Мотивація участі молоді в діяльності громадських організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ НАПН УКРАЇНИ

УДК 159.923.2:316.621-053.6

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Мотивація участі молоді в діяльності

громадських організацій

19.00.11 - політична психологія

Чолій Софія Мирославівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент

Грабовська Софія Леонідівна,

завідувач кафедри психології Львівського

національного університету імені Івана Франка

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, доцент

Хазратова Нігора Вікторівна,

завідувач кафедри психології

Київського славістичного університету

кандидат психологічних наук, доцент

Кириленко Таїсія Сергіївна,

доцент кафедри загальної та організаційної психології

Київського національного університету ім. Т. Шевченка

Захист відбудеться « 13 » квітня 2011 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.457.01 в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології НАПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 15.

Автореферат розісланий « 12 » березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник І. В. Жадан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження, сутність і стан проблеми. Побудова демократичної держави та громадянського суспільства як одного з найважливіших її елементів, неможлива без активної участі громадян в суспільно-політичному, економічному, культурному та духовному житті. Процеси трансформації українського суспільства, вагомі суспільно-політичні зміни, що протягом останніх років відбуваються у державі, зумовлюють важливість розгляду проблеми соціальної активності громадян як учасників громадсько-політичного життя суспільства. Питання активності молоді в суспільному житті - важливий аспект цієї проблеми. Участь молоді в діяльності громадських організацій є найбільш поширеною та найбільш організованою формою громадської діяльності. Розвинута мережа громадських організацій, що спирається на активність людей в громадському житті, є своєрідною основою для розвитку громадянського суспільства і в сучасній Україні. Це зумовлює актуальність вивчення психологічних чинників, що спонукають молодих людей до активної і відповідальної участі в громадському житті.

Різні аспекти проблеми участі молоді в діяльності громадських організацій представлені в концепціях громадянського суспільства (Г. Гегеля, А. де Токвіля, Р. Патнама, Г. Алмонда, С. Верби), дослідженнях стану громадянського суспільства в Україні (А. Колодій, В. Вербця, В. Бебика, А. Карася, І. Матієнко, Н. Піроженко, В. Степаненка), дослідженнях самоорганізації та самовизначення спільнот В. Васютинського, Л. Найдьонової, О. Захарченко, Т. Семигіної, Г. Зеленько, П. Манжоли, П. Х'юбнера. Засади функціонування громадських організацій як прикладів спільнот в громадянському суспільстві досліджено в працях С. Москаленко, Ю. Савка, В. Гордієнка, Н. Вайнілович, О. Ващук, Н. Данилюк, В. Дементова, П. Жовніренка, З. Ласоцік, О. Міщенко, С. Третяк.

Важливими для виокремлення поняття «громадська діяльність» в системі категорій політичної психології є праці М. Слюсаревського, В. Бортнікова, О. Мелешкіної, Л. Найдьонової та інших.

У межах соціальної психології громадську діяльність та її форми відносять до сфери прояву соціальної активності людини (М. Левицька, О. Соколова). У дослідженнях соціальної активності людини надається перевага визначенню шляхів її формування (М. Левицька, С. Грабовська), виділенню певних видів соціальної активності (М. Левицька, С. Грабовська, Й. Дражкевіч), не окреслюючи при цьому структурних зв'язків чи функціональних залежностей між цими видами.

Мотиваційні аспекти участі людей у діяльності громадських організацій вивчалися здебільшого соціологами (Г. Хім'як, Л. Шангіна). Дослідження окремих аспектів мотивації участі українців у діяльності громадських організацій зустрічаємо в працях Г. Циганенко, О. Захарченко, Л. Шангіної. Зарубіжні дослідники велику увагу приділяли вивченню мотивації волонтерства як окремої форми участі в діяльності громадських організацій (Дж. Кларі, М. Снайдер, Л. Елісон). Подібні дослідження мотивації волонтерства, на жаль, не проводились українськими вченими. Психологічний аналіз мотивації залучення молоді до діяльності громадських організацій не здійснювався цілісно та ґрунтовно ні українськими, ні зарубіжними психологами. Теоретичне підґрунтя дослідження мотиваційних чинників участі молоді в діяльності громадських організацій становлять: концепція соціальної активності М. Левицької, структурний підхід до дослідження мотивації соціальної активності молоді О. Соколової, функціональна концепція мотивації волонтерства Дж. Кларі та М. Снайдера, типологія мотивів залучення до громадських організацій Г. Хім'як.

Отже, брак психологічних досліджень громадської діяльності та її форм у системі проявів та видів соціальної активності людини, а також специфіки мотиваційної сфери молоді, залученої до діяльності громадських організацій, зумовлюють актуальність теми «Мотивація участі молоді в діяльності громадських організацій».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалось у межах науково-дослідницьких тем кафедри психології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка «Психологічний аналіз соціальної активності особистості» № 0199U003619 (до 2009 р.) та з 2009 р. - «Психологічний вимір соціального буття особистості» № 0106U005912, яка входить до науково-дослідної теми філософського факультету «Українська духовна культура: особливості становлення та розвитку» (№ держреєстрації 0109U004349).

Мета дослідження полягає у визначенні структури мотиваційної сфери молодих людей, залучених до діяльності громадських організацій.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань дослідження:

1. Виявити структуру соціальної активності молодої людини в сфері її взаємодії з двома інститутами: державою та громадянським суспільством, на основі якої визначити особливості різних видів соціальної активності та специфіку їхніх проявів. Визначити специфіку та форми громадської діяльності в структурі соціальної активності людини.

2. Розробити модель мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій на основі аналізу психологічних досліджень та емпірично її перевірити.

