крім кохання, велике значення надавав А.С. Макаренко статевому вихованню і вихованню сім'янина. Багато своїх ідей він не тільки висловив у своїх роботах, але і втілив на практиці. Чимало зусиль докладав Антон Семенович до того, щоб уклад життя в створених ним комунах нагадував спосіб життя дружної родини.

Закоханість указує людині, яким він повинен бути. Антон Чехов говорить: «Коли кохаєш, то таке багатство відкриваєш у собі, стільки ніжності, ласки - навіть не віриш, що умієш так кохати…»

Педагог Василій Сухомлинський відмітив, що « кохання - це велика праця».

Він був прихильником підготовки підростаючого покоління до сімейного життя. Сухомлинський вважав, що до материнського і батьківського обов'язку людину треба готувати чи ледве не з колиски, виховання гарної матері і гарного батька - це, власне кажучи, рішення доброї половини всіх завдань школи. Він підкреслював, що моральна підготовка до створення родини на основі справжньої дружби і любові, є найбільш тонкою сферою всебічного розвитку особистості, у якій тісно переплітаються глибоко особисте і суспільне.

Лев Толстой казав: «Хто уміє кохати, той уміє жити».

Створення сім`ї - це не тільки радісна подія, але й важке випробування: важко звикати до звичок свого партнера, виникає бажання його «переробити», «перевиховати», змусити догоджати нашим бажанням. Думка щоб «перевиховати» приходить після непорозумінь з коханою людиною, після розуміння, що кожна людина має право на свою індивідуальність. Самобутність людині дана від природи, у кожного свій характер, і немає смислу, наприклад, меланхоліку, перевиховувати під свій власний холерический темперамент.

Проблема сучасної сім`ї - це цілий комплекс психологічних, соціологічних, економічних, юридичних проблем. Сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза в політиці, культурі - все це відбивається на життєдіяльності сучасної сім`ї, при цьому поглиблюється її дезорганізація. Сім`я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто життєдіяльність сім`ї. Вибір життєвого шляху, пошук хорошої роботи, безробіття, житлові проблеми, фінансові, проблема планування сім`ї, проблеми лідерства, жорстокість, розлучення, допомога соціального працівника у вирішенні сімейних проблем - це є актуальністю теми.

В особливо складних умовах у період кризи опинилася молода сім`я, яка визначається як соціальна група, у якої вік чоловіка та жінки або одного з них не перевищує 28 років. В Україні налічується 10,3 млн. молоді (віком від 15 до 28 років), що становить 19,1 відсотка загальної кількості населення. В країні мешкає 2 млн.400 тис. молодих сімей, в яких 80 відсотків усіх народжуваних в Україні дітей. Тобто 46,6 відсотка молодих і не встигає за кількістю розлучень, можна сказати, що 50 відсотків молоді перебуває в шлюбі (або була в шлюбі). Є молодь, яка готується до шлюбу. Отже, питання шлюбно - сімейних відносин хвилюють молодь: як підготуватися до шлюбу, як обрати супутника життя, як одружитися, зберегти сім`ю, запобігти сімейних чварам, як виховати дітей та ін.

Вміння переборювати життєві труднощі - важливий показник психологічної та соціальної зрілості людини.

Ціль: розглянути виникнення проблем сучасної сім`ї та шляхи їх вирішення.

Предмет: особливості соціальної роботи з сім`ями.

Об'єктом являється сучасна сім`я.

Завдання курсової роботи:

- дати поняття розвитку сучасної сім`ї її функціям і типам;

- охарактеризувати проблеми сім`ї;

- напрямки та зміст соціально - педагогічної роботи з сім`ями.

Гіпотеза: необхідне здійснення соціального, економічного, правового захисту та стабільності сімей, їх добробуту, можливість розвитку в усіх країнах, не тільки в економічно розвинутих. Допомога соціального працівника не в період, коли вже виникла проблема, а з моменту створення сім`ї, не зважаючи молода вона чи ні. І тоді сім`ї будуть крепче і відсоток розлучень буде менше.

База курсової роботи основана на Ізмаїльському центрі соціальних служб для сім'ї дітей та молоді.

Глава I. Сім'я як об'єкт соціально-педагогічної діяльності

1.1 Шлюб та сім'я в історичному ракурсі

Сучасна моногамна сім'я здається нам найбільш природньою і єдино вірною формою шлюбних стосунків, але історичні дослідження показали, що у процесі розвитку суспільства вона далеко не завжди була такою і постійно змінювала свій характер.

Реконструкція найбільш раннього історичного етапу шлюбних стосунків пов'язана з великими труднощами, тому існуючі концепції з цього приводу мають дискусійний характер. Згідно з найбільш поширеною точкою зору, у первісному суспільстві довгі тисячоліття існували неупорядковані статеві стосунки, так званий статевий проміскуїтет, коли у статеві зв'язки могли вступати навіть найближчі родичі, а постійних сімей чи сімейних груп не існувало.

Краще дослідженою і достовірно доведеною первісною формою сім'ї є груповий шлюб, в якому була полігамія, але існували певні обмеження, табу на зв'язки близьких родичів.

Першим ступенем групового шлюбу поставала кровнородинна сім'я, в якій шлюбні групи складалися в межах одного покоління, тобто батьки не могли бути партнерами дітям або своїм батькам. В той же час в межах одного покоління кожен чоловік міг бути статевим партнером кожної жінки і індивідуального батьківства не існувало.

