Особистісно-смислові детермінанти переживання безробітними професійних криз

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

УДК 159.923-057.19

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ОСОБИСТІСНО-СМИСЛОВІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПЕРЕЖИВАННЯ БЕЗРОБІТНИМИ ПРОФЕСІЙНИХ КРИЗ

19.00.05 - соціальна психологія;

психологія соціальної роботи

Рудюк Олег Володимирович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Рівненському державному гуманітарному університеті МОН України, кафедра загальної психології і психодіагностики

Науковий керівник

доктор психологічних наук, професор Ложкін Георгій Володимирович, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", кафедра психології і педагогіки, професор

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Третьяченко Вікторія Віталіївна, Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля (м. Луганськ), кафедра психології, завідувач

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Панок Віталій Григорович, Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи МОН та НАПН України, директор

Захист відбудеться 23 березня 2011 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології

ім. Г. С. Костюка НАПН України

Автореферат розісланий 22 лютого 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. Л. Зливков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Кардинальні економічні і соціоструктурні зміни, які відбуваються на сучасному етапі розвитку українського суспільства, супроводжуються кризовими явищами у сфері трудової зайнятості. В умовах ринку праці це закономірно приводить до появи безробіття - феномену, який формально проявляється у трансформації професійно-трудових статусів, а в індивідуально-психологічній проекції безробітних - у переживанні професійних криз.

Найбільш незахищеними на ринку зайнятості є молоді люди. Ця специфічна суспільна страта характеризується надзвичайно динамічними соціальними потребами і обмеженістю ресурсів у їх реалізації. Тому в умовах безробіття це створює в індивідуально-психологічній проекції безробітної молоді фон перманентного емоційного напруження, який проявляється у формі гострого переживання професійної кризи. Успішність такого переживання, забезпечуючи конструктивність подолання професійної кризи, визначає не лише особистісно-професійну перспективу конкретного безробітного, але і конкурентоздатність трудоресурсного потенціалу нашої держави взагалі.

Проблема психологічної кризи представлена цілою низкою методологічних і загальнотеоретичних досліджень. Широкий спектр релевантних їй феноменів і явищ розроблявся в рамках загальнопсихологічного аналізу (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Анциферова, І.С. Кон, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, В.Н. Мясищев, С.Л. Рубінштейн та ін.); в контексті вікового (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, Ж. Піаже, Д.Б. Ельконін, Е. Еріксон та ін.) та професійного розвитку особистості (В.О. Бодров, Ж.П. Вірна, Н.Ю. Волянюк, О.О. Деркач, В.Г. Зазикін, Е.Ф. Зеєр, Е.А. Клімов, Т.В. Кудрявцев, Н.В. Кузьміна, Г.В. Ложкін, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, М.С. Пряжніков, О.Р. Фонарьов та ін.). Цілу низку робіт присвячено теоретико-емпіричній репрезентації кризової проблематики в контексті ширшої психологічної реальності - життєвого шляху особистості (М.Й. Боришевський, Е.І. Головаха, І.П. Маноха, В.В. Москаленко, В.Г. Панок, Т.М. Титаренко та ін.).

Проблемі криз, зумовлених виключенням особистості з інституту трудової зайнятості, та психологічних чинників їх подолання присвячені дослідження вітчизняних (А.М. Дьоміна, Н.С. Глуханюк, І.М. Городецької, М.В Дмітрієвої, С.Ш. Євдокимової, Г.І. Єфремової, О.В. Житник, Л.М. Кален, М.В. Кліщевської, Г.І. Колобкової, Н.Б. Михайлової, Ю.О. Павлова, Л.Е. Пельцман, О.В. Рябової, В.О. Солнцевої, Т.С. Чуйкової, С.Д. Шафікової та ін.) і зарубіжних авторів (А. Барбер, А. Вайнфілд, Дж. Дозьє, Д. Дулі, Б. Ешфорт, Р. Каталано, Р. Лазаруса, Дж. Летек, К. Рук, А. Сакса, М. Тіджмана, Н. Фізера, С. Фінемана, Б. Хьюстона та ін.). В більшості робіт дослідження проблеми професійно зумовлених криз проводяться в контексті професійного становлення особистості і мають фрагментарний характер. Емпіричні розвідки у напрямку вивчення особливостей професійних криз, зумовлених виключенням людини з інституту трудової зайнятості, обмежуються лише аналізом їх прогностичних особистісних корелятів і стратегій подолання. Разом з тим, особливості і закономірності особистісно-смислової детермінації переживання безробітними професійних криз раніше не виступали предметом спеціального дослідження.

Недостатня розробленість наукової проблеми та її актуальність у сучасній вітчизняній психологічній науці і практиці зумовили вибір теми дослідження: „Особистісно-смислові детермінанти переживання безробітними професійних криз”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри вікової і педагогічної психології Рівненського державного гуманітарного університету і включене до загальнокафедральної теми „Феноменологія морального розвитку особистості: детермінація, механізми, генезис” (номер держреєстрації 0106В000636). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 5 від 28 грудня 2007 р.) та погоджено з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 2 від 26 лютого 2008 р.).

Об'єктом дослідження є переживання безробітними професійних криз.

Предметом дослідження виступають особистісно-смислові детермінанти переживання безробітними професійних криз.

Метою дисертаційної роботи є виявлення особливостей особистісно-смислової детермінації переживання професійних криз у безробітних.

Гіпотези дослідження:

1. Способи переживання професійних криз у молодих безробітних визначаються специфічною конфігурацією особистісно-смислових детермінант.

