Становлення соціальних здібностей у студентів з функціональними обмеженнями

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»

УДК 159.922:159.928

19.00.07. - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ

Никоненко Юлія Владиславівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Кабінет Міністрів України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, доцент Власова Олена Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра психології розвитку, професор.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Вісковатова Тетяна Павлівна, Одеський національний університету імені І.І. Мечнікова, кафедра диференціальної і експериментальної психології, завідувач;

кандидат психологічних наук, доцент Радчук Галина Кіндратівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка, кафедра практичної психології, завідувач.

Захист відбудеться «22» жовтня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.02 у Державному вищому навчальному закладі «Університет менеджменту освіти»: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти»: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д.

Автореферат розісланий «21» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.М. Скоробогатько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток світового співтовариства в цілому та окремих держав базується на новій світоглядній парадигмі єдиного суспільства, яке інтегрує людей із різноманітними потребами. Йдеться про нову культурну норму, яка передбачає виховання і практику толерантності, тобто сприйняття кожної людини, повагу до неї, в тому числі й до фізично та інтелектуально обмежених людей. Ця норма зафіксована міжнародним законодавством на рівні ООН, а її реалізація забезпечує повагу до особливостей інвалідів і прийняття їх як компонента людської різноманітності й частини людства. Важливу роль у реалізації таких цивілізаційних завдань покликані відіграти навчальні заклади, особливо вищі, освітня соціалізація в яких зорієнтована на розвиток соціальних і особистісно-професійних компетенцій молодих громадян.

Забезпечення кожному громадянину доступу до якісної освіти є безумовною ознакою вільного гуманістичного суспільства. Українська освіта, залучена до процесу розвитку демократичної, соціально-орієнтованої держави, не лишається осторонь розв'язання проблеми інтеграції молоді в сучасне і динамічне суспільство. Як спеціальна проблема на цьому шляху постає завдання створення умов для соціальної інтеграції осіб із функціональними обмеженнями. Правовою основою її розв'язання є Конституція України (ст. 53), Державна національна програма «Освіта»: Україна ХХІ століття, закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», «Про реабілітацію інвалідів в Україні».

У контексті розв'язання таких проблем особливого значення набуває наукове дослідження психологічних механізмів соціальної інтеграції особистості, ядром яких виступають її соціальні здібності.

Проблематиці здібностей у сучасній психологічній науці присвячена велика кількість праць, наукових розвідок як зарубіжних, так і вітчизняних авторів. Соціальні здібності розглядаються науковцями в контексті розробки проблеми соціальної обдарованості та комунікативної компетентності особистості (Н. Ануфрієва, О. Бодальов, Л. Петровська, Л. Попова, та ін.), її соціального та емоційного інтелекту (Р. Бар-Он, Дж. Гілфорд, Ю. Ємельянов, Г. Олпорт, Е. Торренс, А. Южанінова, та ін.), а також ефективної адаптації особистості в суспільстві (К. Абульханова-Славська, А. Адлер, Г. Васильєв, Р. Даймонд, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, Дж. Стернберг, Е. Фромм). Теоретичні, методологічні та концептуальні положення проблеми соціальних здібностей в аспекті дослідження їх структури, динаміки становлення та чинників розвитку розкриті в циклі досліджень, здійснених О. Власовою. Разом з тим, соціальні здібності студентів з функціональними обмеженнями не виступали раніше предметом психологічних досліджень.

Потреба у виявленні основних особливостей розвитку соціальних здібностей студентів із функціональними обмеженнями і з'ясуванні впливу на цей процес чинників освіти та індивідуальної психологічної допомоги визначили вибір теми дисертаційного дослідження: «Становлення соціальних здібностей у студентів з функціональними обмеженнями».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов'язана з науково-дослідною темою факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розробка рекомендацій щодо психолого-методичного забезпечення інформаційних технологій оцінки та моніторингу якості освіти у ВНЗ України» (№ 0108U002461) та соціально-правового факультету Білоцерківського інституту економіки та управління Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» «Психолого-педагогічний супровід навчання студентів з особливими потребами в інтегрованому освітньому середовищі» (№ 0108U009902).

Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 4 від 30 листопада 2005 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 16 червня 2009 р).

Мета дослідження полягає у визначенні специфіки розвитку і чинників становлення соціальних здібностей студентів вікової норми і студентів з функціональними обмеженнями в умовах вищого навчального закладу.

Об'єкт дослідження - процес розвитку соціальних здібностей студентів впродовж навчання.

Предмет дослідження - особливості становлення соціальних здібностей студентів вікової норми та студентів з функціональними обмеженнями в умовах вищого навчального закладу інтегрованого типу.

Передбачається, що:

1) досвід попередньої соціалізації студента з функціональними обмеженнями (скорочення внаслідок інвалідизації можливостей його соціальних контактів і соціальної активності) несприятливо впливає на становлення соціальних здібностей такої людини і тому її відповідні показники будуть нижчими за вікову норму, представлену емпіричними даними звичайних студентів, які навчаються в аналогічних умовах;

2) організація освіти студентів з функціональними обмеженнями на основі реалізації принципів інтегрованого навчання забезпечує позитивний ефект у становленні соціальних здібностей такого контингенту молоді;

3) розробка спеціальної програми психологічної допомоги істотно сприяє оптимізації соціальних здібностей студентів з функціональними обмеженнями в умовах інтегрованого навчання.

Відповідно до обраної мети, своєрідності об'єкту і предмету визначено наступні завдання дослідження:

1. На основі теоретико-методологічного аналізу проблеми онтогенезу соціальних здібностей особистості створити концептуальну модель дослідження, структуру соціальних здібностей та чинників їх становлення.

2. Розробити програму емпіричного дослідження, критеріальну основу дослідження динаміки соціальних здібностей студентів вищого навчального закладу та визначити відповідну методичну базу.

