Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія педагогічних наук України

Інститут психології ім.Г.С. Костюка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Усвідомлення кліматичних змін як чинник становлення екологічної свідомості молоді

Спеціальність 19.00.05 - соціальна психологія;

психологія соціальної роботи

Харитонов Роман Юрійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, лабораторія соціальної психології

Науковий керівник:

академік НАПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Третьяченко Вікторія Віталіївна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, МОН України (м. Луганськ), кафедра психології, завідувач

кандидат філософських наук, доцент Корнєв Микола Ничипорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної психології, доцент

Захист відбудеться 25 травня 2010 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім.Г.С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім.Г.С. Костюка НАПН України

Автореферат розісланий 24 квітня 2010 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Л. Зливков

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Антропогенний вплив на біосферу спричинює утворення глобальних екологічних проблем, що загрожують існуванню життя на планеті. Проте свідомість й світогляд людини виявляються непідготовленими навіть до факту їх появи. Процес осмислення означених протиріч відбувається повільно. Водночас поступово здійснюється усвідомлення спільнотою того, що глобальні проблеми за своєю небезпечністю для життя соціуму набувають незворотнього характеру.

У цьому зв'язку необхідно вести мову про екологізацію системи освіти, зокрема вищої й подальшої професійної діяльності майбутніх фахівців поза залежністю від професійного вибору, а також їх активному включенню за допомогою використання інноваційних освітніх технологій у вирішення екологічних ситуацій різного рівня. Це стимулюватиме формування екологоорієнтованої особистості, здатної здійснювати свою життєдіяльність з позицій екологічної доцільності.

Важливість наукового осмислення й освоєння психологічних методів розвитку екологічної свідомості, цілеспрямованого психологічного й дидактичного аналізу об'єктивних і суб'єктивних чинників, умов і засобів побудови навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах зумовлена соціокультурною потребою в розвитку здібностей студентів, з метою виховання в них екологоорієнтованих життєвих цінностей і установок гуманістичної спрямованості. Відповідно, це вимагає:

модернізації системи вітчизняної освіти з метою переходу до особистісно-орієнтованих, розвиваючих і здоров'язберігаючих освітніх технологій;

створення в умовах такого роду модернізації освітнього простору для повноцінного особистісного й професійного розвитку майбутніх фахівців, що у свою чергу виводить поняття "освітнє середовище", "професійно-освітнє середовище" у число базових понять вищої професійної освіти, що вимагають методологічного аналізу, теоретичного уточнення й практичного дослідження;

актуалізації положення про те, що підготовка майбутнього фахівця, зокрема розвиток його екологічної свідомості, не може обмежуватися традиційними інформаційно-просвітницькими методами навчання й вимагає використання активних методів навчання;

розробки й впровадження відповідних методів діагностики, корекції й розвитку екологічної свідомості особистості в системі вищої освіти з використанням як традиційних, так і інноваційних методів навчання;

цілеспрямованої підготовки кадрів для рішення вищенаведеного кола питань, а також організації ефективної діяльності освітніх установ, у яких здійснювалася б такого роду підготовка.

Проблема екологічної свідомості особистості і її розвитку є предметом досліджень, виконуваних у межах гносеологічного й онтологічного підходів у низці напрямків психологічної науки.

У рамках соціальної психології екологічна свідомість виступає властивістю людини як компонента логічного відношення "людина - природа", і в цьому випадку свідомість людини виконує відзеркалюючу й регуляторну функцію, опосередковуючи її діяльність стосовно природи (А.Л. Журавльов, В.І. Медведєв, А.А. Алдашєва).

В екологічній психології проблема екологічної свідомості у найбільш розробленому вигляді представлена в працях С.Д. Дерябо, Ю.М. Швалба, В.А. Ясвіна. Даний підхід позиціонується як психологія екологічної свідомості й спрямований на вивчення соціо - і онтогенезу екологічної свідомості. Під екологічною свідомістю в цьому зв'язку розуміється система положень про природу, особистісного (суб'єктивного) ставлення до природи, технологій взаємодії із природою й етичного (ціннісного) ставлення до природи. При цьому розрізняють такі його типи, як: антропоцентричний і екоцентричний.

екологічна свідомість психологічний супровід

З позицій онтологічного підходу виконані дослідження В.І. Панова, який розглядає екологічну свідомість як психічну форму буття індивіда, становлення свідомості - зміни психіки індивіда, коли його психічні процеси інтегруються в психічні стани, які у свою чергу перетворюються в структурні компоненти свідомості. І в цьому випадку мова йде про альтернативний тип екологічної свідомості - синергетичний (природоцентричний).

Дослідження з даної тематики представлені різними підходами до формування екологічної свідомості, розробленими, насамперед у рамках концепції загальної екологічної освіти (О.М. Захлібний), "значеннєвого" (Д.Н. Кавтарадзе) і практико-орієнтованого (О.М. Камнєв) підходів до екологічної освіти. Необхідно відзначити й прикладні дослідження, виконані психологами в рамках екологічної психології (С.Д. Дерябо, В.А. Ясвін) і екопсихології розвитку (В.І. Панов).

Вищезазначене свідчить про актуальність поставленої проблеми, її недостатню наукову розробленість, що визначило тему: "Усвідомлення кліматичних змін як чинник становлення екологічної свідомості молоді".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії соціальної психології Інституту психології ім.Г.С. Костюка НАПН України "Соціально-психологічні засади становлення суб'єкта економічної соціалізації” (номер державної реєстрації 0107U012277). Тему затверджено на засіданні Вченої Ради Інституту психології ім.Г.С. Костюка НАПН України (протокол № 12 від 29.11 2008) та узгоджено з бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №1 від 24.02.2009).

