Психологічні особливості формування моторно-силових навичок старшокласників у процесі занять фізичною культурою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

УДК 159.922:943.946

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Психологічні особливості формування моторно-силових навичок старшокласників у процесі занять фізичною культурою

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Шинкарюк Віктор Анатолійович

Хмельницький - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання НАПН України, директор інституту.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Клименко Віктор Васильович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»; кафедра психології, професор кафедри;

кандидат психологічних наук Хуртенко Оксана Вікторівна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, кафедра теорії і методики фізичного виховання, доцент кафедри.

Захист відбудеться «31» травня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

Автореферат розіслано «8» квітня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник О. Б. Самохвалов.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з важливих проблем, від розв'язання якої залежить успішність самореалізації молоді в різних сферах суспільного життя, є розвиток її психомоторних можливостей. Сьогодні суспільство потребує кваліфікованих фахівців з високим рівнем працездатності, стійкості до стресу, динамічного здоров'я, що вимагає суттєвого підвищення ефективності засобів психофізичної підготовки особистості в інтегративній єдності з іншими видами діяльності. Водночас психофізична підготовка завжди пов'язана з формуванням моторних навичок, реалізація яких у процесі занять фізичною культурою потребує як відповідної сили, так і розвитку низки рис психіки суб'єкта активності, з урахуванням особливостей яких мають формуватись і моторно-силові навички.

Наукові передумови вивчення психомоторики людини розроблені в дослідженнях І. Сєченова, О. Ухтомського, М. Бернштейна. У працях О. Леонтьєва, О. Запорожця, В. Давидова, О. Лурія, К. Платонова, А. Валлона, Ж. Піаже та ін. доведено, що рухи, дії, діяльність зумовлюються образами психіки і навпаки - м'язи визнаються знаряддям основних розумових операцій. Фундаментальні проблеми взаємозв'язку психіки і моторики розглядали М. Ланге, Л. Виготський, С. Рубінштейн, Г. Костюк, С Максименко, С. Смірнов та ін. Психологічні детермінанти формування моторних навичок - Н. Гордєєва, В. Зінченко, Є. Ільїн, В. Клименко, О. Малхазов, В. Озеров, Н. Розе, Є. Сурков та ін.

Проте ґрунтовні дослідження з вивчення психологічних особливостей формування моторно-силових навичок, які мають свої специфічні особливості (максимальні м'язові напруження, що зменшують орієнтувальні можливості суб'єкта) і виконуються здоровими старшокласниками на секційних заняттях, ще не проводилися. Крім того, потребують дослідження психологічні особливості застосування принципу варіативності у процесі формування відповідних навичок як шляху змін образу моторно-силової дії.

Актуальність і недостатня розробленість означеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні особливості формування моторно-силових навичок старшокласників у процесі занять фізичною культурою».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось відповідно до Програми підготовки науково-педагогічних працівників «Кадри-2010» Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та в межах науково-дослідної теми УН 1.08.13 «Удосконалення медичної допомоги населенню промислового регіону з особливими потребами» (номер держреєстрації 0103U007883). Роль автора у розробці цієї науково-дослідної теми полягає в теоретичному висвітленні проблем формування моторно-силових навичок та обґрунтуванні шляхів збагачення їх образу в старшокласників.

Тема дисертації затверджена вченою радою Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (протокол №1 від 30.01.2003 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол №1 від 31.01.2006 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та емпірично виявити психологічні особливості формування в старшокласників моторно-силових навичок у процесі занять фізичною культурою в школі.

В основу дослідження покладено припущення про те, що перебудова психічної регуляції моторно-силових дій в умовах штучно створеної варіативності їх просторових характеристик дозволить юнакам віднаходити ті психологічні механізми керування рухами, які є найбільш ефективними щодо їх застосування для формування відповідних навичок. Динаміка формування також залежатиме від властивостей нервової системи та особистісних рис старшокласників.

Для досягнення мети визначено такі завдання дослідження:

1. Розкрити психологічні особливості виконання моторно-силових дій та динаміки формування відповідних навичок у юнаків з різними властивостями нервової системи.

2. Виявити особливості ставлення юнаків до фізичної якості сили та зміни особистості під впливом систематичного виконання моторно-силових дій і формування відповідних навичок.

3. Визначити психологічні особливості виконання моторно-силової дії в умовах застосування штучної варіативності просторових характеристик рухів.

4. Емпірично перевірити та обґрунтувати можливість застосування штучної варіативності просторових характеристик рухів для оптимізації образу моторно-силових дій і формування відповідних навичок.

Об'єкт дослідження - процес формування моторно-силових навичок особистості.

Предмет дослідження - психологічні особливості формування моторно-силових навичок в учнів старших класів на заняттях з фізичної культури.

Методи дослідження. Для досягнення означеної в дисертаційній роботі мети застосовувались загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження: а) теоретичні - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення наукової літератури з досліджуваної проблеми, метод моделювання та ін.; б) емпіричні: констатувальні та формувальні експерименти, зокрема тестові методики на визначення сили процесу збудження нервової системи, балансу процесів збудження і гальмування, інертності - рухливості процесів збудження і гальмування (за Є. Ільїним), самоповаги, вольових особливостей, активності юнаків (за семантичним диференціалом Ч. Осгуда, методика адаптована співробітниками психоневрологічного інституту ім. В. Бехтерєва), особистісної тривожності (за Ч. Спілбергером, методика адаптована Ю. Ханіним); анкетування - для визначення мотивації старшокласників до занять фізичною культурою і спортом, ієрархії значень фізичних якостей для учнів старших класів; метод експертної оцінки техніки виконання моторно-силової дії, самооцінки інтересу до виконання моторно-силової дії, максимального результату у вправі «тяга» штанги, точності диференціації простору при збільшенні та зменшенні ширини «хвату» грифа штанги; в) статистичні методи обробки експериментальних даних - середнє арифметичне (М), стандартна помилка середнього (m), стандартне відхилення (д), t-критерій Стьюдента.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше у психолого-педагогічному дослідженні виявлено можливість збільшення інтересу до виконання моторно-силової дії та збагачення її образу додатковою сенсорно-перцептивною інформацією шляхом застосування штучно створеної варіативності просторових характеристик рухів; доведено, що збільшення орієнтувально-пошукової активності за рахунок зростання варіативності просторових характеристик позитивно впливає на ефективність регуляторної та асимілятивної функції релевантних пропріорецептивних відчуттів образу моторно-силової навички в педагогічному процесі її формування;

