Професійна самосвідомість керівника як чинник успішності управлінської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С.КОСТЮКА

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Професійна самосвідомість керівника як чинник успішності управлінської діяльності

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Косар УЛЯНА БОГДАНІВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, кафедра соціальної психології

Науковий керівник

член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, доктор психологічних наук, професор Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології імені Г.С.Костюка Національної академії педагогічних наук України, лабораторія психології особистості імені П.Р.Чамати, завідувач

Офіційні опоненти

доктор філософських наук, професор Москаленко Валентина Володимирівна, Інститут психології імені Г.С.Костюка Національної академії педагогічних наук України, лабораторія соціальної психології, завідувач

кандидат психологічних наук, доцент Васильченко Ольга Миколаївна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, кафедра психології, докторант

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема особистості керівника перебуває у центрі уваги багатьох дослідників. Така ситуація зумовлена розвитком ринкової економіки та суспільства, що спричиняє необхідність змін в управлінні, у підвищенні психологічної культури керівника з метою досягнення оптимальних професійних результатів. Однак, якщо проблема управлінської діяльності успішно розробляється вченими, то психологічні особливості професійної самосвідомості керівника як чинника успішності управлінської діяльності вивчені недостатньо.

Аналіз наукової літератури показує, що проблема успішності управлінської діяльності особистості знаходить своє розв`язання шляхом виявлення умов та чинників розвитку професійної самосвідомості керівника, актуалізації ролі самосвідомості у розв'язанні проблем оптимізації спільної взаємодії (В.Г.Афанасьєв, О.М.Бандурка, Л.І.Божович, В.І.Бондар, М.Й.Боришевський, О.Є.Гуменюк, А.О.Деркач, Л.М.Карамушка, Є.О.Кли-мо-в, Н.Л.Коломінський, В.В.Крижко, В.І.Маслов, Г.І.Меднікова, С.Г.Москвичов, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.С.Пікельна, М.М.Поташник, М.В.Савчин, В.В.Столін, В.В.Третьяченко, Н.В.Чепелєва, І.І.Чеснокова, Г.В.Щокін та інші).

На сучасному етапі розвитку психології як науки вчені все частіше звертаються до проблеми комплексного вивчення основних умов, чинників, котрі впливають на самореалізацію особистості у процесі її професійного становлення. Розвиваючи свою професійну самосвідомість, керівник таким чином розкриває свій особистісний потенціал. Проте окремі сторони професійної самосвідомості не знайшли достатнього відображення у теоретичних та прикладних дослідженнях. У зв'язку з цим управлінська діяльність керівника стала об'єктом нашої уваги, зумовленої прагненням дослідити прояви професійної самосвідомості керівника у процесі управлінської діяльності та шляхи розвитку особистісних і професійних можливостей керівника, що, очевидно, зумовлює актуальність нашого дослідження.

Отже, недостатня розробленість наукової проблеми та її актуальність на сучасному етапі розвитку суспільства зумовили вибір теми дослідження: «Професійна самосвідомість керівника як чинник успішності управлінської діяльності».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Цей напрям дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та кафедри соціальної психології і розробляється як складова загально-кафедральних наукових тем «Конструювання життєвого світу особистості у контексті її професійних запитів» (протокол №1 від 26.08.2005 року) та «Психологічні засади соціальної мобільності особистості в умовах соціально-культурного простору» (номер державної реєстрації - 0109U001410). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №6 від 20.02.2006 року) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 28.11.2006 року).

Об'єкт дослідження - управлінська діяльність керівника.

Предмет дослідження - психологічні особливості професійної самосвідомості керівника як чинника успішності управлінської діяльності.

Мета дослідження - з'ясувати психологічні особливості професійної самосвідомості керівника та їх вплив на успішність управлінської діяльності; розкрити зміст та закономірності розвитку професійної самосвідомості керівника, визначити вплив основних компонентів професійної самосвідомості на ефективність управлінської діяльності.

Гіпотеза дослідження: Зростання рівня розвитку компонентів професійної самосвідомості керівника обумовлює підвищення рівня успішності його управлінської діяльності. Це обумовлено тим, що: ступінь об'єктивності когнітивного компоненту професійної самосвідомості визначає рівень управлінської компетентності керівника; високий рівень професійної самооцінки керівника обумовлює прийняття ефективних управлінських рішень; здатність керівника до ефективного самоуправління визначає успішність управлінської діяльності в організації.

Для досягнення мети дослідження та перевірки гіпотези визначені наступні завдання:

1. Провести теоретичний аналіз сучасного стану дослідженості проблеми професійної самосвідомості керівника та її ролі в управлінській діяльності.

2. Дослідити взаємозалежності між психологічними особливостями і рівнем розвитку компонентів професійної самосвідомості керівника та успішністю його управлінської діяльності.

3. Розробити та обґрунтувати структурно-функціональну модель професійної самосвідомості керівника.

4. Дослідити гендерні, вікові та демографічні особливості розвитку професійної самосвідомості керівників у процесі їх управлінської діяльності.

5. Розробити та апробувати «Програму розвитку професійної самосвідомості керівників» з метою підвищення ефективності їх професійної діяльності.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають: концептуальні положення, що розкривають сутність і розвиток особистості у процесі життєдіяльності (К.О.Абульханова-Славська, Г.М.Андреєва, О.О.Бодальов, Л.С.Виготський, В.П.Зінченко, М.С.Корольчук, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн, В.А.Семиченко, Т.С.Яценко); основні положення теорії системного, структурно-функціонального управління (В.І.Бондар, В.С.Пікельна, Є.М.Павлютенков, М.М.Поташник) та професійного формування керівника (В.М.Духневич, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.І.Пов'якель, В.В.Рижов, Н.В.Чепелєва, Г.Й.Юркевич); концептуальні положення теорії управління (В.І.Бондар, Л.С.Возняк, Л.М.Карамушка, В.В.Крижко, В.І.Маслов, Т.В.Панчук, В.С.Пікельна); підходи управлінської психології до ролі особистості керівника (Т.В.Скрипаченко, А.О.Тихончук, В.М.Шепель); теорії управлінських якостей (Р.Л.Кричевський, Л.Д.Кудряшова, В.І.Лебедєв, Л.І.Уманський, Ю.М.Швалб); принцип самоактивності індивіда (М.Й.Боришевський, В.О.Моляко, В.А.Роменець, Т.М.Титаренко, П.Р.Чамата).

