Родинна традиція як умова запобігання міжпоколінних конфліктів у підлітків у сім’ї

Размещено на http://allbest.ru

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА"

УДК 159.924.7:159.964.21:159.923.5-053.6

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

РОДИННА ТРАДИЦІЯ ЯК УМОВА ЗАПОБІГАННЯ МІЖПОКОЛІННИХ КОНФЛІКТІВ У ПІДЛІТКІВ У СІМ'Ї

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Галичанська Альона Вікторівна

Івано-Франківськ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент Литвин-Кіндратюк Світлана Данилівна,ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», доцент кафедри педагогічної та вікової психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Савчин Мирослав Васильович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри психології;

кандидат психологічних наук, доцент Онищенко Галина Іванівна, Інститут психології імені Г. Костюка НАПН України, провідний науковий співробітник лабораторії «Психологічного консультування та психотерапії».

Захист відбудеться 20 квітня 2011 року об 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

Автореферат розісланий 19 березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Г. Паркулаб

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Трансформації характеру і змісту міжгенераційної взаємодії у контексті ускладнення процесів соціалізації найбільш помітно виявляються в умовах сім'ї, що зумовлює наростання неузгодженості й конфліктності у системі взаємодії «підліток - близькі дорослі» та спричиняє пошук прийомів і способів їх гармонізації. Вияви конфліктності підлітків у ситуаціях міжпоколінної взаємодії залишаються поза увагою психологів і постають як своєрідне тло розгортання підліткової кризи. Соціальна ситуація розвитку підлітка у повноті її складників, з урахуванням впливу соціокультурних змін, спрощення структури сучасної сім'ї, які у згаданому аспекті значною мірою детермінують цю конфліктність, у психолого-педагогічній науці розглядається як константна протягом десятиліть.

Підлітковий вік є періодом інтенсивного й суперечливого особистісного розвитку (Б. Ананьєв, І. Бех, І. Булах, Л. Виготський, І. Кон, Г. Костюк, С. Максименко, Д. Фельдштейн, Н. Харламенкова), який характеризується не лише становленням внутрішньої позиції дорослого (Л. Божович, О. Двіжона, С. Доскач, М. Савчин, С. Рубінштейн, Д. Ельконін), але й виявами конфліктності у його поведінці. У дослідженні конфліктності підлітка намітилися дві тенденції.

У межах першої вона аналізується як внутрішньоособистісна конфліктність (О. Донченко. С. Кузікова, Т. Титаренко) з опорою на напрацювання психодинамічного (А. Адлер, З. Фрейд, Е. Фром, К. Хорні, Т. Яценко), епігенетичного (Е. Еріксон) та діяльнісного підходів (Ф. Василюк, Т. Драгунова, Д. Ельконін), а у другій - як міжособистісна конфліктність в стосунках з дорослими й однолітками (А. Анцупов, Л. Берк, А. Гольдштейн, Н. Пов'якель, А. Шипілов).

Конфліктність підлітка розглядається як сукупність його психологічних особливостей на тлі нормативної кризи у двох основних формах (внутрішньоособистісна та міжособистісна) та виявляється як особистісна риса та психологічна готовність.

З-поміж різноманітних напрямів дослідження підліткової конфліктності перспективним є його розгляд у контексті міжпоколінної взаємодії та стосунків, що уможливлюється на основі врахування напрацювань в галузях соціальної філософії та традиціології (С. Айзенштадт, Х. Ортега-і-Гасет, І. Полонська, О. Шейко, Е. Шілдс), психологічної антропології (М. Мід, Ю. Бромлей), психології релігії (В. Москалець), гуманістичного (К. Роджерс, А. Маслоу, В. Франкл), суб'єктного (К. Абульханова, З. Карпенко, В. Татенко, Т. Титаренко) та психолого-історичного підходів у психології (В. Єгоров, І. Кон, Т. Кудрявцев, С. Литвин-Кіндратюк, А. Толстих), оскільки дозволяють більш повно проаналізувати об'єктивну складову соціальної ситуації розвитку підлітка, найперше ті її інтегрувально-організуючі чинники, які запобігають його участі у міжпоколінному конфлікті (А. Бочавер, О.Карабанова).

Сучасний етап досліджень проблеми запобігання міжпоколінних конфліктів у сім'ї характеризується початковим станом розробленості проблеми міжпоколінного спілкування. І якщо аналіз сімейних ритуалів, наративів, історій як засобів інтеграції дитячо-батьківських підсистем плідно здійснюється, найперше, в сучасній психології сім'ї з позицій психологічної герменевтики (Н. Чепелева), системної сімейної психотерапії (М. Боуен, Е. Ейдеміллер, В. Юстіцкіс), соціальної психології (М. Мораль), етнопедагогіки (О. Вишневський, М. Стельмахович), то у психолого-педагогічній науці родинні традиції як важлива умова запобігання конфліктів у взаємодії підлітка із близькими дорослими ще не стали предметом спеціального дослідження. підліток психологічний конфліктність міжпоколінний

Таким чином, актуальність зазначеної проблематики, її недостатня розробленість та перспективність, зумовили вибір теми нашого дослідження: «Родинні традиції як умова запобігання міжпоколінних конфліктів у підлітків у сім'ї».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатского національного університету імені Василя Стефаника («Інноваційні психотехнології оптимізації аксіогенезу особистості», номер державної реєстрації 0109U001408). Тему затверджено Вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 5 від 31 січня 2006 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 5 від 27 травня 2008 р.).

Мета дослідження полягає у визначенні психологічних особливостей стабілізуючого впливу родинних традицій на міжпоколінну взаємодію у системі “підліток - близькі дорослі” в сім'ях із різною орієнтацією на традиційні цінності.

