Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г. С. КОСТЮКА

УДК 159.9.072.432

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ОБРАЗУ “Я” У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

РЕНКЕ Сергій Олександрович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, лабораторія психології навчання імені І. О. Синиці.

Науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент Онуфрієва Ліана Анатоліївна, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, заступник начальника науково-дослідного сектору.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Вірна Жанна Петрівна, Волинський державний університет імені Лесі Українки МОН України, факультет психології, декан;

кандидат педагогічних наук, професор, Заброцький Михайло Михайлович, Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, кафедра педагогіки та психології, завідувач.

Захист відбудеться 6 жовтня 2010 р. об “13.00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України: 01033, Київ, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий 6 вересня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. М. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Конструювання власного образу “Я” взагалі, і професійного зокрема, завжди було однією з основних проблем особистості, що прагне до саморозвитку й самоактуалізації. В сучасних умовах змін стереотипів, норм і зразків поведінки, що є основою для самовизначення особистості, проблема формування образу “Я” є найбільш актуальною.

Необхідність даного дослідження також зумовлена сучасним станом справ у психологічній науці та практиці. Кількість практичних психологів збільшується щодня, і їх вплив зростає, але кількість не завжди відповідає якості. Підготовка сучасного спеціаліста має бути орієнтована “на його професійний саморозвиток і самозміни його особистості”.

Професійний образ “Я” - це усвідомлення й оцінка себе як представника певної професії (С. Д. Джанерьян, Б. А. Ясько). Чинниками, які впливають на зміни професійного образу “Я”, є вік, фази життя, сам етап і зміст професійного становлення тощо (В. А. Бодров, Н. А. Бондаренко, Д. Бюлер, Є. Ф. Зеєр, Є. О. Клімов, Т. В. Кудрявцев, Д. Сьюпер, В. Ю. Шегурова, П. Еванс). У процесі професійного становлення відбуваються суттєві зміни самосвідомості особистості, які змушують людину переживати всілякі негативні стани, що впливають на благополуччя особистості і знижують рівень самоактуалізації (Р. М. Шаміонов).

Вивчення процесу становлення професійного образу “Я” відбувається в контексті проблеми професійної ідентичності.

У вітчизняній психології уявлення про ідентичність традиційно розвивалися в межах досліджень самоусвідомлення й самоставлення. На сьогоднішній день завдяки зусиллям учених Б. Г. Ананьєва, Л. І. Божович, Л. С. Виготського, І. С. Кона, О. М. Леонтьєва, М. І. Лисіної, В. С. Мухіної, Л. Д. Олейника, С. Л. Рубінштейна, В. В. Століна, П. Р. Чамати, І. І. Чеснокової, О. В. Шорохової та ін. склався певний категоріальний апарат вивчення самосвідомості, в її межах встановлені взаємозв'язки між поняттями самосвідомість, самоставлення, самооцінка.

Одним із напрямків дослідження ідентичності у вітчизняній психології є дослідження самовизначення й соціалізації особистості, відповідно, вивчення професійної ідентичності з даних позицій зміщується в площину професійного розвитку. Вагомий вклад у розвиток теоретико-методологічних засад професійного розвитку внесли К. О. Альбуханова-Славська, Р. Бернс, В. С. Біблєр, Б. С. Братусь, І. С. Кон, К. Лєвін, О. М. Леонтьєв, Ж. П'яже, В. М. Розін, В. В. Столін, Д. Сьюпер, С. Н. Чистякова, В. О. Ядов та ін.

Разом з тим, і дотепер невизначена типологія професійних образів “Я”, нерозв'язане питання про умови розвитку професійного образу, взаємозв'язок і взаємозалежність між сформованим типом професійного образу “Я” і психологічними чинниками, не розкриті можливості впливу на процес становлення професійного образу “Я”, а також взаємозалежність розвитку професійного образу і ґендерного чинника й такого ситуаційного чинника, як форма навчання.

Отже, можна констатувати, що, попри наявності певного досвіду, проблема розвитку професійного образу “Я” і нині має чимало невирішених проблем. Все це робить теоретично і практично важливими завдання систематизації та інтеграції наявних поглядів у межах певної психологічної теорії, побудови теоретичної моделі розгортання процесу становлення професійного Я-образу, розроблення адекватних цій моделі методів вивчення, а також засобів, спрямованих на сприяння особистості у виборі власного вектору професійного розвитку, зокрема, як суб'єкта самоактуалізації та самореалізації.

Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, недостатнього розроблення її у сучасній психологічній літературі було визначено тему дисертаційного дослідження “Психологічні чинники становлення професійного образу “Я” у майбутніх психологів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної теми лабораторії психології навчання імені І. О. Синиці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України “Психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі” (номер держреєстрації 0109U000558).

Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (протокол № 1 від 29 січня 2009 року), а також узгоджена в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 31 травня 2009 року).

Об'єкт дослідження - процес становлення професійного образу “Я”.

Предмет дослідження - психологічні чинники розвитку професійного образу “Я” майбутніх психологів.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні теоретико-експериментальним шляхом психологічних чинників розвитку процесу становлення професійного образу “Я” в період юнацтва, а також у розбудові на цій основі програми психологічних впливів (психотренінгу), спрямованих на формування у студента ВНЗ адекватних для нього засобів презентації професійного образу “Я” майбутніх психологів.

Відповідно до предмету та мети дослідження було висунуто такі гіпотези:

– процес розвитку професійного Я-образу студента перебуває у залежності як від впливу певних психологічних чинників: “позитивне самоставлення”, “професійні здібності”, “особливості змістових і динамічних характеристик мотиваційної сфери”, “професійна самосвідомість”, а також такого ситуаційного чинника як “форма навчання” (денна чи заочна);

– ґендерна ідентичність постає однією із важливих детермінант змістових і процесуальних характеристик становлення професійного образу “Я”;

– здатність особистості до створення професійного образу “Я” уможливлюється успішним опануванням нею в умовах спеціального навчання рефлексивних технік самоконтролю і саморегуляції.

