Забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

УДК 159.947:355.01

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 19.00.09 «Психологія діяльності в особливих умовах»

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Лисюк Сергій Григорович

Хмельницький 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Сафін Олександр Джамільович, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра військової педагогіки та психології, професор кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, доцент Лефтеров Василь Олександрович, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, кафедра психології та соціології, професор кафедри.

кандидат психологічних наук Каськов Ігор Васильович, Інститут педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, кафедра практичної психології, доцент кафедри.

Захист відбудеться « 23 » листопада 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

Автореферат розіслано « 18 » жовтня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник О. Б. Самохвалов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема психологічної стійкості особистості в екстремальних ситуаціях знаходиться у сфері вивчення різних наук і насамперед психології праці, ергономіки, гігієни праці, медицини. Ця проблема багато в чому є ключовою для розуміння психологічних механізмів ефективності й надійності професійної діяльності. Як показав проведений аналіз літератури з проблеми, на цей час, з одного боку, накопичена значна кількість результатів багатопланових досліджень, присвячених вивченню психологічної стійкості (В. Лефтеров, В. Медвєдєв, С. Олексієнко, Є. Потапчук, О. Сафін, О. Тімченко, С. Яковенко та ін.), а з іншого боку, відзначається складність, суперечливість і недостатність концептуальних та методологічних розробок цього психологічного феномену.

Аналіз професійної діяльності військовослужбовців свідчить про те, що вона постійно пов'язана з дією чинників, які створюють екстремальні ситуації. Ці чинники досить різноманітні. Найбільш поширеними з них є такі, що можуть ускладнити професійну діяльність військовослужбовців, - це хронічні психічні перевантаження, небезпеки й часте виникнення непередбачених надзвичайних ситуацій, високий ступінь відповідальності, тривале емоційне напруження.

Робота в екстремальних умовах діяльності потребує відновлення, зокрема, адаптаційних резервів організму. Психологічна корекція станів, які характеризуються зниженням адаптаційного потенціалу, забезпечує здатність організму адекватно змінювати свої функціональні параметри та зберігати стабільність у різних умовах діяльності, що є найбільш характерним показником професійного здоров'я та передумовою забезпечення високої професійної ефективності.

Важливою характеристикою ефективності діяльності військовослужбовців є категорія надійності, яка багато в чому визначається стійкістю до дій екстремальних чинників. Тому проблема психологічної стійкості військовослужбовців в екстремальних умовах професійної діяльності є ключовою для розуміння психологічних механізмів її ефективності й надійності.

Процес адаптації військовослужбовців до екстремальних чинників є процесом вироблення оптимальної стратегії професійної діяльності, спрямованої на формування психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій. У цьому сенсі інтеграція досягнень психології та суміжних наук надає можливості застосувати різноманітні методи забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців: психологічні, соціально-психологічні, педагогічні, аутопсихологічні та ін. Водночас необхідно розробити алгоритм ефективного застосування цих методів, який, враховуючи специфіку професійної діяльності військовослужбовців, дозволив би забезпечити їхню психологічну стійкість до екстремальних ситуацій.

При цьому необхідно визначити критерії, показники й рівні оцінки ефективності кожного з них. На нашу думку, стан психічного здоров'я військовослужбовців та успішність їхньої професійної діяльності є найважливішими при визначенні цих параметрів.

Таким чином, актуальність проблеми забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців в екстремальних умовах професійної діяльності та її недостатня розробленість й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось відповідно до плану наукової та науково-організаційної діяльності Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького в межах науково-дослідної роботи «Особливості психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності», шифр 211-0120 І.

Тема дисертації затверджена вченою радою Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (протокол №3 від 26.10.2009 р.) та узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні НАПН України (протокол №3 від 27.04.2010 р.).

Мета дослідження - науково обґрунтувати та емпірично дослідити ефективність психологічних методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз підходів до змісту та структури психологічної стійкості особистості до екстремальних ситуацій професійної діяльності.

2. Здійснити емпіричне дослідження ефективності методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності.

3. Визначити основні психологічні умови використання методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності.

Об'єкт дослідження - психологічна стійкість військовослужбовців.

Предмет дослідження - психологічний інструментарій забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: теоретичних: аналіз законодавства України та наукової літератури з питань вивчення психологічних й інформаційних аспектів діяльності людини в особливих та екстремальних умовах; аналіз сучасної наукової літератури з проблем психодіагностики й корекції функціональних станів; аналіз та узагальнення експериментальних даних із зазначеної проблеми - для визначення змісту, структури та особливостей психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності; емпіричних: спостереження, бесіда, метод експертних оцінок, психодіагностичні методики СМДО, САН, 16 PF - для опису багатобічного портрета військовослужбовця, а також для оцінки актуального психічного стану обстежуваного. Метод колірних виборів, що являє собою адаптований варіант колірного тесту М. Люшера, використовувався для виявлення стійких індивідуально-особистісних властивостей і ситуативно зумовлених реакцій. Коректурні проби «Таблиці Шульте» - для дослідження стійкості й переключення уваги військовослужбовців; проби Штанге й Генча - для визначення рівня резервних можливостей організму військовослужбовця в стресових умовах); математичних методів обробки результатів дослідження: метод Стьюдента - при перевірці гіпотез для незалежних і залежних вибірок про вірогідність різниці середніх значень при аналізі кількісних даних у популяціях із нормальним розподілом і однаковою варіансою; у випадку зіставлення розподілів результатів двох вибірок за частотою появи розглянутих ознак використовувався ц-критерій Фішера; нормальність розподілу результативної ознаки перевірялася шляхом розрахунку показників асиметрії, ексцесу й зіставлення їх із критичними значеннями показника; з метою ідентифікації явно не спостережуваних ознак, виділення їх із безлічі перемінних, що тісно корелюють між собою, застосовувався факторний аналіз; для визначення сили зв'язку ознак використовувався лінійний коефіцієнт кореляції.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження:

