Виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників засобами народної педагогіки Слобожанщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем виховання

Академії педагогічних наук України

Спеціальність 13.00.08 -- дошкільна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників засобами народної педагогіки Слобожанщини

Світлична Світлана Петрівна

Київ

2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент,

Бурма Ганна Василівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди

доцент кафедри теорії і методики

професійної освіти;

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Кононко Олена Леонтіївна,

Інститут проблем виховання АПН України,

заступник директора з наукової роботи;

кандидат педагогічних наук,

Андрющенко Тетяна Костянтинівна,

Черкаський обласний інститут

післядипломної освіти педагогічних працівників,

завідувач кафедри освітнього менеджменту і

педагогічних інновацій.

Захист відбудеться „13" квітня 2010 року о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано "12" березня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Масол



Зміст

Загальна характеристика роботи

Основний зміст дисертації

Висновки

Список опублікованих праць за темою дисертації

Анотація

Аннотация

Annotation



Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Зміни у соціальній, політичній, економічній сферах, які характеризують сучасне українське суспільство, спонукають до перегляду напрямів розвитку освіти. У Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, Законі України "Про Освіту", Законі України "Про дошкільну освіту", Національній доктрині розвитку освіти визначено основні принципи освіти в нашій державі, які передбачають орієнтацію на особистість, формування в неї свідомого, ціннісного ставлення до навколишньої дійсності і самої себе, забезпечення органічного зв'язку з національною культурою, традиціями.

Орієнтація педагогічного процесу на особистість підвищує значення аналізу існуючих і створення нових освітніх підходів, зокрема, оптимізації змісту виховання, спрямованого на формування у дошкільників ціннісного ставлення до себе. Наукові дослідження, що розкривають теоретико-психологічну проблему ставлень особистості (Б.Ананьєв, І.Бех, О.Леонтьєв, В.Мясищев, Ю.Приходько, В.Столін та ін.), та відповідні пошуки у педагогіці (О.Степанов, М.Фіцула, І.Харламов та ін.) характеризують це утворення як систему зв'язків людини із значущими для неї сторонами дійсності, що реалізується в поведінці, закріплюється у способі життя, стає складовою свідомості й самосвідомості особистості, характеристикою самоцінності.

Ціннісне ставлення до себе у психолого-педагогічній літературі розглядається як важлива компонента самосвідомості, що засвідчує зрілість особистості. Воно має відповідні компоненти, форми та показники прояву (І.Бех, О.Кононко, В.Мясищев, В.Сластенін, В.Столін, В.Сухомлинський, Л.Рувинський та ін.).

Аналіз наукових джерел дає підстави для твердження про важливість виховання ціннісного ставлення до себе у розвитку дитини дошкільного віку за допомогою різноманітних засобів педагогічного впливу (І.Бех, О.Кононко, М.Корепанова, І.Мезеря, В.Непомнящая, С.Тищенко та ін.).

Вивчення наукової літератури засвідчує, що одним із чинників формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку є засоби народної педагогіки (О.Батухтіна, А.Богуш, Н.Лисенко, Т.Поніманська, М.Стельмахович та ін.). Особливості використання засобів народної педагогіки регіонального спрямування висвітлюються у дослідженнях В.Лаппо, Н.Рогальської, С.Стефанюк та ін. Однак поза увагою вчених залишаються можливості впливу засобів народної педагогіки у її регіональній специфіці на виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників.

Теоретичний аналіз даної проблеми та вивчення практики роботи вихователів дошкільних навчальних закладів дають можливість визначити суперечності, що об'єктивно існують: між необхідністю реалізації особистісно орієнтованого підходу у вихованні дитини як суб'єкта життєдіяльності, здатного ціннісно ставитися до себе, і традиційним знаннєвим підходом до її розвитку, орієнтацією на формальні результати; між задекларованою необхідністю забезпечити зв'язок виховання дитини з національними традиціями, культурою і фактичним ігноруванням засобів народної педагогіки у процесі виховання особистості; між об'єктивною потребою виховання у дошкільників ціннісного ставлення до себе на основі засобів народної педагогіки регіону, де вони народилися і зростають, і відсутністю відповідних науково обґрунтованих технологій організації цієї роботи.

Актуальність проблеми виховання ціннісного ставлення дітей до себе у виховному процесі дошкільного закладу, недостатнє висвітлення у дошкільній педагогіці можливостей застосування засобів народної педагогіки регіону Слобожанщини з орієнтацією на розвиток ціннісного ставлення до себе у дошкільників, дефіцит проведених досліджень цього напряму, виявлені суперечності зумовили вибір теми нашого дослідження: "Виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників засобами народної педагогіки Слобожанщини".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри теорії і методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди "Засоби навчання як система"; затверджена вченою радою Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 6 від 22 грудня 2000 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 18 червня 2002 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально апробувати особистісно орієнтовану технологію виховання ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку засобами народної педагогіки Слобожанщини.

Завдання дослідження:

1. Уточнити сутність поняття "ціннісне ставлення до себе", визначити його структуру, основні форми прояву, особливості розвитку у дітей старшого дошкільного віку.

2. Розробити критерії та показники ціннісного ставлення старших дошкільників до себе, визначити рівні його сформованості.

3. Уточнити сутність поняття "засоби народної педагогіки Слобожанщини", виявити можливості їх застосування у вихованні ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників.

4. Розробити структурно-функціональну модель особистісно орієнтованої технології виховання ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку засобами народної педагогіки Слобожанщини та експериментально перевірити умови її ефективності.

Об'єкт дослідження - процес виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників.

Предмет дослідження - особистісно орієнтована технологія виховання ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку засобами народної педагогіки Слобожанщини.