2. Конструктивність переживання професійних криз у молодих безробітних залежить від особливостей впровадження у процес їх професійної перепідготовки спеціальної психокорекційної програми.

Відповідно до мети, об'єкту, предмету та гіпотез дослідження визначено такі завдання:

1. Провести теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми професійно зумовлених криз та переживання.

2. Розробити модель переживання безробітними професійних криз.

3. Дослідити формально-змістові і змістовно-структурні характеристики переживання безробітними професійних криз.

4. Виявити прогностичні особистісно-смислові детермінанти переживання безробітними професійних криз.

5. Розробити і експериментально апробувати програму психологічної корекції переживання професійних криз у безробітних.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять концептуальні положення психології життєвого шляху особистості (М.Й. Боришевський, С.Д. Максименко, І.П. Маноха, В.В. Москаленко, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.Г. Панок, М.І. Пірен, В.А. Семиченко, Н.В. Чепелєва та ін.); теоретичні засади вивчення професійного розвитку і професіоналізації особистості (Ж.П. Вірна, Н.Ю. Волянюк, Г.В. Ложкін, Е.Е. Симанюк та ін.); роботи, які відображають ідеї про функціональне значення смислової сфери особистості та роль процесів смислоутворення у вирішенні складних життєвих ситуацій (Д.О. Леонтьєв, В.О. Моляко та ін.); про значення переживань у розвитку особистості та подоланні критичних життєвих ситуацій (Б.С. Братусь, Ф.Ю. Василюк та ін.); теоретичні положення і методи активних форм групової психологічної роботи (Ю.М.Ємельянов, Л.М.Карамушка, Н.І.Пов'якель, В.В.Третьяченко, Ю.М. Швалб, Т.С. Яценко та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано комплекс теоретичних методів: узагальнення, систематизація, моделювання; емпіричних методів: неформалізоване інтерв'ю, формалізоване анкетування, спостереження, контент-аналіз, тестування, констатувальний етап дослідження, формувальний експеримент; статистичних методів: непараметричні методи відмінностей і зв'язку, багатомірне шкалювання, методи факторного, кластерного і дискримінантного аналізу з наступною якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням.

Статистичний аналіз даних та графічна презентація результатів проводились за допомогою пакету статистичних програм SPSS 13.0.

Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося упродовж 2005-2009 рр. Різними видами експериментальної роботи протягом даного періоду було охоплено 348 молодих безробітних (221 жінка і 127 чоловіків) віком 18-35 років. Якісна структура вибірки відповідала соціально-демографічним і професійним характеристикам безробітних, зареєстрованих Рівненським міським центром зайнятості. На базі даного спеціалізованого державного центру переорієнтації і перепідготовки безробітних і проводилася основна частина дослідження.

На першому етапі (2005 р.) було здійснено теоретичний аналіз проблеми, розроблено програму дослідження.

На другому етапі (2006-2008 рр.) вивчалися формально-змістові, змістовно-структурні і результативні показники переживання професійних криз у молодих безробітних та його прогностичні особистісно-смислові детермінанти.

На третьому етапі (2008-2009 рр.) було розроблено спеціальну програму психологічної корекції переживання професійних криз у молодих безробітних та здійснено експериментальну перевірку її ефективності.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягають у тому, що:

- вперше визначено прогностичні особистісно-смислові детермінанти переживання професійних криз у безробітної молоді;

- розширено та доповнено наукові уявлення про структуру переживання професійних криз у безробітних; обґрунтовано і досліджено систему змістовно-структурних компонентів переживання професійних криз у молодих безробітних;

- виявлено когнітивно-смислові конструкти молодих безробітних, що детермінують змістовий характер переживання професійних криз;

- визначено психологічні умови підвищення конструктивності переживання професійних криз у молодих безробітних в процесі їх професійної перепідготовки.

Узагальнений теоретичний досвід та результати емпіричного дослідження розширюють розуміння психологічної сутності феномену переживання професійно зумовлених криз; розкривають взаємозв'язки між афективними, когнітивними і особистісними компонентами переживання професійних криз у безробітних; дозволяють отримати нові дані про особливості конструктивних і захисних способів переживання професійних криз у молодих безробітних, а також їх прогностичні особистісно-смислові детермінанти.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що у процесі дослідження розроблено програму психологічної корекції неконструктивних способів переживання професійних криз у безробітної молоді. Отримані результати дослідження можуть бути використані у психологічній практиці спеціалістів центрів зайнятості для поглиблення змісту їх діагностичної і консультаційної роботи з безробітними, у практиці професійного відбору і професійної орієнтації; впроваджені у процес підготовки практичних психологів; використані при підготовці спецкурсів для студентів профільних спеціальностей, а також застосовані спеціалістами у галузі соціальної психології, професійної психології, психології праці тощо.

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 28 від 03.03.2009 р.), у процес професійної перепідготовки безробітних Рівненського міського центру зайнятості (довідка № 06-1195 від 27.02.2009 р.) та Волинського міського центру зайнятості (довідка № 918/07-5 від 25.02.2009 р.).

