Асоціальна поведінка як соціально-психологічний феномен

Фактор (I) -- у 65 % надмірна самовпевненість, суб'єктивність, гіпертрофічне прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинізм, прагматизм.

Фактор (L) -- у 75 % надмірне вагання, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на самого себе, зарозумілість, пошук вад у інших.

Фактор (М) -- у 31 % дітей багата уява, вони заглиблені у себе, безпорадні у практичних справах, іноді керуються нереальними судженнями, котрі пов'язані з сильними реакціями, мають складні відносини у колективі.

Фактор (N) -- у 28 % ощадливість, спокуса, не сентиментальність, іноді цинізм, брутальність.

Фактор (О) -- у 54 % надмірне занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, непевність.

Фактор (Q1) -- у 31,5 % скептицизм, сумніви в нових справах, заперечення змін.

Фактор (Q2) -- у 14 % залежність від чужої думки, надання переваги ухваленню рішення разом з іншими людьми, орієнтування на соціальне схвалення.

Фактор (Q3) -- у 19 % недисциплінованість, внутрішня конфліктність, недотримання правил, підпорядкованість своїм пристрастям, низький рівень самоконтролю.

Фактор (Q4) -- у 48 % збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходить розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, іноді лінощі.

Рис. 2.1. Факторні показники 6 та 9 класів.

Школярі, як в 6, так і в 9 класі намагаються бути незалежними від оточуючого світу, бути беззаперечними лідерами. З Рис. 2.1 видно, що у дітей часто трапляються зміни настрою, вони є надто збудженими, дратівливими та самокритичними. Попри все, школярі намагаються не показувати свої слабкі сторони оточуючим, вони є дещо прагматичними та цинічними. Із переходом у підлітковий вік, досліджувані намагаються займати лише лідерські позиції, поринають у всій внутрішній світ, прагнуть бути незалежними, вони є надмірно збудженими, схвильованими, дратівливими, нетерплячими, погано себе контролюють. У значної частини учнів виникають труднощі із навчанням, вони є конфліктними та часто у всьому звинувачують інших. Настрій у дітей досить мінливий, вони прагнуть не коритися правилам, а часом навіть намагаються ізолювати себе від колективу. Водночас, велика частина дітей є надмірно самовпевненими, суб`єктивними і вони гіпертрофічно ставляться до незалежності, часто прагматичні та цинічні. Встановлено найбільш високі критерії в таких показниках: схильність до мінливості, вплив випадку, прагнення не підлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу; надмірна самовпевненість, суб'єктивізм, гіпертрофічність, прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинічність, прагматизм; зайвий сумнів, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на себе, зарозумілість, пошук вад у оточуючих; зайве занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, невпевненість; збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходять розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, лінощі.

Отже, завдяки особистісному опитувальнику Кеттелла, ми визначили, що діти часто прагнуть порушувати встановлені правила, є надмірно дратівними, самовпевненими та прагматичними. Але цього нам є не достатньо для визначення проявів асоціальної поведінки у дітей. Потрібно ще виявити чи наявні в досліджуваних ворожі та агресивні реакції у поведінці, для цього ми використовуємо опитувальник Басса-Дарки.

Досліджуваним запропоновано 75 висловлювань на котрі потрібно відповідати або «Так», або «Ні». У ДодаткуБ, в зведених таблицях, представленні результати опитування 6 та 9 класів.

Таблиця 2.1.

Показники типів реакцій у 6 та 9 класах

Рис. 2.2. Міжстатеві розходження у проявах асоціальної поведінки учнів 6-А класу.

Рис. 2.3. Міжстатеві розходження у проявах асоціальної поведінки учнів 9-А класу.

Рис. 2.2 та 2.3 демонструють гендерну відмінність у проявах асоціальної поведінки. Фізична агресія у хлопців є на вищому рівні, а ніж у дівчат, так як і вербальна агресія та загальний індекс ворожості й агресивності. Можна відзначити, що дівчата мають дещо вищий коефіцієнт непрямої агресії. Про те, загалом можна прослідкувати, що хлопці, як в молодшому шкільному, так і в підлітковому, віці проявляють більше агресивності та ворожості.

Рис.2.4. Прояви асоціальної поведінки у 6 і 9 класах.

Із Рис. 2.4 видно, що усі відхилення, котрі властиві особам із асоціальною поведінкою з розвитком особистості дещо зростають. Підлітковий вік є одним із найкритичніших періодів життя людини. Саме в 13-15 років діти, нерідко, спілкуються із соціально занедбалими особами і самі вступають на не правильний шлях.

