Медико-психологічні реабілітація жінок, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружжя, в якому дружина перенесла операцію на внутрішніх геніталіях, дозволив виявити у них різні варіанти і форми сексуальної дисфункції і сексуальної дезадаптації і систематизувати їх таким чином.

І. Сексуальна дезадаптація внаслідок вторинної сексуальної дисфункції у дружини, обумовлена перенесеною операцією на внутрішніх геніталіях (60,7±4,9% ПП з відносним ППС, в яких 62,5±4,8% жінок перенесли гістеректомію і 46,7±5,0% - міомектомію).

ІІ. Первинна сексуальна дезадаптація, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (39,3±4,9 % ПП з абсолютним ППС, в яких 37,5±4,8% жінок перенесли гістеректомію і 53,3±5,0 - міомектомію).

1. Комунікативна форма (57,5±4,9% ПП з абсолютним ППС, в яких 18,8±3,9% жінок перенесли гістеректомію і 46,7±5,0% - міомектомію).

2. Статеворольова форма (18,9±3,9% ПП з абсолютним ППС, в них 8,3±2,8% жінок, що перенесли гістеректомію).

3. Соціокультурна форма (17,9±3,8% ПП з абсолютним ППС, в них 7,9±2,7% жінок, що перенесли гістеректомію).

4. Сексуальний фобічний невроз (5,7±2,3% ПП з абсолютним ППС, в них 2,5±1,6% жінок, що перенесли гістеректомію).

Вищевикладене дозволяє зробити висновок про значиміший вплив стану подружніх стосунків в порівнянні з об'ємом оперативного втручання на загальний стан фізичного і сексуального здоров'я жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях.

Результати дослідження психічного стану жінок, що перенесли операцію на внутрішніх геніталіях, і їх чоловіків переконливо свідчили, що у прооперованих жінок з ППС, мали місце більш виражені порушення психічного стану у вигляді розладів депресивного і тривожно-депресивного спектру в порівнянні з жінками з ППС, що перенесли органозберігаючу операцію.

При скринінговому обстеженні у всіх жінок основної і порівняльної груп виявлена висока вірогідність наявності невротичного розладу, згодом підтверджена як на суб'єктивному (за допомогою шкали BDI - 31,69±0,59 балів у жінок основної в порівнянні з 19,7±0,15 балами у жінок порівняльної і 13,72±0,35 балів у пацієнток контрольної груп), так і об'єктивному (за допомогою шкали HAM-D₂₁) рівнях: дані по обох шкалах підтвердили наявність важкої депресивної симптоматики у хворих основної групи.

Аналіз результатів, отриманих за шкаллю Гамільтона, виявив, що у жінок з ППС, що перенесли гістеректомію, значення 10 з 18 пунктів HAM-D₂₁ - працездатність (31%), відношення до захворювання (33%), загальносоматичні порушення (47%), соматична тривога (51%), психічна тривога (52%), безсоння (64,4%), пригнічений настрій (69%), відчуття провини (76%), суїциїдальні тенденції (80%), іпохондрія (85%) - статистично достовірно перевищували аналогічні показники у жінок, що перенесли органозберігаючу операцію (р?0,05).

У жінок з ППС, що перенесли гістеректомію, виділено чотири кластери депресивних порушень: загальмованість (пригнічений настрій і працездатність, загальмованість мислення), порушення мислення (відчуття провини, суїциїдальні тенденції, збудження), порушення сну (труднощі засипання, безсоння, раннє пробудження) і тривога, а також порушення в соматичній сфері (психічна і соматична тривога, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, загальносоматичні порушення, іпохондрія).

Крім того, встановлений кореляційний зв'язок між симптомами пригніченого настрою, соматичної тривоги (r = 0,5-0,7) і безсоння (r = 0,74) з об'ємом перенесеної операції. Саме гістеректомія, за переконанням жінок, ставала перешкодою до реалізації позитивної життєвої програми і сприймалася пацієнтками як екзистенціальна катастрофа.