В основу роботи було покладено припущення, що родинна традиція виступає умовою запобігання міжпоколінних конфліктів підлітків у їх взаємодії з близькими дорослими на двох рівнях реалізації: особистісному, який передбачає знання та уявлення про зміст та характер родинних традицій, усвідомлення їхньої значущості й толерантність до змін; груповому, який виявляється у ціннісно-орієнтаційній єдності сім'ї, несуперечливості сімейної історії, згуртованості й гнучкості сімейної системи.

Для досягнення мети та перевірки гіпотези було визначено завдання:

1. Уточнити психологічний зміст поняття «родинна традиція» та визначити поняття «міжпоколінна конфліктність підлітка».

2. Обґрунтувати теоретико-методологічні засади і структурно-функціональну модель впливу родинної традиції на запобігання міжпоколінного конфлікту підлітка у сім ї.

3. Визначити критерії та показники функціонування родинних традицій у психолого-віковому аспекті і обґрунтувати психологічні та соціально-психологічні чинники оптимізації міжпоколінної взаємодії в сім'ї засобами родинної традиції.

4. Експериментально встановити особливості функціонування традиції в умовах сім'ї, побудувати типологію сімей із різною за змістом орієнтацією на традицію.

5. Розробити й апробувати комунікативно-поведінковий тренінг оптимізації взаємодії підлітка з близькими дорослими в аспекті корекції їх конфліктності.

Об'єкт дослідження - міжособистісна взаємодія підлітка і дорослих у сім'ї.

Предмет дослідження - особливості психологічного впливу родинних традицій на запобігання міжпоколінних конфліктів підлітка у сім'ї.

Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження:

- теоретичні: аналіз, синтез та узагальнення представлених у науковій літературі відомостей щодо сучасного стану досліджуваної проблеми;

- емпіричні: психодіагностичні - модифiкований варiант методики дiагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса, дослідження рівня комунікативної толерантності В. Бойка, методика вивчення нормативних ціннісних орієнтацій особистості та профілю особистості Ш. Шварца, методика дослідження культурно-ціннісних орієнтацій особистості Л. Почебут, методика визначення ціннісно-орієнтаційної єдності групи (ЦОЄ), діагностика згуртованості та гнучкості сімейної системи (Е. Ейдеміллер, І. Добряков), психосемантичні прийоми дослідження, система прийомів аналізу несуперечливості сімейної історії; методи спостереження, бесіди, анкетування (авторська анкета «Знання та уявлення про родинні традиції»).

- статистичні: знаходження достовірних відмінностей: ч^2., Н-критерій Краскела-Уолліса, U-критерій Манна-Уітні, кластерний та факторний аналізи.

В основу дослідження покладено метод психолого-педагогічного експерименту, що складався з констатувального, формувального та контрольного етапів.

Організація та база дослідження Вибірка була сформована з трьох рівноцінних груп трипоколінних сімей, які мешкають в м. Чернівці, містечках та селах Чернівецької області і звернулися по допомогу до центру інформаційної підтримки батьків «Оберіг» (усі сім'ї повні). Загальна кількість учасників, що взяли участь у пілотажному, діагностичному й корекційному етапах дослідження склала 480 осіб.

Наукова новизна та теоретичне значення результатів дослідження полягає у тому, що:

- вперше розглянуто міжпоколінну конфліктність підлітка в якості готовності до неузгодженої міжпоколінної взаємодії у структурі внутрішньої позиції дорослого;

- уточнено сутність родинної традиції як чинника міжпоколінної взаємодії, визначено її критерії та основні показники;

- виявлено емпіричним шляхом інтегрувально-організуючий потенціал родинної традиції, який полягає в узгодженні міжпоколінної взаємодії на двох рівнях: особистісному (наявність знань та уявлень про зміст та характер родинних традицій, усвідомлення їхньої значущості й толерантність до змін); груповому (вираженість ціннісно-орієнтаційної єдності, несуперечливості сімейної історії, згуртованості й гнучкості сімейної системи) за показниками цілісності, несуперечливості, збалансованості;

-- виявлені емпіричним шляхом типи сімей із різним характером традиційного досвіду та особливостями інтегрувальних процесів як складової соціальної ситуації розвитку підлітка.

-- визначені й описані психологічні умови, що сприяють гармонізації структури особистісної готовності до узгодженої міжпоколінної взаємодії у різних типах сімей. Зазначені умови склали контекст спеціальної корекційної програми.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці комплексу методик для діагностики характеру міжпоколінної взаємодії у сім'ї, що сприятиме вибору адекватних прийомів психологічного супроводу підлітків, котрі перебувають у стані міжпоколінного конфлікту; впровадженні комунікативно-поведінкового тренінгу для підвищення рівня толерантності у членів розширеної родини, які можуть бути використані практичними психологами та соціальними педагогами для гармонізації міжпоколінних стосунків у родинах з підлітками з урахуванням їх типу.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Головні тези і результати дослідження знайшли відображення у виступах автора на таких міжнародних науково-практичних конференціях: “Європейська наука ХХI століття: стратегія та перспективи розвитку” (Дніпропетровськ, 2006 р.); “Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін” (Чернівці, 2007 р.); «Perspektywiczne opracowania nauki I techniki - 2007 р.» (Республіка Польща, Перемишль, 2007 р.); "Трансформація сім'ї у сучасному світі" (Чернівці, 2010 р.), а також на засiданнях кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Результати дослідження було впроваджено у навчально-виховний процес Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № 17-14\346 від 3. 02. 2011 р.) та в практику роботи Чернівецького міського центру соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді (довідка № 127\10 від 17.02.2011 р.).

