Сім'я як фактор соціалізації особистості

Напрями роботи - допомога в пошуку нових життєвих цілей, збереженні здоров'я, у турботі одне про одного; формування толерантності, емпатії, культури спілкування в сім'ї; організація спілкування, дозвілля й відпочинку сімей.

Форми роботи: клуби, секції здоров'я, групи взаємо- і самопідтримки, тематичні круглі столи, передачі на ТБ, радіо, волонтерська допомога вдома, буклети, брошури, виставки літератури з питань цінностей тощо.

13. Різнорідна сім'я

Соціально-гетерогенна сім'я, у якій існує різне освітнє та соціальне становище чоловіка й дружини.

Проблема: полягає в самореалізації членів сім'ї, неузгодженості поглядів, цінностей, цілей подружжя, у сімейних негараздах, що виявляють себе через ревнощі, підозри; наявність у кожного з членів подружжя власних інтересів і власного мікросередовища; лідерство одного з членів сім'ї в поєднанні з авторитарним стилем спілкування викликає негативне ставлення та опір з боку інших членів сім'ї; діти або несамостійні, неініціативні, або відрізняються певною девіантною поведінкою; стосунки між батьками й дітьми напружені й ґрунтується на обов'язку, відповідальності, а не на щирості, довірі, любові, повазі. Напрями роботи: допомога членам сім'ї в професійній та особистій самореалізації, профілактика сімейних конфліктів, формування гендерної рівності, толерантності, культури спілкування в сім'ї; організація сімейного дозвілля й предметного спілкування, просвітництва батьків, профілактика девіантної поведінки членів родини, ознайомлення їх із правами дітей і дорослих у сім'ї.

Форми роботи: тренінги, семінари, консультпункти, «гарячі» телефонні лінії, телефони Довіри, лекторії, курси підвищення кваліфікації, клуби дівочі, жіночі тощо.

14. Складна сім'я (патріархальна)

Проблема - у самостійності дорослих дітей пристосування нових членів сім'ї до налагодженого життєвого укладу сім'ї; формування моделей сімейного життя й виховання дітей в умовах існуючих традицій, авторитету старшого покоління, лідерства в розв'язанні загальносімейних завдань; можливість появи девіантності типу «виховання невпевненості», спілкування члені сім'ї з мікросередовищем.

Напрями роботи: просвітництво батьків, інформація про права сім'ї в суспільстві й права дітей у сім'ї, профілактика насильства в сім'ї, формування гендерної рівності, толерантності, культури спілкування, створення умов для самореалізації непрацюючих членів сім'ї через залучення їх до громадської діяльності, благодійних акцій; організація дозвілля, спілкування за інтересами.

Форми роботи: клуби, гуртки, сімейні та державні свята, вечори відпочинку, розваги, ігри, конференції, круглі столи з питань молодіжної та сімейної політики тощо.

15. Опікунська сім'я

Проблеми: соціальний статус опікунів - робітники, службовці, пенсіонери; він є мало оплачуваним і вимагає додаткових пошуків роботи; вік - половина опікунів має за плечима більш ніж 50 років, найчастіше, це бабусі; відсутність досвіду виховання нерідних дітей і проблеми адаптації цих дітей в опікунській сім'ї та новому мікросередовищі, прискорення підготовки дітей до дорослого життя: у 18 років вони мусять уже самостійно розв'язувати всі життєві проблеми, мати роботу, житло.

Напрями роботи: підготовка опікунів до виховання й догляду за дітьми, підготовка рідних і нерідних дітей до входження в опікунську сім'ю, адаптація сім'ї в мікросередовищі, а нерідної дитини - у сім'ї та школі, супровід опікунської сім'ї, підготовка сім'ї до виходу з неї дитини, яка перебуває під опікою, підготовка дитини до самостійного життя.

Форми роботи: тренінги, семінари, кругли столи, сімейні вечори, рейди - перевірки, екскурсії, виставки педагогічної літератури тощо.

16. Сім'ї, де є засуджені батьки, інші члени сім'ї

Проблема - у незадоволеності дитини відсутністю батька, у відповідному ставленні матері до відсутнього батька, яке вона переносить на дитину, негативне ставлення

мікросередовища до такої сім'ї, насильство щодо дітей у сім'ї.

Напрями роботи: допомога в організації контактів між членами сім'ї, профілактика негативних явищ і девіантної поведінки, запобігання насильству в сім'ї, адаптація сім'ї в мікросередовищі, корекція внутрішньосімейних стосунків, організація предметного дозвілля й відпочинку дітей, формування позитивного мислення у членів сім'ї, впевненості у своїх силах і позитивного ставлення до засуджених.

Форми роботи: зустрічі членів сім'ї, бесіди, тренінги, консультпункти, рейди - перевірки, групи взаємопідтримки.