Комплексний підхід до вивчення проблеми зумовив застосування таких методів дослідження:

· теоретичні: аналіз філософських, психологічних та педагогічних джерел, навчально-методичних посібників, археологічних, історичних і фольклорних джерел, педагогічної документації дошкільних закладів із метою визначення особливостей побудови виховного процесу зі спрямуванням на становлення ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку засобами народної й регіональної педагогіки;

· емпіричні: педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний), діагностичні методи (анкетування, бесіди, аналіз документації, психометричні й проективні методики, створення педагогічних ситуацій), обсерваційні методи (пряме й побічне спостереження), аналіз продуктів дитячої діяльності з метою вивчення рівнів сформованості ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників, стану виховного процесу у дошкільних закладах;

· статистичні: методи математичної (графічної й статистичної) обробки виявлених експериментальних даних.

Експериментальна база. Дослідження виконувалося протягом 2000-2008 років у дошкільних навчальних закладах № 142, № 447 м. Харкова та Свердловському дошкільному навчальному закладі Богодухівського району Харківської області й мало три етапи науково-педагогічного пошуку. Експериментом було охоплено 160 дітей старшого дошкільного віку, 272 батьків та 15 вихователів.

Наукова новизна результатів дослідження. Уперше науково обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено модель особистісно орієнтованої технології виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників засобами народної педагогіки Слобожанщини як систему взаємопов'язаних та взаємообумовлених цілісних елементів (концептуальна основа, цільова, змістова, процесуальна, діагностична частина), поєднаних спільною метою й завданнями, спрямованих на розвиток ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників засобами народної педагогіки цього регіону; виявлено педагогічні умови ефективності технології (створення сприятливої атмосфери взаємодії, що передбачає віру в унікальність і цінність кожної особистості, її прав на вільний розвиток, реалізацію своїх здібностей; підвищення обізнаності вихователів і батьків у питаннях народної педагогіки Слобожанщини, озброєння практичними уміннями і навичками співробітництва з дітьми; використання засобів регіональної народної педагогіки; диференційований підхід до виховання у старших дошкільників ціннісного ставлення до себе); визначено критерії, показники (реалістичний образ Я, самоповага, усталена суспільно значуща поведінка і рівні ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку (високий, середній, низький). Уточнено сутність понять: "ціннісне ставлення до себе" як складноструктурованої сукупності уявлень, переживань й позитивних оцінок, значущих для особистості власних якостей і досягнень, що зумовлюють стиль її поведінки й діяльності; "засоби народної педагогіки Слобожанщини" як матеріальних та ідеальних елементів дійсності, що увібрали в себе специфічність місцевого соціуму і використовуються як інструменти педагогічного впливу. Подальшого розвитку набули питання щодо визначення структури, основних форм прояву ціннісного ставлення до себе, особливості розвитку у старших дошкільників.

Практичне значення результатів дослідження полягає у перевірці доцільності стадіальної реалізації процесуальної частини технології: "Інформаційно-збагачувальна стадія", "Діяльнісно-розвивальна стадія", посередництвом використання колективних та індивідуальних форм роботи з вихователями і батьками, розроблення індивідуальних і групових диференційованих занять, ігор, завдань зі старшими дошкільниками з різним рівнем сформованості ціннісного ставлення до себе; узагальненні педагогічного досвіду з проблеми застосування засобів народної педагогіки Слобожанщини, визначенні комплексу виховних засобів з метою сприяння вихованню ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників (усна народна творчість, ігри, регіональні особливості традицій і звичаїв Слобожанщини). Результати дослідження знайшли відбиття у розробці спецкурсу "Виховання старших дошкільників засобами народної педагогіки Слобожанщини" і його впровадженні у навчальний процес педагогічних вищих навчальних закладів регіону.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику роботи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (довідка № 07-628 від 25. 06. 2009), у навчально-виховний процес дошкільних закладів м. Харкова № 281 (довідка № 15, від 14. 01. 2009), № 127 (довідка № 58, від 03. 06. 2009), № 158 (довідка № 65, від 26. 05. 2009), № 445 (довідка № 57, від 12. 05. 2009).

Апробація результатів дослідження здійснювалась через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення, проміжні та кінцеві результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії і методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. Результати дослідження, викладені в дисертації, висвітлювались на Міжнародних наукових конференціях "Освіта для майбутнього розвитку" (м. Київ, 2002 р.), "Освіта й доля нації" (м. Харків, 2002 р.), "Перспективные разработки науки и техники" (м. Бєлгород, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні освітні технології" (м. Харків, 2001 р.), V Міжвузівській науково-практичній конференції "Магістратура на сучасному етапі розвитку освіти в Україні" (м. Київ, 2006 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 14 одноосібних публікаціях автора, із них 12 - у фахових наукових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (545 найменувань, з них 7 - іноземною мовою). Загальний обсяг роботи - 319 сторінок. Основний текст викладено на 189 сторінках, включає 17 таблиць, 2 рисунки на 12 сторінках. Робота містить 17 додатків на 81 сторінці, з них 39 таблиць, 2 рисунки; список використаних джерел на 49 сторінках.



Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, окреслено методи дослідження; представлено наукову новизну, практичне значення дослідження, висвітлено експериментальну базу дослідження, подано відомості про апробацію й упровадження результатів, публікації.

У першому розділі - "Теоретико-методичні засади проблеми виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників засобами народної педагогіки Слобожанщини" - проаналізовано стан розробки досліджуваної проблеми: розкрито філософські, психологічні, педагогічні підходи до виховання ціннісного ставлення до себе; визначено структуру, основні форми прояву, розроблено критерії і показники ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників; охарактеризовано його вікові особливості; виявлено можливості використання засобів народної педагогіки Слобожанщини у вихованні ціннісного ставлення до себе у старшому дошкільному віці.

