Розвиток у керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України здатності до саморегуляції психічної стійкості в екстремальних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

РОЗВИТОК У КЕРІВНИКІВ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЗДАТНОСТІ ДО САМОРЕГУЛЯЦІЇ ПСИХІЧНОЇ СТІЙКОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

Якимчук Анатолій Володимирович

УДК 159.922:351.746.1

Спеціальність 19.00.09

«Психологія діяльності в особливих умовах»

Хмельницький - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України.

Науковий керівник - кандидат психологічних наук, доцент Томчук Сергій Михайлович, Вінницький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, кафедра педагогіки та психології, доцент кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Грибенюк Геннадій Сергійович, Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України, факультет управління, начальник факультету;

кандидат психологічних наук, доцент Христенко Віталій Євгенович, Національний університет цивільного захисту України, науково-дослідна лабораторія екстремальної та кризової психології, провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться « 11 » березня 2011 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

Автореферат розіслано « 7 » лютого 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник О. Б. Самохвалов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основою забезпечення надійності сучасної системи охорони державного кордону України є діяльність оперативно-розшукових підрозділів (ОРП) Державної прикордонної служби України (ДПСУ). За оцінкою експертів, у рейтингу якостей керівника ОРП ДПСУ найважливішою є здатність до саморегуляції в екстремальних умовах професійної діяльності. Тільки за умови ефективної організації власної діяльності та поведінки керівник може досягти значних результатів в управлінні підлеглими. Складність оперативної обстановки на державному кордоні, необхідність її безперервного логічного та психологічного аналізу, численність та різноплановість функцій управління підрозділом, своєрідність управлінських ситуацій, міжособистісні конфлікти, ненормований робочий день, висока відповідальність за результати професійної діяльності - це неповний перелік тих чинників, які характеризують складні умови діяльності керівника ОРП. З огляду на це, керівник ОРП повинен бути емоційно стриманим, уміти контролювати себе, тобто мати високий рівень саморегуляції і психічної стійкості.

Проблема саморегуляції психічної стійкості насамперед пов'язана з дослідженнями процесів управління психічними станами і збереження психічного здоров'я особистості. Значний науковий доробок у цій сфері психологічних знань належить Н. Даниловій, Є. Ільїну, Т. Кириленко, Т. Якимчуку, А. Леоновій, С. Миронцю, Т. Немчину, В. Лефтерову, Є. Потапчуку, О. Прохорову, О. Сафіну, О. Тімченку, С. Томчуку, В. Юрченку та ін. Різноманітні прояви психічної стійкості професійної діяльності прикордонників вивчали В. Олійник та О. Самохвалов. Психологічні особливості професійної діяльності офіцерів ОРП ДПСУ розглянуто в дослідженнях Ю. Галімова, О. Махлая, С. Філіппова та інших.

Проте, на сьогоднішній день недостатньо уваги приділено дослідженням розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості саме у керівників ОРП ДПСУ. З огляду на це дослідження саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП ДПСУ, її складових та шляхів удосконалення становить значний науково-практичний інтерес та відкриває перспективи покращання ефективності професійної діяльності цієї категорії керівників прикордонного відомства. Таким чином, актуальність проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Розвиток у керівників оперативно-розшукових підрозділів ДПСУ здатності до саморегуляції психічної стійкості в екстремальних умовах».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукової і науково-організаційний діяльності Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького в межах науково-дослідної роботи «Саморегуляція психічної стійкості керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України», №209-0014 А «Керівник». Роль здобувача у виконанні цієї роботи полягає у розкритті проблеми саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП ДПСУ, розробці програми та практичних рекомендації щодо її розвитку.

Тему дисертації затверджено вченою радою Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (протокол №3 від 27.10.2006 р.) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні АПН України (протокол №8 від 22.12.2009 р.).

Мета дослідження - виявити особистісні особливості саморегуляції психічної стійкості в керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України та розробити психологічний тренінг з розвитку в них здатності до саморегуляції психічної стійкості в екстремальних умовах.

Завдання дослідження:

1. Визначити теоретичні основи дослідження проблеми саморегуляції психічної стійкості особистості в психологічній науці.

2. Розробити модель саморегуляції психічної стійкості керівника оперативно-розшукового підрозділу та обґрунтувати методики її дослідження.

3. Дослідити особливості сформованості здатності керівників оперативно-розшукових підрозділів до саморегуляції психічної стійкості та її вплив на успішність професійної діяльності.

4. Експериментально перевірити ефективність розробленого психологічного тренінгу з розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості в керівників оперативно-розшукових підрозділів в екстремальних умовах.

Об'єкт дослідження - психічна стійкість керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України.

Предмет дослідження - особливості розвитку здатності керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України до саморегуляції психічної стійкості в екстремальних умовах.

