1) кризи становлення особистості;

2) кризи здоров'я;

3) термінальні кризи;

4) кризи значущих стосунків;

5) кризи особистісної автономії;

6) кризи самореалізації;

7) кризи життєвих помилок. Кожна з цих криз може бути інтерпретована як рольовий конфлікт у сфері життєвих ролей.

Однією з форм життєвої кризи є екзистенційна фрустрація, що пов'язана з втратою смислу життя (В. Франкл). Якщо ціннісно-часові орієнтації умовно поділити на три групи: цінності минулого, теперішнього та майбутнього, то й екзистенціальні фрустрації, як порушення ціннісно-смислового ставлення до життя (а за ними і життєві кризи), також поділяються на три типи за часовою спрямованістю. Фрустрації минулого - це розлад часових ретроспектив особистості, руйнування цінностей, пов'язаних з минулим. Фрустрації сьогодення - це руйнування зв'язку між часовими ретроспективами та перспективами, переживання поточної життєвої кризи, відчуття безвихідності становища. Фрустрації майбутнього - це руйнування часових перспектив людини через втрату можливості реалізувати намічені життєві плани.

З точки зору часової орієнтації зміни психологічних ролей кризи поділяються на три типи: а) кризи з орієнтацією в майбутнє - з бажаною зміною ролей, коли людина хоче прийняти нову роль та позбутися старої; б) кризи з орієнтацією в минуле - з небажаною зміною ролей, коли людина не хоче (чи хоче, але не може безболісно) приймати нову роль та розлучитися зі старою; в) кризи без чітко вираженої часової орієнтації.

У четвертому розділі "Особистість як суб'єкт рольової самореалізації" висвітлено ті аспекти рольової теорії особистості, що стосуються її периферійних характеристик, зокрема: аналіз репертуару життєвих ролей особистості, особливостей ґендерних ролей та ґендерного розвитку, рольової структури особистості та метаструктури її життєвого світу, зв'язку соціально-психологічних ролей з психологічними та психопатологічними особливостями особистості.

Структурно-типологічні відмінності людей з позицій рольового підходу базуються на поняттях локус рольового конфлікту та рольова компетентність. Особистості відрізняються одна від одної своєрідністю рольових характеристик, в тому числі інтернальністю чи екстернальністю рольової поведінки та здатністю володіти своїми психологічними ролями. Ще одною стороною індивідуальності людини є репертуар життєвих ролей, які еволюціонують упродовж життя людини.

Ми вводимо поняття інтегральної життєвої ролі, що пов'язана з життєвим сценарієм людини та визначає тип її особистості. Вона унікально неповторна, оскільки є складовою індивідуальності. Є типові форми інтегральних життєвих ролей у різних людей - вони можуть бути покладені в основу рольової типології особистості. Життєві ролі пов'язані з его-станами, транзакційними іграми, драйверами, життєвими сценаріями, архетипами, стилями життя.

Проаналізувавши різні психологічні підходи та концепції, ми пропонуємо такий варіант типології життєвих ролей, який вважаємо найбільш продуктивним, оскільки він охоплює основні прояви особистості:

1) "харбктерні" (стильові, обумовлені індивідуальними соціально-психологічними характеристиками);

2) "сценарні" (що формуються під впливом життєвого сценарію та використовуються для його реалізації);

3) "смислові" (обумовлені сенсом життя людини та основними життєвими цінностями);

4) "архетипні" (рольові втілення глибинних основ особистості, пов'язаних з колективним несвідомим). Інтегральна життєва роль перебуває на перетині цих сегментів та поєднує властивості всіх перелічених часткових типів.

З метою вивчення життєвих ролей нами була розроблена психологічна методика "Репертуар життєвих ролей особистості". Для неї були підібрані різноманітні види життєвих та особистісних ролей, що зустрічаються в літературних джерелах. Із попереднього списку, що складав 88 пунктів, після обробки результатів анкетування на вибірці 137 студентів та викладачів педуніверситету у віці 18-49 років (72 % жінки, 28 % чоловіки) було відібрано 30 видів життєвих ролей. Отриманий варіант методики було вдруге запропоновано тій же вибірці респондентів з подальшою обробкою методами кореляційного та факторного аналізу, в результаті чого була отримана наступна класифікація: "Переслідувач", "Жертва", "Рятівник", "Спостерігач", "Самітник", "Творчий інтелектуал" та "Медіатор".