Ретроспективний аналіз філософських і педагогічних поглядів на проблему ставлення до себе свідчить: одним із найважливіших завдань виховання є процес створення умов для формування ставлень особистості до світу та самої себе; формування ціннісного ставлення до себе можливе лише за умови спрямування дитини до самопізнання (І.Песталоцці, Ф.Фребель та ін.); ставлення до себе розглядається крізь призму раціональних, почуттєвих, пізнавальних, рефлексивних, морально-ціннісних характеристик (Аристотель, М.Бердяєв, Р.Декарт, І.Кант, Д.Локк, Г.Сковорода та ін.); формами прояву ціннісного ставлення до себе визначаються власна та людська гідність, самоповага, гордість, безумовне прийняття дитиною самої себе, любов до себе та інших людей, моральність, впевненість (І.Кант, М.Монтессорі та ін.); серед умов та шляхів виховання ціннісного ставлення до себе виділяють організацію виховного простору, діяльності та спілкування дітей, спрямованих на пізнання дитиною самої себе, своїх фізичних, моральних, інтелектуальних та інших характеристик і можливостей (М.Монтессорі, С.Русова, Ж.-Ж.Руссо, С.Френе та ін.); гуманне ставлення до дитини як до значущої й гідної, повага прав дитини (К.Вентцель, К.Ушинський та ін.); створення емоційно-забарвленого позитивного мікроклімату співпраці між усіма учасниками виховного процесу (Ш.Амонашвілі та ін.); особливого значення серед засобів виховання у дітей ціннісного ставлення до самих себе педагогами надається народним традиціям, національній культурі, рідному слову, фольклору, грі (Є.Водовозова, С.Русова, В.Сухомлинський та ін.).

Як показує аналіз психологічних робіт (Л.Анциферової, О.Асмолова, Д.Леонтьєва, О.Леонтьєва, А.Петровського, В.Слободчикова та ін.), ставлення до себе є складноструктурованою характеристикою особистості, однією зі складових її суб'єктного ядра, структури її самосвідомості, характеристикою самоцінності й механізмом управління поведінкою. Воно виникає на основі самосприйняття, самооцінки, образу Я й оцінки значущого оточення (С.Рубінштейн, В.Столін), проявляється у поведінці й діяльності як загальне, глобальне почуття "за" чи "проти" самого себе у формі самоповаги, аутосимпатії, самоінтересу, близькості до самого себе, очікуваного ставлення інших (Р.Пантилєєв, В.Столін та ін.). Механізм самоставлення підтримується за допомогою вчинків, під час яких суб'єкт, керуючись своїми знаннями і переживаннями, робить вибір на користь поведінки, що включена у позитивний еталон соціальної групи (І.Бех, К.Крутій, Е.Кязим-Заде та ін.). Базуючись на наукових положеннях В.Сластеніна, Г.Чижакової, В.Непомнящої та ін. зазначимо, що цінності є підґрунтям суб'єктивних ставлень особистості, тісно пов'язані зі ставленням людини до себе, визначають значущість того чи іншого предмета, явища, сфери дійсності для суб'єкта, через які він отримує уявлення про своє Я.

Виходячи з аналізу наукових досліджень, під ціннісним ставленням до себе розуміємо складноструктуровану сукупність уявлень, переживань і позитивних оцінок, значущих для особистості власних якостей і досягнень, що зумовлюють стиль її поведінки й діяльності.

У розділі висвітлені різні підходи до визначення структурних компонентів: когнітивний, емоційно-оціночний, поведінковий (Т.Андрющенко, І.Бех, Н.Вознюк, А.Карнаухова, О.Кононко, Ю.Приходько, Л.Рувинський, Н.Щуркова та ін.); форм прояву ціннісного ставлення до себе (І.Бех, Н.Волкова, Н.Дятленко, І.Кон, О.Кононко, С.Пантилєєв, В.Сухомлинський, Р.Шакуров та ін.), представленість окремих аспектів його виховання у дослідженнях: гідності як соціально-моральної цінності особистості дітей (І.Бех, Н.Вознюк, В.Сухомлинський С.Тищенко), самоповаги у дошкільників (Н.Дятленко, О.Кононко), самолюбства, гордості, гідності у дошкільників (О.Кононко, Р.Шакуров), педагогічних умов формування ціннісного ставлення до власного здоров'я у дошкільників (Т.Андрющенко, Н.Денисенко), виховання і розвитку образу Я, самопізнання у дошкільників (М.Корепанова, М.Лісіна, А.Силвестру), особливості розвитку почуттів і емоцій у дітей дошкільного віку (О.Кульчицька, І.Колимба, О.Тхостов), становлення самооцінки у процесі притаманних дошкільникам видах діяльності (Є.Архіпова, Л.Уманець та ін.), особливості становлення особистості дитини-дошкільника (Н.Непомнящая, В.Мухіна), педагогічних умов формування самоконтролю у поведінці старших дошкільників (С.Дудникова, І.Чеснокова), впевненості (М.Мішечкіна), моральної поведінки дошкільників (В.Щур, С.Якобсон) та ін. Підкреслено, що виховання ціннісного ставлення до себе у дитини дошкільного віку відбувається на основі формування когнітивно-афективної інформації про себе, виникає на основі самооцінки, реалізується у поведінці й діяльності.

У дослідженнях педагогів і психологів виділено рівні (І.Бех, Н.Дятленко, С.Тищенко), стадії (В.Сухомлинський), групи (З.Шилкунова), типи (О.Кононко) форм прояву ціннісного ставлення до себе.

Аналіз наукових робіт (О.Кононко, В.Котирло, О.Кульчицької, М.Лісіної, В.Мухіної, М.Подд'якова, А.Силвестру, О.Смирнової та ін.) дає можливість визначити особливості розвитку ціннісного ставлення до себе у старшого дошкільника: збільшення обсягу знань про себе й інших, їх усвідомленості, розвиток почуттів та емоцій (впевненості у собі, невпевненості, тривожності, образливості, задоволеності собою тощо), диференціації, стійкості, адекватності, об'єктивності самооцінок; поява здатності до рефлексії, розвиток мотивації досягнення, гордості, власної гідності, самоповаги, самолюбства, бажання самоствердитися через гідні вчинки, результати власної діяльності; формування ціннісних суджень, саморегуляції й самоконтролю поведінки, самостійності, здатності відстоювати свою думку.

