Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Особливості смислової сфери при емоційно лабільних розладах особистості імпульсивного типу

19.00.04 - медична психологія

Смайлова Світлана Олександрівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор психологічних наук, професор Кочарян Олександр Суренович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри психологічного консультування і психотерапії.

Офіційні опоненти:

академік Української академії наук, доктор психологічних наук, професор Вісковатова Тетяна Павлівна, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри диференціальної і експериментальної психології;

кандидат психологічних наук Завязкіна Наталія Володимирівна, Київський міський центр судово-психіатричної експертизи, психолог - судовий експерт.

Захист відбудеться 18 березня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.26 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий "17" лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Б.А. Щербатюк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Досьогодні проблема розладів особистості залишається однієї з найбільш складних: у клінічній літературі відсутня єдина точка зору на етіопатогенез особистісних розладів, а дані щодо поширеності широко варіюють (В.Я. Гіндікін, В.Г. Марченко, А.Б. Смулевич, С. Торгерсен та ін.). Для точної постановки діагнозу і винесення експертного судження психіатрові часто буває необхідна картина тонких психологічних порушень, які повною мірою не описуються особистісно-аномальним патопсихологічним синдромом (Й.А. Кудрявцев, В.М. Блейхер і І.В. Крук).

Пацієнти з емоційно лабільними розладами особистості імпульсивного типу складають від 1/5 до 1/3 всіх розладів особистості (В.О. Гур'єва, О.В. Кербиков, А.Б. Смулевич, Г.К. Ушаков та ін.) і мають досить високий ризик конфліктів з оточуючими, а також зловживання алкоголем і психоактивними речовинами, кримінальної й аутодеструктивної поведінки, сексуальних девіацій; схильні до декомпенсацій, особливо в сучасних умовах соціальної нестабільності (П.Т. Петрюк, А.Б. Смулевич, Г.В. Старшенбаум та ін.). Водночас, означені прояви є індивідуально прийнятними, сприймаються пацієнтами як інтегральна частина власного "Я" і не викликають потреби в психологічній корекції і медичній допомозі, що значною мірою ускладнює більш ретельне вивчення патопсихологічних механізмів поведінки при емоційно лабільному розладі особистості імпульсивного типу та розробку ефективних засобів корекції.

Наявні в літературі дані свідчать про патологію смислової сфери особистості цього контингенту (Б.С. Братусь, В.В. Гульдан, Б.В. Зейгарник, Л.Ф. Шестопалова та ін.). За останні 15-20 років істотний внесок у формування уявлень про порушення мотивації і смислової регуляції діяльності при розладах особистості, а також про особливості дисгармонійного розвитку особистості зробила ціла низка авторів (Ю.М. Антонян, В.В. Гульдан, Л.М. Балабанова, Б.С. Братусь, Б.В. Зейгарник, Й.А. Кудрявцев, А.М. Лаврінович, Ф.С. Сафуанов, К.С. Лебединська, В.В. Лебединський, Т.П. Вісковатова, Н.Ю. Максимова, Л.Ф. Шестопалова, Т.О. Перевозна та ін.). Подальший розвиток теоретичних уявлень щодо особливостей структури психічного дефекту пацієнтів з особистісною патологією пов'язаний з асиміляцією евристичного потенціалу загальнопсихологічних досліджень смислової сфери особистості (О.Ю. Артем'єва, О.Г. Асмолов, Б.С. Братусь, Д.О. Леонтьєв, О. Є. Насиновська та ін.).

Отже, актуальність дослідження викликана потребами практики і пов'язана з необхідністю підвищити рівень діагностики та корекції порушень при емоційно лабільному розладі особистості імпульсивного типу і розробити модель патопсихологічного дослідження для завдань диференційної психодіагностики смислової сфери у рамках особистісно-аномального патопсихологічного синдрому, що і зумовило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розробка рекомендацій щодо психолого-методичного забезпечення інформаційних технологій, оцінки та моніторингу якості освіти у ВНЗ України" (номер держреєстрації 0108U002461) та кафедри психологічного консультування і психотерапії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Залежна особистість: особливості соціалізації, статеворольових стратегій і сексуальності, програми психотерапії” (номер держреєстрації 0107U000687).

Мета і завдання дослідження.

Мета дослідження - виявити особливості смислової сфери пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу.

Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:

лабільний розлад смислова сфера

1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз чинників формування порушень смислової сфери при розладах особистості.

2. Визначити структуру порушень смислових конструктів суб'єктивного часу і презентації особистісного смислу у свідомості у пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу.

3. Виявити характер порушень смислових диспозицій і особистісних цінностей у пацієнтів з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип”.

4. Розробити модель патопсихологічного дослідження смислової сфери особистості пацієнтів з особистісно-аномальним патопсихологічним синдромом.

5. Створити програму психологічної корекції порушень смислової сфери пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу та визначити її ефективність.

Об'єкт дослідження - смислова сфера особистості.

Предмет дослідження - особливості структурної і функціональної організації смислової сфери при емоційно лабільних розладах особистості імпульсивного типу.

Методи дослідження. У роботі використовувалися: спостереження; метод психологічного аналізу історії життя і хвороби пацієнта; бесіда (клінічне інтерв'ю пацієнтів); психосемантичні (семантичний диференціал Ч. Осгуда, "Колірний тест відносин” О. Еткінда, "Методика диференційної оцінки емоційних станів”, "Методика оцінки загальнокультурних цінностей”), проективні (рисункова "Методика суб'єктивних виборів часових ділянок”, "Методика актуалізації смислових диспозицій”) та опитувальні ("Тест смисложиттєвих орієнтацій” (Д.О. Леонтьєв)) методики.

