Готовність військовослужбовців внутрішніх військ МВС України до екстремальних умов під час виконання службово-бойових завдань

За своїми змістовими та цільовими характеристиками розмежовують компоненти готовності, які входять до структури діяльності як компоненти, що домінують на певному етапі та допоміжні компоненти по відношенню до домінуючих.

За визначенням К. Дурай-Новакової [4], професійна готовність є не лише результатом, але й метою професійної підготовки, початковою та основною умовою ефективної реалізації можливостей кожної особистості. Вона пов'язує професійну готовність з направленістю на професійну діяльність та стійкими установками на працю. При цьому готовність не є єдністю якостей та психічного стану особистості. Вона відмічає, що психічний стан хоча і не є якістю особистості, однак він не протилежний йому, більш того - може переходити в процесі діяльності у якість. Показники професійної готовності необхідно пов'язані з особистістю та діяльністю. Якщо готовність функціонує у певний обмеженій проміжок часу, тоді її можна назвати станом; якщо готовність проявляється в різні періоди під впливом мотиваційних факторів і ситуацій, тоді слід говорити про готовність як про якість особистості.

Показниками готовності, на її думку, є:

- зміст потреб та мотивацій педагогічної діяльності, рівень знань про сутність професій;

- ступінь усвідомлення відповідальності за результати своєї діяльності;

- рівень мобілізації та активізації знань, умінь, навичок і професійно-значущих якостей особистості;

- якість соціальних установок на діяльність, рівень стабільності професійних інтересів [4].

Структуру професійної готовності дослідниця визначає з урахуванням перерахованих вище показників та виділяє такі компоненти: мотиваційний, пізнавально-оцінний, емоційно-вольовий, операційно-дієвий, мобілізаційний.

У змістовний компонент готовності В.Сластьонін [13] включає «професійну компетентність спеціаліста». До показників готовності він відносить здатність ідентифікувати себе з іншими; психологічний стан, що відображає динамізм особистості, багатство її внутрішньої енергії, ініціативність, волю, винахідливість, емоційну стійкість, яка забезпечує витримку; професійно-педагогічне мислення, що дозволяє проникати в причинно-наслідкові зв'язки педагогічного процесу, аналізувати свою діяльність, відшукувати науково обґрунтовані пояснення успіхів та невдач, а також передбачати результати роботи.

Згідно позиції дослідника, професійно-педагогічна готовність - це складний синтез взаємопов'язаних структурних компонентів:

- психологічна готовність;

- науково-теоретична готовність (наявність необхідного обсягу педагогічних, психологічних, соціальних

знань, необхідних для компетентної діяльності);

- практична готовність (наявність сформованих на належному рівні професійних знань і умінь);

- психофізіологічна готовність (наявність відповідних передумов для оволодіння діяльністю, сформованість професійно значущих якостей);

- фізична готовність (відповідність стану здоров'я та фізичного розвитку вимогам певної діяльності [13].

О. Чернічкіна [15], Л. Квітова [7] у роботах, присвячених дослідженню готовності до діяльності одним із компоненті виокремлюють потребу.

Особливої уваги заслуговує дослідження характеристик поняття готовності до професійної діяльності Є. Зеєра [6]. Вчений готовність, як складне особистісне утворення, розглядає відносно його двох рівнів. На першому готовність розглядається як бажання, прагнення оволодіти якоюсь професією, спеціальністю, на другому - як здатність, підготовленість до професійної діяльності. Відповідно до першого рівня, компонентний склад визначають наступним:

- мотиваційний: потреба у праці, зацікавленість професією, спеціальностями; уявлення про соціальний статус, престижність професії, матеріальна зацікавленість;

- пізнавальний: розуміння соціальної значущості, необхідності обраної професії, знання шляхів досягнення мети;

- емоційний: гордість за професію, естетичне відношення до професійної майстерності;

- вольовий: уміння мобілізувати свої сили, подолати труднощі на шляху досягнення мети.

На другому рівні готовність до професійної діяльності розглядається як вже сформованість необхідних для її успішного здійснення якостей (професійних, особистісних), умінь, навичок, знань.

Дослідники виділяють загальну (довготривалу) та ситуативну (короткочасну) готовність (М. Д'яченко Л. Кандибович; В.Сластьонін).

Довготривала готовність - це стійка система професійно важливих якостей особистості (уважливість, позитивне ставлення до професії, тощо), її досвід, знання, навички, необхідні для успішної діяльності в багатьох ситуаціях. Вона визначає потенційну можливість виконання завдання з найкращими показниками.

Однак це залежить від готовності у певний момент, тобто від стану до початку виконання задачі - настрою, який відображає особливості та вимоги ситуації.

Короткочасна готовність розглядається як актуалізація довготривалої готовності, що підвищує її дієвість. Обидві форми готовності знаходяться у єдності та взаємозв'язку. Виникнення короткочасної готовності залежить від довготривалої, в свою чергу перша визначає ситуативну продуктивність мислення, пам'яті навичок, знань, всієї діяльності.

М. Левітов [10], визначаючи короткочасну готовність «як передстартовий стан», виокремлює в ній три види: звичайну готовність (перед звичною для людини роботою); підвищену (перед роботою, у якій присутня новизна, творчий характер); понижену (при сильній емотивності особистості, що проявляється у порушеннях уваги, незібраності, помилкових діях).

