Психологічні чинники адаптації (дезадаптації) у жінок, яким виконана гістеректомія, в ранньому післяопераційному періоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Макаренко Амалія Олексіївна

УДК 159.923.31:612.07:618.1-089

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АДАПТАЦІЇ/ДЕЗАДАПТАЦІЇ У ЖІНОК, ЯКИМ ВИКОНАНА ГІСТЕРЕКТОМІЯ, В РАННЬОМУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ

19.00.04 - медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків - 2011



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:	доктор психологічних наук, професор Кочарян Олександр Суренович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, кафедра психологічного консультування і психотерапії, завідувач кафедри
Офіційні опоненти:	доктор медичних наук, професор Маркова Маріанна Владиславівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, професор кафедри
	доктор психологічних наук, професор Хомуленко Тамара Борисівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, кафедра практичної психології, завідувач кафедри

Захист відбудеться «11» жовтня 2011 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.03 в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців,58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців,58.

Автореферат розісланий «06» вересня 2011р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат психологічних наук, доцент Н.К. Агішева



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

гістеректомія жінка оперативний втручання

Актуальність дослідження. Останнім часом в Україні та інших країнах світу збільшилася та продовжує зростати частота радикальних оперативних втручань на матці (А. Г. Богомол зі співавт., 2009; К. В. Чайка зі співавт., 2009; Р. Royo y otros., 2009; J. F. Hulka еt al., 1997 і ін.). Збільшення чисельності оперативних втручань на матці в об'ємі гістеректомії зумовлено зростанням гінекологічних захворювань, які потребують їх радикального лікування (М. Г. Бульса, 2003; В. І. Чередніченко зі співавт., 2005; Maria A. Silva y otros., 2008 і ін.). Відмічається тенденція збільшення кількості виконуваних операцій в об'ємі тотальних та субтотальних гістеректомій не тільки при гінекологічних, але й акушерських патологіях та загальнохірургічних оперативних втручаннях (В. В. Свиридова, 2009; B. Garcia y otros., 1997; N. C. Roseske, 2007 та ін.). Ситуація погіршується тим, що вік жінок, яким необхідне радикальне оперативне втручання, омолоджується (Б. М. Венцківський, 2006; Д. В. Долецька зі співав., 2006; В. І. Дуда, 2003 і ін.).

Наслідки радикальних оперативних втручань досить повно вивчені в гінекологічній практиці, зокрема, звертається увага на предиктори функціональних змін в організмі жінки після оперативного втручання та їх індивідуальну варіативність, проте лише частково в одиничних роботах обговорювались питання впливу наслідків подібних операцій на емоційний стан жінок, їх особистість, партнерські взаємини та життєву перспективу (Л. В. Адамян зі співавт., 1999; В. М. Запорожан, 2002; В. В.Котлік, 2009; М. В. Маркова зі співавт., 2009; В. В. Свиридова, 2009). Тим часом зазначена проблема виходить за рамки медичного дискурсу та переходить в психологічну площину.

Більшість авторів (С. Н. Давидов, 1979; І. Харді,1981; Е. Еріксон, 1996) вказують на символічну важливість матки для «жіночої самоконцепції жіночності» (В. Д. Менделевич, 2005) та описують психологічний стан пацієнток з екстирпацією матки як такий, якому характерні елементи приниження жіночої особистості, комплексу меншовартості, уявлення про зменшення привабливості такої жінки для чоловіка, що призводить до розвитку невротичних та депресивних станів (В. М. Банщиков,1967; С. Д. Максименко зі співавт., 2008; В. Д. Менеделевич, 2005; А. Н. Молохов, 1962).

В літературних джерелах розгляд гістеректомії як ситуації, що призводить до розвитку дезадаптації, фіксує здебільшого детермінуючу ступінь імманентної стресогенності події, що провокує негативні переживання, проте індивідуально-психологічній природі дезадаптації уваги приділено недостатньо. В сучасному психологічному науковому знанні загальновизнаним є факт, що одна й та сама подія може бути травмуючою для однієї людини та, разом з тим, не зачіпати іншої, тобто існують індивідуально-психологічні розбіжності особистості по сприйняттю впливу конкретного стресора, які виступають чинниками, які запускають, або, навпаки, гальмують дезадаптацію (О. С. Кочарян зі співавт. 1997 і ін.). Існуючі в літературі дані свідчать, що психоемоційні стани соматичних та хірургічних хворих відрізняються різноманітністю - від психологічного благополуччя до глибокої психічної дезадаптації, що обумовлюється рядом психологічних чинників. Тобто, існують системоутворюючі чинники, що організують зовнішній стимул в конкретну психологічну ситуацію, і, значить, існує широкий діапазон тлумачення об'єктивної актуальної ситуації та полісемічність реакцій на неї.

Сучасний етап розвитку психологічної науки зосереджений на вивченні адаптогенних та дезаптогенних психологічних чинників, що визначають напрямок процесу адаптації та дезадаптації при різних складних життєвих ситуаціях, проте феноменологія цього процесу у жінок, яким виконано гістеректомію, залишається дефіцитарним сегментом психологічного знання; дослідження стресостійкості та зниження її рівня у жінок, яким виконано гістеректомію, викладені лише в поодиноких та фрагментарних роботах (В. М. Запорожан зі співавт., 2002; В. В. Свиридова, 2009) і не описують всі аспекти зазначеної проблематики.

Отже, проблематичне поле дослідження, що визначає його актуальність, зумовлене зростанням захворювань матки, домінуючою практикою лікування радикального характеру, недостатньою опрацьованістю проблеми в психологічній науці, теоретичним та практичним значенням, котрі й визначили вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Згідно до договору про науково-дослідну співпрацю між Національним аерокосмічним університетом ім. М. Є. Жуковського «ХАІ» та Харківською медичною академією післядипломної освіти, робота виконана у відповідності з планом наукових досліджень кафедри сексології та медичної психології ХМАПО «Здоров'я сім'ї. Причини, механізми розвитку, клінічні прояви і система психодіагностики, психокорекції, психопрофілактики його порушень» (№ державної реєстрації 0107U002615). Тема затверджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 14.06.2011 року).

