Особистість як суб’єкт правосвідомості та об’єкт судово-психологічної експертизи

Стан фізіологічного афекту характеризується стислістю і "вибуховим" характером, протікає бурхливо й стрімко і може дати непідвладну свідомому вольовому контролю розрядку в дії, що звичайно супроводжується яскраво вираженими вегетативними і руховими проявами. З погляду оцінки змісту переживань можна виділити афекти радості, страху, гніву, горя. Частіше усього проводяться судово-психологічні експертизи фізіологічного афекту гніву або страху. Розглянуто декілька механізмів виникнення афектів. Стан афекту може формуватись у суб'єкта дуже швидко і протягом часток секунди досягти свого апогею, він виникає раптово не тільки для навколишніх, але й для самого суб'єкта. Він характеризується високою напруженістю й інтенсивністю реалізації фізичних і психологічних ресурсів людини. Тривалість подібного стану може коливатися від декількох секунд до декількох хвилин, після чого наступає різкий і навальний спад емоційного збудження, наростає стан спустошення, крайньої втоми, відбувається поступове усвідомлення вчиненого, що часто супроводжується почуттям каяття, розгубленості, жалю до потерпілого чи страху щодо скоєного. З метою розробки психологічних критеріїв діагностики фізіологічного афекту необхідно більш чітко визначити особливості ситуацій, що сприяють виникненню афекту. Фізіологічний афект виникає, як правило, у конфліктній для суб'єкта ситуації. Виникненню афекту може передувати достатньо тривалий період накопичення негативних емоційних переживань. У цьому випадку характерним є тривалий стан внутрішньої емоційної напруги й іноді незначний додатковий негативний вплив (чергова образа) може стати "пусковим механізмом" розвитку і реалізації афективного стану. Можливий і проміжний механізм, коли повторний негативний вплив подразника було відстрочено в часі (від декількох хвилин до декількох років). Особливість фізіологічного афекту полягає в тому, що він сприймається як незвична, парадоксальна, не характерна для особистості підекспертного форма реагування.

Було розглянуто особливості когнітивної сфери обвинуваченого в ситуаціях емоційної напруги (стрес, афект, фрустрація). Характеристики пам'яті перетерплюють істотні зміни. Характерним є симптом звуження обсягу всіх видів пам'яті. Одним із наслідків афективного стану є часткова втрата пам'яті (амнезія) стосовно подій, що безпосередньо передували афекту і відбувалися в період афекту. Відбувається "звуження" свідомості - обмежується поле сприйняття, спостерігаються значні порушення функції уваги, особливо її усталеності. Порушення уваги і пам'яті веде до зростання помилок у діяльності та поведінці людини, збільшується їх частота, порушується свідомий контроль за появою і корекцією помилок. Евристичні операції зазвичай не виконуються і підміняються шаблоновими стереотипними діями. Поведінка набуває риси негнучкості, стає спрощеною, втрачаються складні моторні навички, які потребують контролю свідомості, дії стереотипізуються, домінують рухові автоматизми, істотним є виражена втрата свідомого контролю над поведінкою. Людина найчастіше не розуміє зверненого до неї мовлення, порушується процес комунікації. В нормальному стані людина здатна відображати соціальний характер своїх дій, нормативи, усвідомлювати цілі, передбачати суттєвий результат (прямий та непрямий), оцінювати дії з точки зору правових норм, давати правову оцінку засобам та способам досягнення цілі. В стані афекту свідомість (і правосвідомість теж) звужена, увага переключається на значущі переживання, це різко знижує контроль за поведінкою у цілому. В нормальному стані людина легко відтворює минулі події, планує лінію майбутньої поведінки, прогнозує наслідки своїх дій. В стані афекту хронотопічна орієнтація (часова по осі "минуле" - "теперішнє" - "майбутнє" та "просторова") звернута, залишається спрямованість - "тепер", "тут". Емоції панують над розумом, людина "переповняється" сліпою ярістю, гнівом, образою. Людина може не звертати уваги на свої поранення, вид крові, не відчувати болю. Здатність керувати своїми діями, яка в нормі виявляється в вільному вибору як цілей дій, так і засобів їх досягнення, звужується

На відміну від осіб, які вчинили злочин поза станом афекту, для підекспертних, які знаходились в момент злочину в стані фізіологічного афекту, характерними є наступні індивідуально-психологічні особливості: ригідність мислення, яка перешкоджає діяти адекватно ситуації (для іншої групи підекспертних, які скоїли злочин поза стану афекту близькими були неадекватні самооцінки, егоцентризм), емотивна акцентуація характеру; це глибока емоційна залученість до ситуації, тенденція оцінювати свої потреби як високо значущі, недостатня адекватність поведінки. Підвищена емоційна залученість до ситуації виявляються у них в емоційному відгуку на будь-які стимули, що навіть реально не існували. На специфіку поведінкових реакцій істотний вплив мають особистісні характеристики, особливо міра емоційної врівноваженості. Низька емоційна врівноваженість є суттєвим чинником, що може призвести до напруженого емоційного стану, вона виявляється в суб'єкта з підвищеною чутливістю і збуджуваністю, емоційною дратівливістю, з нестачею самоконтролю і тривожною самооцінкою.

Одержані дані дозволили зробити висновок, що для виникнення стану фізіологічного афекту необхідною є одночасно наявність системи чинників: індивідуально-психологічних якостей особистості (наприклад, емотивна акцентуація характеру, ригідність психічних процесів, схильність накопичувати негативні переживання, особливості ціннісних орієнтацій), індивідуальні способи реагування на конфліктні ситуації, порушення та зазіхання потерпілим на особливо значущі боки життєдіяльності особистості, а також ситуативні фактори. На основі аналізу одержаних даних було зроблено висновки, що емоційні стани взаємно пов'язані, стан стресу чи фрустрації може перейти до афективного вибуху (стрес > афект; фрустрація > афект; стрес > фрустрація > афект).

