Психосексуальний розвиток та статеве виховання підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психосексуальний розвиток та статеве виховання підлітків



Зміст

Введення

1. Психосексуальний розвиток підлітків

1.1 Психічний розвиток дитини в підлітковому періоді

1.1.1 Зміни психіки, які вважаються нормою

1.1.2 Відхилення в психічному розвитку підлітка

1.2 Сексуальний розвиток підлітків

1.2.1 Сексуальна поведінка підлітків

1.2.2 Аномалії в психосексуальном розвитку

2. Статеве виховання підлітків

2.1 Теоретичні питання статевого виховання

2.1.1 Сутність поняття статевого виховання, особливості статевого виховання підлітків

2.1.2 Особливості статевого виховання підлітків різної статті

2.1.3 Педагогічні умови успішного статевого виховання підлітків

2.2 Реалізація педагогічних умов в досвіді вчителів загальноосвітніх шкіл

2.2.1 Досвід класного керівника у реалізації педагогічних умов статевого виховання підлітків

2.2.2 Роль директора школи в організації статевого виховання підлітків

2.2.3 Розробка тесту-бесіди

Висновки

Список використаної літератури

статевий виховання підліток психічний

Введення

Підлітковий період - це час найбільшого фізичного, пізнавального і психосоціального розвитку людини. У різних країнах межі підліткового періоду визначаються різному, але без великої помилки можна сказати, що це період з 12 до 18 років. Верхня вікова межа ще більшою мірою, ніж нижня, є дискусійною, оскільки підсумком підліткового періоду є формування соціально і статевозрілого дорослої людини [7, 21].

Умовно розділимо здоров'я підлітка на психічний і фізичний і далі сконцентруємо свою увагу на першому.

З точки зору ж фізіології підлітковий вік - період бурхливого і нерівномірного росту і розвитку організму, коли відбувається інтенсивний ріст тіла, удосконалюється мускульний апарат, триває процес окостеніння кістяка. Невідповідність, нерівномірність розвитку серця і судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто призводять до деяких тимчасових розладів кровообігу, підвищення кров'яного тиску, напрузі серцевої діяльності у підлітків, а також до підвищення їх збудливості, що може виражатися в дратівливості, швидкої стомлюваності, запамороченнях і серцебитті. Нервова система підлітка ще не завжди здатна витримувати сильні чи довготривалі подразники і під їх впливом часто переходить у стан гальмування або, навпаки, сильного збудження. Центральним фактором фізичного розвитку в підлітковому періоді є статеве дозрівання, яке робить істотний вплив на роботу внутрішніх органів. Статеве дозрівання в залежності від статі дитини відбувається по-різному: у дівчаток - початок регулярних менструацій, у хлопчиків - початок еякуляцій. Взагалі, стать дитини закладається одночасно з заплідненням яйцеклітини сперматозоїдом. Якщо цей сперматозоїд (від здорового батька з хромосомним набором XY) несе в собі Х-хромосому (і за умови, що мати здорова і її хромосомний набір є ХХ), то стать майбутньої дитини буде жіночим, як у матері, з хромосомним набором ХХ. Якщо сперматозоїд батька несе Y-хромосому, то стать майбутньої дитини буде визначатися хромосомним набором XY, як у батька [9, 35].

Серед сучасних педагогічних проблем однією з суспільно важливих є зниження віку початку неповнолітніми статевого життя, що супроводжується зростанням кількості штучного переривання вагітності, розширенням діапазону венеричних захворювань, появою середшколярок матерів-одиначок.

Ці явища свідчать про недостатню ефективність роботи, яка здійснюється педагогічними працівниками із школярами у напрямі статевого виховання, про недостатню теоретичну й методичну підготовку вчителів, про низький рівень педагогічної культури батьків. Як наслідок виникають суперечності між значним виховним потенціалом школи та сім'ї щодо статевого виховання та недостатнім його використанням у виховній практиці, а також організованим виховним процесом школи і стихійним впливом на учнів навколишнього соціального середовища (вуличні підліткові групи, шкідливі художні фільми тощо). Отже, актуальною проблемою, що постала перед системою освіти, є здійснення статевого виховання молоді. Необхідність статевої просвіти молодого покоління практично не викликає сумнівів ані в батьківської, ані в педагогічної громадськості. Відповідно до Національної програми планування сім"ї, прийнятої Кабінетом Міністрів України, та Національної програми "Діти України" особлива увага приділяється питанням гігієнічного виховання та підготовки молоді до створення майбутньої сім"ї та народженню здорової дитини.

Метою даної курсової роботи є вивчення психосексуального розвитку дитини в період статевого дозрівання та вивчення теоретичних питань статевого виховання підлітків та виявлення педагогічних умов його успішного здійснення

Завдання:1. Розглянути психічні зміни підлітків;

2. Визначити норми і можливі відхилення у змінах психіки і способи їх попередження;

3. Розглянути сексуальну поведінку підлітків і аномалії в психосексуальном розвитку.

4. на основі аналізу психо-педагогічної літератури розкрити сутність понять статеве виховання, виявити особливості статевого виховання підлітків.

5. Виявити педагогічні умови успішного здійснення статевого виховання

6. Реалізації педагогічних умов успішного статевого виховання у практиці роботи вчителів загальноосвітніх шкіл.

Об'єкт дослідження - процес психосексуального розвитку та статевого виховання учнів загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - педагогічні умови психосексуального розвитку та статевого виховання старших підлітків.

Методи дослідження- аналіз наукової літератури з теми дослідження, аналіз та узагальнення масового і передового педагогічного досвіду.

Анкетування.

Експеримент.



1. Психосексуальний розвиток підлітків

1.1 Психічний розвиток дитини в підлітковому віці

1.1.1 Зміни психіки, які вважаються нормою

Не буде перебільшенням сказати, що відразу після свого народження здорова дитина в абсолютній більшості випадків (мається на увазі, що обоє батьків дотримуються традиційної статеворольової орієнтації і самі виховують дитину, а не вдаються до суттєвої допомоги родичів і гувернерів) потрапляє в умови, в яких триває його відповідна статеве диференціювання. Півкулі головного мозку в осіб різної статі розвиваються по-різному. Такий аспект, як тілесна ідентичність (тобто тілесна приналежність до певної статі), до 5 - 6 років стає незворотнім, а раніше цього віку у дитини ще можуть бути уявлення, що статеві органи можуть змінитися.

Вирішальна роль соціалізації дитини належить сім'ї. Мається на увазі весь той комплекс інформації, який він отримує, спостерігаючи за сімейними функціямиматері і батька, а також за їх взаєминами. Природно, що в неповній сім'ї (відсутній батько чи мати, відсутні обидва батьки, а дитиною займаються інші родичі або взагалі дитина знаходиться в казенному закладі) нормальне психосоціальний розвиток дитини малоймовірно.

