Одним із дієвих засобів виховного (превентивного) впливу прокурора у судовому процесі є приведення свідків (ч.ч. 5, 6 ст. 180 ЦПК України; ч.ч. 4, 5 ст. 141 КАС України) та експертів (ч.ч. 2, 3 ст. 171 ЦПК України; ч.ч. 2, 3 ст. 131 КАС України) до присяги. Дієвість інституту “приведення до присяги” цілком залежить від позиції прокурора щодо переконаності у справедливості та чесності кожного учасника судового процесу. На практиці приведення свідка чи експерта до присяги відбувається через безособову комунікацію, тобто лише засвідченням на прохання судді її тексту особистим підписом, як відзначили в проведеному опитуванні 59,0% прокурорів. Таку практику має викоренити сам прокурор, скориставшись заявленням клопотання про дотримання суддею виписаної у процесуальному законі процедури приведення свідка та експерта до присяги, тобто виголошення ними публічно в суді сумлінного та об'єктивного виконання своїх обов'язків з дотриманням встановлених законом правил. У цьому з психологічних позицій вбачається певна оптимізація виховного впливу прокурора опосередковано через присягу на осіб, які беруть участь у судовому процесі.

У підрозділі 3.3. “Перспективи реформування досудового слідства в органах прокуратури” розглянуто теоретичні положення (В. Маляренко, В. Кузьмічов, Н. Карпов, А. Каткова, О. Михайленко та ін.) щодо визначення статусу досудового слідства в системі правоохоронної діяльності та досвід виокремлення Слідчого комітету при прокуратурі Російської Федерації. Наразі дисертант приєднується до вчених (В. Бояров, Д. Зінкевич, О. Михайленко, О. Медведько, В. Сухонос, М. Якимчук), які вважають за доцільне залишити досудове слідство в органах прокуратури, оскільки це уможливлює не лише подальше долучення прокуратури до розслідування найбільш складних, резонансних справ, а й стане стримуючим інструментом у протидії та попередженні вчинення службових злочинів слідчими інших правоохоронних відомств. психологічний прокуратура правовий

Зауважено, що лише слідчі прокуратури в змозі розслідувати посадові злочини стосовно високопосадовців (міністрів, народних депутатів), працівників суду та деяких інших категорій посадовців у правоохоронних органах, оскільки, на відміну від слідчих інших відомств, мають значно меншу кількість керівників, які можуть наказувати, втручатися у процес розслідування та в інших формах впливати на його результативність.

Проаналізовано досвід Російської Федерації щодо реорганізації системи досудового слідства у новостворений Слідчий комітет при прокуратурі РФ (2007 р.). Зокрема, до позитивних характеристик означеної реорганізації віднесено: незалежність слідчих від різного роду відомчих та інших чиновників, їх впливу на розслідування кримінальних справ; зменшення формалізму у виконанні оперативними підрозділами вказівок та доручень слідчого; визначеність статусу слідчого, його належне фінансово-матеріальне забезпечення; рівномірність процесуального навантаження слідчих.

Негативними наслідками такої реформи є наступні фактори: у слідчих зменшилась можливість кар'єрного росту; знизилась ефективність організаційної взаємодії з оперативними підрозділами; знизився процесуальний контроль над діяльністю оперативних служб; у прокурорів послабились наглядові повноваження за додержанням законності при провадженні досудового слідства; від держави таке реформування потребує додаткових витрат з держбюджету у зв'язку з уведенням низки посад державних службовців (канцелярія, аналітичні та методичні відділи).

Дисертантом зазначено, що, переймаючи досвід Росії, український законодавець має завчасно врахувати при створенні подібного Слідчого комітету чи прийнятті нового КПК процесуальні процедури посилення наглядових повноважень прокурора за додержанням законності над провадженням досудового слідства. У чинному КПК РФ такий механізм відсутній.

Однією з проблем у слідчій діяльності органів прокуратури України виокремлено правовідносини слідчого з прокурором, що неминуче пов'язані з виконанням процесуальних та організаційних вказівок останнього. Наприклад, оскарження слідчим вказівок прокурора - норма, що дуже рідко використовується, оскільки на практиці частіше зустрічаються поради врегулювання непорозумінь з прокурором шляхом особистих бесід, обговорень (О. Михайленко). Це положення було підтверджено і результатами проведеного дисертантом узагальнення 370 кримінальних справ, розслідуваних органами внутрішніх справ, де виявлено лише два випадки оскарження слідчими МВС прокурорських вказівок.

Підтримано наукову позицію С. Смокова, що слідчий не повинен виконувати дії і приймати рішення, з якими він не згоден, навіть, якщо відповідну вказівку дає прокурор. Він має керуватися таким психолого-правовим чинником, як внутрішнє переконання, що має вагу в процесі розслідування кримінальної справи (ст. 67 КПК України). Натомість прокурор, будучи переконаним у доцільності виконання певної слідчої дії, вправі здійснити це самостійно, вважаючи, що це є тим необхідним випадком, передбаченим п. 5 ст. 227 КПК України (“в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій кримінальній справі”).

Розділ 4 “Напрями підвищення ефективності психологічного забезпечення роботи з кадрами в органах прокуратури” складається з чотирьох підрозділів і присвячений висвітленню теоретичних та прикладних аспектів організації роботи з удосконалення добору, виховання, адаптації, розстановки та атестації прокурорських кадрів. У контексті розділу обґрунтовуються діагностичні процедури вивчення і нейтралізації конфліктів та питання оптимізації використання спеціальних психологічних знань у прокурорській діяльності.

У підрозділі 4.1. “Професійно-психологічний відбір, адаптація та атестація прокурорських кадрів” зазначено, що сучасний професійний відбір до НАПУ та практичні підрозділи органів прокуратури містить чотири види відбору (соціально-правовий, медичний, психологічний та освітній), серед яких психологічний поки що є найменш ефективним, оскільки проводиться в основному кадровими прокурорськими працівниками, а не психологами і, як наслідок, супроводжується низкою відрахувань з вузу, звільнень з прокуратури, порушень студентами та прокурорськими працівниками дисципліни, невідповідністю їх психологічних властивостей вимогам професійної діяльності. Це спонукало дисертанта до проведення власних професіографічних досліджень у сфері прокурорської діяльності, науковим підгрунтям яких стали сучасні системи професійно-психологічного відбору, вибудовані на концепціях Б. Ананьєва, В. Барка, В. Небиліцина, Б. Ломова, К. Платонова, В. Марищука та ін.

