Психологічні особливості прояву когнітивного дисонансу в професійній діяльності лікарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія педагогічних наук України

Інститут психології ім. Г.С. Костюка

УДК 159.947.23:614.253.1(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Психологічні особливості прояву когнітивного дисонансу в професійній діяльності лікарів

Спеціальність 19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Кожанова Марта Вікторівна

Київ 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Специфіка дисгармоній в професійній діяльності медиків - це проблема, яка привертає увагу психологів, менеджерів, соціологів та інших представників наукової спільноти. У роботах дослідників значна увага приділяється особливостям прояву кризи в процесі адаптації до трудової діяльності та в ході активної самореалізації.

Особливість трудової діяльності цієї категорії медичних працівників полягає в тому, що її виконання відбувається в умовах постійного стресу (Д. В. Любімова, Л. М. Карамушка, С. М. Москалець, Т. В. Недуруєва, та ін.). Прийняття життєво важливих рішень стосовно здоров'я пацієнтів і переживання внутрішньоособистісних конфліктів внаслідок цього, - все це спричиняє подвійний тиск і вимагає наявності особистісних передумов задля запобігання негативних наслідків зазначеного чинника. Такою передумовою можна вважати сформованість моральної культури медика (як основи професіоналізму) (М. І. Жукова, Л. М. Карамушка, Г. В. Малигіна, Н. В. Ельштейн, І. Гарді) і, насамперед, це стосується такої провідної складової, як ціннісне ставлення до життя.

Професійна діяльність медичних працівників пов'язана з неминучими емоційними й моральними перевантаженнями. Це є основою для виникнення так званих професійних особистісних деформацій - таких як «синдром емоційного вигоряння», аддиктивна поведінка у вигляді трудоголізму, ургентної аддикції, зловживання психоактивними речовинами та ін. Такі зловживання, у свою чергу, являють собою психологічне підґрунтя для розвитку різних психосоматичних і невротичних розладів, а також алкоголізму. Крім шкідливих для здоров'я наслідків зазначені процеси можуть призвести до професійної дезадаптації й функціональної деградації фахівця.

Розгубленість і втрата цінностей, притаманні сучасному суспільству: недостатність гуманітарної підготовки майбутніх медиків, зневажання прав і людської гідності з боку соціальних інститутів, які повинні бути взірцями моралі, зумовлює становлення об'єктного ставлення до пацієнта, до життя людини і власної долі (В. Т. Лісовський, Н. М. Лебедєва, С. М. Волочков, Л. М. Валенкевич, О. М. Гурвич, Ф. Т. Михайлов).

Не зважаючи на існування досить змістовних теоретичних і практичних доробок в галузі загальної психології, медичної психології, психології праці, присвячених проблемам взаємин лікаря і хворого (Л. Ф. Бурлачук, І. Є. Вольперт, В. М. Ніколаєнко, В. О. Ташликов, М. В. Ельштейн та ін.); докладне вивчення особливостей професійної діяльності медичних працівників (І. С. Вітенко, К. К. Платонов, М. М. Кабанов, Д. В. Любімова, та ін.); дослідження особистісної сфери лікарів, окремі питання даної проблеми потребують подальшого вивчення. Йдеться перш за все про аспект впливу індивідуально-психологічних й когнітивно-стильових особливостей лікаря на вирішення ним власних внутрішньоособистісних конфліктів, задіяння копінг-стратегій для виходу із стану когнітивного дисонансу, що віддзеркалюється на взаємодії його із пацієнтами та колегами; специфіку способів спілкування під час лікування. Недостатньо розкрито й особливості процесу становлення та формування «конфліктологічної культури» фахівців, котра ґрунтується на ціннісному ставленні до життя, а також розвинених психотерапевтичних і деонтологічних вмінь, що може призвести до появи небажаних особистісних і професійних деформацій у лікарів.

Вивчення означеної проблеми пов'язується із сучасними вимогами до лікарів, серед яких обов'язковим є не тільки високий рівень професійної майстерності, а й моральність і відповідальність за наслідки прийнятих рішень для здоров'я людей. Особливо значущими в контексті окресленої проблеми є когнітивний дисонанс, механізми психологічного захисту, копінг-стратегії особистості як чинники професійної самореалізації лікарів.

Очевидна актуальність цих проблем, їхня соціальна значущість і зумовили вибір теми даного дослідження: «Психологічні особливості прояву когнітивного дисонансу у професійній діяльності лікарів».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії загальної та етнічної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, „Парадигмальні зміни основ загальної психології у синергетичному контексті” (номер державної реєстрації 0109U000170). Тему затверджено на засіданні Вченої Ради Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України (протокол № 12 від 29.11 2009) та узгоджено з бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №1 від 11.02.2010).

Об'єкт дослідження - професійна діяльність лікарів.

Предмет дослідження - особливості когнітивного дисонансу у професійній діяльності лікарів.

Мета дослідження - з'ясувати особливості подолання когнітивного дисонансу залежно від стадії професіоналізації лікарів і медичної спеціалізації.

Гіпотези дослідження:

– прояви когнітивного дисонансу у професійній діяльності лікарів мають системний характер;

– особливості подолання когнітивного дисонансу лікарями пов'язані з їх індивідуально-психологічними та когнітивно-стильовими особливостіями та залежать від етапу професіоналізації;

– зв'язок професійно важливих якостей (моральність, професійна гідність, відповідальність, сенситивність, психоемоційна стабільність, доброзичлівість та ін.) та ціннісного ставлення до життя лікарів запобігає негативним проявам когнітивного дисонансу в їх професійній діяльності.

Відповідно до предмета, мети та гіпотез визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи розуміння феномена когнітивного дисонансу , специфіки його проявів та ролі у професійній діяльності лікарів;

2. Визначити зв'язок індивідуально-психологічних та когнітивно-стильових особливостей майбутніх медиків та професійних лікарів, що впливає на результативність виходу із стану когнітивного дисонансу;

3. Встановити особливості саморегулюючої поведінки у лікарів та визначити провідні копінг-стратегії й механізми психологічного захисту у професійній діяльності лікарів в ситуації, що спричинює когнітивний дисонанс;

4. Розробити теоретичну модель «конфліктологічної культури» лікарів, що сприятиме реалізації їх ціннісного ставлення до життя, формуванню адаптивних копінг-стратегій в умовах постійного стресу;

5. Розробити профілактичні та психокорекційні заходи щодо запобігання неадаптивних копінг-стратегій, становлення механізмів психологічного захисту лікарів, формуванню «конфліктологічної культури» лікарів.