Повернемося до повноцінної сім'ї. Важливо враховувати, що оптимальною є ситуація, коли батьки згідно і цілеспрямовано розвивають у своєї дитини приналежність до тієї чи іншої статі.

Незалежно від найрізноманітніших обставин у 90% випадків діти, не прикуті до одного й того ж місця через важку хворобу, дізнаються про розбіжності статей і сексуальних відносинах між людьми від однолітків, а не від дорослих. Ця інформація, звичайно, неточна, дуже відверта, але у звичайних умовах все відбуваєтьсясаме таким чином. Дитина майже обов'язково знайомиться з нелітературними висловами, і, до речі, тут від батьків в значній мірі залежить, які вислови надалі він буде використовувати у своїй звичайній, спокійною та емоційної промови.

З початком перехідного періоду милий, життєрадісна дитина перетворюється в дуже вразливою, кострубатого, нерідко нещасного підлітка. Він прискіпливо розглядає себе у дзеркало, іноді без причини сумує і може відповісти грубістю на зауваження батьків. З одного боку, йому хочеться, щоб всі помітили, як він змінився, з іншого - він турбується, що ці зміни роблять його незграбним і непривабливим, і тому дратується, коли рідні приділяють йому занадто багато, на його думку, уваги. Безневинний жарт з приводу його зовнішності може викликати неоднозначну бурхливу реакцію: сльози чи грубість, а іноді і те і інше. Дитина часто відчуває себе самотнім, чужим і незрозумілим у власній родині. Невдоволення собою переноситься на навколишній світ. Іноді світ здається йому огидним і несправедливим, хоча часом він як і раніше буває веселим і задоволеним життям [12, 52].

З швидким розвитком в перехідному віці пов'язано і негативне або насторожене ставлення підлітків до нових рис своєї зовнішності. Дівчатка, наприклад, можуть соромитися швидко збільшуються в розмірах молочних залоз (особливо якщо ранній розвиток). Але коли більшість одноліток в цьому плані оформилися, негативні переживання можуть бути пов'язані вже з відставанням у розвитку цієї ознаки («нічого не росте»).

Підлітки вкрай болісно реагують на свою незграбність, некрасивість. Не можна до цих тривог ставитися іронічно: обділені фізичною досконалістю, вони дуже бояться критичних поглядів, під цими поглядами стискаються, сутуляться і дійсно стають непривабливими. Вони позбавляють себе багатьох задоволень, не танцюють на шкільних вечорах, гірко плачуть будинку, зриваються на різкий тон, поступово відчужуються від однолітків. І врешті-решт можуть розвинутися такі риси характеру, як замкнутість, недовіра до оточуючих, а іноді і озлобленість. Допомогти таким підліткам зрозуміти сутність внутрішньої краси, виховати прагнення до акуратності в одязі, порушити прагнення бути привабливими не тільки зовні, але й внутрішньо (шляхом вміння спілкуватися з людьми), навчити доброзичливості, чуйності - завдання батьків і перш за все матері.

Хрестоматійні юнацькі вугрі, дійсно, можуть отруювати існування молодої людини, особливо якщо, відклавши всі справи, тільки їх і розглядати. У цьому питанні допомога батьків може бути відносно проста й конкретна. Буде потрібно 1 - 2 візити до косметолога або дерматолога, зовсім небагато грошей, і шкірапідлітка досить швидко покращиться. В іншому випадку це може тягнутися до 20 і більше років [15; 68].

Вельми цікавим є сприйняття підлітком відбуваються з ним змін (у дівчаток - менструації, у хлопців - еякуляції). Тут, як ніколи, має значення підтримка з боку батьків. Така психологічна підготовка не є результатом однієї короткої бесіди. Неоціненну роль і допомогу може надати ілюстративний матеріал у дитячої сексуальної енциклопедії. Іншими словами, доросла людина знає нескінченно більше, ніж його дитина, про що виникає в останнього нової фізіологічної функції. Завдання полягає в тому, щоб (теоретично) найближча для дитини чоловік поділився з ним цією інформацією у доступній і прийнятній для нього формі і обов'язково з урахуванням тих психологічних особливостей, які в даний момент існують у характері і особистості підлітка [14; 513].

У хлопчиків становлення статевої функції зазвичай відбуваються пізніше, вони відстають від дівчат на 1 - 2 роки, саме тому для дітей 9 - 11 років характернийподіл за статевою принципом на протилежні табори, представники яких, фактично перебуваючи постійно разом, практично не спілкуються один з одним.

Процес розвитку особистості характеризується двома протилежними тенденціями: з одного боку, встановлюються всі більш тісні міжіндивідуальні контакти, посилюється орієнтація на групу, з іншого боку, відбувається зростання самостійності, ускладнення внутрішнього світу і формування особистісних властивостей.

Кризи підлітка пов'язані з виникаючими новоутвореннями, серед яких центральне місце займають «почуття дорослості» і виникнення нового рівня самосвідомості [6; 71].

Характерологическая особливість 10 - 15-річну дитину проявляється в загострене прагнення утвердити себе в суспільстві, домогтися від дорослих визнання своїх прав і можливостей. На першій стадії для дітей специфічно прагнення отримати визнання факту їх дорослішання. Причому в молодших підлітків воно виявляється у бажанні лише затвердити своє право бути як дорослі, домогтися визнання своєї дорослості (на рівні, наприклад, «я можу одягатися так, як я хочу»). У інших дітей прагнення до дорослості полягає в жадобі отримати визнання їх нових можливостей, у третіх - в бажанні брати участь у різноманітних справах нарівні з дорослими.

Переоцінкою своїх зрослих можливостей визначається прагнення підлітків до відомої незалежності і самостійності, хворобливе самолюбство і образливість. Підвищена критичність по відношенню до дорослих, гостра реакція на спроби оточуючих применшити їх гідність, принизити їх дорослість, недооцінити їх правові можливості є причинами частих конфліктів у підлітковому віці.

Орієнтація на спілкування з однолітками часто проявляється в боязні бути відкинутим однолітками. Емоційне благополуччя підлітка все більше і більше починає залежати від того місця, яке він займає в колективі, починає визначатися насамперед ставленням та оцінками товаришів. З'являється тенденція групування, що обумовлює схильність до утворення угруповань, «братств», готовність безоглядно йти за лідером.

Інтенсивно формуються моральні поняття, уявлення, переконання, принципи, якими підлітки починають керуватися у своїй поведінці. Найчастіше у підлітків формується система своїх вимог і норм, не збігається з вимогами дорослих.

