Особливості соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку у колективі художньої самодіяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ У КОЛЕКТИВІ ХУДОЖНЬОЇ САМОДІЯЛЬНОСТІ

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Карапетрова Олена Володимирівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Бердянському державному педагогічному університеті

Науковий керівник: Кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Завгородня Олена Василівна, Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, лабораторія методології та теорії психології, старший науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, член - кореспондент НАПН України Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, лабораторія психології особистості ім. П.Р. Чамати, завідувач

кандидат психологічних наук, доцент Сингаївська Ірина Валентинівна, Університет економіки та права “КРОК”, м. Київ, Центр міжнародних освітніх проектів, директор

Захист відбудеться 29 вересня 2010 р. об 11. годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01. в Інституті психології імені Г.С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України.

Автореферат розіслано “27” “ серпня” 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Л. Зливков.

АНОТАЦІЇ

Карапетрова О.В. Особливості соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку у колективі художньої самодіяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, Київ, 2010.

У дисертації теоретично обґрунтовано та емпірично досліджено особливості соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку у колективі художньої самодіяльності. Розроблено модель соціально-психологічної адаптації дітей у колективі художньої самодіяльності. Згідно з моделлю на успішність соціально-психологічної адаптації дітей у колективі художньої самодіяльності впливають зовнішні і внутрішні чинники: прагнення дитини до соціально значущої діяльності, особливості її “Я - образу”, здібності та схильності дитини до відповідного виду діяльності, особливості взаємин керівника й дитини.

Виокремлено і досліджено, важливі з огляду на молодший шкільний вік, чинники соціально-психологічної адаптації дитини,“Я - образ”, а також особливості ставлення педагога-творчого керівника до учасників колективу. Визначено критерії та показники оцінки рівня соціально-психологічної адаптації; показано залежність рівня адаптації від емоційно-ціннісних характеристик “Я - образу”, особливостей ставлення керівника до дітей.

З урахуванням результатів емпіричного дослідження розроблено розвивально-корекційну програму з підвищення рівня соціально-психологічної адаптації дітей у колективі художньої самодіяльності. Зростання показників соціально-психологічної адаптації дітей у колективі художньої самодіяльності в результаті впровадження програми засвідчило її доцільність та ефективність.

Ключові слова: соціально-психологічна адаптація, “Я - образ”, молодший шкільний вік, колектив художньої самодіяльності, педагог - творчий керівник

Карапетрова О.В. Особенности социально-психологической адаптации детей младшего школьного возраста в коллективе художественной самодеятельности - Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология; психология социальной работы. Институт психологии им. Г.С. Костюка НАПН Украины, Киев, 2010.

В диссертации исследуются особенности социально-психологической адаптации детей младшего школьного возраста в коллективе художественной самодеятельности. На основе теоретического анализа имеющихся в психологической науке положений о социально-психологической адаптации, особенностях развития детей младшего школьного возраста и особенностях работы коллективов художественной самодеятельности создана модель социально-психологической адаптации детей в коллективе художественной самодеятельности. Процесс адаптации обусловлен сменой социально-психологического пространства ребенка, а результативность процесса зависит от внешних и внутренних факторов и приводит к достаточной или недостаточной адаптации. В случае недостаточной социально-психологичной адаптации потребности ребенка в самореализации и компенсации фрустрируются, следовательно, существует высокий риск ухода ребенка из коллектива. В случае достаточной социально-психологичной адаптации потребности ребенка удовлетворяются, создаются условия для последующей индивидуализации и самовыражения ребенка в коллективе.

В процессе исследования обозначены критерии и показатели определения уровня адаптации у детей-участников коллектива.

На основе результатов эмпирического исследования выделены и охарактеризованы пять уровней адаптации детей младшего школьного возраста в коллективе художественной самодеятельности: высокий, выше среднего, средний, ниже среднего и низкий. Эмпирически показана связь социально-психологической адаптации с особенностями развития “Я - образа” ребенка, а также с особенностями отношения педагога-творческого руководителя к детям. С учетом результатов эмпирического исследования разработана и апробирована развивающе-корекционная программа, способствующая повышению уровня социально-психологической адаптации детей в коллективе художественной самодеятельности.

Реализация программы состоит из двух этапов: 1) информационно-консультативная работа с преподавателями; 2) развивающе - коррекционная работа руководителя с детьми-участниками коллектива. Особое внимание в процессе программы уделялось развитию позитивного “Я - образа ” детей-участников коллектива, а также, в связи с особенностями деятельности их произвольному вниманию, развитию коммуникативных и креативных способностей.

Рост показателей социально-психологической адаптации детей в коллективе в результате апробации программы показал её целесообразность и эффективность.

Ключевые слова: социально-психологическая адаптация, коллектив художественной самодеятельности, “Я - образ”, младший школьный возраст, педагог-творческий руководитель.

Karapetrova O.V. Peculiarities of junior pupils' social and psychological adaptation in the group of amateur performances. Manuscript.

The dissertation for receiving a scientific degree of the Candidate of Psychological Sciences on a Speciality 19.00.05 - social psychology; psychology of social work. G.S.Kostyuk Institute of Psychology at the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2010.

Peculiarities of junior pupils' social and psychological adaptation in the group of amateur performances are considered in the research work. There have been studied connections of social and pedagogical adaptation with peculiarities of the development of child's “I-image” and also with peculiarities of a teacher-creative leader's attitude to children. As the result of theoretical analysis the model of social and psychological adaptation of children in the group of amateur performances has been created. According to the model, social and psychological adaptation of junior pupils in the group of amateur performances are the process and the result; the process is conditioned by changing of social and psychological space of child; the result of the process depends on inner and outer factors and brings to sufficient and insufficient adaptation.