Методологічною й теоретичною основою дослідження є базисний підхід до системного опису діяльності (А. О. Крилов, В. Г. Суходольский); уявлення про роль освіти і професійної підготовки людини у розвитку її ціннісно-смислової сфери (О. С. Арсеньєв, Л. І. Божович, В. В. Зеньковський, Л. М. Карамушка, Л. М. Мітіна, С. Л. Рубінштейн, В. Е. Чудновський); теорія ставлень людини (О. І. Донцов, О. Ф. Лазурський, В. М. Мясищев); положення теорії особистісного опосередкування учбової діяльності С. Д. Максименка; теоретичні засади вивчення особистості як активного суб'єкта учбово-професійної діяльності (Г. С. Костюк, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Г. О. Балл, В. О. Моляко, В. А. Семиченко, Є. О. Климов, І. П. Маноха, Г. В. Ложкін та ін.); положення про сутність ідентифікації та її вплив на професійне становлення особистості (Ж. П. Вірна, Л. Є. Орбан-Лембрик, В. В. Рибалка, Е. Еріксон, В. Л. Зливков, Л. В. Попова та ін.); наукові доробки про психологічні особливості професіоналізації лікаря (Л. Ф. Бурлачук, І. С. Вітенко, М. М. Пейсахов, В. О. Ташликов, К. К. Платонов, Л. М. Тилевич, Г. Гарді та ін.); теоретичні положення про розвиток професійно-важливих якостей (О. Ф. Бондаренко, Н. В. Чепелєва, Н. І. Пов'якель, О. П. Саннікова, Н. В. Пророк та ін.); та про специфіку професійної підготовки студентів-медиків (І. С. Вітенко, Я. В. Цехмістер, В. О. Ташликов, В. І. Ороховський, Л. М. Супрун та ін.).

Реалізацію програми дослідження здійснено за допомогою комплексу теоретичних та емпіричних методів, таких як:

- теоретичні: аналіз, узагальнення, теоретичне моделювання;

- емпіричні: структуроване спостереження, метод опитування, метод структурованої бесіди, структуроване інтерв'ю, метод експертних оцінок, психологічне тестування;

- статистичні: для опрацювання даних була задіяна статистична програма SPSS (Statistic Package for Social Sciences) версія 13.0. Як загальні використовувалися методи описової математичної статистики: частотний аналіз, обчислювання мінімальних і середніх значень змінних, обчислення середніх стандартних відхилень; кореляційний аналіз результатів; факторний аналіз, кластерний аналіз, метод побудови класифікаційних дерев.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалася використанням методів, адекватних меті та завданням дослідження, застосуванням стандартизованих методик, валідність і надійність яких доведена, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного і якісного аналізу одержаних емпіричних даних, математико-статистичною обробкою емпіричних показників.

Наукова новизна:

- вперше виявлено: зміст і структура професійної діяльності лікаря тісно пов'язані з етапами професійного становлення, суттеву роль у цьому процесі відіграє стан когнітивного дисонансу; професійна діяльність лікаря має специфічні особливості, що суттєво віддзеркалюють сутність, зміст і специфіку професійної діяльності лікаря (морфологічний, аксіологічний, праксіологічний і онтологічний аспекти); професіоналізм лікаря - сукупність психічних та особистісних змін, що накопичуються в процесі професійної діяльності й забезпечують конструктивне вирішення складних професійних завдань.

- поглиблено та уточнено основні паттерни поведінки (успішні та неуспішні) лікарів у процесі виходу із когнітивного дисонансу в залежності від поєднання індивідуально-психологічних та когнітивно-стильових особливостей (екстраверсія із високою понятійною диференційованістю; інтроверсія з низькою понятійною недиференційованістю пов'язані із «успішними паттернами», а екстраверсія у поєднанні із залежністю від групи та «недиференційованістю» когнітивного стиля; інтроверсія у поєднанні із недостатнім рівнем тривожності та чутливості, схильністю до категоричності суджень та рішень й «диференційованістю» когнітивного стилю виявляють зв'язок із «неуспішними паттернами»); зв'язок між використанням «неуспішних» копінг-стратегій в процесі виходу із когнітивного дисонансу та дезадаптивністю й професійним стресом, емоційним вигоранням й, навпаки, «успішних» копінг-стратегій та стресостійкістю, а також ціннісним ставленням до життя. З'ясовано, що на відміну від «успішних», «неуспішні» копінг-стратегії здійснюють негативний вплив на вихід із когнітивного дисонансу, спричинюють кризові стани й професійне вигорання лікаря;

– подальшого розвитку набуло розроблення теоретичної моделі «конфліктологічної культури» лікаря, специфіка якої полягає в усвідомленні власних копінг-стратегій, самодіагностиці психічного стану, саморегуляції й формуванні позитивних паттернів виходу із стану когнітивного дисонансу, вирішенню внутрішньоособистісних конфліктів задля подальшого саморозвитку й самоздійснення. Відповідно до цього теоретично обґрунтовано, розроблено і апробовано комплекс психокорекційних впливів, спрямованих на формування «конфліктологічної культури» лікарів;

– конкретизовано вимоги до професійних якостей лікарів (формування ціннісного ставлення до життя, сформованості «конфліктологічної культури» фахівця), у розкритті особливостей усвідомлення цих вимог власне фахівцями та студентами-медиками, у встановленні зв'язку між їх копінг-стратегіями та їх індивідуально-психологічними якостями і когнітивно-стильовими особливостями.

Практична значущість дослідження забезпечується розробкою і апробацією комплексної програми формування «конфліктологічної культури» лікарів. Одержані результати і розроблені психодіагностичні та корекційні прийоми можуть бути використані у роботі психолога ВНЗ з метою актуалізації успішних копінг-стратегій студентів. Методичні розробки тренінгових занять можуть бути впроваджені у програмах практичних занять з загальної психології, психології праці.

Апробація дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідалися на: Науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Дні науки. ” (Київ, 2007); X Міжнародній конференції молодих науковців “Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. ” (Київ, 2008); V Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми психології ” (Київ, 2009); ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору ” (Київ, 2009); засіданнях лабораторії загальної та етнічної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, на засіданнях кафедри психології Краснодонського інституту МАУП (2007-2009) та на засіданнях кафедри психології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2007-2009).