Одним з найважливіших моментів в особистості підлітка є розвиток самосвідомості, самооцінки; у підлітків виникає інтерес до себе, до якостей своєї особистості, потреба порівняти себе з іншими, оцінити себе, розібратися у своїх почуттях і переживаннях [13; 114-115].

Самооцінка формується під впливом оцінок інших людей, порівняння себе з іншими, найважливішу роль у формуванні самооцінки відіграє успішність діяльності.

Власне «я» в цьому віці зростає до величезних розмірів і затуляє підлітку увесь інший світ. Постійно займаючись самоаналізом, дитина намагається усвідомити, який він, і робить висновок, що він унікальний і неповторний, відрізняється від всіх, хто його оточує, а отже таких, як він, більше немає. Ось і виходить, що він дуже, дуже самотній. Через самотності у підлітка навіть можуть виникнути думки про суїцид [2, 18].

У перехідному віці в силу різних змін в організмі у підлітка виникає сенсорна спрага (спрага нових відчуттів) на фізіологічному рівні: бажання що-небудь побачити, почути, помацати, спробувати на смак, відчувати що-небудь нове. Якщо підлітки до цього готові психологічно, то відбувається формування нових інтересів, а якщо не готові, то формуються патологічні потягу: підлітковий алкоголізм, захоплення наркотиками, сексуальна розбещеність, підвищена агресивність, брехливість, жорстокість, садизм і т.п. Необхідно з дитинства розвивати в дитини різноманітні інтереси, заохочувати його різні захоплення: спорт, танці, музика і т.д., частіше хвалити дитину за її успіхи, щоб у дитини виникло бажання і далі радувати улюблених батьків своїми успіхами. Тоді велика ймовірність, що і в цьому непростому віці дитина знайде собі нові гідні захоплення та інтереси [14; 647].

Підлітковий вік - це вік, коли виникає шизофренія. Якщо такі реакції, як відхід з дому або підпал обгрунтовані (тобто дитина може пояснити кому-небудь, не обов'язково батькам, чому він це зробив), ці реакції і є прояв сенсорної спраги, патологією їх вважати не можна, хоча необхідно направити сенсорну спрагу в безпечне для дитини та оточуючих русло. Але якщо дитина не може обгрунтувати свої дії, це може бути першими ознаками шизофренії [19; 579].

При шизофренії у дівчаток може спостерігатися також статева розбещеність, особливо якщо обстановка в сім'ї несприятлива. У дівчаток з розвивається шизофренію і схильних до істерії в підлітковому віці часто починається манія переслідування і згвалтування. Вони можуть обумовлювати (звинувачувати у згвалтуванні) вчителів-чоловіків. При перших ознаках шизофренії необхідно звернутися за допомогою до фахівця, намагаючись не травмувати психіку дитини. Отже, ми поступово перейшли відхилень у психічному розвитку підлітка [14; 648].

1.1.2 Відхилення в психічному розвитку підлітка

Якщо у дитини в сім'ї погані відносини, то саме це є одним з факторів, значно збільшують складнощі перехідного віку, тоді як в гармонійних сім'ях вікові труднощі значно згладжуються і не призводять до дезадаптації. У негармонійною сім'ї наявності порушення взаємин. Один з батьків може займати домінуюче, узурпує положення, пригнічуючи своєю владою і самодурством інших. І члени сім'ї, залякані тираном, тремтять по кутах і мріють тільки про одне - ненароком не потрапити під його гарячу руку. У негармонійних сім'ях інтереси одних задовольняються за рахунок інших. Роль знедолених ігнорується, а обов'язки одних перекладаються на інших. Партнерство в таких сім'ях відсутня начисто. У сім'ях, де панує несприятлива обстановка, відсутній солідарність у вирішенні якихось складнощів і проблем. Тут кожен сам за себе, спостерігається своєрідна автономія кожного.

У такій непростій психологічної ситуації діти найчастіше запущені. На їх складності і проблеми ніхто не звертає уваги - не до того. Негармонійні сім'ї - одна з найголовніших причин неправильного виховання. І це дає про себе знати у повній мірі і з усіма наслідками саме в підлітковому віці.

Ось деякі види негармонійних сімей [4; 205]:

· Сім'я, в якій спостерігається бездоглядність дитини.

· Сім'я, де має місце надмірна опіка.

· Сім'я, в якій дитина є кумиром батьків.

· Сім'я, в якій присутній поєднання бездоглядності з потуранням.

· Сім'я, де дитину емоційно відкидають.

· Сім'я, де захворювання дитини - центр уваги.

· Сім'я з суворими батьками.

· Сім'я типу «Лебідь, рак і щука».

Тепер розглянемо кожну з перерахованих вище сімей і яке виховання підлітків у них.

Коли батьків не цікавлять сподівання своїх дітей, їх захоплення та бажання, то підлітки опиняються в повній мірі наданими самим собі. Вони часто недокормлени, погано одягнені й живуть в неможливих побутових умовах. Дитина, просто кажучи, покинутий.

Може бути і дещо по-іншому. Над підлітком нібито існує суворий нагляд, але це носить формальний характер. Дитина крізь помилкове, поверхневе увагу до своєї персони відчуває, що насправді дорослим зовсім не до нього. І спілкування з ним для батьків - важка і нудна обов'язок, від якої вони в будь-який момент раді відмовитися. Підліток усвідомлює, що у старших по відношенню до нього немає ні теплих почуттів, ні справжньої любові. Таким чином, відчуваючи справжні наміри і бажання старших, дитина обходить формальний контроль і живе сам по собі. Він починає вести приховану від батьків життя.

Буває й зовсім навпаки. Мама так прискіпливо стежить за кожним кроком своєї дитини, постійно вираховуючи, як той провів кожну хвилину дня, що її невсипуща пильність починає нагадувати собою стеження якого-небудь найманого сищика або маститого поліцейського. У сім'ї існує система жорстких заборон, підліткові неможливо прийняти власне рішення. Це його вкрай заплутує. Він рано чи пізно приходить до думки, що йому нічого не можна в цьому світі, в той час як його одноліткам, навпаки, все можна. Він стає як би ізгоєм. З ранніх років така дитина позбавлена можливості вчитися на власному досвіді, тому не привчається до самостійності. Обстановка стеження в родині пригнічує у нього почуття обов'язку, він не навчається відповідальності за прийняті ним самим рішення. Мама або тато завжди вирішують за нього, як потрібно діяти в тій чи іншій ситуації, вони каструють його волю. Старші завжди скажуть, як «правильно» надійти. І в результаті він приходить до переконання, що сам по собі просто не здатний нема за що відповідати.

