Психологічні чинники професійного становлення співробітників ізолятора тимчасового тримання Міністерства внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Спеціальність 19.00.09 «Психологія діяльності в особливих умовах»

Психологічні чинники професійного становлення співробітників ізолятора тимчасового тримання Міністерства внутрішніх справ

Логін Ілля Васильович

Хмельницький 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Потапчук Євген Михайлович, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, науково-дослідний відділ, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Москалець Віктор Петрович, Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ, кафедра психології та соціальної роботи, завідувач кафедри;

кандидат психологічних наук Молотай Валерій Анатолійович, Навчально-науковий інститут управління Національної академії внутрішніх справ, лабораторія проблем організаційно-правового та кадрового забезпечення діяльності ОВС, начальник лабораторії.

Захист відбудеться « 21 » жовтня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

Автореферат розіслано « 16 » вересня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник О. Б. Самохвалов

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вітчизняна структура МВС України протягом останніх років перебуває в процесі реформування. Однією з основних цілей реформ є гуманізація різних сфер діяльності цього відомства і, зокрема, спеціальних установ міліції для роздільного тримання затриманих і взятих під варту осіб. Діяльність таких установ має ґрунтуватися на принципах суворого додержання законності, Конституції України та інших норм і стандартів поводження з ув'язненими та затриманими. Водночас результативність такої роботи залежить від багатьох чинників, і, перш за все, від ефективної діяльності співробітників ізоляторів тимчасового тримання (далі - ІТТ) МВС України. Проте, на тлі складних соціально-економічних умов стан кадрів в ІТТ характеризується високою плинністю, слабкою підготовленістю, схильністю до порушень дисципліни і зловживань службовим становищем (наприклад, утискання чи надання певних привілеїв особам, які тримаються в ІТТ). Через зниження професійних якостей персоналу ізоляторів виникають порушення правил тримання взятих під варту осіб, скоюються протиправні дії між затриманими, відбувається консолідація протидій вимогам керівництва ізолятора та ін.

Не зважаючи на те, що діяльність співробітників ІТТ (далі - СІТТ) не розглядається як екстремальна, а лише - особлива, вона є складною і небезпечною (тривала за часом і не прогнозована за джерелами небезпеки). Стресогенні чинники в професійному середовищі цієї системи постійні за часом, викликають у співробітників стани соціально-психологічної фрустрації, емоційного виснаження, хронічного стресу, а соціально-психологічні чинники середовища ізолятору здатні ще більше підсилити ці стани. Зважаючи на значну детермінованість діяльності персоналу спеціальних установ цілісним комплексом взаємопов'язаних психологічних компонентів, виникає потреба у всебічному вивченні психологічних чинників професійного становлення СІТТ.

Зазначимо, що українськими психологами (В. Барко, Н. Гук, Л. Гундерук, О. Іванова, В. Лефтеров, В. Мєдвєдєв, В. Молотай, І. Платонов, О. Тімченко, Т. Якимчук, Ю. Ярошок та ін.) уже проведено низку досліджень, що певним чином пов'язані із вказаною проблематикою. Однак проблема професійного становлення СІТТ дотепер не була предметом окремого дослідження й не знайшла повного відображення в науковій літературі. Зокрема, не досліджено екстремальні чинники професійного середовища, що призводять до порушень у професійній адаптації та становленні СІТТ. Крім цього, не з'ясовані особливості професійних конфліктів і можливості їх попередження та подолання серед СІТТ на різних етапах їхнього професійного становлення.

Таким чином, необхідність і своєчасність цього дослідження обумовлена актуальністю вирішення як прикладних, так і науково-дослідних завдань з оптимізації служби СІТТ та збереження їх психічного здоров'я, а також з визначення ролі індивідуально-особистісних чинників у контексті адаптації й професіоналізації персоналу цих ізоляторів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно плану наукової та науково-організаційної діяльності Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького в межах науково-дослідної роботи «Формування соціально-психологічної компетенції молодих військових керівників» (шифр 203-0001І). Роль здобувача у виконанні цієї роботи полягає у вивченні впливу об'єктивних та суб'єктивних психологічних чинників на процес професійного становлення військових керівників.

Тему дисертації затверджено вченою радою Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (протокол №2 від 27.10.2005 р.) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні АПН України (протокол №8 від 28.10.2008 р.).

Мета дослідження - теоретичне та емпіричне вивчення впливу об'єктивних та суб'єктивних психологічних чинників на професійне становлення співробітників спеціальних установ міліції - ізоляторів тимчасового тримання.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз сучасних психологічних концепцій професіоналізації особистості в особливих умовах діяльності.

2. У контексті психологічної характеристики професійної діяльності співробітників спеціальних установ МВС України визначити результати їх особистісних змін під впливом чинників цієї діяльності.

3. Здійснити емпіричне дослідження впливу психологічних чинників професійної діяльності співробітників ізолятору тимчасового тримання на процес його професійного становлення.

4. За результатами порівняльного аналізу впливу ситуаційних та особистісних чинників на різних етапах професійного становлення співробітників ізолятору тимчасового тримання обґрунтувати основні типи стратегій їх професійного становлення.

Об'єкт дослідження - професійне становлення співробітників спеціальних установ МВС.

