Психологічні основи розвитку педагогічних здібностей викладачів гуманітарних дисциплін вищих навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА

УДК 159.9:37.015.3

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ВИКЛАДАЧІВ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук

МАМІЧЕВА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Слов'янському державному педагогічному університеті

Науковий консультант:

академік УАН України, доктор психологічних наук, професор

Вісковатова Тетяна Павлівна,

Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, завідувач кафедри диференціальної і експериментальної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Коваленко Алла Борисівна, Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри соціальної психології;

доктор психологічних наук, доцент,

Щербан Тетяна Дмитрівна, Мукачівський державний університет

перший проректор;

доктор психологічних наук, професор

Кузьменко Віра Ульянівна,

Київський національний університет

імені М.П.Драгоманова, Інститут соціології, психології та управління, професор кафедри теоретичної та консультативної психології.

Захист відбудеться „5” січня 2010 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.07 в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова за адресою: м.Одеса, 65082, вул. Дворянська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеського національного університету імені І.І.Мечникова за адресою: м.Одеса, 65082, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий «11» січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.А.Крюкова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток українського суспільства шляхом демократизації, нові тенденції, що зумовлюють розвиток вищої школи і науково-педагогічних працівників (світова глобалізація, євроінтеграція, диверсифікація та ін.), ведуть до посилення гуманізації, обумовлюють підвищений інтерес до індивідуальності людини і визначають найбільш пріоритетні напрямки сучасної психологічної науки. Особливу увагу дослідників привертає проблема здібностей людини, природи їх виникнення, особливостей формування та розвитку. Тому, не дивно, що одним із основних напрямків дослідження особистості і професійної діяльності педагога як представника однієї з соціономічних професій є вивчення його здібностей. Для сучасного етапу розвитку психологічної науки характерним є пошук провідних, ядерних, стратегічних, термінальних та інструментальних і т.п. компонентів здібностей на основі системного підходу, здійснюваного з позиції теорії системогенезу (В.Д.Шадріков, 1994), комплексного (О.О.Голубєва, 1986) та індивідуально-типологічного (М.К.Кабардов, 1989) підходів, системно-цільової концепції (Б.Б.Коссов, 1998), теорії інтегральної індивідуальності (В.С.Мерлін, 1986, Б.О.Вяткін, 2000).

Аналіз досліджень з проблеми професійних здібностей викладача показує, що їх вивчення йшло у декількох напрямках: визначення сутності, компонентного складу і структури педагогічних здібностей (М.О.Амінов, 1997; Т.І.Артемьева, 1984; Ф.М.Гоноболін, 1962; В.А.Крутецький, 1968; Н.В.Кузьміна, 1985; М.І.Станкін, 1998 та ін.); вивчення окремих видів педагогічних здібностей викладача (А.Б.Коваленко, 2000; О.М.Колмогоров, 1988; О.А.Кривопишина, 2001; В.А.Крутецький, 1968; В.У.Кузьменко, 2008; В.О.Моляко, 2002; І.Д.Пасічник, 1993; А.В.Семенова, 2001; Т.Ф.Цигульська, 1983; О.С.Чашечникова, 1997;К.В. Чиханцева, 2008 та ін.); вивчення впливу предметної специфіки і спрямованості на спеціальні здібності викладача (О.Ф.Волобуєва, 2007; М.К.Кабардов, 1989; О.О.Кайдановська, 2004; В.І.Кірієнко, 1959; Г.С.Костюк, 1989 та ін.); виявлення взаємозв'язку здібностей та індивідуальних властивостей педагогів (Г.В.Бистрова, 1976; О.О. Голубєва, 1989 та ін.); дослідження професійного становлення викладача (В.О.Бодров, 1991; М.С.Глуханюк, 2000; Н.В.Кузьміна, 1961; Л.М.Мітіна, 1998; В.В.Московський, 2007; М.І.Плугіна, 2009; Ю.П.Поваренков, 2002; Т.М.Хрустальова, 2001; Т.Д.Щербан, 1998 та ін.).

Аналіз наукових праць з зазначеної проблематики дозволяє констатувати, що під професійними здібностями викладача переважно розуміються педагогічні здібності, які незалежно від предметної спрямованості їхньої професійної діяльності є однаковими. Між тим в окремих наукових працях (О.Ф. Волобуєва, 2007, Є.Б.Гармаш, 1990, Л.Г. Глоба, 1997, О.В.Співаковський, 2004 та ін.) предметом дослідження є здібності до викладання конкретної навчальної дисципліни. Це дає підстави зробити припущення, що теорії професійно-педагогічних та предметних здібностей викладача вищого навчального закладу, яка б мала узагальнюючий характер, ще не створена. Зокрема, поза увагою вчених залишилися питання динаміки розвитку професійних здібностей, типології функціональних взаємозв'язків їхніх компонентів під час професійного становлення викладача вищого навчального закладу. Характер взаємозв'язку між педагогічними здібностями та індивідуальним стилем педагогічної діяльності залишається на рівні переважно теоретичних досліджень, емпірична складова є до цих пір поза фокусом уваги. Можна зустріти різноманітні, а деколи й суперечливі відомості про чинники, що обумовлюють виникнення, формування та розвиток цих здібностей, їхні особливості прояву у викладачів різних дисциплін.

До того ж у науковій літературі відсутні характеристики предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів; у тому числі предметно-педагогічних; жоден з авторів до структури педагогічної діяльності викладача не включає як самостійний компонент педагогічні здібності, і в цьому аспекті предметно-педагогічні, педагогічні здібності та їхня структура розглядаються окремо одне від одного.

Розробка перерахованих положень, які відсутні у науковій літературі, необхідна не тільки як теоретичний внесок у загальну психологію, але і як практична допомога викладачам вищих навчальних закладів з метою підвищення їхнього професійного рівня, що обумовить ефективність їх педагогічної діяльності за рахунок розвитку педагогічних, і зокрема, предметно-педагогічних здібностей.

Все вище зазначене й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні основи розвитку педагогічних здібностей викладачів гуманітарних дисциплін вищих навчальних закладів».

