Правові та психологічні засади запобігання професійній деформації працівників органів внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Правові та психологічні засади запобігання професійній деформації працівників органів внутрішніх справ України

Кісіль З.Р.

19.00.06 - юридична психологія

Київ - 2011

Вступ

Актуальність теми. Соціально-політичні, економічні та правові процеси, що відбуваються на перехідному етапі розвитку Української держави, супроводжуються суперечностями в багатьох сферах суспільного життя. Зважаючи на те, що конституційно задекларовано статус нашої держави як правової, соціальної, то на шляху утвердження верховенства права, розбудови повноцінного громадянського суспільства однією з пріоритетних проблем є забезпечення захисту прав та законних інтересів людини і громадянина. Її вирішення значною мірою безпосередньо покладається на правоохоронні органи, складову виконавчої влади держави. Працівникам цих органів суспільство виявляє велику довіру і сподівання, прагнучи бачити в них не лише тих, хто стоїть на сторожі закону, тобто фахівців високої кваліфікації, а й активних і авторитетних співвітчизників, які з почуттям громадянської відповідальності виконують свій службовий обов'язок і є патріотами нашої Батьківщини. Безумовно, для досягнення цього ще належить чимало зробити, тому, успішна реалізація розпочатої правової реформи в Україні пов'язана із значними змінами в функціонуванні системи органів внутрішніх справ (ОВС), що дозволить підвищити рівень правосвідомості та професіоналізму їх працівників, позитивно вплине на поліпшення іміджу цих органів у суспільстві. Сьогодення вимагає не лише нового юридичного мислення, а й формування цілковито іншого типу правоохоронця, який не лише суворо дотримується принципів законності, а й добре орієнтується і діє в сучасному правовому просторі.

Доводиться констатувати, що соціальні очікування, якщо йдеться про повсякденні реалії не виправдовуються. Непоодинокі випадки байдужого ставлення працівників ОВС до пересічних громадян, зневажання процесуальними нормами і нормами моралі, приниження людської гідності затриманих осіб, необґрунтоване застосування зброї та спецзасобів, тощо. Усе це свідчить про наявність замовчуваної донедавна проблеми професійної деформації правоохоронців. Про її серйозність свідчать і такі факти.

Протягом 2009 р. у провадженні органів прокуратури та суду було 2002 кримінальні справи, порушені стосовно 1834 працівників ОВС. Із цієї кількості справ переважна більшість (76%) стосувалася злочинів, вчинених у сфері службової діяльності, зокрема за перевищення влади - 158, хабарництво - 154. Крім того, відносно працівників міліції було порушено 40 кримінальних справ за ігнорування Правил дорожнього руху, 28 - за злочини, пов'язані з наркотиками, 23 - за злочини проти власності, 15 - за хуліганство, 7 - за вбивство. За матеріалами службових розслідувань за фактами скоєння надзвичайних подій із ОВС лише у 2009 р. звільнено 732 працівників, стосовно 4228 - застосовано інші заходи дисциплінарного впливу.

Аналіз статистики (2003-2009 рр.) свідчить про тенденцію зростання кількості порушень працівниками ОВС дисципліни, зокрема вчинення проступку у стані алкогольного сп'яніння, втрата табельної зброї, службових документів, спецзасобів і майна. Протягом 2009 р. до МВС України надійшло 1096 повідомлень про такі факти протиправної діяльності працівників: незаконне притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, приховування злочинів від обліку, необґрунтоване застосування спецзасобів, зловживання алкогольними напоями на службі, незаконне зберіганні зброї, словесна образа затриманих, порушення процесуальних норм тощо, яких було на 1,8% більше, аніж у попередньому році За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України.. В науковій літературі подібні факти зазвичай відносять до проявів професійної деформації.

Незважаючи на науково-практичний інтерес до цієї проблематики, зумовлений насамперед прагматичною потребою підвищення ефективності діяльності ОВС в умовах загострення соціальних суперечностей у суспільстві, їй поки що не приділено належної уваги. Серйозну науково-теоретичну базу в її дослідженні становлять положення, наукові ідеї, аргументації у працях вчених юристів - Ю.Є. Аврутіна, А.І. Арістової, С.А. Алтухової, О.М. Бандурки, О.О. Бандури, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.Г. Богатирьова, Н.Б. Болотіної, І.Л. Бородіна, А.Г. Братка, Т.З. Гарасиміва, І.П. Голосніченка, В.М. Горшеньова, В. К. Грищука, О.М. Джужі, В.В. Зуя, Д.П. Калаянова, О.Г. Кальмана, Р.А. Калюжного, Д.А. Керімова, С.В. Ківалова, А.Т. Комзюка, В.В. Коваленка, В.К. Колпакова, А.П. Корєнєва, М.В. Костицького, О.В. Кузьменко, В.В. Кулініченка, В.А. Лазарєва, Д.М. Лук'янця, А.В. Малька, Н.П. Матюхіної, М.І. Мельника, С.В. Пєткова, О.В. Петришина, П.М. Рабіновича, О.П. Рябченко, О.Ф. Скакун, В.П. Столбового, В.Ф. Сіренка, С.С. Сливки, В.М. Сирих, Ю.А. Тихомирова, М.М. Тищенка, О.І. Харитонова, С.А. Шалгунової, В.М. Шаповалова та ін.