Мета дослідження: з'ясувати особливості усвідомлення молоддю кліматичних змін та його вплив на процес розвитку екологічної свідомості молоді.

Об'єкт дослідження: екологічна свідомість як соціально-психологічний феномен розвитку особистості та соціуму.

Предмет дослідження: соціально-психологічний супровід формування екологічної свідомості молоді.

Гіпотези дослідження:

1) усвідомлення кліматичних змін уособлюється у екологічній свідомості молоді й структурно представлене сукупністю елементів, об'єднаних в основні групи, що відбивають аспекти: когнітивний, або інтелектуально-пізнавальний; перцептивно-афективний; емоційно-вольовий; мотиваціно-поведінковий; ціннісно-орієнтований, з одного боку, з іншого, власне екологічна свідомість як увиразнення ціннісного ставлення до природи сприяє становленню екологоорієнтованого середовища;

2) програма психологічного супроводу розвитку екологічної свідомості молоді вирізняє категоріальні, типологічні, ціннісноорієнтовані, змістовно-функціональні, системно-структурні, процесуальні, критеріально-оцінні аспекти.

Завдання дослідження:

1. Узагальнити сучасний стан розробленості проблеми розвитку екологічної свідомості молоді в умовах кліматичних змін й розкрити сутнісні характеристики екологічної свідомості особистості.

2. Систематизувати наукові підходи до розвитку екологічної свідомості молоді і визначити психологічні принципи здійснення даного процесу.

3. Виявити психологічні чинники розвитку екологічної свідомості молоді і обґрунтувати провідні умови ефективності організації даного процесу в системі вищої школи.

4. Визначити особливості ставлення до природи та кліматичних змін студентів вищих навчальних закладів; специфіку проявів їх екологічної свідомості, когнітивних чинників сприйняття фактів кліматичних змін; емпірично виявити типи екологічної свідомості.

5. Довести ефективність апробації створеної програми психологічного супроводу розвитку екологічної свідомості молоді, запропонувати відповідні науково-практичні рекомендації для викладачів вищої школи.

Методологічну та теоретичну основу дослідження утворюють принципи комплексного підходу (К.О. Абульханова-Славська, Б. Г Ананьєв, О.О. Бодалєв, О.С. Гусєва, В.Г. Зазикін, А.К. Маркова). Методологічними орієнтирами дослідження виступили особистісно-діяльнісний, аксіологічний підходи, загальнопсихологічні дослідження особистості, взаємин і цінностей (Г. Айзенк, А.В. Брушлінський, С.Д. Максименко, К. Роджерс, В. Франкл); теоретико-методологічні положення екологічної психології (С.Д. Дерябо, В.І. Панов, Ю.М. Швалб, В.А. Ясвин); теоретичні положення про закономірності формування професіоналізму (О.О. Бодалєв, Л.Ф. Бурлачук, А.О. Деркач, В.Г. Зазикін, Є.О. Клімов, Н.В. Кузьміна, В.О. Сластьонін, Н.В. Чепелєва), акмеологічний підхід до професійної діяльності (Б.Г. Ананьєв, М.Н. Корнєв, Н.В. Кузьміна, В.В. Третяченко) а також принципи ноосферогенеза, саморозвитку й коеволюції суспільства й природи (В.І. Вернадський, Тейяр де Шарден, Е. Леруа, Д.К. Медоуз, М.М. Мойсеєв, А. Печчеї, Н.Ф. Реймерс) з урахуванням різних прогнозів стійкого розвитку людської цивілізації (В.В. Данілов-Данільян, О.І. Суббето).

Для рішення поставлених завдань і перевірки вихідних припущень використовувалася сукупність взаємодоповнюючих методів дослідження: теоретичні: поняттєвий, порівняльний аналіз; емпіричні: спостереження, опитування, тестування; методи кількісного опрацювання даних: порівняльний та факторний аналіз.

Статистичне опрацювання одержаних даних здійснювалось шляхом застосування комп'ютерних програм з використанням пакетів "EXCEL”, "Statistika for Windows 98”.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувались теоретичним аналізом проблеми; відповідністю використовуваних методів меті та завданням дослідження; послідовною реалізацією теоретичних положень у розв'язанні завдань дослідження; кількісним та якісним аналізом емпіричних даних, а також репрезентативністю вибірки.

Наукова новизна й теоретичне значення дослідження:

вперше розкрито сутнісні характеристики екологічної свідомості майбутніх фахівців на основі узагальнення сучасного стану розробленості проблеми розвитку екологічної свідомості молоді в умовах кліматичних змін: категоріальні характеристики (екологічна свідомість як свідомість конкретної особистості, у якій структурні компоненти містять у собі ознаки різних типів екологічної свідомості - антропоцентричного, екоцентричного, природоцентричного й інших), ціннісноорієнтовані (екологоорієнтовані цінності як значеннєве ядро екологічної свідомості, що формується), змістовно-функціональні (реалізація когнітивно-практичної, природотерапевтичної); структурні (сукупність компонентів екологічної свідомості як інтегративного утворення особистості), типологічні (типи екологічної свідомості);

поглиблено та уточнено, положення, що розвиток екологічної свідомості молоді уможливлюється на основі усвідомлення особистістю необхідності ціннісного ставлення до природи; визначено психологічні принципи здійснення психологічного супроводу даного процесу в рамках інтеграції психологічного знання: екологічності (будь-які психічні процеси повинні формуватися й досліджуватися в природних умовах); діяльності (природною умовою розвитку (самоактуалізації) психічних функцій і здібностей людини є навчання через спільну діяльність і спілкування); гуманістичності (організація взаємодії з іншими людьми, власне із собою й природою повинні будуватися у відповідності до принципів гуманістичної психології: прийняття унікальності й самоцінності кожної людини й інших об'єктів навколишньої природи; безоцінковість, безпека; підтримка). Ці принципи визначили підбір змісту, технологій, методів і засобів розвитку екологічної свідомості: зміна ставлення до себе, зміна ставлення до інших людей і до природи, оволодіння засобами саморозвитку й саморегуляції;

