Спільна художня творчість як чинник гармонізації сімейних стосунків

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ НАПН УКРАЇНИ

УДК [316.614.5:7.013](043.3)

На правах рукопису

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

СПІЛЬНА ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ ЯК ЧИННИК ГАРМОНІЗАЦІЇ СІМЕЙНИХ СТОСУНКІВ

19.00.05 - соціальна психологія;

психологія соціальної роботи

Сидоркіна Марина Юріївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Вознесенська Олена Леонідівна, старший науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Карпенко Зіновія Степанівна, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника;

кандидат психологічних наук, доцент Васьківська Світлана Василівна, доцент кафедри психодіагностики та клінічної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Захист відбудеться “10” березня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.457.01 в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України за адресою: 04070, м.Київ, вул.Андріївська, 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології НАПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 15.

Автореферат розісланий “__” ________ 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник І. В. Жадан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження, сутність і стан проблеми. У дослідженнях останніх років зафіксовано зростання кількості функціонально неспроможних сімей (О.В. Волошок), ознаками чого є порушення сімейних стосунків, низька якість функціонування родини, незадоволеність потреб членів сімей, відчуження. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми видається пошук шляхів гармонізації системи сімейних стосунків, спираючись на використання потенціалу спільної художньої творчості сім'ї. На користь актуальності обраної теми свідчить той факт, що вирішення проблем сім'ї визначено одним з пріоритетних завдань державної соціальної політики України.

Проблема сімейних стосунків неодноразово розглядалась в роботах вітчизняних і зарубіжних зарубіжних психологів і психотерапевтів (О. Бодальов, Д. Віннікотт, О. Захаров, К. Роджерс, В. Столін, Т. Титаренко та ін.). Незважаючи на це, бракує розроблених стратегій гармонізації сімейних стосунків, які були б релевантними умовам сучасного українського суспільства, тому ця проблема є актуальною для сучасної соціально-психологічної науки.

Існує значна кількість як вітчизняних, так і зарубіжних досліджень, які присвячені проблемі спільної творчості (колективної творчості): особливостям та рівням розвитку спілкування у творчому колективі (Я. Пономарьов, Ч. Гаджиєв); виявленню чинників, які сприяють підвищенню креативності та продуктивності окремого члена колективу (Л. Найдьонова, В. Моляко, Н. Хазратова, Н. Щербо, Є. Яковлєва та ін.), успішності спільної творчості групи (М. Найдьонов та ін.); висвітленню особливостей спільної творчості учасників групи в процесі групової психотерапії, зокрема в таких її напрямках, як арт-терапія (О. Вознесенська, О. Копитін, Ш. МакНіфф), психодрама (П. Горностай), ігрова психотерапія (О. Захаров, А. Крафт, Ю. Шевченко).

Переважна більшість цих досліджень присвячена виявленню особливостей спільної творчості, саме у вторинній групі (навчальному, трудовому колективі, психотерапевтичній групі). Водночас, дуже мало досліджень, присвячених спільній творчості членів сім'ї. Нечисленні наукові праці цього напрямку, здебільшого, стосуються досвіду арт-терапевтичної роботи зарубіжних спеціалістів з дітьми та їх батьками (зокрема, Л. Пролкс, С. Гарві, С. Келлі), але вони не торкаються проблеми власне спільної творчості членів сім'ї як чинника змін у сімейній системі та гармонізації сімейних стосунків. Результати досліджень О. Вознесенської, О. Копитіна, Т. Лєбєдєвої свідчать, що спільна творча діяльність сприяє зняттю психоемоційного напруження та розвитку творчих здібностей кожної особистості, адаптації дітей, створює умови для повноцінного спілкування в родині.

У соціальній психології залишаються не вивченими особливості соціально-психологічного впливу спільної творчості (і, зокрема, художньої) на динаміку сімейних стосунків. Актуальною видається розробка відповідної методологічної бази та програм, спрямованих на корекцію сімейних стосунків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось в межах комплексної теми дослідження лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин Інституту соціальної та політичної психології НАПН України «Особливості групової динаміки в умовах реформування загальноосвітньої школи» (номер державної реєстрації 0106U002160), теми НДР «Науково-методичні засади соціально-психологічної допомоги сім'ї» (номер державної реєстрації 0108U004529) на виконання завдань Державної програми підтримки сім'ї на період до 2010 року.

Об`єкт дослідження: процес становлення сімейних стосунків.

Предмет дослідження: соціально-психологічні особливості динаміки сімейних стосунків під впливом спільної художньої творчості у сім'ях із дітьми молодшого шкільного віку.

Мета дослідження: визначити соціально-психологічні особливості впливу спільної художньої творчості на сімейні стосунки.

Відповідно до мети були поставлені завдання дослідження:

1. За результатами теоретичного аналізу побудувати концептуальну модель впливу спільної художньої творчості на систему сімейних стосунків.

2. Емпірично дослідити гармонізувальний потенціал спільної художньої творчості та особливості її впливу на динаміку стосунків у сім'ї.

3. Розробити психологічні рекомендації щодо гармонізації сімейних стосунків в процесі занять спільною художньою творчістю

Методи дослідження. З метою визначення стану вивчення проблематики дослідження, виявлення основних наукових надбань щодо теми роботи використовувався метод теоретичного аналізу наукових джерел. У процесі діагностики сімейних стосунків використовувались такі методи: спостереження; опитування; анкетування; інтерв'ю; проективні методи. З метою вивчення особливостей спільної художньої творчості сімей та динаміки сімейних стосунків під впливом спільної художньої творчості застосовувались арт-терапевтичні технології в організації студійної роботи із сім'ями. В ході обробки емпірично отриманих даних використовувався метод контент-аналізу, для з'ясування рівня достовірності результатів використовувались методи математичної статистики (Т_критерій Вілкоксона, U_критерій Манна_Уітні, метод кореляційного аналізу). Дані оброблялись за допомогою пакета прикладних програм SPSS 9 for Windows.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в уточненні поняття «спільна художня творчість», розширенні уявлень про соціально-психологічні особливості спільної художньої творчості членів сім'ї. Здійснено теоретичне обґрунтування механізму впливу спільної художньої творчості на систему сімейних стосунків. Розроблена концептуальна соціально-психологічна модель застосування спільної художньої творчості як чинника гармонізації сімейних стосунків. Вперше доведено, що спільна художня творчість сприяє зростанню емоційної близькості членів сім'ї, гнучкості сімейної системи, сприяє зміцненню меж нуклеарної сім'ї, та значною мірою - нормалізації ієрархії. Обґрунтовано можливості та обмеження гармонізувального ефекту занять спільною художньою творчістю для сімей. Виявлено типи проблем у сімейних стосунках, гармонізація яких може ефективно здійснюватись шляхом участі сімей у сімейній арт-терапевтичній студії.

