Медико-психологічні реабілітація жінок, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

УДК 618.14-065.87+618.008.1+159.972

медико-психологічна реабілітація жінок,

які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах

19.00.04 - медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

свиридова Валентина Василівна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Кришталь Євгеній Валентинович, Харківська медична академія післядипломного освіти МОЗ України, кафедра сексології і медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти доктор медичних наук, професор Гавенко Володимир Леонідович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології і медичної психології, професор кафедри

доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир Андрійович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, кафедра психіатрії і медичної психології, завідувач кафедри

доктор медичних наук Пріб Гліб Анатолійович, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, кафедра психології, професор кафедри

Захист відбудеться «21» вересня 2010 р. в 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.609.03 в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагинців, 58

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагинців, 58

Автореферат розісланий «20» серпня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук, доцент Н. К. Агішева

АНОТАЦІЯ

Свірідова В. В. Медико-психологічні реабілітація жінок, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2010.

В результаті п'ятиетапного дослідження 350 жінок, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах (гістеректомію або міомектомію) та їх чоловіків, здійсненого з позиції системного підходу, визначено динаміку психологічного стану жінок в перед- та післяопераційному періодах; вивчений стан сексуального здоров'я жінок і їх чоловіків до і після операції; виявлено і систематизовано варіанти і форми сексуальної дезадаптації подружніх пар, в яких дружина перенесла операцію на внутрішніх статевих органах; досліджено взаємозв'язок між об'ємом оперативного втручання і психічним станом жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях; проаналізовано характерологічні і особистісні особливості жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, і їх чоловіків; встановлено клінічні варіанти і форми порушення сімейної взаємодії в сім'ях, в яких дружина перенесла оперативне втручання на внутрішніх геніталіях, і виділено механізми її виникнення.

На основі отриманих даних науково обґрунтовано, розроблено і впроваджено систему медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, що складається з п'яти етапів: передопераційного, раннього післяопераційного, відстроченого післяопераційного, віддаленого післяопераційного психологічного і сімейного, а також оцінки ефективності. Перші три етапи призначено для застосування до всіх жінок, що перенесли оперативне втручання на внутрішніх геніталіях, незалежно від стану їх подружніх стосунків. Останні етапи проводяться з пацієнтками з порушенням сімейної взаємодії і їх чоловіками, диференційовано залежно від її варіанту і форми. Ефективність запропонованої системи склала 75%.

Ключові слова: медико-психологічна реабілітація, жінки, оперативні втручання на внутрішніх статевих органах, стан сімейної взаємодії.

операція статевий дезадаптація психічний

АННОТАЦИЯ

Свиридова В. В. Медико-психологическая реабилитация женщин, перенесших оперативные вмешательства на внутренних половых органах. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2010.

На основе комплексного изучения с позиции системного междисциплинарного подхода 350 женщин, перенесших операции на внутренних гениталиях (гистер- или миомэктомию), и их супругов, разработана методологически обоснованная и методически проработанная система медико-психологической реабилитации женщин, перенесших операции на внутренних половых органах, дифференцированная в зависимости от объема перенесенной операции и состояния семейного взаимодействия.

Установлено, что сексуальные нарушения имеют место практически у всех женщин как в до-, так и послеоперационном периоде, однако их клиническое содержание и степень выраженности зависит от состояния супружеских отношений. До операции у всех женщин, независимо от состояния их супружеских отношений, выявляются снижение половой активности (53,0±5,0% женщин с нарушением супружеских отношений и 23,8±4,3% пациенток с гармоничным типом супружества), любрикации (51,5±5,0% и 36,3±4,8%), хронический тазовый болевой синдром (51,1±5,0% и 41,3±4,9%), гиполибидемия (67,4±4,7% и 13,8±3,4%). У женщин с нарушением супружеских отношений, кроме этого, имеют место оргазмическая дисфункция (96,7±1,8%) и психосексуальная неудовлетворенность 39,3±4,9%, выявленная также и у их супругов. В послеоперационном периоде практически у всех пациенток установлено наличие вегетативной составляющей постгистероэктомического синдрома; психоэмоциональная его составляющая присуща женщинам с нарушением супружеских отношений и отсутствует у пациенток, состоящих в гармоничном супружестве (р<0,01). Среди клинических проявлений нарушений сексуальной функции у женщин, перенесших операции на внутренних гениталиях, в послеоперационном периоде выделены три группы симптомов: а) развивающиеся вследствие самого оперативного вмешательства (снижение генитальных реакций, диспареуния); б) связанные с наличием абсолютного типа нарушения супружеских отношений, имевшего место до оперативного лечения (относительная гиполибидемия); в) обусловленные комплексным воздействием неблагоприятных факторов наличия первичного нарушения супружеских отношений и появления вторичных сексуальных расстройств (отсутствие психосексуального удовлетворения, снижение половой активности, оргазмическая дисфункция).

Доказано, что психическое состояние женщин после перенесенного оперативного вмешательства на внутренних гениталиях, зависит от состояния их супружеских отношений и объема операции. У всех женщин с нарушением супружеских отношений, перенесших операцию на внутренних гениталиях, в послеоперационном периоде имеют место психические расстройства депрессивного и тревожно-депрессивного спектра: ипохондрическое расстройство F45.2, смешанная тревожная и депрессивная реакция F43.22, дистимия F34.1, демонстративное расстройство личности F60.4, неврастения F48.0, пролонгированная депрессивная реакция F43.21, легкий депрессивный эпизод F32.0, коитофобия F40.2. Установлена взаимосвязь между выраженностью психических нарушений у женщин, перенесших операцию на внутренних гениталиях, и ее объемом. У женщин с нарушением супружеских отношений, перенесших гистерэктомию, на основании кластерного анализа пунктов HAM-D₂₁ выделено четыре кластера депрессивных нарушений: заторможенность, нарушение мышления, нарушение сна, а также тревога и нарушения в соматической сфере (р?0,05). У женщин, состоящих в гармоничном супружестве, через 3 месяца после операции нарушений психического состояния не выявлено.