Глава II. Пріоритетні соціально-педагогічні напрями роботи фахівця з проблемними сім'ями

2.1 Проблеми сучасної сім'ї

Сучасна сім'я переживає важкий етап еволюції, знижується її соціальний статус. Щорічно зменшується відтворення сім'ї на 15 - 20 %. Стабільно збільшується число розлучень. Тривалість сімейного життя зменшується: кожен третій шлюб розпадається, не проживши разом п'яти років.

Сьогодні не має української сім'ї як такої собі. Сьогодні є сім'ї бідні, багаті, середнього достатку і убогі, які стоять на межі виживання.

Найбільш актуальними проблемами сучасної сім'ї є:

1. Житлова проблема. якщо раніше молоді сім'ї могли отримати державну квартиру чи кімнату ,зняти житлову площу було реально, то зараз це коштує дуже дорого. Раніше в багатьох випадках купляти квартири допомагали батьки, а тепер лише не велика кількість батьків може зробити це. І молодій сім'ї приходиться брати великі кредити, а це вже гроші не в родину, а на сплачування кредиту. Крім того, існує прямий зв'язок між погіршенням житлових умов і загостренням сімейних конфліктів. Чим погані житлові умови, тим складніше найти оптимальний варіант вирішення конфлікту ( але покращення житлових і матеріальних умов не завжди веде до укріплення сім'ї).

2. Фінансово - економічна проблема. Фінансово - економічні труднощі, особливо випадає на малозабезпечених, многодітних сімей. Зношення одягу і взуття, вихід із строю побутової техніки, знижує стандарти споживання майже всіх сімей. Якщо 2/3 сімейного бюджету витрачається на їжу, то купівля предметів довгострокового користування стає неможливим.

Місяці і роки, які молода мама проводить, наглядаючи за дитиною, автоматично переводить сім'ю в малозабезпечену. Ще трудніше, якщо дитина народжується в одинокої матері чи сім'я розпалася незадовго після її народження.

Держава прагне оказати допомогу у вихованні дітей. Однак, по - перше, коштів не достатньо, по - друге, кошти не завжди використовуються раціонально. Так, видача грошей матерям, діти яких не відвідують дитячих закладів, лягає тягарем на бюджет, але не вирішує соціальних проблем матерів.

3. Проблема зайнятості й безробіття, з однієї сторони, і проблема жіночої зайнятості й подвійної завантаженості, з іншої. Подвійна завантаженість жінок, тобто їхня участь у суспільній праці й переважне виконання ними обов'язків по побутовому обслуговуванню будинку й сім'ї - це проблема, що усвідомили й почали вивчати досить давно. Всесвітній характер цього процесу підтверджується усе більше широким поширенням типу «бікар'єрної» сім'ї, у якій обоє партнера орієнтовані на успіх.

Якщо проаналізувати прагнення жінок роботать, то в ньому можна знайти наступні складові. По-перше, економічна, змушеність коли заробітку чоловіка не вистачає, а тим більше, якщо жінка - єдиний годувальник сім'ї.

Другий фактор, що змушує жінок триматися за роботу - соціально-економічна нестабільність, невпевненість у завтрашньому дні своєму або своєму суспільстві. Безробіття, потрясіння, аварії й збройні конфлікти роблять життя кожної людини як ніколи схильної до численним випадкам. Побоювання залишитися вдовою з дітьми на руках рухає жінкою, а збільшує, це побоювання загальна нестабільність сім'ї, коли на три шлюби у великих містах - два розлучення .

Не заперечуючи важливості цих факторів, не можна забувати й того, що робота для жінки - це місце, де можна виявити свої здібності, це і сфера спілкування, у якій до жінки ставляться не рідко з більшою повагою, ніж вдома.

У точній відповідності із прогнозами, жінка стала жертвою своїх сімейно-материнських обов'язків, пов'язаних з дітонародженням пільг, відпусток тощо, першою стає клієнтом біржі праці, де понад 80% становлять жінки. Втім важко припустити, що жіноче безробіття - це шлях вирішення проблеми подвійної жіночої зайнятості. В ідеалі жінка повинна мати право вибирати програму розвитку по лінії кар'єрного самоздійснення, або по лінії чисто сімейних обов'язків, або того й іншого одночасно. А суспільство повинне створювати їй можливості для просування й для сполучення сімейних і ділових обов'язків.

4. Проблема планування сім'ї. Протягом тисячоріч біологічна продуктивність, що ввійшла в традицію, закріплена релігійними догмами й установками, визначала кількість дітей у сім'ї.

