Психологічні умови підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С. Костюка

АПН України

УДК: 159.9: 371.1-057.17

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Психологічні умови підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді

19.00.10 - організаційна психологія; економічна психологія

Михайленко Вікторія Олександрівна

Київ 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. В сучасних умовах, у зв'язку із інтенсифікацією професійної діяльності, значною мірою зростає роль команд у забезпеченні ефективності діяльності сучасних організацій як за кордоном, так і в Україні.

Особливо актуальною є ця проблема у системі державної служби, зокрема, державних адміністраціях, які сьогодні переживають складні змістовні та організаційні реформи, пов'язані із прагненням змінити імідж України у європейському контексті, розв'язати складні для нашої країни проблеми європейської інтеграції.

Аналіз літератури показує, що психологічні особливості діяльності команд знайшли відображення у працях багатьох авторів. У зарубіжній психології ідея створення команд розроблялася такими вченими, як М. Белбін, Р. Блейк, Д. А. Веттен, М. Геллерт, К. С. Камерон, Дж. Мутон, К. Новак, Р. Рое, М. Уест, К. Фопель та ін. У російській психології ідея формування команд в організаціях є достатньо новою проблематикою, і досліджена вона значно менше. Результати дослідження цієї проблеми знайшли певне відображення у працях російських фахівців (В. Г. Гайда, Т. Д. Зінкевич-Євстигнеєва, А. П. Єгоршин, В. І. Корнієнко, Е. С. Яхонтова та ін.).

Що стосується розробки цієї проблеми в українській психології, то варто зазначити, що дослідження проблематики формування команд знайшло відображення у працях В. І. Барко, Л. М. Карамушки, Н. І. Клокар, Ю. В. Кравцової, О. Є. Лісової, Г. В. Ложкіна, С. Д. Максименка, О. А. Філь, які присвячені психологічним особливостям діяльності команд у системі МВС, бізнесі, освітніх організаціях, спорті та ін.

Щодо проблеми формування команди в системі державної служби, то вона раніше практично не виступала предметом спеціального дослідження, як і більшість психологічних аспектів діяльності держслужбовців, оскільки ця проблема, на наш погляд, традиційно вважалась «закритою» для дослідження та аналізу. Лише в працях Р. В. Войтович, В. О. Євдокимова, М. І. Пірен, І. Ф. Надольного, Л. М. Карамушки та О. А. Філь проаналізовано окремі аспекти цієї проблеми. Разом з тим, спеціальних досліджень, присвячених вивченню психологічних умов підготовки персоналу держадміністрацій до роботи в команді, не проводилось.

Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження «Психологічні умови підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді».

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідної теми Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України: «Психологічні основи ефективної діяльності організацій в умовах соціально-економічних змін» (2005-2007 рр.; державний реєстраційний номер 0105U000271). Тему дисертаційного дослідження затверджено на Вченій раді Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 1 від 31.01.05 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 14.06.05 р.).

Враховуючи актуальність та недостатню розробленість проблеми, ми обрали об'єктом дослідження психологічні особливості діяльності державної служби.

Предмет дослідження - психологічні особливості підготовки працівників державної служби до роботи в команді.

Мета дослідження: виявити психологічні особливості діяльності працівників системи державної служби, рівень психологічної готовності працівників державної служби до роботи в команді та психологічні чинники, які впливають на нього, а також визначити психологічні умови підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді.

Гіпотеза дослідження:

1. Рівень психологічної готовності працівників державної служби до роботи в команді залежить від таких характеристик працівників: а) професійно-організаційних (посада працівників в організації, їх освіта, стаж професійної діяльності); б) соціально-демографічних (стать, вік працівників).

2. До психологічних умов підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді команд належать: а) усвідомлення працівниками держслужби ролі та психологічних особливостей діяльності команд у системі державної служби; б) оволодіння знаннями та навичками, необхідними для роботи в команді в системі державної служби; в) усвідомлення впливу власних індивідуально-психологічних характеристик на рівень психологічної підготовки до роботи в команді в системі державної служби та оволодіння можливими способами їх розвитку.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати психологічні особливості діяльності працівників системи державної служби та виділити психологічні аспекти діяльності команд у системі державної служби.

2. Виявити рівень розвитку психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді та чинники, які впливають на її становлення.

3. Розробити та апробувати технологію психологічної підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді.

Методологічна та теоретична основа дисертаційного дослідження. Методологічною основою цієї роботи слугують принципи аналізу діяльності сучасних організацій (аналізу організацій як відкритих систем; ситуаційного аналізу діяльності організацій; гуманізації управління організаціями; постійного розвитку організацій та ін.)

В основу дослідження покладено концепцію психологічного забезпечення управління організаціями (Л. М. Карамушка). Істотне значення для обґрунтування особливостей діяльності організацій у системі держслужби мають праці, що відображають психологічні основи управління сучасними організаціями (Г. О. Балл, О. І. Бондарчук, М. Й. Боришевський, І. В. Ващенко, Н. Л. Коломінський, С. Д. Максименко, В. В. Москаленко, Л. Е. Орбан-Лембрик, І. В. Сингаївська, В. В. Третьяченко та ін.).

Значну роль в осмисленні змісту процесу формування команди в системі держслужби відіграли дослідження, які розкривають особливості діяльності команд, підготовлені зарубіжними (М. Белбін, Р. Блейк, Д. А. Веттен, М. Геллерт, К. С. Камерон, Р. Кропп, Дж. Мутон, П. Мучинськи, К. Новак, Р. Рое, М. Уест, К. Фопель), російськими (В. Л. Гайда, Т. Д. Зінкевич-Євстигнеєва, А. П. Єгоршин, В. І. Корнієнко, Е. С. Яхонтова та ін.) та українськими (Л. М. Карамушка, Г. В. Ложкін, О. Є. Лісова, С. Д. Максименко, О. А. Філь) вченими.

