Дезадаптація подружжя літнього віку та її психокорекція

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

УДК 616-053.9:173.7:176:159.923:159.97

19.00.04 Ї медична психологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дезадаптація подружжя літнього віку та її психокорекція

Сябренко

Геннадій Петрович

Харків

2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Маркова Маріанна Владиславівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, професор кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, доцент Кожина Ганна Михайлівна, Харківський національний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Пшук Наталія Григорівна, Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова МОЗ України, кафедра медичної психології та психіатрії, завідувач кафедри

Захист відбудеться "23" березня 2010 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.03 у Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий "10" лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук, доцент

Н. К. Агішева



загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Україна відноситься до найбільш демографічно "старих" країн світу: кожен четвертий житель - пенсіонер за віком, а кожен п'ятий переступив 50-річний рубіж. І, якщо за питомою вагою в структурі населення осіб старше 65 років Україна займає 11 місце серед країн світу, то за середньою тривалістю життя - 108 місце (Б. М. Маньковський,

Ю. П. Тріфонова, Д. Іонеску, 2007). Враховуючи наявні демографічні тенденції, перед медичною наукою гостро встала проблема здоров'я і якості життя населення літнього віку, від 60 років і старше (Г. М. Кожина, 2008;

І. І. Горпінченко, 2009).

Встановлено, що найбільш оптимальною формою адаптації в навколишньому світі в цьому віці є існування в подружній парі (ПП)

(О. В. Краснова, А. Г. Лідерс, 2002; Д. Крайг, Д. Бакум, 2004).

За даними вчених, саме сім'я дає літній людині відчуття захищеності і стабільності, задовольняючи тим самим "потребу особистості в коріннях"

(Е. Фромм, 2006; Н. О. Марута, М. В. Шестакова, 2009). Крім того, біологічна і психологічна потреба людини в близькості, радісних переживаннях, сексуальній насолоді, яка в літньому віці в більшості випадків реалізується в рамках ПП, не зникає з віком (В. В. Кришталь, 2006; С. Д. Максименко, 2006).

Щорік в Україні реєструється 12 тисяч шлюбів серед літніх людей

(Р. А. Галкін, І. А. Гехт, Г. П. Ларіонов, 2001; Б. М. Маньковський,

Ю. П. Тріфонова, Д. Іонеску, 2007). Згідно результатів наукових досліджень, в США близько 40% чоловіків у віці від 75 до 85 років ведуть статеве життя, причому кожен четвертий з них має коїтус щонайменше раз на тиждень; серед жителів Німеччини відсоток статево активних чоловіків старше 70 років складає 54% (O. J. Kontula, 2007). При цьому серед основних причин неблагополуччя сексуального життя літні люди відзначають дві найбільш серйозні проблеми: по-перше, погіршення соматичного стану, по-друге - наявність соціально-психологічних проблем у стосунках з дружиною

(O. J. Kontula, 2007).

На думку В. В. Кришталя, Є. В. Кришталя, Т. В. Кришталь (2008), дезадаптація подружжя літнього віку є складним багатофакторним і поліпараметричним феноменом, який детермінований поєднанням усіх проявів сексуальності подружжя - психічних, соматичних, соціально-психологічних і біологічних, що потребує поглибленого вивчення.

Проте в сучасній науковій літературі, присвяченій сексуальному життю людини, у тому числі подружній адаптації і її порушенням (С. Т. Агарков, 2004; О. А. Каденко, 2006; В. В. Кришталь, Б. В. Михайлов, Н. О. Марута,

Л. Ф. Шестопалова, 2006; В. О. Курило, Є. В. Кришталь, 2009; М. В. Маркова, В. В. Котлік, 2009), бракує робіт, в яких би вивчались різні аспекти виникнення дезадаптації, що розвивається при старінні подружжя (Д. Фалкгрен, 2000;

Х. Екберг, 2000; О. В. Краснова, А. Г. Лідерс, 2002; Н. Г. Пшук, 2008).

Вищевикладене зумовило актуальність і необхідність проведення даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно плану наукових досліджень кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти "Здоров'я сім'ї. Причини, механізми розвитку, клінічні прояви і система психодіагностики, психокорекції, психопрофілактики його порушень"

(№ держреєстрації 0107U002615).

Мета і задачі дослідження. Мета Ї система психокорекції дезадаптації подружжя літнього віку на основі вивчення з позиції системного підходу причин та механізмів її формування.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:

1. Вивчити психічний стан кожного з подружжя літнього віку з дезадаптацією.

2. Дослідити стан сексуального здоров'я подружжя літнього віку з дезадаптацією.

3. Виявити психологічні особливості подружжя літнього віку та виділити чинники ризику розвитку дезадаптації.

4. Визначити особливості сімейного функціонування та встановити клінічні варіанти і механізми формування дезадаптації подружжя літнього віку.

5. Науково обґрунтувати, розробити і впровадити систему психокорекції дезадаптації подружжя літнього віку.

Об'єкт дослідження - дезадаптація подружжя літнього віку.

Предмет дослідження - причини, механізми розвитку і клінічні варіанти дезадаптації подружжя літнього віку.

Методи дослідження: психодіагностичний, клінічний, соціально-демографічний, статистичний.

Наукова новизна дослідження. У роботі отримала подальший розвиток чотирьохфакторна концепція забезпечення сексуального здоров'я та подружньої адаптації В. В. Кришталя.

Вперше з позицій системного підходу проведено комплексне дослідження дезадаптації подружжя літнього віку, що є багатофакторним феноменом, у виникненні якого, поряд з біологічними особливостями, велике значення мають психологічні і соціально-психологічні характеристики подружжя.

Вперше запропоновано психологічну модель пристосування до вікових змін, що відображає механізми формування продуктивної стратегії адаптації і ефективного процесу їх психологічного прийняття, яка складається з трьох компонентів (біологічного, психологічного, соціально-психологічного), що реалізуються на трьох рівнях: когнітивному (усвідомлення і розуміння вікових змін, що відбуваються, знання способів їх подолання), афективному (нівелювання негативного емоційного відношення до змін, що відбуваються) та поведінковому (активний пошук і використання продуктивних стратегій адаптації до вікових змін).

Вперше на засадах доказової медицини доведено важливість сексуальної адаптації для осіб похилого віку.