Для дослідження життєвих ролей особистості слід зіставити перелічені в тексті методики види ролей з такими сферами життєдіяльності:

1) дитинство (батьківська родина);

2) власна родина;

3) сфера інтимних стосунків;

4) професійна сфера;

5) друзі та неформальні групи;

6) творчість;

7) дозвілля;

8) ідеальний "Я-образ". Інтерпретація результатів можлива шляхом виділення домінуючих видів життєвих ролей в кожній із сфер життєдіяльності; вимірювання рольової самооцінки особистості як коефіцієнта кореляції між реальними оцінками та виставленими для ідеалу Я; обчислення числових значень різних типів ролей за отриманою класифікацією.

На основі узагальнення різних підходів, зокрема, теорії життєвого світу Т.М. Титаренко, концепції соціального атому Я.Л. Морено та інших, ми розробили власну модель життєвого світу особистості. З точки зору рольового чи драматургічного підходу життєвий світ являє собою сцену, на якій розгортаються драми життєвих подій. Важливими елементами життєвого світу є найближче соціальне оточення, якому відповідають міжособистісні ролі (як власні, так і ролі значимих інші людей).

У структурі життєвого світу людини ми виділяємо такі підструктури:

1) зовнішній світ - частина довкілля, що є життєвим середовищем, в якому людина здійснює активну життєдіяльність;

2) внутрішній світ - світ власної уяви людини, її переживань, мрій та спогадів, а також світ творчої фантазії;

3) віртуальний світ - перехідна складова між внутрішньою та зовнішньою частинами. Це та частина дійсності, яка існує завдяки нашій свідомості, але не в нашій уяві, а в міжособистісному інформаційному полі. В останній час ми можемо доповнити її компонентами, створеними інформаційними технологіями, насамперед - середовищем глобальної мережі Інтернет.

Отже, соціально-психологічні ролі займають певне місце в структурі особистості та в метаструктурі її життєвого світу (див. рисунок): життєві ролі входять в рольову структуру особистості та водночас - в підструктури внутрішньої та зовнішньої складових життєвого світу; міжособистісні ролі входять в рольову структуру особистості (власні ролі людини) та в підструктури зовнішньої та віртуальної складових життєвого світу (ролі значимих інших); уявні, витіснені, фантастичні ролі входять в структуру особистості та у підструктури внутрішньої та віртуальної складових життєвого світу. Слід зазначити, що ролі - це лише окремі структурні компоненти особистості та її життєвого світу. Крім ролей існує багато інших складових, які мають різну природу. Так, інтегруючим центром особистості є її самість, що не може бути зведеною до ролей. Проте ролі - це важливі функціональні прояви особистості, в яких вона може реалізувати своє життя.

Рис. 1. Психологічні ролі в структурі життєвого світу людини

Під час гострої життєвої кризи людини відбувається деформація чи руйнування життєвого світу, що неминуче призводить до трансформації в сфері її ролей. Міжособистісні ролі - найбільш вразливі елементи життєвого світу, що схильні до руйнування в складні переломні моменти життя. У той же час вони дуже важко регенерують, тобто нові ролі формуються поступово і з великими труднощами. Засоби рольової психотерапії допомагають відновити рольову структуру життєвого світу, зруйновану кризою.

Дієвим засобом відбудови життєвого світу, особливо його внутрішньої психологічної підструктури, є творча діяльність, яка виступає джерелом самореалізації особистості та одним із засобів гармонізації її життєвого світу. Важливою складовою цього процесу є освоєння психологічного часу особистості, а саме: збільшення часової розмірності шляхом побудови уявлюваних творчих часових трансспектив, підвищення компетентності особистості в часі, формування гармонійного ціннісно-смислового ставлення до часу.

Розвиток ґендерних ролей як соціально зумовлених варіантів статевих ролей та статево-рольової поведінки відбувається в контексті рольової соціалізації. Від самого народження дитина потрапляє в соціальне оточення, яке задає безліч стереотипів статево-рольової поведінки. Ці суспільні моделі існують не просто як система поглядів на норми статево-рольової поведінки. Вони виступають як соціальні експектації, очікування та відіграють активну роль у формуванні соціальної поведінки людини. Якщо реальна поведінка не співпадає з нормативами, то суспільство здійснює тиск на свідомість людини, використовуючи відповідні санкції.