Публікації. Зміст і результати роботи відображенні у 8 публікаціях, зокрема у 7-х статтях, опублікованих у виданнях, що визначенні ВАК України фаховими з психології, та 1-х тезах міжрегіональної науково-практичної конференції.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (280 найменувань) та 11 додатків (на 27 стор.). Основний зміст роботи викладено на 183 сторінках. Дисертація містить 13 таблиць (на 6 стор.) та 19 рисунків (на 6 стор.).

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, окреслено сутність проблеми та стан її вивчення, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотези, завдання дослідження, теоретико-методологічну основу, наведено дані про апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі - «Когнітивний дисонанс у професійній діяльності лікарів: специфіка, прояви, наслідки» - аналізуються загальні поняття, характеризуються особливості психологічної природи, проявів та наслідків когнітивного дисонансу у професійній діяльності спеціалістів, передусім, лікарів, як однієї із найбільш вразливих до криз категорій фахівців.

Аналіз робіт із проблеми професійних криз, професійно-особистісних деформацій особистості (М. М. Авхименко, М. В. Борисова, В. І. Ковальчук, В. С. Медведєв Т. І. Ронгінська, Т. В. Форманюк) дозволяє виділити й описати професійні конфлікти й деформації у вчителів, соціальних працівників, психологів, лікарів, менеджерів. Однак, недостатньо вивченою залишається проблема внутрішньоособистісних конфліктів, кризових станів, в тому числі й когнітивного дисонансу, професійно-особистісних деформацій у представників професій груп ризику - лікарів-хірургів, анестезіологів, реаніматологів професійна діяльність котрих перебуває в умовах постійного стресу (С. В. Лебедєв).

Особливості прояву когнітивного дисонансу в процесі професійної діяльності лікаря здійснено в рамках базисного підходу до системного опису діяльності (А. О. Крилов, Г. В. Суходольский), що охоплює морфологію (сутність і структуру), аксіологію (потреби, цінності, оцінки), праксіологію (розвиток і функціонування), онтологію (існування, характеристика, пізнання).

Найчастіше когнітивний дисонанс виникає у ситуації прийняття рішення, за якої когнітивний план дії, що передбачається не завжди узгоджується із думками і знаннями. Цей дискомфорт спонукає спеціаліста прагнути подолати зазначений стан, тому що традиційно індивід прагне до узгодженості. Внутрішня відповідність або консонанс є мотивуючим чинником, який спрямовує індивіда до задоволення певної потреби.

Когнітивний дисонанс виникає за умови невідповідності фахівця певним нормам культури, теперішнього і минулого досвіду, професійним знанням та умінням, навичкам - вимогам професійної діяльності, особистісним властивостям - необхідним професійним якостям.

Розмаїття життєвих і професійних сценаріїв спричиняє різновиди когнітивного дисонансу: дисонанс потреб, дисонанс між потребою й соціальною нормою, дисонанс соціальних норм (М. і А. Робер, Ф.Тільман); мотиваційний і моральний дисонанс, дисонанс нереалізованого бажання, або комплексу меньшовартості, адаптаційний дисонанс, дисонанс неадекватної самооцінки (А. Я. Анцупов і А. І. Шипілов).

Когнітивний дисонанс має прояви на когнітивному, емоційному й поведінковому рівнях: зниження самооцінки, усвідомлення свого стану як психологічної проблеми, затримка прийняття рішення, глибокі сумніви в істинності принципів, якими людина раніше керувалася; психоемоційна напруга, часті й значні негативні переживання; зниження якості й інтенсивності діяльності, зниження рівня задоволеності діяльністю, негативне емоційне тло спілкування.

Джерелами когнітивного дисонансу у професійній діяльності є: протиріччя між стійкими особистісними якостями людини, з одного боку, і об'єктивними нормативними вимогами діяльності, суспільства - з іншої (Є. О. Климов); значимість негативної оцінки праці людини адміністрацією й колегами; зіткнення відповідальності, особистісних мотивів, вимог, що висуваються людиною до себе і її реальних можливостей (В. С. Мерлін); невідповідність між професійними вимогами й можливостями суб'єкта праці (Л. Г. Дика й С. О. Шапкін); розбіжність між реальними й ідеальними положеннями в професійній «Я-концепції» (А. О. Реан і Я. Л. Коломінський); неготовність суб'єкта праці до прийняття складних і суперечливих умов діяльності, створюваних командно-адміністративною системою (Ю. К. Стрєлков); неузгодженість між високим рівнем домагань і усвідомленням неможливості відповідних професійних досягнень (О. М. Борисова) і т. ін.

До об'єктивних чинників, що ініціюють когнітивний дисонанс у професійній діяльності, відносять: нові соціально-економічні вимоги; перехід на нове місце роботи; нова посада; нові професійні вимоги; інновації й нововведення; зміна організаційної культури; недолік/надлишок професійної інформації; вікові психофізіологічні зміни (О. В. Есликова й Е. О. Захарчук).

Суб'єктивними чинниками, що спричинюють когнітивний дисонанс в умовах професійної діяльності є: соціально-професійна активність; зміна індивідуального стилю професійної діяльності; зміна професійних установок; зміна рівня домагань і самооцінки; незадоволеність професійним статусом; незадоволеність рівнем зарплати; потреба в самоповазі й самореалізації; неузгодженість компонентів образу «Я-професіонал» і т. ін.

Показниками прояву когнітивного дисонансу у професійній діяльності є: зниження ефективності професійної діяльності; зниження задоволеності діяльністю й умовами її здійснення, зниження інтересу до професійної діяльності, поява почуття непотрібності професії; неадекватність професійних оцінок і самооцінок, підвищена чутливість до зовнішніх впливів і оцінок своєї професійної діяльності; конфліктність у взаєминах з керівництвом і колективом; зниження інтересу до професійної діяльності (зниження активності й цілеспрямованості до оволодіння нормами професії, бажання змінити професію, місце роботи); руйнування власної концепції професійного становлення, песимізм відносно професійного майбутнього, невиразність і нестійкість професійних планів і прагнень; підвищена чутливість і психічна напруженість (тривожність, нестабільність фізичного стану, підвищена вразливість, переживання труднощів і невдач, зниження працездатності); зниження темпів професійного зростання, підвищена вразливість, внутрішня розгубленість.

