Розв'язання конфлікту з урахуванням властивостей його учасників. Конфлікти нерідко виникають унаслідок невмілих дій керівника, неадекватного стилю його діяльності, психологічної некомпетентності. Причинами конфліктних ситуацій можуть слугувати специфічні риси характеру, особистісні властивості членів групи.

Розв'язання конфлікту з урахуванням його можливих наслідків. Знання про можливі варіанти та наслідки завершення конфліктів допомагають вибрати найкращі засоби впливу на конфліктуючі сторони.

За ствердженням Ворожейкіна І.Є., Захарова Д.К., наслідки конфліктів бувають залежно від їхнього змісту такі:

1) повна ліквідація конфронтації через взаємне примирення;

2) зникнення конфронтації, коли один з учасників перемагає, а інший визнає себе переможеним або коли обидві сторони програють чи задовольняють свої домагання;

3) послаблення конфлікту взаємними поступками;

4) трансформація конфлікту, перехід його в змінений або принципово новий конфлікт;

5) поступове згасання конфлікту [6, 23].

7. Розв'язання конфлікту з урахуванням етики стосунків конфліктуючих сторін. Будь-який конфлікт має розв'язуватися відповідно до етичних норм. Конфлікт спирається на обмін думками і пов'язаний з низкою етичних умов. Це взаємне прагнення слухати, адекватно сприймати інформацію. Важливу роль тут відіграють рефлексія та емпатія. Етика доказів змушує спиратися не тільки на логіку думки, а й на поважне ставлення до опонента. Етика критики спрямовує її не на особистість опонента, а на аналіз справи. Етика згоди має на меті досягнення ефективного результату, підкріплення взаємних симпатій.

Як бачимо, існують різні шляхи подолання конфліктів, та всі вони мають на меті відновлення взаєморозуміння між опонентами та досягнення максимально вигідного для обох сторін результату.

Вказуючи можливі шляхи вирішення конфліктів, вважаємо за доцільне звернути увагу на стилі поведінки протиборствуючи сторін в конфліктній ситуації.

Ю.Л. Трофімов стверджує, що динаміка конфлікту значною мірою визначається тим, яка стратегія поведінки в конфліктній ситуації раніше сформувалась у його учасників. Ця стратегія визначається двома параметрами: 1) наступальність, 2) кооперативність [25, 239]. Перший -- це наполегливість у реалізації власних інтересів, другий -- здатність враховувати інтереси іншого. Сполучення цих параметрів дає такі тактики поведінки:

а) співробітництво (висока наступальність і висока кооперативність) -- дії спрямовані на пошук рішення, що задовольняє обидві сторони, спільне обговорення розбіжностей;

б) протиборство (висока наступальність і слабка кооперативність) -- прагнення наполягти на своєму шляхом відкритої боротьби, застосування примусу та інших засобів тиску;

в) поступливість (слабка наступальність і висока кооперативність) -- орієнтованість на повне задоволення вимог партнера;

г) уникнення (слабка наступальність і слабка кооперативність) -- прагнення вийти з ситуації, не поступаючись, але й не наполягаючи на своєму, утримуючись від суперечок, від викладення своєї позиції, уникаючи відповідальності за прийняте рішення;

д) компроміс (середні значення наступальності і кооперативності) -- прагнення врегулювати розбіжності, поступаючись у чомусь в обмін на поступки іншої сторони, прийняття «середніх» рішень, що задовольняють обидві сторони повною мірою [25, 239].

Правильною може бути кожна зі стратегій, усе залежить від ситуації розвитку конфлікту. На жаль, люди мають тенденцію користуватися однією стратегією, вважаючи протиборство єдиним засобом розв'язання конфлікту. Важливо зрозуміти, що кожний з названих стилів ефективний тільки за певних умов. Треба вміти адекватно використовувати кожен із них і робити свідомий вибір, враховуючи конкретні обставини. Найкращий підхід визначається конкретною ситуацією.

Отже, ми повинні розуміти, що вирішення конфліктної ситуації має бути спокійним, гуманним, етичним, та максимально відповідати очікуванням обох протиборствуючих сторін.

2.2 Методологічна основа дослідження

Щоб визначити, чи є конкретна людина конфліктною, який саме стиль поведінки вона буде застосовувати в конфліктній ситуації, як завжди вирішує суперечки та непорозуміння, психологи застосовують різноманітні методики, до яких, зокрема, відносяться: «Соціометрія, або з ким би Ви хотіли співпрацювати разом, а з ким - ні», «Чи конфліктна Ви людина», «Чи можете Ви знайти вхід з конфліктної ситуації» (Опитувальник Томаса), Методика оцінки рівня конфліктності тощо.

Для проведення опитування ми обрали наступні методики: «Ваша думка про себе самого або Чи конфліктна Ви людина» (Додаток 1), «Чи можете Ви знайти вхід з конфліктної ситуації» (Додаток 2), Методика оцінки рівня конфліктності (Додаток 3). Розглянемо особливості методик.

Методика «Ваша думка про себе самого або Чи конфліктна Ви людина» має на меті вивчення уявлення особистості про себе. Може бути також використана для визначення «ідеального Я» індивіда або його уявлень про те, яким його бачать інші. Дані параметри можуть бути досліджені на підставі аналізу шести тенденцій поведінки людини в групі: залежність, незалежність, комунікабельність, нетовариськість, прийняття боротьби і відхилення від боротьби.

Текст методики складається з 60 тверджень і може бути пред'явлений опитуваним у вигляді списку або на окремих картках. Випробуваному пропонується ознайомитися з твердженнями і відповісти «так», якщо воно відповідає його уявленню про себе, або «ні», якщо воно суперечить його уявленню

Відповіді опитуваного, відповідно до ключа, розподіляються по шести тенденціях. Підраховується частота прояву кожної з тенденцій. Причому кількість відповідей «так» по одній з тенденцій додається до відповідей «ні» по полярній тенденції в сполученій парі. Наприклад, кількість позитивних відповідей по шкалі «залежність» складається з кількістю негативних відповідей по шкалі «незалежність».