Мета і завдання дослідження. Мета - ідентифікувати психологічні чинники адаптації/дезадаптації у жінок, яким виконана гістеректомія, на основі чого розробити засади медико-психологічного супроводу і науково обґрунтувати заходи психокорекційної інтервенції в ранньому післяопераційному періоді.

Відповідно до мети роботи було поставлено наступні завдання:

Провести теоретичний аналіз проблеми психологічного функціонування жінок після радикальних оперативних втручань на внутрішніх геніталіях та детермінант, що обумовлюють адаптацію чи виникнення дезадаптації.

Дослідити тип ставлення до хвороби у жінок, яким виконана гістеректомія, у ранньому післяопераційному періоді.

Проаналізувати специфічні властивості особистості жінок з адаптацією/дезадаптацією внаслідок гістеректомії та визначити зв'язок особистісних рис з дезадаптивною симптоматикою.

Вивчити особливості емоційності та протективних стратегій у жінок, яким була виконана гістеректомія.

Встановити особливості «Я-концепції» у жінок, яким була виконана гістеректомія.

Виявити специфіку шлюбних стосунків у жінок, яким була виконана гістеректомія.

Розробити засади медико-психологічного супроводу жінок, яким виконана гістеректомія, та науково обґрунтувати заходи психокорекційної інтервенції для пацієнток в ранньому післяопераційному періоді.

Об'єкт дослідження - адаптація та дезадаптація жінок, яким виконано гістеректомію, в ранньому післяопераційному періоді.

Предмет дослідження - психологічні чинники адаптації/дезадаптації у жінок, яким виконана гістеректомія, в ранньому післяопераційному періоді.

Методи дослідження. Для розв'язання дослідницької мети був застосований комплекс методів: теоретичний (аналіз психологічної і медичної літератури), клініко-психологічний, експертних оцінок, психодіагностичний, математико-статистичний.

Теоретико-методологічною основою дослідження є положення генетичної психології (С. Д. Максименко), теоретичні уявлення про вплив соматичної патології (О. Р. Лурія, В. Н. Ніколаєва та ін.) та хірургічного втручання на психіку людини (В .М. Віноградов, В. Д. Менделевич, та ін.), загальнопсихологічні дослідження емоційно складних ситуацій і дистресових станів (Ф. Є. Василюк, Р. Лазарус, М. Ш. Магомед-Емінов, Г. Сельє та ін.) та засобів адаптації до них (Л. І. Анцифєрова, Ф. В. Бассін, Ф. Б. Березін, та ін.), теоретичні положення про «Я-концепцію», самоставлення та ідентичність (Р. Бернс, В. В. Столін, Е. Еріксон та ін.), положення психології сім'ї (Ю. Є. Альошина, Т. В. Андрєєва та ін.), філософські та загально-психологічні підходи до аналізу тілесності (Т. С. Лєві, Д. Пайнз, В. А. Подорога, Н. М. Терещенко та ін.), основи медико-психологічної допомоги (Л. Ф. Бурлачук, О. С. Кочарян, Є. В Кришталь, Б. В. Михайлов, Т. Б. Хомуленко, Н. Ф. Шевченко, Л. Ф. Шестопалова ).

Організація і база дослідження. Дослідження проводилось на базі гінекологічного відділення КУОЗ «Спеціалізований міський клінічний пологовий будинок № 5 м. Харкова» та гінекологічного відділення Антрацитівської центральної районної лікарні протягом 2008-2010 років.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що

вперше:

доведено наявність залежності між особистісними рисами та появою специфічних психоемоційних феноменів під час раннього післяопераційного періоду у жінок, яким виконана гістеректомія;

визначена психосемантична структура тілесності, що виявляється одним з чинників, які детермінують розвиток адаптації/дезадаптації у жінок, яким виконана гістеректомія. Показана роль високого ступеню усвідомлюваності власної тілесності та «загострене» сприйняття своєї статевої належності, що провокує розгортання дезадаптивного процесу під час раннього періоду після оперативного втручання; доведено, що неможливо селективно уникнути деструкції без здатності чуттєвої усвідомлюваності власної тілесності;

на групі гінекологічних оперованих показано роль гендерно-рольової ідентичності, що є однією з ланок адаптогенного чи дезадаптогенного процесу, а саме: ідентифікація з традиційними жіночими ролями переддиспонує дезадаптації, адаптація досягається при гендерно-рольових ідентифікаційних схемах, що редуцюють сексуальний вимір жіночого існування та втілюють жіночу незалежність і силу;

визначено ефективні стратегії копінгу у жінок після гістеректомії;

дістали подальшого розвитку:

наукові знання щодо ролі ідеаторного компоненту ставлення до хвороби у виникненні та гальмуванні дезадаптації хворих;

теоретичні уявлення про детермінанти розвитку адаптації/дезадаптації, що містяться у самоставленні та самооцінці жінок, яким виконана гістеректомія, а саме: специфіка структури самоставлення, в якому самоповага та очікування ставлення інших впливає на процес адаптаціоґенезу та його порушення;

доповнено і уточнено:

теоретичні уявлення про роль впливу стосунків з чоловіком у жінок, яким виконане радикальне оперативне втручання на внутрішніх геніталіях, на процес психологічної адаптації/дезадаптації, виявлено вплив відсутності близькості у стосунках на порушення адаптаціоґенезу та специфіку ставлення до чоловіка адаптованих пацієнток, що ґрунтується на редукції сексуальної сфери або ідеальних стосунках;

теоретичні уявлення щодо ролі емоційного чинника у детермінації адаптації, а саме: адаптація може відбуватися за рахунок позбавлення чуттєвості і неповного інсайту.

Практична значущість дисертаційного дослідження полягає в тому, що запропоновано засади медико-психологічного супроводу, визначено його структуру, зміст, встановлено його етапи та спрямованість в ранньому післяопераційному періоді. Систематизовано психологічні чинники дезадаптації, які диференційовано на ситуаційні і патогенні. Визначено методи і механізми психокорекційних втручань в залежності від психологічних чинників дезадаптації. Науково обґрунтовано, розроблено і впроваджено заходи короткотривалої психокорекційної інтервенції, орієнтовані на застосування у ранньому післяопераційному періоді для жінок, яким виконано гістеректомію.

Вказані заходи впроваджено в практику роботи Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова, Донецького медичного територіально-медичного об'єднання та Антрацитівської центральної районної лікарні Луганської області.

