Готовність військовослужбовців внутрішніх військ МВС України до екстремальних умов під час виконання службово-бойових завдань

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загальної та соціальної психології

Кваліфікаційна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня „Бакалавр”

(0401 Психологія -6.040101)

ГОТОВНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ДО ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ

Київ 2012

План

Вступ

І. Екстремальні умови службово-бойових завдань військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та готовність до них

1.1 Особливості службово-бойових завдань військовослужбовців внутрішніх військ

1.2 Загальне поняття екстремальних та надзвичайних ситуацій

а. Нормальні та складні ситуації повсякденного життя

б. Надзвичайний стан та групи надзвичайних ситуацій в органах внутрішніх справ

1.3 Загальна психологічна характеристика надзвичайних ситуацій у внутрішніх військах

а. Психологічна характеристика надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру

б. Психологічна характеристика надзвичайних ситуацій воєнного та соціально-політичного характеру

1.4 Розгляд поняття «психологічна готовність до професійної діяльності»

1.5 Психологічна підготовка військовослужбовців внутрішніх військ до дій в екстремальних умовах під час виконання службово-бойових завдань

а. Види психологічної підготовки особового складу внутрішніх військ до дій в екстремальних умовах

Висновки першого розділу

ІІ. Емпіричне дослідження психологічної готовності військовослужбовців внутрішніх військ МВС України до екстремальних умов

2.1 Методологія та організація експериментального дослідження визначення готовності в екстремальних умовах під час виконання службово-бойових завдань військовослужбовцями внутрішніх військ

2.2 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження готовності

2.3 Рекомендації командирам підрозділів щодо формування психологічної готовності у своїх підлеглих

Висновки другого розділу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Відповідно до Закону України від 26 березня 1992 року «Про Внутрішні Війська МВС України» внутрішні війська входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, охорони установ виконання покарань і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю [1].

Катастрофи, стихійні лиха, міжконфесійні релігійні конфлікти, зростання злочинності і насильства, які потрясли нашу країну за останні роки з очевидністю показали, наскільки важлива психологічна готовність військовослужбовців частин і підрозділів Збройних Сил України, служб МНС, СБУ, МВС, а власне й внутрішніх військ, до роботи в екстремальних умовах, здатність військовослужбовців долати наслідки впливу підвищених навантажень на психіку, їх уміння успішно протистояти дії різноманітних стресогенних чинників, зберігаючи при цьому високу працездатність.

Адже відповідно до нормативних документів, саме внутрішні війська стоять на варті спокою українського народу й виконують основні завдання, що забезпечують порядок на території держави.

За родом своєї професійної діяльності військовослужбовці внутрішніх військ часто перебувають в екстремальних ситуаціях, спілкуються з людьми аморальної поведінки, правопорушниками та злочинцями. Усі ці та інші чинники впливають на нервово-психічну систему військовослужбовців, їхнє особисте життя, риси характеру, поведінку вдома й на роботі.

Таким чином, особистість військовослужбовця внутрішніх військ під впливом умов службово-бойової діяльності піддається суттєвим змінам, що часто призводить до зниження професіоналізму, а іноді й до професійної деформації. Як правило, ці процеси супроводжуються роздратованістю, байдужістю і черствістю військовослужбовців внутрішніх військ, до проблем громадян тощо.

Також, можливі випадки, коли виникають незвичайні події (крадіжка, бійка на вулиці, затримання особливо небезпечного злочинця, затримання злочинця, який перетинає заборонену зону, втеча підсудного з-під охорони варти та ін.), і готовність військовослужбовця до припинення виниклого правопорушення зіграє визначальну роль [31].

Питання формування готовності знайшли своє відображення та одержали розвиток у теорії і практиці професійної підготовки насамперед стосовно діяльності людини в особливих напружених умовах. Багатопланові дослідження проблеми провели психологи В.І. Варваров, О. Д. Глоточкін, М.І. Дьяченко, Л. А. Кандибович, В. П. Каширін, М. П. Коробейников, П. А. Корчемний, Л. Н. Кузнєцов, О. Т. Ростунов, А. М. Столяренко, В. В. Сисоєв, О. В. Тімченко, Н. Ф. Феденко, В. Т. Юсов і інші учені, які проаналізували процес психологічної підготовки з урахуванням специфіки особливостей діяльності конкретного фахівця. Зазначені автори визначають сутність психологічної підготовки в цілеспрямованому впливі на психіку військовослужбовців з метою формування психологічної готовності, стійкості, інших характеристик і якостей, які забезпечують надійність роботи в умовах, що вимагають високих нервово-психічних витрат [5, с. 16].

Актуальність даної роботи визначена збільшенням рівня правопорушень у державі, випадків надзвичайного стану, в зв'язку з природніми катаклізмами, формуванням готовності до дій в даних екстремальних умовах.

Об'єкт роботи - готовність військовослужбовців внутрішніх військ до екстремальних умов.

Предмет роботи - готовність військовослужбовців внутрішніх військ до екстремальних умов під час виконання службово-бойових завдань.

Мета - визначити шляхи формування готовності військовослужбовців внутрішніх військ МВС України до дій в екстремальних умовах.

Завдання:

- проаналізувати психологічну літературу щодо готовності до дій в екстремальних умовах;

- розглянути поняття готовність та екстремальні умови;

- розглянути особливості професійної діяльності військовослужбовців внутрішніх військ;

- розглянути екстремальні умови професійної діяльності військовослужбовців внутрішніх військ;

- дослідити вплив екстремальних умов на психіку військовослужбовців внутрішніх військ.

Робота складається з двох розділів теоретичного і практичного. У першому розділі розглянуто загальні поняття готовності до дій та екстремальні умови у професійній діяльності військовослужбовців внутрішніх військ, як дані процеси взаємопов'язані між собою. У другому розділі розглянуто вплив екстремальних умов на психіку військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, та їх готовність до даної діяльності.