3. Здійснити емпіричне дослідження і порівняти тенденції становлення соціальних здібностей студентів вікової норми та осіб з функціональними обмеженнями в умовах вищого навчального закладу.

4. Проаналізувати вплив технології інтегрованого навчання на становлення соціальних здібностей студентів з функціональними обмеженнями.

5. Розробити й апробувати програму психологічної допомоги, спрямовану на розвиток соціальних здібностей студентів з функціональними обмеженнями. навчальний психологічний функціональний обмеження

Методологічними і теоретичними основами дослідження є: Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національна доктрина розвитку освіти в Україні, Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), Концепція національного виховання, принципи системного підходу, положення психологічної, філософської, соціологічної та педагогічної наук про особистість (Б. Ананьєв, О. Асмолов, І. Бех, М. Боришевський, Л. Виготський, З. Карпенко, С. Карпенчук, Г. Костюк, Н. Лавриченко, С. Максименко А. Мудрик, В. Петровський, С. Подмазін та ін.), про сутність соціалізації і соціального виховання особистості (Г. Андрєєва, О. Бестужев-Лада, Б. Бім-Бад, І. Зязюн, А. Ковальова, І. Кон, Е. Краніх, В. Кремень, Ю. Кривов, О. Лебедєв, В. Лісовський, А. Макаренко, С. Максименко, В. Москаленко, В. Мухіна, І. Первова, А. Петровський, Г. Радчук, О. Смірнова, B. Собкін, В. Сухомлинський, А. Харчев, С. Шацький), основні положення про інтеграцію осіб з функціональними обмеженнями у соціальне життя та здійснення компенсації існуючого недоліку (Л. Виготський, А. Адлер); концепція інтегрованого навчання (А. Капська, П. Таланчук, Л. Тюптя), особистісного змінювання (П. Лушин), концепція здібностей (Б. Ананьєв, В. Дружинін, С. Рубінштейн, Б. Теплов, В. Шадриков) концепція соціальних здібностей (В. Бунакова, О. Власова), концепція цілісності професійної підготовки студентів (В. Семиченко).

Методи дослідження. З метою розв'язання поставленої проблеми та реалізації сформульованих завдань дослідження в роботі був використаний комплекс теретичних, емпіричних і статистичних методів:

- теоретичні методи: теоретичний аналіз проблеми дослідження на базі вивчення загально-психологічної, психолого-педагогічної та соціально-психологічної літератури із застосуванням принципів системного підходу; моделювання з позицій структурно-функціонального та генетичного підходів до виявлення складових соціальних здібностей особистості, провідних чинників їх онтогенетичного становлення в умовах інтегрованої освіти;

- в якості емпіричних методів обрані: опитування, тестування, проективні методи у вигляді окремих творчих завдань, опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда - для тестування поведінкової складової соціальних здібностей;

- тест діагностики соціального інтелекту Дж. Гілфорда та М. О'Саллівена - для тестування перцептивної складової соціальних здібностей;

- методика емоційного самоусвідомлення О. Власової, М. Березюк - для тестування емоційної складової соціальних здібностей;

- соціально-креативна проба О. Власової і методика діагностики особистісних установок С. Деллінгера - для тестування креативної складової.

- методика дослідження фрустраційних реакцій С. Розенцвейга - для тестування поведінкової складової соціальних здібностей досліджуваних;

- організація експериментальної роботи будувалась на основі структурно-зрізової стратегії дослідження, містила констатувальний та формувальний експерименти;

- статистичні методи: техніки дисперсійного, кореляційного, факторного та дискримінантного аналізу результатів емпіричного дослідження з пакету прикладних статистичних засобів SPSS 15,0 for Windows, використанням яких передбачається забезпечити достовірність висновків роботи.

База емпіричного дослідження. У дослідженні взяли участь 308 студентів Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» м. Києва і м. Білої Церкви денної та заочної форм навчання віком від 17 до 35 років. Частина вибірки в кількості 200 осіб вікової норми віком 17-22 роки була задіяна на етапі створення та адаптації українських версій обраного психодіагностичного інструментарію. Інша частина (108 студентів) утворила експериментальну і контрольну групи дослідження. Серед них 54 студенти - це інваліди з різною нозологією, які не мають значних неврологічних уражень за соматичними захворюваннями. Інші 54 досліджуваних були студентами вікової норми. Добір учасників дослідження здійснювався за наступними критеріями: вік 17-35 років, здобуття освіти в інтегрованому вищому навчальному закладі, де одночасно разом навчаються студенти з віковою нормою та студенти, які мають функціональні обмеження.

Організація та етапи дослідження. Дослідження проводилось поетапно впродовж 2005 - 2009 рр.

Перший етап (2005-2006 рр.) включав аналіз психолого-педагогічної, філософської літератури з проблеми дослідження, формулювання мети, завдань, об'єкту, предмету дослідження, створення концептуальної моделі дослідження особливостей становлення соціальних здібностей студентів вікової норми і студентів з функціональними обмеженнями, розробку методичної бази дослідження, підбір психодіагностичного інструментарію для визначення рівнів розвитку соціальних здібностей студентів.

На другому етапі (2006-2007 рр.) з метою мовної адаптації обраного психодіагностичного інструментарію для здійснення запланованого емпіричного дослідження у вітчизняних умовах, створювалися україномовні версії тесту діагностики соціального інтелекту Дж. Гілфорда і М. О'Саллівена та опитувальника соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда, проводилися відповідні порівняльні заміри, математичні обчислення для визначення валідності та надійності створених україномовних версій методик.

На третьому етапі дослідження (2007-2008 рр.) здійснювалося емпіричне вивчення особливостей розвитку соціальних здібностей у студентів експериментальної (студенти з функціональними обмеженнями) та контрольної (студенти вікової норми) груп, визначалися розбіжності у показниках становлення окремих складових таких здібностей.