Результати дослідження впроваджено в учбовий процес на кафедрах сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти, психології Національного аерокосмічного університету імені М. Є. Жуковського «ХАІ», психологічного консультування і психотерапії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на науково-практичній конференції «Психічні і соматичні розлади психогенного походження» (XІІ Платоновські читання) (Харків, 29-30. 10. 2009), всеукраїнських науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 17-18. 09. 2008, 23-24. 09. 2009, 22-23. 09. 2010), засіданні товариства медичних психологів і сексологів Харківського медичного товариства (Харків, 25. 03. 2010), всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи сучасної психології» (Запоріжжя, 20. 03. 2010), міжнародній молодіжній науково-практичній конференції «Вектори психології - 2010» (Харків, 12-13. 04. 2010), ІІ всеукраїнській науково-практичній конференції «Наука і сучасність: досвід та перспективи розвитку на межі тисячоліть» (Запоріжжя, 25-27. 08. 2010), науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Психологія в сучасному світі» (Харків, 12-13. 05. 2011).

Публікації. Матеріали дисертації викладено у 15 публікаціях, з них - в 10 статтях (з яких 8 - одноосібні, 7 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України) і 5 тезах доповідей.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (що налічує 330 джерел) та 23 додатків. Робота викладена на 248 сторінках машинописного тексту (основний текст - 176 сторінок) та містить 22 таблиці і 14 рисунків.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, практичну значущість роботи, відомості про апробацію роботи і наукові публікації.

У першому розділі «Медико-психологічній аналіз проблеми радикально оперованих жінок гінекологічної клініки та основних концептуалізацій адаптаціоґенезу та його порушень» розглянута психологічна складова хірургічного втручання, яка є значним стресором для людини і супроводжується тривогою, страхом, зниженням самооцінки (М. В. Маркова зі співавт., 2009; Н. Н. Петров 1956 та ін.). Особливістю психології пацієнтів хірургічного профілю вважається експектація післяопераційного статусу, що супроводжується перед і післяопераційною тривогою. Рівень вираженості переживань при хірургічному лікуванні залежить від характеристик особистості та від рівня складності операції (В. Д. Менделевич, 2005), проте операція навіть при абсолютно здоровій нервовій системі може здійснити патологічний психологічний вплив та спонукати невротичні і депресивні розлади (І. Харді, 1981). В ситуації, коли жінці показана гістеректомія, до загального емоційного стресу у зв'язку з операцією приєднується переживання негативних соціальних, психологічних та сексуальних наслідків (Л. І. Адамян зі співавт., 1999 та ін.). В. Д. Менделевич (2005) виділив наступні психосоціальні параметри, що впливають на психіку жінок з екстирпацією матки: символічне значення матки, розуміння характеру операції та її результату, зміна сексуального та естетичного статусу, ставлення до стерильності і в зв'язку з цим ставлення до родичів і чоловіка, а також експектація їх ставлення до жінки. Високі показники стресостійкості у жінок з екстирпацією матки пов'язані з орієнтацією на кар'єру та керівними посадами, що обіймають ці жінки, добрим матеріальним забезпеченням; зниження рівня стресостійкості корелює з нереалізованістю жінками себе у житті (В. М. Запорожан зі співавт., 2002); одним з чинників, що впливає на психоемоційний стан, є подружня адаптація або її порушення (В. В. Свиридова, 2009).

Аналіз існуючих наукових підходів до проблеми адаптаціоґенезу показав, що порушення психічної адаптації, як багатомірної функціональної системи, може розвиватись при перевищені ступеню патогенності над адаптаційними ресурсами особистості. Адаптація особистості до хвороби і наслідків хірургічного втручання відбувається шляхом вироблення цілого ряду свідомих (копінг-механізми) та несвідомих (механізми психологічного захисту) прийомів, які полегшують існування в новому якісному стані та в нових умовах життя, що допомагає подолати тяжке почуття власної неповноцінності та обмеження можливостей. Сучасний вектор вивчення адаптаційних та дезадаптаційних процесів фокусується в цілісності психічної організації, інтегрує багаточисельні зв'язки між загальними, окремими, змістовними, структурними та специфічними формами проявів психіки в конкретних складних умовах. Особистісні феномени імманентно властиві адаптації/дезадаптації та вплетені в тканину її структури. Не лише адаптивні можливості та ступінь їх перевищення життєвими труднощами визначають вектори розвитку адаптації/дезадаптації, але й та цінність, яка в певних умовах може бути втрачена або знищена, саме ця обставина робить ситуацію стресовою (Л. І. Анцифєрова, 1994).

Розглянуто підходи до жіночої тілесності, що є результатом процесу онтогенетичного, особистісного розвитку та виражає культурну, індивідуально-психологічну та смислову складову жіночого єства. Пошкодження або втрата відповідних функцій тілесних складових може позначатись на жіночому самоставленні (Д. Пайнз, 1997 та ін.) та формувати відповідні психоемоційні феномени.

Вивчення медико-психологічної літератури показало, що психологічною наукою доволі тривалий час освоюється простір різних еквівалентів ушкоджень і втрат, проте проблема втрати матки, яка містить у собі ряд символічно-психологічних ознак, довгий час знаходилася на периферії психологічного аналізу. Одним з кроків по розв'язанню низки питань відносно психологічних станів у жінок з екстирпацією матки, особливостей адаптогенного процесу та його порушення є визначення психологічних чинників, що відіграють свою роль у процесі останніх.

У другому розділі «Організація та методи дослідження» надано розгорнуту характеристику дослідницьких груп та обґрунтовано методи дослідження.

В дослідженні взяло участь 137 жінок, яким була виконана гістеректомія. Основними критеріями відбору досліджуваних були наявність сприятливого перебігу післяопераційного періоду, захворювання доброякісного характеру, гістеректомія в об'ємі надпіхвової або тотальної екстирпації з залишенням принаймні одного яєчника. Критеріями розподілу жінок по дослідницьких групах в залежності від стану психічної адаптації/дезадаптації були: наявність/відсутність дистресу та оцінки жінками власного стану і його причин, експертні оцінки (рис. 1).