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Слов'янського державного педагогічного університету (протокол № 5 від 31 січня 2008 року), а також узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №6 від 17.06.2008 р.). Робота виконана згідно з планом наукової і науково-організаційної діяльності Слов'янського державного педагогічного університету „Проблеми розвитку особистості фахівця соціально-педагогічної сфери”; а також відповідно до плану НДР Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, відділення психології „Психологія особистості на даному етапі розвитку науки (№ державної реєстрації 0109U0000279).

Мета дослідження - розробити структуру та механізм психологічних основ розвитку педагогічних, зокрема, предметно-педагогічних здібностей, викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного профілю та встановити вплив їх індивідуальних властивостей, індивідуального стилю, стажу професійної діяльності на розвиток педагогічних здібностей на підставі взаємозв'язку між цими показниками.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми педагогічних здібностей у сучасній вітчизняній та зарубіжній психологічній науці, виявити психологічну структуру педагогічних здібностей.

2. Розробити та теоретично обґрунтувати концепцію дослідження.

3. Визначити психологічні показники предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного профілю за предметами та їх взаємозв'язок.

4. Визначити індивідуально-психологічні властивості викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного профілю та їх вплив на розвиток предметно-педагогічних здібностей.

5. Виявити компоненти та показники розвитку педагогічних здібностей за стилем педагогічної діяльності викладача вищого навчального закладу в процесі його професійної діяльності і встановити їхній взаємозв`язок.

6. Розробити структуру розвитку предметно-педагогічних здібностей за предметами та загальну структуру незалежно від предметів викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного і негуманітарного профілів.

Об'єкт дослідження - педагогічні здібності викладачів вищих навчальних закладів.

Предмет дослідження - психологічні основи розвитку педагогічних здібностей, зокрема, предметно-педагогічних здібностей, викладачів гуманітарних дисциплін вищих навчальних закладів.

Методологічну основу дослідження становлять: концептуальні ідеї, вчення про методи дослідження, структурування наукового знання в логіку наукового пізнання щодо проблеми здібностей і сформульовані у теорії здібностей (К.О.Абульханова, Б.Г.Ананьєв, Т.І.Артем'єва, Е.О.Голубєва, О.В.Запорожець, М.К.Кабардов, Н.С.Лейтес, О.М.Леонтьєв, В.М.Мясищев, К.К.Платонов, Б.М.Теплов, В.Д.Шадріков та ін.), теорії інтегральної індивідуальності (В.С.Мерлін), а також реалізовані у генетико-моделюючому (С.Д.Максименко), синергетичному (Н.В.Чепелева, В.П.Бранський, С.Д.Пожарський та ін.), акмеологічному (О.О.Бодальов, Н.В.Кузьміна, О.В.Селезньова, М.І.Станкін та ін.) та андрагогічному (О.В.Вершловський, С.І.Змійов, Ю.І.Калиновський, І.О.Колеснікова та ін.) підходах до розвитку особистості у професійній діяльності.

Дослідження побудовано на основі провідних принципів психологічної науки: принципу детермінізму (С.Л.Рубінштейн); принципу єдності свідомості і діяльності (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов та ін.); принципу розвитку (Л.С.Виготський, Т.П.Вісковатова, Д.Б.Ельконін, С.Д.Максименко); принципу системної організації психіки людини (Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов), а також принципу інтегрального підходу до дослідження індивідуальності (Б.О.Вяткін, В.С.Мерлін).

Методи дослідження. У роботі використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: теоретичні: аналіз, співставлення, порівняння, узагальнення, систематизація; вивчення та аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури з проблеми здібностей для обґрунтування теоретичних підходів до проблеми розвитку педагогічних здібностей у педагогічних кадрів; емпіричні: спостереження, бесіда, опитування, тестування, анкетування, констатуючий експеримент; метод психодіагностичного обстеження - для вивчення комунікативних та організаторських схильностей, формально-динамічних властивостей педагогічних кадрів; їхньої потреби у досягненні; виявлення співвідношення двох сигнальних систем; спрямованості особистості; а також методи математичної статистики: кореляційний, факторний, множинний лінійний регресійний, порівняльний аналізи; метод варіаційного аналізу, обчислення процентних співвідношень. Для перевірки достовірності отриманих результатів застосовано t-критерій Стьюдента з використанням пакета прикладних програм Statistika 5,0 for Windows.

У дослідженні брали участь викладачі та студенти-магістри вищих навчальних закладів Києва (Інститут педагогіки та психології НПУ ім. М.П.Драгоманова), Луганська (Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка), Слов`янська (Слов`янський державний педагогічний університет) та Умані (Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини).

Педагогічні здібності викладача вищого навчального закладу вивчалися в процесі професійного становлення на трьох етапах: етап отримання професії (магістри вищих навчальних закладів), етап професійного удосконалення (5-10 років стажу), етап професійної зрілості (15-20 років стажу). Всього дослідженням було охоплено 553 викладача: 287 (5-10 років стажу), 266-(15-20 років стажу), магістрів 365 осіб (усього 918 осіб). Дослідження здійснювалось упродовж 2002 -2009 років.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у тому, що:

вперше

- представлено концепцію психологічних основ розвитку предметно-педагогічних та педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного профілю та їх основні складові;

- розроблено компоненти та показники предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів за предметами;

- визначено психологічні особливості розвитку показників предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного профілю у порівнянні з викладачами негуманітарного профілю;

- встановлено індивідуально-психологічні властивості викладачів гуманітарного і негуманітарного профілів та їх зв'язок з предметно-педагогічними здібностями;

- визначено основні детермінанти розвитку предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного профілю;

- розроблено структуру предметно-педагогічних здібностей викладачів гуманітарного та негуманітарного профілів по кожному з предметів, а також виділені їх спільні характеристики;

- розроблено модель розвитку предметно-педагогічних і педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного та негуманітарного профілів, визначено механізм їх розвитку;

- встановлено взаємозв'язок розвитку педагогічних здібностей в залежності від індивідуально-психологічних властивостей, стилю педагогічної діяльності та стажу викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного та негуманітарного профілів;

удосконалено:

трактування понять «педагогічні здібності» та «предметно-педагогічні здібності»;

систему класифікації здібностей викладачів вищих навчальних закладів;

опитувальник «Індивідуального стилю педагогічної діяльності викладача».

