Трансформація жіночої ідентичності в період кризи пізньої зрілості

Размещено на http://allbest.ru

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА

УДК 159.923.2+159.9.62

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Трансформація жіночої ідентичності в період кризи пізньої зрілості

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Базіка Євгенія Леонідівна

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Блинова Олена Євгенівна, Херсонський державний університет,доцент кафедри практичної психології

Офіційні опоненти: Заслужений діяч освіти України, доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Титаренко Тетяна Михайлівна, інститут соціальної та політичної психології АПН України, м. Київ завідувач лабораторії психології особистості

кандидат психологічних наук, доцент Данильченко Тетяна Вікторівна, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, м. Чернігів завідувач кафедри соціальної та практичної психології.

Захист відбудеться «03» червня 2010 р. о 13.00годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д41.051.07 при Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова (65082, м. Одеса, вул. Дворянська, 2).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий «30 » квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

М.А. Крюкова

 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Прогресуючий екстремізм нашого часу в українській економіці, політиці, культурі, постійне «попадання» в критичні ситуації, в умовах мінливості та дестабілізації життєвих пріоритетів породжує атмосферу психологічної незахищеності, розгубленості, дезінтеграції особистості, що сприяє розмиванню орієнтирів в індивідуально-особистісному і віковому розвитку людини.

Зростання тривалості життя (особливо жінок) спричиняє подовження періоду соціальної активності особистості, а інноваційні процеси, що відбуваються у всіх соціальних сферах, стимулюють людей до освоєння нових технологій, придбання нових знань, зміни професії, статусних змін. Все це спонукає дорослу людину до безперервного розвитку. Саме тому актуальним питанням сьогодення стала проблема ідентичності дорослої людини, особливо жінок зрілого віку.

В зрілому віці основною психологічною проблемою стає ідентичність, самовираження і прийняття себе (тобто об'єктивізація особистості). Частіше за все ідентифікація зрілого віку ґрунтується на ідентифікації у галузі професійної діяльності, досягнень і статусу, а трудова діяльність є умовою і формою прояву зрілості (Б.Г.Ананьєв, А.В.Брушлінський). Як показують численні дослідження, жінки, які увійшли в вік зрілості, своє особистісне та професійне самовизначення, як основні етапи соціалізації, набували у часи радянського простору, державного тоталітаризму, а сучасні соціальні зміни негативно впливають на процеси їхньої самоідентифікації, затрудняють її (Є.П.Белинська, В.І.Бровко, О.П.Главник, Т.В.Данильченко, І.В.Євсевічева, Н.М.Єршова та ін.).

Результати теоретико-емпіричних досліджень підтверджують, що у жінок в перехідному віці залишається багато невирішених проблем (самотність, незатребуваність і т.п.), які визначають сприйняття ними старіння як катастрофу. Таке уявлення щодо періоду пізньої зрілості є віддзеркаленням негативного ставлення європейського суспільства до старіння в цілому і до старіння жінки зокрема. (О.В.Бацилєва, Є.В.Головаха, В.Д.Менделевич, С.Д.Максименко, О.В.Хухлаєва).

Для жінки час - не тільки хронологія, вимірювання, але й могутнє джерело сильних переживань, що оголюють екзистенціальність життя. Вони описані в психологічній літературі недостатньо, тому, спираючись на теоретичну обмеженість і емпіричну відсутність спеціальних досліджень з проблем перехідного віку дорослих жінок, необхідно відмітити особливу актуальність питань щодо специфіки загального конструкту его-ідентичності жінок в цей період життєвого шляху. Особливого значення набуває дослідження психологічних змін складових жіночої ідентичності, які здатні вплинути на характер протікання даного вікового періоду, адже саме у жінок пізньої зрілості наступає період клімактерію, на який накладається криза середини життя, яку умовно відносять до віку 40-45 років і яка полягає у критичній оцінці і переоцінці того, що було досягнуте в житті до цього часу (І.В.Євсевічева, С.Д.Максименко, В.Г.Панок, В.А.Татенко, Т.М.Титаренко, Н.О.Тювіна, В.П.Сметник, Н.М.Ткаченко та ін.).

Спираючись на положення концепції Е.Еріксона про те, що кожна стадія розвитку визначається тією кризовою ситуацією, яка повинна бути вирішена з метою подальшого безперешкодного процесу розвитку, велике соціальне значення матиме і те, що благополучне розв'язання кризи жіночої ідентичності допоможе її конструктивніше підійти до наступного етапу в своєму житті - старості.

Актуальність вказаної проблеми свідчить про необхідність її подальшого розвитку і служить обґрунтуванням постановки теми даного дослідження «Трансформація жіночої ідентичності в період кризи пізньої зрілості».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної теми «Соціально-психологічні аспекти гендерної проблематики України» (державний реєстраційний номер - 0105U000671) кафедри практичної психології Херсонського державного університету. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою ХДУ (протокол №6 від 04.02.2008р.) і узгоджена з Радою з координації наукових досліджень в області педагогіки і психології в Україні (протокол №10 від 23.12.2008р.).

Мета дослідження: виявлення особливостей трансформації жіночої ідентичності та специфіки усього конструкту его-ідентичності жінок під впливом кризи пізньої зрілості.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:

1.Виділити та теоретично обґрунтувати основні підходи до вивчення феномену ідентичності і визначити особливості періоду кризи пізньої зрілості жінок на різних рівнях;

2.Розробити методичний комплекс для емпіричного дослідження комплексу его-ідентичності жінок періоду пізньої зрілості;

3.Дослідити особливості ідентичності жінок періоду пізньої зрілості з різним соціальним статусом;

4.Визначити зв'язок між рівнем актуалізації самоідентичності та особливостями усього конструкту его-ідентичності жінок періоду пізньої зрілості як підґрунтя трансформації жіночої ідентичності.

Об'єкт дослідження: жіноча ідентичність періоду пізньої зрілості.

Предмет дослідження: психологічні особливості трансформації его-ідентичності жінок в період кризи пізньої зрілості.