На вимогу п. 2.1. (практикувати психологічне тестування претендентів для вступу до НАПУ), п. 4.2. (рекомендації для вступу на навчання надавати, насамперед, особам, які мають схильність до прокурорської діяльності) наказу Генерального прокурора України “Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України” від 20.01.2006 р. № 2 гн, а також п. 2.1. (визначення в осіб, які претендують на навчання в НАПУ, схильності до прокурорської діяльності) наказу Генерального прокурора України “Про організацію взаємодії органів прокуратури України з НАПУ” від 05.06.2006 р. № 1183ц протягом 2005-2009 років було проведено емпіричне вивчення здібностей студентів магістратури денної форми навчання НАПУ до прокурорської професії, ступеня вираженості у них інтересу до обраного фаху та подальшої служби в органах прокуратури на основі методики “Диференційно-діагностичний опитувальник” Є. Клімова (418 осіб).

Дослідження проходило у три етапи. Перший та другий етапи складалися з двох серій вимірювання (1 серія - констатуючий експеримент, 2 серія - формуючий експеримент), третій етап передбачав констатуюче та ретестове вимірювання. Експериментальна вибірка першого та другого етапів - 74 студенти, третього - 122 студенти. Узагальнення одержаних результатів засвідчує, що на всіх етапах констатуючого тестування понад 50,0% студентів виявляють схильність до професій типу “людина - людина”. Після проведення формуючого експерименту такий показник значно зростає і становить майже 90,0%. Виявлено, що при накопиченні професійного досвіду (прокурорський практикум - 520 годин, піврічне стажування вже на прокурорській посаді) та за рахунок професійно-психологічної підготовки у студентів посилюється тенденція до обрання і закріплення установки на юридичну професію типу “людина - людина” (у середньому +36,05%) та значно зменшується установка на всі інші типи професій: “людина - художній образ” (-8,05%); “людина - техніка” (-12,00%), “людина - природа” (-8,05%) та “людина - знакова система” (-7,00%) Наведено середні значення.

Результати трьох етапів експерименту констатують незначну, але вагому з психологічних міркувань різницю між першими двома та третім етапом. Так, на першому та другому етапах експерименту у групах, де викладалися дисципліни психологічного циклу, показники динаміки змін виявились вищими, ніж у групах третього етапу, де такі спецкурси не викладалися. Наприклад, різниця між показниками вимірювання другої серії другого етапу та другої серії третього етапу експерименту виявилася в середньому 26,0%, тобто майже удвічі вищою на користь другого етапу. Можна стверджувати, що завдяки набуттю професійного досвіду та при належній професійно-психологічний підготовці у значної частини студентів змінюється первісна схильність до неюридичної спеціальності, трансформуючись в установку на прокурорську діяльність.

У зв'язку з тим, що в органах прокуратури відсутні дієві психологічні та психофізіологічні критерії професійного відбору персоналу для здійснення досудового слідства, на відміну від слідчих МВС України (М. Ануфрієв, Ю. Ірхін, О. Шаповалов) та слідчих прокуратури Російської Федерації (В. Васильєв, М. Кроз, В. Романов), де розроблено комплексні професіограми, психограми та методичні комплекси для вивчення відповідної професійної придатності, дисертантом проведено психографічне дослідження слідчих прокуратури України. Зокрема, за опитувальником Р. Кеттелла виявлено достатньо значущу негативну кореляційну залежність між шкалою G (“піддатність почуттям - нормативність поведінки”) та стажем на посаді слідчого прокуратури фахівців, що працюють на ній понад 3-и роки (r = -0,380). Однакова знакова спрямованість кореляції існує за шкалами I (“жорсткість - чутливість”) та L (“довірливість - підозрілість, обережність”) у загальному масиві піддослідних та залежно від стажу на посаді слідчих прокуратури (r = +0,267 та +0,208 відповідно). Те ж саме спостерігається і за шкалою Q/1 (“консерватизм - радикалізм”) залежно від стажу на посаді як у загальному масиві, так і в групі досвідчених слідчих прокуратури (r = +0,251; r = +0,197). Шкала Q/3 (“низький - високий самоконтроль”) виявила значний позитивний кореляційний зв'язок зі стажем на посаді досвідчених фахівців (r = +0,323). За шкалою Q/4 (“розслабленість - напруженість”) встановлено позитивну кореляцію з тенденцією до збільшення в групі фахівців залежно від загального стажу в слідстві прокуратури (r = +0,212 та +0,308 відповідно) та позитивну залежність показників цієї ж шкали зі стажем на посаді досвідчених фахівців (r = +0,202).

Проведеним опитуванням було з'ясовано організаційно-правові та психологічні чинники службової діяльності, що викликають труднощі в адаптації молодих працівників до умов прокурорської діяльності, зокрема: необхідність знати велику кількість нормативних документів (91,3%); сувора статутна дисципліна (91,4%); монотонність, рутинність службової діяльності, беззаперечне виконання наказів керівництва (65,8%); необхідність виявляти самостійність та ініціативу (75,3%); складний режим роботи (98,9%); постійний контроль з боку керівництва (95,2%); складне чи негативне ставлення громадян, друзів та знайомих до служби в органах прокуратури (97,3%). Знання цих причин дозволить спрямувати заходи на їх усунення та на опрацювання технології адаптаційних процесів, що, безумовно, має вплинути і на поліпшення адаптації випускників навчальних закладів за спеціалізацією “прокурорська діяльність” до практичної діяльності. Питання вдосконалення роботи з випускниками у період їх адаптації є нагальними і в практичному плані, тому організаційні основи її успішного проведення доцільно було б закріпити у галузевих нормативно-правових актах Генерального прокурора України, що пропонуються у дисертаційній роботі.