Предмет дослідження - вплив психологічних чинників професійної діяльності співробітників ізолятору тимчасового тримання на їх професійне становлення.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження: теоретичні (контент-аналіз нормативних документів, що регламентують діяльність СІТТ, наукової літератури) - для дослідження сучасного стану проблеми професіоналізації СІТТ, а також обґрунтування детермінуючого впливу чинників професійної діяльності на особистісні зміни СІТТ; емпіричні (спостереження, бесіди, анкетування, тестування, експертне опитування, експертна оцінка) - для дослідження впливу психологічних чинників на процес професійного становлення СІТТ, а також порівняльного аналізу впливу ситуаційних та особистісних чинників на різних етапах їхнього професійного становлення; опитувальник оцінки ресурсів подолання стресу А. Махнач і Ю. Постпілякова (для вивчення структури впливу стресогенних чинників), методика вивчення стратегій адаптації людини до стресогенних умов професійної діяльності С. Шапкіна; тест смисложиттєвих орієнтацій Д. Леонтьєва (для вивчення особливостей змісту ціннісних орієнтацій СІТТ); методика Басса-Дарки (для дослідження агресії, виявлення переваги якої-небудь із форм агресивних і ворожих реакцій СІТТ); методика К. Томаса (для визначення стратегії поведінки СІТТ у конфліктних ситуаціях); методи математичної статистики - регресійний аналіз результатів дослідження (для отримання уявлень про взаємозв'язок чинників, що впливають на професійне становлення СІТТ), кореляційний аналіз, аналізи за методами Пірсона, Манна-Уїтні (для визначення коефіцієнтів значущих середньогрупових відмінностей під час проведення порівняльного аналізу впливу ситуаційних та особистісних чинників на різних етапах професійного становлення СІТТ).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що:

вперше:

з'ясовано змістовні аспекти професіоналізації співробітників ізолятору тимчасового тримання, а також результати впливу чинників професійної діяльності на особистісні зміни цих фахівців;

виявлено результати впливу психологічних чинників на професійне становлення співробітників ізолятору тимчасового тримання;

здійснено систематизацію професійних конфліктів в спеціальних установах міліції (що призначені для роздільного тримання осіб, яких було затримано та взято під варту), виявлено стилі поведінки співробітників ізолятору тимчасового тримання у конфліктних ситуаціях, особистісні прояви та зміни смисложиттєвих орієнтацій (що обумовлюють успішність їхньої професійної діяльності та є основою формування в них професійно-важливих якостей на різних етапах професіоналізації);

удосконалено структуру ситуаційних та особистісних чинників, що виявляються на різних етапах професійного становлення співробітників ізолятору тимчасового тримання;

дістали подальший розвиток психологічні уявлення про характер професійної діяльності та основні стратегії професійного становлення співробітників ізолятору тимчасового тримання.

Практичне значення отриманих результатів дослідження. Отримані результати психологічного дослідження дозволять розробити основи психокорекційних і психопрофілактичних програм, які спрямовані на профілактику й усунення станів, що спричиняють порушення психічної адаптації СІТТ.

У процесі виконання роботи здійснена практична діагностична та надана психологічна допомога СІТТ Хмельницької області, розроблено лекційні програми й проведено практичні заняття з тем: «Ситуації конфлікту у професійній діяльності співробітника ізолятору тимчасового тримання ОВС», «Вплив стресогенних чинників на співробітників ізоляторів тимчасового тримання ОВС в процесі здійснення професійної діяльності», «Психологічні особливості професійного спілкування співробітників ізоляторів тимчасового тримання ОВС» серед відповідного персоналу МВС Хмельницької області.

Результати дослідження впроваджено в систему психологічної роботи з СІТТ УМВС України в: Хмельницькій (акт реалізації від 5.11.2010 р.) та Тернопільській (акт реалізації від 21.10.2010 р.) областях.

Особистий внесок. У науковій статті «Сучасні підходи до професіоналізації особистості в особливих умовах діяльності», написаній у співавторстві з Н. Мась, особистий внесок здобувача полягає в теоретичному аналізі сучасних положень зарубіжної психології щодо психологічних механізмів детермінації професійного становлення особистості, критеріїв професіоналізації особистості, а також психологічних основ періодизації професійного становлення особистості. У науковій статті «Професіоналізація особистості в особливих умовах діяльності: психологічний аспект», написаній у співавторстві з О. Сафіним, особистий внесок здобувача полягає в описі психологічних аспектів професійного становлення співробітників правоохоронних органів. У науковій статті «Характеристика психологічних чинників професійного становлення співробітника пенітенціарної установи», написаній у співавторстві з І. Васильчуком, особистий внесок здобувача полягає в описі психологічних чинників професійного становлення СІТТ.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на: міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні технології в екстремальних видах діяльності» (Донецьк, 2009 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України» (Хмельницький, 2008 р.) та «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України» (Хмельницький, 2009 р.).

Публікації. Основні результати дослідження надруковані у 10 наукових працях, з яких 7 наукових статей - у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових у галузі психології.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 6 додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 206 сторінок і містить 72 рисунка та 11 таблиць. Список використаних джерел налічує 207 найменувань.

2. Основний зміст

психологічний професіоналізація ізолятор конфлікт

У першому розділі - «Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми професіоналізації особистості у психологічній науці» - проаналізовано феномен професійного становлення особистості, вітчизняні й зарубіжні концепції професіоналізації особистості в особливих умовах, надано психологічну характеристику професійної діяльності СІТТ, а також досліджено вплив чинників професійної діяльності на особистісні зміни СІТТ в процесі професійного становлення.