подальшого розвитку набули положення про психологічні чинники, дія яких визначає ефективне протікання досліджуваного процесу (пізнавальні, ціннісно-значеннєві, емоційно-ціннісні, психодидактичні, діагностичні); показано, що ефективність розвитку екологічної свідомості молоді у ВНЗ обумовлена взаємодією організаційно-функціональних та процесуально-змістовних аспектів; доведено, що системоутворюючим елементом у системі психологічних чинників розвитку екологічної свідомості виступає ціннісно-значеннєвий (значеннєвим ядром екологічної свідомості особистості виступають екологоорієнтовані цінності, а процес їх освоєння є найважливішою умовою її розвитку). Обґрунтовано провідні умови ефективності розвитку екологічної свідомості молоді у системі вищої школи, у зв'язку із чим показано, що з метою ефективного розвитку екологічної свідомості студентів у ВНЗ в рамках освітнього процесу навчального закладу необхідно здійснювати психологічний супровід - комплекс впливів, умов і можливостей для включення студентів в екологоорієнтовану діяльність, спрямовану на освоєння ними відповідних екологоорієнтованих цінностей.

Практична значимість дослідження полягає у можливості конструювання на базі отриманих даних психолого-педагогічних засобів організації екологоорієнтованої діяльності студентів, що дозволить цілеспрямовано управляти процесом розвитку екологічної свідомості майбутніх фахівців, а також у можливості проектування спеціальних освітніх середовищ на базі вищих навчальних закладів.

Матеріали дисертації, її результати, теоретичні висновки й практичні рекомендації сприятимуть підвищенню значущисті екологізації освітнього процесу у вищій школі й можуть бути використані як в основному освітньому процесі (у курсах соціальної психології, педагогічної й екологічної психології, психології особистості, психології й педагогіки вищої школи), так і в системі підвищення кваліфікації викладачів вищої школи й соціальних працівників.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідалися на Міжнародних наукових конференціях: "Лабіринти еволюції становлення людини та людства" (Київ, 2008), "Сучасна парадигма управління і Острозька Біблія" (Львів, 2009); засіданнях лабораторії соціальної психології Інституту психології ім.Г.С. Костюка НАПН України (2007-2009); засіданнях кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки Хмельницького національного університету (2007-2009) та кафедри практичної психології Кіровоградського соціально-педагогічного інституту "Педагогічна академія" (2007-2009).

Публікації. Зміст і результати дослідження викладено у 6 публікаціях, із них, 5-ти, надрукованих у виданнях, що затверджені ВАК України як фахові, а також тезах наукової конференції.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і чотирьох додатків на 10 сторінках. Основний зміст роботи викладено на 178 сторінках. Список літератури містить 226 джерел, з них 22 іноземними мовами.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено сутність проблеми та стан її вивчення, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотези, завдання, теоретико-методологічну основу, наведено дані про апробацію роботи, її структуру й обсяг.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні основи психологічного дослідження кліматичних змін" простежено аналіз зазначеної проблеми у науковій літературі, визначено особливості розуміння поняття "кліматичні зміни", "екологічний імператив", "екологічна свідомість".

Кліматичні зміни доцільно розглядати як комплексний науковий напрямок, що узагальнює, синтезує дані природничих і соціальних наук про природне середовище й взаємодії його з людиною й людським суспільством. Суттєвим чинником тут виступають власне кліматичні зміни. Ця обставина дозволяє говорити про використання методів екологічної психології у визначенні сутності кліматичних змін у світогляді людини, тобто про застосування екологічного, загальнонаукового підходу до дослідження проблем взаємодії організмів, біосистем, різних об'єктів природного й техногенного походження, елементів навколишнього середовища в цілому.

У контексті зазначеної проблеми варто розглянути поняття "ставлення до кліматичних змін". Розгорнуту характеристику категорії "ставлення" надає В.М. Мясіщєв, за визначеннями якого перед дослідником постає, передусім, вибірковий, усвідомлений зв'язок людини із значущим для неї об'єктом; потенціал психічної реакції особистості відносно будь-якого предмету, процесу, факту реальності. Окрім цього, важливим є визначення вченим ставлення як об'єктивного, реально існуючого зв'язку між людиною та певним об'єктом й водночас, суб'єктивної реальності, що віддзеркалюється людською свідомістю. Поряд із суттєвими рисами ставлення (вибірковість, потенційність, цілісність, предметна спрямованість) підкреслюється обумовленість характеру ставлень особистості її індивідуальним життєвим досвідом й впливом, що здійснює суспільно-історичний досвід. Отже, ставлення людини можуть змінюватись під впливом об'єктивних змін у її житті.

Проте слід зазначити, що "ставлення до кліматичних змін" варто розкрити через поняття "ставлення" й у контексті суб'єктивного ставлення, а саме через установки, особистісні смисли, атитюди особистості. Співвідношення групи даних понять упорядковує Д.О. Леонтьєв: установки й ставлення співіснують, характеризуючи різні психологічні структури (А. Є. Шерозія, Н.І. Сарджвеладзе); атитюди розуміються як фіксовані соціальні установки (А.С. Прангішвілі, Ш. Є. Надірашвілі); можливе зближення атитюдів та ставлень, але різке розведення їх з установками (В.В. Гріголава); усвідомлене ставлення й несвідома установка постають з боку цілого - атитюда чи соціальної установки (Ш. Є. Надірашвілі). Останньої позиції дотримується і Д.О. Леонтьєв, акцентуючи увагу на близькості понять "ставлення" й "смисл". Втім В.А. Ясвін ставлення розглядає як цілісний психологічний механізм, котрий з змістовного боку слід пояснювати поняттям ставлення, а з динамічного - поняттям фіксованої установки, з боку власної природи й ролі у людській життєдіяльності - поняттям смислової регуляції. Проте С.Д. Дерябо наголошує на ставленні, як на суб'єктивно забарвленому відображенні особистістю взаємозв'язків власних потреб з об'єктами та явищами світу, що слугує чинником, який зумовлює поведінку. Таким чином, висхідним у понятті "ставлення до кліматичних змін" є суб'єктивне ставлення, що утворює своєрідне ядро суб'єктивного світу особистості.

