Размещено на http://www.allbest.ru/

Волинський національний університет імені Лесі Українки

УДК 159.928.22-058.862

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Актуалізація потенційної обдарованості дітей-сиріт юнацького віку

Спеціальність 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Кунгурцева Людмила Володимирівна

Луцьк - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Волинському національному університеті імені Лесі Українки МОН України, кафедра загальної та соціальної психології, м. Луцьк

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Бажанюк Валентина Станіславівна, Київський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри психологічних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Смульсон Марина Лазарівна, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, завідувач лабораторії психології нових інформаційних технологій навчання

кандидат психологічних наук, доцент Іванашко Оксана Євгенівна, доцент кафедри педагогічної та вікової психології Волинського національного університету імені Лесі Українки

Захист відбудеться «12» листопада 2010 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 32.051.05 у Волинському національному університеті імені Лесі Українки за адресою: 43021, м. Луцьк, вул. Потапова, 9. батьківський деривація обдарованість

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Волинського національного університету імені Лесі Українки за адресою: 43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 30а.

Автореферат розісланий «12» жовтня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Я. Малімон

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стрімкий розвиток українського суспільства, реформаційні процеси в усіх сферах його життєдіяльності та розширення інформаційного простору вимагають від підростаючого покоління творчої орієнтації у сучасному житті. Саме тому, пріоритетним завданням освітнього соціуму повинно бути створення різнопланових умов для максимальної реалізації потенціалу обдарованої учнівської молоді.

Розвиток досліджень та практики навчання обдарованих дітей охоплюють усю систему проблем і завдань діагностики феномену обдарованості, вивчення її структури та детермінант розвитку; аналіз принципів, методів та засобів діяльності практичного психолога у цій сфері. Водночас, зростає інтерес дослідників до психологічних характеристик обдарованих школярів юнацького віку, адже в цей період відбувається професійне становлення особистості, нового рівня розвитку досягають пізнавальні психічні процеси, загострюється потреба у самореалізації.

На науково-теоретичному та експериментальному рівні проблема обдарованості досліджувалася багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими (Д. Богоявленська, Дж. Гілфорд, В. Дружинін, О. Кульчицька, Я. Пономарьов, Р. Семенова, Дж. Рензуллі, Е. Торранс та ін.), вивчались інтелектуальні можливості особистості (В. Дружинін, Л. Засєкіна, О. Матюшкін, В. Моляко, М. Смульсон, Р. Стернберг, Д. Халперн та ін.), особливості розвитку креативності (В. Бажанюк, Едвард де Боно, В. Клименко, А. Лук, С. Мєднік, Л. Міщиха, В. Моляко, Е. Торранс та ін.), мотиваційно-емоційні характеристики (Дж. Аткінсон, Е. Десі, С. Занюк, М. Магомет-Емінов, Д. Макклеланд, Л. Малімон, А. Маркова, Р. Рейан, Роберт де Чармс, Б. Шаповалов та ін.). Зарубіжні дослідники (Дж. Фрімен, Дж. Рензуллі, К. Хеллер, Ф. Гагне та ін.) солідарні у тому, що потенційно обдарованим дітям (кількість яких складає 15?30 % від загальної вікової вибірки) найважче реалізувати свої можливості з причин життєвих та економічних труднощів. Особливо гостро ця проблема постає перед обдарованими дітьми, які залишились без батьківської опіки.

Особливості психічного розвитку дітей-сиріт протягом останніх десятиліть вивчались вітчизняними та зарубіжними науковцями (М. Айнсворз, Дж. Боулбі, Я. Гошовський, С. Грінберг, О. Іванашко, О. Кізь, О. Кікінеджі, Б. Кобзар, Й. Лангмейєр, З. Матейчик, В. Мухіна, А. Прихожан, Є. Стребєлєва, Л. Ярроу та ін.). Досліджено вікові аспекти формування та розвитку дітей в умовах батьківської депривації (А. Биков, Л. Оліференко, Й. Лангмейєр, З. Матейчик, Є. Стребєлєва, Т. Шульга та ін.), окреслено шляхи надання психологічної допомоги дітям-сиротам (О. Антонова-Турченко, І. Дубровіна, Й. Лангмейєр, З. Матейчик, А. Рузская, А. Кацеро, В. Пушкар, Т. Шульга та ін.). Результати досліджень свідчать, що стан психічної депривації, який виникає у дітей-сиріт, виступає причиною порушень особистісної, когнітивної, поведінкової та соціальної сфер їх розвитку, негативно позначається на становленні особистості у юнацькому віці.

Однак, системні дослідження проблем обдарованості та психічного розвитку дітей в умовах батьківської депривації залишають відкритими питання особливостей розвитку дітей-сиріт з потенційною обдарованістю, визначення рівнів та форм її прояву, з'ясування залежності розвитку обдарованості від перебування дитини в деприваційних умовах. Водночас, врахування цих особливостей дасть змогу педагогам та практичним психологам шкіл-інтернатів розробити систему роботи та психологічного супроводу актуалізації потенційної обдарованості таких дітей. Таким чином, соціальна та наукова значущість окресленої проблеми визначають актуальність та вибір теми дисертаційного дослідження: «Актуалізація потенційної обдарованості дітей-сиріт у юнацькому віці».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям дисертаційного дослідження пов'язаний із розробкою наукової теми кафедри загальної та соціальної психології Волинського національного університету імені Лесі Українки «Психологія обдарованості та творчості» (2005?2010 рр.) (протокол № 2 від 16 вересня 2005 р.). Робота виконана у межах комплексного дослідження «Соціально-психологічні трансформації суб'єктів педагогічної взаємодії в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу» (№ державної реєстрації 0108U000406). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Волинського державного університету імені Лесі Українки (протокол № 4 від 24.11.2005 р.), уточнена вченою радою Волинського національного університету імені Лесі Українки (протокол № 3 від 29.10.2009 р.) та узгоджена Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 29.09.2009 р.).