Публікації Зміст та результати дослідження висвітлено у 9 одноосібних публікаціях, серед яких 5 статей опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертацiї. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, що налічують 222 найменування (із них - 7 іноземною мовою), та 13 додатків, які крім тексту включають 51 таблицю на 46 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 273 сторінки друкованого тексту. Робота містить 28 таблиць, розміщених на 17 сторінках, 14 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

У вступi обґрунтована актуальність теми дослідження, проаналізовано загальний стан вивчення проблеми, визначено мету, завдання дослідження, його об'єкт і предмет, сформульовано гіпотезу, окреслено комплекс методів та методик дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, подано інформацію про апробації та впровадження результатів, структуру й обсяг дисертаційної роботи.

У першому розділі - «Психолого-вікове дослідження родинних традицій як умови запобігання міжпоколінних конфліктів у підлітків з близькими дорослими у сім'ї» - представлено широкий спектр концептуальних побудов, що стосуються аналізу внутрішніх та зовнішніх чинників прояву конфлікту у підлітків, зокрема міжпоколінного конфлікту як наслідку розузгодження стосунків з близькими дорослими та розгляду сутності і критеріїв родинної традиції в якості умови їх гармонізації.

Підлітковий вік є періодом інтенсивного й суперечливого особистісного становлення (Б. Ананьєв, І. Бех, І. Булах, Л. Виготський, Г. Костюк, С. Максименко, Д. Фельдштейн), який характеризується не лише розвитком внутрішньої позиції дорослого (Л. Божович, С. Доскач, М. Савчин, С. Рубінштейн, Д. Ельконін), але й виявами конфліктності у поведінці. У сучасних психолого-педагогічних студіях підліткова конфліктність аналізується насамперед в дослідженнях, які спрямовані на вивчення його внурішньоособистісної конфліктності як риси особистості й опираються на ідеї діяльнісного (Л. Виготський, Т. Драгунова, Г. Костюк, Д. Ельконін) та психодинамічного підходів (З. Фрейд, К. Хорні, Е. Фром, Т. Яценко та ін.), в межах останнього вона тісно пов'язується з агресивністю. Міжособистісна конфліктність підлітка в конфліктній ситуації чи готовність до неї з врахуванням стратегій поведінки в конфлікті найбільш повно представлена у працях когнітивного й біхевіористичного спрямування (А. Бандура, Л. Берк, А. Гольдштейн), соціально-психологічних (Ю. Альошина, Н. Грішина), психолого-педагогічних (Л. Долинська, В. Ілійчук, Л. Матяш-Заєць) та конфліктологічних розвідках (А. Анцупов, А. Шипилов).

В найбільш послідовній формі проблема конфліктності підлітка в єдності її деструктивних та конструктивних аспектів знайшла своє відображення у дослідженнях життєвого шляху особистості (Б. Ананьєв), розгляді конфлікту та конфліктності особистості на тлі кризи ідентичності (Е. Еріксон), аналізу системи кризових явищ, яка включає стрес, фрустрацію, кризу (Ф. Василюк, О. Донченко, Н. Пов'якель, Т. Титаренко). В сучасних дослідженнях конфліктність особистості визначається як комплекс стійких, повторюваних особливостей її поведінки в ситуації конфлікту (Л. Божович, С. Кузікова), що дозволяє розглядати проблему конфліктності осібно від агресії у зв'язку з самовизначенням та самореалізацією особистості. На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних напрацювань в галузі дослідження конфліктності розглядаємо конфліктність підлітка як інтегральну рису його особистості на тлі нормативної кризи, яка включає різні види (внутрішньоособистісна, міжособистісна) і може бути доповнена міжпоколінною конфліктністю, що зумовлена ситуативно і виявляється на мікрорівні в безпосередній міжособистісній взаємодії з дорослими, насамперед членами сім'ї.

Розгляд психологічних особливостей міжпоколінної взаємодії підлітка й близьких дорослих передбачає уточнення поняття «покоління» в культурно-історичному вимірі (І. Кон, А. Толстих). З погляду вікової психології категорія «покоління» розглядається як специфічна спільність людей, що об'єднані межами віку, зміни й розвиток яких детермінуються віковими, соціальними та історичними чинниками (О. Пєтрова). Міжпоколінна взаємодія передбачає єдність двох її основних аспектів: неузгодженої (конфліктної) та узгодженої взаємодії. Якщо сімейний конфлікт - це наявність суперечностей у взаємодії членів сім'ї в межах функціонування даної системи, то міжпоколінний сімейний конфлікт -- це різновид сімейного конфлікту, під час якого загострюються суперечності, наростає неузгодженість взаємодії між поколіннями, що спричиняє підвищення рівня конфліктності і зниження рівня їх толерантності (М. Вдовіна, О. Грива, В. Зінченко, Л. Терлецька). На рівні групових процесів узгодженість міжпоколінної взаємодії характеризується груповою інтеграцією, а саме: згуртованістю й гнучкістю, ціннісно-орієнтаційною єдністю, несуперечливістю сімейних історій (Ю. Бохонкова, Ю. Журкова, С. Кравчук, Н. Максимова).