Ф. Генов [2] вважає, що стартовий стан правильніше було б розглядати як адекватний та неадекватний.

При цьому адекватна мобілізаційна готовність спостерігається за наявності сформованої мобілізаційній готовності, що забезпечує успішність виконання дії; а неадекватна формується за підвищеної чи недостатній мобілізації сил.

В залежності від потреби, на основі якої формується готовність, виділяють: елементарна, неусвідомлена, що формується на основі потреб життєзабезпечення і реалізується у найпростіших предметних ситуаціях; та соціальна готовність, що виникає під впливом соціальних потреб і спрямована на соціально значущі об'єкти. Частіше всього в таких випадках говорять про різні установки.

Отже, аналіз підходів до визначення феномену професійної готовності виявляє їх спільність, яка виражається в тому, що всі дослідники розглядають її як складне цілісне утворення; динамічне явище; систему, яку детермінують внутрішні та зовнішні фактори і яка має свою структуру.

В якості структурних компонентів дослідники виділяють: професійну спрямованість, мотивацію професійної діяльності; емоційно-вольовий, пізнавальний і процесуальний компоненти.

1.5 Психологічна підготовка військовослужбовців внутрішніх військ до дій в екстремальних умовах під час виконання службово-бойових завдань

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2003 №1444 «Про організацію професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України» затверджено Настанову з організації професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, а власне й військовослужбовців внутрішніх військ.

У відповідності до цієї настанови, професійна підготовка рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України визначається як організований, безперервний і цілеспрямований процес по оволодінню знаннями, спеціальними уміннями і навичками, необхідними для успішного виконання службово-бойових завдань.

Система професійної підготовки включає такі основні організаційні види навчання, що забезпечують його безперервність:

- початкова підготовка (курс молодого бійця);

- підвищення кваліфікації (навчання в навчальному центрі);

- перепідготовка (удосконалення професійних навичок);

- стажування;

- службова підготовка;

- самостійна підготовка.

У свою чергу службова підготовка включає в себе :

- функціональну підготовку;

- тактику дій особового складу в типових і екстремальних ситуаціях;

- вогневу підготовку;

- фізичну підготовку;

- психологічну підготовку;

- загально-профільну (медична підготовка, засоби зв'язку і спеціальної техніки, цивільна оборона, кінологічна служба ) підготовку.

Психологічна підготовка це - комплекс заходів психологічного характеру, спрямованих на формування, підтримку та розвиток у військовослужбовців внутрішніх військ професійно важливих психологічних та морально-ділових якостей, внутрішнього самоконтролю в конфліктних ситуаціях, комунікативної культури, психологічної готовності до професійної діяльності в екстремальних ситуаціях, позитивної мотивації до вибору безпечних технологій виконання службових завдань.

Заняття з психологічної підготовки проводяться психологами підрозділів (батальйону, відділень, груп виховної роботи). Питання психологічної підготовки відпрацьовуються також на практичних заняттях з функціональної, вогневої, фізичної, тактичної та інших видів підготовки особового складу.

а. Види психологічної підготовки особового складу внутрішніх військ до дій в екстремальних умовах

Основною метою психологічної підготовки є формування професійно-психологічної підготовленості і підвищення готовності військовослужбовців внутрішніх військ до дій в екстремальних ситуаціях.

Ефективність виконання військовослужбовцями внутрішніх військ своїх службово-бойових завдань безпосередньо залежить від психологічної готовності професійно грамотно і безпечно для власного життя і здоров'я діяти в умовах підвищеної небезпеки і екстремальності.

Професійно-психологічна готовність військовослужбовця внутрішніх військ -- це сукупність якостей і властивостей особистості, що зумовлює стан змобілізованості психіки, налаштованість на найбільш доцільні, активні і рішучі дії у складних чи небезпечних для життя і здоров'я умовах виконання службових обов'язків.

Досягти певного рівня психологічної готовності військовослужбовця внутрішніх військ до професійно грамотних дій в екстремальних умовах покликана саме екстремально-психологічна підготовка.

Екстремально-психологічна підготовка - це психолого-педагогічний процес формування професійно-психологічної підготовленості військовослужбовців внутрішніх військ до дій в екстремальних ситуаціях правоохоронної діяльності.

Основні форми психологічної підготовки:

- практичні заняття;

- групові дискусії;

- рольові ігри;

- тренінги.

Особливості службово-бойової діяльності військовослужбовців внутрішніх військ передбачають різноманітні види екстремально-психологічної підготовки. Зокрема, вони розрізняються за такою класифікацією.

Класифікація видів екстремально-психологічної підготовки:

- за часом проведення:

- попередня;

- безпосередня;

- за змістом:

- загальна (можливість виникнення екстремальних умов та їх вплив на особистість);

- спеціальна (така, що стосується певного конкретного виду екстремальної ситуації);

- за спрямованістю:

- підготовка до різних видів психологічно насичених дій (конфліктне спілкування вночі у лісі, затримання озброєного злочинця та ін.);

- підготовка до типових (штатних), притаманних фахових дій (тривале перебування в складних погодних умовах, добові чергування, спілкування з об'єктами професійної діяльності);

- за посадовими категоріями військовослужбовців:

- підготовка рядового і молодшого начальницького складу;

- підготовка середнього і старшого начальницького (командного) складу;

- за спеціальністю, фахом та видом службової діяльності військовослужбовців:

- підготовка членів груп захоплення, груп супроводження і оперативних груп;

- підготовка патрульних нарядів, екіпажів і постових нарядів;

- підготовка водіїв спецтранспорту і т.п.;

- за суб'єктами підготовленості:

- індивідуальна підготовка;

- групова підготовка.

