Психологічні бар'єри в професійному самовизначенні особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний заклад

«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К.Д. УШИНСЬКОГО»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

ПСИХОЛОГІЧНІ БАР'ЄРИ В ПРОФЕСІЙНОМУ САМОВИЗНАЧЕННІ ОСОБИСТОСТІ

МАССАНОВ Анатолій Вікторович

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державному закладі «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться 5 листопада 2010 року о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.03 в Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 36.

Автореферат розісланий 1 жовтня 2010 р.

Размещено на Allbest.ru

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. При будь-якій соціально-економічній ситуації у суспільстві професійне самовизначення особистості, якщо воно свідоме й самостійне, вимагає від неї соціальної зрілості, самовладання, рішучості, поміркованості тощо. Це зумовлено високим ступенем відповідальності вибору, який визначає професійну долю людини. Невдале професійне самовизначення сприяє виникненню таких негативних явищ у суспільстві, як текучість кадрів, професійне вигорання, низька продуктивність праці, невиправдана витрата коштів на підготовку працівників та ін. Серед ускладнень професійного самовизначення особистості важливе місце займають психологічні бар'єри, які суттєво викривлюють цей процес.

Узагальнення різних досліджень, які мають відношення до проблеми психологічних бар'єрів (Г.О. Балл, T. Дембо, K. Левін, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, Н.І. Пов'якель, В.А. Пономаренко, С.Л. Рубінштейн, В.Д. Шадріков та ін.) дає підставу констатувати актуальність їх поглибленого вивчення на основі інтеграції сучасних уявлень та досягнень, що накопичені в різних галузях знань. Так, в останній час психологічні бар'єри аналізуються у зв'язку з інноваційними процесами в освіті, творчою діяльністю і, зокрема, педагогічною творчістю (Р.М. Грановська, Л.О. Коростильова, Ю.С. Крижанська, Л.І. Подлєсна, О.С. Совєтова, В.М. Ямницький та ін.). Проте нагальнішою стає потреба у фундаментальному системному дослідженні загальних теоретичних засад проблеми психологічних бар'єрів особистості, що дозволило б розкрити природу цього явища. В цьому плані важливе значення для пізнання ґенези психологічних бар'єрів мають дослідження, що спрямовані на вивчення психічних станів і емоційної стійкості особистості в екстремальних умовах діяльності (Ф.Ю. Василюк, Л.І. Єрмолаєва, М.Д. Левітов, О.О. Прохоров, О.П. Саннікова, О.Я. Чебикін та ін.).

На сучасному етапі розвитку психологічної науки фактично не розкритими є також понятійна сутність та механізми психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні особистості, яка розвивається, що суттєво ускладнює процес пізнання цього явища, специфіки його виникнення, прояву та усунення.

Процес професійного самовизначення досліджувався в роботах Є.М. Борисової, Є.О. Климова, В.О. Лефтерова, В.О. Моляко, Д. Сьюпер, C. Ховланд, Н.Ф. Шевченко та ін. Проведений аналіз свідчить, що у переважній більшості публікацій (О.Є. Голомшток, М.М. Захаров, С.Д. Максименко, В.В. Синявський, Б.О. Федоришин, О.Я. Чебикін та ін.) з відповідної тематики ця проблема наголошується як досить актуальна. При цьому поглиблене вивчення засвідчує, що, як вітчизняні (А.Д. Сазонов, В.Ф. Сахаров та ін.), так і зарубіжні (E. Eріксон, Д. Сьюпер та ін.) психологи переважно досліджують профорієнтаційні умови підготовки особистості до вибору професії, в той час як питання внутрішнього конфлікту на рівні психологічних бар'єрів під час вибору професії залишається здебільшого поза увагою, або розглядаються побічно.

Проте саме такий напрямок досліджень дає можливість приділити увагу в профорієнтаційній роботі з молоддю профілактиці виникнення психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні та засобам їх усунення. Матеріали різних досліджень (О.В. Гринько, О.В. Губенко, Ю.М. Забродін та ін.) свідчать про те, що в процесі професійного самовизначення виникають психологічні бар'єри у більшості осіб. Така ситуація небажано впливає як на психологічний стан тих, хто обирає професію, так і на адекватність вибору майбутньої спеціальності, виходячи з власних потенційних можливостей. Це суттєво перешкоджає формуванню професійної спрямованості учнів, прояву їх самостійності під час вирішення питання про своє майбутнє. В аспекті зазначеного суттєвого значення набувають дослідження внутрішнього, у тому числі емоційного, світу сучасної молодої людини, яка вирішує питання свого особистісного та професійного самовизначення.

Таким чином, теоретична і практична актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена відсутністю в сучасній психології цілеспрямованих системних досліджень особливостей психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні особистості, специфіки їх прояву на різних етапах самовизначення. Недостатня розробленість теоретичних основ, що стосуються психологічних бар'єрів взагалі і, зокрема, в контексті професійного самовизначення особистості, та їх значущість для практики визначили започаткування нового напрямку дослідження в педагогічній та віковій психології в контексті обраної дисертаційної теми «Психологічні бар'єри в професійному самовизначенні особистості».

Зв'язок з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до плану науково-дослідної роботи Південного наукового Центру НАПН України (м. Одеса) «Теоретико-методологічні основи психолого-педагогічного супроводу особистості на різних етапах професійного становлення» (номер державної реєстрації 0109U002157). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (протокол № 6 від 31.01.2002 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 18.06.2002 р.). Автором досліджувались психологічні бар'єри у професійному становленні особистості.

Мета дослідження - теоретичне обґрунтування цілісної концепції психологічного бар'єра у професійному самовизначенні особистості на засадах системного та особистісно-діяльнісного підходів, а також емпіричне дослідження психологічних бар'єрів та визначення умов їх подолання у системі психолого-педагогічного супроводу профорієнтаційної роботи.