Тенденція до залежності розуміється як внутрішнє намагання індивіда до прийняття групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей. Тенденція до товариськості свідчить про контактність, прагнення утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами. Тенденція до «прийняття боротьби» розглядається як активне прагнення особистості брати участь у груповому житті, як прагнення до досягнення більш високого статусу в системі міжособистісних відносин. Протилежна тенденція - відхилення від боротьби свідчить про прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень. Кожна з цих тенденцій, видимо, має внутрішню і зовнішню характеристику, тобто може бути внутрішньо властивому індивідові, а може бути зовнішньою, своєрідною «маскою», що ховає щире обличчя людини. Якщо отримане число, про яке говорилося вище, наближається до 20, то можна говорити про щиру перевагу тієї або іншої стійкої тенденції, властивому індивідові.

У випадку, якщо кількість відповідей «так» однієї тенденції виявляється рівним кількості позитивних відповідей протилежної тенденції (наприклад, залежність - незалежність), те таке положення може говорити про наявність внутрішнього конфлікту особистості, що перебуває під владою однаково виражених протилежних тенденцій. Три-чотири відповіді «сумніваюся» по окремих тенденціях розглядаються як ознака нерішучості, ухильності, астенічності, однак в інших випадках це може свідчити про відому вибірковість у поводженні, про тактичну гнучкість, стенічність. Ці якості можна веріфікувати, аналізуючи їх у сукупності з іншими особистісними особливостями.

Опитувальник Томаса «Чи можете Ви знайти вихід із конфліктної ситуації» має на меті дослідження стилю виходу із конфлікту.

З метою вирішення виникаючих конфліктів, керування конфліктною ситуацією необхідно визначити, які форми поведінки характерні для індивідуумів. Також варто дослідити, які з форм поведінки особистості є найбільше продуктивними, які деструктивними, яким чином можна стимулювати продуктивну поведінку.

На підставі типології конфліктної поведінки К. Томаса виокремлено два стилі поведінки - це кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів інших людей, і напористість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. Відповідно до цих основних вимірів К.Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів:

· змагання (суперництво), найменш ефективний, але найчастіше використовуваний спосіб поведінки в конфліктах, виражається в прагненні досягти задоволення своїх інтересів на шкоду іншому;

· пристосування, що означає, на противагу суперництву, приношення в жертву власних інтересів заради іншого;

· компроміс як угода між учасниками конфлікту, досягнута шляхом взаємних поступок;

· відхилення (відхід), для якого характерна як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей;

· співробітництво, коли учасники ситуації приходять до альтернативи, що цілком задовольняє інтереси обох сторін.

К. Томас вважає, що, уникнувши конфлікту, жодна із сторін не досягне успіху у випадках конкуренції, пристосування і компромісу або один з учасників виявляється у виграші, а інша програє або обоє програють, тому що йдуть на компромісні поступки. І тільки в ситуації співробітництва обидві сторони виявляються у виграші.

Опитувальник складається з 60 суджень, згрупованих у 30 пар. Щоб визначити, до якого типу схиляється опитуваний, йому пропонується вибрати те висловлювання в кожній парі, що є найбільш типовим для характеристики його поведінки.

Методика оцінки рівня конфліктності передбачає дослідження рівня конфліктності особистості у повсякденному житті.

Методика складається із 8 ситуацій, до кожної із яких пропонується по три варіанти відповіді. Опитуваний повинен вказати на ту, яка найбільш точно підходить до його звичайних дій. Обробка відповідей відбувається у баловій системі і визначається трьома рівнями конфліктності - низьким, середнім та високим.

Таким чином, ми вважаємо, що обрані методики нададуть змогу продіагностувати особистість та зробити висновок про її конфліктність та поведінку під час вирішення конфліктів.

2.3 Аналіз проведеного дослідження

Для проведення дослідження поведінки студентів у конфлікті та з'ясуванні їх гендерних особливостей ми взяли вибірку із 40 студентів, серед яких 20 студентів 1-го курсу і 20 студентів 2-го курсу. Відповідно до того, що нас цікавить гендерний аспект дослідження, ми сформували вибірку опитуваних з 10 хлопців та 10 дівчат кожного курсу (1-го і 2-го).

Таким чином, у нас виявилося чотири групи опитаних: група хлопців 1-го курсу, група дівчат 1-го курсу, група хлопців 2-го курсу, група дівчат 2-го курсу. Кожна вказана група складається із 10 чоловік.

Опишемо результати, отримані в ході опитування студентів за трьома вищевказаними методиками.

Так, за методикою «Ваша думка про себе самого або Чи конфліктна Ви людина» ми отримали наступні результати (табл. 2.1):

Таблиця 2.1 Результати опитування студентів за методикою «Ваша думка про себе самого або Чи конфліктна Ви людина»

Ознаки	Процентне співвідношення	Ознаки	Процентне співвідношення
	Хлопці 1 курс	Дівчата 1 курс	Хлопці 2 курс	Дівчата 2 курс		Хлопці 1 курс	Дівчата 1 курс	Хлопці 2 курс	Дівчата 2 курс
Комунікабельність	60	80	70	80	Не комунікабельність	40	20	30	20
Прийняття боротьби	80	70	60	50	Не прийняття боротьби	20	30	40	50
Незалежність	70	40	80	60	Залежність	30	60	20	40

Таким чином, ми провели порівняння між членами кожної групи і зрозуміли, що хлопці першого курсу мають високі показники комунікабельності (60%), незалежності (70 %) і вони приймають боротьбу (80%), що свідчить про високий рівень конфліктності.

Дівчата першого курсу у переважаючій більшості - комунікабельні (80%), приймають боротьбу (70 %), але вони залежні (60 %) - тому це свідчить про середній рівень конфліктності.

Хлопці другого курсу також отримали показники, схожі на відповіді студентів-юнаків 1 курсу, у другокурсників зростає комунікабельність (70 %) та незалежність (80%), а прийняття боротьби зменшується (60%), тому можна вважати, що намітилася тенденція до зниження конфліктності.

У дівчат-студенток 2-го курсу зростають показники незалежності (60 %) та зменшуються показники прийняття боротьби (50%), тому можна вважати, що у них переважає середній рівень конфліктності.