Зазвичай підготовка різних категорій військовослужбовців внутрішніх військ провадиться за кількома видами.

Особливим і обов'язковим компонентом професіоналізму військовослужбовця, що визначає його готовність до впевнених дій і успішного вирішення професійних завдань в екстремальних умовах є екстремально-психологічна підготовленість.

Екстремально-психологічна підготовленість -- це особлива психологічна ступінь готовності військовослужбовця внутрішніх військ до успішних дій та забезпечення особистої безпеки в екстремальних умовах, що є специфічними для правоохоронної діяльності.

Екстремально-психологічна підготовленість передбачає наявність у військовослужбовця внутрішніх військ знань про екстремальні ситуації і їх особливості, методи й прийоми подолання труднощів та рівень сформованості алгоритмів, навичок і вмінь діяти в них.

Бути психологічно підготовленим до дій в екстремальних умовах - це означає:

- знати, з якими екстремальними ситуаціями доведеться зіткнутися, в чому їх особливості, які труднощі при цьому очікуються;

- знати і вміти виконувати звичайні професійні дії без погіршення їх якості під впливом психотравмуючих обставин та психічної перенапруженості;

- уміти виконувати особливі дії, адекватні специфіці конкретних екстремальних ситуацій;

- володіти спеціально розвиненими якостями, що підвищують спеціальні здібності до успішних дій у специфічних умовах;

- володіти підвищеною екстремальною стійкістю, з тим, щоб безпечно виходити із екстремальних випробувань без негативних наслідків для життя і здоров'я;

- бути спроможним перетворювати обставини екстремальної ситуації на свою користь, не зважаючи на труднощі.

Набуті в результаті спеціальної підготовки показники екстремальної підготовленості не залишаються незмінними протягом тривалого часу. Безсистемність занять зі спеціальної підготовки та безконтрольна практика застосування набутих знань, умінь і навичок призводить до погіршення компонентів навченості. Зокрема, забувається частина знань, втрачаються навички і вміння (знижується швидкість дій, показники якості, підвищується напруженість), збіднюється арсенал використовуваних знань і прийомів роботи, з'являються улюблені й нелюбимі (хоча й потрібні) дії, посилюються безкорисні та шкідливі звички, підвищується напруженість і невпевненість при виконанні звичних дій.

Практика свідчить, що:

- складні професійні навички і «тонкощі» професійної діяльності більш швидко й енергійно піддаються погіршенню, ніж прості, елементарні;

- складні вміння забуваються швидше, ніж навички;

- недостатньо сформовані навики і вміння при перервах у заняттях поступово втрачаються;

- перерви в проявах професійно-важливих якостей призводять до їх погіршення.

Такі негативні зміни в підготовленості військовослужбовця внутрішніх військ суттєво обмежують необхідну результативність його дій в екстремальних ситуаціях і знижують боєздатність усього підрозділу.

В умовах екстремальності й психологічної напруженості службово-бойової діяльності військовослужбовців внутрішніх військ такі негативні зміни екстремальної підготовленості й бойової готовності можуть тягнути за собою тяжкі наслідки, зокрема поранення й загибель військовослужбовців.

У зв'язку з цим, постає нагальною необхідність підтримання па високому рівні саме екстремальної підготовленості.

Загальна екстремальна підготовленість військовослужбовця внутрішніх військ складається із двох самостійних, незалежних, але, водночас, взаємопов'язаних показників:

- морально-психологічна підготовленість;

- психофізіологічна стійкість;

- професійно-психологічна підготовленість.

Морально-психологічна підготовленість є одним із найвищих показників екстремальної підготовленості військовослужбовця внутрішніх військ, який, зокрема, забезпечує його високоморальну поведінку при зіткненні з будь-якими труднощами службової діяльності.

Стан морально-психологічної підготовленості передбачає вірність моральним цінностям суспільства, повага до прав і свобод громадян, суворе дотримання вимог присяги, статутів і кодексів.

Основою морально-психологічної підготовленості є морально-психологічна стійкість.

Морально-психологічна стійкість - це моральні якості військовослужбовця внутрішніх військ, його моральні погляди, переконання, самосвідомість, ціннісні орієнтації, внутрішні моральні норми поведінки (почуття обов'язку, честь, гідність, відповідальність, порядність, солідарність, взаємовиручка та ін.) та інші особистісно-психологічні якості, які обумовлюють поведінкову стійкість військовослужбовця в екстремальних умовах, дозволяють долати шкідливі прояви тривоги, побоювання, страху та проявляти професійну майстерність.

Морально-психологічна стійкість військовослужбовця ґрунтується на загальній моральності його особистості в сукупності з мірою оволодіння ним професійною мораллю, зокрема - з моральними нормами і традиціями поводження військовослужбовців внутрішніх військ в екстремальних ситуаціях.

Дотримуватись моральних і етичних норм під час екстремальних ситуацій доволі важко. Це, зокрема, пов'язано з постійною необхідністю долати певні труднощі, спокуси і провокації.