Окрім цього, теоретичний аналіз літератури дозволяє висвітлити сутність ставлення до кліматичних змін через поняття "екологічний імператив". Так, М.М. Мойсеєв, висвітлюючи природу даного терміну, розкриває його як систему обмежень, порушення котрої може проявитися у формі незворотніх наслідків для подальшого існування людини. Для усвідомлення кліматичних змін це є суттєвим, тому що зміна властивостей навколишнього середовища (що залежать від особливостей цивілізації), є неприпустимою. Таким чином, категорія "екологічний імператив" є об'єктивною, вона не залежить від волі й бажання окремої людини, а визначається співвідношенням властивостей природнього середовища, фізіологічних і суспільних особливостей усього людства. Отже, саме усвідомлення кліматичних змін спричинює необхідність становлення ціннісного ставлення до природи, формування нової екологічної свідомості й створення відповідних для цього умов, насамперед, екологічної освіти молоді.

Означена проблема є доволі важливою й постає не вперше. У розвиток теорії морального виховання в процесі спілкування із природою великий внесок здійснено діячами педагогічної науки й освіти - К.Д. Ушинським, В.О. Сухомлинським та ін. На думку дослідників проблеми формування екологічного мислення - Н.М. Мамедовича, І.Т. Суравегіної, С.М. Глазачєва, І.Д. Звєрєва головним результатом процесу становлення даного типу мислення є формування в кожної людини екологічного світогляду, надання їй можливостей на практиці застосовувати знання й уміння у галузі екології, відчути їхню велику значущість для людства.

Роботи В.В. Докучаєва, В.І. Вернадського, М.І. Вавилова, В.М. Сукачєва, Г.Ф. Морозова, С.С. Шварца, Н.Ф. Реймерса, М.М. Мойсеєва присвячені різним питанням практичної діяльності в навколишньому природному середовищі, надали можливість упевнитися у важливості розвитку екологічної свідомості молоді.

В науковій літературі представлені такі типи екологічної свідомості - антропоцентричний, екоцентричний (С.Д. Дерябо, В.А. Ясвін), природоцентричний (В.І. Панов). В еволюції системи "людина - природа" виділяється також архаїчний тип екологічної свідомості.

Проте освітній процес, на думку вчених, повинен бути націлений на розвиток екологічної свідомості, насамперед екоцентричної спрямованості. Поряд із сформованими антропоцентричними положеннями й установками у майбутнього фахівця необхідно формувати положення й установки екоцентричної і природоцентричної спрямованості. Антропоцентричні, екоцентричні й природоцентричні положення й установки особистості відзеркалюються у компонентах екологічної свідомості: когнітивному, перцептивно-афективному, емоційно-вольовому, ціннісно-орієнтаційному і мотиваційно-поведінковому (О.В. Гагарін).

Екологічна свідомість у розвиненому вигляді формується на основі пізнання людьми законів цілісності природного середовища. Саме тут необхідна спеціальна підготовка, що відповідає індивідуальним особливостям студента. Метою екологічної освіти є формування екологічної свідомості. Загальним завданням екологічної освіти є формування психічно і психологічно здорової особистості. Вона конкретизується на рівні трьох основних завдань екологічної освіти: формування адекватних екологічних уявлень; формування ціннісного ставлення до природи; формування системи умінь і навичок (технологій) взаємодії з природою.

У сфері розвитку екологічних уявлень зміст екологічної освіти базується на таких загальних положеннях: а) складність системи внутрішніх взаємозв'язків у природі; б) енергетичний обмін між техносферою і біосферою; в) світ природи є духовною цінністю; г) взаємозв'язок природних умов і рівень розвитку суспільства.

Зміст екологічної освіти у сфері формування кліматичних уявлень спрямований на стимуляцію психологічної залученості особистості до світу природи, екології. У сфері формування суб'єктивного ставлення до кліматичних змін зміст екологічної освіти полягає в розвитку ціннісного ставлення у особистості. Критерієм сформованості ставлення до клімату, природи є високі показники всіх параметрів. У сфері формування стратегій і технологій екологічної діяльності зміст екологічної освіти полягає в оволодінні особистістю уміннями і навичками: естетичного освоєння природних об'єктів; отримання наукової інформації про світ природи, клімат; взаємодії з природними об'єктами в умовах антропогенного середовища; природокористування в природному середовищі; природоохоронній діяльності.

Таким чином, кліматичні зміни є чинником, що зумовлює суб'єктивне ставлення до клімату й уособлюється у екологічному імперативі, водночас, ціннісне ставлення до світу в цілому, природи спричинює усвідомлене відповідальне ставлення до Всесвіту та є підґрунтям формування екологічної свідомості особистості.

У другому розділі "Виявлення типів екологічної свідомості у студентської молоді і особливостей її ставлення до кліматичних змін" - проаналізовано особливості ставлення до природи та кліматичних змін студентів вищих навчальних закладів; досліджено прояв психосемантичних аспектів екологічної свідомості, когнітивних чинників сприйняття фактів кліматичних змін; визначено типи екологічної свідомості.