Обрана мета зумовила такі загальні завдання дослідження:

Визначити теоретико-методологічні засади пізнання феномена «психологічний бар'єр».

Охарактеризувати психологічні аспекти професійного самовизначення особистості.

Побудувати концептуальну модель психологічного бар'єра у професійному самовизначенні особистості.

Розробити комплекс психодіагностичних процедур та емпірично дослідити особливості психологічних бар'єрів, що виникають у професійному самовизначенні особистості.

Дослідити особливості прояву психологічних бар'єрів залежно від спрямованості особистості.

Розкрити особливості прояву психологічних бар'єрів в залежності від інтелектуального розвитку особистості.

З'ясувати особливості прояву психологічних бар'єрів в залежності від індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Розробити та апробувати систему попередження та подолання психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні особистості, що виникають в юнацькому віці.

Об'єкт дослідження: особливості психологічних бар'єрів.

Предмет дослідження: психологічні бар'єри у професійному самовизначенні особистості, їх структура, механізми та стратегії подолання.

Основні гіпотези дослідження:

- психологічний бар'єр у професійному самовизначенні характеризує складний емоційно-вольовий стан, що перешкоджає здійсненню наміру;

- причиною виникнення психологічного бар'єра є несприятливе передбачення особистістю процесу чи результату виконання запланованої дії;

- ознаками психологічного бар'єра є пасивність мотиву, несприятливі емоції для перетворення мотиву у активний, відсутність достатніх вольових зусиль спрямованих на досягнення дієвості мотиву;

- механізм вироблення сприятливого передбачення в процесі професійного самовизначення полягає у взаємодії мотиву дії, раціональної та емоційної оцінок імовірності успіху та вольових зусиль. При цьому вірогідні варіанти взаємодії, що ведуть до формування сприятливого передбачення: мотив сполучається с позитивною емоційною оцінкою ситуації виконання майбутньої дії; мотив сполучається с позитивною раціональною оцінкою ситуації виконання майбутньої дії; вольові зусилля особистості нівелюють деструктивний вплив мотивації, раціональних і емоційних оцінок. В інших випадках формується несприятливе передбачення успішності дії, що веде до появи психологічного бар'єра;

- психологічний бар'єр у професійному самовизначенні змушує особистість до дій спрямованих на його подолання. Останнє здійснюється завдяки різним стратегіям поведінки, такими як: мобілізація внутрішніх ресурсів для подолання бар'єру; відстрочка виконання дії для більш ґрунтовної підготовки; відмова від дії, або зміна мети, що робить подолання бар'єру вже не актуальним. Неможливість подолати або усунути психологічний бар'єр призводить до фрустрації, емоційної нестабільності та ін.

Основними методологічними і теоретичними засадами дослідження виступили: положення системного (П.К. Анохін, В.О. Ганзен, Е.Г. Юдін та ін.), діяльнісного (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.), особистісного (К.О. Абульханова-Славська, Г.А. Берулава, С.Д. Максименко, В.Е. Пахальян та ін.) підходів, а також теоретичні уявлення відносно професійного самовизначення особистості (М.М. Захаров, Л.О. Йовайша, Є.О. Климов, І.С. Кон, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, А.Д. Сазонов, В.Ф. Сахаров, В.В. Синявський, Б.О. Федоришин, О.Я. Чебикін та ін.).

Вихідні теоретико-психологічні ідеї дослідження складали: функціонально-генетичний принцип у психології, який дозволяє розглядати психіку в розвитку (Л.С. Виготський, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн та ін.); теорії несвідомого в сучасній психології (А. Адлер, Н.Ф. Каліна, З. Фройд, Е. Фромм, К. Хорні, К.Г. Юнг та ін.), які висвітлюють відповідні чинники виникнення ускладнень у психічній діяльності особистості; теорії особистості і мотивації діяльності (Б.Г. Ананьєв, О.М. Леонтьєв, Ю.М. Орлов, Б.О. Сосновський та ін.), які розкривають особистісну основу виникнення психологічних бар'єрів; психологічна теорія переживання (Ф.В. Бассін, Ф.Ю. Василюк, В.К. Вілюнас та ін.) як інтелектуально-вольових зусиль, спрямованих на відновлення психологічної рівноваги, втраченої в критичних умовах діяльності; ідеї М.Д. Левітова про те, що властивості особистості виникають з психічних станів, а утворені властивості стають умовою виникнення нових станів; концепція емоційності та континуально-ієрархічний підхід до дослідження структури особистості (О.П. Саннікова), які дозволяють аналізувати чинники, що впливають на динаміку психологічних бар'єрів; концепція емоційної регуляції діяльності (О.Я. Чебикін), яка стосується механізмів виникнення емоційних бар'єрів й умов їх подолання та ін.

Методи дослідження. У роботі використовується комплекс методів дослідження, спрямованих на перевірку гіпотез і розв'язання поставлених завдань, що включає:

-теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; вивчення й узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду; системно-структурний аналіз як основний спосіб організації дослідження;

-емпіричні: спостереження, бесіда, анкетування, тестування, самозвіти досліджуваних, констатуючий та формувальний експерименти;

-методи обробки та інтерпретації даних: кореляційний та факторний аналіз, визначення достовірності відмінностей за t-критерієм Стьюдента.

До психодіагностичного комплексу увійшли як традиційні методики, так і процедури, що були спеціально розроблені для вирішення завдань дослідження. Для дослідження психологічних бар'єрів використовувався спеціально розроблений нами «Тест-опитувальник для оцінки типу і ступеня вираженості психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні особистості»; для вивчення ступеню прояву психологічних ускладнень у професійному самовизначенні особистості та обґрунтованості вибору професії - розроблена анкета; для діагностики професійних інтересів особистості застосовувалась «Карта інтересів» С.Я. Карпиловської; інтелектуальний розвиток вивчався за допомогою методики «Формулювання проблем» М.О. Холодної; риси характеру - за допомогою «Фрайбургського особистісного опитувальника» (FPI) форма «В»; рівень розвитку покликання - за допомогою модифікованого нами «Тесту сенсожиттєвих орієнтацій» Д.О. Леонтьєва.