Сьогодні соціально-економічні умови кардинально змінилися. Багатодітні сім'ї зустрічаються частіше в сільській місцевості. У містах багатодітні сім'ї частіше характерні для батьків з невисоким рівнем освіти й некваліфікованих спеціальностей. Бувають, звичайно, виключення, але тенденцію до малодітності або навіть бездітності можна вважати стійкою. Труднощі, що загострилися, перетворили цю загальносвітову тенденцію, характерну для розвинених країн, у стрімке зниження народжуваності.

Демографічна депресія характеризується надзвичайно більшими показниками: до 30% у рік, що призводить до депопуляції, тобто перевищенню смертності над народжуваністю.

Але, крім усього іншого, і нормальний процес скорочення народжуваності, і демографічна депресія нагадують про те, що регулювання кількості народжених дітей проводиться самим невартим цивілізованого суспільства способом - абортом. Ця медична маніпуляція може обернутися ускладненням або загибеллю жінки навіть у медичних умовах. До того ж, це перспектива наступної безплідності, важкого морально-психологічного потрясіння для жінки, пов'язаного із внутрішньою кризою й зовнішнім осудом її дій.

Із глобальної проблеми (планування сім'ї) випливає ряд інших. Серед них: проблема небажаних дітей, що є не тільки морально - психологічною, але й соціальною проблемою. Такі діти - перші кандидати на роль «соціальних сиріт», мешканців дитячих будинків, та й, залишившись у сім'ї, вони несуть на собі вантаж, емоційної відкинутості, стають жертвою сімейної жорстокості або байдужості.

Особлива розмова про народження дітей у неповнолітніх матерів. Процес акселерації прискорив гормональне й фізичне дозрівання підлітків, у той час як тривала й турботлива опіка сім'ї приводить до далеко не раннього духовного дозрівання. Тому справою першорядної важливості для соціального педагога варто вважати можливо більше широке розповсюдження медико-соціальних знань і всіляку пропаганду сучасних безпечних засобів контрацепції, а також надання соціально-психологічної допомоги підліткам і їхнім батькам.

5. Внутрісімейна жорстокість. Більшість убивств у нашій країні відбувається на побутовому ґрунті. Збільшується кількість дітей, що надійшли в лікарні, що стали жертвами жорстокого звертання з боку батьків. Зростає число дітей, які біжать із будинку, не в силах винести жорстокого звертання батьків. Росте число соціальних сиріт - тобто дітей, що потрапили на піклування держави при живих батьках або хоча б одному з них.

У сучасних умовах теоретично можна прогнозувати ріст внутрісімейної агресії. Немилосердне суспільство б'є сім'ю. Немилосердна сім'я б'є слабких своїх членів. За закордонними даними, таке насильство збільшується в періоди соціальних загострень. Жертвами його, як правило, стають жінки (95% випадків) і діти (біля 70% випадків).

Створюються тимчасові притулки для жертв жорстокого звертання з боку чоловіків, надається юридична допомога. Але практика показує, що жінці, не так просто покинути жорстокого чоловіка - тут і несхвальна реакція суспільної думки, і фінансова залежність від чоловіка, і побоювання за майбутність свою й дітей. У нашому суспільстві існують всі ці фактори. Громадськість, правоохоронні органи вкрай неохоче займаються внутрісімейним насильством. Спеціальні притулки, соціальні готелі для таких жертв тільки починають функціонувати, причому їхня діяльність неймовірно ускладнюється фінансовими факторами, труднощами з виділенням приміщення тощо.

Перелік проблем сучасної сім'ї можна було б продовжити. У практиці соціально-педагогічної роботи із сім'єю важливо виділити як загальні соціальні
проблеми, характерні для більшості сімей даного суспільства, так і власні проблеми конкретної сім'ї. Треба, однак, пам'ятати, що не соціальний педагог розв'язує сімейні проблеми клієнтів, а сім'я, за допомогою соціального педагога, усвідомлює свої проблеми й знаходить у собі сили вирішувати їх.

2.2 Напрями соціальної роботи з сім'ями

Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступають молода сім'я та сім'ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім'ї та ін. Соціальна робота з молодими сім'ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя, здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальної, протиправної поведінки дітей та молоді, наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сім'єю та ін.

Соціальна робота з сім'єю -- це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Мета соціальної роботи з сім'єю -- це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності.

Завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім'єю -- надання конкретної індивідуальної допомоги сім'ї й молоді, яка збирається укласти шлюб, з метою раціональної організації внутрі- та позасімейного спілкування, планування сім'ї, профілактична робота з запобігання розлучень та ін.

Сімейна терапія. Її суть полягає в проведенні бесіди серед членів сім'ї або декількох сімей із подібними проблемами. Усвідомлення реальної сімейної проблеми має діагностико - терапевтичне значення, при якому виявлене та усвідомлене утруднення змушує членів сім'ї переглянути свою поведінку, допомагає їм подолати бар'єр винятковості ситуації й виробити позитивне ставлення до проблеми, створює можливість для позитивного її вирішення.