Зазначено, що наявний на сьогодні порядок проведення атестації та її правові наслідки не забезпечують якісного підбору професійно підготовлених фахівців і їх незалежність у використанні своїх потенційних можливостей від упередженості прокурорів вищого рівня, з іншого боку - не позбавляють прокурорську систему від некваліфікованих, професійно-непідготовлених працівників. Аргументується, що з психологічних позицій атестаційні процедури в органах прокуратури є досить сильним стрес-чинником для більшості прокурорських працівників (99,0% опитаних), особливо з підвищеною тривожністю, невпевненістю в собі та тих, що мають граничну вислугу. Тому потрібно вдосконалити атестаційні процедури у НАПУ, а саме: затверджувати персональний склад атестаційної комісії мають спільно ректор Академії та Генеральний прокурор України (чи його перший заступник - куратор Академії); обов'язково включати до складу атестаційної комісії представників Генеральної прокуратури України та Міністерства освіти і науки України (чи фахівців провідних вищих навчальних закладів) та фахівця-психолога; атестація має бути з науково-педагогічним пріоритетом, оскільки атестується, передусім, педагогічний працівник.

У підрозділі 4.2. “Професійно-психологічна підготовка прокурорських працівників як складова кадрового забезпечення органів прокуратури” доведено, що традиційно організований навчальний процес в НАПУ потребує вдосконалення у частині формування психологічної готовності майбутніх прокурорсько-слідчих працівників до ефективного здійснення професійної діяльності. З цією метою пропонується впровадити у НАПУ спецкурси “Психологія прокурорської діяльності” та “Конфліктологія у прокурорській діяльності”, котрі містять, у тому числі, комплекси психотренінгових вправ. Означені спецкурси було розроблено та апробовано дисертантом протягом трьох років серед студентів-магістрантів Інституту підготовки кадрів НАПУ та в Інституті підвищення кваліфікації названого освітнього закладу. У 2008 р. опубліковано також перший в Україні та країнах СНД навчальний посібник “Психологія прокурорської діяльності”.

Наукову та прикладну цінність запропонованих спецкурсів доведенo опитуванням студентів та слухачів НАПУ щодо впровадження у навчальний процес дисциплін психологічного спрямування та поліпшення завдяки цьому професійно-психологічної підготовки. Опитування проведено протягом 2005-2009 років у 16-ти групах студентів (денної форми) магістратури за спеціальністю “Правознавство” Інституту підготовки кадрів НАПУ (термін навчання - два роки) та 20-ти групах слухачів Інституту підвищення кваліфікації НАПУ (термін навчання змінювався від 15 до 30 днів) (224 респонденти), а також серед студентів заочної форми навчання (526 респондентів). З числа опитаних: 348 практичних працівників зі стажем роботи від трьох до п'яти років, 111 - зі стажем від п'яти до десяти років, 70 - понад 10 років. Більшість опитаних (студенти - 88,8%, слухачі - 99,6%) вказали на необхідність впровадження в навчальний процес Академії зазначених навчальних курсів з активним включенням до них тренінгових занять, оскільки (О. Лефтеров, Л. Мороз та ін.) інтенсивне інтерактивне навчання під час тренінгу дозволяє за короткий термін опанувати великий обсяг інформації та закріпити отримані знання й уміння на практиці.

У підрозділі 4.3. “Діагностика та нейтралізація конфліктів у прокурорсько-слідчій діяльності” зазначається, що 94,3% опитаних прокурорських працівників вважають конфліктність у взаєминах негативним стосовно ефективності професійної діяльності чинником. За допомогою тесту К. Томаса протягом 2005-2009 рр. проведено вивчення індивідуальних стилів реагування на конфліктні ситуації прокурорських працівників (прокурорів - 60%, помічників прокурорів - 30,0%, слідчих - 10,0%, стаж роботи - понад три роки, всього обстежено 1000 осіб) та студентів магістратури (денна форма навчання) НАПУ (418 осіб). Особлива увага приділялася респондентам (270 студентів, 1000 практичних працівників), опитаним протягом перших трьох років, оскільки саме вони у 2006-2008 рр. вивчали спецкурси психологічного спрямування та проходили модифіковані психотренінги у формі рольових ігор, наближених до практичних умов прокурорської діяльності. Третій випуск НАПУ (2009 р.) був обмежений у вивченні означених дисциплін, а отже - став контрольним для порівняльного дослідження.

Дослідження проходило у три етапи. На першому етапі в констатуючому та формуючому експериментах брали участь 74 студенти та 148 практичних працівників відповідно; на другому етапі - 74 студенти та 184 практичних працівників відповідно; на третьому етапі - 122 студенти та 143 практичні працівники. Результати першого та другого етапів експерименту виявили посилення у студентів та практичних працівників тенденції до компромісу (+10,81%) та співробітництва (+12,17%), натомість зменшуються тенденції до суперництва (-18,02%), уникнення (-8,01%) та пристосування (-9,46%). Дані третього етапу демонструють дещо іншу динаміку: за шкалою співробітництва тенденція на покращання зросла лише на +2,71% (на другому етапі вона становила +22,97%); за шкалою компромісу - на +4,05% (другий етап - на +10,81%); за шкалою суперництва - на +4,05% (другий етап - на +24,32%); за шкалою пристосування - на +1,35% (другий етап - на +9,46%); за шкалою уникнення - на +1,35% (другий етап - на + 8,01%).

Таким чином, у представників експериментальної вибірки значно знизилася конфліктна установка на такі способи реагування у конфліктній ситуації, як уникнення, пристосування та суперництво; відчутно зросла установка на прийнятні для прокурорської діяльності стилі розв'язання конфлікту, а саме на співробітництво та компроміс. Результати додатково проведеного анкетування засвідчують, що студенти НАПУ та прокурорські працівники досить часто усвідомлюють себе суб'єктами та об'єктами конфліктної взаємодії, причому найчастіше конфлікти виникають між прокурорськими працівниками та процесуальними особами, а в службових взаємовідносинах - між безпосередніми керівниками і підлеглими.