Надійність та вірогідність результатів забезпечено обґрунтованістю вихідних теоретико-методологічних позицій, репрезентативністю вибірки, використанням комплексу методів, адекватних меті і завданням дослідження, застосуванням сучасного апарату математичної статистики.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та результати емпіричного дослідження доповідалися на: Міжнародній науково-практичній конференції „Генеза буття особистості” (Київ, 2006); Всеукраїнській науковій конференції „Психосоціальний розвиток особистості: формування життєвих перспектив” (Рівне, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми психології спілкування” (Рівне, 2007); Регіональній науково-практичній конференції „Феномен ідентичності: зміст, структура та механізми формування” (Рівне, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції „Психология XXI века: актуальные проблемы и тенденции развития” (Пенза, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції „Професійна психологія: реалії та перспективи розвитку” (Луцьк, 2008); I Всеукраїнській науково-практичній конференції „Психологічна допомога особистості: сучасний стан та перспективи розвитку” (Рівне, 2008); II Всеукраїнській науково-практичній конференції „Психологічна допомога особистості: сучасний стан та перспективи розвитку” (Рівне, 2010); на засіданнях кафедри загальної психології та психодіагностики Рівненського державного гуманітарного університету (2005-2010 рр.).

Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відображено у 10 одноосібних наукових публікаціях, з них 7 - у наукових фахових виданнях, включених до переліку ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації викладено на 202 сторінках. Робота містить 38 таблиць на 20 сторінках, 1 рисунок на 1 сторінці. Список використаних джерел налічує 293 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет та методологічні засади, сформульовано мету та завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, вказано форми апробації його результатів, а також описано його структуру, виходячи з послідовності розв'язання поставлених завдань.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи психології переживання професійних криз” викладено теоретичні основи особистісно-смислової детермінації переживання професійних криз. Серед них важливе місце займає аналіз змісту концептуальних підходів до вивчення кризової проблематики у вітчизняній і зарубіжній психології. Приділено увагу кризам професійного розвитку особистості. Обґрунтовано сутність феномену переживання як процесу смислодіяльнісної активності особистості. Запропоновано теоретичну модель переживання безробітними професійних криз.

У ході теоретичного дослідження було проаналізовано низку різноманітних наукових підходів зарубіжних і вітчизняних вчених, що розглядають психологічні особливості професійних криз в контексті психології професійного розвитку особистості. Зазначено, що у зарубіжній психології проблема професійної кризи плідно вивчається в рамках: диференціально-діагностичного напрямку (Г. Боген, Г. Мюнстербергер, Ф. Парсонсон); психодинамічного напрямку (Е. Бордін, А. Маслоу, У. Мозер, Е. Рое, З. Фрейд); напряму теорії рішень (Г. Ріс, Д. Тідеман, Х. Томе, П. Циллер); напрямку теорії розвитку (Е. Гінцберг, У. Джейд, Д. Сьюпер, Е. Шпангер). У вітчизняній психології вивчення професійно зумовлених криз здійснюється у річищі концептуальних підходів, які акцентують увагу на дослідженні різних аспектів професійного розвитку особистості: в одних випадках - на вивченні її професійного становлення (В.О. Бодров, Н.Ю. Волянюк, Е.Ф. Зеєр, Е.А. Клімов, Т.В. Кудрявцев), в інших - на особистісно-професійному розвитку (О.О. Деркач, Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова) або професіоналізації (Ж.П. Вірна, Н.С. Глуханюк, Г.В. Ложкін, Л.М. Мітіна, О.Р. Фонарьов). У всіх цих підходах простежується ідея про стадійний характер професійного розвитку особистості і перехід з однієї стадії на іншу супроводжується кризами.

На основі систематизації підходів вітчизняних і зарубіжних вчених до типологізації життєвих криз і криз професійного становлення, нами було диференційовано професійні кризи на нормативні і ненормативні (Е.Ф. Зеєр, Е.Е. Симанюк). Нормативні професійні кризи зумовлюються внутрішньою активністю самого суб'єкта, тим самим визначаючи закономірні особливості його професійного розвитку (незадоволеність соціальним і професійно-освітнім статусом, незадоволеність перспективами професійного росту, нереалізованість професійних експектацій тощо). Ненормативні професійні кризи характеризують кризову феноменологію, детерміновану соціально-психологічними факторами (подіями), релевантними ситуаціям професійного виключення, які набувають для особистості критичного характеру (неможливість працевлаштуватися за фахом, звільнення з роботи тощо).

Професійні кризи у безробітних розуміються нами як психічні стани, які зумовлюються розбалансуванням, дезорганізацією або втратою зв'язків суб'єкта з професійним середовищем або трудовою діяльністю, ініціюються ззовні або самою особистістю, характеризуються змінами у її психологічному благополуччі, нерідко у соціальному, професійному і матеріальному статусі, супроводжуються психічною напруженістю і переживаннями.

Аналіз науково-психологічної літератури показує неоднозначність і суперечливість тлумачень феномену переживання. Переживання розуміється як цілісне психологічне утворення, яке відображає на рівні емоцій і почуттів (прагнень, бажань, потягів) особистісний смисл подій і ситуацій і визначає мотивовану (або немотивовану) активність особистості у відношенні буття.

На підставі подальшого аналізу спеціальної літератури стало можливим розглядати переживання як динамічний психічний процес смислодіяльнісної активності особистості, спрямованої на віднаходження нової смислової відповідності між потребами у професійному і особистісному розвитку і можливостями їх задоволення (Б.С. Братусь, Ф.Ю. Василюк, О.А. Донченко, Д.О. Леонтьєв, С.Д. Максименко, І.В. Пахно, Е.Е. Симанюк, Т.М. Титаренко). На основі аналізу літературних джерел з'ясовано, що переживання у контексті перетворення кризи, викликаної професійним виключенням безробітного, виступає як єдність трьох взаємопов'язаних психічних компонентів: афективного, як якісно своєрідної системи емоційних модальностей, емоційного фону переживання професійної кризи; когнітивного, як сукупності когнітивних оцінок кризової ситуації і специфічної системи когнітивних конструктів, які визначають процеси змістовно-смислової інтерпретації індивідуальної ситуації професійного виключення; особистісного, як індивідуально-специфічного симптомокомплексу особистісних рис і властивостей, які визначають змістовий і результативний характер перетворення професійної кризи.