According to the results of empirical research the complex program, which favours the improving of the level of pupils' social and psychological adaptation in the group of amateur performances has been worked out. The program has been aprobated by means of using it in the work of groups of amateur performances in the Center of children's creative work in Berdyansk, Zaporiz'ka region, in the center of children's creative work of Volodarsky district of Donets'ka region, in Zaporiz'ka region.

The growth of indexes of pupil's social and psychological adaptation in the group in the result of approbation of the program has shown its purposefulness and efficiency.

Key words: social and psychological adaptation, a group of amateur performances, “I-image” of child, a teacher-creative leader, complex program.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

соціальний психологічний адаптація дитина

В умовах постійних змін, які відбуваються в сучасному суспільстві, питання соціально-психологічної адаптації посідає вагоме місце. Хоча проблема адаптації не є новою, однак за умов постійного зростання ритму й темпу життя, що спричиняє підвищення вимог до людини як члена суспільства загалом і як творчої активної особистості зокрема, дослідження процесу адаптації набуває актуальності. Успішна адаптація сприяє комфортному існуванню людини в соціумі і передбачає соціально-психологічну взаємодію особистості та суспільства: не лише прийняття людиною соціального впливу, а й взаємне узгодження моральних та поведінкових норм, цінностей особистості та її найближчого соціального оточення.

Проблема психологічного забезпечення адаптації людини до різних умов життя й діяльності особливо гостро заявляє про себе в період трансформації суспільства. Однак, на тлі складних соціально-економічних перетворень, які супроводжуються кризами, ця проблема недостатньо досліджена.

Вивченню проблеми соціально-психологічної адаптації присвячені праці Г. Андрєєвої, З. Білоусова, Г. Балла, Л. Виготського, І. Вайнера, Л. Дзюбко, Ч. Кулі, Е. Кузьміна, Р. Кричевського, С. Максименка, Г. Міда, Р. Нємова, Л. Орбан-Лембрик, Б. Паригіна, А. Петровського, М. Пірен, Г. Тарда та інших. Вчені розглядають адаптацію як складний і багатогранний психологічний процес на шляху становлення особистості та створення умов для її самореалізації в соціальному середовищі. Соціально-психологічну ж адаптацію визначають як взаємодію індивіда з соціальним оточенням щодо освоєння ним нової життєвої ситуації, як передумову подальшого розвитку особистості.

Дослідження В. Москаленко, Л. Орбан-Лембрик, А. Петровського, Б. Паригіна, Т. Титаренко, А. Фурмана доводять, що соціально-психологічна адаптація особистості в групі пов'язана з періодами зміни діяльності та соціального оточення людини і забезпечується функціонуванням певної системи механізмів (рефлексії, емпатії, прийому соціального зворотного зв'язку тощо).

Отже, слід відзначити інтерес науковців до проблеми соціально-психологічної адаптації.

Особливо гостро постають питання адаптації відносно дітей молодшого шкільного віку. Цей вік, як свідчать дослідження М. Басова, М. Боришевського, Л. Божович, А. Залкінда, О. Киричука, В. Поліщука, І. Ревасевич та інших є сенситивним періодом особистісного розвитку дитини і пов'язаний з появою нового системного новоутворення - внутрішньої позиції, формуванням рівня самосвідомості дитини та її складової “Я - образу”, переходу до нової соціальної ситуації, нового змісту взаємин з оточенням.

Більшість досліджень з проблеми адаптації дітей молодшого шкільного віку (М. Безруких, О. Киричук, І. Ревасевич, Н. Уткіна, Г. Чуткін та інші) концентрують увагу на проблемі адаптації дитини до школи, шкільного колективу та навчання. Проте розвиток молодшого школяра відбувається не тільки в шкільному середовищі, а і в умовах позашкільних закладів, зокрема в колективах художньої самодіяльності.

Після тривалого занепаду і зниження інтересу до світу мистецтв, культурних традицій і цінностей в суспільстві дедалі більше усвідомлюється роль таких закладів для всебічного розвитку особистості. У колективах художньої самодіяльності діти залучаються до різних видів творчості, навчаються співу, танцям, акторській майстерності. Успішність адаптаційного процесу в них сприяє всебічному розкриттю творчого потенціалу дітей, підвищенню їх соціального статусу, а також забезпечує умови індивідуалізації та інтеграції самовиявлення дитини в новому соціально-психологічному просторі.

Попри актуальність проблеми соціально-психологічної адаптації в творчому колективі, вона залишається недостатньо дослідженою. Вирішення її дало б можливість розробити та впровадити в практику новітні технології виховного процесу в позашкільній освітній роботі.

Ураховуючи недостатній стан розробки означеної проблеми та потреби психологічної практики, нами і було обрано тему наукового дослідження: “Особливості соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку у колективі художньої самодіяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень кафедри психології Бердянського державного педагогічного університету і є складовою комплексної теми “Психологічні аспекти навчання і виховання особистості на сучасному етапі розвитку суспільства” (протокол № 4 від 25.11.2005 р. засідання вченої ради БДПУ).

Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Бердянського державного педагогічного університету (протокол № 6 від 3.02.2005 р.) та погоджена в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 28.02.2006 р.).

Об'єкт дослідження: процес соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження: особливості соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності.

Мета дослідження полягає у визначенні умов, які впливатимуть на процес соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності .

В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що рівень соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності залежить від комплексу чинників, зокрема від “Я - образу” дитини, позитивній динаміці емоційно-ціннісних характеристик якого сприяє особливе ставлення педагога - творчого керівника до дітей, яке передбачає високий ступень прийняття.