Для розв'язання поставлених завдань використано комплекс методів дослідження проблеми: системно-структурний, аналіз та узагальнення наукової літератури за досліджуваною проблематикою, спостереження, консультаційна бесіда з досліджуваними жінками, метод психодіагностичного обстеження, порівняння та аналіз отриманих результатів.

Інтерпретація отриманих даних здійснювалася за допомогою використання методів статистичної обробки з наступним якісним аналізом та узагальненням результатів.

Для вирішення емпіричних завдань дослідження застосовувався наступний методичний комплекс: розроблена анкета для визначення демографічних та соціально-психологічних параметрів вибірки; тест вимірювання рівня самоактуалізації особистості (САМОАЛ) Е.Шостром (адаптація Н.Ф.Каліної) для вивчення специфіки самоідентичності; методика Р.С.Пантелєєва (МИС) для вивчення особливостей самоставлення; методика М.П.Фетіскіна, В.В.Козлова «Самооцінка рівню онтогенетичної рефлексії особистості»; блок методик дослідження соціальної ідентичності (опитувальник оцінки рівня задоволеності якістю життя Н.Є.Водоп'янової (ИКЖ); опитувальник самооцінки рівню соціальної креативності особистості М.П.Фетіскіна, В.В.Козлова); блок методик дослідження статусу та маркірування гендерної ідентичності і гендерних стереотипів (методика дослідження гендерної ідентичності Л.Б.Шнейдер (МИГИ); опитувальник С.Бем для вивчення схильності особистості до стереотипів маскулінність/фемінінність); методика Л.Б.Шнейдер (МИЛИ) для дослідження статусу особистісної ідентичності; методика Л.Б.Шнейдер (МИПИ) для дослідження рівня професійної ідентичності; тест смисложиттєвих орієнтацій Д.О.Леонтьєва (СЖО) для вивчення світоглядної ідентичності.

Наукова новизна отриманих результатів складається в тому, що

вперше:

- виявлені психологічні особливості змін загального конструкту его-ідентичності жінок періоду пізньої зрілості в контексті інтеграційного підходу;

- вдосконалено поняття загального конструкту жіночої его-ідентичності;

- розроблена анкета для визначення демографічних та соціально-психологічних параметрів вибірки;

- укладений психодіагностичний комплекс для всебічної діагностики особливостей жіночої ідентичності у зрілому віці;

- дістала подальшого розвитку психологічна наповненість понять «самоідентичність», «особистісна ідентичність», «его-ідентичність».

Практична значущість отриманих результатів полягає у тому, що:

- виявлені закономірності та взаємозв'язки основних складових компонентів конструкту жіночої его-ідентичності в період пізньої зрілості можуть бути використані для підвищення ефективності індивідуальної роботи в психотерапевтичній та консультаційній практиці, в галузі психологічної допомоги у подоланні кризових станів;

- укладений методичний комплекс може бути використаний для додаткових досліджень внутрішніх ресурсів акмеологічної особистості;

- результати теоретико-емпіричного дослідження можуть бути використані в навчальних курсах і спецкурсах з загальної, диференціальної, гендерної психології при підготовці фахівців в галузі психології, соціальних робітників.

Результати дослідження впроваджено в роботу Центру психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору СОЗ УМВС України в Миколаївській області (акт впровадження № 3В, від 07.09.09р.), в освітній процес Миколаївського музичного державного училища за курсом «Загальна психологія» (акт впровадження № 34/1, від 03.09.09р.), в процес підготовки студентів інституту психології, історії та соціології Херсонського державного університету за курсом «Вікова психологія», «Психологія сімейних відношень», «Гендерна психологія» (довідка № 07-12/1440, від 05.11.2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження пройшли апробацію на наукових конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Психолого-педагогічні аспекти формування та розвитку майбутнього фахівця», (Миколаїв, 2008); II Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Психолого-педагогічні аспекти формування та розвитку майбутнього фахівця» (Миколаїв, 2009); Міжнародна науково-практична конференція «Формування психологічної культури у дорослих та дітей», (Севастополь, 2008); Міжнародна науково-практична конференція «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми», (Київ, 2009); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми практичної психології», (Херсон, 2009); ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми практичної психології», (Херсон, 2010); Всеукраїнська науково-практична конференція «Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості», (Київ - Кременець, 2008); VIII Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2008); V міжвузівська науково - практична конференція «Гуманітарно-економічні дослідження» (Миколаїв - Одеса, 2008), на засіданнях кафедри практичної психології Інституту історії, психології та соціології Херсонського державного університету.

Публікації. Основні результати дослідження відображені автором у 9 самостійних наукових публікаціях, з них 6 статей у спеціалізованих виданнях, що входять до переліку видань, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Текст містить 20 таблиць, 7 рисунків, 4 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки, основний текст викладено на 161 сторінки. Список використаних джерел містить 232 найменування, з них - 25 іноземними мовами.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет та мету дослідження, сформульовані завдання роботи, наведений методичний комплекс для вирішення емпіричних завдань дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та структуру роботи.

У першому розділі «Криза пізньої зрілості як преддиспозиція для трансформування жіночої ідентичності» проаналізовані та теоретично обґрунтовані основні підходи сучасної психології до вивчення феномену ідентичності, її типи, статуси. Визначені особливості періоду пізньої зрілості у жінок, які детермінують трансформування конструкту его-ідентичності на різних рівнях.

Встановлено, що звертання науковців до проблеми ідентичності, опис її видів, статусів, подальша типологізація є актуальним у зв'язку з кризою ідентичності сучасної людини. Аналіз робіт зарубіжних та вітчизняних дослідників дозволив виділити наступні тенденції: ідентичність особистості має певну структурну побудову, яка включає змістовний та оцінний компоненти, існує у суб'єктивному плані. Традиційно в психології виділяється два основних, взаємопов'язаних види ідентичності - особистісна та соціальна, а критеріями її типологізації виступають наявність або відсутність кризи ідентичності, вміння приймати рішення та долати кризові стани, відкритість новим виборам (Дж.Марсіа, Дж.Мід, Е.Еріксон, С.О. Баклушинський, І.Я.Середницька, Л.Б.Шнейдер, О.С.Штепа та ін.).