Практичне значення роботи: розроблено пакет арт-терапевтичних технологій, що може бути застосований для організації занять спільною художньою творчістю сімей із дітьми молодшого шкільного віку в рамках соціально-психологічної допомоги сім'ї, спрямованої на гармонізацію сімейних стосунків. Сформована оригінальна батарея методик для комплексної діагностики сімейних стосунків з позицій поєднання системного та групдинамічного підходів. Сформульовані методичні рекомендації ведучому щодо проведення занять у арт-терапевтичній студії. Обґрунтовано необхідність стадіальності у «впровадженні» різновидів спільної художньої творчості при організації занять з сім'ями. Запропоновано додатковий цикл просвітницьких та психотерапевтичних занять, спрямованих на корекцію материнського гіперконтролю, прояви якого унеможливлюють досягнення гармонізувального ефекту від спільної художньої творчості. Результати можуть бути використані державними інститутами, закладами освіти, громадськими організаціями, іншими установами з метою розширення арсеналу методів, які застосовують фахівці (психологи, соціальні працівники) для надання допомоги функціонально неспроможним сім'ям; а також для профілактичної роботи, спрямованої на запобігання формуванню сімейних дисфункцій, та у роботі, спрямованій на корекцію сімейних стосунків. Отримані матеріали дослідження можуть бути також використані для розробки спецкурсів із психології сімейних стосунків, соціальної психології, практичної психології, соціальної роботи.

Особистий внесок автора у наукові праці, виконані у співавторстві, становить 50% (зокрема, автором здійснено теоретичний аналіз, вивчення та узагальнення напрацювань зарубіжних авторів).

Дослідження проводилось у період з 2007 по 2009 рік на базі Будинку дитячої творчості Подільського району міста Києва, ліцею № 100 «Поділ» та спеціалізованої школи № 17 з поглибленим вивченням математики Подільського р-ну м. Києва. У дослідженні брали участь хлопчики та дівчата віком 6-10 років та їх батьки (122 дорослих і 108 дітей). Крім цього проводилось опитування студентів двох ВНЗ м. Києва (КНУ імені Тараса Шевченко та КНУБА) - 140 студентів. Загалом у дослідженні взяли участь 370 осіб.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати роботи було представлено на VІІ міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції «Простір арт-терапії: горизонти стосунків» (м. Київ, 2010 р.); 10-тій ювілейній Всеукраїнській науково-практичній конференції «Перспективи інтеграції соціально-психологічних досліджень сім'ї та практики системної сімейної психотерапії в Україні» (м. Полтава, 2010 р.); Першому всеукраїнському конгресі із соціальної психології «Соціально-психологічна наука третього тисячоліття: досвід, виклики, перспективи» (м. Київ, 2010 р.); науково-практичній конференції «Соціально-психологічний вимір розвитку сім'ї» (м. Київ, 2008 р.); на науково-практичному семінарі «Творча багатоманітність простору арт-терапії» (м. Київ, 2009 р.). Результати роботи були впроваджені у практику при розробці та проведенні «Лекторію для психологів» на базі Київського міського будинку учителя (довідка № 48 від 15.03.2010 р.); під час проведення майстер-класу на тему «Арт-терапія в роботі з сім'єю» для шкільних психологів м. Вишневе (в рамках методичних зборів у квітні 2008); при розробці та проведенні лекційно-практичних занять для соціальних працівників, психологів та керівників соціальних служб в рамках курсу підвищення кваліфікації при Державному інституті розвитку сім'ї та молоді (довідка № 017-у від 7 квітня 2010 р.); при проведенні майстер-класу на тему «Сімейна арт-майстерня» для представників та керівників регіональних закладів позашкільної та шкільної освіти України, Росії, Канади, Австралії та США, які брали участь у семінарі в рамках міжнародного табору «Співдружність» (на базі табору «Електронік» у с. Снов'янка, Чернігівської області з 3 по 14 липня 2009 р; довідка від 5 жовтня 2009 р.); майстер-класу на тему «Арт-терапія в роботі з сім'єю» для шкільних психологів міста Києва (під час засідання Психологічного клубу, організованого редакцією газети «Психолог, у листопаді 2007 р.); майстер-класу на тему «Сімейна арт-студія» для керівників, методистів, психологів, керівників гуртків закладів позашкільної освіти у рамках семінару, присвяченого Дню газети «Позашкілля» (на базі Київського міського будинку учителя 20 квітня 2010 р.) (довідка № 48 від 15.06.2010 р.); під час проведення серії майстер-класів в рамках Міжнародного навчально-практичного проекту «Арт-калейдоскоп «Лабіринти стосунків» (13-20 серпня 2010 р. у м. Щолкіне АР Крим, співорганізатори ІСПП НАПН України, ГО «Арт-терапевтична асоціація», довідка № 10/017 від 25.08.10).

Теоретичний аналіз проблеми та результати дослідження лягли в основу розроблених (у співавторстві з О.Л. Вознесенською) методичних рекомендацій на допомогу батькам «Творча взаємодія з дитиною».

