Правові та психологічні засади запобігання професійній деформації працівників органів внутрішніх справ України

Моральна і правова свідомість - це знання моральних і правових норм, принципів, практики моральних і правових відносин. Знання норм обов'язкове, оскільки тільки в цьому випадку вони стають передумовою моральної відповідальності особистості як перед суспільством, так і перед власною совістю. Лише осмисленні свідомістю працівника ОВС, правові норми набувають значення індивідуальних (особистісних) цінностей, тобто моральних норм суб'єкта професійної діяльності.

У правосвідомості і моральності проявляються такі оціночні категорії, як обов'язок, совість, відповідальність, основу яких становлять особисті переконання працівника ОВС про добро і зло, справедливе і несправедливе, припустиме і неприпустиме. Моральні норми як загальновизнані цінності стають для працівника ОВС моральною необхідністю і критерієм моральності конкретного варіанту поведінки, котрий він обирає відповідно до свого внутрішнього переконання. Взаємодіючи між собою, мораль і право регулюють усі сфери діяльності працівників ОВС. Їх норми безпосередньо впливають на мотиви поведінки працівників ОВС. Отже реалізація правових норм обов'язково передбачає аналіз юридичного факту за допомогою відповідної моральної системи особи. Це визначається тим, що, по-перше, право моральне за своєю суттю; по-друге, зміст правових норм через свою універсальність обов'язково передбачає морально-ціннісні аспекти. Мораль і право, переплітаючись, створюють життєво необхідну для суспільства сукупність загальнолюдських цінностей, що стимулюють професійний і особистісний розвиток працівників ОВС, протидіють їх професійній деформації.

У підрозділі 4.2. "Соціальний захист працівників органів внутрішніх справ України як засіб протидії їх професійній деформації" розглянуто проблемні питання соціального захисту працівників органів внутрішніх справ України. Констатовано, що такий захист прямо пов'язаний зі статусом їх професії. Від соціального статусу залежить авторитет міліції, її імідж у суспільстві, авторитет серед населення. Осмислення змісту й природи поняття "соціальний захист" дає підставу вважати, що цим поняттям стосовно працівників ОВС охоплено сукупність законодавчо закріплених правових, матеріальних та інших прав, пільг, преференцій, що не тільки підпадають під комплекс прав, а й під дію механізму їх належної реалізації.

Визначено, що соціальний захист пов'язаний з правотворчою діяльністю державних органів, продуцентів норм права, якими визначені суб'єкти і обсяги відповідного соціального забезпечення; з об'єктивними обставинами, від яких залежить дія механізму; з джерелами фінансування і розміром соціальних виплат, особливих форм і способів надання засобів до існування; з порядком реалізації соціально-економічних та соціально-культурних прав, а також відповідальністю за їх порушення; з правозастосовною діяльністю державних органів, спрямованою на реалізацію заходів соціального забезпечення; з приведенням у дію правоохоронних механізмів на випадок порушення соціально-економічних та соціально-культурних прав.

Обґрунтовано, що соціальний захист працівників ОВС передбачає вжиття комплексу заходів, спрямованих, по-перше, на компенсацію обмежень, об'єктивно обумовлених характером діяльності; по-друге, на виправдання соціальних очікувань працівників, покладених в основу їх професійного вибору; по-третє, на нейтралізацію факторів, які перешкоджають ефективній службовій діяльності (неналежна оплата праці при неможливості мати додатковий заробіток; ненормований робочий день без оплати понаднормової праці, незадовільне забезпечення житлом, невиплата компенсацій, заборона брати участь в акціях протесту із метою захисту своїх інтересів).

У підрозділі 4.3. "Соціально-психологічне значення безпримусового порядку дотримання норм права у демократичному суспільстві як чинник протидії деформації правової культури працівників органів внутрішніх справ України" зосереджено увагу на висвітленні морального аспекту застосування процесуальних норм працівниками ОВС України, а також на з'ясуванні суті феномена правової культури правоохоронців як сукупності усіх позитивних компонентів правової діяльності в її реальному функціонуванні, що втілюють досягнення правової думки.

З'ясовано, що правова культура працівників ОВС має взаємопов'язані сторони: зовнішню (видиму) і внутрішню (невидиму). Перша постає у формі правомірної поведінки працівника ОВС, друга існує в правосвідомості суб'єктів права в формі їх правових знань і правової переконаності, мотивуючи і скеровуючи їх правомірну діяльність. Невидима частина безпосередньо не чинить вплив на оточуючих; тільки через зовнішню сторону, через правомірну поведінку суб'єктів правова культура розкривається, набуває доступних форм для безпосереднього сприйняття оточення, його оцінки і відповідного реагування. За посередництвом "оживлених" правовою культурою правових норм працівники ОВС стають тією чи іншою мірою учасниками правової соціалізації в суспільстві.

Проаналізовано сучасні підходи до розуміння правової культури працівника ОВС, на основі чого визначено її сутність як усвідомлення конкретним працівником наявної системи права і правових знань та правомірного дотримання їх у повсякденній діяльності. Доведено, що правова культура працівників ОВС - це сукупність поглядів, оцінок, переконань, установок, що полягають у визнанні важливості соціальної цінності права і забезпечують якісне дотримання, виконання, використання та застосування адміністративно-правових і кримінально-правових норм в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, попередженні правопорушень, у юрисдикційній діяльності, наданні соціальної допомоги населенню на основі принципів законності, гуманізму, гласності, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами та громадськими організаціями.

Аргументовано, що в умовах реформування в ОВС посилюється процес інституціоналізації, тобто визначення і закріплення правових норм і моральних правил, соціальних статусів і ролей, приведення їх в систему, яка здатна функціонувати для задоволення суспільних потреб, охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю. Процес інституціоналізації призводить до зміни спонтанної поведінки працівника ОВС на передбачувану, очікувану, модельовану за допомогою правових і моральних норм.