Методи дослідження. Для вирішення зазначених завдань було застосовано такі методи: а) теоретичні - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація наукової літератури з проблеми саморегуляції психічної стійкості, моделювання (для виявлення стану досліджуваної проблеми, підходів до аналізу саморегуляції, сутності психічних станів людини, психічної стійкості, здатності до саморегуляції психічної стійкості керівника ОРП); б) емпіричні - констатувальний експеремент, зокрема спостереження, опитування (бесіда), анкетування, тестування, аналіз результатів діяльності та ін. (для визначення особливостей сформованості здатності керівника ОРП до саморегуляції психічної стійкості та її впливу на успішність професійної діяльності); формувальний експеремент (для перевірки ефективності розробленого психологічного тренінгу з розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості ув керівників ОРП в екстремальних умовах); в) статистичні методи обробки експериментальних даних - варіативний, дисперсійний, кореляційний аналізи, методи порівняння достовірності відмінностей у досліджуваних параметрах (критерій ч2-Пірсона, t-критерій Стьюдента) для опрацювання отриманих даних та встановлення кількісних залежностей між явищами та процесами.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження:

уперше: розроблено модель саморегуляції психічної стійкості керівників оперативно-розшукових підрозділів, досліджено особливості сформованості здатності до саморегуляції психічної стійкості в керівників оперативно-розшукових підрозділів та її вплив на успішність професійної діяльності;

удосконалено: методики дослідження особливостей сформованості здатності керівників оперативно-розшукових підрозділів до саморегуляції психічної стійкості та теоретичні основи дослідження проблеми саморегуляції психічної стійкості особистості;

подальшого розвитку набуло: використання психологічних тренінгів для розвитку здатності керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України до саморегуляції психічної стійкості.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані: а) у процесі підготовки та перепідготовки фахівців за спеціальністю «Оперативно-розшукова діяльність»; б) при організації і проведенні практичних заходів з метою професійного удосконалення оперативних працівників правоохоронних органів України; в) для розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості керівників оперативно-розшукових підрозділів інших правоохоронних структур.

Основні результати дослідження впроваджено на курсах підвищення кваліфікації керівного складу оперативно-розшукових підрозділів (акт реалізації від 24.12.2009 р.) та в практику охорони державного кордону (акт реалізації від 18.01.2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися та отримали схвалення на Міжнародних науково-практичних конференціях: «Психологічні аспекти національної безпеки» (Львів, 2008 р.), «Психологічні технології в екстремальних видах діяльності» (Донецьк, 2008 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Проблеми теорії та практики реалізації правоохоронних функцій в охороні державного кордону» (Хмельницький, 2007 р.), «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України» (Хмельницький, 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. У науковій статті «Важливі чинники продуктивної саморегуляції психічної стійкості начальників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України», написаній у співавторстві з О. Самохваловим, особистий внесок здобувача полягає в аналізі та дослідженні низки чинників психічної стійкості в професійній діяльності керівника оперативно-розшукових підрозділів.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 10 публікаціях, з яких 7 статей (1 - у співавторстві) - у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових у галузі психології.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 3 додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 172 сторінки і містить 4 рисунки та 14 таблиць. Список використаних джерел налічує 193 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

керівник розшуковий саморегуляція психічний

У першому розділі - «Теоретичні основи дослідження саморегуляції психічної стійкості керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України» - висвітлено теоретичні підходи до дослідження проблеми саморегуляції, проаналізовано значення психічної стійкості для діяльності керівників ОРП.

Аналіз наукової літератури з проблеми саморегуляції показав, що здатність до саморегуляції є суттєвим моментом та основним інструментом розвитку особистості, який визначає (забезпечує) міру власної активності та самостійності людини в життєдіяльності, тобто її самоактивності. Проблему активності людини як суб'єкта регуляції своєї діяльності й поведінки висвітлено у працях Г. Костюка, С. Максименка, В. Роменця, М. Дригус та ін. Дослідження сутності, видів, функцій, етапів, закономірностей саморегуляції в онтогенезі займає одне із центральних місць у працях К. Абульханової-Славської, Б. Ананьєва, М. Боришевського, О. Конопкіна, Н. Пейсахова, С. Рубінштейна, О. Чебикіна. Психологічну структуру саморегуляції та фактори дестабілізації поведінки розглядають М. Алексєєва, Н. Чепелєва, С. Яковенко. Проблема саморегуляції тісно пов'язана з дослідженнями психічних станів і психічного здоров'я (В. Кохан, Є. Потапчук, С. Томчук).

Результати проведених досліджень таких науковців як М. Алексєєва, Н. Чепелєва, С. Яковенко стосовно саморегуляції свідчать, що вона притаманна всім сферам життєдіяльності людини. Дослідники розглядають її як психічний та фізичний стан готовності індивіда до успішного виконання певного виду продуктивної діяльності. На думку В. Олійника, М. Томчука, Ю. Ярошка та інших учених, психічна стійкість є інтегрованим показником здатності особистості до регуляції впливу зовнішніх та внутрішніх дестабілізуючих чинників. Метою саморегуляції психічної стійкості є оптимізація стану, який забезпечує розвиток особистості, підтримання необхідного рівня оптимальної напруженості професійної діяльності. Зазначенні науковці вважають, що здатність до саморегуляції - це найбільш суттєва характеристика особистості, показник рівня розвитку її свідомості, оскільки вона свідчить про функціональну взаємоузгодженість різних утворень, що входять до складу систем і підсистем структури особистості.

Здатність керівника ОРП до саморегуляції психічних станів є важливим показником його психічної придатності до професії, яка пов'язана з необхідністю виконання службових обов'язків в екстремальних умовах, що характеризуються динамічністю, несподіваністю, неоднозначністю та поліфункціональністю, загрозою для життя та здоров'я як самого керівника, так і його рідних та близьких тощо. Як свідчить практика, неврахування або ігнорування цих факторів призводить до значних проблем соціального і психологічного характеру, зокрема професійних невдач, розвитку психосоматичних захворювань, виникнення міжособистісних і внутрішньо-особистісних конфліктів, професійної деформації, утрати інтересу до службової діяльності, необхідності перекваліфікації тощо. Усе це свідчить про особливу значущість, якої набуває саморегуляція психічної стійкості в діяльності керівників ОРП.

