Психологічні особливості лікаря в процесі терапевтичної взаємодії з пацієнтами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г. С. КОСТЮКА НАПН УКРАЇНИ

УДК 612.821

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Психологічні особливості лікаря в процесі терапевтичної взаємодії з пацієнтами

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Варнавських Катерина Миколаївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Тернопільському державному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Вадзюк Степан Несторович, Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського, навчально-науковий інститут медико-біологічних проблем МОЗ України, директор

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Шевченко Наталія Федорівна, Запорізький національний університет, кафедра педагогіки та психології, завідувач;

кандидат психологічних наук, доцент Тимофієва Марина Пилипівна, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, кафедра психології та соціології, викладач

Захист відбудеться 10 травня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2

Автореферат розісланий 8 квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.М. Третяк

лікар терапевтичний особистісний професійний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. На сьогоднішній день у сфері охорони здоров'я гостро стоїть питання про підвищення якості надання медичної допомоги населенню (П.М. Ляшук, Ю.В. Вороненко, О.М. Юдіна, В.Ф. Москаленко, С.Д. Максименко, А.С. Борисюк, І.В. Кузнєцова, О.А. Грандо, І.С. Вітенко, М.В. Ельштейн).

Констатується, що більше третини хворих, які звертаються до лікаря із соматичними скаргами, є практично здоровими людьми, які потребують лише корекції емоційного стану. У зв'язку з цим значно підвищується роль лікаря в наданні психологічної допомоги пацієнту. Отже, сучасний лікар терапевтичної практики повинен володіти широким спектром не лише професійних знань, вмінь та навичок, а й певним складом особистісних рис, вміти встановлювати психологічний контакт з пацієнтом, співчутливо ставитись до його переживань, позитивно впливати на його психоемоційний стан тощо.

Професія лікаря передбачає інтенсивне та тривале спілкування з пацієнтами, їх родичами, медичним персоналом. Від уміння спілкуватися, встановлювати та розвивати взаємовідносини з людьми залежить професійна успішність лікаря. Хороший психологічний контакт з пацієнтом допомагає точніше зібрати анамнез, отримати повне та глибоке уявлення про хворого, забезпечує взаєморозуміння, довіру у стосунках, ефективність у вирішенні поставлених терапевтичних завдань. У цьому контексті особливого значення набуває дослідження особистісних характеристик лікаря терапевтичного профілю як вирішального чинника надання якісної медичної допомоги.

Проблеми психології взаємин лікаря і хворого досліджувалися у працях Л.Ф. Бурлачука, І.Є. Вольперта, В.М. Ніколаєнка, В.О. Ташликова, М.В. Ельштейна, М.С. Лебединського, С.С. Лібіха, В.Ф. Матвєєва, О.М. Свядоща, М.М. Кабанова, Б.Д. Карвасарського, В.І. Литвиненка, В.О. Абрамова та ін. Аналіз наукових джерел і публікацій з даної теми свідчить, що взаємини лікаря і хворого є одним із найбільш значущих факторів лікувального процесу, від якого залежить успіх лікування.

У наявних дослідженнях характеру взаємин «лікар - хворий» у динаміці лікувального процесу наголошується, що особливості формування таких стосунків значною мірою визначають успішність терапевтичної взаємодії, яка є суттєвим елементом процесу лікування будь-якого захворювання, при якому лікарі та пацієнти виступають партнерами у боротьбі з хворобою. З огляду на це, можна констатувати, що серйозною перешкодою у встановленні психологічного контакту є маніпулятивний стиль спілкування, що призводить до «заморожування» почуттів, зростання нещирості, формального ставлення лікаря до своїх професійних обов'язків.

У цьому контексті професійна компетентність особистості лікаря-терапевта повинна включати такі якості, що характеризують особистість як суб'єкта діалогічного спілкування, в якому взаємопов'язані психічне відображення учасників спілкування, їх ставлення та взаємодія один з одним. Усі ці компоненти присутні в діалогічному спілкуванні, що розробляється сучасними вітчизняними психологами (Г.О. Балл, С.О. Копилов, С.Д. Максименко).

Наявні дослідження пов'язані, головним чином, з вивченням особливостей лікарської діяльності (І.В. Сергета, О.В. Уваркіна, М.П. Тимофієва, Т.М. Павлюк, А.С. Борисюк, В.І. Єщенко, В.В. Кальниш) та торкаються вивчення окремих її аспектів. Водночас, проблема визначення особистісних властивостей лікаря терапевтичного профілю залишається недостатньо дослідженою.

У зв'язку з цим вивчення індивідуально-психологічних особливостей лікарів терапевтичного профілю набуває особливого значення. Недостатнє теоретичне опрацювання і значна актуальність порушеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні особливості лікаря в процесі терапевтичної взаємодії з пацієнтами».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідних тем кафедри фізіології людини Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського: «Особливості психофізіологічного стану школярів та студентів у сучасних умовах» (номер державної реєстрації 0104U004518), «Особливості вікової та статевої реактивності за змінених умов функціонування організму» (номер державної реєстрації 0107U004457). Тему дисертаційної роботи затверджено Вченою радою Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України (протокол № 12 від 19 квітня 2005 року) та узгоджена з бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 22.12.2009 р.).

Об'єктом дослідження є психологічні особливості професійної діяльності лікаря терапевтичного профілю.

Предмет дослідження - особистісні якості лікаря терапевтичного профілю, які визначають успішність його професійної діяльності.

Мета дослідження полягає у визначенні професійно важливих рис особистості лікарів терапевтичного профілю та розробці на цій основі прийомів їх оптимізації.

В основу дослідження покладено припущення: успішна професійна діяльність лікаря терапевтичного профілю зумовлюється наявністю у нього необхідного набору психологічних складових, які забезпечують встановлення доброзичливої інтерперсональної взаємодії з пацієнтом.

