Особливості межових психічних станів молодших школярів у процесі навчальної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С. Костюка АПН України

ОСОБЛИВОСТІ МЕЖОВИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

МАКУХ Ольга Іванівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психології навчання, м. Київ

Науковий керівник дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, директор.

Офіційні опоненти:

дійсний член АПН України, доктор педагогічних наук, професор
Синьов Віктор Миколайович, Інститут корекційної педагогіки Національного університету ім. М.П. Драгоманова, директор;

кандидат психологічних наук, доцент Марусинець Мар'яна Михайлівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, докторант.

Захист відбудеться 16 грудня 2009 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г. С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології
ім. Г. С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий 14 листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.М. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасне українське суспільство зазнає динамічних соціально-економічних, політичних, культурних та освітніх змін, які позначаються на темпі життя і діяльності людей. У вирі непрогнозованих соціальних тенденцій можна спостерігати руйнування психічного здоров'я поколінь, зростання рівня невротизації та втрату внутрішньої гармонії людини.

Разом з тим успішному розв'язанню суспільних і освітніх завдань сьогодні вельми шкодить значне зростання чисельності дітей з різними формами прояву межових психічних станів. До цього призводить ціла низка несприятливих чинників, пов'язаних з кризою сімейного виховання, погіршенням соціальних умов життя, недостатньою увагою школи до нервово-психічних розладів дітей і збільшенням патологічних родових причин. Наслідком цього є негативний вплив цих чинників на подальше становлення особистості й результати її навчальної успішності.

Під дією нових освітніх вимог, недостатньої психолого-педагогічної компетентності багатьох вчителів, а також внаслідок нехтування сім'єю проблем низької навчальної успішності школяра та моніторингу його психічного стану знижується навчальна активність першокласників. За таких обставин проблему вивчення та профілактики межових психічних станів дітей у будь-якому суспільстві можна віднести до завдань першочергового значення - особливо це стосується держав, що перебувають у ситуації соціально-економічної кризи.

У центрі уваги психологів, що досліджують сучасні проблеми педагогічної та вікової психології, - відчуження школярів від процесу учіння, їхнє небажання вчитися, негативне ставлення до учіння. Значущість цих проблем зростає тоді, коли йдеться про погіршення здоров'я, низьку успішність та неадекватну поведінку дітей. З урахуванням зазначених особливостей розвитку дітей залишаються малодослідженими форми прояву у них межових психічних станів у процесі систематичного навчання.

Здійснено огляд теоретичної літератури з даної проблеми. Даному дослідженню приділив увагу М.Д. Левітов - зокрема, він виокремив патологічні та межові психічні стани. В подальшому ця проблема розглядалася з урахуванням психологічної природи неврозів. Питання межових психічних станів проаналізовано у зв'язку з науковими підходами до його вирішення у працях О. І. Захарова, В. І. Гарбузова, В. М. М'ясищева, Д. Н. Ісаєва, А. Адлера, А. Маслоу, В. Франкла, К. Хорні, З. Фрейда й інших вчених, а також спільно з психогенними розладами (Б. Д. Карвасарський, Н. Д. Лакосіна та ін.); психопатією (І. М. Нікольська, М. Лібінич та ін.); реактивними станами (В. А. Гіляровський, Б. Д. Карвасарський та ін.); системними невротичними розладами (М. І. Буянов, В. П. Петрунек, В. І. Гарбузов); станами тривоги та стресу (А. В. Мікляєва, Ч. Д. Спілберг, Г. Сельє, Дж. С. Еверлі та ін.); станом хвилювання (О. Кондаш, Г. Шелль, Ф. Хоппе та ін.); феноменом страху (О. І. Захаров, К. Ізард, Я. Рейковський та ін.); агресією (К. Ізард, А. А. Реан, Д. Патерсон та ін.). Разом з тим розкрито психологічну сутність навчальної діяльності (А. М. Алексюк, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін та ін.) визначено педагогічні причини неуспішності (Ш. О. Амонашвілі, Л. С. Виготський, І. О. Коробейников, Н. І. Гуткіна). На особливу увагу заслуговують праці вітчизняних вчених, де в контексті названої проблеми аналізуються наукові підходи до вивчення станів тривоги та стресу (В. М. Астапов, Н. Ю. Максимова, Т. М. Титаренко та ін.); досліджуються різні аспекти навчальної діяльності (Г. С. Костюк, Г. О. Балл, С. Д. Максименко, В. О. Сухомлинський, Н. В. Чепелєва, Ю. М. Швалб та ін.) та прояви шкільної дезадаптації (Л. В. Дзюбко, Л. Ф. Кремнєва, О. Ю. Пономарьова та ін.).

Проте і досі не достатньо вивченими залишаються особливості прояву межових психічних станів дітей і пов'язані з ними причини навчальної неуспішності, а також відсутні конкретні, науково обґрунтовані рекомендації щодо їхньої комплексної корекції та профілактики.

Соціальна значущість і недостатній рівень вивчення поставленої проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Особливості межових психічних станів молодших школярів у процесі навчальної діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось в межах тематичного плану НДР лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України в рамках комплексної теми „Психолого-педагогічні умови розвитку особистісної активності в освітньому просторі” номер державної реєстрації 0105U001036.

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (24.02.2005 р., протокол № 2) та узгоджена у Раді з координації досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (31.03.2009 р., протокол № 2).

Об'єкт дослідження: межові психічні стани молодших школярів.

Предмет дослідження: психологічні особливості прояву межових психічних станів молодших школярів у процесі учіння.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні: а) форм прояву межових психічних станів та їх впливу на процес учіння молодших школярів; б) можливостей і шляхів попередження й корекції вказаних станів.

Підґрунтям дослідження стали такі гіпотези:

1. Виникнення межових психічних станів дітей відбувається на основі неврозу, що є наслідком впливу стресу, тривожності та несприятливої соціальної ситуації розвитку й приводить до низької навчальної успішності.

2. Знизити рівень розвитку межових станів у дітей можна шляхом використання адекватних молодшому шкільному віку програм їхньої корекції і профілактики.