Розкриттю різноманітних проявів існування сутності професійної деформації через багаточисельні опосередкувальні фактори в дисертації враховувались узагальнені висновки, положення наукових праць таких відомих учених у галузі юридичної психології серед яких: С. П. Безносов, А. В. Буданов, Л. М. Васильєв, І. В. Ващенко, А. В. Дулов, К. В. Злоказов, Л. М. Колодкін, В. К. Коломієць, Х. Лангерок, К. Леонгард, І. В. Максимов, В. С. Медвєдєв, Н. П. Мітюріна, М. В. Монахова, С. Є. Раінкін, О. Р. Ратінов, В. Ф. Робозеров, А. Н. Роша, Г. В. Рябов, Л. Н. Терновський, В. Г. Самарін, А. Л. Свенцицький, Ю.В. Стригуненко та ін. Основні підходи до визначення професійної деформації працівників ОВС проаналізовано Е.А. Айроян, С.П. Безносовим, О. Берден, Н. Вітрук, А. К. Глазичевим, Р.А. Кузнецовим, В.С. Медвєдєвим, В.С. Павленіним, В.С. Плєтніковим та ін. Фактори, що зумовлюють розвиток професійної деформації працівників ОВС, розкрито в дослідженнях С.Ю. Вахрушева, В. К. Коломійця, З. Н. Каландаришвілі, А. А. Ласкіна, М.В. Монахової, А. Л. Степанової та ін. Багато важливих питань досі залишаються спірними, а деякі з них не розв'язані взагалі, зокрема, в правовій та психологічній науці і практиці ненапрацьовано єдиної концепції протидії професійній деформації працівників ОВС, не досліджено механізм впливу детермінант на розвиток професійної деформації працівників ОВС.

Незважаючи на чималий обсяг наукових праць, присвячених вивченню різноманітних проявів професійної деформації та людської поведінки, все ще недостатньо висвітлено, на нашу думку проблеми детермінації, існування та сутності професійної деформації працівників ОВС. А такий її аспект, як запобігання професійної деформації набуває особливої актуальності з огляду на сучасні реалії. Враховуючи це, на часі - потреба глибокого і всебічного дослідження гострих кадрових проблем в ОВС, механізмів їх регулювання, аналітичне узагальнення нагромадженого правовою, психологічною та іншими науками теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій у цій сфері. Отже актуальність та важливість комплексного науково-теоретичного висвітлення цієї актуальної проблеми, обумовлена контекстом удосконалення вітчизняної правової системи, спрямованої, зокрема, на посилення захисту прав і свобод людини і громадянина, а також на підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, зокрема, ОВС.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810; Указу Президента України від 09.02.1999 р. № 145 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади"; Рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції", уведеного в дію Указом Президента України від 27.10.2009 р. № 870/2009; Програми науково-дослідних робіт з проблем виховання особового складу органів внутрішніх справ, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2010 р. № 639; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінетів Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767, Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр. (наказ МВС України від 29.07.2010 р. № 347), а також у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямами: "Організація та управління органів внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку" (Державний реєстраційний номер 0106U003646) та "Організація та забезпечення профілактики правопорушень органами виконавчої влади" (Державний реєстраційний номер 0106U003637).

Тема дисертації затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ (протокол від 16.10.2010 р. № 16).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових праць у галузі права та юридичної психології, чинного законодавства та правозастосовної практики, історичного та сучасного досвіду визначити та комплексно розглянути теоретичні і прикладні проблеми протидії професійній деформації працівників ОВС України, а також обґрунтувати теоретичні основи механізму протидії професійній деформації працівників ОВС України та сформулювати рекомендації з вдосконалення його застосування. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

охарактеризувати розвиток доктринальних поглядів до розуміння поняття "професійна деформація працівників ОВС України" і на цій основі репрезентувати сучасне наукове уявлення про цей феномен;

виявити детермінанти професійної деформації працівників ОВС України та здійснити їх класифікацію;

з'ясувати сутність та мету організаційно-правових заходів регулювання та протидії професійній деформації працівника ОВС, розробити модель їх дієвого механізму;

висвітлити психологічні умови, чинники та детермінанти професійної деформації працівників ОВС, встановити психологічні кореляти механізму протидії та профілактики досліджуваного феномену;

розкрити зміст, структуру та природу правового статусу працівників ОВС України як фактора протидії їх професійній деформації;

проаналізувати та обґрунтувати правові та психологічні основи дотримання заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні проступки в діяльності працівників ОВС України як умови протидії їх професійної деформації;

дослідити особливості правозастосовної діяльності працівників ОВС України у контексті професійної деформації;

виявити та охарактеризувати діалектику взаємозв'язку правосвідомості і моралі в діяльності працівників ОВС України як чинника протидії професійної деформації;

здійснити теоретичний аналіз проблеми професійної стійкості до психічної напруженості в екстремальних умовах службової діяльності, зокрема в стресогенних та ризиконебезпечних ситуаціях, обґрунтувати пропозиції щодо організації професійної психологічної підготовки як чинника запобігання професійній деформації;

з'ясувати соціальні, правові і психологічні витоки та детермінанти корупції серед працівників ОВС як одного з проявів професійної деформації, запропонувати ефективні заходи її запобігання та попередження;

сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики організації профілактичних заходів запобігання професійній деформації працівників ОВС України;

на основі аналізу напрацювань з суміжної юридичної та психологічної проблематики розробити концепцію профілактики професійної деформації особистості - конвергентної працівникові ОВС України.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у сфері запобігання професійній деформації працівників ОВС України.