отримали подальший розвиток теоретичні положення про те, що у осіб з різними властивостями нервової системи спостерігається різна динаміка освоєння дій, а саме в процесі формування моторно-силових навичок; теоретичні уявлення про те, що систематичне заняття старшокласників в секціях силового триборства змінює їх особистісні риси, а саме зростання вольових якостей та рівня самоповаги, зменшення імпульссивності та тривожності.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано та психологічно обґрунтовано підхід до формування моторно-силових навичок в юнаків шляхом збільшення варіативності характеристик цих психомоторних дій. Упродовж дослідження апробована система змін просторових характеристик рухів як метод, що найбільшою мірою відповідає структурі моторно-силових дій. Його впровадження у практику формування навичок дозволить протидіяти швидкому згортанню орієнтувально-дослідницької активності.

Отримані в дослідженні результати можуть бути використанні при викладанні педагогічної психології (в розділі навчання), психології фізичного виховання і спорту, вікової психології, курсу загальної психології (розділи діяльність і психомоторика).

За результатами дослідження розроблений спецкурс «Психомоторика», який читається майбутнім психологам на факультеті психології, курс лекцій з дисципліни «Психологія фізичного виховання», який читається студентам факультету фізичної культури Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (акти впровадження матеріалів дисертаційного дослідження в навчальний процес від 03.02.2010 р. і 17.02.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. У навчальному посібнику «Психологія діяльності», опублікованому в співавторстві з А. Шинкарюком та Р. Сімком, особистий внесок здобувача полягає в розробці авторського погляду на роль дослідницьких спроб та відбору інформації у формуванні навичок, вправ у засвоєнні спортивної діяльності, взаємодії навичок і умінь. Розробки та ідеї співавторів в дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися та отримали схвалення на міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2003» (Дніпропетровськ, 2003 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2008 р.), звітній науковій конференції викладачів і аспірантів Кам'янець-Подільського державного університету (Кам'янець-Подільський, 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 14 публікаціях, із яких 7 наукових статей - у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових у галузі психології, та одному навчальному посібнику.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 16 додатків та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 153 сторінках. Робота містить 20 таблиць, 27 рисунків. Список використаних джерел - 219 найменувань.

Основний зміст

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади формування моторно-силових навичок старшокласників» - висвітлений стан дослідження означеної проблеми в сучасній науці за результатами аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних психологів, подана загальна характеристика особливостей формування і функціонування моторних навичок в юнаків у процесі занять фізичною культурою і спортом.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що динаміка формування моторних навичок багато в чому визначається психічними процесами, щільно пов'язаними з індивідуальними типологічними особливостями нервової системи. Розглядаючи їх, більшість учених (зокрема Б. В'яткін, О. Малхазов, В. Озеров та ін.) продовжує послуговуватись усталеною термінологією І. Павлова, що на наш погляд, науково обґрунтовано.

Властивості нервової системи і темпераменту виступають як задатки здібностей до педагогічного процесу формування моторних навичок та їх виконання в умовах спортивної діяльності. Водночас помилково вважати, що для успішності у всіх видах спорту доцільно мати сильну, рухливу та урівноважену нервову систему (Є. Ільїн). Кожна з властивостей темпераменту залежно від особливостей психофізичної дії може мати як позитивні, так і негативні вияви.

Науковці також спрямовували увагу на вивчення особистості під час занять фізичною культурою та спортом (Г. Бахчанян, У. Морган та ін.). У сучасній зарубіжній психології домінує погляд на це питання, представники якого переконанні, що особливості та стани особистості хоч і дають можливість прогнозувати успіх у спорті, проте не досить точні (Р. Вейнберг, Д. Гоулд). Іншими словами, в їх дослідженнях немає чіткого протиставлення поглядів щодо взаємозв'язку між спортивною діяльністю і особистісними рисами, яке спостерігалось в 1960-х та 1970-х роках.

Водночас учені фіксують особистісні відмінності між спортсменами і не спортсменами та спортсменами різних видів спорту (К. Шурр зі співавторами). Проте пояснюють це тим, що певні види спорту ваблять до себе певні особистості, та висловлюють сумнів, що заняття спортом певною мірою змінюють особистість (Р. Вейнберг і Д. Гоулд).

Погоджуючись з першою частиною припущення, ми висловлюємо сумнів щодо того, що зміст і умови спортивної діяльності не впливають на особистість. У вітчизняній психологічній науці переконливо доведено: особистість формується саме в діяльності (С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, С. Максименко, М. Боришевський та ін.). Отже, в процесі тренувань буде не тільки зростати сила як фізична якість, що важливо для юнаків, і формуватимуться моторно-силові навички, але й будуть виховуватися особистісні риси старшокласників, які з свого боку будуть впливати на вияв сили і функціонування навичок. Виховання ж особистості є процесом складним і довготривалим (І. Бех, Л. Божович та ін.).