Четвертий етап дослідження (2008-2009 рр.) передбачав розробку та апробацію формувальної технології психологічної допомоги, спрямованої на оптимізацію показників розвитку соціальних здібностей студентів з функціональними обмеженнями. Її програма була створена у парадигмі життєвого коучингу та орієнтована на коло освітніх проблем студентів. З метою статистичного підтвердження ефективності розробленого освітнього коучингу як засобу психологічної допомоги студентам з функціональними обмеженнями на початку і наприкінці реалізації програми проводилися відповідні психодіагностичні заміри.

На п'ятому етапі дослідження (2009 р.) здійснювалось формулювання висновків, наукове оформлення тексту дисертаційного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів:

- вперше теоретично обґрунтовано і емпірично доведено специфіку становлення соціальних здібностей студентів з функціональними обмеженнями на тлі показників соціальних здібностей студентів рівень розвитку яких відповідає віковим нормам, які навчаються в умовах вищого навчального закладу;

- розширено та поглиблено науково-психологічні уявлення про соціальні здібності як науково-психологічний конструкт, виокремлено чинники становлення соціальних здібностей студентів з функціональними обмеженнями;

- розроблено і апробовано програму психологічної допомоги студентам з функціональними обмеженнями у становленні окремих складових їх соціальних здібностей;

- удосконалено психологічний інструментарій діагностики соціальних здібностей в аспекті адаптації існуючих методичних засобів до мовно-лінгвістичних потреб україномовних досліджуваних.

Практичне значення дослідження полягає у розробці системи психологічного сприяння становленню соціальних здібностей осіб із функціональними обмеженнями в умовах вищого навчального закладу з урахуванням особливостей їх освітньої соціалізації; у збагаченні арсеналу вітчизняних засобів діагностики соціальних здібностей. Фактичні матеріали, теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення вітчизняної системи підготовки психолого-педагогічних кадрів, кураторами груп, викладачами ВНЗ у підготовці практичних психологів.

Практичне впровадження дослідження. Проведена україномовна адаптація психодіагностичних інструментів Дж. Гілфорда, К. Роджерса і Р. Даймонда дає підстави рекомендувати застосовування адаптованих у дослідженні стимульних матеріалів для вимірювання показників соціального інтелекту і соціально-психологічної адаптації студентів українських вищих навчальних закладів та інших груп досліджуваних. Розроблена й апробована програма емпіричного дослідження та її методична база впроваджена у практичну роботу психологічної допомоги студентам

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес підготовки спеціалістів на соціально-правовому факультеті Білоцерківського інституту економіки та управління Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (довідка № 881-1/09 від 21.09.09); у практику роботи психологічного факультету Слов'янського державного педагогічного університету (довідка № 68-09-197а від 23.09.09); у практику роботи ВМУРоЛ «Україна» м Києва (довідки № 1124-1/09 від 25.09.09); у практику роботи Сквирського ліцею (довідка № 306/09 від 24.09.09).

Особистий внесок автора. Подані в роботі наукові дані є самостійним внеском автора у розв'язання проблеми дослідження. Внесок автора в публікацію, підготовлену у співавторстві, полягає у представленні та аналізі результатів емпіричного дослідження складових соціальних здібностей студентів із функціональними обмеженнями.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, використанням методів, які відповідають меті й завданням дослідження, кількісним та якісним аналізом отриманих результатів, використанням стандартизованих методів математично-статистичної обробки даних.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження були представлені та обговорювалися на: Міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми трансформаційної економіки України: проблеми, перспективи» (м. Біла Церква, 10 листопада 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання освіти та мовознавства у вищій школі» (м. Біла Церква, 19-20 жовтня 2007 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях: «Наука: теорія та практика - 2006» (м. Дніпропетровськ, 21-31серпня 2006 р.); «Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами» (м. Київ, 22-23 листопада 2006 р.); «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та практичні проблеми» (м. Київ, 20 березня 2007 р.); «Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі» (м. Київ, 22-23 листопада 2007 р.); «Теоретичні та практичні проблеми економіки, освіти і прикладної лінгвістики» (м. Біла Церква, 19-20 вересня 2008 р.); «Теоретико-методологічні проблеми психологічного супроводу професійної діяльності» (м. Одеса - Санкт-Петербург, 24-25 квітня 2009 р.).

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у 12 публікаціях, із них 4 наукові статті вміщено у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 8 матеріалів і тез доповідей на наукових конференціях. Одна публікація підготовлена у співавторстві.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що налічує 234 найменувань, 20 з яких іноземною мовою. Повний зміст дисертації викладено на 229 сторінках, основний - на 172. Робота містить 11 таблиць, 8 рисунків, 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів, описано теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів, подано відомості про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади науково-психологічного дослідження соціальних здібностей студентів» подано теоретичний огляд проблеми онтогенезу соціальних здібностей особистості, створено загальну систему соціальних здібностей студентів вікової норми та студентів із функціональними обмеженнями, виокремлено чинники екзогенного та ендогенного походження, що впливають на становлення соціальних здібностей студентів.