У всіх жінок основної групи були виявлені ті або інші невротичні, афективні або розлади особистості: іпохондричний розлад F45.2 (33,1±4,75% жінок основної і 13,3±3,4% - порівняльної груп), змішана тривожна і депресивна реакція F43.22 (13,2±3,4% пацієнток основної і 16,7±3,7% - порівняльної груп), дистимія F34.1 (12,8±3,3% жінок, що перенесли гістеректомію), демонстративний розлад особистості F60.4 (11,1±3,1% жінок основної і 3,3±1,8% - порівняльної груп), неврастенія F48.0 (10,8±3,1% пацієнток основної і 6,7±2,5% - порівняльної груп), пролонгована депресивна реакція F43.21 (8,9±2,8% жінок, що перенесли гістеректомію), легкий депресивний епізод F32.0 (8,1±2,7% пацієнток основної і 6,7±2,5% - порівняльної груп), коїтофобія F40.2 (2,5±1,6% жінок, що перенесли гістеректомію). В чоловіків жінок, що перенесли гістеректомію, як реакція особистості на захворювання дружини в 44,2±5,0% випадків був діагностований легкий депресивний епізод.

У жінок контрольної групи (з гармонійним типом подружніх стосунків), не дивлячись на перенесене оперативне втручання (у 70,0±4,6% випадків - гістеректомію), через 3 місяці після операції порушень психічного стану не виявлено.

В цілому результати вивчення психічного стану обстежених дали підставу вважати, що радикальне оперативне втручання на внутрішніх геніталіях у жінок у поєднанні з ППС сприяє формуванню невротичних і афективних розладів, в основному депресивного і тривожно-депресивного спектру з більш вираженою симптоматикою, ніж у жінок, що перенесли органозберігаючу операцію.

В результаті вивчення особливостей особистості і міжособистісної взаємодії в подружніх парах, дружини в яких перенесли операції на внутрішніх геніталіях, встановлено існування відмінностей у вищезазначених характеристиках у партнерів, в залежності не стільки від факту або об'єму оперативного втручання, скільки від стану їх подружніх стосунків.

Проведений порівняльний аналіз даних, отриманих при вивченні акцентуації характеру у чоловіків і жінок основної групи, показав, що у чоловіків достовірно частіше, ніж у жінок, зустрічалися педантичний і збудливий типи акцентуації (p<0,01) і дещо частіше застрягаючий тип (відмінності статистично недостовірні, p>0,05). У жінок частіше відмічався тривожний, демонстративний, емотивний типи акцентуації (відмінності достовірні, p<0,01) і дещо частіше, ніж у чоловіків, дистимічний і афективно-екзальтований типи (p>0,01). При цьому серед обстежених основної групи не було осіб без достовірно вираженої акцентуації характеру, тоді як в контрольній групі в половини чоловіків і значної частини жінок достовірно виражена акцентуація характеру не визначалася.

Порівняльне вивчення психологічних особливостей осіб основної групи залежно від типу ППС - абсолютного (106 ПП, 1-а підгрупа) або відносного (164 ПП, 2-а підгрупа), виявило ряд патогномонічних особливостей, характерних для подружжя 1-ої підгрупи. Так, для подружжя 1-ої підгрупи основної групи (з абсолютним типом ППС, ускладненим операцією у дружини), було виявлено переважну кількість акцентуйованих осіб в порівнянні з особами 2-ої підгрупи (з відносним типом ППС, ускладненим операцією у дружини): у 1-ій підгрупі серед жінок акцентуйованих за демонстративним типом виявилися 56,6±5,0%, у 2-ій підгрупі - 3,7±1,9%; тривожному - 31,1±4,6%, в 2-ій підгрупі - 23,8±4,3% і емотивному типах - 31,1±4,6%, в 2-ій підгрупі - 11,6±3,2% (рис. 8); серед чоловіків 1-ої підгрупи 83,0±3,8% мали акцентуацію за шкалою педантичності (у 2-ой підгрупі - 14,6±3,5%), а 58,5±4,9% - за шкалою збудливості (у 2-ій підгрупі - 5,5±2,3%) .