І. Екстремальні умови службово-бойових завдань військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та готовність до них

1.1 Особливості службово-бойових завдань військовослужбовців внутрішніх військ

військовослужбовець екстремальний психологічний готовність

Внутрішні війська є багатофункціональним військовим формуванням, що входить до складу Міністерства внутрішніх справ України і виконує законодавчо визначені завдання як у секторі внутрішньої безпеки, так і в секторі оборони держави.

Специфіка професійної діяльності внутрішніх військ значно відрізняється від служби у Збройних Силах України. Вона полягає у тому, що війська щоденно виконують службово-бойові завдання. Військовослужбовці зі зброєю виконують задачі, які забезпечують громадський порядок та мирний спокій громадян України.

Відповідно до Закону України від 26 березня 1992 року «Про Внутрішні Війська МВС України» внутрішні війська входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, охорони установ виконання покарань і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю [1].

Основними завданнями внутрішніх військ є:

- охорона та оборона важливих державних об'єктів, установ виконання покарань і лікувально-трудових установ, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;

- супроводження спеціальних вантажів;

- здійснення пропускного режиму на об'єктах, що охороняються;

- конвоювання заарештованих і засуджених;

- охорона підсудних під час судового процесу;

- переслідування і затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти;

- виконання доручень адміністрації установ виконання покарань і лікувально-трудових профілакторіїв щодо забезпечення внутрішнього порядку;

- участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю;

- участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах, що охороняються;

- охорона дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України.

Для якісного виконання завдань служби військовослужбовці внутрішніх військ повинні мати відмінну фізичну та психологічну підготовку, тому і вимоги до їх відбору є вищими чим до інших силових структур [11, с.36].

Військові частини з охорони громадського порядку щоденно виконують службово-бойові завдання на вулицях міста у тяжкій боротьбі зі злочинністю. Після отриманого бойового наказу солдати впевнено крокують вулицями міста за визначеним маршрутом, здійснюючи при цьому чіткий контроль захисту громадського порядку і недопущення можливих правопорушень.

Крім того, немає жодного концерту чи футбольного матчу без участі військовослужбовців внутрішніх військ, які здійснюють свої повсякденні завдання [2, ст.36].

Військові частини, які виконують завдання щодо охорони дипломатичних представництв і консульських установ інших держав в Україні, були створені з метою їх захисту та дотримання належних умов для роботи. Їх основними завданнями визначено:

- забезпечення недоторканості представництв, захист їх від будь - яких посягань та образи, запобігання проникненню до них осіб, які виношують терористичні, екстремістські та інші злочинні наміри;

- підтримання громадського порядку поблизу представництв іноземних держав.

Охорона іноземних представництв - справа почесна, а служба у даних частині - велика честь. Тому командуванням внутрішніх військ, ставляться підвищені вимоги до підготовленості військовослужбовців, їх психологічної стійкості, моральних та естетичних якостей. Специфіка служби вимагає від військовослужбовців високого професіоналізму і самовідданості, чесності і непідкупності. Адже виконуються завдання державного рівня і від якості їх виконання в певній мірі залежить ставлення міжнародної спільноти на світовій арені до України, як до розвинутої держави.

Підрозділи внутрішніх військ з конвоювання призначені для виконання службово-бойових завдань, пов'язаних із конвоюванням заарештованих та засуджених осіб до місць виконання покарань, охороною підсудних під час розгляду судових справ, зустріч засуджених або їх конвоювання за територію держави. Дані завдання є досить складними, тому й вимогу до кандидатів відповідні - відмінні психологічна підготовка, фізична форма та військовий вишкіл. Кожен офіцер чи військовослужбовець підрозділу постійно перевіряється на стресостійкість і на здатність швидко діяти в екстремальних ситуаціях, адже різний характер не лише підсудних, а й злочинів, скоєних ними.

Військові частини внутрішніх військ спеціального призначення відповідно до покладених на них завдань призначені для:

- участі у спеціальних операціях знешкодження озброєних злочинців, припиненні діяльності не передбачених законодавством озброєних воєнізованих формувань чи груп;

- надання допомоги органам внутрішніх справ в охороні громадського порядку, припиненні масових безпорядків, що супроводжується насильством із застосуванням зброї, у населених пунктах, а також в установах виконання покарань;

- участі у спеціальних заходах щодо виявлення, блокування і затримання озброєних осіб, які захопили заручників, особливо важливі державні об'єкти та адміністративні споруди;

- отримання, вивчення й аналізу інформації про різні прояви терористичної та озброєної організованої злочинної діяльності з метою використання її для виконання покладених на ці частини завдань; взаємодіють із спеціальними підрозділами органів внутрішніх справ по боротьбі з організованою злочинністю, а у разі потреби - з відповідними підрозділами СБУ, іншими правоохоронними органами, зацікавленими міністерствами та іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування;

- участі у забезпеченні безпеки вищих посадових осіб України, громадян та громадського порядку в районах дії режиму надзвичайного стану;

- участі у забезпеченні громадського порядку та взаємодії з підрозділами Цивільної оборони під час ліквідації наслідків техногенно-екологічних аварій (катастроф), у тому числі пов'язаних з радіаційними випромінюваннями і хімічними небезпечними речовинами [31].

До військовослужбовців вказаних підрозділів, також, існують відповідні професійні фізичні та психологічні вимоги.

Підрозділи з охорони особливо важливих державних об'єктів виконують завдання, які за рівнем складності не нижчі, ніж всі інші завдання внутрішніх військ. Військовослужбовці даних підрозділів пильно несуть службу на бойовому посту й захисті держави.

Професійну діяльність військовослужбовців внутрішніх військ стисло й вірно охарактеризував заступник начальника Головного управління - командувача внутрішніх військ по роботі з особовим складом генерал-майор Молдавчук Василь Степанович під час своєї доповіді на одній з прес-конференцій: «Особливістю Внутрішніх військ є те, що близько 25 відсотків їх особового складу щоденно залучаються до виконання службово-бойових завдань зі зброєю та забезпечують надійну охорону 16 об'єктів військово-промислового комплексу, в тому числі атомних електростанцій, інститутів з ядерними реакторами, недоторканність 109 об'єктів дипломатичного призначення та їх персоналу. Протягом року в середньому виконується близько 19 тисяч завдань з охорони громадського порядку. Вартами з конвоювання перевозиться понад 470 тисяч осіб спецконтингенту. Тому внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України - це війська правопорядку, які є дійсно надійним щитом на захисті громадян від протиправних посягань на їх спокій, безпеку та життя» [32].