На підставі теоретичного аналізу літератури визначено такі основні підходи до значущих аспектів соціальних здібностей особистості: системно-діяльнісний (О. Асмолов, О. Леонтьєв, Д. Леонтьєв, Б. Ломов); генетичний (Л. Виготський, С. Максименко), структурно-функціональний (В. Бунакова, О. Власова, В. Дружинін, С. Рубінштейн, В. Шадріков, М. Холодна) диференційно-психологічний (О. Лазурський, Б. Теплов)

Загалом проведений теоретичний аналіз показує декілька точок зору на структуру людських здібностей: загальні інтелектуальні здібності ототожнюються із здатністю до навчання (А. Біне, А.В. Лібін, та інші), до адаптації в нових умовах (Ед. Клапаред, Ж. Піаже), до діяльності (К. Абульханова-Славська, А. Брушлінський, Г. Костюк, А. Леонтьев, С. Рубінштейн), із спроможністю оперувати абстракціями (Дж. Петерсон, Е. Торндайк). В. Шадриков схиляється до думки, що всі здібності отримують нову якість, реалізуються особливими механізмами, коли вони спрямовані на іншу особу. На думку О. Власової, уявити розвиток здібностей цілісної особистості без співпраці із суспільством просто неможливо що й робить, усі загальні здібності соціальними. Таким чином, соціальними здібностями в сучасній психології вважаються вищі, притаманні лише людині, культурно обумовлені індивідуально-психологічні властивості особистості, які формуються у суспільстві та забезпечують ефективність здійснення нею продуктивних перетворень у соціальному середовищі. Об'єктом перетворень може виступати як конкретна особистість (інша людина або сам суб'єкт активності), так і певна спільнота (від родини або кола друзів до держави та людства в цілому). Структура соціальних здібностей представлена як єдність соціально-перцептивної (соціальний інтелект), емоційної (емоційний інтелект), поведінкової (соціальна адаптація і домінування) і креативної (творення соціально нового) складових.

На становлення соціальних здібностей впливають чинники екзогенного та ендогенного походження. Екзогенні чинники належать до трьох рівнів соціокультурного середовища, які впорядковуються за принципом загальне - особливе - конкретне: рівень світового суспільства і держави, рівень національного (етнокультурного, регіонального) менталітету та рівень родинної (організаційної) традиції й освіти. Основними ендогенними чинниками слід вважати: стать і вік, мотивацію особистості, стиль її комунікацій і мовлення, змістовні особистісні утворення (вищі почуття, соціальні еталони). Усі ці чинники комплексно впливають на становлення соціальних здібностей особистості, взаємодоповнюючи і взаємообумовлюючи один одного.

Як доведено в роботах Б. Ананьєва, студентський період є етапним у житті людини. Перехід від загальнообов'язкової середньої до вищої освіти пов'язаний із важливим для особистості самостійним вибором, що значною мірою визначає все її подальше життя. У системі вищої освіти відбувається зміна умов існування особистості, відносин людини і світу, системи чинників її соціалізації і, як наслідок, відбувається становлення нових і активний розвиток існуючих соціальних здібностей. Набуті й розвинуті під час перебування у вищому навчальному закладі соціальні здібності зумовлюють у подальшому житті особливості входження молодої людини до професійного середовища, визначають вибір власного місця і ролі в суспільному житті, ефективність її функціонування як спеціаліста в обраній галузі, члена певних соціальних груп, громадянина своєї країни.

Особливої уваги як об'єкта дослідження потребують студенти з обмеженими функціональними можливостями, соціалізація яких у попередні періоди життя відбувалася в нетипових для представників їхнього віку умовах. Такі соціальні обставини накладають певний відбиток на становлення особистісних якостей інвалідів, створюють специфічні механізми подальшого розвитку вже набутих ними і становлення нових соціальних здібностей і компетенцій.

На основі розробленої структури соціальних здібностей і чинників їх становлення був підібраний психологічний інструментарій для здійснення програми емпіричного дослідження особливостей становлення соціальних здібностей студентів вікової норми та студентів із функціональними обмеженнями, виокремлені критерії діагностики показників розвитку соціальних здібностей особистості.

У другому розділі «Емпіричне дослідження становлення соціальних здібностей студентів із функціональними обмеженнями в умовах вищого навчального закладу» обґрунтовується вибір методів і методик дослідження, критерії аналізу, подається характеристика вибірки (N=308), висвітлюється хід емпіричного дослідження, а також результати здійсненої автором апробації стимульних матеріалів дослідження з метою їхньої адаптації до мовно-лінгвістичних потреб студентів.

Програма емпіричного дослідження містить 4 блоки діагностичних засобів, за допомогою яких у роботі отримано емпіричну інформацію про особливості становлення соціальних здібностей студентів (див. табл. 1).

Проведений переклад та апробація україномовних психодіагностичних інструментів із подальшим залученням процедури кореляційного аналізу результатів використання україномовних і російськомовних версій методик дає підстави стверджувати наступне: розроблені в лабораторії Дж. Гілфорда стимульні матеріали для виміру соціального інтелекту, та опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда є валідними для застосовування в науково-психологічному дослідженні проявів соціальних здібностей в умовах україномовного середовища. Кореляція є значущою для всіх випадків порівняння (в межах від ,541 до ,803), похибка становить 0,01.

Таблиця 1 - Методична база дослідження становлення соціальних здібностей

№	Складові соціальних здібностей	Психодіагностичні інструменти дослідження
1	Поведінкова	методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Раймонда та методика вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга
2	Перцептивна	тест Дж. Гілфорда і М. О'Саллівена «Діагностика соціального інтелекту»
3	Емоційна	опитувальник «Емоційна самосвідомість» О. Власової, М. Березюк
4	Креативна	методичний прийом соціально-креативної проби О. Власової та методика діагностики особистісних установок С. Деллінгера

Аналіз особливостей проявів соціальних здібностей у студентів із функціональними обмеженнями та у студентів вікової норми, які навчаються в однакових психолого-педагогічних умовах інтегрованого навчання, здійснювався на основі критеріїв і показників розвитку. Інформація про них узагальнена в таблиці 2.

Результати виконання студентами вікової норми та студентами з функціональними обмеженнями основних завдань програми емпіричного дослідження співставлялися в роботі відповідно до прийнятих критеріїв порівняльного аналізу та виокремлених рівнів розвитку складових структури соціальних здібностей (табл. 3).