Результати аналізу психологічної літератури з питань саморегуляції особистості дозволили визначити здатність до саморегуляції психічної стійкості як свідоме реагування керівника ОРП на зміни в функціональних системах особистості (психічних процесах, станах, властивостях), корегування професійної діяльності та власної поведінки з метою забезпечення ефективної професійної діяльності й всебічного розвитку. Важливими суб'єктивними чинниками саморегуляції психічної стійкості керівника ОРП слід вважати: якісні характеристики перцептивної, інтелектуальної, мотиваційної, емоційної та вольової сфер особистості; можливості змінювати структури взаємозв'язків між ними; співвідношення особистісних та операційних характеристик. Межі саморегуляції психічної стійкості керівника ОРП визначаються його потенційними можливостями й об'єктивними вимогами конкретної службової ситуації.

Індивідуально-психологічні властивості особистості, мотиви, ставлення, позиція керівника ОРП є важливим фактором успішності управлінської діяльності. Характер професійної діяльності суттєво визначає вимоги до особистості керівника. Вони впливають на його бажання та можливості виходити за межі професійної ситуації, змінювати її й своє місце в ній, досягати продуктивного кінцевого результату. Найбільш важливою серед цих властивостей є здатність керівника ОРП організовувати та впорядковувати власну діяльність, що тісно пов'язана з особливостями саморегуляції, адже окремі якості, самі по собі, не можуть гарантувати високу успішність управлінської діяльності. Зазначені результати досягаються за умови розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості.

Метою саморегуляції психічної стійкості є оптимізація стану, який веде до розвитку особистості, підтримання необхідного рівня оптимальної напруженості професійної діяльності. При розгляді механізмів саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП особливу увагу було приділено дослідженню особистісних передумов саморегуляції.

Таким чином, зазначені вище теоретичні підходи щодо розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості в керівників ОРП було використано на наступних етапах емпіричного дослідження.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження здатності керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України до саморегуляції психічної стійкості» - обґрунтовано модель саморегуляції психічної стійкості керівника ОРП ДПСУ, розкрито організацію та методику емпіричного дослідження розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП, наведено результати емпіричного дослідження розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП.

Дослідженню розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП передувала розробка моделі саморегуляції їх психічної стійкості. В її основу було покладено системно-функціональний підхід до аналізу структури регуляторних процесів О. Конопкіна. У моделі було виділено такі компоненти: мотиваційно-ціннісний, процесуальний та емоційно-оцінний. Підставою для виділення цих компонентів моделі стали властиві їм специфічні регуляторні функції, які в системі реалізують цілісний процес регуляції та забезпечують досягнення прийнятої суб'єктом мети.

До мотиваційно-ціннісного компонента моделі, який визначає джерела, характер і напрямки активності керівника ОРП, було віднесено такі складові: усвідомлення потреби в саморегуляції психічної стійкості, визначення її мети, створення суб'єктивної моделі значущих умов саморегуляції.

Процесуальний компонент моделі саморегуляції психічної стійкості ми розглядали як програмування керівником ОРП власних дій щодо саморегуляції психічної стійкості. Його зміст визначається стильовими особливостями саморегуляції.

Ефективність саморегуляції психічної стійкості оцінюється в процесі контролю й оцінки отриманих результатів за допомогою системи суб'єктивних критеріїв досягнення мети, яка визначає статус емоційних та мотиваційних станів, впливає на вибір власних цілей, зумовлює характер оцінки та ставлення особистості до досягнутих нею результатів. Самооцінка містить результати самопізнання та емоційно-ціннісне ставлення до себе як особистості. Їх було зараховано до емоційно-оцінного компонента моделі саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП. У разі, якщо керівник ОРП вважає, що результати, яких необхідно було досягнуто в процесі саморегуляції, не досягнуто, відбувається необхідне корегування системи саморегуляції. Успішність або неуспішність діяльності керівника ОРП щодо саморегуляції своєї психічної стійкості впливає на розвиток його особистості, викликаючи позитивні або негативні психічні стани, і, як наслідок, - на ефективність службової діяльності. Крім того, керівники ОРП можуть скоригувати систему саморегуляції шляхом уточнення її спрямованості й суб'єктивної моделі значущих умов, доопрацювання програми дій та суб'єктивних критеріїв оцінювання отриманого результату.

Для виявлення особливостей сформованості здатності до саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП було проведено емпіричне дослідження. Усього в дослідженні взяло участь 136 офіцерів-керівників (начальники прикордонних оперативно-розшукових груп та відділень, керівники оперативно-розшукових відділів прикордонних загонів та їхніх структурних підрозділів). Емпіричне дослідження було проведено на базі Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу ОРП прикордонного відомства України. Для з'ясування впливу здатності до саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП на успішність їх професійної діяльності порівнювалися результати діяльності успішних (34 особи) та неуспішних (28 осіб) керівників.

Зміст мотиваційно-ціннісного компонента досліджувався за допомогою таких методик: методика діагностики рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера; «Мотивація досягнення успіху» та «Мотивація уникнення невдач» Т. Елерса; «Циклічний тест часу» Т. Коттла (в адаптації Є. Головахи та О. Кроника), «Типи спрямованості особистості» В. Смекала та М. Кучера; процесуальний компонент - «Стиль саморегуляції поведінки» В. Моросанової та Є. Коноз; емоційно-оцінний - «Самооцінка особистості» С. Будассі.