П'ятий розділ "Судово-психологічна експертиза особистості потерпілого і свідка". Потерпілою визнається особа, якої злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода (ст. 49 КПК України). Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, має право давати показання по справі. Він так само може бути допитаний про будь-які обставини, які підлягають доказуванню, а також про свої стосунки з обвинувачуваним.

Як свідок може бути викликана будь-яка особа, відносно якої є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи (ст. 68 КПК України). Свідком може бути як людина, що безпосередньо сприймала подію злочину або інші обставини, що мають істотне значення для справи, так і та, якій стало відомо про це зі слів інших осіб чи з документів, а також з інших джерел. Судово-психологічна експертиза потерпілих (крім неповнолітніх потерпілих по справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи) і, особливо, свідків відноситься до числа рідких експертиз.

Слід зазначити, що норми міжнародного права з особливою старанністю регламентують права підозрюваних і обвинувачуваних і тільки загальними рисами - права потерпілих і, тим більше, свідків. Тим часом не викликають, на нашу думку, ніяких сумнівів ті обставини, що права потерпілих від злочинів і свідків повинні бути захищені також максимально.

Звертається увага на необхідність урахування вікових психологічних особливостей неповнолітніх свідків і потерпілих при проведенні СПЕ. В розділі підкреслюється, що вік у психології - це категорія, що служить для тимчасових характеристик індивідуального розвитку. Процес формування показань містить у собі ряд етапів: сприйняття інформації; запам'ятовування сприйманої інформації, її збереження в пам'яті (з більш-менш активною переробкою), що характеризується різною інтенсивністю забування; відтворення інформації в інтеріорізованому плані; відтворення інформації в екстеріорізованому плані в мовний формі.

Багато чого в сприйнятті людиною навколишнього світу залежить від його індивідуального досвіду, накопичених вражень, умов і зовнішньої обстановки його життя. Подія, її образ у сприйнятті, пам'яті, перероблений у процесі мислення і висловлювання не рівнозначні між собою. Помилки так чи інакше вкрадаються в сприйняття і пам'ять свідка, тому спогад про подію злочину - це скоріше реконструкція, що спирається на те, що ми сприймали реально, перероблена на основі наших чекань, установок, переконань, життєвого досвіду, відомостей, що є в даний момент і ін. Людина описує не саму подію, а образ дійсності, що зберігся в її пам'яті, що може не збігатися в деталях з реальною подією. У деяких людей у процесі відтворення уявлень пам'яті виявляється тенденція доповнювати їх елементами образів уяви, тобто підвищена схильність до фантазування, вона може бути локальною, тобто до вузького кола явищ. Особою формою прояву пам'яті, що не часто зустрічається, є ейдетизм. Ейдетична пам'ять (пам'ять-фотографія) найчастіше виявляється у дитячому віці; саме тому показання деяких неповнолітніх свідків або потерпілих уражають такою повнотою, точністю, достатком деталей, що викликають деяку недовіру. У подібних випадках задачею судово-психологічної експертизи може служити виявлення наявності або відсутності (зорового чи слухового) ейдетизму.

Негативний вплив на точність і повноту відтворення може зробити підвищена сугестивність (схильність до навіювання). Особливо піддані цьому люди невпевнені в собі, зайво довірливі, помисливі. Іноді підвищена сугестивність виявляється як один з наслідків відставання в психічному розвитку, або вікова чи індивідуальна особливість.

Про конкретний зміст уявлень пам'яті людини, тобто, що вона пам'ятає і що забула, оточення довідуються переважно з її висловлень. Зовнішня мова (усна чи письмова) людини в стані бадьорості постійно знаходиться під контролем свідомості, тому людина вільна вкладати у свої висловлення той чи інший зміст, укладати його в найбільш зручну для себе форму, замовчувати про те, що вона дійсно пам'ятає, і розповідати про події, що не мали місця насправді. З цього випливає принципово важливе положення: установлення справжнього конкретного змісту пам'яті не може бути об'єктом експертного дослідження. Тому перед експертизою не можна ставити питання про таке, наприклад, чи правильно людина упізнала пред'явлений їй об'єкт, чи упізнавання було помилковим, чи відповідає дійсності повідомлення про події, свідком яких він був. Однак, виявлення шляхом спеціального психологічного дослідження індивідуальних якісних характеристик когнітивних властивостей людини, таких, як сильна схильність до фантазування, наявність явищ ейдетизму, підвищена сугестивність і т.п., можуть бути використані слідством або судом при оцінці правильності показань свідків і потерпілих. Якщо скоєний злочин привів потерпілого (а в деяких випадках і свідків) у стан фізіологічного афекту, то варто вважатися з тим, що в даний момент можуть бути забуті істотні для справи обставини. Варто також враховувати відоме в психології явище ремінісценції - поліпшення повторного відтворення.

Оцінка інформації з погляду істинності чи помилковості - це задача, яку ще часто ставлять перед експертами. Тим часом відомо, що пряма відповідь у висновках акту експертизи (дає неправдиві відомості або говорить правду) буде виходом за межі компетенції експертизи. Можна вказувати лише на тенденції, які часто зустрічаються в поведінці підекспертної особи.