Спираючись на визначені структурні компоненти ціннісного ставлення до себе, особливості його розвитку у дитини старшого дошкільного віку, уточнено критерії й показники, серед яких: реалістичний образ Я (знання про себе, їх обсяг, усвідомленість), самоповага (адекватність, висота, модальність, стійкість самооцінок), усталена суспільно значуща поведінка (сталість поведінки, орієнтація на успіх, відповідність рівня домагань досягненням, самостійність, саморегуляція, наявність власної думки та здатності її відстоювати).

У процесі дослідження теоретико-методичних аспектів виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників встановлено, що значне місце у розвитку його компонентів відбувається за допомогою розмаїття засобів, чільне місце серед яких посідає досвід народної педагогіки України, окремих її регіонів, зокрема, Слобожанщини (О.Донченко, Н.Дятленко, В.Курило, Ю.Ледняк, С.Русова, М.Стельмахович, Є.Сявавко, Р.Шакуров, С.Якобсон та ін.).

Узагальнення історико-етнографічних досліджень (І.Аксаков, Д.Багалій, П.Іванов, М.Костомаров, А.Слюсарський, М.Сумцов, А.Ярещенко та ін.) слугує для визначення таких етнокультурних рис слобожан, як схильність до знань та самопізнання, самовизначення й самостійності; почуття власної гідності, здатність поважати себе й інших на основі реальних досягнень, якостей; спрямованість на внутрішній світ людини, її почуттів; розсудливість, врівноваженість, внутрішня чесність, демократизм, добросовісність, незалежність, здатність відстоювати свої інтереси й власну позицію, виносити тривалі навантаження та ін., що знайшли своє втілення у регіональних особливостях засобів народної педагогіки.

У науковій літературі засоби розуміються як матеріальні та ідеальні елементи дійсності, що використовуються як знаряддя, інструменти педагогічної діяльності (В.Євдокимов, Г.Сергєєчева, В.Сластьонін, М.Фіцула, І.Харламов та ін.). Серед засобів народної педагогіки дослідники виділяють: усну народну творчість; народне мистецтво, музичні інструменти, іграшки, символіку; народні ігри; звичаї, традиції, свята, обряди; родинно-побутову культуру (Р.Абдираімова, Г.Волков, З.Контаутене, О.Леонова, М.Стельмахович, В.Сухомлинський, Є.Сявавко та ін.).

Отже, під засобами народної педагогіки Слобожанщини будемо розуміти матеріальні та ідеальні елементи дійсності, що увібрали в себе специфічність місцевого соціуму і використовуються як інструменти педагогічного впливу.

Виходячи з досліджень, в яких розглянуто можливості впливу засобів народної педагогіки на процес виховання ціннісного ставлення до себе, зокрема, знань про себе - Г.Луніна, М.Стельмахович та ін., самоповаги, самооцінки - О.Барабаш, Г.Золотова, І.Кон, В.Плахтій, В.Титаренко та ін., усталеної суспільно значущої поведінки - Л.Артемова, Г.Волков, З.Контаутене, О.Леонова та ін., у цьому контексті було проведено аналіз фольклорного матеріалу Слобожанщини. У роботі виявлено потенційні можливості впливу на виховання ціннісного ставлення до себе у старшого дошкільника наступних засобів народної педагогіки Слобожанщини: усної народної творчості (казок, прислів'їв, приказок, загадок, легенд, примовок); народних ігор; народних свят, звичаїв, обрядовості.

Виявлені положення дали змогу зробити висновок про необхідність та можливість розробки особистісно орієнтованої педагогічної технології, спрямованої на виховання у дошкільників ціннісного ставлення до себе засобами народної педагогіки Слобожанщини та її апробації.

У другому розділі - "Експериментальна перевірка технології виховання ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку засобами народної педагогіки Слобожанщини" - розкриваються загальні питання організації та проведення експериментальної роботи, описано особистісно орієнтовану технологію виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників засобами народної педагогіки Слобожанщини, проаналізовано результати педагогічного експерименту, здійснено перевірку вірогідності отриманих результатів.

У педагогічному експерименті взяло участь 160 дітей старшого дошкільного віку, 272 батьків та 15 вихователів дошкільних навчальних закладів №№ 142, 447 м. Харкова і Свердловського ДНЗ Богодухівського району Харківської області.

Констатувальний етап експерименту передбачав вивчення особливостей розвитку ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників, визначення рівнів його сформованості, що обумовлюють необхідність використання засобів народної педагогіки Слобожанщини; дослідження особливостей застосування спектру засобів виховання дітей старшого дошкільного віку в педагогічному процесі з метою становлення ціннісного ставлення до себе; виявлення наявних знань дітей, вихователів, батьків про фольклор, народні ігри, обрядовість Слобожанщини, що стали б підґрунтям для визначення засобів народної педагогіки Слобожанщини.

У дослідженні здійснено якісно-кількісний аналіз проявів ціннісного ставлення до себе у дошкільників у перебігу виконання експериментальних завдань, бесід, спеціально сконструйованих ситуацій, спостереження за дітьми на заняттях, під час спільної діяльності, чергувань, доручень.

Критерії і показники сформованості ціннісного ставлення до себе визначені з урахуванням вимог Базового компонента дошкільної освіти в Україні, змісту поняття "ціннісне ставлення до себе". Критерії: реалістичний образ Я, самоповага, усталена суспільно значуща поведінка. Показники: наявність знань про себе, їх обсяг (повнота), усвідомленість; ступінь адекватності, висоти, модальності, стійкості самооцінок; сталість поведінки, саморегуляція, здатність аргументовано відстоювати власну думку, відповідність рівня домагань досягненням, самостійність, орієнтація на успіх.