уперше: психологічний стійкість екстремальний військовослужбовець

розроблено алгоритм ефективного використання психологічних методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності;

емпіричним шляхом визначено ефективність методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності;

розроблено основні психологічні умови використання методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності;

удосконалено технологічну базу застосування психологічного інструментарію в інтересах забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності;

дістали подальшого розвитку уявлення про критерії оцінки, показники і рівні ефективності методів забезпечення психологічної стійкості особистості в екстремальних ситуаціях професійної діяльності, а також сутнісну характеристику екстремальних ситуацій у професійній діяльності військовослужбовців.

Практична значущість дослідження. На основі результатів дослідження розроблено алгоритм застосування методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців в екстремальних ситуаціях, що дозволяє зберегти їхнє професійне довголіття, а також фізичне та психічне здоров'я. Результати проведеного дослідження увійшли до навчальних курсів підвищення кваліфікації та розвитку професійної майстерності військовослужбовців. Також вони активно використовуються при викладанні навчальної дисципліни «Військова психологія» у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (акт реалізації від 21.01.2011 р.); систему забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців в/ч К 1410 до екстремальних ситуацій професійної діяльності (акт реалізації від 31.08.2010 р.).

Особистий внесок. У навчально-методичному посібнику, що написаний у співавторстві з С. Балашовою та В. Кирик, особистий внесок здобувача полягає у висвітленні організаційно-психологічних аспектів удосконалення практики використання психологічних методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорювалися та отримали схвалення на: ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (Київ, 2007 р.), науково-практичній конференції «Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних сил України», (Київ, 2010 р.), ІІІ Всеармійській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми становлення особистості професіонала в ризиконебезпечних професіях» (Київ, 2011 р.).

Публікації. Основні результати дослідження надруковані у 10 наукових працях, з яких 5 наукових статей - у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових у галузі психології та одному навчально-методичному посібнику.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, трьох додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 169 сторінок і містить 6 рисунків та 9 таблиць.

Список використаних джерел налічує 234 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі - «Проблема психологічної стійкості в психології» - викладено методологічні основи дослідження психологічної стійкості в психології, а також розкрито зміст та структуру психологічної стійкості особистості до екстремальних ситуацій професійної діяльності.

Теоретико-методологічну основу нашого дослідження представлено теоретичними положеннями О. Ратінова, К. Гуревича і О. Тімченка про визнання стійкості до стресу однією з головних детермінант професійної придатності та успішності у здійсненні правоохоронної діяльності. При аналізі проблеми психологічної стійкості також були розглянуті основні точки зору на визначення стійкості до стресу в інтерпретації В. Мільмана, В. Норакідзе, Л. Славиної, В. Марищука, R. Саttell, J. Guilford, П. Фрес та ін., а також напрямків, що вивчають стійкість до стресу (традиційно-аналітичний, системно-регулятивний, системно-структурний); основні групи умов, що впливають на рівень психологічної стійкості.

У широкому розумінні забезпечення психологічної стійкості полягає в пошуку психологічних, психофізіологічних та інших чинників, які сприяють досягненню стабільно високої ефективності професійної діяльності. Психологічну стійкість варто розуміти як помірність, рівновагу сталості й мінливості особистості. Йдеться про сталість головних життєвих принципів і цілей, домінуючих мотивів, способів поведінки, реагування в типових ситуаціях. Мінливість виявляється в динаміці мотивів, появі нових способів поведінки, пошуку нових способів діяльності, виробленні нових форм реагування на ситуації. У разі такого розуміння в основі психічної стійкості особистості є гармонійна (розмірна) єдність сталості особистості та динамічності, які доповнюють одна одну.

Психологічна стійкість - це властивість особистості, окремими аспектами якої є стійкість, врівноваженість, опірність. Вона дає змогу особистості протистояти життєвим труднощам, несприятливому тиску обставин, зберігати здоров'я та працездатність у різних випробуваннях. Психологічна стійкість залежить від врівноваженості як здатності зіставляти рівень напруження з ресурсами своєї психіки й організму. Рівень напруження завжди зумовлений не лише стресорами і зовнішніми обставинами, а й їхньою суб'єктивною інтерпретацією, оцінкою.