На основании изучения состояния социально-психологической, психологической, социальной и биологической составляющих семейного взаимодействия, выделены следующие варианты и формы его нарушения в семьях женщин, перенесших хирургическую операцию на внутренних гениталиях. І. Вторичный вариант нарушения семейного взаимодействия, обусловленный негативными последствиями перенесенного женой оперативного вмешательства на внутренних половых органах (60,7±4,9%). ІІ. Первичный вариант нарушения семейного взаимодействия, усугубленный последствиями перенесенного женой оперативного вмешательства на внутренних половых органах (39,3±4,9%). 1. Социально-психологическая форма нарушения семейного взаимодействия, усугубленная оперативным вмешательством на внутренних половых органах у жены (22,6±4,2%). 2. Психологическая форма нарушения семейного взаимодействия, усугубленная оперативным вмешательством на внутренних половых органах у жены (7,4±2,6%). 3. Социальная форма нарушения семейного взаимодействия, усугубленная оперативным вмешательством на внутренних половых органах у жены (7,0±2,6%). 4. Биологическая форма нарушения семейного взаимодействия, усугубленная оперативным вмешательством на внутренних половых органах у жены (2,2±1,5%).

Научно обоснована, разработана и внедрена система медико-психологической реабилитации женщин, перенесших операции на внутренних половых органах. Система состоит из пяти этапов: предоперационного, раннего послеоперационного, отсроченного послеоперационного, отдаленного послеоперационного психологического и семейного, а также оценки эффективности. Первые три этапа предназначены к применению для всех женщин, перенесших оперативное вмешательство на внутренних гениталиях, вне зависимости от состояния их супружеских отношений. Последние этапы проводятся с пациентками с нарушением семейного взаимодействия и их супругами, дифференцированно в зависимости от его варианта и формы. Внедрение предложенной системы показало ее 75%-ю эффективность (данные статистически достоверны, p<0,025).

Ключевые слова: медико-психологическая реабилитация, женщины, оперативные вмешательства на внутренних половых органах, состояние семейного взаимодействия.

annotation

Sviridova V. V. Medical and psychological rehabilitation of women who underwent surgery for internal genital organs. - Manuscript.

This is for a doctor of medical science degree by speciality 19.00.04 - medical psychology. Kharkov medical academy of a postgraduate education UMH. - Kharkov, 2010.

As a result of studying 350 women who underwent surgery for internal genital organs (hysterectomy or myoectomy) and their husbands, conducted from the perspective of a systematic approach, it was determined the dynamics of psychological condition of women in pre-and postoperative periods, it was studied the sexual health women and their husbands before and after surgery, it was revealed and systematized forms of sexual options and adolescents of couples in which the wife underwent surgery for internal genital organs; it has been investigated the relationship between volume of surgical intervention and mental health of women who have suffered domestic operations in genital, it was analyzed characteristic and personality features of women to operations on internal genital organs and their men, there were set options and clinical forms of violation of family interaction in families where the wife underwent surgery for internal genital, and there were highlighted mechanisms of its occurrence.

On the basis of scientifically substantiated data, it has been developed and implemented a system of medical and psychological rehabilitation of women who have suffered genital operations on internal, consisting of five phases: preoperative, early postoperative, postoperative deferred, remote postoperative psychological and family, as well as evaluation. The first three stages are intended to apply to all women who have suffered surgical intervention on internal genital, regardless of their marital relationship. Recent steps are undertaken with women in violation of family interactions and their men differentially depending on the variations and forms. The effectiveness of the system was 75%.

Key words: medical and psychological rehabilitation, women, surgery on internal genital organs, the status of family interaction.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасній клінічній практиці фахівці різних спеціальностей усе частіше мають справу з пацієнтками, які перенесли оперативне втручання на внутрішніх статевих органах в об'ємі гістеректомії. Це обумовлено збільшенням кількості хворих на міому матки (до 44%), єдиним радикальним методом лікування якої є тотальна гістеректомія (Е. М. Вихляева, 2004; Т. В. Казначеева, 2008). За даними літератури, міома матки зустрічається у 15 - 17% жінок старше 30 років, при цьому 75% хворих піддаються оперативному лікуванню (В. И. Кулаков, Л. В. Адамян, С. И. Аскольская, 1999; В. И. Кулаков, Л. В. Адамян, О. А. Мынбаев, 2000), причому в 60 - 95% випадків виконуються радикальні операції - субтотальна або тотальна гістеректомія (В. Я. Голота, В. А. Бенюк, 2005). Фактично, в даний час гістеректомія - найбільш часта операція у жінок репродуктивного віку. Середній вік жінок, що перенесли гістеректомію при міомі матки, складає 40,5 років, а при акушерських гістеректоміях - 36 років (Ю. Э. Доброхотова, 2000). Радикальне хірургічне лікування захворювань матки супроводжується у більшості пацієнток розвитком синдрому постгістеректомії (В. А. Паукер, 1997; И. С. Сидорова, 2002; И. Н. Коротких, С. Т. Петухов, 2006), що характеризується психоемоційними, нейровегетативними, сексуальними, урогенітальними і метаболічними порушеннями. А. М. Стрижаков зі співав. (2000) відзначають появу нейровегетативних і психоемоційних порушень, підвищення рівню тривожності в пізньому післяопераційному періоді після гістеректомії.