дістали подальшого розвитку:

- діагностичний комплекс визначення предметно-педагогічних та педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного та негуманітарного профілів.

Практичне значення дослідження. Отримані результати дослідження дозволяють визначити предметно-педагогічні та педагогічні здібності у викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного та негуманітарного профілів. Матеріали дослідження використовуються в курсах лекцій та практичних занять із студентами та магістрами вищих навчальних закладів, що підтверджується актами впровадження, які видані закладами України - Інститут педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (акт впровадження № 9 від 08.09.2009 р.), Краматорський економіко-гуманітарний інститут (довідка № 7 від 23.09. 2009 р.), Кам`янець-Подільський Національний університет імені Івана Огієнка (довідка № 44 від 16.09.09. 2009 р.), Одеський Національний університет імені І.І.Мечникова (акт впровадження № 6 від 14.01.2009 р.), Слов`янський державний педагогічний університет (довідка № 68-09-181 від 09.09.09. 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. У спільних публікаціях авторським є наступне. У науковій статті „ Щодо розвитку психологічних особливостей педагогічних здібностей викладачів вищого навчального закладу” написаній у співавторстві з Т.В.Матвійчук, особистий внесок здобувача полягає у розкритті результатів детермінуючого впливу індивідуально-психологічних особливостей особистості викладача на його загальнопедагогічні та предметні здібності.

У науковій статті „Результати дослідження педагогічних здібностей викладачів різних навчальних дисциплін”, написаній у співавторстві з О.Д. Сафіним, особистий внесок здобувача полягає у викладенні результатів емпіричного дослідження педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів, які викладають навчальні дисципліни гуманітарного та негуманітарного профілів і належать до груп з різним стажем роботи.

У науковій статті „Експериментальне дослідження взаємозв'язку педагогічних здібностей, педагогічного стилю та індивідуальності викладачів вищих навчальних закладів”, написаній у співавторстві з О.Д. Сафіним, особистий внесок здобувача полягає у викладенні підсумкових результатів факторного аналізу, що стосується викладачів психології та дефектології..

У науковій статті «Результати дослідження структур індивідуальності викладачів різних навчальних дисциплін вищих навчальних закладів», написаній у співавторстві з О.Д. Сафіним, особистий внесок здобувача полягає у викладенні та інтерпретації даних, які стосуються індивідуальних особливостей викладачів навчальних дисциплін гуманітарного блоку, а також пошуку різнорівневих детермінант їхніх педагогічних здібностей.

У науковій статті „Сутність і структура педагогічних здібностей викладача вищого навчального закладу”, написаній у співавторстві з О.Д.Сафіним, автору належить викладення змістовного опрацювання структури педагогічної діяльності, педагогічної майстерності, професійної компетентності, створення цілісної моделі праці педагога, типології педагогів та виявлення взаємозв'язку спеціальних здібностей з індивідуальними властивостями викладачів; дослідження професійного становлення педагога.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції «Формування психологічної культури у дітей та молоді» (Севастополь, 2008 рік), міжнародній науково-практичній конференції «Професіоналізм педагога. Інноваційні підходи до процесу його формування» (Краматорськ, 2008 рік), міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми корекційної педагогіки та психології» (Луганськ, 2008 рік), міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні технології в екстремальних видах діяльності» (Донецьк, 2009 рік), всеукраїнській науково-практичній конференції „Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України” (Хмельницький, 2008 рік), науково-практичній інтернет-конференції «Наука і суспільство на грані тисячоліть» (Київ, 2009 рік), а також на засіданні кафедр загальної психології і корекційної педагогіки та спеціальної психології Слов`янського державного педагогічного університету.

Публікації за темою дисертації. Основні результати дослідження висвітлені у науковій монографії, 28 публікаціях, в т.ч. 22 наукових статтях (5 - у співавторстві), які надруковані у спеціалізованих виданнях, що входять до переліку видань, затверджених ВАК України як фахові у галузі психології, а також інших виданнях (тези конференцій, навчальні та навчально-методичні збірники).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п`яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, чотирьох додатків і списку використаних джерел, який налічує 407 найменувань, з них 50 іноземними мовами. Загальний обсяг дисертації викладено на 475 сторінках. Основний обсяг дисертації викладений на 376 сторінках комп'ютерного набору, містить 12 рисунків та 86 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

викладач здібність педагогічний

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет та методологічні засади, сформульовано мету й основні завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, вказано форми апробації його результатів, а також описано структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні основи дослідження педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів у сучасній психологічній науці” здійснено аналіз сучасних підходів до характеристики діяльності викладачів вищих навчальних закладів; розкрито основні напрямки дослідження проблеми здібностей у зарубіжній та вітчизняній психологічній науці; проаналізовано методологічні підходи до вивчення педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів.

Педагогічна діяльність - це діяльність викладача вищої школи в навчально-виховному процесі, спрямована на формування і розвиток особистості вихованців (В.В.Ягупов). Науковцями встановлено, що індивідуально-суб'єктивний характер методів і способів науково-педагогічної діяльності залежить від здібностей кожного викладача, як професійних в цілому, так і спеціальних зокрема (В.М. Волгін, В.А. Крутецький). До педагогічних здібностей вчені відносять: здатність робити навчальний матеріал доступним; творчість в роботі; педагогічно-вольовий вплив на студентів; здатність організувати колектив студентів; інтерес і любов до дітей; змістовність і яскравість мови, її образність і переконливість; педагогічний такт; здатність пов'язати навчальний предмет з життям; спостережливість; педагогічну вимогливість (В.В.Дубицький, А.Н.Маркова, В.В.Ягупов). До особистісних якостей викладача вищих навчальних закладів належать: людяність, терпеливість, порядність, чесність, відповідальність, справедливість, обов'язковість, об'єктивність, щедрість, доброта, висока моральність, оптимізм, емоційна врівноваженість, потреба в спілкуванні, інтерес до життя вихованців, доброзичливість, самокритичність, дружелюбність, скромність, гідність, патріотизм, релігійність, принциповість, чуйність, емоційна культура і багато інших (I.А. Зязюн, І.П. Подласий).