Важливими для розуміння особливостей діяльності працівників системи держслужби є праці, які розкривають особливості сучасних вимог до роботи в системі держслужби (Р. В. Войтович, В. О. Євдокимов, М. І. Пірен, І. Ф. Надольний, Л. М. Карамушка, О. А. Філь та ін.).

Основою для розробки змісту та структури психологічної готовності персоналу держслужби до роботи в команді стали дослідження, які відображають зміст та структуру психологічної готовності особистості до діяльності (Ф. Ю. Генов, К. М. Дурай-Новакова, Л. М. Карамушка, І. Д. Левитов, В. О. Моляко, О. О. Смирнов, М. Л. Смульсон та ін.).

Суттєве значення для розробки системи тренінгових програм для формування психологічної готовності працівників держслужби до роботи в команді мають праці, що розкривають зміст, методи та форми тренінгового навчання персоналу організацій (Т. Д. Зінкевич-Євстигнеєва, Л. М. Карамушка, Р. Кропп, Г. Паркер, Л. Рай, О.А. Філь, К. Фопель та ін.).

Організація та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано такі методи: теоретичні (аналіз проблеми на базі психологічної та менеджерської літератури); емпіричні (констатувальний та формувальний експерименти; опитування; контент-аналіз; тестування); методи математичної статистики (кореляційний, факторний, кластерний та дисперсійний аналіз).

Дослідницько-експериментальна робота проводилась у три етапи протягом 2005-2007 рр.

На першому етапі (2005 р.) було здійснено теоретичний аналіз проблеми, розроблено програму дослідження.

На другому етапі (2006 р.) було проведено емпіричне дослідження, спрямоване на визначення особливостей психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді та виявлення чинників, які впливають на нього. Для вирішення цих завдань використано такі методи дослідження: а) опитування та контент-аналіз - для вивчення когнітивного компонента психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді; б) опитувальник Р. Блейка-Дж. Мутон «Оцінка стилю діяльності менеджера» та методика «Діагностика функціонально-рольових позицій у команді» (М. Белбіна) - для визначення мотиваційного компонента психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді; в) опитувальники «Індивідуальна оцінка управлінських навичок», «Поведінка, що сприяє створенню команди», «Чи потрібна вам команда?» та «Шкала виявлення установки на інновації» Д. А. Веттена, К. С. Камерона для аналізу операційного та особистісного компонентів психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді.

На третьому етапі (2007 р.) було проведено формувальний експеримент, спрямований на експериментальну перевірку «Технології психологічної підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді».

Було використано систему інтерактивних форм навчання (міні-лекції, групові та індивідуальні «мозкові штурми», групові дискусії, індивідуальні творчі завдання, метод «творчих проектів» та ін.).

Математична обробка даних здійснювалась за допомогою комп'ютерного пакета статистичних програм SPSS (версія 13).

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на курсах підвищення кваліфікації в Закладі післядипломної освіти «Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій при Київській обласній державній адміністрації» (м. Київ) та Одеському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України (м. Одеса).

Дослідженням було охоплено 234 працівників системи держслужби.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням методів, адекватних меті і завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; аналізом отриманих результатів; статистичною оцінкою експериментальних даних.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що автором уперше: а) розкрито зміст, структуру та рівень психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді; б) виявлено типи працівників системи державної служби щодо їх підготовки до роботи в команді; в) розкрито взаємозв'язок між рівнем психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді та їх організаційно-професійними і соціально-демографічними характеристиками. Подальшого розвитку набули положення щодо структури психологічної готовності особистості до діяльності та психологічних особливостей діяльності персоналу системи держслужби. Удосконалено процес підготовки працівників держслужби на основі застосування розробленої в ході дослідження технології психологічної підготовки персоналу до роботи в команді.

Теоретичне значення роботи полягає у: а) визначенні змісту та структури психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді; б) виокремленні чинників, які впливають на становлення психологічної готовності працівників системи держслужби до роботи в команді; в) обґрунтуванні психологічних умов підготовки працівників системи держслужби до роботи в команді.

Практичне значення роботи полягає в тому, що розроблена в дисертаційному дослідженні «Технологія психологічної підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді» може бути використана в системі післядипломної освіти для підготовки: а) керівників та працівників системи державної служби - до роботи в команді; б) психологів - для надання психологічної допомоги працівникам системи державної служби з розвитку їх психологічної готовності до роботи в команді.

Авторські розробки знайшли своє відображення у методичних рекомендаціях «Технологія формування команди держадміністрації: тренінг позитивної мотивації до роботи в команді держадміністрацій» та в навчальному посібнику: «Технологія психологічної підготовки персоналу держадміністрацій до роботи в команді».

Впровадження результатів дослідження здійснювалось протягом 2006-2007 рр. у таких організаціях: а) Закладі післядипломної освіти «Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій при Київській обласній державній адміністрації» (див. Довідку про впровадження № 50 від 9.07.2007 р.); б) Асоціації дослідників державного управління (див. Довідку про впровадження № 139/21--2 від 3.07.2007 р. та Довідку про впровадження № 139/21-3 від 3.07.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та одержані емпіричні дані є самостійним внеском у розробку проблеми психологічної підготовки держслужбовців до роботи в команді. В одній брошурі та у двох тезах, написаних у співавторстві, доробок здобувача становить 30 %. В одному навчальному посібнику доробок автора складає 20 %. Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації не використовуються.