У таблиці 3 наочно продемонстровано наявність двох чітко виражених тенденцій. Перша тенденція полягає в тому, що у студентів із функціональними обмеженнями за всіма критеріями переважає низький рівень розвитку соціальних здібностей. Друга тенденція засвідчує, що ступінь сформованості складових соціальних здібностей студентів вікової норми, визначається в діапазоні середніх і високих показників. Певним винятком є лише показник їх соціальної креативності, сензетивний період розвитку якої припадає на дорослий вік.

З позиції гендерного аналізу з'ясувалося, що студентки з функціональними обмеженнями мають істотно вищі (середній і низький рівень) у порівнянні з хлопцями (низький рівень) показники розвитку емоційної складової за рахунок більшої вираженості їхньої емпатійності та прийняття відповідальності за ті емоційні стани, які вони переживають. Вони також виявилися здатними більш ефективно, ніж юнаки-інваліди цілісно усвідомлювати логіку поведінки іншої людини, що є важливою соціально-інтелектуальною здатністю соціально зрілої людини.



Таблиця 2 - Критерії та основні показники діагностики особливостей становлення соціальних здібностей студентів вікової норми і студентів з функціональними обмеженнями

Складові соціальних здібностей	Критерії діагностики складових соціальних здібностей	Показники сформованості складових соціальних здібностей (високі - В, середні - С, низькі - Н)
Емоційна складова як здатність людини до адекватного переживання сприйняття, вираження, емоцій, управління своїм емоційним життям, розуміння емоцій іншого (емоційний інтелект).	Рівень розвитку інтраособистісного емоційного інтелекту людини (емоційного самоусвідомлення). Рівень розвитку невербальної чутливості (інтерособистісного емоційного інтелекту).	В - системна диференціація та ідентифікація експресивних проявів іншої людини, прийняття відповідальності за якість і наслідки власних переживань. С - здатність до переживання емпатії, диференціації, вираження, емоцій, управління ними. Н - не може визначитись у своєму ставленні до проблем, ситуації, людей, світу.
Перцептивна складова як здатність людини до адекватного усвідомлення, сприйняття, трансформації когнітивної й некогнітивної інформації соціального змісту (соціальний інтелект людини).	Рівень розвитку невербальної чутливості Рівень розвитку вербальної чутливості Рівень розвитку передбачення соціальних подій	В - усвідомлення соціального змісту мовних повідомлень; здатність до зчитування невербальних сигналів співрозмовника, прогнозу наслідків соціальних ситуації й розуміння причин зміни соціальних подій у динаміці. С - розуміння змісту мовного повідомлення відповідно до соціального контексту. Н - відсутність навичків володіння мовою поглядів і жестів; зорієнтованість у спілкуванні більшою мірою на вербальний зміст повідомлення; нерозуміння зв'язків між поведінкою та її наслідками; помилки в інтерпретації слів співрозмовника.
Поведінкова складова як сукупність культурно обумовлених особливостей стилю ефективного спілкування, спроможність до конгруентної взаємодії з людьми.	Рівень соціальної адаптованості (GCR) Напрям поведінкових реакцій. Тип поведінкових реакцій.	Нормативність поведінкових реакцій у ситуації фрустрації: В - на проблему (імпунітивні); С - на себе (інтропунітивні реакції ); Н - на інших (екстрапунітивні); В - з фіксацією на потребі; С - з фіксацією на самозахисті; Н - з фіксацією на перешкоді.
Креативна складова як здатність до проблематизації, узгодження, діалектичного синтезу елементів соціальної ситуації, значущих для більшості її учасників. Особистісно-регулятивна здатність.	Стратегія виконання соціально-креативної проби. Домінування у людини особистісної орієнтації на творчий підхід до завдання.	В - креативна (діалектична) стратегія (оригінальне рішення). С - аналітична монологічна або варіативна стратегія (рішення стереотипне). Н - афективна стратегія (рішення стереотипне). В - особистісні установки на: творчість, виконавську працю, спілкування, пізнання, домінування. С - зовнішні установки на виконавську працю, спілкування, пізнання. Н - відсутність домінування у людини особистісної орієнтації на творчий підхід до завдання.

Таблиця 3 - Розподіл студентів із функціональними обмеженнями (Е) і студентів вікової норми (К) за рівнями розвитку соціальних здібностей N=108

Складові соціальних здібностей	Рівні соціальних здібностей
	Низькі	Середні	Високі
	Кількість досліджуваних (%)
	Е	К	Е	К	Е	К
Поведінкова	85,0	-	15,0	62,0	-	38,0
Перцептивна	90,0	-	10,0	74,0	-	26,0
Емоційна	94,0	-	7,0	59,0	-	41,0
Креативна	85,0	26,0	13,0	66,0	2,0	8,0
Усього (середнє значення)	88,5	6,0	11,0	66,0	0,5	28,0

У результаті застосування до масиву емпіричних показників студентів з функціональними обмеженнями процедури факторного аналізу отримано 6 факторів другого порядку, які описують 59,6% загальної дисперсії даних. Перший (F 1) - соціального інтелекту окреслює найбільш типовий варіант його становлення у студентів з функціональними обмеженнями, який не передбачає розвитку їх мовної чутливості. Фактор самоприйняття (F 2) розкриває психологічну основу їхньої оптимізації на основі комплексного розвитку соціально-перцептивних, креативних і емоційно-регуляційних механізмів. Фактор (F 3) описує картину механізмів підтримки емоційного комфорту студентами-чоловіками за рахунок розвитку їх креативної установки та здібностей саморегуляції емоційного життя. Фактор (F 4) виявляє досвідну міжособистісну природу оптимізації становлення соціально адаптивного потенціалу (переважно у студенток), яка полягає у виробленні ними готовності до набуття вмінь ефективної комунікації шляхом соціального научіння. Фактор прийняття інших (F5) показує, що у студентів-інвалідів це забезпечується за рахунок становлення внутрішнього некогнітивного контуру саморегуляції їх власного емоційного життя. Шостий фактор (F 6) - вербальної чутливості -пов'язаний з професійним навчанням інвалідів, яка полягає у продуктивності їхніх намагань дискурсивно, на основі змісту соціальних повідомлень, відтворити логіку розгортання проблемної ситуації шляхом раціонального осмислення її складових і причин динаміки.