На пізнішому ступені сформувалася пуналуальна сім'я. Тут табуювались сексуальні зв'язки не тільки між поколіннями, але й між рідними братами та сестрами. Сім'ю утворювали брати з одного роду (вони називали один одного "пуналуа") і сестри з іншого роду. Кожен з братів був чоловіком кожної сестри. Діти виховувались і залишалися у материнському роді, і, поскільки відомою була тільки матір, родовід вівся по материнській лінії, тобто існувало материнське право, що було головною ознакою матріархату.

Наступним і тривалим історичним етапом розвитку шлюбних стосунків постала парна сім'я, яка виникла на межі дикунства і варварства і вже складалася з двох шлюбних партнерів, що було її головною ознакою при всіх чисельних варіантах організації побуту і вирощування дітей. Ця сім'я ще не була справжньою моногамією, оскільки в ній існували різноманітні дозволені форми позашлюбних стосунків та елементи групового шлюбу. Парні шлюби досить легко розпадалися, причому діти, як і в груповому шлюбі, залишалися у материнському роді. Всі матеріальні здобутки парної сім'ї при розлученні, здебільшого, залишалися в роді жінки.

Моногамна сім'я, яка існує і в наш час, стала результатом значного розвитку виробничих сил суспільства і такого розподілу праці, за яким чоловіча виробнича роль набула вирішального значення. Розвиток знарядь праці та технологій дозволив мати певні майнові набутки і передавати їх у спадщину, яку чоловіки як основні здобувачі хотіли передавати власним дітям. Питання про батьківство, яке в епоху групового та парного шлюбу залишалось поза межами суспільної уваги, дедалі ставало більш актуальним. Все це поступово призвело до зміцнення вимог до жіночої подружньої вірності, тобто введення норм моногамії, яка стала досить суворою для жінок і більш поверховою для чоловіків.

В епоху цивілізації в більш розвинених суспільствах досить усталені форми моногамної сім'ї. Оскільки це були, здебільшого, багатопоколінні родини з головуванням батька - патріарха, така сім'я отримала назву патріархальної. Вона санкціонувалась і зміцнювалась релігією, державними законами і громадською думкою, тобто всіма основними нормотворчими силами суспільства. Сім'я попереднього етапу - матріархальна залишалася в історичний час лише окремими невеличкими острівцями серед найменш розвинених народів, які в силу різних причин затримались на доцивілізаційній стадії розвитку і зараз майже повністю зникли. Більш життєздатним варіантом, своєрідною перехідною формою від парної до моногамної сім'ї постала полігамна сім'я, яка є в наш час масовою у мусульманських суспільствах.

Головною драмою патріархальної сім'ї стала нерівність прав подружніх партнерів та чоловіче головування у сімейних стосунках. Воно народилося, як зазначалося вище, з економічних обставин, але за законами розвитку ідеологічних концепцій почало обґрунтовуватися всіма можливими світоглядними та організаційними засобами. Особливу участь у цьому взяв найбільш авторитетний ідеологічний інститут суспільства тієї епохи - церква. Вона освятила своїми догматами і авторитетом другорядну суспільну роль жінки, витративши чимало зусиль на доведення її "неповноцінності" і "природності" її підкорення чоловіку. Жінка, - писав свого часу теолог Фома Аквінський, - це швидко зростаючий бур'ян, неповноцінна людина, тіло якої тільки тому швидше досягає повного розвитку, що воно має меншу цінність і що природа менш ним займається.

На рівні законодавчих актів моногамна сім'я також послідовно стверджувала пріоритет чоловічого права. Так, закони Римської імперії дозволяли чоловікові вбити жінку за подружню зраду, в той час, як жінка не мала жодного права якимсь чином покарати чоловіка за аналогічну поведінку. У багатьох країнах світу існував закон, згідно з яким все майно сім'ї у випадку розлучення вважалося власністю чоловіка, хоча в ньому більшу частину складало придане жінки.

Аби краще зрозуміти наслідки впливу патріархальної сім'ї на нашу, сучасну родину, треба ясніше уявляти, яку, власне, сім'ю ми маємо на увазі, оскільки сім'ї представників вищих соціальних верств: дворянства, духовенства; різночинної інтелігенції - істотно відрізнялися характером стосунків від сімей селянсько-міщанського середовища. Тут треба зазначити, що на суспільну мораль і традиції впливали, звичайно, обидва чинники, але історичні умови XX століття визначили явну нерівномірність цих впливів. Серед визначальних історичних умов слід відзначити такі:

абсолютне кількісне переважання на Україні та в сусідніх країнах сімей нижчих соціальних верств і, як наслідок, більш імовірне наслідування сімейних традицій саме цього соціального прошарку;

після встановлення Радянської влади декілька поколінь виховувались у її ідеологічному просторі, який характеризувався ворожнечим ставленням до "буржуазної" культури і всебічною підтримкою народного менталітету та традицій.

Таким чином, ми є безсумнівними спадкоємцями тієї патріархальної сім'ї, яка у наш час усвідомлюється як "народна", і тому нам дуже важливо знати найхарактерніші властивості цієї народної, тобто селянсько-міщанської сім'ї.

Перш за все, треба зрозуміти, для чого створювалася патріархальна сім'я, тобто проаналізувати її функції.

Безумовно, провідною і фундаментальною у патріархальній сім'ї була господарсько-економічна функція. Як відомо, перетворення парного шлюбу у моногамну сім'ю відбулося під впливом тих епохальних змін у способах людського господарювання, яке найбільш пов'язане з розвитком сільського господарства. Моногамна сім'я більшу частину часу свого існування була відвертою і неприхованою економічною операцією. В шлюб вступали не за коханням, з'явилося історично зовсім нещодавно, а для народження дітей, збагачення родинних зв'язків та більш ефективного господарювання. Для задоволення сексуальної потреби або через симпатію до особистісних якостей особи протилежної статі зовсім не обов'язково було вступати до шлюбу.