Проведений аналіз наукової літератури виявив два протилежні погляди на умови навчання моторних навичок (Є. Ільїн, Є. Сурков): 1) у процесі навчання важливо дотримуватися стабільності зовнішніх умов; 2) у процесі навчання має бути мінливість і варіативність. Відповідно прихильники першого погляду відстоюють необхідність повторень однорідних рухів і певної кількості повторень. Дидактичний принцип повторювальності в процесі навчання моторних навичок стосується як зовнішніх, так і внутрішніх умов реалізації рухової функції. Метою є створення стійкого моторного образу рухів і уникнення різноманітних і багаточисельних помилок. Навчання за таких умов зводиться до оволодіння структурою рухів та доведення їх до автоматизму (П. Рудик, В. Мельников, А. Пуні та ін.).

Прихильники другого погляду посилаються на те, що управління довільною руховою діяльністю відбувається за програмами, які змінюються (від вправи до вправи вносяться певні зміни), а не за стандартними. Помилки в рухах виправляються за допомогою корекцій, а формувати спроможність здійснювати ефективні корекції краще за допомогою змін зовнішніх і внутрішніх умов виконання дій у процесі навчання (М. Бернштейн, В. Клименко та ін.).

Кожен з цих шляхів формування навичок має як позитивні, так і негативні особливості. Вибір учителем методу навчання має базуватись на аналізі смислової структури і моторного складу дії та змісту тих педагогічних завдань, що розв'язуються. психологічний нервовий силовий

У другому розділі - «Емпіричне дослідження психологічних особливостей формування моторно-силових навичок старшокласників» - визначений вплив типологічних особливостей нервової системи старшокласників на динаміку формування моторно-силових навичок; мотивацію юнаків до занять фізичною культурою і спортом та їх ставлення до фізичних якостей; вплив занять у секціях силового триборства на особистісні риси старшокласників; психологічні особливості впливу умов, що породжують варіативність рухів, на процес формування моторно-силових навичок на одному навчально-тренувальному занятті.

Спочатку була організована вибірка юнаків - учнів десятих класів: визначалась сила нервової системи за допомогою «теппінг-тесту». На основі отриманих результатів і враховуючи думку Є. Ільїна про те, що при малих вибірках для встановлення закономірностей доцільно об'єднувати в одну групу осіб з більшою (сильною) і середньою силою нервової системи, а в другу групу - осіб з середньо-слабкою і слабкою нервовою системою, ми створили дві групи досліджуваних по 35 юнаків у кожній. У першу групу ввійшли 35 старшокласників з сильною і середньої сили нервовою системою. У другу групу - 35 старшокласників з середньо-слабкою і слабкою нервовою системою.

У всіх досліджуваних першої та другої груп вивчався зовнішній баланс нервових процесів та інертність-рухливість процесів збудження і гальмування за допомогою кінематометричної методики. Отримані результати дозволяють констатувати, що розподіл досліджуваних за показниками, які вивчались, в обох групах якісно близький.

Далі досліджуваним першої та другої груп демонструвалася біомеханічно доцільна техніка виконання фізичної вправи «тяга» станова і пояснювались особливості її відтворення. Після пробних спроб маса штанги поступово збільшувалася. Показники максимальної ваги спортивного снарядду, з яким старшокласники могли виконати фізичну вправу, фіксувались у протоколі, що дозволило надалі враховувати індивідуальні силові можливості.

Через чотири тижні всі учні упродовж восьми занять (по два на тиждень) працювали над формуванням моторно-силової навички (вісімнадцять повторень вправи по три в шести підходах до ваги в 60%, 70%, 80%, 85%, 80%, 70% від максимального показника).

Перед і після формування всі учні першої та другої груп виконували три підходи до штанги вагою в 60% від максимальної і в кожному з підходів робили по одному підйому.

Перед досліджуваними ставилось завдання у всіх спробах виконувати дію «тяга» штанги технічно вірно. Техніка всіх трьох повторів дії оцінювалася трьома експертами за 12-бальною шкалою, добре відомою учням, і зараховувався кращий результат (табл. 1). Відбір експертів здійснювався на основі трьох вимог: володіння навичкою «тяга» штанги (майстри спорту України), наявність досвіду оцінювання техніки виконання дії іншими (судді Національної категорії), наявність досвіду педагогічної роботи з юнаками (тренерський стаж не менше п'яти років).

Таблиця 1 Результати емпіричного дослідження техніки виконання вправи «тяга» штанги учнями старших класів з різною силою нервової системи до і після формувального експерименту

Сила нервової системи	Оцінка техніки виконання вправи, бали
	До експерименту	Після експерименту	Різниця
Група осіб з сильною та середньої сили нервовою системою (n=35)	5,31±0,16	7,71±0,12	2,40±0,08
Група осіб з середньо-слабкою та слабкою нервовою системою (n=35)	6,60±0,12	7,80±0,12	1,20±0,04
Різниця	1,29	0,09	1,20

Отже, динаміка формування моторних навичок залежить від індивідуально-типологічних особливостей нервової системи учнів. На етапі формування уявлень про рухову дію переваги отримують учні зі слабкою нервовою системою.

Встановлено, що для того, щоб рівень техніки виконання моторно-силової фізичної вправи «тяга» штанги в учнів з сильною або середньої сили нервовою системою досяг рівня техніки виконання (застосованої в експерименті дії) старшокласниками з середньо-слабкою або слабкою нервовою системою, необхідно 8 навчально-тренувальних занять.

У цьому розділі ми вивчали мотивацію старшокласників до занять фізичною культурою і спортом та ставлення до фізичної якості сили. Для цього провели анкетне опитування 325 юнаків - учнів старших класів середніх загальноосвітніх шкіл (табл. 2).