У подружжів літнього віку з дезадаптацією вперше встановлено наявність стану психологічного неблагополуччя з превалюванням негативних емоційних переживань з переважанням депресивного, тривожного і фобічного компонентів (загальної невдоволеності, незадоволення собою, боязні, тривоги, страху, образи) при низькій вираженості позитивних емоцій. Вперше у подружжів літнього віку, що потерпають від психосексуальної незадоволеності, діагностовано психічну дезадаптацію (яка у ряді випадків доходить до клінічно виражених порушень психічного здоров'я у вигляді тривожних і депресивних проявів).

Новим є виділення деяких біологічних і психосоціальних аспектів сексуальності літнього подружжя, і встановлення їх впливу на зміну сексуальної поведінки при старінні.

Вперше вивчено психологічні особливості подружжя літнього віку з дезадаптацією і виділено патогенетичні чинники її розвитку і патопластічні чинники, що формуються в результаті дезадаптації та погіршують її перебіг.

Вперше на підставі вивчення закономірностей сімейного функціонування і подружньої комунікації виділено і систематизовано варіанти і форми дезадаптації подружжя літнього віку.

Вперше науково обґрунтовано систему психокорекції дезадаптації подружжя літнього віку, визначено її структуру, вибір складових і психотерапевтичних методів.

Практичне значення одержаних результатів. Для клінічної практики має значення виділення основних клінічних проявів психічної дезадаптації, а також визначення особливостей психологічного стану у вигляді превалювання негативних емоцій у подружжя літнього віку, що потерпають від психосексуальної незадоволеності.

Важливими є також диференціювання і систематизація варіантів і форм дезадаптації подружжя літнього віку, що мають різні причини виникнення і клінічні прояви.

Важливе практичне значення має розроблена і впроваджена в клінічну та медико-психологічну практику система психокорекції дезадаптації подружжя літнього віку, що створена з врахуванням виявлених чинників виникнення - "мішенів" психокорекції, і диференційована в залежності від варіанту і форми дезадаптації.

Вищевказану систему впроваджено в практику роботи Кіровоградського обласного шпиталю для ветеранів Вітчизняної війни, Кіровоградської обласної лікарні, Кіровоградської обласної психіатричної лікарні, Київського міського психоневрологічного диспансеру № 3, міської психотерапевтичної амбулаторії Керченського психоневрологічного диспансеру, Донецької клінічної психоневрологічної лікарні - медико-психологічного центру.

Отримані дані використовуються в учбовому процесі на кафедрах сексології та медичної психології, а також психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти, медичної психології та психіатрії Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, кафедри практичної психології Кіровоградського державного педагогічного університету. диференційований ліквідування психопатологічний фобічний

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднено та обговорено на наступних наукових форумах: І Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми фізичного здоров'я фахівця ХХІ століття" (Кіровоград, 22 - 23.12.2006), доповідь "Основные этапы реабилитации пациентов с цереброваскулярной патологией"; ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми фізичного здоров'я фахівця ХХІ століття" (Кіровоград, 15.02.2008), доповідь "Дезадаптация супругов пожилого возраста"; першій науково-практичній міжрегіональній конференції "Патоморфоз психічних та психосоматичних розладів на сучасному етапі" (Вінниця, 19.03.2009), доповідь "Рівень самоповаги як фактор ризику розвитку дезадаптації у осіб похилого віку"; міжнародній науковій конференції "Сексуальне здоров'я", присвяченої 10-річчю кафедри сексології Єреванського державного медичного університету ім. М. Гераці (Єреван, 07 - 09.05.2009), доповідь "К вопросу о дезадаптации супругов пожилого возраста и ее психокоррекции"; науково-практичній конференції психіатрів, психотерапевтів та наркологів "Депресивні розлади: соціальні ризики" (Харків, 26 - 27.05.2009), доповідь "Депресія як складова подружньої адаптації у осіб похилого віку"; науково-практичній конференції "Психосоціальна реабілітація та фармакотерапія хворих на психічні розлади: конкуренти чи партнери?" (Донецьк - Жданівка, 20 - 21.05.09), доповідь "Подружня дезадаптація у осіб похилого віку та напрямки її психологічної реабілітації"; науково-практичній конференції "Органічні психічні розлади та епілепсія" (Ялта, 10 - 11.09.2009), доповідь "Психопатологічні та патопсихологічні прояви як складова подружньої дезадаптації у осіб похилого віку"; науково-практичної конференції "Психічні та соматичні розлади соматогенного походження" (ХІІ Платоновські читання) (Харків, санаторій "Березовські мінеральні води", 29 - 30.10.2009), доповідь "Дезадаптація подружжя похилого віку та її психокорекція"; міжнародній науково-практичній конференції "Нова ідеологія сім'ї та сімейних відносин" (Харків, 26.11.2009), доповідь "Сексуальна дезадаптація як предиктор психологічного неблагополуччя у подружжів похилого віку"; міжгалузевій науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті В. В. Кришталя "Проблеми сучасної сексології та медичної психології" (Харків, 27.11.2009), доповідь "Система психокорекції подружньої дезадаптації у осіб похилого віку".

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з них 8 статей (6 моноосібних) в фахових виданнях (згідно з "Переліком" ВАК України) та 3 тези в матеріалах конференції.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 203 сторінках друкованого тексту (з них 159 сторінок основного тексту). Вона складається зі вступу, 6 розділів (огляду літератури, характеристики матеріалів і методів дослідження, 4 розділів результатів власних досліджень), аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаних джерел, що містить 159 праць, з них 46 - іноземними мовами. Роботу ілюстровано 10 таблицями та 61 рисунком.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Характеристика обстежених. З дотриманням принципів біоетіки і деонтології на базі Кіровоградського обласного шпиталю для ветеранів Вітчизняної війни впродовж 2007 - 2009 рр. було обстежено 144 ПП, в яких подружжя були у віці від 65 до 82 років (70% осіб були у віці 76 - 82 років) та чоловік знаходився на стаціонарному лікуванні (в усіх обстежуваних діагностовано патологію серцево-судинної і / або ендокринної систем, а також опорно-рухового апарату). Основну групу склали 112 ПП, що потерпали від психосексуальної невдоволеності. В якості групи порівняння обстежено 32 ПП, в яких мала місце психосексуальна задоволеність. Критерієм включення в дослідження була також встановлена лікарем-психіатром відповідно до критеріїв розділу V "Психічні розлади" МКХ-10 відсутність в обстежуваних афективних розладів органічної природи. Критеріями виключення були: важкий перебіг соматичних захворювань, суїцидальні спроби в анамнезі, ознаки залежності від алкоголю або інших психоактивних речовин, відмова від участі в дослідженні або подальшому лікуванні, важкі органічні ураження головного мозку. У дослідження також не включалися пацієнти, що мали менше 21 балу за шкалою оцінки когнітивного статусу Mini-mental state examination (MMSE).