Предмет дослідження - правові та психологічні засади запобігання професійній деформації працівників органів внутрішніх справ України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є система принципів, методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування визначається системним підходом, що дає можливість розглянути проблему в єдності її юридико-психологічного змісту і форми, здійснити системний аналіз правових та психологічних засад протидії професійній деформації працівників ОВС України (розділи 1, 2). Діалектичний метод пізнання дозволив оцінити еволюцію професійної деформації працівників ОВС України; розглянути її у статиці і динаміці та визначити заходи протидії їй (розділ 1). Ретроспективний метод використовувався для вивчення ґенези професійної деформації працівників ОВС України, впливу на неї історичних і соціально-психологічних умов (розділи 1, 3). В основу розгляду феномену професійної деформації працівників ОВС України покладено принцип єдності логіки та історії процесів, їх діахронічної та синхронічної композиційної єдності, оскільки у професійній діяльності ОВС України завжди є риси минулого, сучасного і майбутнього (підрозділ 1.1, розділ 2). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і особливості правових і психологічних аспектів регулювання та протидії професійній деформації працівників ОВС України (розділи 1-5). Синергетичний метод дозволив довести, що спосіб мислення працівника ОВС України, його світогляд, професійна культура та установки є результатом нелінійних впливів і наслідків у нестійких (мінливих), незамкнених (відкритих) системах, які накреслюють індивідуальний шлях пізнання юридико-психологічного підґрунтя та зумовленості професійної деформації (розділи 3, 4). Історико-правовий метод застосовувався під час дослідження розвитку нормативно-правової бази і соціально-психологічних детермінант щодо завдань, функцій, повноважень ОВС України як органу управління (підрозділи 3.2, 4.1, 5.2). Інтеграційний підхід до феномену професійної деформації працівників ОВС України надав можливість по-новому з'ясувати окремі грані протидії професійній деформації як неоднозначного феномену, одночасно щодо інших сторін предмета дослідження утвердитися у звичному розумінні, що є також наслідком наукової історико-правової рефлексії (розділи 1, 2). Завдяки порівняльно-правовому методу визначено напрямки удосконалення національного законодавства, у зв'язку з чим актуалізується можливість застосування досвіду інших країн, пов'язаного з попередженням і профілактикою професійної деформації працівників міліції (розділи 3-5). Для з'ясування та вдосконалення юридико-психологічних заходів профілактики і протидії професійній деформації працівників ОВС України використано методи моделювання, прогнозування та варіаційної статистики (розділи 4, 5).

Емпіричну базу дослідження склали узагальнення практичної діяльності міліції, аналіз політико-правових публікацій, довідникових видань, математико-статистичної обробки даних офіційних інформаційних джерел. Поглибленому вивченню проблеми слугували проведені дисертантом спостереження, анкетування і опитування 860 працівників ГУМВС України у Львівській, Хмельницькій, Житомирській, Запорізькій, Луганській, Чернівецькій областях та УМВС України на Львівській залізниці.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової та психологічної науки досліджено проблему професійної деформації особистості працівників ОВС України та сформульовано авторську концепцію її профілактики. У результаті проведеного дослідження сформульовано такі концептуальні положення, що вирізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне і практичне значення:

вперше:

- репрезентовано комплекс наукових знань, що дають цілісне і систематизоване уявлення про закономірні прояви та характерні ознаки такого юридико-психологічного явища, як професійна деформація працівників органів внутрішніх справ України;

- синтезовано методологічні і прагматичні підходи до визначення і класифікації детермінант професійної деформації працівників ОВС України;

- розкрито суть і значення застосовуваних правових засобів запобігання професійній деформації працівників ОВС України, що стало підставою для формулювання пропозиції змін і доповнень до чинного законодавства, для подальшої систематизації та уніфікації відомчих нормативно-правових актів, а також деяких законодавчих та підзаконних актів.

- розроблено механізм правового регулювання запобігання професійній деформації працівників ОВС України;

- сформульовано низку конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики застосування заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення в діяльності міліції як умови протидії професійній деформації працівників ОВС України;

- визначено роль та місце дефектів моральної та правової свідомості як складових професійної культури працівників ОВС у розвитку професійної деформації, окреслені детермінанти зазначених відхилень у механізмі соціалізації;

- доведено необхідність здійснення наступних загальних заходів щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення службової діяльності працівників ОВС: а) проведення загальної кодифікації чинного законодавства, яке регулює проходження служби працівниками ОВС; б) внесення змін та доповнень до правового регулювання відносин у правоохоронній сфері; в) внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про міліцію";

- запропоновано та обґрунтовано комплексні правові та соціально-психологічні заходи щодо реалізації концепції профілактики професійної деформації працівників ОВС України;

удосконалено:

- сутнісне розуміння інституту правової відповідальності працівників ОВС України як фактора протидії їх професійної деформації;

- положення про діалектичний зв'язок права і моралі в діяльності працівників ОВС як адекватного і універсального засобу розуміння і тлумачення сутності професійної деформації працівників ОВС України;

- змістовне і сутнісне визначення понять "суб'єктивне право працівників ОВС", "соціальний захист працівників ОВС", "правовий захист працівників ОВС", "корупція в ОВС", "стрес", "професійний стрес", "професійний ризик", "психологічна корекція професійної деформації";

дістали подальшого розвитку:

- визначення правого статусу працівників ОВС України, зокрема, його сутності та структури, обов'язків працівників ОВС, їх прав та відповідальності як фактору протидії їх професійній деформації;

- дослідження проблем у правозастосовній діяльності працівників ОВС України як умови запобігання їх професійній деформації;

- науково-теоретичні та праксеологічні підходи щодо організації протидії корупційним правопорушенням як різновиду професійної деформації працівників ОВС України;

- положення про зумовленість ефективності службової діяльності чинниками екстремальності, про вагомість стресогенних та ризиконебезпечних параметрів діяльності з детермінації професійної деформації;

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертаційному дослідженні теоретичні положення, пропозиції, рекомендації сприятимуть становленню та подальшому удосконаленню правового та психологічного механізмів запобігання професійній деформації у середовищі працівників ОВС України. Одержані результати використані у науково-дослідній діяльності при розробці проблеми запобігання професійній деформації працівників ОВС України, при підготовці проектів законів, а також інших нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення механізму правового регулювання та заходів психологічного запобігання професійній деформації працівників ОВС України.