Родинна традиція як організуючий чинник соціальної ситуації розвитку підлітка розкривається через аналіз проблеми традиції і традиційності в соціальній філософії та традиціології (С. Айзенштадт, Ю. Бромлей, І. Полонська, Х. Ортега-і-Гасет, М. Савін, Е. Шацький, E. Шилдс), визначення типів міжгенераційної передачі культури (М. Мід), етнопедагогічного впливу українських традицій (О. Вишневський, Т. Воропаєва, О. Миколюк, М. Стельмахович); врахування ролі традиційної активності у духовному розвитку людини (Р. Вендровська, Г. Онищенко, В. Піщик, М. Сонін, А. Дискін). І хоча окремі автори вслід за М. Морваль дають достатньо повне визначення сімейних ритуалів і звичаїв (Е. Залученова, О. Калінова) й аналізують їх психокорекційний зміст з погляду сімейної психотерапії ( Е. Ейдеміллер, В. Юстіцкіс), психолого-педагогічний стабілізуючий вплив родинних традицій потребує свого врахування і вивчення. Родинні традиції розуміємо як усний тип міжгенераційного спілкування, що реалізується в естафетній трансляції знань та уявлень в повсякденних практиках (сімейних звичаях), в рецитації сімейних історій і конструюванні соціальної ситуації розвитку особистості на основі її причетності до спільних систем цінностей. Міжпоколінне спілкування в сім'ї може бути віднесено до категорії родинних традицій за умови дотримання таких критеріїв: 1) зв'язок і спадкоємність як мінімум трьох поколінь; 2) духовний або моральний авторитет традицій; 3) переважно усна передача досвіду. На основі аналізу впливу родинної традиції на міжпоколінну конфліктність підлітків у сім'ї було запропоновано структурно-функціональну модель (див. рис. 1).

Рис. 1. Структурно-функціональна модель впливу родинної традиції на запобігання міжпоколінних конфліктів у підлітків у сім'ї

У моделі показано, що родинна традиція виступає в якості умови запобігання міжпоколінного конфлікту у випадку її реалізації на двох рівнях взаємодії: особистісному (наявність знань та уявлень про зміст та характер родинних традицій, усвідомлення їхньої значущості й толерантність до зміни) та груповому (вираженість ціннісно-орієнтаційної єдності сім'ї та несуперечливість сімейної історії, згуртованість й гнучкість сімейної системи). Узгодження міжпоколінної взаємодії засобами реалізації традиції на особистісному та груповому рівнях створює умови для запобігання міжпоколінної конфліктності підлітків у сім'ї.

Показниками розвитку одного із зазначених компонентів готовності є їх цілісність, несуперечливість і збалансованість в єдиній структурі. На поведінковому рівні родинні традиції представлені у формі сімейних звичаїв. Вслід за М. Морваль виокремлюємо об'єднуючі та поетапні сімейні звичаї. Об'єднуючі звичаї поглиблюють переживання єдності сім'ї, а поетапні перерозподіляють ролі, статуси і допомагають адаптуватися до раптових змін.

У другому розділі - «Експериментально-діагностичне дослідження інтегрувально-організуючого впливу родинних традицій на міжпоколінний конфлікт у підлітків у сім'ї» - представлено організаційно-методичні засади дослідження, обґрунтовано програму емпіричного дослідження, його етапи, доцільність виокремлення відповідних параметрів і релевантного методичного інструментарію та висвітлено результати констатувального експерименту.

Програма дослідження передбачала його проведення у три етапи: підготовчий, констатувальний, формувальний. На першому етапі було здійснено пілотажне дослідження, сформульовано гіпотезу, підбір адекватних методів та методик дослідження, формування вибірки. Другий етап передбачав дослідження за двома блоками: індивідуальний рівень та груповий рівень реалізації традицій у сім'ї. Так, для діагностики тактик поведінки підлітків та членів їх родини в конфлікті було використано дослідження схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса. Методики першого блоку констатувального етапу представлені у вигляді трьох змістових серій.

Перша серія спрямована на дослідження індивідуального рівня реалізації традицій (наявність знань та уявлень у членів родини про традицію) і включала: анкету для дослідження обсягу знань про традиції та окремі звичаї. Застосування психосемантичних прийомів дослідження дозволило з'ясувати особливість уявлень представників різних поколінь про родинну традицію (на матеріалі факторного аналізу).

Друга серія передбачала діагностику усвідомлення значущості родинних традицій: дослідження культурно-ціннісних орієнтації представників різних поколінь за методикою Л. Почебут, методика вивчення нормативних ціннісних орієнтацій особистості та профілю особистості Ш. Шварца (на матеріалі кластерного аналізу). Третя серія досліджувала толерантність до змін у функціонуванні родинної традиції і включала дослідження рівня комунікативної толерантності В. Бойка.

Другий блок констатувального етапу дослідження був спрямований на вивчення групового рівня реалізації традицій у сім'ї та включав дві серії. Перша серія передбачала визначення рівня ціннісно-орієнтаційної єдності сім'ї (ЦОЄ) та діагностику згуртованості і гнучкості сімейної системи (Є. Ейдеміллер, І. Добряков). Друга серія охоплювала дослідження несуперечливості сімейної історії за допомогою індивідуальної бесіди із подальшим кількісним та якісним аналізом.

Розглянемо результати дослідження схильності особистості до конфліктної поведінки в конфліктній ситуації. Отримані дані засвідчили, що місце проживання й вік респондентів суттєво не впливають на вибір ними тактики поведінки в конфлікті в межах міжпоколінної взаємодії Водночас у всіх представників трипоколінних родин діагностовано високий рівень вибору тактики суперництва, порівняно із іншими тактиками (див. табл. 1).

Таблиця 1

Кількісні показники вибору домінуючої тактики в конфліктній ситуації (n=300)

Проаналізовано результати досліджень впливу родинної традиції як умови запобігання міжпоколінному конфлікту підлітків у сім'ї на особистісному рівні.

Аналіз знань та уявлень про родинні традиції на основі даних анкетування дозволив виокремити два види сімей в залежності від рівня їх традиційності.

До родинних традицій респонденти віднесли насамперед трудові, виховні, етнокультурні звичаї та обряди, релігійні ритуали і приписи, а також індивідуальні традиції сім'ї, які передаються з покоління в покоління.

В межах психосемантичного дослідження уявлень про зміст родинних традицій було отримано три факторні структури для кожної вікової категорії, які відрізнялися за рівнем цілісності (ядро уявлень - інформативність першого фактору), збалансованості (відображення в змісті факторів духовної та звичаєво-ритуальної складової), несуперечливості (знак ставлення) її вибору (див. табл. 2).