Встановлено, що ідентичність - психологічний і соціокультурний феномен, багатовимірний процес людського становлення, розвитку і втілення в історичній реальності. В даний час має місце тенденція до універсалізації цього поняття і подолання міждисциплінарних розбіжностей (О.О.Бодалев, І.А.Дружиніна, М.В.Єрмолаєва, В.С.Малахов, М.М.Павлюк, Р.Б.Сапожникова та ін.). Але, дослідження дозволяє стверджувати, що особистісну та соціальну ідентичності неможливо узагальнювати, ототожнювати, хоча й треба визнати, що вони взаємообумовлені, та створюють єдиний конструкт жіночої ідентичності. Всі рівні взаємозв'язані та взаємно доповнюють один одного, будь яка зміна на одному з них спричиняє за собою зміну і на інших рівнях. З цього виходить, що ідентичність має свою динаміку, як у внутрішньому, так і в зовнішньому рівнях. Кожного разу, коли виникають біологічні або соціальні зміни, необхідна інтегруюча робота «его». Як і будь-який процес, становлення ідентичності проходить через кризи. Криза ідентичності - закономірний етап становлення, зміни, трансформації ідентичності.

Згідно сучасним теоретичним дослідженням (М.В.Заковоротна, В.С.Малахов, В.В.Козлов, І.Я.Середницька, О.Л.Солдатова, Л.Б.Шнейдер, О.С.Штепа та ін.) феномен ідентичності виступає динамічною структурою, яка розвивається на протязі всього життя та проходить через подолання криз, може змінюватися у прогресивному або регресивному напрямках, тобто бути «позитивною» (успішною, зрілою) та «негативною» (передчасною, дифузною), а власно набуття особистістю ідентичності як цілісності Я триває між двома полюсами розвитку - позитивним та негативним (В.В.Козлов, Л.Б.Шнейдер, Л.В.Шподар). Сучасна наукова спільнота притримується думки, що під досягнутою позитивною его-ідентичністю розуміється статус ідентичності, яким володіє особистість зі сформованою сукупністю особистісно значущих цілей, цінностей та переконань, що переживаються як персонально відповідні та забезпечують почуття спрямованості та усвідомленості життя (І.Я.Середницька, Л.Б.Шнейдер, О.С.Штепа). Репрезентацією досягнутої ідентичності є позитивне самоставлення при позитивному оцінюванні власних якостей та стабільного зв'язку з соціумом і повній координації механізмів ідентифікації та відособлення. Критеріями негативної его-ідентичності вважаються статуси: псевдоідентичності, дифузної та передчасної ідентичності, які виражаються в стабільному запереченні власної унікальності або, навпаки, її амбіційному підкреслюванні, порушенні механізмів ідентифікації, відособлення та темпоральної пов'язаності життя, ригідності Я-концепції, хворобливе неприйняття критики у свою адресу, низька рефлексія тощо.

Відсутність єдиного підходу в психосоціальної концепції у вітчизняній психології привела до неоднозначності та різноманітності семантичної наповненості понять «ідентичність», «самоідентичність», «его-ідентичність», «індивідуальна» та «особистісна ідентичність». Не дивлячись на таке термінологічне та понятійне різноманіття, ми вважаємо, що в межах нашого теоретико-емпіричного підходу найбільш коректним є поняття самоідентичності - як основи (детермінанти) всього психолого-феноменологічного комплексу его-ідентичності, що найбільш сприяє повноцінній життєтворчості жінок в досліджуваному нами віці. Суб'єктивне та індивідуальне в людині поєднується в самоідентичність, яка містить в собі (на відміну від особистісної) додатковий елемент - творче осмислення ідентичності, що дозволяє зберегти унікальність та неповторність окремої особистості. Ми припускаємо, що самоідентичність є значущим компонентом ідентичності в період пізньої зрілості та складає духовний потенціал, який дозволяє вижити в соціальних умовах, які постійно змінюються. Самоідентичність виступає, на наш погляд, потенційною детермінантою жіночої его-ідентичності у зрілому віці, яка формується на підставі соціальної та особистісної ідентичності та представляє сукупність уявлень про себе, що надає можливість відчувати власну аутентичність. Вона проявляється у здібності зберігати внутрішній баланс між власною цілісністю та тотожністю, яка надана іншими.

Встановлено, що потреба в ідентичності - одна з основних екзистенціальних потреб людини, яка найсильніше актуалізується в період пізньої дорослості, коли людина переживає кризу середнього віку, останній підсумковий етап самовизначення, самовтілення. Отже, коректніше називати цей період не кризою середини життя, а екзистенціальною кризою -- нормативною кризою періоду зрілості, переживання якого збагачує людину, є необхідною преддиспозицією для трансформації ідентичності в зрілості. Аналіз теоретико-емпіричних даних довів, що, в даному контексті, у жінок доцільно розглядати період, який відноситься до 45-55 років. Саме він вважається кризовим, тому що його, можна охарактеризувати як період «потрійної кризи» яка співпадає з професійною, віковою - екзістенціїною та фізіологічною кризою. Було доведено, що провідною психологічною причиною виникнення кризи є протиріччя між сприйняттям жінкою себе як активного суб'єкта соціальної та творчої діяльності та переживанням фізіологічних та психологічних змін, притаманних клімактерію.

Для благоприємного становлення ідентичності жінки зрілого віку важливим є наявність домагання на самовизнання, тенденція особистості до суб'єктності та індивідуалізації - конструювання себе й свого соціального оточення, а не уподібнення соціальним стереотипам, а також перехід до генеративності як продуктивного і креативного стилю життя жінки.