Дослідженням охоплені учні загальноосвітніх шкіл № 5, 17, 43, 52, 105 м. Одеси, студенти Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, учні Одеського педагогічного коледжу та професійно-технічних училищ, а також працівники державних та приватних підприємств м. Одеси. Всього в дослідженні приймали участь 1197 осіб (252 чоловіків та 945 жінок). Дослідження здійснювалось упродовж 1997 - 2008 років.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження визначається тим, що:

-вперше доведено, що психологічний бар'єр у професійному самовизначенні особистості розглядається як перешкода у психічній діяльності, що обумовлена внутрішніми та зовнішніми особливостями на шляху досягнення відповідної мети; психологічний бар'єр суб'єктивно фіксується на рівні психоемоційних станів, які характеризуються напруженням, фрустрацією та ін.; показано, що психологічні бар'єри презентують такі особливості емоційної сфери особистості - переживання, що пов'язані з пасивністю мотиву; емоційні переживання, що є несприятливими для перетворення пасивного мотиву в дієвий; переживання, що пов'язані з браком раціональних доводів для активізації мотиву; переживання, що пов'язані з неспроможністю підсилити мотив вольовим зусиллям; визначено, що психічні стани, які відображені в структурі психологічного бар'єра, є наслідком передбачення, що формується на основі оцінки особистістю сили мотиву, інтенсивності вольових зусиль, емоційної та раціональної оцінок імовірності успіху в бажаній дії; запропоновано концептуальну модель психологічного бар'єра в професійному самовизначенні, яка ураховує сукупність психологічних явищ: психічний стан, що спричинено пасивністю мотиву бажаної дії, при якому водночас емоційні переживання, раціональні доводи, вольові зусилля не в змозі через механізм вироблення сприятливого передбачення перетворити мотив на дієвий; розкрито, що наявність психологічного бар'єра в професійному самовизначенні активізує особистість до дій, спрямованих на його подолання через різні стратегії поведінки. А саме, - мобілізацію внутрішніх ресурсів для подолання бар'єра, відстрочку виконання дії для більш ґрунтовної підготовки, відмову від дії, або зміну мети, що робить подолання бар'єра вже не актуальним; з'ясовано, що неможливість подолати психологічний бар'єр веде до фрустрації, на тлі якої особистість продовжує шукати шляхи досягнення мети професійного самовизначення; встановлено, що різновиди психологічних бар'єрів відповідно до етапів професійного самовизначення особистості, прикладами яких є: на першому етапі - «недостатня зацікавленість у виборі професії», «невизначеність професійних інтересів» (від 5 до 12 років), на другому етапі - «стан невизначеності через незнання своїх можливостей при виборі професії», «стан сум'яття через нестачу потрібної інформації про професію» (від 13 до 14 років), на третьому етапі - «сумнів в успіху здійснення планів щодо майбутньої професійної трудової діяльності», «страх перед невизначеністю свого професійного майбутнього» (від 15 до 16 років), на четвертому етапі - «сильне переживання відповідальності при виборі професії», «непевність у собі при виборі професії» (17 років), на п'ятому етапі - «побоювання того, що не витримаєш випробувань при освоєнні обраної професії», «острах ризикувати у виборі професії» (від 18 до 25 років).

Поглиблено: розуміння взаємодії особистісних детермінант психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні на рівні емоційної зрілості, емоційної стійкості, інтелектуальних, вольових рис, розвиток яких сприяє успішному подоланню психологічних бар'єрів; уявлення про професійне самовизначення як своєрідну внутрішню психічну діяльність, пов'язану із самореалізацією особистості; дані про структуру професійного самовизначення особистості, яка охоплює: а) операційний компонент, що реалізується на рівні мисленевих стратегій; б) когнітивний компонент, що базується на знаннях, досвіді; в) регулятивно-особистісний, що відображений в спрямованості, емоціях, волі.

Отримали подальший розвиток уявлення про властивості особистості, які є внутрішніми передумовами виникнення психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні; розуміння того, що співвідношення структурних компонентів психологічних бар'єрів характеризується вираженістю їх вірогідних типів - мотиваційного, когнітивного, емоційного, вольового; положення про значення усвідомлення особистістю свого покликання для подолання психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні; розуміння умов попередження та усунення небажаних психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні особистості, які охоплюють прийоми емоційно-вольової саморегуляції, що орієнтовані на підвищення емоційної стійкості та методи формування професійних інтересів і покликання особистості.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що розроблено систему профілактики та усунення психологічних бар'єрів в професійному самовизначенні особистості; складено програму корекційної роботи, яка спрямована на вдосконалення емоційно-вольових рис старшокласників, формування їх професійних інтересів та засвоєння профорієнтаційних знань та умінь; створено «Тест-опитувальник для оцінки типу і ступеня вираженості психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні особистості»; підготовлено програму методичних семінарів з проблеми психологічних бар'єрів для педагогів та соціальних працівників. На основі результатів дослідження було створено навчальний курс «Психологічні бар'єри в діяльності особистості», одержані результати впроваджені в курс лекцій з «Загальної психології», «Вікової психології», «Педагогічної психології» для студентів, магістрантів психологічних факультетів вищих навчальних закладів.