Матеріали дисертаційного дослідження використовувалися при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін "Основи управління в органах виконавчої влади", "Адміністративне право", "Основи управління в органах внутрішніх справ України", "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України", "Професійно-психологічна підготовка та особиста безпека працівників органів внутрішніх справ України". Результати дослідження використовуються у навчальному процесі при читанні курсів із зазначених дисциплін у Львівському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження № 22 від 25.10.2009 р.).

Результати дослідження також використовуються при проведенні занять зі службової підготовки персоналу, а також опрацюванні методичних рекомендацій щодо застосування норм чинного законодавства та поліпшення діяльності працівників ОВС України Департаменту громадської безпеки МВС України (акт впровадження від 16.09.2009 р.), ГУМВС України у Львівській області (акт впровадження від 19.11.2009 р.), УМВС України у Чернівецькій області (акт впровадження від 10.09.2009 р.), УМВС України на Львівській залізниці (акт впровадження від 02.11.2009 р.).

Підготовлено та подано на розгляд Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін у чинне законодавство (лист Комітету ВРУ № 04-19/14-1143 від 16.04.2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи були обговорені на засіданнях кафедр адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ та юридичної психології Національної академії внутрішніх справ, оприлюднені в доповідях і повідомленнях на дев'ятнадцяти конференціях і семінарах, в тому числі: Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми гуманітарної підготовки працівників ОВС в умовах Європейської інтеграції" (Київ, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Комунікативна компетентність працівників і їх зв'язки з громадськістю" (Львів, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення" (Львів, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах Європейської інтеграції" (Одеса, 2007 р.); Міжнародній конференції "Актуальні проблеми тлумачення і застосування правових норм" (Львів, 2008 р.); Міжнародному управлінському форумі "Управління сьогодні та завтра" (Хмельницький, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти" (Львів, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми чинного адміністративного законодавства, шляхи подолання та перспективи вдосконалення" (Івано-Франківськ, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми протидії злочинам у сфері економіки" (Львів, 2010 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано монографію,

34 статті у наукових фахових виданнях України, 9 навчальних посібників;

4 підручники, 27 науково-методичних матеріалів, 19 статей (тези виступів) в інших виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, що включають 17 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (600 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 522 сторінки, з них загальний обсяг тексту - 404 сторінки.

1. Основний зміст

У вступі розкрито актуальність теми дослідження, проаналізовано ступінь розробки проблеми, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й завдання дослідження, його об'єкт і предмет, сформульовано наукову новизну роботи та її практичне значення, подано інформацію про апробацію дисертаційної роботи, впровадження її результатів.

Розділ 1 "Теоретико-методологічні засади дослідження професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України" який складається з трьох підрозділів, присвячено висвітленню сутності феномену професійної деформації працівників ОВС України, обґрунтуванню методологічних підходів його дослідження.

У підрозділі 1.1. "Професійна деформація працівників органів внутрішніх справ України: історіографія та феноменологія" аргументовано, що незважаючи на давність перманентних спроб дослідити феномен професійної деформації, це явище залишається не до кінця пізнаним. Крім того, воно надзвичайно динамічне, тому завжди буде предметом наукового та практичного інтересу.

Узагальнення наукових розробок про феномен професійної деформації працівників ОВС України у працях вітчизняних, зарубіжних учених (зроблено їх аналітичний огляд), дозволяє стверджувати, що в юридичній психології дотепер нема єдиного підходу до вивчення професійної деформації як складного психолого-правового явища, застосовуються концептуальні різночитання самого поняття "деформація", тобто воно не належить до понять, беззаперечно введених до системи знань про професійну діяльність; допускається навіть розгляд цього явища у відриві від з'ясування стану позитивної правосвідомості.

Серед найпоширеніших причин професійної деформації працівників ОВС України виділено соціально-політичні, економічні, правові, організаційно-управлінські, психолого-педагогічні. Констатовано, що розробка проблем запобігання професійній деформації має міждисциплінарний характер, тому нею займаються фахівці різних галузей знань, зокрема спеціалісти з державного управління, юристи, психологи, філософи, економісти. Лише міждисциплінарний підхід дозволяє встановити детермінанти розвитку професійної деформації, надати об'єктивну оцінку її рівня, виявити аспекти, які потребують удосконалення у сфері правового регулювання. Оскільки професійна деформація становить собою не обов'язковий, але реально можливий наслідок процесу формування і професійного розвитку працівника, то теоретична розробка дієвого механізму регулювання запобігання їй на основі комплексного і системного підходів, вироблення правових заходів попередження та корекції її проявів, впровадження у практичну діяльність ОВС єдиної концепції протидії професійній деформації вкрай необхідне, бо сприятиме насамперед підвищенню ефективності правоохоронної діяльності.

Підрозділ 1.2. "Сутність професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України" присвячено обґрунтуванню й визначенню базових понять, що використовуються у процесі висвітлення проблеми професійної деформації працівників ОВС.