Втрата фертильності багатьма жінками усвідомлюється як втрата своєї жіночої суті, у багатьох випадках це стає для них перманентною стресовою ситуацією, що призводить до розвитку психоемоційних розладів, психічної дезадаптації, обумовлених негативною психологічною реакцією жінки на видалення матки (В. И. Кулаков, Л. В. Адамян, С. И. Аскольская, О. Г. Фролова, 1999; Т. И. Рубченко, 2000). За свідченням ряду дослідників, після оперативних втручань на матці поширеність психічних розладів і психологічних проблем у жінок складає 50 - 80% (D. Gath, P. Cooper, A. Day, 1982; В. Г. Гут, 1988; G. Bachmann, 2007; N. C. Roseske, 2007; M. Taylor, 2007). За даними О. Б. Терешкіної зі співав. (2001), сексуальні і психологічні порушення виявляються в 48,4% після надпіхвової ампутації і в 65,9% - після екстирпації матки. У таких хворих після операції з'являється депресивна симптоматика з тривогою і страхом перед майбутнім і побоюваннями за своє здоров'я, невпевненістю в собі і сумнівами в своїх «жіночих» можливостях. Характер психічних розладів після операції багато в чому обумовлений самим оперативним втручанням, що є своєрідною психічною травмою. Психічні порушення значно обтяжують стан після оперативних втручань на матці, знижують ступінь соціально-трудової реадаптації хворих, призводячи до їх інвалідизації і погіршення якості життя (G. F. Melody, 1962; В. Д. Менделевич, 1998; P. Cooper, D. H. Gath, 2003; О. Ю. Ширяев, Е. В. Павлова, 2005; В. Л. Гавенко, В. И. Коростий, 2007; В. Б. Михайлов, 2007). За даними Л. В. Адамян зі співав. (1999), у більшості жінок після гістеректомії у виникненні негативних проявів психоемоційного стану, особливо в розвитку астенічних, дистимічних і тривожно-депресивних розладів важливе значення мають індивідуально-типологічні особливості їх психологічної сфери.

Крім того, радикальне хірургічне втручання на внутрішніх статевих органах є потужним стресогенним чинником, який істотно відбивається на сексуальній функції жінок (И. И. Горпинченко, О. В. Ромащенко, С. Н. Мельников, 2008; М. В. Маркова, В. В. Котлик, 2009). Частота сексуальних розладів після тотальної або субтотальної гістеректомії складає, за даними різних авторів, від 10 до 67% (С. М. Мельников, 2007). Сексуальна дисфункція у жінок посилюється зміною психологічного стану через переживання відчуття неповноцінності, збитковості (И. И. Горпинченко, О. В. Ромащенко, С. Н. Мельников, 2005; А. Г. Луценко, 2007; А. А. Осипова, Т. В. Казначеева, 2007).

У свою чергу, сексуальні розлади дружини, в силу парного характеру сексуальної функції, неминуче призводять до розладу сексуального здоров'я подружньої пари і розвитку порушення подружніх стосунків (В. В. Кришталь, М. В.Маркова, 2002; В. В. Кришталь, Б. В. Михайлов, Н. А. Марута, Л. Ф. Шестопалова, 2006; В. В. Кришталь, Є. В. Кришталь, Т. В. Кришталь, 2008; В. А. Курило, Е. В. Кришталь, 2009). Внутрішньоособистісний конфлікт у дружини і міжособистісний конфлікт подружжя, в свою чергу, потяжчують психопатологічну симптоматику у жінок і посилюють порушення подружніх стосунків (Н. К. Агишева, 2007, 2008). Все вищевикладене зазвичай не враховується гінекологами при розробці реабілітаційних стратегій післяопераційного ведення даної категорії пацієнток (В. В. Котлік, 2009).

На сьогодні в світі визнано, що ключовою ланкою будь-якого реабілітаційного процесу є сім'я (Б. В. Михайлов, В. В. Чугунов, 2005; В. А. Абрамов и соавт., 2006, 2009; Г. А. Пріб, 2007; В. О. Діхтяр, М. В. Маркова, 2009), реабілітаційний потенціал якої залежить від стану подружніх стосунків (Т. Л. Ряполова, 2008; В. А. Абрамов, И. В. Жигулина, Т. Л. Ряполова, 2009; А. В. Ипатов, Б. В. Михайлов, С. М. Мороз, 2009). Саме тому вивчення особливостей сімейної взаємодії для оцінки реабілітаційного потенціалу сім'ї є облігатним при розробці будь-якої реабілітаційної стратегії, у тому числі, і медико-психологічної допомоги жінкам, що піддалися хірургічному лікуванню внутрішніх геніталій. Проте, не дивлячись на актуальність вищевикладеного, на сьогоднішній день в науковій літературі і в реальній клінічній практиці відсутні дослідження, які б об'єднували в собі вивчення як гінекологічних, так і психологічних і сімейних аспектів реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах.

Вищевикладене обумовило актуальність і необхідність проведення даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри сексології і медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти «Здоров'я сім'ї. Причини, механізми розвитку, клінічні прояви і система психодіагностики, психокорекції, психопрофілактики його порушень» (№ державної реєстрації 0107U002615).

Мета і завдання дослідження. Мета - на основі системного міждисциплінарного підходу до аналізу і комплексної оцінки проблеми психічного стану, сексуального здоров'я і сімейної взаємодії у жінок, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах, розробити і впровадити систему їх медико-психологічної реабілітації.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні задачі:

1. Визначити динаміку психологічного стану жінок у перед- і ранньому післяопераційному періоді.

2. Вивчити стан сексуального здоров'я подружжя до і після операції.

3. Виявити і систематизувати варіанти і форми сексуальної дезадаптації подружніх пар, в яких дружина перенесла операцію на внутрішніх статевих органах.

4. Дослідити взаємозв'язок між об'ємом оперативного втручання і психічним станом жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях.

5. Проаналізувати характерологічні і особистісні особливості жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, і їх чоловіків.

6. Встановити клінічні варіанти і форми порушення сімейної взаємодії в сім'ях, в яких дружина перенесла оперативне втручання на внутрішніх геніталіях, і виділити механізми її виникнення.

7. Науково обґрунтувати, розробити і оцінити ефективність системи медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях.

Об'єкт дослідження - психічний стан, сексуальне здоров'я і сімейна взаємодія у жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях.

Предмет дослідження - причини, механізми розвитку і клінічні варіанти порушень психічного стану, сексуального здоров'я і сімейної взаємодії у жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях.

Методи дослідження: клінічний, сексологічний (у тому числі, системно-структурного аналізу), клініко-психопатологічний, психодіагностичний, соціально-демографічний, статистичний.

Наукова новизна дослідження. Вперше з позицій системного підходу здійснено комплексне дослідження проблеми медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах.

Встановлено, що актуальний психологічний стан жінок у перед- і ранньому післяопераційному періоді характеризується наявністю синдрому психоемоційної напруги з різним клінічним наповненням і соціально-психологічним аранжуванням залежно від стану подружніх стосунків.