Таблиця 2

Зведена таблиця кількісних та якісних результатів особистісної готовності до узгодженої міжпоколінної взаємодії підлітків та членів родини

Так, аналізуючи уявлення підлітків про родинну традицію було виокремлено цілісну, несуперечливу, незбалансовану за змістом факторну структуру з чотирма факторами й міцним ядром. До першого фактору, з умовною назвою «Зміст уявлень про родинні традиції» для представників молодшого покоління було включено чотирнадцять полярних шкал, серед яких значущими є десять пар (61,41% дисперсії). Підлітки уявляють родинні традиції різнопланово, захоплено, дещо непослідовно (старовинна (,962), стародавня (,904), корисна (,904), завойовницька (,894), горда - (,842), самостійна (,831), відповідальна (,769), природна (,761), але крихка (,761).

Факторна структура представників середнього покоління виявилася більш складною й суперечливою. Вона включає п'ять факторів. Чітко виокремився перший фактор, який теж отримав назву «Зміст уявлень про родинні традиції», проте він склав лише 30,71% дисперсії і включив тринадцять полярних шкал. Серед них значущими є вісім пар. Традиція визначається як: славетна (,882), простодушна (,879), вивчена (,871), відповідальна (,813), войовнича (,800), довгоочікувана (,788), повсякденна (,744), самостійна (,711).

Всі пари понять, які включені до фактору були розподілені на дві підгрупи, що характеризують ставлення цієї категорії респондентів до родинної традиції. Перша група вказує на уявлення про родинну традицію як абстрактну духовну цінність, яка не реалізується в повсякденному житті (славетна, вивчена, войовнича, довгоочікувана). Друга група має протилежний зміст і відображує практики побутування об'єднуючих та поетапних звичаїв (простодушна, відповідальна, повсякденна, самостійна, корисна , та, що допомагає, нескупа).

Факторний аналіз даних, отриманих у процесі дослідження респондентів старшого віку дав змогу виділити 4 основних фактори. Перший фактор із умовною назвою «Ставлення до родинних традицій» включав п'ятнадцять полярних шкал (66,62% дисперсії). З-поміж них значущими є дев'ять пар, пріоритетними виступають поняття: несистематична (,960), непримітна (,949), шкідлива (,949), сучасна (,949), простодушна (,946), зайва (,940), довгоочікувана (,766), нескупа (,700), вивчена (,700) (див. табл. 2). Цей фактор відображає більшу одностайність поглядів. Порівняно із попередньою факторною структурою в ньому представлена значна кількість від'ємних показників. Так, негативного забарвлення набули ознаки: систематична, помітна, корисна, старовинна, потрібна, що свідчить про сприймання представниками старшого покоління своїх традицій як непопулярних й, навіть, непотрібних. Тоді як для самих респондентів даної вікової групи родинні традиції наділяються такими позитивними якостями як: довгоочікувана, нескупа, вивчена. Це вказує на послаблення налагодженої міжпоколінної взаємодії в естафетній передачі досвіду від старших до підлітків. Оскільки традиція для підлітків виступає як «корисна» й «горда», а для старших як «непотрібна», незатребувана з боку інших членів родини. Найбільш відчутною ланкою послаблення цієї спадкоємності виявляються представники середнього покоління, в уявленнях яких родинна традиція є найбільш суперечливою.

Розглянемо результати дослідження другої складової особистісного рівня реалізації сімейних традицій, що засвідчує усвідомлення значущості родинних традицій. Для дослідження структури особистісних цінностей респондентів було застосовано кластерний аналіз (метод середнього зв'язку) із побудовою дендрограм (див. табл. 2). Для кожної вікової категорії було побудовано дві кластерні структури: 1) номінальні цінності; 2) цінності профілю особистості. Порівняння двох кластерних структур молодшого покоління свідчить, що вони збігаються в поцінуванні підлітками доброти й традиційності і відрізняються у ставленні до гедонізму, який швидше декларується, а на ситуативному рівні замінюється універсалізмом. Це ж стосується представників старшого покоління, але в протилежному аспекті: гедонізм вони поціновують в повсякденному житті, а в нормативному аспекті про це замовчують. Нормативні цінності й цінності профілю особистості у представників середнього покоління співпадають. Отже, аналіз отриманих результатів усвідомлення значущості цінностей представниками трьох поколінь свідчить, що всі вони поціновують традиційність на нормативному рівні і частково на особистісному (крім старших). Представникам старшого покоління властива висока оцінка традиції на нормативному рівні, в той час, як на ситуативному рівні вона менш виражена. Окрім того, поцінування доброти і традиції виявляється незалежно від віку і є ознакою актуальності цінностей української етноетики.

Усвідомлення значущості родинних традицій на особистісному рівні було здійснено також шляхом врахування характеру культурно-ціннісних орієнтацій представників різних поколінь в межах розширеної сім'ї (особливості культури в якій існуєте; особливості культури в якій Ви хотіли б існувати).

Основним критерієм для порівняння був обраний вік, що дозволило констатувати, що респонденти молодшого віку (підлітки) вказували на переважання в реальному житті - традиційної культури (66,1%), а бажаним її типом визнавали культуру динамічного розвитку, 61,6% (див табл. 2). Водночас, на думку представників середнього і старшого покоління традиційний тип культури неістотно переважає над іншими. Досліджуючи толерантність до змін в межах функціонування родинних традицій на особистісному рівні було зафіксовано у 46,6% підлітків низький рівень комунікативної толерантності, що і зумовило необхідність створення тренінгової програми для підвищення рівня толерантності.