Апробація результатів дослідження. Головні положення дисертації знайшли своє відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на засіданнях лабораторії організаційної психології та звітних наукових сесіях Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Результати роботи доповідалися автором на республіканських та всеукраїнських конференціях: IV науково-методичній конференції «Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи» (Київ, 2005 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції з організаційної та економічної психології «Психологічні основи підготовки менеджерів, персоналу організацій, організаційних та економічних психологів» (Умань, 2005); IV міжнародній науково-практичній конференції «Психологічна наука і практика: соціально-психологічні проблеми удосконалення організаторської діяльності» (Київ, 2005 р.); IV науково-практичній конференції з організаційної та економічної психології «Психологічні основи діяльності організацій в умовах соціально-економічних змін» (Київ, 2006 р.); науково-практичній конференції «Психологічні та соціально-економічні основи забезпечення організаційного розвитку освітніх організацій» (Біла Церква, 2008 р.) та ін.

Результати дисертаційного дослідження також представлялись на психологічних конгресах за кордоном: XXX Європейському конгресі з економічної психології (Прага, Чеська республіка, 2005 р.), XIІI Європейському конгресі з організаційної психології та психології праці (Стокгольм, Швеція, 2007 р.), X Європейському психологічному конгресі (Прага, Чеська республіка, 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження, результати дослідження, висновки відображено у 1 навчальному посібнику (у співавторстві), 1 брошурі (у співавторстві), 4 статтях у збірниках наукових праць, включених до списку ВАК України, 5 текстах тез виступів на конференціях та конгресах (у тому числі, 1 - у співавторстві).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Основний зміст дисертації складає 207 сторінок. Повний обсяг дисертації становить 307 сторінок. Робота містить 14 рисунків (14 сторінок), 20 таблиць (15 сторінок), 5 додатків (99 сторінок). Список використаних джерел нараховує 246 найменувань.

Основний зміст дисертації

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної роботи, розкриває її об'єкт і предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подані відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі роботи «Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді» висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи до визначення сутності державного управління та ролі державної служби в його здійсненні, аналізу основних психологічних вимог до діяльності працівників системи державної служби. Особливу увагу приділено аналізу ролі команди в діяльності державної служби, змісту психологічної готовності працівників системи держслужби до роботи в команді та психологічним аспектам підготовки та перепідготовки держслужбовців.

Базуючись на роботах зарубіжних (К. Е. Мак-Вікар, Т. Монастирський, Г. Райт та ін.) і українських (Н. Р. Нижник, О. А. Машков та ін.) вчених, зроблено висновок про те, що державне управління - це один із видів соціального управління, який являє собою організуючий, спрямовуючий, координуючий та контролюючий вплив, що здійснюється державою через систему її органів і спрямований на практичну організацію нормального життя суспільства, створення умов для матеріального, культурного та духовного розвитку громадян.

На основі аналізу в літературі підходів багатьох авторів (Г. В. Атаманчук, С. Д. Дубенко, В. М. Князєв, В. І. Луговий, О. Ю. Оболенський, А. О. Чемерис) з'ясовано, що державне управління реалізується завдяки діяльності державної служби. Поняття «державна служба» має два основні значення: а) соціально-правовий інститут суспільства, через який здійснюється процес державного управління; б) професійна діяльність працівників держслужби (держслужбовців) щодо здійснення цілей і функцій держави через виконання обов'язків і повноважень на посаді, що визначена в конкретному державному органі.

З урахуванням існуючих в літературі підходів (Ю. П. Шаров, Т. В. Маматова, І.А. Чикаренко) наголошено, що нові тенденцій суспільного розвитку та особливості адміністративної реформи в Україні вимагають використання нових організаційно-психологічних моделей державного управління, які мають відповідати таким вимогам: 1) відхід від класичної схеми бюрократії й застосування стосовно організації, персоналу та умов діяльності гнучких методів керівництва; 2) розвиток альтернативних організаційних структур, що ґрунтуються на принципах децентралізації та відкритості; 3) зміни організаційної культури, сприяння організаційному та індивідуальному розвитку; 4) надання громадських послуг не тільки безпосередньо через бюрократичні процедури, а й із систематичною оцінкою досягнення цілей за допомогою індикаторів результативності та ефективності та ін.

Підкреслено, що здатність працювати в команді та здатність створювати команди є однією із важливих вимог до працівників держслужби в сучасних умовах. Вона має, на думку автора, два важливих аспекти: а) включення у спільну діяльність у команді фахівців, які займають «вертикальні» та «горизонтальні» позиції у структурах державної служби; б) включення у спільну діяльність у команді «внутрішніх» членів команди (працівників держслужби) та «зовнішніх» членів команди (громадян як рівноправних партнерів; представників громадських інститутів; представників приватного сектору тощо).

У роботі підкреслено, що на сьогодні існує протиріччя стосовно розв'язання проблеми психологічної підготовки працівників державної служби до роботи в команді. З одного боку, декларуються сучасні вимоги до державного управління і, відповідно, до діяльності працівників держслужби, серед яких формуванню команди та здатності працювати в команді відводиться значна роль. З іншого боку, існують специфічні особливості функціонування організацій у системі державної служби (закритість до нововведень; орієнтація переважно на «вертикальні» стосунки; «жорсткість» керівництва; «владний» тип організаційної культури тощо), які суперечать самій сутності роботи в команді, а також недостатня увага психологічній підготовці працівників держслужби до роботи в команді в існуючій системі підготовки та перепідготовки державних службовців. Усе це засвідчує, що дослідження психологічних умов підготовки працівників держслужби до роботи в команді (як один із можливих підходів до розв'язання вказаного протиріччя) становить одну із актуальних проблем організаційної психології.