Успішності реалізації означених чинників сприяє впровадження у практику спеціально розробленої комплексної програми розвивально-корекційної роботи як з дітьми, так із керівниками творчих колективів.

Згідно з метою та гіпотезою дослідження сформульовано такі завдання:

1. На основі теоретичного аналізу проблеми розробити модель соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності.

2. Дослідити та охарактеризувати наявні рівні соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності.

3. Визначити зв'язок між рівнем соціально-психологічної адаптації, емоційно-ціннісними характеристиками “Я - образу” дітей та особливостями ставлення педагога - творчого керівника до учасників колективу.

4. На основі моделі розробити розвивально-корекційну програму сприяння соціально-психологічній адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності

5. Апробувати розвивально-корекційну програму сприяння соціально-психологічній адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності.

Теоретико-методологічною основою дослідження є психологічні концепції про закономірності розвитку особистості (Л. Виготський, Д. Ельконін, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Максименко, А. Петровський та інші); сутність соціально-психологічної адаптації (Г. Андреєва, Г. Балл, Р. Нємов, Д. Морено, Г. Мід, В. Москаленко, Л. Орбан-Лембрик, Б. Паригін, М. Пірен, Г. Тард та інші); психологічні властивості дітей молодшого шкільного віку (М. Боришевський, Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін та інші); особливості розвитку особистості у сфері вільного часу (М. Аріарський, В. Кірсанов, О. Сасихов, В. Тріодін та інші), сутність і специфіку дитячого дозвілля (Н. Путіловська, В. Ручкіна, Т. Сущенко, В. Терський, С. Ашмаков та інші).

Методи дослідження. Для перевірки висунутої гіпотези й вирішення поставлених завдань використано наступний комплекс теоретичних та емпіричних методів: теоретичні - аналіз, синтез, моделювання, класифікація та систематизація сучасних наукових досліджень; емпіричні - спостереження, бесіда, анкетування, тестування. Для визначення рівнів соціально-психологічної адаптації дітей - анкетування батьків, дітей керівників, колірний тест ставлення (О. Еткінд, М. Люшер), модифікація тесту “Кінетичний малюнок сім'ї” (Г. Хаментаускас, Р. Беляускайте); для вивчення особливостей “Я - образу” дитини - методика дослідження самооцінки (Дембо-Рубінштейн), шкала самоповаги (М. Розенберг), модифікація методики семантичний диференціал (Ч. Осгуд), для особливостей ставлення педагога - творчого керівника до дітей - тест-опитувальник батьківського ставлення (А. Варга, В. Столін), методика “Класифікація суджень” (М. Зеленова); статистичні - відсотковий аналіз, кореляційний аналіз, Х² - критерій, критерій Готелінга (з метою визначення статистично значимих відмінностей та зв'язків показників соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності). Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою програми STATISTICA 6.0.

Організація та експериментальна база дослідження

Дослідження здійснювалось протягом 2005 - 2008 років. Базою дослідження були Центр дитячої і юнацької творчості м. Бердянська Запорізької області, Центр дитячої і юнацької творчості Володарського району Донецької області та школа мистецтв м. Новоазовська Донецької області, ПК “Современник” м. Бердянська Запорізької області. Дослідженням було охоплено 390 осіб - з них 200 дітей молодшого шкільного віку (110 дівчат і 90 хлопчиків), 160 батьків, 30 керівників.

Наукова новизна і теоретичне значення полягали в тому, що:

- уперше вивчено, охарактеризовано особливості соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності;

- розроблено модель соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності;

- розширено уявлення про критерії та чинники соціально-психологічної адаптації;

- доведено залежність рівня соціально-психологічної адаптації дитини від емоційно-ціннісних характеристик “Я - образу”, а також особливостей ставлення педагога - творчого керівника до учасників колективу.

Практичне значення дослідження забезпечувалося розробкою та вдосконаленням психодіагностичного комплексу з метою виявлення особливостей соціально-психологічної адаптації в колективі художньої самодіяльності; розробкою та впровадженням у практику розвивально-корекційної програми сприяння соціально-психологічній адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності. Отримані результати дослідження дають можливість спеціалістам, які займаються організацією діяльності творчих колективів, удосконалювати форми роботи та навчально-виховний процес у позашкільних закладах освіти.

Апробація результатів дослідження. Узагальнені теоретичні положення і практичні рекомендації впроваджувались протягом періоду дослідно-експериментальної роботи. Отримані результати дослідження обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Модернізація дошкільної освіти: проблеми та перспективи розвитку ” (м. Бердянськ, 2005 р.), “Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (м. Київ, 2007 р.), “Теоретико-методологічні та прикладні проблеми педагогічної взаємодії”(м. Одеса, 2008 р.), на семінарі “Створення педагогічних умов для особистісного розвитку та соціалізації дітей в умовах дитячого санаторія” (м. Бердянськ, 2008 р.), а також на Всеукраїнських психолого-педагогічних Демиденківських читаннях “Навчання, виховання та розвиток” (м. Бердянськ, 2009 р.) та на засіданнях кафедри психології Бердянського державного педагогічного університету (2004 - 2009 р. р.).

Результати дослідження впроваджено у роботу колективів позашкільних закладів освіти, а саме: Центру дитячої і юнацької творчості м. Бердянська Запорізької області (довідка про впровадження № 1769 від 9.12.2008 р.), Центру дитячої і юнацької творчості Володарського району Донецької області (довідка про впровадження № 146 від 5.04.2008 р.), ПК “Современник” м. Бердянська Запорізької області (довідка про впровадження № 18 від 15.04. 2009 р.).