Рис. 1 - Критерії розподілу жінок по групах

До групи дезадаптованих жінок було віднесено 65 осіб (група 1), до групи адаптованих жінок - 72 особи (група 2). Жінкам 1 групи були властиві скарги на поганий настрій, відчуття невпевненості, неповноцінності. Жінкам 2 групи властива орієнтація на скоріше одужання, думки націлені на майбутнє, більшість відмічала покращення емоційного почуття після операції. Найбільш вираженими ознаками дезадаптації за SCL-90-R були симптоми тривоги, депресії, обсесивно-компульсивні та прояви соматизації. Фіксувалася міжособистісна сензитивність, фобічна тривожність та тенденція до уникнення, ізолювання і «шизоїдна налаштованість». В цій роботі дезадаптація розглядається як непатологічний стан, що не досягає клінічних ознак порушення адаптації та є ознакою психологічного неблагополуччя, коли «проблемність» превалює над клінічно окресленою симптоматикою.

Групи були паритетними за віком (група 1 - 42,32±3,06; група 2 - 43,54±3,40), сімейним станом (заміжні: група 1 - 98%; група 2 - 96%), особливостями захворювання (доброякісні пухлини в групі 1 - 91% в групі 2 - 90%; випадіння матки з піхви група 1 - 9%; група 2 - 10%) та його клінічними проявами, об'ємом оперативного втручання (тотальна гістеректомія в групі 1 - 48% в групі 2 - 53%; субтотальна гістеректомія в групі 1 - 52% в групі 2 - 47%). Жінок з двома інтактними яєчниками в групі 1 було 33%, в групі 2 - 30%, іншій частині жінок була виконана резекція яєчників або одностороння аднексектомія. У 98 % в обох групах жінок генеративна функція була реалізована. Екстрагенітальна патологія була наявна в групі 1 у 29%, в групі 2 - 30%.

В роботі використано психодіагностичний комплекс методів для вивчення: 1) адаптації/дезадаптації (опитувальник вираженості психопатологічної симптоматики (SCL-90-R), адаптований Н. В. Тарабриною зі співавт., 2001; модифікований метод «Градусника» Ю. Я. Кисельова, 1984); 2) типів ставлення до хвороби (методика визначення переважаючого типу ставлення до хвороби за Л. Й. Вассерманом зі співавт., 2005); 3) особистісних особливостей (стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості (СБМДО) Л. М. Собчік, 2003); 4) особливостей емоційної сфери (шкала диференціальних емоцій К. Ізарда, 2008; Торонтська алекситимічна шкала за Д. Я. Райгородським, 1998); 5) протективних особливостей особистості (методика для діагностики механізмів психологічного захисту (індекс життєвого стилю), адаптований Л. Й. Вассерманом зі співавт., 1999; методика «Копінг-поведінка в стресових ситуаціях», копінг-тест «Опитувальник про засоби подолання» (WCQ) адаптація Т. Л. Крюкової, 2007); 6) «Я-концепції» (опитувальник самоставлення (В. В. Столін, 1985); метод особистісного диференціалу за Д. Я. Райгородським, 1998; метод семантичного вибору за Н. М. Терещенко, 2003; проективний тест «Автопортрет» (Є. С. Романова, 2001)); 7) шлюбних стосунків - опитувальник триади любові Р.Стернберга, 1988; тест на задовільність шлюбом (Ю. С. Альошина зі співавт., 1987).

В роботі були використані методи математичної статистики, а саме: методи описової статистики, параметричні, непараметричні, а також методи багатовимірної статистики, які здійснювались за допомогою комп'ютеризованих пакетів статистичних програм SPSS Statistics 17.0 та Microsoft Excel XP.

Розділ 3 «Психологічні чинники адаптації/дезадаптації у жінок, яким виконана гістеректомія, в ранньому післяопераційному періоді» присвячений розгляду типів ставлення до хвороби, особистісних особливостей, емоційної сфери та протективних стратегій особистості, «Я-концепції», особливостей шлюбних стосунків.

Встановлено, що найчастіше (67,69%) у дезадаптованих жінок мав місце змішаний тип ставлення до хвороби. Серед чистих типів (32,31%) домінував сензитивний тип (18,46%); що стосується змішаних типів ставлення до хвороби, то в 50% випадків сензитивне ставлення входило до складу цих типів. Отже, домінуючим типом ставлення до хвороби у дезадаптованих жінок, був сензитивний тип, якому характерна інтерпсихічна спрямованість особистісного реагування на хворобу. Тривожний тип ставлення до хвороби, що відображає інтрапсихічну спрямованість, спостерігався у 7,69% жінок.

У адаптованих жінок спостерігались типи адекватного ставлення до захворювання, серед яких домінували ергопатичний і гармонійний типи. Також був досліджений той аспект внутрішньої картини хвороби, що класифікується як інтелектуальний рівень ВКХ. Результати свідчили про занурення дезадаптованих жінок у процес хвороби, намагання означити власну концепцію хвороби при домінуванні ірраціональних стереотипних настанов.

Адаптовані жінки відрізнялись складністю у виділенні патогенезу захворювання, мали складності в описі власної хвороби, що свідчило про когнітивну неоформленість концепції хвороби. Найбільшу загрозу наслідків операції вбачали у тимчасовій втраті працездатності, рецидиві хвороби.

Задача вивчення особистісних особливостей пов'язана з тим, що останні є переддиспозицією того стану, що розгортається під впливом певної ситуації, та можуть виступати як «слабкий ґрунт», котрий спричиняє дезадаптацію, або, навпаки, створювати основу успішної адаптації за складних умов. В групі дезадаптованих жінок було виділено сім варіантів типологічно схожих особистісних профілів, в групі адаптованих жінок - 6 варіантів профілів (табл.1).