Для досягнення поставленої мети в роботі сформульовано низку завдань:

Проаналізувати та узагальнити теоретико-методологічні підходи до вивчення психологічних особливостей лікарської діяльності.

Визначити перелік професійно важливих якостей для лікарів терапевтичного профілю та обґрунтувати методичне забезпечення та критерії для проведення їх дослідження.

Встановити актуальний рівень розвитку особистісних рис лікарів терапевтичного профілю, особливості їх соціальної та професійної спрямованості.

Провести порівняльний аналіз міжстатевих та вікових відмінностей особистісних рис лікарів терапевтичного профілю.

Розробити та апробувати тренінгову програму, спрямовану на розвиток та формування професійно-важливих психологічних рис лікарів терапевтичного профілю, та експериментально перевірити її ефективність.

Методологічну основу роботи склали положення про психологічні особливості професіоналізації лікаря (Л.Ф. Бурлачук, В.О. Ташликов, І.С. Вітенко, І. Харді та ін.); загально-психологічні положення про особливості професійного самовизначення особистості (О.Є. Климов, М.С. Пряжніков); особливості взаємовідносин лікаря та хворого (Б.Д. Карвасарський, М.М. Кабанов); особистісно-орієнтоване спілкування з діалогічними формами взаємодії (О.О. Леонтьєв); роль діалогу в гуманізації суспільних відносин (Г.О. Балл); про розвиток та формування професійно-важливих якостей (В.В. Рибалка, Н.В. Чепелєва, О.П. Саннікова, А.С. Борисюк, Л.В. Панченко, В.І. Єщенко, О.В. Уваркіна, А.В. Батаршов та ін.); різні аспекти проблеми відповідності особистісних якостей вимогам професії (Б.Г. Ананьєв, С.Д. Максименко, В.В. Рибалка, Н.В. Чепелєва, В.Д. Шадріков та ін.); специфіку професійної підготовки студентів-медиків (І.С. Вітенко, В.П. Пішак, П.М. Ляшук, Я.В. Цехмістер, І.В. Сергета, В.О. Ташликов, М.П. Тимофієва, І.В. Кузнєцова, О.Я. Андрійчук та ін.); психологію та етику взаємин лікаря і хворого (С.Д. Максименко, О.Л. Грандо, Н.В. Ельштейн, В.Д. Менделевич, А.О. Барвінський, П.С. Назар, В.М. Богомаз, І. Харді та ін.); особливості психологічної допомоги соматичним хворим (С.Д. Максименко, Н.Ф. Шевченко та ін.); психологічні та психофізіологічні особливості військових лікарів (В.В. Кальниш, В.І. Єщенко, К.О. Гладських, В.В. Красовський та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези застосовувався комплекс методів: теоретичні: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація даних літературних джерел з проблем дослідження; емпіричні: експертна оцінка, дослідження із застосуванням психодіагностичних комп'ютерних програм для вивчення психологічних особливостей лікарів-терапевтів, анкетування, психолого-педагогічний експеримент; математично-статистичні: методи описової статистики та вирахування коефіцієнта статистичної значущості між емпіричними змінними К. Пірсона, багатофункціонального критерію кутового перетворення Фішера, метод обчислення коефіцієнта значущості відмінностей між емпіричними змінними (t - критерій Ст'юдента), комп'ютерна програма Statistica 5.

Організація і база дослідження. Дослідження здійснювалось протягом 2005 - 2007 років. Ним було охоплено 120 практикуючих лікарів працездатного віку, що працюють у комунальних закладах лікування м. Тернополя (з них 21 чоловік і 99 жінок). З метою виявлення вікових відмінностей особистісних рис лікарів, дослідження проводилось на двох вікових групах (від 23 до 40 років та від 41 до 60 років).

Беручи до уваги роль пацієнта як суб'єкта лікувального процесу, нами паралельно проводилось опитування пацієнтів, які перебували на амбулаторному лікуванні у різних закладах. Загалом, за допомогою розробленого нами формалізованого бланкового опитувальника закритого типу нами було опитано 120 пацієнтів.

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувались теоретичним аналізом проблеми, методологічною обґрунтованістю вихідних положень дослідження та його цілісною організацією, відповідністю використаних методів дослідження його меті та завданням, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математичної обробки даних, а також репрезентативністю вибірки.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

- вперше на теоретичному та експериментальному рівнях досліджено психологічні особливості особистості лікарів терапевтичного профілю з метою оптимізації їх професійної діяльності;

- встановлено та обґрунтовано критерії оцінки основних психологічних показників особистості лікарів терапевтичного профілю;

- розроблено методику психодіагностичного дослідження рівня розвитку професійно значущих рис особистості лікарів терапевтичного профілю;

- розроблено програму психологічного тренінгу, спрямованого на формування професійно значущих рис особистості лікарів терапевтичного профілю, що лежать в основі ефективної терапевтичної взаємодії з пацієнтами та сприяють підвищенню рівня професійної компетентності.

Теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає у розширенні та поглибленні знань про роль особистісних властивостей лікаря терапевтичного профілю у процесі лікувальної взаємодії з пацієнтами; обґрунтуванні програми їх розвитку в процесі професійної підготовки.

Практичне значення роботи зумовлюється можливістю використання розроблених методів для вдосконалення процесу професійної підготовки лікарів терапевтичного профілю, оскільки дозволяють більш ефективно здійснювати навчально-виховну роботу із студентами медичних закладів щодо формування, розвитку та корекції професійно важливих якостей майбутніх лікарів, що сприятиме їх більш успішній професіоналізації.

Запропоновано високоінформативні психодіагностичні комп'ютерні програми, що не лише оптимізують процес визначення професійної придатності студентів медичних навчальних закладів, а й дозволяють проводити профорієнтаційну роботу вже на етапі вибору професії.

Розроблено та впроваджено комплекс занять, спрямованих на розвиток та формування професійно-важливих психологічних рис лікарів терапевтичного профілю, що лежать в основі ефективної суб'єкт-суб'єктної взаємодії між учасниками терапевтичного процесу.

Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та результати емпіричного дослідження є самостійним внеском у розробку проблеми визначення професійно важливих особистісних рис лікарів терапевтичного профілю. Здобувачем самостійно проведено психодіагностичне обстеження практикуючих лікарів та опитування хворих, здійснено аналіз літературних джерел, обґрунтовано актуальність, мету й завдання роботи, здійснено статистичну обробку, аналіз та узагальнення отриманих результатів, обґрунтування і формулювання висновків отриманих даних.

У створенні психодіагностичних комп'ютерних програм, що розроблені разом із співавторами, здобувачу належить постановка технічного завдання, розробка алгоритму, апробація, загальне редагування та підготовка технічної документації до реєстрації.

Дисертантом забезпечено відображення результатів дослідження у наукових публікаціях та оформлена дисертація. Одноосібно підготовлено до друку наукові праці. В опублікованих у співавторстві публікаціях автору належить теоретичне обґрунтування, розробка методів діагностики та оптимізації професійно-важливих якостей лікаря-терапевта.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень 2005» (Дніпропетровськ, 2005); на Міжнародній науково-практичній конференції «Ґенеза буття особистості», присвяченій ювілею наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д. Максименка (Київ, 2006); на Міжнародній науковій конференції «Механізми функціонування фізіологічних систем», приуроченої до 60-ліття кафедри фізіології людини і тварин Львівського університету ім. І. Франка (Львів, 2006); на Третій міжнародній науково-методичній конференції «Актуальні проблеми і перспективи трудової підготовки молоді» (Тернопіль, 2007); на XVII з'їзді Українського фізіологічного товариства (Чернівці, 2006); на Першому Всеукраїнському конгресі психологів (Київ, 2005); на Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Сучасний соціокультурний простір 2005» (Київ, 2005); на ІІІ Всеукраїнській науковій конференції «Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і патології», присвяченій 70-річчю з дня народження Г.М. Чайченка (Київ, 2006); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми профорієнтації в неперервній освіті» (Кам'янець-Подільський, 2006); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми психологічного та психофізіологічного забезпечення діяльності» (Київ, 2007). Результати дисертаційної роботи доповідались автором на науково-методичних семінарах та розширених засіданнях кафедри нормальної фізіології Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (Тернопіль, 2005-2008).

Впровадження результатів дисертаційного дослідження. Результати та положення дисертаційного дослідження впроваджено в педагогічну практику при здійсненні підготовки студентів-медиків Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (акт впровадження матеріалів дисертаційної роботи до навчального процесу, 2008 рік) та Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (акт впровадження матеріалів дисертаційної роботи до навчального процесу, 2008 рік), при підготовці студентів на кафедрі загальної біології Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (акт впровадження матеріалів дисертаційної роботи у навчальний процес, 2008 рік), впроваджено в організацію роботи медичного персоналу Тернопільської міської комунальної медико-санітарної частини «Ватра» та у практичну діяльність у 27 регіональних і 645 базових центрах Державної служби зайнятості України (акт впровадження матеріалів дисертації в організації роботи Державної служби зайнятості України, 2008 рік), застосовується при підборі та розстановці кадрів та роботі з персоналом на базі товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ» (акт впровадження матеріалів дисертаційної роботи у процес відбору кадрів, 2008 рік).

Отримано 3 свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію авторського права на психодіагностичні комп'ютерні програми: «Багатофакторний опитувальник Р. Кеттелла (Саttelltest-187)», «Експрес-діагностика емпатії (Empathy test)» та «Визначення особливостей професійного спрямування особистості (Holland-test)».

Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 10 наукових роботах (наукові статті та тези), з них: 5 статей у наукових виданнях, що визначені ВАК України як фахові у галузі психології, 5 робіт у вигляді тез - у матеріалах конференцій, конгресів, з'їздів. Отримано 3 свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 258 найменувань (на 27 сторінках), 14 додатків (на 22 сторінках). Основний зміст дисертації викладений на 179 сторінках друкованого тексту. Повний обсяг дисертації становить 229 сторінок. Робота містить 9 таблиць (на 11 сторінках) та 59 рисунків (на 52 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет, сформульовано завдання дослідження, його методологічну основу та методи, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наводяться відомості про апробацію та впровадження результатів, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі - «Психологічні особливості лікарської діяльності» - здійснено аналітичний огляд літературних джерел з досліджуваної проблеми. Узагальнено та систематизовано уявлення щодо ролі особистісних якостей лікаря в організації взаємодії із пацієнтами.

У розділі констатується, що протягом останнього десятиліття спостерігається виразна тенденція до інновацій у сфері підготовки нової генерації медичних кадрів. Так, специфіку професійної підготовки студентів-медиків та формування їх професійно значущих якостей розглядали Я.В. Цехмістер, І.С. Вітенко, В.О. Ташликов, О.В. Уваркіна, П.М. Ляшук, І.В. Сергета, О.Я. Андрійчук та ін. Показано, що запорукою успішного професійного розвитку майбутнього спеціаліста повинно бути усвідомлення ним необхідності у самопізнанні, корекції та пошуку шляхів самовдосконалення, самовизначення, реалізації творчого потенціалу.

З огляду на це велика увага приділяється вивченню професійно важливих якостей лікарів-терапевтів (В.І. Єщенко, Л.В. Панченко, А.С. Борисюк), взаємозв'язку ефективного процесу лікування та емпатійних здібностей лікаря (О.А. Грандо), психологічних особливостей його професіоналізації (І.С. Вітенко, Л.Ф. Бурлачук, І. Харді та ін.), специфічних особливостей лікарської справи (О.Ф. Білібін, І.С. Вітенко, О.О. Грандо, Ю.Г. Віленський, О.М. Орлов, Л.А. Пиріг та ін.).