Співвідношення правової культури суб'єктів права та її продуктів у правоорганізованому суспільстві дозволяє стверджувати, що: якість продуктів правової культури (об'єктивного права, правозастосовчих актів, інтерпретаційних актів) прямо пропорційна якості правової культури суб'єктів правотворчості і правозастосування; якість функціонуючих в державі продуктів правової культури багато в чому визначає ефективність правової соціалізації правоохоронців, формування їх правової культури.

У підрозділі 4.4. "Психоемоційна напруженість як чинник можливої професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України" проаналізовано прояви та наслідки впливу на діяльність працівника ОВС стрес-факторів підвищеної інтенсивності. Встановлено, що основними чинниками екстремальності професійної діяльності, які можуть призвести до розвитку негативних особистісних якостей працівників ОВС та їх професійної деформації тепер є: високий рівень варіативності службових обов'язків; дефіцит, невпорядкованість, різноманітність джерел і якість інформації (ймовірність дезінформації); необхідність підтримання високого рівня мобілізаційної готовності і миттєвої зібраності; нестабільність робочого режиму та його ненормований характер; обмеження особистої свободи; постійне почуття небезпеки й ризику (фізичного і психологічного); можливість застосування зброї та засобів спеціального захисту; очікування загроз психологічного і фізичного характеру щодо працівників ОВС та їх близьких з боку злочинних угрупувань; складність взаємовідносин з об'єктами професійної діяльності; психоемоційні перевантаження під час роботи.

Окрім недосконалої законодавчої бази, що значно підвищує ступінь можливого настання небажаних (шкідливих) наслідків у діяльності працівників ОВС, на їх вразливості позначається неналежний рівень професійної підготовки (правовий нігілізм; незнання відповідних і необхідних у практичній діяльності норм права, зокрема тих, що стосуються правил особистої безпеки, поведінки у конфліктних ситуаціях з опонентами; доцільності і правомірності застосування до правопорушників заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї; недостатня психологічна підготовленість до використання спеціальних засобів в екстремальних випадках, що супроводжуються нерідко низьким професійним рівнем володіння цими засобами).

Констатовано, що психологічна напруженість призводить до виникнення стресових ситуацій. Обґрунтовано три основні підходи до аналізу професійного стресу: оскільки його причиною є невідповідність (або несумісність) вимог робочого середовища й індивідуальних ресурсів працівника, то важливо виявити дисбаланс у системі "особистість - професійне середовище" і з'ясувати, яким чином слід її оптимізувати; оскільки стрес породжується надто високою суб'єктивною оцінкою конфліктної ситуації, то необхідно правильно визначити лінію толерантної і виваженої поведінки для подолання труднощів спілкування; оскільки стрес призводить до дерегуляції механізмів діяльності, а відтак до "переоцінки" власних можливостей, акумуляції хронічних ефектів, що спричиняє стійкі патологічні зрушення в структурі особистості, то йдеться про впровадження комплексу тренінгових програм для формування вмінь і навичок подолання стресових ситуацій. Ігнорування такими підходами до оцінки стресозалежності працівників може призводити до їх професійного "вигорання", а в подальшому - до професійної деформації їх особистості.

Розділ 5 "Правові та психологічні аспекти попередження і профілактики професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України", який складається з трьох підрозділів, зорієнтовано на представлення концепції профілактики професійної деформації особистості працівників ОВС; визначено можливості протидії корупційним правопорушенням як різновиду професійної деформації, окреслено засади її профілактики та психокорекції в системі кадрової роботи.

У підрозділі 5.1. "Концепція профілактики професійної деформації особистості працівників органів внутрішніх справ України" охарактеризовано основні напрями профілактики професійної деформації та заходи у межах кожного з них. Доведено зокрема, що існує нагальна необхідність удосконалення: 1) нормативно-правового регулювання діяльності працівників ОВС України (це передбачає неухильне дотримання законів під час виконання посадових обов'язків, протидію будь-яким проявам їх порушення; плекання особистої гідності і захист прав громадян; відсутність упередженості, відкритість і співробітництво з колегами, порядність у стосунках; використання сили лише у випадках крайньої необхідності; повна відмова від тортур, жорсткого і нелюдського поводження; почуття особистої відповідальності за кожен делікт); 2) здійснення заходів організаційно-управлінського характеру (до них належать аналіз структур і функцій підрозділів ОВС з метою їх оптимізації; з'ясування причин і характеру плинності кадрів; аналіз порушень працівниками вимог закону, дисципліни, службової етики; контроль за станом адаптації працівників і створенням умов для підвищення рівня професійної майстерності та самореалізації особистості; організація заходів, спрямованих на виявлення у працівників схильності до розвитку професійної деформації; проведення під час службової підготовки занять з самодіагностики і самопрофілактики професійної деформації, навчання ефективним прийомам психоемоційної саморегуляції); 3) організації професійно-психологічної підготовки працівників з метою підвищення мотивації до ефективної службової діяльності (це включає формування професійної самосвідомості, прагнення до постійного вдосконалення професійної майстерності; навчання методам і прийомам психологічного забезпечення особистої безпеки у надзвичайних ситуаціях і екстремальних умовах; підтримання постійної психологічної готовності вміло припиняти протиправні дії, застосовуючи фізичну силу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю; розвиток особистих моральних якостей); 4) правової регламентації і реального забезпечення прав та владних повноважень працівників органів внутрішніх справ України (це пов'язано з реформуванням правової системи, що передбачає приведення законодавства у відповідність із Конституцією України, забезпечення його стабільності, усунення протиріч та невизначеності; з нормативно-правовим захистом прав працівників ОВС; з підвищенням ефективності системи управління ОВС шляхом удосконалення організаційної структури органів та підрозділів; з удосконаленням системи критеріїв оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів, а також системи оплати праці, надання пільг та з врегулюванням системи соціального та пенсійного забезпечення працівників; з подоланням правового нігілізму).