Описані клінічні прояви порушень сексуального здоров'я жінок і їх чоловіків до і після оперативного втручання, виявлено, що сексуальні порушення спостерігаються практично у всіх жінок як у до-, так і післяопераційному періоді, проте їх клінічний вміст, ступінь вираженості і соціально-психологічне аранжування залежать від стану подружніх стосунків. Виділені клінічні варіанти і форми сексуальної дезадаптації подружньої пари, в якій дружина перенесла операцію на внутрішніх геніталіях.

Вперше доведено, що психічний стан жінок після перенесеного оперативного втручання на внутрішніх статевих органах пов'язаний як з об'ємом операції, так і із станом їх подружніх стосунків.

Описані особливості характеру, особистості й міжособистісної комунікації у жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, і їх чоловіків.

Вперше вивчені особливості сімейної взаємодії в сім'ях, в яких дружина перенесла операцію на внутрішніх статевих органах, і показано, що вони визначають об'єм і вміст медико-психологічних реабілітаційних заходів.

Новим в роботі є запропонована систематика варіантів і форм порушення сімейної взаємодії та ідентифікація чинників, що спричиняють, привертають, провокують і погіршують перебіг даного феномену, а також виявлення причинно-наслідкових зв'язків між ними.

Вперше сформульовано принципи і запропонована п'ятиетапна система медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах.

Практичне значення отриманих результатів. Для клінічної практики має значення встановлення взаємозв'язку між вираженістю і проявами клініко-психопатологічних порушень, станом подружніх стосунків і об'ємом оперативного втручання у жінок, а також визначення особливостей психологічного стану жінок в до- і на різних етапах післяопераційного періоду.

Важливим для практики є також виділення структури порушень сексуального здоров'я і клінічних варіантів сексуальної дезадаптації подружніх пар, в яких дружина перенесла операцію на внутрішніх геніталіях, до- і після операції.

Практичне значення має також визначення складових феномену сімейної взаємодії як мішенів медико-психологічної реабілітації в комплексному лікуванні жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах.

Важливе практичне значення має розроблена і впроваджена система медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, диференційована залежно від об'єму перенесеної операції і стану сімейної взаємодії.

Вищезгадана система впроваджена в практику роботи Донецького медичного територіально-медичного об'єднання, міської лікарні № 3 (Донецьк), територіально-медичного об'єднання «Сім'я і здоров'я» (Донецьк), Донецької клінічної психоневрологічної лікарні - медико-психологіного центру (Донецьк), міської лікарні № 3 (Горлівка), Горлівського міського онкологічного диспансеру, Дорожньої клінічної лікарні № 1 ст. Київ - Пасажирський, клініки репродуктивної медицини «Неомед» (Київ).

Отримані наукові результати використовуються в учбовому процесі на кафедрах гінекології і перинатології; сексології і медичної психології; психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти, медичної психології і психіатрії Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, в лікувальній і науковій роботі Інституту невідкладної і відновної хірургії АМН України (Донецьк).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи докладалися і обговорювалися на наступних наукових форумах: української школі-семінарі з міжнародною участю «Психотерапія і психоаналіз на шляху до євроінтеграції» (Київ, 02 - 03.11.2005) ІІІ-му Національному конгресі (ХІ з'їзді) неврологів, психіатрів і наркологів України «Профілактика і реабілітація в неврології, психіатрії і наркології» (Харків, 03 - 05.07.2007), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми соціальної, судової психіатрії і наркології» (Київ, 11 - 12.09.2008), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Діагноста і лікування тривожно-депресивних розладів в загальносоматичній практиці» (Луганськ, 21.11.2008), першій науково-практичній міжрегіональній конференції «Патоморфоз психічних і психосоматичних розладів на сучасному етапі» (Вінниця, 19.03.2009), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Фундаментальна і клінічна ендокринологія: проблеми, звершення, перспективи (Восьмі Данилєвські читання)» (Харків, 26 - 27.02.2009), науково-практичній конференції «Психосоціальна реабілітація і фармакотерапія хворих психічними розладами: конкуренти або партнери?» (Донецьк, 21 - 22.05.2009), науково-практичній конференції психіатрів, психотерапевтів і наркологів «Депресивні розлади: соціальні ризики» (Харків, 26 - 27.05.2009), науково-практичній конференції «Органічні психічні розлади і епілепсія» (АР Крим, Ялта, 10 - 11.09.2009), семінарі «Школа психосоматичної медицини» (АР Крим, Ялта, 09 - 10.10.2009), науково-практичному симпозіумі і Пленумі науково-практичного співтовариства неврологів, психіатрів і наркологів України «Актуальні питання неврології, психіатрії і наркології» (Київ, 02 - 03.12.2009), другій науково-практичній конференції «Інтеграційні підходи в діагностиці і лікуванні психічних і психосоматичних захворювань» (Вінниця, 18.03.2010).

Публікації. По матеріалах дисертації опубліковано 23 наукових статті (з них 22 - в спеціалізованих виданнях, рекомендованих ВАК України), 1 тези в матеріалах конференції. Всі роботи виконані без співавторів.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 339 сторінках машинописного тексту (з них 283 сторінки - основного тексту). Дисертація складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, 6 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків і списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровані 29 таблицями і 29 малюнками. Бібліографічний список містить 220 джерел, з них 30% (64) - зарубіжних.

ОСНОВНОЇ ЗМІСТ

Дизайн дослідження і характеристика обстежених. З дотриманням принципів біоетики і деонтології на базі Донецького територіального медичного об'єднання протягом 2001 - 2008 рр. обстежено 350 жінок, що перенесли радикальне оперативне втручання на внутрішніх статевих органах з приводу міоми матки (54 - міомектомію, 296 - тотальну/субтотальну гістеректомію), і їх чоловіків. Об'єм оперативного втручання, що включав оваріоектомію, був критерієм виключення пацієнток з дослідження.