Особлива увага приділяється питанням психології хворого та психології лікувальної взаємодії. Так, особливості психічного реагування на захворювання висвітлюються у працях В.Д. Менделевича, Б. Любан-Плоцци, Ф. Александера, А.Ш. Тхостова та ін. Проблеми психології взаємин лікаря і хворого досліджували Л.Ф. Бурлачук, І.Є. Вольперт, В.М. Ніколаєнко, В.О. Ташликов, М.В. Ельштейн.

Зазначається, що для лікаря провідною якістю вважається здатність співпереживати іншій людині. У зв'язку з цим певна кількість сучасних наукових праць присвячується вивченню емпатійності медичного персоналу та питанням її формування у процесі професійної підготовки (О.М. Юдіна, Т.М. Павлюк, І.В. Кузнєцова та ін.).

Натомість, наголошується, що не окремі якості, а їхнє поєднання з професійними знаннями, навичками і досвідом створює ту своєрідну домінанту, яка реалізується під час виконання професійної діяльності. Саме на цих аспектах наголошують М.В. Ельштейн, О.А. Грандо, І. Харді та ін.

Підкреслюється, що для успішної реалізації професійної діяльності необхідний новий якісний рівень взаємовідносин лікаря й пацієнта, активна участь останнього в прийнятті рішень. Отже, одним з важливих|поважних| принципів цього напрямку|направлення| є особистісний підхід, за яким пацієнт і лікар|лікар| розглядаються|розглядують| як рівноправні учасники терапевтичного процесу.

Аналіз досліджень проблеми терапевтичної взаємодії свідчить про визначальну сторону професійної компетентності лікаря в сучасних умовах, що становить компетентність саме в суб'єкт-суб'єктному спілкуванні, у вирішенні продуктивних завдань, в оволодінні глибинним, особистісним рівнем спілкування з іншими людьми.

Тому в терапевтичній ситуації взаємодія набуває міжособистісного характеру, а особистісні якості терапевта розглядаються як складова його професійної компетентності.

У другому розділі - «Методики та організація дослідження» - викладено загальну процедуру емпіричного дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів та описано психодіагностичний інструментарій.

Психодіагностика здійснювалась за допомогою спеціальних комп'ютерних тестових методик. З метою удосконалення процесу дослідження та обробки результатів нами було розроблено і в подальшому використано низку психодіагностичних комп'ютерних програм: «Визначення особливостей професійного спрямування особистості (Holland-test)», «Експрес-діагностика емпатії (Empathy test)» (що ґрунтується на основі методики І.М. Юсупова), «Багатофакторний опитувальник Р. Кеттелла (Cаttelltest-187)». Для дослідження окремих психофізіологічних показників була використана психодіагностична комп'ютерна програма «Типолог».

Дослідження складалося із чотирьох етапів. На першому проводилось вивчення інструктивно-методичних матеріалів Міністерства охорони здоров'я України, аналіз загальної характеристики професії лікаря-терапевта, санітарно-гігієнічних умов, безпеки праці, кваліфікаційних вимог професії до спеціаліста, протипоказань до навчання та виконання професійних обов'язків, що дало можливість визначити напрямок та подальші методичні прийоми вивчення вищезазначеної професійної діяльності.

На другому етапі добиралась група експертів, які оцінювали особистісні якості та професійну компетентність лікарів-терапевтів. Експертами виступили завідуючі терапевтичними відділеннями лікарень та поліклінічних відділень міста, які визначили перелік професійно важливих якостей терапевта, що відповідають високій професійній компетенції. Для визначення об'єктивних критеріїв оцінки особистісних якостей лікарів, група експертів визначила перелік професійно важливих якостей за професією лікар-терапевт та оцінила рівень розвитку кожної із них. Підрахунок середнього балу експертної оцінки кожної особистісної риси дав підстави для висновків про те, що розроблені критерії відповідають досліджуваному концепту.

Третій етап передбачав підбір методик для здійснення дослідження виділених психологічних якостей лікарів. Дослідження здійснювалося за єдиним планом, що включав спеціальні комп'ютерні методики, необхідні для отримання оцінки відповідності наявних індивідуальних психологічних особливостей конкретної особи вимогам професійної діяльності лікаря. За допомогою допоміжних методів ми звернулись до пацієнтів з метою отримання даних щодо їх уявлень про важливі якості лікарів-терапевтів.

На основі отриманих експериментальних даних, їх всебічного аналізу, співставлення з оцінками експертів та уявленнями пацієнтів було виділено групу терапевтів із низькими індивідуальними показниками досліджуваних психологічних якостей.

Заключний етап полягав в організації формувального експерименту, у якому взяло участь 32 лікарі, чий рівень професійної компетентності, за результатом проведеного дослідження, виявився найнижчим. На цьому ж етапі був розроблений тренінг, що містив комплекс спеціальних занять та вправ, спрямованих на розвиток психологічних рис, що виступають необхідною складовою оптимальної терапевтичної взаємодії із пацієнтами.

У третьому розділі - «Якісно-кількісний аналіз результатів емпіричного дослідження» подано результати дослідження та здійснено порівняльний аналіз досліджуваних показників практикуючих лікарів терапевтичного профілю із оцінками експертів та пацієнтів щодо бажаної наявності певних рис у лікарів-терапевтів.

Одержані в ході констатувального експерименту дані свідчать, що у лікарів переважає соціальний тип професійного спрямування, орієнтований на взаємодію із соціальним середовищем і на вміння легко та швидко встановлювати контакти з оточуючими (59,2 %). У цьому сенсі має місце узгодженість оцінки експертів за цим показником з отриманими результатами досліджуваної вибірки лікарів. Поряд з цим, здатність лікаря швидко встановлювати контакти із незнайомими людьми 65,8 % пацієнтів вважають бажаною та 18,3 % - цілком необхідною.

На думку більшості пацієнтів (70,8 %), не бажаними для лікаря терапевтичного профілю є такі риси, як підприємливість, орієнтація на бізнес, прагнення до визнання, соціального статусу та влади над іншими людьми (тобто приналежність до ділового типу профспрямування) (рис.1).