Таблиця 2 Ставлення до фізичних якостей у ранньому юнацькому віці (юнаки 15-17 років, n=325),%

№ з/п	Назва фізичної якості	Найважливіша фізична якість для людини	Найважливіша фізична якість для себе	Задоволеність рівнем розвитку фізичної якості
1	Сила	41,54	44,00	41,54
2	Витривалість	31,69	31,69	48,92
3	Спритність	19,39	9,85	70,77
4	Швидкість	4,92	9,54	60,92
5	Гнучкість	2,46	4,92	53,85

Ми виявили, що найважливішою фізичною якістю людини юнаки вважають силу (41,54% опитаних). Водночас рівнем її розвитку у себе порівняно з іншими якостями задоволені найменше старшокласників. Тобто особистісні ставлення, які характеризують ступінь інтересу, силу емоцій і бажань щодо фізичної якості сили, можуть бути дієвою спонукою до активності юнаків у педагогічному процесі її розвитку та формування моторно-силових навичок.

Отримані результати дозволяють також стверджувати, що основними мотивами занять фізичною культурою і спортом у ранньому юнацькому віці є прагматичні бажання впевнено почувати себе в соціальному середовищі, завдячуючи добре розвиненим фізичним якостям і волі (57,85%). Друга група мотивів за поширеністю також може розглядатися як прагматичні бажання - підвищити свою фізичну та розумову працездатність і зміцнити здоров'я (24,0%). Третя група мотивів ґрунтується на почутті задоволення, яке отримує людина від фізичної активності як такої («м'язова радість») та від досягнених спортивних результатів (15,08%). Інші мотиви - 3,07%.

Для з'ясування особливостей впливу занять у секціях силового триборства на особистісні риси старшокласників (самоповагу, вольові особливості, активність і тривожність) були створені три групи юнаків. Перша група була організована з 68 спортсменів-новачків з силового триборства, які не мали спортивних розрядів, а стаж їх занять у секціях становив від одного до двох місяців. Друга група складалась з 37 спортсменів масових розрядів з силового триборства, які виконали третій або другий дорослий спортивний розряд, а стаж їх занять у секціях становив від одного до двох років. У третю групу ввійшли 35 спортсменів високої кваліфікації з силового триборства, які виконали нормативи першого дорослого спортивного розряду або є кандидатами в майстри спорту, а стаж їх занять у секції - від трьох до чотирьох років. Усі досліджувані оцінювали себе за допомогою методики особистісного диференціалу та шкали особистісної тривожності (табл. 3).

Виявилось, що з підвищенням кваліфікації та збільшенням часу занять цим видом спорту а) зростають вольові якості особистості, впевненість в собі, схильність розраховувати на власні сили, незалежність; б) зростає рівень самоповаги, схильність сприймати себе як носія позитивних характеристик, сприймати себе як особистість, бути задоволеним собою.

Таблиця 3 Вияв особистісних рис (у балах) старшокласників, що займаються силовим триборством і мають різні рівні спортивної кваліфікації (юнаки 15-17 років)

Назва показника	Спортивна кваліфікація
	Спортсмени-новачки, n=68	Спортсмени масових розрядів, n=37	Спортсмени високої кваліфікації, n=35
Фактор Сили (С)	8,21±0,25	11,41±0,31	17,11±0,24
Фактор Оцінки (О)	5,90±0,20	9,81±0,35	13,40±0,32
Фактор Активності (А)	5,29±0,31	4,19±0,31	2,91±0,24
Особистісна тривожність (ОТ)	38,21±0,69	32,70±0,73	26,80±0,56

У спортсменів різної кваліфікації зафіксовані різні показники екстравертованості, з підвищенням кваліфікації вони дещо знижуються. Зазначена тенденція, на наш погляд, є швидше наслідком зменшення імпульсивності та збільшення спокою емоційних реакцій, ніж зменшення активності особистості у всіх виявах, а також наслідком того, що цей вид спорту вабить до себе інтровертованих особистостей.

Зафіксовано також значне зниження рівня тривожності із підвищенням спортивної кваліфікації та збільшенням часу занять у спортивних секціях. Водночас підкреслимо, що виховання рис особистості - це складний процес, результати якого помітні через роки.

Для з'ясування психологічних особливостей впливу умов, що породжують варіативність рухів, на процес формування моторно-силових навичок було обстежено 68 юнаків 15-16 років. У всіх юнаків визначались показники сили нервової системи, балансу збудження і гальмування, інертності - рухливості цих процесів. Потім усі досліджувані після пояснення і демонстрації техніки моторно-силової дії «тяги» штанги робили по декілька пробних спроб виконання цієї фізичної вправи.

Далі у всіх школярів шляхом поступового збільшення ваги штанги (на 5 кг) у кожній спробі (один підйом) визначався максимальний показник. Як правило, для його досягнення юнаки робили по 7-8 підходів. Техніка всіх підходів спортивної дії оцінювалася трьома експертами за 12-бальною шкалою. Також за 12-бальною шкалою учні оцінювали рівень свого інтересу до процесу виконання фізичної вправи «тяга» штанги.

Через чотири тижні після цього були створені дві групи досліджуваних по 34 школярі в кожній. Групи формувались так, щоб у кожній з них була приблизно однакова кількість представників з сильною, середньою, середньо-слабкою і слабкою нервовою системою, а також за балансом процесів збудження-гальмування та інертністю-рухливістю цих процесів. Досліджувані обох груп мали приблизно однакові середні показники оцінки за техніку виконання «тяги» штанги і самооцінки інтересу до процесу виконання цієї фізичної вправи. Обстежувані обох груп після показу і пояснення їм техніки виконання розучуваної фізичної вправи робили по три підходи до штанги вагою в 60% від максимальної ваги і в кожному з підходів робили по одному підйому. Оцінку техніки здійснювали три спеціально підготовлені експерти за 12-бальною шкалою. Всі досліджувані самооцінювали рівень свого інтересу до виконання моторно-силової дії. Далі юнаки першої (експериментальної) групи виконували шість підходів до штанги вагою в 60%, 70%, 80%, 85%, 80%, 70% від максимальної ваги і в кожному з підходів робили по три повторення вправи. Перед старшокласниками ставилося завдання виконувати «тягу» штанги технічно вірно. Ширину «хвату» грифа штанги змінювали. Перший підхід: підйом штанги з хватом ширше звичайного, два підйоми штанги зі звичайним хватом. Другий підхід: підйом штанги з хватом вужче звичайного, два підйоми штанги зі звичайним хватом. Третій підхід - повтор першого. Четвертий підхід - повтор другого. П'ятий підхід - повтор першого. Шостий підхід - повтор другого.