За результатами проведеної діагностики з допомогою опитувальника агресії Басса-Дарки можна зробити наступний висновок: індекс агресивності як у 6, так і у 9 класі знаходиться на помірному рівні, вона знаходиться у граничній нормі. Хоча із переходом дітей у підлітковий вік, агресія все ж зростає. Щодо індексу ворожості, то у молодшому шкільному віці він знаходиться у допустимій нормі, а от у старших школярів цей показник є дуже високим. Це свідчить про те, що 9-класники часто недовірливо, надмірно вороже і неприязно відносяться до оточуючих. Високий індекс почуття провини у діток 6 класу вказує на те, що вони досить часто впевнені, що вчиняють шкоду і у них наявні докори сумління. У старшому віці (9 клас) індекс почуття провини знаходиться на середньому рівні. Високий показник індексу вербальної та фізичної агресії, як у молодших дітей, так і у старших школярів свідчить про те, що досліджувані не завжди можуть контролювати та стримувати свої емоції та здатні різко висловлювати власну думку (про що часто потім шкодують), і є вірогідність, що вони спроможні заподіяти до інших фізичну силу. Показник підозрілості у старшокласників на високому рівні. Це вказує на те, що підлітки недовірливі і впевнені у тому, що оточуючі мають намір причинити їм шкоду. Індекси роздратування, образи та підозрілості у молодших школярів знаходяться на середньому рівні. У старших школярів високий ступінь образливості, вони у глибині душі приховують ненависть до оточуючих, нерідко ображаються на весь світ за дійсні чи надумані страждання. Також, потрібно зазначити, що підлітки схильні до різкості, грубості та брутальності при найменшому подразненні, на що вказує високий індекс роздратування. Рівень негативізму у молодших школярів знаходиться на середньому рівні, а от у підлітків - на високому. Дана група досліджуваних зазвичай опозиційно налаштовані до керівництва, часто навіть активно можуть боротися проти усталених традицій, нерідко перебувають у стані депресії.

Отже, опитувальник Басса-Дарки допоміг виявити, що досліджувані групи можуть проявляти агресію та, навіть, насильство. Також, у дітей зустрічаються прояви адиктивної та делінкветної поведінки і їм часто важко стримувати власні емоції. А для повного розгляду прояву асоціальної поведінки, ми використовуємо ще і методику виявлення схильності до відхилень у поведінці (А. Орел).

У Додатку В, у формі зведених таблиць, представлені результати даної методики.

Рис. 2.5. Статева різниця відхилень у поведінці в 6 класі.

Можна зробити висновок, що у 6 класі хлопчики є більш схильними до відхилень у поведінці. Проте, дівчата здатні краще приховувати свої негативні якості і менше контролюють свої емоції.

Рис. 2.6.Статева різниця відхилень у поведінці в 9 класі.

У 9 класі хлопці теж більш схильні до асоціальної поведінки. Але дівчатам, так як і в 6 класі, важче стримувати свої емоції.

Рис. 2.7. Відхилення у поведінці в 6 та 9 класах.

Загалом, учні 6 класу не схильні приховувати власні норми та цінності і вони не коригують свої відповіді в напрямку соціальної бажаності. А підлітки, котрі навчаються у 9 класі, навмисно прагнуть показати себе з кращої сторони, це свідчить про настороженість по відношенню до ситуації обстеження. 2 групи досліджуваних схильні до нонконформізму: намагаються проститавляти свої власні норми і цінності груповим, виявляють негативізм. Також обидві вибірки схильні до відходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану. У досліджуваних 6 класу більш явно виявлена низька цінність власного життя, вони більш схильні до ризику і у дітей проявляються садо-мазохістські тенденції. Наявна у обох груп схильність до агресії та насильства, проте у молодшому класі, вона дещо більш виражена. Старшокласникам трохи важче контролювати поведінкові прояви емоційних реакцій. Дві групи досліджуваних виявили високу схильність до делінквентної поведінки.

Таблиця 2.2.

Відхилення у поведінці в 6 та 9 класах

За результатами методики схильності до відхилень у поведінці (А. Орел) можна зауважити, що підлітки більш схильні до адиктивної поведінки та їм важче контролювати й стримувати власні емоції, а ніж діти молодшого шкільного віку. Також старшокласники нерідко можуть застосовувати фізичну силу щодо інших і при цьому вороже ставитися до оточуючих. Підлітки нерідко зловживають різні речовинами внаслідок чого вчиняють асоціальні вчинки. Тривале вживання досліджуваними тютюну та алкоголю викликає у них як психічну, так і фізичну залежність. Обидві групи досліджуваних схильні до делінквентної поведінки, тобто вони можуть втікати з дому, вчиняти бійки, або ж систематично порушувати дисципліну у школі.