Публікації з теми дисертації. За результатами дослідження опубліковано 6 одноосібних статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, видано “Комплексну програму з підвищення рівня соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективах художньої самодіяльності”, затверджену вченою радою Бердянського державного педагогічного університету (протокол № 2 від 27.09.2007 р.), одні тези надруковано у матеріалах конференції.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (240 найменувань), 4 додатків (на 34 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет і мету, сформульовано гіпотезу та завдання, викладено його теоретико-методологічні засади, розкрито сутність методів дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та відомості про структуру й обсяг роботи.

У першому розділі - “Теоретичні засади вивчення процесу соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку у колективі художньої самодіяльності” - здійснено теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку, схарактеризовано специфіку залучення дітей до роботи колективів художньої самодіяльності та запропоновано модель соціально психологічної адаптації дітей в колективі художньої самодіяльності.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що проблема адаптації особистості протягом тривалого часу перебуває в центрі уваги науковців різних галузей. Так, наукові дослідження (філософські, біологічні, психологічні, педагогічні) проблеми адаптації дозволяють розкрити її як явище біологічної, психічної та соціальної природи, а також пояснити зв'язок між її різними аспектами (Г. Балл, Ф. Березін, У. Кеннон, А. Налчаджан, Г. Осборн, Ж. Піаже, І. Полякова, Л. Плато). Дефініція адаптації в науковому просторі вживається у декількох значеннях і в цілому відтворює основні закономірності, що забезпечують життєдіяльність і розвиток різних систем при взаємодії внутрішніх і зовнішніх умов їхнього існування. Аналіз підходів до розуміння адаптації різних авторів (О. Авцин, Ю. Александровський, Ф. Березін, І. Зотова, В. Казначев, І. Мілославова та інші) дозволив виділити найбільш загальні характеристики адаптації, які відрізняють її від інших процесів життєдіяльності, а саме: адаптація - системний процес, спрямований на підтримку оптимального функціонування системи організму; адаптація - результат функціонування системи; адаптація забезпечує активність пристосування системи до неадекватних умов середовища за рахунок зміни системи; адаптація характеризує як актуальні, так і потенційні можливості функціонування системи; адаптація - динамічний процес, який визначається збільшенням протиріч, передусім протиріччями між характером норм, вимог, зумовлених новою соціальною роллю, і внутрішньою готовністю особистості до їх виконання, між очікуваннями, домаганнями особи та її реальними можливостями.

Соціально-психологічну адаптацію вчені розглядають як взаємодію, взаємозв'язок особистості і соціального оточення в процесі діяльності, активне пристосування особистості до нового оточення, до тієї ролі, яку доводиться виконувати в незнайомих умовах ( Ю. Александровський, Т. Дичев, В. Паригін, А. Реан, Г. Царегородцев та інші), з одного боку, з іншого - як рух від пасивного пристосування до побудови системи продуктивної взаємодії особистості й середовища; від гомеостатичної рівноваги та відсутності конфліктів до кінцевої мети - самоактуалізації і самореалізації особистості в реальному соціальному оточенні (К. Абульханова-Славська, Г. Балл, А. Налчаджян, С. Максименко, Б. Паригін, А. Реан та інші). Особливості соціально-психологічного вивчення адаптації полягають у тому, що, по-перше, стосунки індивіда й суспільства розглядаються як опосередковані малими групами, членом яких є індивід, по-друге, мала група сама стає однією із сторін, що беруть участь в адаптаційній взаємодії, утворюючи нове соціальне середовище - сферу найближчого оточення, до якого пристосовується людина.

При розгляді особливостей психологічного розвитку дітей молодшого шкільного віку на основі досліджень М. Боришевського, Л. Виготського, Я. Коломинського, О. Кононко, В. Мухіної, Е. Панько визначено психологічні новоутворення молодших школярів, важливі для нашого дослідження, а саме: формування довільної поведінки, вміння контролювати себе в різних ситуаціях; поява бажання здійснювати соціально значущу діяльність, прагнення визнання; диференціація зовнішнього та внутрішнього життя, самоусвідомлення себе в колективі; формування самооцінки, рефлексії, рівня домагань. Такі новоутворення сприяють розвитку творчих здібностей дитини, зокрема музичних, хореографічних, акторських, які дитина може реалізувати за умови успішної адаптації в колективах художньої самодіяльності.

Дослідження з питань діяльності позашкільних закладів освіти (С. Букрєєвої, В. Вербицького, О. Глух, Л. Ковбасенко, В. Мачуського, Л. Островської, В. Пострільоного, Г. Пустовіта, А. Сиротенка, Т. Сущенко, Н. Тернової та іншіх.) дали можливість визначити специфіку роботи колективів художньої самодіяльності, яка полягає в добровільному включенні дитини у діяльність на основі її особистісних інтересів, схильностей, сприйнятті самої діяльності як бажаної, що зумовлює готовність дитини до прийняття вимог групи та керівника колективу.

Позашкільні заклади освіти, у структуру яких входить робота колективів художньої самодіяльності, стають невід'ємним компонентом освітньої культури та сприяють всебічному, гармонійному розвитку особистості дитини, освоєнню нею соціальних норм та ролей, доповнюють академічне навчання, створюючи новий соціально-психологічний простір для творчого розвитку дитини.

Теоретичний аналіз наявних в психології концепцій соціально-психологічної адаптації, психологічних особливостей розвитку дітей молодшого шкільного віку, а також особливостей роботи колективів художньої самодіяльності дав підстави для розробки власної моделі соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності.