Перевірка гіпотез дослідження та досягнення мети передбачали розв'язання таких завдань:

1. Проаналізувати й узагальнити наявні в сучасній психології підходи до вивчення проблеми становлення професійного образу “Я” студента.

2. Експериментально дослідити роль форми навчання студента (заочна чи денна форма навчання) у процесі розвитку професійного образу “Я”.

3. З'ясувати співвідношення процесу становлення професійного образу “Я” студента та його ґендерної ідентичності.

4. Виявити зв'язок між мотивацією вибору професії й професійним образом “Я” особистості.

5. Розробити і верифікувати програму оптимізації рівня сформованості професійного образу “Я” студентів-психологів через активізацію особистісного потенціалу та оптимізацію здатності особистості до самопрезентації даного образу.

6. Здійснити підсумковий порівняльний аналіз отриманих результатів, окреслити можливі шляхи їх впровадження у практику роботи психологічної служби вищої ланки освіти.

Методологічну основу дослідження склали: загальнопсихологічні положення про сутність, розвиток та закономірності становлення самосвідомості особистості (К. О. Абульханова-Славська, Л. І. Анциферова, О. Г. Асмолов, Г. О. Балл, М. Й. Боришевський, А. В. Брушлінський, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, В. В. Москаленко, О. Б. Орлов, В. Г. Панок, М. І. Пірен, С. Л. Рубінштейн, В. В. Столін, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко, П. Р. Чамата, Н. В. Чепелєва) загалом, на етапі професійної підготовки у закладах вищої освіти (Л. В. Долинська, О. М. Волкова, О. К. Дусавицький, М. М. Заброцький, І. А. Зязюн, О. В. Киричук, В. Г. Кремень, Л. М. Мітіна, С. О. Мусатов, М. В. Савчин, В. А. Семиченко) зокрема; базові теоретичні положення ґендерної психології (A. Беком, С. Бем, Т. В. Бендас, О. Вейнінгер, В. О. Геодакян, Т. В. Говорун, Д. М. Ісаєв, В. Є. Каган, І. С. Кон, Я. Л. Коломинський, М. І. Пірен, З. Фрейд, К. Хорні, Е. Еріксон, Д. Таннен); особливості становлення професійного образу “Я” (А. М. Дюмін, С. Т. Джанерьян, С. А. Дружилов, Е. Ф. Зеєр, Є. О. Клімов, В. І. Колесник, Л. М. Корнєєва, В. А. Мальцева, А. К. Маркова, О. Г. Молл, С. Д. Некрасов, М. С. Пряжников, В. Д. Шадриков, Л. Б. Шнейдер, М. Шоу, Б. А. Ясько); розвитку та становлення статеворольової ідентичності (Ю. Є. Альошина, В. О. Васютинський, А. С. Волович, Т. В. Говорун, О. С. Кочарян); концепція самодетермінації та внутрішньої мотивації (Е. Десі, Р. Руаян); дослідження мотивації з позиції системного підходу (В. Г. Леонтьєв, Б. А. Сосновський, В. Д. Шадриков), теорії мотивації (Дж. Аткінсон, Є. П. Ільїн, Д. Макклелланд, Е. Дісі, Р. Райан), а також сучасні підходи до змісту і форм надання особистості психологічної допомоги (О. Ф. Бондаренко, Н. Ф. Каліна, В. В. Рибалка, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі були застосовані методи теоретичного (порівняння, систематизування, класифікація, узагальнення) та емпіричного дослідження. На різних етапах емпіричного дослідження добирався і використовувався комплекс методів і прийомів, зокрема спостереження, опитування (у формі анкетування, інтерв'ю, бесіди), аналіз продуктів діяльності, індивідуальні та групові техніки, спрямовані на розвиток здатності особистості до презентації професійного образу Я.

Отримані дані підлягали кількісному (кореляційному, кластерному, факторному та експлораторному) аналізу з подальшою їх якісною інтерпретацією і змістовним узагальненням. Статистичне оброблення даних та графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою персонального комп'ютеру на базі пакету статистичних програм SPSS 12.0.

Організація і експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалось на базі Мукачівського технічного інституту, Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди та Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Загальна кількість досліджуваних становила 183 особи: серед них 45 представників чоловічої статі і 138 - жіночої. Дослідження здійснювалося впродовж 2007-2009 рр.

На першому етапі (2007 р.) було визначено теоретико-експериментальні підходи до порушеної проблеми, конкретизовано методи та загальна стратегія дослідження.

На другому етапі (2007-2008 рр.) на базі розробленої психологічної моделі шляхом констатувального дослідження із використанням комплексу психодіагностичних методів і прийомів було досліджено особливості процесу розвитку професійного образу “Я” в період юнацтва, а також зв'язок з професійною мотивацією, ґендерним чинником та формою навчання студентів із особистісними і ситуаційними змінними, визначено загальну стратегію програми формувальних впливів.

На третьому етапі (2008-2009 рр.) здійснювалась апробація та верифікація отриманих за допомогою зазначеної програми результатів, сформульовано висновки, накреслено шляхи практичного впровадження отриманих результатів.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, поєднанням якісного і кількісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм оброблення даних.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

- в ньому вперше запропоновано структурно-динамічну модель розгортання процесу формування професійного Я-образу (що складається з п'яти складових - гармонійного, конвенціонального, узагальненого, розмитого і квазіобразу);

- встановлено типи ідентичності - завершений, автономний, передчасний, конформний та дифузний;

- визначено якісні характеристики особливостей професійного образу “Я” залежно від ґендерного і ситуаційного чинника.