Висновки

Під час написання даної курсової роботи було проведено теоретичний аналіз, котрий дозволив уточнити зміст поняття “асоціальна поведінка”, визначити специфіку її прояву , структуру та типи асоціальної поведінки. Сутність асоціальної поведінки полягає у сукупності послідовно здійснюваних поведінкових актів, які спричиняють деструктивні зміни в оточуючому середовищі та в особистості дитини. Це процес, що розгортається у просторі і часі та включає не лише асоціальні дії, але й попередній вплив на особистість, психологічні явища, які визначають генезу асоціального вчинку.

Доведено, що міра вияву асоціальної поведінки залежить від внутрішніх (індивідуальні особливості віку) і зовнішніх (психологічні труднощі і ускладнення, породжені соціальним оточенням) чинників, які не виступають ізольовано один від одного, а існують у певних зв'язках та взаємозалежностях. Показано, що дія соціального чинника виявляється через існуючі в суспільстві соціально-економічні, культурно-освітні та інші показники його розвитку, які, трансформуючись певним чином у соціальні та психологічні характеристики найближчого оточення дитини, детермінують умови існування та особливості становлення в ньому підростаючої особистості. Психолого-педагогічний чинник діє безпосередньо у сфері навчання та виховання і виявляється в організованому й цілеспрямованому впливі батьків та вчителів на формування особистості, засвоєння нею суспільно схвалених ціннісно-нормативних уявлень та зразків поведінки. Психологічний чинник також включає в себе індивідуальні особливості.

Експериментально засвідчено, що соціально благополучні діти здебільшого зорієнтовуються на цінності, які мають моральну спрямованість. Сучасне підростаюче покоління характеризується високим рівнем особистої тривожності, що обумовлено проблемами особистісного (незадоволення зовнішнім виглядом, статеве дозрівання та ін.) та мікро групового (ускладнення спілкування з ровесниками та дорослими) характеру.

У процесі експериментальної роботи було виявлено, що 54,8% досліджуваних є надмірно скептичними, виявляють негнучкість у ставленні до людей та є дуже недовірливими. Діти схильні до зміни настрою (61%), прагнуть не коритися встановленим правилам і нормам та не визнають авторитету інших. У 75% досліджуваних інтереси спрямовані переважно на самого себе, вони є зарозумілими та постійно шукають недоліки у інших. Серед дітей 48% є надмірно збудженими, дратівливими та емоційно нестійкими. Загалом, діти схильні до адитивної та делінквентної поведінки. Молодші школярі здатні краще контролювати свої емоційні реакції, проте вони більш схильні до агресії та насильства, а ніж старшокласники. Підлітки намагаються руйнувати встановлені закони та більш схильні зловживати різними речовинами, які змінюють їхній психічний стан. Також вони є ворожими та скептично ставляться до оточуючих. Вербальна агресія та негативізм більш виражені у старшокласників, а ніж у молодших дітей. А от молодша група досліджуваних більш схильні звинувачувати себе у поганих вчинках.

Отож, дітям з асоціальною поведінкою властиві неправильно сформовані потреби: матеріальні переважають над моральними; більшість матеріальних потреб мають аморальний характер; для їх задоволення важковиховувані особи використовують засоби, які не завжди відповідають нормам моралі (вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що призводить до деградації особистості; нерозвиненість соціально-політичних потреб; прагнення до спілкування з подібними до себе, перебування поза зв'язками з постійними учнівськими колективами; нерозвинута потреба пізнання навколишнього світу; незадовільне навчання, ігнорування методів пізнавальної діяльності; спотворені естетичні потреби; нерозвинута засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова; непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях; брак уявлень про норми поведінки, обмежене почуття відповідальності за свої вчинки; обмежені інтелектуальні інтереси, перевага утилітарних інтересів над духовними позбавляє їх перспективи розвитку, інтелектуального і морального вдосконалення; приховування своїх вчинків від батьків, вчителів та однокласників; відсутність навичок самоаналізу, самооцінювання; нервово-психічні відхилення.

Перспективними напрямами в дослідженні проблеми асоціальної поведінки неповнолітніх є вивчення сучасних механізмів і способів становлення підростаючої особистості залежно від рівня життя сім'ї та навчально-виховного впливу школи; з'ясування впливу різних чинників на засвоєння дитиною ціннісно-нормативних уявлень.