Об'єкт дослідження - потенційна обдарованість дітей юнацького віку.

Предмет дослідження - актуалізація проявів потенційної обдарованості дітей-сиріт юнацького віку.

Мета дослідження: виявити особливості прояву потенційної обдарованості дітей-сиріт в умовах батьківської депривації; теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність програми психологічного супроводу з актуалізації потенційної обдарованості вихованців школи-інтернату.

Для досягнення визначеної мети поставлені такі завдання дослідження:

1. Здійснити теоретико-психологічний аналіз проблеми обдарованості, проявів актуальної та потенційної обдарованості; вивчити особливості розвитку дітей-сиріт в умовах батьківської депривації.

2. Розробити й обгрунтувати методику емпіричного дослідження, здійснити психологічну діагностику проявів потенційної обдарованості дітей-сиріт.

3. Дослідити залежність проявів потенційної обдарованості школярів юнацького віку від терміну перебування в умовах батьківської депривації.

4. Розробити й обгрунтувати програму психологічного супроводу з актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт в умовах школи-інтернату, експериментально перевірити її ефективність.

Методологічною й теоретичною основою дослідження виступили: теорія розвитку вищих психічних функцій (Л. Виготський); вчення про закономірності розвитку особистості, навчання та учіння (Г. Костюк, С. Максименко), принципи системного й особистісно-орієнтованого підходів до вивчення процесу її формування (О. Асмолов, I. Бех, М. Боpишевський, І. Дубровіна, О. Кульчицька, С. Максименко, В. Моляко, Дж. Рензуллі, В. Рибалка, Т. Титаpенко, В. Титов, I. Якиманська та ін.); системно-стратегіальна концепція творчості та обдарованості (В. Моляко); концептуальна модель структури інтелекту Дж. Гілфорда, положення Е. Торранса щодо дослідження креативності. Важливе методологічне значення для розробки досліджуваної проблеми мають концептуальні погляди щодо організації психологічного супроводу дітей в умовах навчання школи-інтернату (О. Антонова-Турченко, І. Дубровіна, В. Мухіна, А. Рузская, В. Яковенко та ін.), які дають змогу здійснити диференціацію проявів обдарованості та розробити умови актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт.

Для реалізації поставлених завдань було використано такі методи дослідження:

– теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукових джерел з проблеми дослідження);

– емпіричні: спостереження, бесіда, експертне опитування, контент-аналіз, вивчення реальних досягнень школярів (академічних, творчих, наукових, спортивних, художніх, музичних); метод тестування: Тематичної аперцепції тест (ТАТ) Дж. Аткінсона (в адаптації М. Магомет-Емінова), тест «Незакінчені речення» (модифікований варіант В. Бажанюк), тест «Діагностика самоактуалізації особистості» (Л. Лазукін в адаптації Н. Каліної), опитувальник рівня сформованості потреби в самоактуалізації Джонса і Крендалла, тест «Карта обдарованості» Д. Хаана і М. Каффа, тести креативності Дж. Гілфорда та Е. Торранса, тести словесного та математичного інтелекту Г. Айзенка, тест «Карта спостереження Д. Стотта» - для діагностики структурних компонентів потенційної обдарованості школярів; формувальний експеримент у форматі застосування моделі психологічного супроводу з актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт в умовах школи-інтернату;

– математичної статистики (кореляційний аналіз, знаходження середніх величин, достовірних відмінностей за допомогою t-критерію Стьюдента); структурний метод інтерпретації.

Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося протягом 2005?2010 років у три етапи. На першому етапі здійснювався аналіз літературних джерел з проблеми дослідження; визначалася загальна стратегія роботи. На другому етапі досліджувалися рівні прояву потенційної обдарованості дітей-сиріт та особливості впливу деприваційних умов школи-інтернату на її актуалізацію. Третій етап був присвячений розробці, впровадженню та перевірці ефективності програми психологічного супроводу з актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт. У дослідженні взяли участь 108 респондентів (учні шкіл-інтернатів), а також опікуни та педагоги цих навчальних закладів, які виступили у ролі експертів (27 осіб).

Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження полягає у тому, що:

вперше з позицій особистісно-орієнтованого та системного підходів уточнено наукові уявлення про психологічні особливості розвитку обдарованих дітей-сиріт через вивчення їх когнітивних, поведінкових, мотиваційно-емоційних та соціально-психологічних характеристик; виокремлено головні структурні компоненти актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт юнацького віку: мотиваційний; когнітивно-креативний, емоційно-поведінковий, організаційно-комунікативний;

удосконалено методику оцінки рівня розвитку та актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт залежно від терміну їх перебування в умовах батьківської депривації;