Емпіричне дослідження розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості як складного системного явища та необхідного чинника успішної професійної діяльності керівників ОРП було проведено за такими напрямками: визначення особливостей сформованості здатності до саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП; виявлення особливостей мотиваційно-ціннісного компонента саморегуляції успішних та неуспішних керівників ОРП (суб'єктивного контролю, мотивів досягнення успіху та уникнення невдач, цілей та цільової перспективи, спрямованості особистості); аналіз процесуального компонента їх саморегуляції психічної стійкості; визначення ступеня та рівня адекватності самооцінки особистості керівника ОРП та встановлення її зв'язку із мотиваційно-ціннісним та процесуальним компонентами саморегуляції психічної стійкості; виявлення особливостей розвитку саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП у процесі професійного удосконалення.

Отримані дані за всіма показниками саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП було розподілено за рівнями (за методикою переведення вихідних параметрів у якісно однорідні кількісні значення, автор Л. Колесніченко). Було виділено три рівні саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП: низький рівень - керівник ОРП пристосовується до обставин та групових норм, не бачить життєвих перспектив, неактивний, схильний до розв'язання або дуже легких, або дуже складних завдань, перекладає відповідальність за своє життя на інших людей, долю, обставини, не проявляє розуміння власної особистості, не вимогливий до себе, не обов'язковий, неефективно керує своєю поведінкою; середній рівень - керівник ОРП за певних обставин проявляє високу ініціативність, самостійність, що чергується з пристосуванням до навколишніх; періодично намагається налагодити своє життя й поведінку; його поведінка змінюється від активності до раптових спадів та повного згасання ініціативи; високий рівень - керівник ОРП переважно сам керує своїм життям: визначає цілі, бачить перспективу; достатньо незалежний від оточуючих; спрямований на справу та результат, добре орієнтується в складних і незвичних умовах, самостійно долає труднощі та регулює свою поведінку.

Визначення рівня суб'єктивного контролю дало можливість визначити певні тенденції в проявах інтернальності та екстернальності успішних керівників ОРП. Загальний показник інтернальності був показником потреби в активності, визначав міру ініціативності та самостійності керівників ОРП у життєдіяльності, демонстрував, наскільки вони регулюють свою діяльність. Під час дослідження встановлено, що успішним керівникам ОРП притаманні високий рівень активності та відповідальність за свою діяльність. Вони вважають, що більшість важливих подій у їх житті було результатом власних дій, ці дії є важливим фактором у їх кар'єрі, організації діяльності, у міжособистісних стосунках. Окремо було оцінено результати інтернальності, отримані за шкалою виробничих відносин. Ця шкала визначає, наскільки людина розглядає свої дії важливим фактором в організації робочого процесу, у стосунках у підрозділі, в кар'єрному просуванні. Інтернальність у цьому випадку складала 6,5 стена, що нижче показників за іншими шкалами. Ми пов'язуємо це з впливом досвіду служби на уявлення керівників ОРП про те, наскільки особисто від них залежить організація робочих моментів. Цей показник свідчить про відповідальність керівників ОРП за всі організаційні аспекти професійної діяльності, про те, що вони реально розуміють межу власного впливу. Дослідження суб'єктивного локусу контролю дозволило дати узагальнену характеристику особистості успішного керівника ОРП ДПСУ: це особистість з високим рівнем активності, самостійності, відчуттям власної сили, відповідальності за те, що відбувається.

Дослідження співвідношення між рівнем розвитку мотивів на досягнення успіху й рівнем розвитку мотивів уникнення невдач в успішних керівників ОРП дало такі результати: помірно високий рівень мотивації до успіху діагностовано в 23,5% учасників дослідження; низький і середній рівні мотивації до уникнення невдач - у 55,9%.

Дослідження особливостей цільової перспективи керівників ОРП виявило наступні результати: 94,1% респондентів одночасно мають загальні цілі життя та кар'єри, цілі на найближчі п'ять років і цілі на найближчий рік. 5,9% керівників ОРП не вказали ні на одну із трьох цільових перспектив. Найбільша питома вага в цьому припадала на ближні цілі - у 70,6% керівників ОРП, на середні - у 17,6% і на дальні - у 11,8%. Дослідження узгодженості часової перспективи в керівників ОРП свідчить про те, що: для 5,9% досліджуваних минуле, теперішнє, майбутнє не пов'язане; для 94,1% - пов'язане. Для більшості досліджуваних найбільш значущим є майбутнє і теперішнє. Найбільші зусилля керівники ОРП концентрують на ближній перспективі - підтримці теперішнього статусу та його підвищення в майбутньому.

Визначення спрямованості керівників ОРП дозволило виявити такі пріоритети: спрямованість на справу діагностовано в 70,6%, спрямованість на взаємодію - у 29,4%. В успішних керівників ОРП переважає спрямованість на справу, їх активність підпорядковується прагненню якісно виконати поставлене завдання. Для них характерні спрямованість на результат, установка на якість та точність, прагнення якнайкраще виконати управлінські та професійні завдання, уміння відстоювати свою точку зору в інтересах справи, здатність до співпраці тощо.