Таким чином, ми можемо зробити узагальнений висновок, що у студентів 1-го курсу високий рівень конфліктності, у студенток 1-го курсу середній рівень, у студентів-юнаків 2-го курсу - середній рівень конфліктності, а у дівчат 2-го курсу - також середній рівень конфліктності. Відобразимо ці показники у вигляді рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Рівні конфліктності студентів за методикою «Ваша думка про себе самого або Чи конфліктна Ви людина»

Проведення наступної методики «Чи можете Ви знайти вихід із конфліктної ситуації» (Опитувальник Томаса) дозволило нам з'ясувати форми і стилі поведінки опитуваних у процесі вирішення конфліктів. Ми отримати такі результати (табл. 2.2):

Таблиця 2.2 Результати опитування студентів за методикою «Чи можете Ви знайти вихід із конфліктної ситуації»

Тип поведінки при конфлікті	Процентне співвідношення
	Хлопці 1 курс	Дівчата 1 курс	Хлопці 2 курс	Дівчата 2 курс
Суперництво	40		10
Співробітництво	10	20	10	50
Компроміс	30	40	70	20
Утікання	10	10		10
Пристосування	10	30	10	20

Отже, ми помітили, що переважаючі показники, які набрали студенти у ході відповіді на питання методики, співвідносяться таким чином:

1) Студенти 1-го курсу у більшості надають перевагу суперництву (40%) і компромісу (30%);

2) Студентки 1-го курсу здебільшого обирають компроміс (40 %) і пристосування (30 %) як шляхи вирішення конфліктів;

3) Юнаки-студенти 2-го курсу визначають компроміс (70 %) провідною стратегією вирішення конфліктної ситуації;

4) Дівчата-студентки 2-го курсу найчастіше обирали співробітництво (50%), компроміс (20 %) і пристосування (20%).

Таким чином, можна уточнити, що студенти-юнаки надають перевагу компромісу та суперництву при вирішенні конфліктів, а студентки-дівчата обирають співробітництво, компроміс і пристосування. Можна простежити динаміку змін від 1-го до 2-го курсу - студенти-другокурсники обирають більш сприятливі шляхи вирішення конфліктів, вони здебільшого обирають компроміс (хлопці) і співробітництво (дівчата).

Після проведення «Методики оцінки рівня конфліктності» ми змогли виокремити такі результати (табл. 2.3):

Таблиця 2.3 Результати опитування студентів за «Методикою оцінки рівня конфліктності»

Рівні конфліктності	Процентне співвідношення
	Хлопці 1 курс	Дівчата 1 курс	Хлопці 2 курс	Дівчата 2 курс
Високий	60	40	40	20
Середній	20	40	30	60
Низький	20	20	30	20

На основі отриманих результатів можна стверджувати, що у хлопців-першокурсників переважає високий рівень конфліктності (60 %), у дівчат-студенток 1-го курсу рівні показники середнього (40 %) і високого рівня (40 %) конфліктності. Студенти 2-го курсу мають приблизно однакові показники по всім трьом рівням: високий (40%), середній (30 %), низький (30%). А у дівчат 2-курсу у більшості спостерігається зниження конфліктності до середнього рівня конфліктності (60%).

Таким чином, на основі цих результатів можна зрозуміти таку ситуацію - з першого до другого курсу відбувається зниження конфліктності студентів і студенток, тому можливість, що конфлікти будуть вирішуватися гострими та супротивними шляхами також знижується. Представимо результати опитування за «Методикою оцінки рівня конфліктності» у вигляді рисунку 2.2.

Рис. 2.2. Рівні конфліктності студентів за «Методикою оцінки рівня конфліктності»

Таким чином, ми дослідили особливості конфліктності та конфліктної поведінки студентів 1-го і 2-го курсу - хлопців і дівчат. Ми помітили, що дівчата володіють меншою конфліктністю, ніж хлопці. А це значить, що у них зменшується вірогідність вирішення конфліктних ситуацій несприятливими способами, вони не будуть обирати гострих засобів конфліктування.

Також на основі дослідження обраних форм поведінки у вирішенні конфлікту виявилося, що дівчата обирають найчастіше співробітництво та компроміс, в той час як хлопці обирають протистояння (на 1-му курсі) і компроміс (на 2-му курсі).

Ми помічаємо більшу адекватність поведінки у дівчат-студенток і 1-го і 2-го курсу у порівнянні із студентами обох курсів. Тобто дівчата краще поводяться при вирішенні конфліктів. Хоча, звичайно, рівень конфліктності студентів все одно знаходиться на високому рівні, і тільки до другого курсу він дещо знижується у хлопців, і помітно знижується (від високого до середнього) у дівчат.

Середні показники конфліктності є гарними показниками, адже людина не може жити у нашому суспільстві, весь час уникаючи чи погоджуючись із конфліктами. Їй також варто турбуватися і свої інтереси, відстоювати свої цілі.

На основі проведеного дослідження ми виявили необхідність провести із опитаними студентами психологічне заняття, під час якого вони змогли б познайомитися із феноменом конфлікту та з'ясувати оптимальні варіанти поведінки для його вирішення.

Таким заходом став тренінг «Конфлікт і способи його вирішення», який ми провели із студентами 1-го і 2-го курсу. Студенти гарно сприйняли матеріал. Тренінг їм сподобався, під час його проведення студенти активно приймали участь у всіх вправах. Дівчата відзначити відзначили вправу, коли їм потрібно було скласти правила безконфліктного спілкування. В ході рефлексії заняття було обговорено, як важливо бути доброзичливим та товариським з оточуючими. Вважаємо, що дане заняття сприяло формуванню у студентів 1-го і 2-го курсу позитивних рис характеру, виробленню правил безконфліктної поведінки, знаходженню правильних шляхів для вирішення конфлікту.

Таким чином, варто наголосити, що робота практичного психолога повинна бути звернена також і на студентів, він має формувати у них правильне світобачення та вміння вирішувати будь-які життєві ситуації.