Досить вагомою для патріархальної сім'ї була функція забезпечення у старості, яке, враховуючи переважну відсутність пенсійного забезпечення, здійснювалося тільки силами сім'ї. Селянин чи міщанин знав, що, якщо не допомога дітей або внуків, його чекає на старості неминуче жебрацтво.

Близькою до господарсько-економічної функції була виробнича функція сім'ї, яка полягала у тому, що селянська або реміснича сім'я поставала виробничим об'єднанням, виробничою одиницею суспільства. В доіндустріальну і частково індустріальну епоху більша частина сільськогосподарчої і промислової продукції вироблялася в цих сім'ях, тому вступ до шлюбу найчастіше означав утворення або зміцнення сімейної виробничої групи.

Однією з центральних стала також функція передачі та наслідування соціального статусу, який, здебільшого, отримувався в сім'ї і який внаслідок низької соціальної мобільності було важко змінити індивідуальними зусиллями. Репутація людини переважною мірою залежала від статусу її сім'ї, що визначало певні правила та традиції сімейної поведінки.

Патріархальна сім'я мала важливу, з точку зору найближчого суспільного осередку і держави, функцію соціального контролю над поведінкою окремої людини. Протягом багатьох тисячоліть, більшої частини історії суспільства, головними механізмами підтримки соціальної дисципліни були настанови, розпорядження, схвалення чи засудження, покарання з боку батьків та інших старших членів сім'ї. Коли після скасування кріпацтва різко посилився процес міграції населення і почали масово розпадатися великі сільські сім'ї, різко зріс і рівень злочинності.

Репродуктивна функція була для патріархальної сім'ї, безсумнівно, однією з важливіших. Звичайно, жінка може народжувати дітей і не знаходячись у шлюбі (що ми все частіше бачимо у наш час), але мораль патріархальної сім'ї суворо засуджувала такі випадки, а позашлюбні діти називалися незаконнонародженими і позбавлялися багатьох прав. Шлюб надавав людям фактично єдину законну і суспільно схвалювану можливість стати батьками. Діти ж були потрібні не тільки для продовження роду, відчуття сенсу життя та як об'єкти задоволення природної потреби у любові та турботі про молодше покоління, що є характерним для нашого часу, але як абсолютно необхідна умова майбутнього матеріального добробуту сім'ї та підтримки у старості.

Патріархальна сім'я майже повністю забезпечувала необхідне в тих умовах виховання дитини, тобто виконувала функцію її соціалізації. Більшість дітей з селянсько-міщанського середовища, як відомо, не отримували навіть початкової освіти, і тому сім'я була основним джерелом їх знань та вмінь у різних сферах життя.

Сім'я виконувала рекреаційну функцію, а її єдиними в цьому суперниками були деякі форми дозвілля типу вечірок, вечорниць або відвідання шинку.

Однією з найбільш природних була сексуальна функція патріархальної сім'ї, оскільки остання була найбільш зручним і морально схвалюваним місцем задоволення статевої потреби.

Патріархальна сім'я мала і психологічну функцію, тобто мусила збільшувати психологічний комфорт людини. Цей комфорт досягався у подружніх стосунках з коханим або просто особистісно привабливим партнером, у тому, що людина знаходилася у доброму сімейному колективі - а сім'я могла бути таким колективом, - у відчутті своєї важливої ролі, скажімо, жінки та матері (а не "зайвого рота" у великій батьківській сім'ї), у позбавленні від одинокості, у можливості постійного спілкування.

Таким чином, патріархальна сім'я відіграла надзвичайно важливу роль у житті окремої людини і суспільства, задовольняючи низку важливих індивідуальних та суспільних потреб, причому провідною, з точки зору особи, поставала господарчо-економічна функція, що відбивалося на мотивах утворення шлюбних спілок і оцінюванні шлюбними партнерами один одного.

Подивимось, як виглядала типова селянська сім'я у ХVІ-ХІХ століттях. В одній родині, під одним дахом мешкали батьки, дорослі одружені сини зі своїми сім'ями, інші родичі. Головою і розпорядником був батько або старший син, а жіночою частиною родини керувала мати або старша невістка. Голова представляв сім'ю у сільській громаді, а також перед державними установами, він вирішував всі принципові питання сім'ї. Невістки опинялися під подвійною владою - свого чоловіка і свекрухи.

Стосунки в сім'ї бували різними в залежності від характерів її членів, але нормальною вважалася сувора влада батька над всіма членами родини, чоловіків над жінками, свекрухи над невістками. Лайка та побиття з їх боку були абсолютно прийнятними та звичними "педагогічними методами". Якщо ж нижча ланка виявляла непокору і старші не могли подолати її своїми силами, вони скаржилися громаді і остання, розібравшись, могла покарати "бунтівників" різками.

Питання про одруження дітей, в переважній більшості випадків, вирішували батьки, причому головними для них були економічні міркування, тобто майновий статус майбутнього зятя або невістки та їхні господарські ділові якості. Часто батьки прагнули рахуватися з бажанням дітей, але, якщо їх вибір здавався їм явно економічно невдалим, то вони не погоджувались, загрожуючи у випадку непокори позбавленням спадщини. Психологія більшості людей того часу робила для них вибір партнера за господарсько-економічними критеріями досить нормальним, прийнятним варіантом вирішення сімейної проблеми.