3. Дослідити структуру мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій, визначити її спрямованість.

4. Встановити відмінності в мотивації залучення молоді до громадських організацій залежно від основної зайнятості (навчання чи праці).

5. Виявити специфіку вибору молодою людиною своєї ролі (посади) в громадській організації та напряму діяльності громадської організації залежно від особливостей мотиваційної сфери.

Об'єктом дослідження є громадська діяльність як прояв соціальної активності людини.

Предметом дослідження виступають мотиваційні чинники участі молоді в діяльності громадських організацій.

Методи дослідження. Для дослідження психологічного змісту участі молоді в діяльності громадських організацій використано методи теоретичного аналізу та узагальнення результатів теоретичних та емпіричних досліджень. У процесі розробки моделі дослідження використано метод теоретичного моделювання структури мотиваційної сфери молодих людей, що беруть участь у діяльності громадських організацій.

Для емпіричного підтвердження теоретичної моделі використано методи психодіагностичного дослідження та анкетування. Емпіричним показником, що виражає рівень залучення людини до громадського життя, виступив рівень соціальної активності, для вимірювання якого використано модифіковану та адаптовану нами шкалу соціальної активності М. Левицької. Мотиваційна сфера особистості досліджувалась за допомогою комплексу психодіагностичних методик, спрямованих на визначення потреб, мотивів, орієнтацій та цінностей особистості. Дослідження мотивів участі в діяльності громадських організацій проведено за допомогою спеціально створеної анкети мотивів участі молоді в діяльності громадських організацій.

Опрацювання отриманих даних здійснено за допомогою математико-статистичних методів в комп'ютерному пакеті STATISTICA (версія 8.0.), серед яких методи описової статистики, однофакторний дисперсійний аналіз (аналіз варіацій та тест Шефе), кореляційний аналіз (лінійна кореляція за Пірсоном), багатофакторний аналіз (метод головних компонент), t-критерій Стьюдента, дискримінантний аналіз та кластерний аналіз. Порівняльний метод та метод інтерпретації даних психологічного дослідження застосовано для пояснення отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. Уперше створено модель структури соціальної активності молодої людини в громадсько-політичній сфері, охарактеризовано типи соціальної активності, що реалізовуються у зазначеній сфері. Визначено відмінності між громадянською та громадською активністю: громадянську активність віднесено до сфери взаємодії особи з державою, а громадську - до сфери взаємодії людей як членів громад у просторі громадянського суспільства. Уточнено місце громадської діяльності та її форм, зокрема участі у діяльності громадських організацій, серед виявів громадської активності людини.

2. Уперше розроблено теоретичну модель мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій, яка розкриває структуру (потреби, цілі, цінності, настановлення, мотиви та мотиваційні стилі) та спрямованість (соціальну та індивідуальну) мотивації. У моделі враховано вплив інших чинників на мотивацію участі молоді в діяльності громадських організацій, зокрема деяких психологічних (особистісних рис та домінуючих психічних станів), статусно-демографічних (вік, освіта, основна зайнятість) та середовищних (освіта батьків, склад сім'ї, величина населеного пункту, з якого походить особа) чинників.

3. Емпірично визначено структуру та спрямованість мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій. Соціальна спрямованість мотивації виражається у чинниках соціального служіння та соціального домінування, а індивідуальна - у чинниках особистісного розвитку та прагнення емоційно насиченого життя. Виявлено взаємозв'язки участі молоді в діяльності громадських організацій з психологічними, статусно-демографічними та середовищними чинниками. Серед психологічних чинників вагомими є особистісні риси (екстраверсія, добросовісність, відкритість до нового досвіду, схильність погоджуватись, інтернальність і маскулінність) та психічні стани (активності та задоволеності життям). На мотивацію участі молоді в діяльності громадських організацій впливає такий статусний чинник, як основна зайнятість. Провідними середовищними чинниками виявились освіта батьків та величина населеного пункту, з якого молода людина походить.

4. Уперше виявлено відмінності в мотиваційних чинниках залучення молоді до громадських організацій залежно від ролі особи в організації: керівної, виконавчої (члени) чи допоміжної (волонтери), та напряму діяльності громадської організації. У групі керівників вагомим в контексті участі в громадських організаціях є мотив соціального статусу, соціальної корисності, орієнтацій на створення та споживання, у групі членів громадських організацій - цінності традицій та конформізму, а у групі волонтерів - соціальні потреби. Мотивація залучення молоді до громадських організацій різних напрямів виявилась залежною від уявлення молоді про ту сферу суспільного життя, на яку спрямована діяльність громадських організацій.

5. Виокремлено три типи мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій: мотивацію служіння суспільству, мотивацію влади та соціального престижу, мотивацію особистісної цінності та зростання.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть застосовуватись у двох напрямах. По-перше, на результатах дослідження може базуватись здійснення навчального та виховного впливу на молоде покоління в рамках національної системи громадянської освіти. Метою такого впливу є підвищення інтересу до громадської сфери функціонування суспільства, а також підвищення активності молоді в громадському житті шляхом формування відповідальної, соціально орієнтованої та соціально зрілої особистості. Засобом для здійснення розвиваючого впливу може бути соціально-психологічний тренінг формування мотивації до залучення молоді в діяльність різноманітних громадських організацій. По-друге, результати дослідження можуть використовуватись політичними психологами у здійсненні консультаційної роботи в інститутах громадянського суспільства (громадських організаціях, асоціаціях, товариствах) в напрямку визначення способів заохочення та зацікавлення молоді до діяльності в них, відповідно до виявлених у дослідженні мотиваційних чинників.