Експериментальне дослідження здійснювалося у 2007-2009 навчальних роках. Констатувальний етап дослідження проводився впродовж вересня-грудня 2007 року; ним було охоплено 223 студента м. Кіровограда. Дослідження включало два етапи, спрямовані відповідно на:

1) простеження особливостей екологічної свідомості й особистісних властивостей студентів;

2) виявлення специфіки зв'язку особливостей екологічної свідомості студентів із механізмами їх психічного захисту;

3) визначення загальних смислових одиниць свідомості під час сприйняття екологічних аспектів життя різними групами студентської молоді.

Перший етап дослідження. За допомогою опитувальника "Натурафіл" (С.Д. Дерябо, В.А. Ясвін) досліджувався рівень інтенсивності суб'єктивного ставлення до природи непрагматичної модальності та його структури. За результатами залучення статистичного Н-критерію Крускала-Уолліса було виявлено типи екологічної свідомості студентів:

1. Екологічно активна, відповідальна особистість, має ціннісне, відповідальне ставлення до природи, приймає відповідні рішення:

авторитарна (активно-авторитарна);

об'єктивна (активно-об'єктивна);

2. Екологічно пасивна, індеферентна особистість, погано поінформована, що не має власних етичних, ціннісних ставлень щодо природи, зокрема, кліматичних змін; безініціативна:

стереотипна (пасивно-стереотипна);

безвідповідальна (пасивно-індеферентна).

Результати першого констатувального етапу дослідження: з 223 досліджуваних студентів ВНЗ - 79_ом були властиві особливості екологічного мислення пов'язані з активною екологічною позицією, 144 - студенти виявили пасивну екологічну позицію. Серед екологічно-активних - 43 виявили авторитарність, 36 - продемонстрували об'єктивність. Виявили екологічну пасивність, а також стереотипність - 63 особи через негативну установку до суспільства й себе, безвідповідальність - 81 досліджуваний.

Вчинкова шкала в методиці "Натурафіл" (демонструє готовність людини щодо змін власної поведінки стосовно збереження природного середовища) - різниця виявлена на високому рівні статистичної значущості р ? 0,001. Когнітивна шкала в методиці "Натурафіл" (виявляє бажання й стремління одержувати знання про природу) - різниця виявлена на високому рівні статистичної значущості р ? 0,001. Перцептивно-афективна шкала в методиці "Натурафіл" (визначає естетичне та етичне опанування природи, особливості реагування на вітальні прояви природних об'єктів) - різниця визначена на високому рівні статистичної значущості р ? 0,001. Натуралістична ерудиція за методикою "Натурафіл" (рівень кокретних знань про природу) - різниця представлена на високому рівні статистичної значущості р ? 0,01. Показники за Практичною шкалою (виявляє бажання взємодіяти з природою непрагматично, без одержання будь-якої користі) - різниця отримана на високому рівні статистичної тенденції р ? 0,1.

Окрім цього, порівняння структури екологічної свідомості студентів, дозволяє встановити різницю у когнітивних, емоційних, поведінкових аспектах ставлення до природи. Найсуттєвіша різниця стосується сфери мотивації (Вчинкова шкала), студенти із активними типами екологічної свідомості виявляють готовність та бажання змінювати власну поведінку задля збереження природи. Активних студентів відрізняє більш високий рівень екологічних знань та високий ступінь бажання одержати відповідні знання й впевненість у дієвості екологічних знань (високі оцінки ефективності екологічної просвіти). Такі студенти демонструють етичний тип ставлення до природи, що характеризується усвідомленням власної відповідальності за природне середовище й стан клімату, активною природозахисною діяльністю в рамках освітнього закладу та специфічних екоцентрованих паттернах у побутовому житті. Для студентів, котрі виявляють пасивні типи екологічної свідомості суттєвим є домінування етноцентричного ставлення до екології, природи, тобто природа сприймається як джерело користі, а взаємодія з природою здійснюється задля задоволення власних потреб (естетичних та практичних). Активні типи екологічної свідомості досліджуваних відрізняє сприйняття природи як об'єкта охорони, сформованість поведінкових навичок турботи про природу, а також розуміння власної відповідальності за стан природи та екології в цілому.

Також за результатами дослідження виявлено, що структура "активних" та "пасивних" типів екологічної свідомості суттєво відрізняються. Так, вагома різниця у "активних" пов'язана із намаганням змінити власну поведінку для збереження сприятливої екологічної ситуації у порівнянні з "пасивними". "Активні" виявляють більш етичне опанування природи. Природа як об'єкт краси сприймається "активними" та "пасивними" - для обох груп естетичний тип мотивації часто є провідним. Рівень природознавчої ерудиції є більш високим у "активних". Мотивація взаємодії з природою в обох групах є однаковою. Статистично підтверджено, що "активні" значно менше бажають одержати від природи будь-яку користь.

Другій етап дослідження. З метою визначення зв'язку між особливостями екологічної свідомості особистості та її механізмами психологічного захисту, досліджувались специфіка ставлення до кліматичних змін, особливості типу мотивації взаємодії з природними об'єктами (естетичного, когнітивного, практичного, прагматичного). Задля реалізації завдань експерименту використовувались вищенаведені методики, а також:

1. Методика виявлення механізмів психологічного захисту (Р. Плутчик, в адаптації Л.І. Вассермана, О.Ф. Єришева, О.Б. Клубової та ін).

2. Метод репертуарних граток Келлі та метод семантичного диференціалу (комп'ютерний варіант техніки репертуарних граток, В.І. Похилько, М.М. Страхов), експеримент відбувався у режіми діалогу з ЕОМ; окрім цього використовувалось анкетування, спостереження та інші методи.