Результати дослідження впроваджені в навчальний процес відділення перепідготовки кадрів зі спеціальності «Психологія» факультету післядипломної освіти і роботи з іноземними громадянами Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (довідка № 47 від 20.05.2010 р.), Одеського обласного інституту удосконалення вчителів (довідка № 87 від 26.05.2010 р.), Одеської загальноосвітньої школи № 5 I-III ступенів (акт про впровадження № 64 від 28.12.2009 р.), Одеської спеціалізованої школи № 17 I-II ступенів з поглибленим вивченням англійської мови (акт про впровадження № 91 від 27.05.2009 р.), Одеської ЗОШ № 43 I-III ступенів (акт про впровадження № 37 від 22.05.2009 р.), Одеської ЗОШ № 105 I-III ступенів (акт про впровадження № 636 від 09.04.2010 р.), Одеської ЗОШ № 52 I-III ступенів (акт про впровадження № 104 від 28.05.2009 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та результати дослідження були представлені на Міжнародній конференції «Актуальні проблеми сучасної психології» (Харків, 1993); Міжнародній науково-методичній конференції «Підготовка практичних психологів: досвід, проблеми і перспективи» (Полтава, 2000); VI Костюківських читаннях «Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку» (Київ, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції «Творчість як засіб особистісного росту та гармонізацій людських стосунків» (Житомир, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції «Генеза буття особистості» (Київ, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Личностный рост и гуманизация отношений между поколениями» (Полтава, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Когнітивні процеси та творчість» (Одеса, 2007, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Психологія особистості: теорія, досвід, практика» (Одеса, 2007, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-методологічні та прикладні проблеми педагогічної взаємодії» (Одеса, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Емоційна регуляція діяльності» (Одеса, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні чинники становлення особистості в поліетнічному середовищі» (Мукачево, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-методологічні проблеми психологічного супроводу професійної діяльності» (Одеса-Санкт-Петербург, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції: «Психологічна освіта у вищій школі» (Одеса, 2009); II з'їзді психологів України «Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні» (Київ, 1996); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи» (Тернопіль, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології в системі освіти» (Херсон, 2003, 2006); звітних науково-практичних конференціях Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (1995 - 2010) та Південного наукового центру НАПН України (1995 - 2010). Матеріали дисертації обговорювались на засіданнях кафедри теорії та методики практичної психології, педагогічної та вікової психології (1995 - 2010), науковому семінарі Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (2010).

Матеріали кандидатської дисертації «Формування психологічної готовності старших підлітків до професійного самовизначення», захищеної в 1988 році, не використовуються.

Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 80 публікаціях: одна монографія, 24 статті, які надруковані у фахових наукових виданнях, затверджених переліком ВАК України; решта - матеріали конференцій, тези доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, семи розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел, що налічує 417 найменувань. Основний зміст роботи викладено на 362 сторінках; дисертація містить 17 таблиць, 10 рисунків, 5 додатків на 12 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 413 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність вивчення проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотези та завдання дослідження, розкрито його теоретико-методологічні засади, висвітлено наукову новизну, практичну значущість дослідження, вказано сфери апробації й впровадження його результатів, наводяться дані про публікації.

У першому розділі - «Проблема психологічних бар'єрів у діяльності особистості» - розглянуті питання про історію розвитку проблеми психологічних бар'єрів у психології, аналізуються теоретичні підходи до визначення цього феномена.

Психологічні бар'єри на науковому рівні почали досліджуватися у ХХ столітті в контексті різних теорій особистості. Означена проблема опосередковано аналізувалася через розгляд таких психічних явищ, як тривожність, фрустрація, активність, стрес, страх, психологічні конфлікти, психологічна готовність до діяльності та інші внутрішні перешкоди, що ускладнюють діяльність особистості, порушують її психічну рівновагу. Найбільш відомими в цьому аспекті виступили психоаналітичні теорії З. Фройда та його послідовників - А. Адлєра, К. Юнга, К. Хорні, та ін., гуманістична концепція особистості К. Роджерса, теорії особистості, що запропоновані Е. Берном і К. Левіном, когнітивна теорія особистості Дж. Келлі, а також дослідження інших учених, які так чи інакше розглядали питання суб'єктивних труднощів особистості. Огляд цих та інших психологічних теорій і концепцій у зарубіжній психології показує, що, по-перше, психологічні бар'єри здатні виникати й розвиватися тільки з появою певних несприятливих умов розвитку особистості та її діяльності; по-друге, вони мають свої змістовні й динамічні характеристики; по-третє, існують різні способи подолання психологічних бар'єрів.

Серед вітчизняних дослідників значно вплинули на пізнання проблеми психологічних бар'єрів особистості положення діяльнісного підходу (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн та ін.) та системного аналізу особистості (П.К. Анохін, Л.І. Анциферова, В.О. Ганзен, Б.Ф. Ломов та ін.).

Узагальнення цих та інших підходів до змісту психологічного бар'єра засвідчило різне їх розуміння в контексті психічної діяльності. Так, одні фахівці (О.Г. Барвенко, О.І. Бєлохвостова, А.О. Гончарова, В.Г.Казанська, Я.О. Лупьян, В.В. Столін та ін.) відносили психологічні бар'єри до властивостей, інші (Х.М. Алієв, Є.П. Єрмолаєва, Р.С.Немов, М.А. Подимов та ін.) до певного стану. Аналіз різних досліджень дозволив визначити підходи до розуміння психологічного бар'єра.