Досить часто в підлітковому віці діти з таких сімей починають бунтувати. Нехай це «бунт рабів», але вони все ж таки, як уміють, виступають проти утисків. Вони вже люди, і майже дорослі. Тут ля батьків, які звикли опікати своє чадо, настає справжній кошмар. Це жахливий момент в їхньому житті. Їх забитий до цього дитина несподівано для них і в какао-то мірі для себе начисто рве всі заборони старших і повертає свій погляд у той бік, де свободи і прав більше, ніж у зашкарублої сім'ї. Таке повстання відбувається з різними підлітками, тільки не з тими, у кого м'який і чутливий характер. Останні якраз ламаються. У їхньому характері через надмірно владних і за все відповідальних батьків з'являються і закріплюються такі риси, як невпевненість в собі, хронічна нерішучість і невміння толком за себе постояти.

З кумирами сім'ї відбувається приблизно таке. Здається, що нічого поганого не може бути в тому, що любляча мама несе своєму хлопцеві «сонечку» тістечко в ліжко. Надмірне заступництво і прагнення звільнити малюка від будь-яких, навіть самих мізерних труднощів таїть у собі дуже великі небезпеки. Дитина не привчається здійснювати нудні і стають від цього неприємними для нього обов'язки. А між тим все домашнє оточення продовжує ним захоплюватися, дивуватися його нібито талантам і здібностям (насправді, досить сумнівним). Дитина росте і розвивається в аурі постійно незаслужених похвал, і його значущість перебільшується протягом декількох років. У дитині закріпилася дивна риса характеру. Він тепер прагне бути весь час в центрі уваги і має намір ловити лише захоплені погляди. Підліток бажає, щоб говорили тільки про нього і дивилися тільки в його бік. Він сповнений егоцентризму і хоче, щоб все діставалося без праці та будь-яких зусиль з його боку.

Батьки в ситуації, де поєднуються бездоглядність з потуранням, з одного боку, ростять дитину без особливого нагляду, не цікавлячись його життям та інтересами, а з іншого боку, захищають його, якщо раптом почують від кого-небудь скарги на його хуліганську поведінку. Мало того, якщо хтось раптом засуджує їх чадо, у них це викликає праведний гнів. Батьки завжди на його боці, виправдовують його і прагнуть перевалити провину з підлітка на чужі плечі. Коли дитина, що знаходився до цього під захистом потворщіков-батьків, стикається потім, наприклад, в школі, з ситуаціями, коли треба відповідати за свої вчинки, у нього слідом за істеричною реакцією може з'явитися бурхливий і гнівне протистояння кривдникам.

Тепер про підлітка, емоційно отвергнутом власною сім'єю. Дитина росте без емоційного тепла. Він відчуває, що зовсім не потрібні батькам, ними обтяжене, часто несправедливо зневажають. «Мене ніхто не любить...» - з'являється гірка думка у малюка, а потім у підлітка. Ще прикріше, коли тут же в сім'ї у нього на очах упиваються життям більш успішні брати і сестри, яким батьки якраз віддають свою частку тепла. Що роблять підлітки в таких ситуаціях? Те ж саме, що зробив би дорослий в такому випадку, коли його не люблять в сім'ї. Вони шукають тепла та емоційного прийняття на стороні, а саме - у дворових, найчастіше досить сумнівних компаніях.

Якщо маля в сім'ї часто хворіє або у нього якесь хронічне захворювання, наприклад, бронхіальна астма, то його недуга часто стає центром переживань всієї родини. Увага домочадців сконцентрована саме на цій проблемі. Дитина з часом звикає, що його хвороба або часті нездужання дають йому особливі права в цьому світі. Всі люди без винятку повинні йти йому назустріч, і всі повинні потурати його бажанням. При цьому її обов'язково повинні захищати від усіх можливих неприємностей і навіть від цілком посильних обов'язків. Йому завжди прощати провини і грубість. Таке виховання розвиває в підлітку егоцентризм і завищені претензії. А коли він стикається з реальним життям і з її труднощами, то часто нічого іншого не може, як зобразити істеричну реакцію з відходом у хворобу.

У родині з суворими батьками підліток теж отримує неправильне виховання. Дитина здійснив дрібний проступок, а у розкритої навстіж двері вже маячить грізна постать батька з ременем. Дитину чекає сувора, жорстока розправа. На слабкому і найбеззахиснішій дитину батьки часом, слідуючи якимсь, якщо вдуматися, «зеківські» або армійським правилами, просто-напросто зривають зло. У такій сім'ї між усіма варто товста стіна нерозуміння і недомовленості. Ніхто ні від кого не чекає ні допомоги, ні участі. Природно, така сімейна дисгармонія відбивається на поведінці і на внутрішньому світі підлітка.

У сім'ї типу «Лебідь, рак і щука» мама суворо каже: «Ну-ка сідай, швидко роби уроки!» Батько з-за газети додає: «Та хай відпочине, школу один раз пропустить - нічого страшного... Краще завтра на рибалку з'їздимо... »Бабуся несе онукові в ліжко гарячий кисіль і натякає, що«... всі вчителі - повні ідіоти і суцільні недоучки, даремно лають нашого ненаглядного. Який же він хуліган? Он який червонощокий і гарненький. »

Коли в одній родині об'єднуються різні установки по відношенню до виховання, дитині дуже складно орієнтуватися в тому, що відбувається. Батькам треба пам'ятати, що якщо якісь певні моменти такого суєтного виховання б'ють по слабких місцях характеру дитини, то негативні риси його натури можуть надалі різко загостритися [4; 205-210].

Втім, у всіх негармонійних сім'ях підлітки «протестують» в основному одними і тими ж способами: злодійством, бродяжництвом і, найстрашніше, суїцидом.

У негармонійних сім'ях підлітки часто страждають різними психічними розладами, зокрема неврозами і депресіями.

Неврози або неврозоподібні стани у дітей можуть з'явитися задовго до підліткового віку, приблизно з 4-5 років. У дітей зустрічаються ті ж типи неврозів, що й у дорослих. Основні з них - це неврастенія, істеричний і фобический неврози [4; 214].