Авторитет та влада чоловіка підтримувалися офіційними санкціями закону та церкви. Існували деякі неписані, але традиційні, загальноприйняті чоловічі привілеї, які, як показало життя, опинилися в подальшому міцніше законодавчих норм.

Одним з таких привілеїв поставало право на позашлюбні зв'язки. Хоча релігійні моральні норми вимагали вірності від обох партнерів, ніде не вказуючи на якусь різницю, в реальності з самого заснування моногамної сім'ї вимога подружньої вірності стосувалася значно більшою мірою жінки, ніж чоловіка. На чоловічу подружню невірність завжди дивилися "крізь пальці", в той час жіночу аналогічну поведінку тим чи іншим чином суворо засуджували.

Інший чоловічий привілей стосувався розподілу господарської праці. Жіночою вважалася вся домашня робота, доглядання дітей, виготовлення одягу та багато польових робіт і, хоча у чоловіків було не менш фізично важкої праці, за часом жінки були зайняті більше, вони практично не мали вільного часу, в той час, як чоловіки в зимовий період могли мати певне дозвілля. Згідно з існуючою традицією, для чоловіка вважалося ганебним займатися "жіночою" працею, скажімо, прати, готувати їжу, мити підлогу, і тому ані хвороба, ані великий термін вагітності не позбавляв жінку від важких і постійних господарчих турбот. Якщо у селянина чи міщанина не було "чоловічої" роботи, він міг цілий день байдикувати, але йому в голову не приходило допомогти жінці, яка не встигала впоратися зі всією домашньою працею.

Патріархальна сім'я не залишалася незмінною, вона розвивалася і поступово набувала все більш демократичного характеру. Так, наприклад, у XIX столітті все більш масового характеру набув процес відділення молодих сімей від великої батьківської родини, і взагалі патріархальна влада голови сім'ї значно пом'якшилась. Найбільш суттєвими чинниками змін стали скасування кріпацтва, розвиток капіталістичної економіки, зростання міст та збільшення міського населення, майнове розшарування селянства, зменшення впливу сільської громади. Певну частину стали складати робітничі сім'ї, в яких вплив патріархальних традицій був значно меншим, ніж у селянському середовищі. Рух за жіночу емансипацію, який з XVIII століття все більш поширювався у західноєвропейських країнах, стимулював аналогічні процеси також в Україні.

Після встановлення Радянської влади відбулися значні зміни у нормативній базі та фактичному становищі української сім'ї. Усунення шлюбів за розрахунком, нерівноправності та економічної залежності жінки в сім'ї стали принциповими моментами радянської сімейної політики. Жінка отримала всі рівні з чоловіками права: політичні, на освіту, на працю і на рівну заробітну плату, на рівне становище у сім'ї. Принциповим положенням нового законодавства про сім'ю стало право на розлучення, якого не було в Російській імперії. Всі нормативні перешкоди на шляху встановлення демократичних подружніх стосунків були рішуче усунені раз і назавжди. Радянська влада проводила значну роботу, спрямовану на усунення таких пережитків патріархальних відносин, як груба чоловіча влада, несправедливий поділ домашньої праці, чоловіче пияцтво тощо.

Більша кількість жінок почала працювати на підприємствах та у державних установах, після чого на чоловіка лягала практично вся домашня робота. Але рівень розлучень у 1920-50 роках був досить низьким внаслідок традиційного негативного ставлення населення до цієї міри вирішення сімейних проблем. Особливо непопулярним було подання на розлучення з боку жінки, це розцінювалось оточуючими як легковажний і навіть аморальний вчинок.

Незважаючи на інерцію патріархальних традицій радянська сім'я вже у 1930-50 роках являла собою нове явище, яке можна назвати сім'єю перехідного періоду. Основні і принципові зміни, що відбулися в ній, можна представити таким чином:

З багатопоколінної, великої родини вона перетворилася, у більшості випадків, на нуклеарну, тобто складається з батьків і дітей.

З багатодітної сім'я перетворилася на малодітну, з однією чи двома дітьми.

Якщо в патріархальній сім'ї функції та обов'язки подружжя були чітко розподілені, то в новій сім'ї такої чіткості немає, що стосується, в першу чергу, становища жінки. До своїх традиційних обов'язків домогосподарки та виховательки вона додала обов'язок такої самої робітниці, як і чоловік. Чоловіки також стали більше включатися у виховну діяльність, але далеко не достатньо, що створює типову проблему у сімейних стосунках.

Традиційне та різко виражене головування чоловіка, яке стверджувалося законом, релігією та традиціями, змінилося на значно більш бархатні стосунки, на відсутність відвертих чоловічих домагань на сімейну владу. Проте боротьба за головування у сім'ї часто ведеться у прихованій формі, що є однією з основних причин подружніх конфліктів.

Особливо рішучі зміни у характері сімейних стосунків почалися в кінці 50-х, на початку 60-х років XX ст. Цей період мав цілий комплекс обставин: закінчення післявоєнної відбудови господарства, досягнення технічного прогресу, що призвело до різкого зростання міст, і, відповідно, більшого розповсюдження більш сучасного сімейного побуту, більш сучасних подружніх стосунків. Якщо у 20-50-х роках у містах було багато непрацюючих заміжніх жінок-домогосподарок, то у 60-х роках більшість жінок цієї категорії включилася у виробництво. За роки Радянської влади психологія жінки змінилася таким чином, що бути домогосподаркою стало непопулярним, і жінки прагнули працювати навіть тоді, коли їхні чоловіки добре матеріально забезпечували сім'ю.