Ключовим при з'ясуванні смислу поняття "професійна деформація працівників ОВС України" є питання про те, що слід розуміти під професійною деформацією загалом. В науковій літературі воно представлене полісемантично, причому як синоніми найчастіше використовуються терміни "девіація", "порушення", "делікти", "викривлення", з чим допускаються відхилення від чіткого уявлення про певну норму, до того ж негативного характеру.

Професійна деформація у працівників ОВС виявляється, насамперед, у правовому нігілізмі - зневажливому ставленні до вимог закону чи неприйнятті необхідних згідно чинного законодавства заходів, ігноруванні закону та довільному його тлумаченні; жорстких неадекватних стереотипах діяльності; обвинувальній схильності у ставленні до об'єктів професійної діяльності; низькому рівні правової і моральної свідомості; прагненні до самоствердження шляхом демонстрації влади над іншою людиною; втраті почуття службового обов'язку і особистої відповідальності. На підставі соціологічних опитувань встановлено, що майже у 30% персоналу ОВС тією чи іншою мірою спостерігаються такі негативні прояви, як послаблення самодисципліни і зниження морально-етичного контролю за своєю поведінкою. Стан дотримання законності, незважаючи на зміну соціально-політичних орієнтирів, не поліпшується, а навпаки того - посилюється тенденція байдужості і безпринципності у ставленні до вчинюваних деліктів, прагнення будь-якими засобами приховувати їх задля, збереження "честі мундира". Особливі криміногенні наслідки мають факти корисливого використання працівниками ОВС службового становища, корумпованості, хабарництва. Аналіз сфери прояву професійної деформації, системи її показників, фіксація постійних емпіричних проявів стали підґрунтям для теоретичного осмислення цього феномена, що закумульовано у такій дефініції поняття: професійна деформація працівників ОВС України - процес, що детермінується сукупністю мікросередовищних, макросоціальних і суб'єктивних факторів, які поступово призводять до негативної динаміки розвитку і життєдіяльності особистості в процесі виконання професійних обов'язків. Охарактеризовано форми професійної деформації працівників ОВС України і визначено їх питому вагу в загальному контексті, а саме: посадової деформації (33%); загально-професійної деформації (27%); адаптивної деформації (16%); професійно-типологічної деформації (24%). Встановлено, що ці форми деформації взаємопов'язані і практично ніколи не проявляються окремо.

Доведено, що професійна деформація окремих працівників знижує ефективність діяльності підрозділу ОВС загалом, негативно позначається на забезпеченні і захисті прав громадян. Зважаючи на практичні наслідки цього явища, на його руйнівний характер, обумовлено необхідність інтенсивного пошуку шляхів створення дійової системи попередження професійної деформації, з цією метою вжиття невідкладних корекційних заходів на кожному з рівнів виникнення цього явища та небажаного подальшого поширення.

У підрозділі 1.3. "Методологічні підходи до вивчення феномена професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України" зазначено, що ця проблема досліджувалася багатьма науковцями, проте необхідність її ґрунтовного спеціального аналізу із застосуванням сучасної методології не викликає сумнівів, адже надто хибним є уявлення, що причини й наслідки професійної деформації працівників ОВС можна з'ясувати на підставі загальних положень. Тому й спроби визначити причини, види та механізми її виникнення часто зводяться до констатації загальних положень, без врахування фахових відмінностей. Зважаючи на недосконалість та поверховість таких підходів обрано сукупність системнометодологічних засобів, що розкривають сутність особливості процесів утворення абстрактних понять, пов'язаних зі структурою, властивостями складових частин і відносин між ними, а також об'єктивують процедуру включення елементів системи до її складу для виявлення закономірностей.

Визначення сутності професійної деформації, її детермінант та чинників, залежить від змісту понятійно-мисленнєвих і концептуальних засад дослідження. Зокрема, комплексне використання апаратів теорії нормативного опису діяльності, психологічної теорії особистості і теорії професійної деонтології дає змогу зрозуміти своєрідність явища професійної деформації, її динаміку і тенденції. Системний підхід у дослідженні професійної деформації дозволяє виявити внутрішній механізм не тільки дії окремих його компонентів (макро- чи мікросистемних детермінант), а й їх взаємозв'язок на різних рівнях. Тим самим відкривається можливість виявити субстанціонально-змістовну і організаційну "багатошаровість" явища, глибокий діалектичний зв'язок і взаємозалежність субстанціонально-змістовних частин, структур і функцій професійної деформації працівників ОВС як складного цілісного організму.

Водночас з'ясовано, що системне дослідження феномена професійної деформації працівників ОВС неможливе без застосування синергетичних підходів. Синергетичне бачення виходить з нелінійності, багатофакторності процесів, що відбуваються в суспільстві загалом і в системі зокрема, а також з нестабільності функціонування будь-яких соціальних структур.

Розділ 2 "Детермінанти професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України", який складається з чотирьох підрозділів, містить теоретичне обґрунтування класифікації детермінант професійної деформації працівників ОВС, концептуальних підстав їх характеристики.

У підрозділі 2.1. "Класифікація детермінант професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України" розглянуто основні чинники, що зумовлюють виникнення цього феномена. На основі аналізу наукових джерел і узагальнення результатів проведеного опитування здійснено класифікацію детермінант, які тією чи іншою мірою впливають на процес професіоналізації і розвиток професійної деформації особистості працівників органів внутрішніх справ.