Методи дослідження. Для розв`язання окреслених завдань використовувався комплекс теоретичних методів: аналіз, синтез, узагальнення теоретико-методологічних засад досліджуваної проблеми, моделювання; емпіричних методів: спостереження, анкетування, бесіда, психодіагностика, експеримент; математично-статистичні методи: методи описової статистики, кореляційного та факторного аналізу. Статистичний аналіз даних та графічна презентація результатів здійснювались за допомогою пакету статистичних програм SPSS 13.0.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось впродовж 2006-2010 р.р. Різними видами дослідно-експериментальної роботи було охоплено 204 особи (68 жінок і 136 чоловіків (33% і 67% відповідно, що відображає тенденції статевого розподілу керівників) віком від 31 до 62 років (від 31 до 40 р. - 109 осіб, від 41 до 50 р. - 53 особи, від 51 до 62 р. - 42 особи)), які займають керівні посади на приватних підприємствах (штат ? 200 осіб) у Західному регіоні України (Івано-Франківська та Львівська область (99 осіб)) та Центральному регіоні України (Київська та Дніпропетровська область (105 осіб)).

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалась теоретичною і методологічною обґрунтованістю вихідних положень; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, об'єкту, предмету та завданням дослідження; поєднанням кількісної та якісної обробки одержаних даних; репрезентативністю вибірки (довірчий інтервал розподілу складає р?0,05 (формула В.І.Паніотто), що свідчить про репрезентативність вибірки); застосуванням методів математичної статистики в оцінці результатів дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше на теоретичному та експериментальному рівнях досліджено специфіку впливу професійної самосвідомості керівника на успішність управлінської діяльності; обґрунтовано соціально-психологічну концептуальну модель структурно-функціональної організації професійної самосвідомості, на основі якої проаналізовано психологічні чинники успішності управлінської діяльності керівника;

виявлено роль структурних компонентів професійної самосвідомості керівника у процесі управління; провідні чинники розвитку й оптимального функціонування окремих елементів професійної самосвідомості керівника та їх вплив на успішне здійснення управлінської діяльності.

дістали подальшого розвитку уявлення про зміст, сутність, психологічні особливості успішної управлінської діяльності та професійної самосвідомості керівника.

Практичне значення роботи полягає у визначенні основних шляхів актуалізації психологічних особливостей професійної самосвідомості керівників, які сприяють ефективному здійсненню управління; конкретизації зв'язку між компонентами професійної самосвідомості і управлінської діяльності, що дозволяє виявити ті характеристики особистості керівника, динаміка яких може вплинути на успішність управлінської діяльності; розробці «Програми розвитку професійної самосвідомості керівників»; можливості використання отриманих показників професійної самосвідомості керівників як тестових у подальших дослідженнях управлінської діяльності та у процесі професійної підготовки управлінського персоналу.

Впровадження результатів дослідження. Теоретичні та практичні положення дисертації було впроваджено у навчальний процес підготовки студентів філософського факультету Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника з метою викладання курсу «Психологія самосвідомості» та «Психологія праці» (довідка №01-08/06-13/1132 від 23.09.2010 р.); у навчальний процес Обласного інституту післядипломної педагогічної освіти м. Івано-Франківськ (довідка №01/672 від 13.12.2010 р.) та в управлінській діяльності Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва (УкрНДІгірліс) (довідка №275/1-07 від 25.08.2010 р.);

Апробація результатів дослідження. Основні тези та висновки дослідження обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції «Генеза буття особистості» (Київ, 2006); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми» (Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія і технології практичної психології в системі вищої освіти» (Київ, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманістичні універсалії освітнього простору: можливості для самореалізації особистості» (Київ, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми психологічного та психофізіологічного забезпечення діяльності» (Київ, 2007); Третій міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми» (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Успішність особистості: потенціал та обмеження» (Київ, 2010); засіданнях кафедри соціальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2006 - 2009 р.р.) та звітних конференціях Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2006 - 2009 р.р.).

Публікації. Зміст та результати дисертаційної роботи відображено у 15 одноосібних наукових публікаціях, з них 14 - у наукових фахових виданнях, що затверджені ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, 24 додатки (на 29 сторінках) та списку використаних джерел (208 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 225 сторінок друкованого тексту. Робота містить 36 таблиць (на 33 сторінках), 11 рисунків (на 5 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено стан вивчення проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретико-методологічну основу і методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, охарактеризовано структуру роботи, наведено дані про її апробацію.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади управлінської діяльності керівника» визначено теоретико-методологічне значення поняття «успішність управлінської діяльності», викладено концептуальні положення теоретичних підходів до вивчення особистості керівника та його професійного розвитку. З метою розв'язання проблеми управління ми аналізували аспекти досліджень психологів щодо відповідності особистості вимогам професії (В.І.Бондар, Є.О.Климов, В.С.Пікельна); щодо управлінських здібностей керівників (В.Г.Афанасьєв, О.Г.Ковальов, О.Л.Свенцицький, Б.М.Теплов, В.М.Шепель); щодо готовності до професійної діяльності (Г.О.Балл, Л.М.Карамушка, В.В.Клименко, Н.Л.Коломінський, В.О.Моляко, В.В.Москаленко).