Досліджувані другої (контрольної) групи виконували таку ж програму рухів тільки з тією різницею, що вони у всіх шести підходах не змінювали ширину «хвату» грифа штанги руками.

Після виконання цієї програми всі учні контрольної та експериментальної груп знову робили по три підходи до штанги вагою 60% від максимальної і в кожному з підходів виконували по одному підйому. Експерти оцінювали техніку фізичної вправи, юнаки оцінювали рівень свого інтересу до процесу виконання моторно-силової дії (табл. 4).

Таблиця 4 Динаміка показників оцінки техніки виконання вправи «тяга» штанги та самооцінки інтересу в учнів старших класів на одному навчально-тренувальному занятті (бали)

Показники, що досліджувались	Групи досліджуваних
	Експериментальна (штучно створена варіативність рухів), n=34	Контрольна (природна варіативність рухів), n=34
Оцінка техніки виконання вправи до експерименту	6,23±0,16	6,12±0,16
Оцінка техніки виконання вправи після експерименту	6,32±0,16	6,41±0,20
Різниця в оцінці техніки виконання вправи до і після експерименту	0,09±0,04	0,29±0,04
Самооцінка інтересу до виконання вправи до експерименту	7,79±0,08	7,91±0,08
Самооцінка інтересу до виконання вправи після експерименту	8,91±0,12	8,00±0,08
Різниця в самооцінці інтересу до виконання вправи до і після експерименту	1,12±0,08	0,09±0,04

Штучно створені умови, що сприяють додатковій варіативності рухів, дозволяють розширити діапазон кінематичних і динамічних характеристик моторно-силової дії та діапазон психологічних механізмів регуляції рухів. Резерви збільшення педагогічно доцільної варіативності характеристик моторно-силових дій містяться насамперед у просторових параметрах, додаткова індивідуально обґрунтована зміна яких дозволяє збільшити досвід відображення рухів у відчуттях та сприйманнях, що надалі може бути корисним для виконання моторно-силової дії в умовах оптимальних для учня просторових характеристик.

У третьому розділі - «Психологічні особливості застосування штучної варіативності рухів як одного зі способів керування формуванням моторно-силових навичок старшокласників» - проведено порівняння психологічних особливостей впливу штучної варіативності просторових характеристик на формування моторно-силової дії «тяга» штанги в учнів старших класів з умовами природної варіативності в навчально-тренувальному мезоциклі.

Для розв'язання цього завдання були створені дві групи досліджуваних по 34 юнаки в кожній. Старшокласники обох груп під час занять у секції силового триборства впродовж восьми тижнів виконували вправу «тяга» штанги за спеціально складеною програмою. Остання передбачала два тренування на тиждень, перше - навантаження з більшим обсягом та інтенсивністю, друге - з меншим обсягом та інтенсивністю.

До початку формувального експерименту, після чотирьох занять (табл. 5) і після восьми тижнів у всіх досліджуваних визначались такі показники: максимальний результат у вправі «тяга» штанги (кг); експертна оцінка виконання дії (за 12-ти бальною шкалою); самооцінка інтересу до тренування у вправі «тяга» штанги (за 12-ти бальною шкалою); точність диференціації простору при збільшенні та при зменшені ширини «хвату» грифа штанги (см).

Таблиця 5 Порівняння зростання результатів емпірично досліджуваних показників в юнаків експериментальної та контрольної групи після чотирьох навчально-тренувальних занять

Показники, що досліджувались	Кількісні характеристики показників
	Експериментальна група (n=34)	Контрольна група (n=34)
	До формування	Після 4 занять	Різниця	До формування	Після 4 занять	Різниця
Максимальний вияв сили (кг)	92,06 ±2,25	99,12 ±2,05	7,06 ±1,19	90,29 ±1,84	95,00 ±1,84	4,71 ±0,41
Оцінка техніки (бали)	6,38 ±0,16	6,88 ±0,16	0,50 ±0,08	6,47 ±0,20	6,88 ±0,20	0,41 ±0,04
Самооцінка інтересу (бали)	7,88 ±0,08	8,50 ±0,12	0,62 ±0,08	8,00 ±0,08	8,29 ±0,08	0,29 ±0,04
Диференціація простору при його збільшенні (см)	2,80 ±0,08	2,40 ±0,06	0,40 ±0,03	2,70 ±0,10	2,51 ±0,08	0,19 ±0,02
Диференціація простору при його зменшенні (см)	2,74 ±0,06	2,34 ±0,05	0,40 ±0,03	2,81 ±0,08	2,63 ±0,08	0,18 ±0,02

В експериментальній та контрольній групах була однакова частота занять силовими вправами, інші фізичні вправи на розвиток сили не виконувались. Всі досліджувані виконували вправи за однією програмою: кількість підходів, кількість підйомів в одному підході, маса штанги у відсотках до індивідуально максимального результату, інтервали відпочинку між підходами, режим роботи зі снарядом. До того ж групи були сформовані так, що в них входила приблизно однакова кількість осіб з сильною, середньої сили, середньо-слабкою та слабкою нервовою системою. Приблизно однакова кількість осіб в групах була щодо співвідношення балансу процесів збудження - гальмування та їх інертності - рухливості.