Неврастенія. Якщо ви помічаєте, що у вашої дитини підвищена стомлюваність (особливо якщо у нього в даний період є необхідність підвищеної розумової напруги або в наявності якась хвилююча обстановка), якщо його втомлене стан поєднується з дратівливістю, то можна говорити про ознаки неврастенії. Він як би таким чином захищає себе від занадто високої фізичної або психічної навантаження. У підлітка, котрий страждає на неврастенію, можуть виражатися порушення сну, знижений настрій і головні болі. Неврастенія зазвичай протікає досить довго. Вона може тривати місяць, другий, може затягнутися на цілий рік. Іноді, здається, дитина зовсім видужав і став такою ж, як всі інші, цілком здорові підлітки. Але раптом його стан знову значно погіршується, а відбувається це часто під впливом якихось психічних травм або важких, напружених ситуацій. Лікарі поділяють неврастенію на два типи. Перший тип це гиперстеническийневроз. Другий тип астеноіпохондріческіе невроз [19; 554].

Гиперстеническая неврастенія. Для дитини характерна крайня дратівливість, посилюється при сильному стомленні або в напруженій обстановці. Якийсь зовсім нікчемний по своїй суті привід може викликати у вашого сина чи доньки спалах сильного роздратування, сльози. Після цієї бурхливої сцени негайно приходить і каяття. Такі гучні історії з подальшим каяттям підліток влаштовує не тільки перед батьками, але також і перед однолітками, а часом і перед малознайомими людьми. Діти з гіперстенічної неврастенією не переносять яскравого світла, шуму, а іноді і різких запахів. Їх все дратує. Слідом за сильним хвилюванням у підлітка з'являється рясний піт, обличчя блідне, з'являється запаморочення і завжди загальне погане самопочуття. Може порушитися сон, дитині важко засинати. Йому сняться кошмари, він прокидається по ночах. Дитині важко зосереджуватися під час занять, у нього погіршується пам'ять [19; 554].

Астеноіпохондріческіе неврастенія. У підлітка з такого типу неврастенією батьки помічають підвищену стомлюваність і млявість. Він весь час намагається відпочити, полежати, як слід виспатися. Тут немає спалахів роздратування, а скоріше безпричинна сльозливість. У нього спостерігається трудність при засипанні, а вранці він скаржиться на відсутність почуття свіжості і бадьорості. Дитина відчуває себе млявим протягом усього наступного дня, його постійно гнітять якісь незрозумілі болі. Те заскреготало в попереку, то закололо в районі серця, то розболілася голова. Серце частіше за все стає центром таких переживань, особливо у хлопчиків. Досить часто підлітки з неврастенію скаржаться на болі в животі і в шлунку. У них завжди знижений настрій, хоча зовні їх знижений настрій вловлюється з працею [19; 555].

Причини неврастенії. Зрив відбувається часто через те, що дитина намагається виконати яку-небудь непосильним завданням. Йому дуже важко відмовитися від поставленого, але важкоздійснюваним або практично недосяжної мети. І тут його чекає невроз. Відхід у хворобу як би виправдовує його у власних очах. «Я не можу, тому що я хворію», - виправдовує він себе неусвідомлено. Перевтома частіше виявляється нічим іншим, як перенапруженням. Вважається, що при правильному лікуванні і сприятливих умовах порушення цілком можуть пройти до закінчення підліткового періоду. І вже у доросле життя колишній неврастенік увійде цілком бадьорим і енергійним молодим людиною [4; 215].

Фобічного неврозу. Цей невроз, так само як і неврастенія, частіше починається раніше, ніж наступає підлітковий період, ще в початкових класах школи. Потім він часто затихає і не проявляється зовсім, а в підлітковому періоді знову дає про себе знати. Ознаки фобического неврозу приблизно наступні. Перш за все, це з'явилися в дитині якісь побоювання і страхи. Це можуть бути або нав'язливі дії, або якісь дивні уявлення. Наприклад, підліток вбив собі в голову, що на нього всі дивляться, і став уникати людних місць. Він ходить по вулиці з низько опущеною головою або раптом починає дико, по-ведмежому клишоногість товстими ногами. Таким дітям буває страшно відповідати в класі біля дошки, вони, як вогню, бояться публічних виступів. Дитина з фобічних неврозом ні за що в житті не звернеться до незнайомої людини. Унаслідок страху, а не тому, що не вивчив, він часом відмовляється усно відповідати урок. Така дитина панічно боїться почервоніти перед малознайомою людиною [19; 563].

Фобії можуть носити і інший характер. Підліток раптом починає боятися гострих і ріжучих предметів, чи жахливо боїться чим-небудь захворіти. У фобії можуть перетворюватися різні побоювання. Знаєте, що таке комплекс відмінника? Це теж щось на кшталт фобії - страх не отримати в школі найвищий бал. Дитина боїться зіткнутися з бандитами і хуліганами, він боїться втратити що-небудь важливе або вийти через забудькуватість на вулицю в повному негліже. Світ у його сприйнятті повний страхів. І хоча більшість фобій, які були характерні для дитячого віку, таких як страх темряви або страх тварин, відходять на задній план, багато хто з них у підлітковому періоді все-таки залишаються [19; 564].

Причини фобического неврозу. Фобії часто пов'язані з тривожністю, вразливістю. Підліткам дуже важливо, як їх оцінюють оточуючі. Такі фобії отримали назву соціальних. Виникнення фобії дуже часто пов'язане з конфліктом, який походить від занадто високих, нездійсненних вимог до себе, неможливість здійснити їх у реальному житті. Невроз з'являється від того, що страждає почуття обов'язку, зачіпаються відповідальність або моральні установки [4; 216].

Для фобического неврозу характерний тривалий перебіг, можливо тимчасове поліпшення і нове погіршення стану. Негативною динаміці можуть сприяти психічні травми. Але в більш зрілому віці, як правило, настає значне і стійке поліпшення [19; 567].

Істеричний невроз. Істеричний невроз проявляється скаргами на безсоння, головні болі і серцебиття. Дитина каже, що у нього спазми в животі, його нудить, і йому зовсім не хочеться їсти. Іноді підлітка мучать начебто напади задухи. У нього з'являються страхи за типом фобического неврозу, а часом і депресія. Іноді дитина з істеричним неврозом говорить, що він втратив відчуття власного «Я», що він нереально переживає справжнє, що він відчуває почуття відчуженості і думає відразу дві думки одночасно. Останні ознаки нагадують шизофренічні переживання. Всі ці речі можуть бути почерпнуті підлітками або з книг, або з чиїхось слів. Вони як би приписують собі ознаки чужого неврозу і демонструють це з переконаністю. Не думайте, що дитина водить вас за ніс. Він не придумує, це зовсім не навмисна симуляція. Це просто різновид істеричного неврозу. Демонстративне пред'явлення скарг характерно саме для дітей з істеричним неврозом. Вони прагнуть справити враження на інших своєю хворобою, виставити напоказ свої фобії, свої втрати «Я» і «провали в пам'яті». Вони хочуть, щоб їм було вчинено більшу увагу, так як вони не зовсім здорові. Якщо належної уваги не виявляється, їх скарги посилюються, а часом виникають і нові симптоми. У дитини з істеричним неврозом можна помітити досить швидку і легку зміну симптомів і скарг в залежності від ситуації [19; 571].