Управлінська діяльність - це цілеспрямована організаційна та регулювальна професійна діяльність керівника з метою досягнення цілей та реалізації функцій організації, спрямованих на забезпечення її ефективного розвитку. Функціональне забезпечення такої діяльності виявляється у когнітивному, емоційному і регулятивному компонентах, що доводить взаємозв`язок структури управлінської діяльності та професійної самосвідомості керівника. Психологічні особливості компонентів управління (ціль, суб'єкт, об'єкт, діяльність, взаємовідносини, умови, результати) є показниками успішності управлінської діяльності. Результати реалізації функцій управління - це об'єктивна оцінка професіоналізму керівника, показник рівня розвитку його професійної самосвідомості. Суттєвий вплив на ефективність управління має стиль професійної діяльності керівника. «Співтворча» модель управління вбирає у себе потенціал всіх стилів: ліберального, авторитарного та демократичного.

Успішність управлінської діяльності - це результат ефективної, якісної та творчої професійної діяльності керівника, основними критеріями якої є рівень продуктивності, організованості, стабільності діяльності, міра реалізації цілей організації, динамізм та якість управлінських рішень, позитивний соціально-психологічний клімат, «співтворчий» стиль керування, професійна компетентність, рівень професійної самосвідомості керівника. Отже, успішність управлінської діяльності керівника визначається психологічними особливостями та рівнем розвитку його професійної самосвідомості. Ключовими моментами, що свідчать про ефективність керівника і покладені в основу емпіричного дослідження, є: самоуправління, чіткі особистісні цінності та цілі, саморозвиток, навички розв`язання проблем, творчість, уміння впливати на людей, розуміння управлінської роботи, навички керівництва, уміння формувати і навчати колектив, управлінський потенціал, мотивація успіху.

У другому розділі - «Професійна самосвідомість керівника як проблема психології управління» зроблено акцент на визначенні поняття «професійна самосвідомість керівника», вивченні динаміки самосвідомості у процесі професійного розвитку; представлено модель структурно-функціональної організації професійної самосвідомості керівника.

Наші теоретичні дослідження професійної самосвідомості керівників базуються на положеннях про розвиток особистості та її самосвідомості у процесі діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, О.М.Васильченко, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, М.І.Лісіна, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, С.Л.Рубінштейн, Т.М.Титаренко, П.Р.Чамата). Розвинута професійна самосвідомість, завдяки якій керівник пізнає себе, формує певне самоставлення та оцінює себе як професіонала, визначає його життєву позицію, здатність приймати рішення, нести за них відповідальність, здійснювати вибір, вирішувати професійні завдання, усвідомлювати свої здібності, самовдосконалюватись у професійному просторі. Ми притримуємось концепції трикомпонентної структури професійної самосвідомості: когнітивний (пізнавальний), афективний та конативний (регулятивний) компоненти (див рис.1).

Рис.1 Структурно-функціональна модель професійної самосвідомості керівника

Когнітивний компонент професійної самосвідомості керівника дозволяє сформувати образ «Я-професіонал», керувати процесом професійного розвитку. Зрушення в образі «Я-професіонал» керівника включають збільшення кількості описових категорій, підвищення гнучкості, послідовності і системності в їх використанні та свідчать про підвищення рівня професійної компетентності. Дослідження професійної самооцінки керівника є актуальним у контексті психологічного забезпечення прийняття ефективних управлінських рішень. Розробкою теоретичних аспектів самооцінки особистості займались Л.І.Божович, У.Джеймс, А.І.Ліпкіна, С.Р.Пантилеєв, К.Роджерс, І.І.Чеснокова та інші. Професійна самооцінка - це самоставлення керівника до сформованого образу «Я-професіонал», самоповага та ціннісне ставленням до своїх професійних якостей та результатів управлінської діяльності. Ефективність управлінських рішень керівника визначається рівнем та адекватністю професійної самооцінки. Керівники з адекватною самооцінкою переважно обирають демократичний стиль управління; керівники із завищеною самооцінкою надають перевагу авторитарному стилю управління; керівники із заниженою самооцінкою схильні до ліберального стилю. Чинники, що впливають на рівень успішності управлінської діяльності пов`язані із здатністю керівника до самоуправління. Методологічною основою дослідження є суб'єктно-діяльнісний підхід (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Петровський), концепції саморегуляції (О.А.Конопкін, В.І.Моросанова). Самоуправління - це здатність керівника підвищувати власну організованість шляхом цілеспрямованого планування вчинків відповідно до актуальних мотивів та спрямованості. Здатність керівника до самоуправління базується на функціях цілепокладання, самоаналізу, прийняття рішень, самоорганізації, самоконтролю, і є запорукою раціонального управління.

Отже, узагальнення чинників розвитку й оптимального функціонування компонентів професійної самосвідомості керівників відображено у структурно-функціональній моделі професійної самосвідомості управлінців, що покладена в основу розробки «Програми розвитку професійної самосвідомості керівників».

У третьому розділі - «Емпіричне дослідження впливу психологічних особливостей професійної самосвідомості керівника на успішність управлінської діяльності» представлено методичні засади та парадигму емпіричного дослідження, результати дослідження на констатувальному та формувальному етапах експерименту; визначено шляхи оптимізації управлінської діяльності у процесі розвитку професійної самосвідомості керівників.