Таблиця 1 - Варіанти особистісних профілів адаптованих/дезадаптованих жінок

Коди профілю	Назва профілю	%
Група 1(n=65)
'132786409 FKL	«невротичний»	21,54%
34'87162 FKL	«збудливий»	18,46%
1384'7621/5 FKL	«істеричний»	16,92 %
7218'63409/5 FKL	«тривожно-депресивний»	16,92%
2'4781360/5 FKL	«пасивно-страждальний»	12,31%
'3817264/5 FKL	«емоційно-вразливий»	7,70%
4612830'79FLK	«акцентуйований»	6,15%
Група 2 (n=72)
'1568 КFL	«гіперсоціальний»	37,5%
65'83214 КFL	«афективно-ригідний»	18,05%
945'6873120 КFL	«гіпертимний»	12,5%
48'917623 КFL	«стенічний»	12,5%
/9837265014 КFL	«гармонійний»	12,5 %
'0876312 КFL	«інтровертивний»	6,95 %

Встановлено зв'язки між рисами особистості та дезадаптивними симптомами різних регістрів, що дозволило стверджувати про наявність певних характеристик, які стають одними з чинників, що зумовлюють появу дезадаптивних станів у жінок після гістеректомії, а саме: поява симптомів соматизації була пов'язана з такими особистісними характеристиками, як придушення спонтанності і емоційна несталість. Переддиспозиційною основою депресивної симптоматики виявились песимістичні та сензитивно-тривожні риси, надконтроль та індивідуалістичність. На появу симптоматики міжособистісної сензитивності впливала песимістичність, гіпостенічні риси та риси невпевненості і інтровертивності. Передумовою у виникненні фобічної тривожності були риси надконтролю та песимістичності.

Виявлено розбіжності між стійкими емоційними рисами, а саме: здивуванням, відразою, презирством, що більш властиві дезадаптованим жінкам, та провиною, що більш виражена у адаптованих жінок. В актуальному емоційному профілі дезадаптованих жінок відбувалося підвищення практично всіх негативних емоцій, серед яких домінував сором. Стала і актуальна емоційні сфери адаптованих жінок характеризувались «придушенням» негативних стенічних емоцій. Алекситимічний симптомокомплекс був більш властивий адаптованим жінкам (ц=2,25, р? 0,01).

За допомогою t-критерію Стьюдента була встановлена різниця між групами за рівнем вираженості механізмів психологічного захисту. Більш використовуваним механізмом психологічного захисту у дезадаптованих жінок була регресія (t =6,37, р=0,000). У адаптованих жінок найбільш вираженими механізмами захисту ставали заперечення (t =7,04, р=0,000), реактивне утворення (t =3,57, р=0,001), інтелектуалізація (t =6,04, р=0,000) та заміщення (t =6,04, р=0,000). Ступінь напруження захисту виявився вищим у адаптованих жінок (t =2,20, р=0,032). На рис.2 відображено середні бали за механізмами психологічного захисту по групах.

Рис. 2 - Вираженість Его-захистів у жінок, яким виконана гістеректомія

Структура емоційно-захисних патернів дезадаптованих жінок засвідчувала про те, що кількісне зростання механізмів психологічного захисту у факторах факторної структури та їх змістовна складова зменшують наявність негативних емоцій, проте невід'ємна присутність регресії, що розповзалась по структурі, свідчила про її деструктивний вплив на психоемоційний стан жінок після гістеректомії.

Виявлено низку значущих розбіжностей між жінками з двох груп у використанні ситуаційних копінг-стратегій. Жінки з 1-ї групи практично не використовували агресивні зусилля по подоланню ситуації та стратегію по регулюванню своїх почуттів. Їм не були притаманні зусилля відокремитись від ситуації, зменшити її значущість або намагатись створити позитивний сенс ситуації. Ці жінки не схильні вбачати в ситуації, що склалася, свою роль в її появі та не інтерпретували її як таку, яку треба вирішувати через прийняття відповідальності за неї. Важливою відмінністю жінок з 1-ї групи було використання на середньому рівні копінг-стратегії, що спрямована на планування рішення проблем (ц=3,93, р? 0,00).

Адаптовані жінки відрізнялися від дезадаптованих використанням конфронтативного копінгу, пошуком соціальної підтримки, вищим самоконтролем, дистанціюванням від ситуації, позитивною переоцінкою ситуації та прийняттям відповідальності; планування рішення проблем в цій групі жінок відповідає низькому рівню .

Специфіка самоставлення дезадаптованих жінок (табл. 2) відігравала певну роль в появі дезадаптації, що проявлялось в тяжінні інтегрального показника власного «Я» до негативного полюсу, низькій самоповазі, очікуванні негативного ставлення інших, самоінтересі, що на фоні зниження інших компонентів самоставлення утворював найвищий пік у профілі самоставлення, що свідчило про ступінь близькості до своїх думок і почуттів та забезпечувало занурення у власний стан та пильну увагу до нього.

В структурі самоставлення адаптованих жінок основне навантаження мали самоповага, яка змістовно об'єднувала віру в свої сили, здібності, енергію і самостійність та очікування позитивного відношення від інших.

Таблиця 2 - Відмінності між результатами самоставлення жінок після гістеректомії

Компоненти самоставлення	Гр. 1	Гр. 2	t-критерій	р
	М	у	М	у
Інтегральне почуття «за» чи «проти» власного «Я»	42,61	18,11	60,02	23,15	4,02	0,000
Самоповага	33,58	18,19	62,88	16,47	8,08	0,000
Очікування позитивного відношення від інших	33,97	12,59	48,07	23,48	3,74	0,000
Самоінтерес	64,23	20,82	40,08	18,47	5,69	0,000

Примітка: в таблиці наведено тільки значущі результати.

Порівнявши запропоновані 3 складові «Я-концепції»: «Я-до операції», «Я-актуальне» та «Я-ідеальне», були розкриті головні особливості самооцінки жінок. Встановлено, що падіння самооцінки відбувалося у двох групах жінок, проте падіння самооцінки дезадаптованих жінок відбувалося шляхом переходу оцінок з позитивного боку фактору до негативного, в той час як у адаптованих жінок самооцінка знижувалася, але залишалася на позитивному боці фактору. Порівняння «Я-до операції» з «Я-ідеальним» показало існування ідеал-утворень як вектору розвитку безконфліктного характеру у дезадаптованих жінок, проте між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним» вже спостерігався конфліктний характер співвідношення, що виразилось у великому розходженні між цими компонентами.

Інша картина спостерігалась у адаптованих жінок: оцінки ідеального «Я» знижувались на позитивному боці факторів «Оцінки» та «Активності» та збільшувались на негативному порівняно з «Я-до операції», проте збільшувалися оцінки фактору «Сили», що відображало прагнення до безпеки. Порівняння «Я-актуального» з «Я-ідеальним» виявило збільшення в оцінках факторів «Активності» і «Сили», за фактором «Оцінки» розбіжностей не виявлено, ідеальне «Я» «ніби підлаштовувалось» під «Я-актуальне», що було результатом дії механізмів психологічного захисту.