В розділі розглядаються особливості проведення СПЕ потерпілих по справах про злочини проти статевої свободи та недоторканості особи (Розділ ІV ст.ст. 152 ч 156 КК України). Потерпілими по справах про статеві злочини можуть бути особи жіночої і чоловічої статі, що постраждали від сексуального насильства. Частіше цей вид СПЕ проводиться у відношенні малолітніх і неповнолітніх потерпілих. Кримінальне право забороняє насильницькі дії (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв'язок, статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості, розбещення неповнолітніх), що суперечать сформованим у суспільстві принципам статевої моралі. У випадку сексуального насильства об'єктом злочину є статева недоторканність, нормальний фізичний і морально-психічний розвиток неповнолітньої особи. При зґвалтуванні статеві стосунки можуть відбуватися проти чи мимо волі потерпілої особи. Проти волі потерпілої особи злочин відбувається шляхом заподіяння фізичного чи психічного насильства. Мимо волі - сексуальне насильство відбувається при використанні безпорадного стану потерпілої особи. Одним з важливих кваліфікуючих ознак зґвалтування і інших насильницьких дій сексуального характеру є використання винною особою безпорадного стану потерпілої особи. Визначення слідчими і судовими органами безпорадного стану потерпілої особи іноді утрудняється тим, що її пасивна поведінка, відсутність в її діях явних ознак опору зазіханням в одних випадках свідчить про згоду на вступ у статеві зносини, в інших є наслідком безпорадного стану. Існують різні варіанти класифікації причин, видів і форм безпорадного стану потерпілих: психічне захворювання, фізична недуга, отруєння алкоголем або наркотиками, нездатність чинити опір у зв'язку з нерозумінням загрозливої ситуації, її раптовості, малолітній вік, напад фізично більш сильного ґвалтівника, але причиною безпорадного стану можуть бути і такі психологічні фактори: стрес, фрустрація, стан афекту, індивідуально-психологічні особливості потерпілої особи. У цьому випадку особливого значення набуває проведення судово-психологічної експертизи, що дозволяє одержати дані про особистість потерпілої особи.

Значні труднощі у досудовому і судовому розслідуванні кримінальних справ про злочини проти статевої свободи та недоторканості особи можуть виникати при визначенням здатності потерпілих чинити опір зазіханням на їх статеву свободу та недоторканність. Складність цієї обставини зумовлена тим, що здатність до опору в більшому ступені залежить від індивідуальних і вікових особливостей потерпілої особи. Спроби вирішувати питання про здатність чинити опір, виходячи тільки з оцінки зовнішніх умов, не можуть привести до обґрунтованої відповіді. При такому розгляді проблеми з поля зору випадає найважливіший об'єкт - людина, її свідомість, психологічна стійкість до зовнішніх впливів, у тому числі до психологічного насильства. Результат психічного впливу не можна прямо співвідносити з його інтенсивністю. Безумовно, існує деякий індивідуально-мінливий "поріг" стійкості (толерантність) до психічного впливу. Той, що приводить до підвищення активності, мобілізації психічних і психофізіологічних ресурсів в одних людей, у інших - породжує протилежний стан, внутрішньо сковує, служить нездоланним бар'єром для досягнення бажаної мети.

Для експертизи потерпілих суттєву роль грає визначення їх емоційного стану в кримінальній ситуації й у період, що був перед нею, а також дослідження постійних типових для даної людини форм емоційного реагування на сильні, часом екстремальні, подразники. Досвід проведення судово-психологічної експертизи й аналіз кримінальних справ показує, що у потерпілих у момент нападу, раптової погрози їх життю, здоров'ю, достоїнству може виникати стан афекту страху. У стані афекту помітно знижується здатність усвідомлювати зміст ситуації, розуміти сутність власних дій і вчинків інших людей, що робить поведінку суб'єкта в цілому неадекватною вимогам ситуації.

Слід зазначити, що є випадки нездатності потерпілих чинити опір обвинувачуваним при правильному розумінні характеру і значення їхніх дій. У практиці СПЕ є досить поширені випадки, коли потерпіла особа від сексуального насильства не робить не тільки активного, але і взагалі скільки-небудь помітного опору. На рівні повсякденного досвіду, життєвого аналізу такі ситуації трактуються як парадоксальні, а іноді сприймаються як не кримінальні. У зв'язку з цим можуть виникати навіть труднощі з юридичною кваліфікацією вчиненого, виникає питання: "А чи є склад власне насильницького злочину?" Проведення експертизи може зробити допомогу у вирішенні цих труднощів. Маються на увазі такі випадки, коли на підставі судово-психологічного дослідження особистості й аналізу ситуації експертиза доводить, що пасивна поведінка потерпілої є цілком адекватним реагуванням підекспертної на дану ситуацію (наприклад, така поведінка може бути обумовлена індивідуально-психологічними особливостями: безініціативністю, пасивністю і слухняністю, заниженою самооцінкою, непевністю у собі, демонстративністю, хворобливістю і т. ін.). Деякі характерологічні особливості можуть формуватись на тлі попередніх дитячих травм (можливо сексуального напрямку). В такому разі в СПЕ фіксується, що підекспертна розуміла характер і значення чинених з нею дій, але пасивно-підлеглу поведінку можна оцінювати як адекватну індивідуально-психологічним особливостям і змісту сформованої ситуації. Відсутність опору з боку потерпілої, отже, ще не дає основ розглядати скоєні статеві акти як ненасильницькі.

У потерпілих нерідко спостерігаються відсутність досвіду вирішення конфліктних ситуацій, несамостійність. Поряд з фізичним насильством має місце і психічне насильство (погрози, тиск, шантаж). Доведено, що аналізувати подію насильства потрібно тільки у системі потерпіла особа - ґвалтівник. Необхідний ретельний збір і аналіз матеріалів, що відображають поведінку потерпілої особи і ґвалтівника на всьому протязі злочину, до і після нього. При цьому можливі ситуації, коли експертним шляхом буде встановлено, що обвинувачуваний не міг правильно розуміти й оцінювати мотивацію, внутрішні причини поведінки потерпілої, розцінюючи відсутність опору чи демонстративну (ситуативну) поведінку як добровільну згоду на вступ в інтимні стосунки.

У силу суб'єктивності перцепції оцінка і сприйняття злочинцем поведінки потерпілої обумовлюється не тільки її об'єктивною поведінкою, але і комплексом особистісних особливостей самого ґвалтівника. Об'єктивно однакова поведінка може сприйматися по-різному різними особистостями. Соціальна перцепція давно вже стала одним з напрямків, що найбільш інтенсивно розвиваються у світовій і вітчизняній психології. Але в судово-психологічній експертизі обвинувачуваних по справах про зґвалтування психологічна інтерпретація сприйманих особистісних якостей людини і її поведінки залишається в тіні, хоча сприйняття саме цих останніх моментів здобуває особливе значення. Перекручена інтерпретація поведінки потерпілої особи в криміногенній ситуації відповідно до наявних в злочинця стереотипів, суб'єктивне приписування її вчинкам тих чи інших мотивів, неадекватних істинним, наявність негативних (асоціальних, аморальних, протиправних) установок про взаємовідношення різностатевих осіб - усе це може з'явитися факторами, що полегшують здійснення сексуального насильницького злочину.