Підрозділ 5.2. "Протидія корупційним правопорушенням як різновиду професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України" присвячено дослідженню причин та умов виникнення корупційних проявів серед працівників. Підкреслено, що корупція в ОВС України як негативне явище, пов'язане з неправомірним використанням працівниками, уповноваженими на виконання функцій держави, посадових повноважень із метою незаконного задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб, має серйозні морально-психологічні наслідки, які проявляються у деморалізації суспільства та девальвації моральних цінностей, деформації індивідуальної та суспільної психології, зміні мотивації службових осіб, поширенні у суспільстві кримінальної психології. Виходячи з того, що корупція - системне асоціальне явище, успішна протидія їй неможлива лише здійсненням одноразових антикорупційних заходів чи їх вибіркового застосування. Необхідний системний підхід та проведення скоординованих дій, спрямованих на усунення причин і умов її виникнення. Основними напрямами протидії корупції серед працівників ОВС є: а) жорсткий відбір кандидатів на службу та навчання у відомчі навчальні заклади (15 %); б) постійний контроль за виконанням службових обов'язків (21 %); в) дотримання системи постійної підзвітності за результатами діяльності (18 %); г) суворий контроль за дотриманням дисципліни і законності (24 %); ґ) обов'язкове реагування на скарги та повідомлення про випадки порушень вимог статутів, наказів, зловживань службовими повноваженнями, фактів корупційних проявів та інших порушень, пов'язаних з виконанням службових обов'язків та вчиненням протиправних дій поза службою (12 %); д) обов'язкове притягнення до відповідальності винних у вчиненні протиправних дій (10 %).

У підрозділі 5.3. "Профілактика та корекція проявів професійної деформації в системі кадрової роботи з персоналом органів внутрішніх справ України" розглянуто систему заходів, спрямованих на зменшення ймовірності розвитку передумов і проявів цього явища. Перший її напрям - здійснення комплексу правових, організаційно-штатних і інших заходів на різних рівнях вертикалі влади, починаючи з прийняття Верховною Радою України нормативних актів, що змінять існуючий стан справ в ОВС, впливу засобів масової інформації в частині створення позитивної суспільної думки про діяльність ОВС і всебічного поліпшення кадрової політики в цих органах.

Другий напрям - підвищення ефективності управлінської діяльності, тобто адміністрування, а саме: науково-обґрунтована побудова процесу вторинної (професійної) соціалізації працівників, підвищення рівня їх трудової мотивації за рахунок адекватних зусиль у стимулюванні; вдосконалення професійного відбору та навчання працівників; використання конструктивних і подолання неконструктивних конфліктів; створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі.

Третій напрям - підвищення психологічної компетентності працівників, розвиток професійно значущих якостей, формування комунікативних і вольових здібностей,навчання їх подоланню стресових станів.

Оскільки результати проведеного емпіричного дослідження свідчать про наявність досить високого рівня деформації (близько 70 %) серед персоналу ОВС, різних її проявів залежно від професіоналізму, доцільно, поряд із профілактикою, вести мову й про корекцію професійної деформації працівників ОВС, тобто про сукупність превентивних заходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу на фахівця специфіки правоохоронної діяльності, послаблення негативних проявів деформованості працівника чи переведення їх у соціально допустимі форми.

До окремих завдань, що вирішуються в процесі профілактики та корекції професійної деформації працівників ОВС, слід віднести: вироблення у працівників професійного імунітету і високої професійної культури; розвиток морально-психологічної стійкості і ділової спрямованості; формування установки на дотримання в роботі Кодексу професійної честі; вдосконалення стилю і методів управління персоналом.

Висновки

У висновках дисертації, на основі застосування сучасних науково-методологічних підходів, здійснено теоретичне узагальнення емпіричних матеріалів та набутого практичного досвіду функціонування системи ОВС України, обґрунтовано комплексні підходи до вирішення актуальної наукової і праксеологічної проблеми сьогодення - визначення сутності професійної деформації працівників ОВС України; здійснено класифікацію чинників, що детермінують її розвиток і динаміку; обґрунтовано концепцію протидії та профілактики професійної деформації на основі удосконалення нормативно-правового регулювання, організації соціально-психологічної роботи та комплексу ресоціалізаційних та психокорекційних заходів, зокрема:

1. Професійна деформація породжується найрізноманітнішими за своєю природою чинниками - економічними, правовими, організаційними, психологічними; одним із провідних чинників є специфіка службової діяльності працівників ОВС. Поняття "професійна деформація особистості працівника ОВС України" визначено як об'єктивне явище, негативні риси якого можуть бути виокремлені лише з урахуванням професійних (пов'язаних зі службовою діяльністю) і непрофесійних (соціалізація, виховання) факторів.

2. Однією з типових умов виникнення професійної деформації є тривалість роботи, пов'язаної з виконанням одноманітних службових обов'язків протягом певного терміну, індивідуального для кожного конкретного працівника ОВС України. Це призводить до своєрідних змін як окремих особистісних рис, так і структури особистості загалом. Професійна деформація найяскравіше проявляється при відтворенні і збільшенні професіоналом соціального досвіду, перш за все, у взаємодії з найближчим соціальним та професійним оточенням. Ймовірність виникнення професійної деформації у працівників ОВС така: до 5 років служби - незначна, малоймовірна (9 %); 6-10 років - початкова і середня (19 %); 11-15 - висока (29 %); понад 15 років - у окремих працівників неминуча (44 %). Виділено такі форми професійної деформації: посадова; загально-професійна; адаптивна; професійно-типологічна.