У дезадаптованих жінок встановлена наявність зв'язку між конструктами «Я» - «Моє тіло» (р?0,05) та «Я» з окремими частинами тіла, що репрезентує включеність тілесності до структури «Его-ідентичності». У жінок 2-ї групи «Я» та власне тіло мали психосемантичну протилежність (р?0,05), власне тіло і хвороба психосемантично близькі (р?0,05), натомість «Я» та хвороба мали негативний зв'язок (р?0,05). Цей результат свідчив про ізольоване існування цих структур.

Розглянувши тіло, як складову образу «Я», у контексті включення тіла і окремих його частин у семантику гендерних ролей, було встановлено, що для дезадаптованих жінок притаманне звуження рольового діапазону та парціальність особистісного функціонування, що обмежувалось ідентифікаціями лише з традиційними жіночими ролями. Відмічено наявність застрягання на ранньому етапі онтогенетичного розвитку та порушення психосексуального розвитку («дитяча ідентичність», «вічне дитя», «підліткова сексуальна ідентичність»), такі ідентичності, що втілюють відповідні скрипти жіночого існування, перешкоджають асиміляції інших гендерних ролей та просуванню до зрілих рівнів психіки. Жінки з потужним і занадто жорстким материнським початком («доросла ідентичність», «Велика Мати»), сприймали втрату матки, як удар по нарцисизму власного тіла. Фактор «хвороба тіла» не містив гендерних властивостей, а репрезентував, з одного боку, інкорпоровану хворобу, що ставало причиною провини, подиву і сорому, та з іншого - амбівалентність, пов'язану з близькістю інтересу і задоволення до «Я», що, зокрема, свідчило про «занурювання в хворобу».

Ідентичність адаптованих жінок була пов'язана з тілесним і гендерним функціонуванням «активної жінки», «жінки-друга», «маскулінної ідентичності», «просто матері» та домогосподарки. В структурі тілесної і гендерно-рольової ідентичності прослідковувалось знецінення сексуальності. Жінки цієї групи розглядали тіло здебільшого з утилітарної точки зору.

За результатами проективного тесту «Автопортрет» була встановлена низка значущих розбіжностей між групами. Особливості малювання дезадаптованих жінок свідчили про компенсаторне піднесення власного образу, стурбованість, тривожність, нестачу життєвості, фізичну і психологічну слабкість, залежність та переймання сексуальними проблемами. Фіксувалось підкреслення жіночої статевої ролі у зображенні обличчя, акцентуванні грудей, зоні талії і стегон, що виявляло ідентифікацію з домінантним материнським образом та виступало як символ зваблення і сексуальності. Автопортретам адаптованих жінок була властива захисна позиція, енергійність, демонстрація маскулінних рис, сили і оптимізму.

Жінки з двох груп мали достатню задоволеність шлюбом. Проте дослідження структури любові виявили різницю між групами (за ц-критерієм кутового перетворення Фішера). Для жінок з дезадаптацією найбільш притаманною виявилась рокова (40%) та пристрасна любов (20%). Отже, шлюбним стосункам жінок з дезадаптацією було властиве прагнення сексуальних контактів, котрі фруструвало оперативне втручання. У адаптованих жінок спостерігались види любові, яким була характерна редукція пристрасті, а саме: дружня (28%), формальна (23%), приязна (19%) та досконала любов (19%).

Розділ 4 «Засади медико-психологічного супроводу (МПС) жінок після гістеректомії» містить ряд ідеологічних і технічних пропозицій щодо МПС.

Мета МПС - психопрофілактика та психокорекція дезадаптації, потенціювання зрілих адаптивних резервів особистості. Методологічна і технічна база МПС враховує, що шлях до встановлення психічної рівноваги пролягає на різних рівнях функціонування особистості і передбачає залучення адекватних ідеологічних і технічних положень відповідно до задачі і етапу МПС. Мішені і зміст МПС на різних його етапах: 1) передопераційний - тривога, ВКХ та весь комплекс дисфункціональних когнітивних схем; 2) ранній післяопераційний - негативні реакції на оперативні втручання, система протективних особливостей особистості та патогенні особистісні утворення. МПС повинен бути спрямований на блокування розвитку дезадаптозу, відновлення функціональних можливостей жінки та окреслення нових векторів особистісного існування. В ранньому післяопераційному періоді МПС має специфічні етапи, що спрямовані на відповідний психологічний контекст (рис. 3); 3) віддалений післяопераційний - стійкі особистісні утворення, що є чинниками ризику патологічного розвитку особистості.

Рис. 3 - Етапи і спрямованість МПС в ранньому післяопераційному періоді

До загального плану МПС входять психологічні принципи лікування пацієнток з захворюваннями внутрішніх геніталіїв, яким виконана гістеректомія, медичним персоналом. Ятрогенна складова ВКХ виникає в результаті дій лікаря, тому відповідальність за неї лежить саме на ньому. Емпатія, делікатність, вміння надати чітку і зрозумілу інформацію є тими інструментами, за допомогою яких можливе потенціювання адаптивних і стенічних реакції пацієнток. Психотерапевтичні бесіди повинні адресуватись до ідентичності жінок, до відокремлення особистості від переживань, що викликає гістеректомія, та підтримувати неуражені частини «Его».

Встановлені психологічні чинники дезадаптації для чіткого формату МПС диференційовано в залежності від ситуаційної і перманентної обумовленості та, відповідно, потребують негайної та проспективної інтервенції. Диференціацію психологічних чинників в залежності від ситуаційної та патогенної основи відображено на рис. 4.

Рис. 4 - Ситуаційні і патогенні чинники дезадаптації

Результати короткотривалої психокорекційної інтервенції, проведеної в ранньому післяопераційному періоді, здійснені згідно визначених етапів і їх спрямованості, свідчили про ефективну психокорекційну дію (використовувались самозвіти жінок). Загальний габітус короткотривалої психокорекційної інтервенцій відображено на рис.5.