У цілому становлення більшості складових соціальних здібностей студентів із функціональними обмеженнями (поведінкової, перцептивної, креативної) відбувається на основі розвитку психологічного механізму, який відповідає за об'єктивне передбачення ними наслідків подій соціального життя. Цей механізм є функцією життєвого досвіду особистості, і на його розвиток суттєво впливає різноманітність і якість соціального середовища, а також власна активна позиція людини стосовно соціуму.

Третій розділ дисертації «Психолого-педагогічні чинники оптимізації соціальних здібностей студентів із функціональними обмеженнями в умовах ВНЗ» описує зарубіжний і вітчизняний досвід організації процесу навчання студентів з функціональними обмеженнями, що сприяє їхній соціалізації, особливості розвитку їхніх соціальних здібностей в умовах інтегрованого навчання, представляє освітній коучинг як метод психологічної допомоги, спрямований на розвиток соціальних здібностей студентів із функціональними обмеженнями в умовах ВНЗ.

За результатами аналізу показників студентів із функціональними обмеженнями молодших (1-2) і старших (3-4) курсів виявлено, що студенти-старшокурсники за більшістю складових соціальних здібностей демонструють перевагу. Насамперед це проявляється у зростанні здатності таких осіб до розуміння намірів, почуттів та емоційних станів людей, умінь передбачати наслідки соціальних подій, збільшенні їхніх показників емпатії та емоційного комфорту, появі прикладів креативності, варіативності мислення, збільшення його інтегративності, а також у наближенні до середніх значень показників їхньої соціальної адаптації, зростанні інтернальності та лідерських амбіцій, прийняття відповідальності за розв'язання нагальних проблем. Зафіксоване нами зростання соціальних здібностей засвідчує, що технологія інтегрованого навчання, запроваджена в Міжнародному відкритому університеті «Україна», забезпечує певну адаптацію студентів із функціональними обмеженнями до набуття ними вищої професійної освіти у створених для них умовах.

У той же час, загальна картина розвитку соціальних здібностей залишається у цих студентів достатньо низькою і не досягає середніх показників нормативної популяції цього віку. Тому очевидно, що навіть у вищому навчальному закладі інтегрованого типу в роботі зі студентами з функціональними обмеженнями систему методичних засобів технології інтегрованої освіти доцільно доповнювати сучасними засобами психологічної допомоги.

Процедура дискримінантного аналізу дозволила виявити у студентів із функціональними обмеженнями молодших курсів найбільш значущі конструкти соціальних здібностей, за якими відзначається їхнє відставання від вікового нормативу розвитку. За даними отриманої ієрархії відмінностей у студентів із функціональними обмеженнями порушення виявилися на рівнях найбільшого, середнього та незначного відставання від вікової норми. Найбільше відставання вони продемонстрували у: 1) спроможності розпізнавати структуру міжособистісних ситуацій у динаміці; 2) здатності приймати відповідальність за особисті переживання здоров'я, щастя і благополуччя; 3) у загальних показниках соціального інтелекту; 4) у креативній здатності розв'язання проблеми з урахуванням цілісного контексту соціальної події, врахування позиції всіх учасників проблемної ситуації; 5) в емоційно-інтелектуальній спроможності адекватного розуміння станів, почуттів, намірів людей за їхніми невербальними проявами; 6) інтегральному показнику емоційного інтелекту; 7) розвитку соціально - креативної установки; 8) здатності до управління власними емоціями; 9) здатності до тонкого розуміння особливостей людських взаємин; 10) здатності до розв'язання соціальних проблем.

Для усунення відставань, емпірично виявлених у студентів із функціональними обмеженнями порівняно з віковою нормою, в дисертаційному дослідженні була розроблена і апробована програма освітнього коучингу, спрямована на розвиток соціальних здібностей студентів із функціональними обмеженнями.

Апробація даної програми відбулася в процесі формувального експерименту. Її учасники - це студенти інтегрованого вищого навчального закладу 1-2 року денної форми навчання, які навчаються за спеціальністю соціального працівника. Участь студентів у програмі передбачалась на добровільній основі. На початку роботи до програми було залучено 24 студенти-інваліди. Коуч-сесії проводилися протягом трьох місяців 2008 - 2009 н. р. із періодичністю 1 раз на 1-2 тижні та тривалістю від 30 хв. до 90 хв. Загальна тривалість занять - від 10 до 18 годин на одного студента. Основними засобами роботи коуча виступали техніки підтримуючої комунікації, відкритих запитань і сократівського діалогу. Методичний сценарій представлено у таблиці 4.



Таблиця 4 - Методичний сценарій освітнього коучингу - корекційно-розвивальної програми розвитку соціальних здібностей студентів з функціональними обмеженнями

№	Складові сценарію	Зміст складової
1	Мета - Результат	Коуч досліджує запит студента і з'ясовує, до чого насправді він прагне, що є його найголовнішою ціллю і який результат він хоче отримати.
2	Реальність	Коуч з'ясовує обставини існуючої реальної життєвої ситуації студента.
3	Ресурси	Коуч стимулює до пошуку всіх можливих ресурсів студента, до усвідомлення можливих варіантів реалізації цілі в межах даної ситуації.
4	План дій	Коуч і студент разом вибудовують поетапний план досягнення цілі з конкретними датами, часом, ресурсами і вибором власної відповідальності за процес і результат.
5	Рефлексія	Коуч з'ясовує ефективність коучингу через зворотний зв'язок.