Висновки

Однією з головних потреб людини є потреба у спілкуванні, у визнанні, потреба бути зрозумілим для оточуючих. Спілкування здійснюється за допомогою міжособистісної взаємодії як між окремими людьми, так і між індивідом і групою, чи між групами людей. Зазвичай спілкування потребує дотримання певних правил поведінки, етичних принципів, бажання розуміти точку зору співрозмовника. Але часом невміння правильно спілкуватися, небажання прислухатися до думки іншого призводить до конфліктної ситуації.

Досліджуючи конфлікт як психологічний феномен, ми вияснили його основні ознаки: наявність протиріччя, яке є непримиримим хоча б однієї з сторін; зміна характеру спілкування в напрямі негативної спрямованості мінімум однієї, а частіше -- обох сторін; активність сторін, прагнення до перемоги; підвищений емоційний фон, загострення негативних емоцій.

Також ми з'ясували, що в процесі свого перебігу конфлікт проходить чотири стадії розвитку: виникнення конфліктної ситуації; усвідомлення конфлікту; зовнішній вияв конфлікту, відкрите зіткнення протилежних сторін; вирішення, завершення конфлікту.

Ми дослідили особливості спілкування чоловіків і жінок. Вказали на важливість спілкування для кожного з них. Розкрили особливості їх поведінки у конфлікті, з'ясували, які засоби та прийоми вони використовують під час вирішення конфліктних ситуацій.

Відповідно до мети та завдань курсової роботи ми провели дослідження гендерних особливостей поведінки студентів 1-го і 2-го курсу у конфліктній ситуації. Для опитуванні ми обрали три методики: «Ваша думка про себе самого або Чи конфліктна Ви людина» (Додаток 1), «Чи можете Ви знайти вхід з конфліктної ситуації» (Додаток 2), Методика оцінки рівня конфліктності (Додаток 3) та розглянули особливості їх застосування.

Для проведення дослідження ми обрали вибірку із 40 студентів, з яких 20 студентів 1-го курсу і 20 студентів - 2-го курсу. У зв'язку із тематикою дослідження студенти були обрані за гендерною ознакою у строгій відповідності, тобто ми отримали чотири групи - студенти і студентки 1-го і 2-го курсу окремо по 10 чоловік у кожній групі.

Проаналізувавши результати опитування, ми з'ясували, що більшість першокурсників є висококонфліктними та обирають протистояння як головну стратегію поведінки у конфлікті. Другокурсники мають дещо нижчу конфліктність та за головну форму поведінки у конфліктній ситуації вважають компроміс.

Ситуація з студентками дещо інша - на 1-му курсі у них середня конфліктність та головні форми поведінки у конфлікті - це компроміс і пристосування. У другокурсниць збільшується відсоток середнього рівня конфліктності та головною стратегією поведінки у конфлікті стає співробітництво.

Отже, можна говорити, що дівчата краще та гуманніше себе поводять, а у випадку конфлікту намагаються вирішити його найбільш сприятливим шляхом.

Хлопці ж відрізняються більшою конфліктністю, що може призвести до виникнення більшої кількості гострих ситуацій та вирішують конфлікти за методом «ти - мені, я - тобі», тобто навіть компроміс у цьому випадку не є найкращим варіантом вирішення конфліктної ситуації.

На основі аналізу результатів опитування ми виявили необхідність проведення психологічного тренінгу із студентами, який подаємо у додатку 4. Під час проведення тренінгу студенти отримали знання про конфлікт, його перебіг, форми і стилі вирішення конфліктних ситуацій і набули навики безконфліктного спілкування.

Також варто вказати, що важливим є бажання мирно розв'язати конфлікт на початковій стадій, вчасно знайти слова, які б не образили опонента, прийти до розумного рішення, до компромісу.

Список використаних джерел

1. Андреева Г. М. Социальная психология. - М., 1999. - 348 с.

2. Бандурка A. M., Друзь В. А Конфликтология. -- Харьков, 2006. - 336 с.

3. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М., 1992. - 453 с.

4. Бойко В.В. и др. Социально-психологический климат коллектива и личность/В.В. Бойко, А.Г. Ковалев, В.Н. Панферов. - М., 2004. - 386 с.

5. Водолазский Б.Ф., Гутерман M.П. Конфликты и стрессы. -- Омск, 2004. - 396 с.

6. Ворожейкин И.Е., Захаров Д.К. Конфликтология. - М., 2000. - 448 с.

7. Гендер и язык/ Московский гос. Лингвистический ун-т; Лаборатория гендерных исследований. - М.: Языки славянской культуры, 2005. - 184 с.

8. Голод С.И. Личная жизнь: любовь, отношение полов. - М., 2000. - 204 с.

9. Горелов К.Н. Управление конфликтом в организации. - М., 2002. - 228 с.

10. Еремеева В.Д., Хризман Т.П. Девочки и мальчики - два разных мира. - СПб.: Тускарора, 2001. - 254 с.

11. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. - СПб.: Питер, 2002. - 544 с.

12. Ішмуратов К. І. Конфлікт і згода. -- К., 2005. - 328 с.

13. Калабихина И. Социальный пол и проблемы населения. - М., 2005. - 342 с.

14. Конфліктологія: Навч. посіб. / За заг. ред. В.М. Петюха, Л.В. Торгової. - К.: КНЕУ, 2005. - 315 с.

15. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Навч. посібник. - К., 1995. - 464 с.

16. Коростылева Л.А. Психология самореализации личности: брачно-семейные отношения. - СПб.: Питер, 2000. - 338 с.

17. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учебное пособие. - К, 2000. - 318 с.

18. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. - К.: «Центр навчальної літератури», 2004. - 495 с.

19. Нагаєв В.М. Конфлiктологiя.Навч. посібник- К., 2004. - 336 с.

20. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн.- 4-е изд. - М.: ВЛАДОС, 2001. - 608 с.

21. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. - К., 1990 - 328 с.

22. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. - К.: Либідь, 2004. - 576с.

23. Орбан-Лембрик Л.Е. Спілкування як соціально-психологічний феномен // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ, 2003. - Вип. 8. - Ч. 2. - С. 148-154.

24. Психология и этика делового общения: Учебник для вузов / Под ред. Лавриненко В.Н. - 3-е изд., перераб. и доп. - М., 2000. - 334 с.

25. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. - К.: Либідь, 2000. - 442 с.

26. Репина Т.А. Особенности общения мальчиков и девочек // Вопросы психологии. - 1994. - № 4. - С. 63-69.

27. Скотт Д. Г. Конфликты: пути их преодоления. -- К, 1991. - 228 с.

28. Степанов О.М. Основи психології: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. - К.: «Академія», 2005. - 356 c.

29. Фридан Б. Загадка женственности. - М.: Прогресс, 2004. - 292 с.

30. Шумилин А.Н. Управление конфликтом. - М., 1996. - 336 с.

31. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. - Казань, 2001. - 248 с.

Додаток 1

Методика «Ваша думка про себе самого або Чи конфліктна Ви людина»

Ціль. Вивчення представлень випробуваного про себе. Може бути також використана для визначення «ідеального Я» індивіда або його представлень про те, яким його бачать інші. Дані параметри можуть бути досліджені на підставі аналізу шести тенденцій поведінки людини в групі: залежність, незалежність, комунікабельність, нетовариськість, прийняття боротьби і відхилення від боротьби.

Порядок дослідження. Текст методики складається з 60 тверджень і може бути пред'явлений випробуваному у виді списку або на окремих картках. Випробуваному пропонується ознайомитися з твердженнями і відповісти «так», якщо воно відповідає його уявленню про себе, або «ні», якщо воно суперечить його уявленню

Інструкція. «Вашій увазі пропонується 60 тверджень, що стосуються поведінки людини в групі. Прочитайте послідовно кожне з них і відповісти «так», якщо воно відповідає вашому уявленню про себе, або «ні», якщо не відповідає йому».

Текст методики

1.Я критичний до товаришів.

2.У мене виникає тривога, коли в групі починається конфлікт.

3.Я схильний придержуватися рад лідера.

4.Я не схильний створювати занадто близькі відносини з товаришами.

5.Мені подобається дружність у групі.

6.Я схильний суперечити лідерові.

7.Випробую симпатію до одного-двох визначених товаришів.

8.Уникаю зустрічей і зборів у групі.

9.Мені подобається похвала лідера.

10.Я незалежний у судженнях і манері поводження.

11.Я готовий стати на одну з сторін в суперечці.

12.Я схильний керувати товаришами.

13.Радію спілкуванню з одним-двома друзями.

14.З появою ворожості з боку членів групи я зовні спокійний.

15.Я схильний підтримувати настрій усієї групи.

16.Не надаю значення особистим якостям членів групи.

17.Я схильний відволікати групу від її цілей.

18.Почуваю задоволення, протиставляючи себе лідерові.

19.Хотів би зблизитися з деякими членами групи.

20.Волію залишатися нейтральним у суперечці.

21.Мені подобається, коли лідер активний і добре керує.

22.Волію холоднокровно обговорювати розбіжності.

23.Я недостатньо стриманий у вираженні почуттів.

24. Прагну згуртувати навколо себе однодумців.

25.Незадоволений занадто формальним (діловим) відношенням.

26.Коли мене обвинувачують, я гублюся і мовчу.

27.Волію погоджуватися з основними напрямками в групі.

28.Я прив'язаний до групи в цілому більше, ніж до визначених товаришів.

29.Я схильний затягувати і загострювати суперечку.

30.Прагну бути в центрі уваги.

31.Я хотів би бути членом більш вузької групи.

32.Я схильний до компромісів.

33.Випробую внутрішнє занепокоєння, коли лідер надходить усупереч моїм чеканням.

34.Болісно відношуся до зауважень друзів.

35.Можу бути підступним і вкрадливим.

36.Я схильний прийняти на себе керівництво в групі.

37.Я відвертий у групі.

38.У мене виникає нервове занепокоєння під час групової розбіжності.

39.Надаю перевагу тому, щоб лідер брав на себе відповідальність при плануванні робіт.

40.Я не схильний відповідати на прояви дружелюбності.

41.Я схильний сердитися на товаришів.

42.Я намагаюся вести інших проти лідера.

43.Легко знаходжу знайомства за межами групи.

44.Намагаюся уникати бути утягненим у суперечку.

45.Легко погоджуюся з пропозиціями інших членів групи.

46.Чиню опір утворенню угруповань у групі.

47.Коли роздратований, я глузливий і іронічний.

48.У мене виникає ворожість до тих, хто намагається виділитися.

49.Віддаю перевагу меншій, але більш інтимній групі.

50.Намагаюся не показувати свої щирі почуття.

51.Стаю на сторону лідера в групових розбіжностях.

52.Я ініціативний у встановленні контактів у спілкуванні.

53.Уникаю критикувати товаришів.

54.Волію звертатися до лідера частіше, ніж до інших.

55.Мені не подобається, що відносини в групі занадто фамільярні.

56.Люблю затівати суперечки.

57.Прагну утримати своє високе положення в групі.

58.Я схильний втручатися в контакти знайомих і порушувати їх.

59.Я схильний до перепалок, задиристий.

60.Я схильний виражати невдоволення лідером.

Обробка даних і інтерпретація результатів

Ключ

1	Залежність	3,9,15,21,27,33,39,45,51,54
2	Незалежність	6,12,18,24,30,36,42,48,57,60
3	Комунікабельність	5,7,13,19,25,31,37,43,49,52
4	Некомунікабельність	4,10,16,22,28,34,40,46,55,58
5	Прийняття «боротьби»	1,11,17,23,29,35,41,47,56,59
6	Неприйняття «боротьби»	2,8,14,20,26,32,38,44,50,53

Відповіді опитуваного, відповідно до ключа, розподіляються по шести тенденціях. Підраховується частота прояву кожної з тенденцій. Причому кількість відповідей «так» по одній з тенденцій додається з кількістю відповідей «ні» по полярній тенденції в сполученій парі. Наприклад, кількість позитивних відповідей по шкалі «залежність» складається з кількістю негативних відповідей по шкалі «незалежність».