У другому розділі «Організація та методи дослідження жіночої ідентичності в період пізньої зрілості» розкривається методологія та визначаються етапи й інструментарій емпіричного дослідження особливостей змін конструкту его-ідентичності жінок періоду пізньої зрілості з різним соціальним статусом. Окрема увага приділена обґрунтуванню обраних методичних засобів та аргументовано їх використання.

Емпіричне дослідження складалося з трьох етапів: підготовчого, діагностично-дослідницького та аналітико-інтерпретаційного.

Підготовчий етап включав в себе наступні завдання: визначення та аналіз теоретичних підходів зарубіжних і вітчизняних дослідників до феномену жіночої ідентичності, підбір репрезентативної вибірки щодо мети та завдань дисертаційного дослідження, укладання комплексу психодіагностичних методик, адекватних предмету дослідження, розробка стратегії та тактики діагностичної процедури, відбір адекватних методів математичної обробки даних.

На діагностичному етапі було проведено безпосереднє емпіричне дослідження із застосуванням конкретного пакету апробованих методик. Основним завданням даного етапу став збір емпіричних даних. Дослідження проводилося в груповій та індивідуальній формах. На аналітико-інтерпретаційному етапі були здійснені математико-статистична та психологічна інтерпретація діагностичних результатів, сформульовані часткові та загальні висновки, підготовлені та надруковані статті за основними результатами дослідження.

Віковий діапазон, визначений в нашому дослідженні, збігається з початком клімактерію (криза тілесної ідентичності), з екзистенціальною (криза ідентичності) і з професійною кризами (криза соціальної ідентичності). Для проведення емпіричного дослідження були відібрані жінки у віці 45-55 років, які мають різний соціальний статус; такі, що працюють і ні, заміжні, розлучені (вдови). До того ж, працюючі жінки в нашому дослідженні поділялися на працівників: освіти, інших спеціальностей, а непрацюючі - на безробітних (тих, хто шукає роботу і ні, хатніх господарок). Вибірка була гомогенною. Всього в дослідженні прийняли участь 214 жінок. У вибірці практично рівномірно представлені досліджувані трьох соціальних груп - безробітні 74 жінки з яких 22 є домогосподарками, викладачі - 60 осіб та жінки різних інших спеціальностей - 80 осіб. гендерний клімактерій старіння жінка

Обґрунтовано репрезентативність вибірки для дослідження особливостей змін конструкту его-ідентичності жінок періоду пізньої зрілості з різним соціальним статусом. Констатовано, що діагностичний інструментарій дослідження є релевантним, надійним - дозволяє всебічно проаналізувати конструкт психолого-феноменологічного комплексу жіночої его-ідентичності періоду пізньої зрілості.

У третьому розділі «Емпіричне дослідження особливостей конструкту его-ідентичності жінок» представлені результати емпіричного дослідження; апробовано методичний комплекс для всебічної діагностики особливостей трансформування жіночої ідентичності у зрілому віці; проведена математико-статистична та психологічна інтерпретація діагностичних результатів. Інтерпретація отриманих даних здійснювалася за допомогою використання методів статистичної обробки (однофакторного дисперсійного аналізу, частотного аналізу дослідження вибірки за допомогою коефіцієнту Крамера, факторного аналізу за методом головних компонент, кореляційного (методом парних кореляцій) та кластерного аналізів) з наступним якісним аналізом та узагальненням результатів, також були сформульовані часткові та загальні висновки.

Попереднє опитування за допомогою спеціально розробленої анкети, дозволило нам окреслити коло проблем та труднощів, які притаманні жінкам у віці пізньої зрілості та пов'язані з соціальними, тілесними, професійними і гендерними аспектами жіночої ідентичності в досліджуваному періоді. Особливу роль в цьому процесі відіграє професійна зайнятість жінок.

Підтверджено гіпотезу про значущий вплив соціального статусу жінок періоду пізньої зрілості на особливості перетворення їхньої особистісної, соціальної ідентичності (тобто, по всім параметрам проведених тестів була встановлена статистично достовірна відмінність середніх значень психологічних показників в групах досліджуваних, які були виділені по соціально-демографічним ознакам на рівне статистичної значущості p<0,001).

Встановлено, що більш високий рівень соціального статусу дозволяє жінкам досліджуваного періоду відчувати вищу ступінь самовпевненості, самоцінності - здатність викликати позитивне ставлення оточуючих, що і відбивається на позитивному самоставленні респондентів. У жінок з більш високим статусом сильніше виражено відчуття симпатії до себе, згода зі своїми внутрішніми спонуками, схвалення своїх планів і бажань. У них діагностовано вищій ступень душевної рівноваги, соціальної креативності. Викладачі ВНЗів значущо відрізнялися від всіх інших досліджених груп вищими значеннями загального показника якості життя (29,6 порівняно з 18,6 у безробітних). Це указує на те, що можливість отримати максимальне задоволення від життя мають саме ті жінки даного віку, які вибрали своєю діяльністю викладання.

Підтверджена значущість взаємозв'язку соціального статусу з конструктом «маскулінність-фемінінність» у жінок періоду пізньої зрілості, що схильні до стереотипів маскулінності, з особливостями їх гендерної і професійної ідентичності. Проведений однофакторний дисперсійний аналіз показав, що соціальний статус не пов'язаний зі схильністю особистості досліджуваних жінок до стереотипів фемінінності.

Найбільшою фемінінністю характеризуються безробітні жінки - по середніх значеннях шкали С.Бем вони суттєво перевершують представників всіх груп працюючих жінок. Тобто, проблеми з пошуком роботи у жінок періоду пізньої зрілості пов'язані з їх вираженою фемінінністю, яка здатна виявлятися в зайвій субмиссівності і пасивності. Працюючі жінки з вищою освітою володіли найбільшим рівнем маскулінності і також були більш маскулінними, ніж домогосподарки. Відповідно, більш високий соціальний статус вимагає його підтримки, для чого необхідні певні маскулінні якості.