Таким чином, аналіз результатів дослідження готовності особистості підлітка до міжпоколінної взаємодії та конфліктності на тлі взаємодії із близькими дорослими засвідчив, що всі компоненти цієї готовності виявилися достатньо сформованими.

Проте була виявлена специфіка знань та уявлень підлітків про сімейні традиції, які на відміну від уявлень дорослих, виявилися більш позитивними, водночас ідеалізованим, з вираженою духовною домінантою. Тоді як у представників середнього покоління родинна традиція представляється швидше ситуативною і містить дві складові (небуденна традиція і сімейні звичаї). Старше покоління характеризує родинну традицію, насамперед, з боку можливостей її передачі своїм спадкоємцям. Всі вікові групи поціновують традицію на рівні номінальних цінностей. Відмінності полягають у сформованості поведінкової складової готовності, оскільки підлітки є найбільш інтолерантними в стратегіях міжпоколінної взаємодії.

Результати досліджень впливу родинної традиції як умови запобігання міжпоколінному конфлікту в сім'ї на другому, груповому рівні засвідчив стан сформованості трьохкомпонентної структури готовності до узгодженої взаємодії (див. табл. 3).

Таблиця 3

Зведена таблиця кількісних результатів готовності сімей до узгодженої міжпоколінної взаємодії (середні показники для різних типів сімей)

Так, середній показник несуперечливості сімейної історії для родин першого типу становить 85%, другого типу - 57%, третього типу - 40% та для сімей четвертого типу - 34%.

Для перевірки рівності середніх значень у чотирьох незалежних вибірках було застосовано Н-критерій Краскела-Уолліса. Відсутність значущих відмінностей для представників різних типів сімей за показником гнучкості сімейної системи на бажаному рівні свідчить про подібність установок респондентів толерантних і інтолерантних у взаємодії.

Враховуючи поставлені завдання, було розроблено типологію сімей із різною за змістом орієнтацією на родинну традицію. До першого типу сімей, із умовною назвою «Стабільно-традиційна сім'я», було віднесено ті, що мають високий рівень згуртованості, але низькі показники за рівнем гнучкості сімейної системи. В цих сім'ях старше покоління орієнтовано на традиційний тип культури, середнє та молодше на традиційний або сучасний тип культури. Розподіл сімейних ролей та контроль за дотриманням здійснюється переважно старшим поколінням. Велике значення мають сімейні зв'язки, традиційний ієрархічний розподіл рольових позицій. Представники всіх поколінь демонструють переважно високий та середній рівень комунікативної толерантності, при виборі тактики взаємодії під час конфлікту вони найчастіше обирають компроміс, співробітництво та уникнення. Коефіцієнт ЦОЄ в таких сім'ях високий, низький рівень міжпоколінної конфліктності досягається на основі відмови середнього та молодшого покоління від претензій на домінування.

До другого типу із умовною назвою «Модерно-гнучка сім'я» відносимо родини, які мають низький рівень згуртованості й високі або середні показники гнучкості. Всі три покоління орієнтовані на вибір сучасного типу культурного середовища, або на культуру динамічного розвитку. З-поміж домінуючих тактик взаємодії в конфліктній ситуації переважають тактики компромісу та співробітництва. Рівень комунікативної толерантності середній, у поодиноких випадках високий. У таких сім'ях не існує імперативних табу, але функціонує узгоджена система норм та етичних приписів. Міжпоколінний конфлікт у даних сім'ях не виникає, оскільки немає тиску з боку старшого та середнього поколінь на молодше. Коефіцієнт ціннісно-орієнтаційної єдності в таких сім'ях високий, але представники всіх поколінь орієнтовані на монологічний характер спілкування.

До третього типу із умовною назвою «Ригідна псевдотрадиційна сім'я» відносимо сім'ї, що мають низький рівень згуртованості та гнучкості. Представники старшого покоління підтримують традиційну, а представники середнього та молодшого покоління - сучасну та динамічну культуру. Відмінності культурно-ціннісних орієнтацій сприяє виникненню міжпоколінного конфлікту. Таким сім'ям властива низька комунікативна толерантність, особливо у внутрішньосімейних стосунках. Коефіцієнт ЦОЄ низький, у поодиноких випадках середній. Сімейні правила носять прихований патологізований характер. Суттєвою особливістю сімей цього типу є наявність системної травми, прояви якої чітко простежуються в аналізі сімейних історій. Накопичення великої кількості дисфункційних стереотипів призводить до утворення системи патологізованих ролей. Нагорі такої системи перебувають представники старшого покоління із нереалізованими потребами, для реалізації яких створюється система норм і правил.

До четвертого типу сімей із умовною назвою «Сучасна плинна сім'я» відносимо родини, які мають низький рівень згуртованості, середній рівень гнучкості. Коефіцієнт ЦОЄ, всі покоління орієнтовані на культуру динамічного розвитку. Внутрішньосімейна взаємодія переважно безконфліктна, а в разі появи конфліктних ситуацій зазвичай обирають співробітництво та суперництво. З-поміж домінуючих цінностей - матеріальні блага та високий соціальний статус. Базовою для таких сімей є відсутність згуртованості та наявність комунікативних бар'єрів. Оскільки традиції та норми виконують у сім'ї інтегрувальну функцію, то відсутність спільних багатопоколінних традицій заміщується ситуативними нормами та правилами, які створюють нестабільну інтеграцію.

У третьому розділі - «Оптимізація структури готовності особистості до узгодженої міжпоколінної взаємодії як складової реалізації інтегрувально-організуючого потенціалу родинної традиції» - було проведено формувальне дослідження на основі отриманих у діагностичному експерименті даних, яке включало дві серії. В межах першої було проведено тренінг підвищення рівня комунікативної толерантності. У другій серії здійснювався післяформуваний зріз за методиками (схильність особистості до конфліктної поведінки, рівень комунікативної толерантності), а також повторно проведено малоструктуроване інтерв'ю. Пріоритетом формувального експерименту було визнано механізм формування толерантності, оскільки за результатами діагностичного дослідження було з'ясовано, що в структурі готовності підлітків до міжпоколінної взаємодії саме толерантність як дія на тлі інших складових сформована недостатньо.