Загальнотеоретичною основою даного дослідження слугують теорія інтегральної індивідуальності (В.С.Мерлін), теорія здібностей (Б.Г.Ананьєв Т.І.Артем'єва Е.О.Голубєва, М.К.Кабардов, Н.С.Лейтес, О.М.Леонтьєв, В.М.Мясищев, К.К.Платонов, Б.М.Теплов, В.Д.Шадріков та ін.) і теорія розвитку (Л.С.Виготський, Т.П.Вісковатова, Д.Б.Ельконін, С.Д.Максименко). Спеціально-теоретичною основою роботи є концептуальні погляди М.О.Амінова, Ф.М. Гоноболіна, С.Л. Кондратьєвої, Б.Б.Косова, В.А.Крутецького, Н.В. Кузьміної, А.К. Маркової, Л.М. Мітіної, В.О.Сластьоніна, М.І. Станкіна, О.І.Щербакова і багатьох інших авторів.

Аналіз структури спеціальних здібностей викладача виявив, що для сучасного етапу характерне встановлення певної ієрархії компонентів педагогічних здібностей і виділення у них провідних, „ядерних” (А.К.Маркова). Однак зміст спеціальних педагогічних здібностей різні автори розуміють по-різному. Нажаль, жоден з них до структури педагогічної діяльності не включає як самостійний компонент педагогічні здібності, і в цьому полі, предметно-педагогічні. Педагогічні здібності та їх структура розглядаються окремо одне від одного.

Крім того, у науковій літературі відсутні показники предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів; відсутні описи ще однієї з форм спеціальних здібностей, а саме - предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів.

Розробка перерахованих положень, які відсутні у науковій літературі, необхідні не тільки як теоретичний внесок у загальну психологію, але і як практична допомога викладачам вищих навчальних закладів з метою підвищення їх професійного рівня, що обумовить ефективність педагогічної діяльності за рахунок розвитку педагогічних, і в цьому полі, предметно-педагогічних здібностей.

У другому розділі - «Концепція психологічних основ розвитку предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів» теоретично обґрунтовано основні складові концепції психологічних основ розвитку предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів залежно від їх індивідуально-психологічних властивостей, а також розкрито сутність цієї концепції.

Теоретичне обґрунтування концепції психологічних основ розвитку предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів будувалось на підставі методологічної основи дослідження. Виходячи з цих позицій, нами розглянуті три складові предметно-педагогічних здібностей: пізнавальна, комунікативна, практична. Також, як синтез нижчих і вищих властивостей, який дозволяє особистості увійти в одну із підсистем великої системи «людина-суспільство», чи її складової «людина-людина», нами проаналізована інтегральна індивідуальність. Автори розглядають здібності, як одну з найважливіших підструктур індивідуальності та особистості (Е.О.Голубєва В.С. Мерлін, В.Д. Шадріков). Крім того, вченими приділяється увага впливу навчальної дисципліни, яка викладається педагогом, на специфіку його здібностей. А також, висловлене судження про предметно-педагогічні та професійно-педагогічні здібності у діяльності викладача ВНЗів, які повинні розглядатися у сукупності із структурою конкретної педагогічної діяльності (Т.І.Артем'єва, Б.М.Теплов, В.Е.Чудновський, Л.О.Ясюкова).

Зміст і психологічні особливості педагогічної діяльності викладача ВНЗу обумовлюють певну його подвійність, сполучення професійно-педагогічного і предметно-педагогічного аспектів. Система педагогічних здібностей викладача ВНЗу включає як загальні, властиві усім викладачам, так і специфічні для кожного педагога характеристики.

Нами модифікована класифікація педагогічних здібностей, яка полягає у тому, що загальні здібності (педагогічні, загально-педагогічні, професійно-педагогічні) - це загальноприйняті у науковій літературі педагогічні здібності. А спеціальні здібності, розглядаються нами як нова складова класифікації - предметно-педагогічні здібності та надано їх трактування.

У науковій літературі термін предметно-педагогічні здібності відсутній, але необхідність його введення ґрунтується на наукових дослідженнях багатьох авторів (В.А.Крутецький, А.К.Маркова, В.М.Волгін та ін.), які вважали, що зовнішніми об'єктивними складовими діяльності викладача вищої школи і вченого є методи і способи науково-педагогічної діяльності, які мають індивідуально-суб'єктивний характер та залежать від здібностей кожного викладача. Це дає підставу для визначення місця предметно-педагогічних здібностей в педагогічній діяльності викладачів вищих навчальних закладів.

Як свідчить аналіз наукової літератури, педагогічна діяльність науково-викладача ВНЗу складається з чотирьох провідних компонент: навчально-виховної; науково-педагогічної науково-методичної та науково-дослідницької. Виконання їх у повному обсязі, згідно вимог Закону України «Про вищу освіту» (2009) не можливе без оволодіння викладачами ВНЗів професійно-педагогічними, педагогічними здібностями, їх предметною спрямованістю, а також певним досвідом педагогічної діяльності. Все це позитивно впливає на загальний розвиток педагогічної діяльності, яка зростає у тому випадку, коли кожен викладач розвиває не тільки професійно-педагогічні, педагогічні здібності, їх предметну спрямованість, а, в першу чергу, предметно-педагогічні здібності. На наш погляд, саме вони є фундаментом педагогічної діяльності та її розвитку. Всі компоненти та здібності, що перераховані нами, обумовлюють першочергову увагу до розвитку предметно-педагогічних здібностей. Крім того, всі компоненти та їх здібності пов'язані між собою і розвиток кожної з них позитивно впливає одна на одну. Ми вважаємо, що досвід педагогічної діяльності також обумовлює розвиток предметно-педагогічних здібностей та задоволеність педагогічною діяльністю в цілому.