Дослідно-експериментальна робота проводилась з 2006 по 2010 р. р. Вибірка складається з 204 осіб (68 жінок і 136 чоловіків (33% і 67% відповідно, що відображає тенденції статевого розподілу керівників) віком від 31 до 62 років (від 31 до 40 р. - 109 осіб, від 41 до 50 р. - 53 особи, від 51 до 62 р. - 42 особи)), які займають керівні посади на приватних підприємствах (штат ? 200 осіб) у Західному регіоні України (Івано-Франківська та Львівська область (99 осіб)) та Центральному регіоні України (Київська та Дніпропетровська область (105 осіб)). Обробка емпіричних даних дослідження проводилась за допомогою математико-статистичних методів (SPSS 13.0.), що допомогли оцінити результати експерименту та підвищити надійність висновків.

У ході констатувального етапу дослідження нами використовувались психологічні методики, розроблялась формалізована психобіографічна анкета з метою контент-аналізу відповідей респондентів (результати пілотажного опитування 63 керівників дозволили уточнити формулювання деяких запитань в анкеті та підтвердили правильність обраної методології дослідження).

З метою дослідження впливу професійної самосвідомості керівників на успішність управлінської діяльності ми використовували «Методику визначення ясності Я-концепції (SСС)» (Д.Кемпбелл), методику «Самооцінка особистості» (С.М.Ємельянов), «Методику діагностики особистісного диференціалу» (Ч.Осгуд, адаптована в НДІ ім.В.М.Бєхтєрєва), «Опитувальник самоставлення» (В.В.Столін, С.Р.Пантилеєв), методику «Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д.О.Леонтьєв), методику «Рівень суб'єктивного контролю» (Є.Ф.Бажин, О.А.Голинкіна, О.М.Еткінд), методику «Ціннісні орієнтації» (М.Рокич), методику «Мотивація успіху і страх невдачі» (А.О.Реан), методику «Аналіз своїх обмежень «Ви самі»» (М.Вудкок, Д.Френсис), «Методику оцінки стилю управління» (Я.В.Подоляк), методику «Експрес-оцінка управлінського потенціалу керівника» (М.П.Фетіскін), «Методику багатофакторного дослідження особистості (16PF №105)» (Р.Кеттелл).

За результатами дослідження передбачалось обґрунтувати гіпотезу щодо впливу психологічних особливостей компонентів професійної самосвідомості керівників на успішність управлінської діяльності та визначити шляхи розвитку професійної самосвідомості керівників. На першому етапі ми визначали кореляційні залежності між показниками вище вказаних методик (за методом К.Пірсона) та склали матрицю кореляцій (p<=0,01 і Rx,y = 0,163534).

Аналіз даних на предмет виявлення взаємозв'язку між прагненням керівників до професійного саморозвитку та успішністю управлінської діяльності дозволив зафіксувати виражений статистично значущий зв'язок (p<=0,01) у діапазоні r = 0,251 - 0,74 між показниками професійного саморозвитку: «загальний показник смисложиттєвих орієнтацій» («Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д.О.Леонтьєв)), «міра реалізації цінності «Розвиток»» («Ціннісні орієнтації» (М.Рокич)), «саморозвиток» («Аналіз своїх обмежень «Ви самі»» (М.Вудкок, Д.Френсис)) та показниками успішності управлінської діяльності: «процес життя», «результативність життя» («Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д.О.Леонтьєв)); «активне життя», «суспільне визнання», «продуктивне життя», «незалежність», «відповідальність», «міцна воля», «ефективність у справах» («Ціннісні орієнтації» (М.Рокич)); «мотивація успіху» («Мотивація успіху і страх невдачі» (А.О.Реан)); «чіткі особистісні цінності та цілі», «навички розв'язання проблем», «творчий підхід», «вміння впливати», «розуміння особливостей управління», «вміння навчати», «здатність формувати колектив» («Аналіз своїх обмежень «Ви самі»» (М.Вудкок, Д.Френсис)); «одноосібно-демократичний стиль управління» («Методика оцінки стилю управління» (Я.В.Подоляк)); «управлінський потенціал» («Експрес-оцінка управлінського потенціалу керівника» (М.П.Фетіскін)). Негативно корелюють із «пасивно-потуральницьким стилем» («Методика оцінки стилю управління» (Я.В.Подоляк)) (r = (-0,367) - (-0,7)). Отже, прагнення до самовдосконалення зумовлює специфіку індивідуального стилю управлінської діяльності керівника.

Про взаємозв'язок ступеня об'єктивності когнітивного компоненту професійної самосвідомості та рівня управлінської компетентності керівника свідчать статистично значущі кореляції (p<=0,01) показників образу «Я-професіонал»: «місце професійної ідентичності у переліку характеристик «Я»», «самооцінка професіоналізму» («Авторська анкета»), «ясність Я-концепції» (чіткість, послідовність, завершеність і стабільність образу «Я-професіонал» - «Методика визначення ясності Я-концепції» (Д.Кемпбелл)), «самоінтерес», «саморозуміння» (прагнення до самопізнання, знаходження шляхів професійного самовдосконалення - «Опитувальник самоставлення» (В.В.Столін, С.Р.Пантилеєв)), з показниками управлінської компетентності: «ступінь задоволення стосунками у колективі» («Авторська анкета»), «мета у житті», «результативність життя» («Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д.О.Леонтьєв)), «життєва мудрість», «пізнання», «продуктивне життя», «розвиток», «свобода», «творчість», «незалежність», «відповідальність», «раціональність», «широта поглядів», «ефективність у справах» («Ціннісні орієнтації» (М.Рокич)), «мотивація успіху» («Мотивація успіху і страх невдачі» (А.О.Реан)), «здатність до самоуправління», «чіткі особистісні цінності», «чіткі цілі», «навички розв'язання проблем», «творчий підхід», «вміння впливати», «розуміння особливостей управління», «здатність керувати», «здатність формувати колектив», «вміння навчати» («Аналіз своїх обмежень «Ви самі»» (М.Вудкок, Д.Френсис)), «управлінський потенціал» («Експрес-оцінка управлінського потенціалу керівника» (М.П.Фетіскін)), «емоційна стійкість», «дипломатичність», «впевненість в собі», «нонконформізм» («Методика багатофакторного дослідження особистості (16PF №105)» (Р.Кеттелл)) (у діапазоні r = 0,253 - 0,715). Отже, рівень об`єктивності когнітивного компоненту професійної самосвідомості тісно пов'язаний з професійними якостями та навичками, які зумовлюють рівень управлінської компетентності керівників.