1.2 Загальне поняття екстремальних умов та надзвичайних ситуацій

За родом своєї професійної діяльності військовослужбовці внутрішніх військ часто перебувають в екстремальних ситуаціях, спілкуються з людьми аморальної поведінки, правопорушниками та злочинцями. Усі ці та інші чинники впливають на нервово-психічну систему військовослужбовців, їхнє особисте життя, риси характеру, поведінку вдома й на роботі [15, с.56].

Таким чином, особистість військовослужбовця внутрішніх військ під впливом умов службово-бойової діяльності піддається суттєвим змінам, що часто призводить до зниження професіоналізму, а іноді й до професійної деформації. Як правило, ці процеси супроводжуються роздратованістю, байдужістю і черствістю військовослужбовців внутрішніх військ, до проблем громадян тощо.

Це здебільшого обумовлюється тим, що військовослужбовці не володіють основами початкових психологічних знань, не вміють правильно виходити із стресових і депресивних станів, правильно поводити себе в конфліктних ситуаціях, переборювати почуття страху, внутрішній розлад. Тому так важливо ознайомити військовослужбовців внутрішніх військ з основами психологічних знань та навчити застосовувати їх у різноманітних життєвих ситуаціях та професійній діяльності.

а. Нормальні та складні ситуації повсякденного життя

У повсякденному житті люди постійно стикаються з різноманітними проблемами і без зайвих зусиль з ними справляються, якщо вони не виходять за межі їх повсякденного досвіду. Але, при виникненні проблем, що не мають аналогів у досвіді життя, люди починають турбуватися, прикладати певні зусилля щодо винаходу шляхів їх подолання і вирішення.

Такі ситуації є, як правило, нетиповими і неочікуваними, а тому мають такі назви, як екстремальні або надзвичайні.

Естремальні ситуації -- це психологічно тяжкі для людини, пов'язані з підвищеними, граничними і надграничними навантаженнями, відповідальністю, різного роду ризиками, небезпекою, небажаними наслідками (навіть загибеллю людей) життєві, побутові, професійні та інші ситуації.

Під екстремальними умовами слід, також, розуміти такі особливі обставини, які можуть мати катастрофічні наслідки і носять винятковий характер за своєю небезпекою для життя громадян, військовослужбовців внутрішніх військ, надмірно ускладнюють умови виконання службових обов'язків, вимагають негайних, рішучих, адекватних дій не тільки органів внутрішніх справ, а часто і органів державної влади. Особливі умови не завжди мають криміногенне походження, тому вони вимагають від підрозділів внутрішніх військ специфічного режиму роботи, вжиття додаткових заходів щодо охорони громадського порядку, але, як правило, не становлять для громадської безпеки суттєвої загрози [5, с.67].

У професійній діяльності військовослужбовців внутрішніх військ екстремальні ситуації - це ситуації, що загрожують життю або здоров'ю людей та являють собою суспільну небезпеку.

Екстремальні ситуації поділяються на такі різновиди:

- життєві (побутові): такі, що трапляються в житті і в побуті скупчення людей на автобусній зупинці, порушення графіків руху транспорту, черга при вході в метро та ін.;

- повсякденні: такі, що відбуваються протягом тривалого часу - затримка грошового забезпечення, несплата пенсій, економічна криза в країні та ін.;

- службові (професійні): викликані необхідністю виконання специфічних посадових або службових обов'язків - носіння вогнепальної зброї і спецзасобів, керування спецтранспортом, хірургічні операції та ін..

Службові або професійні екстремальні ситуації у свою чергу і поділяються на:

- штатні ситуації, в яких як правило застосовуються дії, передбачені чинним законодавством або чинною нормативною базою. Тобто, заздалегідь відомо, як діяти, що робити і як виходити із цієї ситуації (наприклад - статті статуту Бойової служби внутрішніх військ, закону України «Про міліцію»);

- позаштатні - ситуації, чіткого алгоритму дій в яких не існує. При виникненні таких ситуацій, як правило, виникають труднощі в прийнятті рішень та при винаході найоптимальніших шляхів входу з неї.

Екстремальні ситуації, що є найбільш поширеними в службовій діяльності військовослужбовців внутрішніх військ поділяються таким чином:

- ситуації, що виникають внаслідок стихійних лих;

- ситуації, що виникають внаслідок аварій і техногенних катастроф;

- ситуації, що відбуваються внаслідок нещасних випадків з людьми;

- ситуації, пов'язані з необхідністю надання першої і невідкладної медичної допомоги та заходи, пов'язані з епідеміями;

- ситуації, що виникають у зв'язку з попередженням та припиненням правопорушень і злочинів.

Ситуації, які виникають внаслідок стихійних лих (землетрусів, пожеж, повенів, снігопадів, ураганів) характеризуються необхідністю діяти в складних природних умовах (сніг, дощ), значними затратами фізичних сил, негативним враженням від вигляду жертв лиха, необхідністю їх евакуації тощо.

Ситуації, викликані наслідками аварій і техногенних катастроф, характеризуються ще більш тяжкими наслідками, пов'язаними з небезпекою для життя і здоров'я, негативним впливом на екологічну обстановку.

Ситуації, що виникають внаслідок залізничних аварій, авіа- і автокатастроф, пов'язані з необхідністю надання першої і невідкладної медичної допомоги характеризуються незначною тривалістю в часі, а тому в таких ситуаціях кожному військовослужбовцю внутрішніх військ потрібно чітко знати своє місце й свої обов'язки. Наприклад, військовослужбовець внутрішніх військ, якому доручено охороняти місце пригоди, повинен охороняти, а не займатися транспортуванням поранених. Окрім цього, потрібно неухильно дотримуватися правил користування технікою і захисного знаряддя.