Рис. 1. Порівняльна характеристика вимог пацієнтів і даних обстеження лікарів щодо приналежності до ділового типу професійного спрямування

Примітка: тут і далі * позначено достовірні відмінності між показниками обстежуваних при - р ? 0,01

Аналіз отриманих даних за методикою «Експрес-діагностика емпатії» показав, що 25,0 % лікарів терапевтичного профілю мають високий загальний рівень розвитку емпатії, 48,3 % середні показники та 26,7 % низький рівень емпатії. Найвищий показник встановлено за шкалами «емпатія до батьків» та «емпатія до людей похилого віку», а найнижчий - за шкалою «емпатія до тварин». Встановлено, що лікарі-жінки мають вищі середні показники за всіма діагностичними шкалами емпатії, ніж їх колеги-чоловіки. При цьому, статистично доведено, що у жінок загальний рівень розвитку емпатії вищий, ніж у чоловіків (р ? 0,05).

Порівняльний аналіз оцінок експертів та побажань пацієнтів щодо розвитку емпатії у лікарів з даними, отриманими на вибірці терапевтів, має свої особливості (рис.2). За результатами дослідження, більшість експертів та пацієнтів вважають вміння співчувати, співпереживати незнайомим та малознайомим людям цілком необхідною та бажаною рисою терапевта. Проте, більшість терапевтів мають середній - 48,3 % та низький загальний рівень емпатії - 26,7%.

Рис. 2. Порівняльний аналіз даних обстеження лікарів із оцінками експертів та побажаннями пацієнтів щодо розвитку емпатії

За результатами проведеного дослідження рис особистості та визначення показників їх оцінювання за методикою «Багатофакторний опитувальник Р.Кеттелла (Cаttelltest - 187)» нами було виведено узагальнений особистісний профіль практикуючих лікарів терапевтичного профілю (рис.3).

Рис. 3. Узагальнений особистісний профіль практикуючих лікарів терапевтичного профілю

Оскільки професія лікаря вимагає від нього вміння швидко встановлювати психологічний контакт з незнайомими людьми, то до найважливіших рис особистості терапевта належать відкритість, легкість у встановленні контактів, комунікабельність, екстраверсія. Отримані нами дані свідчать, що 30,8 % досліджуваних - екстраверти, 29,2% - інтроверти та 40,0 % лікарів є амбівертами. При цьому встановлено, що у молодшій віковій групі лікарів переважають показники екстраверсії, тоді як у старшій - показники інтроверсії (р ? 0,01). Така ситуація, певною мірою, обумовлена тим, що з віком збільшується орієнтація свідомості й інтересів людини на себе. Наслідком такого психологічного самозанурення та зосередженості на власних переживаннях і проблемах, є, зазвичай, послаблення уваги людини до того, що відбувається навколо неї, в тому числі до інших людей.

Натомість, на думку більшості експертів, природність поведінки, готовність до співпраці, чутливість та уважне ставлення до людей, відкритість та легкість у спілкуванні є вкрай необхідними (57,1 %) та бажаними (42,9 %) якостями лікарів (рис.4).

Рис. 4. Порівняльний аналіз вимог експертів щодо рівня сформованості екстраверсії у лікарів

В результаті дослідження за шкалою «В» (що виражає міру розвиненості інтелекту, кмітливості, здатності до научіння, абстрактного мислення тощо) виявлено, що лише четверта частина (25,8 %) лікарів володіє високим рівнем розвитку абстрактного мислення. Натомість, 57,1 % експертів та 44,2 % пацієнтів бажають бачити лікарів інтелектуально обізнаними. При цьому, такі характеристики, як високий рівень інтелектуального розвитку, вміння швидко схоплювати нове та швидко вчитися, жоден з експертів та опитаних пацієнтів не визначив як непотрібні для лікаря.

За результатами дослідження лише 26,7 % лікарів є емоційно врівноваженими, спокійними, стриманими, здатними реально оцінювати обставини, зрілими особистостями, які володіють ситуацією та вміють уникати труднощів. Навпаки, 71,4 % експертів та 51,7 % хворих вважають спокій, терпимість, незалежність від настрою винятково необхідними рисами лікаря (рис.5).

Рис. 5. Порівняльний аналіз результатів лікарів, оцінок експертів та побажань пацієнтів щодо рівня емоційної врівноваженості

Встановлено переважання оптимістичних настроїв у молодшій віковій групі та у групі терапевтів-чоловіків та переважання песимістичних настроїв у старшій віковій групі та у групі терапевтів жіночої статі (при рівні статистичної значущості р ? 0,01).

Загалом високі показники оптимізму виявлено лише у 14,2 % лікарів. Однак, за експертними оцінками високий рівень оптимізму є однією із важливих ознак сучасного лікаря. Поряд з цим, бадьорість, активність, легке ставлення до життєвих труднощів та віра в удачу, на думку пацієнтів, є найбільш необхідними (33,4 %) та бажаними (60,8 %) характеристиками лікарів терапевтичного профілю.

За результатами дослідження було встановлено переважання високих показників за фактором «відповідальності, сумлінності та добросовісності» в групі лікарів жіночої статі та переважання низьких показників у групі лікарів чоловічої статі (р ? 0,05). Отже, у лікарів-жінок рівень добросовісності вищий, ніж у лікарів-чоловіків. Слід відзначити наявність статистично значущих відмінностей між отриманими показниками за шкалою обов'язковості у лікарів терапевтичного профілю з оцінками експертів та уявленнями пацієнтів щодо рівня розвитку цієї якості (р ? 0,01). Так, 71,4 % експертів та 28,6 % пацієнтів вважають добросовісність та відповідальність цілком необхідною рисою в роботі лікаря, натомість, високі показники за цим фактором виявлено лише у п'ятої частини лікарів. При цьому, жоден експерт та пацієнт не відзначив рису обов'язковості та добросовісності як непотрібну в діяльності лікаря-терапевта.