Ця класифікація ґрунтується на диференціації понять "причина" і "умова", а базовим для них є поняття "детермінанта", на підставі якого конкретний об'єкт відрізняють від інших шляхом встановлення його специфічних і типових ознак, або ж з врахуванням такого тлумачення поняття, характеризується цей об'єкт і змінює опис його властивостей. Головним у детермінізмі є положення про причинність як такий зв'язок явищ, при якому одне з них (причина) за певних умов породжує інше (дію). На цих же підставах із залученням даних класифіковано детермінанти соціальної реальності, що також позначаються на професійній деформації працівників ОВС України. Зважаючи на їх "внесок" і характер впливу на процес професіоналізації працівників, ці детермінанти поділено на особистісні, мікросистемні та макросистемні (загальносоціальні).

У підрозділі 2.2. "Особистісні детермінанти розвитку професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України" розглянуто індивідуально-особистісні характеристики працівника ОВС, уможливило виокремлення групи чинників, пов'язаних з процесом входження особистості в професійну роль та набуття професійної майстерності. Такими чинниками визначено: недостатню професійну підготовку і як наслідок - труднощі професійної адаптації; випереджувальне щодо професійних умінь та якостей особи формування трудових навичок; неадекватно високі особистісні очікування, що не відповідають реальним службовим можливостям.

Встановлено, що детермінантами професійної деформації, обумовленими особистісними властивостями працівників, є психологічна нестійкість; слабкість самоконтролю і недостатня самокритичність; відсутність прагнення до саморозвитку; зниження вимогливості до себе; зарозумілість і захопленість владою; конфліктність і агресивність; схильність до насилля; надмірна амбіційність; підозрілість і підвищена образливість; черствість до людської біди тощо. Аналіз ґенези детермінант професійної деформації працівників різних фахових напрямів діяльності ОВС дозволяє стверджувати, що їх природа визначається сукупністю негативних об'єктивних і суб'єктивних факторів. При цьому вплив кожного з них на професійну поведінку може бути прямим і побічним, безпосереднім і опосередкованим, що при відповідному поєднанні з іншими детермінантами стає основою для негативної динаміки розвитку особистості. Враховуючи це професійну деформацію особистості працівника ОВС визначено як домінування певної групи індивідуально-психологічних якостей при вирішенні службових завдань і оцінці об'єктивної реальності через призму професійних інтересів навіть поза здійсненням професійної діяльності.

У підрозділі 2.3. "Мікросистемні детермінанти розвитку професійної деформації особистості працівників органів внутрішніх справ України" до групи мікросистемних віднесено позаорганізаційні і внутрішньо-організаційні детермінанти, зумовлені специфікою діяльності всієї правоохоронної системи загалом і діяльністю конкретного структурного підрозділу ОВС.

До перших, зокрема, належать: наявність владних повноважень, постійна реалізація яких може призвести до надмірного і необґрунтованого їх використання; підвищена відповідальність за характер і результати діяльності, що викликає у працівників міліції стан напруження і тривоги; психічні і фізичні перевантаження; екстремальний характер діяльності (ризик, постійне очікування небезпеки, непередбачуваність подій) та її висока емоційна насиченість при дефіциті позитивних вражень, що призводить до втрати психологічної енергії та фізичних сил, емоційного виснаження; корпоративність, зумовлена жорсткою ієрархічністю і авторитарністю службових відносин; певна ізольованість ОВС від суспільства.

Невідповідність професійної підготовки працівників вимогам, що пред'являються, призводить до активізації другої підгрупи мікросистемних детермінант: невдоволення своїм становищем у суспільстві та в колективі, заздрість викликана успіхами колег, розчарування професією, формування жорстких професійних установок. Як наслідок, деформована особа вже не прагне до досягнення професійного успіху (17 %), а вдається до зловживання владою та службовим становищем (41 %), до самовиправдання порушення службових норм інтересами боротьби зі злочинністю (15 %), до використання службового становища в особистих цілях (27 %). Спостерігається також зниження культури мови і навіть рівня інтелекту; застосування в роботі методів і прийомів злочинного світу та перенесення стилю службового спілкування на позаслужбові стосунки; все активніше зловживання алкоголем навіть під час перебування на службі.

У підрозділі 2.4. "Макросистемні детермінанти розвитку професійної деформації особистості працівника органів внутрішніх справ України" зазначено, що проблеми професіоналізації, в т.ч. розвитку професійної деформації цих працівників, тісно пов'язані з інформаційно-пропагандистською роботою, спрямованою на формування правової культури як населення, так і самих працівників.

Результати соціологічних опитувань засвідчують, що в суспільній думці існує усталене уявлення про низький рівень моральності та загальну корумпованість правоохоронних органів, домінування у працівників меркантильних інтересів, їх зрощування з кримінальним світом. На жаль, негативні факти подібної діяльності працівників ОВС не врівноважуються позитивними оцінками їх досягнень у протидії злочинності, а це істотно впливає на морально-психологічний стан усієї правоохоронної системи.

Обґрунтовано, що необхідною умовою підвищення авторитету міліції в очах населення є обов'язкове дотримання основних принципів формування суспільної думки про діяльність ОВС, яке забезпечується: реальним зміцненням правопорядку; уважним ставленням до громадян і ефективністю захисту їх прав і законних інтересів; пріоритетністю для працівників ОВС у взаєминах з громадянами ідеї соціального партнерства і співробітництва; здійсненням єдиної інформаційної політики ОВС, заснованої на об'єктивності, оперативності, регулярності, а також відкритості інформації про діяльність міліції; науково обґрунтованим, системним підходом до організації і своєчасного коригування діяльності з формування суспільної думки; визнанням керівництвом ОВС громадської думки одним з важливих критеріїв оцінки роботи цих органів.