Ситуації, що виникають у зв'язку з попередженням та припиненням правопорушень і злочинів характеризуються високим рівнем особистої відповідальності, дотримання законності і необхідністю швидко і вірно приймати рішення. Одним із найскладніших екстремальних службових завдань, які стоять перед військовослужбовцями внутрішніх військ - це затримання озброєних злочинців.

Спеціальні операції з розшуку й затримання озброєних злочинців проводяться за спеціальними заздалегідь розробленими планами.

Розробка спеціальних типових планів виправдана тим, що багато елементів оперативних дій при виконанні тих чи інших завдань повторюється, що у свою чергу дозволяє створити приблизний алгоритм дій в типових ситуаціях.

Серед типових ситуацій службово-бойової діяльності внутрішніх військ, які можуть призвести до екстремальності, є такі:

- ситуації, що виникають при адміністративному затриманні;

- ситуації, що виникають при припиненні і розкритті злочинів;

- ситуації, що виникають при здійсненні оперативно-розшукових заходів;

- ситуації, що виникають при здійсненні конвоювання;

- ситуації, що виникають при припиненні масових заворушень;

- ситуації, що виникають при дотриманні режимних заходів (комендантські години, перепускний режим, обмежений доступ);

- ситуації, що виникають при припиненні і попередженні терористичних актів.

Далеко не всі структурні підрозділи внутрішніх військ є спеціальними загонами, спроможними до виконання екстремальних (іноді й рятівних) робіт. Але, не зважаючи на це, військовослужбовці внутрішніх військ у силу покладених на них обов'язків, змушені втручатися в екстремальну діяльність у будь-яких випадках. Будь це -- загострення криміногенної обстановки, погіршення екологічної або технологічної безпеки, погодні катаклізми - немає різниці.

Найскладнішим у цьому є те, що одна і та же ситуація для працівників різних галузевих служб буде сприйматися по різному. Наприклад, гасіння пожежі є типовою і штатною ситуацією для пожежного у зв'язку з тим, що вона пов'язана з виконанням характерної для нього діяльності, а, водночас - для командира взводу патрульного підрозділу є позаштатною і надзвичайною ситуацією.

Саме ці відмінності і висувають нагальну необхідність врахування всіх можливих екстремальних ситуацій, що можуть виникнути під час виконання службово-бойових завдань.

До складу екстремальних ситуацій, з якими доводиться мати справу військовослужбовцям внутрішніх військ відносяться надзвичайні ситуації.

Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя людей на об'єкті або території, зумовлене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвели (можуть призвести) до загибелі людей і/або значних матеріальних витрат.

Існує така класифікація надзвичайних ситуацій:

За територіальним розподілом:

- окремі (локального характеру в межах визначеної ділянки або частки конкретного об'єкту);

- об'єктові (у межах визначеного об'єкту);

- місцеві (на території визначеної місцевості не залежно від адміністративного поділу);

- регіональні (на території визначеного регіону у відповідності до адміністративного поділу);

- глобальні (поширені на кількох або всіх територіях, за невизначеними ознаками територіального поділу).

За природою і походженням:

- виробничі (зі звільненням механічної, хімічної, термічної, радіаційної енергії);

- транспортні (автомобільні, залізничні, авіаційні, водяні, водогосподарчі);

- стихійні:

- метеорологічні (бурі, морози, жара, посуха);

- топологічні (повені, оповзи, селі, урагани, тайфуни);

- тектонічні (землетруси, виверження вулканів);

- соціальні і специфічні (війни, епідемії, суспільні безладдя, тероризм);

- екологічні (пересихання озер, зміни клімату).

За кількістю числа постраждалих:

- малі (постраждалих 25-100 осіб, госпіталізації потребують 10-15 осіб);

- середні (постраждалих 100-1000 осіб, госпіталізації потребують понад 50 осіб);

- великі (постраждалих понад 1000 осіб, госпіталізації потребують понад 250 осіб).

Окрім цього існує наступна класифікація масових бідувань:

Природні масові бідування:

- кліматичні (урагани, смерчі, повені);

- сейсмічні (землетруси, виверження вулканів, цунамі);

Масові бідування, викликані людиною:

- нещасні випадки (на транспорті, у промисловості, вибухи, пожежі, біологічні, хімічні, ядерні);

- навмисні (тероризм, бунти, заколоти, соціальні хвилювання, війни).

б. Надзвичайний стан та групи надзвичайних ситуацій в органах внутрішніх справ

Надзвичайна обставина - обстановка, стан, при якому події, що виникли, соціального (криміногенного і некриміногенного), природного, біологічного, техногенного й іншого походження характеризується підвищеним ступенем загрози умовам цивільного життя.

Ознаки надзвичайних обставин для підрозділів внутрішніх військ:

- порушується нормальний (звичайний) ритм життя населення конкретної території.

- створюється загроза порушення громадського порядку і суспільної безпеки.

- виникає загроза для здоров'я й життя багатьох людей або їх загибелі.

- заподіюється (або може бути заподіяний) збиток державним органам, а також особистим і майновим інтересам громадян.

- створюються сприятливі умови для активізації злочинного елементу.

- виникає загроза конституційному порядку і суверенітету України.

При класифікації надзвичайних обставин для внутрішніх військ МВС України виділяється вісім основних груп надзвичайних ситуацій:

ПЕРША ГРУПА - надзвичайна ситуація, викликана соціальними явищами криміногенного характеру.

У цих випадках внутрішніми військами вживаються заходи, пов'язані:

o З пошуком озброєних і інших злочинців, які виявляють підвищену суспільну небезпеку, зокрема тих, що:

- вчинили вбивства при обтяжливих обставинах;

- втекли з місць позбавлення волі або з під варти;

- вчинили викрадення транспортного засобу;

- навмисно залишили місце ДТП зі смертельним наслідком;

- вчинили викрадення чужої дитини;

- вчинили виготовлення або збут фальшивих грошей й ін.

o З груповими антигромадськими виступами, у тому числі:

- діями, що дезорганізують роботу установ виконання покарань;

- масовими безладдями;

- блокуванням транспортних комунікацій.

o З визволенням захоплених злочинцями:

- повітряного судна;

- автотранспортного засобу;

- морського або річкового судна;

- залізничного рухового складу;

- важливого стратегічного об'єкту;

- заручника.

o З відбиттям нападу на важливі об'єкти і наряди міліції.

o Із затриманням озброєних злочинців, що чинять, або мають намір чинити озброєний опір.