При визначенні значимих стосунків було виявлено, що для всіх пацієнток найбільш значущими виявилися поняття «здоров'я» і «дитя»; у жінок з первинним ППС максимально конфліктним, негативним виявилося поняття «чоловік» (p<0,01).

У всіх ПП з ППС був визначений низький рівень соціально-психологічної адаптації (найбільш низький - у подружжів з первинним типом ППС): при невербальній оцінці своїх партнерів у подружжя переважали такі характеристики, як егоїстичність, черствість, дратівливість, неконструктивність.

Невідповідність спрямованості особистості у вигляді дисоціації ціннісних орієнтацій і домінуючих мотивацій мала місце у всіх обстежених з первинним типом ППС і сексуальною дезадаптацією, де орієнтація подружжя була переважно направлена на матеріальні і гедонічні цінності і переважала егоїстична спрямованість особистості, тоді як контрольна група продемонструвала збіг ціннісних установок, що, як відомо, є умовою гармонійності сім'ї.

При вивченні стану сімейної взаємодії - інтеграційного показника, стан якого визначається комплексом параметрів, властивих конкретній ПП, а порушення як одного, так і декількох із них, стає основою для розвитку порушення сімейної взаємодії (ПСВ), що значно знижує реабілітаційний потенціал сім'ї пацієнтки і якість життя в цілому, встановлене наступне.

Основними складовими сімейної взаємодії в родинах, в яких дружина перенесла оперативне втручання на внутрішніх статевих органах, є: біологічна - стан соматичного, гінекологічного, сексуального і психічного здоров'я жінок і їх чоловіків; психологічна - рівень особистісного прийняття і реагування подружжя на зміни, пов'язані з операцією, прояв їх індивідуально-типологічних особливостей в життєвій ситуації, що змінилася; соціально-психологічна - партнерство і адаптивність міжособистісних подружніх стосунків; соціальна - конгруентність загальної, сімейної, сексуальної культури взаємодії подружжя, їх системі цінностей, пріоритетів і способів соціалізації.

Таким чином, на підставі вивчення стану складових сімейної взаємодії виділені наступні варіанти і форми його порушення в сім'ях жінок, що перенесли хірургічну операцію на внутрішніх геніталіях.

І. Вторинний варіант ПСВ, обумовлений негативними наслідками перенесеного дружиною оперативного втручання на внутрішніх статевих органах (60,7±4,9%).

Причиною розвитку даного варіанту ПСВ виступала вторинна сексуальна дезадаптація, що розвинулася після перенесеної жінками операції на геніталіях, посилена порушенням їх психічного і соматичного стану після операції, і невміння і небажання їх чоловіків надати їм необхідну психологічну підтримку внаслідок наявності в сім'ї відносного типу ППС.

ІІ. Первинний варіант ПСВ, посилений наслідками перенесеного дружиною оперативного втручання на внутрішніх статевих органах (39,3±4,9%).

1. Соціально-психологічна форма ПСВ, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (22,6±4,2%).

У основі даної форми первинного ПСВ лежали абсолютне ППС і первинна комунікативна сексуальна дезадаптація (соціально-психологічний і сексуальний її типи). У патогенезі даного варіанту ПСВ роль основного причинного чинника грало абсолютне ППС, діагностоване ще в передопераційному періоді, що характеризувалося відсутністю, перш за все, сімейної ідентичності, емоційної аттракції подружжя, їх взаємовідданості, турботи і підтримки один одного, нездатності до подолання розбіжностей в різних сферах функціонування сім'ї і до зміни правил сімейного функціонування, ненадійністю і відсутністю відчуття психологічної безпеки в шлюбі. Дане ППС, що мало місце до операції у дружини, підкріплене первинною комунікативною сексуальною дезадаптацією і патологією сексуальної і міжособистісної комунікації подружжя, посилилося після проведення оперативного втручання.

2. Психологічна форма ПСВ, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (7,4±2,6%).

У основі даної форми первинного ПСВ були абсолютне ППС і первинна статеворольова сексуальна дезадаптація, спровокована дискордантністю статеворольової поведінки подружжя і посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини.