Професійна деформація зі своїми іманентними властивостями зворотно впливає на професійну діяльність працівників. У визначеному сенсі це явище непереборне, і його профілактика можлива лише в плані формування у працівників припустимої межі, поза якою починається моральна деградація особистості, виявляється протиправний характер поведінки.

3. Виникнення і розвиток професійної деформації працівників ОВС зумовлені сукупністю різноманітних детермінант: особистісних, мікросистемних, макросистемних. Виокремлено групу особистісних детермінант, пов'язаних із непоміркованим входженням особистості в професійну роль, особистісними особливостями працівників: 1) наявність визначених властивостей і якостей; 2) неадекватно високі особистісні очікування; 3) випереджувальне формування трудових умінь і навичок щодо професійно значущих якостей; 4) недостатня професійна та професійно-психологічна підготовка; 5) наявність певних професійних установок і стереотипів.

Серед мікросистемних детермінант, зумовлених специфікою правоохоронної діяльності, слід виділяти: детальну правову регламентацію та нормативний характер діяльності; владні повноваження, постійна реалізація яких може призвести до надмірного і необґрунтованого їх використання; підвищену відповідальність за результати своєї діяльності, які викликають у працівників міліції стан напруження і тривоги; психічні і фізичні перевантаження; фактор екстремальності (ризик, постійне очікування небезпеки, непередбачуваність подій, висока емоційна насиченість службової діяльності при дефіциті позитивних вражень), що призводить до втрати психологічної енергії і фізичних сил та емоційного виснаження; корпоративність, зумовлена жорсткою ієрархічністю і авторитарністю відносин всередині ОВС та їх ізоляцією від суспільства.

4. Поняття "суб'єктивне право працівника ОВС" визначено як міра можливої поведінки, обумовленої об'єктивним правом для уповноваженої особи з метою задоволення її інтересів. У такому визначенні відображено ті моменти, що характеризують суб'єктивне право: по-перше, воно відображає собою "міру", а це означає, що у суб'єктивного права працівника ОВС є межа, в рамках якої воно може бути здійснено; по-друге, суб'єктивне право працівника ОВС є "мірою можливої поведінки", тобто питання про здійснення тієї чи іншої дії щодо здійснення свого права у повному обсязі залежить від його волі, його суб'єктивного розсуду; по-третє, суб'єктивне право надається працівнику ОВС об'єктивним правом, тобто його повноваження або чітко прописані в законодавстві, або визначаються самим суб'єктом, виходячи з принципу "дозволено все, що не заборонено законом"; по-четверте, суб'єктивне право уповноважує працівника ОВС на здійснення визначених дій, тобто наповнює конкретним змістом його повноваження; по-п'яте, акцентується на призначенні суб'єктивного права - задоволенні інтересів працівника ОВС, що характеризує реалізацію права як цілеспрямований процес.

5. Механізм правового регулювання протидії професійній деформації працівників органів внутрішніх справ України - цілісна система правових засобів, яка характеризується єдністю елементів, що перебувають у певних зв'язках і відносинах між собою, визначають сутність об'єкта як цілісного і відносно незалежного явища. Його структура - визначений склад компонентів (елементів) об'єкта.

У механізмі правового регулювання протидії професійній деформації працівників ОВС України слід виділяти органічні та функціональні складові. До органічних складових належать: 1) адміністративно-правові норми; 2) адміністративно-правові відносини управлінського та правоохоронного характеру; 3) реалізація норм адміністративного права працівниками ОВС України, а до функціональних - 1) практична діяльність суб'єктів та об'єктів ОВС України; 2) правова культура і свідомість працівників ОВС - як сукупність елементів юридичної надбудови в їх реальному функціонуванні; 3) законність у діяльності працівників ОВС.

6. Основними шляхами підвищення ефективності правового регулювання протидії професійній деформації працівників ОВС є: вдосконалення правотворчості, в процесі якої в нормах права, що регламентують діяльність правоохоронних органів, найповніше виражатимуться суспільні інтереси і ті закономірності, у межах яких вони будуть діяти; за допомогою відповідних юридичних і інформаційно-психологічних засобів необхідно створювати такий стан, за якого дотримання закону буде вигідніше, ніж його порушення; проблему протидії професійній деформації працівників ОВС необхідно вирішувати комплексно, використовуючи адміністративно-правові, організаційно-управлінські, соціально-психологічні засоби, які сукупно забезпечують реалізацію інтересів працівників ОВС; вдосконалення правозастосування, яке "доповнює" дієвість нормативного регулювання, а отже й і в цілому механізм правового регулювання протидії професійній деформації працівників ОВС; акти правозастосування - гарантійна норма, яка в необхідний момент приєднується до нормативного регулювання, сприяє процесу задоволення інтересів суспільства. Їх поєднання вкрай необхідне, оскільки поодинці вони починають демонструвати свої "слабкі сторони": нормативне регулювання без індивідуального розсуду перетворюється на формалізм, а правозастосування без нормативного регулювання - у свавілля.

7. Адміністративна правосуб'єктність працівників ОВС - об'єктивно існуюча правова категорія, що становить суму можливостей, закріплених: по-перше, в адміністративній правоздатності працівників ОВС як встановлений і охоронюваний державою, правовими нормами можливості працівника вступати у різноманітні правовідносини; можливість набувати відповідні права і виконувати обов'язки, здійснювати дії і приймати рішення, нести юридичну відповідальність у випадках порушення правових норм чи недотримання встановлених законом вимог; по-друге, в адміністративній дієздатності працівників ОВС як здатності особистими діями здійснювати права, виконувати обов'язки, передбачені адміністративно-правовими нормами, і нести відповідальність у відповідності до цих норм.