Ми виходили з таких положень. Соціально-психологічна адаптація дітей в колективі художньої самодіяльності є пристосуванням особи до умов нової малої соціальної групи, засвоєння нею норм і цінностей, що склалися в даному середовищі. Цей процес зумовлюється розширенням соціально-психологічного простору дитини, залежить від сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників, а про його результативність свідчить розвиток особистості дитини та оптимізація її взаємодії з новим соціальним оточенням.

У структуру соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку входять дві взаємопов'язані складові: 1) дитина зі своїми особистісними якостями, здібностями та потребами, зокрема у самореалізації та компенсуванні невдач в інших сферах; 2) творчий колектив - група людей, що мають спільні інтереси, мету в процесі оволодіння певним видом мистецтва (важлива роль при цьому належить керівникові, робота якого спрямована не тільки на організацію діяльності, а також на пробудження інтересу дітей, розвитку і розкриттю в них здібностей і схильностей до певного виду творчості).

Успішність процесу соціально-психологічної адаптації дитини в колективі художньої самодіяльності залежить від комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників (задоволення обраною діяльністю, “Я - образ”, емоційний стан, рівень домагань, здібності і схильності дитини; досягнення в обраній діяльності, взаємини з колективом, особливо з керівником), з них, враховуючи особливості молодшого шкільного віку ми виокремили найважливіші, на наш погляд: “Я -образ” дитини та ставлення керівника до учасників колективу, що має прояв у достаньому або недостатньому рівнях прийняття керівником дітей.

Переживання дитиною, цінності або знецінення власного “Я” на занятті впливають на хід адаптації і мають зворотній вплив на “Я - образ” у майбутньому, тому процес адаптації в колективі художньої самодіяльності тісно пов'язаний із становленням “Я - образу”. Під час занять можлива як позитивна, так і негативна динаміка емоційно-ціннісної складової “Я - образу”.

У результаті цих змін особистість стає або здатною до подолання труднощів та оволодіння діяльністю, або схильною до капітуляції, до відмови від труднощів і занять. Від цього залежать перші досягнення в діяльності та емоційний настрій дитини. Не менш значущим чинником впливу на рівень соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку є ставлення керівника до дітей. Успішність адаптації в цьому віці залежить від взаємин з педагогом-керівником значно більше, ніж від взаємин із однолітками. Ставлення керівника до дітей може бути більш або менш конструктивним, що спричинює різний спектр емоційних переживань дитини на занятті. Від забарвлення, змісту переживань залежить динаміка становлення “Я - образу” дитини, (позитивна або негативна), а також результативність процесу адаптації.

Результатом охарактеризованого процесу є досягнутий рівень соціально-психологічної адаптації та зумовлений ним ступінь задоволення потреб дитини. У разі недостатньої соціально-психологічної адаптації потреби дитини у самореалізації і компенсації фруструються, отже, існує високий ризик того, що дитина залишить колектив. У разі достатньої соціально-психологічної адаптації потреби дитини задовольняються, створюються умови для подальшої індивідуалізації та інтеграції самовиявлення дитини в колективі. Виходячи з теоретичних положень ми сформулювали припущення: діти - новачки в колективі художньої самодіяльності за однаковий проміжок часу можуть досягти різних рівнів адаптації; позитивний “Я - образ” молодшого школяра є чинником його успішної соціально-психологічної адаптації в колективі художньої самодіяльності; особливості ставлення керівника до дітей, впливаючи на динаміку (позитивну або негативну) “Я - образу” дитини, є важливим чинником соціально-психологічної адаптації учасників колективу.

У другому розділі “Емпіричне дослідження адаптації дітей молодшого шкільного віку у колективі художньої самодіяльності” - схарактеризовано завдання, обґрунтовано методи та представлено результати констатувального дослідження, яке включало в себе три етапи: 1) вивчення наявних рівнів соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності; 2) дослідження “Я - образу” учасників колективу і вплив його позитивного розвитку на рівень соціально-психологічної адаптації; 3) вивчення впливу особливостей ставлення керівника до дітей на позитивність їх “Я - образу” та на рівень їх соціально-психологічної адаптації.

У дослідженні для визначення наявних рівнів соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності було використано: анкетування батьків, дітей та керівників, колірний тест ставлення (О. Еткінд, М. Люшер), модифікація тесту “Кінетичний малюнок сім'ї” (Г. Хоментаускас, Р. Беляускайте) - “Малюнок творчого колективу”.

Отримані результати дозволили виокремити і схарактеризувати п'ять рівнів соціально-психологічної адаптації дітей у колективі художньої самодіяльності

високий рівень - 26% (діти охоче відвідують заняття, діяльність, колектив, вимоги керівника не викликають у них напруження, страху, з дітьми в колективі складаються добрі стосунки, бажання піти з колективу не виникає, є досягнення в діяльності);

вищий за середній - 33% (діти переважно позитивно сприймають як діяльність, так і колектив, позитивні емоції переважають, у дітей наявні певні досягнення в діяльності, з дітьми і керівником складаються гарні взаємини);

середній - 15,5% (діти працюють у колективі нерівно, іноді охоче, коли без особливого бажання, під час занять переживають як негативні, так і позитивні емоції, мають невисокі досягнення в творчій діяльності, з дітьми і з керівником майже завжди знаходять спільну мову);

нижчий за середній - 17,8% (діти часто переживають негативні емоції щодо діяльності, рідко відчувають задоволення, досягнення в творчості не виражені, спільну мову знаходять лише з окремими учасниками колективу, вимоги керівника приймають частково, періодично виникає бажання піти з колективу);

низький рівень адаптації -- 7,2% (діти незадоволені діяльністю, якою займаються, відчувають дискомфорт, часто виникає бажання піти з колективу, інтерес до діяльності виражений слабо, досягнення в творчості незначні, дитина не знаходить спільної мови з дітьми, не завжди сприймає вимоги керівника).