Сімейна психопрофілактика. Її суть полягає в розробці й регулярному застосуванні засобів, що допомагають зняти психічне напруження, яке виникає в сім'ї. Тут основне навантаження лягає на подружжя, але допомога з боку сімейного соціального працівника їм необхідна. Між ним і подружжям (за обопільною згодою подружжя) може бути укладений договір (без офіційної реєстрації й у довільній формі) про те, у якій формі подружжя готове піти назустріч одне одному, щоб розв'язати конфлікт у сім'ї. У разі потреби соціальний працівник удається до допомоги спеціалістів (сексолога, нарколога, психолога та інших фахівців).

Надання соціальної допомоги сім'ї. Ґрунтується на видах і формах соціальної допомоги, мета яких - зберігання сім'ї як соціального інституту в цілому та кожної конкретної сім'ї, що потребує підтримки. Соціальна допомога сім'ї тут може бути екстреною, терміновою, тобто спрямована на виживання сім'ї (екстрена допомога, термінова допомога, негайне вилучення із сім'ї дітей, що знаходяться в небезпеці або залишилися без піклування батьків), дії на підтримку стабільності сім'ї, на соціальний розвиток сім'ї та її членів.

Наприклад, надання соціальної допомоги сім'ї алкоголіка буде означати таку технологічну процедуру:

* проведення діагностики, яка дозволить виявити основну причину зловживання спиртними напоями, із супровідними обставинами (вивчення особистостей усіх членів сім'ї, а також соціальної біографії);

* аналіз виявлення причин на основі детермінації її джерела (пияцтво або є причиною конфлікту в сім'ї, або, навпаки, до пияцтва вдаються, щоб ухилитися від конфлікту);

* упорядкування програми роботи з наркозалежною особою, членами її сім'ї, соціальним оточенням (лікувальні заходи, консультації, психотерапія і психокорекція, соціально-трудова реабілітація самого алкоголіка та його сім'ї й т. ін.);

* змістом і засобами такої роботи є формування мотивації клієнта і членів його сім'ї до безалкогольного способу життя й побудови іншої системи взаємин; психокорекційні заходи, спрямовані на виховання особистості, спроможної бути хазяїном власної долі; уведення клієнта в об'єднання чи клуби прихильників безалкогольного способу життя або створення такого об'єднання («Анонімні алкоголіки», «Анонімні діти алкоголіків», «Анонімні наркомани» тощо).

Сімейне посередництво у розв'язанні сімейних конфліктів. Можна виділити деякі технологічні стадії цього процесу:

* визначення готовності клієнта до розв'язання сімейного конфлікту або, принаймні, встановлення факту готовності клієнтів скористатися можливістю фахового посередництва;

* створення потрібної обстановки для спільного вирішення проблеми, для спілкування з конфліктуючими членами сім'ї;

* уведення конфліктуючих сторін у фазу вироблення альтернативних рішень щодо сімейної проблеми (прагнення до зближення, вироблення альтернативи, найбільш прийнятного, компромісного варіанта розв'язання конфлікту);

* спрямованість зусиль соціального працівника на зняття недовіри до себе і до пропонованого виду соціальної допомоги сім'ї, не лише у виявленні й вирішенні сімейних конфліктів, а й у їх профілактиці;

* делікатність, рішучість і координованість дій із правоохоронними органами з боку соціального працівника в тих випадках, коли сімейний конфлікт переростає в екстремальну ситуацію, що становить загрозу життю й здоров'ю людей.

Сімейне консультування. Найважливіший напрямок соціально - особистісного (соціально - психологічного) консультування, що охоплює такий спектр проблем, як стосунки між подружжям, між ними та їхніми батьками, дітьми і батьками. Основними проблемами сімейного консультування є проблема шкільної успішності дітей у сім'ї й проблема виховання дітей, які мають вади в психофізіологічному розвитку. З приводу розв'язання зазначених проблем у технології сімейного консультування має діяти низка загальних правил:

- обов'язкове наповнення батьківської скарги - запиту конкретним змістом на основі одержання від батьків опису поведінкової ситуації, що стала основою запиту;

- використання принципів «стереоскопічності» в погляді на ситуацію, тобто фіксація цього погляду як із суб'єктивних (пов'язаних із розумінням ситуації з боку членів сім'ї), так і з об'єктивних (аргументованих консультантом) позицій;

- спільне з батьками висування консультантом гіпотези про історію розвитку «негативної» риси в членів сім'ї й можливих шляхів її подолання.

Соціально - педагогічна робота з сім'єю. Реалізує соціальну політику - систему механізмів, за допомогою яких держава створює умови для забезпечення життєдіяльності сім'ї, її захисту, якщо вона цього потребує.