Мета дослідження і гіпотези зумовили такі завдання:

1. Здійснити аналіз стану розробки проблеми межових психічних станів у психолого-педагогічній літературі.

2. Емпірично вивчити чинники, що призводять до межових психічних станів молодших школярів.

3. Дослідити особливості впливу соціальної ситуації розвитку на формування і прояв межових психічних станів молодших школярів.

4. Розробити і апробувати програму психологічної профілактики і корекції межових психічних станів дітей молодшого шкільного віку.

Теоретико-методологічним підґрунтям дослідження стали: науково-психологічні положення щодо розвитку особистості, та соціальна ситуація розвитку людини (Л. С. Виготський, Г. С. Костюк та ін.); генетичний підхід до дослідження емоційно-почуттєвої сфери, обстоюваний у працях М. Д. Левітова, С. Д. Максименка, О. Я. Чебикіна та ін.; теоретико-експериментальне вивчення О. І. Захаровим, А. М. Прихожан й іншими дослідниками негативних психічних станів; науково-психологічні підходи до розвитку психіки дитини як результату засвоєння нею соціального досвіду (Л. І. Божович, Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін); положення про взаємозв'язок зовнішніх і внутрішніх чинників у розвитку особистості (С. Д. Максименко); науково-психологічні уявлення про сутність і закономірності розвитку дітей молодшого шкільного віку (Л. І. Божович, Д. Б. Ельконін, О. І. Захарова); теорія навчання та розвитку (В. В. Давидов, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, Н. В. Чепелєва); принцип єдності свідомості й діяльності (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, М. Й. Боришевський).

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи: теоретичний аналіз проблеми на підставі вивчення літературних джерел: порівняння, узагальнення та систематизація психолого-педагогічних підходів; емпіричні методи (опитування, анкетування, психодіагностичні тести, спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності); психолого-педагогічний експеримент (з констатувальною і формувальною фазами), а також методи математичної статистики опрацювання експериментальних даних.

Організація та експериментальна база дослідження:

Дослідження проводилося у три етапи протягом 2003-2008 рр.

На першому етапі (2003-2005 рр.) здійснено теоретичний аналіз проблеми, розроблено програму емпіричного дослідження.

На другому етапі (2006-2007 рр.) проведено емпіричне дослідження, спрямоване на вивчення особливостей прояву межових психічних станів молодших школярів та встановлено їх характерні ознаки, з'ясовано чинники, що породжують дані стани та вивчено вплив соціальної ситуації розвитку на формування межових психічних станів дітей молодшого шкільного віку.

На третьому етапі (2008 р.) апробовано програму профілактичної та корекційної роботи з проблем межових психічних станів дітей молодшого шкільного віку, реалізовано цільові заходи і здійснено порівняльний аналіз отриманих результатів.

У дослідженні брали участь 210 учнів перших класів загальноосвітніх шкіл № 24, № 14, № 22, № 8, № 42 м. Чернівці, а також 180 батьків, 26 вчителів - класоводів і вчителів подовженого дня.

Наукова новизна дослідження визначається такими моментами:

- уточнено форми прояву межових психічних станів дітей молодшого шкільного віку (реактивні стани, психози, неврози, системні неврози, психогенії);

- з'ясовано чинники розвитку цих станів: психотравмуючі ситуації, внутрішні конфлікти, соматовегетативні порушення, недоліки сімейного виховання, індивідуально-психологічні та соціально-психологічні особливості;

- обґрунтовано і розроблено психолого-педагогічні підходи до профілактики та корекції межових психічних станів першокласників.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні змісту поняття „межові психічні стани”, окресленні причин їх виникнення та форм прояву, з'ясуванні впливу цих станів на результативність навчальної діяльності та поведінку школярів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що створена автором комплексна методика діагностики межових психічних станів школярів і програма профілактичної та психокорекційної роботи щодо зниження негативного впливу цих станів на їх розумову активність та навчальну успішність можуть бути використані практичними психологами під час занять у закладах народної освіти і вчителями початкової школи. Матеріали дисертаційної роботи можна також використати при розробці спецкурсів з проблем психічного здоров'я молодших школярів для вчителів початкових класів і осіб, котрі займаються вихованням та навчанням шестирічних дітей. Результати дослідження доцільно застосовувати в лекційних і практичних курсах з педагогічної та вікової психології в ході підготовки шкільних психологів і вчителів.

Надійність і вірогідність отриманих результатів забезпечувались обґрунтованістю вихідних теоретико-методологічних позицій, відповідністю методичного інструментарію меті та завданням дослідження, залученням репрезентативної вибірки досліджуваних, використанням методів математичної статистики, поєднанням кількісного і якісного аналізу експериментальних даних.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на спеціалізованих засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Головні ідеї та окремі положення дисертації викладено в доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях: „Підготовка педагогічних кадрів і діяльність закладів нового типу в системі національної освіти: досвід і перспективи розвитку” (Чернівці, 1998); „Психологічні проблеми збереження репродуктивного здоров'я” (Київ, 2005); „Наукові дослідження - теорія та експеримент” (Полтава, 2007); „Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (Ірпінь, 2007), а також на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Особистість. Час. Культура. Міждисциплінарні проблеми дослідження і їх взаємозв'язок в гуманітарних науках” (Чернівці, 2006), „Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін” (Чернівці, 2007).

Результати дослідження впроваджено в систему підготовки студентів педагогічного факультету Чернівецького національного університету (довідка № 12-38/559 від 11.03.09 р.) та в педагогічну діяльність вчителів загальноосвітніх шкіл (довідки: № 37-01 від 23.02.08 р. і № 46/1 від 18.03.09 р.).

Публікації. Основний зміст і результати дисертаційного дослідження відображено у 14 наукових працях: 6 з них опубліковано у фахових виданнях, внесених до переліку, затвердженого ВАК України, а решта - у збірниках наукових статей та збірках матеріалів наукових конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Специфіка проблеми, що стала об'єктом дослідження, зумовила його логіку і структуру. Робота складається зі вступу,
трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, який налічує 305 найменувань (20 сторінок), та додатків (13 сторінок). Повний обсяг роботи становить 208 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 173 сторінках. Робота ілюстрована 8 таблицями (10 сторінок) та 2 рисунками (2 сторінки).