Деякі дослідники виділяють два основні типи стійкості: статичну й динамічну. Статична стійкість передбачає жорсткіші зв'язки між елементами системи, відображає відносну, якісну постійність об'єкта. У динамічній стійкості наявний перехід у якісно інший стан. Вона обумовлена постійними змінами структури й функцій. Доцільно виділити дослідження стійкості як здатності систем організму людини повертатися до колишнього порушеного обуреннями стану, збереження стабільності станів у часі та забезпечення стабільності адаптаційних реакцій.

Психологічну стійкість підтримують внутрішні (особистісні) ресурси і зовнішні (міжособистісна, соціальна підтримка). Ресурси особистості, які підтримують її психологічну стійкість та адаптованість і таким чином сприяють виникненню та збереженню гармонійного настрою. Це досить великий перелік чинників, які стосуються особистісних особливостей і соціального середовища. Психологічна стійкість є гармонійним розвитком інтелектуальних, емоційно-вольових й особистісно-професійних якостей, які забезпечують успішність професійних дій і поведінкових реакцій у процесі військової діяльності та життєвої стратегії. Таким чином, найбільш значущими для психологічної стійкості особистості, як практично, так і науково важливими, є такі напрями: дослідження емоцій; волі; інтелекту та професійної компетентності; механізмів і чинників їх розвитку в гармонійному взаємозв'язку. Без урахування або чіткого розуміння цих характеристик психіки людини неможливо забезпечити її необхідну стійкість для продуктивної професійної діяльності, забезпечення психологічного захисту і в цілому психічного здоров'я. До переліку основних складових стійкості входять домінанти активності: домінанта пізнання і самопізнання, домінанта діяльності, домінанта інтеракції.

Аналізуючи діяльність військовослужбовців, можна зробити висновок про те, що психологічна стійкість - це здатність передбачати та зберігати функціональну спроможність і відповідності всіх психофізіологічних функцій вимогам підтримки ефективності діяльності в різних, зокрема екстремальних, ситуаціях. У військовій діяльності психологічну стійкість доцільно розглядати як конкретний комплексний прояв необхідних для військовослужбовця компонентів психіки, що мають певну напруженість у певний момент часу (причому врівноваженість із навколишнім середовищем в екстремальних умовах діяльності може бути значно порушена).

Таким чином, в результаті теоретико-методологічного аналізу проблеми дослідження окреслено категорію стійкості, її забезпечення й сутнісну характеристику, виявлено структуру компонентів психологічної стійкості.

Усі компоненти: емоційний, вольовий і особистісно-професійний у взаємозв'язку створюють підґрунтя для вивчення забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців. При цьому зроблено акцент на аналізі психологічних характеристик зазначеної категорії. Проведений аналіз стану проблеми дисертаційного дослідження у межах визначеної мети та завдань обумовили його спрямованість на вивчення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій у контексті пошуку ефективних методів її забезпечення.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження ефективності методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності» - обґрунтовано методи забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності, визначено критерії оцінки, показники й рівні їхньої ефективності, а також викладено організаційно-психологічні аспекти вдосконалювання практики їхнього використання в практичній діяльності.

Емпіричним дослідженням було охоплено 161 особа - курсанти і військовослужбовці, які брали участь у виконанні різних службово-бойових завдань за кордоном протягом 2005-2010 рр., вік обстежуваних 20-45 років, серед них 85 жінок і 76 чоловіків.

При розробці критеріїв, показників і рівнів оцінки методів процесу забезпечення психологічної стійкості за основу нами взято конструктивні вимоги психологічних принципів комплексного, структурно-функціонального аналізу інтегративності, інваріантності, конгруентності, оптимальності, творчої самореалізації. У нашому дослідженні критерій є мірою оцінки методів забезпечення психологічної стійкості. Аналіз і результати проведеного дослідження дозволили виділити основні компоненти цього процесу: психологічний, соціально-психологічний, педагогічний, аутопсихологічний, валеологічний, а також методи, що застосовуються в ньому: психологічні, соціально-психологічні, аутопсихологічні, педагогічні, валеологічні.

Для проведення нашого дослідження й отримання достовірних результатів застосовано алгоритм кількісних і якісних оцінок ефективного використання методів, які сприяють забезпеченню психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій. Алгоритм ефективного використання методів для забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій, має таку послідовність: здійснення організаційно-психологічних дій; здійснення педагогічних дій; проведення психодіагностики; профілактика порушень або корекція змінених психічних функцій; проведення фармакосанації з використанням парафармацевтичних комплексів; аналіз і оцінка результатів; апробація напрацьованих навичок, які сприяють забезпеченню психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій. У результаті реалізації алгоритму відбувається засвоєння попередніх відомостей про поведінку в екстремальній ситуації, формування рівня адаптації організму до екстремальних ситуацій, навчання методам індивідуального й колективного захисту, оволодіння методами саморегуляції та технологіями саморозвитку в професійній діяльності.