ДРУГА ГРУПА -- надзвичайні ситуації, викликані соціальними явищами некриміногенного характеру.

У цих випадках внутрішні війська вживають профілактичних заходів, пов'язаних із масовими санкціонованими акціями, зокрема:

- суспільно-політичними (мітинги, демонстрації, ходи, страйки);

- культурно-видовищними (масові гуляння, концерти, вистави, виступи, паради, фестивалі);

- фізкультурно-спортивними (турніри, змагання, спортивні свята футбольні матчі);

- релігійними (хресні ходи, релігійні свята, масові проповіді, обряди).

ТРЕТЯ ГРУПА - надзвичайні ситуації, викликані природними явищами.

У цих випадках внутрішні війська вживають оперативно-рятівні заходи, пов'язані:

- із затопленням водою місцевості внаслідок повені, паводку;

- з густими опадами, вітрами, звуковими й електричними розрядами (дощ, злива, ураган, тайфун, циклон, шквал, вітер, смерч, сніг, завірюха, блискавка, грім);

- з обвалом, падінням великих мас гірських порід і снігу при зсувах, обвалах, лавинах;

- з процесами, що відбуваються в землі і під водою (землетрус, виверження вулканів, цунамі).

ЧЕТВЕРТА ГРУПА - надзвичайні ситуації, викликані біологічними чинниками. Пов'язані з епідеміями, епізоотіями, епіфіототіями.

П'ЯТА ГРУПА - надзвичайні ситуації, викликані подіями техногенного характеру. Пов'язані з аваріями, катастрофами, вибухами, пожежами.

ШОСТА ГРУПА - надзвичайні ситуації, викликані подіями неординарного характеру. Пов'язані з падінням на землю чужорідних небесних і космічних тіл, появою невпізнаних літальних об'єктів й ін.

СЬОМА ГРУПА -- надзвичайні ситуації, викликані введенням режиму надзвичайного стану.

Пов'язані з такими умовами, як:

- стихійні лиха, аварії, катастрофи, епідемії, епізоотії, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення;

- масові порушення правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмеженням їхніх прав і свобод;

- блокування важливих об'єктів або місцевості (що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади і управління, місцевого або регіонального самоврядування);

- спроби зміни конституційного порядку в країні шляхом насильства;

- зазіхання на територіальну цілісність держави (що загрожує зміною її меж).

ВОСЬМА ГРУПА - надзвичайні ситуації, викликані введенням режиму військового часу. Пов'язані зі станом війни, ведення бойових дій, військовим часом, мобілізацією, територіальною обороною.

Успішність дій людей при загрозі і виникненні надзвичайних обставин і ситуацій можлива лише за умов їх належної підготовленості до цих ситуацій.

На підвищення психологічної стійкості при виконанні службових обов'язків у надзвичайних і екстремальних умовах безпосередній вплив мають наступні фактори:

- досконале володіння зброєю, спецзасобами та прийомами рукопашного бою;

- уміння керувати ситуацією, передбачати розвиток подій (визначення подальших дій учасників ситуації розвиває почуття відповідальності, самовпевненості та відвертає увагу психогенних факторів);

- наявність успішного досвіду виконання дій в складних екстремальних ситуаціях (у разі відсутності такого досвіду автоматизм дій допомагає здійснити «програмування ситуації в уяві»);

- стійкість підвищує також, вчасне усвідомлення своїх переваг та уміння їх використати;

- важливим для забезпечення стійкості є добрий стан фізичного і психічного здоров'я, на збереження якого, як правило, не приділяється належної уваги.

Екстремальні умови діяльності внутрішніх військ - це такі умови, при яких виникає вкрай необхідна (невідкладна) потреба здійснення додаткових (на рівні законодавчих і виконавчих органів державної влади) заходів правового, організаційного, тактичного й іншого характеру, їх ресурсне забезпечення з тим, щоб у короткі терміни і з меншими збитками нормалізувати надзвичайну ситуацію.

При вирішенні нагальних питань в екстремальних умовах необхідно:

- спеціальне нормативне регулювання і розподіл повноважень;

- встановлення спеціального правового режиму;

- створення нових структурних формувань;

- залучення додаткових сил і засобів;

- створення більш досконалих систем управління і зв'язку;

- проведення (за потребою) спеціальних операцій.

За ступенем поширення екстремальні умови поділяються за територіальним принципом.

Екстремальні умови місцевого значення - не створюють небезпеки для регіону або держави в цілому, вони охоплюють повний населений пункт, мікрорайон. В особливих умовах місцевого значення може успішно функціонувати місцевий територіальний орган із властивими йому силами і засобами.

Екстремальні умови регіонального значення - це такі умови, що поширюються на територію області і суміжні території, створюючи небезпеку для населення регіону і матеріальних цінностей, потребують значних зусиль від правоохоронних органів і органів влади в усуненні їх наслідків (повені в Закарпатті, урагани, що проходять Україною та ін.).

Екстремальні умови державного значення, хоча і мають своє локальне виникнення й поширення, але набувають загальнодержавного статусу за наслідками (аварія на ЧАЕС у 1986 році і відповідними катастрофічними наслідками, епідемія холери на півдні України 1994--1995 років).

За часом виникнення особливі умови можуть бути:

- прогнозованими (очікуваними);

- непрогнозованими (непередбаченими).

1.3 Загальна психологічна характеристика надзвичайних ситуацій у внутрішніх військах

а. Психологічна характеристика надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру

Не викликає ніякого сумніву, що надзвичайні (екстремальні) ситуації природного і техногенного характеру мають певний вплив на психіку та функціональний стан військовослужбовця внутрішніх військ, який виконує службові обов'язки в зоні дії цих надзвичайних ситуацій.

Успішність виконання професійних дій військовослужбовцем внутрішніх військ в умовах, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями природного і техногенного характеру, в переважній більшості залежить від випробуваної ним психічної напруженості.