Конфлікти найчастіше виникають при: проголошенні обвинувальної промови в суді (16,0%); яскраво вираженому у колеги почуття пихатості та себелюбства (73,0%); узгодженому плануванні певних професійних заходів (32,0%); організації проведення невідкладних слідчих дій (18,0%); ознайомленні з процесуальними матеріалами кримінальної справи (наглядове провадження) (51,0%); розгляді матеріалів про застосування запобіжних заходів (35,0%); формальному підході до виконання вказівок та доручень (96,0%); зміні обвинувачення в суді (13,0%); здійсненні організаційного керівництва підлеглими (41,0%); під час прийому громадян (43,0%), а також у зв'язку з особистими та сімейно-побутовими проблемами (38,0%).

Підтримано позиції вчених (М. Косюта, В. Долежан, М. Бурбика, А. Пшонка), які вважають, що сукупність усіх вимог до працівників органів прокуратури в аспекті дотримання норм професійної етики слід викласти в спеціальному “Кодексі професійної етики прокурора і слідчого”, схваливши його на засіданні Української асоціації прокурорів (УАП). Означене цілком узгоджується з пунктом 2.2. Статуту УАП, в котрому передбачається, що діяльність асоціації спрямована на сприяння активному пропагуванню морально-етичних норм і правил серед прокурорських працівників. У розрізі цього запропоновано оновлений проект “Етичного кодексу прокурора” та вагомі зміни до існуючого проекту (2005 р.).

У підрозділі 4.4. “Оптимізація використання психологічних знань у прокурорській діяльності” зазначено, що професійні психологи майже не залучаються до прокурорсько-слідчої діяльності. Проведене за спеціально розробленою програмою узагальнення практики розслідування кримінальних справ органами прокуратури (370 одиниць) та органами внутрішніх справ (370 одиниць) свідчить про низький рівень використання прокурорськими працівниками, на відміну від слідчих ОВС, спеціальних знань при провадженні слідчих дій. Так, при вивченні протоколів огляду місця події встановлено, що спеціаліст залучався лише у 46,5% випадків. Ще менше вони залучалися до інших слідчих дій: відтворення обстановки й обставин події - у 31,0% справ; призначення експертиз - у 38,5% справ; пред'явлення для впізнання - у 12,0% справ; обшуку і виїмки - у 9,5% справ. Спеціаліст-психолог до слідчих дій залучався лише у 3,0%, а до процесуальних дій не залучався взагалі. Натомість в органах внутрішніх справ означені показники значно вищі.

Різницю у динаміці залучення означеними правоохоронними органами спеціальних психологічних знань до провадження слідчих дій можна пояснити, зокрема, тим, що у вищих навчальних закладах МВС України майбутнім слідчим викладаються, окрім криміналістичних, дисципліни психологічного циклу (понад 400 годин) та проводяться спеціальні тренінги (понад 100 годин) у формі рольових ігор на спеціально обладнаних смугах (полігонах), наближених до реальних умов слідчої діяльності.

Натомість у НАПУ на вивчення психологічних аспектів професійної діяльності виділено всього 2 години, та й ті - лекційні; протягом 2008-2010 рр. було проведено три тренінги зі слідчої діяльності в обсязі 6 годин. З огляду на отримані результати в НАПУ доцільно збільшити кількість тренінгових занять з дисципліни “Організація і проведення досудового слідства” у частині використання спеціальних знань (ст. 128¹ КПК України) у слідчих та процесуальних діях.

Наголошено, що офіційна психологічна консультація як форма використання психологічних знань може мати місце не тільки у сфері процесуальної діяльності, а й в інших сферах прокурорсько-слідчої діяльності, наприклад, при здійсненні наглядової діяльності прокурора в суді відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз. У разі необхідності прокурором, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про прокуратуру” може направлятися вимога за місцем роботи психолога чи в психологічну науково-дослідну чи навчальну установу (підрозділ) про залучення спеціаліста у галузі психології в якості консультанта.

На думку дисертанта, основне завдання спеціаліста-психолога у прокурорсько-слідчій діяльності полягає у розширенні практичних можливостей прокурорських працівників щодо виявлення, закріплення та вилучення доказів, наданні пояснень з питань, які потребують спеціальних знань, при здійсненні функціональних повноважень прокурорів та їх помічників, зосередженні уваги на певних обставинах справи; він може брати участь у зборі інформації, необхідних для розгляду справи матеріалів, а також у слідчо-процесуальних комунікативних, інформаційно-комунікативних та інформаційно-пошукових діях.

Ґрунтуючись на вагомих теоретичних положеннях вчених (М. Костицький, В. Коновалова, В. Кощинець, Р. Лемик, В. Марчак) та власних проведених дослідженнях, виокремлено проблеми прокурорської діяльності у частині використання спеціальних психологічних знань: обмежена кількість спеціалістів, які володіють знаннями і в галузі психології, і в галузі юриспруденції; відсутність спеціальних правових норм, що конкретно регулюють порядок призначення, специфіку проведення судово-психологічних експертиз, проведення психологічних консультацій, участі психологів у слідчих та процесуальних діях; небажання або невміння прокурорських працівників використовувати знання спеціаліста-психолога; недостатність (кількісна та якісна) науково-теоретичних та прикладних джерел із зазначеної тематики.

Висновки

У висновках дослідження наведено теоретичне узагальнення наукової проблеми юридико-психологічного забезпечення прокурорської діяльності та запропоновано нове її вирішення, що виявляється у розробленні теоретико-прикладних засад оптимізації прокурорської діяльності. Визначено теоретичні засади та можливості практичного використання психологічних знань в організації професійної діяльності прокурорських працівників.

Узагальнення результатів наукового дослідження дало можливість зробити наступні висновки:

Поняттєво-категоріальний зміст психологічних засад прокурорської діяльності опосередковується юридичною психологією, яка синтезує в собі юридичну і психологічну сторону будь-якого явища, процесу та уможливлює вживання терміну “юридико-психологічні”, оскільки це не суперечитиме предмету означеної науки. У кожному конкретному випадку поняттєва конструкція “юридико-психологічні…” має іманентно-гнучкий, мігруючий репертуар, оскільки, вивчаючи особливості, закономірності, детермінанти чи засади будь-якої правничої діяльності чи іншого психолого-правового явища, вона безпосередньо залежить від мети, предмета та об'єкта, що досліджується. Вжита у дисертаційній роботі термінологічна конструкція “юридико-психологічне забезпечення” включає організаційний, правовий та психологічний аспекти оптимізації прокурорської діяльності.