Рис. 5 - Загальний габітус короткотривалої психокорекційної інтервенції

Слід зазначити, що в результаті проведеної роботи змінилися дисфункціональні когніції та настанови, проте, залишилися скарги на почуття самотності, сорому, заздрощів та страхи, пов'язані із спілкуванням з чоловіком. Ці дезадаптивні компоненти залишились незмінними у зв'язку з їх більшою залежністю від структури особистості, яка може змінюватись лише з часом, і короткотривалої психокорекційної дії виявилось для таких стійких структур недостатньо, проте психокорекційна інтервенція в ранньому післяопераційному періоді знижувала перелік скарг (табл.3) та, відповідно, блокувала розвиток дезадаптозу.

Таблиця 3 - Показник ефективності короткотривалої психокорекційної інтервенції

Проблема (скарга)	G-критерій	р
Постійний плач	1	0,05
Відчуття безнадійності майбутнього	1	0,05
Відчуття неповноцінності	0	0,01
Страхи, пов'язані із початком статевого життя після операції	0	0,01
Відчуття образи і несправедливості	1	0,05
Неможливість переключати думки, фіксування на операції	1	0,05
Переймання через те, що стан здоров'я буде погіршуватись	1	0,05

Примітка: в таблиці наведено тільки значущі результати.

У жінок, яким не проводилось короткотривале психокорекційне втручання, з плином часу не було виявлено зміни скарг, що також є показником ефективності психокорекційних інтервенцій та визначає необхідне проведення останніх в ранньому післяопераційному періоді.



ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове рішення актуального завдання - покращання адаптації жінок, які перенесли гістеректомію, в ранньому післяопераційному періоді, шляхом розробки засад медико-психологічного супроводу та науково обґрунтованих заходів психокорекційної інтервенції, орієнтованих на дану категорію пацієнток, що було зроблено на основі ідентифікації психологічних чинників їх адаптації/дезадаптації.

2. Ставлення до захворювання виступає в якості формуючого чинника у виникненні дезадаптації під час раннього післяопераційного періоду та посилює негативні переживання, які ґрунтуються, зокрема, на преморбідних (здебільшого сензитивних) особливостях особистості. Дезадаптацію опосередковуює ірраціональна система мислення, що обслуговує складену концепцію хвороби. Адаптованим жінкам притаманна когнітивна неоформленість власної концепції хвороби. Типи ставлення до хвороби гармонійний, а також з домінуванням орієнтації на трудову діяльність.

3. Встановлені особистісні особливості дезадаптованих жінок, які є переддиспонуючими у її виникненні, а саме: невротичність, істеричність, тривожно-депресивний радикал, пасивно-страждальна позиція, збудливість, емоційна вразливість і акцентуйовані риси особистості. Властиві фемінінні риси та змішаний тип реагування на стрес.

Особистісні особливості адаптованих жінок варіюють від конкондартної норми до більш чіткої характерологічної структури особистості, яка проявляється в високому емоційному контролі, гіперсоціальності та завищеній нормативності; ригідності афекту; гіпертимних характеристиках та інфантильності; стенічності і інтровертивності . Властиві маскулінні риси і стенічний тип реагування на стрес.

4. Емоційною переддиспозицією адаптації є «придушення», елімінація емоцій, особливо негативних стенічних емоцій. Доведена захисна дія алекситимічного симптомокомплексу, яка забезпечує низьку здатність до рефлексії власних переживань та виступає як один з феноменів емоційності, за рахунок якого відбувається слабка усвідомлюваність і відторгнення ситуації.

5. Встановлені протективні особливості, що переддиспонують адаптації/дезадаптації.

Стрижневими особливостями захисних патернів у дезадаптованих жінок, є інфантильне ядро захисного пласту психіки, що повертає на примітивні онтогенетичні форми психічної активності та визначає і зумовлює слабкість емоційно-вольового контролю, і інтолерантність до емоційно-складних ситуацій. Адаптація забезпечується завдяки дії широкого спектру механізмів психологічного захисту, ступенем напруження захисту, що відбивається в структурних особливостях механізмів психологічного захисту, зокрема, у зниженні порогу чуттєвості.

Особливості копінгу, що були використані в ситуації гістеректомії дезадаптованими жінками, не зменшують інтенсивність емоційного переживання та спрямовані лише на когнітивний бік ситуації, що виснажує енергетичні ресурси при наявності занадто емоційного сприйняття ситуації. Адаптаційний модус подолання ситуації гістеректомії жінками зі збереженням адаптації спрямований на регуляцію емоцій, стратегії подолання націлені на редукцію афекту та самозаспокоєння.

6. Описані особливості свідомого рівня «Я-концепції», що виступають чинниками адаптації/дезадаптації.

Чинником дезадаптації виявляються особливості самоставлення, а саме: зниження інтегрального показника самоставлення, редукція самоповаги, очікування негативного відношення від інших та підвищення рівня самоінтересу, що занурює у травматичні переживання. Адаптаційний потенціал закладений у позитивному самоставленні, в структурі котрого основне навантаження мають очікування позитивного відношення від інших та самоповага.

Одним з чинників виникнення дезадаптації у жінок після гістеректомії виступають особливості організації самооцінок, що виявляються неусталеними, не стійкіми до зовнішніх подій та залежними від ситуативних впливів. В мультифакторній структурі адаптаціоґенезу жінок система самооцінок активно захищається, підлягає корекції, переструктуруванню, що дозволяє зберігати позитивну самооцінку, проте, шляхом її фальсифікації за рахунок пониження ідеальних утворень, які виступають захисними механізмами в системі самооцінок.

7. Встановлені особливості несвідомого рівня «Я-концепції», що переддиспонують адаптації/дезадаптації.

7.1. Одним з ключових чинників виникнення дезадаптації є когерентність в психосемантичному просторі власного «Я» та тілесності. В якості адаптогенного чинника виступає відсутність контакту із власною тілесністю.

7.2. Структура тілесних та гендерно-рольових ідентифікацій жінок з дезадаптацією містить фактори, що провокують дезадаптацію, які ґрунтуються на: 1) застряганні на ранньому етапі онтогенетичного розвитку, інфантильній структурі, яка виявляє порушення психосексуального розвитку, що унеможливлює ідентифікацію з відповідними вікоспецифічними гендерними ролями та зумовлює нестійкість до емоційно складних ситуацій та 2) потужній і ригідній, жорсткій ідентичності жінок з міцним материнським початком, для яких усвідомлення репродуктивної здатності є переважною складовою ідентичності і 3) асимільованій хворобі.