Настав час, коли жінки зрівнялися з чоловіками за рівнем загальної і професійної освіти, тобто була досягнута не тільки рівність прав, але й приблизна рівність можливостей. Здавалося би, досягнуто те, про що всі прогресивні люди мріяли, за що боролися останні століття; здавалося, що для подружньої гармонії зроблено все необхідне. Але, як не дивно, рівень розлучень піднявся.

1.2 Функції сучасної сім'ї

Існує безліч понять «сім`я». Усі вони відбивають той стан у теорії соціальної роботи, коли предметом її вивчення стає сім`я як соціальний інститут, мала група й система взаємовідносин.

Сім`я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства та виконує в ньому такі функції:

Матеріально - економічну функцію сім`ї становлять її бюджет, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил. Переважна більшість сімей має життєвий рівень нижче прожиткового мінімуму; більше 50 % цих сімей перебувають за межею бідності, а прибуток молодої сім`ї у двічі нижчий за необхідні потреби. Крім того, чимало молодих людей не зайнято або не повністю зайнято у системі суспільного виробництва внаслідок його кризового стану, скорочень, мають нестабільні заробітки. Тому, щоб утримувати сім`ю, люди змушені займатися так званою комерційною діяльністю. Особливо важко сім`ям, які виховують малих дітей, неповним, багатодітним сім`ям. Ці явища стають причиною зубожіння сімей, що позначається на здоров`ї членів сім`ї, їх інтелектуальному розвитку, а в майбутньому - на розвитку суспільства, генофонді країни.

Житлово - побутова функція - це забезпечення сім`ї житлом, ведення домашнього господарства, організація домашнього побуту. Ця функція тісно пов`язана з попередньою. Лише 5 -7 % молодих сімей, що беруть шлюб, забезпечені власним житлом. Через 5 років спільного проживання власне житло мають 23 % молодих сімей, інші або проживають з батьками, або наймають (48,5 відсотка) окрему квартиру чи кімнату в гуртожитку (особливо це стосується студентської сім`ї). Молоді сім`ї навіть не мають чітких перспектив щодо одержання житла.

Отже, в активний період життя, сприятливий для здобуття професії, вдосконалення професійних якостей, народження та виховання дітей, молода сім`я не має належних економічних та побутових умов для свого становлення, нормального розвитку здорового покоління.

Репродуктивна ( демографічна ) функція полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей. Мається на увазі відтворення не тільки кількісне, а й якісне (народження фізичного і психічно здорового покоління, без біологічних і психічних аномалій). Для відтворення населення та його природного приросту кожна сім`я повинна мати двох - трьох дітей. Статистичні дані свідчать про те, що особливістю сучасної молодої сім`ї є її малолітність (більшість сімей, десь біля 52 % має одну дитину), бездітність, відкладання народження дітей на невизначений період.

Отже, скрутні матеріально - економічні та житлово-побутові умови існування молодої сім`ї негативно відбивається на відтворенні населення України, що в свою чергу певний час справлятиме негативний вплив на загальний розвиток суспільства: не вистачатиме робочих рук, спостерігатиметься недостатній розвиток науки, подальше зменшення кількості населення тощо. Складність ситуації, у якій перебуває зараз молода сім`я, негативні явища, що мають місце в молодіжному середовищі (алкоголізм, наркоманія, захворювання, що передаються статевим шляхом) позначається і на якісному відтворенні населення.

Комунікативна функція сім`ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно - емоційного відтворення сил членів сім`ї, внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім`ї та оточуючого мікро і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім'ї - це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якостей взаємостосунків членів сім'ї. Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату - згрунтованість членів сім`ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім`ю та кожного її члена. Велике значення для психологічного клімату сім`ї має внутрісімейне спілкування. У такій сім`ї наявне бажання разом проводити вільний час, вихідні дні, відпустку. Вона відкрита як для внутрісімейного ( між подружжя, подружжям і дітьми, подружжям і батьками), так і для поза сімейного ( з друзями, сусідами, знайомими) спілкування, створює душевний комфорт, рятує від нервових перевантажень.

Знервованість, відсутність побутових вигод, постійна роздратованість, грубість, сварки, призводять до негативного емоційно - психологічного мікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють депресивні стани, дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціонально вирішувати матеріально - економічні та житлово - побутові проблеми, сексуальна дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальної поведінки, наявності у членів сім`ї таких якостей особистості, як ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, не бажання поступатись власними інтересами, зручностями, заради ближнього.

Останнім часом у сім'ях, особливо молодих, спостерігається багато розлучень. В умовах соціально - психологічного стресу молодь по суті не підготовлена ні морально, ні матеріально до створення сім`ї, не бажає мати дітей. За статистичними даними в Україні розпадається кожний другий - третій шлюб. На Кіровоградщині розпадається третина молодих сімей, які живуть разом до п`яти років; у Донецькій області за останні роки зареєстровано 82298 шлюбів, а розпалося за цей період - 54193. Така ж картина спостерігається на Полтавщині та інших регіонах України, при чому цифри постійно зростають.

Крім того, стали поширеними деформовані шлюбно - сімейні процеси: молодь не хоче офіційно реєструвати шлюб, народжувати дітей, відкладаючи це до кращих часів. Усі ці явища призводять до зростання кількості позашлюбних дітей серед дуже молодих матерів.