Аналіз результатів дослідження процесуального компонента саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП, отриманих за допомогою методики «Стиль саморегуляції поведінки» В. Моросанової та Є. Коноз, передбачав визначення регуляторного профілю, що характеризує індивідуальний рівень розвитку основних регуляторних механізмів, які забезпечують функціональні компоненти цілісної системи саморегуляції. Інтерпретація отриманих даних свідчить про наявність трьох типів ефективного профілю саморегуляції психічної стійкості в успішних керівників ОРП. Ефективного рівня саморегуляції досягають керівники з високим рівнем розвиненості переважної більшості компонентів; з приблизно однаковою кількістю піків високого та середнього рівня; з наявністю у профілі показників низького рівня, при обов'язковості показників високого рівня. Низькі показники трапляються дуже рідко, завжди поряд з високим та середнім рівнями розвитку інших компонентів, тобто це свідчить про те, що діють компенсаторні механізми. У керівників ОРП з високим рівнем професіоналізму майже немає неефективних профілів саморегуляції, у них переважає низький та середній рівні регуляторних блоків. У цілому керівникам ОРП притаманний високий рівень свідомого планування своєї діяльності, адекватність в оцінюванні її результатів, високий рівень гнучкості, швидке орієнтування в ситуації, стійкість і вміння не губитися в умовах невизначеності, творчість при вирішенні нетипових професійних проблем тощо.

Вивчення рівня та адекватності самооцінки успішних керівників ОРП за методикою «Самооцінка особистості» С. Будассі свідчить про те, що 53,0% учасника мали адекватну самооцінку, 47,0% - адекватну з тенденцією до завищення. Середнє значення самооцінки становило 0,6. Таким чином, забезпечення успішної саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП тісно пов'язане з розвитком у них адекватної самооцінки.

При порівняльному аналізі за критерієм ч2-Пірсона інтегрованих показників саморегуляції успішних і неуспішних керівників було виявлено значущі розбіжності на рівні p<0,05 (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл керівників оперативно-розшукових підрозділів за інтегрованими показниками саморегуляції психічної стійкості

№ з/п	Групи керівників ОРП	Рівні саморегуляції психічної стійкості
		Високий	Середній	Низький
		кількість осіб	%	кількість осіб	%	кількість осіб	%
I. Мотиваційно-ціннісний компонент (потреби і мотиви)
1	Успішні керівники	29	85,3	5	14,7	0	0,0
2	Неуспішні керівники	7	25,0	9	32,1	12	42,9
II. Мотиваційно-ціннісний компонент (цілі та цільова перспектива)
1	Успішні керівники	28	82,4	6	17,6	0	0,0
2	Неуспішні керівники	4	14,3	5	17,9	19	67,8
III. Мотиваційно-ціннісний компонент (спрямованість)
1	Успішні керівники	24	70,6	10	29,4	0	0,0
2	Неуспішні керівники	7	25,0	13	46,4	8	28,6
IV. Процесуальний компонент
1	Успішні керівники	18	53,0	16	47,0	0	0,0
2	Неуспішні керівники	7	25,0	16	57,1	5	17,9
V. Емоційно-оцінний компонент
1	Успішні керівники	30	88,2	4	11,8	0	0,0
2	Неуспішні керівники	6	21,4	8	28,6	14	50,0

Отже, за результатами емпіричного дослідження здатності до саморегуляції психічної стійкості з'ясовано, що керівникам ОРП для успішності їх діяльності необхідно мати високорозвинені показники мотиваційно-ціннісного компонента саморегуляції психічної стійкості, адекватну або з тенденцією до завищеної самооцінку, ефективний профіль саморегуляції.

У третьому розділі - «Розвиток здатності керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України до саморегуляції психічної стійкості» - проаналізовано результати формувального експерименту щодо розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості керівників ОРП ДПСУ, запропоновано відповідні практичні рекомендації керівникам ОРП ДПСУ.

Для проведення формувального експерименту з розвитку здатності керівників ОРП до саморегуляції психічної стійкості було сформовано експериментальну й контрольну групи по 21 особі в кожній. До складу цих груп увійшли офіцери, які за результатами оперативно-службової діяльності очолюваних підрозділів, оцінками безпосереднього керівництва, експертної оцінки характеризувалися як неуспішні. Усі учасники експерименту брали участь у планових заняттях на курсах підвищення кваліфікації керівників ОРП ДПСУ в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, а учасники експериментальної групи додатково брали участь у психологічному тренінгу. Експериментальну групу було розділено на дві підгрупи по 10 та 11 осіб. Тренінг проводився двічі на тиждень: усього 8 занять тривалістю 1-1,5 години кожне.

На початку формувального експерименту було визначено рівні саморегуляції психічної стійкості в керівників контрольної та експериментальної груп.

Для проведення формувального експерименту було розроблено психологічний тренінг з розвитку здатності керівників ОРП до саморегуляції психічної стійкості. У його основу було покладено практичні розробки українських психологів-дослідників проблем саморегуляції Л. Колесніченко, О. Плотко, Ю. Позіненко та ін. Для визначення ефективності тренінгу проводилося порівняння показників мотиваційно-ціннісного компонента саморегуляції психічної стійкості та самооцінки в контрольній та експериментальній групах керівників до та після формувального експерименту (табл. 2).