Різниця в навантаженні учнів експериментальної та контрольної групи полягала в тому, що учні, які входили в першу, штучно створювали умови варіативності просторових характеристик рухів. Зміст варіативності: перша половина підйомів штанги (незалежно від кількості повторів) у кожному підході виконувалась юнаками почергово з ширшим чи вужчим «хватом» грифа штанги від індивідуально визначеного тренером показника для кожного з учнів, а другу - з оптимальним.

Ми виявили, що у юнаків експериментальної групи максимальний вияв сили за чотири навчально-тренувальні заняття зріс з 92,06±2,25 до 99,12±2,05 кг. Різниця між середнім арифметичним статистично достовірна р<0,05. Різниця між показниками оцінки техніки виконання вправи також статистично достовірна (р<0,05). Статистично достовірна різниця між середнім арифметичним самооцінки інтересу до виконання вправи (р<0,01). Найбільше зростання спостерігається у точності диференціації простору при збільшенні (р<0,001) та зменшенні (р<0,001) ширини «хвату» грифа штанги. Це свідчить про те, що спеціалізовані відчуття і сприймання в умовах штучно створеної варіативності просторових характеристик моторно-силової дії суттєво збагачують її образ, складовими якого вони є. Досліджувані показники у юнаків контрольної групи також покращилися за цей період. Проте, різниця між їх середніми арифметичними статистично не достовірна (р>0,05).

Після 16 навчально-тренувальних занять у юнаків експериментальної групи всі досліджувані показники покращилися ще в більшій мірі: максимальний вияв сили до 110,44±0,5 кг (на 18,38±0,61 кг), оцінка техніки виконання вправи до 9,47±0,12 балів (на 3,09±0,12 бала) (рис. 1), самооцінка інтересу до виконання вправи до 9,68±0,16 бала (на 1,79±0,16 бала), точність диференціації простору при збільшенні ширини «хвату» грифа штанги до 1,18±0,05 см (на 1,62±0,04 см), а при зменшенні до 1,07±0,06 см (на 1,67±0,04 см). У юнаків контрольної групи відповідно: 103,08±1,64 кг (на 12,79±0,61 кг); 8,62±0,20 бала (на 2,12±0,12 бала); 9,21±0,16 бала (на 1,21±0,12 бала); 1,83±0,08 см (на 0,87±0,6 см); 1,82±0,07 см (на 0,99±0,06 см).

Зважаючи на те, що встановлене в експерименті співвідношення між варіативними умовами простору дії у процесі формування навички і психологічними чинниками її забезпечення та показниками ефективності техніки і вияву сили практично вільне від впливу інших наявних змінних, тому ми можемо стверджувати, що отримані в експерименті результати є внутрішньо валідними. До того ж можна констатувати, що рівень додаткових змінних (змінних, що контролюються, і проміжних змінних) достатньо повно відповідає їх рівню в реальних умовах навчально-тренувального процесу, в якому будуть застосовуватись отримані дані, а результати експерименту є зовнішньо валідними.

Рис. 1. Порівняння показників зростання експертної оцінки техніки виконання вправи «тяга» штанги в досліджуваних експериментальної та контрольної груп після чотирьох занять та формувального мезоциклу (у балах)

Отже, штучно створені умови збільшують варіативність не тільки кінематичних і динамічних характеристик дії, вони розширюють діапазон психологічних механізмів регуляції рухів. Резерви збільшення педагогічно доцільної варіативності характеристик моторно-силових дій містяться, насамперед у просторових параметрах. Це збільшує досвід учнів щодо відображення рухів у відчуттях і сприйманнях, збагачує образ додаткового сенсорно-перцептивною інформацією, яка осмислюється і може застосовуватись юнаками в наступних спробах виконання дії у педагогічному процесі формування моторно-силових навичок, що підтверджує висунуту гіпотезу.

Висновки

За результатами теоретико-експериментального дослідження можна зробити такі висновки:

1. Психомоторна навичка «тяга» штанги є однією з моторно-силових дій, що виконується і як змагальна вправа у силовому триборстві, і як базова вправа для розвитку м'язів спини у всіх видах спорту, і як тест для визначення абсолютної сили м'язів спини і ніг. Психологічні особливості виконання дії «тяга» штанги з максимальним або близьким до нього результатом характеризуються необхідністю вияву значних вольових зусиль, спрямованих на подолання зовнішнього опору; складністю здійснення перцептивної регуляції рухів, зумовлених значними м'язовими напруженнями; структурною нечіткістю психологічного образу рухів, пов'язаною зі складністю відображення силових характеристик. Психологічними умовами формування моторно-силових навичок є: необхідність емоційно-вольової регуляції, спрямованої на подолання м'язової втоми; швидке зменшення психомоторно-пізнавальної активності; складність збагачення образу дії.

2. В учнів старших класів з сильною або середньої сили нервовою системою динаміка формування моторно-силової навички «тяга» штанги в одному занятті повільніша, ніж в учнів з середньо-слабкою і слабкою силою нервової системи. Отриманий експериментальний результат пояснюється тим, що на етапі формування уявлення про моторно-силову дію однією з вирішальних психологічних характеристик, яка впливає на швидкість цього процесу, є обсяг зорового сприймання, а він більший у осіб саме з слабкою та середньо-слабкою нервовою системою. Суб'єкти з такою типологією формують більш точний наповнений образ схеми рухів в умовах їх швидкоплинної демонстрації.

3. Показники техніки виконання моторно-силової дії «тяга» штанги в групі осіб з сильною або середньою силою нервової системи після восьми навчально-тренувальних занять практично зрівнюються з відповідними показниками групи учнів з середньо-слабкою і слабкою нервовою системою. Отже, результати експерименту свідчать про те, що за вісім занять представники різних типологічних груп практично зрівнялись за технікою володіння навичкою. Цей факт пояснюється тим, що на різних етапах формування навички для її ефективного засвоєння провідну роль будуть відігравати різні властивості нервової системи та пов'язані з ними психічні процеси.