Теоретичне значення дослідження полягає:

- у з'ясуванні змісту і динаміки процесу становлення професійного образу Я;

- в уточненні психологічних умов успішності розвитку професійного Я-образу;

- в обґрунтуванні активних методів психологічних впливів як засобів досягнення належного рівня сформованості професійного образу “Я” майбутніх психологів.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що застосований у даному дослідженні комплекс прийомів виявлення особливостей становлення професійного образу “Я” може бути використаний практичними психологами як психодіагностичний інструмент у процесі індивідуального консультування з метою становлення професійного образу Я. Розроблено на основі результатів даного дослідження курс “Презентація професійного образу “Я” як засіб формування професійної ідентичності”, а також сформульовано рекомендації щодо процесу презентації професійного образу “Я”, які можна використовувати у навчальному процесі з метою стимулювання самопізнання й саморозвитку.

Отримані результати можуть бути використані широким колом спеціалістів у галузі освіти, професійної орієнтації, менеджменту тощо.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у роботу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 01-05/06-13/124 від 12.02.2010 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 181-33/03 від 12.02.2010 р.).

Апробація роботи. Основні положення і результати дисертаційного дослідження були апробовані на: ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні аспекти розвитку майбутнього фахівця” (Миколаїв, 2009); Науковій конференції молодих учених Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, присвяченій 91-й річниці від дня заснування університету (Кам'янець-Подільський, 2009 р.); ІV міжвузівській науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих вчених “Соціальні та психологічні детермінанти культури особистості за умов глобалізації освітнього простору” (м. Луганськ, 2009 р.); І міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми психології особистості та міжособистісних взаємин” (м. Київ - Кам'янець-Подільський, 2009 р.); Шостій всеукраїнській науково-практичній конференції “Інноваційний потенціал української науки - ХХІ сторіччя” (м. Запоріжжя, 2010 р.), V міжвузівській науково-практичній конференції “Інтеграція змісту психолого-педагогічної підготовки майбутніх педагогів” (м. Євпаторія/Ялта, 2010 р.); а також на засіданнях лабораторії психології навчання ім. І. О. Синиці Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України та кафедри медичної психології Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Публікації. Основний зміст, результати та висновки дисертаційного дослідження висвітлено в 11 публікаціях, серед яких 7 статей у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 180 найменувань, із них 16 - іноземною мовою (17 стор.) та додатків на 38 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 191 сторінках комп'ютерного набору і містить 19 таблиць (14 стор.) та 14 рисунків (8 стор.). Повний обсяг дисертації містить 246 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається об'єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання дослідження, окреслюються методологічні засади та методи, характеризуються наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретико-методологічний аналіз проблеми становлення професійного образу “Я” майбутніх психологів” викладено результати аналізу літературних джерел з досліджуваної проблеми, проаналізовано й узагальнено провідні напрями та підходи до її вивчення. Обґрунтовуються теоретичні засади даного дослідження, їх вплив на зміст і організацію емпіричного дослідження.

У розділі констатується, що останнє десятиліття позначене активною увагою психологів до феномену професійної ідентичності, і майже поза увагою залишається процес формування професійного образу “Я” з відповідною самототожністю.

Зазначається, що ключові позиції в переліку найпоширеніших у літературі випадків висвітлення проблематики феномену професійного образу “Я” посідають такі концептуальні поняття як “професія” (визначення Б. Шоу, Є. О. Клімова, В. Г. Макушкіна); образ “професії” і його роль у професійному самовизначенні (У. Д. Брагіна, Л. Б. Шнейдер); образ “Я” як загальне і професійний образ “Я” як його складова (Р. Бернс, І. С. Кон, А. Маслоу, К. Роджерс, М. Розенберг, В. В. Столін); образ “Я” як узагальнений механізм саморегуляції поведінки на особистісному рівні, підкреслюючи його роль у забезпеченні почуття самоідентичності, самототожності людини (М. Й. Боришевський); п'ять основних функцій Я_образу: самоствердження, самосхвалення, самооцінка, саморегуляція, самоспонуки - як шляхи активності особистості (В. Сафін).

Розглянуто психологічні теорії професійного вибору: Е. Гінзберг визначає професійний розвиток як послідовність якісно специфічних фаз, де розподільчим критерієм слугує зміст і форма переходу індивідуальних імпульсів у професійні бажання; на думку Ф. Парсонса, кожній професії відповідає певний набір психологічних і фізичних якостей, а успішність професійної діяльності залежить від рівня відповідності індивідуальних якостей і вимог професії; Д. Сьюпер розглядає стадії й етапи професійного розвитку особистості в процесі онтогенезу. Основним механізмом цього розвитку автор вважає розвиток “Я-концепції”, коли досвід особистісних проявів і досягнень особистості співвідноситься з потребами суспільства. При цьому особистість ідентифікується з іншою значущою особистістю і програє різні соціальні ролі; важливий внесок до теорії професійного становлення і розвитку особистості внесли праці К. О. Абульханової-Славської, Б. Г. Ананьєва, О. Г. Асмолова, О. О. Бодальова, Л. В. Долинської, Ю. С. Забродіна, Є. Ф. Зеєра, Є. О. Климова, Л. М. Мітіної, В. Г. Панка, Л. А. Петровської, Н. І. Пов'якель, М. С. Пряжникова, О. О. Силоєва, Є. Є. Симанюка, П. А. Шавіра, В. Д. Шадрикова та ін.

Зазначається, що професійне навчання як етап професійного розвитку має свої певні завдання й особливості в плані становлення спеціаліста, а також свої стадії і критерії професійного розвитку. Аналіз праць низки авторів (Е. Ф. Зеєр, Т. О. Казанцева, Л. А. Онуфрієва, Ю. П. Поварьонков, А. О. Реан, В. Д. Шадриков та ін.) показав, що етап професійного навчання має на меті: по-перше, адаптувати майбутнього спеціаліста до системи навчання, професійного способу мислення і способу дії; по-друге, сформувати готовність до професійної діяльності, розвинути особистість професіонала. Доведено, що період студентства є сенситивним для самовизначення, становлення стійкої самосвідомості, розвитку ідентичності, в тому числі й у професійній сфері. Саме в студентський період відбувається професійний вибір, починається усвідомлена ідентифікація студента з обраною професією (Л. І. Божович, Є. І. Ісаєв, І. С. Кон та ін.).