Розуміння змістовно-структурної організації переживань як функціональної єдності афективних, когнітивних і особистісних компонентів і змістовно-процесуальної - як перетворюючої смислодіяльнісної активності безробітних, є важливим у перспективі розуміння механізмів особистісно-смислової детермінації переживання безробітними професійних криз. Феномен переживання виступає у цьому випадку не лише як пристрасне відображення образів явищ, смислів і цінностей, а ширше - як процес афективно-когнітивно-особистісної реінтеграції (відновлення) суб'єктивно-смислового простору безробітних, в результаті якого відкриваються можливості їх професійного самовизначення на новому (творчому, продуктивному) рівні.

На основі аналізу теоретичних підходів та експериментальних даних було розроблено модель переживання безробітними професійних криз (рис. 1).

У структурі даної моделі виокремлено такі основні складові: формально-змістові показники переживання професійних криз - детермінуючі фактори (суб'єктивні, об'єктивні) і типи (нормативні, ненормативні) професійних криз; змістовно-структурні та результативні показники переживання професійних криз - компоненти (афективний, когнітивний, особистісний) і способи (конструктивні, захисні, деструктивні) переживання професійних криз. Таке розуміння дозволяє операціоналізувати феномен переживання професійних криз і забезпечити методичне підґрунтя для його емпіричної верифікації.

Таким чином, проведений у першому розділі теоретичний аналіз проблеми дозволив стверджувати, що переживання безробітними професійних криз виступає феноменом, який має змістовно-структурний і змістовно-процесуальний рівні функціональної організації. Розуміння змістовно-структурної організації переживань як функціональної єдності афективних, когнітивних і особистісних компонентів і змістовно-процесуальної - як перетворюючої смислодіяльнісної активності безробітних, є важливим у перспективі розуміння механізмів особистісно-смислової детермінації переживання безробітними професійних криз.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Модель переживання безробітними професійних криз

У другому розділі „Організація і методи дослідження” обґрунтовано основні етапи, методи і методики емпіричного дослідження.

Констатувальна частина дослідження проводилася упродовж 2006-2008 рр. і умовно може бути диференційована на шість етапів, на кожному з яких використовувалися відносно незалежні у процесуальному і методичному плані способи отримання даних з наступним їх математико-статистичним аналізом та змістовою інтерпретацією. Різними видами дослідницької роботи було охоплено 348 молодих безробітних (221 жінка і 127 чоловіків) віком від 18 до 35 років.

Перший етап констатувальної частини дослідження мав на меті вивчення формально-змістових показників переживання безробітними професійних криз - їх детермінуючих факторів і типів. З цією метою використовувалися методи неформалізованого інтерв'ю та формалізованого психобіографічного анкетування з наступним контент-аналітичним узагальненням отриманих даних.

Другий етап констатувальної частини дослідження був спрямований на вивчення афективного компоненту переживання безробітними професійних криз - емоційних модальностей та інтенсивності переживання. З цією метою було використано „Чотирьохмодальнісний емоційний опитувальник” (Л.А. Рабинович) та анкету „Вивчення інтенсивності емоційних переживань та когнітивних оцінок у безробітних”. В ході реалізації даного етапу було виявлено зв'язок між рівнем інтенсивності переживання у безробітної молоді та її соціально-демографічними, професійними характеристиками, а також типом професійної кризи. З цією метою були використані таблиці кросстабуляції та метод V-Крамера.

Третій етап констатувальної частини дослідження мав на меті вивчення когнітивного компоненту переживання професійних криз у молодих безробітних - їх когнітивних оцінок та когнітивно-смислових конструктів, які лежать в основі суб'єктивно-смислової інтерпретації індивідуальної ситуації професійного виключення і детермінують змістовий характер переживання професійних криз. Їх дослідження було проведене з допомогою формалізованої анкети „Вивчення інтенсивності емоційних переживань та когнітивних оцінок у безробітних” та методів експертного оцінювання і багатомірного шкалювання.

Четвертий етап констатувальної частини дослідження був спрямований на вивчення особистісного компоненту переживання професійних криз у молодих безробітних - їх смисложиттєвих орієнтацій, особистісної самоактуалізації та особистісних атрибуцій. Вимірювання показників смисложиттєвих орієнтацій було проведене за допомогою методик „Хто Я?” (М. Кун, Т. Мак-Партленд), „Тест смисложиттєвих орієнтацій” (Д.О. Леонтьєв), „Тест визначення міри рефлексивності” (О.В. Карпов, В.В. Пономарьова). Вимірювання особистісної самоактуалізації було проведене за допомогою методик „Діагностика рівня саморозвитку” (Л.М. Бережнова) і „Самоактуалізація особистості” (Е. Шостром). Вимірювання особистісних атрибуцій було проведене за допомогою методики „Рівень суб'єктивного контролю” (Є.Ф. Бажин, О.А. Голинкіна, О.М. Еткінд). На даному етапі дослідження було виявлено зв'язок між рівнем інтенсивності переживань у безробітних та їх особистісними характеристиками. З цією метою були використані таблиці кросстабуляції та метод V-Крамера.