Результати дисертації впроваджено в розробку та проведення тренінгів вишколу виховників НСОУ «Пласт» (Довідка №64 від 25.02.2011) та вишколу мирянських лідерів (Довідка № 4 від 1.03.2011). Розробки дослідження використовуються при підготовці волонтерів Благодійним фондом «Відкрите серце» (Довідка №3 від 9.02.2011) та здійсненні консультаційної роботи з громадськими організаціями Західно-українським ресурсним центром (Довідка №4 від 9.03.2011). Теоретичні напрацювання та емпіричні результати використовуються у лекційних та практичних заняттях при викладанні курсу «Політична психологія» для студентів-психологів у Львівському національному університеті імені Івана Франка (Довідка №81/ф від 9.03.2011).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідались і обговорювались на Міжнародній конференції з дитячої та юнацької психотерапії «Дитина в мені - психологія мого дитинства» (м. Львів, 2008), V Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми», (м. Київ, 2010 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції «Становлення цінностей у психологічному вимірі соціального буття особистості. Соціальна мужність як цінність», (м. Львів, 2010 р.), V Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави», (м. Київ, 2008 р.), V Науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Психологічні проблеми сучасності» (м. Львів, 2008). Результати дисертації обговорювались на Звітних конференціях та науково-методологічних семінарах кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка (2008-2010 рр.). Окремі розділи дисертації представлені в рамках участі в дворічній науковій програмі «Міждисциплінарних докторантських студій Академії «Artes Liberales» Варшавського університету (м. Варшава, 2007-2008 рр.).

Публікації. Основний зміст дослідження представлено в одинадцятьох публікаціях, з них 5 одноосібних статей, опублікованих в наукових психологічних виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 246 сторінок, основний зміст роботи викладено на 171 сторінці. Робота містить 8 таблиць і 32 рисунки, які займають 15 сторінок. Список використаних джерел включає 287 найменувань, з них 100 іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, описано методи дослідження, представлено наукову новизну та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Психологічні детермінанти участі молоді в діяльності громадських організацій» на основі аналізу досліджень Й. Дражкевіча, М. Левицької, П. Х'юбнера та інших вчених встановлено, що громадська діяльність є складовою структури соціальної активності людини. В результаті теоретичного аналізу створено модель соціальної активності особистості в громадсько-політичній сфері, що дало змогу виявити специфіку поняття громадської діяльності та його місце серед інших психологічних категорій.

Соціальна активність розглядається як базова всеохопна характеристика особистості в стосунку до соціального середовища (М. Левицька, Й. Дражкевіч, С. Грабовська, А. Серьогін, О. Соколова, Л. Орбан-Лембрик), яка виявляється, зокрема, і в особливостях суспільної взаємодії в громадській та політичній сфері. Виділено громадянську активність як складову соціальної активності людини та проаналізовано зміст понять, які охоплює категорія громадянської активності, а саме правова активність, політична активність, політична діяльність та політичне функціонування, політична участь (О. Мелешкіна, В. Бортніков, Л. Найдьонова, Л. Кияшко, К. Гавриловська, В. Северинюк, Н. Кирилюк, Г. Артемов, А. Плющ, Р. Струп та ін.). Наведено суттєві відмінності понять «громадянської активності» та «громадської активності» (А. Колодій, В. Андрущенко). Зокрема, громадянська активність особистості розглядається як така, що виявляється у взаємодії людини з іншими в сфері державно-політичних та владних відносин. Натомість, громадська активність виявляється у взаємодії з іншими в громадській сфері - сфері публічних неполітичних відносин. Виявом громадської активності є громадська діяльність - сукупність дій із забезпечення інтересів людей як членів громади або громадського об'єднання. До форм громадської діяльності відносимо участь у діяльності громадських організацій.

Проаналізовано психологічні та соціологічні дослідження мотивації участі в діяльності громадських організацій, зокрема наведено концепції мотиваційних чинників соціальної активності О. Соколової, участі в громадських організаціях Г. Хім'як, волонтерської діяльності Дж. Кларі, М. Снайдера, Л. Елісон. Результатом проведених українськими та зарубіжними вченими досліджень мотивації залучення до громадської діяльності є виокремлення ряду чинників, які спонукають людей долучатися до діяльності громадських організацій.

Зазначені теоретичні розробки, а також типології чинників політичної участі Л. Мілбрата та Л. Кияшко стали основою для формування теоретичної моделі мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій.

Модель мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій базується на структурному підході та розкриває структуру мотивації у взаємодії з іншими психологічними, статусно-демографічними та середовищними чинниками (рис. 1.). Такий підхід дозволяє вивчити не лише особливості мотивації учасників громадських організацій, а й виявити чинники, які впливають на структуру мотивації.

Спираючись на проаналізовані психологічні дослідження мотивації участі у діяльності громадських організацій та структурну модель мотивації соціальної активності О. Соколової, до структури мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій включено потреби, цілі, цінності, мотиви та мотиваційні стилі. Структура мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій характеризується спрямованістю на соціальне середовище та на індивідуальні цілі. Мотивація участі молоді в діяльності громадських організацій розглядається нами як така, що пов'язана також з особистісними рисами та домінуючими психічними станами людини, що робить її цілісним системним утворенням. Водночас на мотивацію участі молоді в діяльності громадських організацій впливають групи статусно-демографічних (вік, освіта, основна діяльність) та середовищних (освіта батьків, наявність братів/сестер, величина місця походження) чинників. Структура мотиваційної сфери визначає специфіку залучення особи до громадської організації, зокрема вибір напряму діяльності громадської організації, власної ролі в ній та тривалість участі.

Перевірка теоретичної моделі мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій здійснена в ході емпіричного дослідження.