Зміст і результати роботи відображено в 11 публікаціях, у тому числі 3 одноосібних та 1 - у співавторстві опубліковано у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (191 найменування, з них 18 - іноземними мовами). Основний зміст роботи викладений на 167 сторінках. Робота містить 2 схеми та 12 таблиць, які займають 10 сторінок. Додатки займають 26 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, з'ясовано рівень розробленості проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу та основні завдання роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне і практичне значення, визначено особистий внесок автора, подані відомості про апробацію та структуру роботи.

У першому розділі - «Концептуальні засади дослідження динаміки сімейних стосунків під впливом спільної художньої творчості» - аналізуються основні підходи до вивчення сімейних стосунків, показники їх гармонійності; соціально-психологічні особливості спільної художньої творчості членів сім'ї; представлено концептуальну модель впливу спільної художньої творчості членів сім'ї на систему сімейних стосунків.

Основними підходами до аналізу сім'ї та сімейних стосунків є дослідження сім'ї як малої групи (Ю. Альошина, А. Антонов, В. Медков, Л. Гозман, Е. Васильєва та ін.) та як системи (А. Варга, С. Мінухін, Д. Олсон, І. Хамітова, Е. Ейдеміллер та ін.). Аналіз сімейних стосунків на основі інтегративних параметрів сімейної системи (згуртованості та гнучкості), які також є відображенням процесів групової динаміки сім'ї, дозволив в межах даного дослідження інтегрувати групдинамічний та системний підходи до дослідження сім'ї.

Основними показниками гармонійності сімейних стосунків визначено ступінь «згуртованості» та «гнучкості» (Д. Олсон), збалансованість яких забезпечує оптимальне співвідношення здатності сімейної системи адаптуватися до змін та ступеня емоційної близькості членів сім'ї. Гармонійність сімейних стосунків виявляється у бажанні членів сім'ї співпрацювати задля спільного вирішення сімейних проблем, достатньому рівні розвитку емпатії у членів сім'ї, теплоті емоційних стосунків, наявності широких можливостей для творчого зростання та особистісного розвитку кожного члена сім'ї (Т. Титаренко, О. Кляпець); здійсненні управління на демократичних засадах, діалогічності сімейного спілкування.

Аналіз робіт, присвячених проблемі спільної діяльності (C. Рубінштейн, О. Леонтьєв, Б. Ломов, М. Обозов, Л. Уманський, Н. Куліш та ін.) та творчості (П. Анохін, Я. Пономарьов, Л. Виготський, С. Рубінштейн, М. Ярошевський, В. Моляко, А. Маслоу), і зокрема, художньої творчості (Є. Басін, Л. Виготський, О. Гройсман, О. Леонтьєв, Д. Леонтьєв, Б. Мейлах, Д. Овяннико-Куліковський, В. Ханжи, П. Якобсон), дозволив визначитись із підходом до розгляду творчості у нашому дослідженні.

Художня творчість членів сім'ї у нашому дослідженні розглядається як творча діяльність, яка своїм побічним продуктом або ж прямим наслідком (принаймні, потенційно) має розвиток та гармонізацію системи міжособистісних стосунків. Головним критерієм творчості членів сім'ї є суб'єктивна новизна, неповторність, спонтанність саме процесу творчості. Соціально-психологічна площина аналізу процесу спільної художньої творчості членів сім'ї включає систему суб'єкт-суб'єктних відносин творців (членів сім'ї), опосередкованих сукупністю ставлень кожного із них до власних внесків у творчий процес і внесків інших (продуктів їх творчості), та сукупністю їх ставлень до процесу творчості. Виділено робоче визначення поняття «спільна творчість» - неповторний за характером здійснення та за отриманими результатами творчий процес, у якому беруть участь та певною мірою взаємодіють кілька учасників цього процесу. Спільна художня творчість - різновид спільної творчості, яка передбачає спільне створення витворів двома або більше учасниками творчого процесу в різних галузях образотворення - графіці, живописі, літературі і т.д.

Дослідження арт-терапевтів показують, що спільна художня творчість сприяє встановленню атмосфери більш високого рівня довіри у родині, допомагає взаємному пізнанню членів родини й звільненню від переживань, що травмують, стимулює встановлення нових форм взаємодії членів сім'ї, сприяє кращому усвідомленню членами родини потреб один одного, активізації творчого потенціалу (О. Вознесенська, С. Гарві, С. Келлі, М. Кисельова, О. Копитін, Л. Пролкс, Н. Сучкова, П. Холл).

Задля досягнення оптимального коригуючого ефекту від впливу спільної творчості на систему сімейних стосунків доцільною видається така організація художньої творчості членів сім'ї, етапами якої є: творчість поруч, спільно-індивідуальна, спільно-послідовна, спільно-взаємодіюча творча діяльність (творчість). В процесі спільної художньої творчості відбувається діалог шляхом екстеріоризації внутрішнього світу учасників процесу спільної творчості в спільно-створюваних та спільно-змінюваних продуктах колективної творчості. Зміна поведінкових патернів членів сім'ї, які займаються спільною художньою творчістю, відбувається завдяки механізмам імітації, ідентифікації, інтерналізації та емпатії, які запускаються, коли людина виступає в ролі «читача» художніх творів інших. Ці механізми, забезпечуючи зміну поведінкових патернів учасників спільної творчості, водночас сприяють корекції системи ставлень членів сім'ї один до одного, що призводить до гармонізації всієї системи сімейних стосунків (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Концептуальна модель впливу спільної художньої творчості на систему сімейних стосунків

У другому розділі - «Емпіричне дослідження впливу спільної художньої творчості на динаміку сімейних стосунків» обґрунтовано програму емпіричного дослідження впливу спільної художньої творчості на систему сімейних стосунків, схему та методи дослідження; висвітлено аналіз результатів дослідження динаміки сімейних стосунків під впливом спільної художньої творчості.