Перший, пов'язаний з позицією К.К. Платонова та його прихильників, який пов'язує змістовну основу психологічного бар'єра з мотивом, вказуючи, що психологічний бар'єр - це мотив, який перешкоджає виконанню певної діяльності або дії. Другий ґрунтується на власно лінгвістичних підходах щодо поняття про психологічний бар'єр як такий (В.Т. Бусел, М.Д. Василега-Дерибас, О.В. Дмитрієв, Г.В. Латник, Г.В. Степенко та ін.). В цьому аспекті найбільш вдало його тлумачить В.Т. Бусел, який зазначає, що психологічний бар'єр - це ускладнення, пов'язане з психічним станом, упередженням. Третій підхід визначає психологічний бар'єр як психічний стан, що виявляється в неадекватній пасивності суб'єкта й перешкоджає виконанню ним тих чи інших дій (А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський та ін.). Четвертий - розглядає бар'єр як внутрішню перешкоду психологічної природи (небажання, боязнь, невпевненість тощо), яка заважає людині успішно виконувати певні дії (Х.М. Алієв, Р.С.Немов, М.А. Подимов та ін.). П'ятий - описує психологічний бар'єр, як негативний вплив минулого досвіду, який перешкоджає розумінню й правильній оцінці ситуації, фактів, закономірностей, вибору способів дій, стратегії вирішення проблеми, інноваціям (О.Г. Барвенко, О.І. Бєлохвостова, В.Г.Казанська та ін.). Шостий - характеризує його як обмеження, що накладаються на власну індивідуальність і філософські переконання, що утримують від більш повного її виявлення (А.О. Гончарова, Я.О. Лупьян, В.В. Столін та ін.). У наведених результатах досліджень можна відмітити, що загальним для всіх підходів в змісті ознак психологічних бар'єрів виступає «перешкода».

У другому розділі - «Психологічна характеристика професійного самовизначення особистості» - уточнюється зміст професійного самовизначення, наводиться узагальнена характеристика психологічних умов, визначаються зовнішні і внутрішні детермінанти цього процесу.

Проведене дослідження дозволило констатувати наявність різних підходів до визначення поняття «професійне самовизначення». Воно розглядається у контексті життєвого шляху особистості (Б.Г. Ананьєв, Є.І. Головаха, Є.О. Климов та ін.), вікового розвитку (Л.І. Божович, І.О. Кон і ін.), професійного становлення (Є.О. Климов, В.В. Чебишева та ін.).

Спираючись на наявні наукові дані та власні результати досліджень, професійне самовизначення ми розглядаємо як своєрідну внутрішню психічну діяльність особистості, метою якої є самореалізація власного потенціалу у певній сфері праці, мотив - задовольнити потреби, що пов'язані з майбутньою професійною діяльністю, дії та операції - збір та аналіз профорієнтаційної інформації, прийняття рішень та ін. Все це невід'ємні механізми цього процесу.

Умовно професійне самовизначення особистості можна поділити на кілька етапів: I етап (від 5 до 12 років) - формування позитивного ставлення до праці та різних професій; II етап (від 13 до 14 років) - інтенсивний період формування Я-концепції як необхідної умови особистісного і професійного самовизначення особистості; III етап (від 15 до 16 років) - формування професійної спрямованості та придатності; по закінченню середньої школи (у 17 років) прийняття рішення про вибір професії; IV етап (від 18 до 25 років) - період випробування свого вибору безпосередньо на робочому місці, який закінчується остаточним професійним самовизначенням, або повторним (у скороченому варіанті) проходженням II-III етапів.

З'ясовано, що зовнішніми детермінантами професійного самовизначення є об'єктивні умови вибору професії, до яких відносяться стан ринку праці, соціально-політична ситуація в суспільстві, матеріальні можливості батьків, умови праці тощо. А також, впливи батьків, оточуючих, засобів масової інформації, вимоги суспільства щодо необхідності вступу юнацтва в «доросле» життя.

Внутрішні детермінанти професійного самовизначення відображають суб'єктивні умови вибору професії, до яких відносяться інтереси, схильності, здібності особистості, ступінь усвідомлення свого покликання. Також до внутрішніх умов професійного самовизначення відносяться чітко означені життєві позиції особистості, досягнута ідентичність, адекватна самооцінка власних здібностей, певні ціннісні орієнтації, моральність, вирішеність задач особистісного самовизначення.

У третьому розділі - «Специфіка психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні» - описується концептуальна модель психологічного бар'єра в професійному самовизначенні особистості, подається її характеристика та ознаки, аналізуються емпіричні дані щодо прояву психологічних бар'єрів в залежності від віку і статі суб'єктів.

При побудові концептуальної моделі ми спиралися на діяльнісний (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв та ін.), системний (Л.І. Анциферова, О.М. Леонтьєва, В.О. Ганзен, П.К. Анохін та ін.), особистісний (Г.О. Балл, І.Д. Бех, І.С. Кон, А.В. Петровський, Б.О. Федоришин та ін.) підходи з урахуванням наявних знань про психологічні особливості професійного самовизначення особистості.

Внаслідок виконаної роботи побудована модель психологічного бар'єра у професійному самовизначенні, розкриті механізми його функціонування, виникнення та усунення.

Показано, що психологічні бар'єри в професійному самовизначенні виступають як складні психічні стани. Про це свідчить динамічність сукупності психічних явищ, що взаємодіють між собою, забезпечуючи виникнення та їх функціонування.

Структура психологічного бар'єра охоплює психічні стани, які пов'язані з пасивністю мотиву, емоціями, несприятливими для перетворення мотиву в дієвий, браком раціональних доводів для активізації мотиву, неспроможністю вольовим зусиллям досягти дієвості мотиву.

Наведене є наслідком несприятливого передбачення особистістю ймовірності успіху бажаної дії, що формується на основі співвіднесення - сили мотиву; інтенсивності вольових зусиль; емоційної та раціональної оцінок. При цьому передбачення тут відіграє роль визначального у виникненні психологічного бар'єру.

Прикладами психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні є - невизначеність у власних інтересах, розгубленість через незнання своїх можливостей, сумніви в правильності вибору, острах піти проти думки оточення, страх відповідальності та ін.