Виокремлено засади формування позитивного образу працівника ОВС в суспільній думці,а саме: залучення керівників МВС, ГУМВС та УМВС України до виступів у ЗМІ, до зустрічей із журналістами і літераторами; регулярний розгляд питання взаємодії зі ЗМІ на засіданнях колегій і оперативних нарадах при керівниках МВС, ГУМВС, УМВС; впорядкування взаємодії ОВС з редакціями шляхом поліпшення спільного поточного і перспективного планування, відродження і вдосконалення діяльності позаштатних відділів, кореспондентських пунктів; виявлення турботи про якість і об'єктивність публікацій і передач для створення в громадян вірного уявлення про роботу правоохоронних органів; систематичний аналіз виступів у центральній і місцевій пресі з питань діяльності ОВС; встановлення контролю за своєчасним реагуванням на критику ЗМІ, за об'єктивністю та ретельністю перевірок фактів зловживань, оперативністю та дієвістю вжитих заходів щодо усунення недоліків; пропаганда діяльності кращих колективів і окремих працівників через ЗМІ, що сприяє підвищенню авторитету міліції серед населення; проведення в підрозділах ОВС виховної роботи з обговоренням правових і морально-етичних проблем, що порушуються ЗМІ.

Розділ 3 "Організаційно-правові та управлінські засоби запобігання професійній деформації працівників органів внутрішніх справ України", який складається з трьох підрозділів, присвячено організаційно-функціональній характеристиці професійної діяльності у системі МВС України, розгляду проблем правового регулювання протидії професійній деформації та можливостей нормативного впливу на запобігання проявам професійної деформації у працівників ОВС України.

У підрозділі 3.1. "Організаційно-функціональна характеристика професійної діяльності в системі МВС України" підкреслено, що ОВС як складна організаційна система залучена до певної групи суспільних відносин, пов'язаних із захистом особи та держави від злочинів й інших посягань. Її функції полягають у забезпеченні громадського порядку та громадської безпеки, захисті об'єктів незалежно від форм власності; розкриття і розслідування злочинів; виправлення і перевиховання засуджених.

Хоча ці види суспільних відносин взаємопов'язані, вони не є ідентичними і характеризуються специфічними рисами та ознаками, однак відмінності не впливають на загальну оцінку діяльності органів внутрішніх справ як правоохоронної. Правозахисна орієнтація більшості їх функцій закономірна й обумовлена вирішенням переважно охоронних завдань, а також питань захисту прав та свобод людини і громадянина.

Констатовано, що досі нема єдності поглядів науковців і практиків на основні напрями роботи міліції, адже йдеться про з'ясування чи це здійснення переважно репресивних функцій чи профілактика правопорушень. До визнання пріоритетним першого офіційно схиляються в країнах Латинської Америки, а також в Ізраїлі, Єгипті та ін., другий - відстоюють у США, Великобританії, Канаді, більшості європейських країн. Однак вже з кінця ХХ ст., поліцейські органи значно частіше почали надавати перевагу виконанню виконавчо-репресивних функцій. Ця тенденція універсальна і пов'язана зі зростанням у всьому світі таких злочинних проявів, як тероризм, незаконний обіг наркотиків, нелегальна міграція, торгівля людьми, масові безпорядки на ґрунті релігійного екстремізму і міжнаціональної ворожнечі. Оскільки тепер ще нема достатньо ефективних засобів попередження таких діянь, то за прогнозами репресивні функції поліції будуть посилюватися.

Обґрунтовано, що сприйняття правопорядку як результату законності не тільки деформує розуміння соціальної обумовленості та цінності правового впорядкування суспільної життєдіяльності, неадекватно перебільшує значущість законності у співвідношенні "законність і правопорядок", а й поширює етатизм на рівень правових явищ, життєво важливих для суспільства загалом, занижує значення правопорядку як соціальної та особистісної правової цінності. Цим збіднюється сприйняття правової реальності, бо за межами її осягнення залишаються соціальні підґрунтя і характеристики правопорядку як соціально-правового феномена, буття якого становить одну із засад соціальної системи регулювання суспільних відносин і забезпечення цілісності соціуму.

Специфіка правозастосування полягає у тому, що реальні відносини зовнішнього світу сприймаються правозастосовником (у нашому випадку працівником ОВС) як безпосередньо, так і через призму правових норм, що одержали закріплення як модель. Потреби правоохоронця-правозастосувача і зміст його інтересів мають вихід безпосередньо як у сферу життєвих обставин, так і в сферу матеріального і процесуального права. Якщо визнати, що між правовими нормами і бажаним соціальним ефектом, на досягнення якого ці норми спрямовані, завжди є "проміжна ланка" - психіка людей, їх соціально-психологічні зв'язки, то очевидно слід віддати належне ролі цієї проміжної ланки у правозастосуванні, що характеризується делегуванням правоохоронцю можливості певного розсуду - при виборі конкретного варіанта рішення з декількох, передбачених законом.

У підрозділі 3.2. "Механізм правового регулювання протидії професійній деформації працівників органів внутрішніх справ України" проаналізовано наукові підходи до з'ясування сутності та механізмів впливу правового регулювання на профілактику професійної деформації працівників ОВС. Встановлено, що механізм правового регулювання протидії професійній деформації працівників ОВС має специфічні органічні та функціональні складові. До органічних належать адміністративно-правові норми, адміністративно-правові відносини управлінського та правоохоронного характеру, реалізація норм адміністративного права працівниками ОВС України; до функціональних - практична діяльність суб'єктів та об'єктів ОВС України; правова культура і правова свідомість працівників як сукупність елементів юридичної надбудови в їх реальному функціонуванні; законність у діяльності працівників ОВС.