При розробці програми емпіричного дослідження за основу була взята модель Д. Олсона, згідно якої параметри гнучкості та згуртованості виступають водночас показниками і критеріями при оцінюванні стану сімейної системи та динаміки сімейних стосунків. Основними індикаторами згуртованості виступають емоційна близькість членів сім'ї, спільні інтереси та відпочинок, задоволення від проведення часу разом, ступінь проникності сімейних границь, єдність членів сім'ї у прийнятті рішень. Індикаторами гнучкості визначено: «здатність» сімейної системи до зміни ролей, правил, дисципліни, контролю.

Для визначення гнучкості та згуртованості використовувались методики: опитувальник «Шкала сімейної адаптації та згуртованості» (FACES-3), автори якого Д. Ослон, Дж. Портер, І. Лаві, адаптований М. Перре; Системний Сімейний Тест (FAST), розроблений та валідизований Герінгом. З метою поглибленого вивчення впливу спільної художньої творчості на стосунки в дитячо-батьківській підсистемі був використаний Опитувальник «Взаємодія батько/мати - дитина» (ВБД), автором якого є І. Марковська. Для визначення особливостей переживань членів сім'ї, спричинених позицією кожного із них у сім'ї, використовувався опитувальник «Аналіз сімейної тривоги», авторами якого є Е. Ейдеміллер та В. Юстіцкіс. Для визначення частоти занять спільною художньою творчістю була розроблена анкета, яку заповнювали батьки.

Дослідження проводилось у 3 етапи. На першому етапі було визначено методи та методики дослідження відповідно до виділених у програмі показників, сформовано вибірку та розроблено програму організації спільної художньої творчості сім'ї, спрямовану на гармонізацію сімейних стосунків. Вибір форми сімейної арт-терапевтичної студії зумовлений тим, що вона передбачає комплексну форму роботи, яка включає в себе як індивідуальну, так і спільну образотворчу діяльність учасників, а також вербальну комунікацію. За попередньо розробленою картою здійснювалося спостереження з метою виявлення особливостей взаємодії членів сімей у процесі спільної художньої творчості.

На другому етапі вивчалися особливості зв'язків між частотою занять спільною художньою творчістю та параметрами сімейних стосунків у групі сімей (39 сімей). Спільна художня творчість на цьому етапі дослідження не була спеціально організована. Отримані в результаті кореляційного аналізу дані засвідчують наявність зв'язку між загальним рівнем гнучкості сімейної системи та частотою занять спільною художньою творчістю (р<0,01). Виявлено зв'язок між частотою занять спільною художньою творчістю та сприйняттям емоційної близькості у дитячо-батьківській тріаді (p<0,05). Окрім того, для підвищення надійності отриманих результатів щодо взаємозв'язку між частотою занять спільною художньою творчістю та особливостями сімейних стосунків здійснювалось анкетування молоді студентського віку (140 осіб) за спеціально розробленою анкетою для виявлення особливостей сімейних стосунків та частоти занять різними видами спільної діяльності, у тому числі, спільною художньою творчістю. Для виявлення статистично значущих відмінностей між групою студентів, в сім'ях яких в їх дитинстві заняття спільною художньою творчістю відбувалися часто, та групою, в якій такі заняття відбувалися рідко, був застосований U-критерій Манна-Уітні. Виявилось, що студенти, в сім'ях яких заняття спільною художньою творчістю відбувалися частіше (у порівнянні з тими, в яких такі заняття відбувалися рідше), відзначають, що члени їх сімей частіше радились один із одним при прийнятті рішень (p<0,01), єдність була більш важливою (p<0,05), частіше панували взаєморозуміння та злагода (p<0,05), батьки були більш чуйними та уважними до почуттів дітей (p<0,05), батьки краще розуміли потреби дітей (p<0,05).

Третій (основний) етап дослідження був присвячений визначенню особливостей впливу спільної художньої творчості на систему сімейних стосунків.

Особливості впливу спільної художньої творчості на гармонізацію сімейних стосунків досліджувались у процесі занять сімей спільною художньою творчістю у сімейній арт-терапевтичній студії за спеціально розробленою програмою (основна група досліджуваних). Динаміка сімейних стосунків оцінювалась на основі порівняння даних двох замірів (зрізів). Результати дослідження в основній групі порівнювались із даними контрастної групи (сім'ї, що мають дітей такого ж віку, як і основна група, але не долучаються до занять за розробленою програмою). Було отримано попередню згоду батьків на участь в опитуванні та визначена їхня зацікавленість в участі у сімейній арт-терапевтичній студії. Із кожної сім'ї у дослідженні брали участь хоча б хтось із батьків (мама чи батько) та хоча б одна дитина молодшого шкільного віку. Основний етап дослідження складався з трьох стадій. На першій стадії було проведено діагностику стану сімейної системи та особливостей сімейних стосунків («перший замір») у сім'ях з основної та контрастної груп із застосуванням комплексу діагностичних методик, відібраних на першому етапі дослідження, ідентична діагностична процедура здійснювалася на третій стадії основного етапу («другий замір»). В ході другої стадії сім'ї з основної групи брали участь у заняттях спільною художньою творчістю у сімейній арт-терапевтичній студії. На цій стадії дослідження в основній та контрастній групах залишилося 24 та 22 сім'ї відповідно.

Було здійснено порівняння значень за шкалами, конструктами та окремими запитаннями запропонованих опитувальників по першому та другому заміру, як у кожній групі (застосований Т-критерій Вілкоксона), так і між групами по першому та другому заміру (застосований U-критерій Манна-Уітні).