Інтегральними показниками когнітивного дисонансу у професійній діяльності виступають: неузгодженість між «Я-професіонал» і «Ідеальний професіонал»; незадоволеність професією й професійною діяльністю; професійна дезадаптація.

Когнітивний дисонанс може бути не тільки деструктивним, але й конструктивним, тобто позитивно впливати на структуру, динаміку й результативність внутріособистісних процесів і слугувити джерелом самовдосконалення й самоствердження особистості. Тому багато дослідників когнітивного дисонансу розглядають продуктивний когнітивний дисонанс як важливий спосіб розвитку особистості. Саме через конфлікт, вирішення і подолання внутріособистісних протиріч відбувається становлення характеру, волі й всього психічного життя особистості.

Складовими ціннісного ставлення є: спрямованість особистості (Л. І. Божович, О. І. Донцов); ціннісні орієнтації, котрі уособлюються у поведінці людини й особливостях міжособистісних відносин (Г. В. Массон); ціннісні установки, які впливають на прояв окремих актів поведінки, що реалізуються у типових ситуаціях (В. О. Ядов, І. О. Зотова, М. І. Бобнєва).

Таким чином, подолання когнітивного дисонансу уможливлюється за умов ціннісного ставлення до життя, професійної діяльності, вироблення необхідних особистісних ресурсів і поведінкових стратегій.

У другому розділі - «Вплив індивідуально-психологічних особливостей лікарів на стратегії виходу із когнітивного дисонансу» - обґрунтовано специфіку організації емпіричної частини дослідження, представлено методичний апарат, умови проведення та психологічний аналіз результатів дослідження.

Експериментальне дослідження здійснювалося у 2006-2009 навчальних роках.

В емпіричному дослідженні брали участь студенти Кіровоградського медичного коледжу ім. Є. Й. Мухіна (102 особи; відділень: лікувальної, сестринської, акушерської справи) та лікарі Кіровоградської обласної лікарні (103 особи), вибірка є репрезентативною, тому що віддзеркалює різні групи лікарів за крітерієм «спеціалізація» та «професіоналізація».

Дослідження відбувалося у три етапи. У ході першого етапу нами здійснювалася перевірка припущення щодо виокремлення паттернів поведінки (якісних проявів когнітивного дисонансу) студентів-медиків та лікарів в процесі подолання когнітивного дисонансу й висвітлення їх специфіки. Задіяння студентів-медиків здійснювалося задля виявлення особливостей проявів когнітивного дисонансу на різних етапах професійного становлення: студенти-майбутні медики - стадія професійної підготовки; лікарі - стадія професіоналізації й майстерності.

В рамках другого етапу дослідження ми намагалися з'ясувати специфіку когнітивного дисонансу як чинника, що сприяє професійному зростанню особистості або спричинює професійне вигорання у фахівців медичної галузі, зокрема лікарів. Було виявлено специфіку проявів когнітивного дисонансу й відповідно механізмів психологічного захисту, копінг-стратегій, що застосовуються під час виходу із нього лікарями різного спрямування (хірурги, гінекологи, психіатри).

Під час третього етапу дослідження ми намагалися визначити ефективність задіяних профілактичних та корекційних заходів щодо формування «конфліктологічної культури» фахівців, відповідних копінг-стратегій та механізмів психологічного захисту, що сприяють успішному виходу із кризових станів, передусім, когнітивного дисонансу, підвищенню стресостійкості лікарів.

У ході першого етапу дослідження ми використовували такі методики:

І фаза (виявлення проявів когнітивного дисонансу):

1) модель дискретно-часових марковських ланцюгів (Дж. Кемені, Дж. Снелл);

2) «Рівень співвідношення «цінності» та «доступності» в різних життєвих сферах» (О. Б. Фанталова);

ІІ фаза (зв'язок когнітивного дисонансу з механізмами психологічного захисту, копінг-стратегіями):

3) типологій психологічного захисту (Р. Плутчик, в адаптації Л. І. Вассермана, О. Ф. Єришева, О. Б. Клубової та ін.) для з'ясування основних типів его-захистів;

4) Опитувальник для вивчення копінг-поведінки (E. Ґeйм) для виявлення адаптивних і неадаптивних копінг-стратегій;

5) модифікована методика (С. В. Фролова) «Копінг-стратегії в кризових ситуаціях» (модифікація полягає у виявленні типових кризових ситуацій власне для студентів-медиків та лікарів);

ІІІ фаза (зв'язок індивідуально-типологічних, когнітивно-стильових особливостей з когнітивним дисонансом):

6) 16-факторний тест (Р. Кеттелл) для встановлення індивідуальних особистісних диспозицій;

7) Стандартизований метод дослідження особистості (СМДО), Л. М. Собчик;

8) «Вставлені фігури» (Г. Віткін) (полезалежність-поленезалежність) та «Вільне сортування об'єктів» (Р. Гарднер) (діапазон когнітивної еквівалентності) для виявлення когнітивно-стильових особливостей.

Виявлення стану когнітивного дисонансу нами здійснювалося через модель дискретно-часових марковських ланцюгів (Дж. Кемені, Дж. Снелл), завдяки чому було виокремлено групу студентів-медиків (20 осіб) й лікарів (28 осіб) котрі перебувають у стані когнітивного дисонансу.

Отже, наявність або відсутність стану когнітивного дисонансу нами визначалася за моделлю дискретно-часових марковських ланцюгів. А саме, модель ергодичного, регулярного марковського ланцюгу. Досліджуваний, котрий опиняється в ситуації морального конфлікту повинний здійснити вибір. Механізм вибору, що здійснюється суб'єктом, ґрунтується на уявленнях про норми (цінності, мотиви, очікування) індивіда та конфлікту між ними. Теоретичною основою моделі є теорії узгодженості, що постулюють те, що коли індивід опиняється в ситуації дисонансу (норми диктують один вибір, а його поведінка відповідає іншим нормам), особистість змінює деякі елементи власної когнітивної структури.

За результатами емпіричного дослідження, групи індивідів, котрі мають схожі поєднання рис (паттерни), ми виокремили (за допомогою кластерного аналізу) як певні психологічні типи, що зустрічаються серед лікарів та студентів-медиків, які обирають копінг-стратегії, що сприяють «успішно» і «неуспішно» виходити із стану когнітивного дисонансу. Означені типи емпірично виділено як такі, що реально представлені у професійному середовищі. Навчальна діяльність студентів і професійна діяльність лікарів різних спеціальностей висуває, ймовірно, різні вимоги до психологічних характеристик суб'єктів.