Здійснений аналіз праць низки авторів (А. Ватерман, Е. Еріксон, О. О. Шатохін, Л. Б. Шнейдер та ін.) дозволив визначити структуру змісту професійно-особистісної ідентичності, виокремивши її компоненти: когнітивний, емоційно-ціннісний, світоглядний, професійно-мотиваційний. Перші три компоненти визначають професійно-особистісну позицію, четвертий - індивідуальний стиль професійної діяльності і стиль життя.

Констатується, що процес досягнення взаємозв'язку ґендерної і професійної ідентичності передбачає взаємодію різних компонентів, змістовних характеристик і властивостей особистості (Д. В. Воронцов, Ю. Є. Гусєва, О. М. Кімберг, М. Кіммел, Н. В. Кулагіна, О. С. Некрасов, С. О. Орлянський, Г. О. Таганова і ін.); наявність певних відмінностей між юнаками і дівчатами в процесі професійного самовизначення, в їх динамічних і особистісних характеристиках (С. Сінгер, Б. Штефлер, І. М. Вакулова, С. П. Крягжде, Д. П. Барама, Л. А. Головей, Б. Розен); в професійному самовизначенні дівчата посідають активнішу позицію щодо вибору професії, усвідомленість і визначеність шляхів її отримання (Н. В. Андрєєнкова, Ю. П. Вавілова, Л. А. Головей); причиною асиметричного розміщення чоловіків і жінок у професійній структурі є не їхні біологічні особливості, а соціальні умови, що складаються в тому чи іншому суспільстві (Г. Гибш, А. А. Гольденвейзер, М. Форверг); жінки, що зробили кар'єру, в середньому виявилися більш маскулінними, ніж жінки, які не досягли певних професійних результатів (К. Майлза, Е. Таслер, Л. Термана та ін.). Дослідники виокремлюють різні суперечності в самосвідомості особистості між образами “Я - жінка”, “Я - професіонал”, “Я - мати”, “Я - господиня” і т. ін. (Є. Ю. Альошина, О. Арнольд, О. М. Кімберг, І. С. Кон, А. Л. Фестінгер, Г. Шихі та ін.). Найчастіше дані суперечності дослідники визначають як “рольовий конфлікт у жінок” (О. А. Гаврилиця), “феномен подвійної ідентичності” (М. Ю. Арутюнян, О. М. Здравомислова), “рольове змішування” (Л. М. Ожигова), “проблеми саморегуляції особистості” (Н. А. Бондаренко, Г. Б. Гориста), жінка може стикатися із значнішими, ніж чоловік, труднощами в процесі узгодження образів “Я”, отже, переживати почуття незадоволеності і нереалізованості (Т. В. Бендас, Р. Г. Гаджієва, С. Д. Некрасов, Е. П. Нікитін, Н. Є. Харламенкова та ін.).

У підсумку здійсненого у розділі аналізу і систематизації досвіду досліджень проблеми мотивації зазначається, що мотивацію слід розглядати як складний багаторівневий регулятор життєдіяльності людини - її поведінки, діяльності; суттєвий акцент ставиться на полімотивованій діяльності (Л. І. Божович, Д. Б. Ельконін, І. В. Імедадзе, О. Г. Ковальов, О. М. Леонтьєв, А. К. Маркова, В. Я. Ляудіс, Г. Хесс та ін.). Зазначені погляди щодо поняття “мотив” засвідчують багатозначність визначення цього поняття: мотивом називають різні психологічні феномени, уявлення та ідеї, почуття та переживання (Л. І. Божович), потреби, спонуки і схильності (Х. Хекхаузен), бажання, звички, думки і почуття обов'язку (П. А. Рудик), морально-політичні настановлення (О. Г. Ковальов), психічні процеси, стани і властивості особистості (К. К. Платонов), предмети зовнішнього світу (О. М. Леонтьєв), установки (А. Г. Маслоу) і навіть умови існування (В. К. Вілюнас).

У розділі наводиться аргументація щодо поділу мотивів на внутрішні та зовнішні (Е. Десі, В. Е. Мільман, М. Г. Рогов, Х. Хекхаузен, В. І. Чирков, П. М. Якобсон та ін.); а також зумовленість ефективної професійної діяльності внутрішніми мотивами. У процесі становлення професійного образу “Я” мотиваційна структура студента зазнає помітних змін, зовнішні мотиви замінюють внутрішні: одні спонуки набувають великої значущості, інші - втрачають її, перетворюючись з ідеалу на повсякденну дійсність.

Уразливим місцем залишаються питання про методи і прийоми емпіричного дослідження феномену професійного образу “Я”, про зміст і специфіку функціонування останнього залежно від статевої приналежності (досвіду ґендерної ідентифікації), мотиваційного регулювання, ситуаційного чинника (денна/заочна форми навчання) тощо. Отже, обґрунтування висунутих нами гіпотез складає зміст другого (емпіричного) розділу даного дослідження.

У другому розділі - “Організація емпіричного дослідження” викладається загальна процедура організації дослідження, обґрунтовується закладений у його зміст перелік методичних прийомів, здійснюється аналіз отриманих у процесі констатувального етапу дослідження даних, окреслюються шляхи побудови системи розвивальних впливів.

Дослідження здійснювалося на базі Мукачівського технічного інституту, Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди та Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Загальна кількість досліджуваних становила 183 особи: серед них 45 представників чоловічої статі і 138 - жіночої. Дослідження здійснювалося впродовж 2007-2009 рр.