При визначенні ефективності прокурорської діяльності, окрім показників, що використовуються в офіційній статистичній звітності (кількість винесених виправдовувальних вироків, кількість відмов від підтримання державного обвинувачення, кількість винесених актів прокурорського реагування, тощо) доцільним було б враховувати психологічні параметри службової діяльності прокурорських працівників на ґрунті створених професіограм та психограм (інтелектуальне, психологічне, фізіологічне виснаження; екстремальність професії), зважаючи на задіяний у ній людський ресурс.

Діяльність прокурора як керівника є не тільки інтелектуально та емоційно напруженою (часто - екстремальною), але й містить у собі виражену психологічну специфіку, пов'язану з необхідністю організації та продуктивного розвитку взаємодії на різних рівнях (керівник - колектив, керівник - окремі підлеглі, керівник - інші керівники з аналогічним статусом, з вищим статусом, з нижчим статусом). Встановлення професійно-важливих якостей прокурорів-керівників дає можливість: здійснювати попередню психодіагностику властивостей та якостей осіб, які за іншими (об'єктивними) параметрами можуть обіймати посади керівного складу; відстежувати динаміку становлення професійно-психологічних якостей майбутнього управлінця у процесі навчання слухачів у НАПУ та здійснювати їх порівняння відносно діючих керівників; надавати рекомендації щодо конкретних осіб при вирішенні кадрових питань та проводити психологічне супроводження їх діяльності; створити первинну професіограму прокурора.

Основними характеристиками спілкування при здійсненні прокурором загально-наглядових повноважень слід вважати: наявність певної визначеної мети контакту (ситуаційність); юридичний характер (правовідносини для прокурора є режимом його дій); рольовий характер (різниця у статусі співрозмовників; особливості соціальної перцепції); міжособистісний характер (спілкуються особи з певним ставленням один до одного, які піддаються емоціям та почуттям, бажають взаємовпливати); інтерактивність (організація внутрішньо-зовнішньої взаємодії); інформаційність (обмін інформацією). Означені характеристики визначають потребу у використанні психологічних знань у частині тактики виявлення порушень законів, тактики, методики організації перевірочних заходів, аналізу конкретних ситуацій, психології конкретних процесуальних дій та організаційних заходів, що здійснюються загально-наглядовими прокурорами.

Перевіряючи додержання законності у кримінально-виконавчих установах, прокурору доцільно, керуючись п. 3 ст. 20 та ч.ч. 1, 4 ст. 8 Закону України “Про прокуратуру”, залучати, окрім інших фахівців, ще й незалежного спеціаліста-психолога для перевірки діяльності служби соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими. Психолог-спеціаліст, залучений до перевірки, за результатами вивчення діяльності соціально-виховної, психологічної служби складає відповідний акт, який приєднується до матеріалів прокурорської перевірки та дозволяє у встановленому законом порядку реагувати на виявлені порушення (ст.ст. 20-24 Закону України “Про прокуратуру”).

Відмовляючись від підтримання державного обвинувачення, прокурор-обвинувач лише завершує свої повноваження у частині реалізації конституційної функції - підтримання державного обвинувачення, водночас, він має право продовжити свою професійну діяльність в суді як прокурор, обов'язком якого на всіх стадіях кримінального судочинства є своєчасне вжиття передбачених законом заходів щодо усунення будь-яких порушень закону, від кого б вони не виходили (ч. 2 ст. 25; ст. 264 КПК України, п. 6. ст. 20; ст. 34 Закону України “Про прокуратуру”, п. 8.1. та п. 14.1 наказу Генерального прокурора України “Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення” від 25.09.2005 р. № 5).

За формальними ознаками прокурорський працівник набуває статусу державного обвинувача лише після призначення чи доручення йому прокурором вищого рівня підтримувати державне обвинувачення в суді. У зв'язку з цим пропонується у вищезазначеному наказі окремо виписати, що прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, особисто підтримує державне обвинувачення в суді чи доручає це іншому прокурору. Означене положення варто перенести й окремим пунктом (4) до чинної редакції ст. 229 КПК України (“Рішення прокурора в справі з обвинувальним висновком”), в якому виписати: “ухвалює рішення особисто чи доручає іншому прокурору підтримувати державне обвинувачення в суді”.

Положення ст. 230 КПК України (“Складання прокурором нового обвинувального висновку”) суперечить внутрішньому переконанню прокурора, якому доручено підтримувати державне обвинувачення в суді, оскільки не надає останньому права у випадку незгоди з обвинувальним висновком, затвердженим іншим прокурором, скласти новий. З психологічних позицій це призводить до внутрішньоособистісного конфлікту прокурора-обвинувача. Для вирішення цієї проблеми пропонується на відомчому рівні запровадити процедуру призначення державними обвинувачами тих прокурорів, які склали чи затвердили обвинувальний висновок у кримінальній справі.

Експертна оцінка, надана прокурорськими працівниками, виявила 54 професійно-психологічні якості, що є значущими для ефективності підтримання державного обвинувачення, та 26 властивостей, які справляють на професійну діяльність державного обвинувача негативний вплив. Зокрема, до психологічних властивостей, що підвищують ефективність обвинувальної діяльності прокурора, увійшли: уміння вести бесіду (83,24%); аргументувати (88,92%); уміння встановлювати психологічний контакт (87,30%); здатність швидко знаходити потрібний тон (87,84%); здатність логічно викладати свої думки (81,62%); високий рівень правосвідомості (81,35%); ввічливість (94,05%); вербальний інтелект (94,86%); вербальна креативність (83,78%); висока мотивація діяльності (96,76%); комунікабельність (97,57%). Найвищі показники отримали якості, які входять до комунікативної сторони діяльності прокурора-обвинувача.

До прокурорів, які відмовилися від підтримання державного обвинувачення, чи коли судом було винесено виправдувальний вирок, застосовувати заходи дисциплінарного впливу необхідно лише тоді, коли вони справді припустилися суттєвих помилок або виявили недбалість при виконанні своїх службових обов'язків, і лише після належної об'єктивної перевірки та розгляду справи у вищих судових інстанціях, оскільки обвинувальний ухил працівників прокуратури в окремих випадках є результатом їх залежності від керівника, який затвердив обвинувальний висновок у справі і тим самим, нібито, визначив її перспективу та кінцевий результат.