3. Соціальна форма ПСВ, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (7,0±2,6%).

У основі даної форми первинних ПСВ лежали абсолютне ППС і первинна соціокультурна сексуальна дезадаптація, спровокована інконгруентністю загальної і сексуальної культури, а також інноваційним конфліктом подружжя. Оперативне втручання на внутрішніх геніталіях, перенесене жінками, явилося посилюючим дані порушення чинником.

4. Біологічна форма ПСВ, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (2,2±1,5%).

Основою даної форми первинного ПСВ був сексуальний фобічний невроз (коїтофобія), обумовлений поразкою соціального (внаслідок невротичного типу сексуальної культури) і психологічного (із-за переважання тривожно-сумнівних рис характеру, легкості утворення нав'язливостей - страхів, уявлень, думок, схильності до самоаналізу, боязливості) компонентів сексуального здоров'я жінок, спровокований оперативним втручанням і посилений абсолютним типом ППС, що був до операції.

Дана систематика варіантів і форм ПСВ, а також ідентифікація чинників, що спричиняли, привертали, провокували та погіршували перебіг ПСВ, а також розуміння причинно-наслідкових зв'язків між ними лягли в основу розробки диференційованих медико-реабілітаційних заходів для даного контингенту пацієнток і їх подружніх партнерів.

Таким чином, на підставі сформульованих нами принципів медико-психологічної реабілітації в гінекологічній практиці, а саме: системності, комплексності, диференційованості, послідовності, етапності, індивідуалізації, достатній тривалості і спадкоємності, відповідно до трикомпонентної структури міжособистісної взаємодії, що визначає послідовність реабілітаційної дії: інформаційного (когнітивного), емоційного (афективного), поведінкового (конативного), адресованого до трьох підсистем особистості - інтраіндивідної, інтеріндивідної і метаіндивідної, з урахуванням отриманих результатів, що дозволили визначити мішені і зміст медико-психологічного впливу, нами розроблена і впроваджена в клінічну гінекологічну практику система медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах.

Медико-психологічні заходи реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, повинні починатися на передопераційному етапі; їх суть полягає в тому, аби за допомогою прийомів раціональної психотерапії, міліотерапии і елементів сімейної терапії нівелювати передопераційний стресовий стан пацієнток, понизити тривогу і сформувати комплайєнс для подальшої психокорекції.

Наступний етап медико-психологічної реабілітації - ранній післяопераційний; він полягає в тому, що після переводу з реанімаційного відділення, не пізніше п'ятого дня після операції, за допомогою прийомів класичної сугестії і саморегуляції (аутогенного тренування і вольової регуляції дихання), у жінок зменшуються хворобливі післяопераційні прояви і створюється стан психологічного комфорту, що є профілактикою розвитку надалі тривожно-депресивних проявів, пов'язаних з перенесеною операцією.

На третьому етапі медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, - відстроченому післяопераційному, - в період перебування пацієнтки в стаціонарі, проводяться психокорекційні заходи під загальною назвою «Школа для пацієнток, що перенесли гістеректомію», що включають застосування групової, раціональної і особистісно-орієнтованої психотерапії.

Дані заходи проводяться для всіх жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, незалежно від стану їх подружніх стосунків.

Наступний, віддалений післяопераційний етап, що починається через 3 місяці після операції і який триває біля півроку, проводиться для жінок з ПСВ і ділиться на дві послідовно-паралельні стадії: психологічну і сімейну. Метою психологічної стадії даного етапу є нівелювання психопатологічної тривожно-депресивної симптоматики, що розвивається у жінок внаслідок перенесеної радикальної операції і порушених сімейних стосунків, що досягається застосуванням групової і когнітивно-поведінкової психотерапії. Сімейна стадія віддаленого післяопераційного етапу медико-психологічної реабілітації полягає в проведенні психокорекції з пацієнткою і її чоловіком з метою відновлення оптимального рівня сімейної взаємодії. Арсенал психотерапевтичного впливу на даній стадії вибирається диференційовано, залежно від варіанту і форми порушення сімейної взаємодії, проте у всіх випадках використовується раціональна, реконструктивно-особистісна і сімейна психотерапія, а також різноманітні тренінги: комунікативний, рольовий психосексуальний, сексуально-еротичний і т. д.