Серед найбільш розповсюджених негативних моральних якостей військовослужбовців внутрішніх військ, які існують латентно і можуть проявитися в будь-яку мить, є:

- боягузтво;

- відмова виконувати службові обов'язки;

- свідоме обдурювання;

- паталогічна брехня;

- зрада і зрадництво.

Іншим, не менш важливим показником екстремальної підготовленості військовослужбовця внутрішніх військ є психофізіологічна стійкість.

Психофізіологічна стійкість - це якість психофізіологічної сфери психіки, обумовлене особливостями нервової системи і вищою нервовою діяльністю, здатністю зберігати оптимальні параметри функціонування в екстремальних ситуаціях і умовах.

До основних рис психофізіологічної стійкості відносяться:

- сила - інтенсивність, енергійність, вираженість психофізіологічних процесів;

- рухливість - швидкість виникнення і зупинення процесів;

- швидкість протікання процесів;

- урівноваженість - збалансованість активних спонукань і стриманості;

- ригідність-пластичність - трудність-легкість утворення і змінення психофізіологічних зв'язків;

- активність;

- сенситивність - чутливість;

- емоційність;

- працездатність.

Окрім цього є спеціальні риси психофізіологічної стійкості:

- емоційна реактивність;

- стійкість до ризику і небезпеки;

- опірність до нервово-психічних перевантажень, перенапруженням, потрясінням;

- психофізіологічна витривалість.

Цілеспрямоване формування і підвищення особистої професійно-психологічної стійкості військовослужбовця внутрішніх військ передбачає:

- ознайомлення з екстремальними факторами і ситуаціями з метою зниження чи усунення негативних емоційних реакцій на них;

- підвищення опірності до екстремальних розумових труднощів, розвинення винахідливості, кмітливості, бойової ініціативи, швидкості реакцій, звички до незвичного;

- звикання до надмірних емоційних навантажень і напружень;

- навчання подоланню вольових труднощів, розвиненню вольових якостей активності, наполегливості, мужності і сміливості;

- звикання до подолання фізичних труднощів та дискомфорту, підвищення витривалості і працездатності, швидкості і точності рухових реакцій;

- підвищення надійності виконання звичайних професійних дій зі збереженням високих результатів у будь-яких передбачених екстремальних ситуаціях;

- навчання методам і прийомам забезпечення власної особистої безпеки і виживання у форсмажорних обставинах;

- формування уміння володіти собою і своїми психічними станами та упевненості в собі.

Висновки першого розділу

Катастрофи, стихійні лиха, міжконфесійні релігійні конфлікти, зростання злочинності і насильства, які потрясли нашу країну за останні роки з очевидністю показали, наскільки важлива психологічна готовність військовослужбовців частин і підрозділів Збройних Сил України, служб МНС, СБУ, МВС, а власне й внутрішніх військ, до роботи в екстремальних умовах, здатність військовослужбовців долати наслідки впливу підвищених навантажень на психіку, їх уміння успішно протистояти дії різноманітних стресогенних чинників, зберігаючи при цьому високу працездатність.

За родом своєї професійної діяльності військовослужбовці внутрішніх військ часто перебувають в екстремальних ситуаціях, спілкуються з людьми аморальної поведінки, правопорушниками та злочинцями. Усі ці та інші чинники впливають на нервово-психічну систему військовослужбовців, їхнє особисте життя, риси характеру, поведінку вдома й на роботі.

Під екстремальними умовами слід, розуміти такі особливі обставини, які можуть мати катастрофічні наслідки і носять винятковий характер за своєю небезпекою для життя громадян, військовослужбовців внутрішніх військ, надмірно ускладнюють умови виконання службових обов'язків, вимагають негайних, рішучих, адекватних дій не тільки органів внутрішніх справ, а часто і органів державної влади. Особливі умови не завжди мають криміногенне походження, тому вони вимагають від підрозділів внутрішніх військ специфічного режиму роботи, вжиття додаткових заходів щодо охорони громадського порядку, але, як правило, не становлять для громадської безпеки суттєвої загрози.

Ознаки надзвичайних обставин для підрозділів внутрішніх військ:

- порушується нормальний (звичайний) ритм життя населення конкретної території.

- створюється загроза порушення громадського порядку і суспільної безпеки.

- виникає загроза для здоров'я й життя багатьох людей або їх загибелі.

- заподіюється (або може бути заподіяний) збиток державним органам, а також особистим і майновим інтересам громадян.

- створюються сприятливі умови для активізації злочинного елементу.

- виникає загроза конституційному порядку і суверенітету України.

У внутрішніх військах розрізняють надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру, а також воєнного та соціально-політичного характеру.

Професійна готовність - це складне цілісне утворення; динамічне явище; система, яка детермінує внутрішні та зовнішні фактори і яка має свою структуру.

В якості структурних компонентів професійної готовності виділяють: професійну спрямованість, мотивацію професійної діяльності; емоційно-вольовий, пізнавальний і процесуальний компоненти.

Ключовим показником екстремальної підготовленості є професійно-психологічна підготовленість, яка ґрунтується на основі професійно-психологічної стійкості військовослужбовця внутрішніх військ.

Професійно-психологічна стійкість - це спеціально розвинена здатність військовослужбовця внутрішніх військ зберігати оптимальні параметри психічної діяльності, що забезпечує успішне вирішення професійних завдань в екстремальних ситуаціях.

Професійно-психологічна стійкість військовослужбовця виражається в його професійних здібностях, придатності до служби та стійкості всіх складових його психічної діяльності.