За результатами аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури професіоналізацію було розглянути з позицій декількох підходів:

діяльнісного (В. Бодров, К. Гуревич, Є. Клімов, М. Левітов, А. Маркова, Ф. Паркінсон, К. Платонов, Ю. Поварьонков, О. Смирнов, В. Шадриков) дає змогу здійснити аналіз професійного становлення молодого фахівця із системних позицій, розкрити низку суттєвих закономірностей професіоналізації як цілісного процесу;

акмеологічного (Б. Ананьєв, Н. Кузьміна, Т. Кудрявцев) - розглядає професіоналізацію як цілісний процес професійного становлення особистості й досягнення нею соціальної зрілості;

адаптаційно-динамічного (С. Касл та ін.) - пояснює адаптацію як складову професіоналізації, вважаючи, що будь-якому процесу становлення фахівця завжди властиві адаптивні механізми, що узгоджують власні можливості людини з вимогами діяльності. Із позицій цього погляду адаптація є елементом більш ємкого поняття - професіоналізації;

особистісно-орієнтованого - розглядає концепції професіоналізації суб'єкта праці. У зарубіжній психології ці концепції групуються в основному в межах напряму, який можна назвати «психологія кар'єри» або «кар'єрний розвиток» (Ф. Паркінсон, Ш. Бюллер, Е. Еріксон та ін.). Поряд із традиційними для вітчизняної психології поняттями професіоналізації використовуються специфічні поняття: професійна кар'єра і типи кар'єр, кар'єрний або професійний розвиток, професійна зрілість і професійна компетентність, професійна Я-концепція та низка інших;

психодинамічного - розглядає професійний розвиток як одну з форм сублімації різних лібідозних проявів, що фіксуються або блокуються на стадії дитинства (У. Моузер, Є. Бордін, А. Роу та ін.). Однак, одним з найпоширеніших у західній психології підходів до професіоналізації є концепції професійного розвитку, провідне місце серед яких приділяється концепції професійної зрілості Д. Сьюпера.

Слід зазначити, що в нашій роботі процес професійного становлення СІТТ ОВС розглядався з позицій особистісно-орієнтованого та адаптаційного підходів. Це дало змогу з'ясувати, що професійне становлення СІТТ детермінується режимним характером їхньої діяльності, сутність якої полягає в забезпеченні режиму та безпеки утримання затриманих. При виконанні професійних обов'язків вони мають право на застосування спецзасобів для самозахисту або за наявності надзвичайних обставин. Умови діяльності цієї категорії осіб характеризуються певною специфікою: високий ступінь «закритості» ІТТ (однотипність навколишнього оточення, об'єктивне обмеження рухової активності, постійний контакт із затриманими, обмеження кола професійного спілкування); жорстка регламентованість спілкування (специфічні норми й правила поведінки, субординація, нормативно-правове регулювання діяльності); високий рівень постійних емоційних навантажень, специфічний режим роботи; негативний вплив кримінального середовища. Робота СІТТ пов'язана з небезпекою, величезними психологічними перевантаженнями й професійними стресами, які, в основному, не підкріплені відповідними моральними й матеріальними стимулами. Варіативність змін у розкладі, нічні чергування, нездатність планувати своє особисте життя - можуть стати хронічними сильнодіючими афектами й спричинити виникнення в СІТТ примусового перенапруження та хронічної перевтоми.

Складні ситуації в діяльності СІТТ найчастіше виникають при роботі з попередження і припинення злочинів, забезпечення ізоляції, виконання режиму утримання затриманими. Особистісні зміни тут постають імовірнісним процесом. Визначено, що вияви особистісних змін фіксуються на потребово-мотиваційному, функціональному та комунікативному рівнях. Основними виявами є: емоційна нестійкість, запальність, дратівливість, тривожність і сторожкість; підвищена вразливість; недовірливість до навколишнього світу, вибірковість і складність у встановленні міжособистісних контактів, що веде до зменшення їхньої кількості; загострене почуття справедливості; збереження актуальності переживань складних ситуацій діяльності, максималізм у судженнях і вчинках, схильність до протестних реакцій. У низці випадків виразність цих рис може сягати психопатологічного рівня. Запальність проявляється в частих вибухах гніву та агресії з руйнівними діями, кримінальних епізодах і грубій соціальній адаптації. Сильна емоційна втягнутість СІТТ у складні ситуації діяльності детермінує зміни й більш глибоких структурних якостей особистості, що виявляється в підвищенні їх особистісної тривожності, аутизації, інтроверсії, слабкому емоційному самоконтролі й негативно позначається на результатах служби. Виявами особистісних змін у СІТТ є, також, неадекватні службовій ситуації професійні стереотипи та установки, правовий нігілізм, перенесення своєї службової ролі у позаслужбові взаємини, такі особистісні особливості, як: надмірна підозрілість до навколишніх, педантичність. Цьому можуть сприяти поведінкові реакції, до розвитку яких призводить дія неадаптивних захисних механізмів особистості СІТТ. Кожен із зазначених проявів має дві складові - психічну та соціально-психологічну. При цьому особистісні зміни під впливом професійної діяльності поширюються на різні рівні особистості. Це виявляється у специфічних змінах психічних процесів, станів і властивостей, з одного боку, і поведінки - з іншого.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження впливу психологічних чинників на професійне становлення персоналу ізолятору тимчасового тримання» - розкрито психологічну характеристику професійної діяльності СІТТ, визначено їх особистісні зміни під впливом чинників цієї діяльності, а також розкрито результати емпіричного дослідження впливу психологічних чинників на процес професійного становлення СІТТ. У дослідженні брали участь 119 СІТТ УМВС України Хмельницької та Тернопільської областей.

Змістовний аналіз чинників, що здатні викликати стрес у СІТТ, дозволив згрупувати їх у 4 блоки: економіко-правовий, професійно-середовищний, діяльнісний та комунікативно-оцінний. Аналізуючи результати проведеного опитування, нами були відзначені певні розбіжності в сприйнятті стрес-чинників різними групами СІТТ (що надалі було підтверджено даними кластерного аналізу), на основі чого ми виділили спочатку дві великі групи респондентів - зі стажем служби до трьох років і понад три роки.