Процеси ґендерно-рольової соціалізації чоловіків та жінок істотно відрізняються, що зумовлено відмінністю соціальних експектацій до чоловічої та жіночої моделей ґендерної поведінки. Будь-які протиріччя в сфері ґендерних ролей можуть призводити до ґендерно-рольових конфліктів, які найчастіше зводяться до протиріччя між суспільними стереотипами ґендерної ролі (тобто традиційними уявленнями) та реальними потребами людини.

Протиріччя та труднощі соціалізації, деформації рольового розвитку призводять до багатьох рольових дисгармоній: рольового інфантилізму, рольових девіацій, рольових дисфункцій або рольового дефіциту, дисгармонійності життєвого сценарію людини тощо. В їх основі лежать дезадаптивні форми рольових конфліктів, які потребують психотерапевтичної допомоги засобами рольової психотерапії та методологічно близьких їй методів.

У п'ятому розділі "Основи рольової психотерапії та психологічної практики" викладені практичні аспекти рольового підходу, зокрема, аналіз різних стратегій рольової психотерапії, інтегративних моделей психотерапії в рамках рольового підходу, методів психокорекції рольових конфліктів, психотерапевтичного значення рольового переживання та рольових ресурсів, використання рольових технологій у навчальній практиці.

Ми розглядаємо дві основні стратегії рольової психотерапії:

1) "Терапія ролі", тобто система заходів, спрямованих на зміну психологічних ролей особистості (тут роль виступає об'єктом впливу). Вона включає такі методи: корекцію життєвих ролей та сценаріїв (транзакційний аналіз); формування і реконструкцію ролей (рольовий тренінг, психодрама); трансформацію ролі шляхом емоційного відреагування (рольова психотерапія); розвиток ролей та їхніх особистісних складових (тренінг особистісного зростання); психокорекція рольових конфліктів;

2) "Терапія роллю", тобто система методів психотерапії за допомогою рольової поведінки (тут роль виступає засобом впливу на інші психологічні сторони особистості): ролі, що заміщують, уявні ролі, рольове переживання як засіб гармонізації життя чи як засіб компенсації (психодрама, терапія творчим самовираженням).

Одне з завдань нашої роботи полягає в розробці наукових засад інтеграції методів психотерапії в рамках рольового підходу. Проблеми інтеграції в психотерапії досліджували та розробляли А. Блазер, А. Блатнер, Р. Дж. Ерскін, Н.Ф. Каліна, М.Ю. Колпакова, А.Р. Марер, Дж.П. Маурсанд, Т.С. Яценко та багато інших фахівців. Категорія "роль" може стати інтегруючим та системоутворюючим чинником в побудові інтегративних моделей психотерапії. Як стверджує А. Блатнер, "рольова динаміка" має багато переваг перед іншими теоріями, щоб стати основою загальної теорії не лише психотерапії, а й психології взагалі.

Як показав аналіз наукової літератури та власний психотерапевтичний досвід автора, найефективнішим варіантом інтеграції психотерапії є модель, що об'єднує теоретичні конструкти одного напряму з практичною технологією та методологією іншого. Так, психодрама, як потужний практичний метод, ефективно поєднується з традиційно сильними теоретично напрямами, за якими стоять розвинуті теорії особистості. Один з найдієвіших варіантів інтеграції в рамках рольового підходу - транзакційна психодрама, є узгодженою на всіх рівнях: практичному, теоретичному, методологічному.

Ми розробили наступні форми інтеграції транзакційного аналізу та психодрами, ефективність яких апробована майже 15-річним практичним досвідом. Одна з них спирається на структурну модель особистості та полягає в рольовому розігруванні структурних або функціональних его-станів людини у формі психодраматичних персонажів. Іншою формою є скриптодрама, тобто дослідження життєвого сценарію (або розгортання життєвої історії людини) за допомогою драми, що підвищує ефективність психотерапевтичної роботи з більшістю життєвих проблем. Один з найефективніших варіантів транзакційної психодрами полягає в психодраматичному розв'язанні процесу "перерішення", описаному в концепції Р. та М. Гулдінгів. Існують і інші моделі транзакційного аналізу, застосовні до методу психодрами, серед яких - метод "родительське інтерв'ю" Дж.Р. Мак-Ніла, метод перевиховання (re-parentіng), Дж.Л. Шиффа та інші.