Психічна напруженість -- це сукупність особистісних труднощів, потребуючих негайного подолання, які формують єдине психологічне навантаження, що виявляється цілісним особистісним психологічним станом.

За ступенем розвиненості стан психічної напруженості сягає певних меж. За класичною класифікацією вирізняються такі межі психічної напруженості:

- межа корисності;

- мотиваційна межа;

- непереносима межа.

Доки психічна напруженість не перевищує межу корисності, вона сприяє діям військовослужбовця, який стає більш енергійним, активним, швидким, поліпшується увага, посилюється мотивація, виявляється рішучість і сміливість, відчувається внутрішній підйом, почуття сили, інтерес.

У випадку, коли інтенсивність психічної напруженості в конкретній ситуації перевищує межу корисності, виникає перенапруженість, яка негативно відбивається на діях військовослужбовця. Утрачається гнучкість і спроможність діяти з урахуванням виниклої ситуації, нездатність зосередитись, погіршується спостережливість, уважність, утрудняється виконання розумових операцій, губляться думки, виникають «провали пам'яті», з'являється тремор м'язів, змінюється мовлення (голос зривається, ікота, візгливість), порушується координація рухів, загальмовуються рухові реакції, виникає почуття безсилля, слабкість у ногах, з'являються безглузді помилки в професійних діях, навичках і вміннях.

У випадках, коли інтенсивність напруженості сягає ще вище і перетинає мотиваційну межу, напруженість стає межовою. Характеризується порушеннями в поведінці, послабленням мотивації досягнень і прагнення до успіху, загостренням мотивації самозбереження, появою розгубленості, боязкості, сильного страху, боягузтва, обману, відмовлень та ін.

Подальше підвищення психічної напруженості призводить до непереносимої межі напруженості.

У таких випадках можливий повний зрив психічної діяльності, афекти, гострі психози, втрата усвідомлення дійсності.

Усі межі психічної напруженості (межа корисності, мотиваційна межа, непереносима межа) не є однаковими для всіх людей. Вони є суто індивідуальними і перебувають у залежності від основних властивостей особистості військовослужбовця внутрішніх військ, різними для різних дій, знижуються під впливом стомлення, страху, невдач, неготовності, розслаблення та підвищуються при екстремально-психологічній підготовці, при сильній мотивації досягнень, почутті обов'язку, відповідальності, патріотизму, колективізму, любові, тощо.

Структурним компонентом цілісного психічного стану особистості в певний проміжок часу є психологічний стрес -- неспецифічна психологічна активність особистості, викликана новою, неспецифічною для неї ситуацією і споряджена із зміною загального стану організму.

Не варто сприймати стрес як суто негативне явище. Психологічний стрес являє собою універсальне явище, спроможне тягнути за собою як конструктивні, так і деструктивні (руйнівні) функції.

У залежності від інтенсивності та впливу на професійну діяльність військовослужбовців внутрішніх військ розрізняють такі види психологічного стресу:

1) Психологічний еустрес - оптимальна, бездоганно сприятлива для військовослужбовця і його життєдіяльності неспецифічна активність психічної діяльності;

2) Психологічний дистрес - надмірна (для конкретної особистості), пов'язана з висуненням ситуацією підвищених вимог психологічна активність, що несприятливо впливає на поведінку військовослужбовця;

3) Психологічний гіперстрес - надінтенсивна неспецифічна психологічна активність, яка внаслідок нестерпності за навантаженням руйнує психічну діяльність і поведінку військовослужбовця.

Проблема керування стресом в екстремальній ситуації вирішується з урахуванням наступних чинників:

- стрес є нормальною реакцією на ситуацію, що висуває підвищені вимоги особистості;

- стрес виконує корисну адаптивну функцію, підготовляє військовослужбовця до активної дії;

- психологи підрозділів внутрішніх військ можуть навчити військовослужбовців уникати дистресових ситуацій і долати дистресові стани при виконанні функціональних повноважень;

- психологи можуть навчити військовослужбовців за допомогою спеціальних технологій саморегуляції долати наслідки впливу негативного стресу.

Відсутність завчасної допомоги в усуненні наслідків дистресу і гіперстресу у військовослужбовців внутрішніх військ, що зазнали їх у надзвичайних ситуаціях, як правило, призводить до виникнення й розвинення психологічних травм.

Психологічна (психічна) травма - психологічний слід, відбиток у пам'яті чи свідомості пережитих військовослужбовцем неординарних екстремальних і гіперекстремальних ситуацій, що проявляється в несприятливо віддзеркалених на поведінці ускладнених психічних станах, які містять загрозу виникнення хворобливих психічних розладів.

Окрім того, що психологічна травма є продуктом безпосереднього впливу на військовослужбовця надзвичайних ситуацій, вона також є результатом:

- величезної психологічної значимості надзвичайних ситуацій для військовослужбовця;

- недостатньою психологічною підготовленістю військовослужбовця до надзвичайних ситуацій;

- слабкою психологічною надійністю військовослужбовця та його недостатньою нервово-психічною стійкістю.

Психотравмуючими можуть стати ситуації смертельного ризику, масової загибелі людей, смерть близької людини, тяжкі події в родині, позбавлення життя іншої людини, потрапляння в катастрофу, контузії, каліцтва, тощо.

За класичною схемою реакція на психотравмуючі події проходить три фази:

1 фаза -- психологічний шок, характеризується психологічною приголомшеністю, загальмованістю, порушенням орієнтування в навколишній обстановці, дезорганізацією здійснюваної діяльності.

2 фаза - вплив, проявляється у виражених емоційних реакціях на подію і її наслідки. Це можуть бути відверті й інтенсивні емоції -- сильний страх, жах, тривога, гнів, плач, звинувачення. Поступово вони змінюються на реакцію критики або сумніву в собі, що плине за типом «що було б, якби...» і супроводжується хворобливим усвідомленням власного безсилля і самобичуванням.

Ця фаза являється критичною внаслідок того, що після неї або починається процес відновлення (відреагування, сприйняття реальності, адаптація до нових умов), і настає --

3 фаза - фаза нормального реагування, або, у випадку не розвинення 3-ї фази настає фіксація на травмі, що обумовлює виникнення дезадаптивного посттравматичного стресового стану.