Програма коучингу складалась з чотирьох змістових блоків, які забезпечували актуалізацію і підтримку педагогом-коучем проявів і розвиток у студента 1) соціального інтелекту; 2) емоційного інтелекту; 3) соціально-креативного потенціалу; 4) соціально-професійної компетентності учасника (навички продуктивної комунікації соціального працівника як представника професії типу «людина-людина»).

По завершенню програми освітнього коучингу був зроблений контрольний зріз показників соціальних здібностей студентів із функціональними обмеженнями. Виявили зміни покращення креативної, перцептивної, емоційної і поведінкової складової соціальних здібностей. За критерієм знаків G - типовий зсув виявився позитивним у всіх випадках (p <0,01), що надає можливість констатувати валідність формуючого експерименту. В якості об'єктивних зрушень показовими є дані про суттєве зменшення академічної заборгованості у частини цих студентів на кінець семестру, зміни у життєвому самовизначенні інших учасників коучингу (так, два студенти самостійно влаштувалися на роботу і змінили денну форму навчання на заочну).

Отже, коучинг як вид психологічної допомоги не лише розвиває соціальні здібності, а й актуалізує ресурси інвалідизованого студента, істотно оптимізує його поведінку і ставлення до людей, створює необхідні психологічні умови становлення особистісно-професійної самосвідомості.



ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове розв'язання проблеми становлення соціальних здібностей. Узагальнення результатів дало підставу констатувати таке:

1. Соціальні здібності - це вищі, притаманні лише людині, культурно обумовлені індивідуально-психологічні властивості особистості, які формуються у суспільстві та забезпечують ефективність здійснення нею продуктивних перетворень у соціальному середовищі. Від рівня розвитку соціальних здібностей залежить рівень інтегрованості людини в суспільство. Структурно соціальні здібності розглядаються як сукупність поведінкових, перцептивних, емоційних і креативних складових. Чинники становлення соціальних здібностей є ендогенні та екзогенні.

2. Емпіричне дослідження особливостей становлення соціальних здібностей студентів з функціональними обмеженнями у порівнянні з особами вікової норми доводить значне відставання останніх за розвитком соціальних здібностей. За даними дисперсійного аналізу вони показали низьку емоційну компетентність як здатність до вираження й управління власними емоціями, неспроможність до спрямованості своїх переживань у необхідне русло з огляду на вимоги ситуації, неприйняття себе та інших. Їм властиві відчуття низького емоційного комфорту, заглиблення у власні переживання, відсутність ініціативи, а також низький рівень інтернальності, орієнтація на перекладання на інших відповідальності за події власного життя, фіксація на самозахисті. В цілому студенти продемонстрували низький рівень адаптації до умов навчання, підтвердивши, що зменшення можливостей соціальних контактів і соціальної активності внаслідок інвалідизації людини несприятливо впливає на становлення її соціальних здібностей.

3. Доведено, що організація освіти студентів із функціональними обмеженнями на основі реалізації принципів інтегрованого навчання забезпечує позитивний ефект у становленні їхніх соціальних здібностей. Результати порівняльного аналізу даних студентів із функціональними обмеженнями молодших і старших курсів із використанням рівневого підходу свідчать, що умови інтегрованої освіти, в яких інвалід отримує можливість протягом 4 років соціалізуватися в групі однолітків вікової норми, стають для нього цінним джерелом розвитку соціальних здібностей. Інваліди-старшокурсники демонструють зростання здатності до розуміння намірів, почуттів і емоційних станів людей, умінь передбачати наслідки соціальних подій, зростання показників соціальної адаптації, емпатії, зростання інтернальності та лідерських амбіцій, прийняття відповідальності за розв'язання нагальних проблем, а також появу прикладів креативності, варіативності мислення, збільшення його інтегративності, вираженість яких наближається до середньонормативних значень.

З'ясовано, що становлення більшості складових соціальних здібностей студентів із функціональними обмеженнями (поведінкового, перцептивного, креативного) відбувається на основі розвитку психологічного механізму, як функції життєвого досвіду особистості, що відповідає за об'єктивне передбачення людиною наслідків подій соціального життя. На життєвий досвід особистості впливає різноманітність і якість соціального середовища, а також власна активна позиція носія здібностей у ставленні до нього.

4. Органічним доповненням до інтегрованого навчання студентів із функціональними обмеженнями став освітній коучинг, який зарекомендував себе у дослідженні як перспективний метод психологічної допомоги студентам-інвалідам. У результаті застосування програми коучингу у студентів-інвалідів відбулося значне зростання показників розвитку їхніх соціальних здібностей, що об'єктивно підтвердилось у вигляді зменшення у них академічних заборгованостей, самостійної зміни життєвих орієнтирів. За результатами використання коучингу можна стверджувати, що цей вид психологічної допомоги, крім безпосереднього впливу на розвиток соціальних здібностей, створює необхідні психологічні умови становлення особистісно-професійної самосвідомості інвалідизованого студента, актуалізує ресурси його особистості, істотно оптимізує поведінку та ставлення до світу й інших людей.

У сукупності досліджене в роботі поєднання психологічних і педагогічних засобів освітньої соціалізації забезпечує підвищення ефективності соціально-професійного становлення студентів із функціональними обмеженнями, які навчаються у вищому навчальному закладі інтегрованого типу.

Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективним, у даному контексті є, на наш погляд, подальше вивчення психологічних чинників становлення соціальних здібностей як студентів з функціональними обмеженнями так і студентів вікової норми; у застосуванні розробленої та апробованої програми освітнього коучингу на заняттях з учнями старшої школи, абітурієнтами незалежно від наявності чи відсутності у них функціональних обмежень. Важливим є вивчення умов психологічної підготовки викладачів вищих навчальних закладів до розвитку соціальних здібностей студентів з функціональними обмеженнями.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Никоненко Ю.В. Дослідження соціального інтелекту студентів-інвалідів / Ю.В. Никоненко // Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Науково-теоретичний збірник. ; за ред. Коцур В.П. - Переяслав-Хмельницький: ПП Медвєдєв, 2006. - № 10 - С.160-162.