Встановлено, що після закінчення психологічного тренінгу в контрольній та експериментальній групах відбулися зміни, які мають неоднакові тенденції:

- потреба в активності - в експериментальній групі кількість осіб з низьким рівнем потреби в активності зменшилася до 42,8%, а кількість осіб, яка має її середній і високий рівень, збільшилася з 14,3% до 28,6% та з 19,1% до 28,6% осіб відповідно. Водночас у контрольній групі розвиненість потреби в активності залишилася переважно на середньому рівні (47,6% осіб);

- мотивація досягнення успіху - в експериментальній групі збільшилася кількість осіб з середнім і високим рівнями з 33,3% до 47,6% та з 19,1% до 38,1% осіб відповідно. У контрольній групі переважає середній рівень - 33,3%, а кількість осіб з низьким рівнем розвиненості мотивації досягнення успіху збільшилася з 38,1% до 42,9%;

- мотивація уникнення невдач - в експериментальній групі збільшилася кількість осіб із середнім рівнем розвиненості мотивації уникнення невдач з 19,1% до 28,6% осіб, у контрольній групі показники практично не змінилися;

- диференційованість цільової перспективи - в експериментальній групі помітна незначна позитивна тенденція, при цьому у контрольній групі практично без змін;

- представленість близької перспективи - в експериментальній групі у 2 рази - з 19,1% до 38,1% - зросла кількість осіб з середнім рівнем представленості близької перспективи, показники у представників контрольної групи не змінилися;

- узгодженість цільової перспективи - показники як експериментальної, так і контрольної груп покращилися, проте більше в експериментальній групі, де кількість осіб із середнім рівнем узгодженості цільової перспективи зросла до 42,9%;

- спрямованість особистості - в експериментальній групі покращилися показники середнього та високого рівнів, у контрольній - тільки середнього рівня;

- самооцінка особистості - в експериментальній групі до 38,1% збільшилася кількість осіб з середнім і високим рівнем самооцінки, у контрольній показники не змінилися.

Таблиця 2

Характеристика контрольної та експериментальної груп за показниками саморегуляції психічної стійкості до і після проведення формувального експерименту (%)

Групи керівників ОРП	Рівні сформованості здатності до саморегуляції психічної стійкості
	високий	середній	низький
	до експер-ту	після експер-ту	до експер-ту	після експер-ту	до експер-ту	після експер-ту
Потреба в активності
КГ	19,1	14,3	42,8	47,6	38,1	38,1
ЕГ	19,1	28,6	14,3	28,6	66,6	42,8
Мотив досягнення успіху
КГ	28,6	23,8	33,3	33,3	38,1	42,9
ЕГ	19,1	38,1	33,3	47,6	47,6	14,3
Мотив уникнення невдач
КГ	28,6	28,6	33,3	28,6	38,1	42,8
ЕГ	28,6	28,6	19,1	28,6	52,3	42,8
Диференційованість цільової перспективи
КГ	23,8	19,1	33,3	28,6	42,9	52,3
ЕГ	14,2	19,1	23,8	33,3	62,0	47,6
Представленість близької перспективи
КГ	14,3	14,3	28,6	28,6	57,1	57,1
ЕГ	14,3	14,3	19,1	38,1	66,6	47,6
Узгодженість цільової перспективи
КГ	14,3	19,1	23,7	23,8	62,0	57,1
ЕГ	23,8	23,8	28,6	42,9	47,6	33,3
Спрямованість особистості
КГ	23,8	19,0	47,6	62,0	28,6	19,0
ЕГ	28,6	33,3	42,8	47,6	28,6	19,1
Самооцінка особистості
КГ	19,1	19,1	28,6	28,6	52,3	52,3
ЕГ	23,8	38,1	19,1	38,1	57,1	23,8

Отже, результати проведених розрахунків свідчать, що експериментальна група керівників ОРП помітно відрізняється від контрольної групи тобто використання психологічного тренінгу дозволило суттєво підвищити здатність до саморегуляції психічної стійкості неуспішних керівників ОРП.

На завершальних заняттях з тренінгу, за результатами опитування, 81,8% його учасників вказали, що в них відбулися позитивні зміни. Зокрема, 61,9% керівників ОРП, які взяли участь у тренінгу, відзначили, що краще стали розуміти сутність і важливість саморегуляції для своєї професійної діяльності, 57,1% вказали, що змогли поглибити уявлення про себе, 38,1% - краще стали усвідомлювати власну роль як керівника ОРП у досягненні цілей, поставлених перед підрозділом, 23,8% - змогли підвищити самооцінку та рівень впевненості в собі. На питання про те, що в професійному плані дав їм тренінг саморегуляції психічної стійкості 61,9% керівників ОРП зазначили, що вони краще усвідомили для себе необхідність індивідуального й професійного розвитку, 57,1% вказали на те, що набули навичок прогнозування свого майбутнього та планування професійної кар'єри, 42,9% - скорегували свою професійну самооцінку, 33,3% - підвищили інтерес і прагнення до якісного виконання своєї професійної діяльності. Абсолютна більшість керівників ОРП - учасників тренінгу вказали на те, що в цілому тренінг дав їм значний позитивний емоційний заряд.

Крім участі в тренінгу з розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості керівникам ОРП було запропоновано комплекс аутотренінгових вправ з релаксації, самонавіювання, самовиховання, самопідкріплення та ін., які дозволили своєчасно й продуктивно, самостійно або за допомогою психолога органу охорони державного кордону впливати на ефективність розвитку саморегуляції психічної стійкості.

ВИСНОВКИ

Результати теоретико-експериментального дослідження проблеми розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України дозволяють зробити такі висновки:

1. Проблема саморегуляції висвітлюється у спеціальній літературі на трьох рівнях прояву цього психологічного феномену: психофізіологічному, психічному та особистісному. Найбільш повно та глибоко в наукових дослідженнях представлені психофізіологічний та психічний рівні аналізу, менш повно - особистісний рівень. Основну увагу науковців приділено обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і розкриттю сутності поняття саморегуляції. Конкретні експериментальні дослідження саморегуляції стосовно певних професійних груп практично не проводилися.