Критерії і показники склали основу змістових характеристик трьох рівнів: психологічний особистість педагогічний ставлення

- високий рівень: знання дитини про себе повні, усвідомлені, розкривають різні аспекти Я. Дитина має чітку, адекватну, стійку, позитивну самооцінку, довіряє власним силам і можливостям. Відчуває свою значущість і цінність для інших (сім'ї, групи дітей, вихователя). Рівень домагань відповідає можливостям дитини. Поведінка характеризується сталістю, збалансованістю знань про своє Я та їхньою реалізацією у житті, наявністю власної позиції та вмінням аргументовано її відстоювати, націленістю на успіх, самостійністю, незалежністю, саморегуляцією поведінки. За даними констатувального етапу експерименту таких дітей близько 16% з ЕГ і 33% - з КГ.

- середній рівень: дитина має достатній обсяг знань про своє Я, однак вони характеризуються неточністю, поверховістю, не завжди усвідомлені. Самооцінка не завжди адекватна, нестійка, ситуативна, дещо завищена, залежить від впливу дорослих та становища у групі. Дитина не завжди впевнена у своїй значущості й цінності для інших (сім'ї, групи дітей, вихователя). Високий рівень домагань, що не завжди відповідає наявним можливостям. Поведінка нестійка, незбалансована, демонстративна, залежить від стимуляції й контролю з боку дорослого та значущих ровесників, дитина не завжди використовує знання про себе у життєдіяльності, контролює й регулює свою поведінку з позицій передбачення її наслідків для оточуючих, дитина виявляє самостійність, незалежність у знайомій ситуації, власна позиція нестійка, часто залежить від думки авторитетних дорослих чи ровесників; здебільшого вірячи у свій успіх, дитина пасує перед труднощами, потребує додаткового заохочення. У результаті діагностування було виявлено 46% таких дітей з ЕГ і 43% - з КГ.

- низький рівень: знання дитиною особливостей Я відрізняються частковістю, уривчастістю, недостатньою усвідомленістю, залежністю від думки авторитетних інших. Самооцінка занижена, не диференційована, здебільшого негативна, неадекватна. Не відчуває своєї значущості й цінності для інших людей. Низький рівень домагань, що не відповідає наявним можливостям. Поведінка дитини невпевнена, характеризується пристосуванням до вимог і оточуючих, відсутністю прагнення до самостійності, залежністю від інших; власна позиція не виявляється. Переважають мотиви уникнення успіху. За даними констатувального етапу експерименту таких дітей близько 38% з ЕГ і 24% - з КГ.

Результати констатувального експерименту дали підстави для висновку, що рівень сформованості ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників знаходиться переважно на низькому (31,2%) та середньому рівні (44,4%).

Визначено об'єктивні та суб'єктивні причини, що ускладнюють процес формування ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників. Дослідження практики виховання ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку в умовах дошкільних навчальних закладів, що відбувалося за допомогою анкетування вихователів, спостереження за педагогічним процесом на заняттях, під час ігор, повсякденного спілкування, тестування вихователів за методикою діагностики рівня емпатійних здібностей В.Бойко, аналізу педагогічної документації, бесіди з батьками, ігор з дітьми "Назви й розкажи", "Фольклорний аукціон", бесіди з дітьми "Народні свята", показало низький рівень народознавчої обізнаності педагогів, дітей і батьків (включаючи знання традицій, звичаїв, ігор, усної народної творчості Слобожанщини); недостатність знань вихователів про особистість, ціннісне ставлення до себе; відсутність цілеспрямованої виховної роботи з розвитку ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку та планомірного застосування засобів народної педагогіки Слобожанщини, наявність потреби вихователів у набутті теоретичних знань і практичних умінь з питань виховання, спрямованого на розвиток у дошкільників ціннісного ставлення до себе засобами народної педагогіки Слобожанщини.

Усунення недоліків у практичній роботі вихователів дошкільних закладів та пошук шляхів підвищення рівня сформованості ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку передбачало необхідність обґрунтування структурно-функціональної моделі технології виховання ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку засобами народної педагогіки Слобожанщини та впровадження її у педагогічний процес.

Цілеспрямована робота з виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників засобами народної педагогіки Слобожанщини була здійснена в природних умовах навчально-виховного процесу дошкільних навчальних закладів. У процесі формувального експерименту перевірено ефективність теоретично обґрунтованої структурно-функціональної моделі особистісно-орієнтованої технології виховання ціннісного ставлення до себе засобами народної педагогіки Слобожанщини, яку ми розуміємо як систему взаємопов'язаних і взаємозумовлених цілісних елементів (концептуальна основа, цільова, змістова, процесуальна, діагностична частини), поєднаних спільною метою й завданнями, спрямованих на розвиток ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників засобами народної педагогіки Слобожанщини (рис. 1).

Концептуальною основою розробленої технології є розуміння сутності виховання у гуманістичній парадигмі як процесу сприяння різнобічному, вільному й творчому розвитку особистості дитини, яка ставиться до себе як до цінності.

Мета технології передбачала виховання у дошкільників ціннісного ставлення до себе, конкретизувалася у цільових орієнтирах через розвиток критеріїв ціннісного ставлення до себе (реалістичного образу Я, самоповаги, усталеної суспільно значущої поведінки) засобами народної педагогіки Слобожанщини.

Умовами оптимізації технології виховання у старших дошкільників ціннісного ставлення до себе засобами народної педагогіки Слобожанщини виступили: створення сприятливої педагогічної атмосфери взаємодії, що передбачає віру в унікальність і цінність кожної особистості, її прав на вільний розвиток, реалізацію своїх здібностей; підвищення обізнаності вихователів і батьків у питаннях народної педагогіки Слобожанщини, набуття практичних умінь і навичок співробітництва з дітьми; використання засобів народної педагогіки Слобожанщини; диференційований підхід до виховання у старших дошкільників ціннісного ставлення до себе.

Реалізація мети представлена в процесуальній частині технології через упровадження у виховний процес комплексу засобів народної педагогіки Слобожанщини, що визначили підбір форм і методів виховного впливу. Процесуальна частина технології містила у собі інформаційно-збагачувальну та діяльнісно-розвивальну стадії.