Причини істеричного неврозу. В душі дитини виникає конфлікт між дуже високим рівнем домагань і досконалої неможливістю досягти бажаної мети. Провину за невдалі наміри істерики перекладають, як правило, на інших, ні в чому не винних людей, рідних, близьких і однолітків. Свої реальні можливості і здібностіпідлітки, які страждають істеричним неврозом, критично оцінити не в силах [4; 217].

Батьків можна заспокоїти тим фактом, що при всіх перерахованих вище неврозах може бути цілком сприятливий прогноз для подальшого розвитку дитини. При нормальних, гарних умовах і сприятливому збігу обставин поступово все може виправитися. Але якщо в житті у дитини з'являться нові психотравмуючі фактори, то невротичні реакції підлітка можуть, навпаки, посилитися. Якщо ж психічна травма буде мати хронічний, постійний характер, то неврози можуть придбати затяжний перебіг.

Як це не здасться дивним для багатьох дорослих, але й у дітей буває депресія. Таке нездужання у підлітків дуже поширене. Депресія у дітей найчастіше зустрічається саме в старшому підлітковому віці. Ця проблема стала зараз така актуальна і для педагогів, і для лікарів, і для батьків. Вся справа в тому, що депресія створює можливу небезпеку суїциду в цьому надчутливою і особливо раниму віці. Саме депресія може штовхнути підлітка в перший раз спробувати спиртне, а потім змусити вживати алкоголь вже систематично. Найчастіше депресія стає причиною поганої поведінки дитини, і він починає порушувати встановлені правила. Депресія може штовхнути його і до наркотиків. За допомогою таких підозрілих, ілюзорних коштів, як алкоголь, наркотики, підліток намагається підняти свій настрій і втекти від переслідує його смутку, печалі і самотності.

Перший вид депресії - відчай, бунт [4; 218].

Приблизний хлопчисько, до цього відрізнявся гарною поведінкою, раптом починає вести себе грубо, відразу перетворившись у похмурого і озлобленого людиноненависника. Дитина перестає слухатися вчителів і батьків, систематично порушує поведінку. Діючи наперекір усьому, від того, що відбувається в результаті страждає найбільше він сам. Шкодить своєю поведінкою він перш за все самому собі, починає прогулювати заняття, приєднується до підозрілої компанії, але при цьому ніде не може знайти собі заспокоєння від того душевного неспокою, який переслідує його день і ніч. Такі діти проявляють агресію і схильні до алкоголю. На всіх вчинках підлітка лежить дивна друк якогось дикого, але захованого далеко всередину відчаю. Найдивніше - те, що від усіх циххуліганських витівок, бійок і скандалів він ніякого задоволення зовсім не отримує.

Агресія такого підлітка перш за все спрямована на своїх близьких і на вихователів. Особливий же його гнів викликають більш успішні однолітки, відмінники-інтелектуали - улюбленці вчителів або рум'яні мамині синочки, квапливо біжать зі скрипкою в музичну школу. Підлітки з депресією типу «відчай - бунт» можуть перенести гнів і на власну персону. Тут може бути і самокатування, і навіть спроба суїциду.

Відомо, що діти з такого роду депресією частіше заперечують своє здавлене настрій. Вони не визнаються ні собі, ні іншим у тому, що пригнічений стан це їх постійний супутник, що їх мало не щодня відвідують думки про власну неповноцінність і неспроможності. Але десь там, всередині ці переживання у них, звичайно, присутні. Час від часу справжні почуття дають про себе знати якимись випадково вирвалися фразами і зауваженнями з приводу нікчемності життя і свого дурного, нікчемного місця в ній. Підліток раптом починає вести себе так, як ніби спеціально хоче викликати осуд. Іноді ж влаштовує все таким чином, щоб його побили. При розмові з батьками або педагогами він зовсім не схильний зізнаватися у своїх переживаннях. Такі діти насторожені і непривітні з дорослими, закриті і нещирі.

В душі вони представляють себе «поганими хлопчиками» або «Погані дівчиська». Усвідомлення себе такими штовхає їх на неправильні, часом хуліганські вчинки. А те, що згодом відбувається, знову ж зайвий раз доводить їм, що вони дійсно дуже «погані». Те, що підліток поводиться погано, нещирий і закритий, ще більше віддаляє його від близьких і підсилює його відчуженість та самотність. Такий тип депресії може тривати досить довго, тривати не один тиждень і навіть не один місяць.

Другий тип депресії - смуток, нудьга [4; 219].

Дитина, до цього прекрасно навчався, активний і товариський, раптом закидає навчання, перетворюється на млявого і схильного до зневіри домосіда. У школі йому стає вельми складно зосередитися на предметі. Він насилу запам'ятовує новий матеріал, при цьому йому ще й складно згадати те, що він вивчив раніше. На нього надзвичайно швидко накочує стомлення, а продуктивність роботи різко знижується. Результати навчання значно погіршуються, а це, у свою чергу, ще більше призводить його до зневіри. Коли він сидить вдома, то нічого не робить. Безглуздо дивиться телевізор - всі передачі поспіль, без розбору. Підліток бере з книжкової полиці перше, що попадеться під руку, і читає зовсім без цікавості чи ентузіазму. Втрачаючи смак до всього: і до навчання, і до занять, і до ігор, - в компанію він вже не прагне. Захоплення підлітків, які його раніше залучали, стають в його теперішньому сприйнятті дурними і нікчемними. Найближчі друзі продовжують відвідувати його, і він зустрічає їх як би охоче, але і від цього суспільства досить швидко втомлюється. Нових же знайомств підліток не шукає, а спілкується тільки з тими, до кого звик. Всі колишні захоплення виявляються закинутими і забутими. І якщо раніше він відрізнявся гарним апетитом, то зараз став байдужий до найулюбленіших страв. Дитина не радіє ні вишневому пирога, ні торту з морозива, ні картоплі фрі. Їжа перестає приносити йому задоволення. Що стосується сну, то спить він за часом нормально, навіть більше, ніж зазвичай. Але сон не приносить йому відчуття свіжості і бадьорості. Пригніченість і розбитість переслідують його весь наступний день.