Рис. 1. Модель мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій

У другому розділі «Процедура та модель дослідження мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій» описано модель емпіричного дослідження та його етапи; визначено основні емпіричні показники, відповідно до яких підібрано методичний інструментарій; обґрунтовано загальну соціально-демографічну групу, обрану для дослідження, описано основну групу досліджуваних в межах загальної групи, специфіку поділу групи залежно від основної діяльності та ролі досліджуваних у громадських організаціях.

Для дослідження мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій розроблено програму дослідження, що включає три етапи.

На першому - попередньому етапі дослідження - здійснено вибір основних груп досліджуваних, визначено емпіричні показники та методичний інструментарій, проведене пілотне дослідження з метою адаптації шкали соціальної активності М. Левицької. На цьому етапі в дослідженні взяли участь 103 особи віком 17-35 років. З них 50 - учасники громадських організацій, 53 - участі у діяльності громадських організацій не беруть.

На другому - основному етапі здійснено дослідження мотивації участі молоді у діяльності громадських організацій. Збір емпіричних даних проведений в 2008-2009 роках. У дослідженні взяло участь 247 молодих людей віком 14-35 років. Згідно логіки організації дослідження спершу опитано групу учасників громадських організацій. До цієї групи увійшло 123 осіб, з них 90 - жінок та 33 - чоловіки. За критерієм основної зайнятості в групі молодих учасників громадських організацій виявилось 93 студенти та 30 працюючих.

Відповідно до параметрів групи учасників громадських організацій, збалансовано групу молоді, не залученої до діяльності громадських організацій. До цієї групи увійшло 124 досліджуваних, з них 97 жінок та 27 чоловіків. За критерієм основної зайнятості в групі молоді, не залученої до діяльності громадських організацій, 101 студент та 23 працюючих.

Як методичний інструментарій на цьому етапі емпіричного дослідження використано: модифіковану та адаптовану шкалу соціальної активності М. Левицької; методику діагностики мотиваційної структури особистості В. Мільмана, методику діагностики ступеня задоволення основних потреб В. Скворцова, опитувальник «МАС» М. Кубишкіної, методику діагностики домінуючого мотиваційного стилю М. Аптера, методику діагностики соціально-психологічних настановлень особистості в мотиваційній сфері О. Потьомкіної, методику вивчення цінностей особистості Ш. Шварца (адаптація В. Карандашова); методику діагностики рівня суб'єктивного контролю Дж. Ротера, методику діагностики домінуючого стану Л. Кулікова, опитувальник експрес-діагностики п'яти факторів особистості «Локатор великої п'ятірки» Дж. Ховарда, П. Медіни та Ж. Ховард (адаптація Л. Бурлачука, Д. Корольова), шкалу маскулінності-фемінності Фрайбурзького особистісного опитувальника. Учасники громадських організацій додатково заповнювали анкету мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій.

Третій етап емпіричного дослідження присвячено аналізу та інтерпретації отриманих даних. Статистичне опрацювання здійснено за допомогою комп'ютерної програми STATISTICA (версія 8.0).

У третьому розділі «Мотиваційні чинники участі молоді в діяльності громадських організацій» представлено психологічну інтерпретацію результатів емпіричного дослідження мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій.

На основі порівняльного аналізу виділено відмінності в мотиваційній та особистісній сфері учасників громадських організацій у порівнянні з молоддю, яка участі в діяльності громадських організацій не бере. Подальший аналіз особливостей мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій здійснено за допомогою кореляційного аналізу даних, який виявив взаємозв'язки показника участі в діяльності громадських організацій з показниками мотиваційної та особистісної сфери. Отже:

· учасникам громадських організацій притаманний високий рівень спрямованості на інших, що відображено у зв'язках показника участі в діяльності громадських організацій із показниками прагнення бути соціально корисним (r= 0,46, p ? 0,01), продуктивною мотивацією (r= 0,46, p ? 0,01) та частково мотиваційним стилем алоцентричного співпереживання (r= 0,14, p ? 0,05). Отже, досліджені учасники громадських організацій прагнуть бути корисними суспільству, служити йому своєю діяльністю та створювати нові продукти, що відображає розуміння своєї ролі в суспільстві як активного творця реальності;

· у взаємодії із соціальним середовищем учасникам громадських організацій притаманна позиція домінування, що підтверджено кореляційними зв'язками показника участі в діяльності громадських організацій із показниками аутичного домінування (r= 0,24, p ? 0,01), алоцентричного домінування (r= 0,25, p ? 0,01), мотивом суперництва (r= 0,21, p ? 0,01). Звичайно, що люди, які мають схильність до домінування, більш активні, рішучі, зацікавлені у життєдіяльності соціуму, а люди, які намагаються уникати відповідальності та підпорядковуватись іншим - швидше пасивні. Оскільки домінування притаманне людям, що мають лідерський потенціал, можемо припустити, що участь у діяльності громадських організацій є одним із виявів соціального лідерства;

· домінуючими потребами учасників громадських організацій є потреба самоактуалізації (r= 0,25, p ? 0,01) та потреба поваги і визнання (r= 0,25, p ? 0,01), натомість менш актуальні потреби безпеки (r= - 0,30, p ? 0,01), матеріальні потреби (r= - 0,25, p ? 0,01) та орієнтація на гроші (r= - 0,23, p ? 0,01), а отже учасники громадських організацій у більшій мірі спрямовані на власний розвиток, а ніж на життєзабезпечення та збагачення;