Отже, все сказане дозволяє надати трактування терміну предметно-педагогічних здібностей згідно мети і завдань нашого дослідження: «Предметно-педагогічні здібності - це наявність у викладача вищого навчального закладу комунікативних, організаційних вмінь та інших психологічних новоутворень, глибоких теоретико-практичних знань з навчальної дисципліни, та їх вміле застосування при викладанні певної дисципліни, а також вміння викликати у студентів інтерес до самостійної науково-дослідної роботи з неї. Предметно-педагогічні здібності являють собою динамічну систему, яка перебуває у постійному розвитку».

З метою визначення зразка психологічних основ розвитку педагогічних та предметно-педагогічних здібностей викладачів ВНЗів нами була розроблена їх модель (рис.2). Термін «модель» згідно загально-теоретичних положень та завдань нашого дослідження ми трактуємо як зразок психологічних основ розвитку педагогічних, зокрема, предметно-педагогічних здібностей викладачів ВНЗів, а також визначення основних векторів спрямованості цього розвитку. Модель включає наступні вектори спрямованості розвитку: психолого-педагогічні здібності, предметні здібності, індивідуальні властивості особистості.

На підставі моделі психологічних основ розвитку предметно-педагогічних здібностей викладачів ВНЗів нами зроблена структура та механізм їх розвитку, які ми розглядаємо як робочу версію психологічних основ розвитку предметно-педагогічних здібностей, як складову педагогічних здібностей та педагогічної діяльності в цілому ( рис.3).

При розробці структури предметно-педагогічних здібностей викладачів ВНЗів основні показники були об'єднані нами у три провідних компоненти, а саме: соціальну, психологічну та педагогічну. Соціальна компонента включає в себе такі показники: соціономічні вміння, організаторські вміння, задоволеність педагогічною діяльністю.

Психологічна компонента: емпатія, емоційне вигоряння, комунікативні вміння, рівень розвитку педагогічних вмінь. Педагогічна компонента: педагогічна компетентність, педагогічний такт, педагогічна культура, педагогічна ефективність.

Компоненти тісно пов'язані між собою та можуть проникати одна в одну. Їх комплексність підсилює прояв кожної компоненти та допомагає у цілому підвищити рівень педагогічних, і, в першу чергу, предметно-педагогічних здібностей. Як компоненти, так і показники кожної з них також взаємодіють між собою та допомагають позитивному прояву кожної з компонент.

Такий підхід та модель розвитку предметно-педагогічних здібностей викладачів ВНЗів дозволили розробити механізм розвитку предметно-педагогічних здібностей, як складової педагогічних здібностей та педагогічної діяльності в цілому. Головною метою цього механізму, на наш погляд, є покращення педагогічної діяльності в цілому. Педагогічна діяльність викладача ВНЗу залежить, у свою чергу, від рівня розвитку предметно-педагогічних здібностей, які мають провідні компоненти, такі як, соціальна, психологічна та педагогічна; а також вектори спрямованості розвитку предметно-педагогічних здібностей: психолого-педагогічні, предметні та індивідуальні властивості особистості викладачів ВНЗів. Діяльність цього механізму дозволяє рівномірно розвивати всі показники педагогічних здібностей, і в цьому полі, предметно-педагогічних здібностей, що розвиває професіоналізм кожного викладача вищого навчального закладу. Даний механізм ми розглядаємо як робочу версію, що буде перевірена у процесі виконання дослідження.

У третьому розділі - „Показники та компоненти предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів” нами наведено дані про організацію та методи дослідження; встановлено предметно-педагогічні здібності викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного та негуманітарного профілів за предметами, які вивчались нами («Психологія», «Дефектологія», «Українська мова та література», «Образотворче мистецтво» і «Математика»); наведено дані психодіагностичного обстеження, яке підтвердило суб'єктивній їх вибір; проведено порівняльний аналіз між показниками та компонентами цих предметів.

Дослідницька робота проводилась в три етапи. На першому етапі (2002 - 2004 p.) вивчалася література загального і спеціального характеру з проблеми; проаналізовано стан її розробки в Україні та за кордоном, аналізувався передовий досвід роботи кафедр гуманітарних, людинознавчих та технічних Слов`янська (Слов`янський державний педагогічний університет), Умані (Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини), Луганська (Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка) та Київа (Інститут педагогіки та психології НПУ ім.М.П. Драгоманова). Викладачі цих закладів виступали в ролі досліджуваних (магістри та викладачі з різним стажем роботи). Визначали дисципліни викладання для дослідження. З предметів викладання нами обрані наступні: «Психологія», «Українська мова та література», «Дефектологія», «Образотворче мистецтво» та «Математика», як представник негуманітарного профілю. Загальна вибірка досліджуваних склала 918 осіб. Всього було задіяно 365 магістрів з різних навчальних закладів. Викладачів з різним досвідом роботи нами досліджено 553 особи, з яких зі стажем роботи 5-10 років - 287 осіб, а 15-20 років - 266. На даному етапі нами також був розроблений діагностичний комплекс методів та методик спрямований на вивчення різних аспектів педагогічних здібностей.

На другому етапі (2004-2007 р.) була розроблена концепція дослідження, яка визначала сутність психологічних основ розвитку педагогічних здібностей, і в цьому полі, розробку структури, моделі та механізму психологічних основ розвитку предметно-педагогічних здібностей, а також визначалось їх місце у структурі загальних педагогічних здібностей та їх класифікації. Здійснено діагностичний констатуючий експеримент, результати якого були відображені у таблицях та рисунках. Перевірка отриманих результатів здійснювалась за допомогою методів математичної статистики, а саме кореляційного і факторного аналізу.

На третьому етапі (2007-2009 р.) було визначено особливості розвитку предметно-педагогічних здібностей викладачів гуманітарних дисциплін, зроблено порівняльний аналіз їх розвитку у викладачів гуманітарного та негуманітарного профілів. Визначені індивідуально-психологічні властивості особистості викладачів гуманітарного та негуманітарного профілів та їх вплив на розвиток педагогічної діяльності, а також взаємозв'язок індивідуальних властивостей та педагогічних здібностей у процесі професійної діяльності.