В розділі аналізуються особливості посмертної судово-психологічної експертизи. Необхідність проведення такої експертизи може виникнути при розслідуванні кримінальних справ різноманітних категорій. Насамперед, вона проводиться стосовно осіб, що вчинили самогубство, коли виникає питання про застосування статті 120 КК України (доведення до самогубства). В усіх цих випадках слідчим органам потрібно знати про психологічний стан суїцидента або мертвого в період, що передував смерті або в момент її настання. Посмертна СПЕ може бути призначена при перевірці фактів насильницької смерті, коли слідство розробляє версії про можливе вбивство, замасковане під самогубство, або, навпаки, про самогубство, замасковане під убивство. Висновок за даною експертизою може також у необхідних випадках допомогти розмежувати самогубство, убивство і смерть у результаті нещасного випадку. Призначається така СПЕ і у справах про спадкування, у випадку виробництва таких справ питання до психолога можуть виникнути після судово-психіатричної експертизи, котра установила відсутність надмірно виражених хворобливих відхилень, які порушують здатність заповідача правильно розуміти й усвідомлювати значення своїх дій. У даному випадку експерту-психологу, який вивчає особистість заповідача, доводиться часто вирішувати проблеми: особливостей емоційно-вольової регуляції поведінки можливих "пороків волі" або "паралічу волі"; стійкої мотивації поведінки, ціннісних орієнтацій, особливостей міжособистісних стосунків і ін. Аналізуючи особливості посмертної експертизи, ми доходимо висновку, що й у цьому випадку предметом СПЕ є особистість (загибла людина), а в якості складових предмета дослідження виступають: дослідження індивідуально-психологічних особливостей особистості, які складають її "психологічний портрет"; дослідження психічного стану людини, у якому вона знаходилася в період, що передував її смерті або в момент її настання; дослідження причин і умов розвитку у загиблого психічного стану, який спровокував його самогубство; дослідження системи стосунків з навколишніми людьми (ділових, службових, приятельських, любовних та ін.).

Самогубство (суїцид) - це усвідомлене позбавлення себе життя. Суїцидальна поведінка - поняття більш широке і, крім суїциду, містить у собі суїцидальні спроби, демонстрації й імітації (підробки) суїциду, а також суїцидальні задуми, висловлення, погрози, котрі являють собою сукупність різноманітних форм або проявів суїцидальної поведінки. Відмінною рисою таких явищ виступає ідея смерті, що в одних випадках тільки декларується, а в інших є підмінним регулятором поведінки особистості. При всій розмаїтості точок зору щодо галузі даних досліджень і класу явищ, що можна віднести до розряду суїцидальної поведінки, більшість сучасних дослідників суїциду розглядають його як явище зі складною поліетіологічною природою.

Суїцидальна поведінка являє собою зразок або поведінкову модель, поширеність якої в тому або іншому соціокультурному середовищі залежить від її соціальної оцінки. Зміна правосвідомості суспільства, гуманізація культури, скасування негативних санкцій проти суїцидентів, розвиток наукових досліджень змінили і ставлення до самогубства. В суїциденті тепер схильні бачити не стільки порушника суспільних норм, скільки жертву ситуації: до нього виявляють більше толерантності, розуміння, співчуття. Сам феномен суїцидальної поведінки розглядається як безумовно негативне явище, а дослідження його в рамках СПЕ робить внесок у теорію проблеми і профілактику суїциду.

Щоб адекватно зрозуміти суїцидальну поведінку, необхідно в кожному конкретному випадку відповісти на два питання: чому людина чинить або має намір учинити суїцид і навіщо вона хоче це зробити. Відповідь на перше питання потребує аналізу об'єктивних умов існування підекспертної особи (умови життя і діяльності, становище у мікросоціальному оточенні, у сім'ї, за місцем служби, роботи, стан її здоров'я, психічний статус і ін.). Відповідь на друге питання повинна пояснити, як сам суїцидент оцінював ситуацію, що склалася, як, на його думку, ця ситуація виглядала в очах навколишніх і чого він хотів домогтися в результаті реалізації суїциду. Іншими словами, відповідаючи на друге питання, необхідно визначити цілі, внутрішні спонукування, достатньо або недостатньо добре осмислені наміри, тобто психологічні підстави для прийняття суїцидального рішення. На думку дослідників, суїцид є наслідком соціально-психологічної дезадаптації особистості, коли людина не бачить для себе можливості подальшого існування в умовах, що склалися.

Шостий розділ "Специфічні види судово-психологічних експертиз і тенденції їх розвитку". У цьому розділі розглядаються нові види судово-психологічних експертиз, перш за все, в області цивільного правового регулювання. Проведення СПЕ у цивільних справах може бути необхідним при розв'язанні багатьох цивільно-правових суперечок, які дуже різнобічні: власність і угоди (дійсність чи недійсність), сім'я й авторські права, житло і збитки при аваріях тощо.