Останній, завершальний (катамнестичний) етап системи медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах, проводиться через рік після операції з метою інтегральної оцінки ефективності заходів, що проводяться.

Для визначення ефективності розроблених реабілітаційних заходів проводили інтегральну оцінку якості життя пацієнток, аналізуючи його показники за наступними параметрами: фізична активність; психічний стан; соціальне функціонування; рольове функціонування; сексуальне функціонування; загальне суб'єктивне сприйняття стану свого здоров'я. Дослідження проводили в передопераційному періоді; через 5 днів після операції; через 3 місяці, через 6 місяців і через 12 місяців після оперативного втручання. Результати дослідження представлені на рис. 17 - 22.

Висновки

1. У дисертаційній роботі приведено теоретичне обґрунтування і практичне вирішення проблеми медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах. Проблема вирішена на основі системного міждисциплінарного підходу до вивчення психічного стану, сексуального здоров'я і сімейної взаємодії у жінок в до- і післяопераційному періодах. Розроблена методологічно обґрунтована та методично пропрацьована система медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, диференційована в залежності від об'єму перенесеної операції і стану сімейної взаємодії.

2. Встановлено, що актуальний психологічний стан жінок в перед- і ранньому післяопераційних періодах характеризується наявністю синдрому психоемоційної напруги з різним клінічним наповненням залежно від стану їх подружніх стосунків.

2.1. У передопераційному періоді у всіх жінок переважають астенічний симптомокомплекс і високий рівень тривоги, більш виражені у пацієнток з абсолютним типом порушення подружніх стосунків (р<0,05).

2.2. У ранньому післяопераційному періоді у жінок з порушенням подружніх стосунків і їх чоловіків переважають високий рівень психосоціального стресу, низька стрессотійкість, висока соціальна фрустрованість, що супроводжується високим рівнем тривожності, депресивного реагування (р<0,01), а також відсутністю відчуття перспективи життя (у жінок) (р<0,025). Для подружжя з гармонійними стосунками характерні низькі показники психосоціального стресу і соціальної фрустрованості, висока стрессостійкість і середні показники значення рівня тривожності (р<0,05).

3. Встановлено, що сексуальні порушення мають місце практично у всіх жінок як в до-, так і післяопераційному періоді, проте їх клінічний зміст і ступінь вираженості залежить від стану подружніх стосунків.

3.1. До операції у всіх жінок, незалежно від стану їх подружніх стосунків, виявляються зниження статевої активності (53,0±5,0% жінок з порушенням подружніх стосунків і 23,8±4,3% пацієнток з гармонійним типом шлюбу), любрикації (відповідно, 51,5±5,0% і 36,3±4,8%), хронічний тазовий больовий синдром (відповідно, 51,1±5,0% і 41,3±4,9%), гіполібідемія (відповідно, 67,4±4,7% і 13,8±3,4%). У жінок з порушенням подружніх стосунків, окрім цього, мають місце оргазмічна дисфункція (96,7±1,8%) і психосексуальне незадоволення 39,3±4,9%, виявлене також і у їх шлюбних партнерів.

3.2. У післяопераційному періоді практично у всіх пацієнток встановлена наявність вегетативної складової постгістероектомічного синдрому; психоемоційна його складова властива жінкам з порушенням подружніх стосунків і відсутня у пацієнток, що знаходяться в гармонійному шлюбі (р<0,01).

3.3. Серед клінічних проявів порушень сексуальної функції у жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, в післяопераційному періоді виділено три групи симптомів: а) що розвиваються внаслідок самого оперативного втручання (зниження генітальних реакцій, диспареунія - у 68,3±4,7% жінок основної групи, 46,7±5,0% пацієнток групи порівняння і 11,3±3,2% - контрольної групи); б) пов'язані з наявністю абсолютного типа порушення подружніх стосунків, що мало місце до оперативного лікування (відносна гіполібідемія - у 37,5±4,8% жінок основної і 53,3±5,0% - порівняльної груп); в) обумовлені комплексною дією несприятливих чинників наявності первинного порушення подружніх стосунків і появи вторинних сексуальних розладів (відсутність психосексуального задоволення, зниження статевої активності, оргазмічна дисфункція - у всіх пацієнток основної і порівняльної груп).