Тенденція до залежності розуміється як внутрішнє намагання індивіда до прийняття групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей. Тенденція до товариськості свідчить про контактність, прагнення утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами. Тенденція до «прийняття боротьби» розглядається як активне прагнення особистості брати участь у груповому житті, як прагнення до досягнення більш високого статусу в системі міжособистісних відносин. Протилежна тенденція - відхилення від боротьби свідчить про прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень. Кожна з цих тенденцій, видимо, має внутрішню і зовнішню характеристику, тобто може бути внутрішньо властивому індивідові, а може бути зовнішньою, своєрідною «маскою», що ховає щиру особу людини. Якщо отримане число, про яке говорилося вище, наближається до 20, то можна говорити про щиру перевагу тієї або іншої стійкої тенденції, властивому індивідові.

У випадку, якщо кількість відповідей «так» однієї тенденції виявляється рівним кількості позитивних відповідей протилежної тенденції (наприклад, залежність - незалежність), те таке положення може говорити про наявність внутрішнього конфлікту особистості, що перебуває під владою однаково виражених протилежних тенденцій. Три-чотири відповіді «сумніваюся» по окремих тенденціях розглядаються як ознака нерішучості, ухильності, астенічності, однак в інших випадках це може свідчити про відому вибірковість у поводженні, про тактичну гнучкість, стенічність.

З метою вивчення «ідеального Я» опитуваного або його уявлення про те, яким його бачать інші, проводиться повторне дослідження, хід якого ідентичний вищеописаному. Інструкція, пропонована експериментатором, коректується відповідно до мети дослідження.

Додаток 2

«Чи можете Ви знайти вихід із конфліктної ситуації» (Опитувальник Томаса)

Ціль. Визначення стилю поведінки, вивчення особистісної схильності до конфліктного поводження.

Опис методики. Опитувальник складається з 60 суджень, згрупованих у 30 пар. Щоб визначити, до якого типу схиляється випробуваний, йому пропонується, уважно прочитавши кожне з подвійних висловлень, вибрати те з них, що є найбільш типовим для характеристики його поведінки.

Інструкція. «Пропонований вашій увазі опитувальник складається з подвійних висловлень: а і б. Уважно прочитавши кожне висловлення, виберіть те, що у більшому ступені відповідає тому, як ви звичайно гадаєте і дієте».

Текст опитувальника

1. а) Іноді я надаю можливість іншим узяти на себе відповідальність за рішення спірного питання,

б) Чим обговорювати те, у чому ми розходимося, я намагаюся звернути увагу на те, з чим ми обоє згодні.

2. а) Я намагаюся знайти компромісне рішення,

б) Я намагаюся улагодити справу з урахуванням всіх інтересів і іншої людини, і моїх власних.

3. а) Звичайно я прагну домогтися свого.

б) Іноді я жертвую своїми власними інтересами заради інтересів іншої людини.

4. а) Я намагаюся знайти компромісне рішення,

б) Я намагаюся не зачепити почуттів іншої людини.

5. а) Улагоджуючи спірну ситуацію, я увесь час намагаюся знайти підтримку в іншого.

б) Я намагаюся робити всі, щоб уникнути марної напруженості.

6. а) Я намагаюся уникнути неприємності для себе,

б) Я намагаюся домогтися свого.

7. а) Я намагаюся відкласти рішення спірного питання, щоб згодом вирішити його остаточно.

б) я вважаю за можливе в чомусь уступити, щоб домогтися іншого

8. а) Звичайно я наполегливо прагну домогтися свого,

б) Я першою справою намагаюся визначити те, у чому складаються всі порушені інтереси і спірні питання.

9. а) Я думаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь виниклі розбіжності,

б) Я починаю зусилля, щоб домогтися свого.

10. а) Я твердо прагну домогтися свого.

б) Я намагаюся знайти компромісне рішення.

11. а) Першою справою я прагну ясно визначити те, і чим складаються всі порушені інтереси і спірні питання.

б) Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші відносини.

12.а) Найчастіше я уникаю займати позицію, що може викликати суперечки.

б) Я даю можливість іншому в чомусь залишитися при своїй думці, якщо він також йде назустріч.

13.а) Я пропоную середню позицію.

б) Я наполягаю, щоб усі було зроблено по-моєму.

14.а) Я повідомляю іншому свою точку зору і запитую про його погляди.

б) Я намагаюся показати іншому логіку і перевагу моїх поглядів.

15. а) Я намагаюся заспокоїти іншого і зберегти наші відносини.

б) Я намагаюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруги.

16.а) Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.

б) Я звичайно намагаюся переконати іншого в перевагах моєї позиції.

17.а) Звичайно я наполегливо прагну домогтися свого.

б) Я намагаюся зробити всі, щоб уникнути марної напруженості.

18.а) Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість настояти на своєму.

б) Я дам іншому можливість залишитися при своїй думці якщо він йде мені назустріч.

19. а) Першою справою я намагаюся визначити те, у чому складаються всі порушені інтереси і спірні питання.

б) Я намагаюся відкласти спірні питання, щоб згодом вирішити їхній остаточно.

20. а) Я намагаюся негайно перебороти наші різногласся.

6) Я намагаюся знайти найкраще сполучення вигод і втрат для нас обох.

21. а) Ведучи переговори, я намагаюся бути уважним до іншого.

б) Я завжди схиляюся до прямого обговорення проблеми.

22. а) Я намагаюся знайти позицію, що знаходиться посередині між моєю і позицією іншої людини,

б) Я відстоюю свою позицію.

23. а) Як правило, я заклопотаний тим, щоб задовольнити бажання кожного з нас.

б) Іноді я надаю іншим узяти на себе відповідальність за рішення спірного питання.

24. а) Якщо позиція іншого здається йому дуже важливої, я намагаюся йти йому назустріч,

б) Я намагаюся переконати іншого піти на компроміс.

25.а) Я намагаюся переконати іншого у своїй правоті.

б) Ведучи переговори, я намагаюся бути уважним до аргументів іншого.

26. а) Я звичайно пропоную середню позицію,

б) Я майже завжди прагну задовольнити інтереси кожного з нас.

27. а) Найчастіше прагну уникнути суперечок.

б) Якщо це зробить іншої людини щасливим, я дам йому можливість настояти на своєму.