П'ятий етап констатувальної частини дослідження забезпечив визначення типології молодих безробітних залежно від особливостей їх особистісної детермінації переживання професійних криз. З цією метою було використано методи факторного і кластерного аналізу.

Шостий етап констатувальної частини дослідження передбачав визначення типових способів переживання професійних криз у безробітних та їх особистісно-смислових детермінант. З цією метою було використано дискримінантний аналіз.

Таким чином, у даному розділі було представлено загальну стратегію, обґрунтовано конкретну дослідницьку модель, основні етапи, методи і методики емпіричного дослідження особистісно-смислової детермінації переживання безробітними професійних криз.

У третьому розділі „Емпіричне дослідження особистісно-смислових детермінант переживання професійних криз” представлено результати дослідження формально-змістових, змістовно-структурних і результативних показників переживання професійних криз у молодих безробітних.

В ході реалізації першого етапу дослідження було виявлено, що найбільш вираженими детермінуючими факторами професійних криз у психобіографічних описах молодих безробітних є випадкові події (37,6 %) і несприятливі обставини у реалізації професійних планів (17,9 %). Така ситуація пов'язана з незапланованим порушенням траєкторії професійного розвитку молодої людини (неможливість працевлаштуватися за фахом; звільнення; хвороба, несумісна з навчанням тощо). Незадоволеність потреб (соціально-професійних, матеріальних, духовних) - наступний за частотою представленості фактор (14,6 %), який детермінує кризу у безробітних внаслідок невідповідності вибраної форми професійної підготовки, рівня освітнього закладу, особливостей викладання і власних інтересів і можливостей, незадоволеності одноманітністю виконання однієї і тієї ж діяльності. Фактор неготовність до професійного самовизначення зустрічається у 12,6 % психобіографічних описів безробітних і свідчить про неготовність молоді до професійного вибору, нездатність до усвідомленої і самостійної побудови, корекції, реалізації перспектив професійного розвитку, самостійного знаходження особистісно значимих смислів у конкретній професійній діяльності. Фактори зміна провідної діяльності (7,5 %) і зміна соціальної ситуації розвитку (5,2 %) актуалізуються на стадії оптації, професійної підготовки і професійної адаптації внаслідок зміни професійної і соціальної ситуації розвитку молодої людини (новий колектив, соціально-професійний статус). Незадоволеність професійно-освітнім статусом (4,6 %) як фактор професійної кризи є представленим у тих молодих безробітних, які в процесі професійного становлення відчувають незадоволеність соціальним і професійно-освітнім статусом. Таким чином, частка представленості суб'єктивних факторів у загальній детермінації професійних криз складає 31,8 %, а об'єктивних факторів - 68,2 % усіх випадків.

На підставі узагальнення психобіографічних описів, а також виходячи з результатів дослідження детермінуючих факторів професійних криз, нами було виявлено професійні кризи, які переживають молоді безробітні: криза учбово-професійної орієнтації (13,8 %), криза вибору професії (4,9 %), криза професійних експектацій (10,6 %), криза професійного росту (15,2 %), криза ненормативного порушення професійного розвитку (55,5 %). Таким чином, частка нормативних професійних криз у безробітної молоді складає 44,5 %, а ненормативних - 55,5 %.

На другому етапі дослідження в ході вивчення афективного компоненту переживання професійних криз у молодих безробітних було виявлено стійкий негативний емоційний фон, негативні емоційні модальності переживання. Загалом високий рівень інтенсивності переживання криз у безробітних свідчить про високий стресогенний потенціал ситуації професійного виключення і високу особистісну значимість трудової зайнятості в ієрархії життєвих цінностей молоді.

Також було виявлено зв'язок між інтенсивністю переживання у молодих безробітних та їх соціально-демографічними, професійними характеристиками, а також типом професійної кризи. Зокрема статистично значимий зв'язок виявлено з віком (p<0,001) та освітою (p<0,01). Загалом можна стверджувати, що у молодих людей віком 24-29 років з вищою освітою виявлено достовірно вищий рівень інтенсивності переживання професійних криз.

Третій етап дослідження був спрямований на вивчення когнітивного компоненту переживання професійних криз і дозволив встановити, що найбільш фрустрованим факторам життєдіяльності молодих безробітних є „неможливість використати фах”. Це свідчить про змістовно-смислову детермінованість процесів професійної ідентифікації у більшості молоді і, як наслідок, суб'єктивну значимість можливої професійної декваліфікації внаслідок безробіття. Ще одним найбільш фрустрованим фактором є „складне фінансове становище”. Для молоді це основне джерело страхів і побоювань, оскільки матеріальна депривація змінює звичний уклад життя, зміст цілей і домагань, формує іншу культуру споживання, робить їх більш тривожними, дратівливими, емоційно нестійкими, залежними і невпевненими. Доказом цього є фактори „почуття залежності від зовнішніх обставин” і „невпевненість у майбутньому”, яким було приписано найвищий ранг за шкалою фрустрованості.

Найменш фрустрованими у молодих безробітних є фактори „зменшення і втрата соціальних контактів” і „зміна відношення з боку оточуючих”, що свідчить про розгалужену соціальну мережу, гнучку систему механізмів соціальної компенсації, відсутність їх жорсткої детермінованості професійним середовищем, а також віковими нормами і суспільним мораторієм, які вимагають від молодих людей меншої особистісної відповідальності порівняно з дорослими. Зниження рангу за шкалою фрустрованості факторів „почуття безпорадності” і „почуття меншовартості” свідчить, що молоді люди володіють оптимальним адаптивним ресурсом, здатним забезпечити високий рівень соціальної і персональної ідентичності та особистісної інтегрованості в умовах безробіття.