Отримані результати були оброблені за допомогою непараметричних методів математичної статистики: U Мана-Уїтні, ?² Пірсона, ц - кутове перетворення Фішера, G - критерію знаків, а також методу рангової кореляції с Спірмена.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять принципи генетичної психології (С.Д. Максименко), теорія смислової сфери особистості (Д.О. Леонтьєв), теоретичні положення психології суб'єктивної семантики (О.Ю. Артем'єва, В.П. Сєркін, О.Г. Шмельов), проективний підхід до дослідження особистості в клінічній психології (Л.Ф. Бурлачук), клінічні діагностичні критерії розладу особистості (МКХ-10), теоретичні положення про дисгармонійний розвиток особистості (В.В. Лебединський, Т.П. Вісковатова, Н.Ю. Максимова) та про патопсихологічні механізми розладів особистості (Б.В. Зейгарник, Б.С. Братусь, В.М. Блейхер, І.В. Крук, Ю.М. Антонян, В.В. Гульдан, Й.А. Кудрявцев, Ф.С. Сафуанов, Л.Ф. Шестопалова, Т.О. Перевозна).

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше виявлено феномен суперечливості темпоральної структури при емоційно лабільних розладах особистості імпульсивного типу, а саме: пацієнти суперечливо оцінюють кожну ділянку суб'єктивного часу;

вперше виявлено феномен відсутності семантичної близькості конструкту "Я" пацієнтів з конструктом "Теперішнього”, а саме: конструкт "Я" не денотований ознаками "Теперішнього”;

вперше виявлено феномен "спрощення образу свідомості” у пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу, а саме: в образі переважає компонент предметного змісту, а компоненти особистісного смислу і значення практично не представлені;

вперше виявлено феномен зниження здатності до метафоризації і недостатній розвиток міжсистемного модального переносу у контингенту пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу, що виявляється у зниженні використання дескрипторів усіх модальностей в семантичній оцінці культурних цінностей;

уточнено положення про особливості смислових диспозицій, що характерні для емоційно лабільного розладу особистості імпульсивного типу, а саме: важливою для самореалізації визнається комунікативна сфера, а вольова та інтелектуальна сфери суб'єктивно незначущі;

уточнено особливості смисложиттєвих орієнтацій, а саме: пацієнти переживають власне життя як таке, що підпорядковане чітким цілям, емоційно насичене, результативне, осмислене;

дістало подальшого розвитку теоретичне положення про роль смислових структур в процесі регуляції поведінки при емоційно лабільних розладах особистості імпульсивного типу, а саме: виявлений феномен домінування потребового механізму смислотворення над ціннісним, що проявляється у дезорганізації поведінки означених пацієнтів;

дістало подальшого розвитку уявлення про особливості суб'єктивного часу пацієнтів з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип”, а саме: виявлений феномен неартикульованості смислових конструктів "Минулого”, "Теперішнього” і "Майбутнього”.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи можуть застосовуватись у двох напрямках: по-перше, для завдань диференційної психодіагностики порушень особистості, по-друге, для психокорекційної роботи при емоційно лабільних розладах особистості імпульсивного типу.

Запропоновано ряд психодіагностичних процедур, спрямованих на дослідження смислових структур особистості (особистісного смислу, смислових диспозицій, особистісних цінностей): метод вільної класифікації, метод вільного вибору, метод суб'єктивного шкалювання, варіант модифікованого психосемантичного експерименту.

Запропоновано програму корекційної роботи з пацієнтами з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу. Розроблену програму впроваджено у лікувальний процес Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня № 1" (Акт впровадження № 1 від 07.02.2009 р.).

Запропоновані методики дослідження смислової сфери особистості, а також модель патопсихологічного дослідження використовуються в експертній роботі, яка проводиться в Кримській республіканській установі "Наркологічний диспансер" і Кримській республіканській установі "Клінічна психіатрична лікарня № 1" (Акт про використання № 1/16 від 16.02.2009 р.; Акт впровадження № 1 від 07.02.2009 р.).

Дані дослідження можуть бути використані при проведенні комплексних судових психолого-психіатричних експертиз і військово-лікарських комісій з метою уточнення структури порушень смислової сфери особистості.

Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в одноосібних працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 35-річчю наукової і педагогічної діяльності академіка С.Д. Максименка (Київ, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2009), XI Міжнародній конференції молодих вчених "Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2009); на Семінарі-презентації нового методу лікування залежності від психоактивних речовин (Інститут післядипломної освіти, Київ, 2002), на IV науково-практичній конференції "Психологічна наука в медичній та соціальній практиці” Національного медичного університету ім.О. О. Богомольця (Київ, 2002), на професорсько-викладацьких конференціях Таврійського національного університету (2001 - 2004); методологічних семінарах факультету психології та засіданнях кафедри психодіагностики та клінічної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження в наукових журналах і збірниках наукових праць опубліковано 7 наукових статей, з них 5 - у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 233 найменування, з них 53 - іноземною мовою. Текст дисертації викладений на 241 сторінці, основний зміст - на 210 сторінках; містить 60 таблиць і 32 малюнка.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, коротко охарактеризовано методи дослідження, наведено наукову новизну і практичне значення роботи, а також дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Сучасні уявлення про етіопатогенетичні чинники розладів особистості та її смислову сферу" представлено теоретичний аналіз робіт, присвячених клінічному (В.Х. Кандинський, О.А. Чеччот, В.М. Бехтєрєв, С.С. Корсаков, В.Я. Гіляровський, П.Б. Ганнушкін, О.В. Кербіков, А. Є. Лічко, Г.К. Ушаков, А.Б. Смулевич, П.Т. Петрюк, Л.А. Кларк, С. Торгерсен, T. Крамер, Х. Чен та ін.) і патопсихологічному (Ю.М. Антонян, Б.С. Братусь, Б.В. Зейгарник, Ф.С. Сафуанов та ін.) аспектам особистісних розладів, емоційно лабільному розладу особистості імпульсивного типу (В.О. Гур'єва, В.Я. Гіндікін, П.Т. Петрюк, А.Б. Смулевич, Г.К. Ушаков та ін.), а також загальнопсихологічним поглядам на структуру смислової сфери особистості (О.Ю. Артем'єва, О.Г. Асмолов, Б.С. Братусь, Д.О. Леонтьєв та ін.).