Результати аналізу взаємозв'язків у діапазоні r = 0,25 - 0,71 (p<=0,01) показників рівня професійної самооцінки керівників: «самооцінка професіоналізму» («Авторська анкета»), «самооцінка особистості (на рівні міжособистісних стосунків та управлінської діяльності)» («Самооцінка особистості» (С.М.Ємельянов)), «особистісний диференціал (оцінка)» («Методика діагностики особистісного диференціалу» (Ч.Осгуд, адаптована в НДІ ім.В.М.Бєхтєрєва)), «інтегральне самоставлення», «самоповага», «аутосимпатія» («Опитувальник самоставлення» (В.В.Столін, С.Р.Пантилеєв)), «впевненість у собі» («Методика багатофакторного дослідження особистості (16PF №105)» (Р.Кеттелл)), що відображають рівень самоповаги керівника і задоволеності своєю компетентністю, та чинників, які визначають прийняття ефективних управлінських рішень: «мета у житті», «результативність життя» («Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д.О.Леонтьєв), «активне життя», «життєва мудрість», «пізнання», «продуктивне життя», «творчість», «високі запити», «незалежність», «освіченість», «відповідальність», «раціональність», «міцна воля», «чесність», «широта поглядів» («Ціннісні орієнтації» (М.Рокич)), «мотивація успіху» («Мотивація успіху і страх невдачі» (А.О.Реан)), «здатність управляти собою», «чіткі особистісні цінності», «чіткі цілі», «хороші навички розв'язання проблем», «творчий підхід», «вміння впливати на навколишніх», «розуміння особливостей управління», «вміння навчати», «здатність формувати колектив» («Аналіз своїх обмежень «Ви самі»» (М.Вудкок, Д.Френсис)), «одноосібно-демократичний стиль управління» («Методика оцінки стилю управління (Я.В.Подоляк)), «управлінський потенціал» («Експрес-оцінка управлінського потенціалу керівника» (М.П.Фетіскін)), «емоційна стійкість», «домінантність», «сміливість», «дипломатичність» («Методика багатофакторного дослідження особистості (16PF №105)» (Р.Кеттелл)) дозволяють зробити висновок, що високий рівень адекватності професійної самооцінки керівника обумовлює прийняття ефективних управлінських рішень.

Статистично значущий взаємозв'язок (p<=0,01) між показниками професійного росту керівників: «досвід роботи», («Авторська анкета»), «життєва мудрість» («Ціннісні орієнтації» (М.Рокич)) та показниками професійної самооцінки керівників: «самооцінка професіоналізму», «середнє значення професійних якостей» («Авторська анкета»), «ясність Я-концепції» («Методика визначення ясності Я-концепції» (Д.Кемпбелл)), «особистісний диференціал (оцінка)» («Методика діагностики особистісного диференціалу» (Ч.Осгуд, адаптована в НДІ ім.В.М.Бєхтєрєва)), «інтегральне самоставлення», «аутосимпатія» («Опитувальник самоставлення» (В.В.Столін, С.Р.Пантилеєв)), «мотивація успіху» («Мотивація успіху і страх невдачі» (А.О.Реан)), «емоційна стійкість», «впевненість у собі», «високий самоконтроль» («Методика багатофакторного дослідження особистості (16PF №105)» (Р.Кеттелл)) (у діапазоні r = 0,2 - 0,536) свідчить про більш адекватне самосприйняття та самооцінку керівників у процесі їх професійного зростання, набуття досвіду роботи, оскільки виникає можливість співвіднесення результатів самооцінки професіоналізму та оцінки навколишніх (колективу, керівництва, підлеглих).

Взаємозалежність конативного компоненту професійної самосвідомості та успішності здійснення управлінської діяльності підтверджується кореляціями (p<=0,01) показників здатності керівника до самоуправління: «самокерівництво» («Опитувальник самоставлення» (В.В.Столін, С.Р.Пантилеєв)), «локус контролю Я» та «локус контролю життя» («Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д.О.Леонтьєв)), «суб'єктивний локус контролю» («Рівень суб'єктивного контролю» (Є.Ф.Бажин, О.А.Голинкіна, О.М.Еткінд)), «здатність управляти собою» («Аналіз своїх обмежень «Ви самі» (М.Вудкок, Д.Френсис)), «високий самоконтроль» («Методика багатофакторного дослідження особистості (16PF №105)» (Р.Кеттелл)) з показниками успішності управлінської діяльності: «мета у житті», «процес життя», «результативність життя» («Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д.О.Леонтьєв), «активне життя», «продуктивне життя», «свобода», «незалежність», «відповідальність», «широта поглядів», «ефективність у справах» («Ціннісні орієнтації» (М.Рокич)), «чіткі особистісні цінності», «чіткі цілі», «навички розв'язання проблем», «творчий підхід», «вміння впливати», «розуміння особливостей управління», «здатність керувати», «вміння навчати», «здатність формувати колектив» («Аналіз своїх обмежень «Ви самі» (М.Вудкок, Д.Френсис)), «одноосібно-демократичний стиль управління» («Методика оцінки стилю управління (Я.В.Подоляк)), «управлінський потенціал» («Експрес-оцінка управлінського потенціалу керівника» (М.П.Фетіскін) (у діапазоні r = 0,257 - 0,74). Отже, розвиток здатності керівників до самоуправління, підвищення рівня самоконтролю зумовлює успішність їх управлінської діяльності, ефективне виконання професійних функцій. професійний самосвідомість керівник психологічний

Результати дослідження матриці кореляцій відображають взаємозв'язок компонентів професійної самосвідомості керівників та успішності управлінської діяльності і дають підстави для проведення формувального етапу експерименту з метою підтвердження гіпотези дослідження.