Цей напрям найбільш розроблений відомими українськими вченими Т.Ф.Алєксєєнко, З.Г.Зайцевою, І.Д.Звєрєвою, А. Й. Капською, Л.Г.Коваль, В.Г.Постовим, І.М. Трубавіною та іншими.

Сьогодні в Україні реалізуються такі напрями політики: стабілізація сім'ї; зниження рівня розлучень, підвищення престижу сім'ї та сімейних цінностей у масовій свідомості громадян, орієнтація на середньодітну сім'ю, підвищення виховного потенціалу сім'ї тощо.

Зміст і форми соціально - педагогічної роботи з сім'єю зумовлюються групою таких чинників: типом сім'ї, проблемами які існують у сім'ї; видом соціального інституту, що діє в сім'ї, та напрямом фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї.

Основний зміст соціально - педагогічної роботи з сім'єю складають забезпечення сім'ї різними видами обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профілактична робота, соціальний супровід окремих категорій сімей та соціальне інспектування неблагополучних сімей.

Соціально - реабілітаційна робота з сім'єю спрямована насамперед на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях та сімейного статусу окремих членів сім'ї.

Основні форми роботи з соціальної реабілітації сім'ї - це індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям і психотерапевтичним бесідам із батьками, подружжям і дітьми. Серед групових форм роботи варто зазначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як із подружніми парами, так і окремо з чоловіками та жінками. В останні роки практикуються спільні тренінги батьків і дітей. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації є семінари, відеолекторії, зустрічі зі спеціалістами, групи самодопомоги тощо. Провідною формою професійної реабілітації є курси перекваліфікації.

Соціально-профілактична робота з сім'єю спрямована на запобігання неконструктивній взаємодії між членами сім'ї, різним формам насильства, помилкам у сімейному вихованні, формуванню різних видів хімічної залежності в членів сім'ї, на виявлення потенційно неблагополучних сімей. Серед основних форм профілактичної роботи можна назвати лекторії, семінари, тренінги, клуби для молодих сімей, тематичні дні, тематичні передачі на радіо та телебаченні тощо.

Соціальний супровід сім'ї - це робота соціального педагога (працівника) з сім'єю, яка спрямована на підтримку сім'ї в різних видах її життєдіяльності, формування здатності сім'ї самотужки долати свої труднощі, надання допомоги сім'ї з метою розв'язання різних проблем. Сьогодні в практиці соціально-педагогічної роботи основними типами сімей, стосовно яких здійснюється соціальний супровід, є прийомні сім'ї, сім'ї, у яких виховуються діти з обмеженими функціональними можливостями, та неблагополучні сім'ї. Соціальний супровід здійснюється шляхом надання сім'ї різних видів матеріальної та психологічної допомоги, соціальних послуг, консультування, захисту інтересів сім'ї в органах державної влади.

Соціальне інспектування - це складова соціального супроводу, метою якого є контроль соціального педагога чи працівника за реалізацією в сім'ї прав її членів, виявленням випадків їх порушення та умов, що цьому сприяють.

Соціальне інспектування може здійснюватися спеціалістом спільно з дільничим інспектором міліції, представниками опікунської ради, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

Основними об'єктами соціального інспектування є сім'ї, де дорослі члени сім'ї ведуть аморальний спосіб життя, перебувають на обліку в міліції, наркологічному диспансері, в службі у справах неповнолітніх як неблагополучна сім'я.

У процесі соціального інспектування соціальний педагог реалізує такі функції: діагностичну (становлення порушень прав людини); запобіжно-профілактичну (запобігання рецидивам порушення прав людини в сім'ї); інформаційну (інформування громадськості, представників державної влади про наявність порушень прав людини в сім'ї); наглядово-контрольну (облік і перевірка житлово-побутових умов у сім'ї, перевірка виконання членами сім'ї рекомендацій соціального педагога щодо запобігання порушенням прав людини в сім'ї); охоронно-захисну (клопотання про позбавлення батьківських прав, вилучення дитини з сім'ї, направлення жертв сімейного насильства до кризових центрів, притулків для жінок і неповнолітніх); комунікативну (встановлення взаємодії соціального педагога з членами сім'ї з метою спонукання їх до подолання причин неблагополуччя в родині); координаційну (залучення медиків, психологів, юристів та інших фахівців до розв'язання проблем у сім'ї).

Усі ці напрями роботи взаємодіють і доповнюють один одного.

2.3 Пропедевтично-виховна робота з молоддю як важлива умова підготовки її до сімейного виховання

сім'я проблемний виховний молодь

У сучасних умовах родинне виховання доповнюється суспільним: діти відвідують дошкільні заклади, школу, різноманітні мистецькі студії спортивні секції тощо. І завдання соціалізації постають, зрозуміло, не тільки перед сім'єю, але й перед іншими соціальними інститутами виховання.