4. Проведене серед учнів старших класів анкетне опитування, щодо визначення мотивів занять фізичною культурою і спортом засвідчило, що найбільше респондентів мають прагматичне бажання впевнено почувати себе в соціальному середовищі, завдячуючи добре розвиненим фізичним якостям і волі. Значна частина юнаків керується бажанням підвищити свою фізичну та розумову працездатність і зміцнити здоров'я. Певна частина опитаних керується почуттям задоволення, яке вона отримує від фізичної активності та досягнених спортивних результатів. При цьому найважливішою фізичною якістю для людини більшість опитаних вважає силу, водночас вони не задоволені рівнем її розвитку. Такі особливості функціонування мотивації до занять фізичною культурою і спортом та оцінювання значення фізичних якостей юнаками є, безперечно, динамічними показниками, проте вони доводять, що учні старших класів мають бажання формувати моторно-силові навички і розвивати силу.

5. З'ясовано, що систематичні заняття учнів старших класів у секціях силового триборства змінюють їх особистісні риси. З підвищенням спортивної кваліфікації та зі збільшенням стажу занять у спортивній секції зростають вольові якості особистості, що супроводжується зростанням впевненості в собі, схильністю розраховувати на власні сили, незалежністю. Збільшується рівень самооцінки та самоповаги. Водночас показники екстравертованості дещо знижуються. Проте отримані результати швидше характеризують спортсменів високого класу як особистостей з меншою імпульсивністю і більшим спокоєм емоційних реакцій, ніж більш інтравертованих чи менш активних. Показник особистісної тривожності також суттєво знижуються. Отже, довготривалі специфічні умови діяльності в силовому триборстві змінюють не тільки рівень фізичної підготовленості, а й особистісні риси юнаків.

6. Виконання моторно-силових вправ завжди буде характеризуватися певною варіативністю. Вона спостерігатиметься і на різних етапах формування моторно-силових навичок та в процесі їх подальшого вдосконалення. Проте для виконання саме моторно-силових дій характерне швидке зменшення орієнтувальної психомоторної активності, спрямованої на пошук нових варіантів розв'язання смислового завдання дії. Отже, доцільним є штучне збільшення варіативності рухів як шляху розширення діапазону психологічних механізмів регуляції дії. Резерв оптимального збільшення варіативності рухів моторно-силових дій міститься в їх просторових характеристиках. Експериментальне дослідження процесу формування моторно-силової навички «тяга» штанги в умовах варіативності ширини «хвату» грифа спортивного снаряда в одному навчально-тренувальному занятті показало, що оцінка техніки виконання вправи зростає дещо повільніше, ніж в умовах природної варіативності. Водночас самооцінка інтересу до виконання вправи у процесі заняття зростає швидше за умови штучної варіативності. Зростання інтересу до занять активізує пошук шляхів побудови адекватного образу власних рухів і оптимізує управління параметрами моторно-силової дії на його основі.

7. Застосування штучно створеної варіативності просторових характеристик моторно-силової дії «тяга» штанги упродовж чотирьох навчально-тренувальних занять дозволило досліджуваним збагатити образ дії та статистично достовірно покращити експертну оцінку техніки, максимальний результат, самооцінку інтересу до виконання вправи. Особливо інтенсивно покращується спроможність до розрізнення юнаками просторових характеристик. За умов природної варіативності рухів зростання досліджуваних показників статистично недостовірне. Можна констатувати, що штучно створена варіативність виступає як регулятор образу моторно-силової дії краще за природну. Вона створює умови, за яких є більше можливостей «підібрати» та інтеріоризувати відповідні психомоторному завданню і умовам його виконання сенсорні синтези. Останні асимілюються в образі моторно-силової дії й покращують його точність, чіткість і ефективність у педагогічному процесі.

8. Застосування штучної варіативності просторових характеристик моторно-силової дії «тяга» штанги у формувальному експерименті упродовж 16 навчально-тренувальних занять дозволило досліджуваним експериментальної групи протидіяти згортанню орієнтувально-пошукової активності, відібрати та запам'ятати кращі рухи, сенсорні синтези і центральні механізми їх регуляції. Отже, варіативність просторових характеристик, яка задається зовні, інтеріоризується у внутрішню варіативність пошуку шляхів виконання смислового завдання, психомоторну екстраполяцію і креативність.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Шинкарюк, В. А. Вплив занять силовим триборством у спортивних секціях на особистісні риси старшокласників / В. А. Шинкарюк // Проблеми загальної та педагогічної психології : збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2008. - Т. Х, част. 3. - С. 524-533.

2. Шинкарюк, В. А. Психологічні особливості формування моторно-силових навичок у юнаків в умовах штучно створеної варіативності рухів / В. А. Шинкарюк // Проблеми загальної та педагогічної психології : збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2008. - Т. Х, част. 5. - С. 632-640.

3. Шинкарюк, В. А. Психологічне обґрунтування застосування принципу варіативності у процесі навчання старшокласників моторно-силових навичок / В. А. Шинкарюк // Наука і освіта : науково-практичний журнал / гол. ред. О. Я. Чебикін. - 2008. - №4-5. - С. 56-60.

4. Шинкарюк, В. А. Індивідуально-типологічні особливості динаміки формування моторно-силових навичок у старшокласників / В. А. Шинкарюк // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки : зб. наук. праць / відпов. ред. Долинська Л. В. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. - Вип. 22(46). - С. 142-148.