Метою інформаційно-збагачувальної стадії процесуальної частини технології було підвищення загальної компетентності вихователів і батьків з питань виховання у дітей ціннісного ставлення до себе засобами народної педагогіки Слобожанщини. Завдання роботи на цій стадії полягали у підвищенні обізнаності вихователів та батьків стосовно специфіки й особливостей побудови особистісно орієнтованого педагогічного процесу, загального освітньо-культурного рівня та культури спілкування з дітьми, ознайомленні із засобами народної педагогіки Слобожанщини, можливостями їх застосування у вихованні ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників; підготовка батьків до ефективної взаємодії з вихователями і дітьми.

Реалізація поставлених завдань відбувалася за наступними напрямами:

І напрям передбачав проведення семінарів для вихователів "Особистісно орієнтоване виховання: реалії практики", "Дитина - цінність", семінарів-практикумів "Організація виховного середовища, спрямованого на розвиток ціннісного ставлення дитини до себе", "Методика діагностики ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників", "Права людини і дитини", індивідуальних бесід "Я і дитина: процес взаємодії", результатом котрих було усвідомлення значення виховання ціннісного ставлення до себе, його критеріїв і показників.

ІІ напрям складався з серії тренінгів, лекцій, семінарів, бесід, групових дискусій та рольових ігор (за дослідженнями Л.Петровської), які проводилися психологами ДНЗ. Це допомогло вихователям оволодіти способами саморегуляції свого психічного стану, опанувати діалогічною емпатійною формою спілкування.

ІІІ напрям передбачав серію занять "Моя Слобожанщина", частина з яких проходила у Харківському етнографічному музеї Слобожанщини; семінари-практикуми "Фольклор Слобожанщини", "Народні ігри Слобожанщини", збір фольклорного матеріалу, поповнення етнографічних кімнат й групових куточків матеріалами та знаряддями праці й побуту Слобожанщини.

ІV напрямом стала робота з батьками, що потім вийшла за межі інформаційно-збагачувальної стадії і тривала протягом усього експерименту. Він передбачав доповіді вихователів на батьківських зборах "Ціннісне ставлення дитини до себе: особливості розвитку", "Дитина - цінність для батьків", індивідуальні бесіди; екскурсії до етнографічного музею Слобожанщини, оформлення стенду "Вплив народної педагогіки на виховання старших дошкільників". За бажанням батьків з ними проводилися групові консультації, індивідуальні бесіди, психологічні тренінги, спрямовані на набуття вмінь щодо створення ігрової атмосфери в сім'ї, поліпшення психологічного клімату, стосунків із дітьми (спираючись на дослідження А.Добровича, В.Кан-Каліка, М.Стельмаховича). Усі батьки були ознайомлені з результатами констатувального експерименту й завданнями дослідно-експериментальної роботи.

Ефективність у реалізації завдань цієї стадії залежала безпосередньо від педагогічної взаємодії всіх учасників педагогічного процесу.

Діяльнісно-розвивальна стадія процесуальної частини технології мала на меті безпосередню діяльність зі старшими дошкільниками, спрямовану на виховання в них ціннісного ставлення до себе засобами народної педагогіки Слобожанщини. Передбачалося конструювання педагогічного процесу у дошкільному навчальному закладі шляхом взаємодії вихователя з дітьми; побудова й реалізація роботи з батьками в клубі "Джерела", що сприяла обміну досвідом виховання в сім'ях, взаємодії сім'ї з ДНЗ.

Спираючись на показники компетентності й параметри розвитку дітей дошкільного віку, представлені у Базовому компоненті дошкільної освіти за сферою життєдіяльності "Я сам", яка зумовлена потрійною природою людського Я, його фізичної, психологічної, соціальної сторін; критерії ціннісного ставлення до себе, діяльнісно-розвивальна стадія технології передбачала



Рис. 1.

Структурно-функціональна модель особистісно орієнтованої технології виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників засобами народної педагогіки Слобожанщини

наступні напрями роботи з дітьми: фізичний; соціально-моральний; емоційний; інтелектуальний.

До основних форм у кожному напрямі належали групові, індивідуальні заняття, ігри (з різним та однаковим рівнем сформованості показників ціннісного ставлення до себе, складом дітей), також використовувалися театралізована діяльність у гуртку, свята та розваги.

Зміст роботи за кожним напрямом передбачав: читання й розповідання народних казок, легенд, колискових, промовок, загадок, дражнилок, прислів'їв, приказок, щедрівок, колядок, небилиць, надокучливих й віршованих казок, бесіди за змістом; малювання казкових героїв, переінакшування та складання продовження казки, казок з новими героями; ігри, вправи-описи, самоописи; хвилинки-самооцінки, ігри і бесіди на розвиток самокритичності, слобожанські народні ігри; самостійна організація дітьми нових ігор, ігри на закріплення знань дітей про себе й вироблення ціннісних суджень, вміння відстоювати свою позицію; ігри з проблемною ситуацією, ігри-перевтілення; використання порад, нагадування, прикладів, навідних питань, активізації минулого досвіду дітей, похвали, порівняння досягнень дітей з їх попередніми результатами, орієнтація на позитивний приклад казкового героя, позитивного й обґрунтованого оцінювання, створення ситуацій успіху, використання прикладів з життя, залучення батьків до спільної діяльності з дітьми.

Фізичний напрям був направлений на закріплення й збагачення знань дошкільників про особливості свого фізичного образу, статі, віку ("Панас"), ознайомлення з цінностями здоров'я ("Познайомимося", "Яким я буду, коли виросту" та ін.), виховання інтересу до питань фізичної природи людини, розвитку позитивної самооцінки фізичного образу, фізичних здібностей і можливостей ("Дударь", "Перепелушка"), сприяння свідомій реалізації знань про особливості функціонування свого організму при догляді за ним ("Вилікуй героя казки", "Фантазія"). Специфічним для фізичного напряму було використання індивідуальних спостережень, прислів'їв, приказок з метою самоаналізу, метод "нейтралізації" негативного самоставлення ("Чарівна криничка"), прийом "конструктивізації" нейтральних уявлень на основі дражнилок, забавлянок; розваги ("Козацькі розваги", "Дівочі вечорниці").