За результатами анкетування виявлено, що кліматичні зміни, екологічні проблеми хвилюють 47,6 % респондентів, поступаючись лише матеріальним проблемам (58,8 %). Це підтверджує актуальність та важливість екологічних проблем для студентської молоді. Суспільна свідомість сприймає їх як провідні.

Щодо поінформованості, студенти відповідали, що у суспільстві панує переконання у неможливості його впливу на стан екології. На запитання, щодо залежності змін від поінформованості особистості: 36,6 % респондентів відповіли, що від них нічого не залежить; 22,4 % вважають, що саме вони в змозі щось змінити, завдяки власній обізнаності, але не все; 27,4 % - вважають, що саме від поінформованості людей залежить їх спроможність покращити кліматичний стан.

На запитання, хто повинний займатися нормалізацією кліматичного стану, більшість молоді (38,6 %) відзначили, що держава, місцева адміністрація (22,1 %), світові держави (10,5 %), керівники підприємств (7,9 %), власне молодь (7,6 %). Проте, щодо власної участі у суспільних акціях, рухах екологічної спрямованості лише 31 % зазначили, що приєднаються, хоча раніше не брали участі у таких організаціях, 28,5 % відмічають, що це все даремно, 28,1% вважають - це справа спеціалістів, 7,8 % студентів колись брали участь у таких кампаніях, лише 1,4 % є постійними учасниками таких рухів, партій, організацій.

Отже, варто відзначити, екологічна свідомість студентської молоді характеризується в цілому небайдужим ставленням до екологічних проблем, кліматичних змін, водночас відчувається відсутність власного відчуття контролю над зазначеними питаннями. При цьому достатньо великі очікування від державних органів заходів по покращенню екологічного стану.

За результатами дослідження мотивації взаємодії з природними об'єктами було виявлено, як тип екологічної свідомості співвідноситься з особливостями механізмів психологічного захисту (МПЗ). Результати представлено у таблиці 1.

Таблиця 1.

Взаємозв'язок показників МПЗ та екологічної свідомості студентів (у відсотках)

№ п/п	Типи екологічної свідомості	МПЗ
		1	2	3	4	5	6	7	8	Разом
1.	Активно-авторитарний	3,9	6,8	4,6	7	10,2	13,1	26,6	27,8	100
2.	Активно-об'єктивний	3,3	3	3,3	8	20,1	14,6	8,3	39,4	100
3	Пасивно-стереотипний	34,6	15,9	3,1	19,2	6	4,2	6,6	17,6	100
4	Пасивно-індеферентний	23,7	5,8	22,9	15,7	7,9	5,9	10,7	7,4	100

Примітка: 1 - витіснення; 2 - регресія; 3 - заміщення; 4 - заперечення; 5 - проекція; 6 - компенсація; 7 - реактивне утворення; 8 - раціоналізація.

В цілому за результатами, що надані у таблиці, зрозуміло: проекція та раціоналізація є провідними механізмами психологічного захисту у досліджуваних із активно-авторитарним типом екологічної свідомості; представники активно-об'єктивного типу екологічної свідомості виявляють захисні механізми - проекцію, компенсацію та раціоналізацію; втім пасивно-стереотипні найчастіше використовують витіснення та заперечення; пасивно-індеферентні вирізняються витісненням, заміщенням і запереченням (МПЗ). Тобто проекція і раціоналізація виявляються провідними психічними захистами у активних типів екологічної свідомості, а витіснення і заперечення є характерними захисними механізмами у пасивних типів.

Окрім цього, ми досліджували рівні розвитку свідомості у студентів (методом семантичного диференціалу). У відповідності із завданнями дослідження, кожний респондент оцінював за шкалами-конструктами 15 заданих нами екологічних проблем. Ми використовували 5-бальну систему оцінювання задля виявлення і порівняння загальних смислових одиниць свідомості під час сприйняття різними групами студентської молоді екологічних аспектів життя.

Аналіз значущості конструктів. Значущість конструкту для досліджуваного визначалася внаслідок кількості зв'язків даного конструкту з іншими: чим більше таких зв'язків, чим вищим є сумарний коефіцієнт кореляцій, тим більш щільно він пов'язаний з іншими, тим більш він є емоційно важливим. Виявлення таких значущих конструктів дозволяє визначити коло проблем у даній сфері, що існує для респондента. Ми виокремили найсуттєвіші конструкти, що є характерними для різних груп студентів (психологи, соціальні педагоги, фізики та математики, викладачі початкової школи).

В групі студентів-психологів аналіз емоційно значущих конструктів виявляє, що для них є важливою сфера емоційної значущості екологічних проблем, їх практичного вирішення, можливості власного внеску у процес виходу із екологічної кризи.

Для соціальних педагогів вагомою є низка конструктів, що визначають важливість сфери реальних проявів екологічної ситуації, кліматичних змін, відчуття загрози та шкоди, а також неможливість впливати на події, що відбуваються (високий коефіцієнт Баністера для конструкту "готовий практично впливати" поєднується з низьким його показником для конструкту "можу вплинути".

Для групи фізиків та математиків суттєвими виявилися проблеми пріоритетності саме у вирішенні екологічних проблем, передусім теоретичної можливості їх вирішення.

Для майбутніх викладачів початкової школи характерним є відчуття себе "жертвою" (високий показник коефіцієнта Баністера для конструкту "готовий практично впливати" у поєднанні із його показником для конструкту "можу вплинути", слід розглядати як фрустовану потребу впливати на власне життя) кліматичних змін.

Аналіз когнітивної складності семантичного простору. Когнітивна складність семантичного простору є також і показником рівня розвитку даної галузі значень, як "здатність конструювати соціальну поведінку виходячи із багаточисельних параметрів". Отже, чим менш щільними є відношення між конструктами (чим нижче коефіціенти кореляцій), тим складніше індивідуальна система конструктів людини.