Структура тілесних та гендерно-рольових ідентифікацій адаптованих жінок містить фактори, що буферізують дезадаптацію, які ґрунтуються на: 1) асиміляторній ідентифікаційній схемі слабкості, яка втілюється в гендерній ролі домогосподині, що виявляє примирення зі стражданнями та негативним ставленням до сексуальності і чоловіків та 2) ідентифікаційних схемах, що втілюють жіночу незалежність та силу.

7.3. Детермінуючим дезадаптацію є фемінінний статеворольовий вектор власного образу, маскулінний статеворольовий вектор власного образу в більшій мірі є адаптивним і стресостійким до ситуації гістеректомії.

8. Посилений сексуальний компонент ставлення до чоловіка відіграє значну роль в ґенезі дезадаптації під час раннього періоду після гістеректомії, при цьому головним «навантаженням» стає відсутність близькості у стосунках з чоловіком при посиленій пристрасті. Редукція пристрасті, формальні і «ідеальні стосунки» з чоловіком визначено у якості чинника, що сприяє адаптації.

9. Відповідно до ідентифікованих чинників дезадаптації, що спостерігаються у жінок після гістеректомії в ранньому післяопераційному періоді, розроблено засади медико-психологічного супроводу жінок, яким виконана гістеректомія. Медико-психологічний супровід ґрунтується на положеннях комплексності, системності, диференційованості, послідовності і етапності та враховує взаємодію особистісних, когнітивних, поведінкових та емоційних компонентів. Етапами медико-психологічного супроводу є передопераційний, ранній післяопераційний і віддалений термін після гістеректомії. Стратегія роботи в ранньому післяопераційному періоді полягає в поетапній її реалізації, де кожному з етапів притаманна відповідна спрямованість: симптоматична, патогенетична, моделююча та профілактична. Психологічні чинники дезадаптації диференційовано в залежності від їх ситуаційної та перманентної основи. Результати короткотривалої психокорекційної інтервенції в ранньому післяопераційному періоді свідчать про ефективну психокорекційну дію, що коректує дисфункціональні когнітивні схеми, сприяє нормалізації емоційного стану, повертає втрачену перспективу життя і блокує розвиток дезадаптозу.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кочарян О. С. Особистісні особливості жінок, яким виконана гістеректомія / О. С. Кочарян, А. О. Макаренко // Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди. Психологія. - 2011. - Вип.40. - С.113 - 123. (автором особисто здійснено аналіз отриманих даних).

2. Макаренко А. О. Тілесна та гендерно-рольова ідентичність жінок, яким була виконана гістеректомія (психосемантичній підхід) / А. О. Макаренко // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам'янець - Подільского національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - 2010. - Вип. 8. - С.644 - 657.

3. Макаренко А. О. Тілесний образ у жінок після гістеректомії (психосемантичний підхід) / А. О. Макаренко // Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди. Психологія. - 2010. - Вип. 34. - С. 138 - 147.

4. Макаренко А. О. Самовідношення та самооцінка жінок після гістеректомії / А.О. Макаренко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. - 2010. - Вип.43. - № 902. - С. 185 - 189.

5. Макаренко А. О. Особливості механізмів психологічного захисту жінок із дезадаптивними станами внаслідок гістеректомії в ранньому післяопераційному періоді / А. О. Макаренко // Медицинская психология. - 2010. - Т.5. - №2 (18). - С. 95- 99.

6. Макаренко А. О. «Я-концепція» жінок після гістеректомії на основі методу «Автопортрет» / А. О. Макаренко // Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. - Частина 1. - Херсон: ПП Вишемирський В. С. - 2010. - С. 254 - 258.

7. Макаренко А. О. Особливості шлюбних відносин у жінок з дезадаптивними станами та установками внаслідок гістеректомії / А. О. Макаренко // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. Зб. статей. - Ялта: РВВ, 2010. - С. 86 - 92.

8. Макаренко А. О. Особливості емоційної сфери жінок, яким виконана гістеректомія / А. О. Макаренко, Р. А. Бережний // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлінського: збірник наукових праць (Серія «Психологічні науки»). - 2010. - Т. 2. - Вип. 5. - С. 179 - 184. (автором особисто ідентифіковано проблему дослідження і здійснена інтерпретація отриманих результатів).

9. Макаренко А. О. Особливості тілесного образу у жінок, яким виконана гістеректомія з різними типами реагування на наслідки оперативного втручання / А. О. Макаренко // Матеріали міжнародної молодіжної науково-практичної конференції «Вектори психології - 2010». - Харків: ООО «Ріф», 2010. - С. 215 - 217.

10. Макаренко А. О. Психологія жіночої фертильності, її відсутності або втрати / А.О.Макаренко // Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. - Частина ІІ. - Херсон: ПП Вишемирський В. С. - 2009. - С. 24 - 31.

11. Макаренко А. А. Психологические последствия гистерэктомии при доброкачественных трансформациях матки / А. А.Макаренко // Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. - Частина І. - Херсон: ПП Вишемирський В. С. - 2008. - С. 229- 232.

12. Макаренко А. О. Психологічні особливості жінок, яким виконана гістеректомія з дезадаптивними станами та без них / А. О. Макаренко // Збірка тез доповідей II науково-практичної конференції «Наука і сучасність: досвід та перспективи розвитку на межі тисячоліть». - Запоріжжя: ЗМГО «Озима», 2010. - С. 45- 47.

13. Макаренко А. О. Психологічний фактор у виникненні сексуальних порушень у жінок після хірургічного втручання на внутрішніх статевих органах / А.О. Макаренко // Тези доповідей науково-практичної конференції «Психічні і соматичні розлади психогенного походження» (ХІІ Платоновські читання). 2010 - С. 81- 83.

14. Макаренко А. О. Самооцінка жінок після гістеректомії / А. О. Макаренко // Проблеми та перспективи сучасної психології: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Запоріжжя, 2010. - С. 58 - 61.

15. Макаренко А. О. Особистісні чинники адаптації/дезадаптації у жінок після гістеректомії / А. О.Макаренко // Тези доповідей науково-практичної конференції студентів і молодих вчених «Психологія в сучасному світі». - Харків: НАУ «ХАІ». - 2011. - С. 24.

...