На основі аналізу праць зарубіжних (М. Белбін, Д. А. Веттен, М. Геллерт, Р. Кропп, П. Мучинськи, К. Новак, Г. Паркер, Л. Рай, М. А. Уест, К. Фопель), російських (В. Л. Гайда, Т.Д. Грабенко, А. П. Єгоршин, С. Н. Тидор, С. І. Файбушевич) та українських (Л. М. Карамушка, Г. В. Ложкін, О. А. Філь) психологів визначено базові підходи до аналізу формування команд як одного із інноваційних шляхів підвищення ефективності діяльності організацій у системі державної служби.

На основі аналізу літературних джерел виокремлено два основні напрямки досліджень проблеми команд у діяльності системи держслужби: «репродуктивний» («класичні» психологічні теорії команд, які представлені у науково-практичних виданнях, присвячених діяльності держслужби, без «проекції» на особливості діяльності держслужбовців) та «продуктивний» (здійснюється теоретичний аналіз проблеми та проводяться спеціальні емпіричні дослідження, спрямовані на визначення специфіки формування команд у системі держслужби). Констатовано переважання першого підходу над другим. Підкреслено необхідність активізації досліджень у рамках другого підходу.

У результаті аналізу основних підходів до дослідження команд обґрунтовано необхідність урахування переваг та недоліків у діяльності команд у системі держслужби, важливість їх розуміння та усвідомлення працівниками держслужби (в разі прийняття рішення про створення різноманітних команд у процесі діяльності сучасних держадміністрацій). При цьому аргументовано необхідність урахування раціональних і емоційних аспектів в аналізі переваг та обмежень у діяльності команд у системі держслужби. Підкреслено необхідність досягнення «збалансування» між усвідомленням керівниками та персоналом державної служби раціональних та емоційних переваг та обмежень, які надає командна робота, та необхідність їх урахування у процесі впровадження командного підходу в діяльності державної служби.

Базуючись на підходах М. Геллерта і К. Новака, Л. М. Карамушки та О. А. Філь до визначення поняття «команда», розкрито сутність «команди в системі державної служби», яка розуміється як група працівників державної служби, які узгоджено досягають спільно визначеної мети, поєднуючи знання, мотиви, уміння та навички у процесі виконання командних ролей та використовуючи партнерські принципи взаємодії.

Підкреслено, що суттєву роль у забезпеченні ефективності діяльності команд у системі державної служби відіграє психологічна готовність працівників системи державної служби до роботи в команді. На основі досліджень, які стосуються змісту психологічної готовності (Ф. Ю. Генова, К. М. Дурай-Новакової, Л. М. Карамушки, І. Д. Левитова, В. О. Моляко, А. А. Смирнова, М. Л. Смульсон та ін.) така готовність визначена як система мотивів, знань, умінь та навичок, особистісних характеристик, необхідних для успішної командної роботи. Структура психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді охоплює, на думку автора, такі основні компоненти: а) когнітивний (сукупність знань про особливості команди в системі державної служби); б) мотиваційний (орієнтація на стиль діяльності «команда» та на виконання основних функціонально-рольових позицій у команді); в) операційний (розвиток навичок, пов'язаних із діяльністю в команді: управлінських навичок; поведінки, що сприяє створенню команди; аналіз проблемних зон у діяльності організації; установка на інновації); г) особистісний (визначення «традиційного» та «інноваційного» типів працівників системи державної служби щодо вияву в них психологічної готовності до роботи в команді).

Зазначені теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності психологічної готовності працівників системи державної служби були реалізовані на подальших етапах емпіричного дослідження.

У другому розділі «Емпіричне дослідження рівня розвитку психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді» викладено загальну стратегію еміричного дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів та діагностичних методик. Проаналізовано особливості когнітивного, мотиваційного, операційного та особистісного компонентів психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді. Особливу увагу приділено аналізу взаємозв'язку між розвитком компонентів психологічної готовності та професійно-організаційними (посада працівників в організації, їх освіта, стаж професійної діяльності) і соціально-демографічними (стать, вік) характеристиками працівників.

Емпіричне дослідження проводилося в чотири етапи.

Перший етап дослідження був спрямований на вивчення особливості когнітивного компонента психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді (дослідження здійснювалося за допомогою методів опитування та контент-аналізу).

Дослідження особливостей когнітивного компонента психологічної готовності (за шкалою «правильні повні», «правильні, але неповні», «неправильні» знання, «відсутність знань») показало, що лише зовсім невелика кількість опитуваних має «правильні повні» знання щодо змісту основних понять. Так, наприклад, лише 18,0 % мають «повністю правильні знання» стосовно поняття «команда», 3,1 % стосовно поняття «команда в системі державної служби», 3,4 % стосовно феномену «рольова структура команди».

Другий етап дослідження передбачав вивчення особливостей мотиваційного компонента психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді (дослідження здійснювалося за допомогою опитувальників Р. Блейка-Дж. Мутон «Оцінка стилю діяльності менеджера» та методика «Діагностика функціонально-рольових позицій у команді» (М. Белбіна).

Цей етап складався з трьох підетапів.