Встановлено, що викладачі ВНЗів суттєво відрізняються вищими значеннями за статусом ідентичності від безробітних і домогосподарок (рівень статистичної значущості p<0,001) - тобто даний соціальний статус допомагає жінкам пізньої зрілості підійти ближче до досягнутої, зрілої ідентичності, проявляючи позитивне самоставлення при позитивному оцінюванні власних якостей і стабільного зв'язку з соціумом, а також повній координації механізмів ідентифікації і відособлення. Даний висновок потребував додаткової повторної перевірки за допомогою частотного аналізу з використанням мір асоціації (критерію Крамера), оскільки психологічний зміст даної шкали не є лінійним - псевдоідентичність, хоч і є максимальним полюсом шкали МИЛИ, проте, по суті своїй представляє гіперідентичність, яка менш адаптивна, чим позитивна ідентичність. Метою даної статистичної процедури було встановити, наскільки випадково або закономірно розрізняються по статусах ідентичності групи, виділені згідно соціально-демографічним ознакам. У частотному аналізі як симетрична міра асоціації використовувався коефіцієнт Крамера.

Доведено, що для безробітних і домогосподарок характерним є виражене переважання дифузного статусу особистісної ідентичності - частка досліджуваних з таким статусом ідентичності складає більше половини. Тобто, відносно власної особистості у більшості непрацюючих жінок періоду пізньої зрілості немає міцних цінностей, переконань, мети а також спроб їх активно сформувати.

У працюючих жінок з середньою освітою особистісна ідентичність переважно характеризується не тільки дифузним (43%), але і псевдопозитивним статусом (33,6%), що указує на порушення механізмів ідентифікації і відособлення убік її гипертрофованості.

У працюючих жінок з вищою освітою дифузний статус особистісної ідентичності зустрічається лише у одній третині респондентів (35%). Практично кожна друга досліджувана жінка-викладач ВНЗу досягла позитивної особистісної ідентичності (47%), що підтверджує дані однофакторного дисперсійного аналізу.

Статистично достовірним виявився взаємозв'язок між показниками гендерної ідентичності і соціальним статусом (критерій Крамера дорівнює 0,309, статистична значущість на рівні p<0,001). У безробітних жінок найчастіше зустрічається псевдопозитивна гендерна ідентичність (35%), що підкреслює компенсаторний характер статеворольового самосприйняття таких жінок. Порівняно з безробітними жінками, у решти соціальних груп переважає дифузна ідентичність (найсильніше у домогосподарок і працюючих жінок з вищою освітою), тим самим виявляючи внутрішню конфліктність і невизначеність в даній сфері для вказаних груп.

Не дивлячись на високий рівень дифузної ідентичності (37%), найбільш зрілими в аспекті гендерної ідентичності є викладачі ВНЗів (37%), що підтверджує тенденцію до позитивного самоставлення при оцінюванні власної гендерної ролі. У заміжніх жінок статус позитивної гендерної ідентичності зустрічається приблизно в 7 разів частіше, ніж у тих, хто не перебуває у шлюбі. Відповідно, сімейні відносини активізують у досліджуваних жінок позитивне відчуття своєї гендерної ролі.

Передчасний статус професійної ідентичності (критерій Крамера дорівнює 0,418, статистична значущість на рівні p<0,001), виражено переважно у безробітних (73%), указуючи на те, що вони рідко робили незалежні професійні вибори, а дана ідентичність ними слабо усвідомлюється. Крім того, у безробітних жінок було діагностовано низький рівень самоповаги, а під час анкетування виявлено, що у них формується комплекс неповноцінності. Також переважає даний статус ідентичності у домогосподарок (45,5%), якому декілька поступається псевдопозитивна ідентичність (36%), виступаюча як амбітне підкреслення своєї професійної ідентичності. У працюючих жінок з середньою освітою не наголошувалося чіткого паттерну сприйняття власної професійної ідентичності, тоді як у тих, що мали вищу освіту, вона сприймалася як гіперідентичність (35%) або як ідентичність, що знаходиться в стані кризи (27%). Максимальна частка респондентів з позитивною ідентичністю зареєстрована серед викладачів (50%), що акцентує увагу на їх сформованій професійній ідентичності.

Відносно наступного емпіричного завдання нашого дослідження: визначення зв'язку між рівнем актуалізації самоідентичності та особливостями усього конструкту его-ідентичності жінок як підґрунтям трансформації жіночої ідентичності, ми дійшли до наступних висновків:

- соціальний статус жінок періоду пізньої зрілості суттєво впливає на особливості їх самоактуалізації. В цілому, інтегральний показник самоактуалізації має тенденцію до зростання з підвищенням соціального статусу. При цьому, між безробітними і домогосподарками суттєвих відмінностей не спостерігається, а викладачі ВНЗів значущо перевершують решту всіх соціальних груп;

- доведено, що рівень актуалізації самоідентичності статистично значущо пов'язаний з особливостями всього конструкту ідентичності жінки;

- згідно даним кореляційного аналізу, інтегральний показник самоактуалізації був статистично достовірно (p<0,05) взаємозв'язаний практично зі усіма компонентами ідентичності жінки, за винятком рівня самоприхильності та схильності до фемінінних стереотипів. Це вказує на те, що потреба в самоактуалізації, як в пошуку самоідентичності, тісно «вбудована» в структуру ідентичності жінки періоду пізньої зрілості.

Для чіткішого визначення місця і ролі рівня актуалізації самоідентичності в цілісному конструкті его-ідентичності жінки було проведено факторний аналіз. За його допомогою нами було перевірене припущення стосовно того, що цілісний конструкт его-ідентичності жінки може бути представлений у вигляді невеликого числа узагальнених параметрів (чинників).

Факторний аналіз проводився методом головних компонент. У аналіз були включені інтервальні показники, що характеризують ідентичність. Згідно графіку «кам'янистого осипу» (рис. 1) було визначено 2 фактори. Обертання факторів робилося за допомогою ортогональної процедури Varimax.

Рис. 1. Графік «кам'янистого осипу» для факторного аналізу.