Та все ж таки, виховний вплив сім'ї дещо обмежений. Пояснюють це тим, що вплив цей не виходить за межі індивідуальних можливостей членів сім'ї, їхнього власного рівня розвитку, інтелектуальної і культурної підготовленості, умов життя. І в цьому плані інші соціальні інститути знаходяться у більш сприятливому становищі.

Тому для молодого подружжя, яке планує народити дитину, важливим є усвідомлення себе в ролі не просто як соціального інституту виховання, а як того осередку (середовища), яке обумовлює формування особистості дитини, і не перекладати відповідальність за майбутнє дитини на державу.

Можна із впевненістю сказати, що у кожній сім'ї складається своя, індивідуальна виховна система, яка формується емпіричним шляхом, тобто постійно апробується у досвіді, містить багато педагогічних "знахідок", засобів і методів впливу на дитину, проте не позбавлена прорахунків і серйозних помилок. Цілі, принципи та зміст виховання у сім'ї часто носять імпліцитний (не сформульований) характер, видозмінюються в залежності від цілого ряду причин (ціннісних орієнтації, рівня освіти, загальної та педагогічної культури батьків, їх етнічної приналежності, ступеня відповідальності за майбутнє дітей тощо).

За глибиною і прочністю зв'язку між членами сім'ї, їхні взаємини поділяють на:

психофізіологічні -- це стосунки біологічної спорідненості, а також статеві стосунки;

психологічні -- включають відкритість, довіру, піклування одне про одного, взаємну моральну та емоційну підтримку;

соціальні -- включають розподіл ролей, матеріальну залежність у сім'ї, а також статусні стосунки: авторитет, керівництво, підкорення тощо;

культурні -- це особливі внутрісімейні зв'язки і стосунки, що обумовлені традиціями, звичаями, які склалися в умовах певної культури (національної, релігійної тощо) і де сім'я виникла та існує.

Якщо сім'ю розглядати як малу соціально-психологічну групу, слід визначити які саме сімейні стосунки впливають на дитину і яким чином вони обумовлюють формування її як особистості.

Як мала група сім'я має певну структуру і динаміку свого розвитку (іноді це називають життєвим циклом сім'ї). В.М. Дружинін висуває психологічну модель сім'ї, структура якої поєднується такими стосунками:

-- стосунки влади:

а)домінування -- підкорення;

б)взаємовідповідальність.

-- емоційно-психологічна близькість.

Між цими видами стосунків існують певні зв'язки: домінування передбачає відповідальність за тих, хто підкоряється; відповідальність -- це влада над людьми для реалізації відповідальних завдань; психологічна близькість звичайно негативно корегує із стосунками домінування -- підкорення (чим більше влада однієї людини над іншою, тим менше між ними психологічної близькості, оскільки влада -- це примус).

На становлення особистості дитини впливає -- внутрішня і зовнішня діяльність сім'ї.

Охоплюється здебільшого господарсько-економічна сфера сімейних взаємостосунків, яка безпосередньо формує сукупність шлюбно-сімейних уявлень дітей про права і обов'язки членів сім'ї, розподіл домашніх справ, бюджету та інших питань. Молодим сім'ям, особливо у нових соціально-економічних умовах, буває складно вирішити господарсько-економічні питання.

Залучення дітей до сімейної праці слід здійснювати не через надання тимчасових доручень, а через постійні обов'язки. Низький ступінь включеності у сім'ю, невиконання побутових обов'язків, неприйняття участі в обговоренні загально сімейних справ і проблем, характеризує своєрідне відчуження і відсторонення від сім'ї, що у подальшому проявляється у втраті сім'єю впливу на поведінку, думки і почуття підростаючих дітей.

Також на дитину оказує дію-- сімейне виховання як комплекс цілеспрямованих педагогічних впливів найближчого оточення.

Методи виховання, які використовуються у сім'ї обумовлені взаємозв'язками суб'єктів виховного процесу (які характеризуються неформальним характером), і відрізняються як за кількістю так, і за змістом (тобто за психологічною сутністю та ефективністю впливу на дитину), ніж методи виховання, що використовуються в інших соціальних інститутах. Т. А.Кулікова зазначає, що в сімейних методах виховання відсутня відтінок навмисності, що притаманний суспільним інститутам виховання, але спостерігається більше природності, зверненості до конкретної дитини, що має свій життєвий досвід, певні звички, нахили, і уподобання.