Системний сімейний підхід є ще одним джерелом побудови інтегративної психотерапії. Він ефективно інтегрується з рольовим підходом, зокрема, з психодрамою та транзакційним аналізом. Це дозволяє реалізувати рольовий підхід в контексті сімейної системи та системи роду з урахуванням закономірностей трансгенераційної передачі родинних сценаріїв, наслідків групових травм тощо. Ці три групи методів являють собою дуже сильну в методичному та теоретичному плані тріаду, здатну вирішувати практично всю психотерапевтичну проблематику людини та її оточення.

Ми виділяємо такі феномени сімейного життя, що виступають точками інтеграції системного сімейного та рольового підходів: а) сімейні взаємини - пов'язані із проблемою структурування часу, зокрема зі здатністю до близькості, їх дуже зручно інсценувати в рольовій грі та аналізувати з погляду его-станів; б) сімейні ролі, сімейні рольові ідентичності - є предметом роботи в психодрамі та основою аналізу сімейних взаємин; в) сімейні ігри - можуть бути у фокусі транзакційного аналізу ігор та основою вивчення групової динаміки в сімейних відносинах; г) сімейні стереотипи - можуть розглядатися як соціальні рольові очікування в родині та фактори сприйняття сімейних ролей; д) сімейні міфи - виступають як феномени групового (сімейного, або родового) несвідомого та пов'язані з важливими рольовими фігурами; е) сімейні історії - їх можна драматургічно інсценувати, і вони є одним із джерел життєвого сценарію. Вказані феномени опрацьовуються в процесі рольової психотерапії не розрізнено, а комплексно, використовуючи інтегральну модель драматичної дії.

Рольова взаємодія не завжди відбувається гармонійно, інколи вона супроводжується суперечностями, пов'язаними з соціально-психологічними ролями та їх структурою - рольовими конфліктами. Проаналізувавши різні підходи і концепції щодо класифікації рольових конфліктів (Б. Біддл, В. Гонсалец-Рома, С. Ллорет, С. Страйкер, А.С. Мак, Н. Гросс, У.С. Мейсон і А.У. Мак-Ічерн, Г. Лейтц та ін.) ми виділили основні типи ситуацій, в яких відбуваються рольові конфлікти та інші види рольового стресу, в залежності від співвідношення основних параметрів ролей:

1) неприйняття рольової поведінки інших людей;

2) неприйняття власної рольової поведінки іншими;

3) неможливість одночасно задовольнити очікування різних людей;

4) неможливість виконувати роль, що не відповідає власній Я-концепції;

5) несумісність різних ролей;

6) суперечливість чи несумісність різних вимог до виконання якої-небудь ролі (рольова неоднозначність);

7) недостатність ресурсів для виконання якої-небудь ролі (рольове перевантаження).

Важливий напрям рольової психотерапевтичної практики, який розробляє автор - психокорекція рольових конфліктів - полягає в усуненні або послабленні деструктивних протиріч між факторами рольової поведінки особистості. Проблема особистісного вибору, яка постає практично в кожній ситуації рольового конфлікту, розв'язується в парадигмі локусу рольового конфлікту і вирішується як дилема двох систем чинників: внутрішніх та зовнішніх. Особистісний вибір здійснюється: між значимими людьми, експектації яких несумісні; між несумісними ролями; між собою та оточуючими (між внутрішнім та зовнішнім рольовим конфліктом). Конструктивний особистісний вибір стає ключовою умовою особистісної та рольової самореалізації. Суть психологічної допомоги полягає у знаходження ресурсів особистісного самовизначення.

Одним з практичних застосувань нашого дослідження пов'язане з концепцією рольового переживання, яке має надзвичайне значення у соціальному бутті людини, адже переживання, за С.Д. Максименком, є умовою особистісного розвитку. Рольове переживання є особливим видом переживання, що супроводжує рольову поведінку, і виникає в процесі прийняття на себе реальних соціальних ролей, штучних (психодраматичних) ролей та уявлюваних ролей. Воно здатне спрацьовувати як терапевтичний механізм і може набувати різних форм - від емоційного відреагування, катарсису до екзистенціального переживання сенсу буття. У рольовому переживанні закладена можливість оптимізації структури життєвих ролей людини та гармонізації життєвого світу особистості.