Керівник оперативно-розшукового підрозділу працює в особливих умовах, під постійним впливом стресогенних чинників, що висувають підвищені вимоги до саморегуляції його психічної стійкості. Саморегуляція психічної стійкості керівника оперативно-розшукового підрозділу - це інтегральна характеристика особистості, яка детермінує всі основні процеси, зокрема мотиви, можливості формування надситуативної активності, цілепокладання, ухвалення рішень, фрустраційну і стресову пластичність. Результати проведеного аналізу наукової літератури дозволяють уточнити сутність поняття здатності до саморегуляції психічної стійкості й розглядати її як свідоме реагування керівника оперативно-розшукового відділу на зміни в функціональних системах особистості (психічних процесах, станах, властивостях) корегуванням професійної діяльності та своєї поведінки з метою забезпечення ефективної професійної діяльності і всебічного розвитку.

2. Модель саморегуляції психічної стійкості керівників оперативно-розшукових підрозділів можна представити як цілісну, замкнуту, інформаційно відкриту систему взаємодіючих компонентів, виділених за властивими їм специфічними регуляторними функціями, системна взаємодія яких забезпечує цілісний процес регуляції й досягнення прийнятої суб'єктом мети. Структурними компонентами цієї моделі є: мотиваційно-ціннісний (усвідомлення потреби в саморегуляції психічної стійкості; прийнята суб'єктом мета діяльності; суб'єктивна модель значущих умов саморегуляції); процесуальний (програма дій керівників оперативно-розшукових підрозділів щодо саморегуляції психічної стійкості); емоційно-оцінний (система суб'єктивних критеріїв досягнення мети; контроль та оцінка результатів саморегуляції; рішення про корегування системи саморегулювання (у разі недосягнення поставленої мети)).

Саморегуляція психічної стійкості керівника оперативно-розшукового підрозділу проявляється в психофізіологічному, психологічному, соціально-психологічному і соціальному контекстах на індивідуальному рівні (через статеві, вікові, типологічні особливості й переважаючі природні потреби); інтеграційно-особистісному рівні (через особливості самосвідомості, самооцінки, ціннісних орієнтацій і спрямованість); суб'єктно-дієвому рівні (через професійно-важливі якості, інтелект, спеціальні здібності); рівні зовнішньої детермінації (через сукупність природних умов і чинників оперативно-розшукової діяльності).

Обґрунтовано, що розроблену модель саморегуляції психічної стійкості керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України можна досліджувати за допомогою наступних методик: методика діагностики рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера, «Мотивація досягнення успіху» та «Мотивація уникнення невдач» Т. Елерса; «Циклічний тест часу» Т. Коттла (в адаптації Є. Головахи та О. Кроника), «Типи спрямованості особистості» В. Смекала та М. Кучера, «Стиль саморегуляції поведінки» В. Моросанової та Є. Коноз, «Самооцінка особистості» С. Будассі.

3. Під час експериментального дослідження виявлено відмінності між успішними та неуспішними в професійній діяльності керівниками оперативно-розшукових підрозділів, які стосуються потреби в активності; мотивації досягнення успіху та мотивації уникнення невдач; спрямованості на справу та на взаємодію; цільової перспективи; самооцінки; стильових особливостей саморегуляції. Урахування цих відмінностей дозволило встановити психологічні особливості сформованості здатності керівників оперативно-розшукових підрозділів до саморегуляції їх психічної стійкості. Психологічними особливостями сформованості здатності до саморегуляції психічної стійкості успішних керівників оперативно-розшукових підрозділів є: високий рівень власної активності; високий рівень прагнення до управління своїм життям; помірно високий рівень мотивації на досягнення успіху та низький або середній на уникнення невдач; спрямованість на справу; диференційованість та узгодженість цілей особистості, переважання ближньої цільової перспективи; адекватна або з тенденцією до завищеної самооцінка. Психологічними особливостями сформованості здатності до саморегуляції психічної стійкості неуспішних керівників оперативно-розшукових підрозділів є: низький рівень потреби в активності; низький рівень мотивації досягнення успіху та високий рівень переважання мотивації уникнення невдач; переважання спрямованості на взаємодію над спрямованістю на справу; неузгодженість і глобальність цільової перспективи, недостатня диференційованість та реалістичність цілей; адекватна з тенденцією до заниження самооцінка.

4. Розроблений психологічний тренінг з розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості керівників оперативно-розшукових підрозділів ґрунтується на принципах послідовної реалізації особистісно-діяльнісного підходу в саморегуляції й саморозвитку; динамічної системності та ієрархічної цілісності структури професіоналізації; активності рефлексії керівника як адекватної реакції на ситуації, що виникають у професійній діяльності; розвитку в керівників здатностей до саморегуляції, саморозвитку і самореалізації в професійній діяльності; професійного й особистісного зростання керівника. З'ясовано, що в процесі тренінгу керівнику оперативно-розшукового підрозділу необхідно удосконалити такі групи якостей: базові знання й уміння актуальні для саморегуляції психічної стійкості й професіоналізації; спрямованість особистості (мотивація) на самовдосконалення; професійна самосвідомість (самопізнання, рефлексія діяльності, саморегуляція, самооцінка, самоосвіта й саморозвиток у діяльності, профорієнтація); емпатія (здатність розуміти внутрішній світ іншої людини, проникати в її почуття, відгукуватися на них, співпереживати); динамізм особистості (здатність до активної взаємодії з підлеглими); досвід саморегуляції та професіоналізації.