8. Необхідною є активізація зусиль у напрямі створення комплексного механізму правореалізації, який охоплюватиме всі сторони і аспекти реалізації права працівниками ОВС та протидіятиме проявам порушення законності у їх повсякденній діяльності. Можна виокремити два основних напрямки вдосконалення чинного законодавства. Перший - спрямований на вдосконалення правових норм, які закріплюють правомочності посадових осіб ОВС України на винесення індивідуальних правових рішень поза документальною нормою (матеріальні норми); другий - на врегулювання процедури та процесу її реалізації (розвиток процесуальних норм).

9. Адміністративна відповідальність працівників ОВС - різновид правової відповідальності, який застосовується у вигляді адміністративних стягнень за вчинені суб'єктами протиправні дії (бездії), що розглядаються уповноваженими на те органами (посадовими особами), з прийняттям відповідних рішень. Працівник ОВС повинен нести адміністративну відповідальність у випадках, коли його діяння не пов'язані з виконанням посадових обов'язків, на загальних підставах. Коли ж його діяння пов'язані з виконанням посадових обов'язків, повинна мати місце кумуляція адміністративної і дисциплінарної відповідальності; саме кумуляція, а не заміщення, оскільки посадові правопорушення чинять шкоду не тільки об'єкту правопорушення, а й авторитету держави, органів внутрішніх справ. Передбачена у ст. 15 КУпАП субститутна відповідальність - заміна адміністративної відповідальності на дисциплінарну - як загальне правило в сучасних соціальних умовах є необґрунтованою.

10. З метою удосконалення теоретико-правових засад і практики організації профілактичних заходів протидії професійній деформації працівників органів внутрішніх справ України, запропоновано внести такі зміни у чинне законодавство:

1) ст. 38 КУпАП "Строки накладення адміністративного стягнення" доповнити частиною другою у такій редакції: "Адміністративне стягнення за вчинення корупційного делікту може бути накладено не пізніше, як через три місяці з дня його вчинення, а при триваючому - три місяці з дня його виявлення";

2) главу 15 КУпАП внести у ст. 184-1-1 "Порушення обмежень щодо заняття підприємницькою діяльністю та вимог щодо сумісництва особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів", доповнення у такій редакції: "Здійснення військовослужбовцями та іншими особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів безпосередньо або через посередників чи інших осіб підприємницької діяльності, а так само виконання ними роботи за сумісництвом (крім викладацької, наукової, творчої або медичної практики у вільний від роботи час) - тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманої винагороди від підприємницької діяльності чи роботи за сумісництвом";

3) ст. 267 КУпАП "Оскарження адміністративного затримання, огляду і вилучення речей та документів" викласти у такій редакції: "Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд і вилучення речей та документів, висновок за результатами огляду на стан сп'яніння підлягають оскарженню до адміністративного суду";

4) главу 15 КУпАП доповнити статтею 184-1-2 "Отримання неправомірної нагороди" текстом такого змісту: "Отримання військовослужбовцями та іншими особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, неправомірної вигоди для себе чи іншої особи у розмірі, що не перевищує десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно отриманої винагороди матеріального характеру";

5) ст. 213-3 КУпАП "Порушення права на інформацію" викласти у такій редакції: "Неправомірна відмова особи у наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, ненадання інформації родичам про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, у разі якщо така інформація підлягає наданню на запит або усне звернення фізичної або юридичної особи відповідно до Законів України "Про інформацію" (2657-12) або "Про звернення громадян" (293/96-ВР), - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Незаконне використання особою інформації, що стала відома у зв'язку з виконанням посадових повноважень, - тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першої і другої цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян";

6) доповнити ч. 1 ст. 259 КУпАП пунктом "для припинення правопорушення чи інших суспільно небезпечних дій; для проведення необхідних процесуальних дій";

7) Главу 25 КУпАП ст. 298-1 - "Ухилення особи від виконання постанови або неможливості її примусового виконання" доповнити текстом такого змісту: "У разі ухилення правопорушника від виконання постанови про накладення адміністративного стягнення при виявленні його місцезнаходження, або неможливості примусового виконання накласти на нього адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб";

8) ст. 5 Закону України "Про міліцію" доповнити частиною п'ятою такого змісту: "Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не може бути виконано покладені на неї обов'язки, і зобов'язана дати їм роз'яснення щодо підстав та приводу такого обмеження, а також щодо прав та обов'язків, які виникають в цьому випадку. У виняткових випадках, коли таке роз'яснення зробити неможливо, підстави, привід, а також права та обов'язки доводяться до особи, чиї права та свободи обмежуються, безпосередньо після здійснення повноваження";

9) ч. 4 ст. 21 Закону України "Про міліцію" "Правовий захист міліції та громадян, які сприяють міліції в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю" викласти у такій редакції: "Співробітник міліції має право на оскарження в суді прийнятих відносно нього будь-яких рішень посадовими особами органів внутрішніх справ та інших державних органів, якщо вважає, що вони принижують його права, законні інтереси чи особисту гідність";

10) ст. 22 Закону України "Про міліцію" "Соціальний захист працівників міліції" - доповнити положенням про те, що "звільненим працівникам міліції забезпечується надання пільг та компенсацій відповідно до загального законодавства про працю та зайнятість населення".