межовий психічний шкільний молодший

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної теми дослідження; визначено його об'єкт, предмет та мету; сформульовано гіпотези та завдання; показано методологічне підґрунтя і названо методи дослідження. Розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи. Подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, описано структуру дисертації.

У першому розділі - „Особливості виникнення межових психічних станів у дітей молодшого шкільного віку” - проаналізовано теоретико-психологічні напрямки вирішення проблеми дослідження, визначено зміст основних понять, виділено види дитячих межових психічних станів і характерні причини їх виникнення. У розділі розглянуто чинники, що спричиняють розвиток межових психічних станів у дітей спільно з тими соціально-психологічними чинниками, які обумовлюють навчальну неуспішність молодших школярів.

У сучасній психології проблема межових психічних станів залишається мало дослідженою. Тим часом саме ці стани є особливою сферою в негативній психологічній симптоматиці, що позначають слабкі, стерті форми нервово-психічних розладів, які знаходяться поблизу межі психічного здоров'я і вираженої патології.

У зв'язку з цим зазначимо, що межові психічні стани людини зазвичай аналізуються патопсихологією, медичною психологією та психіатрією. Розглядаючи проблеми порушення психічного здоров'я та психічної діяльності дитини, дослідники часто ґрунтуються на знаннях, отриманих з педагогічної та вікової психології. Ці проблеми потребують також всебічного аналізу цілісного педагогічного процесу. Як відомо, учасниками навчально-виховного процесу нерідко є діти з низькою розумовою активністю та навчальною успішністю. На початку навчання мають місце дефекти, що співіснують у дітей на межі норми та патології, а подальший їх розвиток призводить до дисгармонійного становлення особистості.

Аналізуючи поняттєву сутність межових психічних станів, ми вживали такі терміни, як симптоми, синдроми, етіологічні та інші фактори. Спираючись на ідеї М. Д. Левітова, О. І. Захарова та інших, встановили, що основні складові межових психічних станів не тільки позначають слабкі, стерті форми нервово-психічних розладів, а входять до складу психогенних розладів, неврозів, психопатій та різних психосоматичних порушень. Таким чином, ці стани синтезують у собі різні розлади, які потребують подальшого аналізу.

Як свідчить огляд психолого-медичної літератури (І. М. Нікольська, М. Лібінич, В. В. Лебединський та ін.), психопатії пояснюють аномалії у формуванні емоційної та мотиваційної сфери особистості, що мають зв'язок не тільки з генетичними, спадковими факторами, а й з несприятливими соціальними впливами, пов'язаними з вихованням. У сучасній психіатричній літературі (О. І. Захаров, Б. Д. Карвасарський, Н. Д. Лакосіна, В. А. Гіляровський та ін.) поширена думка про те, що реактивні стани виникають як відповідь на психічну травму, яка супроводжується депресіями, патологічними переживаннями, афективним реагуванням, неврозами та психопатіями.

Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження дав змогу встановити, що неврози у розвитку межових психічних станів займають одне з ключових місць за масштабністю симптоматичних проявів. У зв'язку з цим можна виділити декілька напрямків в інтерпретації сутності неврозів.

По-перше, згідно з тлумаченнями багатьох психологів суттєвими аргументами неврозу виступають психічна травма і невротичний конфлікт, які мають місце у дитинстві (О. І. Захаров, Д. Н. Ісаєв, Е. Берн, Е. Фромм, К. Роджерс). По-друге, психоаналітична концепція особистості (А. Адлер, З. Фрейд, К. Хорні) пояснює розвиток неврозів на підставі вчення про сильні афективні фактори, потяги, передусім сексуальні (комплекс Едіпа). По-третє, з позиції соціокультурної теорії сімейні взаємини викликають тривогу, яка зумовлює появу невротичних проявів (К. Хорні, В. Д. Менделевич, О. Штепа, В. М. М'ясищев). По-четверте, появу неврозів спричиняє адаптація до нових соціальних норм, що змушує людину опинятися в конфліктних ситуаціях (О. І. Захаров, В. Ротенберг, В. М. Бехтєрев).

Важливе значення для пояснення симптоматики неврозів мають праці фізіологів і психотерапевтів: В. Келла, К. Ясперса, І. П. Павлова, Б. Д. Карвасарського, О. І. Захарова. В їх працях з'ясовується роль гострих психічних травм у виникненні неврозів, що призводять до психогенних захворювань людини.

Суттєвими особливостями розвитку неврозів є негативні емоційні стани та соматовегетативні розлади. Так, надмірне хвилювання справляє вплив на психічну діяльність дитини і позначається на ефективності її навчання у школі (О. Кондаш, Г. Шелль, Ф. Хоппе), а страх і тривога (О. І. Захаров, А. М. Прихожан, К. Ізард, Я. Рейковський, Г. Сельє) в подальшому викликають стан загальної тривожності (Ч. Д. Спілберг, А. М. Прихожин, В. С. Мерлін, В. В. Білоус).

Розвиток межових психічних станів у молодших школярів супроводжується тривалою дією негативних факторів, що призводить, на думку М. І. Буянова, до „системних неврозів” - зокрема, до таких, як логоневроз (або заїкання), нервові тики, енурез, енкопрез, нічні страхи. Згідно з твердженнями З. Фрейда, Б. Д. Карвасарського і А. А. Рахманова, актуальні неврози - неврастенія, істерія й невроз причепливих станів - мають місце у разі порушення емоційно-афективної сфери. Крім того, в дитячому віці вони характеризуються своєрідними формами прояву.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає змогу твердити про масштабні впливи невротичних розладів особистості учня на його навчальну діяльність. Ці розлади були об'єктом вивчення ще у XIX ст. - їх виникнення пояснювалося суттєвими порушеннями стилю педагогічної взаємодії та недотриманням ними педагогічних вимог у навчальному процесі (Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський, Ш. О. Амонашвілі, Л. С. Виготський).