Найбільш значущими виявились розбіжності експертних оцінок та бажань пацієнтів щодо наявності підозри в лікарській діяльності із наявним рівнем розвитку цієї властивості у лікарів (р ? 0,01). Зокрема, 42,8 % експертів та 91,7 % опитаних пацієнтів визначили як небажані для лікаря такі риси, як підозрілість, недовірливість, упередженість та настороженість. Тим не менше, ці риси притаманні 25,8 % лікарів. Встановлено також вищий рівень підозрілості у молодшій групі лікарів (р ? 0,05) та у жінок-лікарів (р ? 0,01), ніж у старшій групі лікарів та у лікарів-чоловіків.

Виявлено, що більшість опитаних пацієнтів (45,8 %) переконані у тому, що терапевт повинен вміти співпрацювати у колективі, узгоджуючи свою роботу з іншими, володіти тактовністю, вмінням спілкуватися з людьми різного суспільного статусу, характеру тощо (тобто мати високий рівень соціабельності). Натомість, належні аналогічні показники виявлено у 17,5 % лікарів.

З'ясовано, що значна частина лікарів мають середній (60,8 %) показник самоконтролю поведінки. Кожен п'ятий лікар (20,0 %) характеризується високими показниками самоконтролю, що дозволяє їм проявляти пунктуальність, доводити розпочату справу до завершення, додержуватися встановлених норм та правил, однак 19,2 % лікарів - показали низькі показники за фактором Q₃.

Такі характеристики лікаря-терапевта, як вміння діяти планомірно та розмірено, добре контролювати власні емоції та почуття, є цілком необхідними за визначенням експертів та бажаними для більшості опитаних пацієнтів. При цьому, у лікарів чоловічої статі рівень самоконтролю поведінки значно вищий, ніж у групі лікарів-жінок (р ? 0,01).

У четвертому розділі - «Формування професійно значущих якостей практикуючих лікарів-терапевтів» - описано програму формувального експерименту та отримано емпіричні дані щодо його ефективності. Зокрема, обґрунтовується важливість формування професійно значущих якостей лікарів, що є провідним чинником професійної успішності, а тому підлягають розвитку та корекції за допомогою застосування цілеспрямованих методів впливу.

При створенні програми формування професійно значущих якостей лікаря-терапевта враховано те, що частково вони є заданими (наприклад, особливості перебігу психічних процесів, характерологічні властивості, сформовані вихованням та оточенням ціннісні орієнтації, життєвий та професійний досвід, стереотипи тощо), однак, певною мірою, формуються під час професійної підготовки та підвищення кваліфікації, а тому мають бути включені до програми підготовки спеціаліста. Окрім того, деякі особистісні якості підлягають розвитку та корекції, в тому числі за допомогою спеціальних тренінгів.

На основі отриманих результатів психодіагностичного обстеження лікарів було виявлено 32 терапевти чиї показники виявились найнижчими практично за усіма досліджуваними параметрами. Таким чином, сформувалися 2 групи (по 16 осіб), що взяли участь у формувальному експерименті, спрямованому на корекцію психологічних якостей, що становлять основу успішної терапевтичної взаємодії з пацієнтом. Результати обстеження лікарів, проведеного після експериментального навчання, порівнювались із даними констатувального експерименту.

Тренінгові заняття проводились з кожною групою один раз на тиждень протягом чотирьох місяців. Програма складалась з 18 занять, тривалість кожного становила в середньому 2 години. В якості інструментарію використовувалися інтерактивні методи навчання: брейн-стормінг, групова дискусія, робота у «буз»-групах», релаксаційні вправи та рольові ігри. Використання ігрових форм і методів сприяє формуванню суб'єктно-діалогічного підходу до процесу міжособистісної взаємодії, на противагу об'єктно-маніпулятивного. У лікарській практиці це призводить до зміни парадигми, коли пацієнт є об'єктом прямого впливу або прихованої маніпуляції лікаря, на суб'єкт-суб'єктну, в якій він розглядається як рівноправний партнер спілкування.

Експериментальні дані свідчать, що у 25 учасників тренінгу виявлені позитивні зміни у психічних показниках, що обумовлюють успішну терапевтичну взаємодію з пацієнтом.

Спостерігалося помітне просування значної частини лікарів у бік підвищення загального рівня емпатійності. Кількість лікарів з низькими показниками емпатії, що була на початку групової роботи (32 особи), значно зменшилась після проведення тренінгових занять (до 7 осіб). При цьому 25 лікарів перейшли до найчисельнішої групи із середнім рівнем емпатії.

Зафіксовано зміни у бік покращення особистісних якостей лікарів, що діагностувались за допомогою багатофакторного опитувальника Р. Кеттелла. Повторний зріз дозволив виявити підвищення наступних показників: афектотимії (фактор «А»), емоційної врівноваженості (фактор «С»), оптимізму (фактор «F»), відповідальності (фактор G), емоційної чутливості (фактор «І»), проникливості (фактор N), самоконтролю поведінки (фактор «Q₃»), екстраверсії (фактор «F₁»).

Після проведення формувального експерименту в експериментальній групі відбулися зміни показників рівня здатності до самоконтролю за рахунок зменшення кількості лікарів із низьким рівнем самоконтролю. Значення параметрів заниженої самооцінки (фактор «О») та фрустрованості (фактор «Q₄»), що домінували на початку формувального експерименту, навпаки, дещо зменшилися.

Таким чином, одержані в ході формувального експерименту результати підтвердили ефективність запропонованої програми формування професійно значущих психологічних якостей у практикуючих лікарів.

Розроблена тренінгова програма сприяла підвищенню рівня емпатійності, соціабельності, комунікативних навичок та навичок саморегуляції як необхідних компонентів рівноправних суб'єкт-суб'єктних взаємин лікаря із пацієнтом, побудованих на принципах діалогічного підходу.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми визначення психологічних особливостей лікаря в процесі терапевтичної взаємодії з пацієнтами, запропоновано нові підходи до формування та корекції професійно значущих якостей лікарів, котрі є важливими компонентами їх фахової підготовки та провідним чинником професійної успішності.