Загальна процедура емпіричного дослідження складалася з чотирьох етапів.

Мета першого етапу полягала у застосуванні процедури поділу досліджуваних на групи відповідно до рівня сформованості професійного образу “Я” майбутніх психологів. Робочим матеріалом стала шкала “Людина-Людина” опитувальника професійної готовності Л. Н. Кабардової. Вихідним принципом розробки тестової шкали стало припущення про те, що вимірювані властивості розподілені в генеральній сукупності відповідно до нормального закону. Відповідно, вимірювання в тестовій шкалі кожної властивості на вибірці стандартизації також має забезпечувати нормальний розподіл, а отже, і тестова шкала є метричною. Перевірка відповідності отриманого розподілу нормальному закону відбулася за критерієм Колмогорова-Смирнова має p > 0,05 (Asymp. Sig. (2-tailed)), що дає підстави говорити про приблизну відповідність даного емпіричного розподілу нормальному. Оскільки розподіл “сирих” оцінок відповідав нормальному, ми провели лінійну стандартизацію, щоб визначити межі інтервалів “сирих” оцінок, які відповідали б стандартним тестовим показникам. За психологічним змістом показників досліджуваних, що увійшли до виокремлених таксонів, перший був поінтерпретований як такий, що відповідає гармонійному, другий - конвенціональному і третій - узагальненому, четвертий - розмитому, п'ятий - квазіобразу (типи сформованості професійного образу “Я”). Відповідно, перша група була утворена за рахунок 15, друга - 42, третій - 63, четверта - 42 і п'ята - 21 досліджуваного.

Другий етап передбачав селекцію (шляхом застосування експлораторного факторного аналізу) із загального переліку методичних прийомів, зокрема, опитувальника самоставлення (С. Р. Пантилеєв), шкали самоповаги (М. Розенберг), опитувальника рівня суб'єктивного контролю (Є. Ф. Бажин), тесту сенсожиттєвих орієнтацій (Д. О. Леонтьєв), Фрайбургського особистісного опитувальника, опитувальника статевих ролей (BSRI) (С. Бем), опитувальника “Я жінка/чоловік”, методики “Мотивація успіху і острах невдачі” (А. О. Реан), шкала оцінки потреби в досягненні (Ю. М. Орлов), методики “Мотиви вибору професії”, а також опитувальника професійної готовності (ОПГ) (автор Кабардова Л. Н.), найбільш інформативних показників. У підсумку із первинної множини показників (40) було залишено 29, факторне навантаження яких становило не менше заданої нами величини (0,40).

Третій етап передбачав перевірку припущення щодо наявності інтер- та інтрагрупових відмінностей у носіїв встановлених типів професійного образу “Я” майбутніх психологів за їх статевою приналежністю, а також і залежно від форми навчання. В результаті був підтверджений факт наявності у першому і другому випадку значної кількості статистично значущих відмінностей. Оцінка вірогідності інтрагрупової диференціації типів професійного Я-образу дозволила виявити наявність відмінностей як у групі жінок, так і чоловіків (однак до груп з гармонійним та конвенціональним типами сформованості професійного образу “Я” потрапило лише по три студенти чоловічої статі, що не могло бути репрезентативною вибіркою). У першому випадку співвідношення типів становило 42 досліджуваних жіночої статі із узагальненим типом професійного образу “Я”, 30 - з розмитим і 15 - із квазіобразом. Відповідно у другому таке співвідношення становило 21, 12 і 6.

Щодо ситуаційного чинника (форма навчання), то тут співвідношення типів відбулося наступним чином: студенти денної форми навчання потрапили лише до чотирьох груп: конвенціональний тип притаманний 9 особам (16% від загальної кількості досліджуваних денної форми навчання), узагальнений - 27 (47%), розмитий - 12 (21%) і квазіобраз - 9 особам (16%). Студенти заочної форми навчання розподілилися за усіма п'ятьма групами. Найменше студентів з квазіобразом - 10% (12 осіб). Досить рівномірно відбувся розподіл по групах з розмитим - 24% (30 осіб), узагальненим - 28% (36 осіб) і конвенціональним типом сформованості професійного образу “Я” - 26% (33 особи). Але тут ми також можемо спостерігати наявність студентів з гармонійним типом сформованості професійного образу “Я”. Їх кількість складає 15 осіб, відповідно 12%.

Змістовий аналіз та інтерпретація отриманої для кожного із виокремлених типів характерної констеляції психологічних змінних складав зміст четвертого етапу.

Встановлено, що за умови спільної для чоловіків і жінок форми навчання й типів професійного образу “Я”, відповідно і прагнення до самототожності, конкретний зміст, ієрархія та міра виразності притаманної цим типам констеляції особистісних змінних виявляється відмінною.

Беручи до уваги отриманий для груп досліджуваних з узагальненим, розмитим і квазіобразом типами професійного образу “Я” (n = 126) симптомокомплекс утворень й орієнтацію останніх на вектор самовизначення (передчасна, конформна та дифузна ідентичність), було визнано за доцільне утворення із них експериментальної групи як об'єкта спеціальних психологічних впливів.

Спираючись на отриманий шляхом емпіричного дослідження матеріал, ми розробили модель розгортання процесу розвитку професійного образу “Я”, яка дозволяє не лише планувати і здійснювати теоретично й емпірично несуперечливу процедуру його діагностики, а й виконувати водночас і роль засобу організації психологічних впливів розвивального характеру.

Отже, основою, на якій вибудовуються компоненти професійного образу “Я”, є психологічні умови розвитку професійного образу “Я”, уявлення й усвідомлення “образу ідеального професіонала психолога” та “образу професії”.

Психологічні умови розвитку формування професійного образу “Я” ми розуміємо як: суб'єктивну значущість професії, емоційно позитивне ставлення до професії і до себе в даній професії; професійно-орієнтоване інформаційне середовище; активна взаємодія з носіями (трансляторами) професійних норм, цінностей і моделей поведінки; суб'єктивна позиція людини щодо ставлення до соціальної реальності.