Для перевірки ефективності тренінгової роботи було простежено посткорекційні зміни в прояві комунікативної толерантності як складової готовності до міжпоколінної взаємодії (див. табл. 4).

Таблиця 4

Зведена таблиця результатів психокорекції поведінкової складової готовності до узгодженої міжпоколінної взаємодії підлітків у сім'ї

Виявлена позитивна динаміка зростання рівня комунікативної толерантності після проведення корекційної роботи у представників різних поколінь пройшла перевірку на значущість відмінностей за U-критерієм Манна-Уітні. Двостороння значущість для представників всіх поколінь < 0,001. Показники низького рівня комунікативної толерантності у підлітків після проведення тренінгу знизились на 6,6% (U=,000), що дає підстави констатувати значні позитивні зміни. Підвищення показників високого рівня толерантності у підлітків (показник зріс на 8,3%, U=,000) вказує на пластичність установок підлітків та ригідність установок осіб старшого віку - всього 2,5% приросту (U=240,000). Для людей середнього віку показники толерантності зріс на 5,8% (U=90,000). Загалом показники середнього рівня толерантності дещо знижуються за рахунок підвищення показників високого рівня толерантності. Зростання показника низького рівня толерантності для людей похилого віку можна пояснити сталістю установок і стереотипів.

Результати дослідження схильності особистості до конфліктної поведінки свідчать, що відбулася значна зміна показників до і після проведення формувального експерименту. Було з'ясовано, що у підлітків відбулася активізація тактик поведінки в бік пріоритету їх конструктивних варіантів (співробітництво) і зменшення частки колізійних (суперництво). Для середнього покоління важливим став перегляд домінуючих тактик поведінки, а саме: в бік їх активізації (суперництво, співробітництво) та вибору більш пасивних варіантів (уникнення), що демонструє небажання представників середнього покоління поступатися лідерськими позиціями, вияви їх інтолерантності до зміни родинної традиції. Старше покоління проявило більш позитивну динаміку у виборі стратегій конструктивного плану (співробітництво, компроміс). Підсумовуючи зазначимо, що підлітки виявляють достатньо високий рівень готовності до узгодженої міжпоколінної взаємодії, найбільші труднощі виникають у них у підтримці стабільного стану толерантності у взаємодії, оскільки в міжпоколінних взаєминах вони є найбільш лабільними і схильними одночасно до узгодженої і неузгодженої взаємодії. Корекційна робота дозволяє гармонізувати структуру готовності підлітків до узгодженої взаємодії підлітків із дорослими, розвинути толерантну поведінку у родинному побуті, надати тактикам взаємодії конструктивного несуперечливого характеру та збагатити репертуар поведінки представників середнього та старшого покоління.

ВИСНОВКИ

За результатами дослiдження сформульовані такі висновки:

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення проблеми запобігання міжпоколінних конфліктів підлітків у сім'ї засобами родинних традицій, що дозволило визначити зміст поняття «міжпоколінна конфліктність підлітка» та уточнити зміст поняття «родинна традиція» з виокремленням її критеріїв та показників. На цій основі була структурована каузальна модель інтегративно-організуючого потенціалу родинної традиції як умови запобігання міжпоколінного конфлікту в розширеній сім'ї, сконструйована та апробована прикладна програма поведінково-комунікативного тренінгу, яка сприяє оптимізації готовності підлітків та близьких дорослих до міжпоколінної взаємодії.

1. Внаслідок проведення теоретичного аналізу вдалося констатувати, що сучасна вікова психологія розглядає конфліктність підлітка на тлі нормативної кризи у двох її виявах (особистісна риса й особистісна готовність) та формах (внутрішньоособистісна й міжособистісна). Ускладнена соціальна ситуація розвитку підлітка в умовах інтенсифікації соціальних процесів та міжгенераційної взаємодії передбачає виокремлення міжпоколінної конфліктності, яка реалізується на мікрорівні в безпосередньому спілкуванні з дорослими, насамперед із членами сім'ї. Оскільки міжпоколінна конфліктність є готовністю до неузгодженої міжпоколінної взаємодії в плані конфлікту цінностей і інтересів, то вона реалізується переважно на передконфліктній стадії.

2. Встановлено, що міжпоколінна взаємодія, яка лежить в основі родинної традиції може реалізовуватися в узгодженій та неузгодженій формі. Родинна традиція виступає переважно як усний тип міжгенераційного спілкування, що реалізується в естафетній трансляції знань та уявлень в повсякденних практиках (сімейних звичаях), в рецитації сімейних історій і конструюванні соціальної ситуації розвитку особистості на основі її причетності до спільних систем цінностей. Міжпоколінне спілкування в сім'ї може бути віднесено до категорії родинних традицій за умови дотриманням таких критеріїв:

1) зв'язок і спадкоємність не менше трьох поколінь;

2) духовний або моральний авторитет традицій; 3) переважно усна передача досвіду.

3. Обґрунтовано структурно-функціональну модель, яка узалежнює інтегрувально-організаційний потенціал родинних традицій від її реалізації на двох рівнях: особистісному (знання та уявлення про зміст та характер родинних традицій, усвідомлення їхньої значущості і толерантність до змін) та груповому (ціннісно-орієнтаційна єдність, несуперечливість сімейної історії, сімейна згуртованість та гнучкість). Показниками розвитку зазначених рівнів готовності визначено цілісність, несуперечливість й збалансованість змісту окремих компонентів та їх поєднання.