Наше дослідження показало, що рольове переживання виникає не лише в процесі рольової гри чи психодраматичної дії. Близький до рольового переживання стан виникає в багатьох видах активної творчої діяльності людини, в процесі програвання психологічних ролей, створюваних штучно, а також при пасивному сприйнятті творчого матеріалу - читанні, перегляду кінофільму, слуханні музики тощо (явище рольової децентрації). Одне з ключових понять нашої концепції - це потреба в рольовому переживанні, тобто потреба в новому почуттєвому досвіді, що здобувається в процесі виконання ролей та в процесі творчого самовираження. На концепції рольового переживання базується система психотерапевтичних засобів формування ціннісно-смислового ставлення до себе як до суб'єкта життєвої ролі та розв'язання інших психотерапевтичних задач.

Важливим практичним результатом нашого дослідження є розробка системи методів використання рольових ресурсів для розв'язання психотерапевтичних завдань. В рамках рольового підходу та драматургічної парадигми поняття особистісного ресурсу найближче пов'язане з психодраматичною категорією спонтанності, що є джерелом всякої вільної активності особистості, а її нестача (блокування) - причина більшості психологічних проблем. Спонтанність є механізмом розкриття особистісних ресурсів, використання людиною власних резервів для самореалізації, що з певних причин нею не використовувалися.

За результатами наших досліджень, що спираються на практику у галузі рольової психотерапії, ми виділили такі основні види психологічних перешкод на шляху вільного руху психічної енергії (блокування рольових ресурсів) і, відповідно, основні техніки та психотерапевтичні механізми, що допомагають вирішенню цих проблем:

1) психологічна травма (для роботи з нею використовується відреагування, ре-переживання, катарсис, інтеграція травматичного досвіду);

2) порушення ідентичності, а також проблеми, пов'язані із самоставленням (інсайт у дії, техніка Alter-Ego);

3) порушення життєвого сценарію, насамперед, сценарні заборони ("повернення в часі", терапія перерішення, дублювання);

4) рольовий дефіцит і інші рольові дисгармонії (рольовий тренінг, розвиток рольової гнучкості, рольова компенсація, техніки "антиролі");

5) відсутність рольової децентрації (зміна рольової позиції, техніка "дзеркала", обмін ролями).

Ми виділяємо три основні сфери джерел рольових ресурсів: а) у самому собі; б) у ролі інших людей; в) у відносинах зі значимими іншими. Найчастіше ми маємо справу з такими безпосередніми формами рольових ресурсів, які використовуються в психодрамі, що підтверджується нашими дослідженнями та практикою:

1) ресурси самоставлення (віра у власні сили, самооцінка, антиципація успіху);

2) ресурси значущого оточення (речі, обстановка, прихильності, символи; використання цих та інших цінностей в аксіодрамі);

3) ресурси життєвого досвіду (в нашому досвіді практично завжди є достатньо доказів можливості вирішення життєвих проблем, але інколи вони закриті від нашої свідомості травмою або гіпертрофованим уявленням про факти, що їх спростовують);

4) ресурси роду (позитивні батьківські наставляння, ресурси сімейного древа, сімейні та родові міфи та перекази);

5) ресурс ролі значимого іншого (іншими словами - це використання життєвого досвіду інших людей);

6) ресурси навіяної ролі (по суті - це примірювання на собі чужої ідентичності та індивідуальності);

7) ресурси, що спираються на роль як метафору (бібліодрама, психодрама казки та інші соціодраматичні та аксіодраматичні форми роботи). В концепції рольових ресурсів поняття "роль" та "драматична дія" виступають синтезуючим фактором, оскільки вони базуються на холістичній рольовій моделі особистості.

Техніки психодрами та транзакційного аналізу крім терапевтичних функцій можуть успішно використовуватись у сферах, далеких від психотерапії, психокорекції та розв'язання особистісних проблем: в освіті та педагогіці, в соціально-психологічних тренінгах, спрямованих на підвищення життєвої компетентності, розкриття творчого потенціалу особистості, в тренінгах розвитку організацій та бізнес-структур тощо.

Висновки