У зв'язку з цим нами проаналізовано різного роду психогенії як складові межових психічних станів - зокрема, „шкільна тривожність”, яка з часом може проявлятися у психогенних формах шкільної дезадаптації (В. Є. Каган, О. Е. Лічко, В. Г. Меншиков, В. О. Гурєва, О. В. Хухлаєва). Визначено також сутнісні параметри понять „шкільний невроз”, „шкільна фобія”, „дидактогенія” і „дидактогенний невроз”.

На основі проаналізованої психологічної літератури можна дійти висновку про те, що шкільна тривожність пов'язана з соціально-психологічними чинниками або чинниками освітніх програм (Н. І. Гуткіна, С. Д. Максименко, Н. Ю. Максимова, Т. М. Титаренко та ін.), у тому числі з педагогічними помилками вчителя (Л. А. Венгер, В. О. Сухомлинський, Л. В. Дзюбко та ін.).

Проведені емпіричні дослідження дали вченим певні відомості щодо чинників розвитку межових психічних станів дітей. Як досить істотний чинник цього, виступають сім'я і психологічна готовність жінки до народження дитини (Т. М. Титаренко, Н. Ю. Максимова, О. І. Захаров, М. І. Буянов). Крім того, чинниками розвитку межових психічних станів є патогенна вагітність, спадкові чинники, нервово-соматичні порушення, несприятливі життєві ситуації, психічні травми і нервово-психічне напруження, преморбідні та вікові особливості дитини.

Таким чином, розв'язання проблеми межових психічних станів у педагогічній та віковій психології є далеко не завершеним, що вимагає системного підходу в дослідженні причин та засобів корекційного впливу.

У психолого-педагогічній літературі аналізуються питання розвитку і навчання дітей (Ш. О. Амонашвілі, Л. І. Божович, Л. А. Венгер, В. В. Давидов, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, Д. Б. Ельконін, О. М. Леонтьєв та ін.), що дозволило створити передумови для визначення основних груп чинників навчальної неуспішності молодших школярів.

У проблематиці дослідження важливу роль відіграють процеси адаптації, пов'язані з мотиваційною, віковою та генетичною готовністю дитини до школи. Недостатня адаптація становить першу групу причин виникнення межових психічних станів. Друга група причин зумовлюється обставинами навчального процесу, зокрема неефективністю педагогічної діяльності вчителя (В. О. Сухомлинський, С. Д. Максименко, В. В. Давидов).

Безумовним і досить дієвим чинником виникнення межових психічних станів є характер сімейного виховання, від якого залежить рівень навчальної мотивації дитини. Це третя складова навчальної неуспішності школяра. Дослідники звертають особливу увагу на четверту групу причин проявів цих станів. Вони об'єднують особливості психічного розвитку дитини і численні форми прояву межових психічних станів, подальший розвиток яких призводить до ранньої шкільної дезадаптації, а в міру дорослішання дитини - до соціальної дезадаптації.

Для того, щоб з'ясувати групи причин, які зумовлюють появу межових психічних станів, нами було здійснено емпіричне дослідження, яке описано у наступних розділах дисертації.

Звичайно, проблема межових психічних станів у дітей молодшого шкільного віку детально нерозкрита. Відомо, що їх основу складають страхи, тривожність. Залишаються не з'ясованими особливості прояву межових психічних станів, пов'язаних із негативними емоційними станами, соматовегетативними порушеннями в процесі навчальної діяльності. Виходячи із таких уявлень, ми плануємо емпіричне дослідження.

У другому розділі - „Межові психічні стани молодших школярів та їх вплив на навчальну діяльність” - описано констатувальну фазу експериментального дослідження, зокрема, процедура добору досліджуваних, перебіг дослідження, обробка і аналіз даних, з'ясовано форми прояву окремих межових психічних станів дітей молодшого шкільного віку.

У процесі експериментального дослідження нами розглядалися ті особливості психічного розвитку школярів, які за даними медичного обстеження не становили патології. Однак, за результатами психодіагностичних методик у досліджуваних фіксувались межові порушення.

Реалізація констатувальної фази експерименту дала змогу психологу розпочати роботу з дітьми шестирічного віку щодо запобігання у них розвитку межових психічних станів.

У дослідженні брали участь 210 учнів перших класів загальноосвітніх шкіл № 24, № 14, № 22, № 8, № 42 м. Чернівці, а також 180 батьків, 26 вчителів - класоводів і вчителів подовженого дня.

На етапі відбору дітей молодшого шкільного віку до першої та другої груп використовувалися відповідні методики: опитувальник для діагностування емоційного неблагополуччя дітей ОДЕН (за Ю. М. Міленич); проективний тест „Контурний САТ-Н”; методика тривожності CMAS; методика вивчення продуктів творчості - тест „Малюнок сім'ї” (за В. Х'юлсом, О. І. Захаровим); „Шкала невротизації особистості батьків” (за О. І. Захаровим). Додатковими методами діагностування досліджуваних були: аналіз медичної документації, спостереження, бесіди, інтерв'ю, анкетування вчителів, батьків, розповіді дітей. На ефективність дослідження впливали моторні компоненти, рухи, міміка, мовленнєві акти, зовнішні прояви певних вегетативних реакцій молодших школярів.

Другий етап констатувальної фази експерименту передбачав дослідження впливу межових психічних станів на пізнавальну активність молодших школярів.

У зв'язку з цим застосовувалися відповідні методики: методика вивчення шкільної тривожності (за Е. Амен); проективні методики „Школа звірів” (за С. Панченком), „Моя вчителька”, „Я у школі”; проективна методика „Незакінчені речення”; методики, спрямовані на дослідження пізнавальних процесів: „Оцінка розумової працездатності” (за Е. Крепеліним) і стійкості уваги: тест „Коректурна проба”; методика „Стислий метод перевірки рівня розвитку словникового запасу” (за Х. Бройєром і М. Войфеном). Рівень розвитку словесно-логічного мислення досліджувався на підставі проективних малюнкових тестів.