Методів впливу на дитину з боку батьків існує безліч. Нас цікавить цілеспрямований вплив батьків як фактор формування особистості дитини. У цьому аспекті виховні впливи можна поділити за характером того, на що у самому об'єкті виховання вони спрямовані:

Когнітивні виховні впливи. Націлені на систему знань людини, на її перетворення. Існує думка, що знання людини про світ не тільки визначають її як особистість, але й справляють вирішальний вплив па її поведінку. У сучасних умовах технократичного суспільства значення цього аспекту виховних впливів підвищується і стає основним.

Емоційні виховні впливи. Покликані викликати і підтримувати у дитини певні афективні стани, які полегшують або утруднюють прийняття нею інших психологічних впливів. Позитивні емоції, що проявляють батьки, сприяють відкритості дитини до їхніх впливів, негативні емоції -- навпаки, перешкоджають здійсненню виховних впливів. Ось як Ф. Хорват характеризує почуття матері до дитини: "Психічна врівноваженість матері, її хороший настрій, лагідне слово викликають у дитини позитивні емоції. Всі негативні емоції матері, навіть якщо вони не стосуються дитини, сприймаються нею як покарання".

Поведінкові виховні впливи. Безпосередньо спрямовані на вчинки дитини. Примушуючи її діяти певним чином і забезпечуючи відповідні позитивні або негативні підкріплення вчинкам, що здійснюються, такі впливи опосередковано впливають і на особистість. У даному випадку дитина спочатку здійснює вчинок і тільки потім усвідомлює його користь чи шкоду.

Батькам з самого народження дитини треба привівати, показуючи своїм хорошим прикладом, яка має бути сім'я: турботливою, люб'язною, доброю тощо, і тоді малюк виросте хорошим батьком чи матір'ю.

Висновок

Сім'я - соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально - психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім'я - це складова трьох частин кохання: подружнього, батьківського та дитячого.

Сім'я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності. Якщо взяти сім'ю прошлих століть, стосунки між чоловіком та дружиною, то дружину майже зовсім не вважали особистістю, яка має право на голос, на життя, на здоров'я тощо. Була повна дискримінація жінки. В наш час жінки добилися рівних прав, що чоловік, що дружина має право на голос, на життя тощо. Але проблеми в сім'ї, в стосунках між членами родини залишилися і навіть стали складнішими ніж тоді. Сім'я потребувала, потребує і потребуватиме буде в допомозі. Проблем з кожним роком стає все більше і більше. Розлучення і неформальні шлюби стали в звичним для суспільства. Народити другу дитини, в наш час, майже ніхто не наважується. Держава намагається поліпшити становище сім'ї. Державна політика спрямована на підтримку молодої сім'ї, знайшла своє вираження у Законі про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні, галузевій програмі Мінмолодьспорту України щодо поліпшення становища молодих жінок, сім'ї, завдяки якій передбачається здійснити заходи, спрямовані на поліпшення становища молодої сім'ї, її соціальний захист. Крім цього, сьогодні в Україні реалізуються такі напрями сімейної політики: стабілізація сім'ї, зниження рівня розлучень, підвищення престижу сім'ї та сімейних цінностей у масовій свідомості громадян, забезпечення розумово і фізично здорового потомства, орієнтація на середньодітну сім'ю, підвищення виховного потенціалу сім'ї, адаптація сім'ї до ринкових умов життя. Та багато інших програм, декларацій, законів України та конвенцій, які спрямовані на покращення та захист дітей, сім'ї та молоді. Суспільство зацікавлене в сім'ї, яка здатна виробити та реалізувати власну життєву стратегію, забезпечити не лише своє виживання, а й розвиток. Проблем в сім'ї виникає багато, це і безробіття, і житлові, і фінансово - економічні, але крім цих проблем є ще й не вміння підтримувати один одного, розуміти, допомагати, кохати, розмовляти, які ще більше ускладнюють життя сім'ї. Перелік проблем сучасної сім'ї можна було б продовжити. У практиці соціально-педагогічної роботи із сім'єю є як загальні соціальні проблеми, характерні для більшості сімей даного суспільства, так і власні проблеми конкретної сім'ї.