Обстежені подружжя в кожній парі входили до однієї вікової групи (не перевищувала 5 років). Давність шлюбу в обстежених ПП складала від 10 до більше 40 років. Серед ПП основної групи приблизно 1/3 перебували в повторному шлюбі і мали шлюбний стаж від 10 до 20 років, останні 2/3 мали стаж шлюбу від 30 до більше 40 років. Серед подружжів групи порівняння переважна більшість (4/5) знаходились в шлюбі більше 40 років.

Всі ПП основної групи відзначали напруженість своїх внутрісімейних стосунків, пояснюючи це неможливістю досягти компромісу з партнером, загостренням у партнера несприятливих характерологічних особливостей, наявністю психосексуальної незадоволеності. Серед ПП основної групи подружні конфлікти мали значну давність (у 70,5±4,6% протягом 6 - 10 років, у 19,6±4,0% - більше 10 років), крім того, подружжя відзначали, що родинні конфлікти привели їх до емоційного відчуження один від одного. Наявність подружніх конфліктів відзначали і близько 2/3 ПП групи порівняння, проте давність їх виникнення була до 5 років. До того ж, подружжя останньої групи відзначали, що наявність конфліктів в родинному житті лише укріплює їх в думці про готовність нормалізації стосунків з партнером і зміцнення шлюбу.

В цілому, аналіз соціально-демографічних характеристик обстежених груп виявив однорідність основних показників, що стало підставою для висновку про репрезентативність отриманих результатів.

Методи дослідження. Всім ПП було проведено комплексне обстеження. Клінічне дослідження включало аналіз анамнезу і вивчення соматичного статусу.

Психічний стан подружжя досліджували за допомогою психодіагностичного методу. Структуру і інтенсивність емоцій досліджували з допомогою "Карти самооцінки емоційного стану" (Н. О. Марута, 2000). Патопсихологічне тло розвитку невротичної симптоматики встановлювали за допомогою об'єктивізації рівню особистісної і реактивної тривожності (відповідно ОТ та РТ) (за методикою Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна, 2001) і депресивного реагування (за методикою диференційної діагностики депресивних станів В. Зунге, 2001). Кількісну оцінку психопатологічних порушень здійснювали за допомогою психометричного шкалування з використанням стандартизованих об'єктивних рейтингових шкал: клінічної шкали MADRS для оцінки депресії (2003) і клінічної шкали тривоги CAS (2003).

Причини і механізми порушення сексуальної функції виявляли, використовуючи системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за

В. В. Кришталем (1995 - 2008). Даний метод, відповідно до запропонованої автором чотирьохфакторної концепції забезпечення сексуального здоров'я, передбачає вивчення біофізіологічної основи сексуальності і соціальних, психологічних, соціально-психологічних чинників, що детермінують сексуальну поведінку. Для вирішення цього завдання необхідно було оцінити стан усіх компонентів сексуального здоров'я - соціального, психологічного, соціально-психологічного і анатомо-фізіологічного (біологічного), та їх складових.

Тип статевої конституції чоловіків визначали за методикою

Г. С. Васильченка (1990), жінок - за Л. І. Ботневою (2005), типи сексуальної мотивації і мотиви статевого акту - за В.В.Кришталем (2008), сексуальні фантазії - за класифікацією Дж. Мастерс, В. Джонсон (1998).

При оцінці типів акцентуації характеру використовували опитувальник

Г. Шмішека (1993), розроблений на основі концепції акцентуації особистості

К. Леонгарда. Проводили вивчення індивідуальних особистісних особливостей за допомогою скороченого варіанту Міннесотського багатовимірного особистісного переліку (MMPI) "Mini-mult" в адаптації Ф. В. Березіна і

М. П. Мірошнікова (1999). Окрім того, здійснювали діагностику рівня самооцінки подружжя за допомогою методики Н. П. Фетіскіна, В. В. Козлова,

Г. М. Мануйлова (2002), суб'єктивного відчуття самотності (за методикою

Д. Рассела, М. Фергюссона, 1999), самоповаги (за шкалою М. Розенберга, 1972), соціальної фрустрованості (за методикою Л. І. Вассермана в модифікації

В. В. Бойка, 1999) і визначення задоволеності основних життєвих потреб (за шкалою О. С. Копіної, 1995).

Оцінку стану подружніх стосунків здійснювали у декілька етапів. Спочатку встановлювали ступінь задоволеності подружніми стосунками (за методикою

В. В. Століна, Т. Л. Романової, Р. П. Бутенко, 2002). Наступним кроком була ідентифікація успішності сімейної комунікації (за допомогою методики

Ю. Є. Альошиної, Л. Я. Гозмана, Є. М. Дубовської, 2001), після чого проводили вивчення функціонування сім'ї з оцінкою виконання 14 сімейних функцій: емоційної, духовної, сексуально-еротичної, репродуктивної, господарчо-побутової, виховної, соціалізації, соціальної інтеграції, захисної, рольової, персоналістичної, збереження здоров'я, психотерапевтичної і реабілітаційної (згідно методиці, розробленій В. В. Кришталем, І. А. Семенкіною, 2000). Узагальнення і аналіз отриманих даних було положено в основу визначення типів шлюбу в обстежених ПП (за В. В. Кришталем, 2006). На останньому етапі за допомогою системно-структурного аналізу виділяли варіанти дезадаптації подружжя, характерні для даного контингенту пацієнтів.

Отримані дані реєструвалися в базі даних з використанням системи управління базами даних MS Access v.8 for Windows 9x. Аналіз, обробка результатів дослідження проводилася за допомогою програми SPSS 10.05 for Windows 9х.

Результати дослідження. В ході клінічного обстеження встановлено, що у переважної більшості пацієнтів спостерігались ті або інші хронічні соматичні захворювання, які могли стати причиною ослаблення сексуальної функції. Так, в абсолютної більшості чоловіків мала місце ішемічна хвороба серця (90,2±3,0%), в багатьох випадках коморбідна з захворюваннями опорно-рухового апарату (остеохондроз, остеоартроз) (40,2±4,9%) або з цукровим діабетом ІІ типу (19,6±4,0%), іноді (9,8±3,8%) - з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (90,2±3,0% чоловіків перенесли аденомектомію). Крім того, при урологічному дослідженні чоловіків основної групи у більшості з них (73,2±4,4%) було виявлено ознаки андрогенної недостатності - зниження тургора і еластичності семенників, депігментація і недостатня складчастість мошонки.