Виховання дитини одним з батьків, переважно матір'ю, негативно відбивається на формуванні особистості як хлопчика, так і дівчинки. Розпаданню шлюбів сприяють не тільки складні матеріально - економічні та житлово - побутові умови сім'ї, а й медично - соціальна, соціально - психологічна і психолого - педагогічна непідготовленість молоді до сімейного життя, невміння раціонально розв'язувати сімені проблеми і запобігати конфліктним ситуаціям, відсутність правових, юридичних, медичних, економічних, сексологічних, наркологічних і психолого - педагогічних знань, необхідних для молодого подружжя.

Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціального досвіду. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здорові інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя, поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їхнього психічного здоров'я, вироблення навичок санітарно - гігієнічної культури. Ця функція - одна з найважливіших. Її мета - передати підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок, необхідних для морального життя. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від матеріальних і побутових умов, чисельності та структури сім'ї, взаємостосунків, які складаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їх педагогічної культури, специфіки самого процесу.

Соціальна ситуація, у якій перебуває сучасна молода сім'я, призводить до того, що, виховуючи дітей батьки стикаються з цілим рядом проблем. Зважаючи на те, що суспільством ставиться завдання посилити сімейне виховання, школа та соціальні служби мають допомагати сім'ї створенні нормальних психолого - педагогічних та емоційно - моральних умов для повноцінного виховання дітей. Вимога сучасного суспільства поліпшити якість сімейного виховання та підвищити відповідальність батьків за виховання дітей часто стикається з проблемою матеріальної незабезпеченості сім'ї, зосередженості батьків на пошуках коштів для того, щоб, насамперед, забезпечити їх нормальним харчуванням, одягом, тобто задовольнити фізичні потреби дитини. Внаслідок цього духовний розвиток дитини залишається часто поза увагою батьків, на нього вже не вистачає ні сил, ні часу.

Крім того сім'я потребує допомоги і в питаннях спілкування батьками, родичами, особливо з тими, з яким вони разом проживають.

Соціальної, педагогічної та психологічної допомоги потребують також сім'ї грипи ризику, до яких на даному етапі розвитку суспільства ми відносимо багатодітні сім'ї, одиноких матерів, неповнолітніх матерів, сім'ї з дітьми - інвалідами, батьками - інвалідами, малозабезпечені сім'ї.

Рекреативна функція сім'ї-- це організація вільного часу та відпочинку сім'ї. Вона виконує роль збереження сім'ї як цілісної одиниці, зміцнює сім'ю, закріплює кращі традиції, має велике значення у вихованні дітей, емоційному єднанні подружжя. Крім того, ця функція має значення для розвитку інтересів і потреб особистості, виконує культурну роль, формуючи, розвиваючи та виховуючи культурні, моральні й духовні цінності та норми. У стабільній сім'ї ця функція постійно трансформується й розвивається. У дезорганізованих сім'ях ця функція по суті руйнується або виконується частково.

Проблема реалізації рекреативної функції молодої сім'ї полягає в тому, що зараз обмежені умови для раціонального проведення вільного часу. Адже фінансові проблеми, не дають можливості відвідувати кіно, театри, концерти, виставки, музеї, кафе і ресторани, реалізовувати свої потреби у відпочинку, оздоровлювати сім'ю в санаторії, будинках відпочинку, на морі, відправляти дітей у літній табір, мандрувати. Найреальніший спосіб відпочинку -- поїхати до батьків у село, родичів або знайомих. Отже, сім'я має дуже обмежені можливості для духовного розвитку своїх членів. Незадовільні житлові умови сучасної молодої сім'ї і вимушеність проводити своє дозвілля здебільшого вдома можуть призводити до роздратованості, негативного стереотипу поведінки в сім'ї.

Всі функції між собою тісно пов'язані. Неможливість виконання сім'єю однієї функції веде за собою прорахунки у виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної життєдіяльності сім'ї необхідна державна політика, яка має бути спрямована на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного потенціалу сім'ї, і має прагнути до того, щоб найменша кількість сімей потребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо. Для цього слід постійно стимулювати внутрішні резерви сім'ї (економічні, демографічні, виховні, рекреативні), а також допомагати реалізувати їх.

1.3 Типологія та робота з різними типами сімей

Успішність соціальної роботи з сім'ями забезпечується завдяки врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншого типу, має свої типові особливості, а значить потребує різних видів соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слід зазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою не розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу визначення типології сімей. Проте визначення типів сімей необхідне для практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді. Класифікація типів сім'ї може бути побудована на різних засадах, за різними критеріями, ознаками тощо.