Були виявлені наступні статистично значущі зміни: в основній групі зросли (p<0,05), а у контрастній групі зменшились (p<0,05) значення за шкалою «послідовність» батьків у вихованні дітей. Це зменшення може зумовлюватись необхідністю модифікації своїх виховних стратегій батьками у зв'язку із дорослішанням дітей. Очевидно, у сім'ях, які долучались до занять спільною художньою творчістю, цей період пройшов «більш м'яко», та навіть відбулося збільшення послідовності батьків у вихованні дітей, що може бути зумовлено саме досвідом, отриманим в ході спільної художньої творчості сімей. На першій стадії була наявна відмінність між групами за шкалою «м'якість-суворість»: батьки з основної групи були більш схильні проявляти суворість (p<0,05) у вихованні дітей (ця ж тенденція за даними «другого заміру» вже не була статистично значущою). Дані щодо того, що батьки з основної групи на початку дослідження виявились більш схильними до прояву жорсткості, значною мірою узгоджуються із даними досліджень О. Захарова, згідно з якими батьки у віці приблизно 35-ти років (а саме такого віку батьків виявилося більше в основній групі у порівнянні із контрастною групою, батьки в якій були у середньому молодшими), більш схильні до значної вимогливості по відношенню до дітей, їх міжособистісні стосунки характеризуються значною напруженістю, оскільки багато батьків у цьому віці перебувають у стані особистісної кризи.

Якісний аналіз статистично значущих відмінностей (за окремими питаннями опитувальника ВБД у першому та другому замірах) дозволив також встановити, що в основній групі зменшилась «батьківська» тривожність, зокрема, зменшилась тривога батьків стосовно здоров'я дітей (p<0,05). Батьки з основної групи стали менше контролювати дітей (принаймні, надавати більше дозволів) (p<0,05). Батьки з контрастної групи стали частіше сварити своїх дітей (висловлювати невдоволення) (p<0,05), зросла їх впевненість у тому, що їхні діти здатні самі долати неприємності, відстоювати власні інтереси (p<0,05).

На нашу думку, однією з основних причин зменшення батьківської тривожності та зростання послідовності у взаємодії із дітьми є те, що батьки отримали досвід спільної художньої творчості з дітьми в умовах загального емоційного фону прийняття; отримали досвід поступового ускладнення спільної творчості із дітьми, одночасно із можливістю отримувати задоволення як від процесу, так і від «позитивних наслідків» спільного експериментування із образотворчими матеріалами. Батькам, завдяки тому, що вони «на рівних» із дітьми брали участь у спільній художній творчості, одночасно маючи можливість спостерігати та творити разом із дитиною, вдалося краще зрозуміти потреби та переживання дітей. Поглиблення емоційного контакту з дітьми, яке засвідчується результатами спостереження та анкетування, також посприяло зменшенню батьківської тривожності та зростанню впевненості. Це також узгоджується із висновками, отриманими в результаті контент аналізу «розстановок» (Тест Герінга), які відображають бачення (сприйняття) дітьми сімейної ситуації. У дітей з основної групи відбулося зростання відчуття емоційної близькості із членами нуклеарної сім'ї (згуртованість) та власної значущості, а також значущості інших членів нуклеарної сім'ї виявилось частіше (нормалізація ієрархії), у порівнянні з дітьми з контрастної групи. Зменшення контролюючих тенденцій у батьків з основної групи значною мірою обумовлюється їх участю у сімейній арт-терапевтичній студії, адже творчість загалом сприяє послабленню контролю (і не може відбуватися без цього).

Контрастна та основна група стали значущо відрізнятися (p<0,05) за прагненням батьків відмежувати дітей від складнощів та неприємностей життя (для батьків з контрастної групи таке прагнення стало більш характерним, у порівнянні з батьками з основної групи). Цієї відмінності між групами на першій стадії основного етапу дослідження не було. Отже, можна стверджувати, що спільна участь у художній творчості сприяє зростанню готовності батьків та дітей до сепарації, створює кращі умови для формування у батьків готовності надавати дітям більше дозволів отримувати власний життєвий досвід, завдяки чому з'являється більше шансів щодо формування особистої відповідальності у дітей. Це може зумовлюватися тим, що в процесі спільної художньої творчості у групі відбувається усвідомлення та зміцнення особистісних границь. Тривалий досвід індивідуальної творчості членів сімей «поруч» один з одним з подальшим обговоренням творчих здобутків створює кращі умови для формування у батьків впевненості у своїх дітях, адже тривалий досвід одночасного із дитиною творчого процесу «на рівних» сприяє формуванню «звички», що кожен має свій простір, та своє право як на експериментування з ресурсами, так і на те, щоб зіштовхуватись з наслідками такого експериментування. Зростання поваги членів сімей до особистих просторів один одного, на нашу думку, пов'язано також і з тим, що процес спільної художньої творчості був організований таким чином, що він сприяв задіянню таких механізмів як ідентифікація, імітація, емпатія та інтерналізація.

На першій стадії основного етапу дослідження був наявний ряд відмінностей між основною та контрастною групами як за рівнем згуртованості, так і за рівнем гнучкості (за опитувальником FACES). Сім'ї з контрастної групи, загалом виявились більш гнучкими (p<0,05) та більш згуртованими (p<0,01), у порівнянні з сім'ями з основної групи. Ці дані також добре узгоджуються із даними щодо відмінностей груп по ступеню авторитарності батьків (наявність набагато більшої авторитарності батьків з основної групи у порівнянні з батьками з контрастної групи). Ймовірно, що низький рівень згуртованості та гнучкості, висока авторитарність батьків, могли зумовлювати незадоволеність членів сімей з основної групи «станом справ» у їх сімейних стосунках, що і виявилось мотивуючим чинником до участі у роботі сімейної арт-терапевтичної студії.

В основній групі, при порівнянні даних першого та другого зрізів, були виявлені наступні значущі відмінності: зростання гнучкості (p<0,05) як за показником сукупного критерію (шкала «гнучкість»), так і в окремих сферах, зокрема у сфері «контролю» (послаблення контролю: p<0,01) та сфері розподілу домашніх обов'язків (p<0,05); зростання згуртованості у сфері «спільного часу» (p<0,05) (сім'ї, які брали участь у роботі сімейної арт-терапевтичної студії, стали із більшим задоволенням проводити час разом). Виявлене зростання гнучкості у сфері контролю (послаблення контролю) та зростання згуртованості у сфері «спільного часу» добре узгоджується зі зростанням схильності батьків з основної групи надавати дітям трохи більше свободи, менше контролювати. Ці дані також досить добре узгоджуються із результатами спостережень, згідно яких діти та батьки із все більшим задоволенням стали проводити спільний час протягом занять, зросла налаштованість батьків та дітей на співпрацю, ставлення один до одного стало більш дружнім, зменшилась напруженість як дітей так і батьків, збільшилась креативність, зріс інтерес до творчості інших, зросла толерантність більшості батьків по відношенню до дітей, їх бажань, потреб та особливостей, а також даними контент аналізу змісту «розстановок», отриманих в результаті застосування Тесту Герінга (діти з основної групи у більшості випадків стали відчувати себе емоційно ближчими до членів своїх нуклеарних сімей).