Результати дослідження засвідчили, що при оцінюванні достовірності у відмінностях середніх значень параметра до й після впливу методами за допомогою t-тесту Стьюдента з використанням двостороннього парного розподілу з довірчою вірогідністю 95% статистично значущими виявилися зміни таких показників: оцінки емоційного стану (ситуативна й особистісна тривожність), самопочуття, активності, настрою (тест САН), швидкості й точності виконання роботи (кількість операцій, кількість помилок) за методикою Крепеліна і тесту визначення за рівнем уваги швидкості й точності виконання роботи. Результати досліджень виявили різну значущість різних методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовця. Так, психологічний метод дозволяє на особистісному рівні визначати особливості пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, уваги, швидкості й точності виконання роботи, що характеризує психічну працездатність. Це підтверджує й проведений кореляційний аналіз, який виявив тісний взаємозв'язок показників особистісної та ситуаційної тривожності (r=0,72).

Соціально-психологічний і педагогічний методи використовувалися під час міжособистісного та професійного спілкування в досліджуваних групах. Оцінка соціально-психологічного методу проводилася за допомогою визначення соціальної фрустрованості в 5 експериментальних і 1 контрольній групах. Результати досліджень показали, що кореляція показників фрустрованості в групах із рівнями ситуативної й особистісної тривожності була слабо виражена (рис. 1).

Рис. 1 Порівняльна характеристика рівнів і типів тривожності в групах обстежуваних за різницею значень середніх показників

Важливими показниками психологічного чинника, що забезпечує ефективність методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій є швидкість і точність виконання роботи (рис. 2). Використовуючи педагогічний метод впливу, розроблено курс лекцій із психогігієни професійної діяльності військовослужбовців, що дозволило сформувати у військовослужбовців адекватні настанови на дії в екстремальних ситуаціях. Результати впливу методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності на показники емоційно-вольової сфери подано в таблиці 1. Найбільший ефект отримано за комплексного застосування методів. У цьому випадку значно знижувалася ситуативна й особистісна тривожність, забезпечувалася психічна працездатність та істотно зменшувалось напруження механізмів адаптації,
що супроводжувалось формуванням адаптаційного потенціалу системи кровообігу. Застосування комплексного психологічного методу стабілізувало показники емоційно-вольової сфери.

Рис. 2 Порівняльна характеристика швидкості й точності виконання роботи (показники психічної працездатності) в групах обстежуваних за різницею значень середніх показників

Таблиця 1

Вплив методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності на показники емоційно-вольової сфери - тест САН (середні показники до й після впливу, різниця показників у балах)

№ групи	Методи впливу	Показники емоційно-вольової сфери
		Самопочуття	Активність	Настрій
		до	після	різниця	до	після	різниця	до	після	різниця
1	Психологічний метод	4,66	4,95	0,30	4,18	4,33	0,15	5,23	5,36	0,13
2	Соціально-психологічний метод	4,75	5,05	0,30*	4,45	4,45	0,00	5,10	5,45	0,35*
3	Комплексний метод	5,04	5,50	0,45**	4,94	5,00	0,07	5,37	5,93	0,55**
4	Педагогічний метод	5,40	5,44	0,05	4,81	4,89	0,08	5,94	5,94	0,00
5	Валеологічний метод	6,11	6,03	-0,07	5,53	5,53	0,00	5,90	5,92	0,01
6	Відсутність методів впливу (контрольна група)	4,62	4,62	0,00	4,14	4,42	0,28*	5	5,08	2,83

Примітки:

1. * - відмінності достовірні при р<0,05.

2. ** - відмінності достовірні при р<0,001.

У третьому розділі - «Основні психологічні умови використання методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності» - викладено основні психологічні умови ефективного забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності за допомогою різних методів.

Отримані на основі аналізу емпіричного матеріалу дані підтвердили наше припущення про те, що застосування психологічних методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців, які перебувають в екстремальних ситуаціях, дозволяють зберегти їх професійне довголіття, а також фізичне та психічне здоров'я і дозволили сформулювати такі теоретичні висновки та практичні рекомендації. Діяльність військовослужбовців у службово-бойовій обстановці, якій властиві екстремальні умови, майже завжди супроводять стани психологічної напруженості.

Розроблення структури, змісту та особливостей психологічної напруженості військовослужбовців дозволяє визначити залежності виникнення різних видів психологічної напруженості від психотравмуючих чинників службово-бойової обстановки, що визначає суть і зміст психологічної підготовки особового складу.

У процесі застосування комплексної діагностичної методики визначено домінуючі чинники, які безпосередньо впливають на виникнення посттравматичних стресових розладів. Для їх протікання в цій категорії особового складу притаманні реакції «вторгнення», явища гіперактивації тощо. Визначено, що накопичення негативних змін у психіці в результаті впливу стрес-факторів збільшує ймовірність порушення процесу реадаптації.

Під час дослідження проводилося вивчення змін психофізіологічних характеристик обстежуваних. Із цією метою використано: теппінг-тест, анкету САН, тест Спілбергера-Ханіна. Основні результати подано в таблиці 2.