Встановлено, що між рівнем актуалізації самоідентичності і особливостями всього конструкту его-ідентичності жінки існують статистично достовірні зв'язки. Цілісний конструкт его-ідентичності жінок періоду пізньої зрілості може бути представлений у вигляді обмеженої кількості узагальнених параметрів (чинників). Перший чинник ми умовно назвали компонентою соціально-світоглядної ідентичності, а другий чинник - компонентою маскулінності і самоідентичності в структурі цілісного конструкту его-ідентичності жінок періоду пізньої зрілості. На рис. 2 представлене графічне зображення груп досліджуваних жінок, виділених за соціальним статусом в координатах факторного аналізу.

Рис. 2. Відображення груп за соціальним статусом в координатах факторного аналізу

Так, група з найнижчим соціальним статусом характеризується негативними значеннями як за першою, так і за другою компонентами.

Зростання статусу від даної групи до працюючих жінок з вищою освітою супроводжується кількісним переходом в область позитивних значень по першій компоненті. І лише при переході до групи викладачів наголошується якісний стрибок - істотне зростання значень по другій компоненті, що характеризує високий рівень їх самоідентичності. Зміна значень першої та другої компонент наголошується при зіставленні жінок, що не перебувають у шлюбі, і заміжніх жінок.

Щодо конструкту маскулінність-фемінінність, то при переході від фемінінності до андрогінності наголошується зростання значень за обома компонентами, тоді як далі, при переході до маскулінності, значення однієї - стає негативним, а іншої - продовжує зростати.

Отже, якнайповніше усвідомлення власної ідентичності характерне для тих жінок, які відносяться до андрогінного типу.

Далі, у вибірці жінок нами було виділено декілька груп (кластерів), які однорідні по параметрах ідентичності і значущо відрізняються одна від одної.

Всього в кластерні групи були об'єднані 95,3% від всієї вибірки. У перший кластер - найбільш великий - з даного числа було віднесено 96 досліджуваних жінок (47,1%), в другій - 82 жінки (40,2%) і в третій - 26 (12,7%). 3-й кластер утворили жінки з мінімальним рівнем розвитку ідентичності і найбільшої фемінінністю. 1-й і 2-й кластер були сформовані жінками, що характеризуються більшою маскулінністю.

Частотний аналіз показав значущість відмінностей між кластерами по досліджуваних номінальних ознаках (соціально-демографічні параметри, статус ідентичності, тип гендерної ідентичності), за винятком кількості дітей. Так, 2-й кластер складався лише з викладачів і працюючих жінок, 1-й кластер - рівномірно зі всіх соціальних груп, тоді як 3-й - лише з безробітних і домогосподарок. У розрізі сімейного статусу 2-й кластер складався з переважно заміжніх жінок, тоді як 3-й - з тих, що не перебувають у шлюбі. У розрізі типу гендерної ідентичності 3-й кластер був складений фемінінними жінками, 2-й - андрогінними, тоді як в першому практично в рівній мірі переважали як фемінінні, так і андрогінні жінки, притому, що більшість маскулінних жінок також припали на 1-й кластер.

Аналізуючи статуси ідентичності, можна відзначити, що переважна більшість респондентів з позитивним статусом ідентичності доводилася на 2-й кластер, тоді як в 3-му кластері таких взагалі не зустрічалося. Відповідно, доцільне виділення саме 3-х груп жінок даного вікового періоду, що можна використовувати в практиці - консультуванні і терапії.

ВИСНОВКИ

1. Ідентичність - багатомірний та інтеграційний феномен, що забезпечує людині цілісність, тотожність і визначеність, розвивається в просторі процесів самовизначення, самоорганізації й персоналізації, обумовлюється розвитком рефлексії, виступає як первинна й необхідна умова для розвитку особистості. Феномен ідентичності бере свої витоки в психоаналізі і далі заломлюється залежно від різних підходів (психоаналітичного, психосоціального, когнітивного, інтеракціониського, гуманістичного, акмеологічного та інтеграційного тощо) психологічної науки. До теперішнього часу в науці накопичений суттєвий методологічний і текстологічний матеріал, в якому різні теоретичні підходи до вивчення ідентичності взаємно доповнюють один одного, виділяючи як об'єкт дослідження різні сторони феномену ідентичності. Але для вивчення ідентичності зрілої особистості сучасні автори стоять на точці зору акмеологічного та інтеграційного підходів.

У сучасному баченні період пізньої зрілості визнається, як один з найголовніших на етапі життєвого шляху в досягненні цілісності, суб'єктності, самовтілення особистості, тобто, звершення свого «акме», становлення інтеграційної его-ідентичности. Його визначено, як один з проблемних періодів для становлення зрілої позитивної жіночої ідентичності, оскільки, зміни, супутні цьому етапу, зачіпають всі рівні его-ідентичності: біологічний, психологічний та соціальний. До того ж, багато ускладнень при подоланні кризи ідентичності, прийняття себе, накладають соціально - культурні стигми у відношенні ролі жінок зрілого віку в суспільстві та її соціального статусу. Ми дотримуємося еволюційного погляду на проблему кризи, і, виходячи з уявлень про стадіальність розвитку та подолання різних протиріч як важливіших закономірностей становлення людини, вважаємо правомірним розуміти під віковою кризою періоди кардинального перетворення особистості, перебудови потреб та потягів, переоцінки цінностей, зміни смислових структур свідомості та самоідентичності. В жінок доцільно розглядати віковий період, що відноситься до 45-55 років. Саме він вважається кризовим, його можна охарактеризувати як «період потрійної кризи», яка співпадає з професійною, віково-екзистенціальною та фізіологічною кризами.

Доведено, що особливості, притаманні жінкам у період пізньої зрілості, детермінують прояви всіх рівнів ідентичності; дисбаланс у структурі жіночої ідентичності перешкоджає перетворенню жіночої его-ідентичності на зрілу, позитивну; сприйнятливість, схильність жінок до впливу гендерних стереотипів ускладнює їх повноцінне самовираження, самовтілення; актуалізація самоідентичності жінок зрілого віку гармонізує весь конструкт его-ідентичності в інволюційному періоді.