За допомогою Опитувальника оцінки ресурсів оволодіння стресом (А. Махнач і Ю. Постпілякова) та Методики вивчення стратегій адаптації людини до стресогенних умов професійної діяльності (С. Шапкіна) з'ясовано, що найбільш значущими для професійного становлення СІТТ є чинники, що пов'язані з невиконанням соціальних гарантій і низькою зарплатою, недостатня технічна оснащеність, недооцінка з боку керівництва, напружені стосунки із затриманими, дефіцит часу для родини (пов'язаний із ненормованим робочим часом). Більшість стрес-чинників (за винятком економіко-правових) належать не лише до 2-го блоку, «професійно-середовищного», але й до 4-го блоку - «комунікативно-оцінного», що свідчить про важливість для СІТТ зі стажем служби до 3-х років стосунків з усіма «учасниками» їхньої професійної діяльності - затриманими, керівництвом, колегами. Найменший вплив на співробітників чинять: недосконалість нормативних актів, неефективність діяльності колег, суперечливі вимоги керівництва. Рівень впливу стрес-чинників як на молодих, так і на досвідчених СІТТ знаходиться в діапазоні від 2,4 до 3,9 балів. При цьому найбільш значущим є вплив таких чинників, як низька заробітна платня, недостатня технічна оснащеність, невиконання соціальних гарантій, недооцінка керівництвом. З них найбільша кількість чинників належить до 1-го і 2-го блоку стрес-чинників, що свідчить про велику вагомість для групи досвідчених співробітників підтвердження власної значущості, значущості своєї професійної діяльності державою. На це ж вказує й ще один пік профілю - недооцінка результатів діяльності керівництвом. Менш вагомими для досвідчених співробітників є суперечливі вимоги керівництва, очевидно, досвід служби підказує, як діяти в кожному конкретному випадку.

Експериментальне дослідження особливостей структури, емоційно-мотиваційної сфери, адаптивних можливостей, соціальної спрямованості особистості СІТТ, їх індивідуально-особистісних особливостей, отримання багатобічного портрету співробітника, що містить крім кількісних та якісних характеристик стійких властивостей, такі структурні компоненти особистості, як мотиваційна спрямованість, тип реагування на стрес, захисні механізми, настрій, ступінь адаптованості, можливий тип дезадаптації здійснювалися за допомогою варіанту стандартизованого клінічного особистісного опитувальника MMPI. Під час аналізу результатів були виявлені особливості, що є властивими СІТТ зі стажем до 3-х років.

З'ясовано, що досвідчені співробітники можуть мати тенденцію до активності й недовірливості, відчувати потяг до переживань, до зовнішньої збудливої ситуації. При цьому, невелике зниження значень за шкалою «Тривожність» свідчити не тільки про відповідний рівень емоційної стійкості співробітників, який зріс з досвідом, але й про тенденції до зниження рівня здатності співпереживання іншим.

Для більшої диференціації досліджуваних особливостей процесу професіоналізації нами були виділено критерії професійної успішності СІТТ. Ранжування професійної успішності учасників дослідження проводилося методом експертних оцінок. Експертами виступали безпосередні керівники співробітників (по чотири експерти в кожній черговій зміні ІТТ). У результаті кожна з раніше виділених груп співробітників розділилася ще на групи - успішних і неуспішних. Таким чином, були сформовані чотири досліджуваних групи: успішні СІТТ до 3-х років служби, неуспішні СІТТ до 3-х років служби, успішні СІТТ після 3-х років служби, неуспішні СІТТ після 3-х років служби.

Під час дослідження успішності співробітників зі стажем служби менше 3-х років достовірні розбіжності профілю стрес-чинників припадають на чинники, що належать до 3-го і 4-го комунікативно-оцінного блоку (наприклад, напруженість у спілкуванні з затриманими, з колегами), що свідчить про важливість для молодих співробітників стосунків з усіма учасниками їхньої професійної діяльності: керівництвом, колегами по роботі і затриманими. Другу за значущістю групу становлять професійно-середовищні чинники, які відображають ступінь сприйнятливості несприятливих умов професійного середовища та адекватність у їхній оцінці.

Співробітники з невеликим стажем служби отримали середні експертні оцінки. Серед них відзначається гарний рівень дисциплінованості, нечасті пропуски роботи у зв'язку із хворобою. Однак експерти не вважають їх повністю адаптованими до професійної діяльності й середовища, не дуже високо оцінюють результати роботи. Водночас група досвідчених співробітників отримала високі експертні оцінки: серед них відзначається висока професійна результативність, нормальний рівень дисциплінованості та адаптивності. Однак, у цій групі експерти відзначають більш часті пропуски роботи у зв'язку із хворобою. Також були виділені дві групи співробітників (група із середніми показниками успішності не розглядалася): успішно справляються зі своїми обов'язками (28% - успішні співробітники); серйозні недоліки, що мають у роботі, недоліки, що викликають дорікання з боку керівництва (20% - неуспішні співробітники). Також був визначений зміст і детермінанти конфліктних ситуацій професійної діяльності менш досвідчених співробітників (зі стажем до 3-х років). Ними, як більш конфліктні, сприймаються ситуації спілкування із особам, які тримаються в ІТТ (найвищий профіль за більшістю типів конфліктних ситуацій).

Успішні співробітники на етапі адаптації вважають більш конфліктними стосунки із особам, які тримаються в ІТТ, особливо ситуації із жорсткими поведінковими виявами з боку затриманих - категоричністю, користю, агресією неуспішних співробітників. Менш успішні співробітники частіше до конфліктних ситуацій відносять ускладнення у стосунках з керівництвом і колегами по роботі (у стосунках керівник-співробітник - це ситуації прояву поблажливості, категоричності керівництвом; у стосунках із затриманими, які перебувають в ІТТ - ситуації недотримання етичних норм колегами).