Показники предметно-педагогічних здібностей визначались у декілька етапів. На першому етапі на підставі аналізу наукової літератури нами обрано вісімдесят п'ять показників педагогічних здібностей, які були надруковані на аркушах паперу та роздані магістрам і викладачам з різним досвідом роботи. На другому етапі було проведене психодіагностичне обстеження досліджуваних з метою встановлення об'єктивності суб'єктивно обраних показників. На третьому етапі з метою підтвердження обраних нами показників був проведений аналіз спряженості їх значень зі стажем професійної діяльності опитаних. В якості показника спряженості використовувався коефіцієнт спряженості Пірсона (для предметів «Психологія», «Дефектологія», «Українська мова та література», «Математика» - для однакової кількості виборки досліджуваних) та коефіцієнт контінгенції (для предмету «Образотворче мистецтво» - для суттєвої різниці кількості досліджуваних). Коефіцієнт спряженості Пірсона обчислювався за формулою:

,

де - елемент таблиці спряженості, - сума значень -го рядка, - сума значень -го стовпчика, - кількість рядків , - кількість стовпчиків таблиці.

Таким чином, цей коефіцієнт приймає лише додатні значення в межах від 0 до 1 (бо він визначається як арифметичний корінь), тобто за самим лише коефіцієнтом спряженості неможливо визначити напрямок зв'язку між показниками. Для цього слід проаналізувати саму таблицю спряженості. Зауважимо, що випадкова величина ц розподілена за законом , тому перевірка значущості коефіцієнта спряженості заснована на обчислені -статистики:

,

де _ елемент таблиці спряженості, а _ добуток -го рядка на -ий стовпчик, поділений на суму елементів всієї таблиці спряженості. Критичне значення вираховується із ступенем свободи .

Коефіцієнт контінгенції (також відомий як коефіцієнт спряженості Бравайса) обчислювався за формулою

,

де - елементи першого рядка таблиці спряженості 2Ч2, - елементи другого рядка. Як можна бачити, цей коефіцієнт, на відміну від попереднього, може приймати і від'ємні значення (в чисельнику стоїть різниця, яка може мати будь-який знак), він змінюється в межах від _1 до 1. Це дозволяє визначити напрямок зв'язку.

Згідно рекомендацій щодо інтерпретації значень коефіцієнтів спряженості, зв'язок між стажем опитуваних та показниками педагогічних здібностей вважався суттєвим, якщо коефіцієнт спряженості Пірсона перевищував 0,400, а коефіцієнт контінгенції за модулем перевищував (0,333). На четвертому етапі з метою дослідження внутрішньої структури набору відібраних нами педагогічних здібностей був проведений факторний аналіз для кожної групи за стажем опитуваних викладачів та магістрів різного фаху. Цей аналіз базувався на матрицях кореляцій, де в якості міри зв'язку між показниками педагогічних здібностей використовувався коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Останній обчислювався за формулою

,

де - сума квадратів різниць рангів спостережень, - кількість спостережень. Значущість коефіцієнта визначалась за допомогою - статистики

.

Основою факторного аналізу є припущення, що значення багатьох пов'язаних між собою показників призводить до якогось загального результату, який можна описати значно меншою кількістю нових показників - чинників. На п'ятому етапі був проведений порівняльний аналіз результатів опитування викладачів гуманітарного («Психологія», «Дефектологія», «Українська мова та література», «Образотворче мистецтво») та негуманітарного («Математика») профілів з метою виявлення різниці між показниками педагогічних здібностей. На шостому етапі визначені здібності, які належать до предметно-педагогічних здібностей та надані рекомендації щодо розвитку тих здібностей, які мають високий рівень спряженості зі стажем роботи.

У процесі діагностичного обстеження всі досліджувані були розподілені за реєстраційними бланками на три групи за досвідом роботи: магістри, викладачі зі стажем роботи 5-10 років, викладач зі стажем роботи 15-20 років. Психодіагностичне обстеження дозволило підтвердити суб'єктивно обрані показники предметно-педагогічних здібностей, які знаходяться в залежності від досвіду роботи, об'єктивними результатами дослідження.

Проведене дослідження дозволило встановити, що у викладачів гуманітарного профілю кількість предметних, тобто специфічних показників, зростає, а у негуманітарного - зменшується.

Всі показники за результатами факторного аналізу систематизовані нами у чотири компоненти: соціальну, психологічну, педагогічну, предметну. Нами визначено три рівня розвитку предметно-педагогічних здібностей в процесі професійної діяльності. Критеріями віднесення до певного рівня були кількісні величини коефіцієнту спряженості. Низький рівень, який потребує найбільшої уваги - це показники, які мають коефіцієнт спряженості більший за 0,400, оскільки суб'єктивна оцінка викладачів цих показників зазнавала значних змін (динаміки) у процесі професійної діяльності та із збільшенням досвіду роботи викладачів. Середній рівень _ від 0,333 до 0,399. Вищий рівень - менш ніж 0,333, це також професійно важливі показники, але вони не зазнавали значних змін під час педагоічної діяльності, а отже не потребують додаткової уваги розвитку. Показники, які необхідно розвивати розподілені не тільки за кількісними величинами, але й стажем роботи та предметами.

Порівняльний аналіз результатів дослідження викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного та негуманітарного профілів показав, що при вибірці показників предметно-педагогічних здібностей практично відсутня різниця: всі викладачі обирають показники як професійно-педагогічні, так і предметно-педагогічні. Встановлено, що математики незалежно від стажу роботи на перше місце відносять не предметно-педагогічні, а професійно-педагогічні здібності. При порівнянні результатів факторного аналізу у всіх викладачів визначені провідними ті чинники, що характеризують професійно-педагогічні здібності. Водночас, викладачі гуманітарного профілю, наприклад, викладачі психології (табл. 2) відносять до провідного чиннику як професійно-педагогічні, так і предметно-педагогічні здібності.