За результатами кластерного аналізу виявлена група «успішних» паттернів поведінки лікарів, що утворюється з двох типів. Перший тип відрізняється вираженою емоційною стабільністю, соціальною сміливістю, енергійністю і життєрадісністю, практичністю, а також більшою соціабельністю, орієнтуванням на групову думку. У осіб зазначеного типу не так чітко представлена поленезалежність, але більш вираженою є диференційованість: «активні, практичні, конформні екстраверти - «диференційовані»; другий тип вирізняється меншою екстравертованістю та соціальною сміливістю, силою «Я», вони менш практичні й більш тривожні. Характерною ознакою є керівництво логікою, а не почуттями, виявлення високої поленезалежності і недиференційованості: «нерішучі, поленезалежні «недиференційовані».

Визначено три типи лікарів, яким властиві «неуспішні» паттерни поведінки в процесі виходу із когнітивного дисонансу. Перший - характеризується високим рівнем екстравертованості, енергійністю та низькою тривожністю. Також їм притаманний знижений рівень самоконтролю, імпульсивність, безпосередність. Поряд із цим більш виражені, ніж у інших типів «неуспішних»: м'якість та чутливість, висока конформність, менша ригідність, схильність відкладати рішення і висновки. Зазначений тип вирізняється високим показником «понятійної диференційованості», а також є більш полезалежним, ніж поленезалежним: «Імпульсивні екстраверти - «диференційовані». Переважно складність у вирішенні когнітивних конфліктів пов'язана у них із труднощами у соціальної адаптації, особливо у взаємодії із пацієнтами, колегами.

Другий паттерн «неуспішних» копінг-стратегій під час виходу із когнітивного дисонансу пов'язаний із високим рівнем тривожності, стурбованості, лікарів втім менш вираженою емоційною стабільністю. Характерною є соціальна боязкість, достатньо виражені депресивні тенденції, фрустрованість, надмірна обережність. У порівнянні із іншими «неуспішними» паттернами поведінки, тут представлена «понятійна недиференційованість», а також - «полезалежність» когнітивного стилю: «нестабільні амбіверти - недиференційовані, полезалежні».

Третій паттерн вирізняється чітко вираженою поленезалежністю когнітивного стилю. Високий рівень схильності до спілкування у лікарів поєднується із зниженим рівнем міжособистісної чутливості, самовпевненістю, що спричинює труднощі у взаємодії з пацієнтами та колегами, а також конфлікти: «неемпатійні, самовпевнені, поленезалежні».

«Успішні» паттерни студентів-медиків, що мають прояв в процесі вирішення когнітивних конфліктів представлені двома типами. Перший визначається екстраверсію, емоційною стійкістю, енергійністю та соціальною сміливістю. Суттєвими когнітивно-стильовими особливостями паттерна є висока понятійна диференційованість та середній показник полезалежності-поленезалежності: «самодостатні, емоційно стабільні екстраверти - «диференційовані».

Другий тип «успішних» паттернів поведінки студентів-медиків пов'язаний із інтроверсією, високим рівнем особистісної тривожності, дещо зниженим рівнем «Сили «Я» (але не за межею середнього значення). Також вони проявляють боязкість, стриманість, серйозність та розсудливість. Означений тип відрізняється чутливістю, підвищеним почуттям провини та фрустрованістю. Більш консервативні, вважають за необхідне дотримуватися чітких правил й цінностей. Показник полезалежності - середній: «сенситивні консервативні інтроверти - «недиференційовані».

«Неуспішні» паттерни, що мають прояв в процесі виходу із когнітивного дисонансу також вирізняється у двох типах студентів-медиків. Перший тип - яскраво виражені екстраверти, надто енергійні та сміливі, хоча орієнтовані на підтримку групи, конформні, ригідні. Менше спираються на логіку. Виявляють схильність до однозначних оцінювань та усталеної картини світу. Понятійна диференційованість - низька, полезалежність - середня: «однозначні, конформні, ригідні екстраверти - «недиференційовані».

Другий тип - інтроверти, стримані, серйозні, напружені. Проте більш самодостатні, ніж перші. Яскраво вираженою є схильність до однозначних суджень, оцінок, до підтримки простої, чіткої та несуперечливої картини світу. У порівнянні із попереднім типом, виявляють більш високу «понятійну диференційованість», тенденцію до «полезалежності»: «стримані, напружені інтроверти - диференційовані».

Успішність виходу лікарів із когнітивного дисонансу пов'язана із сміливістю, емоційною стабільністю. Проте, «імпульсивні екстраверти - «диференційовані» сміливі і активні, але рішення приймають хаотично, без спирання на факти, логіку, стабільні принципи.

Причини «неуспішних» копінг-стратегій поведінки полягають у нечутливості до оцінок, залежності від групових норм лікарів. Рівень тривоги є нижчим за «успішних» екстравертів, а також нижчим є і почуття провини, проте надвисокою - самовпевненість.

У третьому розділі - «Особливості прояву когнітивного дисонансу у лікарів залежно від їх спеціалізації» представлено результати та психологічний аналіз другого етапу дослідження; подано структуру, зміст, принципи організації формувальних заходів, результати дослідження, їх інтерпретацію та висновки.

В процесі другого етапу експерименту було застосовано:

1) структуроване інтерв'ю (В. О. Вінокур) з метою вивчення суб'єктивного ставлення лікарів-хірургів до ситуацій професійної взаємодії й оцінки лікарями ступеня впливу професійних проблем на їх емоційний та соматичний стан, внутрішню гармонію;

діагностичні методики:

2) Опитувальник для вивчення копінг-поведінки (E. Ґeйм) для виявлення структури й особливостей усвідомлення стратегій подолання труднощів;

3) Індекс життєвого стилю (Л. І. Вассермана, О. Ф. Єришевої, О. Б. Клубової та ін.) з метою з'ясування інтенсивності використання індивідом різних механізмів психологічного захисту;

4) Стандартизований метод дослідження особистості (СМДО), Л. М. Собчик (дозволяє зареєструвати прояви когнітивного дисонансу);

У експерименті брали участь лікарі Кіровоградської обласної лікарні. Всього було обстежено 103 лікарі таких спеціальностей: психіатри - 35 осіб; хірурги (лікарі загальнохірургічних відділень, травматологи) - 31 особа; 37 - гінекологи. Представлена вибірка є достатньо репрезентативною, тому що віддзеркалює рівною мірою різні групи лікарів, кожна з яких переживає в процесі професійної діяльності стан когнітивного дисонансу.