В емпіричній частині дослідження за опитувальником для батьків щодо емоційного неблагополуччя дітей ОДЕН (за Ю. М. Міленич) зафіксовано три рівні емоційного неблагополуччя першокласників: високий (52%), середній (30%) та низький (18%). Критерій високого рівня емоційного неблагополуччя виявляється у частих змінах настрою дитини, її плаксивості, роздратованості, невпевненості в собі, надмірній чутливості до зауважень, тобто у тих симптомокомплексах, які стосуються системних неврозів як складових межових психічних станів.

З метою забезпечення валідності експерименту ми застосували проективну методику „Контурний САТ-Н”, виокремивши за її допомогою соматичну складову, страхи, тривожність як цілісну систему межових психічних станів у першокласників. За результатами цієї методики виділено: високий (51%), середній (33%) та низький (16%) рівні вираження соматичних порушень. Високий рівень розвитку цих порушень знаходить вияв у нервових тиках, частих вразливостях, страхах, а також виражених ознаках психопатій.

У результаті дослідження загальної тривожності за методикою CMAS отримано такі показники: високий рівень її вияву зафіксовано у 50% досліджуваних, середній - у 34%, низький у 16%. Тривожність учнів зумовлюється невротичними розладами й сигналізує про наявні у респондентів прояви межових психічних порушень.

Отримані комплексні результати загального емоційного неблагополуччя, соматичного розладу і високого ступеня вияву тривожності свідчать про наявність у дітей межових психічних проявів (табл. 1).

Показники високого рівня вияву межових психічних станів (див. табл. 1) свідчать про певний психічний розлад. У разі психотравмуючих впливів і наявності ситуацій погіршення соматичного стану дітей може посилитися дія межових психічних станів.

За результатами використання проективної методики „Малюнок сім'ї” виявлено психотравмуючі чинники, пов'язані з неправильним вихованням дітей, порушенням рольової функції сім'ї та конфліктними ситуаціями, що виникають внаслідок цього.

Таблиця 1. Розподіл досліджуваних - першокласників за формами прояву межових психічних станів (у відсотках)

Форми прояву	Рівні прояву
	Високий	Середній	Низький
Загальне емоційне неблагополуччя (за опитувальником Ю.М. Міленич)	52 (n=108)	30 (n=63)	18 (n=39)
Соматичні порушення ( за тестом «Контурний САТ-Н”)	51 (n=106)	33 (n=69)	16 (n=35)
Загальний стан тривожності (за методикою CMAS)	50 (n=104)	34 (n=70)	16 (n=36)

Розподіл контингенту досліджуваних на групи відбувався з урахуванням отриманих результатів за вище зазначеними методиками. Відповідно учні розподілились на дві групи. До I групи увійшли молодші школярі на рівні середніх показників, а II групу складали учні з незначним рівнем прояву симптомів межових психічних станів.

Відомо, що серед різних причин невротичного прояву дітей вагоме місце займають невротичні реакції батьків. З огляду на це ми провели дослідження за методикою О. І. Захарова „Шкала невротизації особистості батьків” і констатувати, що рівень невротизації матерів I групи - порівняно з II групою - вищий (55%). Це пояснюється тим, що вони дратівливі, перебувають у стані постійної тривоги, більше переживають за обставини сімейного життя - крім того, дехто з них розлучений і соціально активний. Однак середні показники прояву невротизації батьків другої групи (50%) є більшими, що пояснюється їх соціальною зайнятістю, умовами професійного життя, що негативно позначається на сімейному житті. Загалом матері піддаються більшою мірою невротичним реагуванням, тому можна стверджувати, що їхній вплив на дітей є більш психотравмуючим.

Результати дослідження шкільної тривожності за методикою Е. Амен подано у таблиці 2.

Таблиця 2. Розподіл досліджуваних за рівнем прояву шкільної тривожності (у відсотках)

Рівні прояву	I група (30 осіб)	II група (30 осіб)
Високий	54 (n=16)	13 (n=4)
Середній	33 (n=10)	40 (n=12)
Низький	13 (n=4)	47 (n=14)

Можна припустити, що висока шкільна тривожність в учнів I групи, як видно з таблиці 2, зумовлена психогенними проявами під впливом нових соціальних ситуацій розвитку, умовами шкільного навчання, низькою мотивацією, неадекватною самооцінкою, порушеннями адаптаційного процесу, що може обумовити появу шкільного неврозу.

Для виявлення емоційного ставлення школярів до різних сфер навчального середовища застосовувався проективний малюнок „Я в школі” та методика незакінчених речень. Відповіді учнів розподілилися таким чином: страх школи виявлено у 56,3%, а позитивне ставлення - 43,3%. У другій групі страх школи - 46,6%, а позитивне ставлення - 53,3%. Порівняльний аналіз показників I - II груп засвідчує статистично значущу різницю на рівні 13% (I група) та 6,7% у II групі. Відтак можна стверджувати, що страх школи, труднощі шкільного навчання продукують розвиток шкільної тривожності, а згодом і шкільний невроз в загальній симптоматиці межових психічних станів.

У ході констатувальної фази експерименту застосовувалися методи, спрямовані на вивчення особливостей мислення, а також уваги молодших школярів.

Результати спостережень й експертних бесід з учителями, а також участі у спільній діяльності з дітьми створили можливість для аналізу розумової активності досліджуваних. Крім того, використання діагностичної методики (за Е. Крепеліним) дало змогу порівняти дані першої і другої груп (табл. 3).

Таблиця 3. Рівні прояву першокласниками розумової працездатності, за Крепеліним (у відсотках)

Рівні прояву	I група (30 осіб)	II група (30 осіб)
Високий	20 (n=6)	60 (n=18)
Середній	23 (n=7)	30 (n=9)
Низький	57 (n=17)	10 (n=3)

Отже, низька розумова працездатність набагато частіше зустрічається в учнів I групи порівняно з учнями II групи. Це можна пояснити соматичними проблемами, різними переживаннями і роздратованістю. Помітне виснаження першокласників, їх недостатня орієнтованість супроводжувалися частими помилками, що позначалися на гіперстенічних змінах психічних процесів. Відтак, для дітей ослаблених, хворобливих, з невротичними порушеннями частими були негативні психічні зміни і зниження рівня розумової працездатності вже всередині дня і до його закінчення або протягом усього дня.