Факторний аналіз матриці інтеркореляцій показників методик дозволив встановити, що ефективна управлінська діяльність визначається трьома основними факторами, які пояснюють 37,2% дисперсії:

1. Фактор «Професійна самосвідомість та професійно важливі якості керівника» (17,9% дисперсії): самооцінка професіоналізму (F = 0,767) («Авторська анкета»); аутосимпатія (F = 0,715), інтегральне самоставлення (F = 0,714), самокерівництво (F = 0,625) («Опитувальник самоставлення» (В.В.Столін, С.Р.Пантилеєв)); сміливість (F = 0,714), самоконтроль(F = 0,702), впевненість у собі (F = 0,668), життєрадісність (F = 0,664), незалежність (F = 0,656), відповідальність (F = 0,644) («Ціннісні орієнтації» (М.Рокич)); високий самоконтроль (F = 0,627) («Методика багатофакторного дослідження особистості (16PF №105)» (Р.Кеттелл)); негативне факторне навантаження: самозвинувачення (F = 0,558) («Опитувальник самоставлення (В.В.Столін, С.Р.Пантилеєв)».

2.Фактор «Управлінська компетентність керівника» (13% дисперсії): локус контролю життя (F = 0,762), мета у житті (F = 0,7) («Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д.О.Леонтьєв)); вміння впливати (F = 0,679), навички розв'язання проблем (F = 0,666), творчий підхід (F = 0,656), чіткі цілі (F = 0,641), розуміння особливостей управління (F = 0,635), чіткі особистісні цінності (F = 0,609), саморозвиток (F = 0,608), вміння навчати (F = 0,563) («Аналіз своїх обмежень «Ви самі»» (М.Вудкок, Д.Френсис)); управлінський потенціал (F = 0,569) («Експрес-оцінка управлінського потенціалу керівника» (М.П.Фетіскін); негативне факторне навантаження: пасивно-потуральницький стиль (F = 0,324) («Методика оцінки стилю управління (Я.В.Подоляк)».

3.Фактор «Морально-духовний розвиток керівника» (6,3% дисперсії): хороші друзі (F=0,677), краса природи та мистецтва (F=0,659), творчість (F=0,579), щастя інших (F=0,541), свобода (F=0,485), пізнання (F=0,411) («Ціннісні орієнтації» (М.Рокич)); здатність формувати колектив (F=0,492) («Аналіз своїх обмежень «Ви самі»» (М.Вудкок, Д.Френсис)).

Дослідження рівня професійної ідентичності (посідає, у середньому, другу позицію у відповідях на запитання «Хто Я?») свідчить про важливість для керівника його професійного статусу та рівень професійного самоусвідомлення. Професійно важливими якостями керівники називають лідерство, освіченість, компетентність, рішучість, самостійність, цілеспрямованість, самовпевненість, самоконтроль, працьовитість, відповідальність, вимогливість, справедливість, комунікабельність, творчість. Крім того, виявлено, що професійна самооцінка керівників зростає з віком (у 9,5 - 10 балів у віці 31- 40 років оцінюють себе 11,9% керівників, у віці 41- 50 років - 50,9 %, у віці 51- 62 роки - 59,5 %).

Важливими мотивами кар'єрного росту керівники називають можливості та перспективи розвитку (53,6%), переваги керівної посади (31%), стабільність і значущість професії (15,4%); спостерігається егоцентрична спрямованість професійної мотивації. Серед основних цінностей, які можуть принести задоволення у житті, керівники обирають здоров`я (33,4%), незалежність (25%), досягнення успіху у професійній діяльності (16,7%), матеріальне благополуччя (9,3%), повага навколишніх (8,6%), популярність (7%). Міра реалізації цінностей («Ціннісні орієнтації» (М.Рокич)) у чоловіків на 4,5% вища, ніж у жінок. Пріоритетними для керівників є особистісно значущі цінності порівняно із соціальними, що пояснюється особливостями управлінського середовища та специфікою соціально-економічного розвитку країни.

Для керівників більш характерні авторитарно-одноосібний (середній рівень - 63,7%, високий - 1,5%) та одноосібно-демократичний (середній рівень - 11,3%, високий - 88,7%) стилі управління; з віком спостерігається тенденція до використання одноосібно-демократичного стилю як одного з ефективних у професійній діяльності управлінця. Розвинутими у керіників є такі показники управлінської діяльності: чіткі цілі, здатність керувати колективом та управляти собою, розуміння особливостей управління і вміння налагодити колективну роботу; труднощі виникають у зв'язку із невмінням навчати, розмитістю особистісних цінностей, недостатніми навичками розв'язання проблеми та призупиненим саморозвитком («Аналіз своїх обмежень» (М.Вудкок, Д.Френсис)). З віком зростає рівень здатності керівника до самоуправління як важливої умови успішності управлінської діяльності.