Використання психологічного тренінгу з розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості дозволило підвищити її в неуспішних керівників оперативно-розшукових підрозділів. Виявлені відмінності в динаміці змін психічних властивостей особистості керівників оперативно-розшукових підрозділів дозволяють визначити утворення, що більше піддаються психологічному впливу. Більше змінилися показники активності (покращилися у 23,8% учасників експерименту), самооцінки (33,3%), мотивації на досягнення успіху (33,3%). Менше змінилися спрямованість особистості (покращилася в 17,1% учасників експерименту), мотивація уникнення невдач (9,5%), узгодженість цільової перспективи (14,3%). Робота над удосконаленням цих характеристик особистості потребує більше часу.

Отримані результати доводять доцільність та ефективність проведення психологічного тренінгу з розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості, який є необхідним чинником успішної професіоналізації керівників оперативно-розшукових підрозділів. Найбільш оптимальним шляхом розвитку саморегуляції психічної стійкості керівників оперативно-розшукових підрозділів є поєднання перепідготовки керівників цих підрозділів і психологічного тренінгу з розвитку здатності до саморегуляції психічної стійкості.

Напрямами подальшого наукового дослідження саморегуляції психічної стійкості прикордонників можуть бути:

- продовження роботи над формуванням сучасної концепції психологічного забезпечення всебічного розвитку особистості різних категорій прикордонників;

- розробка в системі підготовки персоналу оперативно-розшукових підрозділів заходів, необхідних для повної реалізації професійного потенціалу керівників оперативно-розшукових підрозділів і управління їх психічною стійкістю.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Якимчук, А. В. Проблема дослідження акмеологічної концепції розвитку продуктивної саморегуляції психічної стійкості майбутніх керівників оперативно-розшукових підрозділів ДПС України / Якимчук А. В. // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка : збірник наукових праць / редкол. : І. Д. Бех, З. Ф. Сіверс, Е. В. Бєлкіна [та ін.]. - К. : КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2007. - №7. - С. 82-85.

2. Якимчук, А. В. Проблема саморегуляції психічної стійкості начальників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України / А. В. Якимчук // Збірник наукових праць № 38. Частина ІІ / гол. ред. Балашов В. О. - Хмельницький : Вид-во Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького, 2007. - С. 207-209.

3. Якимчук, А. В. Психологічні закономірності залежності ефективності діяльності від рівня психічної стійкості начальника оперативно-розшукового підрозділу / Якимчук А. В. // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського : збірник наукових праць / гол. ред. Богуш А. М. - Одеса : Видавництво ПДПУ імені К. Д. Ушинського, 2008. - № 3. - С. 86 - 90.

4. Якимчук, А. В. Важливі чинники продуктивної саморегуляції психічної стійкості начальників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України / О. Б. Самохвалов, А. В. Якимчук // Збірник наукових праць №40. Частина ІІ / гол. ред. Балашов В. О. Хмельницький : Видавництво НАДПСУ, 2007. - С. 267-269.

5. Якимчук, А. В. Розвиток навичок саморегуляції у начальників оперативно-розшукових підрозділів / А. В. Якимчук // Проблеми загальної та педагогічної психології : Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка - К. : Вид-во ГНОЗІС, 2009. - Т. XI, част. 2. - С. 557-565.

6. Якимчук, А. В. Модель розвитку саморегуляції психічної стійкості у керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України / А. В. Якимчук // Збірник наукових праць №49. Серія : Педагогічні та психологічні науки / гол. ред. Романишина Л. М. - Хмельницький : Видавництво НАДПСУ, 2009. - С. 139-142.

7. Якимчук, А. В. Формування та удосконалення психічної стійкості у керівників оперативно-розшукових підрозділів Держприкордонслужби України / А. В. Якимчук // Збірник наукових праць №50 Серія : Педагогічні та психологічні науки / гол. ред. Романишина Л. М. - Хмельницький : Видавництво НАДПСУ, 2009. - С. 143-145.

8. Якимчук, А. В. Необхідні чинники продуктивної саморегуляції психічної стійкості начальників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України / А. В. Якимчук // Проблеми теорії та практики реалізації правоохоронних функцій в охороні державного кордону Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (22-23 листопада 2007 р.) / Хмельницький : Видавництво Національної академія Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2007. - С. 39.

9. Якимчук, А. В. Особливості саморегуляції психічної стійкості начальника оперативно-розшукового підрозділу / А. В. Якимчук // Психологічні аспекти національної безпеки : тези Другої Міжнародної науково-практичної конференції / наук. ред. М. Й. Варій. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 253-255.

10. Якимчук, А. В. Модель розвитку саморегуляції психічної стійкості у керівників оперативно-розшукових підрозділів Держприкордонслужби України / А. В. Якимчук // Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України : II Всеукраїнська науково-практична конференція [Серія: Психолого-педагогічні й філологічні науки], (Хмельницький, 20 листопада 2009 р.) / Державна прикордонна служба України, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький : НАДПСУ, 2009. - С. 275.

АНОТАЦІЇ

Якимчук А.В. Розвиток у керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України здатності до саморегуляції психічної стійкості в екстремальних умовах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.09 - «Психологія діяльності в особливих умовах». - Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2010.

У роботі визначено теоретичні основи дослідження проблеми саморегуляції психічної стійкості особистості в психологічній науці. Розроблено модель саморегуляції психічної стійкості керівника оперативно-розшукового підрозділу та обґрунтуванні методики дослідження. Досліджено особливості сформованості здатності керівників оперативно-розшукових підрозділів до саморегуляції психічної стійкості.

...