Таблиця 2

Динаміка зміни показників самопочуття, ситуативної тривоги та працездатності під час спостереження за тими, хто отримав психотравму

Періоди спостереження	Самопочуття	Тривога	Працездатність
Перший	30,29±0,39	-	1,05±0,04
Другий	41,69±0,29***	35,88±0,57	1,04±0,05
Третій	33,95±0,35***	41,11±0,75**	1,00±0,04
Четвертий	32,47±0,34**	42,39±0,49 *	-

Примітки:

1. «-» - показник не визначався.

2. Достовірність відмінностей між результатами різних періодів щодо попереднього етапу: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001.

Дані таблиці свідчать про те, що найбільш високий рівень самопочуття в обстежуваних спостерігався під час їх перебування на відпочинку (друге обстеження), а потім відбувалась стійка тенденція до зниження показників. Основними соціально-психологічними стресорами в цей період були: спогади про службово-бойові дії, відчуття провини за те, що не змогли надати допомогу товаришам, необхідність поодинці виправляти спотворені в засобах масової інформації зведення про причини та обставини загибелі товаришів по службі.

Аналіз отриманих результатів свідчить про взаємозв'язок змін психологічного статусу постраждалих, їх психофізіологічного стану та етапів соціальної реабілітації. У таблиці 3 подано результати п'яти обстежень постраждалих з використанням тесту 16PF.

Таблиця 3

Результати обстеження учасників, які отримали психотравму під час службово-бойових дій, і контрольної групи з використанням тесту 16PF

Фактори	Контрольна група	Перший етап	Другий етап	Третій етап	Четвертий етап	П'ятий етап
A	8,01±0,19	8,48±0,81	8,49±0,12	7,04±0,12	7,34±0,27	8,54±0,24
C	7,54±0,23	9,13±0,72*	9,65±0,13**	7,71±0,11	9,02±0,87	8,60±0,24
E	6,72±0,16	5,18±О,57*	5,02±О,12*	5,24+0,11*	7,53±0,23	6,71±0,17
F	5,21±0,16	6,05±0,07*	6,56±0,08*	7,04±0,l2**	6,34±0,22*	6,22±0,20
G	6,31±0,18	9,48±0,07**	9,17±0,l 3**	9,07±0,06**	8,25±0,11**	9,75±0,12***
H	7,29±0,17	8,79±0,07*	8,51±0,l4*	7,72±0,13	7,26±0,21	7,85±0,22
I	5,88 ± 0,18	5,49±0,08	4,83±0,13	4,31±0,16*	4,83±0,14	5,16±0,11
L	4,68±0,16	4,18±0,07	3,93±0,15	5,03±0,15	4,52±0,18	4,62±0,14
M	5,03±0,13	6,22±0,05	6,08±0,09*	5,81±0,11	5,11±0,20	6,54±0,16*
N	5,29±0,14	4,87±0,11	5,18±0,16	5,59±0,11	4,91±0,26	5,93±0,32
O	6,29±0,18	5,74±0,09	6,68±0,15	6,74±0,15	6,82±0,23	7,04±0,16*
Q1	6,22±0,12	7,22±0,09*	6,43±0,16	7,03±0,14	6,33±0,26	6,52±0,22
Q2	6,29±0,17	4,28±0,07**	5,48±0,12	5,36±0,13	6,04±0,31	8,09±0,15*
Q3	7,83±0,18	7,48±0,06	7,80±0,13	7,77±0,13	6,93±0,12	8,05±0,15
Q4	4,22±0,15	5,02±0,09*	5,03±0,11	5,65±0,16	4,54±0,14	4,75±0,14

Примітка. Достовірність відмінностей між результатами показано щодо контрольної групи: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001.

Найбільш інформативними для опису динаміки психологічного статусу в післястресовий період стали чинники: С (емоційна стійкість - емоційна нестійкість), G (висока сумлінність - недобросовісність), О (схильність до почуття провини - самовпевненість), Q2 (самостійність - залежність від групи), Q4 (напруженість - розслабленість), а також чинники Е (домінантність - конформність), H (сміливість - боязкість), М (мрійливість - практичність).

При проведенні психокоректувальних заходів необхідно враховувати особливості прояву посттравматичних стресових розладів у цієї категорії військовослужбовців і рекомендувати практичним психологам здійснювати не корекцію посттравматичного синдрому в цілому, а конкретних і цілісних негативних психічних станів, які виникають у процесі його формування.

Використання результатів психодіагностики в прогнозуванні дезадаптаційних розладів буде успішнішим при використанні тестових методик взаємоперевірок та інших способів діагностики (соціометрія, незалежні характеристики, психологічні експерименти). Основними психокоректувальними методиками можуть бути: методи, які ґрунтуються на нейролінгвістичному програмуванні, методи психічної регуляції, методи раціональної, когнітивної та поведінкової психокорекції.

У процесі дисертаційного дослідження з військовослужбовцями експериментальних груп проведено й адаптовано різні психокорекційні заходи: техніки НЛП і еріксоніанського (не директивного) гіпнозу, асоціативна техніка, різні тренінги тощо. Цікавий результат отримано під час проведення формуючого експерименту при застосуванні психотехнік НЛП. Задум експерименту припускав, що стрес-фактори службово-бойової обстановки впливатимуть на психіку військовослужбовця в алгоритмі, відповідному алгоритму «включення» модальностей конкретної особи: зір (візуальна модальність); слух (аудіальна модальність); тактильні або кінестетичні відчуття (кінестетична модальність).