В ході аналізу результатів емпіричного етапу дослідження ми окреслили шляхи розвитку психологічних особливостей професійної самосвідомості керівників з метою підвищення рівня успішності їх управлінської діяльності. Індивідуальна програма розвитку професійної самосвідомості - ефективна форм психологічної роботи з керівниками, основними причинами застосування якої є: прагнення управлінців уникати групових форм роботи через брак часу та складність узгодження графіку; небажання обговорювати рівень свого професіоналізму з іншими; необхідність індивідуального підходу при роботі над розвитком професійної самосвідомості. Метою програми є розвиток підструктур професійної самосвідомості керівника - когнітивної (конкретизація і розширення системи знань про себе, образу «Я-професіонал»), афективної (формування позитивної адекватної самооцінки) і конативної (закріплення навичок ефективного самоуправління). Основні завдання програми: розвиток професійної самосвідомості керівників, мотивація професійного самовдосконалення, підвищення рівня адекватності професійної самооцінки, оволодіння навичками самоуправління, психологічна підготовка до управління та засвоєння психологічної моделі ефективної управлінської діяльності. Методологічну основу програми склали концептуальні положення про активне соціально-психологічне навчання (Г.В.Бойко, Л.М.Карамушка, Л.А.Петровська, Н.І.Пов'якель, В.В.Третьяченко, Н.В.Чепелєва, Ю.М.Швалб, Т.С.Яценко). Основні методи програми: міні-лекції, особистісно-рольові ігри, аналіз та моделювання професійних ситуацій, рефлексивні психотехніки. Програма передбачає інтенсивне навчання та комплекс «до»- та «після»- програмних заходів (спостереження, тестування, обробку результатів з метою адаптації програми до потреб та рівня розвитку керівника). Постпрограмний супровід передбачає підбиття підсумків, надання рекомендацій керівникам. Експериментальна та контрольна група налічували по 30 осіб.

Розроблена «Програма розвитку професійної самосвідомості керівників» включає п'ять етапів (10 занять, тривалість одного заняття 1,5 - 2 години залежно від індивідуальних особливостей керівника; кожне заняття завершувалось обговорення думок, емоцій та побажань стосовно подальшої роботи):

І-й етап. «Професійна самосвідомість та шляхи її розвитку». Мета: визначення рівня інформованості керівників щодо проблеми професійної самосвідомості, актуалізація питань щодо шляхів самовдосконалення шляхом розвитку професійної самосвідомості та рефлексивних умінь, підвищення рівня саморозуміння, створення умов для саморозкриття (міні-лекції, бесіди, завдання «Щоденник», «Хто Я?», «Філософія мого життя» та ін.).

ІІ-й етап. «Образ «Я-професіонал»». Мета: розширення і поглиблення уявлення керівника про себе як професіонала, збільшення кількості описових категорій, зростання гнучкості і визначеності в їх використанні; підвищення рівня послідовності, складності і системності образу «Я-професіонал»; зростання здатності керівника аналізувати поведінку, підвищуючи рівень управлінської компетентності (міні-лекції, бесіди, моделювання ситуацій, рефлексивні психотехніки «Ідеал», «Зміна ролі», «Історія мого життя» та ін.).

ІІІ-й етап. «Адекватна самооцінка». Мета: формування адекватної професійної самооцінки керівника, почуття самоповаги, відчуття особистої цінності і позитивного ставлення до себе; розвиток здатності ставитись до себе критично та об'єктивно, співвідносити свої можливості з результатами управлінської діяльності (міні-лекції, бесіди, психотехніки позитивного самосприйняття «Цінності», «Самокритика», «Самопохвала» та ін.).

ІV-й етап. «Здатність до самоуправління» Мета: розвиток здатності керівника до самоуправління, розуміння ролі самоконтролю у процесі саморегуляції з метою ефективного використання своїх здібностей та розв'язання проблем на шляху до професійної самореалізації, розвиток навиків прийняття ефективних рішень (міні-лекції, аналіз власного досвіду, рефлексивні завдання «Прийняття важливого рішення», «Ідеальний керівник» та ін.).

V-й етап. «Саморозкриття та усвідомлена трансформація» Мета: усвідомлення та закріплення знань та навичок, набутих у процесі реалізації програми; обговорення результатів роботи, узагальнення отриманого досвіду, з'ясування рівня реалізації очікувань (особистісно-рольові ігри, творчі завдання «Вулик», «Керівник - підлеглий», «Плани», «Валіза» та ін.).

Повторне діагностування досліджуваних експериментальної та контрольної групи щодо результатів проведення індивідуальної програми розвитку дозволило у експериментальній групі спостерігати динаміку зростання показників, які визначають рівень професійної самосвідомості керівників, до 20%.

Аналіз показників успішності управління у експериментальній групі «до» і «після» проведення програми дозволяє констатувати, що статистично значущою є позитивна динаміка таких характеристик управлінської компетентності як чіткі цілі, здатність управляти собою, здатність керувати, навички розв'язання проблеми, триваючий саморозвиток, вміння впливати на підлеглих, що свідчить про вплив професійної самосвідомості на процес підвищення ефективності управління (rs-критерій Спірмена = 0,618, t-критерій Ст'юдента = 2,359; p<=0,05). У контрольній групі статистично значущих відмінностей не виявлено. Статистично значущою є зміна рангів термінальних цінностей у експериментальній групі «до» і «після» проведення програми (rs-критерій Спірмена = 0,987, t-критерій Ст'юдента = 4,173; p<=0,01). Помітним є зростання значущості таких цінностей як впевненість в собі, життєва мудрість, хороші друзі, що свідчить про розвиток професійної самосвідомості керівників, підвищення рівня управлінської компетентності та покращення взаємостосунків у колективі. Статистично значущою є динаміка рангів інструментальних цінностей: життєрадісність, ефективність у справах, самоконтроль, терплячість, освіченість, що говорить про розвиток здатності керівників до самоуправління, підвищення рівня професійної самооцінки та зростання ефективності управління (rs-критерій Спірмена = 0,942, t-критерій Ст'юдента = 5,2; p<=0,01). Про ефективність впливу програми свідчить зростання кількості управлінців у експериментальній групі, у яких виражений високий ступінь використання одноосібно-демократичного стилю керування (з 80% до 100%) та зменшення частки тих, що використовують пасивно-потуральницький (мінімальний - з 50% до 76,7%) та авторитарно-одноосібний (середній - з 56,7% до 40%) стилі управління. Програма розвитку сприяла зростанню частки керівників з високим рівнем управлінського потенціалу (з 73,3% до 86,7%).