СПЕ у справах про заподіяння моральної шкоди проводиться як по кримінальних справах, так - і по цивільних. Задачі побудови правової держави, захисту прав і свобод громадян породили необхідність правової регуляції відшкодування моральної шкоди. Під моральною шкодою, заподіяною фізичній або юридичній особі, треба розуміти втрати немайнового характеру, які виникають унаслідок моральних, фізичних або психічних страждань, або розладу звичайного для певної особи душевного стану, способу життя, нормальних життєвих зв'язків, приниження честі, гідності, престижу або ділової репутації, заподіяних порушенням прав особи іншою особою (особами). СПЕ дає один із доказових фактів, з урахуванням якого буде прийматися рішення судовими інстанціями, про заподіяння особистості моральної шкоди або її відсутності. Безумовно, що моральна шкода, яка приносить моральні страждання потерпілому, сама по собі як така не може бути відшкодована і відновлена за гроші і за будь-якої форми відшкодування моральної шкоди завжди буде частковим, тому що точно визначити міру заподіяної моральної шкоди і відповідно розмір її відшкодування неможливо.

Розглянуто СПЕ групових злочинів, на прикладі релігійних груп та громадських організацій, де основний аналіз йде по шляху виявлення ролі кожного учасника в діяльності групи та її впливу (можливо деструктивного характеру) на особистість.

Розглянуто СПЕ у справах про події, пов'язаних із управлінням технікою. Основним предметом даного виду СПЕ є особистість людини в системі "людина - технічний пристрій - середовище", із вини або за участі якої відбулися аварії, поломки техніки і т.п.. Експертне обстеження проводиться у випадках, коли в слідчого або суду виникають, наприклад, сумніви в психологічних можливостях людини, які забезпечують виконання нею функцій керування технікою, найбільш часто експертів-психологів запрошують при розслідуванні дорожньо-транспортних подій (ДТП).

СПЕ у справах по комп'ютерних злочинах (розділ 16 ст. 361-363 КК України) є новим перспективним напрямком судово-психологічного дослідження. На сьогодні людство переживає бурхливий розвиток комп'ютеризації всіх сфер життя. Розвиток інформаційних технологій має і негативний бік, тому що відкриває шлях для антисоціальної і злочинної поведінки. Комп'ютерні злочини приносять великі економічні збитки. Психологічний портрет комп'ютерного злочинця. Вік у середньому 15-45 років. Більшість комп'ютерних правопорушників - чоловіки. Проте кількість жінок, комп'ютерних злочинниць, збільшується. Інтелектуально розвинуті; можуть мати як мінімальні знання для роботи з комп'ютером, так і можуть бути висококваліфікованими спеціалістами. Як особистісну характеристику комп'ютерного злочинця дослідники називають активну життєву позицію (оригінальність, нестандартність мислення і поведінки, обережність, пильність). Їх дії стоншені, хитромудрі, супроводжуються відмінним маскуванням. Комп'ютерний правопорушник як правило творча особистість, яка мислить, великий професіонал своєї справи. Це людина, яка боїться втратити свій авторитет. Практика свідчить про те, що комп'ютерні правопорушники, як правило, не мали кримінального минулого.

Розглянуто СПЕ у справах, пов'язаних із продажем людей. Такий вид експертизи можна віднести до нового і, на жаль, до перспективного напрямку, тому що дослідження не показують зниження кількості жінок, яких було втягнено до системи "сексуальної работоргівлі". Ці справи, як правило, розглядаються за ст.ст. 149, 154, 155, 156. Можуть бути порушені й інші статті КК України. Проаналізовано приклад продажу жінок з ціллю секс-послуг (садо-мазохистських) через комп'ютерну мережу "Інтернет". У процесі експертного дослідження були виявлені індивідуально-психологічні особливості особистості підекспертних, а також ситуативні чинники, що могли істотно вплинути на їх поведінку в досліджуваній ситуації.

Показані перспективи розвитку незалежних судово-психологічних експертиз. Вступ України до Ради Європи, ратифікація нею міжнародних документів, що стосуються прав людини, зробили ще більш актуальною задачу захисту прав і свобод особи, оскільки законодавче поле і судочинство нашої держави ще багато в чому не відповідає вимогам міжнародних норм. Досвід роботи Центрів незалежних експертиз наочно свідчить про необхідність розвитку, схвалення і державної підтримки таких установ в Україні, тому що вони дійсно сприяють прискоренню правової реформи, наближають систему правосуддя в Україні до європейського рівня, пропагують забезпечення державного захисту конституційних прав людини і запобігають винесенню судами явно неправосудних вироків.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми особистості як суб'єкта правосвідомості та об'єкта судово-психологічної експертизи. Визначено сутність СПЕ (як в процесі кримінального, так і цивільного судочинства з урахуванням змін, що відбулися в концепції і змісті кримінального законодавства України), її принципи, розроблено її концептуальні положення, визначено тенденції подальшого розвитку, визнано СПЕ як основний метод комплексного пізнання особистості в умовах кримінального і цивільного судочинства. Отримані результати довели можливість побудови достатньо повного психологічного портрету підекспертної особи, що є реальною допомогою слідчим та суддям.

1. В роботі розкрита концептуальна структура правової свідомості особистості та фактори її деформації. Побудована структурно-функціональна модель психологічної структури поведінки особистості в ситуації конфлікту, в якій підкреслюється провідна регулююча роль правосвідомості.

2. Проведені дослідження показують, що системний підхід до організації судово-психологічної експертизи значно підвищує ефективність психологічного вивчення особи, яка опинилась в сфері кримінального чи цивільного судочинства.

3. Додатково до загальнопсихологічних принципів, що є обов'язковими для усякої судово-психологічної експертизи, сформульовано ряд додаткових принципів, які забезпечують змістовність та адекватність створювання психологічного портрету особистості в різних видах судово-психологічних досліджень. До таких принципів треба віднести: принцип об'єктивності детермінації делінквентної поведінки, системності структурних компонентів правосвідомості, суб'єктивізації правових понять, моделювання природних та соціальних ситуацій, індивідуалізації, негентропії, екстраполяції.

4. Об'єктом СПЕ повинний бути не тільки та не стільки окремий вчинок підекспертної особи, але, перш за все - цілісна особистість у всієї різноманітності її психологічної структури і специфічності її відношень та взаємодій з іншими особами, групами, соціальним середовищем. Це дозволяє більш повно і послідовно розкрити її прямі та зворотні зв'язки з об'єктивними діяннями (інших окремих осіб, груп, соціальних умов) і суб'єктивними проявами активності (вибірковістю інтерактивних зв'язків, мотивації, рівнем інтелекту та ін.) і, таким чином, поглиблює розуміння особистості досліджуваного як складної динамічної саморегульованої системи.