Узагальнюючи викладені в роботі результати теоретико-експериментального дослідження, можна зробити такі висновки:

1. На основі аналізу теоретико-методологічних підходів до вивчення психологічних особливостей лікарської взаємодії та результатів дисертаційного дослідження, визначено перелік професійно важливих якостей лікаря-терапевта, рівень розвитку яких впливає на ефективність професійної діяльності лікаря-терапевта, та певною мірою сприяє вирішенню питання професійної компетентності.

2. Встановлено, переважання соціального типу професійного спрямування у лікарів терапевтичного профілю, що свідчить про адекватне співвідношення вимог відповідного професійного середовища та дозволяє повною мірою розкрити внутрішній особистісний потенціал в межах обраної спеціалізації.

3. Виявлено, що 25,0 % лікарів терапевтичного профілю мають високий загальний рівень розвитку емпатії, для 48,3 % характерні середні показники та для 26,7 % низькі. При цьому встановлено статистично значущу перевагу у лікарів жіночої статі схильності до емпатійних проявів. У складі досліджуваних особистісних рис лікарів терапевтичного профілю переважають: низька емоційна врівноваженість, песимізм та підозрілість.

4. Виявлено неконгруентність рівня розвитку наявних особистісних рис лікарів терапевтичного профілю з експертними оцінками досліджуваних якостей та уявленнями пацієнтів. Так, цілком необхідними рисами в роботі лікаря експерти та пацієнти вважають комунікабельність, інтелектуальну обізнаність, емоційну врівноваженість, відповідальність, соціабельність, емпатійність та високий рівень самоконтролю поведінки. Навпаки, небажаними якостями для лікаря-терапевта експерти вважають інтроверсію, високу фрустрованість, прямолінійність, а пацієнти підозрілість та підприємливість.

5. Доведено, що застосування розроблених психодіагностичних комп'ютерних програм дає можливість швидко та якісно здійснити комплексне діагностичне вивчення психологічних характеристик терапевтів, що не лише оптимізує процес психологічної підготовки студентів медичних навчальних закладів, а й дозволяє проводити профорієнтаційну роботу ще на етапі вибору професії.

6. Розроблено та впроваджено тренінгову програму, спрямовану на формування професійно значущих якостей лікарів (емпатійності, гнучкості, соціабельності, емоційної саморегуляції, самоконтролю поведінки), що лежать в основі терапевтичної взаємодії із пацієнтом. Доведено, що зазначені показники можна та потрібно розвивати в процесі професійного становлення засобами психологічного впливу та інтерактивними методами навчання.

Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо у створенні науково обґрунтованої цілісної психограми професії лікар-терапевт, а також у розробці психотерапевтичних тренінгових програм з метою оптимізації чи корекції психологічних якостей як у студентів-медиків, так і у практикуючих лікарів. Потребують подальшого вдосконалення форми та методи розвитку професійно-важливих якостей лікарів-терапевтів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України:

Варнавських К. М. Особливості емпатії у лікарів терапевтичного профілю / К. М. Варнавських, С. Н. Вадзюк // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України [за ред. академіка С. Д. Максименка]. - К. : Главник, 2005. - Вип. 26. - Т.1. - С. 193-196.

Варнавських К. М. Тип вищої нервової діяльності та особливості перебігу нервових процесів у практикуючих лікарів терапевтичного профілю / К. М. Варнавських // Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка - К. : Міленіум, 2006. - Вип. 31. - С. 347-355.

Варнавських К. М. Дослідження індивідуально-психологічних рис особистості у практикуючих лікарів терапевтичного профілю / К. М. Варнавських // Педагогіка і психологія професійної освіти. - Львів, 2007. - № 5. - С. 111-118.

Варнавських К. М. Роль особистісних характеристик лікарів в процесі терапевтичної взаємодії з хворими / К. М. Варнавських // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія : Педагогіка. - Тернопіль, 2007. - № 9. - С. 126 - 131.

Варнавських К. М. Професійно важливі якості лікарів в процесі терапевтичної взаємодії / К. М. Варнавських // Актуальні проблеми психології / за ред. акад. С. Д. Максименка. - К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агенство», 2007. - Т.V, вип. 7. - С. 54-59.

Статті в інших виданнях, тези доповідей на наукових конференціях, з'їздах, свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір:

Варнавських К. М. Рівень емпатії у практикуючих лікарів терапевтичного профілю / К. М. Варнавських, С. Н. Вадзюк // Сучасний соціокультурний простір - 2005 : матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., 26-30 вересня 2005 року, Київ. Ч. І. - К. : ТОВ «ТК Меганом», 2005. - С. 48-49.

Варнавських К. М. Дослідження професійно орієнтованого типу особистості практикуючих лікарів терапевтичного профілю / К. М. Варнавських, С. Н. Вадзюк // Динаміка наукових досліджень - 2005 : матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф., 20-30 червня 2005 р. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. - Т. 47. Психологія та соціологія. - С. 32-34.

Варнавських К. М. Дослідження типу вищої нервової діяльності практикуючих лікарів терапевтичного профілю / К. М. Варнавських, С. Н. Вадзюк // Фізіологічний журнал: матеріали XVII з'їзду Українського фізіологічного товариства, 18-20 травня 2006 р. - Чернівці, 2006. - Т. 2. - № 52. - С. 215.

Варнавських К. М. Психодіагностична комп'ютерна методика «Багатофакторний опитувальник Р. Кеттелла (Саttelltest - 187)» / К. М. Варнавських, С. Н. Вадзюк // Механізми функціонування фізіологічних систем : міжнар. наук. конф., 8-11 лист. 2006 р. : тези доповідей - Львів, 2006. - С. 22-23.