2. Розроблений методичний комплекс для повного та всебічного дослідження специфіки психосоціального конструкту жіночої ідентичності в період пізньої зрілості може бути використаний для додаткових досліджень внутрішніх ресурсів акмеологічної особистості.

3. Жіноча ідентичність та її трансформація в період пізньої зрілості є багатомірним та інтегративним феноменом, який забезпечує цілісність, тотожність та визначеність, розвивається у просторі процесів самовизначення, самоорганізації та персоналізації, обумовлюється розвитком рефлексії та виступає як первинна і необхідна умова розвитку особистості. Вважаємо, що особистісну та соціальну ідентичності неможливо узагальнювати, ототожнювати, хоча й визнаємо, що вони взаємопов'язані, взаємообумовлені, та створюють єдиний конструкт жіночої ідентичності. Між його структурними компонентами та статусами ідентичності (псевдоідентичність, дифузна та передчасна ідентичності, мораторій) існують неоднозначні зв'язки, які потребують подальшого теоретико-емпіричного вивчення.

Для безробітних і домогосподарок характерним є виражене переважання дифузного статусу особистісної ідентичності - частка досліджуваних з таким статусом ідентичності складає більше половини. Тобто, відносно власної особистості у більшості непрацюючих жінок періоду пізньої зрілості немає міцних цінностей, переконань, мети, а також спроб їх активно сформувати. У працюючих жінок з середньою освітою особистісна ідентичність переважно характеризується не тільки дифузним, але й псевдопозитивним статусом, що указує на порушення механізмів ідентифікації і відособлення убік її гіпертрофованості. У працюючих жінок з вищою освітою дифузний статус особистісної ідентичності зустрічається лише у одній третині респондентів. Крім того, статистично достовірним є взаємозв'язок між показниками гендерної ідентичності і соціальним статусом (сімейні відносини активізують у досліджуваних жінок позитивне відчуття їх власної гендерної ролі).

Передчасний статус професійної ідентичності превалює у безробітних, указуючи на те, що в житті вони не часто робили незалежні професійні вибори, а дана ідентичність ними слабо усвідомлюється. Крім того, у безробітних жінок діагностовано низький рівень самоповаги та комплекс неповноцінності. Також, даний статус ідентичності переважає у домогосподарок, йому поступається лише псевдопозитивна ідентичність, у формі амбітного підкреслення своєї професійної ідентичності. У працюючих жінок з середньою освітою не наголошувалося чіткого паттерну сприйняття власної професійної ідентичності, тоді як у тих, що мали вищу освіту, вона сприймалася як гіперідентичність або як ідентичність, що знаходиться в стані кризи. Максимальна частка респондентів з позитивною ідентичністю зареєстрована серед викладачів, що акцентує увагу на їх сформованій професійній ідентичності.

4. Між рівнем актуалізації самоідентичності і особливостями всього конструкту его-ідентичності жінок, трансформації якого пов'язані з періодом пізньої зрілості, існують статистично достовірні зв'язки. Цілісний конструкт его-ідентичності жінок періоду пізньої зрілості може бути представлений у вигляді обмеженої кількості узагальнених параметрів (чинників). Перший чинник ми умовно назвали компонентою соціально-світоглядної ідентичності, а другий чинник - компонентою маскулінності і самоідентичності в структурі цілісного конструкту его-ідентичності жінок періоду пізньої зрілості. Саме ці компоненти й визначають загальні трансформації жіночої ідентичності досліджуваного періоду.

Група з найнижчим соціальним статусом характеризується негативними значеннями, як за першою, так і за другою компонентами. Зростання статусу супроводжується кількісним переходом в поле позитивних значень по першій компоненті. І лише при переході до групи викладачів наголошується якісний стрибок - істотне зростання значень за другою компонентою, що характеризує високий рівень їх самоідентичності. Зміна значень обидвих компонент наголошується при зіставленні заміжніх жінок і тих, що не перебувають у шлюбі.

Щодо конструкту маскулінність-фемінінність, то при переході від фемінінності до андрогінності наголошується зростання значень за обома компонентами, тоді як далі, при переході до маскулінності, значення першої компоненти стає негативним, а другої - продовжує зростати.

Отже якнайповніше усвідомлення трансформацій власної ідентичності характерне для тих жінок періоду пізньої зрілості, які відноситься до андрогінного типу. Крім того, у вибірці жінок періоду пізньої зрілості можна виділити декілька груп (кластерів), які однорідні за параметрами ідентичності і відрізняються одна від одної. 3-й кластер утворили жінки з мінімальним рівнем розвитку ідентичності і найбільшої фемінінністю. 1-й і 2-й кластери були сформовані жінками, що характеризуються більшою маскулінністю, проте представниці 1-го кластеру (середній рівень) значущо поступалися таким же з 2-го за рівнем розвитку ідентичності (високий рівень).

Частотний аналіз показав значущість відмінностей між кластерами за досліджуваними номінальними ознаками (соціально-демографічні параметри, статус ідентичності, тип гендерної ідентичності), за винятком кількості дітей. Аналізуючи статуси ідентичності, можна відзначити, що переважна більшість владарок позитивного статусу доводилися на 2-й кластер, тоді як в 3-му кластері таких взагалі не зустрічалося. Відповідно, доцільне виділення саме 3-х груп жінок даного вікового періоду.

Виявлені закономірності та взаємозв'язки основних складових компонентів конструкту жіночої его-ідентичності, які переживають трансформації в період пізньої зрілості можуть бути використані для підвищення ефективності індивідуальної роботи в психотерапевтичній та консультаційній практиці в роботі соціальних працівників, практичних психологів системи освіти та в сімейному консультуванні.