Відповідно до сучасних клінічних уявлень, специфічний розлад особистості (F60 за МКХ-10) визначається як важке порушення характеру і поведінки індивідуума, що звичайно охоплює кілька сфер особистості та майже завжди супроводжується особистісною і соціальною дезінтеграцією. Про специфічні розлади особистості можна говорити лише в тому випадку, коли є зазначення на те, що характерні та постійні типи внутрішніх переживань і поведінки індивідуума в цілому істотно відхиляються від культурально очікуваного і прийнятого діапазону (або "норми”). Таке відхилення повинне проявлятися більше ніж в одній з наступних сфер: когнітивна сфера (тобто характер сприйняття й інтерпретації предметів, людей, подій; формування зв'язків та образів "Я" тощо); емоційна сфера (діапазон, інтенсивність та адекватність емоційних реакцій); вольова сфера (контроль потягів і задоволення потреб); стосунки з іншими і загальна манера створення інтерперсональних ситуацій (МКХ-10).

В існуючих патопсихологічних дослідженнях проблема розладів особистості розглядається через порушення емоційної сфери: підвищену збудливість, патологічну лабільність або інертність емоційних проявів (В.В. Гульдан, Ю.М. Антонян, Л.М. Балабанова, В.М. Блейхер, І.В. Крук, К.С. Лебединська, Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна), перевагу емоційної форми регуляції над рефлексивною (А.М. Лаврінович), нездатність до планування, прогнозування своїх дій, відсутність навичок використання соціального досвіду для регуляції поведінки, особливо в значущих, емоційно напружених ситуаціях (В.В. Гульдан, Ю.М. Антонян, Ф.С. Сафуанов); через механізми, що лежать в основі злочинної мотивації: порушення опосередкування потреб і порушення їх опредмечування (Ю.М. Антонян, В.В. Гульдан); незрілість особистості, поєднання ідеальних і реальних цілей (Б.С. Братусь), нестійкість самооцінки, неадекватне завищення рівня домагань (Б.С. Братусь, Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна); через порушення цілепокладання, порушення критичності і контролю поведінки (Б.В. Зейгарник, Б.С. Братусь); через особистісно-аномальний патопсихологічний синдром (Й.А. Кудрявцев, В.М. Блейхер і І.В. Крук); через порушення смислової сфери особистості: недостатню сформованість ієрархії смислових утворень і патологічно підвищену їх лабільність (Й.А. Кудрявцев, Ф.С. Сафуанов) і особливості формування й функціонування ціннісних структур (Л.Ф. Шестопалова, Т.О. Перевозна).

Отже, теоретико-методологічний аналіз існуючих досліджень вказує на те, що порушення, властиві даному контингенту пацієнтів, знаходять висвітлення у формуванні смислових структур і перекручуванні смислової регуляції особистості. З цієї причини було розглянуто сучасні загальнопсихологічні положення про смислову сферу особистості (Д.О. Леонтьєв, О.Ю. Артем'єва та ін.): характеристики, ієрархія і взаємозв'язок смислових структур, провідна роль смислової регуляції в діяльності і поведінці, підходи до вивчення смислової реальності, евристичний потенціал яких може бути використаним в патопсихологічному дослідженні.

У другому розділі "Організація і методи проведення дослідження" представлено характеристики досліджуваних груп і обґрунтовано використання методів дослідження.

До першої групи увійшли досліджувані з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип" (F 60.30): 59 осіб чоловічої статі, 21 - 25 років. Група набиралася на базі Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня № 1”.

Другу групу (группу контролю) склали умовно здорові особи: 60 осіб чоловічої статі, 21 - 25 років. До контрольної групи увійшли особи з числа студентів Таврійського національного університету, а також випускників ВПУ № 46.

До третьої групи (додаткової) увійшли хворі на опійну наркоманію (психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, стан відміни - F 11.30): 25 осіб чоловічої статі, 21 - 25 років. Вибір саме цієї досліджуваної групи для розробки моделі патопсихологічного дослідження обумовлений тим, що у всіх досліджуваних додаткової групи реєструвався особистісно-аномальний патопсихологічний синдром, що відповідало завданням нашого дослідження. Група набиралася на базі Кримської республіканської установи "Наркологічний диспансер”.

Групи порівняні за соціально-демографічними характеристиками.

У процесі роботи ми дотримувалися наступних етапів емпіричного обстеження:

1. Дослідження особистісного смислу в структурі свідомості.

Для цієї мети використовувалися "Семантичний диференціал" Ч. Осгуда (що дозволяє виявити особливості смислових конструктів), рисункова "Методика суб'єктивних виборів часових ділянок" (що розкриває особливості структури і емоційної індикації образів суб'єктивного часу), а також "Методика диференційної оцінки емоційних станів” (що відбиває характеристики емоційної сфери в процесах соціальної перцепції). Дані зіставлялися з результатами "Колірного тесту відносин”.

2. Дослідження особливостей особистісних цінностей і смислових диспозицій.