Професійний образ “Я” включає сукупність особистісних характеристик у єдності, взаємозв'язку та взаємообумовленості когнітивного, афективного, професійно-мотиваційного й емоційно-вольового компонентів. При цьому, кожний структурно-функціональний компонент процесу становлення професійного образу “Я” слід розглядати двобічно: з динамічного боку - перебіг і розгортання процесу й результативного боку - поява та наявність продукту. Отже, когнітивний компонент виявляється через процес пізнання (самопізнання) й розуміння (саморозуміння), в результаті яких відбувається формування такого особистісного утворення, як образ себе як професіонала.

Афективний компонент виявляється через процес ставлення (самоставлення), в результаті якого формується емоційно-ціннісне ставлення до професії й до себе самого як професіонала.

Професійно-мотиваційний компонент - через процес оцінювання (самооцінювання), в результаті якого з'являється бажання максимально реалізувати професійні, особистісні, соціальні ідеали в житті та професійній діяльності.

Емоційно-вольовий компонент (Я-поведінка) розкривається через процес самопрезентації, що визначає появу такого утворення як професійний імідж.

Регулятивний - через процеси саморегуляції та саморефлексії, які сприяють появі таких утворень як реальна включеність до професійного співтовариства та сформованість, залежно від якості всіх етапів, типу професійного образу “Я” (гармонійний, конвенціональний, узагальнений, розмитий, квазіобраз) з подальшим вибором варіанту виявлення самототожності, тобто типу ідентичності (завершений, автономний, передчасний, конформний, дифузний).

У третьому розділі - “Формування професійного образу “Я” у майбутніх психологів” подається загальна процедура організації і застосування програми психологічної допомоги (з використанням соціально-психологічного тренінгу), обґрунтовується закладений у її зміст комплекс методичних прийомів, аналізуються і обговорюються отримані впродовж формувального етапу дослідження результати, здійснюється порівняльний аналіз ефективності впроваджуваної програми.

Програма складалася із 13 занять (сесій) тривалістю 4-4,5 годин з однією перервою та з періодичністю - один раз на тиждень. Експериментальна група була поділена на тренінгові, кожна з яких за кількістю не перевищувала 16 осіб.

Загальна мета програми полягала у відпрацюванні адекватного самоставлення, сприянні усвідомленню мотиваційних механізмів і розвитку мотивації студентів-психологів, виробленні й усвідомленні кожним учасником власного професійного стилю, в усвідомленні власних професійних можливостей, визначенні шляхів професійного зростання та у відпрацюванні особистого унікального стилю самопрезентації з урахуванням ґендерної приналежності.

Процес реалізації складався з чотирьох навчальних блоків: “Самоставлення, Я-концепція як центральні детермінанти”; “Ґендерна ідентичність і життєві домагання особистості”; “Розвиток мотивації та становлення професійного образу “Я” майбутнього психолога” та “Самопрезентація професійних якостей”.

Якісно-кількісна оцінка ефективності впровадження експериментальної програми здійснювалася шляхом порівняльного аналізу із даними досліджуваних контрольних груп за допомогою методичних прийомів, що використовувалися на етапі констатування.

Встановлено, зокрема, що за відсутності спеціально організованих впливів, спрямованих на вирішення завдання підвищення рівня сформованості професійного образу “Я” з подальшою презентацією даного образу (опанування особистістю ефективних вербальних і невербальних техніки самопрезентації), ми констатували незначущі відмінності, які мали місце на завершальному етапі дослідження у контрольних вибірках за показником їх приналежності до типу сформованості професійного Я-образу, і, навпаки, суттєве збільшення, в разі застосування розвивальних психотехнік, відсотку досліджуваних із гармонійним і конвенціональним типом професійного Я-образу, за винятком незначної кількості досліджуваних чоловічої (17,94 %, або 7 осіб) і жіночої (12,6 %, або 11 осіб) груп, які не зазнали змін на завершальній стадії дослідження.

Критеріальним, з огляду на доведення евристичності отриманих результатів, слугує динаміка розподілу у групі досліджуваних контрольної й експериментальної групи за таким ключовим показником, як рівень мотивації досягнення (див. Табл. 1 і 2).

Таблиця 1

Динаміка рівнів мотивації досягнень досліджуваних контрольної
групи (n = 57) до (А) і після завершення (Б) дослідження

Рівень мотивації досягнень	Тип професійного Я-образу	А	Б
		абс.	%	абс.	%
Високий	Гармонійний	11	19,3	11	19,3
	Конвенціональний	17	29,8	19	33,3
	Узагальнений	-	-	-	-
	Розмитий	-	-	-	-
	Квазіобраз	-	-	-	-
Середній	Гармонійний	4	7,0	4	7,0
	Конвенціональний	25	43,9	23	40,4
	Узагальнений	-	-	-	-
	Розмитий	-	-	-	-
	Квазіобраз	-	-	-	-

Отже, як випливає із наведених у таблиці даних, у контрольній групі динаміка потреби в досягненні майже не зазнала якихось значущих змін на етапі постекспериментальної діагностики, то у експериментальній групі, навпаки, кількість досліджуваних, що досягли високого (48,8 % чоловіків і 50,3 % жінок) і середнього (33,3% чоловіків і 32,4 % жінок) рівня, перетнула межу у вісімдесят відсотків.