Перспективи дослідження мають актуальність в зверненні до поглибленого визначення соціально-психологічних механізмів переживання жінкою кризи пізньої зрілості та подальшому вдосконаленні системи психологічної допомоги у подоланні кризових станів. Але подальше вивчення трансформаційних змін жіночої ідентичності передбачає проведення лонгітюдних досліджень даного психічного феномену на двох споріднених відрізках онтогенезу - ранньої та пізньої зрілості.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України:

1. Базика Є. Л. Психологічні особливості переживання кризи пізньої зрілості жінками / Є. Л. Базика // Актуальні проблеми психології : Екологічна психологія. Психологія освітнього простору : [зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / наук. ред. С. Д. Максименко]. - К.-М. : ИЛИОН, 2008. - Т. 7, Вип. 17. - С. 14-19.

2. Базика Є. Л. Особливості впливу кризи пізньої зрілості на ідентичність жінки / Є. Л. Базика // Актуальні проблеми психології : [зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / наук. ред. С. Д. Максименко]. - К. : Главник, 2008. - Т.X, Ч.8. - С. 57-65.

3. Базика Є. Л. Проблема трансформування ідентичності жінок зрілого віку / Є. Л. Базика // Проблеми загальної та педагогічної психології : [зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / наук. ред. С. Д. Максименко]. - К. : ГНОЗІС, 2008. - Т.Х, Ч.4. - С. 30-39.

4. Базика Є. Л. Самоідентичність як детермінанта его-ідентичності жінок у зрілому віці / Є. Л. Базика // Актуальні проблеми психології : Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія : [зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / наук. ред. С. Д. Максименко]. - К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2008. - Т. X, Вип. 9. - С. 51-63.

5. Базика Є. Л. Суб'єктний та інтеграційний підходи як методологія дослідження трансформацій жіночої ідентичності під впливом кризи пізньої зрілості / Є. Л. Базика // Актуальні проблеми психології : [зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / наук. ред. С. Д. Максименко]. - К. : ГНОЗІС, 2009. - Т.ХI, Ч.1. - С. 14-23.

6. Базика Є. Л. Особливості жіночої ідентичності періоду пізньої зрілості в залежності від їх соціального статусу / Є. Л. Базика // Вісник Одеського національного університету / Серія : Психологія. - 2009. - Т. 14, Вип. 5. - С. 12-20.

Статті в інших наукових виданнях та тези доповідей на наукових конференціях:

7. Базика Є. Л. Специфіка стану психологічного здоров'я жінок-викладачів пізнього віку / Є. Л. Базика // Матеріали VIII Всеукр. наук.-практ. конф. [«Актуальні проблеми практичної психології»] (Херсон, 17-18 квіт. 2008 р.) / М-во освіти і науки України, Херс. держ. ун-т. - Херсон : ПП Вишемирський В.С., 2008. - С. 21-24.

8. Базика Є. Л. Проблематика клімаксу: соціально-психологічний аспект / Є. Л. Базика // Матеріали V міжвуз. наук.-практ. конф. [«Гуманітарно-економічні дослідження»] (Одеса, 21-23 травня 2008 р.) / М-во освіти і науки України, Одеський нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. - Одеса : Одеський нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, 2008. - С. 366-371.

9. Базика Є.Л. Результати пілотажного дослідження аспектів его-ідентичності жінок зрілого віку залежно від їх соціального статусу / Є.Л. Базика // Актуальні проблеми практичної психології : [зб. наук. праць / відпов. ред. Н. І. Тавровецька]. - Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2009. - Ч. I. - С. 56-67.

10. Базика Є.Л. Гармонійність ідентичності жінок зрілого віку залежно від їх соціального статусу / Є. Л. Базика // Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф. [«Психолого-педагогічні аспекти формування та розвитку майбутнього фахівця»] (Миколаїв, 19-20 червня 2009 р.) / М-во освіти і науки України, Миколаївський держ. ун-т. ім. В. О. Сухомлинського. - Миколаїв : Миколаївський державний університет ім. В. О. Сухомлинського, 2009. - С. 79-81.

АНОТАЦІЯ

Базика Є. Л. Трансформація жіночої ідентичності в період кризи пізньої зрілості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Херсонський державний університет, Херсон, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячено виявленню особливостей трансформації жіночої ідентичності та специфіки усього конструкту его-ідентичності жінок під впливом кризи пізньої зрілості. В роботі теоретично обґрунтовано й емпірично досліджено психологічні особливості загального конструкту его-ідентичності жінок у період пізньої зрілості в залежності від їх соціального статусу в контексті інтеграційного підходу; виявлені закономірності та взаємозв'язки основних складових компонентів конструкту жіночої его-ідентичності в цей період, вдосконалено поняття загального конструкту жіночої его-ідентичності.

Доведено, що соціальний статус жінок періоду пізньої зрілості значущо впливає на особливості їх самоактуалізації - інтегральний показник самоактуалізації має тенденцію до зростання з підвищенням соціального статусу. Проведене емпіричне дослідження дозволяє стверджувати, що соціальний статус жінок впливає на їх задоволеність якістю життя. Викладачі ВНЗів суттєво відрізнялися від всіх інших досліджених груп вищими значеннями загального показника якості життя. Це указує на те, що можливість отримати максимальне задоволення від життя мають саме ті жінки даного віку, які вибрали своєю діяльністю викладання.

Ключові слова: жіноча ідентичність, трансформація ідентичності, конструкт ідентичності, самоідентичність, гендер, криза пізнього віку.

АННОТАЦИЯ

Базыка Е. Л. Трансформация женской идентичности в период кризиса поздней взрослости. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Херсонский государственный университет, Херсон, 2010.

Диссертационное исследование посвящено выявлению психологических особенностей трансформации женской идентичности и специфики всего конструкта эго-идентичности женщины под воздействием кризиса поздней зрелости.

В работе теоретически обоснованны и эмпирически исследованы психологические особенности общего конструкта эго-идентичности женщины периода поздней зрелости в зависимости от её социального статуса в контексте интеграционного подхода; обнаружены закономерности и взаимосвязи основных компонентов составляющих конструкт женской эго-идентичности, усовершенствовано понятие общего конструкта женской эго-идентичности.

...