Показником когнітивної складності семантичного простору є індекс Баністера (інтенсивність), що розглядається як сума квадратів коефіцієнтів кореляції усіх конструктів. За результатами дослідження індекс Баністера розташований в діапазоні від 99,2 до 174,1 і, відповідно, кількість значущих вісей коливається від 5 до 3 (див. табл.2).

Таблиця 2.

Когнітивна складність семантичного простору у різних груп студентів

Група досліджуваних студентів	Індекс Баністера	Кількість факторів
Фізики і математики	174,1	5
Психологи	104,5	4
Соціальні педагоги	99,2	5
Вчителі початкової школи	127,8	5

Когнітивній складності свідомості особистості відповідає розмірність семантичного простору, що визначається кількістю незалежних факторів - категорій.

Когнітивна складність семантичного простору (Табл.2) відрізняється в різних групах досліджуваних студентів. Найменше значення індексу Баністера - у майбутніх соціальних педагогів, трохи вищим є у майбутніх психологів, більш високим - у майбутніх вчителів початкової школи і фізиків та математиків. Тобто, для останніх груп є характерною висока диференційованість когнітивних структур свідомості.

Найвищі показники одержані в групах майбутніх фізиків і математиків та вчителів початкової школи, вище, ніж в інших групах, а у соціальних педагогів - найнижчі. Отже, низький рівень екологічності свідомості виявлено у студентів математичної спеціалізації.

Під час порівняння емпіричних даних за ґендерним критерієм ми виявили більш високий показник індексу Баністера у жінок. Однак за кількістю виокремлених факторів дані обох груп не відрізнялися. Тобто при однаковій розмірності семантичного простору для даної змістової сфери жінки виявляють більш високий показник інтенсивності сприйняття зазначених проблем, їх більш високу емоційну залученість.

Таблиця 3.

Загальні категорії екологічної свідомості у студентів

Назва фактору семантичного простору	Вага фактору
Особиста залученість	13,9
Стабільність-актуальність	2,1
Загроза життю	1,5
Вирішуваність-контрольованість	1,2

Аналіз факторних структур когнітивних систем значень. В процесі обробки одержаних емпіричних даних, ми виявили низку головних компонент, що надані у таблиці 3, які віддзеркалюють вісі семантичного простору у даній змістовній сфері, що є суттєвими для студентської молоді.

Одержані нами чотири головні компоненти відображають чотири виміри семантичного простору у екологічній галузі й пояснюють 93,1 % загальної дисперсії. Тобто, суб'єктивний образ екологічної проблеми є неодномірним, а чотирьохмірним. А сприйняття й оцінка даної змістової галузі складається не менше ніж з чотирьох незалежних змінних. Отже, існують певні концептуальні системи, що представляють особливості сприйняття цього боку життя у окремих досліджуваних й певні загальні концептуальні системи, що є характерними для окремих груп студентської молоді.

В такий спосіб варто відзначити, що задля виходу із екологічної кризи й для попередження кліматичних змін необхідно не лише усвідомлення характеру відносин між людиною і природою, але й взаємин між людьми. Вирішення зазначених проблем є не тільки справою держави, але й усіх верств населення.

На основі результатів теоретичного аналізу проблеми та одержаних емпіричних даних нами розроблено програму психологічного супроводу розвитку екологічної свідомості молоді, що відбиває категоріальні, типологічні, ціннісноорієнтовані, змістовно-функціональні, системно-структурні, процесуальні, критеріально-оцінні аспекти. Апробація даної програми в практиці вищої школи: а) припускає інтеграцію різних підходів до екологічної освіти в рамках психологічного, освітнього середовища конкретної установи в соціо-культурне-освітнє середовище; б) диференціацію освітнього процесу з урахуванням чинників: соціально-психологічних; екологічних; організаційних; індивідуально-особистісних; в) оптимальна за умови виконання певних організаційних блоків.

У третьому розділі - "Психологічний супровід формування екологічної свідомості майбутніх фахівців" на основі даних апробації розробленої програми розвитку екологічної свідомості студентів здійснено порівняльний аналіз рівнів сформованості екологічної свідомості студентів "до" й "після" експерименту. В експерименті брали участь студенти м. Кіровограда: експериментальна група (ЕГ) - 15 осіб, студенти факультетів: психолого-педагогічний, фізико-математичний. контрольна група (КГ) - 15 осіб, також студенти зазначених вище факультетів.

За результатами виявлено: включення студентів в екологоорієнтовану діяльність викликає зміну пізнавальної активності в сфері природних об'єктів, що має прояв у формуванні прагнення й готовності студентів одержувати, шукати й опрацьовувати інформацію про об'єкти природи. При вивченні особливостей екологоорієнтованої пізнавальної активності студентів різних навчальних закладів (методика "Натурафіл") виявлено помітне збільшення кількості студентів з дуже високим і високим рівнями пізнавальної активності.

Аналіз результатів дослідження характеру екологічних уявлень студентів демонструє, що існує позитивна динаміка розвитку екологічної свідомості студентів у процесі експерименту, формуються непрагматичні стратегії взаємодії з природою.