Також в ході реалізації даного етапу було експліковано систему когнітивно-смислових конструктів молодих безробітних, які лежать в основі процесів їх суб'єктивно-смислової інтерпретації індивідуальної ситуації професійного виключення і детермінують змістовий характер переживання професійних криз. Шкалювання соціально-психологічних факторів життєдіяльності безробітних дозволило виділити два когнітивно-смислові конструкти: „соціальної оцінки”, який відображає ефекти соціального резонансу і суспільної оцінки факту професійного виключення у свідомості безробітних, і „професійної ідентифікації”, який маніфестує у свідомості молодих безробітних ефект суб'єктивної значимості можливої девальвації професійного статусу внаслідок професійного виключення. В результаті шкалювання психологічних факторів життєдіяльності безробітних також отримано два конструкти: „невпевненість в собі - залежність від інших” і „відсутність перспективи - переживання меншовартості”. Природа першого конструкту зумовлена тим, що ситуація безробіття актуалізує у молодих людей патерналістську стратегію поведінки, рудиментарні залишки якої були інтеріоризовані від батьків (сім'ї, родини) і у свідомості молодого покоління виявляють певну інерційність. Поясненням природи другого конструкту може бути те, що ситуація безробіття фруструє у молоді можливості реалізації їх професійної перспективи, іррадіюючи у більш широку площину життєвої самореалізації. Відсутність перспективи в оцінці майбутнього (професійного і, більш ширше, життєвого) в силу вираженого максималізму набуває особливої гостроти у переживаннях молоді, навіть до переживання почуття меншовартості.

Четвертий етап дослідження був спрямований на вивчення особистісного компоненту переживання професійних криз у молодих безробітних. Вимірювання особистісних характеристик дозволило виявити високий рівень вираженості їх смисложиттєвих орієнтацій: „осмисленості життя”, „професійної ідентичності” і „рефлексивності”. Низький рівень вираженості смисложиттєвих орієнтацій зафіксовано за показниками „результативність життя” і „процес життя”. З огляду на це, можна констатувати, що низька оцінка теперішнього і минулого у цих безробітних детермінується фактом професійного виключення і відбувається через призму тих негативних наслідків, якими зазвичай супроводжується. Закономірно, що така життєва подія як безробіття кваліфікується ними як критична, і саме механізмам особистісно-смислової регуляції належить виключно важлива роль у нівелюванні негативного психологічного резонансу, викликаного професійною кризою. Новий сценарій конструктивного перетворення кризи, в такому випадку, можливий лише в процесі відновлення смислової відповідності між свідомістю і буттям через механізми професійної ідентифікації.

Вимірювання особистісної самоактуалізації дозволило виявити показники з низьким рівнем вираженості: „мотивація саморозвитку”, „спонтанність” і „часова компетентність”. Це свідчить про зниження у безробітних можливостей особистісного розвитку внаслідок дезінтеграції системи особистісно-професійних обмінів; про перманентне обмеження витрат особистісних ресурсів, підвищення контролю за власною поведінкою (вербальною і невербальною) і, як наслідок, про втрату природності і безпосередності у вираженні своїх почуттів і емоцій, здатності бути самим собою; про відхід від реальності з фіксацією на досягненнях в минулому або з орієнтацією на нереалістичні цілі у майбутньому.

Високий рівень вираженості особистісних атрибуцій виявлено у безробітної молоді за показниками: „інтернальність в області невдач”, „інтернальність в області досягнень” і „інтернальність в області виробничих відносин”. Загалом це свідчить про актуалізацію у неї інтернальних особистісних настанов, про її внутрішній локус контролю по відношенню до ситуації професійного виключення.

Аналіз даних на предмет виявлення взаємозв'язку між інтенсивністю переживання професійних криз та смисложиттєвими орієнтаціями безробітних дозволив зафіксувати виражений статистично значимий зв'язок (p<0,001) з „рефлексивністю”, „осмисленістю життя”, „локусом контролю-життя”, „цілями в житті”, „локусом контролю-Я” і „професійною ідентичністю”. Аналіз взаємозв'язку між інтенсивністю переживань у молодих безробітних та рівнем їх особистісної самоактуалізації дозволив зафіксувати статистично значимий зв'язок (p<0,001) із „самоповагою”, „пізнавальними потребами”, „синергічністю”, „креативністю”, „опорою на себе”, „сенситивністю”, „мотивацією саморозвитку” і „самоприйняттям”. Аналіз взаємозв'язку між рівнем інтенсивності переживання у безробітних та їх особистісними атрибуціями дозволив зафіксувати значимий зв'язок (p<0,001; p<0,01) з „інтернальністю в області досягнень”, „інтернальністю в області невдач” і „інтернальністю в області виробничих відносин”. Це дозволило підтвердити попередні результати і зробити висновок про специфічний характер переживання кризи у безробітних. переживання професійний криза безробітний

На п'ятому етапі дослідження з допомогою факторного аналізу було отримано факторну модель особистісних характеристик безробітних, структуру якої визначають фактори „інтернальної особистісної диспозиції”, „смислової особистісної диспозиції”, „професійно ідентифікаційної особистісної диспозиції”. Фактори виступають особистісними детермінантами змістовних і результативних характеристик переживання професійних криз у молодих безробітних. На підставі виділених факторів за допомогою кластерного аналізу було визначено типологію безробітних залежно від особливостей їх особистісної детермінації переживання професійних криз. У підсумку було отримано чотири типи молодих безробітних - з високим рівнем інтернальної і смислової і низьким рівнем професійно ідентифікаційної особистісної диспозиції; з високим рівнем професійно ідентифікаційної особистісної диспозиції; з низьким рівнем інтернальної і професійно ідентифікаційної особистісної диспозиції; з низьким рівнем смислової особистісної диспозиції. З огляду на це, передбачається, що якісна своєрідність переживання у безробітних з різними типологічними характеристиками буде залежати від симптомокомплексу специфічних особистісно-смислових детермінант.