Для рішення цих завдань використовувалися "Методика актуалізації смислових диспозицій” (що дозволяє робити висновок про змістовний аспект і деякі особливості досліджуваної смислової структури) і "Методика оцінки загальнокультурних цінностей" (що надає інформацію про особливості їх відображення в суб'єктивному досвіді). Крім цього, широко застосовувалося спостереження за поведінкою пацієнта під час обстеження, психологічний аналіз життєвого шляху за допомогою матеріалів історії хвороби, а також бесіди, що дозволяють виявити особливості формування смислових диспозицій і мотивів діяльності. Отримані результати порівнювалися з даними "Колірного тесту відносин”, а також "Тесту смисложиттєвих орієнтацій” Д.О. Леонтьєва.

У третьому розділі "Особливості організації смислової сфери при емоційно лабільному розладі особистості імпульсивного типу” розглядається організація смислової сфери особистості контингенту пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу, її відмінності від відповідних характеристик смислових структур здорових осіб, а також особливості смислової сфери особистості в рамках особистісно-аномального патопсихологічного синдрому (на прикладі наркологічних хворих).

Відомі характеристики, властиві пацієнтам з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу - нездатність відстрочити задоволення, зважати на наслідки своїх вчинків, короткочасність захоплень, слабка здатність до планування, поєднання реальних і ідеальних цілей, труднощі актуалізації і використання минулого досвіду тощо - так чи інакше вказують на специфічні особливості суб'єктивного часу даних пацієнтів. Отже, перекручування смислової регуляції можуть бути явно представлені при актуалізації у свідомості особистісного смислу категорій "Минулого”, "Теперішнього” і "Майбутнього”. Нами було виявлено особливості смислових конструктів суб'єктивного часу та особистісного смислу часових відрізків в структурі образів свідомості.

Смисловий конструкт суб'єктивного часу досліджуваних з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу є неартикульованим, недиференційованим на "Минуле”, "Теперішнє" і "Майбутнє”. Елементи суб'єктивного часу виступають семантично близькими, утворюючи монолітну систему конструктів. Ці дані представлено у табл. 1.

Таблиця 1

Кореляційні зв'язки (с-Спірмена) відрізків суб'єктивного часу у досліджуваних групах (за факторами СД)

Фактори	Порівнювані поняття
	Минуле - Теперішнє	Минуле - Майбутнє	Теперішнє - Майбутнє
	РО	ОН	Норма	РО	ОН	Норма	РО	ОН	Норма
Активність	0,74*	0,96**	0,39	0,79*	0,48	0,86*	0,84*	0,48	0,55
Оцінка	0,82**	-0,3	0,6	0,76*	0,11	0,61	0,97**	-0,45	0,62
Сила	0,83*	0,7	0,88**	0,85*	0,71	0,8*	0,94**	0,38	0,79*

Примітки:

1. РО - пацієнти з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип”; ОН - пацієнти з діагнозом "психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів”; Норма - група контролю.

2. * p < 0,05.

3. ** p < 0,01.

В основній групі досліджуваних спостерігається суперечливість оцінок за емоційно-оціночними шкалами, тобто темпоральна структура наповнена конфліктними смислами. Значення всіх часових категорій сформовано недостатньо.

Внаслідок несформованості образу "Майбутнього" ця категорія не виступає для пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості значущою і привабливою; у досліджуваної групи відсутня спрямованість у майбутнє, властива групі контролю. Це пояснює природу поведінки психопатичної особистості, як такої, що живе одним днем. Так, при інструкції намалювати на вибір будь-який часовий відрізок досліджувані з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу на відміну від групи контролю (?² Пірсона, p = 0,001), у більшості випадків вибирають "Минуле” і "Теперішнє”, а до "Майбутнього" звертаються значно рідше. Внаслідок того, що смисловий конструкт суб'єктивного часу відрізняється нертикульованістю часових ділянок і образ "Майбутнього" не виступає окремою категоріальною структурою, суб'єктивний вибір обмежується або тим, що безпосередньо переживається ("Теперішнє”), або вже відомим ("Минуле”). Відповідні дані представлено в табл. 2.

Таблиця 2

Частота суб'єктивного вибору часових ділянок досліджуваними групами (у відсотках)

Часова ділянка	Розлад особистості (група 1)	Опійна наркоманія (група 3)	Група контролю (група 2)
Минуле	44	40	10
Теперішнє	38	20	20
Майбутнє	18	40	70

Також особливістю суб'єктивного часу пацієнтів, на відміну від групи контролю, виступає відсутність семантичної близькості конструкту "Я" з конструктом "Теперішнє”, що визначає деяку нереалістичність буття людини - категорія теперішнього не є Его-ідентифікованою, адекватне переживання реальних ситуацій ускладнене.

Компонент особистісного смислу в структурі образів свідомості досліджуваних з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу практично не представлений. Характерною рисою структури образів свідомості є повна відсутність опори на полюс особистісного смислу психічного образу та незначна опора на полюс значення. Домінуючим є полюс предметного змісту (c² Пірсона, p = 0,01 порівняно з групою контролю). Структурні компоненти психічного образу аналізовано за Ф.Ю. Василюком. Дані наведено у табл. 3.

Таблиця 3

Компоненти психічного образу (у відсотках)

	Минуле	Теперішнє	Майбутнє
	РО	ОН	N	РО	ОН	N	РО	ОН	N
Особистісний смисл	-	58	30	-	50	30	-	42	35
Значення	5	26	50	5	35	50	-	37	40
Предметний зміст	95	16	20	95	15	20	100	21	25

Примітка. РО - пацієнти з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип”; ОН - пацієнти з діагнозом "психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів”, N - група контролю.