Єдиною зміною, яка відбулася у контрастній групі є зниження «щільності» емоційного зв'язку членів сімей (вони стали менш схильними звертатися один до одного за допомогою (це проявилося на рівні тенденції). Можна припустити, що поясненням цього є дорослішання дітей, та поступове їх емоційне віддалення від батьків.

Таким чином, можна стверджувати наявність впливу спільної художньої творчості як на гнучкість, так і на окремі аспекти згуртованості.

Батьки з основної групи стали частіше задоволені результатами своїх дій, стало менше випадків, коли б їм не вдавалося реалізувати свої прагнення (р<0, 05). Таким чином, заняття спільною художньою творчістю спричинили зменшення схильності батьків проявляти надмірну критичність по відношенню до себе, та посприяли зростанню позитивного ставлення до результатів своїх дій.

В якості індикатора зміцнення меж нуклерної сім'ї ми розглядаємо віддалення членів нуклеарної сім'ї від «третіх» осіб (сусідів, друзів, кузенів, інших рідних, з якими дитина не проживає). Ця тенденція була виявлена в результаті контент-аналізу «розстановок» (Тест Герінга) і проявилася більшою мірою в основній групі. Отже, спільна художня творчість членів сім'ї окрім того, що створює умови для зміцнення особистісних меж членів сім'ї та зростання поваги членів сім'ї один до одного, сприяє зміцненню меж сім'ї.

У третьому розділі - «Методичні рекомендації щодо гармонізації сімейних стосунків шляхом залучення сімей до участі у спільній художній творчості» представлено психологічні рекомендації щодо організації процесу спільної художньої творчості сімей у формі «Сімейної арт-терапевтичної студії», висвітлюється питання щодо можливостей та обмежень такої форми роботи, аналізуються мотиви батьків щодо участі у сімейній арт-терапевтичній студії.

На основі отриманих емпіричних даних та узагальнення результатів спостереження виділено типи проблем у сімейних стосунках, які можуть вирішуватись через участь таких сімей у сімейній арт-терапевтичній студії, спрямованій на гармонізацію сімейних стосунків. Така форма роботи створює умови для гармонізації стосунків у сім'ях, які потребують альтернативних можливостей для висловлення почуттів дітьми та батьками, у сім'ях, які переживають кризову ситуацію, у сім'ях, де порушений емоційний контакт батьків та дітей, сім'ях, у яких наявна висока ригідність сімейної системи, а також тих, де батьки проявляють непослідовність у вихованні або ж недостатньо впевнені (проявляють батьківську тривожність), сім'ях, які не вміють із задоволенням проводити час разом (низька педагогічна компетентність батьків у сфері організації сімейного дозвілля), сім'ях, у яких наявні конфлікти між сиблінгами.

Отримані дані свідчать про те, що спільна художня творчість виступила каталізатором процесу зростання рівня діалогічності сімейного спілкування у сім'ях, які брали участь у роботі сімейної арт-терапевтичної студії.

Емпіричне дослідження спільної художньої творчості дітей та батьків дозволило виділити наступні варіанти співвідношення позицій у взаємодії батьків та дітей під час занять спільною художньою творчістю: позиція «на рівних», з урахуванням більшої досвідченості дорослого; прагнення матері/батька керувати процесом спільної творчості; підпорядковування матері/батька забаганкам вже більш-менш дорослої дитини; маніпулювання; приниження дитини шляхом висловлення принизливих коментарів щодо творчих «продуктів»; відчуженість. Взаємодія «на рівних», з урахуванням більшої досвідченості дорослого, найбільшою мірою відповідає гармонійним сімейним стосункам з високим рівнем діалогічності сімейного спілкування. Проаналізовані випадки, в яких можливим є втручання ведучого у процес творчості сім'ї. сім'я творчість терапевтичний

Виділені наступні критерії підбору технік та планування занять у сімейній арт-терапевтичній студії: різноманіття (звернення до різноманітних художніх матеріалів), наявність ігрового елементу, необхідність періодичного або постійного освоєння нових матеріалів та технік, почерговість у впровадженні різних технік із використанням різних матеріалів. Виокремлено основні мотиви відвідування мамами та батьками сімейної арт-терапевтичної студії: виховний; пізнавальний; розвивальний; комунікативний; потреба у спільних із дітьми розвагах; прагнення компенсувати почуття провини; потреба у просторі для спільного проведення часу зі старшою дитиною без присутності молодшої. Урахування батьківської мотивації є важливим при розробці рекомендацій для батьків стосовно додаткових корекційних/психотерапевтичних заходів, а також відповідних «рекламних стратегій» на етапі організації роботи сімейної арт-терапевтичної студії.

Фасилітація спільної художньої творчості та спільної взаємодії сімей у процесі їх спільної творчості є основним напрямком «активності» ведучого сімейної арт-терапевтичної студії і здійснюється за рахунок дотримання основних соціально-психологічних принципів організації сімейної арт-терапевтичної студії. У якості «засобів» фасилітації спільної художньої творчості та спільної взаємодії сімей у процесі їх спільної творчості виступають заохочувальні звернення ведучого, підкреслення унікальності кожної роботи та ідей учасників. На заняттях у сімейній арт-терапевтичній студії сім'ям - учасникам студії «надається свобода» стосовно ступеня спільності у взаємодії та творчому процесі. Досвід організації сімейної арт-терапевтичної студії дає змогу наголошувати на важливості дотримання балансу між «дозволами», які даються дітям та «підтримкою», яка надається батькам у здійсненні ними функції контролю та «обмеження дітей».