Визначено, що основними шляхами підвищення ефективності правового регулювання протидії професійній деформації працівників ОВС є: вдосконалення правотворчості, у процесі якої в нормах права, що регламентують діяльність правоохоронних органів, повинні найповніше виражатися суспільні інтереси і ті закономірності, у межах яких вони будуть діяти; вдосконалення правозастосування, що "доповнює" дієвість нормативного регулювання, а це означає, що таким чином задіюється механізм правового регулювання протидії професійній деформації працівників ОВС; їх поєднання необхідне, якщо правова регламентація покликана забезпечити стабільність і необхідну автентичність у регулюванні суспільних відносин, ввести їх у жорсткі рамки законності, то правозастосування пов'язане з врахуванням конкретної ситуації, своєрідності кожного юридичного випадку; підвищення рівня правової культури працівників ОВС, що суттєво позначиться на якості механізму правового регулювання протидії професійній деформації працівників ОВС.

Оскільки дотепер питання про соціально-правовий статус ОВС та їх працівників законодавчо не вирішені, то регулюється діяльність ОВС одночасно загальними нормами трудового права і нормами відомчих нормативно-правових актів. Це призводить до дублювання і виникнення непорозумінь, через що закономірно серед працівників фіксуються прояви правового нігілізму.

У підрозділі 3.3. "Нормативний вплив на запобігання проявам професійної деформації у працівників органів внутрішніх справ України" зазначено, що професійна деформація працівників ОВС України найвиразніше проявляється у несумлінному ставленні до розгляду справ, у спотвореному уявленні про професійний обов'язок відстоювати інтереси служби, у свідомому порушенні законодавства. Ідеальна модель законності передбачає, неухильне дотримання усіма суб'єктами права правових приписів, якими регламентуються їх діяльність; реальна ж модель правозастосовної діяльності здебільшого надає можливість правозастосувачу діяти на власний розсуд, коли дотримання законності обумовлене високим рівнем правосвідомості.

Зневажання процесуальною формою при провадженні справи може проявлятися по-різному: як пасивне невиконання встановленого регламенту провадження; як активні дії, скеровані на отримання доказів недозволеними методами і прийомами; як порушення вимог чинного законодавства при виконанні службових обов'язків.

Акцентовано на важливості реформування адміністративного законодавства. По-перше, основоположним нормативним актом, який би регулював адміністративні правовідносини і на який спиралися б норми всіх інших актів, повинен стати Адміністративний кодекс, для розроблення та прийняття якого слід здійснити кодифікацію норм адміністративного законодавства. По-друге, кодифікації потребують, передусім, процесуальні норми щодо адміністративних проваджень у суді, проваджень, здійснюваних органами виконавчої влади стосовно конкретних справ про адміністративні проступки, а також різних спеціальних проваджень, здійснюваних органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. З цього випливає необхідність розроблення та прийняття Адміністративно-процесуального кодексу, а також Кодексу законів про адміністративні проступки та Адміністративно-процедурного кодексу. По-третє, нагальним є прийняття єдиного законодавчого акту "Про адміністративний примус" або "Про адміністративно-примусову діяльність", який зафіксував би визначення адміністративного примусу, види заходів адміністративного примусу та їх визначення, перелік заходів кожного виду, суб'єктів і процесуальні засади їх застосування. По-четверте, слід провести також систематизацію законодавства про адміністративно-запобіжні заходи шляхом інкорпорації, тобто об'єднання нормативних актів без зміни їх суті у збірник, де кожен із актів зберігає самостійне значення.

Визначено, що адміністративна відповідальність працівників ОВС - це різновид правової відповідальності, який застосовується у вигляді адміністративних стягнень за вчинені суб'єктами протиправні дії (бездії), що розглядаються уповноваженими на те органами (посадовими особами), з прийняттям відповідних рішень. Обґрунтовано, що працівник ОВС повинен нести адміністративну відповідальність у випадках, коли його діяння не пов'язано з виконанням посадових обов'язків, на загальних підставах. Коли ж його діяння пов'язано з виконанням посадових обов'язків, повинна мати місце кумуляція адміністративної і дисциплінарної відповідальності, а не її заміщення, оскільки посадові правопорушення чинять шкоду не тільки об'єкту правопорушення, а й авторитету держави, органів внутрішніх справ. Доведено, що передбачена у ст. 15 КУпАП субститутна відповідальність - заміна адміністративної відповідальності на дисциплінарну як загальне правило в сучасних соціальних умовах є необґрунтованою.

Розділ 4 "Соціальні та психологічні чинники і умови виникнення професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України" складається з п'яти підрозділів, містить характеристику правосвідомості і моральності як соціально-психологічних цінностей, розгляд процесів соціалізації як механізму формування моральної та правової свідомості працівників, в тому числі - особливості впливу на особистість психоемоційної напруженості; визначення соціального захисту та безпримусового порядку дотримання норм права факторами протидії професійній деформації працівників ОВС.

У підрозділі 4.1. "Правосвідомість і моральність - соціально-психологічні цінності в діяльності працівників органів внутрішніх справ України" констатовано, що значення і сутність взаємодії моралі і права в процесі реформування ОВС ще не усвідомлено повною мірою владними структурами держави, що зрештою негативно впливає як на ефективність трансформаційних процесів, так і на темпи їх здійснення.

Обґрунтовано, що для становлення і розвитку правової соціальної держави необхідне зближення і взаємопроникнення правової та моральної свідомості у суспільні відносини. Тому самооцінка працівниками ОВС правомірності і законності професійних дій повинні співпадати з уявленнями про їх моральний характер, а вимоги, націлені на вдосконалення права, мають ґрунтуватися на глибокому знанні моральних норм та імперативів.