Хоча прокурор і не є стороною, якій надано право укладати мирову угоду (ч. 1 ст. 46 ЦПК України), він опосередковано може сприяти примиренню сторін, завдяки залученню у позасудовому порядку спеціаліста-психолога, керуючись ч. 1 ст. 8 Закону України “Про прокуратуру”. У цьому разі прокурор і психолог, залучений до справи як консультант, є медіаторами у заявленому предметі спору сторін. У такому разі психологи зможуть завоювати увагу та довіру конфліктуючих (спірних) сторін, встановити між ними контакт та взаємопорозуміння, допомогти сторонам усвідомити необхідність та взаємовигідність примирення (укладення мирової угоди).

Порівняльний аналіз професіограм слідчих прокуратури і слідчих органів внутрішніх справ свідчить, що професійна діяльність останніх поряд зі схожими умовами праці та правовою регламентацією, містить деякі важливі відмінності (суттєве процесуальне та фізичне навантаження; необхідність високого рівня спеціальних знань; можливість психічного травматизму; вміння протистояти впливу специфічних стрес-факторів). На підставі професіографічного аналізу діяльності слідчих прокуратури та за результатами анкетного опитування визначено професійно важливі психологічні якості (високий рівень розвитку функцій пам'яті, уваги, сенсомоторної діяльності, логічного мислення, емоційної стійкості, здатності протистояти впливу стресогенних факторів та уміння адаптуватись до нестандартних умов діяльності), які визначають ефективність досудового слідства. Напрацьований методичний інструментарій може бути поширений з метою практичного використання Головним управлінням кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України та НАПУ, фахівцями-психологами в практичних підрозділах прокуратури для обґрунтування доцільності службових переміщень та підвищення ефективності професійно-психологічної підготовки слідчих.

Для вдосконалення атестаційної процедури в органах прокуратури доцільним є введення до складу атестаційної комісії практичного психолога, який здатен продіагностувати професійно важливі, морально-психологічні якості працівника, якого атестують, оцінити його поведінку та проконтролювати (порівняти) первинне психологічне обстеження, додане у вигляді висновку до атестаційних матеріалів. Це цілком узгоджується з п. 2.1. наказу Генерального прокурора “Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України” від 20.01.2006 р. № 2 гн, в якому зазначено, що результати психологічного тестування варто використовувати під час проведення атестацій. З урахуванням цього, наведено авторський проект оновленого “Положення про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України”, що посилює психологічну сторону в атестуванні прокурорських кадрів.

У НАПУ слід запровадити спецкурс “Тактико-спеціальна підготовка прокурорських працівників”, де студенти, окрім опрацювання певних тактичних прийомів, зможуть пройти тренувальний курс поводження з вогнепальною зброєю. Така позиція цілком узгоджується зі ст. 50 Закону України “Про прокуратуру” та висловленими побажаннями випускників НАПУ в проведеному Генеральною прокуратурою анкетуванні (150 осіб). У контексті цього в новому Законі України “Про прокуратуру” пропонується виписати: “прокурори і слідчі зобов'язані носити вогнепальну зброю при виконанні покладених на них обов'язків, пов'язаних із особливим ризиком для життя”.

На ґрунті законодавчого врегулювання застосування психологічних знань у кримінально-процесуальній діяльності органів прокуратури та інших правоохоронних відомств запропоновано внести зміни до чинної редакції статті ст. 128¹ КПК України - “Участь спеціаліста-консультанта у провадженні процесуальних та слідчих дій” та ст. 65 КПК України - “Докази”. Сьогодні можна ствердно говорити про надання висновку чи консультації спеціаліста-психолога в кримінальному процесі (ст. 128¹ та ст. 270 КПК України) статусу доказу, оскільки це відбувається у межах юрисдикційного процесу та, відповідно до ч. 2 ст. 65 КПК України, є джерелами доказів у вигляді документа, що має значення для справи (ст. 83 КПК України). Іменуються вони в КПК України як “інші документи”. До того ж, довідки чи висновки спеціаліста-психолога охоплюються словосполученням “витребування необхідних документів”, вжитому в ч. 4 ст. 97 КПК України. У вищих навчальних закладах, що здійснюють фахову підготовку правників за спеціалізацією “прокурорська діяльність” доцільно впровадити розроблені та апробовані дисертантом у НАПУ навчальні спецкурси: “Психологія прокурорської діяльності” та “Конфліктологія у прокурорській діяльності”, а також професійно-психологічний тренінг “Конфлікт в судовому засіданні при підтриманні прокурором державного обвинувачення”, що обумовлюється практичними потребами системи органів прокуратури України, необхідністю ґрунтовної професійної підготовки прокурорських кадрів та логікою розвитку психології прокурорської діяльності як нової підгалузі науки юридичної психології. Доречно створити в НАПУ спеціалізовані навчальні потоки (групи чи зведені групи) з поглибленим вивченням основних конституційних напрямків діяльності прокуратури, що дозволить фахово розподілити випускників на прокурорські посади відповідно до конкретної спеціалізації: підтримання державного обвинувачення в суді, розслідування злочинів, представництво, нагляд.

Перспективними надалі вбачаються дослідження, які стосуватимуться використання розроблених системних теоретико-методологічних засад юридико-психологічного забезпечення професійної діяльності органів прокуратури в її подальшому науковому вивченні з метою: підготовки системи змін і доповнень до чинного законодавства; удосконалення професійної підготовки прокурорів і слідчих, зокрема до участі в миротворчих місіях іноземних держав, у тому числі за рахунок науково обґрунтованого відбору на навчання за допомогою створених професіограм та психограм прокурора і слідчого.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографії

1. Озерський І. В. Використання прокурором психологічних знань при підтриманні державного обвинувачення в суді : [монографія] / Озерський І. В. - Полтава : Копі-центр, 2008. - 370 с.

2. Озерський І. В. Психологічне забезпечення роботи з кадрами в органах прокуратури : [монографія] / Озерський І. В. - Полтава : Полтав. літератор, 2009. - 760 с.