подальшого розвитку набули положення про організацію системи психологічного супроводу з актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт в умовах школи-інтернату, куди входять діагностичний, консультативний, тренінговий та аутотренінговий блоки, програма розвитку соціальної компетенції, блоки психопросвітницької та психопрофілактичної роботи, допомога при вирішенні проблем професійного самовизначення тощо.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що розроблена програма психологічного супроводу може використовуватися для актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт у навчально-виховному процесі закладів освіти інтернатного типу. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів під час викладання таких навчальних курсів як «Вікова психологія», «Організація психологічної служби», «Психологія обдарованості та творчості», а також у процесі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у сфері післядипломної освіти.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Володимир-Волинської спеціалізованої школи-інтернату І?ІІІ ст. «Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки» Волинської області (довідка № 1383 від 08.12.2009 р.), Маяківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа-інтернат І?ІІІ ст. - лінгвістичний ліцей» Волинської області (довідка № 436 від 07.12.2009 р.), Луцького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа-інтернат І?ІІІ ст. - правознавчий ліцей з посиленою фізичною підготовкою» (довідка № 403/01-16 від 07.12.2009 р.), у систему підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 02-546/02 від 08.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Висунуті теоретичні положення та одержані емпіричні результати є самостійним внеском автора в дослідження проблеми обдарованості загалом та актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт в деприваційних умовах шкіл-інтернатів зокрема. У спільних з В. С. Баженюк статтях авторськими є теоретичне узагальнення підходів до визначення потенційної й актуальної обдарованості [7], а також розробка програми тренінгу розвитку соціальної компетенції обдарованих дітей-сиріт [9] (50 %).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати наукового дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Диалог субъектов учебно-воспитательного процесса как средство развития одаренной молодежи» (Вінниця, 2010), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Прояв обдарованості у дошкільному віці» (Луцьк, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток обдарованих дітей в умовах гімназії» (Луцьк, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Технології інтелектуальної діяльності» (Київ, 2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток творчих якостей особистості засобами діалогічного мислення» (Луцьк, 2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Виявлення та підтримка обдарованості учнів загальноосвітньої школи» (Тернопіль, 2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Стратегія інноваційного розвитку обдарованості у системі проектування виховного процесу» (Київ, 2010), міжвузівській науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні аспекти управлінської діяльності» (Київ, 2009).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в 11 наукових публікаціях (з них - 9 одноосібних), у тому числі 6 наукових статей (одноосібних) опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків обсягом 29 сторінок, що містять описи використаних методик та результати математико-статистичного аналізу даних. Основний текст дисертації викладений на 168 сторінках, містить 14 ілюстрацій та 24 таблиці. Список використаних джерел включає 220 найменувань (з них 9 - іноземною мовою).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи. Наводяться дані про апробацію результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі - «Теоретичний аналіз проблеми обдарованості та психічного розвитку юнаків, позбавлених батьківської опіки» - здійснено аналіз психологічних джерел з досліджуваної проблеми: висвітлено найважливіші методологічні положення, які складають основу різноманітних підходів до вивчення сутності проблеми обдарованості; проаналізовано наслідки впливу батьківської депривації на психічний розвиток дитини; розкрито особливості прояву потенційної й актуальної обдарованості та розроблено принципи дослідження обдарованих дітей-сиріт.

Аналіз ключового поняття «обдарованість» та специфіки її проявів у юнацькому віці дав змогу виокремити такі методологічні підходи у її вивченні як психометричний (Г. Айзенк, А. Біне, Д. Векслер, Дж. Равен, В. Штерн та ін.), біологічний (Д. Гебб, В. Мерлін, Р. Стернберг, Н. Чуприкова та ін.), психогенетичний (Ф. Гальтон, І. Равич-Щербо, В. Русалов, В. Шадриков та ін.), когнітивний (Дж. Беррі, С. Ірвін, Р. Стернберг та ін.), системно-інтегративний (Г. Гарднер, В. Крутецький, Н. Лейтес, О. Матюшкін, В. Моляко, Я. Пономарьов та ін.).

На підставі аналізу психологічної літератури (Дж. Рензуллі, Ф. Монкс, О. Матюшкін, В. Моляко та ін.) розкрито зміст комплексних теорій вивчення обдарованої особистості, в структурі якої виділяють: домінування інтересів і мотивів; емоційну заглибленість у діяльність; мотивацію прагнення до успіху; загальну і естетичну задоволеність від процесу і продуктів діяльності; розуміння сутності проблеми, задачі, ситуації; несвідоме, інтуїтивне вирішення проблеми («нелогічне»); стратегічність в інтелектуальній поведінці (особистісні можливості продукувати проекти в конкретних предметних сферах); креативність, гнучкість та оригінальність мислення, чутливість до всього нового, готовність до ризику тощо. Аналіз наукових джерел (І. Аверіна, В. Бажанюк, І. Корчуганова, Н. Лейтес, М. Мельник, В. Моляко, О. Нечаєва, Р. Семенова, М. Смульсон, Є. Щебланова та ін.) дав змогу обґрунтувати специфіку розвитку обдарованості в юнацькому віці, яка проявляється у демонстрації особистістю високих інтелектуальних здібностей, швидкому опрацюванні інформації, високій академічній успішності, орієнтації на досягнення успіху, легкості оволодіння навчальними предметами, прагненні здобувати знання, почутті захоплення та емоційного піднесення від успішного виконання роботи. Виявлено, що у цей віковий період можуть проявлятися різні рівні обдарованості: 1) потенційний; 2) актуальний; 3) допрофесійний. Актуальна обдарованість характеризується реальними екстраординарними досягненнями особистості у тих чи інших сферах життєдіяльності, потенційна - активністю з невираженими ще на цей момент видатними результатами, в основі якої лежать потенційні можливості особистості.

Встановлено, що актуалізація потенційної обдарованості як прагнення до вияву своїх потенційних можливостей, до реалізації своїх здібностей та талантів, покликання та призначення, до більш повного прийняття власної сутності та розвитку впевненості у собі залежить від низки факторів: об'єктивних умов життєдіяльності, ранньої ідентифікації феномену, динаміки перетворення потенційної обдарованості як індивідуального процесу за формою та способом реалізації в актуальну обдарованість тощо. Особливо ускладнюється актуалізація потенційної обдарованості дітей-сиріт в деприваційних умовах школи-інтернату.

Дослідники психічного розвитку дітей-сиріт підкреслюють деструктивний вплив ефекту депривації (М. Айнсворз, Й. Лангмейєр, З. Матейчик), вказують на складний розвиток взаємин в закладах інтернатного типу (Т. Землянухіна, М. Лісіна, С. Мещерякова, Л. Царегородцева), відзначають глибокі порушення у формуванні особистості на різних вікових етапах (Я. Гошовський, О. Іванашко, І. Залисіна, О. Кізь, О. Кікінеджі, Б. Кобзар, Є. Смирнова, В. Мухіна, Є. Некрасова, А. Прихожан, Н. Толстих), рекомендують проводити інтенсивне втручання (медичне, дефектологічне, психотерапевтичне) для компенсації деяких особливо важких порушень та організовувати психологічну допомогу сім'ям, що взяли на виховання дітей-сиріт (О. Антонова-Турченко, С. Грінберг, І. Дубровіна, Й. Лангмейєр, З. Матейчик, А. Рузская, А. Кацеро, В. Пушкар, А. Співаковська, Є. Савельєва, М. Сараєва, Т. Шульга та ін.).