4. В подружніх пар, в яких дружина перенесла оперативне втручання на внутрішніх статевих органах, розвиваються наступні варіанти і форми сексуальної дезадаптації. І. Сексуальна дезадаптація внаслідок вторинної сексуальної дисфункції у дружини, обумовлена перенесеною операцією на внутрішніх геніталіях (60,7±4,9% ПП з відносним ППС, серед яких 62,5±4,8% жінок перенесли гістеректомію і 46,7±5,0% - міомектомію). ІІ. Первинна сексуальна дезадаптація, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (39,3±4,9 % ПП з абсолютним ППС, серед яких 37,5±4,8% жінок перенесли гістеректомію і 53,3±5,0 - міомектомію). 1. Комунікативна форма (57,5±4,9% ПП з абсолютним ППС, з них 18,8±3,9% жінок перенесли гістеректомію і 46,7±5,0% - міомектомію). 2. Статеворольова форма (18,9±3,9% ПП з абсолютним ППС, 8,3±2,8% жінок, що перенесли гістеректомію). 3. Соціокультурна форма (17,9±3,8% ПП з абсолютним ППС, 7,9±2,7% жінок, що перенесли гістеректомію). 4. Сексуальний фобічний невроз (5,7±2,3% ПП з абсолютним ППС, 2,5±1,6% жінок, що перенесли гістеректомію).

5. Доведено, що психічний стан жінок після перенесеного оперативного втручання на внутрішніх геніталіях, залежить від стану їх подружніх стосунків і об'єму операції.

5.1. У всіх жінок з порушенням подружніх стосунків, що перенесли операцію на внутрішніх геніталіях, в післяопераційному періоді мають місце психічні розлади депресивного і тривожно-депресивного спектру: іпохондричний розлад F45.2, змішана тривожна і депресивна реакція F43.22, дистимія F34.1, демонстративний розлад особистості F60.4, неврастенія F48.0, пролонгована депресивна реакція F43.21, легкий депресивний епізод F32.0, коїтофобія F40.2.

5.2. Встановлений взаємозв'язок між вираженістю психічних порушень у жінок, що перенесли операцію на внутрішніх геніталіях, і її об'ємом: вищі значення по 10 з 18 пунктам шкали HAM-D₂₁ у жінок, що перенесли гістеректомію, в порівнянні з пацієнтками, що перенесли міомектомію, а також кореляційний зв'язок між симптомами пригніченого настрою, соматичної тривоги (r = 0,5-0,7), безсоння (r = 0,74) і об'єму перенесеної операції. У жінок з порушенням подружніх стосунків, що перенесли гістеректомію, на підставі кластерного аналізу пунктів HAM-D₂₁ виділено чотири кластери депресивних порушень: загальмованість, порушення мислення, порушення сну, а також тривога і порушення в соматичній сфері (р<0,05).

У жінок, що знаходяться в гармонійному шлюбі, через 3 місяці після операції порушень психічного стану не виявлено.

6. У жінок з порушенням подружніх стосунків незалежно від об'єму оперативного втручання усереднений психологічний профіль особистості має схожу конфігурацію: підвищення показників по шкалах іпохондрії, депресії і психастенії, не дивлячись на позитивний результат операції і поліпшення соматичного і гінекологічного стану (p<0,02). Усереднений психологічний профіль особистості жінок з гармонійним типом шлюбу після операції є гармонійним, із значеннями в межах норми.

Серед подружжя з порушенням стосунків у жінок переважає тривожний, демонстративний, емотивний, типи акцентуації (p<0,01); серед їх чоловіків - педантичний і збудливий її типи (p<0,01). Серед подружжя контрольної групи в половини чоловіків і значної частини жінок не виявлено вираженої акцентуації характеру.