При побудові моделі психологічного бар'єра у професійному самовизначенні ми спиралися на поняття «критична точка», що використовується в логіко-математичних дослідженнях. У критичній точці відбувається якісна зміна характеристики явища. Останнє дозволило представити модель психологічного бар'єра у вигляді логічного виразу:

Де:

М - інтенсивність психічного стану, пов'язаного з силою мотиву;

К_М - критична точка сили мотиву; якщо мотив за своєю силою нижче критичної точки або дорівнює їй - то він є пасивним; якщо вище - дієвий.

Е - інтенсивність емоцій, пов'язаних з можливістю їх впливу на перетворення мотиву з пасивного в дієвий;

К_Е - критична точка інтенсивності сприятливих емоцій; сприятливі емоції за своєю інтенсивністю нижче критичної або дорівнюють їй - не здатні активізувати мотив; вище - активізують мотив через механізм вироблення сприятливого передбачення щодо бажаної дії.

Р - інтенсивність психічного стану, пов'язаного з вагомістю раціональних доводів стосовно можливості перетворення мотиву з пасивного в дієвий;

К_Р - критична точка вагомості раціональних доводів; раціональні доводи за своєю вагомістю нижче критичної точки або дорівнюють їй - нездатні активізувати мотив; вище - активізують мотив (аналогічно механізму у випадку з емоціями).

В - інтенсивність психічного стану, пов'язаного з можливістю вольовим зусиллям перетворити мотив з пасивного на дієвий;

К_В - критична точка достатності вольового зусилля; вольові зусилля за своєю інтенсивністю нижче критичної точки або дорівнюють їй - не здатні активізувати мотив; вище - сприяють його перетворенню з пасивного на дієвий (аналогічно механізму у випадку з емоціями).

Розглядаючи питання про особливості функціонування психологічного бар'єра, зауважимо, що воно набуває актуальності тільки з моменту, коли в особистості з'являється мотив до виконання певної дії. Механізм формування передбачення реалізується за допомогою емоційних, когнітивних, мотиваційних, вольових регуляторів діяльності. Можливі різні варіанти сполучень цих регуляторів (рис. 1). Дієвий мотив, завдяки своїй силі, формує сприятливе для дії передбачення. Якщо пасивний мотив сполучається з позитивною емоційною або раціональною оцінкою ситуації виконання бажаної дії, то це також веде до формування сприятливого передбачення. Протидіє формуванню несприятливого передбачення і варіант, пов'язаний з можливістю суб'єкта діяльності виявити вольове зусилля для створення сприятливого передбачення, всупереч мотиваційним, когнітивним чи емоційним впливам. В даному випадку воля діє опосередковано через активізацію пошуку прийнятних раціональних або емоційних оцінок для посилення мотиву. Якщо вольове зусилля виявилося неефективним, з'являється несприятливе передбачення, і як наслідок, психологічний бар'єр у професійному самовизначенні особистості.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Психологічні механізми формування передбачення успішності дії в професійному самовизначенні особистості

Примітка. Умовні позначки: «М +» - мотив дієвий, «М -» - мотив пасивний, «РО» - сприятлива раціональна оцінка ймовірності успіху дії, «ЕО» - сприятлива емоційна оцінка, «В» - вольове зусилля здатне підсилити мотив, незважаючи на несприятливі раціональні й емоційні оцінки.

На етапі формування передбачення особистість може відмовитися від наміченої діяльності. У цьому випадку психологічний бар'єр до відповідної діяльності не встигає сформуватися.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Механізми подолання психологічних бар'єрів

Оптимальна сила мотиву дії запобігає виникненню психологічних бар'єрів. Відповідно, при слабкому мотиві навіть незначні об'єктивні й суб'єктивні труднощі в майбутній дії, що відображені в емоційній і раціональній оцінках, викликають несприятливе передбачення і, як наслідок, психологічний бар'єр. Водночас, надмірно сильний мотив виступає як стресогенний фактор, що ускладнює виконання дії та сприяє виникненню психологічного бар'єра.

Механізм подолання психологічного бар'єра охоплює три стратегії поведінки особистості (рис. 2).

Перша стратегія - це мобілізація своїх можливостей для подолання психологічного бар'єра. Друга - «відстрочка» для проведення більш ґрунтовної підготовки, що передбачає удосконалення необхідних для подолання бар'єра здібностей, знань, умінь тощо. Третя - відмова від даної діяльності (дій), зміна цілі. У цьому випадку подолання психологічного бар'єра стає для особистості неактуальним. Якщо означені стратегії поведінки особистості в «бар'єрній» ситуації не допомогли його подолати, то це може призвести до виникнення фрустрації. У подальшому актуальним для особистості стає питання, як її позбутися. Таким чином, подолання суб'єктом діяльності психологічного бар'єра відбувається на рівні механізму зміни стану переживання бар'єра на переживання готовності діяти. Саме до такого перетворення ведуть стратегії подолання психологічного бар'єра у професійному самовизначенні особистості.

Дослідження особливостей прояву психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні на емпіричному рівні здійснювалися в два етапи.

Основне завдання першого етапу полягало в розробці й апробації «Тест-опитувальника для оцінки типу і ступеня вираженості психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні особистості». Цей діагностичний інструмент дозволяє виявляти як загальний рівень вираженості бар'єра, так і визначати, на основі ранжування, домінуючі види бар'єрів у досліджуваних. Результати стандартизації запропонованої нами методики показали, що ретестова надійність, надійність вимірювального інструмента, коефіцієнт константності та прагматична валідність відповідає стандартним вимогам до психодіагностичних процедур такого типу.

Завдання другого етапу полягало у визначенні рівня вираженості психологічних бар'єрів та їх видів у професійному самовизначенні особистості з урахуванням віку й статі.

Аналіз первинних статистичних показників вираженості психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні досліджуваних показав, що 26 % від їх загальної кількості виявили високий рівень вираженості бар'єрів, 49 % - помірний і 25 % - низький.