Зафіксовані в дослідженні показники рівня розвитку уваги свідчать про недостатність у невротичних дітей зосередження уваги для ефективної розумової працездатності (табл. 4). Це супроводжується призупиненням дії психічних функцій. Як наслідок, у таких дітей виникають труднощі під час читання, письма і лічби, що є показником низької успішності навчання.

Результати досліджень за тестом „Коректурна проба” відображені в таблиці.

Таблиця 4

Розподіл досліджуваних за рівнем розвитку уваги (у відсотках)

Рівні прояву	I група (30 осіб)	II група (30 осіб)
Високий	17 (n=5)	47 (n=14)
Середній	30 (n=9)	36 (n=11)
Низький	53 (n=16)	17 (n=5)

Аналіз мисленнєвих дій (за методикою „Виключення слів”) учнів з певними межовими психічними станами показав, що були допущені помилки 47% учнів.

У порівняльному співвідношенні правильні відповіді дали 33% учнів I групи, натомість у другій групі - 74%. За нашими спостереженнями правильні відповіді дали ті діти I групи, які виявляли творчий підхід до виконання завдання, здатність до здійснення дій у внутрішньому плані і ситуативне поліпшення соматичного стану дитини.

Словесно-логічне мислення дітей з межовими психічними станами здебільшого характеризується тривалим розмірковуванням, невмінням вибудовувати асоціативний ряд слів, порушенням артикуляції звуків і відставанням у сенсомоторному та мовленнєвому розвитку.

Було констатовано, що межові психічні стани першокласників істотно впливають на розумову працездатність та функціональність пізнавальних процесів і тим самим зумовлюють низьку успішність навчальної діяльності досліджуваних.

Відомо, що функціональність межових психічних станів залежить від генералізованої дії тривожності, властивої як хлопчикам, так і дівчаткам. Проведення досліджень за методикою CMAS, дозволило встановити рівні прояву тривожності за статевою ознакою (табл. 5).

Таблиця 5. Рівні прояву тривожності у дівчаток та хлопчиків, за методикою CMAS (у відсотках)

Рівні прояву	Дівчатка (102)	Хлопчики (108)
Дуже високий	10 (n=10)	15 (n=15)
Явно підвищений	15 (n=15)	18 (n=20)
Дещо завищена	34 (n=35)	37 (n=40)
Нормальний рівень	41 (n=42)	30 (n=33)
Тривожність не характерна	0 (n=0)	0 (n=0)

Як видно з таблиці 5, високий рівень тривожності мають 33% хлопчиків (з них 18% - явно підвищену тривожність та 15% - дуже високу тривожність), а у дівчаток 25% (з них 15% явно підвищену тривожність та 10% дуже високу тривожність). Це не підтверджує поширену думку про те, що висока тривожність більш характерна для дівчаток ніж для хлопчиків. Результати нашого дослідження доводять, що нові соціальні ситуації розвитку, серед них: порушення сімейної взаємодії, виховання, невротичні реагування батьків, а також умови шкільного життя та недостатня готовність до навчання зумовлюють високу тривожність у хлопчиків і є показником прояву межових психічних станів.

Відтак, учні молодшого шкільного віку з високим і середнім рівнями прояву межових психічних станів потребують кваліфікованої психотерапевтичної допомоги та своєчасної психопрофілактичної та корекційної роботи.

У третьому розділі - „Психологічна профілактика і корекція межових психічних станів дітей молодшого шкільного віку” - описано зміст психокорекційної програми, способи реалізації цільових заходів і здійснено порівняльний аналіз отриманих результатів.

Проведене нами дослідження показало, що зміни в соціальній ситуації розвитку, шкільна тривожність, емоційна нестійкість, сомато-вегетативні порушення обумовлюють появу межових психічних станів дітей молодшого шкільного віку. Окрім того, ми вважаємо, що перелічені недоліки й не своєчасне їх запобігання руйнують особистісний розвиток та здоров'я майбутнього підлітка.

У ході формувальної фази експерименту розроблено „Програму профілактичної та корекційної роботи з проблем межових психічних станів дітей молодшого шкільного віку”.

Реалізація цієї програми давала змогу створити умови для подолання негативного ситуативного реагування, сприяла активізації пізнавальних можливостей дітей шляхом корекції тривожності, страхів і межових психічних станів.

Програма передбачала роботу шкільного психолога у трьох напрямках: психологічна профілактика, консультування батьків й учителів і власне корекційна робота з дітьми, котрі мають певні виражені форми межових психічних станів.

Основними завданнями програми є:

– психокорекційна допомога, спрямована на послаблення прояву межових психічних станів у дітей шляхом зменшення страхів та тривожності, розвиток уміння долати невротичні реагування, нормалізувати самопочуття, виховувати вольові якості та об'єктивне ставлення до ситуацій соціально-психологічного клімату класу;

– підвищення загальної комунікативної культури учнів при допомозі різних заходів;

– вдосконалення психологічних знань вчителів та батьків про закономірності психічного та соціального розвитку дітей шестирічного віку;

– допомога батькам та вчителям в усвідомленні проблем, що виникають у класі чи в окремої дитини, у зв'язку з дією межових психічних станів;

– корекція стилю педагогічного спілкування та ставлення вчителів, батьків до труднощів, які виникають в процесі навчання, виховання та спілкування;

– розширення та впровадження психолого-педагогічних засобів, спрямованих на подолання форм прояву межових психічних станів.

Успішна реалізація програми профілактики і корекції передбачала поєднання групових занять з індивідуальним підходом, застосовувалися також індивідуальні та групові форми роботи.

Основними складовими психокорекційної програми були: активні методи (інтегративна ігрова корекція); прийоми психодрами; арттерапія (музична корекція, образотворче мистецтво); метод моделювання ситуації; терапевтичні казки, метафори; пізнавальні вправи; психогімнастичні вправи; сімейне обговорення та психологічні бесіди і рекомендації батькам.

Реалізація психокорекційної програми складалася з чотирьох етапів. Перший етап роботи забезпечував встановлення позитивних контактів і зняття негативного напруження як наслідку низької пізнавальної та поведінкової активності учнів.