Для жінок з порушенням подружніх стосунків через 3 місяці після операції максимально дискомфортним і конфліктним є поняття «чоловік» (більш виражене негативне відношення має місце у пацієнток з первинним порушенням подружніх стосунків, p<0,01). Найбільш значимими поняттями для пацієнток в післяопераційному періоді є поняття «здоров'я» і «дитя».

У всіх подружніх пар основної і порівняльної груп має місце невідповідність спрямованості особистості у вигляді дисоціації ціннісних орієнтацій і домінуючих мотивацій, тоді як в контрольній групі встановлений збіг ціннісних установок (p<0,05).

7. На підставі вивчення стану соціально-психологічної, психологічної, соціальної і біологічної складових сімейної взаємодії, виділені наступні варіанти і форми його порушення в сім'ях жінок, що перенесли хірургічну операцію на внутрішніх геніталіях. І. Вторинний варіант порушення сімейної взаємодії, обумовлений негативними наслідками перенесеного дружиною оперативного втручання на внутрішніх статевих органах (60,7±4,9%). ІІ. Первинний варіант порушення сімейної взаємодії, посилений наслідками перенесеного дружиною оперативного втручання на внутрішніх статевих органах (39,3±4,9%). 1. Соціально-психологічна форма порушення сімейної взаємодії, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (22,6±4,2%). 2. Психологічна форма порушення сімейної взаємодії, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (7,4±2,6%). 3. Соціальна форма порушення сімейної взаємодії, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (7,0±2,6%). 4. Біологічна форма порушення сімейної взаємодії, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (2,2±1,5%).

8. Науково обґрунтована, розроблена і впроваджена система медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, побудована на принципах системності, комплексності, диференційованості, послідовності, етапності, індивідуалізації, достатній тривалості і спадкоємності, відповідно до трикомпонентної структури міжособистісної взаємодії, що визначає послідовність реабілітаційної дії: інформаційного (когнітивного), емоційного (афективного), поведінкового (конативного).

Система складається з п'яти етапів: передопераційного, раннього післяопераційного, відстроченого післяопераційного, віддаленого післяопераційного психологічного і сімейного, а також оцінки ефективності. Перші три етапи призначено для застосування до всіх жінок, що перенесли оперативне втручання на внутрішніх геніталіях, незалежно від стану їх подружніх стосунків. Останні етапи проводяться з пацієнтками з порушенням сімейної взаємодії і їх чоловіками, диференційовано залежно від її варіанту і форми. Впровадження запропонованої системи показало її 75%-у ефективність (дані статистично достовірні, p<0,025).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Свиридова В. В. Сексуальное здоровье женщин с хирургической менопаузой / В. В. Свиридова // Український вісник психоневрології. - 2003. - Т. 11, в. 4 (37). - С. 80 - 82.

2. Свиридова В. В. Современные представления о состоянии сексуальной функции женщин после хирургического вмешательства на половых органах / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. - 2004. - Т.10, № 4. - С.71 - 75.

3. Свиридова В. В. Состояние сексуального здоровья супругов после хирургического вмешательства на внутренних гениталиях женщин / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. - 2005. - Т.11, № 1. - С. 57 - 59.

4. Свиридова В. В. Роль неврологической патологии и личностных особенностей больных миомой матки в нарушении сексуального здоровья / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. - 2005. - Т. 11, № 2. - С. 52 - 56.

5. Свиридова В. В. Формирование первичной и вторичной оргазмической дисфункции у женщин / В. В. Свиридова //Медицинская психология. - 2006. - Т. 1, № 2. - С. 74 - 77.

6. Свиридова В. В. О коммуникативной форме сексуальной дезадаптации супружеской пары / В. В. Свиридова // Медицинская психология. - 2006. - Т. 1, № 3. - С. 67 - 69.

7. Свиридова В. В. Супружеская дезадаптация при сексуальном фобическом неврозе у женщин / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. - 2006. - Т. 12, № 4. - С. 18 - 19.

8. Свиридова В. В. Социокультурная форма дезадаптации супружеской пары у женщин с миомой матки / В. В. Свиридова // Медицинская психология. - 2007. - Т. 2, № 3. - С. 74 - 76.