Таким чином, соматичні захворювання, що були в обстежених чоловіків, обумовлювали зниження еректильної функції. В той же час, дана патологія діагностована у пацієнтів як основної, так і групи порівняння, в якій, однак, всі подружжя відзначали психосексуальну задоволеність.

При дослідженні психічного стану встановлено, що в обстежених основної групи мало місце переважання негативних емоцій: загальної невдоволеності (частота зустрічаємості - 88,3±1,4%, інтенсивність - 3,8±0,4 бали), незадоволення собою (частота зустрічаємості - 81,5±1,1%, інтенсивність - 3,1±03 бали), боязні (частота зустрічаємості - 79,1±0,7%, інтенсивність - 2,7±0,9 бали), тривоги (частота зустрічаємості - 74,3±3,2%, інтенсивність - 2,2±0,9 бали), страху (частота зустрічаємості - 67,7±0,9 %, інтенсивність - 2,9±0,7 бали), відчуття образи (частота зустрічаємості - 63,1±0,6%, інтенсивність - 1,5±0,3 бали).

Серед подружжів групи порівняння превалювали емоції позитивного ряду: довіра (частота зустрічаємості - 86,2±3,1%, інтенсивність - 1,2±0,5 бали), відчуття безпеки (частота зустрічаємості - 84,3±2,3%, інтенсивність - 2,5±0,3 бали), відчуття задоволеності собою (частота зустрічаємості - 81,7±2,1%, інтенсивність - 2,5±0,3 бали), радість (частота зустрічаємості - 80,1±2,7%, інтенсивність - 2,6±0,4 бали), загальне задоволення життям (частота зустрічаємості - 74,3±3,2%, інтенсивність - 2,2±0,3 бали), упевненість (частота зустрічаємості - 71,7±1,2%, інтенсивність - 1,1±0,3 бали).

Серед чоловіків основної групи переважали високий і середній рівні ОТ, а у чоловіків групи порівняння - середній і низький. У більшості жінок з сексуальною дезадаптацією превалював середній рівень ОТ, тоді як для сексуально успішних характернішим виявився низький її рівень (p<0,01). На відміну від показників ОТ, тенденція в розподілі РТ з превалюванням середнього її рівня, виявилася схожою серед жінок обох груп. Для чоловіків з сексуальною дезадаптацією виявилося характерним домінування високого і середнього рівнів РТ, тоді як у чоловіків групи порівняння встановлено переважання середнього і низького її рівнів (p<0,01).

Суб'єктивний стан легкої депресії ситуативного ґенезу діагностовано у 56,3±5,0% жінок основної групи, у 12,4±3,3% - масковану депресію (p<0,01). Серед чоловіків основної групи близько 20% потерпали за їх суб'єктивною оцінкою, від субдепресивного стану, така ж кількість - від ситуативної депресії (p<0,01).

При аналізі результатів об'єктивного дослідження психопатологічної симптоматики, в основній групі встановлено дисоціацію між самооцінкою своїх проявів і реальним станом обстежених. При об'єктивізації психопатологічної симптоматики за допомогою клінічної шкали MADRS, в основній групі в 25±4,3% чоловіків і жінок діагностовано помірний, а у 37,5±4,8% чоловіків і 50±5,0% жінок - легкий депресивний епізод (рис. 1). У 37,5±4,8% чоловіків і 25±4,3% жінок основної групи і в усіх обстежених в групі порівняння не виявлено депресивного розладу. При верифікації ознак тривожного розладу за шкалою CAS виявлено (рис. 2), що, не дивлячись на наявність в 31,3±4,6% чоловіків з сексуальною дезадаптацією високого рівню ситуативної тривожності, клінічно виражений тривожний стан був діагностований лише у 12,4±3,3%, що свідчило про схильність чоловіків основної групи переоцінювати ступінь своїх тривожних проявів. Серед жінок тенденція виявилася зворотньою: високий рівень РТ встановлений лише в 12,5±3,3%, але, клінічно значимий тривожний стан був характерний для 31,2±4,6% осіб, а 62,3±4,8% відчували симптоми тривоги. Це свідчило про те, що жінки з сексуальною дезадаптацією свої психопатологічні порушення не схильні були вважати проявами тривожного розладу, трактуючи їх як депресивні або загальносоматичні.

Таким чином, результати дослідження свідчать про наявність стану психічної дезадаптації у подружжів основної групи (що у низці випадків доходило до клінічно виражених порушень психічного здоров'я у вигляді тривожних і депресивних проявів), на відміну від подружжів групи порівняння.

Так, у подружжів основної групи достовірно встановлено наявність стану психологічного неблагополуччя з превалюванням негативних емоційних переживань з переважанням депресивного, тривожного і фобічного компонентів (загальної невдоволеності, незадоволення собою, боязні, тривоги, страху, відчуття образи) при низькій вираженості позитивних емоцій. Крім того, характерними для них виявилися переважання високого рівня ОТ і РТ і наявність вираженої психопатологічної депресивної і тривожної симптоматики.

В той же час, у подружжів групи порівняння не виявлено клінічно окреслених порушень психічного стану і психологічного благополуччя.

При вивченні біологічних аспектів сексуальності подружжів основної групи встановлено, що в усіх чоловіків було знижено еректильну функцію; інші сексуальні прояви також негативно змінювалися у переважної більшості чоловіків, і це викликало у них відчуття тривоги та страху. У переважної більшості жінок сексуальна чуттєвість і сексуальні відчуття були збережені, але у всіх було знижено еластичність стінок піхви і любрикація.

Ідентифікація психосоціальних аспектів сексуальної поведінки обстежених дозволила зробити висновок, що ослабшення статевої діяльності в усіх подружжів основної групи залежало від стану їх психічного здоров'я і рівня загальної та сексуальної культури. Показово, що сексуальні контакти в усіх подружжів зводилися лише до статевого акту в найпримітивнішому його розумінні. Ні з ким з чоловіків і жінок основної групи в середньому віці не проводилася яка-небудь роз'яснювальна робота, яка підготувала б їх до змін сексуальних проявів при старінні. У значної частини подружжів мало місце порушення міжособистісних стосунків, що, незалежно від віку, сприяло інконгруентній сексуальній поведінці.