Інтелектуальний напрям спрямований на розвиток елементарних розумових операцій (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення), здатності до вироблення елементарних суджень для успішного вирішення пізнавальних й життєвих завдань ("Знайди дорогу до колодязя"), збагачення знаннями про особливості власного інтелектуального розвитку ("Як би вчинив ти?"), розширення діапазону самооцінок дітей ("Уяви себе на місці (казкового героя)", "Розкажи кошовому Сірку про себе"), виховання здатності до самостійного розв'язання пізнавальних завдань, прийняття рішень, сприяння розвитку активної, впевненої позиції дитини у пізнанні ("Складемо листа", "Винахідники"). Специфічним для інтелектуального напряму було використання ігор на порівняння ("Хто тобі подобається і чому?"), перевтілення в героя казки ("Як би вчинив ти?"), розповідання, переінакшування й придумування слобожанських небилиць, казок з перестановками, "нескінченних казок", загадок, проведення на їх основі ігор "Буває - не буває", пальчикових ігор за фольклорними творами, нестандартного малювання казки, героїв ("Таємні портрети" (графічна аналогія)), ігор "Пригадай прислів'я (приказку, загадку) за картинкою", придумування загадок-кросвордів, ребусів за знайомими казками, легендами, створення ситуацій проблемного характеру.

Соціально-моральний напрям реалізувався через розширення та поглиблення знань дітей про морально-етичні норми та загальнолюдські цінності, пізнання себе як носія моральних норм і загальнолюдських цінностей ("Який герой?", "Я-(улюблений казковий герой)), формування у дітей відповідної поведінки, уміння згідно з ними адекватно оцінювати ("Похвали сусіда", "Оціни чергування") та контролювати свої дії, передбачати наслідки своїх учинків ("Назви й поясни"). Допомога дітям в усвідомленні й прийнятті самих себе як представників сім'ї, роду, певної етнічної групи. Специфічним для цього напряму було ознайомлення зі слобожанськими сімейними святами й обрядами, складання "Родинних дерев", родинних альбомів, малювання разом із батьками сімейних свят, завдання ("Велика сімейка"), інсценівки за змістом колискових, спільна з батьками організація куточків слобожанської культури і заняття в них; ігри на закріплення моральних норм і ціннісних суджень ("Якби частина приказки змінилася"), аналіз життєвих ситуацій, літературні вікторини ("Добро у казці"), складання правил "чесної гри", "спільної діяльності", проведення "Тижня ввічливості", "Днів гарного вчинку", "Днів турботи про іншого", "Тижня доброти", "Днів лагідності", "Днів чесності", що сприяли реалізації моральних і ціннісних переконань дітей у повсякденній діяльності та спілкуванні.

Емоційний напрям передбачав закріплення знань дітей про світ почуттів та емоцій ("Який у мене настрій?", "Порівняй", "Як ходить", бесіди "Що таке (почуття)?"), озброєння знаннями про власні почуття та засоби вираження емоційних станів ("Чарівне перетворення"), виховання емоційно-ціннісного ставлення до проявів свого Я ("Хто у нас сьогодні був, як", "Я пишаюсь, що я"), збагачення дітей емоційно-ціннісним досвідом поведінки ("Сміх", "Рожа", "Покажи героя казки по-своєму"). Специфічним для цього напряму було: створення ситуацій ("Підсумки настрою дня"), проведення настільних ігор за мотивами казок ("Створи настрій"), ігор-інсценізацій казок, колискових, дражнилок ("Розкажи про героя казки зі словами та без слів", "Чарівне перетворення"), завдань на розпізнавання настрою, почуттів ("Підбери героя казки"), бесід "Як дізнатися про настрій", ігор на покращення емоційного стану ("Щоб день став щасливіший"), ігор на розширення уявлень дітей про свій внутрішній світ ("Мій казковий світ"), ігрових ситуацій на усвідомлення цінності власного Я ("Тебе покликала" (на основі фольклорних творів), використання "потішного фольклору", прийому емпатії, ситуацій - добрий учинок, ігор на підвищення впевненості у собі ("Намалюй комплімент").

Вивчення фольклору Слобожанщини дало підставу для театралізованої діяльності у гуртку "Слобожаночка", що сприяло подальшому формуванню у них впевненої адекватної поведінки й самоповаги. Свята й розваги надавали можливості дітям на рівні з дорослими брати участь у розробці сценарію, висувати свої пропозиції, привносити нове у вибрану роль, використовувати свій досвід. Методи, які використовувалися під час цих видів діяльності: заява на роль, її обговорення, відстоювання своїх можливостей перед групою; "Аукціон ідей" з метою вироблення власної позиції; ігри-самооцінки; наочна схема-картинка послідовності роботи; методика "Присвоєння знаку якості".

Діагностична частина технології була спрямована на виявлення ефективності розробленої технології виховання ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку засобами народної педагогіки Слобожанщини й представлена у вигляді контрольного етапу експерименту. Завдання цієї частини технології реалізувалися через спеціально дібрані й розроблені експериментальні ситуації, спостереження, бесіди, завдання, вивчення дитячих робіт; методи математичної статистики. Отримані дані свідчать про суттєві позитивні зміни рівнів сформованості ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників в експериментальних групах.

Дослідно-експериментальна перевірка технології виявила динаміку кількісно-якісних показників сформованості рівнів ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку, представлену в таблиці 1.



Таблиця 1.