ІІ. Емпіричне дослідження психологічної готовності військовослужбовців внутрішніх військ МВС України до екстремальних умов

2.1 Методологія та організація експериментального дослідження визначення готовності в екстремальних умовах під час виконання службово-бойових завдань військовослужбовцями внутрішніх військ

Матеріалом для виконання роботи стали результати психологічного дослідження: визначення психологічної готовності до професійної діяльності особистості військовослужбовця внутрішніх військ МВС України.

З метою вирішення поставленого завдання дослідження проводилося в кілька етапів.

На першому етапі проводилося вивчення та аналіз основних теоретичних підходів у дослідженні психологічної готовності військовослужбовців до екстремальних умов під час виконання службово-бойових завдань. Основою послужили фундаментальні психологічні положення про структуру особистості і взаємозв'язки її з діяльністю. Було обґрунтовано комплекс діагностичних методик, застосування яких відповідало меті та завданням дослідження.

На другому етапі проводилося саме дослідження визначення готовності військовослужбовців внутрішніх військ до професійної діяльності та піддатність екстремум-станам нервово-психічної напруженості.

На третьому й останньому етапі проведення дослідження проводився аналіз та інтерпретація отриманих даних. Після цього формувалися висновки за отриманими результатами даних методик.

Дане дослідження проводилося під час відпрацювання військового психологічного стажування. Загальну вибірку склало двісті вісімнадцять військовослужбовців військової частини 4114 Внутрішніх військ МВС України, які виконують завдання з охорони громадського порядку.

У дослідженні приймали участь вісімдесят шість військовослужбовців призову І-2012 та сто тридцять два військовослужбовці призову ІІ-2012.

Кожного дня визначена категорія виконує службово-бойові завдання з охорони громадського порядку; шляхом патрулювання вулицями міста та недопущення правомірних діянь зі сторони злочинців чи будь-яких правопорушників.

Поряд з визначеними службово-бойовими завданнями, дані військовослужбовці виконують службу у добових нарядах по частині: наряди по роті, наряди на контрольно-перепускному пункті, патрулюванні по військовому містечку, наряді по столовій та ін.

Дослідження проводилося за наступними методиками:

- методика «Опитувальник професійної готовності», яка спрямована на самооцінку особистості своїх направленостей та можливостей;

- методика «Піддатність екстремум-станам нервово-психічної напруженості», визначає домінуючі стани нервово-психічної напруженості (стрес, фрустрація, внутрішньоособистісний конфлікт, особистісна криза), зумовлені впливом індивідуально-психологічних характеристик особистості.

Методика «Опитувальник професійної готовності» розроблений Л. Н. Кабардовой, яка гадала, що професійну готовність до діяльності визначає суб'єктивний стан особистості, виражающий бажання і способність займатися даним видом професійної діяльності. Опитувальник побудований на самооцінці особистості своїх направленостей та можливостей. Виражає такі направленості особистості, як Л--3 -- «людина -- знак», Л--Т -- «людина -- техніка», Л--П -- «людина -- природа», Л--X -- «людина -- художній образ», Л--Л -- «людина -- людина».

Текст опитувальника складається з п'ятдесяти тверджень (Додаток А), на які респондент повинен надати щирі відповіді, які реєструються в таблиці даних (Додаток Б). Кожна відповідь оцінюється відповідною кількістю балів. Після цього підраховується загальний бал і визначається направленість особистості.

Методика «Піддатність екстремум-станам нервово-психічної напруженості», розроблений В.Г.Андросюком. за допомогою даної методики визначаються домінуючі стани нервово-психічної напруженості (стрес, фрустрація, внутрішньоособистісний конфлікт, особистісна криза), зумовлені впливом індивідуально-психологічних характеристик особистості. За В.Г.Андросюком:

Стрес - нервово-психічне перенапруження, викликане несподіваним чи надсильним подразником, адекватна реакція на який раніше не була сформована.

Фрустрація - емоційний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перепони, яка перешкоджає досягненню особистісно значимої мети.

Внутрішньоособистісний конфлікт - емоційна напруженість, що виникає внаслідок актуалізації альтернативних тенденцій (мотивів, цінностей, інтересів) в свідомості та поведінці.

Особистісна криза - стан психічної напруженості, який зумовлений неможливістю вирішення проблеми конкретною особистістю і викликає перебудову усієї її психологічної структури.

Кожному респонденту надається бланк з інструкцією і сорок тверджень опитувальника (Додаток В). Необхідно визначити згоду чи незгоду з наведеними нижче твердженнями, проставляючи відповідну кількість балів («повністю згоден» - 3 бали, «згоден» - 2 бали, « не згоден» - 1 бал ). На окремі питання, позначені варіантами «Так» - «Ні» дати відповідь вибором одного з варіантів.

Обробка даних відбувається за окремими шкалами згідно визначеного ключа (Додаток Г).

2.2 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження готовності

За методикою «Опитувальник професійної готовності» визначено, що військовослужбовці внутрішніх військ найбільше бачать себе у направленості «людина -- людина» - 37,64%, серед яких 42 військовослужбовці призову І-2012 та 40 військовослужбовців призову ІІ-2012.