Виявлену особливість можна розглядати як прояв недостатньо вираженого емоційно забарвленого ставлення до дійсності пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості. Життєвий смисл категорії часу відображується у свідомості досліджуваних неадекватно - у формі зменшення суб'єктивно сприйнятої значущості даної категорії порівняно з її об'єктивною роллю у житті. Відсутність в інтелектуальній дії опори на полюс значення психічного образу співвідноситься з результатами методики СД Осгуда та свідчить про те, що особи з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип" малоздатні до диференціювання аспектів реальності з погляду узагальнених уявлень (це лежить в основі недостатнього співвіднесення індивідуального досвіду із суспільним), до використання накопиченого досвіду з урахуванням соціальних норм, а також до прогнозу і планування свого життя відповідно до прийнятих в суспільстві правил.

Емоційна індикація образів свідомості контингенту пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу відрізняється бідністю відтінків, в них спостерігається феномен зниження артикульованості емоційної сфери в процесах соціальної перцепції. Виконуючи завдання розкласти набір фотографій методики Л. Сонді на групи людей з різним настроєм ("Методика диференційної оцінки емоційних станів”), пацієнти утворюють до 5 груп (у середньому 3 групи), тоді як група контролю - від 5 груп і більше (у середньому 6 груп); вірогідність розходжень підтвердилася на рівні статистичної значущості p = 0,01 (U Мана-Уїтні). При цьому у пацієнтів спостерігаються труднощі у визначенні назв груп: досліджена група використовувала 22 характеристики, що відбивають емоційні стани, група контролю - 44 характеристики відповідно (розходження є високозначущими за критерієм ², p < 0,001). Особи з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу малоздатні адекватно усвідомлювати і диференціювати емоційні прояви інших людей. Це, у свою чергу, має негативні наслідки: зниження можливості адекватно реагувати на поведінку оточуючих, порушення соціальної адаптації, труднощі формування здатності співпереживати і співчувати, недостатній розвиток механізму емпатії. У досліджуваних недостатньо розвинена спроможність актуалізувати смисли та перебудовувати системи об'єктів, що є міжособистісними відносинами і станами, уподібнюючи їх системі смислів іншої людини.

На наступному етапі роботи відбувався аналіз особливостей семантичної оцінки культурних цінностей. Незважаючи на спільну з контрольною групою тенденцію використання в оцінці всіх модальностей, статистичний аналіз отриманих результатів виявляє наступні особливості семантичної оцінки культурних цінностей у досліджуваних з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу:

1) використання значно меншої кількості дескрипторів щодо всіх наданих понять, що найбільш яскраво, зокрема, в індивідуальному обстежені, проявляється в оцінці категорій "Істина” і "Справедливість” (для поняття "Добро" пацієнти з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип" використовують у середньому 4 дескриптори, група контролю - більш 5, p < 0,05; для поняття "Істина” відповідно 1 та 3 дескриптори, U = 1218, p < 0,01; для поняття "Краса" відповідно 3 та 5 дескрипторів, U = 1331, p = 0,01; "Справедливість” - 1 та 3 дескриптори, U = 1331, p = 0,01);

2) значно частіше зустрічаються ускладнення при оцінці понять "Істина” (29% в групі пацієнтів з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип" та 5% в групі контролю; ² = 6,351, p < 0,05) і "Справедливість” (54% в групі пацієнтів з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип" та 5% в групі контролю; ² = 8,095, p < 0,01), які проявляються в тому, що досліджуваний не справляється із завданням поставити у відповідність зазначеним стимулам дескриптори відчуттів;

3) значно частіше (в оцінці категорій "Істина”, "Краса”, "Справедливість”, U = 1383, p < 0,05) представлена одна провідна модальність (зорова), тоді як у групі контролю - дві й більше (як правило, зорова, тактильна, слухова) для всіх категорій;

4) дескриптори, що відбивають тактильні відчуття, обираються значно рідше у порівнянні з контрольною групою; найбільше наочно це ілюструють оцінки категорій "Істина” (² = 14,807, р < 0,01), "Краса" (² = 11,081, р < 0,05), "Справедливість” (² = 15,09, р < 0,01). Дані наведено в табл.4.

Таблиця 4

Частота використання дескрипторів різних модальностей в оцінці культурних цінностей досліджуваними групами (у відсотках)

	Добро	Істина	Краса	Справедливість
Модальність	N	ОН	РО	N	ОН	РО	N	ОН	РО	N	ОН	РО
Зорова	95	90	79	75	65	50	100	95	93	35	30	36
Слухова	35	35	43	50	30	29	40	40	36	50	50	29
Тактильна	85	90	79	50	60	14	75	50	36	75	75	29
Ольфакторна	25	25	14	-	10	-	35	25	36	-	10	-
Смакова	40	35	29	20	35	-	30	25	29	15	25	7

Примітка. N - група контролю; ОН - пацієнти з діагнозом "психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів”; РО - пацієнти з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип”.

Використання меншої кількості дескрипторів при оцінці стимульних понять вказує на зниження активності семантичної оцінки у порівнянні зі здоровими особами. Описуючи виявлену особливість у термінах "структури образу” (Ф.Ю. Василюк), можна сказати, що значення понять недостатньо наповнені "почуттєвою тканиною”. Пацієнти з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип" менш схильні до міжсистемних модальних переносів, що свідчить про низьку глибину метафоризації. Зниження числа міжсистемних модальних переносів підтверджує і переважне використання тільки однієї провідної модальності, на відміну від групи контролю. Це, у свою чергу, є показником того, що в основній групі є труднощі формування адекватного і повного (зафіксованого в значеннях) ставлення до загальнокультурних цінностей, а також знижена орієнтація на особисту значущість понять, тому що міжсистемні модальні переноси вказують ще й на актуалізацію індивідуального ставлення до пропонованих об'єктів з точки зору їх гедоністичної цінності (О.Ю. Артем'єва). Випадки, коли пацієнти не справляються із завданням поставити у відповідність зазначеним стимулам дескриптори відчуттів, свідчать про те, що досліджувані не здатні використовувати міжсистемний модальний перенос щодо пропонованих понять.