З'ясовано, що для подолання негативних наслідків батьківської депривації у дітей-сиріт необхідне збагачення і розширення конкретно-чуттєвого та когнітивного досвіду, використання системи розвиваючих та корекційних ігор, створення курсів творчих занять у різних сферах, запровадження спеціальних тренінгових занять для розвитку довільності поведінки, нівелювання конфліктності, вміння долати негативні емоційні стани, формування мотивації досягнення успіху тощо.

Отже, науковий аналіз літературних джерел та вивчення прикладних досліджень проблеми актуальної та потенційної обдарованості, психічної депривації, особливостей актуалізації потенційної обдарованості особистості у контексті системного та особистісно-орієнтованого підходів дав змогу визначити вихідні позиції емпіричного дослідження, в основу якого покладена інтегрована модель структури обдарованої особистості із змістовним наповненням таких компонентів: мотиваційного, когнітивно-креативного, емоційно-поведінкового, організаційно-комунікативного. Окреслено особливості здійснення психологічного супроводу з актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт та обґрунтовано теоретичні основи розробки програми психологічної допомоги обдарованим дітям-сиротам.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження потенційної обдарованості дітей-сиріт у юнацькому віці» - представлено загальну стратегію експериментально-діагностичного дослідження та послідовність її реалізації, визначено вибірку дослідження та основні діагностичні прийоми; здійснено аналіз результатів діагностики рівня актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт залежно від особливостей їх мотиваційно-емоційних, когнітивно-креативних характеристик та деструктивного впливу перебування в деприваційних умовах школи-інтернату.

Основою констатувального експерименту була програма дослідження, яка включала діагностику рівнів прояву потенційної обдарованості дітей-сиріт за основними її компонентами. Дослідження проводилось на базі Володимир-Волинської спеціалізованої школи-інтернат І?ІІІ ступеня «Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки», Маяківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа-інтернат І?ІІІ ступенів - лінгвістичний ліцей», Луцького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа-інтернат І?ІІІ ступенів - правознавчий ліцей з посиленою фізичною підготовкою», дитячих санаторіїв «Сперанца» та «Автодорожник» (Одеська область, с. Сергіївка), дитячих оздоровчих таборів «Чайка» та «Іскра» (Запорізька область, м. Бердянськ), дитячого оздоровчого табору «Чорноморська хвиля» (Херсонська область, с. Лазурне). У дослідженні взяло участь 108 учнів юнацького віку із соціальним статусом «діти-сироти», які проживають, навчаються та виховуються в школах-інтернатах (23 учні (21,3 %) перебувають в інтернаті більше 10 років, 36 учнів (33,3 %) - виховуються в інтернатних умовах п'ять і більше років, 49 учнів (45,4 %) - від 1 до 5 років). У процесі емпіричного дослідження були залучені в ролі експертів вчителі, вихователі, психологи та опікуни.

З метою дослідження мотиваційного компоненту потенційної обдарованості осіб вивчалася мотивація досягнення успіху (за тестом ТАТ Дж. Аткінсона (в адаптації М. Магомет-Емінова). Результати свідчать, що лише 5,6 % респондентів характеризуються високою мотивацію досягнення успіху, 36,1 % - середньою. Подібна тенденція простежується при діагностиці рівня внутрішньої мотивації (за методикою «Незакінчені речення» у модифікації В. Бажанюк). Найбільша кількість респондентів має середній (65,7 %) та нижче середнього (26,9 %) рівні внутрішньої мотивації. Привертає увагу той факт, що досліджувані з середнім та низьким рівнем внутрішньої мотивації наводили здебільшого семантичні висловлювання, які свідчили про неповну мотиваційну включеність в улюблену діяльність. Такий результат пояснюється як переживання обдарованими дітьми-сиротами невпевненості у досягненні цілей, перспектив у майбутньому внаслідок низького соціально-економічного стану. На підставі аналізу рівня реальних досягнень з'ясовано, що лише 21,3 % респондентів брали участь в предметних обласних та всеукраїнських олімпіадах або були учасниками конкурсів МАН, тоді як 50,0 % були учасниками лише шкільних та районних олімпіад, а 28,7 % учнів, маючи високі академічні успіхи, не брали участі в конкурсах та олімпіадах загалом. При виявленні потреби в актуалізації потенційної обдарованості (за методикою діагностики рівня сформованості потреби в самоактуалізації (опитувальник Джонса і Крендалла) та діагностики самоактуалізації особистості (методика А. Лазукіна в адаптації Н. Каліної), було встановлено, що переважна більшість досліджуваних мають середній (38,0 %) або нижче середнього (53,7 %) рівні потреби в самоактуалізації. Дослідження виявили, що саме таким учням, при добре розвиненій пізнавальній сфері та демонстрації успіхів у навчальній діяльності, не вистачає наполегливості та впевненості у досягненні цілей в обраній улюбленій діяльності, у них занижена самооцінка та гостро виражена потреба в постійній допомозі педагога (на противагу діяти самостійно). Водночас, розподіл цих школярів за терміном перебування у школі-інтернаті є таким: 52,5 % перебувають в інтернаті більше 10 років, 28,3 % - п'ять і більше років, 17,2 % - до п'яти років.

Дослідження особливостей переважання певного виду обдарованості дало змогу виявити таку її вираженість у респондентів: творча (12,9 %), літературна (13,4 %), лідерська (11,1 %), інтелектуальна (10,1 %), технічна (10,1 %), музична (10,1 %), спортивна (9,2 %), наукова (академічна) (8,3 %), артистична (7,4 %), художньо-образотворча (6,4 %). У 15,7 % досліджуваних поєднуються декілька її видів (технічна - інтелектуальна - творча; артистична - музична; художня - творча; музична -творча; творча - лідерська тощо).