Мимовільне переключення уваги якийсь час відбувається або в межах однієї модальності, або увага постійно переключається з однієї модальності на іншу. Цей природний процес можна використовувати. Змінені стани досягаються досить швидко й легко, якщо послідовно довільно переключати увагу з відчуття однієї модальності на відчуття іншої модальності. При цьому в цей процес включаються словесні формули самонавіяння, які описують відчуття, що супроводжують змінені стани (заспокоєння, важкість і теплота м'язів). Включення цих формул повинно бути послідовним, поступовим із дотриманням певних правил. Основним із них є правило переходу від тих формул самонавіяння, які описують справжні відчуття та які людина може перевірити, до формул самонавіяння відчуттів, яких необхідно досягти та які відповідають стану самогіпнозу.

Іншим важливим правилом є використання сполучників «і», «або», «а», «коли», слів «викликає», «допомагає» тощо для скріплення формул самонавіяння між собою. Схематично цей процес можна подати у вигляді сходів, спускаючись якими військовослужбовець поступово входить у змінений стан свідомості. Враховуючи перше правило, всі формули самонавіяння розподіляються на дві групи: ті, що описують відчуття, які людина справді переживає в конкретний момент і може свідомо або несвідомо перевірити (формули першої групи), і ті, що описують відчуття, яких людина може не переживати в конкретний момент, але яких необхідно досягти та які вона буде реалізовувати й переживати в міру занурення (формули другої групи).

Усі чотири блоки об'єднуються в одну вправу. Після закінчення четвертого блоку досягається достатньо глибокий стан занурення. Формули можуть спеціально розроблятися для навчального курсу, а в подальшому, у міру придбання навичок, їх кількість може скорочуватися й вони можуть згущуватися до ключових слів. Це відбувається тому, що змінені стани свідомості в міру оволодіння технікою їх досягнення, стають все більш звичними для того, хто навчається, і чим вони звичніше, тим легше викликаються, тим менше зусиль треба витрачати для цього.

Тому стратегія психокоректувальних дій, заснованих на принципах НЛП, будувалася за схемою (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3 Принципова схема психокоректувальних дій

У забезпеченні стресостійкості військовослужбовців важливе значення належить спеціальній психологічній підготовці, основним змістом якої є: освоєння психологічних навичок і умінь саморегуляції в процесі виконання службових обов'язків, формування умінь нейтралізації негативних наслідків психотравмуючих ситуацій, створення правильних особових установок, навчання поведінковим і аутогенним методам релаксації.

Заходи психологічної корекції, спрямовані на збереження етичних цінностей і адекватного сприйняття соціальної дійсності, формування установки на самостійне рішення проблем, необхідно починати якомога раніше та продовжувати до повного відновлення в постраждалих здібностей до соціально-психологічної адаптації. Від повноти та якості психореабілітаційної роботи у військових підрозділах буде залежати не тільки відновлення боєздатності особового складу, але й соціальне самопочуття військовослужбовців, членів їхніх сімей, рівень морально-психологічного стану, профілактика злочинів і подій, що є здебільшого наслідком посттравматичних стресових розладів, високий рівень боєготовності й боєздатності частин і підрозділів.

ВисновкИ

1. Аналіз професійної діяльності військовослужбовців свідчить про те, що їхня праця пов'язана з дією екстремальних чинників, які створюють проблемні екстремальні ситуації. Тому проблема психологічної стійкості військово-службовців до екстремальних ситуацій є провідною для розуміння психологічних механізмів забезпечення ефективності й надійності їхньої професійної діяльності.

Проаналізовано методологічні основи дослідження психологічної стійкості в психології, а також розкрито зміст та структуру психологічної стійкості особистості до екстремальних ситуацій професійної діяльності, на основі чого зроблено висновок про те, що психологічна стійкість - це здатність передбачати та зберігати функціональну спроможність і відповідності всіх психофізіологічних функцій вимогам підтримки ефективності діяльності в різних, зокрема екстремальних, ситуаціях. У цьому контексті особливого значення набуває проблема забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій. У військовій діяльності психологічну стійкість доцільно розглядати як конкретний комплексний прояв необхідних для військовослужбовця компонентів психіки, що мають певну напруженість у певний момент часу (причому врівноваженість із навколишнім середовищем в екстремальних умовах діяльності може бути значно порушена).

Окреслено категорію стійкості, її забезпечення й сутнісну характеристику, виявлено структуру компонентів психологічної стійкості.

Усі компоненти: емоційний, вольовий і особистісно-професійний у взаємозв'язку створюють підґрунтя для вивчення забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців. При цьому зроблено акцент на аналіз психологічних характеристик зазначеної категорії. Проведений аналіз стану проблеми дослідження, цілі й завдання дисертації визначили її спрямованість - необхідність психологічного підходу в дослідженні психологічної стійкості військовослужбовців та методів її забезпечення до екстремальних ситуацій.