Обстеження за інтегральними критеріями сексуального здоров'я показало, що в більшості випадків соматосексуальний розвиток обстежених подружжів основної групи був своєчасним, тоді як психосексуальний - у переважної більшості виявився порушеним (спостерігалася його ретардація); асинхронії статевого розвитку, головним чином поєднані, мали місце у більш ніж в половини чоловіків основної групи. У всіх обстежених психосексуальна орієнтація була гетеросексуальною, у частини чоловіків і жінок основної групи спостерігалася трансформована або гіперрольова статеворольова поведінка.

Інформованість в області сексуального життя і оцінка власних вікових сексуальних проявів були неправильними в усіх подружжів основної групи. В основній групі в усіх обстежених чоловіків і жінок мав місце генітальний тип сексуальної мотивації, а мотив статевого акту - бажання перевірити свої сексуальні можливості (у чоловіків) й досягнення оргазму - у жінок. Типи сексуальної культури подружжів основної групи - невротичний або примітивний - також не сприяли їх сексуальній адаптації.

Статева конституція у чоловіків основної групи була слабкою (57,1±4,9%) або середньою (42,9±4,9%) (у групі порівняння - середньою (59,4±4,9%) і сильною (40,6±4,9%)). Сексуальне лібідо було збереженим у всіх подружжів групи порівняння, у 40,2±4,9% чоловіків і 70,5±4,6% жінок основної групи; платонічне було відсутнє у всіх чоловіків цієї групи. У чоловіків із слабкою статевою конституцією були відсутні сексуальні фантазії. Адекватні ерекції було знижено у всіх обстежених основної групи.

В більшості обстежених подружжів основної групи спостерігалася відсутність як відчуття любові або інтересу до партнера, так і сексуальної заповзятливості. Всі подружжя основної групи відчували певну психосексуальну незадоволеність.

Таким чином, у подружжів основної групи, особливо у чоловіків, встановлено порушення практично всіх критеріїв сексуального здоров'я, що свідчило про наявність розладів сексуальності та призводило до сексуальної дезадаптації подружжя. У всіх подружжів основної групи спостерігалося поєднане ураження компонентів і складових сексуального здоров'я. Порушення соціального компоненту і у чоловіків, і у жінок відбувалося за рахунок обох його складових: інформаційно-оціночної - внаслідок недостатньої і неправильної обізнаності в питаннях психогігієни статевого життя; соціокультурної - низького рівня загальної і, особливо, сексуальної культури обстежених. Психологічний компонент був уражений унаслідок наявності у подружжів рис характеру та особистості, що утруднювали комунікацію. Соціально-психологічний компонент був порушений унаслідок міжособистісного конфлікту та труднощів спілкування. Психічна складова біологічного компоненту була уражена внаслідок наявності в обстежених психопатологічних проявів тривожно-депресивно-фобічного спектру. Ураження нейрогуморальної і нейрорегуляторної складових у чоловіків було обумовлене інволюційним періодом хворих, наявністю діабету, андрогенної недостатності. Генітальна складова була скомпроментована унаслідок ураження судин пенісу, а також, в частини пацієнтів, наявністю доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

У подружжів групи порівняння майже усі компоненти і складові сексуального здоров'я (за винятком нейрогуморальної, нейрорегуляторної і генітальної складових біологічного компоненту) було збережено, а послабшання останніх компенсувалося правильною сексуальною поведінкою подружжя.

При вивченні характерологічних особливостей встановлено, що у подружжів із сексуальною дезадаптацією найбільш вираженими були емотивний, тривожно-боязливий і афективно-екзальтований типи акцентуацій характеру (у чоловіків та жінок), збудливий і застрягаючий типи (у чоловіків), дистимічний (у жінок); найменш вираженою виявилася гіпертимна акцентуація (p<0,01) (рис. 3). Проте, гіпертимна акцентуація виявилася превалюючою у подружжів групи порівняння (p<0,01). На нашу думку, переважання гіпертимної акцентуації стало одним з протективних чинників збереження адаптації у подружжів групи порівняння. психологічних особливостей дозволило виділити основні індивідуально-особистісні характеристики, які були властиві подружжям літнього віку з дезадаптацією (рис. 4). У жінок такими характеристиками виявилися: зайва скромність, сумлінність, зниження мотивації досягнення, підвищена тривога за долю близьких, конформізм, виражена залежність від об'єкту прихильності, знижений поріг толерантності до стресу; у чоловіків - пасивність, мотиваційна стратегія уникнення неуспіху, песимізм в оцінці своїх перспектив, схильність до роздумів і конформізму, інертність в ухваленні рішень, невпевненість в собі (p<0,01).

Усереднені особистісні профілі подружжів групи порівняння своїми конфігураціями корінним чином відрізнялися від профілів подружжів основної групи (p<0,01) (рис. 4) та знаходилися в межах норми. Подружжя мали стійкість інтересів, були наполегливі в отстоюванні власної думки, стенічні, активні, у вирішенні проблем прагнули до опори на власний досвід, володіли стійкістю до стресу.

Крім того, встановлено, що для 83±3,8% жінок і 61,6±4,9% чоловіків з сексуальною дезадаптацією виявилася характерною знижена самооцінка, що свідчило про невдоволеність собою, "неприйняття" себе, нездатності до побудови адекватних взаємин індивіда з навколишнім світом, - перш за все, мікросоциумом, - що було чинником розвитку дезадаптації (рис. 5). У більшості чоловіків і жінок з групи порівняння виявлена нормальна (адекватна) самооцінка (p<0,01) (рис. 6).

Більшість подружжів основної групи (62,5±4,8% чоловіків і 74,2±4,4% жінок) відчували високий ступінь самотності (рис. 7). Серед подружжів групи порівняння низький рівень самотності діагностовано у 75±4,3% чоловіків і лише у 37,5±4,8% жінок, питома вага яких переживала відчуття самотності середнього (56,3±5,0%), а 6,3±2,4% - високого рівнів (рис. 8). На нашу думку, це може бути пов'язано з феноменом "воління" депресивних станів в осіб літнього віку, тісно пов'язаним із загальними віковими біологічними і психосоціальними змінами.

Дослідження рівня самоповаги обстежених дозволило встановити, що він мав пряму кореляцію із рівнем їх самооцінки і зворотню - із відчуттям самотності: у 75±4,3% жінок і 57,1±4,9% чоловіків основної групи він був низьким (p<0,01) (рис. 9). Таку ж кореляцію виявлено і у подружжів групи порівняння: у 68,8±4,6% жінок і 75±4,3% чоловіків встановлений адекватний, а в 18,8±3,9% жінок і 12,5±3,3% чоловіків - високий рівень самоповаги (рис. 10). Низький рівень самоповаги корелював з існуванням депресивного або тривожного стану, високий її рівень - з наявністю відчуття міжособистісної безпеки, лідерства, активності в спілкуванні.