11. Носієм діяльнісних норм є суб'єкт, а носієм морально-етичних норм - особистість. Доведено, що ці два типи норм декларують відповідальність і повинні регулювати життєдіяльність людини у різних підпросторах її буття. Між ними можуть бути суттєві протиріччя; при цьому змішування і перенесення регулятивних функцій цих норм в інші, невластиві їм сфери, є проявом професійної деформації. Цей психологічний механізм тлумачить сутність впливу професійних якостей людини на зміст і форму індивідуальних та особистісних якостей та їх проявів у невідповідних сферах буття. Наголошено, що процеси узгодження, боротьби, конфлікту протиріччя змісту норм професійної етики і деонтології, з однієї сторони, і діяльнісних норм - з іншої, вимагають особливих здібностей від цілісної особистості працівника ОВС і пов'язані з великими витратами нервово-психічних ресурсів.

Для адекватного розуміння сутності професійної деформації і процесу взаємозв'язку суб'єкта і особистості запропоновано використовувати усталене поняття "норма". Якщо суб'єкт є носієм і охоронцем особливих норм - діяльнісних, то особистість - охоронцем інших норм, які виконують регуляторну функцію в інших, недіяльнісних сферах життя. Такі норми зумовлені морально-етичними приписами і можуть мати різний ступінь узагальненості. Порівняно із загальними етичними принципами, конкретнішими є норми професійної етики та деонтології. Їх взаємодія проявляється у ситуаціях "розсуду", де норми професійної етики і деонтології відіграють роль додаткових підстав для прийняття рішень і (до)формулювання змісту певної юридичної норми. Результатом цього процесу можуть стати прояви професійної деформації. Якщо індивідуальність працівника ОВС недостатньо соціалізована, має дефекти в морально-етичному вихованні, тоді результат узгодження двох субстанцій особистості буде мінімізованим, а сама професійна діяльність - підпорядкована деформованим нормам, що призводить до деліктів, зловживання владою, злочинів.

12. Моральність особистості працівника ОВС України - це індивідуальна форма суспільної моральності. Але вона проектується у моральній свідомості працівника ОВС України не як механічна копія, не є просто зведенням до обсягу, єдиного для багатьох, суспільного змісту моралі. Особиста мораль працівника - цілісне, відносно самостійне утворення, в якому взаємопов'язані і суспільні вимоги, і індивідуально-психологічні уявлення про добро і зло, вибіркове ставлення до соціуму, зумовлене здебільшого специфічними умовами життя.

Морально-психологічні ціннісні орієнтації працівника ОВС - це система відносно стабільних, соціально зумовлених, закріплених його життєвим досвідом переконань про найбільш значущі, суттєві матеріальні та духовні блага і ідеали, і найбільш припустимі, гідні способи їх отримання. Саме моральні цінності, насамперед, мотивують специфічну поведінку працівника ОВС. На загальній ієрархічній організації ціннісної орієнтації будується і конкретна система цінностей стосовно різноманітних сфер життєдіяльності працівника ОВС, окремих фактів, ситуацій, в тому числі й суб'єктивна ієрархізована ціннісна структура кожного працівника.

Моральна і правова свідомість працівників ОВС України - це знання моральних і правових норм, принципів, практики моральних і правових відносин. У сфері моралі знання норм є обов'язковим, оскільки лише тут вони становлять передумову моральної відповідальності працівника ОВС як перед суспільством, так і перед власною совістю. Тільки адаптуючись у свідомості індивіда (працівника ОВС), норми стають як його особистісними цінностями, осмислення яких сприяє протидії професійній деформації.

13. Соціальний захист працівників ОВС - сукупність законодавчо закріплених економічних, правових та інших прав, пільг, преференцій, що не тільки наділяють цю категорію державних службовців комплексом прав, але й, водночас, забезпечують дієвий механізм належної реалізації й ефективного захисту цих прав. Правовий захист працівників ОВС України - система правових гарантій їх правового статусу, закріплена у законодавчих та відомчих нормативно-правових актах, а також діяльність уповноважених органів чи посадових осіб щодо їх реалізації, спрямована на забезпечення прав і свобод працівника ОВС, створення можливості здійснення його прав, виконання обов'язків і ліквідація їх порушень шляхом застосування правового примусу.

14. Професійній діяльності працівників ОВС майже постійно притаманна психоемоційна напруженість, професійний ризик та психічна травматизація. Стабільність стресогенних умов породжує особливі вимоги до особистості працівника-правоохоронця, які діагностуються на рівні професійного психологічного відбору. Професійний стрес та професійний ризик при прийнятті працівником ОВС управлінського рішення суттєво впливають на виникнення деформантних явищ, що повинно нейтралізуватися відповідною супроводжувальною психологічною та корекційною роботою.

Ризик - діяння (дія або бездіяльність), що має об'єктивно-суб'єктивний характер, спрямоване на досягнення певного результату, не виключаючи при цьому настання можливих негативних наслідків. З урахуванням невідворотності ризику в професійній діяльності запропоновано: 1) внести зміни у р. 2 п. 11 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України" такого змісту: "Служба в органах внутрішніх справ супроводжується ризиком, тому підлягає додатковій оплаті в розмірі 50% від посадового окладу та звання і включається в нарахування пенсії. Ризиковість працівника ОВС слід визнати професійно важливою і необхідною якістю його особистості. Заподіяння матеріальних збитків, моральної шкоди під час виконання службових обов'язків працівником міліції, скоєне в стані правомірного професійного ризику, виключає його відповідальність. Заподіяні ним збитки відшкодовуються державою"; 2) ч. 3 ст. 25 Закону України "Про міліцію", виклавши її у такій редакції: "Працівник міліції, який виконує свої обов'язки в стані правомірного професійного ризику, необхідної оборони, затримання злочинця, крайньої необхідності відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави".