За даними, представленими на рисунку зрозуміло, що у експериментальній групі збільшилась кількість студентів з відповідальним ставленням до екології, високим рівнем ціннісного ставлення до природи, клімату (методика "Натурофіл", практична шкала Пр - високий рівень до експерименту виявляли 12 % досліджуваних, після - 41 %; середній рівень ціннісного ставлення до кліматичних змін за даною шкалою є характерним для 81 % студентів, після експерименту - 54 %, водночас, низький рівень визначено у 7 % досліджуваних, після експерименту у 5 %. Проте, в контрольній групі змін у ставленні майже не відбувається, так за результатами першого зрізу, високий рівень ціннісного ставлення до кліматичних

Схожа тенденція за Вчинковою шкалою (методика "Натурафіл"). Так у експериментальній групі до запровадження формувальних заходів високий рівень характерний для 12 % досліджуваних, після - 41 %; середній рівень виявляють 81 % студентів, після експерименту - 51 %, а низький рівень визначено у 5 % осіб, після експерименту у 3 %. Втім, за результатами контрольної групи відбувається збільшення показників за середнім та низьким рівнями в зазначених вибірках. Тобто, задіяні формувальні заходи виявляються ефективними - динаміка розвитку екологічної свідомості відбувається за умов психологічного супроводу процесу. Проте незалучення студентів у екологоосвітню діяльність спричинює байдуже ставлення до екологічних проблем в цілому й кліматичних змін зокрема.

Навпаки, включення студентів в екологоорієнтовану діяльність стимулює формування спрямованості студентів на екологоорієнтовані цінності. Так, аналіз експериментальних даних, проведений за когнітивним критерієм, показує, що велика частка студентів (82 %), має високий рівень природоохоронної ерудиції.

За результатами значення цінностей для студентів нами створено рейтинг цінностей: а) загальнолюдські екологоорієнтовані цінності: життя у всіх його проявах (32 %), природа й гармонія в ній (43 %), збереження природи як невід'ємного для людства середовища перебування, пов'язані із цим звичаї й традиції (51 %), ставлення до Землі як до унікальної екосистеми (41 %), еколого - і екологоорієнтовані науки (18 %); б) соціоприродні екологоорієнтовані цінності: турбота про фауну (30 %), турбота про флору (12 %), дбайливе й розумне ставлення до природи (41 %), екологічна відповідальність (27 %), безпека життя (14 %), обмеження забруднення атмосфери та викидів парникових газів, що спричинює зміну клімату (42 %), обмеження руйнування природи (32 %); проблема погіршення здоров'я людини, викликана неблагополучним станом навколишньої природи (28 %), людина як творець, що пізнає й визнає закони природи (32 %), людина як невід'ємна частина природи (51 %), взаємовигідність відносин у системі "людина - природа" (25 %); краса природи як необхідна умова життя людини (72 %), екологізація (озеленення, насичення природними об'єктами) квартири, двору, мікрорайону, міста й т. ін. (14 %), краса ландшафту (29 %), співу співочих птахів (19 %); підтримка в чистоті території проживання, району, міста (10 %), лісонасаджень, парків, скверів (5 %), готовність виконувати ігрову (29 %), трудову (7 %), дослідницьку (19 %), природозберігаючу (15 %), природознавчу (5 %), краєзнавчу (12 %), дозвіллєву (58 %), творчу (10 %), оздоровчу (21 %) екологоорієнтовану діяльність; в) особистісні цінності (взаємовигідні відносини людини із природою й з людиною як її невід'ємною частиною) любов, доброта, милосердя, взаємопідтримка у ставленні до природи (47 %); особиста готовність розуміти й охороняти навколишній природний світ (21 %); (визначення стратегії життєвого вибору особистості) активна життєдіяльність у гармонії із природою (35 %), матеріальне благополуччя в гармонії із природою (39 %); фізичний і духовний стан особистості, духовна й фізична єдність із природою (21 %), гарне здоров'я моє, моїх близьких і навколишніх (38 %), насолода красою й неповторністю природи (24 %).

Таким чином, наприкінці аналізу результатів експерименту варто відзначити, що психологічний супровід розвитку екологічної свідомості молоді - це система заходів, спрямованих на підвищення ефективності цього процесу шляхом врахування й використання науково обґрунтованого комплексу психологічних чинників. Змістом психологічного супроводу розвитку екологічної свідомості молоді у ВНЗ є: а) психологічна освіта; формування екологічної культури; б) психологічна діагностика; в) система корекційно-розвивальних заходів, спрямованих на подолання недостатньої підготовленості майбутніх фахівців до включення в різні види екологоорієнтованої діяльності г) психолого-педагогічний супровід студентів у процесі екологічної освіти і виховання.

Висновки

У висновках підбиваються підсумки здійсненого дослідження, формулюються основні положення, результати аналізу предмета вивчення, окреслюються практичні рекомендації. Запропоновано шляхи подальшого розроблення проблеми.

1. Соціально-психологічний аналіз поняття "ставлення до кліматичних змін" дозволяє розглядати його як цілісний психологічний механізм, змістовним аспектом якого виступає власне ставлення, а динамічним - фіксована установка, проте роль, котру виконує означений механізм у людській життєдіяльності, варто упрозорити через поняття смислової регуляції. Отже, ставлення до кліматичних змін є суб'єктивно забарвленим відображенням особистістю взаємозв'язків власних потреб з об'єктами та явищами світу, виступає чинником, що зумовлює поведінку. Таким чином, це - суб'єктивне ставлення, що утворює своєрідне ядро суб'єктивного світу особистості.

2. Поняття "екологічна свідомість" постає у соціогенетичному, онтогенетичному, функціональному й власне соціально-психологічному підходах. У вимірі екологічної свідомості як єдності знання й ставлення, що створюється й має прояв у діяльності та спілкуванні, є необхідність акцентувати увагу саме на сукупності екологічних й кліматичних уявлень, сформованості ціннісного ставлення до природи в цілому, стратегій та технологій взаємодії з нею. Підґрунтям екологічної свідомості є збереження кліматичної рівноваги. Суттєвими функціями екологічної свідомості є аксіологічна (розвиток системи ціннісних орієнтацій особистості); споживча (структура потреб, у яких престиж і самооцінка людини не пов'язані лише із споживанням матеріальних благ); адаптаційна (створення і розвиток психологічної готовності прийняти перебудову суспільного життя з метою формування екологічного суспільства).

...