Для подружжів з сексуальною дезадаптацією притаманним виявилося переважання дуже високого (у 13,4±3,4% жінок і 17,0±3,8% чоловіків), підвищеного (у 16,1±3,7% жінок і 26,8±4,4% чоловіків) і помірного (у 35,7±4,8% жінок і 32,1±4,7% чоловіків) рівнів соціальної фрустрованості (СФ), тоді як подружні пари групи порівняння демонстрували показники в області дуже низького (12,5±3,3% жінок і 25,0±4,3% чоловіків), зниженого (43,8±5,0% жінок і 31,3±4,6% чоловіків) і невизначеного (25,0±4,3% чоловіків) рівнів СФ. Встановлено, що 31,3±46% жінок групи порівняння відзначили наявність помірного рівня СФ, що може бути пояснено їх незадоволенням загальними віковими і психосоціальними змінами.

Аналіз загального показника задоволеності основних життєвих потреб (ЗОЖП) дозволив встановити, що серед подружжів основної групи переважав низький його рівень (84,8±3,6% жінок і 60,7±4,9% чоловіків) (рис. 11), тоді як у подружжів групи порівняння превалювали середні його значення (68,8±4,6% жінок і 75,0±4,3% чоловіків) (рис. 12).

При вивченні ЗОЖП за структурними компонентами: 1) робота; 2) стосунки в сім'ї; 3) діти (їх здоров'я і благополуччя); 4) харчування; 5) відпочинок; 6) матеріальне благополуччя, забезпеченість; 7) спілкування із друзями; 8) положення в суспільстві; 9) життєві перспективи; 10) любов, сексуальна задоволеність; 11) улюблене заняття, можливість виразити себе в чомусь, - у подружжів основної і порівняльної груп встановлена достовірна різниця між показниками задоволеності за параметром 2 (стосунки в сім'ї), а також параметром 10 (любов і сексуальна задоволеність), (p<0,01). Так, в основній групі джерелом невдоволеності для 59,8±4,9% чоловіків і 78,6±4,1% жінок основної групи були стосунки в сім'ї (рис. 13), а для 81,3±3,9% чоловіків і 91,1±2,9% жінок - любов і сексуальні стосунки (рис. 15). У групі порівняння, навпаки - 43,8±5,0% чоловіків і 50,0±5,0% жінок вважали свої родинні стосунки джерелом підтримки, а 50,0±5,0% чоловіків і 31,3±4,6% жінок оцінили їх як "абсолютно нормальні" (рис. 14). Така ж тенденція була характерна і для стану почутя любові та сексуальної задоволеності, які були джерелом підтримки для 50,0±5,0% чоловіків і 43,8±5,0% жінок групи порівняння (рис. 16). Рівні задоволеності інших основних життєвих потреб були приблизно однаковими у подружжів обох груп.

Результати дослідження дають підставу для висновку про надзвичайну важливість гармонійних сексуальних стосунків і сексуальної адаптації в будь-якому, у тому числі, літньому, віці. Виходячи з приведених даних, можна зробити висновок, що якими би вагомими не були біологічні передумови, розвиток дезадаптації в пізньому віці -- явище багатофакторно обумовлене, в якому, поряд з біологічними особливостями, велике значення мають психологічні характеристики особистості.

При вивченні задоволеності шлюбом встановлено, що 57,1±4,9% подружжів основної групи було не задоволено своїми шлюбними стосунками (жінки при цьому були категоричніші в оцінці ступеня незадоволеності своїми шлюбними стосунками), інші оцінювали свій шлюб як частково задовільний. У групі порівняння всі ПП відзначили "практично повну задоволеність" своїми шлюбними стосунками.

Всі показники, що характеризують успішність сімейної комунікації (довірливість, взаєморозуміння, схожість в поглядах, легкість, психотерапевтичність) - і у жінок, і у чоловіків основної групи знаходились в діапазоні від низького до нижче середнього рівня, а у подружжів групи порівняння - від високого середнього до високого рівня (p<0,01).

Більшість подружжів основної групи оцінювали як "дуже погане" виконання емоційної і сексуально-еротичної функцій сім'ї. У групі порівняння всі подружжя високо оцінювали виконання емоційної і духовної функцій; виконання усіх функцій оцінювалося як задовільне. Найвище подружжя оцінювали виконання не лише емоційної і духовної, але і сексуально-еротичної і захисної функцій.

При визначенні типології шлюбу обстежених ПП встановлено, що гармонійного типу шлюбу (який був властивий всім ПП групи порівняння) не було ні у кого із ПП основної групи; в 86,6±3,4% випадків переважав дисгармонійний тип шлюбу, в інших 13,4±3,4% - псевдогармонійний тип.

В результаті проведення системно-структурного аналізу дезадаптації подружжя літнього віку виділено наступні її варіанти і форми.

І. Невротичний варіант (31,3±4,6%). А. Тривожно-депресивно-фобічна форма (25±4,3%): безпосередня причина - стрижньове ураження психічної складової біологічного компоненту адаптації подружжя; порушення інших складових біологічного, а також соціального, психологічного і соціально-психологічного компонентів сприяло розвитку даної форми дезадаптації і посилювало її перебіг. Б. Комунікативна форма (6,3±2,4%): безпосередня причина - стрижньове ураження соціально-психологічного і психологічного компонентів подружньої адаптації; порушення біологічного і соціального компонентів посилювало її перебіг.

ІІ. Соматичний варіант (47,3±5,0%): безпосередня причина - стрижньове ураження нейрогуморальної, нейрорегуляторної і генітальної складових біологічного компоненту у чоловіків; порушення психологічного, соціального і соціально-психологічного компонентів посилювало перебіг сексуальної дисфункції і дезадаптації подружжя.

ІІІ. Змішаний дезактуалізаціонний варіант (21,4±4,1%): безпосередня причина - стрижньове ураження біологічного компоненту подружньої адаптації: психічного - у жінок, психічного, нейрогуморального і генітального - у чоловіків; порушення останніх компонентів і їх складових було чинником, що посилювало перебіг даного варіанту дезадаптації.