15. Корупція - соціально-небезпечне явище, змістом якого є система негативних поглядів, настанов і діянь службових інститутів влади та управління, державних і недержавних підприємств, організацій і установ, спрямованих на задоволення особистих, групових або корпоративних інтересів шляхом використання свого службового становища. Корупцію в ОВС слід визначати як соціальне явище, що охоплює всю сукупність діянь, пов'язаних із неправомірним використанням працівниками, уповноваженими на виконання функцій держави, наданої їм влади, посадових повноважень, відповідних можливостей з метою задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб, а також інших правопорушень, у тому числі тих, які створюють умови для вчинення корупційних діянь чи є приховуванням їх або потурання їм. Високий рівень корумпованості працівників ОВС є гострою проблемою сучасного українського суспільства. Вона викликає недовір'я народу до правоохоронних органів і до інститутів державної влади загалом.

Ефективна протидія корупції потребує системного підходу, чітко визначених пріоритетів та належного забезпечення. Ігнорування хоча б однієї з цих складових суттєво знижує ефективність боротьби з корупційними проявами в ОВС. Основними напрямами протидії корупції мають бути: удосконалення антикорупційного законодавства; формування сучасного управлінського апарату; превенція корупції; удосконалення заходів щодо виявлення, розслідування, розгляду фактів корупційних діянь; притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності за корупційні правопорушення у всіх випадках їх вчинення. Правові заходи превенції корупційним правопорушенням практичного спрямування необхідно поділити на дві групи: а) заходи адміністративної превенції щодо осіб, які вчиняють корупційні правопорушення; б) заходи адміністративної превенції, які спрямовані на посадових осіб органів, покликаних вести боротьбу з корупцією.

16. В умовах, коли професійна деформація працівників ОВС доволі поширене явище, робота з її подолання повинна мати свою стратегію, що передбачає націленість на вирішення поставлених завдань; урахування реально існуючих процесів і протиріч соціального життя, що сприяють існуванню цього явища; визначення основних напрямків попередження та протидії професійній деформації працівників; формулювання цілей, способів і засобів цієї діяльності. Комплексна профілактика професійної деформації особистості працівника ОВС передбачає вдосконалення: нормативно-правового регулювання професійної діяльності; вжиття заходів організаційно-управлінського характеру; організацію професійно-психологічної підготовки працівників з метою підвищення мотивації до ефективної службової діяльності.

Подолання професійної деформації працівників ОВС повинно базуватися на обов'язковому врахуванню її детермінації, що сприятиме усуненню причин і умов, які її спричиняють. Враховуючи те, що питання протидії професійній деформації працівників ОВС досліджені недостатньо, запропоновано концепцію профілактики і протидії професійній деформації працівників ОВС України, яка передбачає багаторівневий підхід до вирішення цієї проблеми.

17. Комплексна проблематика профілактики професійної деформації особистості працівника органів внутрішніх справ України передбачає удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності працівників; заходів організаційно-управлінського характеру; організації професійного навчання та виховання працівників ОВС України з метою підвищення мотивації до ефективної службової діяльності кожного працівника; адміністративно-правових гарантій і прав працівників ОВС. Ефективність запропонованої концепції профілактики і корекції професійної деформації великою мірою залежить від послідовного, погодженого проведення комплексу заходів що охоплюють напрями, а саме: адміністративно-правові, організаційно-правові, соціально-психологічні та індивідуально-психологічні.

професійний деформація правовий психологічний

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Кісіль З. Р. Проблеми професійної деформації працівників органів внутрішніх справ: монографія / З. Р. Кісіль. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. - 607 с.

2. Рецензії: Арістова І. В. Новий підхід до проблем професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України / І. В. Арістова // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Збірник. - Львів : ЛьвДУВС 2009. - Вип. 1. - С. 344-347. - (Серія - юридична).

3. Берлач А. І. Проблеми професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України / А. І. Берлач // Часопис Хмельницького університету управління і права. - 2009. - №3 (32). - С. 451-453.

4. Кісіль З. Р. Правове регулювання трудових відносин в органах внутрішніх справ України : наук.-практ. посібник / М. П. Янковський,

5. З. Р. Кісіль, В. М. Кісіль - Львів : Львівський юридичний інститут МВС України, 2005. - 186 с.

6. Кісіль З. Р. Організаційні засади управлінської діяльності в ОВС : наук.-практ. посібник / В. Л. Ортинський, З. Р. Кісіль, М. В. Ковалів. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. - 315 с.

7. Кісіль З. Р. Адміністративна діяльність : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. [М. В. Ковалів, З. Р. Кісіль, Н. П. Тиндик, С. С. Єсімов та ін.]. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006.- 295 с.

8. Кісіль З. Р. Основи управління в органах виконавчої влади. навч. пос. для студ. вищ. навч. закл. / [В. Л. Ортинський, З. Р. Кісіль, М. В. Ковалів]. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2007. - 235 с.

9. Кісіль З.Р. Правове забезпечення діяльності патрульно-постової служби органів внутрішніх справ України : навч.-практ. посібник для студ. вищ. навч. закл. [М. В. Ковалів, З. Р. Кісіль, Н. П. Тиндик, С. С. Єсімов]. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. - 253 с.

10. Кісіль З. Р. Адміністративне право : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / [О. І. Остапенко, З. Р. Кісіль, М. В. Ковалів, Р. В. Кисіль]. -

11. К. : Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 536 с.

12. Кісіль З. Р. Адміністративна діяльність : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / [М. В. Ковалів, З. Р. Кісіль, Д. П. Калаянов та ін.]. - К. : Правова єдність, 2009. - 432 с.