Але враховуючи, що військовослужбовців старшого призову в 1,5 раз менше за молодший призов, можна вважати, що серед них дані пропорції зберігаються (49% серед призову І-2012 та 30% призову ІІ-2012). Це, можливо, спричинено тим, що дана категорія військовослужбовців вже прослужила половину встановленого терміну служби і краще адаптувалася до даних умов. Військовослужбовці молодшого призову лише проходять період адаптації й у них ще діють їхні установки, які започаткувалися до служби в армії.

Найменшу направленість військовослужбовці виявили в категорії «людина -- природа» - 9,17%, де 4 військовослужбовці призову І-2012 та 16 призову ІІ-2012.

Інші категорії зайняли наступні місця:

«людина -- знак» - 24,3%;

«людина -- техніка» - 17,43%;

«людина -- художній образ» - 11,46%.

За даними результатів можна зробити висновок, що військовослужбовці внутрішніх військ відносно готові до різноманітних екстремальних умов. При екстремальних умовах воєнного стану чи соціально-політичного характеру військовослужбовці з само визнанням «людина -- людина» не будуть розгубленими й діятимуть відповідно за своїм призначенням. При ситуаціях природного чи техногенного характеру військовослужбовці з направленістю «людина -- природа» будуть відчувати себе «на своєму місці».

Підсумовуючи результати методики, можна стверджувати, що підрозділи внутрішніх військ комплектуються різноманітними спеціалістами, щоб бути готовими до будь-яких умов виконання службово-бойових завдань.

При проведенні методики «Піддатність екстремум-станам нервово-психічної напруженості» було встановлено, що вісімнадцять військовослужбовців старшого призову та дев'ять військовослужбовців молодшого призову виявили нещирість при наданні відповідей. Це говорить про їхнє бажання суттєво покращити враження про себе. Водночас відображає високу самооцінку даних особистостей, наявність у них значних соціальних домагань.

За результатами було встановлено, що, стан, якому військовослужбовці найбільш піддані, це особистісна криза - 29,35% (64 військовослужбовців). Серед даних солдат 26 військовослужбовців призову І-2012 та 38 військовослужбовців призову ІІ-2012. Даний результат, можливо, обумовлений тим, що військовослужбовці молодшого призову лише проходять період адаптації і в даний час переживають внутрішньо особистісну кризу, яка пов'язана зі зміною середовища перебування. Військовослужбовці старшого призову вже прослужили більший період встановленого часу, й починають задумуватися питаннями подальшого працевлаштування та життя.

Друге місце екстремум-стану нервово-психічної напруженості за піддатливістю у військовослужбовців внутрішніх військ займають конфлікти - 23,85% досліджуваних військовослужбовців.

Після конфліктів має місце піддатливість стресам - 20,18% опитуваних (44 військовослужбовці).

Останнє місце серед екстремум-станів нервово-психічної напруженості, які проявляються у військовослужбовців внутрішніх військ, займає піддатливість фрустрації - 14,2%.

Підводячи підсумки проведеного дослідження, можна стверджувати, що військовослужбовці внутрішніх військ готові до виконання службово-бойових завдань навіть при екстремальних умовах. Екстремум-стани нервово-психологічної напруженості, які можуть виникати у солдат даного підрозділу, не мають суттєвого впливу на виконання службово-бойових завдань за призначенням.

2.3. Рекомендації командирам підрозділів щодо формування психологічної готовності у своїх підлеглих

Діяльність частин і підрозділів внутрішніх військ в екстремальних умовах потребує всебічної психологічної підготовки. Тому командирам підрозділів слід дотримуватися основних рекомендацій щодо формування психологічної готовності у своїх підлеглих.

Необхідно забезпечити військовослужбовців підрозділу відомостями про:

- зміст потреб та мотивацій власної діяльності, рівень знань про сутність професії;

- ступінь усвідомлення відповідальності за результати своєї діяльності;

- рівень мобілізації та активізації знань, умінь, навичок і професійно-значущих якостей особистості;

- якість соціальних установок на діяльність, рівень стабільності професійних інтересів.

Крім того, необхідно:

- завжди підтримувати оптимальний рівень морально-психологічного стану і професійної працездатності у підрозділі. Також, забезпечувати ефективність дій військовослужбовців внутрішніх військ в екстремальних ситуаціях, пов'язаних з подоланням психологічних труднощів;

- забезпечити своєчасне надання невідкладної психологічної допомоги безпосередньо в ході вирішення оперативних завдань в екстремальних ситуаціях;

- сформувати навички забезпечення особистої професійної безпеки в ситуаціях підвищеного і смертельного ризику.

Командир підрозділу повинен:

- роз'ясняти і доводити до військовослужбовців внутрішніх військ цілі та завдання дій і основних способів їх вирішення;

- постійно проводити інформування про існуючий стан в районі дислокації або оперативних дій, тенденції і прогнози їх розвинення, роз'яснення їх наслідків та висновків їх впливу;

- вивчати, оцінювати і прогнозувати морально-психологічний стан особового складу та налаштованості військовослужбовців на успішне подолання труднощів;

- розробляти заходи з удосконаленням морально-психологічного стану особового складу;

- мобілізувати військовослужбовців на:

- повний прояв екстремальних здібностей і підготовленості,

- почуття патріотизму і обов'язку,

- відповідальність і дисципліну,

- оптимізм і віру в успіх,

- дотримання порядку і організованості,

- згуртованість і колективізм,

- мужність і стійкість,

- терплячість і витримку,

- цілеспрямованість і наполегливість,

- пильність і турботу про безпеку.