5. В цьому зв'язку психологічне обслідування особистості в СПЕ не повинно бути зведено до використання стандартного набору відомих тестів, воно потребує спеціальної розробки і використання комплексу тестових та інших емпіричних методів, що дозволяють адекватно зрозуміти структуру особистості підекспертного в її динаміці і різноманітності зв'язків з дійсністю, що оточує. Розробка і використання експертних комплексів методик повинні будуватись у відповідності до принципу індивідуалізації, тобто з урахуванням: вікових і гендерних якостей особистості; рівня сформованості і співвідношення інтелектуальних, комунікативних, регулятивних (емоційно-вольових) процесів; мотиваційно-цільової сфери; особливостей життєвого шляху підекспертної особи; системи її відношень з навколишнім світом та людьми; притаманних їй особливостей реагування на складні, емоційно негативно насичені ситуації; характеру професії конкретної особистості як носія правосвідомості і суб'єкта цілеспрямованої діяльності.

6. Особистість підекспертного розуміється як багаторівнева система, в якій проявляються і постійно взаємодіють декілька верств активності: психофізіологічна, психологічна і соціально-психологічна, що мають певні рівні розвитку і форми ієрархічної взаємодії (домінування та підлеглості) у кожного індивіда. Відповідно до структури СПЕ мають бути включеними адекватні методи, що відображають особливості кожної з верств психічної активності.

7. В умовах СПЕ особистість розуміється також як багатофункціональна система, тому що характеризується різноманітністю можливих рольових функцій в процесі кримінального та цивільного судочинства: обвинувачуваного, осудженого, свідка, потерпілого. Вони характеризуються певною життєвою позицією (мотивацією, цілеспрямованістю, ціннісними орієнтаціями). Вказані функціональні ролі особистості можуть проявлятися комплексно, як паралельно, так і послідовно на зміну одна одній в різних життєвих ситуаціях.

8. В умовах СПЕ особистість та особливості її правослухняної чи протиправної поведінки потрібно оцінювати з урахуванням попереднього онтогенезу і прогнозу майбутньої діяльності та поведінки (ступеню соціальної небезпеки, можливості ресоціалізації та ін.). Ступінь соціальної занедбаності особистості, фактори онтогенезу, рівень розвитку правосвідомості, попередній індивідуальний досвід, можлива віктимність поведінки, характер здійсненого криміналу та рівень активності особи в його здійсненні, її самооцінка, особливості наявної діяльності і вірогідність соціальної реабілітації у майбутньому повинні бути науково обґрунтовані експертом у висновку СПЕ і надавати реальну допомогу суду у винесенні адекватного рішення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії:

1. Землянська О.В. Особистість як об'єкт судово-психологічної експертизи / О.В. Землянська // За загальною редакцією д-ра юрид. наук, проф. О.М. Бандурки: Монографія. - Харків: Націон. ун-т внутр.справ, 2004. - 367 с.

2. Землянська О.В. Особистість та методи її дослідження при проведенні судово-психологічної експертизи: Монографія / О.В. Землянська. - Харків: Титул, 2007. - 244 с.

3. Бандурка А.М. Юридическая психология: Монография / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. - Харьков: Титул, 2006. - 750 с.

4. Землянская Е.В. Методы исследования личности. / Е. В Землянська // Человек в измерениях ХХ века. Прогресс человечества в двадцатом столетии в 15 томах / Международная академия проблем Человека в авиации и космонавтике, Государственная летная Академия Украины, Региональный Межвузовский научно-исследовательский Центр Украины по проблемам человеческого фактора; глав. ред Р.Н. Макаров. - М.: Междунар. акад. проблем человека в авиации и космонавтике, 2007. - Т.VIII. - Разд. 5. - С. 185-222.

Підручники та навчальні посібники:

1. Землянская Е.В. Учебно-методические материалы для слушателей спецфакультета по подготовке практических психологов для системы народного образования к курсу "Этика и психология семейной жизни" / Землянская Е.В. - Харьков: Харковск. ун-т, 1991. - 32 с.

2. Землянська О.В. Методи і техніки групової корекції девіантної поведінки: навч. посіб. для практич. психологів правоохор. органів / О.В. Землянська, Ю.М. Ковалевська. - Харків: Харківск. військ. ун-т, 1997. - 34 с.

3. Бандурка А.М., Психология управления: учеб. пособ. / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. - Харьков: ООО Фортуна-пресс, 1998. - 464 с.

4. Бандурка А.М. Основы психологии управления: учебник / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. -Харьков: Ун-т внутрен. дел, 1999. - 528 с.

5. Бандурка А.М. Юридическая психология: учебник / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. - Харьков: Нац. ун-т внутр. дел, 2001. - 640 с.

6. Землянська О.В. Особистість соціального працівника в системі ОВС / О.В. Землянська // Соціальна робота в органах внутрішніх справ України: навч. посіб. / rол. авт., керівник - д-р соціол. наук, проф. В.О. Соболєв. - Гл. 1.5. - Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2006. - С.86-102..

7. Бандурка А.М. Профессионализм и лидерство: учеб. пособ. / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. - Харьков: Титул, 2006. - 578 с.

8. Бандурка А.М. Психология управления: учеб. пособ. / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. - Харьков: Титул, 2007. - 532 с.

9. Землянська О.В. Судово-психологічна експертиза: Навчальний посібник / О.В. Землянська. - Харків: Харківськ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. - 300с.

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Землянська О.В. Сутність правової соціалізації особистості / О.В. Землянська // Вісник Харківського університету: серія психологія. - 2000. - № 498. - С. 51-55.