13. Кісіль З. Р. Адміністративне право : навч. посібник [2-е вид. для студ. вищ. навч. закл.] / О. І. Остапенко, З. Р. Кісіль, М. В. Ковалів, Р. В. Кісіль. -К.: Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2009. - 536 с.

14. Кісіль З. Р. Професійно-психологічна підготовка працівників Державної служби боротьби з економічними злочинами : навч. посібник /за заг. ред. проф. В. Л. Ортинського ; кол. авт. - Львів : ЛьвДУВС, 2010. - 388 с.

15. Кісіль З. Р. Професійна адаптація молодих працівників ОВС до умов службової діяльності / З. Р. Кісіль // Науковий вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2003. - № 2. - С. 268-275.

16. Кісіль З. Р. Правове регулювання розірвання трудових відносин / З. Р. Кісіль // Життя і право. - Львів. - 2004. - №2. - С. 62-69.

17. Кісіль З. Р. Роль виховної роботи у загальному педагогічному процесі / З. Р. Кісіль // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної академії імені С. З. Гжицького. - Т. 6(2). - Львів, 2004. - С.174-177.

18. Кісіль З. Р. Особливості творення корпоративного іміджу в ОВС / З. Р. Кісіль // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС. - 2003. - № 3. - С. 136-142.

19. Кісіль З. Р. Професіоналізація - основа державної кадрової політики в Україні / З. Р. Кісіль // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - №2. - С. 111-120.

20. Кісіль З. Р. Моральні засади державної кадрової політики в регіоні України / З. Р. Кісіль // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, 2006. - №3. - С. 129-134.

21. Кісіль З. Р. Дотримання моральних норм як один із факторів усунення професійної деформації працівників ОВС / З. Р. Кісіль // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - №2. - С. 180-189.

22. Кісіль З. Р. Професійно-психологічна деформація та її врахування під час підготовки юридичних працівників у навчальних закладах МВС України / З. Р. Кісіль // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - №1. - С. 126-133.

23. Кісіль З. Р. Психологічна надійність професіонала як фактор протидії їх професійно-психологічної деформації / З. Р. Кісіль // Науковий вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2007. - №4(24).- С. 551-557.

24. Кісіль З. Р. Безпримусовий порядок дотримання норм права у демократичному суспільстві як фактор протидії деформації правової культури / З. Р. Кісіль // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2007. - №1(21). - С. 23-27.

25. Кісіль З. Р. Професійна деформація державних службовців як передумова виникнення корупції / З. Р. Кісіль // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 1. - С. 268-279.

26. Кісіль З. Р. Дотримання норм права у демократичному суспільстві як фактор протидії деформації правової культури / З. Р. Кісіль // Вісник Донецького університету внутрішніх справ. - 2008. - №1. - С. 25-33.

27. Кісіль З. Р. Мораль як регулятор внутрішньої поведінки працівників органів внутрішніх справ / З. Р. Кісіль // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2008. - №1(25). - С. 438-449.

28. Кісіль З. Р. Професійний ризик в діяльності працівників органів внутрішніх справ України / З. Р. Кісіль // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 1. - С. 195-203.

29. Кісіль З. Р. Стрес як один із чинників можливої професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України / З. Р. Кісіль // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 2. - С. 155-165.

30. Кісіль З. Р. Макросистемні детермінанти розвитку професійної деформації особистості співробітника органів внутрішніх справ / З. Р. Кісіль // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - № 1. - С. 201-205.

31. Кісіль З. Р. Проблеми соціального захисту працівників органів внутрішніх справ / З. Р. Кісіль // Митна справа. - 2008. - № 2. - С. 102-108.

32. Кісіль З. Р. Роль правосвідомості у діяльності працівників органів внутрішніх справ як засобу протидії їх професійній деформації / З. Р. Кісіль // Митна справа. - 2008. - №3(57). - Ч.2. - С. 3-8.

33. Кісіль З. Р. Адміністративна відповідальність посадових осіб системи МВС України як фактор протидії їх професійної деформації / З. Р. Кісіль // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - №3. - С. 161-164.

34. Кісіль З. Р. Адміністративно-правовий статус працівника міліції як фактор протидії професійній деформації / З. Р. Кісіль // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - №2. - С. 123-126.

35. Кісіль З. Р. Юридичний зміст службової деліктоздатності посадової особи органів внутрішніх справ України як фактор протидії професійній деформації / З. Р. Кісіль // Економіка. Фінанси. Право. - 2008. - №10. - С. 23-27.

36. Кісіль З. Р. Усунення причин і умов вчинення правопорушень посадовими особами системи МВС України / З. Р. Кісіль // Економіка. Фінанси. Право. - 2009. - №2. - С. 28-33.

37. Кісіль З. Р. Адміністративна відповідальність працівника міліції як фактор протидії професійній деформації / З. Р. Кісіль // Митна справа. - 2008. - Ч.2. - №4. - С. 11-17.

38. Кісіль З. Р. Заходи адміністративного припинення загального призначення у діяльності працівників ОВС / З. Р. Кісіль // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 3. - С.146-156.

39. Кісіль З. Р. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ із забезпечення конституційних прав і свобод людини / З. Р. Кісіль // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 1. - С. 144-154.

40. Кісіль З. Р. Повнота нормативно-правового регулювання як складова механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративній діяльності міліції як фактор протидії їх професійної деформації / З. Р. Кісіль // Митна справа. - 2008. - №5(59). - С. 75-79.

41. Кісіль З. Р. Корупція в органах внутрішніх справ: проблеми протидії / З. Р. Кісіль // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 2. - С. 108-116.

42. Кісіль З. Р. Проблеми державно-службової діяльності працівників органів внутрішніх справ / З. Р. Кісіль // Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2008(1). - № 3. - С. 317-321.