Співробітники з невеликим досвідом служби частіше обирають стилі «пристосування» та «уникнення», рідше за усе - «суперництво». Оптимальним, на їх думку, є застосування стилів суперництва, співробітництва та уникнення, при цьому саме уникнення їм здається найбільш простим у вживанні.

Особливості міжособистісних стосунків співробітників (з різним стажем служби і різним рівнем успішності, адаптації до діяльності) вивчалися нами за допомогою опитувальника конфліктних ситуацій С. Рязанова. Конфлікти між затриманими та співробітниками найчастіше відзначаються під час виявлення приховування, обману, перекладання відповідальності особами, які тримаються в ІТТ. Максимальна кількість точок профілів конфліктних ситуацій усіх досвідчених співробітників розташована в діапазоні від 2,5 до 3,5 балів. За своїми середніми значеннями найбільш високим є профіль конфліктних взаємин «співробітник-керівник».

Досить характерним для групи співробітників з досвідом служби є виділення значущості в стосунках з керівництвом ситуацій обману, недотримання етикету та приховування. Як найменш важливі сприймаються ними ситуації прояву з боку керівництва агресії й перекладання відповідальності. У стосунках з колегами особливу увагу представники групи досвідчених співробітників звертають на ситуації утаювання, вияву агресії, а до нав'язливості і поблажливості вони виявляють байдужість. Конфлікти між затриманими і співробітниками найбільш часто відзначаються співробітниками цієї групи під час прояву переваги, категоричності або агресії з боку затриманих, байдужими у цьому випадку їх залишають прохання про послугу і поблажливість.

Стратегії поведінки співробітників у конфліктних ситуаціях визначалися за допомогою методики К. Томаса, інструкція була доповнена питаннями про найбільш оптимальну й найбільш складну поведінку в кожній із ситуацій опитувальника. Психоемоційний статус співробітників, оптимальність їхнього нервово-психічного стану, типу реагування, наявність стресового стану визначалися за Колірним тестом Люшера. Далі проводився порівняльний аналіз особливостей впливу ситуативних та особистісних детермінант на різних етапах професійного становлення співробітника, були співставленні отримані дані по першому і другому етапах процесу професіоналізації.

Визначено розбіжності у виборі способів поведінки в конфліктних ситуаціях успішними і менш успішними співробітниками:

звичними стилями поведінки у конфлікті для усіх СІТТ із невеликим стажем служби є пристосування та уникнення, що цілком припустимо у період адаптації до професійної діяльності;

успішні співробітники обох груп, як правило, частіше використовують стилі пристосування і суперництва, оптимальними вважають стилі суперництва (який вже є в їхньому арсеналі) і співробітництва, що також може бути, на їхню думку, ефективним;

неуспішні співробітники обох груп оптимальним називають стиль пристосування, що може бути пов'язане з недостатньою самостійністю, бажанням сховатися за інших, з утрудненням в адаптації до професійної діяльності.

Таким чином, нами були виділено 4 групи чинників ризику професійної дезадаптації, що визначають специфіку професійної діяльності СІТТ, які справляють стресогенний вплив на співробітників, якість їхньої діяльності, міжособистісну взаємодію, особистісні особливості, і виявлені розбіжності в структурі значущості стрес-чинників для співробітників. Найбільший вплив на успішність діяльності та психоемоційний стан усіх співробітників (незалежно від стажу служби та успішності) справляють чинники економіко-правового блоку (низька заробітна платня, недосконалість нормативних актів), далі рейтингуються за значущістю - чинники діяльнісно-психологічного блоку (неспокійний характер роботи, значна кількість обов'язків), потім - соціально-психологічного блоку (недотримання соціальних гарантій, низька технічна оснащеність). Менш значущими для СІТТ є чинники комунікативно-оцінного блоку. З чинників, що входять до нього, співробітники виділяють недооцінку їхньої діяльності керівництвом, напружені стосунки з керівництвом.

У третьому розділі - «Порівняльний аналіз впливу психологічних чинників на вироблення співробітниками ізолятору тимчасового тримання власної стратегії професійного становлення» - для перевірки гіпотези про вплив стажу роботи СІТТ на зрілість їхніх смисложиттєвих орієнтацій проведено за методикою «Смисложиттєві орієнтації» статистичний аналіз двох вибірок та отримані достовірні розбіжності за деякими показниками субшкал (рис. 1).

Під час порівняння результатів за методикою «Смисложиттєві орієнтації» для співробітників обох стажевих груп було виявлено, що за параметрами «цілі життя», «процес» (при р<0,01), «Локус контролю-Життя» (при р<0,05) показники є найвищими у досвідчених співробітників. За параметром «Локус контролю - Я» значення вище у групі їх молодих колег (при р<0,05). Тобто у досвідчених співробітників виявилися більш сформовані цілі життя, вони більше задоволені тим, як складається їхнє життя (можливо, вони не мають прагнення до змін). Однак молоді співробітники вважають своє життя більш підвладним їхній власній волі, вони повніше відчувають здатність керувати подіями. На відміну від них у групі досвідчених співробітників виявилося більше тих, хто згоден підкорятися. Можливо, що й така зміна у структурі смисложиттєвих орієнтацій у міру збільшення стажу служби пов'язана із пристосуванням, адаптацією до умов та особливостей професійної діяльності.

Рис. 1 Сформованість смисложиттєвих орієнтацій у співробітників ізолятора тимчасового тримання

Якщо розглядати результати регресійного аналізу за усіма групами, то можна зазначити, що більш тісний зв'язок успішності та показників за методикою «Смисложиттєві орієнтації» виявляється в неуспішних співробітників обох стажевих груп, тобто прогноз їхньої успішності на підставі смисложиттєвих орієнтацій представляється більш надійним. Показники смисложиттєвих орієнтацій впливають на подальші параметри успішності. Для молодих співробітників було виявлено негативний зв'язок, що пов'язаний із кількістю лікарняних листів: чим вищим є загальний показник свідомості життя, тим рідше хворіє співробітник.