Результати дослідження розподілу вираженості психологічних бар'єрів окремо для кожної вікової групи, засвідчили, що серед: 15-річних школярів виявлено 21 % таких, що мають високий рівень вираженості психологічних бар'єрів, 51% - середній та 28 % - низький; 16-річних школярів виявлено 25 % таких, що мають високий рівень вираженості психологічних бар'єрів, 50 % - середній та 25 % - низький; серед 17-18-річних досліджуваних виявлено 24 % таких, що мають високу вираженість, 45 % - середню та 31 % - низьку; 21-річних виявлено 40 % таких, що мають високу вираженість психологічних бар'єрів, 50 % - середню та 10 % - низьку; 22-27-річних виявлено 40 % таких, що мають високу вираженість психологічних бар'єрів, 50 % - середню та 10 % - низьку; 28-39-річних досліджуваних виявлено 66 % таких, що мають середню вираженість психологічних бар'єрів та 34 % - низький; 41-52-річних виявлено 50 % таких, що мають високу вираженість психологічних бар'єрів, 33 % - середню та 13 % - низьку.

Розглядаючи розподіл досліджуваних різного віку залежно від рівня вираженості психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні помічаємо, що нормальний розподіл обстежуваних з високою, середньою та низькою вираженістю психологічних бар'єрів фіксується у віковій групі з 15 до 18 років. Середні вибіркові значення вираженості психологічних бар'єрів майже однакові для обстежуваних, починаючи від 15 до 18 років. Хоча на цей період припадає вибір професії, проте більшість молоді намагається продовжити навчання після школи й обмежується вибором напрямку, не приділяючи уваги деталям, відкладаючи остаточний вибір на період завершення навчання у вищих навчальних закладах та інших спеціальних професійних закладах. Це певною мірою знімає відповідальність під час вибору професії після закінчення школи, а на перших курсах навчальних закладів студенти також не відчувають відповідальності за своє професійне майбутнє. У 21-річних досліджуваних значно збільшується кількість осіб з високим рівнем вираженості психологічних бар'єрів. Це пов'язано з їх активним пошуком й випробовуванням себе під час професійного становлення. Така ж тенденція спостерігається і у досліджуваних віком 22 - 27 років. Отримані факти вказують на те, що підвищення вираженості психологічних бар'єрів в професійному самовизначенні особистості у віці 22 - 27 років пов'язане зі зростанням відповідальності за свій вибір напрямку реального втілення професійних намірів. Цікаво, що у 28 - 39-річних суттєво знижується вираженість прояву психологічних бар'єрів, що пояснюється набуттям певної стабільності в професійному становленні, а отже, й зниженням інтенсивності професійного самовизначення і, відповідно, психологічних бар'єрів у даному процесі. Серед цієї вікової групи переважають особи зі середнім рівнем вираженості психологічних бар'єрів. На відміну від інших періодів, вік 28 - 39 є благополучним у плані вирішення проблем професійного самовизначення, тому зростає впевненість, що протидіє виникненню психологічних бар'єрів. При цьому слід додати, що мова йде не про першу спробу в професійному самовизначенні. Тобто у цьому віці є як позитивний, так і негативний досвід у вирішенні цих проблем. Після сорока років значно підсилюється виразність психологічних бар'єрів у обстежуваних, що пов'язано з певною переоцінкою власних орієнтирів у професійному житті, що зумовлене віком і підвищеною відповідальністю за ті чи інші вибори в процесі професійного становлення.

Оцінюючи психологічні бар'єри в чоловіків і жінок зазначимо, що в кожній групі переважна кількість досліджуваних виявила середній рівень вираженості бар'єрів. Проте у чоловіків частіше зустрічається середній і низький рівень, у жінок - середній і високий рівень.

За результатами дослідження показано, що психологічні бар'єри у професійному самовизначенні мають місце у осіб різного віку і статі. Це виступило основою для подальшого емпіричного дослідження особливостей вираженості психологічних бар'єрів у представників різної статі за такими віковими групами: 14 - 15 років; 16 - 19 років; 20 - 23 років; 24 - 30 років. Для вивчення цих відмінностей був застосований метод обчислення t-критерію Стьюдента.

Отримані дані емпіричних досліджень вказують на те, що досліджувані віком 20 - 23 років виявили значно вищій рівень вираженості психологічних бар'єрів порівняно з іншими віковими групами. Встановлено статистично значущі відмінності між цією групою та групою досліджуваних 14 - 15 років (t =2,25; при p < 0,05) та 16 - 19 років (t =2,3; при p < 0,05). При порівнянні інших досліджуваних груп за ступенем вираженості психологічних бар'єрів суттєвих відмінностей не встановлено.

Встановлені факти пояснюються тим, що молодь віком 20 - 23 роки зазнає труднощів, які пов'язані з вирішенням таких життєво важливих питань як обрання напрямку подальшого професійного становлення після набуття освіти, створення власної родини, забезпечення кар'єри, вирішення матеріальних питань тощо. Все це спричиняє часті стресові стани, які є умовою виникнення небажаних психологічних бар'єрів у тих чи інших складних ситуаціях, зокрема в професійному самовизначенні.

Таким чином, психологічний бар'єр у професійному самовизначенні особистості це - напружений мотиваційно-зорієнтований психічний стан, який блокує виконання тієї чи іншої дії в цьому процесі. Ступінь вираженості психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні пов'язаний із специфічними для кожного вікового періоду умовами самовизначення особистості. Підвищена відповідальність за вибір професії та відповідно високий рівень вираженості психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні спостерігається у осіб віком 21 - 27 років та 40 років і старше.