Таблиця 2

Динаміка рівнів мотивації досягнень досліджуваних експериментальної групи (n = 126) до (А) і після завершення (Б) дослідження

Рівень мотивації досягнень	Тип професійного Я-образу	Чоловіки (n = 39)	Жінки (n = 87)
		А	Б	А	Б
		абс.	%	абс.	%	абс.	%	абс.	%
Високий	Гармонійний	-	-	9	23,1	-	-	21	24,2
	Конвенціональний	-	-	10	25,7	-	-	24	27,7
	Узагальнений	-	-	-	-	-	-	-	-
	Розмитий	-	-	-	-	-	-	-	-
	Квазіобраз	-	-	-	-	-	-	-	-
Середній	Гармонійний	-	-	5	12,8	-	-	20	23,1
	Конвенціональний	-	-	8	20,5	-	-	8	9,4
	Узагальнений	5	12,8	2	5,1	15	17,2	6	6,9
	Розмитий	-	-	-	-	-	-	-	-
	Квазіобраз	-	-	-	-	-	-	-	-
Низький	Гармонійний	-	-	-	-	-	-	-	-
	Конвенціональний	-	-	-	-	-	-	-	-
	Узагальнений	16	41,0	1	2,6	27	31,1	3	3,3
	Розмитий	12	30,8	3	7,6	30	34,5	4	4,5
	Квазіобраз	6	15,4	1	2,6	15	17,2	1	1,0

Свідченням продуктивності запровадженої нами програми підвищення рівня сформованості професійного образу “Я” є стабільність типологічного розподілу в контрольній (див. Табл. 3) і відчутні зміни у приналежності досліджуваних з узагальненим, розмитим образами “Я” та квазіобразом до ефективних типів професійного Я-образу (див. Табл. 4).

Таблиця 3

Розподіл досліджуваних контрольної групи (n=57) за типом сформованості професійного Я-образу до (А) і після завершення (Б) дослідження

Тип професійного Я-образу	А	Б
	абс.	%	абс.	%
Гармонійний	15	26,3	14	24,6
Конвенціональний	42	73,7	43	75,4
Узагальнений	-	-	-	-
Розмитий	-	-	-	-
Квазіобраз	-	-	-	-

Таблиця 4

Розподіл досліджуваних експериментальної групи (n=126) за типом сформованості професійного Я-образу до (А) і після завершення (Б) дослідження

Тип професійного Я-образу	Чоловіки (n = 39)	Жінки (n = 87)
	А	Б	А	Б
	абс.	%	абс.	%	абс.	%	абс.	%
Гармонійний	-	-	14	35,9	-	-	41	47,2
Конвенціональний	-	-	18	46,1	-	-	32	36,9
Узагальнений	21	53,8	3	7,7	42	48,3	9	10,4
Розмитий	12	30,8	3	7,7	30	34,5	4	4,5
Квазіобраз	6	15,4	1	2,6	15	17,2	1	1,0

Отже, здійснений порівняльний аналіз ефективності впровадження розробленої у даному дослідженні експериментальної програми дозволив отримати достатню аргументацію для висновку щодо досягнення досліджуваними такого рівня розвитку, який цілком узгоджується із уявленням про особистість як суб'єкта власної активності.

У висновках підбиваються підсумки проведеного теоретичного і експериментального дослідження, на підставі отриманих результатів формулюються загальні висновки, накреслюються перспективи подальшого вивчення проблеми.

Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити низку висновків, що підтвердили сформульовані гіпотези:

1. Встановлено зміст і динаміку процесу становлення професійного образу “Я”, що трансформуються у просторі професійного самовизначення, самоорганізації та персоналізації. Структурними компонентами процесу розвитку професійного Я-образу є усвідомлення образу професії, основних вимог професії, прийняття професійних цінностей і норм поведінки; емоційно-ціннісне ставлення до себе і до професії, прагнення до саморозвитку.

2. Шляхом емпіричного дослідження визначено типологію професійних образів Я. Встановлено п'ять типів сформованості професійного образу Я: гармонійний, конвенціональний, узагальнений, розмитий і квазіобраз, з подальшим вибором варіанту виявлення самототожності (завершена, автономна, передчасна, конформна, дифузна ідентичність).

3. Доведено зв'язок між рівнем сформованості професійного образу “Я” та особливостями змістовних і динамічних характеристик мотиваційної сфери, зокрема між: гармонійним, конвенціональним професійними образами “Я” і внутрішньо індивідуально значущими мотивами (0.38 і 0.37), внутрішньо соціально значущими мотивами (0.31 і 0.32), зовнішньо позитивними мотивами (0.54 і 0.51), мотивацією успіху і остраху невдачі (0.47 і 0.42), локусом “Я” (0.52 і 0.41), локусом контролю життя (0.45 і 0.39), узагальненим, розмитим професійним образом, квазіобразом та зовнішньою негативною мотивацією (0.47, 0.54 і 0.59).

4. Констатовано, що становлення професійного образу “Я” студентів-психологів під час професійної підготовки зазнає впливу ґендерного чинника. Виявлено, що значущі відмінності відбуваються за такими показниками, як: самоприйняття (0.51), самоповага (0.59), загальна інтернальність (0.37), інтернальність міжособистісних стосунків (0.38), врівноваженість (0.42), самоприхильність (0.32), емоційна лабільність (0.31) тощо.

5. Виявлено співвідношення між рівнем сформованості професійного образу “Я” і такого ситуаційного чинника як форма навчання, зокрема на етапі констатування виявилося, що дуже високий рівень сформованості професійного образу “Я” (гармонійний образ) притаманний лише студентам-заочникам, а високий рівень (конвенціональний образ) притаманний 22% студентів денної форми навчання і 78% - заочної.

6. З'ясовано, що важливою передумовою досягнення високого рівня сформованості професійного образу “Я” є наявність у майбутнього фахівця комплексу професійно значущих якостей. Запропоновано конкретні методи формування професійно значущих якостей майбутнього психолога (професійно-мотиваційні, когнітивні, афективні, емоційно-вольові та комунікативні якості).

7. На підставі порівняльного аналізу ефективності розробленої програми встановлено істотні відмінності між рівнем сформованості професійного образу “Я” і рівнем оцінки мотивації досягнення; доведено ефективність застосування запропонованих методів формування професійних якостей.