· учасники громадських організацій прагнуть досягати цілей та результатів у громадській діяльності, про що свідчать кореляційні зв'язки показника участі в діяльності громадських організацій із показниками мотиву досягнення (r= 0,37, p ? 0,01), орієнтації на працю (r= 0,21, p ? 0,01), а також схильністю докладати зусиль до діяльності (r= 0,16, p ? 0,05);

· молодь, яка бере участь у діяльності громадських організацій, прагне емоційно насиченого життя, що виявляється у зв'язках показника участі в діяльності громадських організацій з показниками відкритості до нового досвіду (r= 0,24, p ? 0,01), цінності стимуляції (r= 0,18, p ? 0,01) та частково пошуку емоційної активації (r= 0,15, p ? 0,05). Ймовірно, здатність до пошуку нового та схильність до ризику зумовлює залучення до громадської діяльності, яка є джерелом нового досвіду, різноманітних вражень, нових способів взаємодії;

· джерелом участі в діяльності громадських організацій є домінування в психічній діяльності стану активності (r= 0,33, p ? 0,01), що підтверджується також зв'язками з такими показниками як прагнення активності (r= 0,31, p ? 0,01) та творча активність (r= 0,33, p ? 0,01). А отже, участь у діяльності громадських організацій загалом залежить від рівня активності та енергійності молодої людини, її ставлення до життя та прагнення реалізовувати себе в творчій діяльності. Учасники громадських організацій також у більшій мірі задоволені життям (r= 0,21, p ? 0,01), а отже залучення в діяльність громадських організацій має позитивний вплив на молодь, її уявлення про себе та життя;

· показник участі в громадських організаціях пов'язаний із певними особистісними рисами молодих людей, серед яких інтернальність (r= 0,39, p ? 0,01), екстраверсія (r= 0,23, p ? 0,01), добросовісність(r= 0,21, p ? 0,01), маскулінність (r= 0,20, p ? 0,01) та схильність погоджуватись (r= 0,19, p ? 0,01). Отже, зазначені особистісні риси молодих людей певною мірою визначають їхню участь у діяльності громадських організацій;

· до середовищних чинників, які впливають на мотивацію залучення молоді до діяльності громадських організацій належать величина населеного пункту, з якого молода людина походить (r= 0,30, p ? 0,01), освіта батька (r= 0,20, p ? 0,01), а також наявна тенденція зв'язку з показником освіти матері (r= 0,15, p ? 0,05). Отже, що вищим є рівень освіти батьків та що більшим є населений пункт, з якого молода людина походить, то вищою є імовірність її залучення до діяльності громадських організацій.

Здійснений факторний аналіз даних дозволив виділити сім факторів, що пояснюють понад 44 % дисперсії даних: 1) «суб'єктивний контроль»; 2) «індивідуально орієнтоване (егоїстичне) домінування»; 3) «соціально орієнтоване підпорядкування»; 4) «емоційно насичене життя»; 5) «форми соціальної активності»; 6) «споживацтво»; 7) «цінності». До фактору «форми соціальної активності» увійшли показники соціальної активності (0,82), організованої соціальної активності (0,72), спонтанної соціальної активності (0,68), а також показник участі молоді в діяльності громадських організацій (0,65). Мотиваційні чинники, що входять до цього фактору (продуктивної мотивації (0,59), мотиви соціальної корисності (0,56), творчої активності (0,47), потреби самоактуалізації (0,42), частково орієнтація на працю (0,35) та процес в діяльності (0,25)) можна вважати найбільш характерними для молодих людей, що залучаються до діяльності громадських організацій. Аналіз структури цього фактору в групі учасників громадських організацій виявив ще два додаткових показника: орієнтації на процес діяльності (0,47) та свободу (0,22), які також можна віднести до структури мотивації участі молоді в громадських організаціях.

Отже, до структури мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій за даними емпіричного дослідження увійшло п'ять підгруп: потреби, настановлення, цінності, мотиви та мотиваційні стилі (Рис. 2).

Рис. 2. Структура мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій

Виявлена структура мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій свідчить про те, що учасникам громадських організацій властива і соціальна, і індивідуальна спрямованість мотивації. Соціальна спрямованість мотивації виражається в чинниках соціального служіння (соціальна корисність, продуктивна мотивація, мотиваційний стиль алоцентричного співпереживання) та соціального домінування (мотиваційні стилі аутичного та алоцентричного домінування, мотив суперництва, потреби поваги та визнання). До ознак індивідуальної спрямованості мотивації можна віднести чинники особистісного розвитку (потреба самоактуалізації, мотив досягнення успіху, орієнтація на творчу активність, працю та бажання докладати зусилля) та прагнення емоційно насиченого життя (цінності стимуляції, мотиваційний стиль пошуку емоційної активації, орієнтація на процес діяльності).

Виявлено три типи мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій, названі нами: 1) мотивацією служіння суспільству; 2) мотивацією влади та соціального престижу; 3) мотивацією особистісної цінності та зростання.

Мотивація служіння суспільству містить такі складові: мотив соціальної корисності, орієнтацію на створення, орієнтацію на працю, мотиваційний стиль алоцентричного домінування, цінності доброти та універсалізму, а також схильність погоджуватись як особистісну рису.

Складовими мотивації влади та соціального престижу є орієнтація на владу, мотив соціального престижу, соціального статусу та суперництва, потреба поваги та визнання та мотиваційний стиль аутичного домінування. У площині «орієнтація на себе - орієнтація на інших» домінує орієнтація на себе, що виявляється у кореляційних зв'язках цього типу мотивації із орієнтацією на егоїзм та аутичне співпереживання. Вектор «орієнтація на інших» представлений чинником «соціальна корисність». Мотивація влади та соціального престижу пов'язана одночасно зі споживацькою орієнтацією і з продуктивною, що свідчить про співіснування тенденцій користування суспільними благами та створення їх. Також діяльності притаманні полярні мотиваційні стилі - цільовий та парацільовий, а отже, досліджувані з таким типом мотивації прагнуть і реалізовувати власні цілі, і отримувати від діяльності задоволення.