Результати вивчення когнітивно-креативного компоненту потенційної обдарованості дітей-сиріт (за методиками креативності Дж. Гілфорда та Е. Торранса, тестом інтелекту Г. Айзенка) засвідчили такі рівні розвитку креативного мислення: високий (7,4 % осіб), вище середнього (36,2 % осіб), середній і нижче середнього (57,4 % осіб). При цьому виявлено, що для респондентів з високими та вище середніх показниками креативності характерним є створення великої кількості оригінальних ідей, встановлення різноманітних зв'язків між предметами, легкість переходу від одного поняття або способу рішення до іншого, незвичайність, самостійність та унікальність розв'язування запропонованих завдань. Водночас, для осіб з середнім та нижче середнього рівнем креативності притаманним є відчуття труднощів при виконанні творчих завдань, особливо це стосувалося дітей-сиріт, які з раннього дитинства виховувались в умовах дитячого будинку. Результати дослідження інтелекту показали, що загалом в усій сукупній вибірці цей параметр виражений в межах норми та вище (94,5 %), у 6,5 % респондентів відмічений високий рівень IQ (вище 125 одиниць). Отже, чим триваліший термін батьківської депривації та перебування у збідненому соціальному та інформаційному середовищі, тим проблемнішим є мотиваційний та когнітивно-креативний розвиток дітей-сиріт.

Вивчення емоційно-поведінкового та організаційно-комунікативного компонентів у структурі особистості потенційно обдарованих дітей-сиріт (за методикою «Карта спостереження Д. Стотта», «Карта обдарованості Д. Хаана і М. Каффа» та структурованою бесідою з педагогами про сформованість певного рівня соціальної компетенції) дало змогу встановити, що значна частина школярів (41,7 %), незважаючи на високі академічні успіхи загалом або з окремих дисциплін зокрема, виявляють недовіру та тривожність у спілкуванні з іншими, схильні до самозаглиблення, тримаються осторонь від дорослих. Встановлено, що такий соціальний статус (дитина-сирота, що виховується в дитячому будинку) негативно позначається на соматичному здоров'ї обдарованих учнів (схильність до простудних захворювань), на процесі адаптації та сприяє надмірному емоційному напруженню.

Іншу групу респондентів (16,6 %) складають діти-сироти, які раніше проживали в сім'ях, але з певних життєвих причин втратили батьків (загинули при виконанні службових обов'язків, померли тощо). У таких дітей вищий рівень адаптації до навчання у школі-інтернаті порівняно з попередньою групою досліджуваних, проявляється довіра до інших людей, вони легше вступають у контакт з вчителями та іншими вихованцями школи-інтернату, беруть активну участь у житті свого закладу. Водночас, якщо на поведінковому рівні для таких учнів характерна адекватність, то на емоційному простежується тривожність та напруження, іноді занурення у себе, безпричинна стурбованість, бажання побути наодинці.

Дані емпіричного дослідження компонентів потенційної обдарованості дітей-сиріт юнацького віку показали, що для більшості опитуваних характерним є середній рівень прояву мотиваційних та когнітивно-креативних характеристик і лише 10,0 % діагностованих виявляють високий рівень розвитку цих складових.

За допомогою кореляційного аналізу виявлено позитивний статистично значущий зв'язок між показниками креативного мислення та мотивації досягнення успіху (r = 0,88, при p < 0,01); креативним мисленням та внутрішньою мотивацією (r = 0,70, при p < 0,01); креативністю та реальними досягненнями досліджуваних (r = 0,64, при p < 0,01).

Встановлено, що кількість кореляційних зв'язків між параметрами креативного мислення та обдарованості залежить від виду обдарованості. Зокрема, виявлено позитивні кореляційні зв'язки між показниками креативного мислення та творчою (r = 0,8, при p < 0,01) і науковою обдарованістю (r = 0,58, при p < 0,01). У творчо обдарованих учнів простежується висока статистично значуща кореляція за параметрами самоактуалізації (орієнтація в часі r = 0,47, при p < 0,01; погляд на природу людини (r = 0,59, при p < 0,01); креативність (r = 0,57, при p < 0,01); автономність (r = 0,39, при p < 0,01); самоприйняття (r = 0,43, при p < 0,01), що свідчить про більш високі можливості актуалізації потенційної обдарованості творчих осіб.

При проведенні кореляційного аналізу визначено специфічні особливості прояву емоцій обдарованих вихованців школи-інтернату. Так, позитивні кореляційні зв'язки за показником «занурення в себе» відмічені у літературно обдарованих учнів (r = 0,24, при p < 0,05), «тривожне ставлення до дорослих» - у артистично обдарованих учнів (r = 0,22, при p < 0,05), «емоційний настрій» - в літературно обдарованих учнів (r = 0,24, при p < 0,05). Такі результати є свідченням того, що найбільш травмуючий вплив умови деривації здійснюють на дітей з емоційним сприйманням оточуючої дійсності, оскільки саме вони особливо чутливі до життєвих криз, травм і втрат.

Узагальнююча інтерпретація отриманих емпіричних даних дала змогу виділити групи дітей-сиріт з різним рівнем актуалізації потенційної обдарованості:

І група (54,6 %) - діти-сироти з низьким рівнем актуалізації потенційної обдарованості, які мають середньо виражені мотиваційні характеристики та рівень досягнень, середній та вище середнього рівень розвитку когнітивної сфери, середню та нижче середнього рівня креативність, недостатньо розвинені навички соціальної компетенції, проявляють невротичні симптоми та емоційне напруження. Термін перебування в інтернатних закладах більше 10 років (66,1 %) та від 5-ти до 10-ти років (33,9 % школярів).

ІІ група (31,5 %) - діти-сироти з середнім рівнем актуалізації потенційної обдарованості, які проявляють вище середнього рівня досягнення при розвиненій на середньому та вище середнього рівня когнітивній сфері та креативності, володіють середніми навичками соціальної компетенції. В емоційній сфері у них відзначається незначне напруження при досить тривалому перебуванні в деприваційних умовах (5 і більше років).