Представлено авторську розробку циклу просвітницьких та психотерапевтичних занять, спрямованих на корекцію материнського гіперконтролю. Основними цілями занять психотерапевтичного циклу є: дослідження та краще усвідомлення матерями власного психологічного простору та власних психологічних потреб; встановлення здорових особистісних меж; децентрація; розширення кута зору на дитячо-батьківські стосунки завдяки зверненню до власного досвіду; переосмислення матерями своїх цілей у вихованні дитини та переформулювання стратегій досягнення цих цілей; удосконалення навичок співробітництва матерів; мотивування матерів на переорієнтацію їх власних неконструктивних виховних стратегій; перенаправлення контролю матерів з психологічного простору дитини на їх власний психологічний простір; розвиток здатності матерів до зниження контролю.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено обґрунтування гармонізувального впливу спільної художньої творчості на систему сімейних стосунків; доведено, що спільна художня творчість сприяє зростанню емоційної близькості членів сім'ї, гнучкості сімейної системи, зміцненню меж нуклеарної сім'ї та, значною мірою, «нормалізації» ієрархії. Запропоновано та апробовано стратегію вирішення проблеми гармонізації сімейних стосунків у сім'ях із дітьми молодшого шкільного віку, яка полягає в організації занять спільною художньою творчістю для сімей у формі сімейної арт-терапевтичної студії.

1. Розроблено концептуальну модель впливу спільної художньої творчості на систему сімейних стосунків, яка включає види організації спільної художньої творчості членів сім'ї, механізми зміни стану та поведінки членів сім'ї в процесі спільної художньої творчості, компоненти ставлення членів сім'ї один до одного та структурно-динамічні параметри системи сімейних стосунків. Механізмами, які забезпечують гармонізувальний вплив спільної художньої творчості на сімейні стосунки є імітація, ідентифікація, інтерналізація та емпатія. Ці механізми сприяють корекції системи ставлень членів сім'ї один до одного, а також нормалізації інтегративних параметрів системи сімейних стосунків «згуртованість» та «гнучкість», значення яких є прогностичним щодо загального стану усієї сімейної системи. Оптимальний коригувальний ефект досягається завдяки організації художньої творчості членів сім'ї у кілька етапів, означених нами, як: творчість поруч, спільно-індивідуальна, спільно-послідовна, спільно-взаємодіюча творча діяльність (творчість).

Спільну художню творчість визначено як різновид спільної творчості, яка передбачає спільне створення витворів у різних галузях образотворчого мистецтва - графіці, живописі, пластичному мистецтві тощо. Соціально-психологічна площина аналізу процесу спільної художньої творчості членів сім'ї включає систему суб'єкт-суб'єктних відносин творців (членів сім'ї), опосередкованих сукупністю ставлень кожного із них до власних внесків у творчий процес і внесків інших (продуктів їх творчості), та сукупністю їх ставлень до процесу творчості.

2. Результати дослідження засвідчують гармонізувальний вплив спільної художньої творчості на сімейні стосунки. Зокрема, участь сімей у спільній художній творчості, організованій у формі сімейної арт-терапевтичної студії, призвела до наступних змін: зменшився рівень емоційного напруження членів сімей, зросла уважність батьків до потреб та невербальних проявів дітей, покращилась здатність членів сім'ї співпрацювати на рівних, посилилась «позитивна забарвленість» загального фону спілкування у більшості сімей, зросла активність батьків та дітей у висловлюванні та впровадженні власних ідей, зросла активність членів сімей у взаємодії один з одним та з іншими учасниками. Під впливом спільної художньої творчості відбулося зростання згуртованості (емоційної близькості членів сім'ї), що проявилось у зростанні задоволеності від спільного часу, проведеного із членами сім'ї та зростанні спільних із іншими членами сім'ї інтересів (у дорослих), зростанні відчуття емоційної близькості із членами нуклеарної сім'ї (у дітей); зросла гнучкість, тобто, здатність сімей адаптуватися до змін; відбулася нормалізація ієрархії - зросла батьківська впевненість, знизилася нечіткість вимог, збільшилася послідовність, зросла схильність батьків надавати дітям більше дозволів, зросло відчуття власної значущості у дітей та значущості інших членів нуклеарних сімей (в оцінці дітей); відбулося зміцнення меж нуклеарних сімей.

3. Робота сімейної арт-терапевтичної студії, організація якої створює низку можливостей для залучення сімей до спільної художньої творчості, має бути побудована на методологічних принципах арт-терапії, системного підходу та типології Л.І. Уманського. Критеріями підбору технік та планування занять у сімейній арт-терапевтичній студії є: різноманіття (при виборі художніх матеріалів), наявність ігрового елементу, необхідність періодичного або постійного освоєння нових матеріалів та технік, почерговість у впровадженні різних технік із використанням різних матеріалів. Основними мотивами матерів та батьків до відвідування сімейної арт-терапевтичної студії є: виховний; пізнавальний; розвивальний; комунікативний; потреба у спільних із дітьми розвагах; прагнення компенсувати почуття провини; потреба у просторі для спільного проведення часу зі старшою дитиною без присутності молодшої. Фасилітація спільної художньої творчості та взаємодії сімей у процесі їх спільної творчості є основним напрямом активності ведучого сімейної арт-терапевтичної студії.

4. Виявлено основні типи психологічних проблем у сімейних стосунках, які можуть вирішуватись через участь таких сімей у сімейній арт-терапевтичній студії: порушення емоційного контакту між батьками та дітьми, висока ригідність сімейної системи, батьківська невпевненість, конфлікти між сиблінгами та ін. Позиція «на рівних», з урахуванням більшої досвідченості дорослого», визнана оптимальним варіантом співвідношення позицій батьків та дітей у процесі спільної художньої творчості, що найбільшою мірою відповідає гармонійним сімейним стосункам.