Ще більше зниження орієнтації на індивідуальну значущість ілюструє аналіз частоти використання дескрипторів різних модальностей у процесі семантичної оцінки. Зниження опори на тактильну ("Істина”, "Краса”, "Справедливість”) і смакову ("Істина”) модальності вказує на недостатню сформованість смислового ставлення до оцінюваних категорій з погляду їх цінності для індивіду. Для пацієнтів з розладом особистості, на відміну від здорових осіб, дані поняття не виступають як об'єкти, що дають можливість задоволення індивідуальних потреб.

Наближення до групи контролю в оцінці поняття "Добро”, на наш погляд, можна пояснити тим, що тільки "Добро" є такою категорією із запропонованих у дослідженні, яка має для досліджуваних єдиний коннотат (задоволення біологічних і гедоністичних потреб), тоді як "Істина”, "Краса" і "Справедливість” не мають такої якості і припускають багато коннотатів. Це дозволяє говорити про зниження здатності до міжсистемного модального переносу саме стосовно норм і цінностей, що не є об'єктами безпосереднього задоволення гедоністичних потреб.

При емоційно лабільному розладі особистості імпульсивного типу недостатній розвиток механізму метафоризації приводить до того, що реалізація потреб залишається провідною формою життєвих відносин індивіда зі світом.

Результати дослідження найбільш значущих смислових диспозицій свідчать про те, що пацієнти з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип" для самореалізації в якості важливої виділяють тільки комунікативну площину, тоді як інтелектуальна та емоційно-вольова сфери не відбиваються в їх суб'єктивному досвіді у якості необхідних для повноцінного існування. Дані наведено у табл.5.

Таблиця 5

Представленість особистісних факторів, які обираються, стосовно сфер особистості

№	Сфери особистості	Обрані фактори (конструкти)
		Група контролю	Опійна наркоманія	Розлад особистості
1	Інтелектуальна	Розумний* - недалекий	Мрійливий - реалістичний*	-
2	Емоційно-вольова	Совісний * - морально незалежний	Совісний * - морально незалежний Організований * - імпульсивний	-
3	Комунікативна	Життєрадісний* - серйозний Товариський* - замкнутий	Життєрадісний** - серйозний* Самостійний * - залежний	Життєрадісний* - серйозний Сміливий * - боязкий Самостійний*-залежний

Примітка. *Полюси конструктів, які обираються досліджуваними.

При цьому зміст обраних характеристик вказує на перевагу активності, відсутності перешкод для прояву емоцій, прихильності своїй думці і відсутності орієнтації на соціальне схвалення. Ці дані співвідносяться із результатами дослідження Л.Ф. Шестопалової і Т.О. Перевозної, які виявили недостатню просоціальну орієнтацію психопатичних особистостей; домінуюче значення цінності відчуття власної адекватності, що обумовлює непродуктивний, дезадаптивний характер їх самореалізації. Ставлення до норм моралі, відповідальності, соціально-нормованої поведінки, ідеалів, інтелектуальних цінностей проявляється як індиферентне; місце актуальних займають характеристики (сміливість, самостійність), що мають другорядне значення для здорових осіб.

Вивчення особливостей осмисленості життя як інтегральної смислової орієнтації показало, що результати досліджуваних з особистісною патологією за всіма шкалами тесту, за винятком шкали "Локус контролю - життя”, значно не відрізняються від відповідних у групі контролю. Ці дані представлено в табл.6.

Таблиця 6

Показники (середні) порівняльного аналізу особливостей смисложиттєвих орієнтацій у досліджуваних групах

Шкали СЖО	Група контролю	Опійна наркоманія	Розлад особистості
Цілі в житті	36,1	24,25 (p <0,001)	34,2
Процес життя або інтерес та емоційна насиченість	35,5	25,89 (p <0,001)	32,2
Результативність життя або задоволення самореалізацією	28,75	22,84 (p <0,001)	27,5
Локус контролю - "Я”	24	17,58 (p <0,001)	23,14
Локус контролю - життя	34,35	25 (p <0,001)	30,78 (p <0,01)
Загальний показник осмисленості життя	116	86,89 (p <0,001)	107,86

Отримані дані свідчать, що пацієнти з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип" не переживають відсутності смислу у своєму житті. Можливо, частково це пояснюється компенсаторно завищеною самооцінкою обстежуваних, недостатньою рефлексією і недостатньою розбіжністю "Я Реального" і "Я Ідеального”. Водночас, необхідно відзначити, що процеси цілепокладання в нормі і при розглянутій нами особистісній патології мають істотні відмінності - у пацієнтів спостерігається відмова від цілей, які припускають багатоетапне опосередкування, й настанова на негайне одержання результату. Це обумовлює специфіку в структурі і змісті життєвих цілей хворих: вони визначаються переважно егоцентричними і гедоністичними потребами, відсутнє багатоетапне опосередкування, тоді як у здорових осіб істотний внесок у процес цілепокладання вносять особистісні цінності. Неактуальність, нечіткість і недостатня сформованість образу "Майбутнього”, його семантична близькість до "Теперішнього” також ускладнює формування цілей у довгостроковій часовій перспективі. Зазнаючи труднощів у постановці складних життєвих завдань, не вдаючись до планування, досліджувані реалізують мотиви, що виникають під впливом потреб актуальної ситуації. З погляду норми ця поведінка оцінюється як імпульсивна, однак, мабуть, самим досліджуваним вона приносить почуття задоволення власним життям (емоційна насиченість життя). Задоволеність самореалізацією та уявлення про себе як про особистість, здатну побудувати своє життя у відповідності зі своїми цілями (внутрішній локус контролю), також мають інший, чим у здорових осіб, зміст. Досліджувані вказують, що вони здійснили багато чого з того, що було ними заплановане, а також уважають, що самі керують власним життям. З огляду на особливості такого "планування” і самореалізації ці твердження не суперечать реальній картині поведінки пацієнтів. До того ж відомі дані про підміну аномальними особистостями понять "прогнозу” і "мети” (В.В. Гульдан). Більш низькі бали за шкалою "Локус контролю - життя”, що припускають уявлення про те, що життя непідвласне контролю, і безглуздо що-небудь загадувати, на нашу думку, є частково відбиттям недостатньої сформованості та актуальності образу "Майбутнього" в даній групі досліджуваних.