Таким чином, обґрунтовані у роботі теоретичні положення та висновки доведені до конкретних методичних рекомендацій у вигляді апробованої «Програма розвитку професійної самосвідомості керівників» підтверджують вплив рівня розвитку професійної самосвідомості керівників на успішності їх управлінської діяльності|новинка|.

ВИСНОВКИ

Узагальнення теоретико-методичних засад та результатів дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1. Успішність управлінської діяльності - це результат ефективної, якісної та творчої професійної діяльності керівника, основними критеріями якої є рівень продуктивності, надійності, організованості, стабільності діяльності, міра реалізації цілей організації, позитивний соціально-психологічний клімат, «співтворчий» стиль керування, професійна компетентність та рівень розвитку професійної самосвідомості керівника.

2. Структурно-функціональна модель професійної самосвідомості управлінців, на основі якої розроблена «Програма розвитку професійної самосвідомості керівників», включає такі компоненти: когнітивний (образ «Я-професіонал»), афективний (професійна самооцінка) та конативний (здатність до самоуправління), високий рівень розвитку яких дозволяє керівникові більш адекватно сприймати себе і організовувати управлінську діяльність. Зміна структури образу «Я-професіонал» відображає зміну рівня управлінської компетентності керівника. Професійна самооцінка керівника пов'язана з цілями діяльності, ціннісними орієнтаціями і впливає на ефективність прийнятих управлінських рішень. Здатність керівника до самоуправління базується на функціях цілепокладання, самоаналізу, прийняття рішень, самоорганізації, самоактивації, самоконтролю, і є запорукою ефективної та раціональної управлінської діяльності.

3. Узагальнення результатів дослідження взаємозалежності між показниками рівня розвитку компонентів професійної самосвідомості керівників та успішності їх управлінської діяльності на статистично значущому рівні дозволило стверджувати, що: ступінь об'єктивності когнітивного компоненту професійної самосвідомості визначає рівень управлінської компетентності керівника; високий рівень професійної самооцінки керівника обумовлює прийняття ефективних управлінських рішень; здатність керівника до ефективного самоуправління визначає успішність здійснення управлінської діяльності в організації.

4. Ефективна управлінська діяльність керівників визначається трьома основними факторами: «професійна самосвідомість та професійно важливі якості керівника», «управлінська компетентність керівника», «морально-духовний розвиток керівника».

5. Дослідження рівня професійної ідентичності свідчить про важливість для керівника його професійного статусу, рівня самоусвідомлення. У керівників спостерігається високий рівень розвитку таких показників успішності управлінської діяльності: здатність керувати, чіткі особисті цілі, розуміння особливостей управління, вміння налагодити колективну роботу.

6. Встановлено гендерні, вікові та демографічні особливості розвитку професійної самосвідомості керівників у процесі їх управлінської діяльності. Рівень адекватності професійної самооцінки керівника та його здатності до самоуправління зростає з віком у зв'язку із набуттям професійного досвіду, розвитком самокритичності, що позитивно позначається на ефективності управлінських рішень. Спостерігається залежність мотивації успіху та рівня управлінського потенціалу керівників від гендерної належності та місця проживання.

7. Основними показниками ефективності програми розвитку професійної самосвідомості керівників, що проводилась з метою формування необхідних професійних знань, вмінь, інтересів, якостей, які підвищують успішність управлінської діяльності керівників, можемо визначити: адекватність самопрезентації керівника, підвищення здатності до самоуправління та рівня професійної самооцінки, успішність управлінської діяльності, взаєморозуміння із|із|з співробітниками, отримання більшої свободи у взаємодії з з партнерами.

Таким чином, гіпотеза про вплив рівня розвитку компонентів професійної самосвідомості керівників на підвищення рівня успішності їх управлінської діяльності знайшла своє підтвердження у ході дослідження.

Перспективами подальших досліджень бачиться поглиблення уявлень про психологічні особливості професійної самосвідомості керівника як чинника успішності управлінської діяльності; розробка надійного психодіагностичного інструментарію для вивчення професійної самосвідомості керівників; вдосконалення технологій підготовки та адаптації менеджерів до управлінської діяльності; вивчення специфіки професійної самосвідомості керівників різного профілю та сфер діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті, опубліковані в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Косар У. Б. Роль самосвідомості у професійному розвитку особистості керівника / У. Б. Косар // Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Міленіум, 2006. - Вип. 28. - С. 297-305.

2. Косар У. Б. Формування професійної самосвідомості керівника в процесі його економічної соціалізації / У. Б. Косар // Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2007. Т. ІХ. - Ч. 1. - С. 217-223.

3. Косар У. Б. Розвиток професійної самосвідомості майбутніх менеджерів у студентській групі в умовах вищого навчального закладу / У. Б. Косар // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки : зб. наук. праць. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - № 17 (41). - Ч. 1. - С. 191-196.

4. Косар У. Б. Психологічні особливості впливу самооцінки керівника на процес прийняття ним управлінських рішень / У. Б. Косар // Збірник наукових праць : філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2007. - Вип. 12. - Ч. 1. - С. 265-271.

5. Косар У. Б. Здатність керівника до самоуправління як чинник успішності його управлінської діяльності / У. Б. Косар // Збірник наукових праць : філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2007. - Вип. 12. - Ч. 2. - С. 266-272.

6. Косар У. Б. Розвиток професійної самосвідомості керівника як умова становлення фахівця / У. Б. Косар // Актуальні проблеми психології. Т. 5 : Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія. - Вип. 7 / за ред. С. Д. Максименка - К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2007. - С. 138-143.