На першому підетапі досліджувалась орієнтація працівників системи державної служби «на завдання», «на персонал», на стиль діяльності «команда». Аналіз даних, отриманих по масиву в цілому, показав, що переважна більшість ппрацівників системи держслужби орієнтуються на виконання завдання в організації. Так, високий рівень орієнтації «на завдання» спостерігається у 70,0 % опитаних. Водночас, високий рівень орієнтації «на персонал» представлений значно менше - лише у 18,6 % опитаних. Позитивно оцінюючи високий рівень орієнтації „на завдання”, що забезпечує ефективність діяльності управління організаціями в системі держслужби, варто все ж таки звернути увагу на недостатнє врахування в процесі діяльності організацій особистісних резервів управління (недостатнє врахування потреб, інтересів працівників тощо). Окрім того, аналіз даних, отриманих по масиву в цілому, показав, що працівники системи державної служби не достатньо орієнтуються на роботу в команді. Лише 11,4 % із опитаних орієнтуються на стиль діяльності „команда”, решта 88,6 % опитаних надають перевагу іншим стилям. Це свідчить, на наш погляд, про те, що працівники системи державної служби не достатньо орієнтовані на реалізацію в процесі управління сучасних форм виконання професійних завдань, що може, відповідно, викликати певні труднощі у реалізації професійних завдань, особливо при виконанні проектних завдань.

На другому підетапі аналізувалася орієнтація працівників системи державної служби на основні функціонально-рольові позиції в команді. Так, результати дослідження свідчать про те, що працівники системи державної служби в цілому орієнтуються на виконання всіх ролей у команді. Разом з тим, на наш погляд, існують певні тенденції щодо виконання тих чи інших ролей у команді.

Так, у ході аналізу даних, отриманих по масиву в цілому, з'ясувалось, що найбільша кількість опитаних орієнтується на виконання таких ролей, як «стратегічно-ресурсні» ролі («оцінювач ідей» та «дослідник ресурсів»). Високий рівень орієнтації на зазначені ролі зафіксовано, відповідно, у 37,1 % та 35,7 % опитаних. Таку ситуацію, досить позитивну, до певної міри, можна, на наш погляд, пояснити особливим статусом працівників держслужби в соціальній структурі суспільства, коли саме їм часто доводиться виконувати оцінювальні функції та функції, пов'язані з пошуком ресурсів.

Разом з тим, звертає на себе увагу наявність певних проблем, які мають місце в орієнтації працівників системи державної служби на певні ролі в команді. Так, зокрема, дослідження виявило, що в середньому лише одна п'ята опитаних (22,9-27,8 %) мають високий рівень орієнтації на виконання «організаційно-координувальних» ролей («голова», «формувальник», «організатор роботи») та «завершальну» роль («завершувач роботи»). При цьому досить суттєвим є той факт, що достатньо велика кількість опитаних (40,0 %) має низький рівень орієнтації на роль «голови». Такий недостатній рівень орієнтації працівників системи державної служби на зазначені ролі може бути однією із причин недостатньо ефективної діяльності системи держслужби.

Також констатовано, що працівники системи державної служби недостатньо орієнтуються на таку творчу роль, як «генератор ідей» (22,9 % опитаних мають високий рівень орієнтації на цю роль), та на емоційно-підтримуючу роль «організатора групи» (лише 22,9 % опитаних мають високий рівень орієнтації на цю роль). Це теж свідчить про недостатній рівень орієнтації працівників системи державної служби «на персонал», узгоджується з уже наведеними вище даними та обґрунтовує необхідність певної корекційно-розвивальної роботи у цьому напрямку.

На третьому підетапі було виявлено вплив організаційно-професійних та соціально-демографічних чинників на розвиток мотиваційного компонента психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді. психологічний підготовка державний команда

Виявлено взаємозв'язок (на матеріалі цієї вибірки) між рівнем розвитку мотиваційного компонента психологічної готовності працівників системи держслужби до роботи в команді (орієнтації працівників системи держслужби «на завдання», «на персонал», на стиль діяльності «команда» та на основні функціонально-рольові позиції в команді) та організаційно-професійними і соціально-демографічними чинниками: 1) посадою в організації: а) керівники держслужби більшою мірою, порівняно з працівниками, орієнтуються «на персонал» та на стиль діяльності «команда», в той час як працівники-виконавці держслужби більше, порівняно з керівниками, орієнтуються «на завдання»; б) керівники держслужби більшою мірою, порівняно з працівниками-виконавцями, орієнтуються на стратегічно-ресурсні ролі («оцінювач ідей», «дослідник ресурсів»), в той час як працівники-виконавці, більше, порівняно з керівниками, орієнтуються на виконавську роль («завершувач»); 2) статтю: а) як чоловіки, так і жінки, більше орієнтуються «на завдання», ніж «на персонал»; б) разом з тим, жінки дещо випереджають чоловіків, як за високим рівнем орієнтації «на завдання», «на персонал», так і на стиль діяльності «команда»; в) чоловіки віддають перевагу більш «статусним», «елітним» ролям («голова», «оцінювач ідей), в той час як жінки більше зорієнтовані на виконання «робочих» ролей («організатора роботи», «завершувача») та емоційно-підтримуючої ролі («організатора групи»); 3) віком: а) представники різних вікових категорій персоналу держслужби більше орієнтуються «на завдання», ніж «на персонал»; б) з віком орієнтація персоналу «на завдання» в основному зростає, тоді як орієнтація «на персонал» та на стиль діяльності «команда» падає.