Мотивація особистісної цінності та зростання пов'язана із орієнтацією на створення та мотиваційним стилем аутичного домінування. Отже, цей тип мотивації також поєднує в собі спрямованість на себе, що виражається в аутичному домінуванні, а також спрямованість на соціум, що відображується в продуктивній мотивації. Однак, на відміну від другого типу мотивації, цьому типу не притаманні прагнення влади, престижу, що якісно відрізняє мотивацію особистісної цінності та зростання.

Дослідження вияву трьох типів мотивації в групі учасників громадських організацій, що здійснювалось на основі порівняння середніх значень, показало, що найбільш вираженим типом мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій є мотивація особистісної цінності та зростання, близьким до неї - мотивація служіння суспільству та найменш поширеним - мотивація влади та соціального престижу.

Виявлено відмінності в мотиваційній сфері молодих учасників громадських організацій залежно від основної діяльності: навчання чи праці. Студентська молодь, залучена до діяльності громадських організацій, характеризується вищим рівнем мотивів соціального домінування (статусу, суперництва) та орієнтації на забезпечення власного життя (комфорт, споживання). Також студенти більше орієнтовані на отримання задоволення від діяльності, якою займаються, та спілкування. Вони емоційніші, а отже менше здатні контролювати власні переживання. Натомість учасники громадських організацій, що працюють, у більшій мірі здатні самостійно контролювати своє життя і нести відповідальність за власні дії. Загалом, вони соціально активніші, тобто частіше залучаються до різноманітних соціальних ініціатив. На відміну від студентів, вони більше задоволені життям та мають більш позитивний образ Я, що може бути зумовлено сформованістю компоненту «Я-професіонал» в структурі Я-концепції.

Для підтвердження припущення щодо особливостей мотиваційної сфери в контексті вибору ролі в організації, було застосовано однофакторний аналіз (ANOVA), зокрема, аналіз варіацій та тест Шефе, що дали змогу виявити відмінності між трьома групами: керівниками, волонтерами та членами організацій. Застосовано кореляційний аналіз, що відображає відмінності в кореляційних зв'язках показника соціальної активності у цих трьох підгрупах.

Керівники громадських організацій мають найбільший стаж роботи в громадських організаціях, їм притаманний найвищий з-поміж трьох груп рівень соціальної активності (спонтанної та організованої), інтернальності, задоволеності життям. Мотиваційна сфера керівників полімотивована та різноспрямована. Різноспрямованість виявляється у відмінностях провідної орієнтації в континуумі «споживання - створення» в залежності від виду соціальної активності. Так, домінуючими чинниками спонтанної соціальної активності є орієнтація на створення, творча активність та соціальна корисність, а в організованій активності виявляються також і індивідуально орієнтовані мотиви соціального статусу та тенденція до споживацької мотивації. Соціально активні досліджувані цієї підгрупи мають високий рівень мотиву спілкування, що, однак, не зумовлене незадоволенням соціальних потреб. Ймовірно, орієнтація на спілкування є особливістю виконання ролі керівника в організації. Полімотивованість виявляється у наявності декількох мотивів, що скеровують соціальну активність керівників. Серед них: пошук емоційної активації, орієнтація на працю, процес та альтруїзм, алоцентричне співпереживання, прагнення реалізовувати свої лідерські здібності, власні ідеї та проекти в громадській діяльності.

Членам громадських організацій найбільше притаманні цінності традицій та конформності, що характеризує їх як тих, хто зберігає традиції, цінності, культуру організації. Серед мотивів участі в діяльності громадських організацій важливими для їхніх членів, як і для керівників, є прагнення влади та соціального престижу, але ці прагнення, ймовірно, не можуть бути реалізовані через найнижчий з-поміж усіх груп рівень інтернальності. Нездатність брати відповідальність на себе за свої дії та розвиток організації очевидно і зумовлює їхню роль в організації, як радше виконавчу. У мотиваційній сфері наявні прагнення реалізовувати власні ідеї та проекти в громадській організації, прагнення відчувати власну цінність та бажання спілкуватися. Соціальна активність членів громадських організацій мотивована пошуком емоційної активації, домінуванням стану активності в психічній діяльності. Вони здатні докладати зусилля до діяльності, проте не схильні погоджуватись з думкою групи.

Волонтери громадських організацій характеризуються найнижчим рівнем соціальної активності, як спонтанної, так і організованої, з-поміж трьох груп. Соціальна активність волонтерів мотивована соціальними потребами молодих людей, серед яких прагнення отримати допомогу, співчуття інших. Для них нехарактерне прагнення влади та соціального престижу, орієнтація на отримання задоволення від діяльності, а також прагнення реалізовувати свої ідеї, проекти та лідерські здібності. Волонтерська діяльність досліджуваних найбільше залежить від наявності у них вільного часу, тому більш ситуативна, ніж діяльність керівників та членів громадських організаціях.

Досліджено особливості мотивації залучення молоді до громадських організацій різного спрямування. Виявлено, що мотиви участі в громадській організацій залежать від уявлень людини про ту сферу суспільного життя, яка охоплена в діяльності певної організації. Так, учасникам політичних та спортивних організацій притаманні мотиви суперництва, влади та домінування; релігійних - норми взаємності, смирення, підпорядкування та консервативність; професійних - турбота про забезпечення власного життя та здобуття (або утримання) соціального статусу; благодійних - альтруїзм та бажання допомогти; молодіжних та студентських - орієнтація на себе та власний розвиток; а учасникам «Пласту» - орієнтація на соціальну корисність, цінності збереження, самовираження та стимуляції. Виявлені відмінності підтверджують, що особливості мотивації учасників громадських організацій зумовлюють вибір ними спрямованості діяльності громадської організації.