Основним критерієм рандомізації був стан подружніх (сімейних) стосунків обстежених. На першому етапі дослідження на підставі результатів вивчення стану внутрішньосімейної адаптації (за допомогою методики D. H. Sprenkle, B. L. Fisher) всі подружні пари (ПП) були розділені на дві групи: 80 ПП - з адаптованими гармонійними подружніми стосунками (контрольна група) і 270 ПП - з порушенням подружніх стосунків (ППС) (основна група), серед яких, у свою чергу, були виділені підгрупи: 106 ПП - з абсолютним типом ППС (дезадаптивний тип шлюбу, 1-а підгрупа основної групи) і 164 - з відносним типом ППС (неузгоджений тип шлюбу, 2-а підгрупа).

При розподілі обстежених на групи, відповідно до завдань дослідження, враховувався також об'єм оперативного втручання, якому піддавалися пацієнтки, - з 296 ПП, в яких дружини перенесли радикальну операцію, в 240 мало місце ППС (вони склали частину основної групи). З 54 ПП, в яких дружинам було проведено консервативне хірургічне лікування, в 30 також діагностована ППС (ці ПП також увійшли до основної групи). ПП, в яких була виявлена подружня адаптація (56 - в яких дружини піддалися гістеректомії і 24 - міомектомії), обстежувалися як контрольна група.

Таким чином, на I, IV і V етапах роботи, за головним критерієм оцінки - стану подружніх стосунків - в дослідженні порівнювалися дві групи: основна - 270 ПП з їх порушеннями (240 ПП, в яких дружина перенесла гістеректомію і 30 ПП, в яких дружині було зроблено міомектомія) і контрольна - 80 ПП з відсутністю ознак ППС.

На II і III етапах дослідження для об'єктивізації наявності патогенного впливу об'єму оперативного втручання основна група була розділена на дві: основну і порівняння. В цьому випадку основну групу склали 240 жінок з ППС, що перенесли радикальну операцію, групу порівняння - 30 пацієнток з ППС, яким було проведено органозберігаюче оперативне втручання. Група контролю в цьому випадку залишалася колишньою - 80 жінок з гармонійним шлюбом, серед яких 56 піддалися гістеректомії і 24, - міомектомії.

Для цілісної оцінки ефективності розробленої системи медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, після проведення основного дослідження, яке дозволило визначити мішені і зміст медико-психологічного впливу на кожному етапі реабілітації, в роботу додатково були включені дві групи, що складалися з 200 жінок з однорідними соціально-демографічними характеристиками, в яких на передопераційному етапі виявлене ППС: 100 жінок, що отримували лікування згідно розробленій системі медико-психологічних заходів (основна група) і 100 пацієнток, що відмовилися з різних причин від участі в реабілітаційних заходах і які отримували медичну допомогу в рамках затверджених МОЗ України клінічних протоколів (група контролю).

Таким чином, всього в дослідженні брало участь 550 жінок, що перенесли оперативне втручання на внутрішніх статевих органах, та їх чоловіки.

Обстежені жінки знаходилися у віці від 30 до 55 років, їх чоловіки в кожній подружній парі входили до однієї вікової групи з дружинами (різниця у віці не перевищувала 5 років).

Контингент обстежених був однорідним за всіма базовими показниками, що дозволило вважати результати дослідження такими, що репрезентативно відображають генеральну сукупність.

Методи дослідження. Всім подружнім парам було проведено комплексне обстеження, в рамках якого з'ясовано соматичний, у тому числі гінекологічний статус жінок, неврологічний і урологічний стан пацієнток і їх чоловіків; клініко-психопатологічне дослідження (проводилося спільно з лікарем-психіатром); спеціальне сексологічне обстеження жінок і чоловіків, зокрема, системно-структурний аналіз сексуального здоров'я; психодіагностичне і соціально-демографічне обстеження подружжя.

Дослідження сексуальної функції подружжя проводили з врахуванням її парного характеру з позицій концепції чотирьохфакторного забезпечення сексуальності, розробленої В. В. Кришталем (1985 - 2008). Механізми розвитку сексуальної дезадаптації вивчали за допомогою методу системно-структурного аналізу сексуального здоров'я по його інтегральних критеріях, компонентам і складовим. Критеріями сексуального здоров'я при цьому виступали наступні: темп і характер сомато- і психосексуального розвитку, статева самосвідомість, статеворольова поведінка, психосексуальна орієнтація, статева конституція, стан лібідо, наявність сексуальних реакцій, зміст сексуальних фантазій, характеристика оргазму, тип сексуальної мотивації і мотиви статевого акту, почуття до чоловіка, рівень і форми сексуальної адаптації в ПП, тип сексуальної культури, психосексуальна задоволеність. Аналіз згідно перерахованих критеріїв дозволив отримати досить повне уявлення про сексуальність кожного з подружжя і про адаптацію останніх.

Системно-структурний аналіз проводився в три етапи: перший - оцінка стану сексуального здоров'я по його інтегральних критеріях; другий - складання структурної сітки порушення компонентів і складових сексуального здоров'я; третій - визначення ступеню виявлених порушень і причинно-наслідкових зв'язків між чинниками, що викликали порушення сексуального здоров'я.

Для визначення ерогенних зон і діапазонів прийнятності подружжя застосовували методику В. І. Здравомислова (1985) в модифікації В. В. Кришталя (2008). Тип статевої конституції жінок досліджували за допомогою шкали І. Л. Ботневої (2005), тип статевої конституції чоловіків - за шкалою Г. С. Васильченка (1990). При визначенні типу сексуальної мотивації виходили з класифікації В. В. Кришталя (2008). Психосексуальні типи чоловіків і жінок та їх відповідність в ПП визначали за С. С. Лібіхом (1990).

Для визначення актуального психоемоційного стану жінок в до- і ранньому післяопераційному періоді використовували наступну батарею методик. При вивченні психологічної складової синдрому психоемоційної напруги (СПН) загальну оцінку рівня стресу верифікували за допомогою шкали психосоціального стресу Л. Рідера (за В. М. Корнацьким, М. В. Марковою, 2007). Здатність до стресостійкості об'єктивізували з використанням методики визначення стресостійкості і соціальної адаптації Холмса-Раге (за Д. Я. Райгородським, 2002). Крім того, встановлювали рівень соціальної фрустрованості пацієнток за методикою Л. І. Вассермана в модифікації В. В. Бойка (за Д. Я. Райгородським, 2002). Клінічну складову СПН аналізували за допомогою визначення рівня тривожності за методикою Дж. Тейлора в адаптації Т. А. Немчинова (доповнену В. Р. Норакідзе) (за І. Б. Дермановою, 2002), а також методикою самооцінки Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна (за І. Б. Дермановою, 2002). Рівень депресивного реагування встановлювали згідно методиці диференціальної діагностики депресивних станів Зунге (у адаптації Т. І. Балашової) (за Д. Я. Райгородським, 2002).