Командир підрозділу повинен формувати і підтримувати здоровий й устояний соціально-психологічний клімат в своєму колективі;

- долати конфлікти, паніку, плітки, чутки, їх розрішення і припинення;

- нагадувати про повагу та уважне ставлення до цивільного населення, зміцнювати авторитет органів внутрішніх справ серед населення;

- реалізувати правові і соціальні гарантії військовослужбовців внутрішніх військ, передбачених законами і державними нормативно-правовими актами;

- підтримувати взаємодію з органами державного й місцевого самоврядування з метою вирішення проблем забезпечення особового складу всім необхідним для здійснення службово-бойової діяльності;

- організовувати безперервне підвищення професіоналізму військовослужбовців внутрішніх військ на основі вивчення і розповсюдження позитивного досвіду, пошуку і напрацювання новітніх ефективних способів і прийомів, що відповідають специфіці екстремальних ситуацій;

- здійснювати заходи з послаблення впливу психотравмуючих факторів надзвичайних ситуацій та зниження психологічних утрат.

Крім зазначених рекомендацій командир підрозділу повинен завжди слідкувати за психологічним станом своїх підлеглих.

Висновки другого розділу

Матеріалом для виконання роботи стали результати психологічного дослідження: визначення психологічної готовності до професійної діяльності особистості військовослужбовця внутрішніх військ МВС України.

Дане дослідження проводилося під час відпрацювання військового психологічного стажування. Загальну вибірку склало двісті вісімнадцять військовослужбовців військової частини 4114 Внутрішніх військ МВС України, які виконують завдання з охорони громадського порядку.

У дослідженні приймали участь вісімдесят шість військовослужбовців призову І-2012 та сто тридцять два військовослужбовці призову ІІ-2012.

Дослідження проводилося за методиками:

- методика «Опитувальник професійної готовності», яка спрямована на самооцінку особистості своїх направленостей та можливостей;

- методика «Піддатність екстремум-станам нервово-психічної напруженості», визначає домінуючі стани нервово-психічної напруженості (стрес, фрустрація, внутрішньоособистісний конфлікт, особистісна криза), зумовлені впливом індивідуально-психологічних характеристик особистості.

За даними методики «Опитувальник професійної готовності» встановлено, що військовослужбовці внутрішніх військ відносно готові до різноманітних екстремальних умов. При екстремальних умовах воєнного стану чи соціально-політичного характеру військовослужбовці з само визнанням «людина -- людина» не будуть розгубленими й діятимуть відповідно за своїм призначенням. При ситуаціях природного чи техногенного характеру військовослужбовці з направленістю «людина -- природа» будуть відчувати себе «на своєму місці».

Підводячи підсумки проведеного дослідження за методикою «Піддатність екстремум-станам нервово-психічної напруженості», можна стверджувати, що військовослужбовці внутрішніх військ готові до виконання службово-бойових завдань навіть при екстремальних умовах. Екстремум-стани нервово-психологічної напруженості, які можуть виникати у солдат даного підрозділу, не мають суттєвого впливу на виконання службово-бойових завдань за призначенням.

Діяльність частин і підрозділів внутрішніх військ в екстремальних умовах потребує всебічної психологічної підготовки. Тому командирам підрозділів слід дотримуватися основних рекомендацій щодо формування психологічної готовності у своїх підлеглих.

Висновки

Катастрофи, стихійні лиха, міжконфесійні релігійні конфлікти, зростання злочинності і насильства, які потрясли нашу країну за останні роки з очевидністю показали, наскільки важлива психологічна готовність військовослужбовців частин і підрозділів Збройних Сил України, служб МНС, СБУ, МВС, а власне й внутрішніх військ, до роботи в екстремальних умовах, здатність військовослужбовців долати наслідки впливу підвищених навантажень на психіку, їх уміння успішно протистояти дії різноманітних стресогенних чинників, зберігаючи при цьому високу працездатність.

Під екстремальними умовами слід, розуміти такі особливі обставини, які можуть мати катастрофічні наслідки і носять винятковий характер за своєю небезпекою для життя громадян, військовослужбовців внутрішніх військ, надмірно ускладнюють умови виконання службових обов'язків, вимагають негайних, рішучих, адекватних дій не тільки органів внутрішніх справ, а часто і органів державної влади. Особливі умови не завжди мають криміногенне походження, тому вони вимагають від підрозділів внутрішніх військ специфічного режиму роботи, вжиття додаткових заходів щодо охорони громадського порядку, але, як правило, не становлять для громадської безпеки суттєвої загрози.

Професійна готовність - це складне цілісне утворення; динамічне явище; система, яка детермінує внутрішні та зовнішні фактори і яка має свою структуру.

В якості структурних компонентів професійної готовності виділяють: професійну спрямованість, мотивацію професійної діяльності; емоційно-вольовий, пізнавальний і процесуальний компоненти.

Дослідження психологічної готовності військовослужбовців внутрішніх військ МВС України до екстремальних умов проводилося під час відпрацювання військового психологічного стажування. Загальну вибірку склало двісті вісімнадцять військовослужбовців військової частини 4114 Внутрішніх військ МВС України, які виконують завдання з охорони громадського порядку.

У дослідженні приймали участь вісімдесят шість військовослужбовців призову І-2012 та сто тридцять два військовослужбовці призову ІІ-2012.