Другий етап роботи передбачав інформаційну роботу з сім'ями щодо покращення сімейних відносин і особливостей виховання дитини, з метою подолання сімейних стереотипів через ігрову корекцію, обговорення сімейних проблем під час бесід.

Третій етап роботи було спрямовано на подолання невротичного реагування, страхів і шкільної тривожності. Передбачалися різні вправи, терапевтичні казки, моделювання ситуацій, ігри, малювання, ліплення, фрагменти музичної корекції, що забезпечували формування та розвиток комунікативних навичок, вербалізацію шкільних страхів та тривожності, усвідомлення особистих труднощів і формування у дітей позитивного ставлення до школи у ході опанування прийомів саморегуляції і підвищення самооцінки.

Мета четвертого етапу полягала у формуванні навчальної мотивації, позитивних моральних якостей та почуттів; розвитку пізнавальної активності як складової навчальної успішності. Низка занять мала на меті прилучення до соціальних норм поведінки, самоаналіз і самоконтроль, розвиток пам'яті, уваги і словесно-логічного мислення. Усувалися також невротичні реагування шляхом навчання дітей вибудовувати систему психологічного захисту.

До апробації психокорекційної програми було залучено досліджуваних
I і II групи. До першої групи входили учні із зафіксованими середніми показниками та ті діти, в яких було виявлено високі прояви межових психічних станів. Результати роботи піддано порівняльному аналізу згідно з тими методиками, які дозволили дослідити межові прояви дітей (табл. 6).

Таблиця 6. Порівняльні показники прояву у дітей окремих межових психічних станів (у відсотках)

Рівні прояву	I група (30 осіб)	II група (30 осіб)
	До корекції	Після корекції	Попередній зріз	Підсумковий зріз
Високий	53,3 (n=16)	30 (n=9)	26,7 (n=8)	33,3 (n=10)
Середній	40 (n=12)	23,3 (n=7)	33,3 (n=10)	36,7 (n=11)
Низький	6,7 (n=2)	46,7 (n=14)	40 (n=12)	30 (n=9)

Як видно з таблиці 6, дані результати свідчать про поліпшення психічного здоров'я першокласників, що підтверджується суттєвими змінами в показниках високого та середнього рівнів прояву у дітей межових психічних станів. Відповідно, на рівні високих і середніх показників першої групи відбулись такі зміни: 23,3% і 16,7%.

Порівняння показників високого і середнього рівнів другої групи не є статистично значущими відповідно становлять 6,6% і 3,4%.

Статистичні зміни у високому рівні їх прояву становлять 23,3% порівняно з результатами другої групи - 6,6%, а відмінності в середньому рівні - 16,6% порівняно з даними II групи: 3,4%.

Таким чином, психокорекційна програма, застосовані в результаті її реалізації методи та прийоми роботи, забезпечили зменшення проявів в учнів межових психічних станів. Завдяки цілеспрямованій співпраці психолога з сім'ями вдалося подолати у дітей певні невротичні розлади. Крім того, стала менш помітною психогенна шкільна тривожність, поліпшилася взаємодія у системі „сім'я - дитина - школа”.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнюються головні положення і результати дослідження, що підтвердили висунуті гіпотези і дали змогу окреслити перспективи подальшої розробки проблеми. В результаті дослідження ми дійшли таких основних висновків:

1. Ефективній реалізації навчально-виховного процесу істотно сприяє об'єктивний аналіз стану психічного здоров'я молодших школярів, при цьому суттєвим критерієм виступають межові психічні стани. Підґрунтям таких станів виступають слабкі, стерті форми нервово-психічних розладів, що перебувають на межі психічного здоров'я та вираженої патології і - у випадку частих психотравмуючих ситуацій - призводять до дисгармонійного розвитку особистості.

2. Передумовами появи межових психічних станів є: з одного боку, ряд соціально-психологічних чинників, пов'язаних з особливостями навчання та ситуаціями сімейного виховання, а з іншого психічні травми, вікові особливості, а також нервово-соматичні порушення.

3. Типовими ознаками межових психічних станів першокласників є стани тривоги, страху, як чинників шкільної тривожності, негативні емоційні реагування, системні неврози дитини на ситуації навколишньої дійсності.

4. Розвиток у дітей межових психічних станів значною мірою спричиняється невротичними реагуваннями батьків та матерів на певні обставини соціального життя сім'ї. Доповнюючий вплив мають обставини шкільного життя та особистість учителя із порушеним педагогічним стилем організації навчального процесу. З часом ці стани позначаються на розумовій активності, мисленнєвих діях школяра та ведуть до низької навчальної успішності.

5. З'ясовано, що підґрунтям межових психічних станів дітей є тривожність, яка в залежності від соціальних умов життя дитини може змінюватись за статевою ознакою.

6. Застосування у роботі з дітьми психокорекційної та профілактичної програми дало змогу зменшити чисельність форм прояву межових психічних станів, запобігти розвитку психогенної шкільної тривожності. Більш контрольованими стали емоційне реагування і поведінка дітей. Заключним корекційним завданням є поглиблення психологічних знань батьків і вчителів; корекція стилю педагогічного спілкування і вдосконалення психологічних засобів подолання межових проявів. Про ефективність його розв'язання свідчать зміни у показниках високого і середнього рівнів прояву межових психічних станів у досліджуваних першої і другої груп.

Перспективи дослідження полягають у розробці психодіагностичного комплексу методик для дослідження прояву у дітей межових психічних станів і подальшому з'ясуванні впливу виховних детермінант та прабатьківських сімей у генезі цих станів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті, опубліковані у фахових виданнях, що входять до переліку затвердженого ВАК України

1. Макух О. І. Підліткові неврози та їх розвиток / О. І. Макух // Науковий вісник Чернівецького університету: Педагогіка і психологія - Чернівці : ЧДУ, 1999. - Вип. 47. - С. 91-94.

2. Макух О. І. Психологічні фактори розвитку неврозів у дітей молодшого шкільного віку / О. І. Макух // Психологія : зб. наук. праць НПУ імені М. П. Драгоманова, - К., 2001. - Вип. 12. - С. 220-227.