При вивченні впливу макро- і мікросоціальних чинників як предикторів виникнення СПН на тлі психоемоційного стресу використовували класифікацію Т. Б. Дмітрієвої (2001). З провідних чинників, що виділяються автором, нами були відібрані макросоціальні: відсутність відчуття перспективи життя, безробіття або її загроза, негативний вплив засобів масової інформації, і мікросоціальні: власні захворювання, сімейні конфлікти, погіршення матеріально-побутових умов, порушення сексуальних стосунків.

Психічний стан жінок досліджували за допомогою психометричних шкал. Спочатку проводили скринінг за допомогою методики експрес-діагностики неврозу К. Хека і Х. Хесса (за Д. Я. Райгородським, 2001). Далі визначали ступінь тяжкості депресивної симптоматики за допомогою суб'єктивного опитувальника депресії Бека (BDI) (за В. С. Подкоритовим, Ю. Ю. Чайкою, 2003) і об'єктивної квантифікованої клінічної шкали Гамільтона для оцінки депресії (HAM-D₂₁) (M. Hamilton, 1960). Потім спільно з лікарем-психіатром проводили структуроване клінічне інтерв'ю згідно з діагностичними критеріями МКХ-10.

Психодіагностичне дослідження проводили з метою отримання об'єктивних даних про особистісні особливості жінок і їх чоловіків, характер взаємин і сімейної взаємодії подружжя. Обстеження включало вивчення характерологічних і особистісних рис, стану внутрішньосімейної адаптації, комунікативної взаємодії, спрямованості особистості пацієнток, що знаходилися під спостереженням, і їх чоловіків за їх домінуючою мотивацією, ціннісними орієнтаціями і проведенням дозвілля.

Спочатку роботи для рандомізації обстежених для визначення стану внутрішньосімейних стосунків застосовували методику D. H. Sprenkle, B. L. Fisher (за Г. С. Кочаряном, О. С. Кочаряном, 1994), що містить оцінку 17 параметрів сімейної адаптації і поєднання сім'ї.

Особистість подружжя досліджували з позицій концепцій діяльності (О. М. Леонтьев, 1993), стосунків (В. М. М'ясищев, 1995), спілкування (Б. Ф. Ломов, 1981; О. О. Бодальов, 1981), персоналізації (А. В. Петровський, 1982).

Для об'єктивізації особистісних особливостей жінок, що перенесли оперативні втручання на внутрішніх геніталіях, використовувався опитувальник Міні-мульт - скорочений варіант Міннесотського багатовимірного особистісного переліку MMPI (за Д. Я. Райгородським, 2002). Акцентуйовані риси характеру обстежуваних подружжів вивчалися за допомогою методики Г. Шмішека (за Л. Ф. Бурлачуком, 2007). Для вивчення ступеню адаптованості обстежуваних застосовувалася методика колірних виборів (МКВ) (за Л. Ф. Бурлачуком, 2007), система значимих для пацієнток стосунків на невербалізованому рівні досліджувалася за допомогою колірного тесту стосунків (КТС) (за І. Б. Дермановою, 2002). Для вивчення спрямованості особистості подружжів (домінуючі мотивації, ціннісні орієнтації, характеристика використання вільного часу) використовувалася запропонована Г. С. Васильченком (1990) класифікація домінуючих мотивацій і домінант в проведенні дозвілля.

Для інтегральної оцінки ефективності розробленої системи медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, використовували специфічний опитувальник визначення якості життя жінок, що застосовується в світовій гінекологічній практиці (В. А. Паукер, 1997), який містить оцінку наступних сфер життя жінки: фізична активність, психічний стан, соціальне функціонування, рольове функціонування, сексуальне функціонування, загальне суб'єктивне сприйняття стану свого здоров'я.

Статистична обробка отриманих даних містила в собі встановлення характеру їх розподілу, середніх величин (M), помилок середніх величин (m), t-критерія Ст'юдента для визначення вірогідності розбіжностей між групами. Для встановлення характеру зв'язків між показниками різних оціночних шкал використовували кореляційний аналіз, для визначення коефіцієнтів інформативності діагностичних симптомів і ознак шкали HAM-D₂₁ - вірогідносний аналіз Вальда (Б. Дюран, П.Оделл, 1977). Обчислювання проводили з використанням програм «Statistica for Windows. Release 4.3» та електронних таблиць Excel 7.0 (С. Н. Лапач, А. В. Чубенко, П. Н. Бабич, 2000).

Результати дослідження. Комплексне дослідження стану подружжя до оперативного втручання у жінок дозволило встановити, що загальний фізичний розвиток переважної більшості жінок і чоловіків обох груп відповідав середньонормативним показникам.

У гінекологічному анамнезі практично у всіх жінок встановлені захворювання статевих органів. Гінекологічне дослідження виявило у всіх обстежених жінок збільшену матку (на 12 - 24 тижні). При урологічному обстеженні у 14,6±3,5% жінок і 6,3±2,4% чоловіків був діагностований хронічний пієлонефрит, у 18,3±3,9% жінок - хронічний цистит, і у 9,4±2,9% чоловіків - хронічний простатит.

Серед екстрагенітальної соматичної патології у 37,4±4,8% жінок діагностовані захворювання серцево-судинної системи, у 21,1±4,1% - шлунково-кишкового тракту.