Результатом реалізації шостого етапу дослідження став аналіз типових способів переживання професійних криз у безробітних, а також їх прогностичних особистісно-смислових детермінант. Для молодих безробітних з високим рівнем інтернальної і смислової і низьким рівнем професійно ідентифікаційної особистісної диспозиції найбільш прогностичними особистісно-смисловими детермінантами переживання професійних криз є високий рівень „опори на себе”, „цілей в житті”, „локусу контролю-Я”, „самоповаги”, „осмисленості життя”, „рефлексивності”, а також низький рівень „сенситивності”. Низька професійно ідентифікаційна особистісна диспозиція молодих безробітних цього типу виступає інгібітором конструктивного перетворення кризи і актуалізує захисні механізми її переживання. Для молодих безробітних з високим рівнем професійно ідентифікаційної особистісної диспозиції найбільш прогностичними особистісно-смисловими детермінантами переживання професійних криз виступає високий рівень „сенситивності”, „осмисленості життя”, „пізнавальних потреб” і „цілей в житті”. Саме такий симптомокомплекс особистісно-смислових детермінант у безробітних цього типу буде визначати конструктивний спосіб переживання криз. Для безробітних з низьким рівнем інтернальної і професійно ідентифікаційної особистісної диспозиції найбільш прогностичними особистісно-смисловими детермінантами переживання кризи виступає низький рівень „інтернальності в області невдач”. Такий спосіб реагування на ситуацію професійного виключення є типовим випадком актуалізації механізмів психологічного захисту. Результативний ефект його реалізації у безробітних цього типу буде мати компенсаторний характер і приводити до „консервації” кризи. Для безробітних з низьким рівнем смислової особистісної диспозиції найбільш прогностичними особистісно-смисловими детермінантами переживання кризи є високий рівень „самоповаги”. Ефект переживання професійних криз у таких безробітних матиме неконструктивний характер і реалізовуватиметься по захисному сценарію.

Загалом зроблено висновок про те, що якісна своєрідність переживання у молодих безробітних з різними типологічними характеристиками залежить від симптомокомплексу специфічних особистісно-смислових детермінант і визначає результативний характер перетворення професійних криз. З огляду на те, що за результатами дослідження було виявлено безробітних з неконструктивними способами переживання професійних криз, представляється необхідним розробити і обґрунтувати спеціальну програму їх психологічної корекції.

У четвертому розділі „Програма психологічної корекції переживання професійних криз у безробітних” представлено результати дослідження на формувальному етапі, визначено психологічні умови формування конструктивних способів переживання професійних криз у молодих безробітних.

Метою формувальної частини дослідження стала розробка і впровадження у процес професійної перепідготовки безробітної молоді спеціальної програми психологічної корекції неконструктивних способів переживання професійних криз, а також емпірична перевірка її ефективності. Реалізація мети здійснювалась на підставі таких завдань: виявлення психологічних умов розвитку конструктивних способів переживання професійних криз у безробітних; розробка, емпірична апробація та перевірка ефективності тренінгової програми психологічної корекції неконструктивних способів переживання професійних криз у безробітної молоді.

Апробація програми відбувалася в процесі професійної перепідготовки і навчання безробітних в Рівненському міському центрі зайнятості протягом 2008-2009 рр. Впровадження програми було здійснене у формі стаціонарного навчання і мало як груповий, так і індивідуальний характер. Експериментальна група налічувала 18, а контрольна група - 20 безробітних, у яких за підсумками першого діагностичного зрізу було виявлено неконструктивні способи переживання професійних криз. В експериментальній групі система психокорекційних заходів мала чітко структурований і організований характер і була побудована на психологічних принципах. Останні були забезпеченні за допомогою спеціальних форм і методів психокорекційної програми. Навчання безробітних, які увійшли до контрольної групи, відбувалося на основі типового технологічного сценарію професійної перепідготовки без використання спеціальних психокорекційних заходів. Організаційною формою спеціальної програми став тренінг „Психологічна корекція неконструктивних способів переживання професійних криз у безробітних”.

У процесі дослідження було встановлено, що психологічними умовами розвитку конструктивних способів переживання професійних криз у безробітних є: впровадження системи знань про феномен професійної кризи; формування соціально-професійного досвіду шляхом засвоєння навичок самоусвідомлення специфіки протікання професійних криз у власній життєвій ситуації; оволодіння засобами активізації конструктивних способів переживання життєвих труднощів, навичками підвищення соціальної і професійної аутокомпетентності, а також прийомами самоактуалізації особистісно-професійного потенціалу.

Базовими тренінговими методиками програми виступили спеціально дібрані комплекси психотехнік і прийомів, що застосовуються у вітчизняній психологічній практиці у контексті психологічної підтримки і допомоги безробітним (М.А. Алієва, Г.В. Бойко, О.В. Винославська, Т.В. Грішанович, Ф.С. Ісмагілова, Л.В. Лобанова, К.Л. Мілютіна, Н.І. Пов'якель, О.В. Сидоренко, Е.Е. Симанюк, О.Н. Теліцина, Н.Г. Травнікова, Є.Г. Трошихіна та ін.).