Варто відзначити, що в рамках означеного етапу дослідження ми виявили особливості захисних механізмів у лікарів різної спеціалізації - хірургів, а також гінекологів, психіатрів.

У лікарів-гінекологів домінують механізми «проекції» та «раціоналізації». Саме «раціоналізація» та «проекція» власних переживань виступають провідними стратегіями поведінки. Найменш уживаними механізмами психологічного захисту у лікарів-гінекологів є стратегія «заміщення» та «компенсація»; у лікарів-психіатрів - «раціоналізація» та «проекція», а у лікарів-хірургів превалюють МПЗ: «проекція», «компенсація», найменш виявленими є «заміщення», «регресія».

Системний аналіз взаємозв'язку психологічних властивостей лікарів у стані когнітивного дисонансу за допомогою факторного аналізу дозволяє виокремити такі провідні фактори: Фактор 1 - «когнітивний дисонанс» (негативні прояви когнітивного дисонансу) уособлюється у невротичному надконтролі СМ-1 (F=0,82), песимістичності СМ-2 (F=0,8), тривозі СМ-7 (F=0,73), низької стресостійкості ЕS (F=0,75) за Л. М. Собчик.

«Стійкість до когнітивного дисонансу» або Фактор 2, складається із низького рівня ворожості (шкала ВР) і високої толерантності до фрустрацій (шкала ТКФ). Психологічні властивості, що увійшли до зазначеного фактору сприяють зниженню емоційної напруги у лікарів, створюють відчуття суб'єктивного комфорту.

Представленість показників фактору «когнітивний дисонанс» (негативні прояви когнітивного дисонансу) є різною у групах лікарів в залежності від спеціалізації. Так, більш низькі значення виявлено у лікарів-хірургів, високі у лікарів-гінекологів і лікарів-психіатрів. Підвищення інтенсивності переживання когнітивного дисонансу лікарями-психіатрами у порівнянні із лікарями-хірургами пов'язане із більш інтенсивним використанням копінг-стратегії «безнадійність». У групі хірургів більш інтенсивне використання механізмів психологічного захисту «неприйняття», а також залучення у види діяльності з метою запобігання емоційного дискомфорту.

Окрім цього, ми здійснили спробу з'ясувати взаємозв'язок показників: паттерни успішності-неуспішності у виборі копінг-стратегій в процесі виходу із когнітивного дисонансу та емоційне «вигорання» саме у лікарів-хірургів.

Задля цього ми використали метод побудування класифікаційних дерев (пакет програм Statistica) у процесі роботи з окремими провідними проявами когнітивного дисонансу. Це дозволило виявити порогові значення для груп лікарів із виокремленними паттернами стратегій «успішного»-«неуспішного» виходу із когнітивного дисонансу у залежності від суб'єктивної оцінки переживання дисонансу.

У лікарів із різними стратегіями виявлено суттєву різницю в представленості суб'єктивної оцінки впливу професійної діяльності на стан емоційного та соматичного здоров'я (за даними шкали «Робота - емоційний стан», структуроване інтерв'ю. Див. табл. 1.).

Таблиця 1. Результати оцінки копінг-стратегій в процесі виходу із когнітивного дисонансу лікарями (середні значення)

Показники	«Успішні» копінг-стратегії	«Неуспішні» копінг- стратегії
«Імпульсивність» (СМДО)	22,1±1,2	29,5±1,0
Реакція соматизації (СМДО)	16,1±1,2	23,1±1,1
МПЗ «Витіснення» (ІЖС)	2,8±0,3	4,7±0,6
Стратегії виходу із КД «Підвищення цінності» (E. Ґeйм)	4,3±0,6	3,0±0,1
Аналіз (E. Ґeйм)	4,9±0,1	4,3±0,1

У лікарів із «неуспішними» паттернами визначено більш високу оцінку переживання втоми та почуття емоційного виснаження, що пов'язані із професійною діяльністю, ніж у лікарів із «успішними» паттернами (р<0,05).

Під час співвіднесення суб'єктивних та об'єктивних'єктивних показників емоційного дискомфорту, пов'язаних із професійною діяльністю, ми виявили зв'язок між показником «паттерн стратегії» та «емоційне вигорання» (r=0,41 при р<0,05).

Відтак, зафіксовано зниження суб'єктивної оцінки емоційного дискомфорту, пов'язаного із професійною діяльністю в лікарів, які відносяться до групи «неуспішних» паттернів. Відсутність значущої різниці показників шкал більшості методик, що було використано в лікарів із «неуспішними» паттернами, суб'єктивно відчуваючих емоційний дискомфорт, вказує на певну схожість особистісної структури означеної групи спеціалістів.

Так, «успішні» паттерни (копінг-стратегії виходу із когнітивного дисонансу) - «активні, диференційовані» та «нерішучі, недиференційовані» менше виявляють випадки високих значень Фактору 1 (8,3 %), ніж «неуспішні» «імпульсивні, диференційовані» (21,4 %), «неемпатійні, полезалежні» (23,4 %) та особливо «нестабільні, недиференційовані, полезалежні») (34 %). прояв когнітивний дисонанс лікар

Суттєві розбіжності між характеристиками лікарів із різними копінг-стратегіями виявлені за шкалами, що представляють структуру самоопановуючої поведінки. Так, для лікарів із «неуспішними» копінг-стратегіями виходу із когнітивного дисонансу характерним є підвищення рівня напруги механізмів психологічного захисту (МПЗ) й, звісно, більш інтенсивне використання МПЗ «витіснення» й зниження інтенсивності задіяння стратегії «підвищення цінності». Тобто, суб'єктивне зниження емоційного дискомфорту в лікарів-хірургів із «неуспішними» копінг-стратегіями може зумовлюватися використанням, передусім МПЗ «витіснення» (Див. табл. 2).

Відзначимо, що у лікарів у стані когнітивного дисонансу має прояв дисгармонійність самоопановуючої поведінки, котра пов'язана із використанням таких копінгів, як «установка власної цінності» і «самозвинувачування», «агресія», а також активним застосуванням механізму психологічного захисту «регресія».