Третій етап дослідження був зорієнтований на вивчення особливостей операційного компонента психологічної готовності працівників системи державної служби до роботи в команді (дослідження здійснювалося за допомогою опитувальників «Індивідуальна оцінка управлінських навичок», «Поведінка, що сприяє створенню команди», «Чи потрібна вам команда?», «Шкала виявлення установки на інновації»).

Третій етап складався з двох підетапів.

На першому підетапі аналізувалися особливості вияву у працівників системи державної служби умінь та навичок командної роботи.

У результаті опитування працівників держслужби та використання факторного аналізу (ортогональне обернення факторів за методом Варімаксу) було встановлено, що управлінські навички держслужбовців (по масиву в цілому) утворюють три фактори.

Перший фактор («Творчий лідер команди») об'єднав такі показники: «виявлення рівня розвитку команди та допомога у здійсненні переходу на більш високий рівень» (0,720), «лідерство в команді (лідерство в команді, членство в команді, групова робота)» (0,707), «створення ефективної команди і командна робота» (0,685), «установка на інновацію» (0,629), «творче розв'язання проблеми (раціональне та творче розв'язання проблем, підтримка нових ідей та підходів)» (0,478).

Суттєвими характеристиками працівників держслужби, у яких розвинені згадані навички, є, на наш погляд, те, що вони здатні бути лідерами в команді, забезпечувати ефективну діяльність команди, а найважливішою виступає здатність організовувати творчу діяльність команди, тобто здатність команди підтримувати нові ідеї та підходи, інноваційну діяльність. Окрім того, суттєвим є те, що такі держслужбовці здатні забезпечувати розвиток команди, тобто її перехід на більш високий рівень розвитку (здатність команди ставити більш складні завдання та знаходити ресурси для їх виконання).

Другий фактор («Спільна робота та взаємодія в команді») включає такі змінні: «створення мотивації для інших» (0,809), «управління конфліктами (попередження виникнення незадоволення, реакція на конфлікт, посередництво» (0,766), «надання прав та делегування повноважень» (0,731) та «підтримуючі комунікації (наставництво та консультування, зворотний зв'язок, підтримувальна комунікація) (0,543).

Основною характеристикою держслужбовців з такими навичками є те, що вони основним чином орієнтуються на забезпечення ефективної взаємодії в команді (сприятливої комунікації в команді, попередження та регулювання конфліктів, залучення членів команди до спільного обговорення та розв'язання проблем, забезпечення позитивної мотивації до діяльності та ін.).

Третій фактор («Самооцінка»), який є двохполюсним, включає наступні змінні: а) позитивний полюс - «розвиток самооцінки (самооцінка і відкритість, впевненість в собі)» (0,437); б) негативний полюс - «проблемність у діяльності організації» (-0,837).

На основі змісту цих навичок можна передбачити, що, скоріш за все, для працівників системи держслужби з такими навичками характерне позитивне сприйняття себе, впевненість у собі, що є досить суттєвим для діяльності команди. Це більшою мірою проявляється в тих командах, які працюють в організаціях, що характеризуються чіткістю постановки завдань, інноваційністю підходів до їх реалізації, хорошим соціально-психологічним кліматом тощо. І, навпаки, негативне сприйняття себе держслужбовцями спостерігається в тому разі, коли організація характеризується прямо протилежними ознаками.

У цілому, на наш погляд, можна говорити про те, що навички, які увійшли до першого фактора, належать до «інноваційних» навичок командної роботи, а ті, що увійшли до другого та третього факторів, належать до «базових» навичок командної роботи.

Таким чином, дослідження виявило дві групи основних управлінських навичок командної роботи персоналу держадміністрацій: «базов» та «інноваційні».

На другому підетапі було виявлено взаємозв'язок (p<0,05) між розвитком операційного компонента психологічної готовності працівників держслужби до роботи в команді та організаційно-професійними і соціально-демографічним чинниками: 1) посадою: керівники держслужби в цілому випереджають працівників-виконавців держслужби щодо основних навичок командної роботи (творчого лідера в команді; спільної роботи та взаємодії в команді; самооцінки); 2) посадою та загальним стажем роботи: у міру збільшення загального стажу роботи вияви навичок творчого лідерства у керівників держслужби знижуються, в той час як у працівників-виконавців збільшуються; 3) посадою та освітою: керівники та працівники держслужби з природничо-математичною освітою мають майже однаковий рівень вираженості навичок спільної роботи та взаємодії в команді, в той час як працівники-виконавці держслужби з гуманітарною освітою значно випереджають керівників щодо вияву зазначених навичок; 4) посадою та статтю: а) у чоловіків навички самооцінки більше виражені у керівників держслужби, порівняно із працівниками; б) у жінок, навпаки, навички самооцінки більше виражені у працівників держслужби, порівняно із керівниками.

На четвертому етапі дослідження вивчалися основні типи працівників системи державної служби щодо вияву у них психологічної готовності до роботи в команді (аналізувався особистісний компонент готовності). Дослідження здійснювалося за допомогою опитувальників «Індивідуальна оцінка управлінських навичок», «Поведінка, що сприяє створенню команди», «Чи потрібна вам команда?», «Шкала виявлення установки на інновації».

На основі кластерного аналізу даних, отриманих у результаті факторного аналізу, було виділено дві групи працівників системи державної служби щодо рівня розвитку їх психологічної готовності до роботи в команді.