Повний курс психотренінгової програми був розрахований на 40 годин (10 занять тривалістю 4 години кожне), заняття відбувалися один раз на тиждень. Періодичність і тривалість психотренінгових занять була зумовлена особливостями змісту програми та тривалістю процесу професійної перепідготовки безробітних.

Програма тренінгу включала комплекс занять, об'єднаних у три змістові блоки. Перший блок занять складався з міні-лекцій, бесід, групових дискусій, вправ, спрямованих на аналіз власного досвіду в ситуації безробіття. Важливими умовами і результатом психологічного впливу в межах цього блоку стало створення атмосфери психологічного комфорту, виникнення групової згуртованості, що сприяло актуалізації процесів самопізнання і саморефлексії; усвідомлення особливостей індивідуальної ситуації безробіття та індивідуального способу реагування у проблемних ситуаціях професійного життя; актуалізація суб'єктної життєвої позиції і особистісних ресурсів для конструювання нового сценарію професійного розвитку; оволодіння ефективними прийомами та навичками відпрацювання актуальних особистісних проблем в ситуації безробіття; відкриття в собі резервів для позитивних змін і джерела розвитку конструктивних стратегій переживання професійних криз.

Другий блок занять складався з рефлексивних психотехнік, вербальних і невербальних технік самопізнання та самореалізації, психотехнік позитивного мислення, творчих, ситуаційно-рольових та імітаційних ігор, спрямованих на переосмислення уявлень про себе і про інших на підставі саморефлексії та зворотного зв'язку від інших; на розширення репертуару прийомів рефлексивного самоусвідомлення та активізацію процесів професійної самоідентифікації; на оволодіння навичками і прийомами конструктивного переживання ситуації безробіття; на моделювання нової ситуації професійного самовизначення і програвання нового сценарію професійного розвитку.

В межах третього блоку за допомогою технік управління часом, творчих, ситуаційно-рольових та імітаційних ігор, технік роботи з образами професійного минулого, теперішнього і майбутнього, створювались умови для узагальнення отриманого досвіду пізнання себе та інших учасників на основі нової цільової визначеності особистісної і професійної перспективи; для інтеграції особистісної структури на основі смислової визначеності образів професійного минулого, теперішнього і майбутнього; для закріплення і програвання конструктивних патернів вирішення критичних життєвих ситуацій в майбутньому. Цей блок занять був спрямований на оволодіння молодими безробітними навичками підвищення професійної аутокомпетентності і прийомами самоактуалізації особистісно-професійного потенціалу в процесі переживання професійних криз.

За підсумками формувального етапу дослідження з метою встановлення достовірних змін у характері особистісно-смислової детермінації переживання криз було проведено повторне діагностування безробітних експериментальної і контрольної групи. Для оцінки ефективності здійснених психологічних впливів було визначено чотири критерії: розвиток смисложиттєвих орієнтацій, які вимірювалися за допомогою „Тесту смисложиттєвих орієнтацій” (Д.О. Леонтьєв), „Тесту визначення міри рефлексивності” (О.В. Карпов, В.В. Пономарьова), „Хто Я?” (М. Кун, Т. Мак-Партленд); розвиток особистісної самоактуалізації, вимірювання якої проводилося за допомогою методик „Діагностика рівня саморозвитку” (Л.М. Бережнова) і „Самоактуалізація особистості” (Е. Шостром); розвиток особистісних атрибуцій, які вимірювалися за допомогою опитувальника „Рівень суб'єктивного контролю” (Є.Ф. Бажин, О.А. Голинкіна, О.М. Еткінд); змістовий характер змін особистісно-смислової детермінації переживання професійних криз, для вимірювання якого було використано метод дискримінантного аналізу. Результати узагальненого порівняльного аналізу середніх значень вимірюваних особистісних показників за першими трьома критеріями наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Зміни у показниках особистісних характеристик безробітної молоді (за результатами формувального етапу дослідження)

Примітки: * - p<0,05; ** - p<0,01; *** - p<0,001.

Результати порівняльного аналізу першого та другого діагностичного зрізів в експериментальній групі показали статистично значимий характер відмінностей (p<0,001; p<0,01) за більшістю показників розвитку смисложиттєвих орієнтацій, розвитку особистісної самоактуалізації і розвитку особистісних атрибуцій. У контрольній групі безробітних зафіксовано статистичну значимість відмінностей (p<0,01; p<0,05) лише за окремими показниками розвитку смисложиттєвих орієнтацій і розвитку особистісної самоактуалізації.

Оцінка психологічних впливів за четвертим критерієм дозволила виявити, що у молодих безробітних експериментальної групи зміст особистісно-смислової детермінації переживання професійних криз після здійснених формувальних заходів визначається високим рівнем темпоральної компетентності і мотивації саморозвитку, забезпечуючи тим самим стійку професійно ідентифікаційну основу для успішної реалізації їх професійної перспективи в майбутньому. Така суб'єктна особистісно-професійна настанова безробітних лежить в основі конструктивних способів переживання професійних криз, сприяючи розвитку самоактуалізації їх особистісно-професійного потенціалу. У молодих безробітних контрольної групи зміст особистісно-смислової детермінації переживання кризи характеризується цільовою визначеністю і задоволеністю результатом пройденого життєвого шляху. Це сприяє отриманню позитивного досвіду, формуванню оптимістичних життєвих і професійних настанов, забезпечує їх соціально-професійну і психологічну реадаптацію в ситуації безробіття.