Динаміка рівнів сформованості ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників під час педагогічного експерименту (у %)

Рівні розвитку ціннісного ставлення до себе	Групи дітей
	Експериментальна група (82 дитини)	Контрольна група (78 дітей)
	Констатувальний етап	Контрольний етап	Констатувальний етап	Контрольний етап
Високий	16%	76%	33%	46%
Середній	46%	24%	43%	33%
Низький	38%	0%	24%	21%

Аналіз результатів контрольного етапу експерименту показав, що діти, з якими проводилася робота за розробленою технологією, стали більш відкритими, охоче йшли на контакт з експериментатором, показували високі знання про різні сфери свого Я, наводячи приклади зі слобожанського фольклору, відрізнялися сформованою внутрішньою позицією, усвідомленням своєї значущості, самоповагою, збільшенням відповідності рівня домагань реальним успіхам, реалізацією прагнення до самостійності й незалежності, надбанням вмінь контролювати власну поведінку, ефективно використовували знання про себе у житті. Окрім цього, проведена робота позитивно вплинула на стосунки у дитячому колективі, сприяла формуванню навичок групової взаємодії, етнічній ідентифікації.

Експериментально підтверджено ефективність впливу комплексу засобів народної педагогіки Слобожанщини на процес виховання у старших дошкільників ціннісного ставлення до себе. Найбільш ефективним виявилося використання слобожанського фольклору завдяки можливості застосовувати його як безпосередньо, так і розробляти на його основі різні види діяльності з дітьми.

Порівняльний аналіз результатів констатувального та контрольного етапів експерименту засвідчує ефективність застосованої особистісно орієнтованої технології виховання ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку засобами народної педагогіки Слобожанщини. Результати статистичної обробки здобутих експериментальних даних за методом ч² - Пірсона, визначення достовірності технології у порівнянні з існуючими традиційними підходами до виховання, свідчать про ефективність застосованої технології та достовірність результатів дослідження.



Висновки

1. Теоретичний аналіз наукових джерел дозволив з'ясувати, що ставлення до себе є інтегрованою характеристикою особистості, однією зі складових суб'єктного ядра особистості й структури її самосвідомості, характеристикою самоцінності й механізмом управління поведінкою. Уточнено зміст поняття "ціннісне ставлення до себе", яке ми розуміємо як складноструктуровану сукупність уявлень, переживань й оцінок, значущих для особистості власних якостей і досягнень, що зумовлюють стиль її поведінки й діяльності. Структурними компонентами ціннісного ставлення до себе є наступні: когнітивний; емоційно-оціночний; поведінковий. Визначено, що ціннісне ставлення до себе проявляється у формі самоповаги, гордості, власної гідності, самолюбства і характеризується у старшому дошкільному віці зростанням збалансованості знань про своє Я, розвитком емоцій і почуттів, диференціацією, стійкістю, адекватністю самооцінок, збільшенням рівня домагань, саморегуляції поведінки, самостійності, здатності відстоювати свою думку.

2. Розроблено критерії та показники ціннісного ставлення до себе: реалістичний образ Я - наявність знань про себе, їх обсяг (повнота), усвідомленість; самоповага - ступінь адекватності, висоти, модальності, стійкості самооцінок; усталена суспільно значуща поведінка - сталість поведінки, саморегуляція поведінки, здатність аргументовано відстоювати власну думку, самостійність, орієнтація на успіх, відповідність рівня домагань реальним досягненням.

Охарактеризовано й у ході констатувального експерименту з'ясовано фактичний стан сформованості ціннісного ставлення до себе в дітей старшого дошкільного віку й виявлено такі рівні сформованості показників: високий (24,4%), середній (44,4%), низький (31,2%). Установлено, що більшості старших дошкільників в умовах традиційно організованого виховного процесу властиві середній та низький рівні. Причинами такого стану є недостатність знань вихователів про особистість як самоцінність; відсутність цілеспрямованої виховної роботи, спрямованої на розвиток ціннісного ставлення до себе у дітей старшого дошкільного віку та планомірного застосування засобів народної педагогіки; низький рівень народознавчої обізнаності педагогів (включаючи знання традицій, звичаїв, ігор, усної народної творчості Слобожанщини); наявність потреби вихователів у набутті теоретичних знань і практичних умінь з питань виховання ціннісного ставлення до себе у дітей засобами народної педагогіки Слобожанщини.

3. Уточнено зміст поняття "засоби народної педагогіки Слобожанщини", яке ми розуміємо як матеріальні та ідеальні елементи дійсності, що увібрали в себе специфічність місцевого соціуму і використовуються як інструменти педагогічного впливу. Виходячи з аналізу літератури та реалій практики виявлено, що вони мають значні можливості впливу на виховання ціннісного ставлення до себе у старших дошкільників через специфіку фольклорного матеріалу (слобожанських казок, легенд, переказів, прислів'їв, приказок, загадок); народних ігор, звичаїв, традицій, обрядовості. Завдяки героїчній тематиці, ідеалізації й гіперболізації героїв, багатству ідейного змісту та засобів його вираження, детальному розкриттю портретних і психологічних характеристик персонажів у діалогах і вчинках, наявності мінімум 3-4-х персонажів, що порівнюються; закономірності "випробування - нагорода/покарання", оптимізму й гумору фольклорних творів, естетичній функції мовних засобів, другорядності ритуально-магічних рис, функціонуванню майже всіх досі активних жанрів і жанрових різновидів української й російської народнопоетичної творчості, різноманітності видів народних ігор з розвитку фізичних, емоційних, соціальних, інтелектуальних якостей, зміни складу їх учасників; яскравому зображенню свят та обрядовості через обрядово-ігрові дійства та дитячі ігри (веснянки, колядки, великодні вірші, щедрівки, обрядові ігри "Водіння козла", кулачні бої), показу цінності родини, дитини у родині, змалювання статевовікових особливостей і ролей членів родини (особливо при святкуванні Різдва й Великодня, Трійці, Купали, Масляни, першого постригу та ін.), тісному взаємозв'язку української й російської культури в усній народній творчості, іграх, традиціях і звичаях Слобожанщини вони сприяють самопізнанню, формуванню самоповаги, розвитку усталеної суспільно значущої поведінки дитини.

...