Здійснене нами вивчення стану соціально-психологічної адаптації дітей у колективі художньої самодіяльності засвідчило, що незважаючи на особливості організації діяльності творчих колективів, які відрізняють їх від шкільних (добровільність відвідування, нерегламентованість занять, вибір діяльності за інтересом і за здібностями), у досліджуваних колективах є діти які мають низький та нижчий за середній рівні соціально-психологічної адаптації.

Другий етап дослідження полягав у вивченні “Я - образу” дітей - учасників колективу, з метою виявлення зв'язку позитивності його емоційно-ціннісних характеристик з рівнем соціально-психологічної адаптації. Дослідження здійснювалося у двох групах дітей, які на попередньому його етапі показали достатній рівень соціально-психологічної адаптації (високий, вищий за середній, середній) та недостатній рівень соціально психологічної адаптації (нижчий за середній, низький).

Для вивчення “Я - образу” (визначення рівня самооцінки, самоповаги, адекватності сприймання себе і своїх можливостей, оцінки загального “Я” і “Я -на занятті” та різниці між ними) застосовувались: методика самооцінки (Дембо-Рубінштейн), шкала самоповаги (М. Розенберг), модифікація методики семантичний диференціал (Ч. Осгуд).

Отримані дані дозволили схарактеризувати чотири типи емоційного забарвлення “Я - образу” дітей - учасників колективів:

позитивний - високий рівень самооцінки, самоповаги, адекватне сприймання себе і власних можливостей; оцінка загального “Я” і “Я на занятті” є переважно позитивною, різниця між показниками незначна;

суперечливий з тенденцією до зростання позитивності на занятті - середній або низький рівень самооцінки, самоставлення, оцінка “Я на занятті” є позитивною, спостерігається тенденція до зростання позитивності “Я” на занятті;

суперечливий з тенденцією до зниження позитивності на занятті - високий або завищений рівень самооцінки, самоставлення, “Я на занятті” оцінюється досить низько. Різниця між оцінкою загального “Я” і “Я на занятті” значна. “Я” на занятті” має негативне емоційне забарвлення;

негативний - низький рівень самооцінки, самоставлення, недостатньо позитивне сприймання себе, власних досягнень, можливостей. Низька оцінка як загального “Я”, так і “Я на занятті”.

В групі з достатнім рівнем соціально-психологічної адаптації виявилось: 30% - дітей з позитивно забарвленим “Я - образом”; 30,4% - суперечливим з тенденцією до зростання позитивності на занятті; 21,2% - суперечливим з тенденцією до зниження позитивності на занятті; 11,4% - негативно забарвленим “Я - образом”. У групі з недостатнім рівнем соціально-психологічної адаптації 17% дітей мають позитивний “Я - образ”; суперечливий з тенденцією до зростання позитивності на занятті - 22,6%, суперечливий з тенденцією до зниження позитивності на занятті - 36,6%, негативний - 23,5%.

Кореляційний аналіз результатів дослідження дозволив підтвердити статистичну значущість різниці між кількістю дітей з позитивним і негативним

“Я - образом” у групах з різними рівнями соціально-психологічної адаптації (Х² - критерій прийняв значення 14,08 при критичному значенні 10,80 р ? 0,01).

Отже, в процесі занять, у зв'язку з переживаннями дитини змінюються емоційно-ціннісні характеристики “Я - образу”. Рівень адаптації дитини залежить від позитивності його “Я - образу”. Для дітей з достатнім рівнем соціально-психологічної адаптації характерний позитивний “Я - образ”; або суперечливий із зростанням позитивності на занятті “Я - образ”; для дітей з недостатнім рівнем соціально-психологічної адаптації характерний суперечливий “Я - образ” з тенденцією до зниження позитивності на занятті, або негативний “Я - образ”.

Третій етап констатувального емпіричного дослідження полягав у вивченні впливу особливостей ставлення педагога-творчого керівника до дітей, передусім рівня прийняття ним учасників колективу, на емоційно-ціннісні характеристики “Я - образу” учасників колективу.

Обстежено 30 керівників різних колективів художньої самодіяльності Центру дитячої і юнацької творчості м. Бердянська. За основу визначення типу ставлення було взято рівні прийняття керівником дітей як особистостей із сформованими у них на етапі входження в новий колектив індивідуальними якостями, творчими здібностями.

Для визначення рівнів прийняття керівниками дітей використані такі методики: семантичний диференціал (Ч. Осгуд), колірний тест ставлення (О. Еткінд, М. Люшер) модифікація тесту А. Варги, В. Століна “Батьківське ставлення”, тест “Класифікація суджень”( М. Зеленова), бесіда, спостереження.

З'ясовано, що керівники, котрі цінують в учасниках адаптивну, рольову поведінку, виконання всіх вказівок, інструкцій, вимог і віддають перевагу, на свідомому або неусвідомленому рівні дисциплінованості, ретельності, успіхам дитини, не приділяють увагу особистісному розвитку дитини, її самореалізації, творчих досягненнях, характеризуються недостатнім рівнем прийняття дитини. Водночас керівник, орієнтований на високий рівень прийняття розглядає досягнення й успіхи дитини в контексті розвитку її особистості, самореалізації, індивідуального творчого росту, а не як цінність, заради якої можна нехтувати фізичним і психологічним здоров'ям дитини. Крім того, у керівників з недостатнім рівнем прийняття дітей, спостерігається амбівалентне ставлення до дітей, розрив між оцінкою реального учасника колективу і ідеального образу учасника. А у керівників з високим рівнем прийняття розрив між реальним та ідеальним образами учасників колективу є незначним.