Варнавських К. М. Дослідження окремих факторів особистості практикуючих лікарів терапевтичного профілю / К. М. Варнавських, С. Н. Вадзюк // Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і патології : матеріали ІІІ Всеукр. наук. конф., 4-6 жовт. 2006 р., Київ. - К. : Знання України, 2006. - С. 16-17.

А. с. 14331 МОН України, Державний департамент інтелектуальної власності. Психодіагностична комп'ютерна програма «Багатофакторний опитувальник Р. Кеттелла (Саttelltest - 187)» / С. Н. Вадзюк, Т. М. Білінська, К. М. Варнавських (Україна). - заявл. 11.08.2005; дата реєстрації 10.10.05, Офіційний бюлетень № 8, 2005.

А. с. 16331 МОН України, Державний департамент інтелектуальної власності. Психодіагностична комп'ютерна програма «Експрес-діагностика емпатії (Empathy test)» / С. Н. Вадзюк, К. М. Варнавських (Україна). - заявл. 21.02.2006; дата реєстрації 14.04.06, Офіційний бюлетень № 9, 2006.

А. с. 20356 МОН України, Державний департамент інтелектуальної власності. Психодіагностична комп'ютерна програма «Визначення особливостей професійного спрямування особистості (Holland-test» / С. Н. Вадзюк, К. М. Варнавських (Україна). - заявл. 06.03.2007; дата реєстрації 03.05.07; Офіційний бюлетень № 13, 2007.

АНОТАЦІЯ

Варнавських К.М. Психологічні особливості лікаря в процесі терапевтичної взаємодії з пацієнтами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню психологічних особливостей практикуючих лікарів терапевтичного профілю як чинника успішної терапевтичної взаємодії. В роботі виявлено взаємозв'язки між особистісними рисами лікарів залежно від вікових та статевих відмінностей.

У дослідженні узагальнено і запропоновано нове вирішення проблеми, що полягає у з'ясуванні психологічних особливостей практикуючих лікарів терапевтичного профілю.

В результаті застосованого комплексу психодіагностичного дослідження суттєво розширено уявлення про роль особистісних утворень лікаря-терапевта, зокрема емпатійності, професійної спрямованості, особливостей прояву екстра-інтроверсії, оптимізму, емоційної стійкості, домінантності, практичності, адекватності самооцінки, проникливості, самоконтролю, тривожності та ін. у професійній діяльності лікаря.

Констатовано, що результати дослідження дозволяють більш ефективно здійснювати навчально-виховну роботу із студентами медичних закладів щодо формування, розвитку та корекції професійно важливих якостей майбутніх лікарів, що сприятиме їх більш успішній професіоналізації.

Запропоновано методику психодіагностичного дослідження та високоінформативні психодіагностичні комп'ютерні програми, що не лише оптимізують процес визначення професійної придатності студентів медичних навчальних закладів, але й дозволяють проводити профорієнтаційну роботу вже на етапі вибору професії.

Розроблено та впроваджено комплекс занять, спрямованих на розвиток та формування професійно-важливих психологічних рис лікарів терапевтичного профілю, що лежать в основі ефективної терапевтичної взаємодії з пацієнтами та сприяють підвищенню рівня професійної компетентності.

Ключові слова: лікарська діяльність, особистісні властивості, професійно важливі якості, емпатія, лікар терапевтичного профілю, пацієнт.

АННОТАЦИЯ

Варнавских К.М. Психологические особенности врача в процессе терапевтического взаимодействия с пациентами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Институт психологии им. Г.С. Костюка НАПН Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию психологических особенностей практикующих врачей терапевтического профиля.

Осуществлен анализ степени изученности и разработанности данной проблемы в психологии. Описаны психологические особенности терапевтической деятельности, подчеркнуто значение взаимоотношений между врачом и пациентом, которое существенно влияет на эффективность терапевтического процесса.

Исследование состояло из четырех этапов. На первом этапе проводилось изучение инструктивно-методических материалов Министерства здравоохранения Украины, анализ общей характеристики профессии врача-терапевта, санитарно-гигиенических условий, безопасности труда, квалификационных требований профессии к специалисту, противопоказаний к обучению и выполнению профессиональных обязанностей, что позволило определить направление и дальнейшие методические приемы изучения вышеупомянутой профессиональной деятельности.

На втором этапе группой экспертов, состоящей из заведующих терапевтических отделений больниц города, был определен перечень профессионально важных качеств врача-терапевта, соответствующих высокой профессиональной компетенции и уровень развития каждой из них.

Третий этап предусматривал подбор методик для проведения исследования выделенных психологических качеств врачей. Исследование осуществлялось по единому плану, который включал специальные компьютерные методики, необходимые для получения оценки соответствия имеющихся индивидуальных психологических особенностей конкретного лица требованиям профессиональной деятельности врача. С помощью вспомогательных методов мы обратились к пациентам с целью получения данных относительно их представлений о важных качества врачей-терапевтов.

Заключительный этап заключался в организации формирующего эксперимента с участием врача, чей уровень профессиональной компетентности, по результатам проведенного исследования, оказался низшим. На этом же этапе был разработан тренинг, который содержал комплекс специальных занятий и упражнений, направленных на развитие психологических качеств, выступающих необходимой составляющей оптимального терапевтического взаимодействия с пациентами.

В результате проведенного исследование установлено преобладание социального типа профессиональной направленности у врачей терапевтического профиля, что является свидетельством адекватного соотношения требований их |востребования| профессиональной среды и позволяет в полной мере раскрыть внутренний профессионально личностный потенциал и самореализоваться в пределах своей специализации.

Обнаружено|выявляет|, что лишь каждый четвертый терапевт характеризуется высоким уровнем развития эмпатии|, |при этом женщины оказались более эмпатийными, чем их коллеги мужчины. Показано, что в структуре исследуемых личностных качеств врачей терапевтического профиля преобладают: низкая эмоциональная уравновешенность, пессимизм и подозрительность.

...