3. Озерський І. В. Наукові засади організаційно-правового та психологічного забезпечення діяльності органів прокуратури : [монографія] / Озерський І. В. - Полтава : Полтав. літератор, 2010. - 488 с.

Навчальні посібники, навчально-методичні посібники

1. Озерський І. В. Психологія прокурорської діяльності : [навч. посіб.] / Озерський І. В. - Полтава : Копі-центр, 2008. - 246 с.

2. Озерський І. В. Конфліктологія у прокурорській діяльності : [навч.-метод. комплекс] / Озерський І. В. - К. : Акад. прокуратури України, 2006. - 41 с.

3. Озерський І. В. Психологія прокурорської діяльності : [навч.-метод. комплекс] / Озерський І. В. - К. : Акад. прокуратури України, 2006. - 40 с.

4. Озерський І. В. Психологія прокурорської діяльності : [навч.-метод. комплекс] / Озерський І. В. - К. : ІПК НАПУ, 2008. - 56 с.

Статті в наукових фахових виданнях

Озерський І. В. Професійно-психологічна підготовка прокурорських працівників / І. В. Озерський // Вісник Академії прокуратури України. - К., 2006. - № 1. - С. 62-66.

Озерський І. В. Кваліфікована прокурорська діяльність потребує психологічних знань / І. В. Озерський // Часопис Київського університету права. - К., 2006. - № 4. - С. 133-137.

Озерський І. В. Підтримання державного обвинувачення в суді: психологічний аналіз / І. В. Озерський // Вісник ЛДУВС імені Е. О. Дідоренка. Спеціальний випуск. - Луганськ, 2008. - № 7. - С. 94-103.

Озерський І. В.Служба психологічного забезпечення в системі органів прокуратури: перспективи створення та розвитку / І. В. Озерський // Вісник ЛДУВС імені Е. О. Дідоренка. Спеціальний випуск. - Луганськ, 2009. - № 3. - С. 211-218.

Озерський І. В. Конфлікти в управлінській сфері органів прокуратури : соціально-психологічний аналіз / І. В. Озерський // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 4. - С. 166-169.

Озерський І. В. Окремі аспекти діяльності прокурора у пенітенціарній системі (організаційно-правовий та психологічний аналіз) / І. В. Озерський // Часопис Київського університету права. - К., 2009. - № 1. - С. 254-258.

Озерський І. В. Атестація в органах прокуратури : організаційно-правовий та психологічний аспекти / І. В. Озерський // Віче. - 2009. - № 12. - С. 19-21.

Озерський І. В. Професійно-психологічна підготовка прокурорських працівників як складова системи кадрового забезпечення органів прокуратури / І. В. Озерський // Часопис Київського університету права. - К., 2010. - № 1. - С. 232-235.

Озерський І. В. Міжнародні стандарти прокурорської діяльності / І. В. Озерський // Віче. - 2010. - № 4. - С. 16-18.

Озерський І. В. Представництво прокурором інтересів громадян та держави в суді (психолого-правовий аспект) / І. В. Озерський // Віче. - 2010. - № 6. - С. 15-17.

Озерський І. Організаційно-правова та психологічна оптимізація слідчої діяльності органів прокуратури / І. Озерський // Вісник прокуратури. - 2010. - № 4 (106). - С. 75-80.

Озерський І. В. Профілактично-виховна робота в органах прокуратури (психолого-правовий аспект) / І. В. Озерський // Юридичний вісник “Повітряне і космічне право” : наукові праці Національного авіаційного університету. - К. : Нац. авіац. ун-т НАУ - друк, 2010. - № 1 (14). - С. 83-85.

Озерський І. В. Психодіагностика конфліктної установки у студентів Національної академії прокуратури України та прокурорських працівників (порівняльний аналіз) / І. В. Озерський // Право і безпека : наук. журнал. - Х., 2010. - № 1 (33). - С. 191-195.

Озерський І. В. Правові засади діяльності органів прокуратури: співвідношення чинного законодавства і відомчих нормативних актів / І. В. Озерський // Актуальні проблеми права: теорія і практика : зб. наук. праць / МОНУ ; Східноукраїнський національний університет імені В. Даля. - Луганськ, 2010. - № 16. - С. 125-133.

Озерський І. В. Використання прокурором спеціальних психологічних знань у судових справах поза кримінально-правовою сферою / І. В. Озерський // Віче. - 2010. - № 8. - С. 8-10.

Озерський І. В. Сутність управлінської діяльності в органах прокуратури / І. В. Озерський // Право і суспільство : наук. журнал. - 2010. - № 2. - С. 68-72.

Озерський І. В. Оптимізація психологічної адаптації прокурорських працівників-початківців до професійної діяльності / І. В. Озерський // Право і суспільство : наук. журнал. - 2010. - № 3. - С. 105-110.

Озерський І. В. Оперативно-розшукова діяльність у контексті прокурорського нагляду / І. В. Озерський // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 5. - С. 155-158.

Озерський І. В. Діагностика психологічної готовності прокурорського працівника до управлінської діяльності / І. В. Озерський // Вісник Академії управління МВС. - К., 2010. - № 2. - С. 123-127.

Озерський І. В. Роль психотренінгу в професійній підготовці прокурорських працівників / І. В. Озерський // Університетські наукові записки. - Хмельницький, 2010. - № 1 (33). - С. 301-305.

Озерський І. В. Перспективи визначення місця органів прокуратури України у класичній системі поділу влад / І. В. Озерський // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Запоріжжя, 2010. - № 1. - С. 30-37.

Озерський І. В. Юридико-психологічні особливості слідчої діяльності органів прокуратури / І. В. Озерський // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць / Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. - Донецьк, 2010. - № 1. - С. 143-148.

Озерський І. В. Напрями підвищення ролі прокуратури в координації діяльності правоохоронних органів / І. В. Озерський // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 6. - С. 79-83.

Озерський І. В. Співвідношення координації та взаємодії у діяльності органів прокуратури / І. В. Озерський // Часопис Київського університету права. - К., 2010. - № 2. - С. 79-62.