Для неуспішних досвідчених співробітників: чим вищими є показники їх смисложиттєвих орієнтацій, тим вище буде оцінюватися їх перспективність.

Для успішних молодих співробітників подібних взаємозв'язків не виявлено.

Для успішних досвідчених співробітників - чим вищими є показники сформованості смисложиттєвих орієнтацій, тим більш адаптивний він у професійній діяльності.

У результаті вивчення профілів агресивно ворожих реакцій у співробітників обох стажевих груп було отримано такі емпіричні дані (рис. 2), які свідчать, що основні характеристики стресу СІТТ під час їх професійного становлення пов'язані з відображенням особливостей організації трудового процесу у свідомості працівників, іншими словами - із професійною самосвідомістю суб'єктів праці, обумовленою їхніми індивідуально-особистісними властивостями.

Рис. 2 Вираженість агресивно ворожих реакцій у молодих і досвідчених співробітників ізолятора тимчасового тримання

Ґрунтуючись на отриманих у нашому дослідженні результатах, було виділено такі стратегії професійного становлення СІТТ:

гармонійний тип, до якого було віднесено співробітників на першому етапі адаптації, успішність яких визначається такими ситуаційними передумовами: перевагою у структурі стрес-чинників впливу умов діяльності, особливостей професійних стосунків, у тому числі із затриманими; особистісними передумовами: екстравертованістю, енергійністю, оптимізмом, усвідомленим ставленням до діяльності;

адаптивний тип: на першому етапі адаптації успішність співробітників цієї групи було детерміновано сприйняттям стрес-чинників діяльності; перевагою у структурі стрес-чинників впливу поряд з чинниками умов діяльності комунікативно-оцінних чинників; особистісними передумовами: високий «локус контролю-Я», дисциплінованість, однак вони важко приймають цінності, організаційну культуру установи, мають високий ступінь особистісної відкритості і своєрідності, внутрішніх і зовнішніх конфліктів, тривожності.

На другому етапі професійного становлення успішність цих співробітників визначається такими особистісними змінами, як: високий «локус контролю-Життя», редукція, огрубіння особистісних якостей, зниження тривожності, поява закритості, недовірливість, негативізм, ригідність, частіше застосування будь-яких форм агресивної поведінки у діяльності, переважання активно-оборонної позиції.

У структурі смисложиттєвих орієнтацій у СІТТ з адаптивним типом стратегії професійного становлення високими є значення параметрів «процес життя» і «результативність життя», «локус контролю-Життя», простежувалась більша залежність від зовнішніх обставин, ніж від власного волевиявлення. Для них характерним є більше прагнення до визначеності, конкретності і до готових рішень, усвідомлення того, яких досягнень хочуть домогтися у професійній та особистісній сфері. Успішні співробітники на цьому етапі більш конфліктними вважають стосунки з колегами (ситуації послуги і поблажливості) і затриманими (прояв переваги і перекладання відповідальності). Звичними стилями поведінки у конфлікті стають «суперництво» і «компроміс». Високо оцінюються у таких співробітників параметри адаптивності, перспективності;

дисгармонійний тип: на першому етапі адаптації у неуспішних співробітників цієї групи було визначено такі ситуаційні передумови: неадекватне ставлення до стрес-чинників (занадто піддані їхньому впливу або заперечують існування такого впливу), до конфліктних ситуацій (наявність усіх типів конфліктних ситуацій або заперечення наявності професійних конфліктів), приводи для конфліктних ситуацій із затриманими мають формальний характер, у якості стратегії саморегуляції застосовується уникнення. Особистісні передумови: демонстративність поєднується із задоволеністю результатами свого життя, невисокою дисциплінованістю, завзятістю, виявляється пасивно-оборонною позицією, наявністю негативних переживань.

На другому етапі професійного розвитку у неуспішних співробітників цієї групи було визначено такі особистісні зміни: відхід від відповідальності, інфантильність, іпохондричність, індивідуалістичність, недостатній самоконтроль, посилення імпульсивних проявів, агресії і ворожості, зниження відчуття ситуації як стресової. Ситуаційні зміни: зміни в структурі конфліктної ситуації у бік підвищення конфліктності з керівництвом і з затриманими, поряд з уникненням використовується стиль суперництва, знижуються оцінки перспективності і результативності діяльності. Отже, на другому етапі або не відбувається особистісних змін, або вони не підвищують успішність діяльності СІТТ (професійно важливі якості не формуються). Тобто процес оволодіння діяльністю цими співробітниками розвивається не за спіраллю, а «зациклюється»;

неадаптивний тип: уже на першому етапі ці СІТТ розуміють, що не справляються зі службовими обов'язками і звільняються зі служби за власним бажанням. Основними причинами такого є: уникнення необхідних змін у своєму характері, складність підпорядкування наказам, нормативного спілкування із затриманими тощо; виявляють такі властивості особистості, роблять такі вчинки, які є недопустимими для цієї діяльності.

Таким чином, за результатами нашого дослідження, було розглянуто динаміку професійного становлення СІТТ, що відбувається на усіх його рівнях; зроблено акцент на тому, що системоутворюючим чинником їх успішної діяльності є, насамперед, особистість СІТТ. Залежно від особистісних особливостей, від переважних ціннісних і смисложиттєвих орієнтацій, СІТТ або звільняється зі служби (цінності свободи дій, самореалізації, людського спілкування, внутрішньої гармонії), або залишається (цінними є дисципліна в усьому, нормативність, регламентованість, владність, домінантність та ін.) і застосовує у діяльності один з типів стратегій професійного становлення в екстремальних умовах.