Доречно відзначити, що у лікарів із різними стратегіями вирізняється відмінність представленості суб'єктивної оцінки впливу професійної діяльності на стан емоційного та соматичного здоров'я.

Якщо у лікарів із «неуспішними» паттернами визначено більш високу оцінку «переживання втоми» та почуття «емоційного виснаження», що пов'язані із професійною діяльністю, то у лікарів із «успішними» паттернами, навпаки, відчувається «емоційне задоволення» результативністю професійної діяльності.

Таблиця 2. Зв'язок показників захисно-самоопановуючої поведінки та паттернів «успішних-неуспішних» копінг-стратегій виходу із когнітивного дисонансу у лікарів

Показники	«Успішні» копінг- стратегії	«Неуспішні» копінг-стратегії
	Фактор 1 «Когнітивний дисонанс»
Емоційна лабільність (СМДО)	0,50	0,50
Ригідність (СМДО)	0,40	0,62
Соціальна активність (СМДО)	0,63	0,51
Контроль над ворожістю (СМДО)	0,56	0,41
Ціннісне ставлення до себе (Структуроване інтерв'ю, В.О. Вінокур)	- 0,38	-0,62
	Фактор 2 «Стійкість до когнітивного дисонансу»
Інтелект (16 PF)	0,78	0,75
Домінування (16 PF)	0,32	0,41
Альтруїзм (Структуроване інтерв'ю, В.О. Вінокур)	0,76	0,60
Ціннісне ставлення до себе (Вінокур)	0,52	0,32

Варто відмітити, що розбіжності між характеристиками лікарів пов'язані із різними копінг-стратегіями, що увійшли до структури захисно-самоопановуючої поведінки. Таким чином, для лікарів із «неуспішними» копінг-стратегіями виходу із когнітивного дисонансу характерним є підвищення емоційної напруги й, звісно, більш інтенсивне використання таких механізмів психологічного захисту, як «витіснення» й зниження інтенсивності задіяння стратегії «підвищення цінності». Зазначимо, що суб'єктивне зниження емоційного дискомфорту в лікарів із «неуспішними» копінг-стратегіями зумовлюється використанням, передусім механізму психологічного захисту «витіснення».

Зрештою за результатами порівняльного аналізу лікарів із різними паттернами показники фактора «когнітивний дисонанс» взаємопов'язані із насиченістю таких характеристик: емоційна лабільність, ригідність, знижена соціальна активність та контроль над ворожістю. Таким чином можна зробити висновок, що емоційна лабільність, когнітивно-стильові особливості, ригідність, відстороненість, а також неприйняття себе та інших є чинниками ризику професійного стресу й «вигорання».

У четвертому розділі - «Специфіка виходу із стану когнітивного дисонансу як прояв ціннісного ставлення до професійної діяльності лікарів» - подано структуру, зміст, принципи організації формувальних заходів, результати дослідження, їх інтерпретацію та висновки.

Завдання третього етапу дослідження вирішувалися завдяки реалізації «Комплексної програми розвитку конфліктологічної культури у лікарів», що включала в себе теоретичний курс для лікарів та низку практичних занять, спрямованих на формування ціннісного ставлення до життя, професійної діяльності, умінь та навичок конфліктологічної культури, «успішних копінг-стратегій особистості задля корекції й профілактики внутрішніх конфліктів, стану когнітивного дисонансу. Означений курс складався з двох теоретичних блоків - «Професійна стресологія» та «Основи професійної реабілітації». Окрім цього, для лікарів експериментальної групи було запропоновано розроблений нами тренінг корекції емоційних станів із використанням музикотерапії та тренінг соціальної адаптованості із задіянням психокорекційних тілесно-орієнтованих вправ М. Сандомирського.

Результативність вищезазначеної комплексної програми перевірялась за допомогою психодіагностичних методик SF-36 Health Status Survey (опитувальник для визначення якості життя) та Опитувальник для вивчення копінг-поведінки E. Ґeйма (для виявлення адаптивних і неадаптивних копінгових стратегій). Вибір психодіагностичних методик має на меті виявлення сформованості оптимальних копінг-стратегій лікаря-хірурга, їх об'єктивне застосування, що віддзеркалюється на якості життя й ставленні до нього.

Для здійснення формувальних заходів було утворено 1 експериментальну (15 лікарів) та 1 контрольну (15 лікарів) груп.

Результати експериментального дослідження (за методикою Е. Ґейма) дозволяють представити когнітивні, поведінкові та емоційні копінг-стратегії досліджуваних, а також висвітлити адаптивні можливості копінг-стратегій особистості (адаптивна, відносно адаптивна, неадаптивна).

Тенденції змін виборів копінг-стратегій майже ідентичні в експериментальній та контрольній групах. Однак чітко відображається загальна позитивна динаміка - збільшення кількості адаптивних та зниження неадаптивних варіантів копінг-стратегій: поведінкових, когнітивних та емоційних.

Окрім цього варто відзначити, що статистично значуща різниця частоти виборів поведінкових, когнітивних та емоційних копінг-стратегій досліджуваних присутні лише в рамках експериментальної групи, що говорить про більш виражену динаміку змін у самоопановуючій поведінці лікарів-хірургів, які набули умінь та навичок конфліктологічної культури.

Таблиця 3. Специфіка частоти виборів загальних видів копінг-стратегій лікарями експериментальної та контрольної груп

Вид копінг-стратегій	За ступенем адаптивної можливості	Експериментальна (%)	Контрольна (%)
Поведінкові	Адаптивні	45,0	41,0
	Відносно адаптивні	37,1	33,2
	Неадаптивні	17,9	25,8
Когнітивні	Адаптивні	36,2	36,6
	Відносно адаптивні	34,5	28,8
	Неадаптивні	29,3	34,6
Емоційні	Адаптивні	59,9	56,6
	Відносно адаптивні	12,1	10,7
	Неадаптивні	28	32,7

Відтак, цілеспрямоване формування конфліктологічної культури у лікарів сприяє становленню можливостей особистості протистояти когнітивному дисонансу на всіх рівнях: поведінковому, когнітивному та емоційному.

В цілому, як свідчать емпіричні дані, удосконалення механізмів самоопанування досліджуваних пов'язане із розвитком, передусім, ціннісного ставлення до життя, професії, когнітивної сфери особистості (переконання, цінності). Отже, вагоме збільшення частоти використання лікарями-хірургами експериментальної групи копінг-стратегій «надання смислу», «проблемний аналіз», «відносність», є ознакою вираженої динаміки формування та використання адаптивних копінг-стратегій. Втім дані контрольної групи фіксують динаміку застосування «успішних» когнітивних копінг-стратегій, виявляють тенденцію до збільшення частоти виборів також усіх видів адаптивних стратегій.