Озерський І. В. Виховний вплив прокурора під час розгляду судових справ поза кримінально-правовою сферою / І. В. Озерський // Судова апеляція. - 2010. - № 2. - С. 136-141.

Озерський І. В. Прокурорський нагляд за додержанням прав та свобод людини і громадянина (юридико-психологічний аспект) / І. В. Озерський // Вісник Академії митної служби України. Серія : Право. - Дніпропетровськ, 2010. - № 1 (4). - С. 56-61.

Озерський І. Окремі організаційно-правові та психологічні аспекти підтримання державного обвинувачення в суді / І. Озерський // Вісник прокуратури. - 2010. - № 9 (111). - С. 16-22.

Статті, тези доповідей, навчально-методичні публікації,

у яких додатково відображено наукові результати дослідження

Озерський І. В. Організаційно-правові та криміналістичні аспекти прокурорського нагляду за додержанням вимог закону при розслідуванні хабарництва / І. В. Озерський // Економіка. Фінанси. Право. - 2005. - № 5. - С. 23-28.

Озерський І. В. Врахування прокурором риторико-психологічних знань при підтриманні державного обвинувачення в суді / І. В. Озерський // Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” : наук.-теорет. зб. - Переяслав-Хмельницький, 2007. - С. 196-199.

Озерський І. В. Оволодіння психотехнікою обвинувальної промови як запорука ефективного підтримання прокурором державного обвинувачення в суді / І. В. Озерський // Освітянські обрії: реалії та перспективи : зб. наук. праць / [Н. Т. Тверезовська (голова) та ін.]. - К. : ІПТО, 2008. - № 1 (4). - С. 36-40.

Озерський І. В. Кадрове забезпечення та психологічне удосконалення роботи з добору та розстановки кадрів в органах прокуратури України / І. В. Озерський // Вісник Київського інституту бізнесу. - К., 2008. - № 1 (8). - С. 129-131.

Озерський І. В. Окремі питання професійної компетенції психолога органів прокуратури / І. В. Озерський // Економіка. Фінанси. Право. - 2009. - № 10. - С. 30-33.

Озерський І. В. Провадження кримінальних справ у векторі євроінтеграції / І. В. Озерський // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції : зб. тез доп. наук. конф. - Дніпропетровськ : АМСУ, 2004. - С. 79-81.

Озерський І. В. Про адаптацію випускників Академії прокуратури України до професійної діяльності / І. В. Озерський // Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Донецьк : ДЮІ МВС при ДНУ, 2005. - Ч. 2. - С. 169-173.

Озерський І. В. Формування вмінь і навичок подолання конфліктних ситуацій в слідчо-прокурорській діяльності / І. В. Озерський // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., (28-29 квіт. 2005 р.). - Острог : Правничий факультет Національного університету “Острозька академія”, 2005. - С. 403-404.

Озерський І. В. Законодавча регламентація статусу підозрюваного / І. В. Озерський // Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення : матеріали міжнар. наук.-практ. семінару, (1-2 груд. 2005 р., м. Харків) / [редкол. : В. В. Сташис (голов. ред.) та ін.]. - Х. : Гопак, 2006. - С. 173-175.

Озерський І. В. Перевірка прокурором законності затримання органами внутрішніх справ громадян та утримування їх в ІТТ / І. В. Озерський // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Донецьк : Норд Комп'ютер, 2006. - С. 377-379.

Озерський І. В. Особливості культури професійної промови державного обвинувача / І. В. Озерський // Проблеми культури професійної мови фахівця: теорія та практика : матеріали VI всеукр. наук.-метод. конф., (м. Донецьк, 25-26 січ. 2006 р.). - Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2006. - С. 49-55.

Озерський І. В. Проблеми психологічного забезпечення прокурорської діяльності / І. В. Озерський // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні : матеріали Всеукр. міжвуз. наук. конф. молодих вчених та аспірантів, (м. Івано-Франківськ, 28 квіт. 2006 р.). - Івано-Франківськ, 2006. - С. 371-372.

Озерський І. В. Провадження слідчих дій (організаційно-правові та психологічні проблеми) / І. В. Озерський // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (м. Донецьк, 24 листоп. 2006 р.). - Донецьк : Норд Комп'ютер, 2006. - С. 377-379.

Озерський І. В. Психолого-педагогические условия формирования личности прокурорско-следственных сотрудников органов прокуратуры Украины / І. В. Озерський // Психологическая наука: теоретические и прикладные аспекты исследований : материалы междунар. науч. конф., (7-9 июня 2007 г.). - Карачаевск, 2007. - С. 256-263.

Озерський І. В. Психологічна підготовка прокурора до ведення переговорів при захопленні заручників у кримінально-виконавчих установах / І. В. Озерський // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку : зб. тез. наук. доп. за матеріалами III Міжнар. наук.-практ. конф., (м. Луцьк, 23-24 берез. 2007 р.). - Луцьк, 2007. - С. 288-289.

Озерський І. В. Внутрішнє переконання прокурора в судовому процесі / І. В. Озерський // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи : зб. тез доп. на наук. конф., (м. Тернопіль, 13 квіт. 2007 р.). - Тернопіль, 2007. - С. 263-266.

Озерський І. В. Психологічна природа конфлікту в прокурорській діяльності / І. В. Озерський // Актуальні проблеми юридичної науки : зб. тез міжнар. конф. [“Шості юридичні читання”], (м. Хмельницький, 26-27 жовт. 2007 р.). - Хмельницьк : Хмельницький університет управління та права, 2007. - Ч. 3. - С. 247-249.

Озерський І. В. Окремі аспекти прокурорської етики / І. В. Озерський // Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти : зб. тез та доп. за матеріалами II Міжнар. наук.-практ. конф., (м. Суми, 21-22 груд. 2007 р.). - Суми : УАБС НБУ, 2007. - С. 155-156.

Озерський І. В. Спеціальні психологічні знання у прокурорській діяльності: перспективи упровадження на рівні законодавства / І. В. Озерський // Современные состояние, проблемы и перспективы развития судебной экспертологии : материалы междунар. науч.-практ. конф., (20-21 сент. 2007 г., Автономная Республика Крым). - Симферополь : ДИАЙПИ, 2007. - С. 48-52.