28. а) Звичайно я наполегливо прагну домогтися свого,

б) Улагоджуючи ситуацію, я звичайно прагну знайти підтримку в іншого.

29. а) Я пропоную середню позицію.

б) Думаю, що не завжди варто хвилюватися через виникаючі розбіжності.

30. а) Я намагаюся щадити почуття іншого,

б) Я завжди займаю таку позицію в суперечці, щоб ми могли спільно домогтися успіху.

Отримані в результаті дослідження дані співвідносяться з ключем (табл.), підраховується частота прояву кожного типу поведінки.

Таблиця-Ключ опитувальника
№	Суперництво	Співробітництво	Комроміс	Утікання	Пристосування
1				а	б
2		б	а
3	а				б
4			а		б
5		а		б
6	б			а
7			б	а
8	а	б
9	б			а
10	а		б
11		а			б
12			б	а
13	б		а
14	б	а
15				б	а
16	б				а
17	а			б
18			б		а
19		а		б
20		а	б
21		б			а
22	б		а
23		а		б
24			б		а
25	а				б
26		б	а
27				а	б
28	а	б
29			а	б
30		б			а

Додаток 3

Методика оцінки рівня конфліктності

(Інструкція. Уважно прочитайте запропоновані вислови і виберіть по одній відповіді на кожне запитання).

1. У громадському транспорті розпочалася сварка. Ваша реакція?

а - не беру участі, тому що це мене не стосується;

б - починаю захищати постраждалу сторону;

в - активно беру участь і «викликаю вогонь на себе».

2. Чи виступаєте Ви на зборах з критикою керівництва?

а - ні;

б - лише в тому випадку, якщо маю для цього підстави;

в - критикую з будь-якої причини начальство і тих, хто його захищає.

3. Як часто Ви сваритеся з друзями?

а - лише в тому випадку, якщо вони не ображаються;

б - лише з принципових питань;

в - сварка - це моя стихія.

4. На жаль, у нашому житті є черги. Ваша реакція, якщо хтось не хоче стояти у черзі?

а - промовчу;

б - зроблю зауваження;

в - пройду вперед і буду слідкувати за порядком.

5. Вдома на обід Вам запропонували страву без солі. Ваша реакція?

а - не буду псувати настрій домашнім через такі дрібниці;

б - мовчки візьму солянку;

в - не втримаюся від зауважень і, можливо, демонстративно відмовлюся від їжі.

6. Якщо на вулиці або в транспорті Вам наступили на ногу.....

а - суворо подивлюсь на того, хто образив мене;

б - зроблю зауваження;

в - скажу все, що думаю з цього приводу, не соромлячись брутальних слів.

7. Якщо хтось із Ваших близьких купив речі, які Вам не подобаються...

а - промовчу;

б - обмежуся короткими тактовними зауваженнями;

в - вчиню сварку.

8. Ви придбали лотерею і нічого не виграли. Ваша реакція.

а - намагатимуся не демонструвати свій розпач, але дам собі слово більше ніколи не брати участі у таких заходах;

б - поставлюся до цього з гумором;

в - програш надовго зіпсує мій настрій.

Ключ до тесту

Підрахуйте набрані бали, виходячи з того, що кожне а )- 4 бали, б) - 2 бали, а в) - 0 балів.

Якщо Ви набрали:

Від 22 до 32 балів - Ви тактовна людина, легко уникаєте сварок і конфліктів, а також критичних ситуацій вдома і у навчальному закладі. Відомий вислів “Платон мені друг, але істина дорожча” ніколи не був Вашим девізом. Можливо, саме тому Вас поза очі називають “пристосуванцем”. Наберіться мужності, якщо обставини цього вимагають, будьте людиною принциповою.
Від 12 до 20 балів - Вас вважають людиною конфліктною, але насправді Ви конфліктуєте лише тоді, коли аргументи або інші засоби вичерпано. Ви завжди відстоюєте свою думку, ніколи не думаєте, як це відіб'ється на Вашому навчанні або на стосунках з приятелями. Ніколи не виходите за рамки коректності.

До 10 балів - сварки та конфлікти - це Ваша стихія, без якої Ви не уявляєте свого існування. Любите критикувати інших, але якщо почуєте зауваження або критику на свою адресу, то ця людина стає Вашим запеклим ворогом на все життя. Ваша критика заради критики, а не на користь справи. Дуже важко доводиться тим, хто поряд з Вами у навчальному закладі та вдома.

Додаток 4

Психологічне тренінгове заняття «Конфлікт і способи його вирішення»

Мета: ознайомити учасників з поняттям «конфлікт», «конфліктоген», видами конфліктів, причинами, позитивними та негативними сторонами конфлікту, виявами конфліктогенної поведінки, способами вирішення конфлікту, формувати вміння безконфліктно поводитися, враховувати інтереси й потреби інших, розвивати аналітичні здібності, рефлексію, виховувати ввічливість, доброзичливість.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Оголошення теми заняття.

Мотивація навчальної діяльності.

Запитання для учасників: «Для чого ми розглядаємо тему «Конфлікт
і способи його вирішення»? Що ви очікуєте від сьогоднішнього заняття?»

Поняття конфлікту

Доберіть синоніми до слова «конфлікт»: протиріччя, суперечка, сутичка, протистояння, протиборство, зіткнення, скандал, бійка, сварка...

Конфлікт у перекладі з латини -- зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, позицій) суб'єктів -- сторін взаємодії.

Наука, яка вивчає причини виникнення, особливості перебігу, запобігання та вирішення конфлікту називається конфліктологією.

Типологія конфліктів

· За кількістю та складом сторін конфлікту (внутрішньо особистісний, міжособистісний, особистісно-груповий, міжгруповий, міжколективний, міждержавний, міжнаціональний).

· За проблемно-діяльнісною ознакою (управлінські, сімейні, педагогічні, політичні, економічні, творчі).

· За тривалістю перебігу конфлікту (гострі і хронічні, швидкоплинні, тривалі та інші).

· За змістом (побутові й суто проблемні).

· За ступенем загострення протиріч (незадоволення, протидія, розбрат, ворожнеча, війна).