ІІІ група (13,9 %) - діти-сироти з високим рівнем актуалізації потенційної обдарованості, які демонструють високі академічні та творчі досягнення, мають високорозвинені або вище середніх інтелектуальні здібності та креативність. Проявляють незначне емоційне напруження та достатні навички соціальної компетенції. Термін перебування в інтернатному закладі до 5 років (53,3 %), від 5-ти до 10-ти років - 46,7 % учнів.

Виділення груп дітей-сиріт з різним рівнем актуалізації потенційної обдарованості дало змогу визначити шляхи та напрями організації психологічного супроводу для формування мотивації прагнення успіху, самоудосконалення та саморозвитку; розвитку креативності та інтелектуальних здібностей, соціальної компетенції та позитивного мислення.

У третьому розділі - «Психологічні особливості актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт» - обґрунтовано методологічні засади розробленої психологічної програми актуалізації проявів потенційної обдарованості дітей-сиріт юнацького віку, сформульовано її цілі, завдання та принципи; створено змістовні блоки психологічного супроводу обдарованих дітей в умовах навчання школи-інтернату; проведено формувальний експеримент з актуалізації проявів потенційної обдарованості та описано його результати.

Метою формувального експерименту була перевірка ефективності запропонованої програми психологічного супроводу з актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт (рис. 1).

Впровадження цієї програми забезпечувалось засобами психодіагностичної, консультативної, психопрофілактичної роботи та тренінговими технологіями, в основу яких було покладено розвиток мотиваційної сфери (тренінг мотивації досягнення успіху, тренінг внутрішньої мотивації, тренінг пізнавальної мотивації, аутотренінг саморозвитку особистості), когнітивної сфери (тренінг креативності та розв'язання проблемних ситуацій), емоційно-поведінкової та комунікативної сфери (тренінг позитивного мислення, тренінг соціальної компетенції, психокорекційна робота з кризовими станами дітей-сиріт). Одночасно проводилась робота щодо збагачення інформаційного та соціального середовища в умовах школи-інтернату.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Програма психологічного супроводу обдарованих дітей в умовах школи інтернату

Досягнення мети формувального експерименту визначалося шляхом порівняння рівнів актуалізації потенційної обдарованості школярів на констатувальному та формувальному етапах дослідження. Для перевірки ефективності розробленої програми психологічного супроводу з актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт досліджуваних було розподілено на дві групи - експериментальну та контрольну. Апробація програми проводилась у шести тренінгових групах вихованців школи-інтернату (до кожної з них входило 8?9 осіб), які й складали експериментальну групу. Емпіричні показники у формувальному експерименті визначалися за допомогою діагностичного інструментарію, який використовувався на констатувальному етапі дослідження.

Програма психологічного супроводу з актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт з використанням спеціальних тренінгів (мотивації, позитивного мислення, креативності, саморозвитку, соціальної компетентності) та створення інформаційно збагаченого середовища в умовах школи-інтернату позитивно вплинули на розвиток структурних компонентів потенційної обдарованості дітей-сиріт. Отримані дані до і після формувального експерименту показали загалом підвищення показників актуалізації потенційної обдарованості дітей експериментальної групи при значному зростанні кількості респондентів з середнім та високим рівнями її прояву (рис. 2).

Рис. 2. Розподіл показників потенційної обдарованості досліджуваних з середнім рівнем її актуалізації до і після формувального експерименту (N = 53, січень 2009 р.)

Позитивні зміни, зафіксовані при повторних результатах діагностики, свідчать про те, що розроблена і запроваджена програма психологічного супроводу обдарованих дітей-сиріт сприяє розвитку мотиваційного, когнітивно-креативного, емоційно-поведінкового й організаційно-комунікативного компонентів потенційної обдарованості дітей-сиріт та впливає на актуалізацію її проявів.

Застосування t-критерію Стьюдента показало, що на статистично значущому рівні існують відмінності у показниках актуалізації потенційної обдарованості експериментальної та контрольної груп: встановлено позитивні зміни у розвитку мотивації досягнення успіху, внутрішньої мотивації та реальних досягнень (рівень значущості від р < 0,05 до р < 0,01), креативності (рівень значущості р < 0,001), потреби в самоактуалізації (рівень значущості від р < 0,01 до р < 0,001), що підтверджує ефективність запропонованої системи психологічного супроводу обдарованих дітей-сиріт. Практика показала, що особливо результативною ця програма виявилась для потенційно обдарованих учнів з середнім рівнем актуалізації.

Таким чином, теоретичний аналіз досліджуваної проблеми та здійснена експериментальна робота щодо актуалізації потенційної обдарованості на засадах системного та особистісно-орієнтованого підходів дають змогу стверджувати, що актуалізація прояву потенційної обдарованості дітей-сиріт юнацького віку залежить, з одного боку, від рівня мотивації, когнітивно-креативних здібностей, які сприяють досягненню високих успіхів та демонстрації наполегливості у діяльності, з іншого - від особливостей збагачення соціального середовища школи-інтернату та мінімізації негативних наслідків перебування дітей в умовах батьківської депривації.

Висновки

У дисертації узагальнено поняття потенційної обдарованості дітей-сиріт і запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо її актуалізації, а також здійснення психологічного супроводу таких вихованців в деприваційних умовах школи-інтернату.