Виявлені особливості організації смислової сфери особистості є специфічними для емоційно лабільного розладу особистості імпульсивного типу. В рамках особистісно-аномального патопсихологічного синдрому (на прикладі психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, стан відміни - F 11.30) спостерігаються інші особливості смислових структур, а саме:

феномени семантичного розпаду смислового конструкту культурного часу, внутрішньої спрощеності структури кожного часового відрізку; відкидання образу "Теперішнього”;

структура образів свідомості відрізняється надмірно вираженим особистісно-смисловим компонентом і недостатньою представленістю компоненту значення, орієнтацією на емоційні переживання при взаємодії зі світом;

формування суперечливого (частково індиферентного) ставлення до ціннісних категорій; збереження механізмів метафоризації і міжсистемного модального переносу;

формування специфічних захисних смислових утворень, що компенсаторно відбивають особистісну патологію (реалістичність, совісність, організованість, самостійність), і не мають достатньої смислотвірної функції стосовно мотивів поведінки і смислових настанов у зв'язку з їх протиріччям провідної потреби в стані наркотичного сп'яніння;

виражене переживання недостатньої осмисленості власного життя.

Отже, запропонована схема патопсихологічного дослідження може бути використана для додаткового обстеження осіб в ситуації диференційної психодіагностики в рамках особистісно-аномального патопсихологічного синдрому.

У четвертому розділі "Методологічний підхід до психологічної корекції смислової сфери пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу” описується психокорекційна програма для даної групи пацієнтів і досвід її використання. Метою програми є активізація механізмів смислопродукування. Мішенями корекційної роботи є розвиток артикульованості емоційної сфери в предметній та соціальній перцепції, розвиток здатності до міжсистемного модального переносу, корекція часових відносин індивідуальної свідомості. Корекційна програма побудована з використанням переважно арт-терапевтичного підходу і містить два етапи: підготовчий (індивідуальна робота з пацієнтом за допомогою методів музикотерапії, корекції рисунком тощо) та основний (етап роботи в групі за допомогою методів музикотерапії, корекції рисунком, психогімнастики і методу казкотерапії).

Нами був апробований варіант короткострокової інтенсивної корекції в стаціонарі із щоденними заняттями не менше 3 тижнів на базі патопсихологічної лабораторії Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня №1” (акт впровадження №1 від 07.02.2009 р.). Експериментальну групу склали пацієнти з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу в кількості 16 чоловік, що проходили стаціонарне лікування. В якості контрольної виступила аналогічна за складом група хворих, що також проходили стаціонарне лікування. Обидві групи пацієнтів було вперше обстежено у перші дні перебування в стаціонарі і повторно - по закінченню 3 тижнів, перед випискою, при цьому експериментальна група повторно обстежилася після проходження психокорекції (у середньому не менше 10 годин індивідуальної роботи і не менше 20 - групової). З контрольною групою психокорекційні заходи не проводилися. До початку корекційної роботи розходження у результатах виконання методик між досліджуваними групами були відсутні.

Результати групи контролю при ретестуванні залишилися незмінними. Однак при обстеженні пацієнтів експериментальної групи після корекції виявлено істотні зміни:

підвищення рівня артикульованості емоційної сфери в процесах соціальної перцепції (достовірними є зміни досліджуваної ознаки - кількості груп емоційних станів - убік збільшення після корекційних заходів (G = 4, р = 0,05): у середньому 3 групи до корекції та 4-5 груп після корекції);

підвищення рівня розвитку міжсистемного модального переносу (достовірне збільшення використання дескрипторів тактильної модальності в семантичній оцінці культурних цінностей (G = 4, р = 0,05): "Істина” - у 15% випадків до корекції та 40% випадків після корекції, "Краса" - у 35% та 50% випадків, "Справедливість” - у 30 % та 50 % випадків відповідно).

Отже, результати застосування психокорекційної програми свідчать про те, що реалізація запропонованої програми буде сприяти активізації механізмів смислопродукування пацієнтів з емоційно лабільним особистісним розладом імпульсивного типу.

Висновки

У роботі представлено теоретичне узагальнення та нове розв'язання проблеми порушень смислової сфери при емоційно лабільному розладі особистості імпульсивного типу. На підставі результатів дослідження можна зробити такі висновки:

1. У пацієнтів з діагнозом "емоційно лабільний розлад особистості, імпульсивний тип”, на відміну від здорових осіб, виявлено специфічну дезорганізацію смислової сфери, що проявляється на всіх рівнях структурної організації та функціонування смислових структур особистості. В основі цієї дезорганізації лежить недостатня сформованість базових структур суб'єктивного досвіду, а саме: суб'єктивного часу, систем значень і ціннісного ставлення до дійсності.

2. Структура і зміст смислових конструктів, що відбивають суб'єктивний час у свідомості пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу, має ряд особливостей, не властивих здоровим особам. Ці особливості представлено наступними феноменами:

1) неартикульованістю конструктів "Минулого”, "Теперішнього” і "Майбутнього”;

2) суперечливістю темпоральної структури;

3) відсутністю семантичної близькості конструкту "Я" з конструктом "Теперішнього”;

4) недостатністю сформованості значення всіх часових категорій.