4. На основі емпіричного дослідження доведено, що зміст уявлень про родинні традиції та їх структура має спільні і відмінні особливості у підлітків та представників середнього й старшого покоління.

При наявній достатньо чітко сформованій структурі уявлень у всіх членів сімей, уявлення підлітків про родинні традиції є більш цілісними, несуперечливими з виразним смисловим ядром, яке має позитивне забарвлення і духовну домінанту, що свідчить про інтерес та повагу підлітків до родинних звичаїв і традицій загалом. Представникам середнього покоління властиві більш суперечливі та неоднозначні уявлення, які здебільшого відображають зміст сімейних звичаїв (інтегруючих і поетапних). Представники старшого покоління з одного боку наділяють традицію позитивними якостями, з іншого боку сприймають традиції як непопулярні й, навіть, непотрібні для молодших. Загалом найбільш відчутною ланкою послаблення міжгенераційної спадкоємності виявляються представники середнього покоління, що вказує на труднощі підтримки узгодженої міжпоколінної взаємодії в естафетній передачі досвіду від старших до підлітків.

5. Емпіричний аналіз результатів дослідження готовності особистості підлітка до міжпоколінної взаємодії та конфліктності засвідчив, що всі компоненти цієї готовності виявилися достатньо сформованими не лише в дорослих, але й у підлітків. Доведено, що, попри вікову інтолерантність, підлітки виявляють більшу готовність до узгодженої міжпоколінної взаємодії (цілісність, збалансованість, несуперечливість окремих складових), ніж середнє покоління. Відмінності полягають у сформованості поведінкової складової, оскільки підлітки є найбільш інтолерантними в стратегіях міжпоколінної взаємодії, тобто міжпоколінно лабільними, що свідчить про становлення внутрішньої позиції дорослого.

6. Аналіз результатів емпіричного дослідження, які були отримані в ході констатувального експерименту дозволили виокремити чотири типи сімей із різним рівнем готовності до узгодженої міжпоколінної взаємодії. До сімей типу «Стабільно-традиційна сім'я» були віднесені ті, що мають високий рівень інтеграції за ціннісно-орієнтаційною єдністю та згуртованістю, низькі показники за рівнем гнучкості сімейної системи, високий та середній рівень комунікативної толерантності.

Другий тип сімей під умовною назвою «Модерно-гнучка сім'я» характеризується суперечливою інтеграцією. Він включає родини, які мають високий рівень ціннісно-орієнтаійної єдності і низький рівень згуртованості, високі або середні показники гнучкості, їм властивий переважно високий рівень комунікативної толерантності.

Третій тип сім'ї - «Ригідна псевдотрадиційна сім'я» характеризується низьким рівнем процесів інтеграції, яка поєднується із низьким рівнем гнучкості сімейної системи, що призводить до наростання розузгодженості міжпоколінної взаємодії і зростання конфліктності у підлітків. До четвертої групи із умовною назвою «Сучасна плинна сім'я» відносимо родини, які на тлі високої гнучкості сімейної системи відрізняються низьким рівнем інтеграції і накопиченням передконфліктного напруження у її членів.

7. Форми реалізації структурно-функціональної моделі оптимізації готовності підлітка та близьких дорослих до узгодженої міжпоколінної взаємодії став спеціально розроблений комунікативно-поведінковий тренінг, який спрямований на розвиток толерантності підлітків та близьких дорослих із родин з низьким рівнем згуртованості та суперечливою орієнтацією на традицію. Перевірка апробації експериментальної програми оптимізації готовності до узгодженої міжпоколінної взаємодії підлітка і представників середнього й старшого покоління засвідчило її ефективність. Завдяки активізації комплексу психологічних чинників оптимізації толерантності підлітка відбулася гармонізація структури їх готовності до узгодженої міжпоколінної взаємодії в аспекті її цілісності, несуперечливості й збалансованості та збагачення аксіологічної складової готовності у представників середнього та старшого покоління.

Перспективу подальшого дослідження ми вбачаємо у з'ясуванні гендерних відмінностей поведінки підлітків у міжпоколінному конфлікті та їх залученості до традиційних форм активності в повсякденному житті.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Галичанська А.В. Актуальні аспекти психолого-соціальної характеристики сучасної української сім'ї / А.В. Галичанська // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія №12. - Вип. 12 (37) Психологічні науки. - К., 2006.- С.28 - 32.

2. Галичанська А.В. Аксіологічні орієнтири міжпоколінної єдності в сучасній сім'ї / А.В. Галичанська // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. - Спеціальний випуск. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ 2008. - С. 109 - 115.

3. Галичанська А.В. Дослідження культурно-ціннісних орієнтацій представників різних поколінь у багатопоколінній сім'ї / А.В. Галичанська // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб.наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - Т. ХІ, ч. 7. - К., 2009. - С. 128 - 135.

4. Галичанська А.В. Особливості дослідження рівня комунікативної толерантності в багатопоколінній сім'ї / А.В. Галичанська // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - Т. ХІ, ч. 6. - К., 2009. - С. 100 - 106.

5. Галичанська А.В. Особливості соціальної ситуації розвитку сучасного підлітка на тлі нормативної кризи / А.В. Галичанська // Науковий вісник Чернівецького національного університету: зб. наук. праць. Вип. 524: Педагогіка та психологія - Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010. - С.18-25.

Матеріали наукових конференцій і семінарів

6. Галичанська А.В. Вплив ціннісних орієнтацій членів сім'ї на інтеграцію родини / А.В. Галичанська // Матеріали І між нар. наук.-практ. конф. «Європейська наука ХХІ століття: стратегія та перспективи розвитку - 2006». - Т. 20: Психологія та соціологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С.7-10.