Виявлено взаємозв'язки тривалості участі молоді в діяльності громадських організацій з мотиваційними та особистісними чинниками. Більш тривалою участю характеризується молодь, у якої вищий рівень мотиву соціальної корисності, екстраверсії, а також нижчий рівень негативістського мотиваційного стилю. Такі результати певною мірою підтверджують дослідження тривалості залучення волонтерів Дж. Кларі, М. Снайдера, Ф. Вордела, Дж. Лішмана та Л. Воллі.

Результати дослідження дозволили виділити складові всіх груп чинників моделі мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій. Насамперед виявлено структуру та спрямованість мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій, а також складові груп чинників, що впливають на мотивацію: деяких психологічних (особистісні риси та психічні стани), статусно-демографічних (основна зайнятість) та середовищних (освіта батьків, величина населеного пункту, з якого молода людина походить) чинників.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено та емпірично підтверджено модель розв'язання проблеми мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій, що дає підстави для таких висновків:

1. Участь у діяльності громадських організацій як форма громадської діяльності належить до виявів соціальної активності людини в громадсько-політичній сфері. Вона характеризується цілеспрямованістю, тривалістю вияву, відповідністю інтересам людини, що дає підстави говорити про стійку систему мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій.

2. Теоретично розроблена та емпірично перевірена модель мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій розкриває структуру (потреби, цілі, цінності, настановлення, мотиви та мотиваційні стилі) та спрямованість (соціальну та індивідуальну) мотивації. Виявлено структуру мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій, що вказує на її двополюсну спрямованість. Соціальна спрямованість мотивації виражається в чинниках соціального служіння (соціальна корисність, продуктивна мотивація, мотиваційний стиль алоцентричного співпереживання) та соціального домінування (мотиваційні стилі аутичного та алоцентричного домінування, мотив суперництва, потреби поваги та визнання). До ознак індивідуальної спрямованості мотивації відносимо чинники особистісного розвитку (потреба самоактуалізації, мотив досягнення успіху, орієнтація на творчу активність, працю та зусилля) та прагнення емоційно насиченого життя (цінності стимуляції, мотиваційний стиль пошуку емоційної активації, орієнтація на процес діяльності).

3. Мотивація участі молоді в діяльності громадських організацій пов'язана з характерологічними особливостями та домінуючими психічними станами людини, що робить її цілісним системним утворенням. Виявлено особистісні риси, притаманні учасникам громадських організацій, серед яких екстраверсія, відкритість досвіду, добросовісність, інтернальність, схильність погоджуватись та маскулінність. Домінуючими психічними станами учасників громадських організацій є активність та задоволеність життям.

4. На мотивацію участі молодих людей у діяльності громадських організацій впливають статусно-демографічні та середовищні чинники. Серед статусно-демографічних чинників для участі молоді в діяльності громадських організацій вагомою виявились основна діяльність молодої людини. Встановлено, що студентська молодь у більшій мірі орієнтована на соціальне домінування та споживання існуючих благ, а також емоційніша. Учасники громадських організацій, що працюють, соціально активніші, у більшій мірі здатні до самоконтролю та задоволені життям. Чинники віку та освіти впливають на участь у діяльності громадських організацій опосередковано через рівень соціальної активності особи.

До вагомих середовищних чинників участі молоді в діяльності громадських організацій віднесені рівень освіти батьків та величина населеного пункту, з якого походить особа. Частіше до діяльності громадських організацій залучаються молоді люди, які народились і виросли в більших населених пунктах та батьки яких мають вищу освіту.

5. Структура мотиваційної сфери молодих людей визначає специфіку залучення до діяльності громадських організацій, зокрема вибір особою ролі в організації (керівника, члена чи волонтера) та напряму діяльності громадських організацій. У підгрупах керівників, волонтерів та членів організацій виявлено відмінності в мотиваційній сфері. Так, у групі керівників вагомим в контексті участі в громадських організаціях є мотив соціального статусу, соціальної корисності, орієнтацій на створення та споживання, у групі членів громадських організацій - цінності традицій та конформізму, а у групі волонтерів - соціальні потреби. Вибір напряму діяльності громадської організації також залежить від особливостей мотивації. Участь у політичних та спортивних організаціях пов'язана із наявністю у молодих людей мотивів суперництва, влади та домінування, релігійних - норм взаємності, смирення, підпорядкування та консервативності, професійних - турботи про забезпечення власного життя та здобуття (або утримання) соціального статусу, благодійних - альтруїзму та бажання допомогти, молодіжних та студентських - орієнтації на себе та власний розвиток, а у «Пласті» - орієнтації на соціальну корисність, цінності доброти, універсалізму, безпеки та стимуляції. Встановлено, що молодь із домінуванням мотиву соціальної корисності, низьким рівнем негативістського мотиваційного стилю, особистісних рис екстраверсії та нейротизму характеризується більш тривалим залученням до діяльності громадських організацій.

6. Виділено типи мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій: мотивація служіння суспільству; мотивація влади та соціального престижу; мотивація особистої цінності та зростання. У дослідженої молоді домінують перший та третій типи мотивації, що свідчить про спрямованість водночас на соціум та на власний розвиток.