В соціальній допомозі потребують не тільки благополучні сім'ї, де є батько і мати, а також своя рідна дитина, але й неповнолітні та одинокі матері, сім'ї з дітьми - інвалідами, прийомними, усиновленими дітьми, вихователі дитячих будинків сімейного типу; сім'ї, в яких виховуються проблемні діти, а також обдаровані; сім'ї з нестандартними дітьми, де дитина зазнала різного виду насильства (фізичного, психічного, сексуального) та ін. Соціальний працівник намагається допомагати у вирішені різних проблем. Він проводить з сім'ями як індивідуальні так і групові роботи. В індивідуальні входить консультації, психотерапевтичні бесіди тощо. Серед групових форм роботи варто зазначити тренінгові заняття, семінари, відеолекторії, зустрічі зі спеціалістами тощо. Крім цього соціальний працівник надає соціальну допомогу як екстрену так і термінову, тобто спрямовану на виживання сім'ї. Наприклад: допомога сім'ї алкоголіка, негайне вилучення із сім'ї дітей, що знаходяться в небезпеці або залишилися без піклування батьків. Приймає участь в сімейному посередництві у розв'язанні сімейних конфліктів. Наштовхує на правильні дії, з'ясовує причини конфліктів. Проводить соціальне інспектування з метою контроля за реалізацією в сім'ї прав її членів, виявлення випадків їх порушення та умов, що цьому сприяють. Соціальний працівник допомагає молодому подружжю, яке планує народити дитину, усвідомити себе в ролі не просто як соціального інституту виховання, а як того середовища, яке обумовлює формування особистості дитини, і не перекладати батьківську відповідальність за майбутнє своєї дитини на держава. Треба, пам'ятати, що не соціальний педагог розв'язує сімейні проблеми клієнтів, а сім'я, за допомогою соціального педагога, усвідомлює свої проблеми й знаходить у собі сили вирішувати їх.

Використана література

Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в таблицях і схемах. - К., 2003. - с. 64 - 67

Василькова Ю. В., Василькова Т. А. Социальная педагогика: Курс лекций: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб.заведений. - 2 - е. изд.,стереотип. - М.: Издательский центр «Академия», 2001. - с. 270 - 292.

Деякі аспекти оцінки ефективності надання соціальних послуг різним категоріям клієнтів. / Автор. кол.: І. В. Пеша, О. В. Вакуленко, Н. М. Комарова та ін. - К.: Держсоцслужба, 2005. - 124 с.

За ред. проф. А. Й. Капської. Соціальна педагогіка: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - с.194 - 206.

Консультування сім'ї: методичні поради для консультування батьків. - Частина 2 / За ред. В. Г. Постового. - К.: ДЦССМ, 2003. - с. 64 - 69, 234 - 242, 282 - 291.

Кравченко А. И. Социология: Учебник. - М.: ТК Велби, Изд - во Проспект, 2004. - 536 с.

Кравченко Т. В., Трубавіна І. М. Допомога батькам у вихованні дітей: Методичні рекомендації для соціальних працівників. - К.: ДЦССМ, 2004. - с. 7 -12, 76 - 84.

Максимович О. М., Постовий В. Г. Особливості виховання дітей із розлучених сімей: Навчально - методичний посібник. - К.: ДЦССМ, 2004.- 140 с.

Методи вивчення сім'ї: Науково - методичні матеріали / За ред. І. М. Трубавіної. - Х.: УДЦССМ, 2001. - с. 29 - 63.

Методичні матеріали з питань формування усвідомленого батьківства / За заг. ред. Г. М. Лактіонової. - К.: Держсоцслужба, Християнський дитячий фонд, 2006. - с. 41 - 90.

Методичні рекомендації до комплексної програми «Соціальна підтримка сім'ї» / Сановська В. А. - К.: УДЦССМ, 2001. - с. 7 - 11.

Молода сім'я: проблеми та умови її становлення / За ред. проф. А. Й. Капської. - К.: ДЦССМ, 2003. - 6 - 14, 133.

Мустаева Ф. А. Основы социальной педагогики: Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений. - 2 - е. изд., перераб. и доп. - М.: Академический проект, 2001. - с. 105 - 135.

Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник - К.: Кондор, 2005. - с. 329 - 350.

Педагогічний словник для молодих батьків. К.: ДЦССМ, перевидання 2003. - 348 с.

Семейная психология: учебное пособие для вузов / Л. Б. Шнейдер. - Изд. 3 - е. - М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2007. - 736.

Сім'я в життєдіяльності працівника / Під заг. ред. акад. Г. В. Ангелова: Одеса: Аспект, 1999. - 259 с.

Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І. Д. Звєрєва, О. В. Безпалько, С. Я. Харченко та ін.; За заг. ред.: І. Д. Звєрєвої. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - с. 105 -125.

Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник / За ред. проф. А. Й. Капської. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - с. 92 - 112.

Социология: наука об обществе. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под редакцией Андрущенко В. П., Горлача Н. И. Харьков. - 1997. - с. 450 - 461.

Трубавіна І. М. Етика соціально - педагогічної роботи з сім'єю: Навчально - методичний посібник. - К.: УДЦССМ, 2001. - с. 6, 8 - 17.

Трубавіна І. М. Зміст та форми просвітницької роботи з батьками. / Науково - методичні матеріали для працівників соціальних служб, учителів, студентів педагогічних вузів. - Київ: УДЦССМ, 2000. - с. 59 - 82.

Размещено на Allbest.ru

...