2. У наший роботі розроблено алгоритм продуктивного використання методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності. Це дозволило виділити групи методів забезпечення психологічної стійкості: психологічні, соціально-психологічні, педагогічні, аутопсихологічні методи, оскільки, за даними науковців, вони підвищують психологічну стійкість і є основою оптимізації професійної діяльності в екстремальних ситуаціях.

Виходячи з мети нашого дослідження, виділено такі критерії відбору методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій: точність і достовірність методів; використання методів залежно від дії екстремальних чинників; рівень професійної компетентності військовослужбовців; здатність військовослужбовців аналізувати поставлені професійні завдання й вибирати найбільш оптимальний метод забезпечення психологічної стійкості; уміння військовослужбовців використовувати методи та набутий досвід у своїй професійній діяльності; здатність військовослужбовців до професійного самовдосконалення; здатність військовослужбовців до самоуправління й саморегуляції.

Для оцінювання методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців, котрі перебувають в екстремальних ситуаціях, визначено показники, що характеризують рівні реактивності (високі, середні, низькі, дуже низькі) за різних загальних неспецифічних адаптаційних реакцій (реакція тренування, реакція спокійної активації, реакція підвищеної активації, реакція стресу, реакція re-реактивації). До показників емоційно-вольової сфери належать: результати тесту САН (самопочуття, активність, настрій); пізнавальних процесів (увага, швидкість і точність виконання операцій, що характеризує психічну працездатність). Оцінювалися також показники соціальної фрустрованості.

Адаптаційний потенціал системи кровообігу визначали за гемодинамічними показниками (артеріальний тиск систоли й діастоли, частота серцевих скорочень); антропометричними показниками (зріст, маса тіла, вік). Рівень оцінювання методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій мав якісний зміст (високий, середній, низький). Кількісний зміст рівнів оцінювання методів виражався в балах. У дослідженні враховувалась модальність рівнів оцінювання методів - їх позитивне або негативне значення.

У результаті проведеної теоретико-аналітичної роботи подано характеристику екстремальних ситуацій у професійній діяльності військовослужбовців, обґрунтовано методи забезпечення їхньої психологічної стійкості, визначено критерії, показники й рівні оцінювання запропонованих методів. Усе це дозволило нам перейти до експериментального дослідження ефективності методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій.

Результати кореляційного аналізу засвідчили зв'язки між основними показниками оцінювання методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій: тривожності; психічної працездатності; психоемоційної сфери; адаптаційними реакціями.

У результаті аналізу дискримінанта зроблено висновок щодо статистично значущих змін наступних показників: оцінювання емоційного стану (ситуативна й особиста тривожність), психічна працездатність (кількість операцій, кількість помилок). Показники стабілізації адаптаційного потенціалу системи кровообігу були достовірні не у всіх групах. Розподілення випадків на групи за більшістю параметрів було статично значущим.

Аналіз і результати проведеного дослідження дозволили визначити методи психологічного, соціально-психологічного, педагогічного, аутопсихологічного впливу в процесі забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності, які реалізуються через алгоритм їх ефективного використання. Реалізація алгоритму практично виявляється насамперед у диференційованому виборі методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців.

3. При оцінюванні методів особливе значення мають психологічні умови й чинники, які обумовлюють ефективність методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій. Нами визначено основні психологічні умови, що забезпечують ефективність методів: потреба в професіоналах із низьким рівнем тривожності, стресостійкістю й адаптацією до екстремальних ситуацій; створення науково-методологічної основи ефективності методів забезпечення психологічної стійкості; регулярне використання методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій; формування готовності до навчання діям в екстремальних ситуаціях; створення оптимальних умов для навчання та психокорекції; формування резервів функціональних можливостей; вибір адекватних методик оцінювання ефективності методів забезпечення психологічної стійкості.

Для оцінювання ефективності методів забезпечення психологічної стійкості й у результаті проведеного аналізу дискримінанта сформовано п'ять експериментальних і одна контрольна групи випробовуваних. У результаті проведеного дослідження виділено й вивчено психологічні, соціально-психологічні, психофізіологічні, гемодинамічні чинники. У представлених експериментальних групах кількісна та якісна виразності чинників були різними. На цій основі встановлено різну ефективність методів.

При оцінюванні відмінності середніх значень параметра до й після впливу методами зроблено висновок, що статистично значущими є зміни показників: оцінювання емоційного стану, швидкості й точності виконання роботи (кількість операцій, кількість помилок). Таким чином, доведено можливість ефективного диференційованого застосування різних методів для забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій. Порівняння експериментальних і контрольних даних показало, що розроблені нами методи забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій ефективні й можуть бути використані в системі військової служби. Доведено, що найбільший ефект отримано при комплексному застосуванні методів: психологічного, соціально-психологічного, педагогічного, аутопсихологічного, валеологічного.