5. Шинкарюк, В. А. Порівняння психологічних особливостей формування моторно-силових навичок в умовах варіативності та стабільності характеристик рухів / В. А. Шинкарюк // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки : зб. наук. праць / відпов. ред. Долинська Л. В. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. - Вип. 23(47). - С. 109-115.

6. Шинкарюк, В. А. Психологічні особливості формування моторно-силових навичок у старшокласників в умовах природної варіативності рухів / В. А. Шинкарюк // Наука і освіта : науково-практичний журнал / гол. ред. О. Я. Чебикін. - 2008. - №8-9. - С. 124-128.

7. Шинкарюк, В. А. Психологічні особливості застосування штучної варіативності рухів як одного із засобів керування моторно-силовими діями / В. А. Шинкарюк // Проблеми сучасної психології : збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2009. - Вип. 6. Ч. 2. - С. 374-384.

8. Шинкарюк, В. А. Психологія діяльності : навч. посібник / Шинкарюк А. І., Шинкарюк В. А., Сімко Р. Т. ; за заг. ред. А. І. Шинкарюка. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2009. - 208 с.

9. Шинкарюк, В. А. Формування мотивації до фізичного і морального вдосконалення старшокласників у виховному процесі / Шинкарюк В. А. // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць / Інститут проблем виховання. - К., 2008. - Вип. 12. - Кн. 1. - С. 340-346.

10. Шинкарюк, В. А. Психологічні аспекти тренування школярів з пауерліфтингу / В. А. Шинкарюк // Проблеми теорії і методики виховання, лікувальної фізкультури та спортивної медицини, олімпійського та професійного спорту. Серія педагогічна. Вип. 1 : Фізична культура, спортивна медицина, олімпійський та професійний спорт : наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету / голова ред. колегії Атаманчук П. С. - Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2003. - С.175-178.

11. Шинкарюк, В. А. Вплив тривожності спортсменів на ефективність змагальної діяльності у силовому триборстві / В. А. Шинкарюк // Проблеми теорії і методики виховання, лікувальної фізкультури та спортивної медицини, олімпійського та професійного спорту. Серія педагогічна. Вип. 2 : Фізична культура, спортивна медицина, олімпійський та професійний спорт : наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету / голова ред. колегії Атаманчук П. С. - Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2004. - С. 220-225.

12. Шинкарюк, В. А. Традиційні методи виховання і творче ставлення учнів до фізичної активності / Шинкарюк В. А. // Наука і освіта - 2003. Т. 9. Педагогіка : матеріали Міжнародної науково-практ. конф. / кол. авторів. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2003. - С. 14-16.

13. Шинкарюк, В. А. Особливості формування моторних навичок силового триборства у спортсменів-початківців / В. А. Шинкарюк // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : Вип. 4. В 3 т. : зб. за підсумками звітної наук. конф. викладачів і аспірантів / голова ред. колегії Завальнюк О. М. - Кам'янець-Подільський : К-ПДУ, інф.-видавн. відділ, 2005. - Т. 3. - С. 144-145.

14. Шинкарюк, В. А. Особливості діагностики сили нервової системи за показниками різних психомоторних дій / Шинкарюк В. А. // Актуальні проблеми практичної психології : зб. наук. праць / відпов. ред. Боришевський М. Й. ? Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2008. - Ч. I. - С. 444-446.

Анотації

Шинкарюк В. А. Психологічні особливості формування моторно-силових навичок старшокласників у процесі занять фізичною культурою. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2011.

У дисертації досліджуються проблеми формування моторних навичок у виконанні яких провідною є фізична якість «сила»; розкривається вплив сили нервової системи учнів старших класів на динаміку формування моторно-силових навичок, з'ясовуються психологічні особливості ставлення старшокласників до фізичної якості сили і особистісні риси юнаків, які займаються силовим триборством.

Автор з'ясував вплив варіативності просторових характеристик рухів на уточнення образу моторно-силової дії, розробив програму застосування штучної варіативності рухів як способу розширення психологічних механізмів їх регуляції у старшокласників і експериментально перевірив її ефективність у педагогічному процесі.

Ключові слова: моторно-силові навички, старшокласники, динаміка формування навичок, штучна варіативність рухів, образ дії.

Шинкарюк В. А. Психологические особенности формирования моторно-силовых навыков старшеклассников в процессе занятий физической культурой. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого. - Хмельницкий, 2011.

Диссертация посвящена проблеме формирования моторных навыков в выполнении которых ведущим является физическое качество «сила». В исследовании раскрыто влияние силы нервной системы учеников старших классов на динамику формирования моторно-силовых навыков. Установлено, что на этапе формирования представлений о двигательном действии преимущество получают ученики со слабой нервной системой. Для того, чтобы уровень техники выполнения моторно-силового физического упражнения «тяга» штанги в юношей с сильной или средней силы нервной системы достиг уровня техники выполнения старшеклассниками со средне -слабой или слабой нервной системой, необходимо 8 учебно-тренировочных занятий.

Определены психологические особенности отношения старшеклассников к физическим качествам. Важнейшим из них для человека они считают силу. В то же время, уровнем ее развития у себя, по сравнению с другими качествами удовлетворено меньше всего юношей. Отношение личности, которое характеризирует степень интереса, силу эмоций и желаний, относительно качества силы может побуждать старшеклассников к активности в педагогическом процессе ее развития и формирования моторно-силовых навыков.

Основными мотивами занятий физической культурой и спортом в раннем юношеском возрасте есть прагматические желания уверенно чувствовать себя в социальной среде благодаря хорошо развитым физическим качествам и воле. Вторая группа мотивов по распространенности также может рассматриваться как прагматические желания - повысить свою физическую и умственную работоспособность и укрепить здоровье. Третья группа мотивов основывается на чувстве удовольствия, которое получает человек от физической активности как таковой и от достигнутых спортивных результатов.

...