Першу групу утворили працівники системи державної служби, для яких притаманними є характеристики, віднесені до другого («Спільна робота та взаємодія в команді») та третього («Самооцінка») факторів. Цю групу опитаних можна назвати як тип держслужбовців, яким притаманна «базова психологічна готовність до роботи в команді». Для цих держслужбовців характерна орієнтація на спільну діяльність і взаємодію в команді та позитивне сприйняття самого себе. До числа таких держслужбовців, як показало опитування, належить переважна кількість опитаних (81,0 %). Отже, можна зробити висновок про те, що більшість опитаних держслужбовців мають «базову психологічну готовність до роботи в команді».

Другу групу утворили держслужбовці, для яких характерними є риси, які було віднесено до першого фактора («Творчий лідер команди»). Цю групу опитаних можна назвати як тип держслужбовців, для якого характерна «інноваційна психологічна готовність до роботи в команді». Цим держслужбовцям притаманна орієнтація на лідерство, на забезпечення інноваційних напрямків роботи, на розвиток команди тощо. Кількість таких службовців, як показало опитування, становить лише 19,0 %, тобто менше однієї п'ятої опитаних. Отже, можна стверджувати, що лише незначна частина працівників системи держслужби володіє інноваційними навичками роботи в команді. Отже, розвиток інноваційних навичок роботи в команді становить один із перспективних напрямків діяльності підготовки працівників системи держслужби до роботи в команді.

В цілому, результати констатуючого етапу дослідження показали недостатній рівень психологічної готовності працівників державної служби до роботи в команді та засвідчили необхідність спеціальної психологічної підготовки держслужбовців з цього напрямку діяльності.

У третьому розділі «Технологія психологічної підготовки працівників системи держслужби до роботи в команді» розкрито технологію психологічної підготовки працівників системи держслужби до роботи в команді. Наведено загальну стратегію формувального експерименту, розкрито зміст і структуру технології та результати її експериментального впровадження.

Базуючись на підходах Л. М. Карамушки, Р. Кроппа, Г. Паркер, Л. Рай, О. А. Філь, К. Фопеля та ін., а також враховуючи результати констатувального етапу дослідження, було розроблено «Технологію психологічної підготовки працівників системи держслужби до роботи в команді» для психологічної підготовки працівників системи держслужби до роботи в команді.

Ефективність такої технології була перевірена у процесі її апробації на курсах підвищення кваліфікації керівників та працівників районних (міських) держадміністрацій у Закладі післядипломної освіти «Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій при Київській обласній державній адміністрації» протягом 2007 року.

Для проведення формувального експерименту із числа слухачів курсів підвищення кваліфікації держслужбовців було підібрано експериментальну та контрольну групи. Обидві групи працівників системи держслужби мали приблизно однакові соціально-демографічні та організаційно-професійні показники (за віком, за статтю, за стажем роботи).

Під час проведення формувального експерименту в експериментальній групі взяло участь 34 працівники системи державної служби, а в контрольній - 32.

В експериментальній групі підготовка мала системний, організований характер і була побудована на психологічних принципах. Останні були забезпечені за допомогою спеціальних форм і методів навчального семінару-тренінгу, розробленого автором.

Для слухачів курсів, які увійшли до контрольної групи, не проводилась спеціальна психологічна підготовка до роботи в команді. Їх навчання носило стандартний характер, відповідно до плану курсів перепідготовки державних службовців, і питання ролі команди в діяльності системи держслужби обговорювалось фрагментарно.

Організаційною формою програми психологічної підготовки працівників системи держслужби став семінар-тренінг «Технологія психологічної підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді».

Обсяг психологічної підготовки склав 20 академічних годин: а) вступ (2 години); б) основна частина - 8 тренінгових сесій (по 2 академічні години, всього 16 годин); в) підсумки (2 години). Періодичність і тривалість проведених занять була зумовлена особливостями змісту програми та тривалістю курсів підготовки працівників системи державної служби.

Мета технології полягала в підготовці працівників системи державної служби до роботи в команді.

У процесі впровадження технології реалізувалися такі завдання: 1) оволодіння працівниками системи державної служби знаннями про особливості діяльності команд у системі держслужби; 2) оволодіння працівниками системи державної служби методами діагностики психологічних чинників, які впливають на особливості діяльності команд; 3) оволодіння працівниками системи державної служби вміннями та навичками виконання конкретних управлінських завдань, які виникають у процесі діяльності команди.

В основу технології покладено технологічний підхід, який розроблено у лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України під керівництвом Л. М. Карамушки. Відповідно до технологічного підходу психологічна підготовка працівників системи державної служби до роботи в команді здійснювалася за таким загальним дизайном:

а) змістовно-смисловий компонент технології - використання методів і форм роботи, які сприяють розумінню учасниками підготовки сутності явища та його істотних характеристик: 1) зміст та особливості феномену команди; 2) роль команди в діяльності держслужби; в) «переваги» та «недоліки» команд у діяльності держслужби»; 3) «рольова структура команд у держслужбі; 4) усвідомлення учасниками тренінгу значущості «балансу» між орієнтацією «на завдання» та «на персонал» як однієї із ознак командної роботи; 5) розуміння рольової структури в команді та особливостей виконання основних ролей у команді; 7) розуміння ролі «базових» та «інноваційних» навичок роботи в команді та ін.