У зв'язку із зазначеними порушеннями "Майбутнє” не є особистісною цінністю і не має необхідної смислотвірної функції.

3. Структура образів свідомості пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу є редукованою, а саме: в образі переважає компонент предметного змісту і недостатньо представлені компоненти значення і особистісного смислу. Емоційна індикація образів свідомості відрізняється збіднінням відтінків, яке спостерігається у предметній і соціальній перцепції; виявлено феномен специфічних особистісно-смислових трансформацій - зменшення суб'єктивної значущості соціально нормованих орієнтирів.

4. При емоційно лабільних розладах особистості імпульсивного типу виявлено недостатній розвиток механізму міжсистемного модального переносу щодо категорій, що не виступають безпосередньо предметами задоволення гедоністичних і егоцентричних потреб. Зазначена особливість проявляється у зниженні активності семантичної оцінки і недостатності опори на тактильну модальність при оцінці базових культурних цінностей ("Краса”, "Істина”, "Справедливість”), що лежить в основі порушення формування їх значення і особистісного смислу, властивого здоровим особам. Зазначена особливість обумовлює дефіцитарність ціннісного механізму смислотворення, утруднення в формуванні особистісних цінностей як смислової структури, і провідною формою життєвих відносин індивіда зі світом залишаються гедоністичні й егоцентричні потреби.

5. У пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу спостерігається формування егоцентричних і індиферентних смислових диспозицій щодо соціальних норм, інтелектуальної діяльності та роботи в плані свідомості. Важливою для самореалізації виступає лише зовнішня, комунікативна сфера, а інтелектуальна і емоційно-вольова сфери суб'єктивно незначущі. Також виявляється специфічна форма світосприймання, що сприяє переживанню задоволення власним життям і ускладнює реалізацію механізму смислової регуляції діяльності.

6. Виявлені розходження особливостей організації смислової сфери є специфічними для емоційно лабільного розладу особистості імпульсивного типу. У наркологічних хворих (у яких діагностується особистісно-аномальний патопсихологічний синдром, як і в пацієнтів з розладом особистості) спостерігаються інші порушення смислової сфери, а саме: феномени семантичного розпаду смислового конструкту культурного часу, внутрішньої спрощеності структури кожного часового відрізку, відкидання образу "Теперішнього”; надмірна виразність особистісно-смислового компоненту і недостатня представленість компоненту значення в структурі образів свідомості; орієнтація на емоційні переживання при взаємодії зі світом; виражене переживання недостатньої осмисленості власного життя.

7. За результатами дослідження розроблено програму психологічної корекції смислової сфери пацієнтів з емоційно лабільним розладом особистості імпульсивного типу, що ставить за мету активізацію механізмів смислопродукування. Мішенями психокорекційного впливу є розвиток артикульованості емоційної сфери у процесах соціальної перцепції та емоційної індикації образів свідомості, формування здатності до міжсистемного модального переносу, часові відносини індивідуальної свідомості. У програмі реалізовано поєднання індивідуальної та групової форм роботи: індивідуальна корекція на підготовчому етапі, індивідуальна та групова - на основному етапі. Визначено тривалість корекційної роботи: довгострокова корекція від 2 до 5 років із частотою занять не рідше одного разу на два тижні або короткострокова інтенсивна корекція в стаціонарі із щоденними заняттями не менше 3 тижнів. Розроблена психокорекційна програма виявила ефективність щодо розвитку артикульованості емоційної сфери та здатності до міжсистемного модального переносу.

Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні формування смислової сфери в онтогенезі при емоційно лабільних розладах особистості імпульсивного типу та поглибленні уявлень щодо механізмів її функціонування.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Пинчук С.А. Некоторые особенности дифференциальной психодиагностики в рамках личностно-аномального патопсихологического синдрома / С.А. Пинчук // Вестник Харьковского университета. - 2004. - № 617. - С.189-193. - (Серия "Психология").

2. Пінчук С.О. Патопсихологічні дослідження осіб з розладом особистості / С.О. Пінчук // Соціальна психологія. - 2004. - № 2. - С.155-160.

3. Смайлова С.А. Особенности семантической оценки культурных ценностей при расстройствах личности / С.А. Смайлова // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. - 2008. - № 807. - С.322-329. - (Серія "Психологія").

4. Смайлова С.О. Особливості смислових конструктів суб'єктивного часу в рамках особистісно-аномального патопсихологічного синдрому / С.О. Смайлова // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць / Ін-т психології ім.Г.С. Костюка АПН України; наук. ред. С.Д. Максименко. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2009. - Т.7, вип. 19. - С.226-234.

5. Смайлова С.О. Деякі аспекти патопсихологічного дослідження смислових структур при емоційно лабільному розладі особистості імпульсивного типу / С.О. Смайлова // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць / Ін-т психології ім.Г.С. Костюка АПН України; наук. ред. С.Д. Максименко. - К., 2009. - Т. ХI, ч.3. - С.384-394.

6. Пинчук С.А. Некоторые патопсихологические механизмы дезадаптивного поведения подростков с расстройством личности / С.А. Пинчук // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: матеріали міжнарод. наук. конф., (Київ, 17-18 груд. 2001 р.): у 3 т. / Ін-т психології ім.Г.С. Костюка АПН України. - К., 2002. - Т.3. - С.143-146.

7. Смайлова С.О. Деякі принципи психологічної корекції смислової сфери при емоційно-лабільному розладі особистості імпульсивного типу / С.О. Смайлова // Актуальні проблеми практичної психології: зб. наук. праць. - Херсон, ПП Вишемирський В.С., 2009. - Ч. II. - С.400-407.

...