Підліток, перебуваючи в такому стані, скаржиться на нудьгу, нудьгу і смуток. Він може і не говорити, що звинувачує себе, але насправді ідеї самозвинувачення і самознищення у нього в глибині присутні. Якщо ж батьки говорять, мовляв, «Саша, ну що з тобою, чому ти став таким ледачим, нічого не робиш, лежиш весь день і плюєш в стелю», то такі слова вкрай його дратують. Самі по собі підлітки не можуть зрозуміти, що з ними відбувається, і докоряють себе за незібраність, неробство, лінь. А коли самозвинувачення, обвинувачення з боку близьких, і особливо з боку однолітків досягають апогею, в голові у підлітка може з'явитися думка про суїцид. Він навіть може зробити спробу покінчити з нікчемною своїм життям. Хоча треба сказати, що при цьому типі депресії спроби суїциду бувають досить рідко, тільки в тому випадку, коли звинувачення кого-небудь з боку мучать і дратують дитини понад усяку міру.

При депресії «смуток-хандра» у підлітка іноді можуть виникнути досить дивні спалахи активності. Раптом від цілковитої і найглибшій апатії він переходить до порушення, шукає все нові й нові заняття, при цьому ні на що толком не зупиняючись.

Батькам потрібно пам'ятати про те, що причиною депресії є не те, що дитина не встигає в школі і відчуває свою неспроможність. Зовсім навпаки, неуспіхи у школі і відчуття своєї нікчемності - це лише наслідок депресії. Інтенсивна ж навчання може бути тільки своєрідним поштовхом для виявлення наявного вже в наявності нездужання.

Третій тип депресії - іпохондрія, або «звідки береться бажання симулювати хворобу» [4; 220].

Підліток скаржиться на постійні нездужання. Він дуже охоче обстежується у лікарів, лікується, п'є всі призначені пігулки та мікстури і з задоволенням укладається в ліжко. Якраз хвороба в уявленні дитини і є вагомою причиною його постійних спроб ухилитися від навчання та занять. Такі діти плаксиві і дратівливі. Вони частенько ображаються на оточуючих за неуважність, за те, що їм не вірять, підозрюють їх у симуляції захворювань. Розмовляти з таким підлітком - значить терпіти багатогодинне занудство. Він, як дідок, перерахує вам всі свої нездужання і болячки і їх історію. Він буде про це розповідати довго і ретельно, не випускаючи незначних подробиць. Такі діти відчувають свій поганий настрій, але твердо впевнені в тому, що все це відбувається з-за наявного у них захворювання. При лікуванні примхливості його невдоволення лише збільшуються.

Такий тип депресії частіше зустрічається у дітей старшого підліткового віку.

Четвертий тип депресії - меланхолія, або «вселенська туга» [4; 221].

Підліток старшого віку сидить не першу годину із застиглим поглядом. У нього скорботна поза і спрямовані в якусь точку на стіні очі. Якщо ви задаєте йому питання, він відповідає вам до неможливості лаконічно і тихим, ледь чутним голосом. Потім він знову поринає в свої тужливі роздуми.

Дитина малорухомий. У нього збіднена міміка, майже постійно пригнічений стан. Найчастіше такий «меланхолійний» тип депресії зустрічається саме у дівчаток. Тут часом мають місце і суїцидальні думки, але, як правило, справа не доходить до спроб, тому що навіть для цього потрібна енергія, якої якраз і не вистачає у дитини. Йому навіть у такій справі, як спроба до суїциду, заважають малорухливість і небажання проявити активність.

Які ж думки відвідують юну голову сумує меланхоліка? Підліток вважає, що він у всьому і перед всіма винен. Він колись підвів товаришів, і тут він винен перед однолітками. А перед старшими відчуває себе не на висоті за своє погану поведінку в минулому. Якщо раптом у хлопчика чи дівчинки трохи більший ніс, або товсті коліна, ці невеликі тілесні недоліки починають займати всі їхні роздуми: «Ах, я такий страшний і потворний. Мене всі за це зневажають, а якщо не відвертаються від мене, то просто-напросто шкодують. Це вже точно... »

Таке меланхолійне стан може супроводжуватися частими і рясними сльозами. Підліток ридає майже кожного вечора, і подушка від сліз частенько буває мокрою. Діти з такого роду депресією погано сплять. Вони прокидаються серед ночі або під ранок, а після цього ніяк не можуть заснути. Апетит у них, до страху і жаху батьків, повністю зникає. Вони їдять без жодного задоволення навіть найсмачніші страви; беруть участь у вечері та обіді тільки для того, щоб виконати необхідну обов'язок. Сексуальний потяг у таких підлітків практично повністю втрачається.

Якщо говорити про якісь фізіологічних симптомах депресії-меланхолії, то вона виявляється поверхневим диханням з періодичними глибокими зітханнями.

П'ятий тип депресії - тривога, розгубленість, або «його скрізь підстерігає небезпека» [4; 221].

Дитина з такою депресією боїться і занепокоївся по самому незначного приводу. Йому раптом починає здаватися, що якщо він піде ввечері через двір, на нього обов'язково нападуть якісь бандити. Йому раптом видається, що його за щось можуть заарештувати. Він навіть думає, що його може наздогнати неабиякепокарання тільки за те, що він знайомий з кимось з правопорушників. Підліток розгублений і не розуміє, що відбувається навколо нього. При цьому він чекає будь-якого підступу від оточуючих. Він без будь-якої на те вагомої причини боїться, що його раптом виключать зі школи, або, ще гірше, відправлять в колонію для неповнолітніх.

1.2 Сексуальний розвиток

1.2.1 Сексуальна поведінка підлітків

Так як дівчатка випереджають у своєму розвитку хлопчиків, у них дуже мало спільних інтересів. Пробуджується інтерес до протилежної статі може насторожувати їх і лякати.

У цих умовах дружба з однолітками може набувати деяку сексуальну забарвлення. Часом неусвідомлено дружні обійми і дотику перетворюються на сексуальні ласки. Багато дівчаток в цей період набувають перший досвід лесбійське кохання, деякі з-за природженої схильності, деякі з простої цікавості. Відносини з подругою здаються їм більш безпечними, безневинними і ні до чого не зобов'язують, на відміну від відносин з молодою людиною, поведінка і думки якого ще не завжди зрозумілі юній дівчині. Більшість дівчат є при цьому гетеросексуальними, тобто відчувають сексуальний інтерес і потяг до протилежної статі. Однак деякі з підлітків, що мали одностатеві сексуальні зв'язки в підлітковий період, продовжують підтримувати гомосексуальні відносини, ставши дорослими. Інші мають бісексуальні зв'язку, тобто відчувають інтерес до осіб обох статей.

У цьому ж віці виявляються інші, приховані досі аномалії психосексуального та фізіологічного розвитку: гермафродитизм (істинний і помилковий), транссексуализм і трансвестизм [14; 643].