Висновки

1. За результатами аналізу вітчизняної і зарубіжної літератури професіоналізацію особистості було розглянуто у межах декількох підходів: діяльнісного, акмеологічного, адаптаційно-динамічного, особистісно-орієнтованого та психодинамічного. Процес професійного становлення СІТТ було розглянуто з позицій особистісно-орієнтованого та адаптаційного підходів. Це дозволило з'ясувати, що професійне становлення СІТТ детермінується специфічним характером їхньої діяльності, сутність якої полягає у забезпеченні режиму і безпеки утримання затриманих.

Умови діяльності досліджуваної групи характеризуються певною специфікою: високий ступінь «закритості» ІТТ (однотипність оточення, об'єктивне обмеження рухової активності, постійний контакт із затриманими, обмеження кола професійного спілкування); жорстка регламентованість спілкування (специфічні норми і правила поведінки, субординація, нормативно-правове регулювання діяльності); високий рівень постійних емоційних навантажень, специфічний режим роботи; негативний вплив кримінального середовища. На СІТТ покладена каральна функція, що є у психологічному аспекті чинником негативного підкріплення і яка виражається у заподіянні затриманим певних обмежень. Режим виконання утримання, що виражається в охороні і нагляді за затриманими, передбачає сувору регламентацію життя останніх в ІТТ. З огляду на це діяльність співробітника може розглядатися як суб'єкт-суб'єктна.

2. Специфіка службової діяльності СІТТ полягає у соціально-правовій незахищеності особового складу, низькому соціальному статусі службовців, негативному впливі середовища затриманих, необхідності подолання явного або прихованого протистояння з боку останніх, у високому рівні емоційних навантажень, стресових ситуацій, високому ступені «закритості» ІТТ ОВС, дефіциті позитивних вражень. Це може викликати інтенсивне руйнування професійного ядра кадрів і сприяти виникненню їхньої професійної дезадаптації, викликати особистісні зміни у СІТТ. До проявів таких змін можна віднести жорстко фіксовані і неадекватні службовій ситуації професійні стереотипи та установки, правовий нігілізм, перенос своєї службової ролі у позаслужбові взаємини, такі особистісні особливості, як надмірна підозрілість співробітників щодо навколишніх і педантичність, а також поведінка, до розвитку якої призводить дія неадаптивних захисних механізмів особистості співробітника. Кожен з названих проявів має дві складові - психічну і соціально-психологічну. Іншими словами, особистісні зміни під впливом професійної діяльності поширюються на різні рівні особистості. Це виражається у специфічних змінах психічних процесів, станів і властивостей, з одного боку, і поведінки - з іншого.

3. У процесі емпіричного дослідження впливу психологічних чинників професійної діяльності на процес професійного становлення СІТТ, зокрема при вивченні особливостей професійної та особистісної професіоналізації співробітників зі стажем служби більше 3-х років було визначено зміст виділених 4-х блоків чинників, що чинять стресогенний вплив на подальшу професіоналізацію, міжособистісну взаємодію, особистісні особливості співробітників. Як з'ясувалося, найбільший вплив на психоемоційний стан досвідчених співробітників справляють чинники 3-х блоків: економіко-правового, професійно-середовищного і соціально-психологічного. З чинників, що входять до комунікативно-оцінного блоку, співробітниками виділяється значушість недооцінки їхньої діяльності керівництвом. Для успішних співробітників зі стажем служби більше 3-х років більш стресогенними є чинники недооцінки результатів їхньої діяльності з боку керівництва, дефіциту часу для родини, для їх неуспішних колег з цієї ж категорії - чинники суперечливості у діяльності, а також низька зарплата, ризик у спілкуванні із затриманими. Успішні співробітники більш адаптивні, їхні перспективи просування по службі оцінюються високо, у той час як неуспішні співробітники, незважаючи на досвід служби, відрізняються мінімальною пристосованістю до професійної діяльності, і шанси подальшого службового росту, можливості підвищення професійного авторитету є низькими.

Визначено особливості поведінки співробітників (зі стажем роботи від 3-х років) у конфліктних ситуаціях на цьому етапі професіоналізації. Для співробітників зі стажем служби більше 3-х років характерно як звичні стилі поведінки «суперництво» і «компроміс», важкими для них є пристосування і співробітництво, що може вказувати на проблеми з умінням домовлятися, на особливості самооцінки. Успішні з них, як правило, частіше використовують стилі компромісу і суперництва, оптимальними вважаються стилі суперництва і пристосування. Їх неуспішні колеги оптимальними називають стилі співробітництва та уникнення.

Встановлено зміст і детермінанти конфліктних ситуацій на другому етапі професійного становлення. Більш конфліктними є ситуації спілкування з керівництвом, характерне виділення значущості у стосунках з керівництвом ситуацій утаювання, обману, недотримання етикету, у стосунках з затриманими - спроби прояву переваги або категоричності. Найменш важливими - ситуації прояву з боку керівництва агресії і перекладання відповідальності, з боку затриманих байдужими їх залишають прохання про послугу і поблажливість. Неуспішні співробітники зі стажем служби більше 3-х років частіше звертають увагу на конфліктні ситуації з керівництвом, а успішні співробітники більш конфліктними вважають стосунки з колегами і затриманими. Виявлено вплив особистісних особливостей на процес професіоналізації. Досвідчені успішні співробітники мають більш визначені цілі в житті, усвідомлюють, чого їм необхідно домогтися в професійній і особистій сфері, більш високими також є й значення параметра «цілі життя» і «локус контролю-Життя».