Розроблена система психокорекції базувалася на принципах комплексності, диференційованості, послідовності і етапності психотерапевтичних дій. Вона відповідала структурі міжособистісної взаємодії і складалася з чотирьох компонентів: когнітивного, афективного, поведінкового і мотиваційного.

Психокорекційну роботу було побудовано за єдиним загальним принципом, проводилася у декілька етапів, а зміст кожного етапу диференціювався залежно від варіанту і форми дезадаптації.

Основними складовими системи психокорекції були когнітивно орієнтовані і когнітивно-поведінкові заходи. Використовувалися індивідуальні, парні і групові методи роботи. Етапи психокорекції були спрямовані спочатку на встановлення і формування комплайєнсу, потім - на нівеляцію психічної дезадаптації, наприкінці - на відновлення сексуального здоров'я і нормального рівню подружньої адаптації.

Після досягнення комплайєнсу всім подружжям проводили спочатку інформаційно-роз'яснювальну психокорекцію, доповнюючи її арт-, бібліо- і синематерапією, потім - групову психотерапію.

На наступному етапі психокорекційні заходи диференціювалися в залежності від варіанту і форми дезадаптації:

- при тривожно-депресивно-фобічній формі дезадаптації психокорекція доповнювалася сугестивними впливами і груповою (парною) психотерапією, а також, за необхідністю, - психофармакологічною підтримкою;

- при комунікативній формі дезадаптації психокорекцію було спрямовано, з одного боку, на вирішення конкретної проблеми, з іншого - на навчання подружжя вмінню правильно будувати спілкування і знаходити правильний вихід з конфліктних ситуацій, що неминуче виникали в сімейному житті, для чого застосовувалася групова психокорекція та авторська модифікація комунікаційного тренінгу;

- при соматичному варіанті дезадаптації базова психокорекція, яка проводилась на тлі лікування основного захворювання, доповнювалася інформаційно-освітніми заходами, спрямованими на подолання проблем, пов'язаних з несприятливим соматичним станом подружжя і підвищення їхнього комунікативного і сексуального потенціалу;

- при змішаному дезактуалізаційному варіанті дезадаптації психокорекція проводилася диференційовано: у чоловіків вона була спрямована на усунення дезактуалізації сексуальної сфери, а у жінок - на нівелювання невротичного реагування на байдужість чоловіка до сексуальних потреб дружини.

На останньому етапі всім подружжям проводили сексуально-еротичний тренінг, що мав на меті оптимізацію загальної і сексуальної комунікації подружжя і відновлення їх сексуальної адаптації.

Впровадження вказаної системи психокорекційних заходів дозволило ліквідувати прояви тривожно-депресивно-фобічного змісту у всіх подружжів, нормалізувати сексуальну функцію - у 65,2±4,8% чоловіків і 73,2±4,4% жінок та відновити подружню адаптацію у 71,4±4,5% ПП.



ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування і нове практичне вирішення актуальної наукової задачі сучасної медичної психології і сексології - на основі вивчення з позицій системного підходу причин і механізмів формування дезадаптації подружжя літнього віку, розроблена і впроваджена система її диференційованої психокорекції.

2. У всіх подружжів літнього віку, що потерпають від психосексуальної невдоволеності, має місце психічна дезадаптація.

2.1. Всім подружжям літнього віку з психосексуальною невдоволеністю властивий стан психологічного неблагополуччя з наявністю депресивних, фобічних і тривожних переживань - переважанням негативних емоцій загальної незадоволеності, невдовольства собою, боязні, тривоги, страху, образи (p<0,01) при низькому рівні позитивних відчуттів (p<0,01), високому рівні тривожності і депресивного реагування (p<0,01).

2.2. У 62,5±4,8% чоловіків і 81,3±3,9% жінок основної групи діагностована клінічно окреслена депресивна симптоматика (у 25±4,3% чоловіків і жінок - помірний, а у 37,5±4,8% чоловіків і 50±50% жінок - легкий депресивний епізод за шкалою MADRS), а у 12,4% чоловіків і 31,2% жінок - дійсний тривожний стан (за шкалою CAS). У подружжів групи порівняння не виявлено ознак ані депресивної, ані тривожної симптоматики.

3. В усіх подружжів основної групи спостерігається зниження сексуальної активності. В усіх подружжів основної групи діагностовано поєднане ураження всіх компонентів і складових сексуального здоров'я різного ступеня вираженості. У подружжів групи порівняння усі компоненти і складові сексуального здоров'я (за винятком нейрогуморальної, нейрорегуляторної і генітальної складових біологічного компоненту) було збережено, а послаблення останніх компенсувалося правильною поведінкою подружжя.

4. Психологічними чинниками ризику розвитку дезадаптації подружжя літнього віку є такі характерологічні і особистісні характеристики, як превалювання емотивної, тривожно-боязливої, афективно-екзальтованої акцентуації (у жінок і чоловіків), дистімії (у жінок), збудливості і застрягання (у чоловіків), а також тривожності - як особистісної, так і реактивної (p<0,01); зайва скромність, сумлінність, зниження мотивації досягнення, конформізм, залежність від об'єкту прихильності, понижений поріг толерантності до стресу (у жінок) і пасивність, мотиваційна стратегія уникнення неуспіху, песимізм в оцінці своїх перспектив, схильність до роздумів і конформізму, інертність в ухваленні рішень, невпевненість в собі (у чоловіків) (p<0,01); низький рівень самооцінки і самоповаги (в обох з подружжя) (p<0,01).

Патопластичними чинниками, обумовленими наявністю дезадаптації подружжя літнього віку, які посилюють її перебіг, є такі психологічні особливості подружжя, як низький рівень самооцінки і самоповаги (p<0,01), високий ступінь самотності і соціальної фрустрованості (p<0,01) низька задоволеність основних життєвих потреб за рахунок незадоволеності стосунками в сім'ї і потреби в любові і сексуальних стосунках (p<0,01) (у обох з подружжя).

5. Особливостями функціонування сім'ї подружжя літнього віку з дезадаптацією є: абсолютна (57,1±4,9%) або часткова (42,9±4,9%) незадоволеність своїми шлюбними стосунками, низька успішність сімейної комунікації, неналежне виконання емоційної і сексуально-еротичної функцій сім'ї, дисгармонійний (86,6±3,4%) або псевдогармонійний (13,4±3,4%) типи шлюбу.

6. Виділено варіанти і форми дезадаптації подружжя літнього віку.