Таблиця 2

Значущі показники предметно-педагогічних здібностей викладачів психології (за результатами факторного аналізу)

Показники	Магістри	Викладачі психології
		(стаж 5-10 років)	(стаж 15-20 років)
	Fl	F2	Fl	F2	Fl	F2
Соціономічні вміння		0,923	0,743		0,795
Емпатія				0,727	0,837
Комунікативні вміння	0,887		0,870		0,893
Організаторські вміння			0,798			0,599
Задоволеність педагогічною професією	0,764	0,814	0,816			0,863
Педагогічна культура	0,905			0,894	0,683
Рівень розвитку педагогічних вмінь	0,830	0,875	0,572			0,414
Рівень розвитку психологічних вмінь						0,714
Психологічне прогнозування
Об'єктивно-цілісне уявлення особистості	0,629
Психологічне бачення людини		0,788			0,684
Психологічна мова			0,814
Професійність у психології						0,607

Примітка: для магістрів - F1 - педагогічна культура, F2 - схильність до професії; для викладачів психології зі стажем 5-10 років - F1 - задоволеність педагогічним процесом, F2 - педагогічна чутливість; для викладачів психології зі стажем 15-20 років - F1 - комунікативна чутливість, F2 - задоволеність організацією педагогічної діяльності.

На відміну від них, у викладачів негуманітарного профілю більшою мірою представлені професійно-педагогічні показники (табл. 3).

Крім того, тільки у математиків (магістрів) було виділено чинник «організаційно-педагогічна діяльність». Ми пояснюємо цей факт тим, що, на наш погляд, для математиків - магістрів більш притаманна логічність мислення та чітка послідовність виконування завдань, які надані викладачами, що й дозволило вивести цей показник на перше місце.

У четвертому розділі - „Індивідуально-психологічні властивості особистості викладачів вищих навчальних закладів” визначено індивідуально-психологічні властивості особистості викладачів гуманітарного та негуманітарного профілів; встановлено детермінанти предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів.

Проведене дослідження індивідуально-психологічних властивостей особистості дало змогу виділити наступні властивості - нейродинамічні, психодинамічні та особистісні.

Таблиця 3

Значимі показники предметно-педагогічних здібностей викладачів математики (за результатами факторного аналізу)

Показники	Магістри	Стаж 5-10 років	Стаж 15-20 років
	Fl	F2	F3	Fl	F2	F3	Fl	F2	F3
Організаторські вміння	0,798			0,713					0,810
Комунікативні вміння				0,825					0,651
Емпатія								0,619
Педагогічна культура			0,727			0,859	0,744
Педагогічний такт			0,728			0,676
Задоволеність професією							0,528
Рівень емоційного вигоряння				0,552		0,606		0,600
Педагогічна компетентність	0,626				0,739			0,520
Педагогічна ефективність		0,726			0,728			0,658
Рівень розвитку математичних вмінь		0,812			0,721			0,664
Просторово-логічне мислення						0,538		0,590
Практичне математичне мислення	0,520					0,523		0,441	0,476
Індуктивне мислення	0,868					0,507		0,529
Просторове мислення						0,430		0,568

Примітка: для магістрів - F1 - організація педагогічної діяльності, F2 - здібності до процесу педагогічної діяльності, F3 - педагогічна культура; для викладачів зі стажем 5-10 років: - F1 - педагогічна спрямованість, F2 - педагогічна ефективність, F3 - педагогічна культура; для викладачів зі стажем педагогічної діяльності 15-20 років - F1 - педагогічна культура, F2 - педагогічна ефективність, F3 - педагогічна спрямованість.

Нейродинамічні властивості - сила нервової системи, активованість нервової системи, лабільність нервової системи, психодинамічні - сила процесів збудження, врівноваженість процесів збудження і гальмування, рухливість нервових процесів, пластичність, емоційна збудливість, активність вольової регуляції, інтелектуальна, комунікативна, моторна активність, загальна активність, емоційність, адаптивність, екстраверсія, нейротизм, особистісні - взаємодія у системи «людина-людина», рівень емоційного вигоряння, педагогічний такт, рівень розвитку педагогічних вмінь, емпатія, комунікативні та організаторські вміння, задоволеність педагогічною професією, педагогічна ефективність, педагогічна компетентність, розвиненість вмінь до тієї навчальної дисципліни, яка викладається, рефлексивність, витримка, потреба у досягненні, спрямованість на себе, спрямованість на взаємодію. Порівняльний аналіз показників та чинників індивідуальних властивостей викладачів різних навчальних дисциплін показує, що вони мають певну специфічність. Це пояснюється предметною спрямованістю діяльності даного викладача. Показники та чинники індивідуальності магістрів більш різноманітні, ніж аналогічні у вибірках викладачів. Як видно, це пов'язане з впливом досвіду педагогічної діяльності на індивідуальність викладача. У вибірках викладачів (стаж 5-10 і 15-20 років) виділені специфічні для кожної предметної групи властивості індивідуальності. Так, специфічною характеристикою філологів є чутливість, математиків - емоційна стійкість, психологів - товариськість, дефектологів - активність, викладачів образотворчого мистецтва - адаптивність.

На підставі аналізу результатів дослідження, виявлені і загальні детермінанти педагогічних здібностей викладачів, що пов'язано, на наш погляд, із загальними вимогами педагогічної діяльності до їхньої індивідуальності. Так, загальними для усіх предметних і стажевих груп виявилися зв'язки педагогічних здібностей і властивостей нейродинаміки - з уврівноваженістю і рухливістю нервової системи; властивостей психодинаміки - з екстраверсією і низьким нейротизмом; властивостей особистості - з товариськістю (фактор А), сміливістю (фактор Н), експресивністю (фактор F), емоційною стійкістю (фактор С). І, водночас, виявлені специфічні для кожної предметної і стажевої групи зв'язки.