Отже, проведені дослідження мають теоретичне і практичне значення
для професійної діяльності військовослужбовців, які перебувають в екстремальних ситуаціях. Створений алгоритм ефективного використання методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій дозволяє цілеспрямовано й диференційовано їх використовувати. Предметом подальшого дослідження може стати розвиток креативних, соціально-перцептивних, комунікативних, індивідуально-диференційованих здібностей військовослужбовців в екстремальних ситуаціях, а також розвиток психологічного тренінгу із забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лисюк, С. Г. Вплив основних видів страху на діяльність військовослужбовців в умовах сучасного бою / С. Г. Лисюк / Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Випуск №4. Військово-спеціальні науки / відп. ред. Жуков С. А. Київ: Київський університет, 2001. С. 68-72.

2. Лисюк, С. Г. Методологічні основи дослідження психічної стійкості військовослужбовців / С. Г. Лисюк / Збірник наукових праць №51. Серія педагогічні та психологічні науки / гол. ред. Романишина Л. М. Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2009. С. 152-155.

3. Лисюк, С. Г. Обґрунтування психологічних методів формування психічної стійкості військовослужбовців до діяльності в екстремальних умовах / Лисюк С. Г. / Вісник національної академії оборони України: зб. наук. праць / редактор Стасюк В. В. К.: НУОУ, 2010. №6 (19). С. 107-114.

4. Лисюк, С. Г. Заходи психологічної реабілітації військовослужбовців, які виконували свої обов'язки в екстремальних умовах / Лисюк С. Г. / Вісник національного університету оборони України: зб. наук. праць / редактор Стасюк В. В. К.: НУОУ, 2011..№2 (21). С. 152-155.

5. Лисюк, С. Г. Попередження виникнення станів психологічної напруженості військовослужбовців у період підготовки до виконання службових завдань / Лисюк С. Г. / Вісник національного університету оборони України: зб. наук. праць / редактор Стасюк В. В. К.: НУОУ, 2011. №4 (23). С. 183-188.

6. Лисюк, С. Г. Мотивація як одна з складових професійної спрямованості особистості / С. Г. Лисюк / Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВУЗі.: зб. наук. праць / ред. кол.: Дем'янюк А. С. [та ін.]. Рівне: Волинські обереги, 2002. С. 79-82.

7. Лисюк, С. Г. Основи психології та педагогіки: навч.-метод. посіб. для курсантів ВВНЗ / С. П. Балашова, В. Л. Кирик, С. Г. Лисюк. К., 2005. 158 с.

8. Лисюк, С. Г. Методологічні основи дослідження психічної стійкості військовослужбовців / Лисюк С. Г. / Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє: тези допов. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. / рецензенти: Бахвалов В. Б. [та ін.]. Київ, ВІКНУ, 2007. С. 198-199.

9. Лисюк, С. Г. Дослідження ефективності психологічних методів формування психічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності / Лисюк С. Г. / Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних сил України [Наукове видання]: тези допов. науково-практичної конференції / ВІКНУ ім. Тараса Шевченка. Київ, 2010 р. С. 29-30.

10. Лисюк, С. Г. Соціально-психологічна реабілітація й підготовка військовослужбовців / Лисюк С. Г. / Актуальні проблеми становлення особистості професіонала в ризиконебезпечних професіях: матер. Третьої Всеарм. наук.-практ. конф. / ред. кол.: Осьодло В. І., Хміляр О. Ф., [та ін.]. К.: НУОУ, 2011 р. С. 168-170.

АНОТАЦІЯ

Лисюк С. Г. Забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 - «Психологія діяльності в особливих умовах». - Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2011.

Дисертацію присвячено вирішенню проблеми забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності. У роботі здійснено теоретико-методологічний аналіз зазначеної проблеми в зарубіжній та вітчизняній психології. Створено алгоритм ефективного використання методів забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій. Визначено, що процес забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій включає методи психологічного, соціально-психологічного, педагогічного, аутопсихологічного впливу. Запропоновано також валеологічний метод впливу з використанням парафармацевтичних продуктів.

Ключові слова: психологічна стійкість військовослужбовців, екстремальні ситуації, професійна діяльність.

АННОТАЦИЯ

Лысюк С. Г. Обеспечение психологической устойчивости военнослужащих к экстремальным ситуациям профессиональной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.09 - «Психология деятельности в особых условиях». - Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого. - Хмельницкий, 2011.

Проблема психологической устойчивости личности в экстремальных ситуациях находится в сфере изучения разных наук и в первую очередь психологии труда, эргономики, гигиены труда, медицины. Она во многом является ключевой для понимания психологических механизмов эффективности и надежности профессиональной деятельности.

В работе изучались психологические методы, которые способствуют формированию, оцениванию и обеспечению психологической устойчивости личности. Разработан алгоритм эффективного использования психологических методов, который позволил выделить группу методов обеспечения психологической устойчивости. К этой группе отнесены: психологические, социально-психологические, педагогические, аутопсихологические методы. При разработке критериев, показателей и уровней оценивания методов обеспечения психологической устойчивости за основу взяты конструктивные требования психологических принципов комплексного, структурно функционального анализа, инвариантности, конгруэнтности, оптимума, творческой самореализации. В нашем исследовании критерий является мерой оценивания психологических методов обеспечения психологической устойчивости личности.

...