Порушення сексуального здоров'я, обумовлені основним гінекологічним захворюванням, були виявлені у жінок обох груп: зниження статевої активності (53,0±5,0% основної і 23,8±4,3% контрольної) і любрикації (51,5±5,0% і 36,3±4,8%), хронічний тазовий больовий синдром (51,1±5,0% і 41,3±4,9%), гіполібідемію (67,4±4,7% і 13,8±3,4%). Проте, на відміну від пацієнток групи контролю, практично у всіх жінок основної групи спостерігалась оргазмічна дисфункція (96,7±1,8%) і у 39,3±4,9% - виражене психосексуальне незадоволення, властиве і 39,3±4,9% чоловікам цієї ж групи, - які, до того ж, відмічали втрату сексуального інтересу до дружини. Це дозволило зробити висновок про наявність в 39,3±4,9% ПП основної групи первинної сексуальної дезадаптації, не пов'язаної з наявністю гінекологічного захворювання у дружини і майбутнім оперативним втручанням. Для всіх членів подружжя (і чоловіків, і жінок) контрольної групи, незважаючи на наявність у деяких жінок сексуальної дисфункції, характерною була наявність психосексуальної задоволеності.

Актуальний психоемоційний стан перед операцією у жінок основної і контрольної груп характеризувався наявністю СПН, проте його зміст виявився різним. Так, незважаючи на те, що основним клінічним проявом передопераційного психоемоційного стану у жінок обох груп виявився астенічний симптомокомплекс, у жінок основної групи спостерігався повний спектр астенічних проявів, найчастіше - нестійкий настрій (81,9±3,9%), дратівливість (75,2±4,3%), швидка стомлюваність (71,9±4,5%) і зниження працездатності (71,9±4,5%), апатія (71,1±4,5%), причому у всіх хворих в клінічній картині було поєднання декількох симптомів (р?0,05). Вегетативні розлади і порушення серцево-судинної системи проявлялися підвищенням або зниженням артеріального тиску, серцебиттям, болями в області серця; серед жінок контрольної групи частота зустрічаємості і вираженість астенічних симптомів були менші (р?0,05). Психологічні характеристики передопераційного психоемоційного стану у жінок основної групи характеризувалася низькою опірністю стресу, а також високими показниками всіх видів тривоги.

Клінічна картина дезадаптивних змін у пацієнток в ранньому післяопераційному періоді виявилася досить різноманітною. Найбільш високий рівень стресу спостерігався у подружжя основної групи (середній бал серед жінок склав 2,87±0,64, серед чоловіків - 2,31±1,53); у групі порівняння середній показник психосоціального стресу у жінок склав 2,65±1,26, у чоловіків - 1,86±0,35; у контрольній групі - 1,34±0,94 у жінок і 0,65±0,02 у чоловіків. Крім того, практично у всіх осіб основної і порівняльної груп була виявлена недостатня здатність опірності стресу і низький рівень соціальної адаптації: ступінь опірності стресу виявилася найбільш низької серед подружжя основної групи і склала 357,57±18,9 балів у жінок і 312,4±17,8 балів у чоловіків. Низький ступінь опору стресу виявлений і в осіб з групи порівняння - 326,9±36,8 і 257,57±189 балів, відповідно. Високий ступінь опору стресу діагностовано лише в осіб контрольної групи, що склало 193,8±11,28 балів у жінок і 150,3±9,37 - у чоловіків. Встановлений позитивний кореляційний зв'язок між рівнем стресостійкості і давністю ППС: r=+0,35, р<0,05, при давності дезадаптації від 1 до 3-х років; r=+0,41, р<0,05 - у разі дезадаптації більше 5 років. Рівень соціальної фрустрованості в респондентів основної групи був дуже високим і наближався до максимальних показників - 3,98±0,9 балів у жінок і 2,64±1,8 у чоловіків; серед обстежених з групи порівняння рівень соціальної фрустрованості склав, відповідно - 2,9±0,02 і 2,01±1,2 балів (серед подружжя контрольної групи рівень її був низьким - 2,05±1,35 балів у жінок і 1,2±0,72 балів у чоловіків).

Клінічна складова СПН у подружжів основної і порівняльної груп характеризувалася високим рівнем тривожності і наявністю депресивної симптоматики у жінок цих груп.

Всі обстежені відмічали вплив на свій психоемоційний стан одних і тих же макро- і мікрочинників, але дія їх відрізнялася інтенсивністю: жінки основної групи були набагато чутливіші до впливу соціальних стрес-чинників, ніж особистості груп порівняння і контролю (р?0,05). Серед негативних макросоціальних чинників, що мали негативний вплив на прооперованих жінок, провідним - відсутність відчуття перспективи життя (жінки основної групи - 77±4,2%, інтенсивність - 7,7±0,7 балів; пацієнтки групи порівняння - 72,9±4,5%, інтенсивність - 5,2±0,3 балів; жінки контрольної групи - 6,7±2,5%, інтенсивність - 2,4±0,3 балів). З мікросоціальних чинників на стан здоров'я пацієнток максимально виражений негативний вплив мали: - особистості захворювання (операція гістер- або міомектомії) - основна група - 91,4±2,8%, інтенсивність - 8,3±0,4 балів; порівняльна група - 80±3,0%, інтенсивність - 5,7 ±0,3 балів; контрольна група - 26,7±4,4%, інтенсивність - 2,9±0,1 балів); - сімейні конфлікти (основна група - 87±34%, інтенсивність - 7,8 ±0,3 балів; порівняльна група - 76,7 ±4,2%, інтенсивність - 5,3±0,4 балів; контрольна група - 3,3±1,8%, інтенсивність - 1,5±0,2 балів); - погіршення матеріально-побутових умов, матеріальна скрута (основна група - 78,6±4,1%, інтенсивність - 6,1±0,3 балів; порівняльна група - 70±4,6%, інтенсивність - 5,5±0,5 балів; контрольна група - 16,7±5,0%, інтенсивність - 3,2±0,3 балів); - порушення сексуальних стосунків (основна група - 70±4,6%, інтенсивність - 5,7±0,3 балів; група порівняння - 59,5±4,9%, інтенсивність - 4,5±0,3 балів; контрольна група - 6,7±2,5%, інтенсивність - 4,2±0,3 балів).