· За ознакою можливого вирішення (конструктивний (продуктивний) і деструктивний).

Причини конфліктів

Причини конфліктів полягають у розбіжності:

знань, умінь, навичок, особистісних рис;

функцій управління;

емоційних, психічних та інших станів;

економічних процесів;

завдань, засобів і методів діяльності;

мотивів, потреб, ціннісних орієнтацій;

поглядів і переконань;

розумінь, інтерпретацій інформації;

очікувань, позицій;

оцінок і самооцінок.

Створення дерева конфліктогенів

Однією з причин виникнення конфлікту є конфліктогени поведінки. Це слова або дії, які породжують конфлікт. Давайте разом намалюємо дерево конфліктогенів. На дошці є стовбур дерева. У кожного з вас є листочки з дерева. На цих листочках напишіть приклади конфліктогенів. Причепіть свій листочок до дерева і зачитайте свій приклад.

Ознаки конфліктогенів поведінки:

відкрита недовіра;

перебивання іншої людини;

оцінювання людей;

наголошування на розбіжностях між собою та іншою людиною;

стійке небажання визнавати свої помилки й чиюсь правоту;

заниження вкладу інших людей й одночасне перебільшення свого вкладу в загальну справу;

постійне накидання своєї точки зору іншим;

нещирість суджень;

різке прискорення темпу мовлення й раптове закінчення роз
мови;

невміння вислухати і зрозуміти точку зору іншої сторони.

Який висновок ми можемо зробити, поглянувши на дерево конфліктогенів. (Намагатися їх не вживати, щоб не створювати конфлікту.)

Групова робота. Визначте позитивні й негативні сторони конфлікту.

Позитивні сторони конфлікту:

· дає можливість сформулювати й усвідомити проблему, виявити труднощі;

· знайти нові шляхи вирішення;

· пожвавлює наше життя, робить його привабливішим, цікавішим;

· вчить форми спілкування, вміння налагоджувати стосунки;

· сприяє особистісному, професійному зростанню;

· розвиває вольову саморегуляцію;

· згуртовує колектив;

· розвиток пізнавальних рис: розуму, швидкість реакції, прийняття рішень.

· Негативні сторони конфлікту:

· руйнує здоров'я;

· викликає стрес, психотравми;

· руйнує міжособистісні стосунки, сім'ї, особистість;

· формується негативна установка, негативний життєвий сценарій.

Який висновок ми можемо зробити, проаналізувавши позитивні й негативні сторони конфлікту? У конфлікті є багато позитивного. Зараз ми з вами розглянемо способи вирішення конфліктів.

Способи вирішення конфліктів

Вчені К. Томас і Р.Кілмен визначили основні найбільш прийнятні стратегії поведінки в конфлікті. Вони вказують, що існує 5 основних стилів поведінки в конфлікті: пристосування, компроміс, втеча (ігнорування), суперництво (конкуренція), співпраця.

*Пристосування -- людина нехтує своїми інтересами, щоб задовольнити інтереси іншого.

Співпраця -- процес, який складається з послідовних взаємодій, коли людина прагне брати активну участь у розв'язанні конфлікту й захищати свої інтереси, але ще й бажає співпрацювати з інтими учасниками конфлікту. Це спільна спроба знайти таке рішення, яке цілком задовольняло б вимоги обох сторін.

Втеча -- людина намагається не займатися конфліктом. Втеча може бути фізичною (покинути місце конфлікту, розвернутися й піти) або психологічною (ігнорування конфлікту), дипломатичне ухиляння. Шляхом втечі можна відкласти справу на зручніший час.

Компроміс -- це часткове задоволення обох сторін.

Суперництво -- людина намагається задовольнити свої інтереси за рахунок іншого. Вона використовує здібності аргументувати свої суспільні контакти, економічні санкції. Суперництво може означати «стати на захист своїх прав», якщо людина переконана, що вона права.

Ще один спосіб вирішення конфлікту -- картографія, або візуалізація. Це дає змогу зосередитися на проблемі, а не на емоціях, заглибитися не в переживання і задоволення своїх образ та амбіцій, а у вирішення проблеми.

Технологія картографії конфлікту:

Етап 1. У чому проблема?

Етап 2. Хто учасники конфлікту?

Етап 3. Які істинні потреби та побоювання кожного із учасників конфлікту?

Етап 4. Можливе вирішення проблеми.

Який з цих способів вирішення конфлікту ви найчастіше застосовуєте? Який спосіб вам сподобався найбільше і чому? Як впливає конфлікт на людський організм?

Групова робота Правила безконфліктної поведінки

Не використовувати конфліктогени.

розв'язуйте спірні питання тут і тепер, не відкладаючи їх.

Менше ображайтеся.

Прагніть адекватно сприймати й усвідомлювати конфлікт.

Спілкуйтеся відкрито (закритість породжує конфлікти).

Намагайтеся зрозуміти позицію іншої людини зсередини (по ставте себе на місце іншого).

Аргументуйте свої бажання для себе та іншого.

Будьте готові подолати своє самолюбство, визнати свої помилки, вибачитися.

Будьте гнучкими.

Психолог ознайомлює учасників з формулою мудрої поведінки в конфлікті.

Формула мудрої поведінки в конфлікті (ВПРСІ)

В -- відкритість розуму.

П -- позитивне ставлення.

Р -- раціональне мислення.

С -- співпраця.

Т -- терпимість до людей.

Підбиття підсумків

Що цікавого ви сьогодні дізналися? Чого навчилися? Що нам потрібно для того, щоб створювати якомога менше конфліктних ситуацій? (Бути ввічливими, толерантними, дипломатичними.)

Кожний учасник заняття отримує пам'ятку про короткий курс доброзичливих стосунків.

Короткий курс доброзичливих стосунків

Шість важливих слів: «Я визнаю, що припустився цієї помилки».

П'ять, важливих слів: «Ти зробив це просто чудово».

Чотири важливих слова: «А як ти вважаєш?»

Три важливих слова: «Порадьте, будь ласка».

Два важливих слова: «Щиро дякую».

Найважливіше слово: «Ми».

Размещено на Allbest.ru

...