9. Свиридова В. В. Астенический синдром у женщин с фибромиомой матки в предоперационном периоде / В. В. Свиридова // Медицинская психология. - 2008. - Т. 3, № 4. - С. 64 - 66.

10. Свиридова В. В. Нейроэндокринологические аспекты сексуальности женщин / В. В. Свиридова // Таврический журнал психиатрии. - 2008. - Т. 12, № 4 (45). - С. 73 - 77.

11. Свиридова В. В. Состояние сексуального здоровья женщин до и после различных гинекологических операций / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. - 2008. - Т. 14, № 4. - С. 60 - 63.

12. Свиридова В. В. Роль социальных факторов в сексуальной дезадаптации женщин с гинекологическими заболеваниями / В. В. Свиридова // Психічне здоров'я. - 2008. - № 3 (20) - 4 (21). - С. 15 - 19.

13. Свиридова В. В. Полоролевая форма первичной сексуальной дезадаптации супружеской пары при миоме матки / В. В. Свиридова // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. - 2008. - № 1 (13). - С. 102 - 103.

14. Свиридова В. В. Заместительная гормонотерапия после экстирпации или надвлагалищной ампутации матки / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. - 2008. - Т. 14, №1. - С. 99 - 101.

15. Свиридова В. В. Влияние комплексной реабилитации на качество жизни у больных после гистерэктомии с овариоэктомией / В. В. Свиридова // Медицинская психология. - 2008. - Т.3, №1. - С. 121 - 128.

16. Свірідова В. В. Сексуальні розлади, зумовлені гінекологічними захворюваннями / В. В. Свірідова // Сексологія: навч. посібник / В. В. Кришталь, Є. В. Кришталь, Т. В. Кришталь. - Харків : Фоліо, 2008. - С. 850

17. Свиридова В. В. Сексуальная дисфункция у женщин после оперативного лечения гинекологических заболеваний / В. В. Свиридова // Медицинская психология. - 2008. - Т. 3, № 3. - С. 79 - 82.

18. Свиридова В. В. Психическое состояние женщин, перенесших операции на внутренних половых органах / В. В. Свиридова // Український вісник психоневрології. - 2009. - Т. 17, в. 1 (58). - С. 56 - 60.

19. Свірідова В. В. Порівняльна характеристика психоемоційного стану жінок, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах / В. В. Свірідова // Медицинская психология. - 2009. - Т.4, № 1. - С. 82 - 88.

20. Свиридова В. В. Индивидуально-психологические особенности женщин с супружеской дезадаптацией, перенесших хирургическое вмешательство на внутренних гениталиях / В. В. Свиридова // Таврический журнал психиатрии. - 2009. - Т. 13, № 1 (46). - С. 118 - 122.

21. Свиридова В. В. Особенности личности и межличностного взаимодействия супругов, в семьях которых жены перенесли оперативные вмешательства на внутренних половых органах / В. В. Свиридова // Український медичний альманах. - 2009. - № 2. - С. 151 - 156.

22. Свиридова В. В. Медико-психологическая составляющая в комплексной системе реабилитации женщин, перенесших оперативные вмешательства на внутренних половых органах / В. В. Свиридова // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2009. - № 2. - С. 22 - 30.

23. Свиридова В. В. Клинические варианты и формы супружеской дезадаптации при оперативных вмешательствах на внутренних гениталиях у женщин / В. В. Свиридова // Medicine science and education (Scientific and informational journal of Yerevan Medical university after M. Heratsi). - 2009. - April, № 1. - С. 132 - 134.

24. Свиридова В. В. Индивидуально-психологические особенности супругов как предиктор развития дезадаптации супружеской пары после гистерэктомии с овариоэктомией у жены / В. В. Свиридова // Фундаментальна та клінічна ендокринологія: проблеми, здобутки, перспективи (Восьмі Данілевські читання). Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю (Харків, 26 - 27.02.2009). - Харків, 2009. - С. 105 - 106.

Размещено на Allbest.ru