1. Узагальнення широкого кола теоретико-експериментальних досліджень проблеми обдарованості у загальній, диференціальній, віковій та педагогічній психології дало змогу виокремити низку підходів: психометричний, біологічний, когнітивний, системно-інтегративний. Виявлено, що основна увага дослідників зосереджується на з'ясуванні та розробці методів ідентифікації обдарованості, розумінні обдарованості з позиції гіпотетичних ментальних сутностей (факторів), на вивченні кореляційних залежностей між успішністю вирішення інтелектуальних завдань та показниками функціонування окремих структур центральної нервової системи, на вивченні генотипічних і середовищних детермінант розвитку інтелекту і когнітивних функцій, на розумінні обдарованості як співвідношення інтелектуальних здібностей з рівнем афективного розвитку та соціальним статусом індивіда, як своєрідного поєднання інтелектуальних здібностей, креативності, наполегливості та сприятливих факторів мікросередовища (сім'я, школа, ровесники). Аналіз виділених підходів свідчить про те, що розуміння обдарованості ґрунтується на сукупності ознак чи елементів психічної діяльності та особистісних характеристик, що входять до структури особистості, яка вже виявила себе як обдарована завдяки екстраординарним досягненням у певних сферах життєдіяльності (актуальна обдарованість). Водночас, виділення потенційної обдарованості (обдарованості на стадії становлення, яка проявляється в активності індивіда з ще невираженими на цей момент результатами) вимагає розробки методів її ідентифікації та актуалізації, що мають базуватися на розкритті індивідуальних потенцій обдарованої особистості.

З'ясовано, що дослідження проблеми актуалізації потенційної обдарованості як прагнення особистості до інтеграції своїх потенційних можливостей, до реалізації своїх здібностей та талантів, покликання та призначення, до більш повного розуміння і прийняття власної сутності слід проводити на засадах системного та особистісно-орієнтованого підходів, тобто розуміння обдарованості як складної інтеграційної цілісності у сукупності мотиваційних, когнітивно-креативних, емоційних та інших особистісних характеристик обдарованої особистості, яка на основі розуміння свого істинного місця та місця інших в суспільстві реалізує свою потенційну обдарованість і виступає творцем об'єктивної реальності.

Виявлено, що актуалізація потенційної обдарованості дітей-сиріт залежить від взаємодії великої кількості внутрішніх і зовнішніх факторів та особливо ускладнюється в умовах деструктивного впливу батьківської депривації на особистісний, когнітивний, поведінковий та соціальний розвиток вихованців школи-інтернату.

2. Розробка теоретичної моделі вивчення актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт за основними її складовими (мотиваційними, когнітивно-креативними, соціально-комунікативними, емоційно-поведінковими) дала змогу визначити методичну стратегію емпіричного етапу дослідження. У результаті попередньої селекції комплексу методичних прийомів було визнано доцільним зупинитися на методах спостереження (за проявами психічних станів та емоційних реакцій), експертного оцінювання, тестових проективних методиках, зокрема вивчення мотивації досягнення успіху, внутрішньої мотивації, самоактуалізації особистості, прояву емоційних відхилень, тестах інтелекту і рівня розвитку креативного мислення, аналізі результатів реальних досягнень школярів. Добір діагностичного інструментарію здійснювався відповідно до основних завдань кожного з етапів дослідження і на підставі показників надійності та достовірності застосованих методів був спрямований на отримання кількісних і якісних характеристик рівнів розвитку компонентів потенційної обдарованості дітей-сиріт.

При узагальненні результатів дослідження встановлено позитивні кореляційні зв'язки між рівнем креативного мислення, мотивацією досягнення успіху, внутрішньою мотивацією та реальними досягненнями учнів. Статистично значущі позитивні кореляційні зв'язки між видами обдарованості, креативним мисленням, реальними досягненнями та параметрами самоактуалізації школярів свідчать про значний потенціал актуалізації своїх можливостей творчо, науково та технічно обдарованими учнями. Виявлені зв'язки відображаються у своєрідному поєднанні структурних компонентів обдарованості.

3. Вивчення мотиваційних, когнітивних, емоційних характеристик, рівнів соціальної компетенції та врахування впливу деприваційних умов навчання в школі-інтернаті дало змогу виділити групи дітей-сиріт з різним рівнем актуалізації потенційної обдарованості: 1) з низьким рівнем актуалізації (середньо виражені мотиваційні характеристики, розвинені на низькому та середньому рівні когнітивно-креативні характеристики, низький та середній рівні соціальної компетенції при достатньо тривалому перебуванні в умовах батьківської депривації); 2) з середнім рівнем актуалізації (середньо виражені мотиваційні характеристики, розвинені на середньому рівні когнітивні процеси, середня та високо розвинена креативність, середній рівень соціальної компетенції, перебування в умовах батьківської депривації є нетривалим); 3) з високим рівнем актуалізації (висока мотиваційна включеність, високорозвинені когнітивно-креативні характеристики, середній та високий рівні соціальної компетенції, перебування в умовах батьківської депривації є незначним).

Встановлено, що високий рівень мотивації прагнення до успіху, внутрішньої мотивації, розвинений інтелект та висока креативність, сформовані навички соціальної компетенції, позитивні емоційні характеристики та незначний термін перебування в умовах батьківської депривації ефективно впливають на процес актуалізації потенційної обдарованості в юнацькому віці. Недостатньо сформована мотивація прагнення до успіху, середній рівень реальних досягнень, середньо виражені навички соціальної компетенції, висока тривожність та емоційне напруження при досить тривалому терміні перебування в умовах школи-інтернату призводять до низького рівня актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт.

Водночас, констатовано, що рівень актуалізації проявів потенційної обдарованості дітей-сиріт не можна вважати задовільним, оскільки лише дуже незначна частина учнів відзначається високим рівнем креативного мислення, високою мотивацією прагнення до успіху, високим рівнем потреби в самоактуалізації, та демонструє високий рівень реальних досягнень. Такі результати констатувального експерименту підтвердили необхідність розробки спеціальної програми роботи з дітьми-сиротами щодо актуалізації їх потенційної обдарованості.

4. Впровадження такої програми у навчально-виховний процес закладів інтернатного типу вимагало забезпечення оптимальних психолого-педагогічних умов та засобів здійснення цілеспрямованого впливу на позитивну динаміку показників основних структурних компонентів потенційної обдарованості дітей-сиріт.