За даними методики «Опитувальник професійної готовності» встановлено, що військовослужбовці внутрішніх військ відносно готові до різноманітних екстремальних умов. При екстремальних умовах воєнного стану чи соціально-політичного характеру військовослужбовці з само визнанням «людина -- людина» не будуть розгубленими й діятимуть відповідно за своїм призначенням. При ситуаціях природного чи техногенного характеру військовослужбовці з направленістю «людина -- природа» будуть відчувати себе «на своєму місці».

Підводячи підсумки проведеного дослідження за методикою «Піддатність екстремум-станам нервово-психічної напруженості», можна стверджувати, що військовослужбовці внутрішніх військ готові до виконання службово-бойових завдань навіть при екстремальних умовах. Екстремум-стани нервово-психологічної напруженості, які можуть виникати у солдат даного підрозділу, не мають суттєвого впливу на виконання службово-бойових завдань за призначенням.

Діяльність частин і підрозділів внутрішніх військ в екстремальних умовах потребує всебічної психологічної підготовки. Тому командирам підрозділів слід дотримуватися основних рекомендацій щодо формування психологічної готовності у своїх підлеглих.

Всі поставлені завдання на початку - виконані. Мету роботи досягнено.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ.

2. Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» від 26.03.1992 № 2235-XII.

3. Аксенова, Г.І. Психологія и педагогіка становления суб'єкту/ Г.І.Аксенова. М.; Рязань: РІНФО, 1999

4. Альбуханова-Славська, К.А. Діяльність та психологія особистості / К.А.Альбуханова-Славська. М.: Наука, 1980

5. Андреєв О.О., Дзюба В.М., Ірхін Ю.Б., Потеряйко С.П. Психологічне супроводження службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України в екстремальних умовах: Навч. Посібник - К., «Друкарня МВС», 2009.

6. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности. - М., 2001

7. ГеллерштейнС.Г. Проблема переноса упражнений // Бюлл. ВИЭМ. - М, 1939. - №6.

8. Генов Ф. Психологические особенности мобилизационной готовности спортсмена. - М.: Наука, 1971.

9. Дмитриева О.Б. Формирование психологической готовности молодых специалистов к профессиональной деятельности: Автореф.дис. канд.пед.наук. - М., 1997.

10. Донцов А. І. Психологія колективу. М.: МГУ, 1984.

11. Дурай-Новакова К.М. Формирование профессиональной готовности студентов к педагогической деятельности: Автореф. дис. пед. наук. - М., 1983.

12. Дьяченко М.И. Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. - Минск: Изд-во БГУ, 1978.

13. Загальна психологія: Навч. посібник для студентів пед. інститутів. Ред. А.В. Петровський. М.; Просвіта, 1978

14. Зеер Э., Симанюк Э. Компетентносный подход к модернизации профессионального образования // Высшее образование в России. - 2005. - №4.

15. Іванова О.В., Ірхін Ю.Б., Ярема Н.В. Професійна підготовка практичних психологів ОВС: Навчально-методичний посібник. - К., «Друкарня МВС», 2008

16. Іллюк О.О. Теорія і практика виховної роботи у внутрішніх військах МВС України: Підручник. - Х.: Акад. ВВ МВС України, 2007. - 730 с.

17. К.Є. Комаров, Психологическая подготовка к действиям в условиях повышенного риска, («стресс-менеджмент»), учебно-методическое пособие.

18. Квитова Л.Ф. Обеспечение готовности студентов педагогических учебных заведений к формированию индивидуального стиля педагогической деятельности: Автореф.дис. канд.пед.наук. - Тюмень, 1999.

19. Кондрашова Л.В. Високим інтелектом і майстерністю // Рідна школа. - 1993.

20. Кравченко О.В., Тимченко О.В., Христенко В.Є. Психологічне забезпечення діяльності ОВС в ризиконебезпечних ситуаціях оперативно-службової діяльності. - Х., 2002

21. Криволапчук В.О., Тодоров І.М., Бондарчук М.Т. Особиста безпека: Навч.-практ. Посібник. - К, 2006

22. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. - М.: Просвещение, 1972.

23. Левитов Н.Д. Психологическое состояние беспокойства, тревоги // Вопр. психологии. - 1969.

24. Ліпатов І.І., Приходько І.І., Ірхін Ю.Б. Основи роботи психолога внутрішніх військ МВС України: Навч. Посібник -Х.: Акад.ВВ МВС України, 2008

25. Нємов P.С. Психологія. Підручн. для студентів вищ. пед. навч. закладів.

26. Професійна освіта: Словник: Навч. посіб. / Уклад. С.У. Гончаренко та ін.; За ред. Н.Г. Ничкало. - К.: Вища школа, 2000. - 390 с.

27. Психология экстремальных ситуаций: Хрестоматия. - минск, 1999

28. Психологія. Словник / під заг. ред. А.В. Петровського, М.Г.Ярошевського. -- 2-е вид., змін. и доп. М.: Політвидат, 1990

29. Сластенин В.А. и др. Педагогика: Учебное пособие для студ. высш.пед.учеб.завед./ В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, Е.Н.Шиянов; Под ред. В.А.Сластенина.-М.:Изд. центр "Академия", 2002.-576 с.

30. Столяренко А.М. Экстремальная психопедагогика: Учеб. Пособие для вузов. - М.: Юнити-Дана, 2002

31. http://www.ratnik.gov.ua/

32. http://www.vv.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru

...