Для подолання негативних наслідків впливу психотравмуючих ситуацій і умов психологами використовуються різноманітні засоби і методи, зокрема -- здійснення психодіагностики і надання невідкладної психологічної допомоги.

б. Психологічна характеристика надзвичайних ситуацій воєнного та соціально-політичного характеру

Однією з характерних рис сучасного суспільного життя є систематичне збільшення екстремальних ситуацій, зміна їх характеру, різновидів, масштабів і тяжкості наслідків від них.

Особливої гостроти останнім часом набуває нарощування геополітичних, етнічних і, навіть, релігійних конфліктів. Такого роду проблеми як правило завжди виникають за часів радикальних суспільних перетворень і зазвичай супроводжують політичні реформи й революції.

Навіть конструктивні переміни у звичному повсякденному житті самі собою містять ознаки екстремальності.

Отже, поряд з цим існує велика група екстремальних ситуацій, які тягнуть за собою не лише загрозу існуванню звиклому укладу життя, але й загрожують життю і фізичному здоров'ю людей.

Це, насамперед - надзвичайні ситуації соціально-політичного і військового характеру.

З кінця 1980-х років в країнах Радянського Союзу, потім - пострадянського простору, склалась критична ситуація в соціально-політичному плані. Численні масові прояви, громадські хвилювання, страйки, путчі, революції, навіть війни - це лише приблизний перелік суспільних явищ, які з того часу характеризують громадське життя країн СНД.

Цілком зрозуміло, що всі ці явища не могли і не можуть позитивно впливати на звичний устрій та психіку людей, навіть за умов їх конструктивності.

Майже всі суспільні і громадські катаклізми супроводжуються збройними конфліктами, конфронтацією силових структур і цивільного населення, масовими порушеннями громадського порядку і ростом злочинності. Прояви націоналізму, сепаратизму, релігійного екстремізму, загострення міжетнічних настроїв зазвичай призводять до агресивних зіткнень, що часом супроводжується застосуванням спецзасобів і, навіть, зброї.

Військовослужбовці внутрішніх військ в умовах надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру працюють в умовах посиленого варіанту несення служби. Це означає, що внутрішні війська приводяться в бойову готовність і заздалегідь передбачають силові засоби вирішення конфліктних ситуацій.

А тому, всі надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру можна умовно порівняти з надзвичайними ситуаціями військового характеру, але з меншим ступенем вираженості.

Для військовослужбовців внутрішніх військ до категорії надзвичайних ситуацій військового характеру умовно можна відносити майже всі випадки, пов'язані з використанням зброї, усе, що підпадає під поняття «збройний конфлікт».

Це один із найскладніших видів надзвичайних ситуацій, який має величезну значимість для людей та безпосередньо пов'язаний з підвищеною загрозою для життя.

Світова статистика свідчить, що за останні 6 тис. років людство вело понад 15 тис. війн (тільки тих, що зафіксовано документально), в яких загинуло понад 4 млрд. осіб.

Надзвичайні ситуації збройної боротьби в умовах сьогодення є найскладнішими, оскільки являють собою випробування людських сил і можливостей. У цих ситуаціях чітко визначено масштаби руйнувань, тенденції зростання небезпеки та масової загибелі людей.

Варто зазначити, що вибух лише однієї водневої бомби перевищує потужність усіх вогневих засобів, використаних за всю історію людських війн. Але, сьогодні вочевидь вважається, що війна з використанням ядерної зброї не представляється можливою у зв'язку з тим, що це призведе до знищення життя на Землі взагалі.

Однак, не зважаючи на це, локальні війни сучасності характеризуються досить високим рівнем жорстокості і масштабності.

На території України, на щастя, не ведуться бойові дії, немає локальних збройних конфліктів.

Поряд з цим, військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України в умовах сьогодення доводиться використовувати спецзасоби і зброю в умовах, максимально наближених до бойових:

- припинення масових безладь і заворушень;

- проведення спеціальних операцій з розшуку і затримання озброєних злочинців;

- ліквідація бандитських та інших організованих злочинних угрупувань;

- припинення захоплення важливих об'єктів, заложників, а також терористичних актів.

Підвищена небезпечність цих ситуацій обумовлюється наявністю у злочинців:

- сучасної зброї;

- вишуканих засобів скоєння злочинів;

- високого рівню кримінального професіоналізму;

- юридичних знань і фізичної підготовленості.

Усі негативні чинники, що обумовлюють надмірну екстремальність надзвичайних ситуації військового характеру, тягнуть на собою розмаїття видів психологічного реагування на них. За ступенем розвитку вони бувають такими.

Специфічні бойові стресори (безпосередньо притаманні війні):

- ситуації, що загрожують життю і фізичному стану;

- поранення, контузії, каліцтва, інші наслідки застосування бойової зброї;

- загибель близьких людей і товаришів по службі;

- фізичне знищення злочинців, бойовиків;

- загибель мирних громадян;

- події, що принижують честь і гідність правоохоронця.

Неспецифічні бойові стресори (притаманні іншим екстремальним ситуаціям):

- високий рівень перманентної потенційної загрози життю;

- тривала напружена діяльність, висока відповідальність за свої дії;

- тривала депривація основних біологічних і соціальних потреб;

- інтенсивні і тривалі міжособистісні конфлікти;

- брак контактів із близькими, неможливість змінити умови свого існування;

- різкі, несподівані зміни умов служби і життєдіяльності.

Основні групи психічних порушень особистості військовослужбовців внутрішніх військ, що є специфічними для надзвичайних ситуації військового характеру:

1 група - порушення психіки, провідним симптомом яких є патологічний страх.

Типова клінічна картина цієї групи: серцебиття, холодний піт, сухість у роті, тремтіння кінцівок, мимовільне виділення сечі і калу, функціональний параліч кінцівок, заїкуватість, втрата мовлення.

Вирізняють форми страху:

- рухові (різноманітні види неконтрольованих рухів, втеча та ін.);

- ригідні (оціпеніння, остовпіння).