Показано, що підвищення актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт експериментальної вибірки відбулося внаслідок запровадження спеціально розробленої та обґрунтованої в дисертаційній роботі програми психологічного супроводу (що містила тренінги мотивації досягнення успіху, внутрішньої мотивації, креативності, позитивного мислення та позитивних емоцій, навичок соціальної компетенції, аутотренінгу саморозвитку та самоудосконалення) та створення збагаченого інформаційного середовища в інтернатному закладі. У результаті формувального експерименту були зафіксовані якісні і кількісні зміни у мотиваційній, когнітивно-креативній, соціально-комунікативній, емоційно-поведінковій сферах особистості обдарованої дитини, які сприяють більш повній реалізації її потенційних можливостей.

Результати кількісного аналізу даних до формувального експерименту та після його завершення з застосуванням методів математичної статистики (зокрема t-критерію Стьюдента) показали, що на статистично значущому рівні виявлено відмінності за всіма діагностованими показниками актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт. Опитування, експертне оцінювання засвідчило, що особливо результативною ця програма виявилась для обдарованих учнів з середнім рівнем актуалізації потенційної обдарованості. Про ефективність запропонованої системи свідчать позитивні відгуки педагогічних працівників закладів освіти інтернатного типу, які підтверджують зміни в прагненні школярів досягати успіху в обраній сфері, підвищенні активності щодо участі в олімпіадах та конкурсах, в бажанні встановлювати наукові контакти з іншими учнями та науковими центрами, в зростанні прагнення до самоудосконалення та саморозвитку особистості.

Перспективи дослідження. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів вивчення проблеми актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт. Подальшого дослідження потребують питання психологічної готовності педагогічних працівників шкіл-інтернатів до роботи з обдарованими дітьми. Особливої уваги та вивчення вимагає вплив на розвиток обдарованих дітей-сиріт таких загальнопсихологічних та соціальних факторів як спадковість, макро- та мікросередовище тощо.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях

Статті у наукових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Кунгурцева Л. В. Тренінг креативності для обдарованих дітей-сиріт / Л. В. Кунгурцева // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / [за ред. С. Д. Максименка]. ? К., 2009. ? Т. ХІ, част. 3. - С. 163-171.

2. Кунгурцева Л. В. Тренінг лідерства для обдарованих дітей-сиріт / Л. В. Кунгурцева // Актуальні проблеми психології. Проблеми психології творчості : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - К., 2009. - Т. 12. Вип. 6. - С. 149-156.

3. Кунгурцева Л. В. Дослідження особистісних та поведінкових характеристик обдарованих дітей-сиріт методом спостереження / Л. В. Кунгурцева // Актуальні проблеми психології. Проблеми психології творчості : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - К., 2009. - Т. 12. Вип. 7. - С. 132-138.

4. Кунгурцева Л. В. Дослідження психологічних особливостей обдарованих учнів в умовах батьківської депривації / Л. В. Кунгурцева // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - К., 2009. - Т. 12. Вип. 8. - С. 121-128.

5. Кунгурцева Л. В. Психологічний супровід обдарованих дітей в умовах школи-інтернату / Л. В. Кунгурцева // Наук. вісн. Південноукраїнського держ. пед. ун-ту ім. К. Д. Ушинського. Спец. вип. : «Сучасні технології в навчанні і вихованні у вищій школі» : зб. наук. пр. - О. : Південноукраїнський держ. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського. - 2009. - Ч. І. - С. 300-307.

6. Кунгурцева Л. В. Методологічні аспекти дослідження обдарованих дітей-сиріт / Л. В. Кунгурцева // Актуальні проблеми психології : Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - К., 2009. - Т. Х. Вип. 12. - С. 262-271.

Матеріали науково-практичних конференцій:

7. Кунгурцева Л. В. Проблеми розвитку потенційної обдарованості та актуальної обдарованості / В. С. Бажанюк, Л. В. Кунгурцева // Виявлення та підтримка обдарованості учнів загальноосвітньої школи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Тернопіль, 24-26 черв. 2009 р.) / відп. за вип. Н. І. Поліхун, Ю. В. Михайлова, Л. М. Миронова. - Т. : Ін-т обдарованої дитини, 2009. - С. 160-167.

8. Кунгурцева Л. В. Створення інформаційно-збагаченого середовища для обдарованих дітей-сиріт / Л. В. Кунгурцева // Розвиток творчих здібностей учнівської молоді в навчально-виховній системі МАН України : матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 10-11 груд. 2008 р.) / НАПН України, Ін-т обдар. дитини, МАН учнів. молоді, міжнарод. благод. фонд «Україна 3000» - С. 129-132.

9. Кунгурцева Л. В. Тренінг розвитку соціальної компетенції обдарованих дітей-сиріт / В. С. Бажанюк, Л. В. Кунгурцева // Стратегія інноваційного розвитку обдарованості в системі проектування виховного процесу : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 17?18 лют. 2010 р.). - К. : НАПН України, ІОД, ІПВ, голов. УОН м. Києва. універ. ім. Б. Грінченка, УО Оболонського р-ну м. Києва, 2010. - С. 96?102.

Методичні рекомендації:

10. Кунгурцева Л. В. Психологічна допомога обдарованим учням в умовах навчання в школі-інтернаті : метод. рек. / Кунгурцева Л. В. - Луцьк : Волин. ін_т післядипломної пед. освіти, 2007. - 57 с.

11. Кунгурцева Л. В. Особливості психодіагностики обдарованих дітей в умовах навчання в школі-інтернаті : метод. рек. / Кунгурцева Л. В. - Луцьк : Волин. ін-т післядипломної пед. освіти, 2008. - 51 с.

Анотації

Кунгурцева Л. В. Актуалізація потенційної обдарованості дітей-сиріт юнацького віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Волинський національний університет імені Лесі Українки. - Луцьк, 2010.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано та узагальнено основні підходи до вивчення проблеми потенційної обдарованості та її розвитку у дітей-сиріт. Визначено структурні компоненти потенційної обдарованості. Теоретично обґрунтовано та запропоновано діагностичний інструментарій для дослідження потенційної обдарованості дітей-сиріт.