2. Никоненко Ю.В. Соціальні здібності та соціальний інтелект / Ю.В. Никоненко // зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України ; за ред. С.Д. Максименка. - К. : “ГНОЗІС”, 2007. Т. ІХ, Ч. 5. - С. 249-255.

3. Никоненко Ю.В. Дослідження здатностей до соціально-психологічної адаптації студентства з функціональними обмеженнями / Ю.В. Никоненко // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України - Спецвипуск: Проект Теоретико-методологічні проблеми психологічного супроводу професійної діяльності ; за ред. Чебикіна О.Я. - Одеса : 2009. - № 5. - С.104-108.

4. Никоненко Ю.В. Становлення соціальних здібностей як рушійної сили інтеграції особистості у суспільство / О.І. Власова, Ю.В. Никоненко // зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України - Житомир :, 2009. - Т. VІІ, Вип. 28 - С. 253-258 (автором представлені та аналізовані результати емпіричних досліджень складових соціальних здібностей студентів з функціональними обмеженнями).

У матеріалах конференцій та інших виданнях:

5. Никоненко Ю.В. Активність як змістовна ознака особистості / Ю.В. Никоненко // Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство : зб. наук. пр. ; за заг.ред. П.І. Юхименка. - Вип. 1. - Біла Церква : Білоцерківський інститут економіки та управління ВНЗ ВМУРоЛ «Україна», 2006. - С. 145-146.

6. Никоненко Ю.В. Особливості студентського віку (думки про інтелектуальний розвиток) / Ю.В. Никоненко : Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. [«Наука: теорія та практика - '2006»] (Дніпропетровськ, 21-31 серпня 2006 року) / Т.7. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - С. 26-28.

7. Никоненко Ю.В. Соціальний інтелект як здібність правильно осмислювати поведінку людей / Ю.В. Никоненко : тези Міжвуз. наук.-практ. конф. [«Проблеми трансформації економіки України: проблеми, перспективи»] (Біла Церква, 10 листопада 2006 року) / Білоцерківський інститут економіки та управління ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» ; за заг.ред. П.І. Юхименка. - Вип. 1. - Біла Церква : Білоцерківський інститут економіки та управління ВНЗ ВМУРоЛ «Україна», 2006. - С. 29-31.

8. Никоненко Ю.В. Особливості освіти студентів-інвалідів / Ю.В. Никоненко : тези Міжнар. наук.-практ. конф. [«Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами»] (Київ, 22-23 листопада 2006 року) / Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» - К. : університет «Україна», 2006. - С. 21-23.

9. Никоненко Ю.В. Емоційні здібності студентів з функціональними обмеженнями / Ю.В. Никоненко : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [«Актуальні питання освіти мовознавства у вищій школі»] (Біла Церква, 19-20 жовтня 2007 року) / Білоцерківський інститут економіки та управління ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» ; відп. за вип. П.І. Юхименко. - Біла Церква : Білоцерківський інститут економіки та управління ВНЗ ВМУРоЛ «Україна», 2007. - С. 90-91.

10. Никоненко Ю.В. Емоції як здібність / Ю.В. Никоненко : матеріали ІІІ Між. наук.-практ. конф. [«Науки и образование без границ - 2007»] (Болгарія, 16-27 грудня 2007 року) / Т 11. Психолог шия и соціологія. София : «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2007. - С. 40-43.

11. Никоненко Ю.В. Соціальні здібності як джерело соціалізації особистості / Ю.В. Никоненко : тези доп. Х міжнар. наук.-практ. конф. [«Теоретичні та практичні проблеми економіки освіти та прикладної лінгвістики»] (Біла Церква, 19-20 вересня 2008 року) / Білоцерківський інститут економіки та управління ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» ; відп. за вип. П.І. Юхименко. - Біла Церква : Білоцерківський інститут економіки та управління ВНЗ ВМУРоЛ «Україна», 2008. - С. 164-165.

12. Никоненко Ю.В. Дослідження емоційної складової у структурі соціальних здібностей студентів з функціональними обмеженнями / Ю.В. Никоненко // Проблеми емпіричних досліджень у психології ; за ред. Маноха І.П. - К. : Гнозис, 2008. - Вип. 1. - С. 299-305.



АНОТАЦІЇ

Никоненко Ю.В. Становлення соціальних здібностей у студентів з функціональними обмеженнями. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07. - педагогічна та вікова психологія. - ДВНЗ «Університет менеджменту освіти». - Київ, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячене теоретичному узагальненню і новому розв'язанню наукової проблеми становлення соціальних здібностей у студентів із функціональними обмеженнями.

У роботі показано, що становлення соціальних здібностей у студентів із функціональними обмеженнями відбувається на основі розвитку психологічного механізму як функції життєвого досвіду особистості, а на життєвий досвід впливає різноманітність і якість соціального середовища і активна власна позиція. Виявлено, що чинниками впливу на соціальні здібності є ендогенні та екзогенні фактори. Розроблено програму і критеріальну основу дослідження основних показників діагностики особливостей становлення соціальних здібностей студентів вікової норми і студентів із функціональними обмеженнями. За матеріалами емпіричного дослідження створено методичний сценарій корекційно-розвивальної програми розвитку соціальних здібностей студентів із функціональними обмеженнями.

Ключові слова: соціальні здібності, студентський вік, вікова норма, функціональні обмеження, освітня соціалізація, інтегроване навчання, освітній коучинг.



Никоненко Ю.В. Становление социальных способностей у студентов с функциональными ограничениями. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07. - педагогическая и возрастная психология. - ГВУЗ «Университет менеджмента образования». - Киев, 2010.

...