Можливо, що самоопановуюча поведінка лікаря в рамках професійної діяльності, котра відбувається в умовах постійного стресу, в основному реалізується через копінг-стратегію «співробітництво», частота вибору якої суттєво збільшується та займає провідне місце саме в експериментальній групі. Водночас спостерігається зниження частоти звернення до неадаптивної копінг-стратегії «активне уникнення».

Суттєві відмінності пов'язані із вибором емоційних копінг-стратегій. У контрольній групі переважає використання неадаптивної копінг-стратегії «пригнічення емоцій», а загальна кількість адаптивних емоційних копінг-стратегій у експериментальній групі підвищується завдяки стратегії «оптимізм». Кількість відносно адаптивних та неадаптивних стратегій в контрольній групі знижується, але через зменшення кількості використання стратегій «пасивна кооперація», «покірність», «самозвинувачення».

Сказане дозволяє зазначити, що позитивне, ціннісне ставлення до життя, професії яке домінує у лікарів експериментальної групи як «успішна» копінг-стратегія, є результатом опановування «конфліктологічною культурою».

Слід зазначити, що модель розуміється нами як описовий аналог, що віддзеркалює суттєві характеристики узагальненого зразка конфліктологічної культури лікаря. Кожна з характеристик конфліктологічної культури фахівця носить інтегрований характер, де функціонально взаємозалежні професійно важливі властивості особистості і якості спеціаліста.

Здійснені формувальні заходи виявилися ефективними. Їм властива системність, що зумовлюється поетапністю впливу, його несуперечливістю та цілеспрямованістю Такі характеристики й визначають перспективність застосування заходів даного типу з метою формування «конфліктологічної культури» у лікарів.

Висновки

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, формулюються основні положення, результати аналізу предмета дослідження, окреслюються практичні рекомендації. Запропоновано шляхи подальшого вивчення проблеми.

1. У дисертації теоретично обґрунтувано нове вирішення проблеми впливу когнітивного дисонансу на професійну діяльність лікарів як своєрідного оцінкового механізму узгодженості, збалансованості мотиваційно-ціннісної сфери спеціаліста. Водночас, в залежності від задіяння копінг-стратегій, уможливлюється формування «успішних» та «неуспішних» паттернів поведінки фахівця, що відповідно має позитивні наслідки (позитивно впливає на структуру, динаміку, результативність особистісних процесів, є джерелом самовдосконалення й самостверджування) та негативні наслідки (неузгодженість між образом «Я-професіонал» та «Я-ідеальний професіонал»; незадоволеність професією, професійною діяльністю; професійна дезадаптація).

2. Когнітивний дисонанс розглядається як системне явище, амбівалентне за власною природою: він може переживатися як самодіагностика системи, котра виявляє нові параметри розвитку й готовність до нього, і як оцінка деструкції системи, що не може втримати власну цілісність завдяки впливу чинників, які блокують можливість саморозвитку й самореалізації. Емоції, що супроводжують когнітивний дисонанс віддзеркалюють ціннісно-смислове поле життєвого світу людини, який приховує боротьбу двох протилежних тенденцій - прагнення до стабільності, з одного боку, й до змін, з іншого, вирішення чого призводить до саморозвитку системи, що у відповідності із наявністю ціннісного ставлення до життя, професії є підґрунтям її стійкості.

3. На підставі теоретичних положень дослідження розроблено модель «конфліктологічної культури» лікарів. Модель конфліктологічної культури лікаря відображає загальні характеристики зразка конфліктологічної культури фахівця, структурована у відповідності з її інтегрованими характеристиками і їх функціями в інформаційний, аксіологічний і операційний блоки. Представлена модель має значення як цільовий орієнтир у процесі формування конфліктологічної культури студентів - майбутніх спеціалістів як засіб самодіагностики в процесі саморозвитку й удосконалювання власної конфліктологічної культури. Опис моделі також надає можливість виявити рівні розвитку конфліктологічної культури фахівця, що розрізняються ступенем сформованості окремих компонентів конфліктологічної культури і їхні взаємозв'язки, у цілому функціонування конфліктологічної культури лікаря.

4. Результати проведених досліджень підтверджують припущення, яке передбачало зв'язок копінг-стратегій із особливостями індивідуально-психологічних, когнітивно-стильових характеристик спеціаліста. В ході експерименту з'ясовано, що від характеру копінг-стратегії залежить ефективність вирішення проблемної ситуації у професійній діяльності спеціаліста.

5. Експериментально доведено, що прояви когнітивного дисонансу у професійній діяльності лікарів мають системний характер; передумовами виникнення когнітивного дисонансу у лікарів є індивідуально-психологічні та когнітивно-стильові особливості, копінг-стратегії.

6. Визначено, що у лікарів у стані когнітивного дисонансу має прояв дисгармонійність самоопановуючої поведінки, структура якої характеризується використанням копінгів «установка власної цінності», «співпраця» і «самозвинувачування», «агресія», а також відмічається активне застосування механізму психологічного захисту «регресія». Також виявлено, що неадаптивні копінг-стратегії є негативними проявами когнітивного дисонансу, а адаптивні сприяють стресостійкості лікарів.

7. Доведено, що цілеспрямовані профілактичні та корекційні заходи мають вплив на формування ціннісного ставлення до життя, професії, «успішних» копінг-стратегій лікарів, підвищення стресостійкості та мотивації до професійної самореалізації, психологічної готовності щодо криз у професійній діяльності, попередженню професійного „вигорання”.

Перспектива подальших досліджень пов'язана з висвітленням проблеми когнітивного дисонансу у професійній діяльності фахівців різної спеціалізації, специфіки впливу на результативність професійної діяльності та особливості їх самореалізації, визначенні психологічних передумов профілактики та корекції внутрішньоособистісних конфліктів, а також розробкою програм підвищення ефективності конфліктологічної підготовки медичних працівників.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кожанова М.В. Наукова проблема виявлення факторів розвитку незадоволеності роботою у сучасних лікарів / М.В. Кожанова // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка - Т.X.- Частина 3.-К..:Главник, 2008. - С.303-310

...