Перспективи подальших досліджень проблеми мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій вбачаються у дослідженні емоційних та когнітивних чинників участі молоді в діяльності громадських організацій, виявленні вікових та статевих особливостей мотивації залучення до діяльності в громадських організаціях українців, дослідженні проблеми громадського лідерства, впливу особливостей макросередовища на схильність проявляти активність членами суспільства, подальшій розробці та верифікації виокремлених типів мотивації участі в діяльності громадських організацій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

А) Статті в наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК:

1. Мотиви громадської діяльності молоді / Софія Жук // Соціальна психологія. - 2008. - № 1(27). - С. 76-84.

2. Психологічні аспекти вивчення громадської діяльності молоді / С. М. Чолій // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави : зб. наук. праць ; за заг. ред. М. М. Слюсаревського ; упоряд. П. П. Горностай, Л. О. Кияшко, Л. А. Найдьонова. - К. : Міленіум, 2008. - Вип. 7. - С. 297-304.

3. Громадська діяльність в структурі соціальної активності особистості / Софія Чолій // Соціальна психологія. - 2010. - № 1(39). - C. 51-62.

4. Соціальна активність в процесі соціалізації особистості /. Грабовська С. Л, Чолій С. М. // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України ; за ред. С. Д. Максименка. - К., 2010. - Т ХІІ. - ч. 1. - С. 171-181 (у співавторстві з Грабовською С. Л.).

5. Мотиваційно-ціннісний аспект соціальної активності молоді / С. М. Чолій // Проблеми сучасної психології : зб. наук. праць Кам'янець-Подільського нац. у-ту ім. І. Огієнка, І-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України ; за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2010. - Вип. 10. - С. 809-822.

6. Модель мотиваційних чинників громадської діяльності молоді / С. М. Чолій // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави : зб. наук. праць ; за заг. ред. М. М. Слюсаревського ; упоряд. Л. А. Найдьонова, Г. В. Мироненко. - К. : Міленіум, 2010. - Вип. 10. - С. 177-189.

Б) Статті та тези доповідей на конференціях:

7. Аналіз мотивів громадської діяльності молоді / Софія Жук // Тези Звітної наукової конференції філософського факультету / Львівський національний університет імені Івана Франка ; відп. за вип. В. Мельник. - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - С. 150.

8. Особливості мотиваційної сфери сучасної молоді / Жук Софія // Збірник тез Міжнародної конференції з дитячої та юнацької психотерапії [Дитина в мені - психологія мого дитинства], (9-10 травня 2008 р.). - Львів, 2008. - C. 23-26.

9. Актуальність проблеми мотивації громадської діяльності молоді / Жук Софія // Тези V науково-практичної конференції студентів та молодих вчених [Психологічні проблеми сучасності], (м. Львів, 7-8 травня 2008 р.) / Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2008. - С. 30-31.

10. Підходи до вивчення соціальної активності особистості в психології / Софія Чолій // Тези Звітної наукової конференції філософського факультету / Львівський національний університет імені Івана Франка ; відп. за вип. В. Мельник. - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. - С. 177-178.

11. Задоволення потреб визнання та самореалізації в громадській діяльності молоді / Софія Чолій // Тези звітної наукової конференції філософського факультету / Львівський національний університет імені Івана Франка ; відп. за вип. В. Мельник. - Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2010. - С. 282-284.

АНОТАЦІЇ

Чолій С.М. Мотивація участі молоді в діяльності громадських організацій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.11 - політична психологія. Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Київ, 2011.

Дисертацію присвяченo вивченню мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій. Побудовано та емпірично перевірено модель мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій, яка розкриває структуру (потреби, цілі, цінності, настановлення, мотиви та мотиваційні стилі) та спрямованість (соціальну та індивідуальну) мотивації. Враховано вплив деяких психологічних (особистісних рис та домінуючих психічних станів), статусно-демографічних (вік, освіта, основна зайнятість) та середовищних (освіта батьків, склад сім'ї, величина населеного пункту, з якого походить особа) чинників на мотивацію участі молоді в діяльності громадських організацій.

Доведено, що мотиваційні чинники участі молоді в діяльності громадських організацій різняться залежно від ролі молодої людини в громадській організації: керівної, виконавчої чи допоміжної, та напряму діяльності громадської організації.

Виокремлено три типи мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій: мотивацію служіння суспільству, мотивацію влади та соціального престижу, мотивацію особистісної цінності та зростання.

Ключові слова: соціальна активність, громадська діяльність, мотиваційні чинники, молодь, участь у діяльності громадських організацій.

Чолий С. М. Мотивация участия молодежи в деятельности общественных организаций. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.11 - политическая психология. Институт социальной и политической психологии НАПН Украины, Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию мотивационных факторов участия молодежи в деятельности общественных организаций. Разработано теоретическую модель социальной активности личности в общественно-политической сфере. Социальную активность определено как психологическую характеристику личности, которая отражает меру ее вовлеченности в жизнедеятельность общества и проявляется в действиях, направленных на достижение интересов и целей человека. Социальная активность рассматривается как базовая всеобъемлющая характеристика личности, которая проявляется, в частности, и в особенностях социального взаимодействия в общественной и политической сфере. Выделено гражданскую активность, как составляющую социальной активности, и проанализировано содержание понятий, которые охватывает категория гражданской активности, а именно: правовая активность, политическая активность, политическая деятельность и политическое участие. Приведены существенные различия понятий «гражданская активность» и «общественная активность». В частности, гражданская активность личности рассматривается как проявляющаяся во взаимодействии человека с другими в сфере государственно-политических и властных отношений. Общественная активность проявляется во взаимодействии с другими видами активности в сфере публичных неполитических отношений. Проявлением общественной активности является общественная деятельность - совокупность действий по обеспечению интересов людей как членов общества или общественного объединения.

...