Високий рівень прийняття дітей виявився (за всіма використаними методиками) у 44,6% керівників колективів, середній - у 48,7%, недостатній - у 6,6%. Аналіз даних (отриманих також і на попередніх етапах дослідження) засвідчив, що позитивне забарвлення “Я - образу на занятті” в учасників колективу найчастіше спостерігається у керівників з високим рівнем прийняття дітей - 84%; у керівників з недостатнім рівнем прийняття - 48%. Натомість в останніх більше дітей з негативно забарвленим “Я - образом на занятті” - 52%, водночас у керівників з високим рівнем прийняття лише 16% таких дітей. Також у керівників з високим рівнем прийняття виявлено незначну кількість дітей з недостатнім рівнем соціально-психологічної адаптації. Статистичну значущість названих відмінностей підтверджує значення критерію Х² = 4,4 при критичному значенні 3,8. р ? 0,01.

Результати здійсненого нами емпіричного дослідження засвідчили, що успішність соціально-психологічної адаптації залежить від особливостей “Я - образу” дитини, позитивній динаміці емоційно-ціннісних характеристик якого сприяє високий рівень прийняття педагогом-творчим керівником дітей - учасників колективу.

У третьому розділі “Розвивально-корекційна програма сприяння соціально-психологічній адаптації дітей молодшого шкільного віку у колективі художньої самодіяльності” розроблено й апробовано розвивально-корекційну програму сприяння соціально-психологічній адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності.

Програма побудована із врахуванням особливостей організації діяльності колективів художньої самодіяльності (невимушене спілкування й самовиявлення, вільний вибір діяльності, використання форм і методів на свій розсуд, керуючись внутрішніми мотивами) та включала в себе два етапи:

1) інформаційно-консультативна робота з керівниками творчих колективів;

2) розвивально-корекційна робота керівників (у співробітництві з психологом) з дітьми - учасниками колективу

Перший етап мав за мету привернути увагу керівників творчих колективів до особливостей розвитку дітей молодшого шкільного віку, своєрідності їх потреб, прагнень, здібностей, а також мотивувати керівників до розвивально-корекційної роботи з дітьми. У роботі з керівниками використовувались такі форми: міні лекції, консультації, групові обговорення складних питань, практичні заняття.

Другий етап програми передбачав самостійну розвивально-корекційну роботу керівників з дітьми, яка входить до плану звичайних творчих занять колективу. Особлива увага в цій роботі приділялась становленню позитивного

“Я - образу” дитини. У цьому контексті пропонувались вправи та ігри, спрямовані на розвиток саморегуляції, комунікативних, креативних здібностей. Робота здійснювалась керівником упродовж першого півріччя (48 занять).

Вправи проводились безпосередньо на різних етапах заняття з усім колективом, що дозволило створити адекватне розвивальне середовище, а не обмежуватись парціальним впливом на особистість.

Програму було впроваджено у роботу колективів художньої самодіяльності Центру дитячої і юнацької творчості м. Бердянська Запорізької області, Центру дитячої і юнацької творчості Володарського району Донецької області, Школи мистецтва м. Новоазовська Донецької області, ПК “Современник” м. Бердянська Запорізької області.

З метою перевірки ефективності розробленої розвивально-корекційної програми сприяння соціально-психологічній адаптації ми спостерігали за двома групами дітей та їх керівниками, які брали участь у констатувальному дослідженні.

Експериментальну групу склали 65 осіб (з них - 32 дівчинки, 30 хлопчиків та 3 керівники), контрольну групу склали 67 осіб (33 дівчинки, 31 хлопчик та 3 керівники). За даними констатувального дослідження обрані колективи (групи) були подібні за характеристиками (за віком та родом діяльності) і мали приблизно однакові результати за констатувальним дослідженням, тобто відповідали критерію еквівалентності.

Ефективність програми перевірялась за допомогою контрольного дослідження експериментальної та контрольної груп після апробації програми й зіставлення результатів з даними констатувального дослідження. Тобто доцільність використання програми в роботі колективів перевірялась шляхом порівняльного й багатовимірного статистичного аналізу: рівнів соціально-психологічної адаптації до і після впровадження програми, рівнів прийняття керівником дітей, позитивності “Я - образу” учасників колективу.

При контрольному дослідженні виявились зміни щодо розподілу дітей за типами “Я - образу”. В експериментальній групі спостерігалось зростання кількості дітей з позитивним “Я - образом” (від 30,6% до 35,4%), із суперечливим з тенденцією до зростання позитивності на занятті (від 38,7% до 49,3%) та зниження кількості дітей з негативним “Я - образом” (від 8% до 3,2%) та суперечливим з тенденцією до зниження позитивності на занятті (від 22,5% до 12%). Натомість у контрольній групі відбулося незначне зростання кількості дітей з позитивним “Я - образом” (від 31,2% до 32%), а також із суперечливим з тенденцією до зростання позитивності на занятті (від 39% до 42%) та зменшення кількості дітей з суперечливим із тенденцією до зниження позитивності на занятті (від 20,3% до 19,7%) і негативним “Я - образом” (9,3% до 6,2%).

Шість керівників, які брали участь у контрольному дослідженні, на констатувальному етапі емпіричного дослідження мали однакові показники прийняття дітей, а саме: в експериментальній групі один керівник мав високий рівень прийняття, два - середній; у контрольній групі два керівники мали високий рівень прийняття, один - середній. Під час контрольного дослідження виражені зміни (за методиками особистісного диференціалу та колірним тестом ставлення) спостерігались лише у двох керівників з середнім рівнем прийняття, які належали до експериментальної групи. У інших керівників зміни були мало виражені. Зміни, які відбулися в рівнях соціально-психологічної адаптації в обох групах, аналізувалися із застосуванням методів математичної статистики.