3. Макух О. І. Вплив системних неврозів на поведінку особистості / О. І. Макух // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України ; за ред. С. Д. Максименка. - К., 2005. - Т. VII, вип. 3. - С. 207-214.

4. Макух О. І. Соціально-психологічні чинники навчальної неуспішності молодших школярів / О. І. Макух // Проблеми загальної та педагогічної психологія : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України ; за ред. С. Д. Максименка. - К., 2008. - Т. XII, ч. 1. - С. 207-214.

5. Макух О. І. Теоретико-психологічні напрямки дослідження межових станів молодших школярів / О. І. Макух // Актуальні проблеми психології. Психологія творчості. - К., 2009. - Т. 12, вип. 6. - С. 162-170.

6. Макух О. І. Порушення психічного здоров'я молодших школярів під дією невротичних станів / О. І. Макух // Проблеми екологічної психологія : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - К., 2009. - Т. 7, вип. 19. - С. 121-126.

Статті, опубліковані у спеціалізованих наукових журналах, збірниках наукових конференцій

7. Макух О. І. Причини та механізми розвитку неврозів у дітей молодшого шкільного віку / П. Є. Мармазинська , О. І. Макух // Підготовка педагогічних кадрів і діяльність закладів нового типу в системі національної освіти: досвід і перспективи розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (27-30 квіт. 1998 р.) / упоряд. Д. Л. Струннікова. - Чернівці : Прут, 1998. - С. 323-328.

8. Макух О. І. Особливості морального виховання в сім'ї / О. І. Макух // Актуальні проблеми гуманізації освіти : матеріали регіональної наук.-метод. конф. (19 - 20 квіт. 2001 р.). - Бережани, 2001. - С. 44-46.

9. Макух О. І. Психологічна готовність до сімейного життя / О. І. Макух // Психологічні проблеми збереження репродуктивного здоров'я: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (1-2 груд. 2005 р.) / упоряд. М.-А. Чепа, Н. В. Слободяник. - К. : Міленіум, 2005. - С. 65-68.

10. Макух О. І. Формування психологічної культури дитини в сучасних соціокультурних умовах / О. І. Макух // Особистість. Час. Культура. Міждисциплінарні проблеми дослідження та їх взаємозв'язок в гуманітарних науках : матеріали наук.-практ. конф. (28-29 листоп. 2005 р.). - Чернівці : Зелена Буковина, 2006. - С. 75-77.

11. Макух О. І. Побудова психологічної теорії інноваційних процесів О. І. Макух // Проблеми та перспективи впровадження інновацій: матеріали наук.-практ. конф. (11 травня 2006 р.). - Бережани, 2006. - С. 67-68.

12. Макух О. І. Психологічні фактори існування людини в сучасних соціальних умовах / О. І. Макух // Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (17-18 трав. 2007 р.). - Чернівці, 2007. - С. 98-102.

13. Макух О. І. Процес самоактуалізації як чинник особистісного зростання О. І. Макух // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти : матеріали п'ятих Ірпінських міжнар. наук.-педагог. читань (24-25 трав. 2007 р.). - Ірпінь, 2007. - С. 441- 444.

14. Макух О. І. Розвиток творчого потенціалу особистості в умовах сучасного виховного процесу / О. І. Макух // Наукові дослідження - теорія та експеримент: 2007 : Матеріали Третьої міжнар. наук.-практ. конф. (14-16 трав. 2007 р.). - Полтава, 2007. - С. 145-148.

АНОТАЦІЯ

Макух О.І. Особливості межових психічних станів молодших школярів у процесі навчальної діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - Київ, 2009.

У дисертаційному дослідженні розкрито теоретико-експериментальні проблеми межових психічних станів і показано результати їх впливу на навчальну діяльність молодших школярів. Проаналізовано зміст поняття „межові психічні стани”, визначено їх основні симптоматичні прояви. З'ясовано, що межові психічні стани дітей зумовлюються тривогами, страхами і негативними емоціями. Істотною складовою цих станів є неврози, які виникають внаслідок гострої психічної травми, різного роду конфліктів і переживань, а також через неправильне виховання й інші впливи соціального життя.

Теоретичний аналіз проблеми дослідження дав змогу встановити причини навчальної неуспішності молодших школярів: вона пов'язана з обставинами шкільного життя і психологічними чинниками розвитку особистості. Експериментальне дослідження причин низької навчальної успішності й невисокої розумової активності молодших школярів показало, що цими причинами є нервово-психічні розлади (межові стани), які мають високий, середній та низький рівні свого прояву у першокласників. Встановлено, що перші труднощі навчання пов'язані з травмуючою дією межових психічних станів школярів.

Розкрито способи ефективного розв'язання завдань навчально-виховного процесу, що передбачають застосування психокорекційних заходів і модернізацію дидактичних методів та принципів навчання. Запропоновано авторську психокорекційну програму, спрямовану на подолання (чи запобігання) межових психічних станів у дітей молодшого шкільного віку.

Ключові слова: межові психічні стани, неврози, дитячі неврози, навчальна неуспішність, шкільна тривожність, психологічна корекція.

АННОТАЦИЯ

Макух О.И. Особенности пограничных психических состояний младших школьников в процессе учебной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины. - Киев, 2009.

В диссертационном исследовании раскрыты теоретико-экспериментальные проблемы пограничных психических состояний и показаны результаты их влияния на учебную деятельность младших школьников. Проанализировано содержание понятия «пограничные психические состояния», определены их основные симптоматические проявления. Выяснено, что пограничные психические состояния детей обусловливаются тревогами, страхом и отрицательными эмоциями. Существенной составляющей этих состояний являются неврозы, которые возникают вследствие острой психической травмы, разного рода конфликтов и переживаний, а также в результате неправильного воспитания и других влияний социальной жизни. К особенностям пограничных психических состояний принадлежат системные неврозы и психосоматические нарушения, которые проявляются в раздражительности, некомфортных ощущениях в новой жизненной ситуации и обусловливают низкую учебную успеваемость школьников.

...