Під час дослідження профілю ворожих реакцій співробітників групи зі стажем служби більше 3-х років, було з'ясовано, що неуспішні досвідчені співробітники частіше порівняно з успішними виявляють агресію й ворожість. Розбіжності в особистісних профілях свідчать про більшу суб'єктивність суджень, нерівну продуктивність, недостатньо високі досягнення неуспішних співробітників. Успішні співробітники є соціабельними, енергійними, упевненими в собі, однак, можуть проявляти імпульсивність.

4. За результатами порівняльного аналізу впливу ситуаційних та особистісних чинників на різних етапах професійного становлення СІТТ обґрунтовано такі основні типи стратегій їх професійного становлення: гармонійний, адаптивний, дисгармонійний, неадаптивний. Системостворювальним чинником успішної діяльності є, насамперед, особистість співробітника. Залежно від особистісних якостей, від переважних ціннісних і смисложиттєвих орієнтацій, співробітник або залишає систему (цінності свободи дій, самореалізації, людського спілкування, внутрішньої гармонії), або продовжує службу (цінними є дисципліна в усьому, нормативність, регламентованість, владність, домінантність та ін.) і застосовує в діяльності один з типів стратегій професійного становлення в екстремальних професіях ефективно або менш ефективно.

Подальшу розробку проблеми психологічних особливостей професійного становлення СІТТ доцільно продовжити за такими напрямками: підвищення можливостей самореалізації у професійній діяльності СІТТ; вивчення ролі і зміни моральних якостей у процесі професіоналізації СІТТ; психологічна корекція особистісних якостей, необхідних для успішної діяльності СІТТ.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Логін, І. В. Особистісні зміни співробітників кримінально-виконавчої системи під впливом факторів професійної діяльності / І. В. Логін // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2008. - Т. Х, част. 5. - С. 328-336.

2. Логін, І. В. Основні стратегії професійного становлення співробітника пенітенціарної установи: психологічний аспект / І. В. Логін // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2009. - Т. ХІ, част. 1. - С. 271-278.

3. Логін, І. В. Психологічна характеристика професійної діяльності персоналу установи виконання покарань / Логін І. В. // Вісник Національної академії оборони України : зб. наук. праць / редактор Стасюк В. В. - К. : НАОУ, 2009. - Вип. 1 (9). - С. 117-121.

4. Логін, І. В. Емпіричне дослідження впливу психологічних чинників на процес професійного становлення персоналу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ / Логін І. В. // Вісник Національної академії оборони України : зб. наук. праць / редактор Стасюк В. В. - К. : НАОУ, 2010. - Вип. 3 (16). - С. 143-149.

5. Логін, І. В. Порівняльний аналіз впливу ситуаційних та особистісних чинників на різних етапах професійного становлення співробітника ізолятору тимчасового тримання органів внутрішніх справ / І. В. Логін // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2010. - Т. ХІІ, част. 4. - С. 248-257.

6. Логін, І. В. Професіоналізація особистості в особливих умовах діяльності: психологічний аспект / О. Д. Сафін, І. В. Логін // Збірник наукових праць №49. Серія: педагогічні та психологічні науки / гол. ред. Романишина Л. М. - Хмельницький : Вид-во НАДПСУ, 2009. - С. 129-133.

7. Логін, І. В. Сучасні підходи до професіоналізації особистості в особливих умовах діяльності / І. В. Логін, Н. М. Мась // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / відповід. ред. В. В. Балабін. - К. : Київський університет, 2009. - Вип. 23. - С. 48-52.

8. Логін, І. В. Професійне становлення співробітника пенітенціарної системи України: психологічний контекст / І. В. Логін // Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України : Всеукр. наук.-практ. конф. [Серія: психолого-педагогічні й філологічні науки] / Нац. академія Держ. прикордон. служби України ім Б. Хмельницького. - Хмельницький : НАДПСУ, 2008. - С. 139.

9. Логін, І. В. Основні результати емпіричного дослідження впливу психологічних чинників на процес професійного становлення персоналу установ виконання покарань / І. В. Логін // Психологічні технології в екстремальних видах діяльності : матер. V міжнар. наук.-практ. конф. (м. Донецьк, 28-29 травня 2009 р.) / оргкомітет : Бесчасний В. М., Горбачов В. П., Лефторов В. О. [та ін.]. - Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е. А. Дідоренко, 2009. - С. 349-352.

10. Логін, І. В. Характеристика психологічних чинників професійного становлення співробітника пенітенціарної установи / І. І. Васильчук, І. В. Логін // Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України : ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. [Серія: психолого-педагогічні й філологічні науки] (Хмельницький, 20 лист. 2009 р.). / Нац. академія Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького. - Хмельницький : НАДПСУ, 2009. - С. 45-46.

Анотація

Логін І. В. Психологічні чинники професійного становлення співробітників ізолятора тимчасового тримання МВС. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.09 - «Психологія діяльності в особливих умовах». - Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню впливу об'єктивних та суб'єктивних психологічних чинників на професійне становлення співробітників спеціальних установ міліції - ізоляторів тимчасового тримання. З'ясовано змістовні аспекти професіоналізації співробітників ізолятора тимчасового тримання, а також результати впливу чинників професійної діяльності на особистісні зміни цих фахівців. Виявлено вплив психологічних чинників на професійне становлення співробітників ізолятора тимчасового тримання. Здійснено систематизацію професійних конфліктів в спеціальних установах міліції, виявлено стилі поведінки у цих ситуаціях, особистісні прояви та зміни смисложиттєвих орієнтацій у співробітників ізолятора тимчасового тримання. Обґрунтовано основні типи стратегій їх професійного становлення співробітників ізолятора тимчасового тримання.