Класифікаційна ознака	Вид сім'ї
За продуктом тривалого історичного розвитку	Патріархальна традиційна сім'я Нуклеарна сім'я Мала сім'я (з двох осіб): не повна, материнська, «порожні гнізда», проміжна
За продуктом соціально - антропологічного розвитку за формою сім'ї за формою шлюбу за зразком розподілу влади за вибором партнера	Нуклеарна сім'я Розширена сім'я Моногамна Полігамна Полігінна Поліандрінна Групова Патріархальна Матріархальна Егалітарна Екзогамна Ендогамна
за вибором місця проживання за походженням (родовід і засіб успадкування майна)	Неолокальна Патрілокальна Матрілокальна Родовід по чоловічій лінії Родовід по жіночій лінії Двосторонній родовід
За національним (етнічним) складом	Однонаціональна сім'я Міжнаціональна сім'я Сім'я громадян різних держав Сім'я осіб різного віросповідання
За функціонально - конфліктним підходом	Нуклеарна сім'я Багатодітна сім'я (повна і неповна) Молода сім'я Літня сім'я фактичного шлюбу Маргінальна сім'я Проблемна сім'я
За соціально - педагогічним підходом за структурою за матеріальною забезпеченістю за місцем проживання за особливими умовами сімейного життя за сімейним станом за типом панування в сім'ї за кількістю дітей і за наявністю нерідних дітей за якістю сімейних взаємин	- Повна сім'я Неповна сім'я З дуже високим матеріальним статком Із високим матеріальним статком Із середнім матеріальним статком (забезпеченням) Із низьким матеріальним статком (малозабезпечена) Сім'я, що перебуває за межею бідності Міська сім'я Сільська сім'я Віддалена сім'я Студентська сім'я Дистантна сім'я Позашлюбна сім'я Молода сім'я Сім'я середнього шлюбного віку Зріла сім'я Демократична(партнерська)сім'я Авторитарна (домінаторна) сім'я - Бездітна сім'я Малодітна сім'я Багатодітна сім'я Опікунська сім'я Прийомна сім'я Благополучна сім'я Неблагополучна (конфліктна; з алкогольно - чи наркозалежними членами) аморальна; низько культурна; маргінальна тощо
За зазначенням життєвих утруднень	Сім'я біженців і змушених переселенців Малозабезпечена сім'я Сім'я із надлишковим утриманським навантаженням Сім'я, що виховує дітей - інвалідів Неповна сім'я Сім'я військових термінової служби Безробітна сім'я Сім'я, що проживає в депресивному регіоні Мінімізована сім'я «Альтернативна» сім'я Сім'я з ознаками алкогольної або наркотичної залежності Сім'я з агресивним поводженням, асоціальним способом життя, виштовхуванням дітей на вулицю

Таким чином, згідно з поданою класифікацією існує багато типів сім'ї. Клієнтом соціальної роботи може стати сім'я будь-якого типу, а рівень потреби в соціальній підтримці, її конкретне утримання, види допомоги, якої потребують або можуть потребувати сім'ї, що належать до різного типу, мають бути різними.

Соціальний працівник, який працює з сім'єю, як правило, орієнтується на відповідну її модель.

Моделі соціальної роботи з різними типами сімей. Існує досить велика кількість моделей соціальної роботи з різноманітними типами сімей. У вітчизняній теорії й практиці соціальної роботи з різноманітними типами сімей як зразок може бути запропонована модель І. Трубавіної.

1.Бездітна сім'я

Проблема - у здатності членів подружжя мати дітей або пошук прийомної дитини. Напрями роботи: подолання однобічної спрямованості членів сім'ї мати дитину (залучення їх до фасилітаторства, волонтерства, благочинності, просвіти); профілактика девіантної поведінки членів сім'ї, надання інформаційно-консультативної допомоги; організація груп за інтересами, груп взаємопідтримки, організація дозвілля й спілкування.

Форми роботи: клуби, секції, походи, спільне відзначення свят, індивідуальні консультації, відеолекторії, телефони Довіри тощо.

2. Багатодітна сім'я

Це сім'я, яка має трьох і більше дітей.

Проблема такої сім'ї: матеріальне забезпечення дітей, нестабільність статусу в громадській свідомості, соціально-рольова нестабільність у сім'ї, наявність споживацьких життєвих установок.

Напрями роботи: навчання сімейного бізнесу, інформування про права сім'ї та дітей, організація дозвілля, відпочинку й спілкування батьків і дітей, представлення інтересів багатодітних сімей, організація підготовки й перепідготовки членів сім'ї.

Форми роботи: курси, семінари, клуби, круглі столи, консультпункти, «гарячі» телефонні лінії, лекторії.

3. Малодітна сім'я

Проблема: внутрішньосімейне спілкування, наявність егоцентричних якостей у дитини, проблема авторитету й лідерства членів подружжя.

Напрями роботи: формування тендерної рівності, культури спілкування в сім'ї, інформування про права членів сім'ї в самій родині, профілактика сімейних конфліктів, формування власної моделі сімейного виховання й коригування моделі сімейного життя, просвітительство з проблем родинного виховання.

Форми роботи: тренінги, консультпункти, вечори запитань і відповідей, розповсюдження серед батьків і дітей брошур, буклетів; лекторії, тематичні передачі з проблем родинного виховання й сімейнихконфліктів на радіо, ТБ; виставки педагогічної літератури.

4.Молода сім'я

Проблема - в адаптації подружжя до сімейного життя, вироблення спільної моделі сімейного життя, відокремлення від батьківських сімей, розподіл соціальних ролей та оволодіння різними функціями сім'ї.

Напрями роботи: формування тендерної рівності в сім'ї, запобігання насильству в сім'ї, просвітительство з прав та обов'язків членів сім'ї й молодої сім'ї, в суспільстві; запобігання сімейним конфліктам, планування сім'ї, допомога в працевлаштуванні.

Форми роботи: ярмарки професій, курси, тренінги, семінари, лекторії, передачі з проблем молодої сім'ї на ТБ, радіо, консультпункти, виїзні консультації, вечори запитань і відповідей, громадські приймальні тощо.

5. Неповна сім'я

Проблема - в адаптації до нового статусу в соціумі, проблема виховання дітей за відсутності когось із батьків; матеріальні умови життя таких сімей, можливість розвитку в батьків і дітей девіантностей типу: «нерозвиненість батьківських почуттів», «емоційне відторгнення», комплексу неповноцінності в дітей чи батьків.

Напрями роботи: формування позитивного мислення, профілактика помилок у родинному вихованні, просвітництво з прав сім'ї та дітей, корекція стосунків сім'ї та її членів з мікросередовищем, допомога в навчанні та працевлаштуванні дітей і батьків з неповної сім'ї.