б) діагностичний компонент технології - використання методів та форм роботи, які забезпечують діагностику власних особистісних характеристик, які необхідні для роботи в команді: 1) орієнтація «на персонал», «на завдання», на роботу в команді; 2) орієнтація на виконання певних ролей у команді; 3) рівень вияву складових «базової» та «інноваційної» психологічної готовності до роботи в команді та ін.;

в) корекційно-розвивальний компонент технології - використання методів та форм роботи, необхідних для оволодіння учасниками семінару-тренінгу уміннями та навичками виконання певних професійних завдань, які виникають у процесі діяльності команди (побудова моделі успішної команди системи держслужби (для роботи у власному відділі чи в організації в цілому); розробка індивідуальної програми підготовки до роботи в команді (актуалізації необхідних мотивів; підвищення рівня розвитку умінь та навичок, розвитку інноваційних якостей тощо).

За організаційною формою технологія являла собою семінар-тренінг, який включав 4 розділи (всього 8 тренінгових сесій): 1) «Поняття про «команду» та її роль у діяльності держслужби»; 2) «Особливості орієнтації працівників системи держслужби на стиль «команда» та виконання основних ролей у команді»; 3) «Розвиток «базових» та «інноваційних» навичок командної роботи»; 4) «Основні типи працівників системи державної служби щодо вияву в них психологічної готовності до роботи в команді».

Кожна тренінгова сесія здійснювалася за допомогою спеціальних інтерактивних технік: міні-лекція (мультимедійна презентація); заповнення робочих аркушів; метод незавершених речень; метод «мозкового штурму»; виконання творчих завдань; міжгрупове обговорення; психологічний практикум; аналіз професійних ситуацій; побудова індивідуальних та групових корекційно-розвивальних програм; рефлексія заняття та ін.

У процесі використання технології реалізувалися такі психологічні умови: а) усвідомлення працівниками системи держслужби ролі та психологічних особливостей діяльності команд у системі державної служби; б) оволодіння знаннями та навичками, необхідними для роботи в команді в системі державної служби; в) усвідомлення впливу власних індивідуально-психологічних характеристик на рівень психологічної підготовки до роботи в команді в системі державної служби та оволодіння можливими способами їх розвитку.

Як показав порівняльний аналіз результатів діагностичних зрізів - до та після формувального експерименту в експериментальній та контрольній групах, які визначають узагальнюючий показник «рівень психологічної підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді», між цими групами встановлено статистично значущі відмінності (за критеріями: ч2, та ц* - кутове перетворення Фішера). Так, наприклад, отримані дані (табл. 1) вказують на те, що після формувального експерименту між показниками загального рівня психологічної підготовки працівників системи державної служби виявлено статистично значущі відмінності (р<0,05), хоча до формувального експерименту таких відмінностей виявлено не було.

Аналізуючи отримані дані, зазначимо, що в експериментальній групі в результаті формувального експерименту відбулися певні позитивні зміни стосовно рівня розвитку психологічної підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді. Ці зміни полягають у тому, що кількість опитаних працівників системи державної служби, які мали низький рівень психологічної підготовки, значно зменшилась (з 55,8 % до 30,6 % досліджуваних).

Таблиця 1. Рівень психологічної підготовки працівників системи державної служби (учасників експериментальної та контрольної груп) до роботи в команді (у %)

Примітка: * - р<0,05

Результати цього дослідження також показали підвищення відсотка опитаних держслужбовців, що мали середній рівень психологічної підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді (з 37,4 % до 42,2 % опитаних).

Отримані дані виявили позитивну динаміку щодо збільшення кількості держслужбовців із високим рівнем психологічної підготовки працівників системи державної служби до роботи в команді. Якщо до формувального експерименту кількість таких опитаних складала лише 6,8 %, то після формувального експерименту цей відсоток зріс до 27,2 % працівників.

У контрольній групі також відбулися певні зміни рівня психологічної підготовки працівників системи державної служби, однак вони не виявилися статистично значущими. Так, наприклад, серед учасників контрольної групи було виявлено деяке зменшення кількості слухачів із низьким рівнем психологічної підготовки (з 58,4 % до 52,0 %), деяке збільшення кількості працівників із середнім рівнем (з 35,2 % до 38,4 %) психологічної підготовки та деяке збільшення (з 6,4 % до 9,6 %) кількості працівників із високим рівнем психологічної підготовки.

Окрему увагу потрібно, на нашу думку, приділити тому, що за G-критерієм знаків було встановлено статистично значуще покращання результатів формувального експерименту в експериментальній групі (р<0,05), в той час як у контрольній групі статистично значущого покращання результатів зафіксовано не було.

Загалом можна зробити висновок про те, що розроблена нами технологія психологічної підготовки працівників системи держслужби до роботи в команді, яка використовувалася в експериментальній групі, реально сприяла підвищенню рівня психологічної підготовки.

Проведений теоретичний аналіз проблеми і результати експериментального дослідження підтвердили висунуту гіпотезу, що дозволило сформулювати загальні висновки:

1. Команда в системі державної служби являє собою групу держслужбовців, що узгоджено досягають спільно визначеної мети, поєднуючи знання, мотиви, уміння та навички в процесі виконання командних ролей та використовуючи партнерські принципи взаємодії.

2. Психологічна готовність працівників системи держслужби до роботи в команді - це система мотивів, знань, умінь та навичок, особистісних характеристик, необхідних для успішної командної роботи. Психологічна готовність працівників системи держслужби до роботи в команді включає такі основні компоненти: а) когнітивний (сукупність знань про особливості команди в системі державної служби; б) мотиваційний (орієнтація на стиль діяльності «команда» та на виконання основних функціонально-рольових позицій в команді); в) операційний (розвиток управлінських навичок; поведінка, що сприяє створенню команди; аналіз проблемних зон у діяльності організації; установка на інновації); в) особистісний (наявність певних особистісних характеристик, які необхідні для успішної роботи в команді).