Дуже часто засоби масової інформації: газети, журнали, телебачення, і погляди суспільства на проблеми підлог дезорієнтують підростаюче покоління. Лояльне ставлення до представників сексуальних меншин, яка повинна бути в розвиненому людському суспільстві, розцінюється частиною підлітків як заклик до курсу. Пропаганда сексу для підлітків зі сторінок журналів і екранів телевізорів, призводить до того, що гетеросексуальні стосунки позбавлені ореолу «забороненого плоду», романтичності і трепету першого кохання, набувають наліт буденності і стандартності. Гомосексуальні ж зв'язку, навпаки, набувають в очах підлітка велику цінність, оскільки є ознакою якоїсь «винятковості», приналежності до суспільства «обраних». Часто підліток стоїть перед вибором психологічного статі, хоча його генетичний, гонадний і цивільний підлогу давно визначені і збігаються.

У таких умовах основою для формування правильного сексуальної поведінки є сім'я. Саме батьки повинні прищепити підлітку гордість і зорієнтувати його на створення сім'ї. Завдання батьків полягає в тому, щоб пояснити дитині, що приводом для будь-яких сексуальних стосунків може бути тільки його бажання. Адже дуже багато дівчат не відчувають великого сексуального бажання і непереборного потягу до свого першого сексуального партнера, а вирішуються на цей крок під впливом зовсім інших факторів, що не мають до власне сексу прямого відношення. Ніякі вмовляння молодої людини, глузування над невинністю (останнім часом досить часті серед підлітків), оглядаючись на подруг або друзів, які, за їхніми словами (найчастіше хибним), давно вже займаються сексом, не можуть бути причиною початку сексуальних відносин [3; 86].

Поняття «любов», зовсім забуте засобами масової інформації, існує, і пояснити і довести це підліткові своїм прикладом можуть люблячі батьки. І, зрозуміло, саме вони, а не друзі-однолітки повинні просвітити його щодо небезпек ранніх сексуальних зв'язків [1; 214].

1.2.2 Аномалії в психосексуальном розвитку

Поширеними в наш час відхиленнями в психосексуальном розвитку підлітків є раннє статеве життя, підлітковий проміскуїтет та підліткові проституція. До раннього статевого життя слід віднести ситуацію, коли статевий акт відбувається особою (або особами), які не досягли статевої зрілості. Формально це відбувається, якщо юнакові менше 16 років, а дівчині - менше 15 років. Тому висловлю свою рекомендацію батькам наступним чином. Уважно спостерігаючи за фізичним і психоемоційним розвитком своєї дитини, батькам доцільно, починаючи принаймні з його 10 - 11-річного віку, почати проводити неодноразові розмови з ним на тему сексу, його ролі в житті людини і тих умов, при яких даний аспект життєдіяльності людини несе в собі позитивний початок або приносить розчарування і горе. Ні в якому разі не читайте занудних лекцій. Швидкоплинна життя, телевізійні програми самі підкажуть вам безліч ситуацій і сюжетів, які можуть стати відправною точкою такої розмови. У цьому випадку ви зумієте заздалегідь внести в голову своєї дитини той набір цінностей і негативних моментів, які склалися у вашому світогляді про сексуальні стосунки між чоловіком і жінкою. Обов'язково використовуйте вільно продаються дитячі сексуальні енциклопедії з картинками для відповідного віку.

Якщо події будуть розвиватися таким чином, то при хороших відносинах між батьками і дітьми перші статеві контакти підлітків відбудуться не дуже рано і в таких умовах, коли не виникнуть проблеми, пов'язані з правопорушенням, небажаною вагітністю та венеричними захворюваннями.

Підлітки, у свою чергу, далеко не у всіх випадках йдуть на контакт при спробі батьків поговорити превентивно про секс. Тому ви, зі свого боку, зробіть те, що від вас залежить, в надії, що здоровий глузд і Господь Бог допоможуть вашим дітям.

Підлітковий проміскуїтет (часті статеві контакти з безперервною зміною партнерів) у підлітків обох статей часто поєднується з ранньої алкоголізацією. Тут рідше йде мова про справжній растормаживании сексуального потягу (наприклад, німфоманія), швидше за підліток надходить «як усі», оскільки дорожить членством в певній компанії і доводить це різними способами. У ряді випадків, відвідуючи компанію, підліток отримує там цілий букет «цінної» інформації і задоволень: спілкування з собі подібними, у тому числі сексуальне, наркотики, алкоголь, венеричні та інші інфекційні хвороби (наприклад, гепатит). Ми перерахували потенційний максимум - його підліток може отримати весь відразу або по частинах. Роль батьків тут надзвичайно велика. Не викликає сумнівів, що хороший контакт між батьками та дітьми ще в предподросткового фазі розвитку останніх виховує у дітей розумний ставлення до цих «цінностей» дорослого життя [5; 182].

Поняття проституції набагато ширше, ніж просто доля молоденьких дівчат, які потрапили в лапи сутенерів. Проституція вже давно стала соціальною проблемою. З нею пов'язано втягнення неповнолітніх хлопчиків і дівчаток у цей огидний бізнес, алкоголізм, наркоманія, зламані долі і величезні гроші, замішані на сльозах і крові. Дуже часто викрадених дітей (причому обох статей) продають у будинки розпусти Азії, Туреччини і інших країн, а також у підпільні салони, знімають порнопродукцію. Способи залучення, або, як зараз кажуть, рекрутування, досить різноманітні. Наразі частину дівчат, дуже красивих, із пристойних родин, заманюють в це порочне коло, з якого дуже важко вирватися, «друзі». Деякі роблять з цього своєрідний бізнес. Зазвичай такі люди - прекрасніпсихологи, зовні вони дуже привабливі, утворені і ведуть себе як справжні джентльмени: романтичні побачення в ресторанах, квіти, подарунки і навіть знайомство з батьками дівчини. Вона закохується і будує плани на майбутнє, але раптом одного разу «закоханий», а насправді сутенер, просить дівчину розважити такого-то людини, мотивуючи це своїм безвихідним становищем. В іншому випадку «йому доведеться виїхати». Цей прийом використовується ще пару разів, потім «закоханий» зазвичай пояснює дівчині, що вона для нього тільки товар. Страшний шок для дівчини завершується панеллю, адже вона вже звикла до красивого життя і грошей, та й втрачати їй вже нічого. Це найскладніший випадок спокушання, Навіть батьки не завжди можуть розпізнати негідника і застерегти дочку. Дівчина повинна сама чітко аналізувати ситуацію, наприклад, має насторожити, що молода людина не прагне знайомити свою жертву зі своїми батьками.

...