Форми роботи: групи підтримки чи самодопомоги, лекторії, консультпункти, тренінги, семінари, курси, ярмарки професій, громадські оплачувані роботи для дітей, організація предметного дозвілля та спілкування, а також відпочинку дітей і батьків.

6. Первинна сім'я

Проблема: вироблення власної моделі родинного виховання, яка відрізняється від батьківської, перерозподіл ролей та обов'язків у сім'ї у зв'язку з появою дитини.

Напрями роботи: батьківське просвітительство, робота з укріплення подружніх стосунків, формування тендерної рівності, запобігання насильству в сім'ї, допомога в працевлаштуванні сім'ї, організація дозвілля й відпочинку сім'ї.

Форми роботи: школи молодих батьків, клуби сімейного спілкування, спільне відзначення свят, розваги, ігри, тренінги, лекторії, передачі на ТБ, вечори запитань і відповідей, виставки педагогічної літератури, консультпункти тощо.

7. Вторинна сім'я

Проблема : згасання подружніх почуттів при накопиченні проблем у сім'ї, у вихованні дітей; збільшення самостійності дитини й унаслідок цього - конфлікт між батьками й дітьми; конфлікти між чоловіком і дружиною з приводу самостійності дітей, їх виховання.

Напрями роботи: корекція сімейних стосунків, формування толерантності, культури спілкування в сім'ї, профілактика насильства в сім'ї, батьківське просвітництво, організація дозвілля, відпочинку й спілкування членів сім'ї.

Форми роботи: сімейні клуби, конкурси, походи, вікторини, змагання, курси сімейного бізнесу, тренінги, лекторії на замовлення, сімейні свята, консультпункти, телефони і пошта Довіри, виставки педагогічної літератури тощо.

8. Позашлюбна сім'я

Проблема :неоформлені стосунки, що позначаються на обов'язках щодо членів сім'ї, відносинах із мікросередовищем; відсутність чітких уявлень про майбутнє сім'ї, нерозуміння в мікросередовищі, напружене очікування визначеності подружніх стосунків.

Напрями роботи: пропаганда сімейного способу життя, просвітництво з прав сім'ї та її членів, запобігання відмовам матерів від позашлюбних дітей.

Форми роботи: передачі на радіо, ТБ, відеолекторії, консультпункти, телефони й пошта Довіри, притулки для жінок і дітей, розповсюдження буклетів, брошур.

9. Вторинношлюбна сім'я

Проблеми: ефект «ореолу» (стереотипи переваг попереднього чоловіка чи дружини порівняно з новим партнером), психологічний захист членів сім'ї, адаптація нового члена сім'ї до інших, взаємостосунки колишніх і теперішніх членів подружжя між собою і дітьми, з мікросередовищем; розвиток особистості дитини й формування в неї моделі сімейного життя.

Напрями роботи: подолання агресивності з боку колишніх членів сім'ї, профілактика дитячої депресії, девіантної поведінки дітей в умовах різноманітних вимог батьків, насильства в сім'ї, подолання ворожості матері в ставленні до дітей, які схожі на колишнього чоловіка (і навпаки), допомога в адаптації сім'ї до нової структури, пропагування сімейного способу життя, корекція внутрішньосімейних стосунків і відносин сім'ї з мікросередовищем, формування гендерної рівності. Форми роботи: консультпункти, клуби сімейного спілкування, підліткові клуби, гуртки, лекторії на замовлення, телефони й пошта Довіри, групи взаємо- і самопідтримки, тренінги, курси, семінари.

10. Міжнаціональна сім'я

Проблеми: - у взаємовідносинах сім'ї з мікро - та мікросередовищем, у виборі дітьми національної приналежності, виборі батьками традицій, освіти, релігії, громадянства дітей; у ставленні членів сім'ї до національних і релігійних цінностей, до спілкування із співвітчизниками.

Напрями роботи: просвітництво батьків і дітей, консультування, корекція сімейних стосунків, профілактика насильства в сім'ї, формування культури спілкування, толерантності, гендерної рівності, організація на основі національних традицій і загальнолюдських цінностей дозвілля й відпочинку сімей.

Форми роботи: тренінги, курси, семінари, передачі на ТБ, радіо, спільне відзначення національних і державних свят, групи підтримки й самодопомоги, консультпункти тощо.

11. Дискантна сім'я

Деякі дорослі члени сім'ї перебувають на відстані від неї з різних причин: заробітки, ув'язнення, лікування, неспроможність утримувати сім'ю, а також тимчасова передача дітей до інтернату.

Проблема: епізодичність виховних впливів на дітей, брак сімейних стосунків, що призводить до «емоційного відторгнення» батьків дітьми, протиставлення батьківського ставлення до дітей, непорозуміння дітей з мікросередовищем, неузгодженість поглядів батьків на виховання дітей.

Напрями роботи: адаптація членів сім'ї до зустрічей і нових розлучень,

стабілізація і корекція внутрішньосімейних стосунків, допомога в організації спілкування на відстані, організація груп взаємопідтримки, самодопомоги, залучення дітей до культурно - дозвільневої діяльності, профілактика сімейних конфліктів.

Форми роботи: консультпункти, групи само- і взаємодопомоги, гуртки за інтересами, клуби спілкування, спільне відзначення свят, благодійні акції, екскурсії, походи, тренінги.

12. Вторинний шлюб

Проблема: діти вийшли з сім'ї, почали самостійне життя; батьки лишилися сам на сам з усіма негараздами, що супроводжують літніх людей: підірваним здоров'ям, згаслими почуттями, відсутністю роботи, але зі звичкою самоутверджуватися в житті.

...