2. . Землянська О.В. Вплив психічних станів на інтелектуальні процеси / О.В. Землянська // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - 2001. - Вип. ХІ. - С. 155-160.

3. Землянська О.В. Психологічні особливості злочинної поведінки неповнолітніх / О.В. Землянська // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2001 - Т. ІІІ. - Ч. 1. - С. 163-168.

4. Землянська О.В. Проблема правової переорієнтації свідомості особистості в реформаційні періоди життя суспільства / О.В. Землянська // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2001 - Т. ІІІ. - Ч. 6. - С. 37-43.

5. Землянська О.В. Психологічна характеристика неповнолітніх потерпілих в справах про сексуальні злочини / О.В. Землянська // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків, 2001. - Вип. 5. - С. 58-63.

6. Землянська О.В. Системний підхід до вивчення особистості в судово-психологічній експертизі / О.В. Землянська // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків, 2001. - Вип. 8. - С. 85-94.

7. Землянська О.В. Особистість як суб`єкт правосвідомості / О.В. Землянська // Вісник Харківського університету, серія психологія. - 2002. - № 539. - С. 67-71.

8. Землянська О.В. Особливості ціннісно-нормативної системи правопорушників / О.В. Землянська // Зб. наук. праць. Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Психологія. - К., 2002. - Вип. 15. - С. 131-137.

9. Землянська О.В. Особливості психологічного і кримінологічного аналізу мотивації злочину / О.В. Землянська // Вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків, 2002. - Вип. 9. - С. 111-116.

10. Землянська О.В. Судово-психологічна експертиза в цивільному процесі / О.В. Землянська // Зб. наук. праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Психологія. - К., 2002. - Вип. 16. - С. 70-73.

11. Землянська О.В. Фактори деформації правової свідомості / О.В. Землянська // Вісник Харківського університету, серія психологія. - 2002. - № 550. - С. 91-94.

12. Землянська О.В. Психологічні аспекти цивільного судочинства / О.В. Землянська // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - 2002. - Вип. ХV. - С. 160-167.

13. Землянська О.В. Характеристика основних видів судово-психологічної експертизи / О.В. Землянська // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2002 - Т. ІV. - Ч. 7. - С. 86-93.

14. Землянська О.В. Особистість як об'єкт судово-психологічної експертизи / О.В. Землянська // Актуальні проблеми психології. Том. 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. - К., 2002. - Ч. 8. - С. 51-56.

15. Землянська О.В. Роль правових норм у соціалізації особистості / О.В. Землянська // Вісник Харківського національного університету, серія психологія. - Харків, 2002. - № 576. - С. 75-80.

16. Землянська О.В. Психологічний аналіз показань свідків / О.В. Землянська // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків, 2003. - Вип. 10. - С. 43-48.

17. Землянська О.В. Аналіз вікової динаміки розвитку девіантної поведінки / О.В. Землянська // Зб. наук. праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Психологія. - К., 2003. - Вип. 19. - С. 112-116.

18. Землянська О.В. Судово-психологічна експертиза у справах, пов'язаних із дорожньо-транспортними подіями. / О.В. Землянська // Зб. наук. праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Психологія. - К., 2003. - Вип. 20. - С. 64-73.

19. Землянська О.В. Судово-психологічна експертиза афекту / О.В. Землянська // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2003 - Т. V. - Ч. 1. - С. 79-86.

20. Землянська О.В. До питання про екстремальні стани особистості / О.В. Землянська // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2003 - Т. V. - Ч. 2. - С. 68-74.

21. Землянська О.В. Психологічний портрет злочинця / О.В. Землянська // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків, 2006. - Вип. 17. - С. 35-45.

22. Землянська О.В. Системний аналіз поведінки особистості в умовах кримінального конфлікту / О.В. Землянська // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків, 2006. - Вип. 20. - С. 79-88.

23. Землянська О.В. Урахування ситуативних факторів в процесі проведення судово-психологічної експертизи / О.В. Землянська // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка, В.Д. Потапової. - К., 2008 - Т. ХV. - Ч. 1. - С. 275-282.

24. Землянська О.В. До проблеми правової соціалізації особистості / О.В. Землянська // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2009 - Т. ХІ. - Ч. 1. - С. 144-153.

25. Землянська О.В. Особливості посмертної судово-психологічної експертизи / О.В. Землянська // Право і безпека. - Харків, 2009. - № 2. - С. 233-237.

Статті у наукових виданнях:

1. Ковалевська Ю.М. Вікова динаміка виникнення девіацій / Ю.М. Ковалевська, О.В. Землянська // Зб. наук. праць "Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених": - Харків: Основа, 1997. - Вип. 3 і 4 (ч. 2). - С. 414-420.

2. Землянська О.В. Проблемна сім'я та її вплив на формування девіантної поведінки особистості / О.В. Землянська, А.В. Сорока, І.М. Шалімова // Вісник університету внутрішніх справ. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. - Вип. 3 і 4 - С. 358-363.

3. Землянська О.В. Про деякі результати дослідження рівня суб'єктивного контролю в групах правопорушників та законослухняних громадян. / О.В. Землянська, С.О. Гарькавець // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. - Луганськ: ЛДПУ, 1999. - № 4. - С. 61-68.

4. Бандурка О.М. Психологічний коментар до окремих статей нового Кримінального кодексу України / О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, О.В. Землянська // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Харків, 2002. - Вип. 18. - С. 421-428.

5. Землянська О.В. Особливості когнітивної сфери в екстремальних ситуаціях / О.В. Землянська, М.М. Кузьминова // Зб. наук. праць Проблеми екстремальної та кризової психології. - Харків, 2007. - Вип. 1. - С. 78-87.

6. Землянська О.В. Система детермінації агресивної поведінки підлітків / О.В. Землянська, М.М. Кузьминова // Зб. наук. праць Проблеми екстремальної та кризової психології. - Харків, 2008. - Вип.4. - С. 61-67.