Аналіз отриманих емпіричних даних дав змогу виділити види психологічних бар'єрів та частоту (f) їхнього прояву в досліджуваних. Так, найбільша частота властива психологічним бар'єрам: «острах піти проти думки батьків» (f = 0,58); «страх критики з боку однолітків і оточуючих про зроблений вибір» (f = 0,49); «непевність у собі при виборі професії» (f = 0,38); «невизначеність професійних інтересів» (f = 0,36). До групи менш значимих бар'єрів відносяться: «стан сум'яття через нестачу потрібної інформації про професію», «сумнів у правильності вибору професії», «побоювання того, що не витримаєш випробувань при освоєнні обраної професії». психологічний бар'єр професійний самовизначення

Аналіз частоти прояву видів психологічних бар'єрів в різних вікових групах дозволив встановити, що одним із найбільш поширених психологічних бар'єрів у старшокласників є почуття страху в різних його проявах: «страх учинити помилку», «страх, що не впораються з освоєнням професії», «страх перед майбутнім», «страх відповідальності». Досліджувані віком 26 років і старше сприймають себе як самостійні, вольові, обізнані, цілеспрямовані особистості. Разом з тим, в ситуації вибору професії або зміни напрямку в кар'єрі, для них притаманно виявляти невпевненість, сумніви, страх перед невизначеністю ситуації.

На основі узагальнення результатів теоретичного та емпіричного досліджень з'ясовано, що види психологічних бар'єрів розподіляються залежно від етапів професійного самовизначення наступним чином. На першому етап (від 5 до 12 років) домінують «недостатня зацікавленість у виборі професії», «невизначеність професійних інтересів»; на другому етапі (від 13 до 14 років) - «сумнів в успіху здійснення планів щодо майбутньої професійної трудової діяльності», «страх критики з боку однолітків і оточуючих про зроблений вибір»; третій етап (від 15 до 16 років) відзначається домінуванням бар'єрів - «стан невизначеності через незнання своїх можливостей при виборі професії», «стан сум'яття через нестачу потрібної інформації про професію», «невизначеність професійних інтересів»; четвертий етап (17 років) - «невизначеність професійних інтересів», «непевність у собі при виборі професії», «страх критики з боку однолітків і навколишніх про зроблений вибір», «острах піти проти думки батьків», «сильне переживання відповідальності при виборі професії», «острах приймати самостійні рішення щодо свого професійного майбутнього», «страх припуститися помилки у виборі професії», «страх перед невизначеністю свого професійного майбутнього»; п'ятий етап (від 18 до 25 років) - «сумнів в успіху здійснення планів щодо майбутньої професійної трудової діяльності», «сумнів у правильності вибору професії», «побоювання того, що не витримаєш випробувань при освоєнні обраної професії», «тривога за нездатність подолання труднощів у професійній діяльності», «побоювання виявити особисту ініціативу у виборі професії», «острах ризикувати у виборі професії».

Дослідження видів психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні показало, що останні пов'язані, насамперед, із вольовою сферою особистості, далі за значимістю, на їх перебіг впливають емоційна сфера і спрямованість особистості. Серед причин ускладнення професійного самовизначення особистості особливе місце займають: висока відповідальність вибору, брак профорієнтаційної інформації, вплив оточення, невизначеність з професійними інтересами та схильностями тощо.

Отримані дані потребують уточнення та впорядкування відомостей про діючі чинники, що зумовлюють прояв психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні. Результати теоретико-емпіричного дослідження комплексу таких чинників представлені у наступних розділах.

У четвертому розділі - «Особливості прояву психологічних бар'єрів залежно від спрямованості особистості» розглядається спрямованість як мотиваційна основа професійного самовизначення особистості, визначаються провідні мотиваційні особливості, що спричинюють психологічні бар'єри в її професійному самовизначенні.

Доведено, що спрямованість особистості є важливим компонентом в структурі особистості та впливає на її діяльність, спілкування, психологічні стани. Показано, що професійне самовизначення як специфічний вид діяльності також залежить від особливостей спрямованості особистості, а саме її потреб, мотивів, інтересів тощо.

Розкрито, що спрямованість є предметом дослідження як вітчизняних (О.Ф. Лазурський, М.М. Ланге, Г.С. Костюк, Б.Ф. Ломов, В.С. Мерлін, П.Р. Чамата, В.А. Роменець та ін.), так і зарубіжних (А. Адлер, А. Маслоу, Г. Мюррей та ін.) вчених.

Аналіз даних вітчизняних та зарубіжних авторів щодо природи та змісту спрямованості особистості дозволив визначити основні характеристики цього явища, а саме форми, види, структуру, зміст, рівні, типи. Показано, що зміст спрямованості особистості нерідко розглядається на рівні таких понять, як «світогляд», «переконання», «ідеали», «ціннісні орієнтації», «цілі», «мотиви», «потреби», «інтерес», «схильності», «стремління», «наміри», «бажання», «потяги», «установки». Найбільш поширеним є розуміння спрямованості як сукупності стійких мотивів. У структурі спрямованості переважно функціонують три групи мотивів - гуманістичні (колективістичні), особисті, ділові.

Показано, що спрямованість розподіляється на професійну, особистісну та інші. Структура окремого виду спрямованості, скажімо професійної спрямованості, на думку Б.Ф. Ломова, охоплює компоненти - практичний (поведінковий), емоційний (афективний), когнітивний (пізнавальний, оцінний). Розкрито, що спрямованість може зумовлювати чутливість особистості до одних і стійкість до інших подій життя. Зокрема, належний рівень розвитку професійної спрямованості особистості оптимізує професійне самовизначення. Невиражена професійна спрямованість, навпаки, ускладнює даний процес. До її недоліків слід віднести невизначеність у професійних інтересах, ціннісних орієнтаціях, життєвих пріоритетах, невпорядкованість мотивації, неусвідомлення власного покликання і пов'язану з цим недостатню інтенсивність мотивації в контексті професійного самовизначення. Це є умовою виникнення, передусім, складнощів у професійному самовизначенні особистості, які виявляються через незацікавленість, апатію, лінощі під час професійного самовизначення.