З огляду на багатовимірність процесу соціально-психологічної адаптації статистичний аналіз здійснювався за декількома напрямками: попередня обробка статистичних даних, багатовимірний регресійний аналіз, аналіз багатовимірних сукупностей, аналіз відстаней Магалонобіса між вибірками, аналіз багатовимірних середніх за критерієм Готелінга.

Обробка статистичних даних спиралась на дослідження 12 змінних соціально-психологічної адаптації двох груп (до апробації, після апробації), що показало статистично значущі відмінності у зростанні показників адаптації в експериментальній групі та несуттєвість змін в контрольній групі.

Отже, для експериментальної групи підтвердилась основна гіпотеза ( - значущість змін соціально-психологічної адаптації “до” і “після” апробації програми), а для контрольної групи - нульова ( - статистично незначущі зміни показників соціально-психологічної адаптації).

Підсумовуючи результати дослідження, зазначимо, що основні завдання виконано, припущення підтвердилося. Узагальнення отриманих результатів дозволило зробити загальні висновки та намітити перспективи подальшої роботи.

ВИСНОВКИ

На основі результатів дослідження проблеми соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності було підтверджено висунуту гіпотезу та зроблено такі висновки:

1. Соціально-психологічна адаптація дітей у колективі художньої самодіяльності є пристосуванням особи до умов нової малої соціальної групи, засвоєння нею норм і цінностей, що склалися в даному оточенні. Цей процес зумовлюється розширенням соціально-психологічного простору дитини, залежить від сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників, а про його результативність свідчить розвиток особистості дитини та оптимізація її взаємодії з новим соціальним оточенням. В сукупності чинників, що впливають на успішність соціально-психологічної адаптації дітей у колективі художньої самодіяльності важливими, з огляду на молодший шкільний вік, є “Я - образ”, а також особливості ставлення педагога-творчого керівника до учасників колективу.

Результатом процесу адаптації є досягнутий рівень соціально-психологічної адаптації та зумовлений ним ступінь задоволення потреб дитини в самореалізації та компенсації.

2. На основі дослідження особливостей соціально-психологічної адаптації дітей молодшого шкільного віку в колективі художньої самодіяльності було визначено такі її рівні: високий (діти охоче відвідують заняття, діяльність, колектив, вимоги керівника не викликають у них напруження, страху, з дітьми в колективі складаються добрі взаємин, бажання піти з колективу не виникає, наявні досягнення в діяльності); вищий за середній (діти переважно позитивно сприймають як діяльність, так і колектив, позитивні емоції переважають, наявні певні досягнення в діяльності, з дітьми і керівником складаються гарні взаємини); середній (діти працюють у колективі нерівно, під час занять переживають як негативні, так і позитивні емоції, мають невисокі досягнення в творчій діяльності, з дітьми і з керівником майже завжди знаходять спільну мову); нижчий за середній (діти часто переживають негативні емоції щодо діяльності, рідко відчувають задоволення, досягнення в творчості невиражені, спільну мову знаходять лише з окремими учасниками колективу, вимоги керівника приймають частково, періодично виникає бажання піти з колективу); низький рівень (діти незадоволені діяльністю, якою займаються, відчувають дискомфорт, часто виникає бажання піти з колективу, інтерес до діяльності виражений слабко, досягнення в творчості незначні, дитина не знаходить спільної мови з дітьми, не завжди сприймає вимоги керівника).

3. Соціально-психологічна адаптація пов'язана з особливостями розвитку “Я - образу” дитини, його емоційно-ціннісними характеристиками. Виявлено наступні типи емоційного забарвлення “Я - образу: позитивний - високий рівень самооцінки, самоповаги, адекватне сприймання себе і своїх можливостей; оцінка загального “Я” і “Я на занятті” є переважно позитивною; суперечливий з тенденцією до зростання позитивності на занятті - середній або низький рівень самооцінки, самоставлення, водночас оцінка “Я на занятті” є позитивною, спостерігається тенденція до зростання позитивності “Я” на занятті; суперечливий з тенденцією до зниження позитивності на занятті - високий або завищений рівень самооцінки, самоставлення, водночас “Я на занятті” оцінюється досить низько (різниця між оцінкою загального “Я” і “Я на занятті” значна); негативний - низький рівень самооцінки, самоставлення, недостатньо позитивне сприймання себе, своїх досягнень, можливостей, відповідно низькі оцінки як загального “Я”, так і “Я на занятті”.

Діти з достатнім рівнем соціально-психологічної адаптації переважно характеризуються позитивним та суперечливим “Я - образом” з тенденцією до зростання позитивності на занятті. Тобто мають високий або середній рівень самооцінки, самоповаги, адекватне сприймання себе і власних можливостей. Оцінка загального “Я” і “Я на занятті” є переважно позитивною, різниця між показниками незначна, або оцінка “Я на занятті ”є більш позитивною, ніж загального “Я”. Діти з недостатнім рівнем соціально-психологічної адаптації мають переважно суперечливий “Я - образ” з тенденцією до зниження позитивності на занятті, тобто дитина може мати високий або завищений рівень самооцінки, переважно позитивне самоставлення, проте “Я на занятті” оцінюється нею досить низько. Також у дітей з недостатнім рівнем соціально-психологічної адаптації спостерігається негативно забарвлений “Я - образ”: низький рівень самооцінки, низька оцінка як загального “Я”, так і “Я на занятті”, негативне сприймання себе, власних досягнень і можливостей.

...