7. Землянська О.В. До проблеми судово-психологічної експертизи / О.В. Землянська // Зб. наук. праць. Актуальні проблеми практичної психології. Частина І. - Херсон, 2009. - С.419-425.

Тези доповідей на наукових конференціях:

1. Землянська О.В. Спецкурс "Судебно-психологическая экспертиза несовершеннолетних в процессе подготовки практического психолога" / О.В. Землянська // Материалы конференции "Теоретические и прикладные проблемы психологической службы школы и ВУЗа", 29-30 марта 1992 г. - Краснодар: Кубанский государственный университет, 1992. - С. 23-24.

2. Землянская Е.В. Творчество как средство профилактики девиантного поведения подростков / Е.В. Землянська, Я.В. Чеботова // Матеріали міжнар. науково-практичної конференції "Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можливості впливу", 16-17 квітня. - Харків, 1994. - С. 245-247.

3. Землянская Е.В. К вопросу о причинах насильственных действий / Е.В. Землянская, В.Т. Васильев // Матеріали других міжнар. психологічних читань "Актуальні проблеми сучасної психології". Секція: Кримінальна та пенітенціарна психологія. Делінквентна поведінка. Психологічні аспекти підготовки та професійної діяльності співробітників органів внутрішніх справ, 12-15 грудня 1995 р. - Харків: Вид-во Національного університету внутрішніх справ, 1995. - С. 21-22.

4. Землянська О.В. Системний підхід у судово-психологічній експертизі / О.В. Землянська // Матеріали міжнар. науково-практичної конференції "Актуальні проблеми юридичної психології", 18-20 травня 1999 р. - Київ: Київський інститут внутрішніх справ, 1999. - С. 22-23.

5. Землянская Е.В. Значение судебно-психологической експертизы по делам, связанным с управлением человеком техникой / Е.В. Землянська // Матеріали міжнар. науково-практтичної конференції "Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління", 14-16 грудня 2000 р. - Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2000. - С. 81.

6. Землянська О.В. Формування правослухняної поведінки особистості / О.В. Землянська // Матеріали міжнар. науковой конференції, присвяченої 30-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д. Максименка "Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології", 17-18 грудня 2001 р. - К.: Міленіум, 2002. - С. 130 - 135.

7. Землянська О.В. Фактори девіантної і делінквентної поведінки неповнолітніх / О.В. Землянська // Матеріали Всеукр. науково-практичної конференції "Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика", 25-27 листопада 2002 р. - Київ: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002. - С. 94 - 98.

8. Землянська О.В. Умови розвитку правосвідомості особистості / О.В. Землянська, Н.Ю. Діомідова // Матеріали Всеукр. науково-практичної конференції "Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика", 25-27 листопада 2002 р. - Київ: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002. - С. 348 - 352.

9. Землянська О.В. Вплив несприятливої соціалізації на поведінку неповнолітніх / О.В. Землянська // Матеріали V1 Костюківських читань "Психологія у XXl столітті: перспективи розвитку", 28-29 січня 2003 р. - Київ: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2003. - С. 87-91.

10. Землянська О.В. Судово-психологічна експертиза емоційних станів особистості / О.В. Землянська // Матеріали українсько-польскої конференції "Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації", 19-21 вересня 2003 р. - Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2003. - С. 32.

11. Землянська О.В. Фактори девіантної поведінки неповнолітніх / О.В. Землянська // Матеріали науково-практичної конференції "Актуальні проблеми правового захисту материнства та дитинства в Україні", 24 грудня 2005 р. - Харків: Норд Компьютер, 2005. - С.13 - 16.

12. Землянська О.В. Психологічний портрет неповнолітнього правопорушника / О.В. Землянська // Матеріали круглого столу під патронатом міського голови М.М. Добкіна "Соціальні проблеми росту безпритульності та профілактики правопорушень серед неповнолітніх", 30 листопада 2006 р. - Харків: Візит, 2006. - С. 52-55.

13. Землянська О.В. Урахування ситуаційного фактору при проведенні судово-психологічної експертизи / О.В. Землянська // Матеріали науково-практичного семінару "Нормативно-правові та методологічні аспекти юридичної та оперативної психології", 27-28 березня 2008 р. - Харків: Оберіг, 2008. - С. 13-16.

14. Землянська О.В. Роль правових норм в соціалізації особистості / О.В. Землянська // Матеріали круглого столу "Девіантна поведінка: соціологічний, психологічний, юридичний аспекти", 16 квітня 2008 р. - Х.: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 14-16.

15. Землянська О.В. Судово-психологічна експертиза як складова захисту прав та законних інтересів свідка, потерпілого, обвинувачуваного / О.В. Землянська // Матеріали науково-практичної конференція "Права людини в Україні: зміст, стан та перспективи розвитку", 03 грудня 2008 р. - Харків: Рейтинг, 2008. - С. 9-11.

16. Землянська О.В. Умови морально-правового розвитку особистості / О.В. Землянська, О.Є. Чернова // Матеріали науково-практичної конференції "Девіантна поведінка: соціологічний, психологічний, юридичний аспекти", 14 березня 2009 р. - Х.: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2009. - С. 25-28.

17. Землянська О.В. Проблеми судово-психологічної експертизи / О.В. Землянська // Матеріали науково-практичної конференції "Соціально-психологічне забезпечення правоохоронної діяльності: теоретичні та прикладні аспекти", 24 квітня 2009 р. - Х.: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2009. - С. 124-129.

18. Землянська О.В. Психологічний портрет злочинця / О.В. Землянська // Матеріали V міжнар. науково-практичної конференції "Психологічні технології в екстремальних видах діяльності", 28 травня 2009 р. - Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2009. - С. 128-130.

19. Землянська О.В. Фактори, що детермінують непатологічні форми агресивної поведінки підлітків / О.В. Землянська, М.М. Кузминова // Матеріали науково-практичного семінару "Сучасні напрямки профілактики та актуальні проблеми розслідування злочинів, що вчиняються неповнолітніми", 30 травня 2009 р. - Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ. - С. 21-26.