До цієї групи також відносять сховану форму страху «гарячкову пасивність», яка характеризується безтямною і в основному безглуздою діяльністю (приміром, штабна активність, що виявляється в організації численних радіограм, дзвінків, які суперечать одне одному).

Найбільша небезпека реакції страху полягає в можливості виникнення ланцюгових реакцій, підґрунтям до виникнення яких стає перевага в діях військовослужбовців емоцій за умов відсутності персональної відповідальності. Як правило це призводить до виникнення колективних реакцій страху, одна з яких - паніка.

2 група - спроби військовослужбовця викреслити стресогенні епізоди зі своєї пам'яті. Найбільш небезпечними наслідками таких реакцій є дисциплінарні вчинки, наркоманія і зловживання алкоголем.

Клінічна картина цієї групи нагадує картину попередньої, але в менш вираженій формі.

3 група - «синдром бойової втомленості», пов'язаний з тривалим веденням бойових дій.

4 група - поразки психіки, що викликаються впливом реальної (або уявної) утрати керування ситуацією (або контролю над ситуацією). Характеризуються втратою впевненості в собі, своїх силах, зневірою у свою правоту і в перемогу.

1.4 Розгляд поняття «психологічна готовність до професійної діяльності»

Проблема готовності до різних видів діяльності, визначення шляхів її формування стала предметом вивчення багатьох дослідників сучасної педагогічної та психологічної науки.

У педагогічній літературі широкого вжитку набуло поняття «професійна готовність», яке нерідко ототожнюється з поняттям «професійна підготовка» [12], і також має декілька значень. Найбільш поширеним є наступне тлумачення: організовувати щось; навчити тому, що необхідно; дати необхідні знання.

Готовність людини до діяльності стала об'єктом спеціальних досліджень наприкінці ХІХ століття. У контексті психотехніки вивчались різні сторони психічної готовності людини до праці. Було введено поняття «установка» як загальна фізіологічна готовність організму до виконання того чи іншого виробничого завдання. Досліджуючи проблему готовності людини до діяльності, С.Геллерштейн [1] висунув ідею створення професіографії як науки про вивчення професій. У своїх працях він розглядав проблему виникнення умінь у процесі діяльності, називаючи їх надбаннями, встановив їх рівноцінність, можливість переносу, тощо.

Зростання інтересу до проблеми професійної готовності особистості особливо помітно у 20-40 роки ХХ ст. Цьому у певній мірі сприяли дослідження нейрофізіологічних механізмів регуляції та саморегуляції поведінки людини та місця в ній готовності як одного з таких механізмів.

У сучасній психолого-педагогічній літературі поняття готовність до виконання діяльності вживається в різних значеннях. Готовність визначається як наявність здібностей (С. Рубінштейн; Н. Левітов, Б. Ананьєв), якість особистості (К. Платонов), психологічний стан, суттєва ознака установи (Д. Унадзе; І. Блажава), психологічна умова успішності виконання діяльності (І. Ладанов), цілісне явище, скріплене переконаннями, морально-вольовими якостями особистості, способами поведінки, знаннями про професію та практичними вміннями та навичками (Р. Романенко; В. Сєріков).

Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що за великої кількості характеристик поняття «готовність», його розуміння залежить від основних теоретичних підходів, які не виключають, а взаємодоповнюють один одного.

Прихильники першого підходу (Н. Левітов; Л. Нерсесян, В. Пушкін; Б. Новіков; Ф. Генов та ін.) розглядають готовність на функціональному рівні та визначають її як особливий психічний стан, цілісний прояв особистості, що займає проміжне положення між психологічними процесами та якостями особистості.

Н. Левітов зазначає, що психологічний стан створює той загальний функціональний рівень, на фоні якого протікають процеси.

А. Ухтомський, досліджуючи фізіологічні основи установи, класифікує готовність як стан «оперативного спокою» перед його переходом до «термінової дії».

Д. Унадзе визначає готовність як специфічний стан, в основі якого покладено установка особистості до виконання певної діяльності, спрямованої на задоволення її актуальної потреби. На думку вченого, утворення психологічних установок відбувається в процесі здатності індивіда преломляти в свідомості вплив зовнішніх умов.

Цей підхід простежується також у дослідженнях Л. Ягупова та А. Філатова, які розглядають установку як готовність психофізичних сил особистості до виконання певних дій.

Інший підхід трактує готовність як складне багаторівневе утворення, динамічну системи з пізнавальними, вольовими, мотиваційними та емоційними характеристиками (В. Крутецький; Є. Козлов; М. Д'яченко, Л. Кандибович та ін.).

М. Д'яченко, Л. Кандибович [5] характеризують готовність і як стан і як інтегративну якість особистості. Дослідники стверджують, що стан готовності є «настроєм» - пристосуванням можливостей особистості для успішних дій у певний момент.

Аналогічної точки зору дотримується Л. Разборова. За її трактуванням, готовність - це складне особистісне утворення, стан, який є обумовлений психологічними особливостями особистості, що забезпечує ефективність професійної діяльності.

В. Крутецький [9] розглядає готовність як синтез якостей особистості. Які визначають її придатність до діяльності.

У науковій літературі велику увагу приділено конкретним видам готовності: до організації колективу (Р.Божбанова), професійного самовизначення (М.Ретивих), професійного саморозвитку (Г. Ільїна), виховній роботі в школі (Т.Таскаєва) та ін. Більшістю дослідників готовність особистості до певного виду діяльності розглядається в єдності трьох складових її компонентів: змістового, процесуального та мотиваційно-цільового (В. Серіков; О. Дмитрєєва та ін). При чому до останнього компоненту компонент готовності входять особистісні якості, які визначають спрямованість майбутньої діяльності та забезпечують її дієвість та інтенсивність на основі функціонування механізмів волі.

Також в структурі готовності виділяють наступні компоненти: організаційний (О. Сафоненко), ціннісно-мотиваційний (Т. Таскаєва), поведінковий (М. Рябова), міжособистісний (Л. Мілованова), когнітивний (І. Шеханіна), методологічний (А. Капаєва) та ін.

...