Вивчення динаміки індивідуально-психологічних властивостей жінок до і після операції дозволило встановити, що стрижневою характеристикою, що здійснювала вплив на дані показники, виявився не об'єм оперативного втручання (гістер- або міомектомія), а стан їх подружніх стосунків. У жінок з ППС (основної і порівняльної груп) кількість показників (по методиці Міні-мульт) в діапазоні вище 60 Т балів у 2-5 разів перевищувало число показників в діапазоні нижче 40 Т по 1-ій, 2-ій і 7-ій шкалах, що відображало наявність підвищеного рівня тривоги у більшості хворих: неминучі труднощі післяопераційного періоду, особливо на фоні ППС, породжували занепокоєння відносно стану здоров'я і сприяли активізації іпохондричних проявів. Крім того, у жінок основної групи було засвідчено наявність депресивних тенденцій (достовірне підвищення показників по 2-ій і зниження за 9-ою шкалою), не дивлячись на безперечне поліпшення соматичного і гінекологічного статусу прооперованих жінок. Усереднений психологічний профіль пацієнток з ППС, що перенесли гістеректомію (основна група) і міомектомію (група порівняння) мав схожу конфігурацію.

Вивчення індивідуально-психологічних особливостей жінок контрольної групи після операції показав переважання у них гармонійного профілю: показники практично не перевищували 60 Т-балів, незначний акцент відмічався по 9-ій і 0-ій шкалах, проте результати не виходили за межі норми. Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що наявність гармонійних подружніх стосунків сприяла успішнішому і швидшому одужанню, подоланню кризових моментів, а також відновленню порушених функцій. Пацієнтки даної групи відрізнялися більш урівноваженим характером, були активні, енергійні, легко встановлювали контакти з оточуючими.

Через 3 місяці після оперативного втручання на внутрішніх статевих органах у жінок у більшості з них був виявлений постгістеректомічний синдром (ПГС), клінічну картину якого формували два провідних симптомокомплекси - вегетативний і психоемоційний. Вегетативний симптомокомплекс був характерний для 68,3±4,7% жінок, що перенесли гістеректомію, 13,3±3,4% жінок, що перенесли органозберігаючу операцію і 41,3±4,9% пацієнток контрольної групи. Поширеність і вираженість виявлених в обстежених психоемоційних порушень, обумовлених ПГС, не мали чіткого взаємозв'язку з об'ємом оперативного втручання, оскільки вони мали місце у всіх жінок основної (з ППС, що перенесли гістеректомію) і порівняльної (з ППС, що перенесли міомектомію) груп, але відсутні у пацієнток з гармонійним типом шлюбу, незалежно від об'єму перенесеного ними оперативного втручання.

Серед клінічних проявів порушень сексуальної функції у жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, через 3 місяці після операції було виділено три групи симптомів: а) які розвиваються внаслідок самого оперативного втручання (зниження генітальних реакцій, диспареунія - у 68,3±4,7% жінок основної групи, 46,7±5,0% пацієнток групи порівняння і 11,3±3,2% - контрольної групи); б) пов'язаних з наявністю абсолютного типу ППС, що мав місце до оперативного лікування (відносна гіполібідемія - у 37,5±4,8% жінок основної і 53,3±5,0% - порівняльної груп); в) обумовлених комплексною дією несприятливих чинників наявності первинного ППС і появи вторинних сексуальних розладів (відсутність психосексуальної задоволеності, зниження статевої активності, оргазмічна дисфункція - у всіх пацієнток основної і порівняльної груп).

У чоловіків пацієнток основної і порівняльної груп в післяопераційному періоді виявлені сексуальні порушення, обумовлені як первинним - абсолютним - типом ППС, так і появою вторинної сексуальної дисфункції у дружини, що розвинулася після операції (що мало місце в ПП з діагностованим до операції відносним типом ППС). Для чоловіків жінок основної і порівняльної груп виявилося характерним наявність відносної втрати статевого потягу до дружини (37,5±4,8% і 53,3±5,0%, відповідно), а також відсутність психосексуального задоволення (у всіх чоловіків пацієнток основної і порівняльної груп). Аналізуючи сексуальні порушення в чоловіків пацієнток, слід зазначити, що кількість чоловіків, в яких був відсутній сексуальний інтерес до дружини, в до- і післяопераційному періоді залишалася незмінною, відповідною кількості ПП з абсолютним типом ППС (первинним дезадаптивним типом шлюбу). Серед чоловіків основної і порівняльної груп незмінним також виявилося число страждаючих на еректильну дисфункцію і порушеннями еякуляції (у чоловіків пацієнток контрольної групи наявність даних розладів в післяопераційному періоді не встановлена). В той же час, наявність психосексуального незадоволення, яке до операції відзначав виключно чоловік пацієнток з первинним ППС, в післяопераційному періоді діагностовано у всіх чоловіків основної і порівняльної груп.

Вивчення стану сексуального здоров'я подружжя основної і порівняльної груп за його інтегральними критеріями дозволив встановити істотні відмінності в клінічних проявах і механізмах виникнення сексуальних порушень, пов'язаних не з об'ємом оперативного втручання, а з часом виникнення. Так, для частини контингенту - 106 ПП (з абсолютним типом ППС, діагностованим до операції), серед яких 90 пацієнток перенесли гістеректомію і 16, - міомектомію, була характерною наявність сексуальних розладів і до операції (у всіх відмічалося психосексуальне незадоволення і втрата сексуального інтересу до чоловіка) (перша підгрупа). В той же час, 164 ПП (з відносним типом ППС, діагностованим до операції), серед яких 150 жінок перенесли гістеректомію і 14 - міомектомію, чітко вказували на зв'язок між виникненням сексуальних порушень і оперативного втручання, обґрунтовуючи розвиток розладу сексуального здоров'я фізіологічними змінами, обумовленими операцією (друга підгрупа).

У 60,7±4,9% подружжя основної групи встановлена наявність сексуальної дезадаптації внаслідок вторинної сексуальної дисфункції у дружини, обумовленої перенесеним оперативним втручанням. В останніх ПП встановлена первинна сексуальна дезадаптація, що проявлялася декількома клінічними формами, різними по механізму формування і вираженості клінічних проявів. Дані форми сексуальної дезадаптації мали первинний характер, спостерігалися в ПП до проведення операції у дружини та стали чинником, який погіршує її перебіг.