І. Невротичний варіант (31,3±4,6%). А. Тривожно-депресивно-фобічна форма (25±4,3%). Б. Комунікативна форма (6,3±2,4%). ІІ. Соматичний варіант (47,3±5,0%). ІІІ. Змішаний дезактуалізаційний варіант (21,4±4,1%).

7. Науково обґрунтовано, розроблено і впроваджено систему диференційованої психокорекції дезадаптації подружжя літнього віку, основними складовими якої є когнітивно орієнтовані і когнітивно-поведінкові заходи, а також групова психотерапія. Психокорекція повинна проводитись у декілька етапів, спрямованих, перш за все, на встановлення і формування комплайєнсу, потім - на нівелювання психопатологічної симптоматики, а в кінці - на відновлення сексуального здоров'я і нормального рівня подружньої адаптації. Застосування розробленої системи психокорекції дозволило ліквідувати тривожно-депресивно-фобічні прояви в усіх подружжів, нормалізувати сексуальну функцію у 65,2±4,8% чоловіків і 73,2±4,4% жінок, відновити подружню адаптацію в 71,4±4,5% ПП.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сябренко Г. П. Изменение сексуального поведения при старении и его коррекция / Г. П. Сябренко // Медицинская психология. - 2008. - Т. 3. - № 1. - С. 82 - 85.

2. Сябренко Г. П. Психологические особенности принятия возраста как фактор риска развития дезадаптации у пожилых людей / Г. П. Сябренко // Таврический журнал психиатрии. - 2008. - v. 12, № 4 (45). - С. 91 - 96.

3. Сябренко Г. П. Нарушение психического состояния как составляющая феномена дезадаптации супругов пожилого возраста / Г. П. Сябренко // Український вісник психоневрології. - 2009. - Т. 17, вип. 3. - С. 54 - 60.

4. Сябренко Г. П. Характерологические и личностные особенности супругов как фактор развития дезадаптации в пожилом возрасте / Г. П. Сябренко // Медицинская психология. - 2009. - Т. 4. - № 2-3. - С. 124 - 131.

5. Сябренко Г. П. Сравнительная характеристика психологических особенностей супругов пожилого возраста в зависимости от состояния их сексуальной адаптации / Г. П. Сябренко, М. В. Маркова // Архів психіатрії. - 2009. - Т. 15. - № 1. - С. 53 - 61 (дисертантом особисто розроблено методологічні основи дослідження, здійснено обробку та аналіз отриманих даних, підготовлено висновки).

6. Сябренко Г. П. Сексуальна активність осіб похилого віку: проблеми безпеки та успішності / Г. П. Сябренко, М. В. Маркова // Таврический журнал психиатрии. - 2009. - v. 13, № 2 (47). - С. 145 - 146 (автором особисто поставлено мету дослідження, здійснено аналіз існуючих та інтерпретацію отриманих даних, підготовлено висновки дослідження).

7. Сябренко Г. П. Состояние семейных отношений при дезадаптации супругов пожилого возраста / Г. П. Сябренко // Таврический журнал психиатрии. - 2009. - v. 13, № 3 (48). - С. 91 - 101.

8. Сябренко Г. П. Система психокоррекции дезадаптации супругов пожилого возраста / Г. П. Сябренко // Вісник психіатрії та психофармакотерапії . - 2009. - № 2 (16). - С. 117 - 123.

9. Сябренко Г. П. К вопросу о дезадаптации супругов пожилого возраста и ее психокоррекции / Г. П. Сябренко // Medicine science and education (Scientific and informational journal of Yerevan Medical university after M. Heratsi). - 2009. - April, № 1. - С. 134 - 135.

10. Сябренко Г. П. Результаты изучения сексуальной адаптации у супружеских пар пожилого возраста / Г. П. Сябренко // Матеріали наук.-практ. конф. "Психічні і соматичні розлади психогенного походження" (ХІІ Платонівські читання), Харків, клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води", 29 - 30 жовтня 2009. - Харків, 2009. - С. 60 - 61.

11. Сябренко Г. П. Сексуальна дезадаптація як предиктор психологічного неблагополуччя у подружжів похилого віку / Г. П. Сябренко // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. "Нова ідеологія сім'ї та сімейних відносин", Харків, 26.11.2009. - Харків, 2009. - С. 25 - 27.



АНОТАЦІЯ

Сябренко Г. П. Дезадаптація подружжя літнього віку та її психокорекція. Ї Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 Ї медична психологія. Ї Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. Ї Харків, 2010.

На основі дослідження з позицій системного підходу 144 подружніх пар (ПП) віком від 65 до 82 років, в яких чоловіки проходили стаціонарне лікування внаслідок соматичних захворювань (патології серцево-судинної і / або ендокринної систем, а також опорно-рухового апарату), серед яких 112 ПП із психосексуальною незадоволеністю склали основну групу, а 32 із психосексуальною задоволеністю - групу порівняння, доведено важливість сексуальної адаптації для подружжя літнього віку та розроблено систему психокорекції її порушення. Встановлено, що складовими феномену дезадаптації подружжя літнього віку є їх психічна дезадаптація, зниження сексуальної активності, порушення сімейної комунікації та функціонування сім'ї, а також особистісні та соціально-психологічні особливості партнерів - наявність емотивної, тривожно-боязливої, афективно-екзальтованої акцентуації (у жінок і чоловіків), дистімії (у жінок), збудливості і застрягання (у чоловіків), а також тривожності - як особистісної, так і реактивної (p<0,01); зниження мотивації досягнення, залежність від об'єкту прихильності, понижений поріг толерантності до стресу (у жінок) і пасивність, мотиваційна стратегія уникнення неуспіху, песимізм в оцінці своїх перспектив, інертність в ухваленні рішень, невпевненість в собі (у чоловіків) (p<0,01); низький рівень самооцінки і самоповаги (в обох з подружжя) (p<0,01). Виділені варіанти і форми дезадаптації подружжя літнього віку: І. Невротичний варіант (31,3±4,6%). А. Тривожно-депресивно-фобічна форма (25±4,3%). Б. Комунікативна форма (6,3±2,4%). ІІ. Соматичний варіант (47,3±5,0%). ІІІ. Змішаний дезактуалізаційний варіант (21,4±4,1%). На основі отриманих даних розроблена система диференційованої психокорекції дезадаптації подружжя літнього віку, впровадження якої дозволило ліквідувати психопатологічні прояви тривожно-депресивно-фобічного змісту в усіх подружжів, нормалізувати сексуальну функцію у 65,2±4,8% чоловіків і 73,2±4,4% жінок, відновити подружню адаптацію в 71,4±4,5% ПП.

...