Важковиховуваність, що супроводжується асоціальними відхиленнями, характеризується тим чи іншим ступенем соціальної дезадаптації, яка виявляє себе не тільки у девіантній поведінці, але й у деформації системи внутрішньої регуляції, у деформації соціальних зв'язків, референтних і ціннісних орієнтацій неповнолітніх. Тому дуже важливо, аби вчителі, а також, особливо, батьки приділяли особливу увагу дітям, котрим властиві певні відхилення у поведінці.

Можна очікувати, що диференціація та подальша теоретична розробка цієї проблеми відкриють можливість практичного використання знань про особистість для профілактики асоціальних проявів.

Список використаних джерел

“Словарьпрактического психолога” сост. Головин С.Ю. - Минск, Москва изд. АСТ, 2001г. - 800с.

Аддиктивноесостояние человека: Учеб. пособие / С. В. Дремов, А. М. Уразаев, Н. Л. Мамышева. -- Томск: Изд-во Томского гос. пед. ун-та, 2000. -- 90 с.

Антонова-Турченко А. Г. и др.Психологическая диагностика и коррекция трудновоспитуемых детей и подростков: Учеб.пособие. -- К., 1997. -- 312 с.

Апетик Н. М. та ін. (уклад.) Психокорекційні техніки як засіб формування адекватного образу-Я і саморегуляції неповнолітніх з поведінковими девіаціями. -- Чернівці: Рута, 2000. -- 41 с.

Белоусова З.И., Овсянникова В.В. Социально-психологическиепроблемыдевиантногоповедениядетей и подростков. - Запорожье, 1998.-215 с.

Бондарчук О.І. Психологія девіантної поведінки. Курс лекцій . - К.: МАУ, 2006. - 67 с.

Бютнер К. “Жить с агрессивнымидетьми” М: “Педагогика”, 1991.- 325 с.

Воспитание трудного ребенка. Дети с девиантнымповедением / Под ред. М.И.Рожкова. - М.: Владос, ИМПЭ им. А.С.Грибоедова, 2001.-

133 с.

Выготский Л. С. Проблема возраста // Собр. соч.: В 6 т. -- Т. 4. -- М., 1984.- 430 с.

Глассер И. Школа без неудачников. -- М.: Прогресс, 1991. -- 184 с.

Двіжона О.В. Психологічні детермінанти асоціальної поведінки підлітків. - К.: Світязь, 1998.-220 с.

Демичева А.В. “Девиантноеповедение в современномукраинскомобществе” - 1999г. № 2 с 94-98.

Захаров А. Й. Какпредупредитьотклонения в поведенииребенка. -- М.: Просвещение, 1987. -- 189 с.

КозубовсъкаI. В., Товканецъ Г. В.Соціальна профілактика девіантної поведінки: корекція відхилень у поведінці важковиховуваних дітей у процесі професійного педагогічного спілкування. -- Ужгород: Патент, 1998. -- 195 с.

Кононко Е. Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника. -- К., 2000. - 95 с.

Максимова Н. Ю.Виховна робота з соціально дезадаптованими школярами: К.: ІЗМН, 1997. -- 136 с.

Максимова Н. Ю.Психологія адиктивної поведінки: Навч. посіб. -- К.: ВПУ "Київський університет", 2002. -- 308 с.

Овчарова Р. В.Практическая психология в начальной школе. -- М.: ТЦ "Сфера", 1998. -- 240 с.

Підласий I. П., Шарапова О. В.Корекція девіантної поведінки молодших школярів: Експериментальні матеріали. -- Черкаси: ЧДГУ, 2002. -- 44 с.

Психологическаяпрофилактика недисциплинированного поведения учащихся/ Под ред. Л. Н. Проколиенко, В. А. Татенко. -- К.: Выщашк., 1989. -- 254 с.

Психотерапевтическаяэнциклопедия/ Под ред. Б. Д. Карвасарс-кого. -- СПб.: Питер, 2000. -- 1024 с.

Рабочаякнига школьного психолога / Под ред. И. В. Дубровиной. -- М.: Просвещение, 1991. -- 303 с.

Ранняяпрофилактикаотклоняющегосяповеденияучащихся: Психологопедагогический аспект. -- К.: Рад. шк., 1989. -- 128 с.

Саранулова Є. “Неординарна та девіантна поведінка дітей” “Світло” 2001р., № 1, с. 45.

Степанов В. Г.Психология трудных школьников: Учеб.пособие для учителей и родителей. -- М.: Издат. центр "Академия", 1998. --320 с.

Размещено на Allbest.ru