У результаті порівняльного аналізу виявлено, що педагогічні і предметні здібності викладачів детерміновані різними наборами психологічних властивостей їхньої індивідуальності. При цьому, професійно-педагогічні здібності, особливо на етапі отримання професії більшою мірою обумовлені властивостями особистості, а предметно-педагогічні - властивостями нейро- і психодинамічними. В процесі професійної діяльності викладача збільшується роль особистісного опосередкування педагогічних здібностей.

Встановлені розбіжності у значущості індивідуальних властивостей пояснюються нами самою специфікою етапу професіоналізації. Тобто, найбільш ефективний у професійній діяльності той випускник, який активно її освоює, наполегливо і послідовно вдосконалює свої предметно-педагогічні здібності; той молодий викладач, який емоційно стабільний, відкритий людям, енергійний і гнучкий у вирішенні педагогічних ситуацій, має особливу чутливість до навколишнього світу, позитивно ставиться до студентів та інших учасників освітнього процесу; той досвідчений викладач, що зберігає професійну конкурентоспроможність, упевнений у собі, позитивно сприймає педагогічну діяльність, відрізняється емоційною стабільністю, багатим внутрішнім світом, високим творчим потенціалом, інтуїцією.

Оскільки в основі різних компонентів педагогічних здібностей викладачів лежать різні, часом протилежні прояви індивідуальних властивостей або їхніх сполучень, правомірно говорити про існування різних шляхів розвитку професійної діяльності. Ці шляхи, цілком ймовірно, є стильовими характеристиками даного викладача. Професійно-педагогічні і предметно-педагогічні здібності викладачів детерміновані різними наборами психологічних властивостей їхньої індивідуальності. При цьому професійно-педагогічні здібності, особливо на етапі отримання професії, більшою мірою обумовлені особистісними властивостями, а предметно-педагогічні - нейродинамічними та психодинамічними. Професійність молодого викладача більшою мірою обумовлена розвитком його предметно-педагогічних здібностей; зрілого викладача - професійно-педагогічних здібностей та індивідуально-психологічних властивостей. Детермінантами професійності молодого викладача можна розглядати сильний процес збудження, високу адаптивність і нормативність поведінки, зрілого викладача - активність та адаптивність, сміливість, радикалізм, спрямованість на взаємодію.

У п`ятому розділі - „Розвиток і взаємозв`язок педагогічних здібностей та індивідуальності викладача в процесі професійної діяльності” встановлено розвиток предметно-педагогічних та педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного і негуманітарного профілів їх відмінності; взаємозв'язок соціальної, психологічної, предметної компоненти з індивідуально-психологічними властивостями викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного та негуманітарного профілів; розвиток індивідуальності магістрів і викладачів вищих навчальних закладів в процесі професійної діяльності; взаємозв`язок розвитку педагогічних здібностей, стилю педагогічної діяльності та індивідуальності викладачів гуманітарних і негуманітарних профілів; структуру та механізм психологічних основ розвитку предметно-педагогічних здібностей викладачів вищих навчальних закладів гуманітарного профілю.

Проведене дослідження з метою встановлення відмінностей у розвитку предметно-педагогічних і педагогічних здібностей між викладачами ВНЗів гуманітарного та негуманітарного профілів дозволило встановити, що й у групі викладачів гуманітарного профілю, і у групі викладачів негуманітарного профілю за п'ять років подальшої викладацької роботи відбулися однакові зміни: значно збільшилася міра виразності показників емпатії (викладачі гуманітарного профілю: t=5,39, р<0,001; викладачі негуманітарного: t=5,35, р<0,001), задоволеності педагогічною професією (t=3,40 р<0,01; t=3,61, р<0,001(відповідно) і рівня розвитку педагогічних вмінь (t=2,93, р<0,01; t=2,04, р<0,05(відповідно)). Специфічним для викладачів негуманітарного профілю виявилося збільшення міри виразності організаторських (t=3,12; р<0,01), а для викладачів гуманітарного профілю - комунікативних вмінь (t=2,19; р<0,05).

Результати вивчення взаємозв'язків дозволяють констатувати, що виникнення нових взаємозв'язків між показниками здібностей викладачів гуманітарного і негуманітарного профілів практично не мають різниці (18 і 17 відповідно). Різниця спостерігається у кількості взаємозв'язків між викладачами з різним стажем досвіду. Так, у викладачів гуманітарного профілю із стажем роботи 5-10 років встановлено 11 взаємозв'язків, а у викладачів негуманітарного профілю - 7. Але, з ростом досвіду, ця картина змінюється: у викладачів гуманітарного профілю вона найменша - всього 7 взаємозв'язків, а негуманітарного - 10. Тобто, викладачам негуманітарного профілю із стажем 15-20 років більш притаманний розвиток предметно-педагогічних і педагогічних здібностей. Це свідчить про те, що викладачі негуманітарного профілю більш турбуються про підвищення своєї професійної майстерності.

На підставі аналізу результатів проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що предметно-педагогічні здібності викладачів гуманітарного профілю детерміновані властивостями індивідуальності. При цьому предметно-педагогічні здібності викладачів із стажем 5-10 років більшою мірою обумовлені властивостями особистості, предметно-педагогічні здібності викладачів 15-20 років - властивостями нейродинамічного рівня. В процесі педагогічної діяльності відбувається значне збільшення ролі особистісного фактора в опосередкуванні предметно-педагогічних і педагогічних здібностей викладачів. Предметно-педагогічні (математичні) здібності викладачів із стажем 5-10 років тісніше пов'язані із властивостями нейродинаміки, предметно-педагогічні (математичні) здібності викладачів із стажем 15-20 років, зберігаючи тісні зв'язки з нейродинамікою, здобувають великі зв'язки із властивостями особистості. Порівняльний аналіз чинників викладачів гуманітарного і негуманітарного профілів показує, що у викладачів гуманітарного профілю зі стажем 5-10 років основним є один чинник, до якого входить більшість показників предметно-педагогічних і педагогічних здібностей (1 чинник), а у викладачів негуманітарного профілю показники предметно-педагогічних і педагогічних здібностей входять до усіх трьох чинників, створюючи інтегровані підструктури. Таке об'єднання може свідчити про зростання професійної майстерності викладача.

...