Розроблений додатковий цикл просвітницьких та психотерапевтичних занять, спрямованих на корекцію материнського гіперконтролю, прояви якого «перешкоджають» появі гармонізувального ефекту від спільної художньої творчості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

А)Статті у наукових фахових виданнях, включених до переліку ВАК України:

1. Гуманізація стосунків між поколіннями: досвід сімейної арт-майстерні // Наукові студії з соціальної та політичної психології : [зб. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; редкол. : С.Д. Максименко, М.М. Слюсаревський та ін.]. - К. : Міленіум, 2007. - Вип. 17 (20). - С. 19-27. - (у співавторстві з О.Л. Вознесенською).

2. Вплив спільної художньої творчості на сімейні стосунки у сім'ях із дітьми молодшого шкільного віку // Науковий вісник Микол. держ. ун-ту ім. В.О. Сухомлинського : Зб. наук. праць / [За ред. С.Д. Максименка, Н.О. Євдокимової]. - Т.2. - Вип.5. - Миколаїв : Микол. держ. ун-т ім. В.О.Сухомлинського, 2010. - С. 251-256. - (Серія «Психологічні науки»).

3. Зв'язок спільної художньої творчості з гнучкістю та згуртованістю сімейної системи // Психологічні перспективи : Спеціальний випуск. - Луцьк : Волин. держ. ун-т імені Лесі Українки, 2010. - С. 134-143.

4. Спільна художня творчість як чинник гармонізації сімейних стосунках в контексті системного підходу // Наукові студії із соціальної та політичної психології : [зб. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; редкол. : С.Д. Максименко, М.М. Слюсаревський та ін.]. - К. : Міленіум, 2008. - Вип.. 21 (24). - С. 180-189.

Б) Статті у збірниках, окремих виданнях, тези доповідей на науково-практичних конференціях:

1. Арт-терапевтична майстерня : радість і розвиток для всієї сім'ї // Психолог. - №1 (289), січень 2008. - С. 24-26. - (у співавторстві з О.Л. Вознесенською).

2. Арт-терапевтична майстерня як форма профілактики сімейних дисфункцій // Соціально-психологічні особливості професійної діяльності працівників соціальної сфери : Матеріали всеукр. наук.-прак. конф. / [редкол. : Найдьонова Л.А., Федорова О.В., Брустінов В.М.]. - Мелітополь, 2007. - С. 62-67. - (у співавторстві з О.Л. Вознесенською).

3. Вплив спільної творчої взаємодії з батьками на розвиток дитини // Простір арт-терапії: образи, проблеми, ресурси : Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції з міжнародною участю (м. Київ, ЦІППО АПН України, 1-2 березня 2007 р.) / [За наук. ред. А.П. Чуприкова та ін.]. - К. : Мілленіум, 2007. - С. 52-53.

4. Використання методології арт-терапії в системі позашкільної освіти // Науково-методичне забезпечення позашкільної освіти : теорія і практика : [зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 28-29 жовтня 2008 р.) // М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, Асоц. позашк. навч. закл. України, Київський Палац дітей та юнацтва, Ін-т екол., екон., права; упоряд. С.Г. Мартова, О.В. Биховська, В.Б. Дем'яненко]. - К. : РВЦ КПДЮ, 2009. - С. 91-94.

5. Материнський гіперконтроль: проблеми та перспективи його подолання у процесі творчої взаємодії батьків та дітей // Простір арт-терапії : [Зб. наук. праць / УМО АПН України, ГО «Арт-терапевтична асоціація»]; [Редкол. : Семиченко В.А., Чуприков А.П. та ін.]. - К., 2009. - Вип. 2 (6). - С. 48-56.

6. Спільна художня творчість батьків та дітей як шлях до гармонізації сімейних стосунків: сімейна арт-терапевтична студія // Простір арт-терапії: горизонти стосунків: Матеріали VІІ Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції (м. Київ, 12-14 березня 2010 р.) / [Київський міський Будинок Вчителя, Ін-т мистецтв Нац. педагог. ун-ту ім. М.П. Драгоманова, Нац. мед. ун-т ім. О.О. Богомольця] ; [за наук. ред. А.П. Чуприкова та ін.]. - К. : Міленіум, 2010. - С. 88-89.

В) Методичні рекомендації

1. Творча взаємодія з дитиною : Методичні рекомендації. - К. : Міленіум, 2009. - 66 с. - (у співавторстві з О.Л. Вознесенською).

АНОТАЦІЇ

Сидоркіна М.Ю. Спільна художня творчість як чинник гармонізації сімейних стосунків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи. - Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Київ, 2011.

У рамках дослідження спільна художня творчість сім'ї розглядається як чинник гармонізації сімейних стосунків у сім'ях з дітьми молодшого шкільного віку. З метою організації спільної художньої творчості сімей, спираючись на методологію системного підходу, методологію арт-терапії, типологію видів спільної діяльності, розроблену Л. I. Уманським, розроблено та апробовано програму сімейної арт-терапевтичної студії. За результатами емпіричного дослідження проаналізовано особливості та наслідки взаємодії членів сімей під час занять спільною художньою творчістю. Визначено вплив спільної художньої творчості на такі параметри сімейної системи як гнучкість, згуртованість, межі та ієрархія. Встановлено зв'язок між частотою занять спільною художньою творчістю дітей і батьків та емоційною близькістю та гнучкістю сімейної системи. Проаналізовано типи проблем, у випадку яких доцільним є звернення сім'ї до спільної художньої творчості, організованої у формі сімейної арт-терапевтичної студії з метою гармонізації сімейних стосунків. Представлено методичні рекомендації для ведучого сімейної арт-терапевтичної студії, а також додатковий цикл просвітницьких та психотерапевтичних занять для матерів, схильних до гіперконтролю.

Ключові слова: сімейні стосунки, спільна художня творчість, системний підхід, сімейна арт-терапевтична студія, згуртованість, гнучкість.