Очевидно, що отримані у даному дослідженні результати і зроблені на їх підставі висновки не вичерпують усієї складності досліджуваної проблеми. Перспективним є подальше дослідження мотивації особистості у контексті становлення професійного образу “Я” майбутніх психологів на різних етапах професійної освіти. Вимагає вирішення питання щодо створення надійних, компактних методів діагностики профідентичності, що дозволяли б, у тому числі, створювати системи професійного відбору за спеціалізацією. Дослідження може бути також продовжене в напрямку пошуку, розробки та вдосконалення конкретних методів формування й розвитку професійно значущих якостей з урахуванням спеціалізації вищого навчального закладу.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Ренке С. О. Цінності і ціннісні орієнтації як предмет психологічних досліджень / С. О. Ренке // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. К.: Гнозіс, 2008. Т. 10. Ч. 5. С. 473-483.

2. Ренке С. О. Проблема зв'язку навчання та когнітивного розвитку / С. О. Ренке // Проблеми сучасної психології: зб. наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009. Вип. 3. С. 328-339.

3. Ренке С. О. Поняття про когнітивний розвиток і методи його дослідження / С. О. Ренке // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. К.: Гнозіс, 2009. Т. 11. Ч. 2. С. 376-385.

4. Ренке С. О. Мотиваційна регуляція процесу становлення професійного образу “Я” студентів ВНЗ / С. О. Ренке // Теоретичні і прикладні проблеми психології: зб. наукових праць Східноукраїнського національного університету. Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2009. № 2(22). С.174-183.

5. Ренке С. О. Процес становлення професійного образу “Я” як предмет психології / С. О. Ренке // Проблеми сучасної психології: зб. наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009. Вип. 4. С. 318-331.

6. Ренке С. О. Становлення професійного образу “Я” особистості: ґендерний аспект / С. О. Ренке // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. К.: Гнозіс, 2009. Т. 11. Ч. 4. С. 375-384.

7. Ренке С. О. Психологічні особливості студентів-психологів з різним рівнем сформованості професійного образу “Я” / С. О. Ренке // Проблеми сучасної психології: зб. наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009. Вип. 6. Ч. 2. С. 221-239.

Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

8. Ренке С. О. Співвідношення між процесом становлення професійного образу “Я” студента та його ґендерною ідентичністю / С. О. Ренке // Психолого-педагогічні аспекти розвитку майбутнього фахівця: тези ІІ міжнародної науково-практичної конференції, 19-20 червня 2009 р. / за заг. ред. к.психол.н., доц. Н. О. Євдокимової. Миколаїв: Миколаївський державний університет імені І. О. Сухомлинського, 2009. С. 68-69.

9. Ренке С. О. Інтеріоризація як центральний механізм когнітивного розвитку / С. О. Ренке // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: зб. за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2009. Вип. 8. Т. 5. С. 26-27.

10. Ренке С. О. Етапи професійного становлення майбутнього психолога / С. О. Ренке // Інноваційний потенціал української науки - ХХІ сторіччя: зб. доповідей учасників Шостої всеукраїнської науково-практичної конференції, 14-15 квітня 2010 р. Запоріжжя: ПГА, 2010. С. 28-31.

11. Ренке С. О. Кризи професійного вибору і шляхи їх подолання / С. О. Ренке // Інтеграція змісту психолого-педагогічної підготовки майбутніх педагогів: зб. матеріалів V міжвузівської науково-практичної конференції, 30-31 березня 2010 р. Євпаторія, Ялта: Євпаторійський інститут соціальних наук РВНЗ “Кримський гуманітарний університет”, 2010. С. 127-131.

Анотація

Ренке С. О. Психологічні чинники становлення професійного образу “Я” у майбутніх психологів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2010.

У дослідженні розкриваються зміст і динаміка розгортання процесу становлення професійного образу “Я”, що трансформуються у просторі професійного самовизначення, самоорганізації і персоналізації.

Пропонується типологія професійних образів “Я”, що перебуває у залежності від емоційно-ціннісного ставлення до себе і до професії, прагнення до саморозвитку. Шляхом емпіричного дослідження визначено п'ять типів сформованості професійного образу Я: гармонійний, конвенціональний, узагальнений, розмитий і квазіобраз.

Встановлено залежність між типом сформованості професійного образу “Я” і характером проектування особистістю вектору самовизначення “Я” як суб'єкта самоактуалізації, зокрема, у функції завершеної, автономної, передчасної, конформної чи дифузної ідентичності.

Констатована залежність процесу становлення професійного Я-образу від впливу ґендерного чинника, особливості змістових і динамічних характеристик мотиваційної сфери, а також такого ситуаційного чинника, як форма навчання.

Доводиться, що спеціальна організація процесу опанування гармонійного або конвенціонального типу професійного образу сприяє консолідації психологічних утворень, що постають водночас механізмом і засобом створення особистістю позитивного професійного Я-образу.

Ключові слова: особистість, професійний образ “Я”, самооцінка, внутрішня і зовнішня мотивація, професійна ідентичність.

АННОТАЦИЯ

Ренке С. А. Психологические факторы становления профессионального образа “Я” у будущих психологов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г. С. Костюка НАПН Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию проблемы формирования профессионального образа “Я” как самореферентности, осознания уникальности функционального и экзистенциального “Я” в его профессиональной самореализации и неповторимости личностных и профессиональных свойств.

Проведены анализ и обобщение имеющихся на сегодня в зарубежной и отечественной психологии подходов к исследуемой в данной работе проблеме, раскрывается содержание и динамика развертывания процесса становления профессионального образа “Я”, которые трансформируются в пространстве профессионального самоопределения, самоорганизации и персонализации. Данный анализ позволил трансформировать полученные результаты в эмпирическую модель, которая и определила общую стратегию данного исследования, его диагностический инструментарий, а также логику анализа и интерпретации полученных результатов.

...